Дослідження економічного стану підприємства та проблем франчайзингу на прикладі ТОВ "Піца Челентано"

Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи та проблемирозвитку франчайзингу в Україні
1.1 Історія і визначення франчайзингу
1.2 Суть франчайзингу як особливоїформи організації бізнесу
Розділ 2. Дослідження проблемфранчайзингу та дослідження економічного стану підприємства на прикладі ТОВ «Піца Челентано»
2.1 Проблеми розвитку франчайзингу вУкраїні
2.2 Аналіз економічної діяльності ТОВ«Піца Челентано»
2.3 Аналіз фінансових результатів, прибутку та рентабельності
2.4 Аналіз переваг і недоліків франчайзингуна прикладі ТОВ «Піца Челентано»
Розділ 3. Розробка заходів щодо покращенняфінансового стану підприємства
Висновки
Список використаної літератури

Вступ
Для нашоїекономіки франчайзинг сьогодні є відносно новим явищем, тоді як у розвиненихкраїнах він століттями практикувався як засіб забезпечення потреб суспільства врізних послугах.
Першим прикладомфранчайзингу в США можна вважати законодавче надання прав приватному бізнесу втаких сферах, як залізниці і банки. Отримане від уряду виняткове право давалостимул приватному бізнесу вкладати значні капітали в розвиток цих підприємств,хоча в даному випадку і зберігався певний державний контроль за роботоюзалізниць і банків. При цьому надавалися певні привілеї тим, хто мігзабезпечити необхідні послуги. Наприклад, передача права на землекористуванняособі, яка забезпечує постачання армії, або передача повноважень певній особіна збирання податку від імені уряду.
Таким чином, приватнийбізнес на цьому дозволив відносно швидко і якісно розвивати підприємства різнихсфер послуг без залучення державних коштів.
У багатьох країнахособливо швидко почала розвиватися франчайзингова система створення готелів іресторанів. Цьому сприяла поява в США закону про товарний знак. Підприємство-виробникпродукції, робіт або послуг, що мало серед конкурентів свої індивідуальніособливості, достатньо високу репутацію якості обслуговування, на певних умовахкупувало товарний знак (торгову марку). Власником товарного знаку могли бутивидані ліцензії іншим фірмам на певний відрізок часу, протягом якого власникконтролює якість товарів або послуг, що продаються під його товарним знаком.
Продаж іншимпідприємствам права на використання свого товарного знаку під різностороннімконтролем і під захистом закону дозволяла власнику розширити межі свого бізнесубез великих капітальних і поточних витрат.
Таким чином, практичназначимість вказаних проблем і об`єктивна необхідність розвитку франчайзингу вУкраїні зумовили актуальність теми дослідження випускної роботи, мету і завдання, предмет таоб`єкт дослідження.
Об’єктом дослідження випускної роботи є підприємницькі стосунки у економічнихвідносинах міжфранчайзером та франчайзі.
Предмет дослідження –особливості розвиткуфранчайзингу в Україні.
Метою випускної роботи є дослідження проблем франчайзингу в Україні та за її межами.
Мета дослідженняпередбачає виконання таких завдань:
– дослідититеоретичні основи франчайзингу;
– дослідити світовий досвід у франчайзинговому бізнесі;
– проаналізуватипереваги і недоліки франчайзингу
– охарактеризуватирозвиток франчайзингу в Україні
– зробитивисновки на прикладі підприємства ТОВ „Піца Челентано”.
Випускна робота складається із 66 сторінок, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Бібліографія налічує 32 джерела.
Розділ I. Теоретичніоснови та проблеми розвитку франчайзингу в Україні.
 
1.1 Історія і визначення франчайзингу
Для характеристикибудь-якого економічного явища важливе значення має історія його виникнення,оскільки саме з історичного минулого можна почерпнути причини появи цьогоявища, його значення та наслідки. Тому, перш ніж приступити до вивчення сутіфранчайзингу, слід розглянути історію його появи, а також розвиток та зміну,перехід від одного типу до іншого, що відбувається зі зміною умов веденнябізнесу.
Більшість науковціввважають, що франчайзинг зародився у США. Наприкінці XIX століття, коли рядвеликих компаній США продають малому бізнесу право на продаж своїх виробів повсій країні, він досягає розквіту.
Піонером в освоєнніфранчайзингу вважають компанію «Зінгер» Спонукала до цього їївласника нестача грошових засобів для наймання комівояжерів, оскільки на тойчас купівля-продаж відбувалася у покупця вдома після наочної демонстраціївластивостей товару. Щоб не зменшувати обсяг виробництва, компанія вирішилапродати право на реалізацію швейних машин незалежним продавцям на певнійтериторії.
Інша молода компанія«Дженерал моторс» також у 1898 році створила ефективну франчайзинговусистему. Не маючи засобів для відкриття власної мережі магазинів, вона продаєпарові двигуни через дилерів, таким чином запроваджуючи початок сучасноїсистеми продажу автомобілів. Дилеру виділяється певна територія і гарантуєтьсязахист від конкурентів Натомість він бере на себе зобов'язання не продаватимашини інших виробників, забезпечу вати високий рівень обслуговування іпідтримувати імідж компанії. У такий же спосіб компанією «Рексол»було організовано мережу аптек.
Період найбільшогорозвитку франчайзингу припадає на 1980 рік у США, де кожних 6.5 хвилинивідкривалося нове франчайзингове підприємство. На сьогодні франчайзинговимимережами в США створюється близько 13% ВНП, у них зайнято 7 млн. осіб. Заданими міністерства торгівлі США, протягом останніх дванадцяти років реалізаціятоварів і послуг компаніями, які працюють за системою франчайзингу, зростаєщомісячно на 10%. Після 2000 року в США частка франчайзингу в роздрібномутоварообороті досягла 50%. Після США найсильнішими є позиції франчайзингу вКанаді, де його частка в роздрібному товарообороті досягає 26%; у ЗахіднійЄвропі та Японії — близько 10%. У цілому ж у промислово розвинутих країнах дієпонад 1 мли. таких фірм, які забезпечують роботу 10 млн. осіб, а згідно зекономічними прогнозами чисельність малих фірм, що працюють на основіфранчайзингової системи привілейованих зв'язків і контрактів, зросте до 3 млн.
Зрозуміло, що як і всіінші новинки бізнесу, так і франчайзинг прийшов до нас трохи пізніше. Так, уРосії вперше у практиці підприємства було використано принципи франчайзингу у1990 році науково-виробничою фірмою «Дока», яка займалася створеннямустаткування для малого і середнього бізнесу. У 1995 році інша компанія — 1Сбула змушена запровадити франчайзинг, щоб зберегти на досягнутому рівні обсягипродажу свого фірмового продукту — бухгалтерської програми«1С-Бухгалтерія». Із 850 власних дилерів вона відібрала 70, які сталифранчайзі. Вони зобов'язалися згідно з франшизою щоквартально закуповувативизначену кількість копій програми, не реалізовувати продукцію конкурентів івиплачувати певний відсоток від виручки. Нині у Росії за франчайзинговоюсистемою працюють у сфері швидкої їжі «Русское быстро» і«Золотой цыпленок», у сфері побутового обслуговування (мережа пралень)— «Синий кристалл», у роздрібній торгівлі — «Модныйтрикотаж» та багато інших.
Отже, підсумовуючи вищесказане, слід зазначити, що франчайзинг, як і будь-яке інше економічне явищемає свою історію виникнення та етапи розвитку. Крім того, на прикладі згаданихкомпаній можна ще раз впевнитися у його значенні для ведення бізнесу в сучаснихумовах.
1.2. Суть франчайзингу як особливої форми організаціїбізнесу
В перекладі занглійської “Franchise” означає привілей, пільга, особливеправо.
Франчайзинг — цетака організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людинічи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії.Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги по заздалегідьвизначених законах і правилах ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. Вобмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовуватиім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетинговітехнології, експертизу, і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимогфранчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзімає прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзіробить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Цесвого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повним власником товарногознаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплатищомісячних внесків. Суми цих внесків обмовляються в франчайзінговому договорі іє предметом переговорів. Франчайзінговий пакет (повна система ведення бізнесу,передана франчайзі) дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно,навіть не маючи попереднього досвіду, чи знань навчання в даній галузі.
Для компанійфранчайзинг — це спосіб поширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг — цеодин з шляхів стати власником бізнесу. На зростаючих ринках, таких як Україна,франчайзинг є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, щонеобхідні, щоб вести прибутковий бізнес.
Франчайзинг — свого роду симбіоз “великого” і “малого” бізнесу. Таке з'єднання являє собоюсоюз, де з однієї сторони є енергія і зобов'язання окремого підприємця, а зіншої сторони є ресурси, комерційна міць і величезний досвід великої компанії.Якщо все це з'єднати, то ми одержимо енергію, відповідальність, силу, ресурси ідосвід — виграшну комбінацію з величезними шансами на успіх! Підприємці усьогосвіту знають франчайзинг як безпечний спосіб, щоб:
· Допомагатилюдині вести бізнес самостійно, але не бути в ньому самотнім;
· Допомагатикомпаніям ефективно розширюватися, не несучи великих витрат на створення іпідтримку масивного адміністративного комплексу і не випробуючи труднощів укеруванні широкою мережею корпоративних підприємств;
· Допомогтикомпаніям перетворити свою існуючу мережу в ефективно працюючий, сильнийбізнес, у якому працюють віддані справі люди;
Франчайзер(франшизіар) — це компанія, що видає ліцензію або передає в право користуваннясвій товарний знак, ноу-хау й операційні системи. Франчайзер створює успішний продуктчи послуги, наприклад, особливий стиль роботи ресторану швидкого харчування.Франчайзер досліджує, і розвиває бізнес, витрачає гроші на просування бізнесу,створює гарну репутацію і пізнаваний імідж (так званий “бренднейм”). Післятого, як компанія довела працездатність своєї бізнес концепції й успішнувідтворюваність цього бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, щохочуть повторити подібний успіх, купити її франшизу
Франчайзі(франшизіат) — це людина або компанія, що купує у франчайзера можливістьнавчання і отримання допомоги при створенні бізнесу і виплачує сервісну плату(роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи ведення робітфранчайзера. Франчайзі сам оплачує витрати на створення бізнесу. Дуже частофранчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали,видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продуктиу франчайзера по більш вигідній ціні й у такий спосіб це коштує дешевше, ніжрозвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі робить первісний внесок за допомогупо створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзі приймає на себе обов'язоквиплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнессистемою, за підтримку, навчання і консалтінг, що надаються франчайзером.
Франшиза — цеповна бізнес система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою дляподібної системи служить франчайзінговий пакет, що зазвичай включає посібникипо веденню робіт і інші важливі матеріали, що належать франчайзеру.
Суть даної формиорганізації бізнесу полягає у тому, що добре відома на ринку фірма (франчайзер)продає свою торгову марку чи технологію виробництва іншій маловідомій фірмі(франчайзі), що забезпечує зростання обсягу реалізації для обох підприємств тазростання ефективності діяльності франчайзі в результаті використання нової длянеї технології виробництва. За право займатися бізнесом його одержувач (франчайзі) сплачує частинуотриманого доходу відповідно до укладеної угоди.
В основі франчайзингу якособливої форми організації бізнесу можуть лежати принципи маркетингу або розподілутоварів. У такому разі батьківська компанія зазвичай надає індивіду або іншійкомпанії право чи привілей здійснювати підприємницьку діяльність у відповіднійформі в визначений період і в визначеному місці. Наприклад, за спільної згодиабо на основі укладеної угоди фізична чи юридична особа бере на себезобов'язання взяти партію товару і за певний період реалізувати цей товар навідповідній території. За це надаються певні привілеї, пільги у виглядізниження ціни на зазначений товар і сплати мінімального відсотка від одержаногоприбутку за реалізований товар.
З одного боку,франчайзингова система допомагає малим підприємствам уникнути ряду перешкод іззаснуванням і функціонуванням власного бізнесу, з другого — як корпоративнаструктура вона обмежує діяльність франчайзі. Але для дрібних підприємцівпереваги від використання франчайзингу переважають над недоліками.
Отже, слід відокремитипереваги системи для франчайзі, які полягають у тому, що:
· за певнуфіксовану плату франчайзі має можливість навчитися ефективних методівуправління, підвищити свій професіоналізм і компетентність;
· користуючисьрозробками материнської компанії, франчайзі ідуть у ногу зі споживчим попитом;
· власник малогопідприємства має можливість користуватися перевагами, які доступні тількивеликим компаніям;
· конкуренціявідносно невелика (франшиза знижує гостроту конкуренції на визначеному сегментіринку).
До числа недоліків слідвіднести:
· обмеженістьсамостійності, підприємницької ініціативи;
· обсяги продажувстановлюються власнику франшизи відповідно до політики маркетингукомпанії-франчайзера;
· небезпека краху увипадку банкрутства або зменшення популярності франчайзера;
· проблемиспадкоємності справи: у разі смерті особи, на яку оформлена франшиза, у родичівможуть виникнути проблеми зі спадщиною, якщо франшизою передбачено обов'язковийпродаж справи у разі смерті франчайзі.
Для франчайзераперевагами вважаються:
· збільшення ринкузбуту при мінімальних вкладеннях;
· економія наматеріальному заохоченні найманих працівників: франчайзі як власникпідприємства має особистий стимул до максимізації прибутку;
· одержаннядодаткового прибутку шляхом поставок франчайзі уніформи, упаковки, устаткуваннядля залів та офісів;
· франчайзі,перебуваючи безпосередньо біля споживача, точніше відчувають його настрої,коливання попиту і умови конкуренції, що для франчайзера є продуктивнимджерелом новаторських ідей.
Також існує і ряднедоліків:
· зниженнягнучкості системи управління, складність у переміщенні точки;
· неможливістьзаміни «небажаного » франчайзі, навіть якщо він невміло управляєточкою, доки не порушені ним умови франшизи, він «недоторканний»;
· проблеми зобліком і звітністю: франчайзер не може бути впевнений у тому, що одержує відфранчайзі правдивий звіт про діяльність;
· складністьпроведення контролю: певна репутація одною франчайзі здатна заплямуватирепутацію всієї мережі, кинути тінь на торгову марку. Саме через недобросовіснудіяльність франчайзі, припинила свою діяльність російська компанія „Дока Піцца”.Із 16 піццерій лише дві виготовляли якісну піццу та дотримувалися рецептуриголовної компанії.
Вітчизняним підприємцямфранчайзинг відомий завдяки таким компаніям, як «Макдональдс»,«Дока Піцца», «Холідей Інн», які мають міжнародніфранчайзингові мережі. Так, американська корпорація «швидкої їжі»«Макдональдс» вже сьогодні охоплює біліьш як 21 тис. ресторанів у 101країні світу, обслуговуючи щоденно майже 30 млн. клієнтів. Близько 66% усіхресторанів корпорації керуються 4500 франчайзинговими агентами, які одночасно єі незалежними підприємцями, і членами єдиної команди .
Перспективністьзастосування франчайзингу підтверджують такі дані: у США наприкінці п'ятогороку існування банкрутами стали лише 14% франчайзингових підприємств, тоді якдля незалежних молодих фірм цей показник становити більш як 65%.
Отже, слід зазначити, щостан ринкового середовища розвинутих країн суттєво відрізняється від економікиУкраїни. Основними відмінностями є наявність сталих ринкових відносин, дієвістьй стабільність законодавства, інформаційна відкритість, розвинута ринковаінфраструктура, фінансова стабільність, офіційно мінімальна тінізація.
Франчайзингові системиможна поділити відповідно до багатьох критеріїв. Найпоширеніша класифікація стосуєтьсяпродукту що реалізовується через франчайзингову систему, як ця системаорганізована, і яке ноу-хау передається.
Відповідно видудіяльності франчайзинг буває:
· Торговельнийфранчайзинг (англ. Distribution (trade) franchising)
При торговельномуфранчайзингу, франчайзі має право реалізовувати товар франчайзера івикористовувати його методику продаж. Це супроводжується тим, що франчайзіпозначає свій магазин брендом франчайзера і найчастіше користається з підтримкищодо візуалізації торговельного пункту, вибору асортименту, навчання персоналу,обслуговування клієнта, мерчандайзингу та маркетингу.        
Розвитокторговельного франчайзингу наступив раніше ніж сервісного. Пояснюється це тим,що торговельний франчайзинг є легший до опрацювання. Стандартизація діяльностіторговельного пункту значно простіша порівнюючи із сервісним, де потрібновідпрацювати широкий набір операцій по наданню послуг.
В Україні,особливо під кінець 90х років, високі торговельні надбавки часто забезпечувалишвидке повернення інвестицій в торговельний заклад. Проте на дозрілих ринкахторгівля розвивається до тих пір, поки росте вартість торгової марки, добрепідібраного асортименту і ноу-хау самих продажів.
· Сервіснийфранчайзинг (англ. Service franchising)
При сервісномуфранчайзингу, франчайзер передає франчайзі своє ноу-хау у вигляді рецептів тапроцедур для надання певного виду послуг. Франчайзі оформлює свій пункттоварним знаком франчайзера, користується підтримкою франчайзера у виглядівізуалізації пункту, навчання персоналу та методології обслуговування клієнта.Також сервісний франчайзинг передбачає доступ франчайзі до певної інформації,баз даних, спеціального програмного забезпечення.    
Варто теж додати,що розвиток сервісного франчайзингу дуже залежить від змін суспільних настроївта звичок, моди на певного типу послугу. Мусить бути виразна тенденція,наприклад того, що люди починають харчуватися поза межами дому, для того щобповставали нові ресторанні франчайзингові системи.
Українськіспоживачі рідше користаються із послуг в порівнянні з представниками західнихкраїн. Рідше користаються послугами пральні та рідше відвідують салони краси.Попит на такі послуги як на приклад перукарні для домашніх улюбленців чи доглядза газонами є мінімальним. Тому різниця в розвитку сервісного франчайзингу міжУкраїною та країнами Заходу існує із-за різниці потреб та можливостей клієнта.Однак вже і в Україні щороку спостерігається динамічний розвиток числа систем,що працюють на засадах сервісного франчайзингу.
· Виробничийфранчайзинг (англ. Production (industrial) franchising)
При виробничомуфранчайзингу передається ноу-хау у вигляді технології виробництва продукції татехнічного досвіду франчайзера. Франчайзі у своєму виробничому закладі можевиготовляти вироби такої самої якості та параметрів що і франчайзер. Умова дозволяєфранчайзі позначати виготовлені вироби торговим знаком, що належитьфранчайзеру. 
Деякі авториподають приклади виробничого франчайзингу які фактично є ліцензією навиробництво. Щоб таку ліцензію можна було назвати франшизою, необхідно щобноу-хау, що передається франчайзером, стосувалося не лише технологіївиробництва, але також технології збуту, маркетингу тощо. Фактично в Україніодиниці фірм, діяльність яких можна було би віднести до виробничогофранчайзингу, той самий завод Coca Cola в Україні працює на підставі ліцензіїна виробництво.
· Змішанийфранчайзинг
Змішанийфранчайзинг базується на комбінації основних видів франчайзингу: торговельному,сервісному та виробничому
Найчастішевикористовується змішана форма франчайзингу, при якій франчайзер є виробником афранчайзі займається дистрибуцією його товару через свою франчайзингову точкута одночасно надає послуги пов'язані з його використанням. 
Для прикладу:фірма — виробник косметичних засобів, організовує мережу косметичних кабінетів,що одночасно є пунктами продажу його товарів. Отже франчайзі буде займатисяпаралельно безпосередньо торгівлею та наданням послуг косметичного кабінету.
Відповідно видуноу-хау франчайзера:
· Франчайзингдистрибуції продукту (англ. Product distribution franchising)
При франчайзингудистрибуції продукту франчайзі має право до продажу асортименту товарів чинадання асортименту послуг під торговою маркою франчайзера.        
Часто на першихетапах розвитку системи, франчайзер робить ставку на інтенсивний кількіснийрозвиток франчайзингової мережі, тобто розширення мережі збуту свого продукту.Такий різновид називається франчайзингом дистрибуції продукту. На наступномуетапі розвитку своєї франчайзингової системи, франчайзер вже робить ставку наякісному вдосконаленні системи, і опрацьовує додаткові елементи ноу-хау.
В моменті, колифранчайзинговий пакет містить всі елементи, необхідні для початку бізнесу новимпартнером, тоді цю систему можна назвати франчайзингом бізнес-формату.
· Франчайзингбізнес-формату (англ. Business format franchising)
Франчайзі отримуєне лише право на реалізацію товару чи послуги та методологію продажу чи наданняпослуги (як це передбачає франчайзинг дистрибуції продукту), але й концепціюведення цілого бізнесу (від візуалізації пункту, уніформи персоналу, способівнадання послуг, обслуговування клієнта, навчання персоналу аж до рекомендаційіз просування та маркетингу).
Відповідно доорганізації системи:
· Прямийфранчайзинг (англ. Direct-unit franchising)
Прямийфранчайзинг є найпростішим і найпоширенішим способом розвитку мережі. Договірукладається безпосередньо між франчайзером та франчайзі на відкриття одногофранчайзингового пункту.        
Франчайзерсамостійно надає франчайзі послуги вказані в умові, а також самостійно здійснюєконтроль та підтримку франчайзі (надання консультацій, навчання працівників,маркетингова та рекламна підтримка).
Якщо ж франчайзерстворює мережу на значній відстані (наприклад за кордоном), — не уникнутитруднощів в безпосередній підтримці та контролі за діяльністю франчайзі. Втакому випадку франчайзер повинен переказати частину своїх функційпосередникові, наприклад користуючись моделлю багаторазового франчайзингу,розвитку території або мастер-франчайзингу.
· Розвитоктериторії (англ. Area development, multiple-unit franchising)
В рамках цьоговиду франчайзингу, франчайзі (area developer) отримує право на відкриттяфранчайзингових точок в межах визначеної території із залученням суб-франчайзі.Відповідно до умови area developer зазвичай зобов’язується створити певнукількість франчайзингових точок за певний період часу на визначеній території.       
На підставі угодифранчайзі зазвичай не має права до використання товарного знаку і ноу-хауфранчайзера. Таке право він набуває лише після підписання кожного окремогофранчайзингового договору з окремим суб-франчайзі, якого сам повинен знайти, апізніше виконувати умови договору.
Така модельрозвитку найчастіше використовується франчайзерами, які хочуть зберегти певнийконтроль, що характерний для прямого франчайзингу, але одночасно хочутьуникнути необхідності підбору та навчання великої кількості франчайзі.
· Мастер-франчайзинг(субфранчайзинг) (англ. Subfranchising)
Від франчайзингурозвитку території, мастер-франчайзинг відрізняється тим, що мастер-франчайзіотримує велику кількість (часом всі) права та обов'язки франчайзера. Напідставі умови мастер-франчайзингу, мастер-франчайзі має право самостійнопродавати франшизи (субфраншизи) на визначеній території (зазвичай умовимастер-франчайзингу укладаються на цілу країну, або навіть кілька країн;основною метою мастер-франчайзингу є експансія франчайзера в інші країни, ітаким чином зростання вартості марки компанії).
Мастер-франчайзітакож може вносити зміни до франчайзингового договору і франчайзинговогопакету, але франчайзер зазвичай зберігає за собою право остаточного дозволу назатвердження пропонованих змін.
Мастер-франчайзингзазвичай використовується для експансії франчайзера в інші країни, де умовипровадження господарської діяльності дуже відрізняються від країни походження франшизи.
Також не слідплутати франчайзингову систему із представництвом.
Представництво — це відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза місцем їїзнаходження. Він здійснює захист і представництво інтересів юридичної особи.Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичноюособою, яка їх створила, і діють на основі затвердженого нею положення.
Керівникипредставництв призначаються юридичною особою і діють на основі виданої їмдовіреності (Таблиці 1.1, 1.2, 1.3)
Таблиця 1.1
Порівняльнахарактеристика франчайзингової системи і представництвХарактеристика або критерій порівняння Франчайзингова система Система представництв Назва провідного елементу Франчайзер (утримувач ліцензії) Материнська компанія (центральний офіс) Назва підлеглого елементу Франчайзі (оператор, ліцензіат, утримувач франшизи) Представництво Правові характеристики Юридична незалежність сторін + – Власник підлеглої компанії Франчайзі Власник центрального офісу Керівник підлеглої компанії Франчайзі Найманий менеджер Право провідного елементу на регулювання і контроль Спеціально обмовляється в контракті Подібного питання не виникає, оскільки контроль з боку материнської компанії є природним Можливість зміщення/призначення керівництва (управляючого персоналу,) за ініціативою провідного елемента Відсутній упродовж всього терміну дії контракту Керівництво призначається материнською компанією і діє на основі довіреності Ділові характеристики Використання єдиної торгової марки, фірмової послуги, ідеї, іміджу і ноу-хау Спеціально обмовляється в контракті Подібного питання не виникає, оскільки використання єдиної торгової марки і т.д. природно для підрозділу материнської компанії Попереднє навчання всім аспектам ведення бізнесу Спеціально обмовляється в контракті Подібного питання не виникає, оскільки представництво не є самостійною компанією Постійна ділова підтримка Спеціально обмовляється в контракті Подібного питання не виникає, оскільки представництво не є самостійною компанією Можливість давати прямі вказівки по веденню бізнесу – + Єдині стандарти якості Спеціально обмовляються в контракті Маються на увазі Територія Визначена (ексклюзивна територія) Не визначена Фінансові характеристики Інвестиції при організації нової компанії З боку підлеглого елементу З боку провідного елементу Одноразові виплати і інші форми компенсації в обмін на набуті права і за будь-які послуги Спеціально обмовляються в контракті Подібного питання не виникає

Таблиця 1.2 Порівняльнахарактеристика франчайзингової системи і комбінованої моделі партнерстваХарактеристика або критерій порівняння Франчайзингова система Комбінована модель Назва провідного елементу Франчайзер Основна компанія Назва підлеглого елементу Франчайзі Регіональний центр, регіональне представництво і т.д. Правові характеристики Юридична незалежність сторін + + Єдність права управління і власності + Дотримується не завжди Право провідного елементу на регулювання і контроль Спеціально обмовляється в контракті Слабо обмовляється в контракті, реалізується деколи в надмірно жорсткій формі Можливість зміщення/призначення керівництва (управляючого персоналу) за ініціативою провідного елементу Відсутній впродовж всього терміну дії контракту Має місце Ділові характеристики Дозвіл використовувати торгову марку, фірмову послугу, ідею, імідж і ноу-хау Спеціально обмовляється в контракті Спеціально обмовляється в контракті Попереднє навчання всім аспектам ведення бізнесу Спеціально обмовляється в контракті Не передбачається контрактом і не реалізується на практиці Постійна ділова підтримка Спеціально обмовляється в контракті Не завжди обмовляється в контракті і слабо реалізується на практиці Можливість давати прямі вказівки по веденню бізнесу – Має місце Єдині стандарти якості Спеціально обмовляються в контракті Спеціально обмовляються в контракті Територія Визначена (ексклюзивна територія) В деяких випадках обмовляється Фінансовий аспект Інвестиції при організації нової компанії З боку підлеглого елементу
В основному з боку підлеглого елементу.
Можливий варіант: компанія організовується на базі вже існуючого підприємства Одноразові виплати і інші форми компенсації в обмін на набуті права і за будь-які послуги Спеціально обмовляються в контракті Спеціально обмовляються в контракті
Таблиця 1.3 Порівняльнахарактеристика франчайзингової системи, представництв і комбінованої моделі зпогляду центрального керівництваХарактеристика для порівняння Франчайзингова система Система представництв Комбінована модель Швидке завоювання ринку збуту За рахунок капіталовкладень підлеглого елементу – За рахунок капіталовкладень підлеглого елементу «Прив'язка» підлеглого підприємства За рахунок зобов'язання користуватися послугами провідного елемента (купувати устаткування, сировини, матеріалів, п/ф, рецептуру, інвентар, меблі, уніформу, символіку) Повна відсутність юридичної і господарської незалежності Як за рахунок зобов'язання користуватися послугами провідного елементу, так і за рахунок обмеження господарської незалежності Прибутковість підлеглого підприємства Менш прибутково, оскільки франчайзер одержує тільки відсоток від прибутку Весь дохід належить власнику компанії, оскільки представництво є її підрозділом Розподіл доходу – як при франчайзингу, але власник центрального офісу часто прагне підвищити прибутковість за рахунок обмеження витрат, необхідних для надання ділової і професійної підтримки підлеглому елементу Право здійснювати контроль за дотриманням стандартів якості Обмовляється в контракті Мається на увазі Слабо обмовляється в контракті, проте здійснюється в повному об'ємі, що деколи приводить до обмеження господарської самостійності підлеглого елемента Право давати прямі вказівки по веденню бізнесу Франчайзі не є найнятим робітником, тому франчайзер не може безпосередньо ним керувати Мається на увазі Має місце Можливість зміщення/призначення керівництва (управляючого персоналу) за ініціативою провідного елемента Відсутній впродовж всього терміну дії контракту Керівництво призначається материнською компанією і діє на основі довіреності Має місце
Франчайзинг доцільний насампереддля галузей, що мають велику кількість послуг з персональним обслуговуванням, таких,як харчоторг, готельне господарство, автопослуги, побутове і ремонтне обслуговуванняі т.д. Хоч франчайзинг використовується і в інших галузях.
Правове регламентування франчайзингу багато в чому визначається діючим в країнізаконодавством про ліцензування товарних знаків і фірмених найменувань, а такожнормативними актами по валютному регулюванню ЗЕД.
Важливим фактором, що забезпечуємайбутні доходи для обох сторін франчайзингової угоди, являється сумлінна розробкаумов франчайзингової угоди. Кожна така угода передбачає конкретні основні умовиі обмовки, частково ті, що стосуються використання торгових марок, територій,періоду дії франчайза, договору про оренду, обов'язків сторін та ін.
франчайзингфінансовийстан
Розділ 2. Дослідження проблемрозвитку франчайзингу та дослідження економічного стану підприємства наприкладі ТОВ «Піца Челентано»
2.1 Розвиток франчайзингу в Україні
Для Українифранчайзинг є порівняно новим явищем, тоді як у промислово розвинутих країнахвін практикується століттями, забезпечуючи потреби суспільства в різнихпослугах.
За данимиУкраїнської асоціації франчайзингу станом на жовтень 2008 року в Українінараховувалось 190 франчайзингових компаній, що співробітничали з більш ніж 2тис. франчайзі. В галузевому розрізі або за сегментами ринку маємо такі дані:25% франчайзингових підприємств — це підприємства громадського харчування(фаст-фуди, ресторани); 20% -підприємства роздрібної торгівлі як продовольчими,так і непродовольчими товарами; 12% — підприємства сфери послуг мобільнийзв'язок, перукарні, хімчистки, спортклуби, турагенства; 8% — АЗС; 35% — підприємства інших сфер.
Оскільки сучаснийпроцес становлення і розвитку малого бізнесу відбувається в умовах різкогообмеження фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів, а такожвідсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхуванняпідприємницької діяльності, то важливого значення набуває встановлення тісноївзаємодії малого і великого підприємництва з метою розв'язання спільних проблемїх функціонування.
Такою формою фінансовоїпідтримки з боку великих підприємств є франчайзингова система. Саме вона є тієюформою організації бізнесу, виробленою світовою практикою, яка в комплексі зіншими ринковими структурами могла б стимулювати розвиток малого бізнесу вУкраїні.
Залежно від відносинфранчайзера і франчайзі найпоширенішим типом франчайзингу в Україні єрегіональний франчайзинг. За схемою цього франчайзингу з українськими франчайзіспівпрацює відома італійська фірма-виробник одягу «Веtton». Зокрема,українська компанія «Арго Трейдинг», яка стала франчайзі італійськоїфірми «Веnetton», отримала концепцію магазину та контракт на закупкутовару і періодично виплачує франчайзеру роялті. В кожному крупному регіоні, деє франчайзі, «Веnetton» має своїх агентів, які, отримуючи зразкипродукції компанії, демонструють їх місцевим партнерам і разом з ними формуютьзамовлення. Завданням регіональних агентів компанії є також вивчення шляхів іперспектив розвитку місцевого ринку та ріст числа франчайзингових проектівцьому регіоні. На відміну від багатьох компаній, «Веnetton» ненав'язує єдиний для всіх магазинів асортимент і надає франчайзі значну свободувибору. Франчайзі можуть самостійно замовити обмежену партію одягу, який, наїхню думку, є актуальними в даному регіоні. Основним є передоплата за веськомплект замовлення, причому кошти надходять безпосередньо до компанії«Веnetton», обминаючи агентів. Бенеттоновські фабрики в Тревізовиготовляють тільки те, що вже замовлено та оплачено франчайзі. Ризикифранчазера тут мінімальні, основне завдання франчайзера — виготовляти якіснийтовар, налагоджувати дистрибуцію, зворотній зв'язок з франчайзі та підтримуватибренд за допомогою рекламних компаній .
У цивільному кодексіУкраїни передбачений також і інший вид франчайзингу – субфранчайзинг. Крім тогоє навіть приклади практичного його використання в нашій країні. Зокрема,компанія «Михаил Воронин» розробила субліцензійний пакет длявиробників одягу по регіонах. Цей пакет передбачає, що для певного регіону здопомогою спеціальної методики розраховується мінімальна квота з реалізаціїтовару ТМ «Михаил Воронин». Якщо торгова структура у цьому регіоніповністю покриває цю квоту, то їй надається ексклюзивне право регіональногопредставництва. По-перше, відповідно до угоди франчайзер не має прававідкривати свої торговельні підприємства або продавати франшизу в цей регіон.По-друге, всі питання оптово-роздрібної реалізації продукції компанії увказаному регіоні вирішуються ексклюзивним представником. Сьогодні компаніяведе переговори з потенційними франчайзі про надання їм такого статусу уЛьвові, Харкові та Дніпропетровську .
Залежно від сутності господарськихвідносин в Україні найбільш розповсюджений виробничий франчайзинг, особливо увиробництві безалкогольних напоїв. Найчастіше франчайзер надає своїм франчайзіспеціальний інгредієнт, без якого виробництва неможливе, і тим самим бізнес міжфранчайзером і франчайзі не припиняється відразу після передачі обладнання татехнологія виробництва, а має довготривалий характер. Франчайзі обслуговуєклієнтів, франчайзер забезпечує виробництво ресурсами. За такою схемою натериторії України працюють компанії «Соса Соlа», «Рерsі со» та інші, що продають концентрати та інші продукти,необхідні для виробництва, місцевим компаніям. Кожен з місцевих аборегіональних розливальних та пакувальних заводів є франчайзі від основноїкомпанії, вони змішують концентрати, надані франчайзером, з іншимиінгредієнтами та, дотримуючись певної технології, розливають у банки чи пляшкиі реалізовують виготовлену продукцію через систему місцевих розповсюджувачів.Певно, що товар у Нью-Йорку не повинен відрізнятися за своїми якостями віданалогічного товару в Києві чи іншому регіоні.
За ступенем розвиткуправового поля франчайзингові відносини в Україні відносять саме до законодавчоне підкріплених. Спеціального закону щодо регулювання відносин франчайзингу вУкраїні ще немає, він знаходиться в стадії розробки (на розгляд до ВерховноїРади було подано Проект Закону України «Про франчайзинг»). Відносиниміж суб'єктами франчайзингових взаємин регулюються окремими розділамиЦивільного, Господарського кодексів України та іншими законодавчими актами.
Таким чином, розглядаючи проблему українськоїзаконодавчої бази франчайзингу, можна зробити висновок, що остання міститьчимало білих плям. Зокрема проблема оподаткування роялті. Так, термін “роялті”,відповідно до пункту 1.11. статті 1 Закону України “Про ПДВ” № 168/97-ВР від 3квітня 1997 року, визначається в значенні, що міститься в пункті 1.30 статті 1Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22травня 1997 року (зі змінами і доповненнями), а саме:
Роялті — платежі будь-якого виду, одержані у виглядівинагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання правінтелектуальної, в тому числі промислової, власності, а також інших аналогічнихмайнових прав, що визнаються об'єктом права власності суб'єкта підприємницької діяльності,включаючи використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури, мистецтва,записи на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якогопатенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права та винаходи, напромислові або наукові зразки, креслення моделі, або схеми програмних засобівобчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретноїформули або процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного абонаукового досвіду (ноу-хау)”.
Таким чином, це ще раздоводить, що франчайзинг може бути започаткований у різних сферах економічноїдіяльності. В Україні франчайзингові відносини є найбільш розповсюдженими вгромадському харчуванні, роздрібній торгівлі продовольчими та непродовольчимитоварами, у сфері послуг.
Отже, для вітчизнянихпідприємств слід детально та поглиблено вивчати досвід інших фірм, в тому числііноземних, по застосуванню франчайзингових відносин та враховувати особливостіекономіки України.
Рішення багатьохекономічних проблем сучасної України вимагає нових економічних механізмів.Одним з таких механізмів є франчайзинг. Можна стверджувати, що франчайзинг вданий час — єдиний відомий інструмент, що дає можливість підвищити ефективністьмалого бізнесу. Він дає можливість об'єднати переваги малого і середньогобізнесу.
Історія розвитку франчайзингу за кордоном налічує вже півтора століття. ВУкраїні інтерес до цього економічного інструменту з’явився в 90-х роках минулогостоліття, коли практично одночасно виникло декілька франчайзингових систем — вітчизняних і з участю іноземного капіталу. Проте надмірнінадії на розвиток франчайзингу не виправдалися. Сьогодні має сенспроаналізувати виниклі проблеми і причини, які привели до їх виникнення. А дляцього необхідне уточнення основних понять і визначень, що характеризують цейекономічний інструмент. У вітчизняній економічній літературі цей термін вже нерідкість. Перші публікації, присвячені франчайзингу, з'явилися більше десятироків тому назад, проте різні фахівці звертали увагу на різні аспектифранчайзингу і, як результат, формулювали свої визначення.
Аналізуючи різні формулювання і підсумовуючи виділені в них ознаки, можнасформулювати наступне визначення: Франчайзинг — це форма підприємництва, заснованана системі взаємовідносин, закріплених рядом угод, при яких одна сторона(франчайзер) надає відшкодувальне право діяти від свого імені (реалізовуватитовари) іншій стороні (франчайзі), сприяючи тим самим розширенню ринку збуту.Система франчайзингу заснована на використанні конкретного товару. Цей товарповинен володіти наступними ознаками:
· відомоюторговою маркою;
· номенклатуратоварів повинна бути обмежений.
Об'єктом франчайзингу можуть бути наступні товари:
· продукт(виріб, що має матеріальну форму);
· послуга;
· виробничийпроцес;
· бізнес-процес(набір управлінських, комерційних, фінансових, організаційних дій);
· комплекснийтовар, в якому можуть поєднуватися один з одним в різному ступені ранішеназвані товари.
У франчайзинговому процесі беруть участьщонайменше дві сторони, між якими укладений договір франчайзингу (франшиза).Перша сторона — франчайзер. Це велика фірма(корпорація), що має широко відому торгову марку і добрий імідж на споживчомуринку. Ця фірма надає іншій стороні (франчайзі) відшкодувальне право діяти наобумовлених договором умовах в певний термін на ринку від імені франчайзера іпід його торговою маркою. Франчайзер в системі завжди один. Друга сторона — франчайзі. Франчайзі є, як правило, мала фірма або підприємець (юридична абофізична особа), що придбає (на відшкодувальній основі) у франчайзера винятковеправо на ведення комерційної діяльності від його імені під його торговоюмаркою.
Франчайзинг, як і будь-який вид підприємницької діяльності, пов'язаний зсистемою фінансових потоків. Основу цих потоків складають:
1. Одноразоваоплата франшизи (паушальний платіж), яка надає право франчайзі: користуватисяінтелектуальною власністю франчайзера; відкрити власне франчайзинговепідприємство; отримати стандартний набір послуг, необхідний для відкриттяпідприємства.
2. Роялті.Регулярні, обов'язкові, платежі франчайзеру на покриття його витрат, пов'язанихз підтримкою і розвитком франчайзинговой системи.
3. Відрахуваннядо централізованого рекламного фонду.
4. Додатковіплатежі, направлені на покриття вартості додаткових послуг.
Як вже говорилось, франчайзинг в Україні не отримав широкогорозповсюдження, хоча потенційні можливості його впровадження достатньо широкі.Основні проблеми розвитку франчайзингу в нашій країні можна класифікувати ізпричин їх виникнення.
1. Економічні проблеми.
Франчайзинг — економічний інструмент, і для його впровадження необхіднівідповідні економічні передумови, які в Україні не сформувалися або взагалі,або частково. До даних проблем можна віднести:
· Нестабільністьрозвитку економіки України. Франчайзингові схеми вимагають стабільності іпередбаченості економіки;
· Відсутністьу більшості підприємців — потенційних франчайзі — необхідного стартового капіталу для входження у франчайзингову систему;
· Складністьотримання кредитів для створення стартового капіталу.
· Політичнанестабільність
· Економічнакриза.
2. Організаційно-правові проблеми.
 Хоча франчайзинг — це економічний інструмент і його проблеми в першучергу слід шукати у сфері економіки, в Україні проблеми розвитку франчайзингуслід шукати перш за все в правовій сфері. Ці проблеми пов'язані з практичноповною відсутністю правового забезпечення франчайзингу в Україні.
3. Соціально-психологічні проблеми.
До них можна віднести:
· відсутністьвітчизняного досвіду і страх краху у суб'єктів франчайзингової системи — франчайзера і франчайзі;
· відсутністьналежної поваги до інтелектуальної власності;
· боязньфранчайзі втратити самостійність і власне «обличчя» підприємця і менеджера.
Особливе місце серед проблем франчайзингу займає освіта як механізмвирішення соціально-психологічних проблем. Ця проблема викликана слабкоюпідготовкою представників малого бізнесу у сфері франчайзингу.
Звісно, що розглянуті проблеми не можна аналізувати локально, вони тіснозв'язані і роблять серйозний вплив одна на одну. Так, економічні проблемифранчайзингу викликані не тільки станом економіки, але і впливом інших проблем,в першу чергу організаційно-правових. Вітчизняне законодавство практично неоперує поняттям «франчайзинг». Комерційна концесія, якій присвяченийрозділ в Цивільному кодексі України, далеко не еквівалентна поняттю«франчайзинг». Відсутність правової бази істотно звужує можливістьрозвитку франчайзингу і в першу чергу значно ускладнює можливість кредитуванняфранчайзі. Розвиток правового забезпечення франчайзингу вимагає знову-такирішення економічних проблем і додаткових витрат на вдосконалення правової базиі розробку «обхідних правових схем». Соціально-психологічні проблемипов'язані як з економічними проблемами, так і з правовими. Входячи у франчайзингову систему, франчайзи випробовує ряд побоювань, викликанихяк економічними, так і правовими аспектами. В першу чергу він побоюєтьсябанкрутства, яке може бути викликане діями франчайзера. Але саме правова складова повинна заспокоїти франчайзі: він власник свого підприємства,юридична особа, що повинно підтверджуватися необхідними юридичними процедурами.
Найважливішим соціально-психологічним аспектом франчайзингу є традиційнедля нашої країни неповага до інтелектуальної власності. Рішення цієї проблемивимагає поєднання економічних і правових дій, які зроблять неефективнимнесанкціоноване використовування чужої інтелектуальної власності. Освітніпроблеми франчайзингу, викликані слабкою підготовкою підприємців в цій області.Рішення освітніх проблем пов'язано з необхідністю створення мережі учбових іконсультаційних центрів по франчайзингу, що вимагає рішення чисто економічнихпроблем. В той же час освітні проблеми франчайзингу приведуть до розширеннязнань франчайзі в області права іекономіки.
Як видно з вищесказаного, взаємозв'язок економічних,організаційно-правових, соціально-психологічних і освітніх проблем франчайзингуможливо тільки в комплексі, коли рішення однієї проблеми пов'язано знеобхідністю рішення інших.
Найважливішою економічною проблемою українського франчайзингу євідсутність стабільності. Якщо повернутися до визначення франчайзингу, то це впершу чергу система відносин, закріплена знову-таки системою договорів. Звичайно,що подібна система, до того ж об'єднуюча економічно незалежних підприємців,стає інерційною.
Останнє десятиріччя, в якому почався прискорений розвиток українськогофранчайзингу, відрізняється відсутністю стабільності в економіці, постійнимистрибками в розвитку економіки країни, що приводить до таких же різких коливаньпопиту на всі види товарів, регулярними переділами власності, що не може незачіпати франчайзі.
Враховуючи, що багато хто з них вимушений через брак власних коштіввідкривати свої підприємства в арендованих приміщеннях, зміна власниканегативно впливає на роботу як франчайзі, так і франчайзингової системи вцілому.
Розподіл ринків, причому дуже часто неринковими методами, також можезнижувати ефективність франчайзингових систем.
Франчайзинг, як вже неодноразово наголошувалося, будується на взаємодіїдвох типів самостійних підприємців — франчайзера і франчайзі, кожний з яких єсамостійною юридичною особою. Отже, не тільки франчайзер, але і франчайзіповинні вкладати в розвиток системи свій стартовий капітал.
Якщо врахувати, що франчайзі повинен вносити разову франшизну плату (паушальний платіж), тостартовий капітал франчайзі повинен бути достатньовеликим. На жаль, далеко не всі вітчизняні підприємці володіють подібнимкапіталом. Спроба отримати стартовий капітал у вигляді банківського кредитутакож стикається з рядом проблем: рівень прибутковості франчайзі, з урахуваннямвсіх регулярних платежів (роялті, відрахування до централізованого рекламногофонду і інших платежів), може привести до того, що термін повернення кредитубуде достатньо великим, а якщо врахувати діючі ставки кредиту, і зовсімнеможливим; існуюча правова система ще більше ускладнює кредитування франчайзі. 2.2Аналіз економічної діяльності ТОВ «Піца Челентано»
ТОВ“Піца Челентано” є одним з представників компанії Fast Food Systems на українському ринку закладів громадськогохарчування, що працює за договором франчайзингу. Fast Food Systems є фаст фуд компанією,що відома у всій Україні завдяки своїм закладам «Піца Челентано», «Картоплянахата», «Япі», «Кафе Пункт». Ну ринку компанія існує вже 12 років.
Прицьому компанія Fast Food Systemsпостійно удосконалює і розвиває свою продукцію, надаючи її і українськомуспоживачу.
Можнасказати, що сегмент ринку, на якому працює ТОВ “Піца Челентано” завжди будемати сприятливу кон’юнктуру, що визначається постійним зростанням попиту назаклади подібного плану.
Основутоварного асортименту ТОВ “Піца Челентано” складаює піца та супутні продукти.
Кількістьпрацівників ТОВ “Піца Челентано” складає 14 робітникаів, у тому числі 5 –адмістративно-управлінський персонал, 2 – працівники бухгалтерії, 7 – обслуговуючийперсонал.
РесторанЧелентано який належить ТОВ „Піца Челентано” знаходить у Києві у Дніпровськомурайоні за адресою провулок Карельский 3.
Ресторанбуло обладнано у викупленому цеху непрацюючої хімчистки.
Дослідженняскладу і структуру майна та джерел його утворення показали що. що за звітніперіоди майно підприємства постійно зростало: за перший рік роботи вонозбільшилося на 78,6 тис. грн. чи на 982,5%. Дане збільшення відбулося восновному за рахунок збільшення в оборотних активах по всіх статтях, у томучислі матеріальні оборотні кошти (запаси) збільшилися на 70,5 тис. грн. чи в 10разів; кошти і короткострокові фінансові вкладення на 23,3 тис. грн. (у 29разів), дебіторська заборгованість зросла на 41,4 тис. грн. У той же часнерухоме майно збільшилося на 8,1 тис. грн., що складає 578,6 % від величини напочаток періоду. Більш детально все показано у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Складмайна підприємства ТОВ„Піца Челентано” у1 півріччі 2007 – 2009 рр., тис. грнПоказники 1 півріччя 2007 року 1 півріччя 2008 року 1 півріччя 2009 року Відхилення 2008 від 2007 Відхилення 2009 від 2008 Абсол. % Абсол. % 1.Всього майна, в тому числі: 8,0 86,6 219,8 78,6 982,5 133,2 153,8 2.ОЗ та інші позаоборотні активи 1,4 9,5 19,0 8,1 578,6 9,5 100,0 2.1.Нематеріальні активи 2.2.Основні засоби 1,4 9,5 19,0 8,1 578,6 9,5 100,0 2.3. Інші необоротні активи
  2.4. Довгострокові фінансові вкладення
  3.Оборотні (мобільні) кошти 6,6 77,1 199,3 70,5 1068,2 122,2 158,5
  3.1.Матеріальні оборотні кошти 0,1 11,6 103,6 11,5 11500,0 92,0 793,1
  3.2.Грош. засоби і короткострокові фінансові вкладення 0,8 24,1 35,4 23,3 2912,5 11,3 46,9
  3.3.Дебіторська заборгованість 0,0 41,4 63,4 41,4 22,0 53,1
  Витрати майбутніх періодів 1,5 1,5
  /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Задругий рік роботи також спостерігається значне збільшення усіх категорій майнапідприємства: усе майно зросло на 133,2 тис. грн. чи на 153,8%, що такожвідбулося головним чином за рахунок оборотних коштів.
Матеріальніоборотні кошти (запаси) збільшилися на 122,2 тис. грн. чи на 158,5 %; кошти ікороткострокові фінансові вкладення на 11,3 тис. грн. (на 46,9 %), дебіторськазаборгованість зросла на 22 тис. грн. (на 53,1%).
Позаоборотніактиви збільшилися на 9,5 тис. грн., чи вдвічі від величини за попереднійперіод.
Післяоцінки зміни майна підприємства необхідно виявити так називані хворі статтібалансу. Їх звичайно можна підрозділити на дві групи:
—  Такі, що відразу свідчать про вкрай незадовільнуроботу підприємства в звітному періоді і сформованим у результаті цьогопоганому фінансовому положенні. До таких статей відносяться непокриті збиткизвітного року. На ТОВ „Піца Челентано” такої статті за 3 роки діяльності неспостерігалося.
—  Статті, що говорять про визначені недоліки в роботіпідприємства: наявність сум «поганих» боргів у статтях: “Дебіторськазаборгованість”, платежі по який очікуються більш ніж через 12 місяців післязвітної дати і платежі по який очікуються протягом 12 місяців після звітноїдати.
Таблиця 2.2 Структура майна (основних засобів) підприємства ТОВ «ПіцаЧелентано» у 1 півріччі 2007 – 2009 рр., %Показники 1 півріччя 2007 року 1 півріччя 2008 року 1 півріччя 2009 року Відхилення 2008 від 2007 Відхилення 2009 від 2008 Абсол. % 1.Всього майна, в тому числі: 100,0 100,0 100,0 2.ОЗ та інші позаоборотні активи у % до майна 17,5 11,0 8,6 -6,5 -37,3 -2,3 -21,2 2.1.Нематеріальні активи 0,0 0,0 0,0 2.2.Основні засоби, у % до позаоборотних активів 100,0 100,0 100,0 0,0 0,0 0,0 0,0 2.3. Інші необоротні активи 0,0 0,0 0,0 2.4. Довгострокові фінансові вкладення 0,0 0,0 0,0 3.Оборотні (мобільні) кошти, у % до майна 82,5 89,0 90,7 6,5 7,9 1,6 1,8 3.1.Матеріальні оборотні кошти, у % до оборотних коштів 1,5 15,0 52,0 13,5 893,0 36,9 245,5 3.2.Грош. засоби і короткострокові фінансові вкладення, у % до оборотних коштів 12,1 31,3 17,8 19,1 157,9 -13,5 -43,2 3.3.Дебіторська заборгованість, у % до оборотних коштів 0,0 53,7 31,8 53,7 -21,9 -40,8 4. Витрати майбутніх періодів, у % до майна 0,7 /> /> /> /> /> /> /> /> />
НаТОВ „Піца Челентано” відсутня довгострокова дебіторська заборгованість, щознижує частку повільно реалізованих активів. Але на підприємстві має місцекороткострокова дебіторська заборгованість у сумі 63,4 тис. грн. на кінецьроку, що збільшилася за рік на 22 тис. грн. (+ 53,1 %), що збільшило підсумокбалансу майже на 10%.
Незважаючина те, що дебіторська заборгованість короткострокова, наявність її в такійзначній сумі характеризує іммобілізацію (відволікання) оборотних коштівпідприємства з виробничо-господарського обороту.
Аналіз джерел коштів підприємства показав що загальне збільшення джерел за 2 роки діяльностісклало 211,8 тис. грн. чи майже в 27 разів. За 1 рік роботи підприємства цей ріст отриманий здебільшогоза рахунок збільшення власних коштів: збільшення на 43,7 тис. грн. чи у 19разів, у тому числі власних оборотних коштів – на 59,8 тис. грн. Позиковізасоби зросли на 34,9 тис. грн. чи у 6 разів – це відбулося за рахунокзбільшення кредиторської заборгованості на 27,4 тис. грн. (у 5,26 разу) іпоточних зобов’язань – на 7,3 тис. грн. (у 9 разів).
За другий рік роботи підприємство нарощувало пасививже здебільшого за рахунок позикових засобів підприємства (на 73,4 тис. грн. чина 180,3%), в основному в результаті росту кредиторської заборгованості(збільшення на 75,8 тис. грн. чи 232,5%). У той же час частка власних засобівскоротилася на 5 %, при зростанні її абсолютній величині на 130,3% (на 59,8тис. грн.).

Таблиця 2.3 Власніі позикові засоби підприємства ТОВ „Піца Челентано” у 1 півріччі 2000 – 2002рр., тис. грн.Показники 1 пів-річчя 2007 року 1 пів-річчя 2008 року 1 пів-річчя 2002 року Відхилення абсолютне відносне, % 2008 від 2007 2009 від 2008 2008 від 2007 2009 від 2008 1.Усього засобів підприємства, тис. грн.; — у тому числі: 8,0 86,6 219,8 78,6 982,5 133,2 153,8 2.Власні засоби підпри-ємства, тис. грн.; з них: 2,2 45,9 105,7 43,7 59,8 1986,4 130,3 2.1.Наявність власних оборотних коштів, тис. грн. -5,2 38,5 98,3 43,7 59,8 -840,4 155,3 3.Позикові засоби, тис. грн. 5,8 40,7 114,1 34,9 73,4 601,7 180,3  з них: 3.1.Довгострокові позики, тис. грн.; 3.2.Короткострокові кредити і позики, тис. грн.; 3.3.Кредиторська заборгованість, тис. грн.; 5,2 32,6 108,4 27,4 75,8 526,9 232,5 3.4. Поточні зобов’язання, тис. грн. 0,8 8,1 5,7 7,3 -2,4 912,5 -29,6
Треба зауважити, що підприємство в процесі діяльностіне користувалося довгостроковими чи короткостроковими позиками.
Однією з статей балансу у ТОВ„Піца Челентано”, що визиваєзанепокоєння, є кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги, щозаймає високу частку позикових засобів – від 89,7 і 80,1 відсотка у 2007 – 2008роках до 95,0 % у 2009 році. До джерел коштів вона складала 65,0% у 2007 році,37,6% у 2008 році і 49,3 % у 2009 році.
Однак це свідчить не про фінансові труднощі, ахарактеризує специфіку діяльності підприємства, продукція якого надається йомуз відстрочкою платежів.
Таким чином, на підставі проведеного огляду балансу ТОВ „Піца Челентано” за2007-2009 роки можна зробити висновок про задовільнуроботу підприємства і постійне зростання обсягів діяльності.
2.3 Аналіз фінансових результатів,прибутку та рентабельності
Провівши аналіз майна, є необхідним проведення аналізуфінансових результатів діяльності підприємства, так як саме кошти, отримані відреалізації продукції, формують власні фінансові ресурси підприємства. Різністорони виробничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльностібудь-якого підприємства одержують закінчену грошову оцінку в системі показниківфінансових результатів. Узагальнено найбільш важливі показники фінансовихрезультатів діяльності підприємства представлені у формі №2 “Звіт про фінансовірезультати”.
· До них відносяться:
· прибуток ( збиток) відреалізації;
· прибуток (збиток) відіншої реалізації;
· доходи і витрати відпозареалізаційних операцій;
· балансовий прибуток;
· оподатковуваний прибуток;
· чистий прибуток і ін.
Показники фінансових результатів характеризуютьабсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішими серед них єпоказники прибутку, що складає основу економічного розвитку підприємства.
З проведенногоаналізу в таблиці 2.4, використовуючи звітность підприємства з форми №2. видно,що чистий прибуток у 1 півріччі 2009 року збільшився в порівнянні з аналогічнимперіодом 2008 року на 4,7 тис. грн. чи на 11,7%. У 2008 році прибуток у порівнянні з 2007 роком різкопідвищився на 39,5 тис. грн. (з 0,8 до 40,3 тис. грн.) чи в 50,6 разу. У такийспосіб намітилася позитивна тенденція зміни величини балансового прибутку.
Збільшенню балансовогоприбутку сприяло збільшення прибутку від фінансово-господарської діяльності на2,5 тис. грн. чи на 4,7%.
На вищевказане збільшеннявплинуло головним чином збільшення прибутку від реалізації продукції на 29,0тис. грн. (з 59,3 до 88,3 тис. грн.) чи на 48,9 %. Крім того, незважаючи назменшення виручки від реалізації продукції на 38,1 відсотка, собівартістьзменшилася у більшому обсязі – на 43,5%, що і вплинуло на збільшення прибуткувід фінансово- господарської діяльності підприємства з 52,9 до 55,4 тис. грн.чи на 4,7%.
На збільшення чистогоприбутку вплинуло і зниження податку на прибуток з 12,6 до 10,4 тис. грн. чи на17,5%.
У такий спосіб фактори,що зменшують чистий прибуток по сумі були перекриті дією факторів, щозбільшують його, що в підсумку й обумовило зростання балансового прибутку в2009 році в порівнянні з попереднім на 4,7 тис. грн.
Таблиця 2.4 Аналіз прибутку підприємства ТОВ„Піца Челентано” у 1 півріччі 2008 – 2009 рр., тис.грнНайменування показника За 1 півріччя 2008 року За 1 півріччя 2009 року Відхилення + / - % 1. Виручка від реалізації товарів, робіт послуг (за мінусом ПДВ, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів (В). 1 256,4 777,3 -479,1 -38,1 2.Собівартість реалізації товарів, продукції, робіт, послуг (С). 1 180,1 667,3 -512,8 -43,5 3. Матеріальні витрати (МВ). 5,2 1,0 -4,2 -80,8 4. Витрати на оплату праці і соціальні заходи (ПВ). 11,3 18,1 6,8 60,2 5. Інші витрати 0,5 2,6 2,1 420,0 6.Прибуток (збиток) від реалізації (Пр) 59,3 88,3 29,0 48,9 7.Інші операційні доходи (ІнОД). 10,9 0,1 -10,8 -99,1 8.Інші операційні витрати (ІнВ). 17,3 33,0 15,7 90,8 9.Прибуток (збиток) від фінансово- господарської діяльності (Пфгд). 52,9 55,4 2,5 4,7 10.Інші позареалізаційні доходи. 0,0 0,0 0,0 11. Інші позареалізаційні витрати (ПрВ). 0,0 0,0 0,0 12.Прибуток (збиток) звітного періоду (Пб). 52,9 55,4 2,5 4,7 13.Податок на прибуток (ПП). 12,6 10,4 -2,2 -17,5 14.Чистий прибуток (збиток) звітного періоду (Пн). 40,3 45,0 4,7 11,7

Показники рентабельності є відносними характеристикамифінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вонихарактеризують відносну прибутковість підприємства, вимірювану у відсотках довитрат коштів чи капіталу з різних позицій.
Рентабельність продукції(послуг) показує, скільки прибутку приходиться на одиницю реалізованоїпродукції. Ріст даного показника є наслідком росту цін при постійних витратахна виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг) чи зниження витрат навиробництво при постійних цінах, тобто говоре про зниження попиту на послугипідприємства, а також більш швидким ростом цін чим витрат.
Показник рентабельностіпродукції (послуг) містить у собі наступні показники:
1.  Рентабельність усієї реалізованоїпродукції (послуг), що представляє собою відношення прибутку від реалізації навиручку від її реалізації (без ПДВ);
2.  Загальна рентабельність, рівнавідношенню балансового прибутку до виторгу від реалізації продукції (без ПДВ);
3.  Рентабельність продажів по чистомуприбутку, обумовлена як відношення чистого прибутку до виторгу від реалізації(без ПДВ);
4.  Рентабельність окремих видівпродукції (послуг). Відношення прибутку від реалізації даного виду послуг допродажної ціни.
Розрахунок данихпоказників по ТОВ „Піца Челентано” представлений у таблиці 2.5.
На основі розрахунківможна зробити наступні висновки.
Показник рентабельності реалізованоїпродукції за аналізуємий період зріс з 7,9% у 2007 до 11,4% у 2009 році, тобтозбільшився на 3,4 %. Це говорить про те, що в 1 півріччі 2009 року кожна 1 грн.реалізації приносила у середньому близько 11,4 коп. балансового прибутку. Требавідзначити зростання даного показника в порівнянні з 2008 роком, коли вінскладав 4,7% і упав за 2007 рік на 3,3%.
Таблиця 2.5 Показники рентабельності продукції ТОВ «Піца Челентано» у 1 півріччі 2007 – 2009 рр№ п/п Показники За 1 півріччя 2007 року За 1 півріччя 2008 року За 1 півріччя 2009 року Відхилення  + /- 2008 від 2007 2009 від 2008 1 1.Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг (без ПДВ, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів), тис. грн. 78,2 1 256,4 777,3 1 178,2 -479,1 2 2.Прибуток від реалізації, тис. грн. 6,2 59,4 88,3 53,2 28,9 3 3. Балансовий прибуток, тис. грн. 0,8 52,9 55,4 52,1 2,5 4 4. Чистий прибуток, тис. грн. 0,8 40,3 45,0 39,5 4,7 5 1.Рентабельність усієї реалізованої продукції, % 7,9 4,7 11,4 -3,2 6,6 6 2.Загальна рентабельність, % 1,0 4,2 7,1 3,2 2,9 7 3. Рентабельність продажів по чистому прибутку, % 1,0 3,2 5,8 2,2 2,6
Показник рентабельностіпродажів по чистого прибутку також зріс у 2009 році з 3,2 на початок до 5,8 накінець періоду. Це свідчить про те, що попит на продукцію зріс. У такий спосібу 2009 році на 1 грн. реалізованих послуг підприємство мало 5,8 коп. чистогоприбутку.
Відповідно зросла ізагальна рентабельність — на 2,9% і склала до кінця 2009 року 7,1%.
2. Рентабельністьвкладень підприємства.
Рентабельність вкладеньпідприємства — це наступний показник рентабельності, що показує ефективністьвикористання всього майна підприємства. Серед показників рентабельностіпідприємства виділяють 5 основних:
1.Загальна рентабельністьвкладень, що показує яка частина балансового прибутку приходиться на 1 грн.майна підприємства, тобто наскільки ефективно воно використовується.
2. Рентабельністьвкладень по чистому прибутку;
3. Рентабельність власнихзасобів, що дозволяє установити залежність між величиною інвестуємих власнихресурсів і розміром прибутку, отриманого від їх використання.
4. Рентабельністьдовгострокових фінансових вкладень, що показує ефективність вкладеньпідприємства в діяльність інших організацій.
5. Рентабельність довгостроковогокапіталу. Показує ефективність використання капіталу, вкладеного в діяльністьданого підприємства на тривалий термін.
Аналіз даних таблиці 2.6 дає можливість зробити висновок про те, що якщо за 2008 році усі показникирентабельності вкладень ТОВ „Піца Челентано” зрослив порівнянні з 2007 роком, то в 2009 році відбуласяпротилежна ситуація. Усі показники рентабельності вкладень зменшилися.
Загальна рентабельністьвкладень у 2008 році зросла з 10,0% у 2007 році до 61,1%, у 2009 році знизиласядо 25,2%. Тобто на 1 грн. вартості майна підприємства за 1 півріччя звітногороку приходилося 25,2 коп. балансового прибутку. Значення даного показника єнормальним і свідчить про достатньо ефективне використання активів підприємствав 2007 – 2009 рр.
Таблиця 2.6 Показники для розрахункурентабельності вкладень ТОВ «Піца Челентано» у 1 півріччі 2007– 2009 рр.Показники 1 півр. 2007 1 півр. 2008 1 півр. 2009 Відхилення +\- 2008 від 2007 2009 від 2008 1.Прибуток балансовий, тис. грн. 0,8 52,9 55,4 52,1 2,5 2. Прибуток чистий, тис. грн. 0,8 40,3 45,0 39,5 4,7 3.Середньорічна вартість майна, тис. грн. 8,0 86,6 219,8 78,6 133,2 4. Власні кошти, тис. грн. 2,2 45,9 105,7 43,7 59,8 5.Довгострокові фінансові вкладення, тис. грн. - - - 6. Довгострокові позикові кошти, тис. грн. - - - 7.Загальна рентабельність вкладень, % 10,0 61,1 25,2 +51,1 -35,9 8.Рентабельність вкладень по чистому прибутку, % 10,0 46,5 20,5 +36,5 -26,0 9.Рентабельність власних засобів, % 36,4 87,8 42,6 +51,4 -45,2 10.Рентабельність довгострокових фінансових вкладень, % - - - - -
Рентабельність власнихзасобів також знаходиться на достатньому рівні, хоча на протязі 1 півріччя 2009року упала з 87,8% до 42,6%, тобто в 2,2 рази, а в 2008 році збільшилася на36,5% (в 4,6 рази). Динаміка цього показника за останні роки дозволяє зробитивисновок про те, що інвестиції власних коштів дали достатньо добрий результат,а коливання цього показника свідчить про структурні зрушення у фінансуваннідіяльності підприємства, яке в 2009 році здійснюється головним чином за рахунокпозичених коштів, що зросли більш високими темпами, ніж власні. Внаслідоквідсутності довгострокових позикових засобів і вкладень показникирентабельності довгострокового капіталу та фінансових вкладень не буливизначені.
У цілому можна відзначити, що всі показникирентабельності вкладень підприємства знаходяться на достатньому рівні, щоговорить про ефективне вкладення коштів ТОВ „Піца Челентано”.
На практицізастосовують різні методики аналізу фінансової стійкості. Проаналізуємофінансову стійкість підприємства за допомогою відносних показників — коефіцієнтів, розрахованих в таблиці 2.7.
Аналіз данихтаблиці 2.7 дає можливість зробити висновки про стан кожного коефіцієнта і профінансову стійкість підприємства в цілому.
Коефіцієнтнезалежності на ТОВ „Піца Челентано” на кінець 1 півріччя 2009 року складає0,48, що майже наближається до норми, що рекомендується, отже, підприємство маєвласних засобів трохи менше, ніж позикових і що говорить про його відноснуфінансову незалежність. Алепотрібно відзначити зниження даного коефіцієнта в порівнянні з 2008 роком на0,05, коли він складав 0,53 і цілком задовольняв нормативному значенню.
Значення коефіцієнтаспіввідношення позикових і власних засобів свідчить, що на початку діяльностіпідприємство здійснювало фінансування власної діяльності головним чином зарахунок залучених коштів, що майже вдвічі перевищували власні. У подальшомуперіоді — 1 півріччі 2008 року – цей показник зріс до 1,13, що свідчить вже пропереважне фінансування за рахунок власних джерел коштів, підприємство залучалона кожну 1 грн. власних засобів, вкладених в активи, 87 коп. позикових коштів.Протягом 1 півріччя 2009 року позикові кошти зросли до 1,08 грн. на кожну 1грн. власних вкладень.
Таблиця 2.7 Показники фінансової стійкості ТОВ«Піца Челентано» у 1 півр. 2007 – 2009 рр
№
п/п Показники Норма Пояснення На кінець 1 півр. 2007 р. На кінець 1 півр. 2008 р. На кінець 1 півр. 2009 р. Відхи-лення 2008 від 2007 Відхи-лення 2009 від 2008 1 Коефіцієнт незалежності ³0,5 Показує частку власних засобів у загальній сумі коштів підприємства. 0,28 0,53 0,48 0,25 -0,05 2 Коефіцієнт співвідно-шення власних і позикових засобів. £1 Показує скільки позикових засобів залучало підприємство на 1 грн. вкладених в активи власних засобів 0,38 1,13 0,92 0,75 -0,21 3 Коефіцієнт довгостро-кового залучення позикових засобів. Показує скільки довго-строкових позик притяг-нуто для фінансування активів поряд із власними засобами - - - 4 Коефіцієнт маневреності власних засобів. ³0,1 Характеризує ступінь мобільності використання власних засобів 0,36 0,79 0,82 0,43 0,03 5 Коефіцієнт забезпечення власними засобами. ³0,1 Показує частку ВОК, придбаних за рахунок власних коштів. 0,36 0,79 0,82 0,43 0,03 6 Коефіцієнт реальної вартості ОЗ і матеріальних оборотних коштів у майні під-приємства. ³0,5 Показує частку майна виробничого призначення (реальних активів) у загальній сумі майна підприємства. 0,19 0,24 0,59 -0,07 -0,02 7 Коефіцієнт реальної вартості ОЗ у майні під-приємства. 0,5 Показує питому вагу основних засобів у майні підприємства. 0,18 0,11 0,09 -0,07 -0,02
Тенденція збільшенняпозикових засобів може в майбутньому підсилити залежність підприємства відпритягнутих коштів. На ТОВ „Піца Челентано” це виражається у випереджаючомузростанні кредиторської заборгованості у порівнянні з часткою власних засобів.
Коефіцієнт маневреностівласних засобів і коефіцієнт забезпеченості власними засобами на протязі усьогоаналізуємого періоду мали позитивне значення, що значно перевищувалонормативне, що свідчить про достатність у підприємства власних оборотнихкоштів. Протягом 2-х років дані показники зростали і у 1 півріччі 2009 року цікоефіцієнти придбали значення відповідно 0,82 і 0,82 при нормі не менш 0,1.Рівність цих показників пояснюється відсутністю у підприємства довгостроковихзобов’язань на протязі усього аналізуємого періоду. Причому ця тенденція є тимбільш позитивною, так як в абсолютному вираженні сума збільшення власнихоборотних коштів була досить значною, і при продовженні даної тенденціїпідприємство буде мати подальшу можливість поліпшення фінансової автономності вмайбутньому.
Коефіцієнт реальної вартості основних і матеріальнихоборотних коштів перевищив нормативне значення тільки на кінець 1 півріччя 2009року (0,59 при нормі 0,5), постійно збільшуючись з 2007 року – з 0,19 до 0,24 у2008 році. Це підвищення позитивно впливає на фінансове положення підприємства,тому що майно виробничого призначення склало 59% у майні підприємства.
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів напротязі усього аналізуємого періоду був менше нормативу, що пояснюєтьсяспеціфікою торгової діяльності підприємства, при якій більшість наявних коштівпідприємство спрямовує в оборотні активи. Хоча цей відносний показникзнижується, в абсолютному виразі основні засоби підприємства швидко зростаютьна протязі усього аналізуємого періоду – з 1,4 тис. грн. у 2007 році і 9,5 тис.грн. у 2008 році до 19,0 тис. грн. у 2009 році.
Тепернеобхідно провести оцінку платоспроможності і ліквідності підприємства.
Ліквідність підприємства- це здатність повернути в термін отримані в кредит кошти, чи здатністьоборотних коштів перетворюватися в готівку, необхідну для нормальноїфінансово-господарської діяльності підприємства.
Як правило, класичнийаналіз і оцінка структури балансу організації проводиться на основі показників:
- коефіцієнтапоточної ліквідності;
- коефіцієнтазабезпеченості власними засобами;
- коефіцієнтіввідновлення (утрати) платоспроможності.
Щоб організація булавизнана платоспроможною, значення цих коефіцієнтів повинні відповідатинормативним, зазначеним у таблиці 3.8.
Зовнішньою ознакоюнеспроможності є призупинення поточних платежів, нездатності погашатизобов'язання кредиторам протягом 3-х місяців із дня настання термінів їхньоговиконання.
Проаналізуємо коефіцієнтиліквідності і платоспроможності та їх зміну. Для комплексної оцінки ліквідностібалансу в цілому варто використовувати загальний показник ліквідності(коефіцієнт покриття). За допомогою даного показника здійснюється оцінка змінифінансової ситуації в організації з погляду ліквідності. Даний показникзастосовується також при виборі найбільш надійного партнера з декількохпотенційних партнерів на основі звітності. Дані відображені у таблиці 2.8.
Загальний поточнийкоефіцієнт покриття на кінець 1 півріччя 2009 року досяг значення 1,93 при нормативномузначенні більше 2,0 і скоротився за звітний період на 0,2 з 2,13 у 1 півріччі2008 року, що перевищувало норматив. Однак незважаючи на деяке зниження,необхідно підкреслити, що з 2007 року, коли цей показник мав значення у 1,38,відбулося його значне зростання. Підприємство практично може покритизобов’язання своїми активами.
Коефіцієнт абсолютноїліквідності на кінець 1 півріччя 2009 року склав 0,31, при його значенні запопередній період 0,59. Це значить, що підприємство може негайно погасити зарахунок коштів і короткострокових фінансових вкладень 31% (з необхідних 20%)короткострокових зобов'язань підприємства. Цей показник у 1,5 рази вищенормативного, що не може не викликати довіру до даної організації. Незважаючина зниження у порівнянні з попереднім періодом, треба відзначити зростанняданого показника з 2007 року більш ніж у 2,5 рази (з 0,14 до 0,31).

Таблиця 2.8 Коефіцієнти платоспроможності іліквідності ТОВ «Піца Челентано» у 1півріччі 2007 – 2009 рр№ п/п Показники Норма Пояснення На кінець 1 півр. 2007 р. На кінець 1 півр. 2008 р. На кінець 1 півр. 2009 р. Відхи-лення 2008 від 2007 Відхи-лення 2009 від 2008 1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності ³0,2-0,7 Показує яку частину короткострокової заборгованості підприємство може реально погасити найближчим часом 0,14 0,59 0,31 0,45 -0,28 2 Коефіціент критичної оцінки ³0,7 Відбиває прогнозовані платіжні можливості за умови своєчасних розрахунків з дебіторами. 1,12 1,61 0,78 0,49 -0,83 3 Коефіціент швидкої ліквідності ³l Показує платіжні можливості підприємства, не тільки за умови своєчасних розрахунків з дебіторами, але і продажем, у разі потреби, інших елементів матеріальних оборотних коштів 1,14 1,89 1,75 0,75 -0,14 4 Загальний поточний коефіцієнт покриття ³2 Характеризує покриття зобов’язань усіма активами 1,38 2,13 1,93 0,75 -0,20 5 Частка оборотних коштів в активах >0,5 Характеризує загальну забез-печеність підпри-ємства оборотними коштами. 0,83 0,89 0,91 0,06 -0,02 6 Коефіцієнт забезпе-ченості власними оборот. коштами ³0,1 Характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості. 1,0 0,66 0,41 -0,34 -0,25
Значення коефіцієнтакритичної оцінки з 1,61 у 1 півріччі 2008 року зменшилося до 0,78 у 1 півріччі2002 року, що не заважило залишитися йому в межах нормативного значення, іперевищити його на 0,08. Тобто за рахунок грошових коштів і дебіторськоїзаборгованості, у випадку її виплати, ТОВ „Піца Челентано” зможе погасити 78%зобов’язань.
Зниження цього показникаяк у порівнянні з 2008, так і 2007 роком, коли воно склало 1,12, викликане зростаннямкредиторської заборгованості підприємства, однак у цілому отриманіспіввідношення можна вважати задовільними на протязі усього аналізуємогоперіоду.
На ТОВ „Піца Челентано”коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець 1 півріччя 2009 року дорівнює 1,75,при його значенні кінець 1 півріччя 2008 року 1,89, тобто відбулося незначнезниження цього показника (на 0,14). При нормативному значенні більше 1 можнаговорити про добрі платіжні можливості підприємства щодо погашення зобов’язаньза рахунок оборотних активів. Це свідчить про достатню загальну забезпеченістьпідприємства оборотними коштами (вище нормативного значення на протязі усьогоаналізуємого періоду).
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами,необхідними для його фінансової стійкості, у 2009 році склав 0,41, і перевищивнормативне значення (0,1). Незважаючи на скорочення даного коефіцієнта впорівнянні з 2008 роком, коли він складав 0,66 і 2007 роком (1,0), можнасказати про постійну фінансову стійкість підприємства на протязі усьогоаналізуємого періоду.
Останній з аналізуємих показників ліквідності – часткаоборотних коштів у активах – у 1 півріччі 2009 року досяг значення 0,91 принормативному значенні більше 0,5. Це свідчить про забезпеченість підприємстваоборотними коштами на рівні, вищому від нормативного.
Таким чином, можна сказати, що усі показникиплатоспроможності та ліквідності ТОВ „Піца Челентано”, знаходяться нанормативному рівні, крім того, у багатьох випадках спостерігається їхнєперевищення нормативу. Тобто на протязі аналізуємого періоду підприємство єплатоспроможним і ліквідним.

2.4 Аналіз переваг і недоліків франчайзингу на прикладі ТОВ«Піца Челентано»
Популярність франчайзингу пояснюється цілим поряд перевагйого використовування як для франчайзера,так і для франчайзі.
Таблиця 2.9
Переваги партнерства ТОВ «Піца Челентано» та Для Fast FoodSystems.Для Fast Food Systems Для ТОВ „Піца Челентано”
·  отримання додаткового доходу при мінімальних витратах і інвестиціях за рахунок розширення виробництва и/или збуту товарів (послуг) шляхом поступки прав на використовування товарного знака, фірмового стилю, об'єктів інтелектуальної власності і комерційної інформації;
·  забезпечення гарантій отримання стабільного додаткового доходу у вигляді періодичних платежів, оскільки ТОВ „Піца Челентано” як самостійна юридична особа безпосередньо зацікавлене в успішному розвитку свого підприємства;
·  просування на ринку товарів (послуг), товарного знака і самої компанії за рахунок ТОВ „Піца Челентано”;
·  збільшення ступеня контролю на ринку;
·  забезпечення можливостей для збуту товару (послуг) на видалених територіях;
·  здійснення територіального розділу ринку з метою обмеження конкуренції без порушення норм антимонопольного законодавства;
·  розширення досвіду бачення бізнесу і вивчення ринку на основі зворотного потоку інформації від ТОВ „Піца Челентано”.
·  використовування на законних підставах товарного знака и/или торгової марки відомої компанії;
·   отримання доступу до детально розробленої технології ведення бізнесу, що показала на практиці високий рівень ефективності;
·  отримання постійної технічної, консультативної і фінансової підтримки, як на етапі розвитку бізнесу, так і в процесі його функціонування;
·  доступ до гарантованої системи поставок;
·  збереження юридичної і економічної самостійності, а також можливість самостійного ухвалення управлінських рішень;
·  значна економія засобів і часу на рекламі, навчанні, маркетингових дослідженнях, розробки і реєстрації власного товарного знака і торгової марки, відробітки технології ведення бізнесу, а також на ведення переговорів і пошуку партнерів;
·  придбання певного рівня захищеності від конкурентів на території дії франчайзингової угоди; " підвищення статусу і нові можливості для ведення бізнесу;
·  спрощення доступу до кредитних ресурсів; Fast Food Systems може виступати в ролі гаранта в кредитних відносинах; крім того, фінансово-кредитні установи більш лояльно відноситься до кредитування ТОВ „Піца Челентано”. часто надаючи йому фінансові ресурси на пільгових умовах.
Таким чином, для ТОВ „Піца Челентано” вирішено багатоорганізаційних і маркетингових питань, адже франшиза – це програма, яка включаєдопомогу в створенні і розвитку бізнесу, рекламу, марку, виробничу імаркетингову технології і навчання персоналу. По суті, в цій схемі ТОВ „ПіцаЧелентано” одержує продуману і перевірену програму дій. Звичайно часткабанкрутств, у такому разі, в рази менше ніж в інших партнерських схемах,оскільки існуюча мережа захищає новачка, допомагає йому стартувати, надаючийому свої рекомендації (по суті – консалтинг) і встановлюючи стандарти. Застатистикою, зі всіх знов освічених фірм в світі 85% припиняє свою діяльністьпротягом перших п'яти років. А з тих, хто працює за франчайзинговою схемою –лише 14%.
Проте, разом з перевагами, використанняфранчайзингу є ряд недоліків, саме тому фахівці закликають не вважати данутехнологію єдиним рішенням всіх бізнес-проблем.

Таблиця 2.10
Недоліки партнерства ТОВ „Піца Челентано” та Для Fast Food Systems.Для Fast Food Systems Для ТОВ „Піца Челентано”
·  залежність ефективності роботи від сторонніх компаній;
·  складнощі в розриві відносин з ТОВ „Піца Челентано”, в разі не виконання умови угоди. Франчайзинговий договір передбачає неможливість для Fast Food Systems одностороннього розірвання контракту з ТОВ „Піца Челентано”;
·  наявність певних проблем в контролі якості товарів (послуг), які надаються ТОВ „Піца Челентано”, що викликано його відносною незалежністю;
·  негативний вплив неефективних франчайзі на імідж і ринкову репутацію торгової марки;
·  виплата внесків із запізненням або їх недоплата; оскільки величина платежів роялті, як правило, визначається як частка від сукупного доходу, обороту або об'єму прибутку франчайзі, то останній, намагаючись зменшити величину виплат, в деяких випадках надає неповні або фальсифіковані звіти;
·  вірогідність розголошування комерційної таємниці; франчайзі, дістаючи доступ до комерційних секретів і ноу-хау від Fast Food Systems, іноді розголошує подібну інформацію, хоча це і заборонено угодою;
·  вихід з франчайзинговою системи ефективних франчайзі, які, розриваючи контракт з Fast Food Systems для відкриття власного бізнесу, фактично стають прямими конкурентами Fast Food Systems.
·  обмеження свободи ухвалення рішень;
·  неможливість швидкого розриву франчайзингового договору;
·  можлива конкуренція з боку інших франчайзі і безпосередньо Fast Food Systems;
·  відсутність підтримки з боку Fast Food Systems всупереч відрадженим в угоді зобов'язанням;
·  залежність від фінансової стабільності Fast Food Systems;
·  ризик переоцінки позитивності іміджу і перспективності торгової марки або товарного знака Fast Food Systems і т.д.
Для того, щоб забезпечити себе від можливих ризиків, Fast Food Systems, як правило, дуже ретельно підходятьдо процесу відбору франчайзі, пред'являючи до потенційних покупців франшизидостатньо жорсткі вимоги. Крім того, в процесі роботи Fast Food Systems, як правило, здійснюють детальниймоніторинг всієї франчайзингової мережі для визначення назріваючих проблем іухвалення своєчасних рішень.
В цілому, за оцінками експертів, впорівнянні з можливостями і перевагами технології франчайзингу як способурозвитку бізнесу, його недоліки для франчайзі настільки незначні, що більшістьмалих і середніх компаній ними просто нехтує. Основний недолік, приписуванийфранчайзингу – обмеження свободи франчайзі. Проте він же, на думку більшостіекспертів, є і перевагою, оскільки визначення законів і правил ведення бізнесу,а також контроль їх належного виконання забезпечує високий рівень ефективностіроботи франчайзі відповідно до стандартів франчайзера. Фактично, франчайзіризикує тільки помилитися у виборі франчайзера, а також у відповідностістратегії свого розвитку нормам і обмеженням, пов'язаним з виконаннямфранчайзингової угоди.

Розділ3. Розробка заходів щодо покращення фінансового стану підприємства
Проведений у попередньому розділі аналіз являє собою комплексну оцінкуфінансового стану підприємства, шляхом аналізу структури активу і пасивубалансу, аналізу показників ліквідності, рентабельності, платоспроможності.
Деякі показники, що характеризують платоспроможність, знаходяться нарівні нижче норми, що порозумівається, в основному, наявністю в підприємствазначної суми кредиторської заборгованості, що збільшилася в 1 півріччі 2009року майже в 2,3 разу. Цеговорить про те, що на підприємстві не досить добре організоване керуваннякредиторською заборгованістю, що її погашення відбувається занадто повільнимитемпами. Для рішення сформованої ситуації, підприємству необхідно чіткоструктурувати усі борги по термінах виплати і намагатися виплачувати їх упорядку черговості.
Часткаоборотних коштів у складі майна досить висока (44,7%). Не дивлячись на це,підприємство відчуває потребу в оборотних коштах. Таке положення на підприємствісклалося через заморожування значної частини оборотних коштів у видідебіторської заборгованості і матеріальних запасів (76,2%).
Длярішення сформованої ситуації необхідно провести заходи щодо оптимізації рівнятоварних запасів та переглянути, у разі необхідності, взаємовідносини зконтрагентами підприємства, здійснювати оперативне управління дебіторськоюзаборгованістю в розрізі термінів.
Підприємствунеобхідно збільшувати економічну рентабельність. Домогтися цього підприємствоможе або стримуючи ріст активів, або збільшуючи масу прибутку, шляхом зниженнясобівартості; або необхідно прискорити оборотність оборотних коштів, що такождасть збільшення маси прибутку. Крім того, підприємство не використовуєпозикові кошти для регулювання (підвищення) рентабельності, хоча таканеобхідність існує.
Проведенийаналіз виявив, що цілеспрямованим плануванням прибутку і продажів у ТОВ „ПіцаЧелентано” займається бухгалтерія на вимогу керівництва.
Менеджментповинний ретельно визначити сегменти ринку, які необхідно завоювати, а такожфактори, що впливають на прийняття клієнтами рішення про покупку. Ринокповинний бути сегментований в умовах цих ключових факторів. Необхідно визначитиі старанно проаналізувати пріоритет сегментів ринку і сучасної позиції компаніїв кожному сегменті.
Щостосується факторів внутрішнього середовища, то для зниження витрат необхіднопровести інвентаризацію стану майна з метою виявлення активів “низької” якості(залежалих запасів, дебіторської заборгованості нереальної до стягнення), і уточнитиреальну величину вартості майна.
Вартопереглянути економічні відносини зі своїми контрагентами і прискорити зменшенняобсягів дебіторської заборгованості;
Такяк фінансова політика аналізованого підприємства характеризуєтьсянагромадженням запасів товарно-матеріальних цінностей, збільшенням обсягудебіторської заборгованості, то прибуток став основним джерелом фінансування іпокриття даного відволікання засобів.
Уцьому складається причина дефіциту коштів.
Дляпідвищення платоспроможності підприємства необхідно прибуток, отриманий відосновної діяльності, направляти на збільшення найбільш ліквідної частиниоборотного капіталу, тобто коштів. Хоча цей крок може розглядатися якнеефективне використання ресурсів підприємства, але в дійсній ситуації це необхідно.По-друге, зробити розрахунки по визначенню оптимального запасутоварно-матеріальних цінностей, а необґрунтовану суму запасів варто реалізуватичи використовувати, не збільшуючи запасів у майбутньому періоді; у третіх,оптимізувати відносини з покупцями і замовниками, тому що саме через те, що взвітному періоді відбулося збільшення дебіторської заборгованості підприємствоне змогло розрахуватися з кредиторами.
Керівництвупідприємства в майбутньому звітному періоді не слід нарощувати запаси, а вільнікошти направити на погашення кредиторської заборгованості, інакше існуєімовірність зменшення рівня платоспроможності.
Значнийобсяг коштів підприємства відвернений у розрахунки. При цьому, не зважаючи назниження дебіторської заборгованості, її розмір залишається досить високим.
Очевидно,що результатом цього стає дефіцит оборотних коштів, тому що дебіторськазаборгованість виступає як відволікання коштів з обороту, а кредиторськанавпаки.
Виходячиз викладеного, варто змінити політику в області продажів, з метою збільшенняоборотності і вивільнення коштів.
Аналітичнідані свідчать про те, що відбулося зниження темпів приросту обсягів реалізаціїпродукції у порівнянні з попереднім періодом, тому підприємству вартовпроваджувати більш широкий ассортимент продукції.
Цей захід, по-перше, сприяє до збільшення продуктивності праці, по-друге,зниженню витрат, наслідком цих змін виступає реальна можливість збільшенняобсягів реалізації продукції і зниження собівартості.
Аналізфінансових коефіцієнтів дозволив виявити той факт, що в даний час поточнаплатоспроможність підприємства у великому ступеню залежить від надійностідебіторів. Тому працівникам підприємства варто чітко відслідковувати термінипогашення дебіторської заборгованості, а за результатами оцінки на виявленупрострочену чи таку, що має високу імовірність не погашення заборгованості,створювати резерви по сумнівних боргах.
Звичайно що і проблеми франчайзингу не обійшли і ТОВ “Піца Челентано”. І всі ці проблеми є базовими длявсіх підприємств України що працюють за договором франчайзингу.
Основні проблеми франчайзингу в Україні в даний час концентруються вобласті права. Це викликано тим, що франчайзинг як система відносин заснованийна системі договірних відносин і повинен бути підкріплений серйозною правовоюбазою. В сучасній правовій системі України термін «франчайзинг»зустрічається тільки один раз, в 54 розділі Цивільного кодексу України, дестверджується: «комерційна концесія» є синонімом франчайзингу. Протесамий поверхневий аналіз цього розділу дозволяє стверджувати: «комерційнаконцесія» значно вужче за поняття франчайзинг;
Франчайзинг в нашій країні доводиться базувати на комплексному договорі,заснованому на ряді статтей ЦК України і законодавчих актів, тобто на«обхідних правових схемах».
Все це ускладнює використання франчайзингу у вітчизняній економіці.Підвищення ефективності і розвиток франчайзингу в Україні вимагає внесення змінв законодавство. Ними необхідно досягти наступних цілей:
· Створенняумов для реальної конкуренції франчайзингових систем з механізмамиреалізації товарів, що склалися традиційно.
· Забезпеченнязручності застосування законодавчих актів для учасників франчайзингової системи.
· Створенняпрозорості франчайзингової системи і її елементів дляконтролюючих органів.
Всі три цілі тісно пов'язані між собою. Для реалізації поставленої метинеобхідно створити систему законодавчих актів, в яку повинні входити:
· Цивільнийкодекс України, що містить основні положення, регулюючі використанняфранчайзингу в Україні;
· ЗаконУкраїни «Про франчайзинг»;
· Закони,регулюючі права на інтелектуальну власність і відповідальність за її порушення;
· Податковийкодекс України і пов'язані з ним закони і підзаконні акти.
В цій системі необхідно розробити і прийняти новий закон про франчайзинг,а в решту нормативних актів внести зміни. До Цивільного кодексу Українинеобхідно:
· ввестипоняття і визначення франчайзингу;
· сформуватиосновні поняття і їх типологію, такі як товар, об'єкт франчайзингу і суб'єктифранчайзингу (франчайзер і франчайзі);
· визначититипологію видів франчайзингу і особливості їх використовування;
· ввестипоняття франшизи (договір франчайзингу).
Всі ці зміни повинні наблизити як законодавство, так і термінологіюфранчайзингу до світової практики, що особливо важливо для створення франчайзингових систем з участю іноземного капіталу.
Закон України «Про франчайзинг» повинен розвинути основніположення ЦК України і включати:
· основніпоняття і визначення, у тому числі визначення франчайзингу, яке повинне співпадатипо своєму значенню і змісту з аналогічним поняттям франчайзингу на Заході,типологію основних понять франчайзингу;
· поняттяроялті (в даний час існує, але в усіченому і недостатньому для роботи системивигляді), франчайзингових (паушальних) платежів, характеристик рекламноїфундації (мінімальний відсоток, умови внесків і так далі) і інших специфічнихпонять;
· окремо порозділах закону охарактеризувати особливості роботи по кожному видуфранчайзингу;
· порядокпридбання товарних знаків, ліцензій, авторських прав, патентів, ноу-хау(поняття ноу-хау на основі ЦК України можна, напевно, розширити);
· додатки увигляді переліку документів, детально фіксуючих всі необхідні дії при створенніфранчайзингової системи, включаючих зразки договорів і перелік документів (помаксимуму), вживаних при різних видах франчайзингу.
В результаті у підприємців буде достатній нормативний матеріал длязаключення договорів, де вони залежно від вибраної схеми роботизастосовуватимуть ті або інші нормативні документи і підбиратимуть зразкидоговорів.
В нормативних актах, регулюючих право інтелектуальної власності івідповідальність за її порушення, обов'язково повинні враховуватися франчайзингові схеми, що в даний момент простовідсутні. Для учасників франчайзингових систем має сенс ввести пільговий режимоподаткування. Це обумовлено трьома причинами:
· практичноювідсутністю в Україні широко відомих торгових марок і брендів, що привертаютьпотенційного споживача. Формування подібних брендів вимагає великих витрат, щознижує ефективність франчайзингових систем;
· збільшенимивитратами франчайзі, для яких дуже значними є іроялті, і паушальні платежі, а також відрахування до централізованогорекламного фонду;
· обов'язковістьвідповідності зовнішніх форм і принципів роботи (уніформа, інтер'єри і т.д.).
Ці витрати, особливо в період розкручування вітчизняних торгових марок,не дозволять франчайзинговим системам конкурувати з традиційнимисистемами виробництва і збуту товарів. Через декілька років роботи пофранчайзинговим схемах якісні і впізнанні українські товари, ймовірно,безболісно зможуть долати ці витрати.
Економічні і організаційні проблеми франчайзингу, звісно, дуже важливі,але в не меншому ступені стримують розвиток франчайзингу чимсоціально-психологічні проблеми. Перше, з чим стикаються організаторифранчайзингових систем в Україні, — це відсутність власного вітчизняногодосвіду франчайзингу і боязнь підприємців — потенційних франчайзі провалу уфранчайзинговій системі в цілому. Посилання на зарубіжний досвід сприймається,як правило, достатньо скептично, і на нього слідує заперечення, що не весьзахідний досвід працює в Україні, особливо в сучасних умовах.
Подолати цю проблему можна тільки шляхом збору і узагальненнявітчизняного досвіду франчайзингу як у вітчизняних системах, так і з участюіноземного капіталу, причому і успішних, і невдалих.
Дуже серйозною проблемою франчайзингу в нашій країні стає, на жаль,традиційна зневага до інтелектуальної власності. У нас цінується товар, що маєматеріальну форму, а франчайзинг припускає передачу і оплату інтелектуальноївласності, такий як: торгова марка; технологія виробництва; організаціябізнес-процесів і ряду інших.
Ще однією дуже істотною соціально-психологічною проблемою франчайзингу єбоязнь підприємців, потенційних франчайзі, «втратити свою особу».Звісно, що входження у франчайзингову систему вимагає від франчайзі працювати за тими стандартами, якісформулював франчайзер. Проте робота в крупнійфранчайзинговій системі дає франчайзі такий досвід, який він за рідкіснимвиключенням не зможе придбати самостійно, і цей досвід компенсує всі іншівтрати.
Як вже згадувалося вище, велика частина проблем франчайзингу, причому нетільки соціально-психологічних, пов'язана із слабою підготовкою підприємців,які могли б виступити організаторами франчайзингових систем (франчайзерами) іпрацювати в цих системах як франчайзі. Рішення цих проблем достатньотривіальне: необхідно створити освітню систему, яка дозволила б значнорозширити підготовку вітчизняних підприємців в області франчайзингу. Ця системаповинна мати два напрями: широке, забезпечуючи пропаганду франчайзингу якекономічного інструменту і вузьке, забезпечуючи цільове консультуваннясуб'єктів франчайзингових систем (франчайзера і франчайзі) по конкретних економічнихпроблемах франчайзингу. Ці два напрямки повинні доповнювати один одного.
Широкий освітній напрям в області франчайзингу можна побудувати насистемі учбових центрів, які повинні бути розміщені по всій території України.В цих центрах проходитимуть навчання як потенційні франчайзери, так і потенційні франчайзі. Причому на початковому етапістворення франчайзингових систем франчайзери можуть використовувати ці центридля цільової підготовки своїх франчайзі і їх співробітників. Для більш глибокоїі широкої підготовки підприємців в області франчайзингу має сенс включити увузівські учбові плани окремі учбові предмети і розділи по франчайзингу.
Вузький напрям пов'язаний з розвитком управлінського консультування попроблемах франчайзингу. Це консультування повинне охоплювати не тільки загальніпроблеми франчайзингу, але і окремі розділи.
Особливо важливі: правові аспекти франчайзингу; взаємодія франчайзера іфранчайзі; організація бухгалтерського обліку; підбір і управління персоналом.Цей напрям можна розглядати як освітній з певною натяжкою — це управлінськеконсультування (бізнес-консалтинг), який повинен доповнювати освітній напрям.Організаційні навчання і консультування можуть проводитися вучбово-консультаційних центрах при об'єднаннях консультантів або приоб'єднаннях підприємців.
Підводячи підсумок аналізу проблем франчайзингу, можна ще раз виказатиточку зору, що для розвитку франчайзингу в Україні є достатньо широкіможливості. Але для реалізації цих можливостей необхідно створити певні умови.Потрібна законодавча ініціатива по розробці закону про франчайзинг і внесеннявідповідних змін в пов'язані з ним закони і нормативні акти. Необхідневключення в урядову програму підтримки малого підприємництва системи розвиткуфранчайзингу. Дуже важливо створення системи податкових пільг для франчайзі, особливо на початковому етапірозвитку франчайзингової системи. Доцільно надатиможливість застосування франчайзі спрощеної системи бухгалтерського обліку.Потрібне створення мережі учбово-консультаційних центрів по франчайзингу, нетільки в столиці, але і по всій Україні.

Висновки
Втеперешній час більшість українських підприємств не можна характеризувати якстабільні та такі, що мають стійкий фінансовий стан. Саме в такий час особливогостро постає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства,пошуку нових підходів до цієї проблеми. Фінансовий стан підприємства – цекомплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системифінансових відносин підприємства, визначається сукупністювиробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, щовідображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Проведений вроботі аналіз являє собою комплексну оцінку фінансового стану підприємства,шляхом аналізу структури активу і пасиву балансу, аналізу показниківліквідності, рентабельності, платоспроможності.
За данимиУкраїнської асоціації франчайзингу станом на жовтень 2008 року в Українінараховувалось 190 франчайзингових компаній, що співробітничали з більш ніж 2тис. франчайзі. В галузевому розрізі або за сегментами ринку маємо такі дані:25% франчайзингових підприємств — це підприємства громадського харчування(фаст-фуди, ресторани); 20% -підприємства роздрібної торгівлі як продовольчими,так і непродовольчими товарами; 12% — підприємства сфери послуг мобільнийзв'язок, перукарні, хімчистки, спортклуби, турагенства); 8% — АЗС; 35% — підприємства інших сфер.
Дослідивши також місце франчайзингу у міжнароднихвідносинах, можна зробити наступні висновки:
1. Франчайзинг є угодою,згідно з якою одна із сторін, звана франчайзером, передає іншій стороні, званійфранчайзі, право практикувати певний бізнес згідно формату франчайзера і завстановлену плату. Франчайзинг надає можливість «копіювання» успішногобізнесу фірми, що володіє багатим досвідом і хорошою репутацією.
2. В процесі своєїеволюції сучасний франчайзинг пройшов через два основні етапи: етаптрадиційного франчайзингу та етап франчайзингу бізнес-формату.
3. Франчайзинг по суті єбізнес-практикою нарівні з дилерством, мережевим маркетингом, виробництвом поліцензії та ін. Проте франчайзинг є найбільш сприятливою формою дляпідприємців, що починають. Це пояснюється тим, що між франчайзером і франчайзівстановлюються відносини постійної співпраці. В результаті ризик невдачнабагато знижується в порівнянні з індивідуальним підприємництвом. У США лише5% франчайзингових підприємств терплять невдачі в перші п'ять років, тоді як90% інших дрібних і малих підприємств за той же період часу терплять банкрутство.
4. Франчайзинг поєднує всобі переваги, характерні малим підприємствам, з одного боку, і крупнимкомпаніям, з іншого. І франчайзі, і франчайзер одержують один від одного те, щоу них окремо відсутнє, швидше ніж це можна досягти в звичайній практиціпідприємництва.
5. Переваги, які надаєфранчайзинг, не поступаються перед його недоліками, тим паче, що ефект останніхможе бути значно зменшений шляхом правильної розробки франчайзингового договоруі чіткої організації роботи франчайзера. Тому їх подальший перелік має на метіпопередити деякі ситуації, в які може потрапити франчайзер у зв'язку знелояльною діловою практикою менш серйозних франчайзі.
6. В Україні для законодавчогорегулювання комерційних справ, відомих у міжнародній практиці як «франчайзинг»і «франшиза», використовується термінологія «комерційнаконцесія». Правовідносини сторін у договорі комерційної концесіїрегулюються ЦК України (статті 1115-1129).
7. У міжнародному плані франчайзингнабув найбільшого поширення в таких областях діяльності, як роздрібна торгівляі сфера послуг. Це пояснюється тим, що інвестиції в цих галузях невеликі іорганізація бізнесу з нуля вимагає менше часу. Що стосується виробничихпідприємств, то там ситуація зовсім інша, що і зумовило передачу не всього бізнесу,а певних виробництв, технологій, патентів та ін. Відповідно, більшого поширенняв даній області набули спрощені форми франчайзингу: ліцензійне виробництво,міжнародна виробнича кооперація і виробництво на давальницькій сировині.
Можна такожвиділити ряд проблем в українському франчайзингу.
Це проблемиекономічного, соціально психологічного та організаційно-правового характеру.
1. Економічні проблеми.
· Нестабільністьрозвитку економіки України. Франчайзингові схеми вимагають стабільності іпередбаченості економіки;
· Відсутністьу більшості підприємців — потенційних франчайзі — необхідного стартового капіталу для входження у франчайзингову систему;
· Складністьотримання кредитів для створення стартового капіталу.
· Політичнанестабільність
· Економічнакриза.
2. Організаційно-правові проблеми.
Хоча франчайзинг — це економічний інструмент і його проблеми в першучергу слід шукати у сфері економіки, в Україні проблеми розвитку франчайзингуслід шукати перш за все в правовій сфері. Ці проблеми пов'язані з практичноповною відсутністю правового забезпечення франчайзингу в Україні.
3. Соціально-психологічні проблеми.
До них можна віднести:
· відсутністьвітчизняного досвіду і страх краху у суб'єктів франчайзингової системи — франчайзера і франчайзі;
· відсутністьналежної поваги до інтелектуальної власності;
· боязньфранчайзі втратити самостійність і власне «обличчя» підприємця іменеджера. Література
1.  Господарський кодекс України //Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
2.  Цивільний кодекс України. – К.:Школа, 2003. – 384 с.
3.  Американская статистика франчайзинга// www.fransh.ru
4.  Богданов Е.В. Договор в сферепредпринимательства. – Х.: Консум, 1997. 112 с.
5.  Брагинский М.И., Витрянский В. В.Договорное право. – Кн. 3: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.:Статут, 2002. – С. 959-1032.
6.  Взаимодействие малых предприятий скрупным производством на региональном уровне / Под ред. Н.Г. Главацкой //http://lib.rcsme.ru.
7. Герчикова И.Н.Международное коммерческое дело: Учебник для ВУЗов. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ,2001.
8. Довгань В.В. Франчайзинг– путь к расширению бизнеса. – М., 1997.
9.  Ермошенко Н.М., Борсученко Э.И.Основные тенденции предпринимательства в странах с развитой рыночнойэкономикой. – Киев: УкрИНГЭИ, 1992. – 204 с.
10.  Зыкин И.С. Договор вовнешнеэкономической деятельности. – М.: Международные отношения, 1990.
11.  Ичитовкин Б. Малые формыхозяйствования. – М.: Экономика, 1991. – 188 с.
12.  Киреев А.П. Международнаяэкономика: Учеб. пособие для вузов: В 2 ч. Ч. 1: Международная экономика:движение товаров и факторов производства. – М., 1999. – 416 с.
13.  Козик В.В.,Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. –3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 406 с.
14.  Кулагин М.П. Предпринимательство иправо: опыт Запада. – М.: Дело, 1992. – 244 с.
15.  Линдерт П.Экономика микрохозяйственных связей: Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. О. В.Ивановой. – М.: Прогресс, 1992. – 520 с.
16.  Линчевский И.Ю, Зубова И.И.Организация и регулирования международных коммерческих операций. – М., 2000.
17.  Масленников В.В. Деловое партнерство:хозяйственные связи предпринимателей. – М.: Финансы и статистика, 1993. – 322с.
18.  Международныеэкономические отношения: Учеб. пособие / Под ред. С.Ф. Сутырина, В.Н.Харламовой. – СПб.: Изд-во СПбУ, 1996. – 248 с.
19.  Минков А. Международная охранаинтеллектуальной собственности. – СПб., 2001.
20.  Науково-практичний коментарГосподарського кодексу України / Кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін,B.C. Щербина та ін.; За заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. –688 с.
21.  Новицький В.Є. Міжнародна економічнадіяльність України: Підручник. К.: КНЕУ, 2003. – 948 с.
22.  Нортон А.Т. Справочник помеждународным коммерческим контрактам. М.: Мир, право, информация, 2001.
23.  Предпринимательство в конце XX века /Под ред. Дынкина А.А. и др. – М.: Наука, 1992. – 268 с.
24.  Рошкован M. Франчайзинг: бизнеспрактика и возможности // www.marketing.spb.ru/
25.  Транснаціональнікорпорації: навчальний посібник / В.Рокоча, О.Плотніков, В.Новицький та ін. –К.: Таксон, 2001. – 304 с.
26.  Франчайзинг в Европе //http://www.fransh.ru.
27.  Франчайзинг. История и определениефранчайзинга. – Москва, 1999.
28.  Франчайзинг: мировой опыт торговли //http://www.bitrixsoft.ru/
29.  Цивільне право України. Академічнийкурс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – Т. 2. Особливачастина. – К.: Концерн «Видавничий Дім „Ін Юре“, 2003. – 408 с.
30.  Цивільний кодекс України: Коментар /За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Лапітенко. – Х.: Одісей, 2003. – 856 с.
31.  Цірат А.В. Франчайзинг іфранчайзинговий договір: Навч.-практ. посібник. – К.: Істина, 2002. – 240 с.
32.  Частное предпринимательство: основныепонятия, теория и практика: Учеб. пособие / РАН, ИНИОН; Ред.: Минервин И.Г.;И.Г. Минервин, М.А. Павлова. – М.: Бизнес, 1994. – 386 с.