РЕФЕРАТ
Економічна сутність, значення і родова належністьпідприємництва
ВСТУП
В економічнійлітературі підкреслюється значення підприємництвата його взаємозв'язокз ринковою економікою.
Одним з основнихфакторів у розвитку пострадянського суспільства є становлення і функціонуванняпідприємництва. В умовах переходу до ринкової економіки підприємницькаініціатива, реалізація прагнень економічно активної частини населеннявключитися в цілеспрямовану й ефективну виробничу, комерційну,банківсько-фінансову та інші види творчої діяльності сприяють економічномузростанню за рахунок збільшення виробництва товарів і послуг силами приватнихпідприємств, зниженню соціальної напруженості через збільшення зайнятостінаселення і рівня його доходів.
Підприємництво — це вільна ініціативалюдей у господарській діяльності, спосіб організації економічних сил. Іншимисловами, це випробуваний у світовій практиці спосіб ефективної організаціївиробництва. Існування підприємництва — обов'язкова умова функціонування ринку
Підприємницька діяльність(підприємництво) є найважливішим інститутом будь-якої ринкової економіки, томущо вона забезпечує економічне зростання, виробництво маси різноманітнихтоварів, покликаних задовольнити кількісно і, що ще важливіше, якісно потребисуспільства, різних його колів та індивідів .
Економічна сутність, значення і родова належність підприємництва
Однією знайважливіших проблем реформування економічної системи України, створення полядії ринкових законів є становлення та розвиток підприємництва. У ринковійекономіці будь-якої країни підприємництво — основа процвітання і людей, ідержави. Підставою для виникнення та розвитку підприємництва виступає такаформа організації виробництва товарів і послуг, яка здійснюється тими, комуналежать фактори виробництва.
Томупідприємництво слід розглядати як провідну, об'єктивно обумовлену формуреалізації власності і, перш за все, власності на засоби виробництва, бо той,хто є власником засобів виробництва, може організувати процес виробництва,управляти цим процесом або доручати керівництво якомусь іншому працівнику,привласнювати результати цього виробництва і розпоряджатись на свій розсуд тієючасткою прибутку, яка залишиться після сплати податків і платежів до бюджету.Таким чином, поза підприємницькою діяльністю власність на певне майно не можебути реалізована і тільки підприємництво дає змогу власнику, орендарю, особі,яка володіє майном, здійснити дії (заходи), які дозволять отримати від цьогомайна якусь користь (прибуток, дохід). Діяльність підприємця не потребуєвтручання з боку держави, за прибутки або збитки від своєї діяльності він несевідповідальність сам, тобто діє на свій власний ризик.
За сучаснимвизначенням, підприємець є суб'єктом пошуку і реалізації нових можливостей угенеруванні та освоєнні новаторських ідей, розробці якісних продуктів ітехнологій, здійсненні нововведень і опануванні перспективних факторіврозвитку. Звідси підприємництво — це вміння заснувати і вести справу,генерувати і використовувати ініціативу, зважуватися на ризик, подолатипротидію середовища тощо. Підприємництво є переважно виявом економічноїорганізаційної творчості та новаторства [7]. Досвід розвинених країнпереконливо доводить, що сьогодні підприємництво є найпрогресивнішою системоюведення господарства незалежно від соціально-економічного устрою суспільства[8].
Слід розрізнятипоняття підприємництва і бізнесу. Бізнес неоднозначно визначають у літературі.Нерідко вказується, що поняття «бізнес» має кілька значень.
Так, у зарубіжнійлітературі відзначається, що business (бізнес, підприємство, підприємництво,ділова активність) має трояке значення: 1. Усі форми виробничої і торговельноїдіяльності, спрямованої на отримання прибутку. 2. Фірми, що займаютьсяпідприємницькою діяльністю; бізнесменами, або підприємцями, називаютьдиректорів і менеджерів фірм. 3. Власники/управляючі фірм, на відміну відрядових робітників та службовців; цю групу людей називають діловими колами [1].
Цікавим є визначеннябізнесу, типове для американських економістів. «Що таке бізнес? Бізнес – цесистема ведення справи. Бізнес – це центральна магістраль у нашійсоціально-економічній системі. Бізнес – це система, яку ми створили длязадоволення наших бажань [10].
Висловлюється думка, щобізнес є економічною діяльністю людини, спрямованою на одержання прибутку,вигоди за допомогою виробництва матеріальних благ і послуг [5], а сутьпідприємництва виражається у вільному й організаційному новаторстві .
У вітчизнянійлітературі відзначається, що бізнес – це будь-який вид безпосередньоїдіяльності з метою одержання доходу, що передбачає залучення власних коштів,або опосередкована участь у такій діяльності шляхом вкладення в справу власногокапіталу [12, с.13].
Бізнес – 1)ініціативна, самостійна, економічна діяльність, що здійснюється за рахуноквласних або позикових коштів на свій ризик та під свою майновувідповідальність, що має головними цілями одержання прибутку і розвиток власноїсправи, а також продаж товарів, виконання робіт, надання послуг. Підприємництвопереслідує також мету підвищення іміджу, статусу підприємця. Основні ознаки підприємництва,що відрізняють його від інших форм економічної діяльності: самостійність,відповідальність, ініціатива, ризик, динамічність, активний пошук рішень [13].
Бізнес – ініціативнагосподарська діяльність, що здійснюється як за рахунок власних, так і позиковихкоштів на свій ризик і під свою відповідальність, метою якої є становлення ірозвиток власної справи для одержання прибутку і вирішення соціальних проблемпідприємця, трудового колективу, суспільства в цілому. Іншими словами, бізнес — це професійна економічна діяльність, побудована на ініціативі і постійнихінноваціях, спрямована на розширене відтворення і якісне удосконаленняпідприємства, своєї справи, задоволення власних і суспільних потреб [4].
Іноді векономічній літературі ототожнюють бізнес і підприємництво.
Якпідприємництво, так і бізнес – це самостійна, ініціативна, здійснювана на свійстрах і ризик, під свою майнову відповідальність будь-яка діяльність окремихгромадян або груп громадян, спрямована головним чином на одержання економічноївигоди у вигляді прибутку або в іншій формі [5с.6]. Вказується, що бізнес іпідприємництво – настільки близькі слова, що знайти різницю між ними нелегко[1, с.18].
Внутрішньо суперечливоює позиція вчених, які, з одного боку, вважають, що в зміст поняття«підприємництво» звичайно включають і «бізнес», який визначають як справу,ділову активність щодо здійснення операцій обміну товарами і послугами міжекономічними учасниками ринкових відносин. З іншого боку, вказують, що упевному відношенні бізнес — більш широке явище, чим підприємництво, оскількибізнес охоплює в тому числі і здійснення разових комерційних справ [7, с.596].
Представляєтьсяправильною думка, відповідно до якої підприємництво і бізнес не є тотожнимипоняттями, що ретельно аргументовано вченими.
Так, на думкуЄ.М.Воробйова, підприємництво – ініціативна, самостійна діяльність громадян,їхніх об'єднань, здійснювана на свій ризик, під свою майнову відповідальність,спрямована на інновації й одержання прибутку [8, с.161], а бізнес – будь-якийвид діяльності, заснований на ризику і спрямований на одержання прибутку.Головна відмінність підприємництва від бізнесу – новаторський характер першого,діяльність, головний зміст якої – «творче руйнування», безперервний процеспросування, впровадження інновацій. Підприємництво відповідно до більшглибокого рівня змісту цього феномена – це унікальна здатність, що рідковиявляється, до «творчого руйнування» [8, с.162].
Г.П.Журавльовавважає, що підприємництво – одна з форм бізнесу. Бізнес – це справа, будь-якийвид діяльності, що приносить доход або особисту вигоду. У західній літературібізнес характеризують як систему ведення справ, яку люди створили длязадоволення своїх потреб. Суть системи «бізнес» полягає в тому, що коженсуб'єкт ринкової економіки займається своєю справою, і в той же час усуспільстві відпрацьовані такі механізми, завдяки яким бізнес не завдає збиткуіншим людям, які легально реалізують власні економічні ініціативи,заповзятливість, ділову хватку. Термін «підприємництво» використовується в томуразі, коли хочуть підкреслити новаторську сторону господарської діяльності [9,с.126].
Бізнес— це справа,ділова активність, спрямована на вирішення завдань, пов'язаних у кінцевомупідсумку із здійсненням на ринку операції обміну товарів і послуг міжекономічними суб'єктами ринку, з використанням форм та методів конкретноїдіяльності, які склалися в ринковій практиці. Бізнес здійснюється зарадиодержання доходу (прибутку) від результатів діяльності у найрізноманітнішихсферах — виробництві і торгівлі товарами та послугами, банківській та страховійсправах, при проведенні транспортних, орендних і багатьох інших операцій яквидів діяльності. Бізнес — поняття більш широке, ніж підприємницька діяльність,оскільки до бізнесу належить здійснення будь-яких одноразових комерційних угоду будь-якій сфері діяльності, які направлені на одержання доходу [4].
Аналіз світового та вітчизняного досвіду і сучаснітенденції економічного розвитку свідчать, що саме підприємництво є одним знайважливіших чинників соціально-економічного прогресу сучасного суспільства.
Що стосуєтьсяпоняття підприємництва, то на думку представників історичної науки,підприємництво як історичне явище людської практичної діяльності налічує багатостоліть, і успіхи західної науки в його осмисленні значні. Однак слідзауважити, що загальновизнаної теорії підприємництва і досі не розроблено [2,с.102]. На думку одного з відомих представників економічної науки М.Блауга,однією з причин такого стану було невизнання концепцій підприємництва, оскількивони не вписувалися в традиційні межі статичного економічного аналізу. Історіядумок про підприємництво показує багато підходів [5].
Підприємництво(entrepreneurship) – устояне поняття підприємництва одержало останнім часомправо на нове життя. В Оксфордському енциклопедичному англійському словникупідприємець (entrepreneur) визначається як “особа, яка очолює підприємство абобізнес з можливістю одержання прибутку або збитку”. Заповзятливий означаєвинахідливий, такий, що має творчу уяву, енергійний. Інакше кажучи, підприємець– це той, хто відкриває свою справу або керує власним підприємством. Це невідноситься до менеджерів, які не є власниками підприємств [3]. Підприємництво– це здатність створити і побудувати видимість з нічого практично: фундаментальноце людський, творчий акт. Це, скоріше, застосування енергії ініціативності істворення підприємства або організації, чим тільки спостереження або аналіз. Цебачення вимагає бажання приймати підраховувані ризики – як фізичні, так іфінансові – і потім робити все можливе, щоб зменшити шанси невдачі.Підприємництво також включає здатність побудувати підприємницьку або ризиковукоманду для завершення своїх власних умінь і талантів [4, с.5-6].
Зараз у світі не існує загальноприйнятого визначенняпідприємництва. Американський вчений, професор Роберт Хизрич визначає«підприємництво як процес створення чогось нового, що має вартість, апідприємця – як людину, яка витрачає на це весь необхідний час і сили, бере насебе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, одержуючи в нагородугроші і задоволення досягнутим» [2, с.20]. В американській навчальній інауковій літературі надається безліч інших визначень, що характеризуютьпідприємництво і підприємця з економічної, політекономічної, психологічної,управлінської та інших точок зору [6, с.12].
Англійський професор Алан Хоскинг затверджує:«Індивідуальним підприємцем є особа, яка веде справу за свій рахунок, особистозаймається управлінням бізнесом і несе особисту відповідальність зазабезпечення необхідними коштами, самостійно приймає рішення. Його винагородоює отриманий в результаті підприємницької діяльності прибуток і почуттязадоволення, що він отримує від заняття вільним підприємництвом. Але поряд зцим він повинен прийняти на себе весь ризик втрат у разі банкрутства йогопідприємства» [2, с.28].
Ю.В.Тихонравовздійснив спробу філософсько-правового осмислення явища підприємництва якрізновиду економічної активності, «приваблюючої людину форми розтрати життєвоїенергії», що виявляється в особливого типу співтовариствах і в особливого типулюдей [8, с.28-29].
Під час аналізупроблеми підприємництва з точки зору політекономічної теорії, звертається увагана те, що цей соціально-історичний феномен — не абстрактне поняття. Воно завждирозвивається в певному історичному та соціальному середовищі. Однакобов’язковою умовою і ознакою підприємницької діяльності є свобода економічноїсамодіяльності людини, її самостійність у виборі варіантів рішень, за якимистоять комерційний успіх, прибуток або ж банкрутство зі всіма його наслідками.Сутністю підприємництва є самостійне, ініціативне господарювання, а його метою— діловий успіх у вигляді прибутку, особистий доход. Основними його рисами єпостійний ризик, матеріальна відповідальність, організаційно-господарське новаторство,раціоналізм, ефективне використання ресурсів [8, с.164].
У навчальнійлітературі підприємництво позначається як господарська діяльність звикористанням новизни, ризику, винахідництва з метою одержання доходів. Уширокому змісті під підприємництвом розуміють заповзятливість, ініціативність,активність у сфері економіки. У вузькому змісті – це економічна діяльністьвласника або господарюючого суб'єкта, що поєднана з ризиком, відповідальністю,новаторством. Не пов'язана з відповідальністю господарська діяльністьхарактеризує не підприємництво, а просте розпорядництво за дорученням [9,с.126]. Підприємницькою вважається будь-яка діяльність, що переслідує метуодержання доходу за рахунок залучення власних коштів, або опосередкована участьу такій діяльності шляхом вкладення в справу власного капіталу [9, с.6].
Підприємництво(підприємницька діяльність) визначається як основний вид самостійноїгосподарської діяльності, яка здійснюється фізичними та юридичними особами,яких називають підприємцями, від свого імені і на свій ризик на постійнійоснові. Основними складовими цього поняття є:
1.Підприємництво як особливий виддіяльності вимагає від суб'єктів цієї діяльності певного способу мислення,особливого стилю і типу господарської поведінки.
2.Підприємництво як самостійнадіяльність передбачає свободу і самостійність суб'єктів цієї діяльності врізних напрямках.
3.Підприємництво як господарськадіяльність передбачає організацію та управління господарським процесомнезалежно від виду і сфери діяльності фірми або індивідуального підприємництва.
4.Підприємницька діяльність здійснюється фізичними та юридичними особами.
Підприємницькадіяльність здійснюється на постійній основі, а не на основі одноразових угод.
Підприємницькадіяльність спрямована на:
—досягнення комерційного успіху, одержання прибутку, або підприємницькогодоходу;
—найкраще використання капіталу: власності, іншого майна, фінансових,матеріально-технічних, трудових ресурсів [2, с.52-53].
Розвитокпідприємництва тісно пов'язаний із середовищем, що припускає певну економічну,соціально-культурну, технологічну, організаційно-технічну і фізичну абогеографічну обстановку [3, с.11].
На думку А.В.Бусигіна, формування підприємницькогопростору здійснюється шляхом введення обмежувального (або навіть заборонного)національного законодавства на елементи підприємницької діяльності, але — щодуже важливо — вихідним моментом подібного роду законотворчої діяльностівиступає абсолютна, нічим не обмежена свобода підприємницького корпуса.Підприємницький простір являє собою територіальну цілісність, у рамках якоїпевні фактори впливають на професійну діяльність підприємця або підприємецьзмушений враховувати ці фактори і підбудовувати під них свою професійнудіяльність. Підприємницький простір можна охарактеризувати як суму трьох сфер,аналіз кожної з яких дає підприємцеві можливість побудови своєї тактики істратегії організації професійної діяльності. Це правова, соціальна йекономічна сфери [6, с.4].
Важливим й актуальним у даний час узв'язку з процесами глобалізації представляється аналіз підприємництва якглобального феномена.
Один з видатних дослідників феноменапідприємництва П. Друкер, характеризуючи його глобальний характер, аналізуєзміни в економіці США, що ведуть до формування «підприємницької економіки»у другій половині XX ст., та звертає увагу на зрушення в технологіяхменеджменту і показує, що менеджмент прикладається і до тих галузей і типівпідприємств, з якими раніше дана категорія не асоціювалася, а саме до нових імалих підприємств, некомерційних організацій, до організацій сфери послуг, щораніше взагалі не розглядалися у якості «підприємств». На його думку,в економіці спостерігається принципово нове явище – систематичний інноваційнийпроцес, у рамках якого здійснюються пошук і вивчення нових можливостейзадоволення людських бажань і потреб [1, с.34].
Р.Ронштадт виділяє найважливішіпроцеси, що наростають у підприємницькому суспільстві. З'являються новіможливості для створення підприємств, знижуються витрати входження на ринки вбагатьох галузях, що пов'язано з революцією в галузі інформаційних технологій.Удосконалюються і розширюються програми навчання підприємництву в усьому світі,що відображає глобальний міжнародний характер феномена підприємництва. Цейфеномен вимагає ретельного аналізу, причому не тільки в сугубо економічному, ай у політичному і, що особливо важливо, у соціокультурному аспекті [3, c.126].
У зарубіжній літературіпідприємництво розглядається не у вузькому змісті як «діяльність,спрямована на одержання прибутку», а як процес особистісного абосистемного самовідновлення (personal and organizational renewal) ісамоорганізації через втілення в життя ідей щодо створення нових або розвиткудіючих підприємств різних сфер діяльності і форм власності. У ході цьогопроцесу індивідууми й організації взаємодіють з мікро- і макросередовищемїхнього функціонування в рамках динамічного балансу суперечливих економічних ісоціальних інтересів учасників цього процесу. Взаємодія здійснюється з метоюмаксимізації можливостей задоволення соціально-економічних потреб організаторівпідприємства. Підкреслюється відмінність поняття «динамічногобалансу» від поняття «рівноваги» або тим більше «стабільноїрівноваги», якому противна сама природа підприємництва [3, с.16-17].
Для розуміння ролі підприємництва векономічній системі потребує з'ясування його функції.
Деякі учені вважають, що підприємництвовиконує три функції: ресурсну, організаторську і творчу:
1) ресурсна функція реалізується вмобілізації капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних та інших ресурсівдля їхнього продуктивного використання; спрямованість підприємця на динамічнуефективність змушує його до постійного пошуку додаткових ресурсів;
2) організаторська функція:підприємець бере на себе функцію організації виробництва, збуту, дослідженняринку, наукових розробок тощо;
3) творча функція — підприємецьпостійно спрямований на пошук нових рішень. Прагнення максимізувати прибутокабо інший результат, визнаний підприємцем в якості мети своєї діяльності, недає йому задовольнятися сформованим становищем [5, с.133].
Аналізуючиресурсну функцію, С.Е.Жилинський відзначає, що останнім часом у теорії і напрактиці все частіше акцент робиться на значимості ще одного ресурсу –підприємницької здатності. Підприємець, який бере на себе ініціативуноваторського, нетрадиційного поєднання факторів виробництва – землі, капіталу,праці, — сприяє зростанню виробництва товарів і послуг, підвищенню ефективностіекономіки. Здійснює він це через другу функцію підприємництва –організаторську. Підприємець використовує свої здібності, щоб забезпечити такепоєднання і комбінування факторів виробництва, що щонайкраще призведе додосягнення мети, одержання високого доходу. Третя функція підприємництва –творча, пов'язана з новаторством. Її значення особливо зростає в умовахсучасного науково-технічного прогресу. У зв'язку з посиленням функції,пов'язаної з інноваціями, створюється новий економічний клімат дляпідприємництва [3, с.39].
Автори підручника«Основи економічної теорії», виділяють, крім ресурсної й організаторськоїфункцій, також інноваційну та мотиваційну функції. Інноваційнафункціяпідприємництва полягає в сприянні генеруванню та реалізації нових ідей,здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані згосподарським ризиком. Мотиваційна функція підприємництва зводиться доформування мотиваційного механізму ефективного використання ресурсів зурахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, атакож до максимального задоволення потреб споживача [5, с.238].
Представляється,що функції підприємництва слід аналізувати в контексті здійсненняпідприємництва на ринку. У цьому плані найважливішими функціями підприємництвана ринку, у яких відображається його призначення і сутність, є:
функція саморегулювання підприємництва,що припускає узгодження виробництва і споживання в асортиментній структурі, атакож підтримка збалансованості попиту та пропозиції за обсягом та ціною;
стимулююча функція, що полягає вспонуканні підприємців до створення нової продукції з найменшими витратами та максимумомприбутку.
Дискусійним улітературі є питання щодо родової належності підприємництва.
Однією з розповсюджених точок зору на підприємництво єйого розуміння як виду господарської діяльності.
Так, В.К.Мамутов вважає, що підприємництво – це один звидів господарювання. Разом з тим, відзначається, що господарювання,господарська діяльність не зводяться до підприємництва, комерції.Підприємництво – це особливий режим господарювання, для якого характернаспрямованість на одержання прибутку [3, с.82, 83]. Р.І.Кузьмін і Р.Р.Кузьмінзазначають, що господарська діяльність як категорія більш об’ємна, вміщуєбагато форм діяльності, спрямованої на здобуття економічно значимого результату(господарської вигоди), в тому числі і підприємництво. При цьому господарськадіяльність – це діяльність, яка завжди пов’язана з виготовленням і реалізацієюпродукції, виконанням робіт, наданням послуг і забезпеченням їх виробниківнеобхідними ресурсами, що передбачає специфічну організацію управління майномабо справою та участь суб’єктів такої діяльності в господарських відносинах якносіїв певних властивостей [7, с.92].
Економічнадіяльність – одне з ключових, базисних понять, тісно пов'язаних з ринком,товарно-грошовими відносинами. Економічна діяльність – процес відтворення,створення і розподілу матеріальних і духовних багатств. Для економічноїдіяльності характерно те, що вона: випливає з існування товарного виробництва;ринкової організації економіки; пов'язана виключно з процесом відтворенняматеріальних благ, тобто носить товарний характер; втілюється в створенні(виробництві) продукції (товару), у виконанні робіт, наданні послугматеріального характеру та (або) їхньому розподілі, та (або) їхньомувикористанні (розподілі, обміні, споживанні).
Зміст економічноїдіяльності визначає зміст і призначення інших видів діяльності, що входять донеї. Мова йде про господарську, підприємницьку і комерційну діяльність.Господарська діяльність – один з видів економічної діяльності. Підприємницькадіяльність – вид економічної, господарської діяльності. Вона пов'язана зпідприємницьким ризиком, новими підходами до управління, новаторством,використанням наукових досягнень, динамічною невизначеністю і завжди спрямованана систематичне одержання прибутку [2, с.12-13].
А.Я.Курбатов вважає, щозмістовний аналіз поняття «підприємницька діяльність» припускає визначення йогомісця серед інших близьких понять, таких як «економічна діяльність»,«господарська діяльність», «комерційна діяльність», «торговельна діяльність»[4, с.95]. Поняття «господарська діяльність» по суті є тотожним поняттю«активна економічна діяльність», тобто це професійна, самостійна, здійснюванана свій ризик діяльність, пов'язана з користуванням майном, продажем товарів,виконанням робіт або наданням послуг. Причому як спрямована на систематичнеодержання прибутку, так і така, що не має такої мети. У даний час самегосподарську, а не підприємницьку діяльність здійснюють, наприклад, біржі. Зазмістом ця діяльність може бути охарактеризована як така, що сприяє здійсненнюпідприємницької діяльності [3, с.96].
На думкуК.К.Лебедєва, економічна діяльність – поняття більш широке за обсягом.Підприємницька діяльність – різновид економічної. Поряд з підприємницькою,існують інші види (різновиди) економічної діяльності. Від інших видівекономічної діяльності підприємницька діяльність відрізняється за своєюсутністю, а саме – спрямованістю на систематичне одержання прибутку (доходу)шляхом реалізації результатів діяльності як товару, що має споживчу та міновувартість. Та ж економічна діяльність, що не має названих сутнісних ознак, не єпідприємницькою діяльністю. Іншими видами економічної діяльності, поряд зпідприємницькою, є, зокрема, наймана трудова діяльність, творча діяльність, щовтілюється в реалізації творчих результатів за винагороду, бюджетна діяльністьдержави і муніципальних утворень, діяльність, спрямована на задоволення різногороду власних господарських потреб: експлуатація і ремонт належного організаціямі громадянам об'єктів, матеріально-технічне забезпечення. Останній різновидекономічної діяльності можна було б називати експлуатаційною або господарськоюдіяльністю [4, с.98].
У чинномузаконодавстві та юридичній науковій літературі розмежування понятьпідприємницької, економічної і господарської діяльності не одержало належноговідображення, що цілком обґрунтовано відзначали деякі автори. На практиці цетягне за собою безліч складностей, пов'язаних з віднесенням тих або інших видівекономічної активності людини до підприємництва [1, с.15].
На нашу думку,детальний аналіз поняття підприємницької діяльності припускає визначення йогомісця серед таких понять як економічна, господарська, комерційна і торговельнадіяльність.
У той же час,залишається не розкритим зміст названих понять, а чинне законодавство і науковідослідження не приділяють цьому належної уваги. Це, у свою чергу, негативновідображається на застосуванні правових норм, що містять зазначені поняття.
Без сумніву,економічна діяльність – найбільш широке поняття з усіх перерахованих вище, щоохоплює всі стадії відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживаннятоварів (робіт, послуг) незалежно від мети здійснення (спрямованість наодержання прибутку або на задоволення особистих потреб) [5, с.14].
Як відзначаютьдеякі автори, економічна діяльність – один з видів економічної активностілюдини, форма участі індивіда в суспільному виробництві і спосіб одержанняфінансових коштів для забезпечення життєдіяльності її самої та членів її родини[4, с.16].
За наявністюознаки професійності економічна діяльність поділяється на активну (звиробництва і реалізації товарів, робіт, послуг) і пасивну (розміщення коштів укредитні організації, передача майна в оренду, у довірче управління,розпорядження власним майном, у тому числі шляхом внесення до статутних капіталіворганізацій тощо) [6, с.121].
Слід зазначити,що в юридичній науці склалася думка, що залежно від мети можна провести різницюміж підприємницькою та іншою економічною діяльністю [4, с.12].
На нашу думку, зекономічною діяльністю тісно пов'язана діяльність господарська, хоча в найбільшрозповсюдженому розумінні вона прирівнюється до економічної діяльності.
У чинномузаконодавстві поняття «господарська діяльність» одержало законодавчезакріплення. Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарськоюдіяльністю в цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання всфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізаціюпродукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що маютьцінову визначеність.
підприємництво бізнесприбуток майнова
ЛІТЕРАТУРА
1. КонституціяУкраїни: Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // ВідомостіВерховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Господарськийкодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 // Відомості Верховної Ради України.– 2003. – №18-22. – Ст. 144.
3. Пролібералізацію підприємницької діяльності та державну підтримку підприємництва:Указ Президента України від 12 травня 2005 р. № 779/2005 // Урядовий кур’єр.–2005. – 20 трав. (№ 92).
4. БабосовЕ. Дифференциация и консолидация в процессе становления предпринимательства впереходном обществе // Общество и экономика. – 2002. – № 12. – С. 103-112.
5. ЗадояА.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. – М.: Рыбари,2000. – 479 с.
6. Экономика:Учебник для юристов /Под ред. проф. Д.В.Валового. – М.: Изд-во «Щит-М», 1999. –360 с.
7. Основиекономічної теорії /За ред. В.А. Предборського. – К.: Кондор, 2002. – 621 с.
8. Основиекономічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /За ред. Г.М.Климка,В.П.Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Вища школа. – Знання, 1997.– 743 с.
9. Блэк Дж.Экономика: Толковый словарь: Англо-русский. – М.: ИНФРА-М, Изд-во «Весь Мир»,2000. – 840 с.
10. РозенблаттС., Боннингтон Р., Нидлс Б. Концепция бизнеса // Рыночная экономика. – М.: Соминтек,1992. – Т.2. – С. 5-84.
11. БаликовВ.З. Общая экономическая теорія: Учеб. пособие. – Новосибирск: ТОО «ЮК ЭА», НПК«Модус», 1996. – 416 с.
12. ЛьвовЮ.А. Основы экономики и организации бизнеса. – СПб: ГМП «Формика», 1992. – 383с.
13. ЛозовскийЛ.Ш., Райзберг Б.А., Ратковский А.А. Универсальный бизнес-словарь. – М.:Инфра-М, 1997. – 640 с.
14. УткинЭ.А. Этика бизнеса:: Учебник для вузов. – М.: Зерцало, 1998. – 256 с.
15. РайзбергБ.А. Основы бизнеса: Учеб. пособие. – М.: «Ось-89», 1996. – 192 с.