УКООПСПІЛКА
Вищийнавчальний заклад Укоопспілки
«Полтавськийуніверситет економіки і торгівлі»
Кафедрастатистики
КУРСОВА РАБОТА
Здисципліни «Економічна статистика з основами міжнародної статистики»
на тему:«Економіко-статистичне дослідження рівня витратза 1 гривню
запущеноїв обіг продукції»
Полтава 2010
Зміст
Вступ
1. Поняття витрат на одну гривню реалізованої продукції напідприємстві
2. Система статистичних показників витрат на одну гривнюреалізованої продукції и методика їх розрахунку
3. Статистичний аналіз факторів, що впливають на динамікупоказника витрат на одну гривню реалізованої продукції
4. Аналіз ефективності витрат та динаміки витрат на одну гривнюреалізованої продукції, виробленої на експорт
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
В умовах ринкових відносин підприємству потрібне постійневдосконалення стратегії розвитку та ефективності виробництва, для підвищенняконкурентоспроможності товарів на ринку. Для досягнення даних цілей, необхідно впровадженнянових технологій і більш ефективних форм управління фірмою. Постійниймоніторинг витрат на шляху просування товару до споживача, від стадіївиробництва – до роздрібних продаж, надає менеджерам підприємства можливістьзнайти способи зменшення кінцевої вартості товару, у свою чергу отримати нижчу собівартість,а в результаті – нижчу ціну і більш вигідне становище на ринку.
Проблема зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції –одна з найактуальніших тем на підприємстві. При всьому вище сказаному, основноювимогою ринку є хороша якість продукції. На сьогоднішній день це один з ключовихпріоритетів виробників, які хочуть не тільки розширити ринок продаж, але і невтратити вже існуючий. Але, фактор цінової конкуренції, який становить основу уконкурентній боротьбі, без сумніву є визначальним.
Резерви зниження витрат є на кожному підприємстві. Виявити їхдопомагає аналіз основних показників діяльності підприємства. Це дає можливістьзбільшити прибуток або знизити ціну продукту. За рахунок інвестування прибуткуможна розвивати власне виробництво, а за рахунок зниження цін – виграти цінову конкуренціюі при цьому забезпечити собі не менший прибуток, також, зниження витрат можепризводити до прискорення обороту оборотних коштів підприємства у сферівиробництва.
Отже, з огляду на все вище сказане дана тема є дуже актуальною всучасних умовах ринкової економіки.
Метою даної курсової роботи було вивчення теоретичних питаньформування на виробництві показника рівня витрат на одну гривню реалізованоїпродукції та практичне виконання економіко-статистичного аналізу цьогопоказника на прикладі виробничої діяльності віртуальної фірми № 12.
Для реалізації поставлених цілей в курсовій роботі вирішуютьсянаступні завдання:
1. Визначення поняття витрат наодну гривню реалізованої продукції на підприємстві.
2. Визначення системистатистичних показників витрат на одну гривню реалізованої продукції и методикуїх розрахунку .
3. Статистичний аналізфакторів, що впливають на динаміку показника витрат на одну гривнюреалізованої продукції.
4. Аналіз ефективності тадинаміки витрат на одну гривню реалізованої продукції, виробленої наекспорт .
При виконанні роботи автором були використані наступні прийоми іметоди статистичного аналізу рівня витрат на одну гривню реалізованоїпродукції: порівняння, обчислення відносних та середніх величин, аналізтенденцій розвитку явища, індексний аналіз, метод абсолютних різниць,кореляційно-регресійний аналіз, тощо.
1. Поняття витрат на одну гривню реалізованоїпродукції на підприємстві
Витрати виробництва – це сукупні витрати живої та уречевленої праців процесі виробництва продукту та його доведення з сфери виробництва доспоживача.[1.с 274]
В умовах відокремлення функції створення товару і функції доведеннядо споживача в самостійні сфери діяльності, витрати виробництва розподіляютьсяміж організаціями, які безпосередньо виробляють товари і надають послугиспоживачам, з одного боку, та організаціями, що здійснюють просторове таекономічне переміщення товарів до споживача, з іншого. При цьому на практиціорганізації, що виробляють товари та послуги, крім суто виробничої діяльностівиконують і деякі функції, а також несуть витрати, пов'язані з реалізацієюпродукції, а організації, які виступають посередниками між виробниками іспоживачами, крім задоволення купівельного попиту, надання послуг виробникам іспоживачам також здійснюють деякі функції, що є продовженням процесувиробництва.
З переходом від централізовано-планової економіки до ринкової,обсяг інформації що збирався державним органом статистики в ході проведеннястатистичного спостереження, істотно скоротився. Держава майже відмовилося відконтролю за тим, як підприємства та організації формують фактичну собівартістьпродукції, зосередивши свій інтерес на аспектах, пов'язаних з оподаткуванням.Нормативні документи регламентують в основному не витрати підприємства, а порядоквизначення собівартості продукції (робіт, послуг) для цілей, пов’язаних соподаткуванням.
Разом з тим в сучасних умовах значення аналізу витрат виробництва,у тому числі з використанням статистичних методів, не зменшується. Наявністьдостовірної інформації про фактичні витрати, необхідна для ціноутворення,визначення фінансового результату діяльності підприємств. Зниження собівартостіпродукції дозволяє підприємцю збільшити прибуток і отримати переваги вконкурентній боротьбі. В основі побудови показників ефективності виробництвалежить, зіставлення витрат, пов'язаних з виробництвом, та отриманихрезультатів. Витрати впливають на рівень цін, рентабельність виробництва, окупність капітальнихвкладень, обсяг збору податків. Інформація про розміри, структуру і динамікувитрат важлива не тільки з точки зору аналізу внутрішньогосподарської діяльностіорганізацій, але й для проведення макроекономічних розрахунків у рамках СНР.Зниження витрат виробництва є одним з джерел зростання ВВП і національногодоходу.
Собівартість продукції – це вартісний вираз спожитих у процесівиробництва засобів виробництва (сировини, матеріалів, палива, електроенергії,зношення основних фондів) та затрат, пов’язаних з використанням живої(заробітної плати робітників і службовців, відрахування на соціальнестрахування). У собівартості продукції повинні включатися лише виробничівитрати, які передбаченні техніко-економічними та іншими нормативами інормами.[5.c 458]
Якщо знайти співвідношення між сумою витрат та понесенніпідприємством обсягу та вартості витрат на виробництво та реалізацію продукції,знаходять показник обсягу та вартості реалізованої продукції – витратомісткість1 гривні реалізованої продукції.
Собівартість на одну гривню реалізованої продукції – визначаютьшляхом ділення собівартості продукції, на обсяг реалізованої продукції.
До собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)включаються:
1) виробнича собівартість продукції (робіт,послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду;
2) нерозподілені загальновиробничі витрати;
3) наднормативні виробничі витрати.
Довиробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
1)прямі матеріальні витрати;/>
2) прямі витрати на оплату праці;/>
3) інші прямі витрати;/>
4) змінні загальновиробничі та постійнірозподілені загальновиробничі витрати.
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировинита основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельнихнапівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можутьбути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальнівитрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесівиробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 стандарту 16.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітнаплата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанніробіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені доконкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати,які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахуванняна соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація,втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічнихпричин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на їїсправедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучогобраку.
До складу загальновиробничих витрат включаються:
/>1) витрати на управління виробництвом(оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування насоціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витратина оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо)/>;
2) амортизація основних засобівзагальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;/>
3) амортизація нематеріальнихактивів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;/>
4) витрати на утримання,експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, іншихнеоборотних активів загальновиробничого призначення;/>
5) витрати на вдосконаленнятехнології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальнізаходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організаціївиробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності,інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів,купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організаційтощо);/>
6) витрати на опалення, освітлення,водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;/>
7) витрати на обслуговуваннявиробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування насоціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом;витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами таякістю продукції, робіт, послуг);/>
8) витрати на охорону праці, технікубезпеки і охорону навколишнього природного середовища;/>
9) інші витрати (внутрішньозаводськепереміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів доцехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачіі втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).
Розрізняють двікатегорії собівартості продукції: виробничу і операційну собівартість.Перша об'єднує лише ті витрати, що пов'язані з процесом виробництва продукції,починаючи з моменту запуску сировини (матеріалів) у виробництво і закінчуючидокументальним підтвердженням готовності виробів і здачею їх на склад готовоїпродукції. Друга до свого складу включає виробничу собівартість і позавиробничівидатки (видатки, які пов'язані із зберіганням і реалізацією продукції").І виробнича, і операційна собівартість використовуються по всьому обсягувиготовленої і реалізованої товарної продукції. Валова продукція обліковуєтьсяза виробничою собівартістю.
Важливимзавданням статистики собівартості продукції є:
1) забезпечення правильного обчислення рівня собівартості продукції;
2) систематичне спостереження за виконанням плану по собівартостіпродукції;
3) вивчення структури собівартості за видами затрат і виявленнявпливу зміни структури на динаміку собівартості продукції;
4) аналіз факторів, що впливають на рівень і динаміку собівартостіпродукції, виявлення резервів подальшого її зниження.
Для того, щоборганізувати належну роботу по зниженню затрат на виробництво продукції,необхідно знати, з яких складових елементів формується собівартість, яку питомувагу займають у ній затрати на оплату праці і матеріальні ресурси (матеріали,енергія, паливо), амортизація, інші витрати.
Складсобівартості продукції вивчають за допомогою двох видів класифікацій витрат:
1) за економічними елементами;
2) статтями калькуляції.
При вивченнівитрат за економічними елементами не береться до уваги те, де і з якою метоювитрачається той чи інший вид ресурсів, важливо, щоб затрати підприємства(об'єднання) були однорідні за економічним змістом. Наприклад, витрати напридбання палива належать до одного елемента незалежно від того, як це паливовикористовувалось, безпосередньо у виробництві чи на опалення приміщень.
Класифікаціявитрат за економічними елементами є єдиною і обов'язковою для всіх виробничихоб'єднань (підприємств) промисловості. Вона включає:
1) виробничі витрати
- куплені напівфабрикати та комплектуючі;
- паливо та енергії;
- будівельні матеріали;
- запасні частини;
- тара і матеріали, що ідуть на неї;
- допоміжні та інші матеріали.
2) заробітна плата основна і додаткова;
3) відрахування на соціальне страхування;
4) амортизація основних засобів;
5) інші грошові витрати.
Витрати насировину, матеріали, паливо, енергію, амортизацію виражають величину витратминулої уречевленої праці. Решта елементів витрат (заробітна плата звідрахуванням на соціальне страхування) є витратами на оплату живої праці іутворює частину заново створеної вартості. Винятком є елемент «Інші грошовівитрати», який включає як матеріальні, так і витрати живої праці.
Дані про витратина виробництво за економічними елементами визначаються у розрахунках добізнес-плану фірм, наводяться у звітності в обсязі всіх затрат даного періоду,незважаючи на те, що деяка частина їх може бути не пов'язаною з виробництвомпродукції. Головним завданням вивчення собівартості продукції за економічнимиелементами є визначення величини витрат живої і минулої праці, співвідношенняміж ними. Одержані дані використовуються для обчислення чистої продукції галузіі національного доходу країни. Отже, якщо із валової продукції в діючих оптовихцінахпромисловостівідняти матеріальні витрати, то одержимо обсяг чистої продукції.
Оскількикласифікація витрат за економічними елементами відбиває витрати підприємства(об'єднання), що пов'язані з виробництвом продукції, то її ще називаютькошторисом затрат на виробництво. За її допомогою підсумовують витратипідприємств незалежно від номенклатури продукції, яка ними випускається.Вивчення структури собівартості за економічними елементами дає можливістьвизначити роль окремих елементів собівартості у загальних витратах, виявитирезерви подальшого зниження собівартості за рахунок змін у співвідношеннях міжуречевленою і живою працею, розкрити їх вплив на зміну продуктивностісуспільної праці.
Длявнутрішньовиробничого планування і виявлення резервів зниження собівартостінеобхідно знати не лише загальну суму затрат підприємства за певним економічнимелементом, а й величину витрат залежно від місця їх виникнення і конкретноїформи виробничого використання; знати, яка частина витрат припадає на основне ідопоміжне виробництво, на управління. Одержати такі дані за допомогою поелементної класифікації неможливо. Цьому завданню відповідає групування витратза статтями калькуляції, згідно з Типовим положенням з планування, обліку ікалькуляції собівартості продукції (робіт послуг) в промисловості,затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473, за яким виділяються такі групи витрат:
1) сировина і матеріали;
2) зворотні відходи(віднімаються);
3) купівельні вироби,напівфабрикати і послуги сторонніх підприємств;
4) паливо і енергія натехнологічні цілі;
5) основна заробітна платавиробничих робітників;
6) додаткова заробітна платавиробничих робітників;
7) відрахування на соціальнестрахування;
8) витрати на підготовку іосвоєння виробництва;
9) витрати на утримання іексплуатацію устаткування (включаючи витрати на ремонт і витрати пов’язані зкомпенсацією зношення спеціальних інструментів та пристроїв цільовогопризначення);
10) загальновиробничівитрати;
11) загальногосподарськівитрати;
12) втрати від технічнонеминучого браку;
13) супутня продукція(віднімається);
14) інші виробничі витрати;
15) позавиробничі (комерційні) витрати.
Суть цієїкласифікації полягає в тому, що всі витрати групуються за ознакою спільності їхвиробничого призначення. У різних галузях промисловості використовується різназа своїм складом номенклатура калькуляційних статей, що зумовлено особливостямиформування у них собівартості. Саме тому, перелік і склад статей калькулюваннявиробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
Структурасобівартості продукції за статтями калькуляції відбиває співвідношення затрат уповній собівартості: що витрачено, куди витрачено і на які цілі спрямованікошти. Вона дозволяє виділити витрати кожного цеху чи підрозділу підприємства(об'єднання), що є необхідною умовою контролю витрат та запровадження режимуекономії на окремих частинах виробництва. Якщо у кожному елементі об'єднуютьсялише однорідні витрати, то у статтях калькуляції — тільки деякі види витрат єоднорідними, а більшість з них включають різні види видатків, тобто єкомплексними.
До одноріднихналежать статті калькуляції, які включають витрати на сировину і матеріали,покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру, паливо іенергію на технологічні цілі, заробітну плату виробничих робітників тавідрахування на соціальне страхування. Решта статей калькуляції «Витрати напідготовку і освоєння виробництва», «Видатки на утримання і експлуатаціюустаткування», «Цехові витрати», «Загальнозаводські витрати», «Інші виробничівитрати» є комплексними, оскільки вони об'єднують кілька елементів витрат(матеріали, амортизацію, заробітну плату). Витрати, які відносяться на цістатті, розподіляються між окремими видами продукції лише опосередковано(шляхом застосування коефіцієнтів чи інших показників).
Залежно відструктури собівартості продукції виділяють матеріало-, фондо- і трудомісткігалузі. До матеріаломістких належать галузі промисловості, які переробляютьпервинну сировину, а також ті, які мають багаторазові технологічні процеси.Характерною особливістю таких галузей є висока питома вага матеріальних затрату собівартості продукції. Так, у харчовій і легкій промисловості часткаматеріальних витрат у собівартості продукції становить 90%, у чорнійметалургії, в хімічній і нафтохімічній — близько 80%, у машинобудуванні іметалообробній промисловості — понад 70%.
По відношенню до технологічного процесу витрати виробництваподіляються на дві групи:
1. основні витрати,безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції;
2. накладні витрати, пов'язаніз обслуговуванням виробництва і його управлінням.
За способом розподілу між видами виробленої продукції проводитьсявідмінність також між прямими і непрямими витратами.
Прямі витрати можуть бути безпосередньо віднесені на конкретнівиди продукції (робіт, послуг) і розподілені між ними.
Непрямі витрати пов'язані з випуском декількох видів продукції.Вони розподіляються за видами виробів, робіт або послуг на підставі економічнихрозрахунків (наприклад, пропорційно до основної заробітної плати працівника,безпосередньо зайнятих випуском продукції, часу роботи робітників,відпрацьованих машино-годин на виробництво різних видів продукції і другимиметодами ).
Такожвитрати можна розділити за реакцією на зміну обсягів виробництва на:
— умовно постійні
— умовно змінні.
Умовно змінні – збільшуються та зменшуються відповідно до обсягувиробництва. Умовно постійні – збільшуються чи зменшуються залежно від обсягу випускупродукції .
Система статистичних показників, що використовуються для оцінкивитрат на одну гривню реалізованої продукції буде розглянута в наступномупідрозділі роботи.
2. Система статистичних показників витрат на одну гривнюреалізованої продукції і методика їх розрахунку
Абсолютними показниками витрат на підприємстві є обліковіпоказники собівартості та її складових.
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається звиробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягомзвітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат танаднормативних виробничих витрат.
Але загальна сума витрат залежить від обсягів виробництва і неможе характеризувати ефективність поточних витрат на підприємстві.
Для оцінки ефективності витрат на виробництво та реалізаціюпродукції обмежують відносні показники рівня витрат к на одиницю виробленоїпродукції в натуральній оцінці, так і на одну гривню реалізованої продукції.Другий спосіб оцінки рівня витрат є більш поширеним в наш час, так якасортимент продукції на підприємстві дуже швидко поновлюється, а перший спосібобчислення, дозволяє оцінити загальний рівень витрат лише по порівняльнійпродукції, що є повністю однорідною.
Отже, показник рівня витрат на 1 гривню реалізованої продукціїобчислюється за формулою
/>
де h – рівень витрат на одну гривню реалізованої продукції;
Z – загальна сума витрат;
Q – вартість продукції.
Якщо розкласти загальну суму витрат (Z) тавартість продукції (Q) нафактори, що на них впливають; кількість виробів кожного найменування (q), витрат на один виріб (z), ціну за виріб (р), тоформула прийме такий вид:
/>
Оцінку рівня витрат на одну гривню реалізованої продукції та їхдинаміки по віртуальній фірмі №12 можна виконати за даними таблиці 1.
Таблиця 1
Відносний рівень операційних витрат за елементами на 1 гривнюреалізованої продукції в основних цінах (чистого доходу) по віртуальній фірмі№12 за 2008-2009 рокиПоказник 2 008 2 009 Абсолютна змінна відносного рівня витрат, п.п. сума, тис.грн
відносний рівень,
% сума, тис.грн
відносний рівень,
% Чисті доходи, виручка від реалізаці 8868,5 100 10494,3 100 - Загальна сума операційних витрат 8551,3 96,42 9560,8 91,10 — 5,32 В тому числі за елементами витрат: матеріальні витрати 5789,5 65,28 6408,1 61,06 — 4,22 амортизація 195,9 2,21 210,9 2,01 — 0,2 витрати на оплату праці 1523,8 17,18 1679,4 16,00 — 1,18 відрахування на соціальні заходи 563,8 6,36 626,2 5,97 — 0,39 інші операційні витрати 478,3 5,39 636,2 6,06 0,67
Отже, загальний показник рівня операційних витрат на 1 гривнюреалізованої продукції, на віртуальному підприємстві №12, становить аж 96,4коп. Це свідчить про дуже низький рівень прибутковості операційної діяльності.Загальний рівень лише матеріальних витрат на підприємстві становить 65,2копійки. Це свідчить про те щопідприємство виробляє досить матеріаломістку продукцію. Рівень операційнихвитрат за 2009 рік знизився на 5,32 процентних пункти, тобто, у 2009 роціпідприємство на кожні 100 грн, чистого доходу від реалізації продукції,витрачало на 5,32 грн менше порівняно з попереднім роком. За 2009 рік упідприємства скоротився рівень витрат за більшістю їх видів, крім іншихопераційних витрат. Саме значне скорочення витрат на 100 грн реалізації булодосягнуте за матеріальними витратами, помітною є економія витрат на оплатупраці. Витрати на амортизацію у 2009 році становили 2,01% від чистого доходувід реалізації, і скоротилися за цей рік на 0,2 процентних пункти. Підвищивсялише рівень інших операційних витрат. Для їх економії менеджерам підприємстваслід звернути увагу на можливе скорочення безнадійної дебіторськоїзаборгованості та відрахувань до резерву сумнівних боргів, витрат відзнецінення запасів, нестач та псування цінностей, недопущення штрафів, пень танеустойок, тощо.
Для поглиблення та деталізації аналізу рівня витрат на одну гривнюреалізованої продукції нами були розглянуті відносні витрати на сировину іматеріали за видами виробленої продукції віртуальної фірми №12 ( табл.2).
Це дало нам змогу більш детально дослідити витрати на кожний видпродукції. Такий аналіз необхідний, наприклад, з метою визначення фінансовихрезультатів за кожним видом продукції, або визначення резервів економіїконкретних складових операційних витрат за видами продукції.
витрата гривня реалізована продукція
Таблиця 2
Відносний рівень матеріальних витрат на одну гривню реалізованоїпродукції за асортиментом фірми №12 у 2008-2009 рокахАсортимент 2 008 р. 2 009 р. Абсолютне відхилення витрат на 1 грн. реалізованої продукції матеріальні витрати, тис. грн. вартість реалізованої продукції, тис.грн. витрати на одну грн реалізованої.продукції, грн. матеріальні витрати, тис.грн. вартість реалізованої продукції, тис.грн. витрати на одну грн реалізованої.продукції, грн. А - - 285,16 1991,48 0,14319 - Б 726,3041 8157,27 0,0890376 730,22 5994,57 0,1218136 0,0236714 В 669,8362 711,23 0,9417997 316,71 2071,95 0,152856 -0,7494179 Разом 1396,1403 8868,5 0,1574269 1332,1 10058 0,1324418 -0,0301492
Фірма №12 випускає продукцію трьох видів, з приблизно однаковимирівнями матеріальних витрат на одну гривню реалізованої продукції. По більшостівидів продукції рівень витрат на 1 гривню реалізації за 2009 рік зріс від 8-9коп. до 12-15 коп., але за видом продукції В рівень витрат на сировину іматеріали у 2008 році становив 94 коп., а у 2009 знизився до 15,3 коп., щонереально і може бути пояснено помилкою у віртуальній базі даних. Якщодопустити, що так воно і було в житті, то продукція виду В у 2008 році булазбитковою оскільки виручка від реалізації ледь покривала витрати на сировину іматеріали, інші види витрат за цією продукцією залишалися не покритими,оскільки, як свідчать дані таблиці 1, середній рівень витрат, пов’язаний звикористання живої праці на підприємстві перевищує 20% (17,18+6,36), а на їхпокриття за продукцією В лишається лише 5,8%.
За іншими видами продукції зростання відносного рівня матеріальнихвитрат можна пояснити подорожчанням сировини, електроенергії, комплектуючихвиробів.
Загальна середня собівартість 1 гривні реалізованої продукціїзалежить від рівня собівартості за видами продукції та асортиментної структуривиробництва.
Для розробки планового показника рівня витрат, витрати на однугривню реалізованої продукції за затвердженим планом можна розрахувати за такоюформулою:
/>
Приклад: (Віртуальне підприємство 12 за 2009 рік) плановийрівень витрат на сировину і матеріали на 2009 рік становив:
/>
Для визначення фактичних витрат на одну гривню реалізованоїпродукції використовують таку формулу
/>
Приклад: (Віртуальне підприємство 12 за 2009 рік)фактичнийрівень матеріальних витрат на одну гривню реалізованої продукції у 2009 роцістановив:
/>
Порівняння зазначених показників свідчить про збільшенняфактичного рівня матеріальних витрат, порівняно з планом на 8,7%(0,1259*100/0,1158-100).
Вплив факторів на виконання плану за рівнем витрат будерозглянутий в наступному підрозділі роботи.
3. Статистичний аналіз факторів, що впливають на динамікупоказника витрат на одну гривню реалізованої продукції
При оцінці виконання плану за рівнем собівартості реалізованоїпродукції, або будь-якою складовою витрат, вивчають вплив на рівень витрат наодну гривню реалізованої продукції показника собівартості одиниці продукції заасортиментними видами, структури та кількості виробленої продукції, відхиленняфактичних оптових цін реалізації від запланованих.
Для дослідження впливу перелічених факторів використовуютьнаступні умовні показники:
1.Оскільки, на показник витрат на одну гривню реалізованоїпродукції впливає структура та обсяги виробництва, щоб знайти цей впливвикористовують показник планових витрат при фактичній структурі виробництва,який можна обчислити за такою формулою:
/>
Приклад: (Віртуальне підприємство 12 за 2009 рік)заплановані витрати сировини і матеріалів на 1 грн реалізованої продукції вперерахунку на фактичний обсяг і структуру виробленої продукції становили:
/>
2. Щоб знайти фактичну вартість витрат на 1 грн реалізації яка бне враховувала зміну оптових цін у звітному періоді використовують показникфактичних витрат на одну гривню реалізованої продукції в оптових цінах,прийнятих при складанні плану. Його знаходять за такою формулою
/>
Приклад: (Віртуальне підприємство 12 за 2009 рік):
/>
Аналізуючи структуру наведених формул, не важко зробити висновок,що показники h1і hпл розрізняються собівартістю (Z1 і Zпл), обсягом та складомпродукції( q1 і qпл) та рівнем відпускних цін (p1 і pпл).
Показники h' і hпл розрізняються обсягомі складом продукції (q1 і qпл), а собівартість одиниці продукції (Zпл і Zпл) та рівень відпускнихцін на продукцію усіх видів (pпл і pпл) у них однакові.
Показники h' і h'' розрізняються собівартістю одиниці продукції (Z1 і Zпл), а обсяг і складпродукції (q1 і q1) та рівень відпускних цін на продукцію усіх видів (pпл і pпл) у них однакові.
Нарешті, показники h1 і h" розрізняються міжсобою тільки завдяки не співпаданню рівня відпускних цін на продукцію усіхвидів (pпл і p1).
Відмінні риси планових, фактичних та умовних показників рівнявитрат дають нам змогу використати на практиці наглядну схему аналізу впливуперелічених факторів на загальний середній рівень витрат на 1 гривнюреалізованої продукції і оцінити динамічні відхилення рівня витрат під впливомкожного фактору (рис. 1).
На цій схемі показано напрями порівняння і вплив кожного фактора,що з’ясовується при порівнянні.
В межах вищевказаного загального рівня витрат на одну гривнюреалізованої продукції можуть обчислюватись окремі показники витрат.
/>
Рис.1. Схема аналізу факторів виконання плану по показнику витратна 1 гривню реалізованої продукції
Наприклад, лише для собівартості, лише для сировини та матеріалів,палива, оплати праці, тощо. Нами вивчалися рівні витрат на сировину таматеріали та на паливо. Показники прийнятого плану було знайдено за такимиформулами:
Вартість виробленої продукції можна знайти перемноживши планову ціну(pпл) на кількість виробів (qпл), що була запланована планом.
Повна планова собівартість є результатом множення рівня плановихвитрат (Zпл) на кількість виробів передбачену планом (qпл).
Фактичні або звітні показники розраховуються за такими формулами:
Вартість фактично виробленої продукції у діючих цінах можна знайтиперемноживши фактичну кількість виробленої продукції (q1) на фактичну ціну (p1).
Вартість фактично виробленоїпродукції у відпускних цінах прийнятих при складанні плану можна знайти перемножившифактичну кількість виробленої продукції (q1) на планову ціну (рпл).
Повну фактичну собівартість продукції розраховують перемножуючи рівень витрат на один виріб узвітному періоді (Z1) на фактичну кількість виробленої продукції (q1).
Повну планову собівартість фактично виробленої продукціїрозраховують перемножуючи рівень витрат на один виріб за планом (Zпл) на фактичну кількість виробленої продукції (q1).
Тепер детально розглянемо різні рівні витрат на одну гривнюреалізованої продукції на підприємстві №12, які подані у таблиці 3, таобчислені за даними додатку А. Розрахувавшивідносні показники витрат на один виріб (Z) по кожному асортиментному видупродукції як за планом так і фактично ( додаток А), та маючи у віртуальній базіданих відомості про кількість реалізованої продукції (q1 і qпл) та ціни реалізації(р) за кожним асортиментним видом виробленої продукції ( додаток Д), миобчислили умовні показники матеріальних витрат на одну гривню продукції кожноговиду і загальні середні рівні витрат за усім асортиментом продукції.
Таблиця 3
Розрахунок витрат сировини і матеріалів на 1 гривню реалізованоїпродукції, по віртуальній фірмі №12 у 2009 роціНомер рядка Найменування показника Рівень показника 1 2 3 А. Показники прийнятого плану 1 Вартість виробленої продукції у відпускних цінах, прийятих при складанні плану, тис.грн 10585,88 2 Повна планова собівартість виробленої продукції, тис.грн. 1225,96 Б.Звітні показники (фактичні) 3 Вартість фактично виробленої продукції в діючих відпускних цінах, тис.грн. 10583,2001 Продовження таблиці 3 Номер рядка Найменування показника Рівень показника 4 Вартість фактично виробленої продукції у відпускних цінах, прийнятих при складанні плану, тис.грн. 10792,62524 5 Повна фактична собівартість виробленої продукції, тис.грн. 1332,101481 6 Повна планова собівартість фактично виробленої продукції, тис.грн. 1252,422274 В. Рівні витрат на 1 грн. товарної продукції. 7 Витрати на 1 грн. продукції за затвердженим планом, грн. 0,115810873 8 Фактичні витрати на 1 грн. продукції у відпускних цінах, грн. 0,125869441 9 Фактичні витрати на 1 грн продукції у відпускних цінах, прийнятих при складанні плану, грн. 0,123427012 10 Витрати на 1 грн продукції по плану у перерахунку на фактичний обсяг и склад продукції, грн 0,116044266 11 Індекс відпускних цін на продукцію, % 0,980595533
Із наведеної вище таблиці видно, що планові витрати сировини іматеріалів на 1 гривню реалізованої продукції складають 11,58 копійки, афактично вони склали приблизно 12,59 копійок. Отже, збільшення витрат сировиниі матеріалів на 1 гривню реалізованої продукції проти плану у 2009 роцістановило 1,01 копійки або рівень витрат виявився вищим на 8,68 % ніжочікувалось за планом.
Використовуючи алгоритми порівняння подані у схемі (рис.1) і даніпро матеріальні витрати на одну гривню продукції подані у таблиці 3, виражені угривнях, обчислимо відхилення фактичних витрат на одну гривню реалізованоїпродукції від її запланованого рівня усього:
/>
Отже,відносний рівень витрат на одну гривню реалізованої продукції зріс понад планна 0,010059 грн.
Це відхилення пов’язано з впливом наступних факторів:
1. Впливом структурних зрушень (зміною фактичного обсягу і складупродукції у порівнянні з планом). Зміни порівняно з планом у обсязі та складіфактично виробленої продукції обумовили підвищення відносного рівня витрат насировину та матеріали понад план всього на 0,02 копійки у розрахунку на однугривню реалізованої продукції.
/>
2. Впливом зміни фактичних матеріальних витрат на одиницюпродукції кожного виду у порівнянні з рівнем витрат, передбаченим планом. Впливпідвищення матеріаломісткості одного виробу на відхилення від плану показникавитрат на одну гривню реалізованої продукції становить 0,74 копійки на однугривню реалізації.
/>
Вплив зміни рівня фактично діючих відпускних цін на продукцію узвітному періоді у порівнянні з їх рівнем, прийнятим при складанні плану:
/>
Отже, надпланова динаміка відпускних цін вплинула на збільшенняпоказника витрат на одну гривню реалізованої продукції понад план на 0,24копійки в розрахунку на одну гривню реалізованої продукції.
Таким чином всі досліджені фактори без винятку впливали напідвищення відносного рівня матеріальних витрат на одну гривню реалізованоїпродукції. Через понадпланову зміну відносного рівня матеріальних витрат,опосередковано, ті самі фактори впливають і на зміну загальної суми витрат урозрахунку на всю вироблену продукцію. За даними таблиці 3, загальна сумавитрат зросла понад план на 106,1 тис. грн (1332,1-1225,99). На таке зростаннявпливали зміни в обсягах і структурі виробництва на 2,47 тис грн:
10583,2*0,000233=2,466 тис.грн
Частково, на 78,14 тис грн понадпланове збільшення витрат булообумовлене підвищенням середнього рівня витрат на один виріб:
10583,2*0,007383=78,136 тис.грн
Ще на 25,85 тис грн збільшення загальної суми фактичних витрат,порівняно з планом, пояснюється зниженням проти запланованого рівня оптових цінна продукцію:
10583,2*0,002442=25,844 тис.грн
Зведений вплив усіх факторів наведено в таблиці 4.
Таблиця 4
Зведені показники впливу факторів на надпланову зміну показниківзагальної суми та середнього рівня витрат сировини і матеріалів на 1 гривнюреалізованої продукції по віртуальній фірмі № 12за 2009р.Показник Надпланова зміна відносного рівня витрат, грн. Індекс динаміки відносного рівня витрат, % Надпланова зміна загальної суми витрат, тис.грн Загальна зміна 0,010058 1,0868 106,45 Вплив обсягів і структури виробництва продукції 0,000233 1,002015 2,47 Вплив собівартості одного виробу 0,007383 1,06362 78,13 Вплив динаміки відпускних цін на показник витрат на 1 грн. реалізованої продукції 0,002442 1,019788 25,85
Таким чином, на віртуальній фірмі № 12 у 2009 році фактичнівитрати на сировину і матеріали були вище запланованих як за відносним рівнемна одну гривню реалізованої продукції, так і за загальною сумою витрат.
Резервами зниження матеріальних витрат до запланованого рівнямогли б стати заходи по недопущенню зміни обсягів та структури виробництва накористь збільшення у виробництві частки матеріаломістких видів продукції,підвищення витрат на одиницю виробленої продукції, а зниження проти плануоптових цін є маркетинговим і незалежним від менеджерів фірми фактором.
Подібний аналіз впливу факторів на показник витрат на паливо врозрахунку на 1 грн реалізованої продукції можна виконати задодатком Б та таблицею 5.
Таким чином, на віртуальній фірмі № 12 у 2009 році фактичнівитрати на паливо також були вище запланованих як за відносним рівнем на однугривню реалізованої продукції, так і за загальною сумою витрат.
Таблиця 5
Зведені показники впливу факторів на надпланову зміну показниківзагальної суми та середнього рівня витрат палива на 1 гривню реалізованоїпродукції по віртуальній фірмі № 12за 2009р.Показник Надпланова зміна відносного рівня витрат, грн. Індекс динаміки відносного рівня витрат, % Надпланова зміна загальної суми витрат, тис.грн Загальна зміна 0,021 1,0886 222,24 Вплив обсягів і структури виробництва продукції 0,015 1,0633 158,75 Вплив собівартості одного виробу 0,001 1,0040 10,58 Вплив динаміки відпускних цін на показник витрат на 1 грн. реалізованої продукції 0,005 1,0198 52,92
Загальніперевитрати на паливо по віртуальній фірмі № 12 за 2009 рік становили аж 222,24тис грн і найбільш відчутним фактором, їх надпланового збільшення, були зміни уобсягах та структурі виробництва продукції.
Длявивчення впливу на загальний показник собівартості однієї гривні реалізованоїпродукції рівня трудомісткості виробництва, нами була здійснена спроба оцінкитісноти та істотності зв’язку між цими економічними показниками з допомогоюметоду кореляційно-регресійного аналізу. Апроксимація зв’язку між рівнем трудомісткостіта рівнем собівартості реалізованої продукції виконувалася за парним лінійнимрівнянням регресії.
Длявизначення параметрів лінійного рівняння регресії та показників тісноти таістотності зв’язку була побудована таблиця 6 та додаток В у якому обчисленідопоміжні показники, для обчислення лінійного коефіцієнта кореляції,розрахункового F– критерію Фішера та параметрів лінійного рівняння регресії.
Таблиця6
Показникитрудомісткості реалізованої продукції і рівня її собівартості за вибірковоюсукупністю 11 віртуальних підприємств за 2009 рік№ підприємства Реалізована продукція, тис.грн Витрати часу, люд.год. Трудомісткість реалізованої продукції, люд.-год. на 1000 грн (Х) Собівартість реалізованої продукції, тис.грн. Собівартість 1 грн реалізованої продукції, грн (У) 12 10058 294945 29,32442 8519,1 0,846997 13 15941,2 821880 51,55697 11301,5 0,708949 14 36544,5 1042984 28,54011 30125,2 0,824343 15 110796,2 2611624 23,57142 101384,7 0,915056 16 27549 807860 29,32448 23334 0,847 17 43663,1 2251144 51,55713 30955,1 0,708953 18 78711,3 27434149 348,5414 244480,9 3,106046 19 18272,3 521492 28,54003 3492,3 0,191125 20 33885,2 993668 29,32454 6654,3 0,196378 4 285982,2 4747494 16,60066 42307,5 0,147938 5 22121,4 631346 28,54006 4227,9 0,191123
Дляоцінки тісноти зв’язку обчислюється лінійний коефіцієнт кореляції:
/>
A/> обчислюємоза формулами:
/>
/>
/>
/>
/>
Зашкалою стандартних значень кореляційного відношення, якщо 0,7
ОбчислюємоF – критерійФішера:
/>
/>
Затеоретичним коефіцієнтом детермінації R2=0,871066431 (0,933*0,933=0,871) можна зробити висновок, що приблизно на 87%різниця між собівартістю однієї гривні реалізованої продукції на різнихпідприємствах пояснюється тим, що на них є різний рівень трудомісткості 1000грн реалізованої продукції, а на 23% варіація рівня собівартості пов’язана зіншими причинами.
Оскількирозрахунковий F – критерійФішера 60,80339 більше ніж його табличне значення, знайдене для рівняістотності α = 0,05 (Fкрит.=5,12),то з імовірністю помилки не більше 5% зв'язок визнається істотним. Таким чиномробимо висновок, що трудомісткість істотно впливає на собівартість однієїгривні реалізованої продукції на підприємствах.
Оскількизв’язок є істотним, то для поглиблення його аналізу було обчислено параметрилінійного рівняння виду:
/>
Параметрb знайдемозі зв’язку:
/>
/>
Параметр/> знайденоіз першого рівняння в системі нормальних рівнянь виду:
/>/>
/>
/> /> =0,302177698
Тодірівняння регресії приймає такий вид:
/>
Завиконаними обчисленнями зробимо наступні висновки, що найбільша собівартістьпродукції на підприємстві №18, а найменша на підприємстві №4.
Міжсобівартістю продукції та трудомісткістю продукції існує прямий високийзв’язок. Підприємство №12 займає останнє місце по кількості відпрацьованихлюдино-годин та кількості реалізованої продукції, але по трудомісткості тасобівартості реалізованої продукції займає 5 місце. Таке місце зумовлене тим,що на підприємствах різний рівень трудомісткості. Тепер сміливо можна сказати,що продукція котру виробляє віртуальне підприємство №12 є досить трудомісткою.Значення параметра bозначає, що зі збільшенням трудомісткості 1000 грн реалізованої продукції на 1людино-годину, рівень витрат на 1 грн реалізованої продукції зростає на 0,00805грн (або на 0,8 копійок).
Якщообчислити коефіцієнт еластичності, то можна бачити, що досліджувана залежністьє низько еластичною.
Кел.= 0,00805*(60,49/8,68)=0,056
Тобто,зі збільшенням трудомісткості 1000 грн реалізованої продукції на 1 %, рівеньвитрат на 1 грн реалізованої продукції зростає лише на 0,056 %.
Отже нами було доведено, що трудомісткість продукції помітновпливає на рівень витрат у розрахунку на 1 грн реалізованої продукції.
4. Аналіз ефективності та динаміки витрат на одну гривнюреалізованої продукції, виробленої на експорт
Усі види продукції віртуальної фірми № 12 частково реалізовуютьсяна експорт. За даними додатку Г та Д нами було проведено дослідження рівнявитрат на одну гривню товарної продукції, реалізованої на експорт.
Таблиця 7
Розрахунок витрат на 1 гривню товарної продукції виробленої наекспорт, по віртуальній фірмі №12 за 2009 рікНомер рядка Найменування показника Рівень показника 1 2 3 А. Показники прийнятого плану 1 Вартість виробленої продукції у відпускних цінах, прийнятих при складанні плану, тис.грн 10585,88 2 Повна планова собівартість виробленої продукції, тис.грн. 1225,96 Б.Звітні показники (фактичні) 3 Вартість фактично виробленої продукції в діючих відпускних цінах, тис.грн. 4363,81 4 Вартість фактично виробленої продукції у відпускних цінах, прийнятих при складанні плану, тис.грн. 10792,65 5 Повна фактична собівартість виробленої продукції, тис.грн. 508,796 6 Повна планова собівартість фактично виробленої продукції, тис.грн. 1252,42 В. Рівні витрат на 1 грн. товарної продукції. 7 Витрати на 1 грн. продукції за затвердженим планом, грн. 0,1158 8 Фактичні витрати на 1 грн. продукції у відпускних цінах, грн. 0,1166 9 Фактичні витрати на 1 грн продукції у відпускних цінах, прийнятих при складанні плану, грн. 0,1234 10 Витрати на 1 грн продукції по плану у перерахунку на фактичний обсяг и склад продукції, грн 0,1160 11 Індекс відпускних цін на продукцію, % 0,40433
Із наведеної вище таблиці видно, що витрати за планом на 1 гривнютоварної продукції виробленої на експорт складають 11,58 копійки, а фактичновони склали приблизно 11,66 копійок. Отже, збільшення витрат на 1 гривнютоварної продукції виробленої на експорт проти плану у 2009 фактично становило 0,08копійки або рівень витрат виявився більшим на 0,69 % ніж очікувалось за планом.
Використовуючи алгоритми порівняння подані у схемі (рис.1) і даніпро 1 гривню товарної продукції виробленоїна експорт подані у таблиці 7, вираженіу гривнях, обчислимо відхилення фактичних витрат на одну гривню реалізованоїпродукції від її запланованого рівня усього:
/>
Отже,відносний рівень витрат на одну гривню товарноїпродукції виробленої на експорт зменшився понад план на0,08064 грн.
Це відхилення пов’язано з впливом наступних факторів:
1. Впливом структурних зрушень (зміною фактичного обсягу і складупродукції у порівнянні з планом). Зміни порівняно з планом у обсязі та складі фактичновиробленої продукції обумовили зниження відносного рівня витрат на план всьогона 0,05 копійки у розрахунку на одну гривню товарної продукції виробленої наекспорт.
/>
2. Впливом зміни фактичних матеріальних витрат на одиницюпродукції кожного виду у порівнянні з рівнем витрат, передбаченим планом. Впливпідвищення матеріаломісткості одного виробу на відхилення від плану показникавитрат на одну гривню товарної продукції виробленої на експорт становить 7,38коп.
/>
3.Вплив зміни рівня фактично діючих відпускних цін на продукцію узвітному періоді у порівнянні з їх рівнем, прийнятим при складанні плану:
/>
Отже, надпланова динаміка відпускних цін вплинула на збільшенняпоказника витрат на одну гривню товарної продукції виробленої на експорт понадплан на 6,83 копійки в розрахунку на одну гривню товарної продукції виробленоїна експорт.
Таким чином всі досліджені фактори, крім впливу матеріальнихвитрат одного виробу, впливали на зниження відносного рівня матеріальних витратна одну гривню товарної продукції виробленої на експорт. Через понадплановузміну відносного рівня матеріальних витрат, опосередковано, ті самі факторивпливають і на зміну загальної суми витрат у розрахунку на всю виробленупродукцію. За даними таблиці 7, загальна сума витрат зменшилась понад план на743,62 тис. грн (1252,42-508,796). На таке зменшення впливали зміни в обсягах іструктурі виробництва -2,44тис грн:
/>
Частково, на 3,49 тис грн понадпланове збільшення витрат булообумовлене підвищенням середнього рівня витрат на один виріб:
/>
Ще на 29,7917 тис грн було зменшення загальної суми фактичнихвитрат, порівняно з планом, пояснюється підвищенням проти запланованого рівняоптових цін на продукцію:
/>
Зведений вплив усіх факторів наведено в таблиці 4.
Таблиця 8
Вплив факторів на зміну рівня витрат на 1 гривню товарної продукціївиробленої на експорт за 2009 рокиПоказник Надпланова зміна відносного рівня витрат, грн. Індекс динаміки відносного рівня витрат, % Надпланова зміна загальної суми витрат, тис.грн Вплив обсягів і структури виробництва продукції -0,000233 1,002015 1,018457 Вплив собівартості одного виробу 0,007383 1,06362 32,2169 Вплив динаміки відпускних цін на показник витрт на 1 грн. товарної продукції виробленої на експорт -0,00683 0,944643 -29,82
Таким чином, на віртуальній фірмі № 12 у 2009 році фактичнівитрати на товарну продукцію вироблену на експорт були менше запланованих як завідносним рівнем на одну гривню товарної продукції, так і за загальною сумоювитрат.
Допущені зміни у структурі та обсязі виробництва пішли на користьзменшення загального рівня витрат, а збільшення проти плану оптових цін ємаркетинговим і незалежним від менеджерів фірми фактором, котре в свою чергу,теж пішло на користь.
Висновки
Актуальністьданої теми в сучаснихекономічних умовах є дуже важливою, оскільки основним завданням на кожномупідприємстві є максимізація прибутку .
У курсовій роботі було визначено поняття витрат на 1 гривнюреалізованої продукції, статистичне дослідження системі статистичних витрат на1 гривню реалізованої продукції. Було виконано статистичний аналіз факторів, щовпливають на динаміку витрат на одну гривню реалізованої продукції, а такожаналіз ефективності витрат на одну гривню продукції виробленої на експорт.
Також, було виконано кореляційно — регресійний аналіз, дляз’ясування тісноти зв’язку між показниками трудомісткості і собівартості, врезультаті чого з’ясували, що собівартість продукції віртуального підприємства№12 має пряму залежність від трудомісткості продукції.
Також було використано такі методи і прийоми статистичного аналізуяк порівняння, обчислення відносних та середніх величин, аналіз тенденційрозвитку явища, індексний аналіз, метод абсолютних різниць,кореляційно-регресійний аналіз, тощо.
В аналізі витрат пов’язаних з реалізацією продукції на експорт,було визначено, що підприємство продавало свою продукцію по значно заниженимицінами, це дає нам підставу вважати, що підприємство № 12 або відкритодемпінгувало на зовнішньому ринку або спостерігалось таке явище як спорадичнийдемпінг.
Списоквикористаної літератури
1. СалинВ.Н., Шпаковская Е.П. Социально-экономическая статистика: Учебник. – М.:Юристъ, 2001. – 461 с.
2. РайзбергБ.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Сучаснийекономічний словник. — М.: ИНФРА — М, 1997.- 576 с.
3. СавицкаяГ.В.Аналізгосподарської діяльності підприємства:2-евидан.,перераб., доп. — М.: Минск: ИП«Экоперспектива», 1998. 498 с.
4. Баканов,Михаил Иванович, Шеремет, Анатолий Данилович. Теория экономического анализа:Учеб. для студентов экон.спец.-4-е изд., доп.
5. Вашків П.Г, П.І. Пастер, В.П.Сторожук,Є.І. Ткач; начальний посібник: Статистика підприємництва – 1999.–600 с.
6. Ю.Н. Иванова; Экономическая статистика. 2-е вид., доп
ИНФРА-М, 2002. — 480с.
7. В.Е. Адамов, С.Д. Ильенкова, Т.П. Сиротина,С.А. Смирнов; Економіка і статистика фирм. 3-евид.,доп – М.: Финанси і статистика, 2000.–288с.
8. Социально-экономическаястатистика: Практикум / Под ред. В.Н. Салина,Е.П.Шпаковской:Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 192 с.
9. Гетьман О.О. Економіка підприємства:навчальний посібник – 2-ге видання. /Гетьман О.О., Шаповал В.М. – К.: Центручбової літератури, 2010. – 488с.
10. СтрочихинЮ.Ф. Статистика предприятия с основами социально-экономической статистики(основы социально-экономической статистики): Методические рекомендации. – Полтава:РИО ПУПКУ, 2006.-62 с.
11. Социальнаястатистика: Учебник / Под ред. И.И. Елисеевой.– М.: Финансы и статистика, 2001. – 416 с.