МІНІСТЕРСТВОАГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКАДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ
КАФЕДРАЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Економічніінтереси
Виконаластудентка
1-гокурсу 2-ї групи
факультетуобліку та фінансів
спеціальностіобліку і аудиту
ПОЛТАВА2009
Вступ
Необхідністьзадоволення різноманітних потреб спонукає людей до виробництва відповідних благі послуг. Тому в будь-якому суспільстві загальною кінцевою метою виробництва єзадоволення потреб. Ця мета виробництва в межах його певної історичноїсуспільної організації набуває особливих форм. Наприклад, у системі ринковоїорганізації господарства безпосередньою метою виробництва є прибуток та іншіформи грошових доходів. І це, як обґрунтовують західні вчені, не вада ринковоїекономіки, а її перевага, оскільки дає змогу якнайефективніше використовуватиекономічні ресурси.
У даному випадкумає місце трансформація загальної кінцевої мети виробництва у проміжну,специфічну мету, яка притаманна господарюючим суб’єктам ринкової формисуспільного виробництва. Проте наслідок цієї специфічної мети функціонуванняпідприємства, яке прагне отримати прибуток, полягає у задоволенні різноманітнихпотреб суспільства. Приміром, бджола збирає нектар зовсім не для того, щобзапилити квіти, її метою є отримання меду, хоч старання бджоли слугуютьінтересам квітів. Так само чинить «невидима рука» ринку, про якуписав англійський економіст Адам Сміт (1723-1790), з господарюючими суб’єктами,спрямовуючи їх інтереси в русло задоволення різноманітних потреб суспільства.
Для реалізаціїпоставлених цілей необхідні відповідні засоби і практична діяльність людей,обумовлена їх потребами та інтересами. Саме економічні потреби та інтереси єголовними рушійними силами розвитку суспільства.
Визначенняі сутність інтересів
Як говорилосявище, кінцевою метою суспільного виробництва і рушійною силою його розвитку єекономічні потреби людей зокрема і суспільства в цілому.
Потреба– відношення людини до блага, яке опосередковуєтьсявідносинами між людьми з приводу привласнення та присвоєння благ.
Якщо метаузгоджується з потребою, тоді діяльність стає цілеспрямованою, а сама потребаперетворюється на стійкий усвідомлений інтерес. Тобто як спонукальний мотиввиробництва економічні потреби виявляють себе через економічні інтереси.Потреби є основою інтересів, а інтереси – формою виявлення потреб.
Інтереси– ставлення людей до економічних благ, відносин між собою у процесіпривласнення благ; це усвідомлені економічні потреби окремих людей, соціальнихверств, груп та класів, що є формою відносин економічної власності, і знаходятьсвій вияв у поставлених цілях, конкретних завданнях та діях щодо їх досягнення;це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди,мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб.
Цим зумовлюєтьсяоб’єктивна, матеріальна природа економічних інтересів – незалежно від рівняусвідомленості інтереси є економічним, а не психологічним явищем.
Як економічнакатегорія інтереси є виявом виробничих відносин, які зумовлюють умови існуваннялюдей – становище індивідів, соціальних верств, класів у суспільномувиробництві, їх потреби. Усвідомлення людьми своїх інтересів надає їмосмисленої цілеспрямованості, завдяки чому вони стають спонукальною силоювиробництва. Сформований осмислений економічний інтерес живить пошуки засобівзадоволення потреб і досягнення мети. Саме цим зумовлена провідна рольекономічних інтересів у системі матеріального виробництва як рушійної силирізноманітних дій людей у межах усіх фаз суспільного відтворення.
Економічніінтереси нетотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтересизнаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволенняпотреб. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень ідинаміку задоволення потреб. Наприклад, не може (окрім специфічних випадків)бути інтересом суб’єкта зниження рівня задоволення потреб.
Не всі людимають інтерес щодо задоволення власних потреб. Тобто інтереси – це усвідомленіпотреби (умови) існування суб’єктів господарювання. У сфері економічнихвідносин потреби виявляються як інтереси. Останні виступають як мотив додіяльності, спрямованої на задоволення потреб.
Якщо потреба,відображаючи необхідність для людини певних умов її існування, є одночасно іспонукальним мотивом, і метою, і наслідком виробництва, то інтерес – лишеспонукальним мотивом, що зумовлює його спрямованість на досягнення цілі. Протеінтереси як спонукальний мотив виробництва не той об’єкт, що безпосередньоспонукає людей до економічної діяльності. Таким чинником є економічні стимули –форма реалізації економічних інтересів відповідно до їх внутрішньоїспрямованості. Як потреби та інтереси, стимули теж об’єктивний, матеріальнийфеномен, хоча й проходять через свідомість людей, усвідомлюються. Взаємозв’язокінтересів і стимулів полягає у тому, що інтереси пов’язані із сутністювиробничих відносин та економічних процесів. Це, зокрема, пояснює, чому всучасній ринковій економіці об’єктами (стимулами), що спонукають людей додіяльності, є такі форми вияву виробничих відносин, як заробітна плата,промисловий і торговельний прибуток, дивіденд, позичковий відсоток, рента,орендна плата і т.д., а також гроші як загальна форма, у якій постають усі видидоходів. Стимули спонукають до економічної діяльності, а через перехідінтересів у стимули відбувається реалізація інтересів.
Єдністьінтересів і стимулів породжує матеріальну зацікавленість людей до праці,економічної діяльності. Це найбільш поверхова форма вияву потреб та інтересів,безпосередній стимул людей до діяльності. Поєднання інтересу (як усвідомленоїпотреби – мети діяльності) і стимулу (збудника діяльності) є завершальноюланкою спонукальних чинників діяльності, виробництва. Отже, основні ланкиспонукальних чинників до діяльності такі: виробничі відносини з притаманними їмекономічними законами → потреби → інтереси → мотиви →стимули → матеріальна зацікавленість.
Класифікаціяекономічних інтересів
Економічні інтересиє складною системою, усі елементи якої підпорядковані, перебувають увзаємозв’язку і взаємозалежності.
Існуютьрізноманітні класифікації економічних інтересів.
Існує класифікаціяекономічних інтересів за суб’єктами їх реалізації як: державні, групові(колективні) та особисті; до того ж у структурі інтересів виділяють виробничі(пов’язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов’язані ззадоволенням особистих потреб виробника та його потреб як члена суспільства). Розрізняютьтакож інтереси власника, підприємця та найманого працівника.
Та все жнайпоширенішим є поділ економічних інтересів на три групи, відповідно доіснування відносин трьох основних типів власності (приватної, колективної ісуспільної):
- Особисті економічні інтереси.Особисті інтереси виражають необхідність задоволення різноманітних потребокремої людини. Вони є вираженням виробничих відносин індивіда з іншимисуб’єктами суспільного виробництва з метою задоволення своїх потреб. Економічніформи, у яких матеріалізується особистий інтерес, — заробітна плата, премія,прибуток тощо, є водночас і засобами реалізації особистих інтересів і потреб.Так, реалізація інтересу працівника полягає у збільшенні індивідуального доходу(зарплати), реалізація інтересу власника (підприємця) – у збільшенні йоговласності (капіталу) та отриманні від неї гарантованого прибутку(підприємницького доходу). Використовуючи заробітну плату, прибуток та іншіформи доходів на придбання речей, власники доходів присвоюють речі тазадовольняють ними свої особисті потреби.
- Колективні економічні інтереси.Виявлення потреб групи людей, об’єднаних однаковим становищем у системісуспільного виробництва, що створює спільні інтереси конкретного колективу,соціальної групи. Об’єктом колективних економічних інтересів є величина іякість кінцевого продукту, величина валового доходу підприємства, йогосоціальних фондів тощо, їх максимізація. Колективні інтереси також існують удвох основних формах: 1) трудові колективні інтереси, тобто інтересипрацівників, які викупили підприємство (значна кількість таких підприємствформально існує і в Україні після переходу частини державної власності до руктрудових колективів через створення закритих акціонерних товариств або викуп заприватизаційні сертифікати); 2) колективні капіталістичні інтереси.
- Суспільні економічні інтереси.Це виявлення потреб усього суспільства. Матеріалізацією суспільного інтересу єнаціональний дохід. Його максимальне збільшення та оптимальний розподіл нафонди споживання і нагромадження – основні засоби реалізації суспільногоінтересу. Основний інтерес суспільства повинен відповідати таким критеріям: а)віддзеркалювати сутність економічної системи, найхарактерніші її риси; б) бутирушійною силою економічного розвитку всієї системи.
Відповідновищезгаданих критеріїв основним інтересом сучасної ринкової економіки єособистий інтерес, а саме – особистий інтерес споживача.
Основнимінтересом планової економіки є суспільний інтерес, або інтерес суспільства якасоціації власників засобів виробництва і асоціації робітників.
Укомандно-адміністративній економіці існує жорстка ієрархія інтересів: інтересидержави мають перевагу над регіональними, регіональні – над колективними,колективні – над особистими. Засобом забезпечення субординації інтересів булоцентралізоване директивне планування економіки, яке обмежувало реалізацію всіхскладових системи інтересів, насамперед особистих. Таке другорядне значенняособистого інтересу в командно-адміністративній економіці призвело до серйознихвідхилень в економіці й утворило гальма її розвитку: 1) позбавило людинуекономічних стимулів до праці; 2) породило психологію утриманства і т.д.
В певнійекономічній літературі визначається поділ економічних інтересів лише насуспільні і приватні, ігноруються колективні інтереси, або ж розглядаються якформа вияву приватних економічних інтересів.
Невизнанняколективних економічних інтересів означає, по-перше, полярне бачення проблеми,всього спектра відносин економічної власності. Це не відповідає вимогамдіалектики, однією з яких є визначення проміжних ланок між двома протилежнимисторонами. Колективний тип власності є проміжною між приватною (що належитьокремій особі) та державною власністю.
По-друге,ігнорується окремий, відносно самостійний тип економічних інтересів усуспільстві.
По-третє, утакому випадку ні в теорії, ні на практиці не стимулюється пошук мотивів імеханізмів посилення ролі колективних інтересів у підвищенні ефективностівиробництва, продуктивності праці тощо, тобто як вагомої рушійної силисоціально-економічних перетворень.
Тоді яктрискладова структура економічних інтересів відповідала більше реаліямрадянського суспільства, то на сучасному етапові становлення і розвиткуринкових відносин можна виділити такі суб’єкти економічних інтересів:
- окрема людина – має особисті інтереси;
- сім’я (домогосподарство) – має сімейніінтереси (інтереси малої групи);
- підприємства різних форм власності тарізних організаційних форм – колективні інтереси (інтереси трудовогоколективу);
- загальнодержавні та місцеві органи влади– суспільні інтереси та колективні інтереси (інтереси місцевої громади);
- різні об’єднання та асоціації –суспільні інтереси (або колективні інтереси);
- інтереси певної країни – національніінтереси;
- інтереси певних угрупувань держав(наприклад, інтеграційні інтереси, у яких усвідомлюються спільні потреби країнЄС);
- світові глобальні інтереси (вирішенняглобальних проблем людства).
У ринковійекономіці домінує особистий інтерес, що послаблює реалізацію суспільних інтересів.Саме тому ринкові механізми реалізації суспільних інтересів потребуютьдоповнення механізмами державного регулювання, створення та використаннясуспільних грошових фондів з метою задоволення суспільних потреб(фундаментальної науки, освіти, охорони здоров’я, оборони та ін.). Це пояснює,чому при утвердженні в Україні принципів ринкового господарювання вадливим євироблення і функціонування механізму суспільної координації, гармонізації таоптимізації особистих, колективних, регіональних, суспільних інтересів длядосягнення кінцевої мети суспільного виробництва – якнайповнішого задоволенняпотреб людини зокрема і суспільства в цілому.
У системіекономічних інтересів на кожному конкретному історичному етапові економічногорозвитку, крім основного, можна виділити головний інтерес. Наприклад, в Україніголовний державний інтерес полягає у здійсненні ринкових реформ, що єпередумовою подальшого економічного розвитку, соціального прогресу суспільства.
Зв’язокінтересів із економічними підсистемами
Рівень розвиткуекономічних інтересів, які органічно взаємопов’язані з економічними законами,зумовлений тим, що для якнайповнішого задоволення своїх економічних потреб людиповинні у своїй господарській діяльності керуватися вимогами об’єктивнихекономічних законів. Крім того, економічні інтереси зумовлені, насамперед,розвитком їхніх матеріальних потреб. Як форма вияву економічних відносинекономічні інтереси є водночас формою вияву та реалізації економічних законів.
З усієїсукупності економічних відносин економічні інтереси взаємопов’язані, передусім,із такими підсистемами, як продуктивні сили і відносини економічної власності,притаманними їм економічними законами. Зв’язок економічних інтересів ізрозвитком продуктивних сил виявляється в тому, що основною продуктивною силою єсама людина зі своїми потребами, інтересами, цілями та волею. Це означає, щопрогрес продуктивних сил найшвидше відбувається за умови, що їх розвитокздійснюється відповідно до потреб та інтересів людей, насамперед людей праці.Зв’язок економічних інтересів із відносинами економічної власності виражаєтьсяв тому, що економічна власність є відносинами між людьми з приводу привласненнязасобів виробництва, предметів споживання, послуг, інтелектуальної власностітощо у всіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві,розподілі, обміні та споживанні). Тому прогрес економічної власності найшвидшездійснюється тоді, коли типи власності (а отже, й форми привласнення)найповніше забезпечують задоволення потреб та інтересів людей.
Суперечностіекономічних інтересів
Розвитоксуперечностей – джерело прогресу. Гегель називав суперечність основоюбудь-якого розвитку, саморуху. Існувати – означає перебувати в русі. З цьогопогляду рух – це суперечність, єдність суперечностей.
Суперечність (утому числі економічна) – це джерело саморуху і процес взаємодії протилежнихсторін і тенденцій у предметах, явищах і процесах, форма зв’язків між цимисторонами.
Рушійними силамиекономічного розвитку є, насамперед, суперечності економічної системи. З самогопочатку існування людства такою є суперечність між досягнутим рівнемвиробництва і зростаючими потребами людей, їхнім прагненням покращити свійжиттєвий рівень. Згодом такими стають суперечності між різними сферамисуспільного відтворення (виробництвом і розподілом, обміном та споживаннямтощо), між різними підсистемами (продуктивними силами і відносинами власності,техніко-економічними і виробничими відносинами та ін.), між окремими елементамипідсистем (наприклад, між основною продуктивною силою і рівнем розвиткутехніки).
Оскільки людимають різне становище, різний статус в економічній системі, то їхні економічніінтереси є об’єктивно суперечливими. Ця суперечність може набувати різногоступеня гостроти чи навіть набувати антагоністичного статусу. Тому необхідневтручання держави, повинні шукатися механізми для пом’якшення або навітьусунення суперечностей економічних інтересів.
Однією знайбільш суперечливих сфер переплетення економічних інтересів є відносинирозподілу вироблених товарів і послуг. Навіть у процесі виробництва порівнянопростіше узгодити інтереси. Адже люди давно зрозуміли переваги розподілу праці,спеціалізації та кооперації. Крім того, частина населення не має іншихресурсів, окрім трудових, а частина, навпаки, має капітальні та природніресурси. Отже, необхідність поєднання наявних ресурсів для організації процесувиробництва сприймається як об’єктивність. Коли є треба розподілити вироблене,поділити дохід, то на цьому етапі з особливою гостротою постають питаннясоціальної несправедливості, оскільки досить складно визначити внесок кожного укінцевий результат.
Висновок
Економічніінтереси стають могутньою рушійною силою соціально-економічного прогресу, колиоптимально поєднуються особисті (у тому числі приватні), колективні тасуспільні інтереси. Таке поєднання необхідне на рівні окремого підприємства,галузі та держави. Та у суспільстві не буває абсолютної тотожності, збігузагальнодержавних, галузевих, місцевих, групових, приватних та інших інтересів.Замість зміцнення і об’єднання усього комплексу інтересів у нашому суспільствічасто відбувалося їхнє розмежування, протиставлення, внаслідок чого вонивтрачають свою роль рушійної сили.
Думаю, однією зосновних причин економічних проблем України є те, що влада діє не у інтересахдержави, суспільства, а суто у власних (особистих) інтересах, тим самимзаганяючи економіку країни у яму. І доки вони (політичні діячі) не усвідомлять,що у цю яму заганяють не лише економіку і населення, а й самих себе, і непочнуть діяти розумно (як у економічному, так і гуманістичному плані), доти ненастане економічне піднесення і розвиток нашої держави.
Списоквикористаної літератури
1. «Політекономія» — В.О.Мочерний, Я.С. Ларіна |Київ, 2006|
2. «Політична економія» — В.ВСолтис, Ю.М. Лелюк, В.Ф. Іванюта |Київ, 2007|
3. «Політична економія» — за ред.В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова |Київ, 2004|
4. «Політична економія» — за заг.ред. О.С. Степури |Київ, 2006|