Курсоваробота
«Держава таринок»
Донецьк,2010
ВСТУП
Мета:Всебічно вивчити структуру ринку, державного контролю над ринком, основнумодель ринкової економіки.
Завдання:
· Довести необхідністьдержавного контролю у системі ринкової економіки;
· Розкрити сутність відносин,які формують ринкову структуру;
· Проаналізувати проблемистановлення ринкової економіки в Україні.
Об’єкт:Ринок та держава, їх взаємозв’язок та ринкова економіка як похідна від цієїсистеми.
Коректнефункціонування такої економічної системи, як товарне виробництво, потребуєпевної стійкої та правомірно узгодженої форми організації та управління. Саметакою формою є ринок.
Товарнегосподарство і ринок – неподільно взаємопов’язані, алене тотожні між собою соціально-економічні явища. Товарне господарство у своїй сутності має речовий спосіб зв’язкуміж людьми – це процеси виготовлення, розподілу та перерозподілу, обміну,споживання матеріальних благ та послуг.
Воснові такого поняття, як «ринок», лежить формування нового економічногопорядку, структуризація суспільства та становлення нових інститутів, щоуособлюють у собі органічну єдність економічного, правового, соціального іполітичного. «При вирішенні практично будь-якої економічної системи, — писавлауреат Нобелівської премії Г.Мюрдаль, — об’єктом наукового дослідження маєстати вся соціальна система, включаючи, окрім так званих економічних факторів,усе, що може впливати на майбутні події в економічній сфері». [8, с.23]
Риноксприяє реалізації інтересів кожного з людей, якщо він ґрунтується на ефективнихнормах. Індивідуалістичні інтереси, згруповуючись, становлять собоюіндивідуалістичні цінності, що є реальним підґрунтям, основою для всіх ринковихінститутів, діяльність яких повинна бути спрямована саме у цьому напрямку. Вищезгаданінорми – це економічні закони, притаманні товарному господарству, є основоюринкової організації.[8. с.25]
Ринокявляється нічим іншим, як відкоригованою схемою, що включає в себе механізмрозподілу. Через цей механізм відбувається реалізація особистого інтересу,наповнення його матеріальним змістом. Результатом розподілу суспільногопродукту є отримання благ кожним членом суспільства. Прагнення кожного доотримання більшої частки суспільного продукту, що є об’єктивно зумовленим іприродним для людини, може бути задоволене завдяки гнучкій ринковій системі.
Ринок– це врегульований механізм, головними важелями в якому є попит та пропозиція.[10, с.358] Попит – це сукупність вищезгаданих індивідуальних інтересів, що задопомогою соціальних інститутів ринку потрапляє на вищу, більш значущу ступінь– державний рівень.
Самедля того, щоб держава певним чином була забезпечена необхідними товарами тапослугами, у ній повинен бути налагоджений механізм так званої «невидимої руки»- так назвав ринкову економіку Адам Сміт у праці «Про природу та причинубагатства народу» у 1776 році. Сміт вважав, що об’єктивною причиною виникненняринку являється природна обмеженість виробничих спроможностей людини. ВченняСміта знайшло свій подальший розвиток у працях Карла Маркса «Капітал», Леніна «По поводу так называемого вопроса о рынке» та австрійця Ф.Хайєка, який назвав ринок «формою спонтанногосоціального порядку».
Держава– це друга, не менш важлива складова системи «ринок-держава». Держава у ційсистемі виступає саме як регулятор відносин, які виникають між виробниками таспоживачами на території, яка закріплена за певним державним утворенням.Активне втручання держави в економіку створює ефективну систему перерозподілувсіх доходів, що призводить до формування нового виду економіки – ринковоїекономіки, або економіки змішаного типу. Ринкова економіка надає споживачевіширокий вибір для задоволення своїх потреб: є можливість купувати те, щопотрібно, та реалізовувати виготовлений товар. Пол Самуельсон вважав: «Найкращерегулює та держава, що найменше регулює», але це не зовсім вірно. Ринковаекономіка, якою вільною не була би її система, не може існувати без державногоконтролю, бо тоді цей економічний тип занепаде. Необхідність державногорегулювання теоретично обґрунтована в книзі Дж.М. Кейнса «Загальна теоріязайнятості, процента і грошей» (1946). Ця теорія лежить в основі економічноїполітики майже усіх розвинутих капіталістичних країн.
Державнерегулювання ринкової економіки – це вплив держави на відтворювальні процеси векономіці за допомогою прямого інвестування, правових та економічних важелів зметою орієнтації господарських суб’єктів і окремих громадян на досягнення цілейі приорітетів державної соціально-економічної політики. [8, с.30]
Явважаю за необхідне відзначити те, що тема «Ринок та держава» є актуальною нетільки тому, що взаємодія цих двох елементів має бути розглянута на прикладісучасної економіки. Всебічне вивчення полягає у тому, щоб звернути увагу як наісторію, розвиток, так і на сучасний аспект явища, а з цього можна зробитивисновок, що актуальність відносин держави та ринку почалася з самогозародження державності та товарних відносин, і не губиться і досі. Напевне,ринок і держава будуть досить важливою темою для вивчення стільки часу, скількибуде снувати цивілізоване людство.
1 ІСТОРІЯВИНИКНЕННЯ РИНКУ, ЙОГО ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ, МЕХАНІЗМ
Точновизначити той час, коли з’явився ринок, неможливо. Це відбувалося дуже давно,тоді, коли люди зрозуміли сутність та вигоди процесу обміну, коли людстводостатньо розвинулося для того, щоб почати організацію товарного виробництва.На думку вченого Рибалкіна, ринок – це сукупність економічних відносин міжгосподарюючими суб’єктами щодо організації виробництва та обліку товарів іпослуг відповідно до законів товарного виробництва [10, с.362]. Так, риноквключає в себе окрему сферу діяльності, яка пов’язана з формуванням особливихвідносин між продавцем та покупцем.
Передусім,що люди розуміють під словом «ринок»? Напевно, більша частина опитуванихвідповість, що це торгівельні ряди, згрупування палаток або торгівельна зала. Уцілому, уявлення людей малює окрему територію, на якій можна обміняти гроші набудь-який товар. Є також і стихійні, й організовані ринки, і це також дужеважливо, тому що між цими двома різновидами лежить довгий шлях еволюції,вдосконалення.
Історіятакого явища, як ринок, має початок, але не має кінця. Я вважаю, що покирозвивається людство, буде розвиватися і ринок, і це процес, який не можназупинити.
Стадіїрозвитку ринку(схема 1) />
Завченим Ватаманюком, перша, початкова стадія розвитку ринку була заключена упростому обміні, віч-на-віч. Відсутня будь-яка організація, відсутніпосередники, ніяких договорів, гарантій, кредитів – обмін тільки тут і зараз
[3,с.148]. Таку роздрібну торгівлю важко назвати ринком, але все колись мало свійпочаток. Якими простими не здавались ці відносини, та й в них є розвиток. Хібаможна порівняти бартерний обмін з грошовим? Звісно, ні. Важливу роль у цьомузіграла поява грошей та їх еквівалентів, що підняло торгівлю на новий, вищийрівень і наблизило до ринкових відносин.
Наступноюстадією розвитку ринку була організація міських базарів. Вчений Ватаманюквважає, що велика заслуга у цьому належить органам влади, міськимадміністраціям, що виділяють певну територію під торгівельні ряди та іншізабудови, а також здійснюють контроль за тим, що відбувається на таких ринках.
Кроквперед стає очевидним – стихійне явище перетворюється на систематизоване,присутній як всебічний, так і вузький контроль з боку держави – це податки наторгівельну діяльність, місце на території ринку, а також і стражі порядку, яківели безпосередній місцевий контроль за виконанням вимог законів. У розвиткуринку можна побачити і соціальну функцію: люди отримали нове місце дляспілкування, обміну новинами, адже у давні часи були відсутні засоби масовоїінформації.
«Ринкистали набутком міст, ростуть разом із ними. Вони множаться, вибухають уміському просторі, надто тісному, щоб їх стримувати», — сказав вчений Бродель,і я повністю згодна з його думкою [3, с.149].
Третястадія розвитку ринку – це зростання масштабів торгівлі, перехід від міськихринків до регіональних, а у подальшому – до світового ринку. Ця сходинка найвідповідальнішаз усіх, тому що вона потребує ретельнішої організації; вчений Рибалкін вважає,що загальним підґрунтям існування та функціонування систематизованого ринку єсуспільний поділ праці, економічне відокремлення виробників. Дійсно, це так [10,с.359].
Тепер,коли пройдені ці три ступені розвитку, можна судити про інституціональнерозділення ринку: серед стихійних базарів поширюються постійні криті ринки.З’являються посередники та кредитори. Змінилась навіть роль ринків у життіміст: якщо раніше головну роль у забезпеченні громадян всім необхідним гралонатуральне господарство, то тепер – ринок. З розвитком товарних відносин вченийВатаманюк відмічає також проблему шляхів товаропостачання до міст, проблемуохорони перевізників товарів [3, с.149].
«Посередницькіланцюжки поволі простяглися між великим купцем та роздрібними торгівцями», — розповідає Ф.Бродель, автор наукових робіт та упорядник великого об’ємуінформації про розвиток ринку. У цій цитаті можна побачити розрив прозорогоринку, віддалення постачальника від споживача, появу третьої особи в обміні –посередника. Таку зміну в ринковій економіці можна охарактеризувати цитато. знаукової праці Дагласа Норта: «Технологічні та інституційні зміни – це ключі дорозуміння суспільної та економічної еволюції, якій властива залежність від їїшляху» [8, с.19 ].
Намою думку, останньої стадії розвитку ринку не буде, тому що він розвиваєтьсяпостійно. Надалі це – еволюція ринку, його спеціалізація, об’єднання окремихторгівельних закладів у мережі. Велика роль у цих подіях належить самегеографії виробництва та географії споживання. З цього моменту можна відзначитиперехід на новий рівень: розраховуються фактори, що мають вплив на прибуток.Маються на увазі, по-перше, зручності приступу до ринку, по-друге, безпечністьта небезпечність торгівельних шляхів, а також, звісно, собівартість товару тапопит на нього. Цей комплекс підрахунків допомагає прийняти обмірковане рішеннящодо поставки товару з усіх аспектів – як економічного, так і матеріального.
Зростаннямасштабів та інтенсивності обміну сприяло відтворенню нових, доступнішихканалів товарообігу, що зумовило появу приватного ринку – сектор сфери обміну,який постійно контролюється, має агентів – перекупників, що забезпечують ринокнеобхідними товарами і отримують від цього прибуток.
[3,с.150]
Такимчином, за допомогою невеликої екскурсії в історію, можна побачити та зрозумітисутність трьох основних ступенів розвитку ринку, які були розглянуті за теорієювченого Ватаманюка. Я повністю згідна з цією теорією, та знаходжу її якнайпростішу, найдоступнішу для характеристики раннього розвитку ринковогомеханізму. Також можна відзначити те, що еволюція такої складної сферивідносин, як ринок, спровокувала інтенсивність розвитку фінансових інститутів,змінювала напрямок державної політики, що пояснюється значущістю самого ринкуяк явища.
Визначенняринку в економічній теорії(схема 2)
/>
[7, с.165]
Зісторичної точки зору, яку пропонує французький економіст А.Курно, ринок – це«всякий район, на якому відносини покупців і продавців настільки вільні, щоціни на одні й ті ж самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись»
[9,с.178]. Цей вислів характеризує сутність ринку як сукупність економічнихвідносин, що можуть змінюватися. Виникає таке питання – що впливає на ці зміни?Від чого залежить ситуація на ринку, що контролює її? Відповісти на ці питаннядопоможе більш детальне ознайомлення з елементами ринкового механізму, зфункціями ринку у цілому.
Ринковиймеханізм – це складний інститут, що регулює товарно – грошові відносини; вченийРибалкін також додає, що саме ринковий механізм єднає дві сторони учасниківринку – споживачів, що уособлюють попит та виробників, що уособлюють пропозицію[10, с.376]. Так, ринок як єдність відносин, не може виникнути просто так, дляцього потрібні обов’язкові умови, перша з яких –наявність попиту та пропозиції.
Звісно,люди мають багато потреб, в деякі з них можуть бути задоволені товарами, якіматимуть змогу реалізувати виробники. У сфері ринку поняття «потреба» постає упонятті «попит», а можливість віри бити товари, які користуються попитом,заключна у понятті «пропозиція». З цього можна зробити висновок, що ці двапоняття в інституціональній організації ринку займають ключові місця. На думкувченого Базилевича, ринок – це само відтворювальний сектор економіки, що працюєзаради прибутку, а такі питання, як «що виробляти?» і «скількивиробляти?», вирішує зиск, що також підкреслює правильність теорії Рибалкіна [2,с.190].
Міждвома головними важелями ринкового механізму існує ще один, який вирівнюєположення на ринку. Це – одна з головних рис сучасного ринку, перепустка усферу товарообміну будь-якого господарюючого суб’єкта.Звісно, це конкуренція.
Задумкою Базилевича, конкуренція є найдавнішим стимулом економічного розвитку,але також може виступити і гальмуючим фактором, тому що породжує монополізм. Уцьому заключна одночасно прогресивність і де градаційні її наслідки,неоднозначність цієї неодмінної складової ринкового механізму [2, с.190].
Системаринку діє цілеспрямовано, підкорюючись законам, що дають змогу робити їїцілісною, повною, завершеною. Я згодна з вченим Рибалкіним у тому, щонайголовнішими законами ринку є такі п’ятьзаконів, як:
ü закон вартості. Він визначає співвідношення між витратами на товарта його ціною у грошовому еквіваленті; ціна відображає коливання між попитом тапропозицією.
ü закон попиту. У своїй основі він має обернено пропорційнузалежність між ціною та попитом.
ü закон пропозиції. Він обумовлює прямо пропорційний зв’язок між коливанням ціни на товар та зміною обсягу пропозиції.
ü закон конкуренції. Цей закон встановлює пряму залежність міжвеличиною витрат капіталу і прибутком. Досягнути максимального розвитку ринкуможна тільки за допомогою здорової конкуренції, а якщо навпаки – це призведе доутворення монополії та зумовить занепад ринку.
ü закони грошового обігу. Вони контролюють баланс між кількістюгрошей та сумою товарів і послуг в обігу [10, с.364].
Недотриманнязаконів ринку не буде мати ніяких позитивних наслідків, лише принесе дисбалансв ринковий механізм та суміжні з ним сфери – економіку, політику.
Діяринкового механізму має направлення на виконання визначених функцій, які япропоную вивчити за теорією Базилевича. Таким чином функції ринку такі:
/> функція регулювання. У нійзосереджений контроль за усіма економічними процесами, що відбуваються задопомогою ринкового механізму. Це виробництво. обмін, розподіл і споживання –ланцюжок, що виражає сутність товаровиробництва.
/> функція стимулювання. Ринокстворює дієвий механізм мотивації праці суб’єктів; підвищує ефективністьдіяльності, спонукаючи виробників до підвищення якості товарів та зниженнявитрат на них.
/> розподільча функція. Вонавиражає найголовнішу задачу, яку ставить перед собою ринок – справедливорозподілити матеріальні блага між тими, хто їх потребує. Однак, справедливістьмає дефективний характер внаслідок нерівного статку громадян.
/> функція санації.Неупереджена та справедлива функція, що притаманна ринковому механізмові. Воназвільняє ринок від неконкурентоспроможних суб’єктів та надає простір для розвитку прогресивних підприємств.
/> алокаційна функція.Важливість цієї функції полягає у тому, щоб створити найвигідніші комбінаціїресурсів для виробництва оптимального за співвідношенням ціна/якість товару.
/> інформаційна функція. Ціфункція допомагає виробникові та споживачеві орієнтуватися на просторі ринку.Проінформований суб’єкт ринку може статибудівником прогресивної економічної системи, і тому треба бути завжди в курсісправ та нових тенденцій.
/> функція інтеграції. Ринокпотребує цілісності, об’єднаності, в одну систему, що створює сильний,життєздатний організм у економічній сфері. Поєднання різних секторів діяльностів ринковому механізмі допомагає в укоріненні нього самого[2, с.195].
Такимчином, ринок в політекономічному аспекті визначається як сукупність відносинщодо економічної власності. Економічна сутність ринку виражається черезринковий механізм, діючими важелями якого виступають попит, пропозиція таконкуренція, а функції, виконувані ринком, зумовлені законами ринку.
2 РОЛЬДЕРЖАВИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
Сьогодніпоняття «держава» тлумачиться по-різному. Частіше за все цей термін порівнюютьзі словами «країна», «народ», «суспільство». Вчені К.Гербер, П.Лабанд, А.Дайсі,А.Есмен – прихильники юридичного позитивізму – трактували це поняття як «правовуформу для спільного життя народу, верховну юридичну особу, юридичне уособленнянації»[8, с.46]. Вчений Кельзен ототожнювавдержаву з правом. На його думку, «держава являє собою систему відносинпанування і підлеглості, де воля одних виступає мотивом інших»; цей вченийтакож вважав, що держава – це відносно централізований правопорядок, і укожному елементі цієї системи повинна бути гармонія.
Такимчином, держава – це система відносин, як і ринок, схожі навіть їх характери –вони носять економічну спрямованість, правову природу. Зрозуміло, що ринок – цесамостійний механізм, як і держава. Але чи можуть вони існувати окремо один відодного? Чи потрібний державний контроль у сфері ринку? На ці питання я відповіму подальшому.
Щопредставляє собою регулювання державними структурами? Це поняття можна розумітиу широкому та вузькому аспектах: або це безпосереднє втручання держави векономіку, або адміністративно – правова регламентація підприємницькоїдіяльності. На думку вченого Швайка, державне регулювання – це комплекс заходівдержави, спрямованих на скерування поведінки товаровиробника в напрямі,необхідному для досягнення поставлених органами державної влади цілей [12, с.37]. Іншими словами, державапередусім є керівним елементом у співвідношенні «держава-ринок»: у цьому яповністю згодні з вченим, тому що вважаю так: жодна структура не можуфункціонувати правильно, якщо в неї нема чітко сформульованого завдання, курсу,на який треба спрямувати свою діяльність.
Отже,державний контроль має далеко не останню роль у загальній картині ринковоїекономіки. Але є також і інший компонент цієї системи – ринок. У першомупитанні моєї курсової роботи було розглянуто поняття ринку, але я вважаюнеобхідним згадати його визначення за вченим Базилнвичем. На думку цього вченого,ринок – це система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послугна основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно –грошових і фінансово – кредитних механізмів [2, с189].
Напідставі матеріалу, розглянутого у першому питанні роботи та конкретно цьоговизначення, я можу стверджувати, що ринок – це самостійна система, яка у своїйоснові приховує найголовніше – зацікавленість продавця у реалізаціївиготовленого товару, а покупця – у придбанні необхідного товару. Але чи є цясамостійність повною, цілою? Цим питанням я повертаюсь до тієї думки, що буланаведена вище – чи можливе існування ринку без держави? Після того, як булирозглянуті запропоновані вченими визначення двох складових, що разом утворюютьринковий сектор економіки, я вважаю доцільним приступити дол. цього важливогопитання.
ВченийАдам Сміт називав ринок «вільною рукою», що є ліберальним поглядом на суміснеіснування ринку та держави. Така політика почала активно розвиватися у XIX столітті, і отримала назву«економічний лібералізм» [1, с.348]. На мій погляд, ці ідеї, що мали таке кредо – “laissez faire”, у перекладі зфранцузької «хай буде, як буде», є цікавими, але не тими, що розкриваютьспроможність ринку повноцінно розвиватися. Але перспективи окремого, самостійногопрогресу у ринку досить невеликі, навіть якщо повністю дотримуватися доктрини«ліберальної свободи», тому що у ринкової системи є як плюси, так і мінуси.
Негативністорони ринкового механізму, що мають місце у його діяльності, докладно описанівченим Гукасьяном.
Ø По-перше, ринок не гарантує прав на доходи або труд, більш за те,він підштовхує суспільство на розділення «бідні — багаті»;
Ø По-друге, ринок не надає стимулів для виготовлення суспільно –корисних благ та послуг, наприклад, медицина, освіта і т.д.;
Ø По-третє, ринок орієнтований лише на задоволення потреб тих верствнаселення, що мають гроші, а не соціально – ризикованих, малозабезпеченихлюдей.
[4, с.100]
Наведеніпричини мають соціальну природу, і саме тому треба замислитись про сумісністьринку з державою.
Повернемосьдо визначення поняття «держава»: вчений Малий називає її юридичним уособленнямнації, народу, отже, країна не може існувати без людей. А якщо ринок незадовольняє природні, соціальні потреби тих, хто уособлює продавця та покупця,як він може існувати самостійно? Отже, на підставі негативних факторів, що булирозглянуті, я роблю висновок, що повністю окреме існування ринку та повненевтручання держави неможливі, бо така політика призведе до деградаціїринкового механізму, що в своїй основі має людський інтерес.
Уекономічної свободи також є інший аспект – вона не повинна перетворюватиринковий сектор з того, що частково контролюється у той, що уособлює анархію
[1, с.348]. У цьому я згодна з вченим Амосовим, тому що не контрольованістьсправді не дає курсу на розвиток, а залишає будь-яку систему на тому рівні, наякому вона була раніше, а з часом призводить до її занепаду та повногоруйнування.
Першимнеобхідність державного втручання в ринкову економіку всебічно дослідив та обґрунтуваванглійський вчений Дж.М.Кейнс, що було описано у його науковій праці «Загальнатеорія зайнятості, процента і грошей» (1936). На той час класична теорія ринкувичерпала себе та ще раз довела, що вона є ідеалістичним уявленням, і з’явилися потреби у нових,дієвих регуляторах ринкової економіки, але управління цими важелями може взятина себе тільки держава [12, с.35].
Надумку сучасних вчених, теорія Кейнса неодноразово підтверджується, тим самимвказуючи на негативні сторони теорії Сміта про економічний лібералізм.Наприклад, вчений Ясін вважає, що у корені державного регулювання ринковоїекономіки лежить мінімальний набір функцій держави, або «ліберальний мінімум»:сформоване законодавство, забезпечення законності та правопорядку, вирішенняправових сутичок або судовий апарат, примус до виконання законів та судовихрішень або правоохоронний апарат [13, с.21]. Вчений Ясін називає такудіяльність держави функціями «ночного сторожа», і таку думку підтверджують такуросійську вчені – Садков та Греков, що за такою спрямованістю державноїполітики криється макроекономічна стабільність – той фактор, що веде додобробуту в усі країні.
Кейнсдокладно розписав ті функції, що за його теорією, повинна виконувати держава.Мета державного втручання в ринкову економіку полягає у тому, щоб забезпечити:
ü прибутковість капіталу;
ü запобігання соціальній нестабільності, безробіттю;
ü підтримання рівня життя народу;
ü зникнення ризику проявів інфляції;
ü відповідальність за стан виробництва;
ü формування сукупного попиту;
ü використання трудових ресурсів у максимально дозволеному обсязі;
ü регулювання доходів населення.
[12 с.37]
Більшістьцих функцій також має соціальне підґрунтя, як і негативні риси діяльностіринкового механізму, наведені вище. Вчений Ф.Хайєк каже про це так:«Конкурентний лад – єдиний, де людина залежить лише від самої себе, а не відмилості сильних світу цього» {13, с.22].
Цяцитата підкреслює важливу роль держави у ринковій економіці, тому що саме вонавиконує ті обов’язки, які спрямовані на розвиток та гідне існування народукраїни.
Отже,ринок та ринкова економіка – продукт тривалої еволюції товарно – грошовихвідносин та держави — використовують саморегулювання для досягення таких цілей,як спрямування обмежених ресурсів суспільства на виробництво найбільшзатребуваних товарів, застосування новітніх досягнень наукового прогресу укомбінації з робочою силою. Але вчений Федоренко вважає, що ідеальнефункціонування «вільної руки» можливе лише за ідеальних умов [11, с.358]. Саме ті умови, що максимальнонаближені до ідеальних. може надати та підтримувати тільки держава.
Ринковаекономіка розподіляє всіх учасників на три типи: держава, домогосподарства тапідприємці. У кожної з цих груп є свої функції, які наведені за думкою вченогоБазилевича.
Державамає такі функції:
Ð пред’являє попит на економічні ресурси для здійснення економічноїдіяльності у державному секторі економіки
Ð пред’являє попит на засоби виробництва для виробництва суспільнихта інших благ
Ð пропонує гроші та пред’являє попит на гроші
Ð пропонує суспільні блага без безпосередньої їх оплати, що поліпшуєпродуктивність підприємницького сектору і зменшує витрати на утриманнядомогосподарств
Ð здійснює урядове регулювання ринкової економіки
Домогосподарствавиконують такі функції:
Ð як власники економічних ресурсів, пропонують на ринку ресурсівфактори виробництва
Ð отримують доходи від реалізованих ресурсів
Ð використовують доходи на придбання споживчих товарів та послуг длязадоволення особистих потреб
Підприємствавиконують такі функції:
Ð пред’являє попит на ресурси
Ð пропонують товари та послуги як для підприємницького, так ідержавного секторів, домогосподарств
Ð інвестують отримані доходи
[2, с.197]
Виходячиз цього, держава є повноправним суб’єктом ринкової економіки, як і підприємства та домогосподарства.Якщо хоча б один з цих трьох елементів системи не буде виконувати свої функції,то ринкова економіка не зможе існувати.
Явважаю, що ринкова економіка не може бути реалізована у тому випадку, якщо вонане знаходиться під частковим або навіть мінімальним контролем держави, у якійвона впроваджується. Про це свідчать теорії вчених – економістів, що булинаведені вище. Також я вважаю доцільним включення до цього питання такихвисновків вченого Гукасьяна, що остаточно доводять необхідність, незамінністьдержавного контролю у сфері ринкової економіки.
¯ По-перше, ринок являється найбільш ефективною формою організаціїекономіки, але він не завжди та не і усьому здібний забезпечити саморегулюваннята рівновагу економічної системи у цілому.
¯ По-друге, недосконалість ринку повинна компенсуватися відповіднимифункціями держави.
«Економічнасвобода набагато ілюзорніша, ніж це видається на перший погляд, — казав вченийР.Хейлбронер. – Кожен має право чинити на ринку так, як йому заманеться. Однакякщо хто-небудь визнає за краще робити те, що ринок не схвалює, ціноюіндивідуальної свободи виявляється економічне розорення». Ця цитата доводитьмогутність ринкової структури в її середині, але не висвітлює вразливостіринкової економіки зовні. Так, держава у цьому випадку – керівник, помічник та«нічний сторож» ринкової економіки.
3 ПРОБЛЕМИСТАНОВЛЕННЯ РИНКУ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
Зісторичного матеріалу нам відомо, що ринкова економіка як теорія. що мала бутидосить дієвою та прогресивною, була винайдена та описана багатьма вченими –економістами досить давно. Як біло наведено вище, Дж.М.Кейнс ще у 1936 роцізаявив у своїй праці про те, що теорія класичного ринку вже вичерпала себе тадовела свою ідеалістичну природу, і саме тому були потрібні нові ідеї та новіспособи для досягнення нових висот на економічних просторах. Цим рятівнимспособом і виявилась ринкова економіка.
Однак,чи так легко можна впровадити нову економічну систему в країні? Що являє собоюперехідна економіка? Які зміни відбуваються у інституціональному апараті ринкупід час цього явища? Відповіді на ці питання можна отримати за допомогоювивчення досліджень та думок вчених, які накопичувались протягом багатьохроків.
Насамперед,необхідно встановити, що таке перехідна економіка. На думку вченого Тарасевича,перехідна економіка – це не стаціонарна економіка, що переносить якісні зміни,в якій процеси відмирання старих і становлення принципово нових відносиндомінують над процесами їх функціонування [6, с.619]. Значить, головною задачеюперехідної економіки є саме перехід, трансформація – поступове видалення тієїекономічної системи, що була присутня досі, та становлення нової, прогресивної,тієї, що за думкою вчених дозволить більш раціонально використовувати ресурсита отримувати більший прибуток, ніж раніше. Але хіба в цьому заключний лишеприбутковий інтерес? Я вважаю, що ні, тому що, як було згадано вище, теоріїможуть існувати вічно, але бути діючими – ні. Часи та умови змінюються, ібудь-що у світі потребує вільного шляху, курсу на розвиток.
Такожвчений Тарасевич додає, що трансформування економіки не може відбуватися лише всфері юридичних та економічних відносин між людьми, воно торкається ще й іншихсфер діяльності людини.
Середовищеперехідної економіки(схема 3)
/>
Язгодна з вченим Тарасевичем, тому що економіка – дуже важлива частина побудовидержави, і не можна порушувати цілісність цієї конструкції. Все повинно бутиудосконаленим, підготовленим до переходу на новий економічний рівень – якполітичне жиитя народу, від чого залежить більшість рішень, які будуть прийнятіу подальшому, так і екологічне становище, від якого залежить можливістьвиробництва тих чи інших матеріальних благ або послуг. Економічне середовище єнайпроблемнішим у питанні переходу на нову систему, вважає вчений Малий. Він приводитьтаку думку, що кожна модель ринкової економіки уособлює цілісність системи, якуповинна очолювати саме держава, і головна роль у кардинальних змінах цьогосектора належить економічним реформам, що керуються економічною тактикою тастратегією. Економічна стратегія – це всебічний комплексний план або програма,що спрямовано на досягнення довгострокової мети, що органічно включає напрями,завдання та пріорітети економічного розвитку. Економічна тактика – це системаформ і методів реалізації стратегії, тобто комплекс заходів впливу держави наперебіг конкретних економічних процесів з метою надання їм параметрів, яківизначені завданнями економічної стратегії [8, с.311]
Повернемосьдо самого становлення ринкової економіки саме в Україні. Як саме цевідбувалося? Вчений Тарасевич наводить три основні етапи формування перехідноїекономіки:
v I (1992-1994 рр.) – етап, пілчас якого відбувалася безсистемна та нерегульована «шокова терапія»;
v II (1994-1999 рр.) – етап, підчас якого відбувалися перетворення за програмою МВФ та інших міжнароднихорганізацій, у якій домінували заходи з ознаками «шокової терапії»; мета нареалізацію градуалістських заходів;
v III (1999-2000 рр.) – етап, наякому почалася реалізація нової моделі економіки, її перетаорень.
[6, с.626]
Зцього можна зробити висновок, що шляхом переходу України на рейки ринковоїекономіки служив прискорений шлях, або вищезгадана «шокова терапія». ВченийЄщенко стверджує, що цей шлях переходу, який має в своїй основі стратегію,розраховану на 400-500 днів, приваблює тим, що нова економічна системавстановлюється за відносно нетривалий час, навідміну від поступовогоеволюційного переходу, який вводиться 10-15 років. [5, с.162] Але обрання самецього методу має як плюси, так і мінуси, а при низькому рівні розвитку товарно– грошових відносин, що було наслідком проведення 70-річної політики, щоігнорувала ринок, як ми можемо побачити це з історичних джерел, негативні риси«шокової терапії» матимуть значну перевагу.
Позитивнізрушення «шокової терапії»:
відносна макроекономічна фінансова стабілізація
формування власної грошово – кредитної та фінансової системи
формування власної ринкової інфраструктури
активізація зовнішньоекономіних зв’язків
Програма,рекомендована для України радниками з західних економічних шкіл, здалася владібільш дієвою, і нещодавня складова Радянського Союзу обрала саме її, незважаючитакож і на ряд таких наслідків, як:
значне скорочення державного сектору
обмеження вільної цінової політики жорсткими методами новоїфінансово- кредитної політики
падіння рівня соціальної підтримки населення др найнижчогопоказника
[5, с.163]
Самеці негативні фактори становили проблемність переходу України до нової, ринковоїекономіки. Значну долю негативу можна побачити у тому, що не були зваженіелементарні відмінності нашої країни та західних країн, де, як згадувалося вище,ринкові ідеї були впроваджені ще в 30-х роках ХХ століття. Непідготовленістьдо такого радикального кроку: неперебудована інфраструктура ринку, без якоїнеможливе становлення нової економіки, що потребує значної інституціональноїперебудови, зумовлює неможливість інтеграції в середовище міжнародного ринку;недостатність власних капітальних ресурсів, що призводить до зростаннязовнішнього боргу та інфляції в країні; дефіцит висококваліфікованих кадрів дляроботи у нових установах – весь цей перелік уособлює проблеми переходу Українидо ринкової економіки.
Перехіднаекономіка України, плюси та мінуси якої були розглянені вище, такожвідзначилася тим, що під час трансформації наблизилася до кризового стану.Нестабільність, неузгодженість між старими і новими формами господарювання,недостатньо відпрацьований механізм реалізації нових законів – саме ці фактори,за думкою вченого Єщенка, призвели до кризи перехідної економіки України
Щопредставляє собою така криза? Пропоную розглянути це явище за теорією вченогоТарасевича. Він вважає, що криза у перехідній економіці України – це складнийфеномен, що не вдається підпорядкувати стандартній класифікації. За звичайнимпідпорядкуванням кризи можуть бути такими:
Класифікаціякризових явищ (схема 4)
/>
Наоснові цього матеріалу можна зробити такі висновки:
Þ великий часовий відрізок,який займала криза – з історії відомо, що вона почалася під час останніх роківіснування СРСР та послабшала у 2000-х роках
Þ відсутність циклічності
Þ суперечливий характер кризи– протягом її дії відбувається видалення старої та впровадження новоїекономічної системи.
Так,цю кризу можна назвати трансформаційною. У наш час, маються на увазі 2000-ніроки, теж відбувалася економічна криза, але вона якісно відрізнялася від тої,що супроводжувала нашу країну у 90-х роках. Взагалі, обраний шлях переходу доринкової економіки зумовив ряд проблем, але хіба можна повернути цей процесназад? Звісно, ні, і діяти потрібно було вже у цьому становищі, яке необоротновстановилося на території України.
Отже,таким чином проблеми переходу України до ринкової економіки були зумовленіфорсованими, непродуманими рішеннями та потягнули за собою такий негативнийнаслідок, як багаторічна криза, що у той же самий час мала і позитивну сторонуу перебудові інституціональної структури економічного сектору в тих складнихумлвах, що утворилися під дією так званої «шокової терапії». Я вважаю, що у ційперебудові були як вірні кроки, так і хибні, і проблематика переходу дає змогувчитися на помилках.
ВИСНОВКИ
Задопомогою матеріалу, щобув наведений вченими – економістами тв власних думок,суджень мною була опрацьована дана тема – «Ринок та держава в сучаснійекономічній системі».
По-перше,я вважаю за належне ще раз підкреслити актуальність цієї теми. Так, економічнийрозвиток не стоїть на місці, він постійно розвивається, хоч нові думки та ідеїі базуються на дослідженнях вчених VII-XIX століть або навіть вчених античного періоду. Ця робота допомогламені зрозуміти, що теорії можуть бути сформульовані у будь-якому році, це немає значення, але для її правильного використовування, для її коректної діїпотрібен довгий час, впровадження нових інститутів тв нових механізмів.Екскурсія в історію дає змогу прослідкувавти розвиток взаємодії ринку тадержави ще з античного періоду і до нашого часу, і перше питання курсовоїроботи наводить на такі висновки.
Ø Ринок являє собою сукупність великої кількості різновидівекономіних відносин.
Ø Ринок пройшов складних шлях еволюції від простого обміну «віч – на- віч» до організованої структури світових ринкових мереж.
Ø Ситуація на ринку контролюється попитом та пропозицією, аврівноважується конкуренцією.
Ø Ринок має свої функції, які він повинен виконувати, а коректнейого функціонування забезпечується законами ринку.
Удругому питанні роботи була розглянена взаємодія держави та ринку, питанняпотрібності чи непотрібності державного контролю в сфері ринку, функціїскладових ринкової економіки. Отже, можна зробити такы висновки:
Ø Держава, як і ринок, мають складну структуру та являютьсясамостійними, але в системи вдосконалюють друг друга та видаляють негативністорони один одного.
Ø Втручання держави в ринкову економіку необхідне, воно повинне бутиприсутнім хоча б на мінімальному рівні, тим самим забезпечуючи стабільність такурс на розвиток ринку, запобігаючи монополізації ринкової структури.
Ø Ринкова економіка має три головні групи суб’єктів – держава,підприємства та домогостподарства. Їх збалансована діяльність, що передбачаєвиконання ряду функцій, дозволяє ринковій економіці реалізовуватися тавиправдовувати звання найефективнішого виду еволюції товарно – грошовихвідносин.
Третєпитання курсової роботи має назву «Проблеми становлення ринку в Україні вумовах переходу до ринкової економіки». У ноьому були вивчені проблеми, які з’явилися під час впровадженнятрансформаційної економіки на території України у період 1992 – 2000 років.Таким чином, аналіз цього питання наводить на такі висновки:
Ø Перехід економічної системи зачіпає усі сфери діяльності людини –від політики до екологічного середовища.
Ø Перехіддо нової економічної системи потребує поступової перебудовиінституціональної структури за допомогою чітко сформульованих, повноціннихреформ, що керуються принципами тактики та стратегії.
Ø Метод переходу України до ринкової економіки називається «шоковоютерапією»; він мав плюси та мінуси, і негативні фактори мали значну перевагунад позитивними.
Ø Трансформаційна економіка була форсованою, але сприяла поступовійперебудові інституціональної структури економіки.
Метоюцієї роботи було глибоке, всестороннє вивчення обраної теми – «Ринок та державав сучасній економічній системі». Я вважаю, що опрацьований мною матеріал тавиражені у цій роботі думки, ідеї та теорії являються належним способомвивчення одного з розділу предмету політекономії.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Амосов А., Архипов А., Большаков Л. Экономическая теория: учеб. / под ред. АрхиповаА.И., Ильина С.С. — М.: ТК Велби, «Проспект», 2008. – 608 с.
2.Базилевич В. Економічна теорія: Політекономія: підручник / заред. Базилевича В. – 7-ме видання., стер. –К.: Знання – Прес, 2008. – 719 с.
3.Ватаманюк З., Панчишин С., Ватаманюк О., Пікулик О.Вступ доекономічної теорії. Курс лекцій. – Львів: «Новий світ», видання третє,стереотипне, 2006. – 408 с.
4.Гукасьян Г. Экономическая теория: учебник / Гукасьян Г.,Маховикова Г.,
Амосова В. – М.: Эксмо, 2008. – 608 с.
5.Єщенко І., Палкін Ю. Сучасна економіка: Навчальний посібник –К., «Вища школа», 2005. – 327 с.
6.Економічна теорія: Підручник / за ред… В. Тарасевича. — Київ:Центр навчальної літератури, 2006. – 784 с.
7.Зазимко А.З. Політична економія: структурно – логічнийнавчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 358 с.
8.Малий І., Диба М., Галабурда М. Держава ринок: Філософіявзаємодії: Уч. посібник. – Київ: КНЕУ, 2005. – 358 с.
9.Мочерний С., Мочерна Я. Політична економія: Навч. посіб. – 2-гевид., випр… і доп. – К.: «Знання», 2007. – 684 с.
10.Політична економія. Навч. посібник для студентів вищихнавчальних закладів / за ред… В. Рибалкіна, В. Бодрова. – К.: Академ.видав.,2007. – 672 с.
11.Федоренко В., Діденко О., Руженський М., Іткін О. Політичнаекономія: Підручник / За науковою ред… доктора економічних наук, проф. В.Федоренка. – К.: «Алерта», 2008.- 487 с.
12.Швайка Л.Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.:«Знання», 2006. – 435 с.
13. Соколовська А. – Економічна функція держави та особливості їївиконання в Україні / Журнал «Економіка України». — 2008 — №3, с.20-23.