Економіка підприємств будіндустрії

МІНІСТЕРСТВОНАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
Донбаська державнаакадемія будівництва й архітектури
Кафедра «Економікапідприємства»
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
«Економіка підприємствбудіндустрії»
(для студентів спеціальностіТБВ)
Макіївка, 2003 р.

1. Економіка виробництва як наука. Будівельний комплекс в умовахпереходу до ринкової економіки
План
1. Предмет і метод дисципліни
2. Структура і зміст курсу
3. Основи ринкової економіки
Сучасна економічна наукапоєднує близько 40 дисциплін і розділяє на три групи:
1) Фундаментальні;
2) Прикладні;
3) Функціональні.
Предмет – виробничі відносини людей, спрямовані на розробку, виготовленняі використання засобів виробництва з найбільшим економічним ефектом як у сферівиробництва, так і в сфері експлуатації.
Економікс – ефективневикористання величезних ресурсів для задоволення зростаючих потреб.
Метою вивчення курсу є оволодіння економічними знаннями, необхідними длястворення високопродуктивних засобів виробництва й ефективного їхньоговикористання.
2. Структура курсу:
I Виробничі фондипідприємств (основні фонди й оборотні кошти, кадри, продуктивність праці).
II Облік і керуваннявитратами виробництва.
III Ціноутворення (кошториснеціноутворення).
IV Фінансові ресурсипідприємства.
VI Економіка створення й освоєннянової техніки.
3. Ринок – цеісторично сформовані господарські зв'язки між виробником і споживачем.
Функції ринку:
1) виробнича;
2) регулююча;
3) стимулююча;
4) соціальна.
Ринок підрозділяють на тривиди:
1) споживчий товарів іпослуг;
2) факторів виробництва;
3) фінансовий.
Умови для розвиткурегульованого ринку:
1) різноманіття формвласності;
2) воля підприємництва;
3) конкуренція йантимонопольні міри;
4) вільні ціни і договірнівідносини;
5) рівні умовигосподарювання для різних типів підприємств;
6) ринки будівельнихматеріалів і сировини;
7) цивілізованафінансово-банківська система;
8) гарантії іноземнимінвесторам.
Різноманіття форм власностіздійснюється роздержавлення і приватизацією.
Для створення воліпідприємництва необхідні:
1) воля відкриття часткисправи;
2) вільне наймання робочоїсили;
3) воля вибору сферибізнесу;
4) невтручання в діяльністьпідприємства.
Ціни перехідного періоду:
1) кошторисні;
2) договірні;
3) вільні(контрактні).
Для створення рівних умовгосподарювання необхідно:
1) рівні ставкиоподатковування;
2) рівні орендні платежі;
3) рівні умови доступу доторгів
4) рівні умови забезпеченняматеріальними і фінансовими ресурсами.
Моделі ринку:
1) Японська – високийжиттєвий рівень;
– низька фіксованазарплата;
– не приймаютьсясерйозні заходи для контролю за майновим розшаруванням.
– базою є високийрозвиток національної самосвідомості.
2) Шведська – сильнасоціальна політика, спрямована на скорочення майнової нерівності. База моделі –високий вихідний рівень економічного добробуту.
3) Американська – заохоченняіндивідуальних здібностей; велике майнове розшарування мас.
2. Основнівиробничі фонди промислового виробництва
План
1) Поняття і склад основних фондів
2) Оцінка основних фондів
3) Знос і амортизація основних фондів
4) Використання основних фондів
5) Джерела формування основних фондів
О.П.Ф. – це фондипідприємства, що цілком і тривалий час бере участь у виробничому процесі, асвою вартість переносять на готовий продукт поступово в міру зношування.
О.П.Ф. складається з 8 груп:
1) будинку;
2) спорудження;
3) передатні пристрої;
4) машинні устаткування;
5) транспортні засоби;
6) інструменти (тривалого використання, більше 1року);
7) виробничий інвентар;
8) господарський інвентар.
2. Облік ОВФ виробляються вдвох формах:
– натуральної;
– грошової.
Оцінка ОВФ.:
– по повній первіснійвартості;
– по повної відбудовноївартості;
– по повній первіснійчи вартості по повної відбудовної вартості з урахуванням зносу.
Повна первісна вартість (балансова)виражає фактичні витрати на виготовлення, придбання і монтаж устаткування,обчислені в момент введення в експлуатацію.
Оцінка ОВФ по первіснійвартості виробляється для встановлення суми річних амортизаційних числень істворення амортизаційних фондів.
Повна відбудовна вартістьвраховує зміна цін, що відбулося з моменту
виникнення даних О.Ф. домоменту їхньої переоцінки.
Структура основних фондівпідприємства – це співвідношення окремих видів основних фондів по вартості вїхній загальній сумі.
3. Знос основних фондів.
ОВФ у процесі експлуатаціїзношуються і утрачають свої функції:
1) фізичний знос – це втратаОВФ споживчої вартості;
2) моральний знос – зменшенняїхньої вартості поза залежністю від фізичного зносу. Розрізняють моральний зноспершого і другого роду.
Моральний знос першого родувикликається підвищенням продуктивності праці в галузі виробляючої О.Ф.
Моральний знос другого родує наслідком НТП і обумовлює впровадження у виробництво більш ефективних машин іустаткування.
Фізичний і моральний зносзнарядь праці частково відшкодовується шляхом капітального чи ремонтумодернізації, а повне відшкодування здійснюється шляхом заміни старих машинновими.
Амортизація – це поступовеперенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію з метою нагромадженнякоштів для повного їх відновлення.
Грошовим вираженням розміруамортизації є амортизаційні відрахування.
Амортизаційні відрахуваннявключаються в собівартість продукції.
Амортизаційні відрахуваннявиконують функції:
1) Повне відновлення щовибувають О.Ф.
2) Нагромадження засобів длярозширеного відтворення.
3) Стимулювання більшшвидкого відновлення основних фондів.
4) Створення системигоспрозрахункових нормативів, використовуваних у розрахунках собівартості,рентабельності.
Норма амортизації – це сумаамортизаційних відрахувань, нарахована за рік і віднесена до первісної вартостіосновних фондів.
Фосн.пер – Фл
/>          А =                     * 100%
Фосн.пер* Тн
Фл – ліквіднавартість
Фосн.пер – первіснастоимость основних фондів по первісної вартості.
Тн – нормативнийтермін експлуатації устаткування.
4. Шляхи поліпшеннявикористання О.П.Ф.
Екстенсивне й інтенсивневикористання.
Екстенсивне – використанняО.Ф. у часі; вартість роботи устаткування – обчислюється відношенням сумидобутку числа верстатів і їх змінності.
— число верстатів
n – змінність.
Інтенсивне використанняосновних фондів характеризується підвищенням вироблення продукції в одиницючасу.
Основні показники:
1) Фондовіддача – відношенняобсягу випуску продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

fо=
2) фондовартість – відношеннясередньорічної вартості О.Ф. до обсягу продукції, що випускається:
 ;
3) Механоозброєністьвиробництва:
Ме =
4) Механоозброєність праці:
Факт. — фактичнаактивність.
Мпр=  /> Факт – активна частинаО.П.Ф.
Ч – чисельність виробничогоперсоналу

3. Оборотні коштипромислового підприємства
План
1. Оборотні кошти, їхній склад і структура
2. Нормування оборотних коштів
3. Показники використання оборотних коштів
Оборотними коштами називають– сукупність оборотних фондів і фондів звертання, виражених у вартісній формі.
Оборотні кошти – це частиназасобів виробництва, що на відміну від основних фондів, беруть участь один разу виробничому процесі і переносять свою вартість на собівартість продукції.
Оборотні кошти випливаютьбути представлені у виді оборотних виробничих фондів і засобів звертання.
Під структурою О.С. прийняторозуміти співвідношення між окремими елементами цих засобів, виражених увідсотках до підсумку.
Структура О.С. залежитьвід характеру продукції, від особливостей технологічних процесів, тривалостівиробничого циклу й ін.
Класифікація оборотнихкоштів по способі використання.
1) У залежності відвикористовуваних сфер виробництва, оборотні кошти підрозділяються на:
– виробничі фонди;
– фонди звертання.
2) По джерелах формування:
– власні;
– позикові;
– притягнуті.
3) По особливостяхпланування й організації:
– нормовані;
– ненормовані.
Власні О.С. містять у собі.
1) Виділені державоюбезповоротно засобу знову створеним підприємствам.
2) Відрахування від прибутку
3) Засобу від продажу акцій.
Позикові О.С. – короткочасніпозички під сезонні понаднормовані запаси, під продукцію, що відвантажується.
Притягнуті О.С. – тимчасововикористовувані в обороті.
2. Нормування оборотнихфондів
Процес розробки івстановлення економічно обґрунтованих нормативів, установлення мінімумудостатніх сум оборотних коштів, що забезпечують нормальну безперебійну роботу.
Алгоритм нормуванняоборотних коштів.
1) Визначення норм запасу вднях по групах товарно-матеріальних цінностей. [t3]
2) Визначення одноденноївитрати даного виду матеріальних цінностей. [Рдоб]
Одноденна витратарозраховується як суму витрат по кошторисі за квартал ділене на 90 днів (рік360, місяць 30).
3) Визначаємо приватнийнорматив власних оборотних коштів:
/>/>N=Pдоб+ tз                               N=Pдоб* t3
Норма запасу в днях – визначаєкількість днів роботи підприємства, на яке потрібно створити запас цих мат.,щоб забезпечити безперервність виробництва.
Види запасів:
– поточний (повинний забезпечуватибезперебійну роботу підприємства в період між двома постачаннями сировини);
– страховий (на випадокперебою в постачанні);
– транспортний – покриваєперіод перебування транспорту в шляху;
– технологічний – начас підготовки матеріалу до виробництва.
Використання оборотнихкоштів показників ефективності О.С. визначається швидкістю їхнього обороту,виражається:
1. коефіцієнтом оборотності (виражаєчисло оборотів норм. О.С.);
2. тривалістю обороту О.С. уднях;
3. рентабельністю О.С.
1) Коефіцієнт оборотностіобчислюється відношенням вартості реалізованої за рік продукції до оборотнихкоштів:
Коб=,         чим > Коб,тим ефективніше використовується цей капітал.
Тривалість обороту О.С. уднях, визначається двома способами:
1) розподілом календарноїкількості днів на коеф. оборотності:
tоб=    [дні]
2) розподілом добуткусередньорічної суми оборотних коштів на кількість календарних днів на сумуреалізованої за цей період продукцію.
tоб= [дні] Т =360; 90; 30
Рентабельність визначаєтьсявідношенням розрахункового прибутку, отриманої за даний період до середньоївеличини оборотних коштів.
4. Собівартістьпродукції
План
1. Поняття собівартості продукції
2. Склад і структура собівартості
3. Види собівартості
4. Принципи і методи обліку витрат
5. Шляхи зниження собівартості продукції
1) Собівартість продукції– виражені у вартісній формі витрати підприємства на виробництво і збутпродукції.
Собівартість визначаєефективність виробничої діяльності підприємства. Собівартість зв'язана зприбутком і ціною продукції.
Планування й обліксобівартості виробляється в експлуатуючих організаціях в однорідному елементі іпо комплексах статтею калькуляції.Склад собівартості: Статті калькуляції: 1.   Заробітна плата. 1. Матеріали. 2. Сировина, допоміжні матеріали, паливо, електроенергія.
2. Електроенергія,
інші види палива. 3. Амортизація. 3. Амортизація 4. Інші витрати. 4. Зарплата виробничих робіт
  5. Відрахування на соціальне страхування.
  6. Цехові витрати, цехова вартість.
  7. Інші прямі
  8. Загальексплуатаційні витрати.
  9. Позаексплуатаційні витрати.
  Повна собівартість.
Ст. 6. Цехові витративключають зміст цехового персоналу, амортизацію, зміст поточного ремонтубудинків, витрати по охороні праці, раціоналізація і винахідництво.
Загальексплуатаційні витративключають витрати на зміст адміністративно-управлінського персоналу, наамортизацію і поточний ремонт основних фондів, на службові відрядження й ін.
Розподілу цехових ізагальексплуатаційних витрат між різними видами продукції проводитьсяпропорційно сумі основної зарплати робітників.
Позаексплуатаційні витративключають витрати по реалізації продукції, на науково-дослідну роботу, наосвоєння нової техніки і зміст вищестоящих організацій. Ці витратирозподіляються між окремими видами виробів пропорційно загальексплуатаційноїсобівартості.
Усі витрати на виробництвопродукції в залежності від способу віднесення їх у собівартість поділяються напрямі і непрямі. Прямі витрати – це ті які знаходяться в прямої залежності відобсягу випуску чи виробу від часу витраченого на його виготовлення.
Непрямі витрати – цівитрати, рівень, що не завжди знаходяться в прямої залежності від рівня обсягуробіт. Перемінні витрати змінюються пропорційно обсягу робіт. Постійні витрати –які не залежать від обсягу продукції, що випускається, (оренда приміщень,амортизація, зарплата управлінського персоналу.)
Структура собівартості – цевідношення окремих чи елементів статей виробництва до загальної суми витрат.
3. Стосовно етапіввиробництва продукції собівартість підрозділяється на:
– технологічну;
– цехову;
– загальексплуатаційну(заводську, виробничу);
– повна собівартість(комерційна).
Собівартість продукції пообліку розділяють на:
– планову (на основінорм);
– фактичну (по факті).
4. Методи визначеннясобівартості продукції:
1) Метод калькулюваннявитрат, заснований на прямому рахунку витрат у відповідність з нормами витратиматеріальних технологічних трудових ресурсів.
2) Метод обліку основнихтехніко-економічних факторів, що полягає в обліку досягнутого рівня на початокпланованого періоду і намічуваної зміни цього рівня на перспективу.

5. Кадри, продуктивність іоплата праці
План
1. Склад і структура кадрів, промислових будівельних виробів іконструкцій
2. Визначення потреби в кадрах
3. Продуктивність праці і її показників
4. Оплата праці
Кадри – склад працівників,потрібний даної галузі, що володіють необхідними виробничо-технічними знаннямиі практичними навичками для безпосереднього здійснення процесу виробництва іпосібники їм.
Склад кадрів:
1) Кадри апарата міністерстві об'єднань.
2) Кадри промисловихпідприємств.
3) Кадри наукових іпроектних організацій.
4) Кадри навчальнихзакладів.
Кадри промисловихпідприємств підрозділяються на промислово-виробничий персонал і непромисловийперсонал. До цієї категорії відносяться працівники, що обслуговуютьнепромислові служби підприємства.
ПВП підрозділяються накатегорії:
– робітники;
– інженерно-технічніпрацівники;
– що служать (ІТП)
– молодшийобслуговуючий персонал;
– учні й охорона.
Робітники, що безпосередньоберуть участь у виробництві поділяються на основних і допоміжним. ІТП виконуютьфункції керування виробництвом, як керівники поділяються на лінійних іфункціональним.
Лінійні – майстер, виконроб.
Функціональні – начальникивідділів.
ІТП займаються питаннямитехнічної підготовки виробництва, технічні виконавці.
Що служать – працівники, щовиконують функції обліку і постачання, збуту, фінансування і комплектуваннякадрів.
МОП обслуговує побутовінестатки працівників заводу (гардеробник, прибиральниця і т.д.)
Учні – обличчя, що проходятьна заводі індивідуальне бригадне виробниче навчання.
Охорона – працівникисторожової і пожежної служби підприємства.
Кваліфікація – комплексзнань і умінь, для виконання роботи різної складності. Розрізняютьнекваліфікованих робітників (не мають ніякої підготовки), малокваліфіковані (вимагаютьпідготовки протягом декількох тижнів), кваліфіковані (робітників готуютьпротягом 2–3 років) і висококваліфікованих (готують протягом 5 і більш років).
У практиці обліку кадріврозрізняють явочний склад, обліковий і середньообліковий.
Обліковий склад включає всіхпрацівників, що з'явилися на роботу (явочний склад), а також працівників, щознаходяться у відпустці, відрядженні, що не з'явилися через хворобу. Вобліковий склад включаються працівники з дня зарахування на роботу.
У залежності від терміну наякий укладений трудовий договір працівник підприємства на постійних,тимчасових, що надійшли на роботу на певний строк, але не більше ніж на 2місяці; і сезонні працівники, що надійшли на роботу в період сезонних робіт.
Середньообліковий склад зазвітний місяць обчислюється шляхом підсумовування облікового числа працівниківза всі календарні дні і розподілом отриманої суми на повне число календарних днів.
Продуктивність працівизначається кількістю продукції, виражена в натуральному грошовому численні,зробленим робітником в одиницю часу, розрізняють індивідуальну, локальну ісуспільну продуктивність праці.
Для визначення рівнівпродуктивності праці існує 2 методи:
1) Прямої, виробленняпродукції – визначаються:
  грн/чол; грн/чол*год
2) Зворотний (визначення трудомісткостіпродукції, тобто витрати робочого часу на одиницю виробленої продукції:
 чол. дн/м3
Методи виміру рівняпродуктивності праці:
1. натуральний;
2. вартісний;
3. трудовий(нормативний)
Резерви і фактори підвищенняпродуктивності праці.
Резерви – 2 групи:
1) зниження трудомісткості;
2) поліпшення використанняробочого часу.
Для виявлення резервів ірозробки заходів необхідно знати фактори руху сили до підвищення продуктивностіпраці.
Фактори – 4 групи:
1) матеріально-технічніфактори;
2) організаційні;
3) економічні;
4) соціальні.
Заробітна плата.
Заробітна плата – грошовевираження частини доходу підприємства, що надходить в індивідуальне споживанняпрацівників відповідно до кількості і якості затрачуваної праці в суспільномувиробництві.
Заробітна плата – фонджиттєвих засобів що забезпечують відтворення робочої сили.
Форми оплати праці:
1) відрядна;
2) погодинна і її різновид –штатноокладна.
Відрядна зар. плата залежитьвід кількості виконаної роботи.
Різновиду відрядної оплатипраці:
1) пряма відрядна;
2) відрядно-преміальна;
3) відрядно-прогресивна;
4) акордна.
Погодинна форма оплатипідрозділяється по годинних тарифних ставках:
1) проста погодинна;
2) почасово-преміальна.
В основу обох форм оплатипраці покладена тарифна система.
Її елементи:
– тарифні ставки;
– тарифні сітки;
– тарифно-кваліфікаційнийдовідник.
Тарифні ставки бувають:годинні, денні, місячні.
Тарифна сітка – шкаларозрядів, кожному з який привласнений тарифний коефіцієнт. У будівництві ібудівельній індустрії використовується 6-розрядна сітка, а в промисловості 6 і8 розрядна сітка.
Тарифний розряд характеризуєрівень кваліфікації робітників. Тарифний коефіцієнт відбивається відношеннямставок зарплати робітників по 6-ти розрядній сітці.Показник Розряд I II III IV V VI 1.   Годинна, тариф. ставши. 1984 р. 59 64 70 79 91 106 2. Тарифний коефіцієнт 1 1.085 1.186 1.339 1.543 1.798

6. Ціноутворення в промисловості
План
1. Роль і функції ціни. Принципи ціноутворення
2. Види цін
3. Формування ціни на нову продукцію
1) Ціна – це грошовевираження вартості. Вартість – витрати суспільної-необхідної праці на випускпродукції.
Загальний рівень цінзалежить від попиту та пропозиції.
3-м пропозиції – виробниківрахують вигідним направляти велика кількість ресурсів на виробництво даноготовару при більш високій ціні, чим при більш низкою.
Рівноважна ціна – ціна, приякому кількість товару запропонованого на ринку дорівнює кількості товару, наякий мається попит.
Якщо ціна установиться вищеціни рівноваги то попит знижується, а пропозиції підвищується(надлишок).Будь-яка інша ціна, відмінна від рівноважної буде хитлива у виді конкуренції.
Надлишковий попит(дефіцит)супутній ціні, нижче ціни рівноваги покаже покупцям, що потрібно запропонуватибільш високу ціну, якщо вони не хочуть залишитися без товару.
Зростаюча ціна будеспонукувати фірми до росту пропозиції, і витісняти споживачів, тому що попитпадає.
Що змусить ціни рости?:
1) перевищення попиту надпропозиціями;
2) ріст зарплати, щоперевищує ріст продуктивності праці;
3) невисока ефективністьвикористання основного капитала;
4) ажіотажний попит;
5) слухи.
Що змушує ціни знижуватися?:
1) перевищення пропозиціїнад попитом;
2) стабільний рівень доходівпри росту продуктивності праці.
3) Відсутність попиту натовар;
4) необхідність терміновоїреалізації товару;
5) ряд державних мір (стабілізаційнаполітика, збалансованість бюджету).
6) слухи.
Функції цін.
1).облікова (облік витрат).
2) розподільна
3) стимулююча
Види цін на товари
директивні (фіксовані чицентралізовані).
регульовані.
вільні (за умови зробленоїконкуренції).
Види цін у залежності відобороту, що обслуговується.
– виробнича (сума усіхвироблених і маркетингових витрат).
– оптова.
– роздрібна (до основноїціни додаються торгові націнки).
3. Установлення ціни натовар
1) Установлення стратегіїфірми.
а) політика «зняття вершків».
б) забезпечення виживаності.
в) максимализація поточноїприбутку.
г) завоювання ринку поякості товару.
2) Формування кривої попиту
3) Підрахунок сумарнихвитрат.
4 Вивчення цін конкурентів.
5) Вибір методуціноутворення.
6) Формування ціни з облікомповного психологічного сприйняття
4 Основні методиціноутворення.
1) Розрахунок ціни по методу«середні витрати + прибутку».
2) Розрахунок ціни на основіаналізу» беззбитковості».
3) Розрахунок ціни на основіцінності товарів, що відчувається.
4) Установлення ціни нарівні поточних цін.
5) Установлення ціни наоснові закритих торгів.

7. Особливості ціноутворенняв будівництві
1) ціна на кожен об'єкт маєіндивідуальну характеристику
2) у формуванні ціни берутьучасть замовник, підрядчик, проектувальник;
3) ціна об'єкта визначаєтьсякошторисом, складеної на основі проекту і називається кошторисною вартістю;
4) обов'язкові норматививстановлюються на окремі елементи ціни.
Крім кошторисної вартостівключають:
1) будівельно-монтажніроботи;
2 витрати на придбанняустаткування;
3) інші роботи і витрати.
Кошторисна вартість буд-монтажнихробіт включає прямі витрати, загальвиробничі й адміністративні витрати іприбуток.
Сбмр =ПВ+ОЗП+ЗВ+Пр
ПЗ=Смат + ОЗП + Семм + П (вартістьматеріалу + основна заробітна плата робочих + вартість експлуатації машин імеханізмів + інші витрати)
З моменту включення вартістьматеріалів, конструкцій, напівфабрикатів, вкл. витрати по установці, доставціна склад, заготовільно-складські витрати, а також на доставку матеріалівпридбаного складу до місця укладання.
ОЗП – витрати робітників набудівельно-монтажних роботах
Семм – витрати наобслуговування, по експлуатації, вартість пально-мастильних матеріалів, а також3/пл. раб., витрати на ремонт і обслуговування цих машин.
П – враховують витрати по найманню ізмісту транспорту, зайнятого на вивозі ґрунту і перевозку матеріалів відпридбаного складу до місця укладання.
Поточні одиничні розцінки складені на підставі РЭСН (ДБН Д.2.2–99).
Заробітна плата робітників-будівельників і монтажників розрахованана підставі середніх розрядів робіт, відзначених у нормах РЭСН, і усередненоївартості людино-години по розрядах робіт у будівництві, приведеної в Додатку 1до ДБН Д.1.1–1–2000.
Витрати по експлуатації будівельних машин і механізмів розрахованіза усередненими показниками вартості експлуатації будівельних машин імеханізмів, приведеним у РСНЭМ (стор. 199).
Заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуваннімашин, розрахована як сума заробітної плати машиністів і робітників, зайнятихремонтом і технічним обслуговуванням і перебазуванню машин і механізмів.
Вартість матеріальних ресурсів розрахована за поточними цінами.Витрати на перевезення розраховані з застосуванням усереднених показниківпроїзної плати за перевезення будівельних вантажів автомобільним транспортом,приведених у Збірнику №1, січень 2001 року, «Ціноутворення в будівництві» навідстань 30 км.
У складі кошторисної вартості матеріальних ресурсів врахованізаготівельно-складські витрати:
– для будівельних, санітарно-технічних і електротехнічнихматеріалів, виробів і конструкцій – 2%;
– для металевих конструкцій – 0,75%.
Поточні одиничні розцінки можуть застосовуватися для складаннякошторисної інвесторській документації, а також використовуватися при визначеннівартості будівництва на стадії договірних цін з обов'язковим уточненням під часпроведення розрахунків за обсяги виконаних робіт.
Поточні одиничні розцінки носять довідковий характер.
Загальвиробничі витрати – це сума засобів для відшкодування витратбудівельних і монтажних організацій, зв'язаних зі створенням загальних умовбудівельного виробництва, його організацією, керуванням і обслуговуванням.
Адміністративні витрати будівельно-монтажної організації, щовраховуються у вартості будівництва – це загальногосподарські витрати,спрямовані на обслуговування і керування, що не включаються в собівартістьбудівельно-монтажних робіт.
Порядок розрахунку загальвиробничих витрат застосовується привизначенні вартості будівництва і не залежить від відомчої приналежностіпідрядної організації.
Для розрахунку загальвиробничих витрат їхньої статті, приведені вдодатку 19 до ДБН Д.І.І-І-2000, групуються в 3 блоки:
- заробітна плата працівниківапарата, старших виконавців робіт (начальників ділянок), виконавців робіт,майстрів, механіків будівельних ділянок (крім тих, котрі входять до складувиробничих бригад), а також здійснююче господарське обслуговування;
- збір на обов'язковесоціальне страхування, збір на обов'язкове пенсійне страхування і внески вДержавний фонд сприяння зайнятості населення;
- інші статті загальвиробничихвитрат.
Заробітна плата працівників, що передбачається в загальвиробничихвитратах, розраховується виходячи з працевитрат цих працівників і відповідноївартості людини-години.
У інвесторських кошторисах працевитрат працівників, заробітнаплата яких передбачається в накладних витратах, визначається по формулі (3):

Тн.в. = Тп.в. (ДО (3)
де Тн.в. – працевитрат працівників, заробітна плата якихпередбачається в загальвиробничих витратах, чел.-ч;
Тп.в. – нормативна трудомісткість робіт, що передбачаються впрямих витратах, що враховує працевитрати робітників – будівельників,монтажників і робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні, чол.-ч;
К – усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомісткостіробіт, що передбачаються в прямих витратах, до працевитратам працівників,заробітна плата, яких передбачається в загальвиробничих витратах (дод. 1).
При визначенні заробітної плати на стадії складання інвесторськогокошторису вартість людино-години приймається в розмірі, рекомендованомуДержбудом для будівництва, по п'ятому нормативному розряді на виконання робіт.
Усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомісткостіробіт, що передбачаються в прямих витратах, до працевитратам працівників,заробітна плата яких передбачається в загальвиробничих витратах у інвесторськихкошторисах, приймаються відповідно до Додатка 1 дійсних методичних указівок.
Збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язковепенсійне страхування і внески в Державний фонд сприяння зайнятості населеннявизначаються виходячи з норм зборів, установлених чинним законодавством, ікошторисної заробітної плати.
Кошторисна заробітна плата визначається як сума заробітної плати:
- робітників-будівельників імонтажників;
- робітників, зайнятих накеруванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів;
- працівників, заробітна платаяких враховується в загальвиробничих витратах.
На стадії складання інвесторської кошторисної документації засобуна покриття інших статей загальвиробничих витрат розраховуються виходячи знормативної кошторисної трудомісткості робіт і усереднених показників витрат поцих статтях, обчислених у грошовому вираженні на людино-годину нормативноїкошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах.
Дані показники надаються Держбудом.
Засобу на покриття інших статей загальвиробничих витратвизначаються по формулі (4):
Кр н у = Тп.в. (П (4)
де Кр н у – засоби на покриття інших статей загальвиробничихвитрат, грн.;
Тп.в. – нормативна трудомісткість робіт, що передбачаються впрямих витратах, що враховує витрати праці робітників-будівельників,монтажників і робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні машин, чол.-ч;
П – показник для визначення засобів на покриття інших статейзагальвиробничих витрат, грн/чол.-ч (дод. 1).
Усереднені показники, що рекомендуються Держбудом для визначенняпрацевитрат працівників, заробітна плата яких передбачається в загальвиробничихвитратах, і засобів на покриття інших статей загальвиробничих витрат,призначені для здійснення будівництва підрядним способом.
При здійсненні будівництва господарським способом до показників,рекомендованим Держбудом для підрядного способу будівництва, застосовуєтьсяпонижуючий коефіцієнт 0,6.
У інвесторської кошторисної документації засобу на покриттяадміністративних витрат визначаються на підставі усереднених показників,наданих Держбудом.
Сума прямих ізагальвиробничих витрат створюють кошторисну собівартість.
Щоб покрити усі витрати,зв'язані з будівництвом об'єкта, нараховують на кошторисній вартості плановінакопичення. Планові накопичення є нормативним кошторисним прибутком івключають:
– відрахування наматеріальне заохочення робітників;
– відрахування на соціальнийрозвиток організації;
– відрахування на розвитокнауки і техніки;
– відрахування на платежі вбюджет.
Склад кошторисноїдокументації:
1. Локальні кошториси повидах робіт.
2. На підставі локальнихкошторисів формується об'єктний кошторис.
3. На підставі об'єктнихкошторисів і кошторисних розрахунків складається зведений кошториснийрозрахунок.
4. На основі зведеногокошторисного розрахунку формується договірна ціна.
Зведений кошториснийрозрахунок – основний документ, що визначає ціну будівництва.
Приклад розрахункукошторисної документації приведений у додатку
8.Економічна ефективність капітальних вкладень
План
1.Загальна (абсолютна) економічна ефективність
2.Порівняльна економічна ефективність
3.Інвестиційна привабливість проекту
Економічна ефективністьхарактеризується економічного ефекту, отриманого протягом прийнятої одиницічасу і витрат суспільної праці.
При проектуванні заходівзважуються задачі:
1)
При визначенні економічноїефективності розглядають 2 гр. витрат;
1) поточні (витрати живої ісуспільної праці при виробництві продукції);
2) капітальні витрати.
Економічна ефективністьпідрозділяється на загальну і порівняльну.
Загальна характеризуєтьсявідношенням корисного результату до витрат сукупної суспільної праці на йогоздійснення і характеризується основними показниками:
1) Э=СД / До прирістрічного обсягу національного доходу (Д к капітальним вкладенням;
2) строк окупності (=Н/у-і; кап.вл./приріст нац. доходу.
Показники загальноїекономічної ефективності інвестиційногопроекту.
Для оцінки загальної(абсолютної) економічної ефективності інвестиційних проектів використовуєтьсясистема показників, основними з який є:
• чистий дисконтований доходінвестиційного проекту (інтегральний ефект) (ЧДД);
• внутрішня нормарентабельності (прибутковості) (ВНР);
• дисконтований період окупності(ДПО);
• індекс рентабельностіінвестицій (ИРИ);
8.1 Чистий дисконтованийдоход (інтегральний ефект)
Даний показник заснований навизначенні доходу, на який може зрости цінність фірми в результаті реалізаціїінвестиційного проекту.
Чистий дисконтований доходце різниця між сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генеруємихінвестицією протягом прогнозованого терміну і сумою вихідної інвестиції.
Формула розрахункуінтегрального ефекту має вид:
/>
де Rt – результат у t-й рік;
Kt – інвестиції в t-й рік;
t – коефіцієнтдисконтування;
Tp – розрахунковий період.
Величина коефіцієнтадисконтування (t) при постійній нормі дисконту (Е) визначаєтьсявираженням:
t = 1 / (1 + Е)t(8.2)
Формула розрахунку чистого дисконтованногодоходу має вид:
/>
чи
/>
де ДПn – надходженнякоштів (грошовий потік) від реалізації продукції в n-м року;
d – коефіцієнт дисконтуваннявраховуючий витрати на страхування ризиків, покриття інфляційних процесів,вартість капіталу приваблюваного для реалізації інвестиційного проекту. Урозрахунках приймається рівним 10%;
Иn – початковіінвестиції. Приймаються рівними сумі підсумку зведеного кошторисногорозрахунку.
Критерієм оцінки є наступна нерівність:
якщо ЧДД > ПРО, то проектприймається;
якщо ЧДД
якщо ЧДД = ПРО, то проект ніприбутковий, ні збитковий
для декількох альтернативнихпроектів: приймається той проект, що має більше значення ЧДД, якщо тільки вонопозитивне.
8.2 Внутрішня норма рентабельності
Внутрішня нормарентабельності (прибутковості) – це таке значення показника дисконту, при якомуприведене значення потоків коштів за рахунок інвестицій дорівнює первісній суміінвестицій.
Економічний зміст внутрішньоїнорми рентабельності полягає в тому, що це така норма рентабельностіінвестицій, при якій підприємству однаково ефективно інвестувати свій капіталпід ВНР відсотків у які-небудь фінансові чи інструменти в реальні активи.
Математичне визначеннявнутрішньої норми рентабельності припускає рішення наступного рівняння:
/>/>

де ДПt – надходженнякоштів (грошовий потік) від реалізації продукції в t-м року;
И – початкові інвестиції(сума підсумку зведеного кошторисного розрахунку).
Виконавши перетворення надформулою (8.5) одержимо рівняння для визначення значення ВНР, що буде матинаступний вид:
/>
Схема ухвалення рішення наоснові методу внутрішньої норми рентабельності має вид:
• якщо значення ВНР чи вищедорівнює вартості капіталу, то проект приймається;
• якщо значення ВНР меншевартості капіталу, то проект відхиляється.
8.3 Дисконтований період окупності
Періодом окупності називаютьчас, протягом якого сумарний обсяг чистого доходу, одержуваного за рахунокінвестицій, стає рівним самому обсягу інвестицій. Цей метод, що є одним знайпростіших і широко розповсюджених у світовій обліково-аналітичній практиці.
Алгоритм розрахунку строкуокупності (ДПО) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів відінвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупностірозраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу,обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшеннядо найближчого цілого. Загальна формула розрахунку показника ДПО має вид:

/>
Якщо прибуток розподіленийнерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років,протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Чистий накопиченийдисконтований грошовий потік являє собою непокриту частину вихідної інвестиції.З часом її величина зменшується. Так, до кінця N-го роки непокритимизалишаються X грн., а дисконтованне значення грошового потоку в наступному за Nроку складає Y грн., таким чином, період покриття інвестиції складає N повніроки і якусь частину року наступного за N. Ця частина року визначаєтьсярозподілом X грн. на Y грн. і на 12 місяців.
8.4 Індекс рентабельностіінвестицій
Індекс рентабельностіінвестицій – це показник, що дозволяє визначити, якою мірою зростає цінністьфірми (багатство інвестора) у розрахунку на 1 од. інвестицій.
Критерій оцінкиінвестиційного проекту, обумовлений як частка від розподілу приведеноївартості, зв'язаних з його реалізацією майбутніх грошових потоків на приведенувартість первісних інвестицій.
Розрахунок цього показникавиробляється по формулі:
/>
де Иn – початковіінвестиції (сума підсумку зведеного кошторисного розрахунку).
ДПn – надходженнякоштів (грошовий потік) від реалізації продукції в n-м року.
Критерієм оцінки є наступнанерівність:
ИРИ > 1, то проектварто прийняти,
ИРИ 1, то проектварто відкинути,
ИРИ = 1, то проект не є ніприбутковим, ні збитковим.
Для розрахунку вищеперерахованих показників необхідні наступні вихідні дані:
1.Виторг від реалізаціїпродукції. Розраховується перемножуванням прогнозованого обсягу продажів іпрогнозованої ціни.
2.Прогнозований обсягпродажів. Визначається виходячи з виробничої потужності устаткування.
3.Прогнозована ціна.Визначається з прайс-листїв на момент виконання розрахунку.
4.Планована собівартість.Визначається виходячи з наступного рівності:
ВРП = Пр + З + ПДВ
де ВРП – виторг відреалізації продукції;
С – планована собівартість;
ПДВ – податок на додатковувартість, приймається рівним 20%.
з формули випливає: Пр + З =ВРП – ПДВ
де ПДВ = ВРП / 6
при планованому рівніприбутку рівному 10% одержимо:
З = (ВРП – ПДВ) / 1,1
5.Дисконтована готівка.Визначається перемножуванням потоку реальних грошей (ПРД) на коефіцієнтдисконтування.