План
Вступ
1. Економічна демократіяяк механізм розвитку національної економіки та її модель в Україні
2. Сутність економічного порядку
3. Економічна свобода вУкраїні в 2010 році
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
В умовахпосилення впливу на економічні процеси неекономічних чинників проблематеоретичного відображення сутнісних елементів механізму функціонуваннянаціональної економіки та визначення їх особливостей набуває все більшоїактуальності. Упорядкування економічних процесів у національній економіці – провіднийнапрямок забезпечення економічного порядку.
В умовахтрансформаційних перетворень забезпечення економічного порядку набуває особливогозначення для гарантування сталого економічного зростання.
Не може бутиефективної економіки без свободи економічної поведінки особистості, групи, організації,без їх права обирати свій шлях в економічному житті в залежності від своїхможливостей, суспільних потреб та меж правової легітимності і моральних норм.
Серед вчених,які досліджували демократію, слід назвати таких як Дудка Ю.П., Качан С. М., КульчицькийЯ. В., Овчар І.В., Омельченко Р.В., Пінчук І.О., Сурмін Ю. П., ХижнякЛ. М, Шимченко Л. А., Шкодіна І.В., Савельєв Є..
Метою даного рефератує дослідження і демократії та її моделі в Україні, обґрунтування сутностіекономічного порядку, а також аналіз економічної свободи в Україні у 2010 році.
1. Економічнадемократія як механізм розвитку національної економіки та її модель в Україні
Демократія(грец. demos — народ і kratos — влада ) — система відносин у країні щодоформування влади і уряду з обраних народом представників [3, с.254].
Економічнадемократія, являючись по своїй первинній суті окремим економічним елементомнаціональної економіки, сполучає собою дві визначальні сфери суспільного життя— економіку і політику, слугуючи своєрідним «каналом», «провідником» їх впливуодна на одну.
З точки зоруролі, яку відіграє економічна демократія як елемент національного господарства,цілком можна стверджувати, що вона є окремим внутрішнім джерелом розвиткусучасних суспільно-економічних систем. Вагоме значення явищу, співвідносному знашим розумінням економічної демократії, надають і зарубіжні вчені. Слідсказати, що зміст економічної демократії в економічній літературі ще не набувостаточного визначення і визнання. Дане поняття відносять і до мікроекономічнихкатегорій, ототожнюючи його із самоуправлінням приватних підприємств запринципом «одна людина — один голос», і до макроекономічнихкатегорій, визначаючи її сутність через сукупність відносин з приводуреалізації прав і свобод робітників (народу) у сфері суспільного виробництва. Зіншого боку, зміст взаємовідносин позначають за допомогою кількох інших,відмінних за назвою термінів: «трипартизм» «соціальнепартнерство», «міжсекторна співпраця» [12,c.79].
Враховуючи всіточки зору на досліджуване суспільно-економічне явище, конкретизованевизначення сутності економічної демократії може мати наступний вигляд:«один з основних інститутів сучасної ринкової економіки з приводуреалізації економічних прав і свобод господарюючими суб'єктами різних рівнівшляхом співпраці та колективних дій». Все багатоманіттясуспільно-економічних відносин в межах даного інституту має у виглядіреалізації: економічних прав та свобод; економічних інтересів; колективних дійі співпраці; економічної влади; контролю над політичною владою, які по мірісвого розвитку логічно витікають одне з одного [10].
ВУкраїні найбільш дієвим напрямом розподілу повноважень, обов’язків і сфервідповідальності рівнів державної влади вважають розвиток місцевогосамоврядування, в якому найбільш яскраво виражається ідея наближення влади донароду (економічна демократія). Економічна демократія – це система суспільнихвідносин, яка ґрунтується на безпосередній участі більшості громадян у процесіприйняття та реалізації рішень у галузі економіки, забезпеченні їхніхекономічних інтересів. Економічна демократія передбачає розширення економічнихповноважень органів представницької влади, зміцнення об’єднань підприємців,підвищення ролі профспілок тощо [9, с.19].
Формування вУкраїні економічної демократії як невід’ємної складової громадянськогосуспільства європейського зразку вимагає як низки заходів державної влади,спрямованих на зміцнення правової та економічної основи місцевогосамоврядування, так і суттєвої активізації діяльності самих територіальнихгромад у пошуку інноваційних організаційних форм та методів роботи, адекватнихяк наявним ресурсним та політико-правовим обмеженням, так і викликам часу [7].
2.Сутність економічного порядку
Реалізаціязаходів державної економічної політики повинна узгоджуватися з умовоюстабільності в еволюції економічного порядку.
Проведеннязаходів державної економічної політики на конституційному рівні й рівнігосподарської регуляції не повинно зруйнувати історично сформований баланс інтересівосновних домінуючих або впливових господарських груп, що веде до нестабільностій руйнування звичних форм економічної координації.
Розв’язання даноїпроблеми неможливо без побудови індуктивних моделей, що враховують історичні, політичній культурні фактори еволюції економічних інститутів у рамках конкретної державий економічного порядку.
Гарантом економічногопорядку є держава [13,c.17].
Для розуміння закономірностейформування й розвитку того або іншого економічного порядку є корисним розумінняролі й механізмів реалізації державної економічної політики. Теорія економічногопорядку повинна також ураховувати неоднорідність механізмів економічноїкоординації, що властива більшості сучасних суспільств [14,c.360].
Теорія економічногопорядку може дати важливі рекомендації щодо інструментарію аналізу еволюції економічнихсистем, а також для дослідження закономірностей формування соціального ринковогогосподарства в постсоціалістичних країнах. Вироблення заходів з регулювання економікиповинна враховувати взаємовплив різних складових економічного порядку. Такийвплив може не піддаватися точному прогнозу й розрахунку виходячи ізвластивостей складних систем. При аналізі склад них систем (яким є господарський порядок)необхідно використати елементи індуктивного мислення, яке дозволяє розробитирамки для аналізу процесів розвитку й зміни господарських порядків.
Існуючі в тому абоіншому господарському порядку, інститути формують структури правил і стимулів,які дозволяють економічним агентам розширювати рамки індивідуальної дії.Більшість інститутів так чи інакше пов'язані з економічною політикою держави йнайчастіше створюються державою. Впорядкованість процесу розвитку інститутів і становитьрозпізнавальну рису господарського порядку.
Як правило,держава виступає головним регулятором економічних відносин і формує найважливішіправила складові організаційні форми, які приймаються функціонуючими господарюючимисуб'єктами [5,c.53]. Міри економічноїполітики найчастіше впливають на зміни таких правил. Тому ті або іншіорганізаційні форми є функцією від заходів державної регуляторної політики. Отже,інституціональні й організаційні складові економічного порядку доцільнорозглядати через призму державної економічної політики.
Історичні особливостіеволюції й тип економічного порядку накладають обмеження на варіативність розробкий проведення заходів економічної політики. Реформаторам необхідно враховувати історичні,інституціональні тенденції еволюції економічної системи, а також спрямованість йякісні характеристики попередніх реформ. У протилежному випадку заходи державноїекономічної політики можуть створювати інституціональні пастки [2,c.320].
Економіка тієїабо іншої країни з урахуванням індивідуальної й унікальної траєкторії розвиткупрагне у своїй еволюції до однієї з форм господарського порядку, заснованого нарізних домінуючих формах координації, забезпечуючи максимальну впорядкованість інституціональноїструктури, необхідну для функціонування господарюючих суб’єктів. Таким чином, заходидержавної економічної політики повинні узгоджуватися з тими можливостями йнаслідками для економічного розвитку, які дають зміни інститутів у рамкахеволюції економічного порядку, обумовленою історично сформованою індивідуальноютраєкторією.
3.Економічна свобода в Україні в 2010 році
Економічна свобода– феномен громадянського суспільства з ринковою економікою, йому вонапритаманна й ним найбільш ефективно може використовуватися, бо є його сутнісноюхарактеристикою. З переходом до ринкових відносин ідеї та принципи економічної свободиз великими труднощами сприймаються різними соціальними групами українськогосуспільства, не одержують адекватного виразу на рівні економічних, політичних таінших соціальних інститутів, самоцінність економічних свобод взагалі незначна [1,c.382]. У той же час економічнусвободу правомірно розглядати як механізм, здатний гармонізувати суб’єкта економічноїдіяльності з самим собою, з природою та суспільством.
Економічнасвобода надає однакові права усім учасникам ринку: продавцям, покупцям, підприємцямта найманим працівникам. Вона як визначальна риса ринкового господарюваннявиявляється у конкретних економічних правах індивіда і, насамперед, у його правіволодіти приватною власністю та самостійно діяти у сфері економіки. Економічноюосновою свободи є приватна власність. Суть свободи і приватної власності, з поглядуекономіки, однакова.
Економічний вимірсвободи має багато аспектів, зокрема – змогу виробляти і споживати, продавати ікупувати, свободу наймати і найматися. Відомо, що базисом ринкової економіки єсвобода конкуренції, яка пов'язана з принципом «Laissez faire, laissezpasser» («Дозвольте все робити, дозвольте процесам йтиспонтанно»). Якщо конкурентна економічна діяльність приводить у підсумку доблага суспільства, то її не варто обмежувати. Завдання держави у такій ситуаціїполягає у тому, щоб підтримати і захистити економічну свободу. Держава повинна створититакі сприятливі умови, за яких кожна людина мала б змогу зреалізуватиекономічну свободу [8, с. 156]. По-перше, економічна свобода виступає міроюрозвитку особистості як суб’єкта господарювання. По-друге, економічна свобода єпередумовою і фактором ефективної економічної діяльності в умовах сучасної ринковоїекономіки. По-третє, економічна свобода стає важливим регулятором економічноїповедінки індивідів, груп, організацій.
Економічну свободуможна розглядати не тільки як ціль, але і як цінність. Проте цінністю вона стаєтільки тоді, коли суб’єкт її усвідомлює. Де немає усвідомлення цінності діяти усфері економіки відповідно до своїх потреб та інтересів з усвідомленням власноївідповідальності за свої рішення і результати діяльності, там не має і суб’єктагосподарювання. На рівні особистості економічна самосвідомість, яка спонукає особистістьстати активним учасником економічного життя, включає усвідомлення й відчуттяцінності економічної свободи. Важливу роль відіграє також, поряд з осмисленнямцінності особистої свободи, розуміння її співвідношення зі свободою інших, зінтересами соціуму взагалі.
У2009 році в рейтингу індексів економічної свободи було 179 країн (проти 157 у2008 p.).Упродовжостанніх років Україна опускається в глобальному рейтингу — 152-ге місце в 2009році з 48,8 балами, що на 2,2 бала менше за попередній рік. Україна займає42-ге місце серед 43 європейських країн. І якщо в 2008 році Україна булаостанньою в категорії країн «переважно невільні», то у 2009-му Українаопинилась у групі «невільних» країн (менше ніж 50 балів) разом з Білоруссю,Ліберією, Чадом, Анголою, Кірібаті, Республікою Чад [6,c.127].
Оцінкаекономічної свободи в Україні в 2010 році складає 46,4, що робить її економікувільною лише на 162-у місці зі індексом свободи в 2010 році. Його оцінка в 2,4процентних пункту нижче, ніж у минулому році, що відображає зменшення оцінкиекономічної свободи на 10 місць. Україна займає вже 43місце з 43 країн регіонуЄвропи та її загальний бал нижче, ніж середні світові показники.
Україназробила низку важливих структурних реформ для зміцнення своєї економічної базиі домоглася щорічного зростання на рівні 5 відсотків протягом останніх п'ятироків. Позитивні заходи включають впровадження конкурентоспроможних ставокподатків і членство у Світовій організації торгівлі після 14-річного процесуприєднання[4,c.39]. Загальна свобода щодо веденнябізнесу. Щодо розпочати бізнес в Україні необхідно 27 днів, у порівнянні ізсереднім світовим показником в 35 днів.
Таблиця1
Економічнасвобода в Україні в 2009 році
Показник
Бали
У середньому у світі Ведення бізнесу 38,7 64,3 Торговельна свобода 82,6 73,2 Фінансова свобода 77,9 74,9 Розмір бюрократичного апарату 41,1 65,0 Монетарна свобода 61,2 74,0 Інвестиційна свобода 20,0 48,8 Фінансова свобода 30,0 49,1 Захист права власності 30,0 44,0 Свобода від корупції 25,0 40,3 Трудова свобода 57,7 61,3
Складено заданими [15].
Отриманняліцензії на підприємницьку діяльність має більш ніж середній світовий показникстановить 18 процедур і 218 днів, а витрати залишаються високими. Банкрутство єтрудомістким і дорогим процесом.
Торговельнасвобода. Українадомагається прогресу в лібералізації торговельного режиму, але деякі обмеженняна експорт, бар'єри на ринку послуг, імпортні податки і збори, ліцензуванняімпорту вимог, непрозорі державні закупівлі, комплекс стандартів і правилсертифікації, обтяжливі митні процедури та слабкого захисту інтелектуальноїправа власності ще збільшують вартість торгівлі.
Фінансова свобода. Україна має порівнянонизькі податкові ставки. Верхня ставка прибуткового податку становить 15відсотків, а стандартна ставка корпоративного податку становить 25 відсотків. Доприбутку страхових компаній і сільського господарства застосовуються спеціальнітарифи. Інші податки включають податок на додану вартість (ПДВ), податок намайно і податок на спадщину. У самий останній рік, в цілому податковінадходження як відсоток від ВВП склав 36,9 відсотка.
Розмірбюрократичного апарату. Загальний обсяг видатків уряду, у тому числі споживанняі трансфертні платежі, є високими. У самий останній рік, державні витратисклали 44,3 відсотка ВВП. Не дивлячись на широку приватизацію, економіка як іраніше скута щодо державного втручання в приватний сектор.
Монетарнасвобода. Інфляція була надзвичайно високою, в середньому 20,7 відсотка в періодз 2006 по 2008 рік. Виконавча влади може встановлювати мінімальні ціни натовари і послуги, а держава впливати на ціни за допомогою регулювання ідержавних підприємств та комунальних служб. Десять очок були відняті з грошовоїоцінки свободи в Україні до відповідальності за політику, що спотворюєвнутрішні ціни.
Інвестиційнасвобода. Законодавство передбачає рівне ставлення до іноземних інвесторів, аледеякі сектори обмежено або заборонено. Обтяжлива бюрократія стримує інвестиції.Контракти не завжди підтримувалися в рамках правової системи, а такожприватизація сповільнилося. Резиденти і нерезиденти валютних рахунків можутьбути предметом обмежень і затвердження урядом. До платежів та переказів можутьбути різні вимоги і кількісні обмеження. Деякі операцій з капіталом підлягаютьконтролю та ліцензуванню. Іноземні інвестори не можуть володіти угіддями.
Фінансовасвобода. Фінансова система України залишається слабкою і недостатньорозвиненою. Реструктуризація банківської системи йде повільно, і більше 150дрібних банків часто страждають від недостатнього капіталу. Два банкизнаходяться в державній власності, а також на 10 найбільших банків припадає більшеполовини вартості чистих активів. З часу прийняття поправок, які стосуютьсябанківської діяльності у 2006 році та приєднання до Світової організаціїторгівлі в травні 2008 року, іноземні банки та страхові компанії одержалидозвіл на відкриття філій. З урахуванням недостатньої ефективності і глибини уфінансовій системі, розвиток внутрішнього ринку капіталу, як і ранішезнаходиться в зародковому стані. Криза ліквідності і збільшення обсягунепрацюючих кредитів, пов'язаних із глобальною фінансовою кризою, призвели довеликої пакет порятунку від Міжнародного валютного фонду [11,c.146]. Уряд також ухвалив контрольніпакети акцій в трьох з п'яти банків у скрутному фінансовому становищі і вивчаєпитання про націоналізацію всіх інших.
Захист прававласності. Захист прав власності є слабким. Судова система підлягає виконавчійвладі та кримінальному тиску, а корупція є значною. Ініціатива з розробкиіпотечного ринку призвела до сильного зростання числа іпотечних кредитів ізаклала законодавчу та адміністративну основу для функціонування ринкунерухомості.
Свобода відкорупції. Корупція Україні сприймається як широке поширення. Україна займає 134місце з 179 країн по сприйнятті корупції. Корупція пронизує всі верствисуспільства, уряду і всі сфери господарської діяльності і є одним з головнихперешкод для іноземних інвестицій. Низький рівень заробітної плати секторапалива з корупцією в місцевих адміністративних органах, таких як дорожняполіція та податкове адміністрування, а також у системі освіти.
Висновок
Такимчином на сьогоднішній день сформованою і діючої в Україні є така модельдемократії, яка підлягає ручному регулюванню і характеризується як механізмзабезпечення трансформаційних процесів у незалежній державі. Демократія немислима без розвитку громадянського суспільства, що є не тільки головнимконтролером влади, але й носієм цінностей, які наповнюють її зміст.
Можна виявитиглибокий взаємозв'язок та взаємозумовленість відкритого суспільства і відкритоїекономіки. Політично відкриті суспільства створюють сприятливі передумови для забезпеченняекономічної свободи і, відповідно, – економічного зростання. Повноціннадемократія неможлива поза ринковою економічною системою і навпаки. Водночасважливо наголосити, що людина потребує не тільки економічної свободи, але йсоціального захисту.
Упроцесі переходу до більшої економічної свободи, тим не менше, Україна відстаєвід інших європейських країнах, особливо в справі створення підприємницькогосередовища та викорінення корупції. Прогрес в галузі приватизації і залученняіноземних інвестицій був повільним. Нормативно-правові бази залишаютьсяобтяжливими й неефективними. Бюрократичні перешкоди роблять багато комерційнихоперації і бізнес-освіту складним завданням. Судовій системі не вистачаєнезалежності та потенціалу, а також правові процедури, як правило, предметкорупції.
Списоквикористаної літератури
1. Гринів Л.С. Національна економіка[Текст]: навчальний посібник / Л. С. Гринів, М. В. Кічурчак, 2008. — 464 с.
2. Заблоцький Б. Ф. Національна економіка: Підручник. – Львів: Новийсвіт – 2000, 2009. – 582с.
3. Національна економіка [Текст]:навч.посібник / ред.: В. М. Тарасевич, 2009. — 280 с.
4. Дудка Ю.П. Рейтинги України уміжнародних вимірах та їх вплив на економічну безпеку [Текст] / Ю. П. Дудка //Інвестиції: практика та досвід. — 2009. — № 4.- С.36-41
5. Качан С. М. Інституційніскладові економічного порядку: формування та сучасний стан / С. М. Качан //Наукові праці Донецького національного технічного університету. – 2009. — №36.1– с.52-57
6. Кульчицький Я. В. Правовізасади економічної свободи у сучасних економічних системах / Я. В. Кульчицький// Науковий вісник НЛТУ України. Збірник науково-технічних праць2009. — №19.3 –С. 126-131
7. Овчар І.В. Модель української демократії як механізм забезпеченнятрансформаційних процесів у незалежній державі / І. В. Овчар // Гілея: науковийвісник. — 2009. – №26. -с. 18-29
8. Омельченко Р.В. Кількісні виміри економічної свободи України вумовах глобалізації //Економіка: проблеми, теорії та практика. — 36. наук,праць. Вип. 241. Том IV.— ДНУ Дніпропетровськ, 2008. — С. 911—918
9. Пінчук І.О. Економічнадемократія як складова механізму функціонування механізму національногогосподарства [Текст] / І. О. Пінчук // Інвестиції: практика та досвід. — 2008.- № 19.- с.29-31
10. Сурмін Ю. П. Проблемність демократіїта шляхи її вдосконалення // Державне управління: теорія та практика. — 2006. — №2. — Режим доступу до журн.: www.nbuv.gov.ua/E-Journals/DUTP/2006-2/txts/FILOSOFIYA%5C06sypdsv.pdf
11. Хижняк Л. М. Метаморфози економічноїсвободи в умовах організованого ринку / Л. М. Хижняк // Вісник Харківськогонаціонального університету. Збірник наукових праць. – 2009. — №23. — с.142-146
12. Шимченко Л. А. Демократичнітрансформації та сучасні соціально-економічні проблеми України / Л.А. Шимченко// Економічний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічногоуніверситету ім. Григорія Сковороди. – 2009. — № 13. – с.78-84
13. Шкодіна І.В. Стратегія сталогорозвитку національної економіки [Текст] / І. В. Шкодіна // Вісник Університетубанківської справи НБУ. — 2009. — № 2.- С.17-20
14. Юрій С. Новий світовий економічнийпорядок: історія, теорія, напрямки реформування [Текст] / С. Юрій, Є. Савельєв// Журнал європейської економіки. — 2009. — Том 8 (№ 4).- С.353-370
15. Рейтинг економічновільних країн за 2010 рік [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.heritage.org/Index/Ranking.aspx