Курсова робота
З дисципліни:
“Державнерегулювання економіки”
Тема:
“Державна політика розвитку вільних економічних зон”
Зміст
Вступ
1. Історичний зарубіжний досвід,об'єктивна необхідність і суть створення спеціальних (вільних) економічних зон
2.Правові основи і загальні принципистворення ВЕЗ
3. Класифікація, загальнахарактеристика і управління ВЕЗ
4. Розвиток ВЕЗ в Україні
5. Інвестиційний розвиток вільнихекономічних зон України
6. Реалізація інвестиційних проектів,структура та форми залучення інвестицій у вільні економічні зони України
Висновок
Список літератури
Вступ
Створення вільнихекономічних зон (ВЕЗ) об'єктивно зумовлене процесом територіального поділупраці, невпинним розвитком зовнішньоекономічних зв'язків. Відбуваєтьсяформування місць налагодження міждержавних торгових контактів у морських ірічкових портах, пунктах перетину транспортних шляхів, залізничних вузлах,аеропортах.
Усе це даєпідстави до утворення ВЕЗ як форми організації господарської діяльності напевній території тієї чи іншої країни, у межах якої усталюються особливі правилаекономічної діяльності. На території ВЕЗ діють пільгові податки, митні,валютно-фінансові та інші умови діяльності як національних, так і іноземнихсуб'єктів підприємництва. Метою створення ВЕЗ є залучення іноземних інвестицій,освоєння і впровадження у виробництво прогресивних технологій, нарощеннявиробництва товарів на експорт і для потреб внутрішнього ринку, розвитокринкової інфраструктури, обмін передовим управлінським досвідом. У міжнароднійпрактиці налічується понад 20 різновидів ВЕЗ. Вони можуть бути як комплексними,так і певного функціонального типу — транзитні, митні, експортні, банківські,туристичні та ін.
Вільні економічнізони є в США, Англії, Німеччині, Китаї та інших країнах, вони створені з метоюприскорення економічного розвитку конкретного регіону або певного видудіяльності чи навіть конкретного підприємства (скажімо, заводу, об'єднання,інституту). У ВЕЗ суб'єктам господарювання надають за певною процедурою деякіпільги на визначений термін, чим створюють сприятливі умови для інвестування.Перші підходи до створення спеціальних економічних зон (СЕЗ) в Україні булипередбачені законодавством ще у 1992 р. Однак цей напрям економічнихреформацій, на думку вчених, не одержав належного розвитку. А він, як свідчитьдосвід, є ефективним прискорювачем техніко-економічного і регіональногорозвитку.
У СЕЗ дляінвестицій створені певні пільгові умови і правова стабільність на визначенийтермін. На таких засадах об'єкти СЕЗ стають привабливими і для внутрішнього, ідля зовнішнього інвестора.
Формуванняпропозицій щодо створення вільних економічних зон чи об'єктів потребує,насамперед, проведення інвентаризації наявних науково-технічного, промисловогоі гуманітарного потенціалів регіону.
Успішніорганізація і розвиток ВЕЗ неможливі без прийняття відповідної системи законіві нормативних актів. її ядром і основою покликаний бути загальний закон провільні економічні зони1, який чітко регламентує головні цілі, завдання,принципи їх створення, права і відповідальність всіх зацікавлених сторін, комплекспреференцій, порядок створення і ліквідації.
Під час розробкипрограм або пакетів документів ВЕЗ головну увагу треба зосереджувати на виборіпріоритетних товаро-виробничих напрямів: на випуску продукції із закінченимтехнологічним циклом; на впровадженні ресурсо- і енергозбережних технологій,організації глибокої переробки сільськогосподарської сировини тощо.
Прикладом такихпідходів може бути робота Львівської облдержадміністрації з підготовкиДержавної програми соціально-економічного розвитку Карпатського регіону в якійпередбачено створення спеціальних економічних зон «Яворів»,«Жовква», «Мо-стиська», курортополісу«Трускавець».
1.Історичний зарубіжний досвід, об'єктивна необхідність і суть створенняспеціальних (вільних) економічних зон
У 166 році до н.є. Греція проголосила на острові Делос особливі умови прийому, збереження тавідправки вантажів. Це була перша в світі вільна економічна зона (ВЕЗ)торгового типу. Грецькі сановники передбачили, що купці прийдуть у Грецію іпожвавлять економічну ситуацію тільки тоді, коли їм нададуть певні пільги. Томубуло скасовано ряд податків, митних зборів, спрощено адміністративніформальності. Після нововведення острів почав відігравати помітну роль уторгівлі між Заходом і Сходом, а сама держава отримала неабиякі економічнівигоди, зумовлені зростанням вантажообороту, появою нових робочих місць длямісцевого населення, збільшенням податкових надходжень.
Згодом уже всередні віки, практика ВЕЗ набула поширення у Європі, зокрема у Німеччині таФранції. Так, у 1510 р. німецьке місто Гамбург офіційно отримало статус«порто-франко» (вільні гавані). Ця зона успішно діє до тепер, суттєвополіпшуючи економічну ситуацію у державі. Сьогодні Гамбурзький порт — це значнафункціонально підготовлена територія (42 квадратні кілометри акваторії та 58квадратних кілометрів суші) для цілодобового приймання, відправлення та обробкивантажів. Порт обслуговує 50 держав світу та 8-10тисяч суден щорічно, майже 50мільйонів тонн вантажів.
Всього уНімеччині нині діють 6 вільних портів та 3 безмитні зони, у Франції — дварайони вільної торгівлі та підприємницької діяльності, в Іспанії- 3 безмитнізони, в Італії- 3 спеціальні безмитні зони, в Японії— торгово-виробнича база.
Серед бувшихсоціалістичних держав першою розпочала створювати вільні економічні зониЮгославія в 1963 році. їх досвід перейняли: у 1978 р. — Румунія, у 1979-1980рр- Китай, у 1982 р. — Угорщина, у 1987р.-Болгарія, у 1988р.-Польща, у 1969р.-В'єтнам. Починаючи з 1990 р. в республіках колишнього Союзу проголошено пронаміри створення вільних економічних зон, зокрема в Україні, Казахстані,Киргизстані, Білорусії, Грузії, Латвії, Естонії, Росії.
Зокрема ціннимдля України є досвід Китаю, оскільки в процесі реформ тут ставилися івирішувалися завдання подібно до тих, які стоять перед нами сьогодні — створення ринкової економіки, перехід до економічних методів управління, широкевикористання товарно-грошових відносин, перетворення відносин власності.
Результатистворення і функціонування ВЕЗ Китаю позитивні: вони забезпечують до 40%загального обсягу експорту, широко залучається іноземний капітал, щорічнезростання промислового виробництва сягає 70%, впроваджуються у виробництвоновітні технології, забезпечено динамічний розвиток соціальної сфери тощо.
Це підтверджуєдоцільність і необхідність як найактивнішого створення ВЕЗ в Україні, аджеподолання економічних труднощів, яких сьогодні зазнає Україна, вимагаєприйняття особливих, нестандартних рішень, здатних принципово вплинути наполітичні та економічні процеси у державі. До числа таких нетрадиційних рішень,які вже найближчим часом можуть дати суттєвий позитивний ефект, саме слідвіднести створення «екстериторіальних» формувань, що мають особливийрежим діяльності — вільних економічних зон (ВЕЗ).
2.Правовіоснови і загальні принципи створення ВЕЗ
Вільна економічназона являє собою частину національної території України, на якій встановлюєтьсяспеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосуваннязаконодавства країни, орієнтований на посилення зовнішньоекономічних зв'язків,насамперед, за рахунок залучення іноземного капітану. Такого типу територіальніутворення не є характерними для якогось одного континенту, а стали важливимелементом структурних перетворень у світовій економіці. У США створено і діємайже 130 зон зовнішньоторговельної спрямованості, з яких 73 створено в період1980-1985 років. В даний час кількість зон загального призначення досягла 194,а філій — 255. Функціонування більш як 500 ВЕЗ практично в усіх кранах світусправляє вплив на загальноекономічні процеси — збільшення обсягів виробництва,посилення зовнішньоекономічного обміну, зростання чисельності зайнятих,підвищення рівня життя тощо. Найбільша кількість вільних зон сконцентрована вкраїнах, які розвиваються, а частка продукції, виробленої на території всіх РЕЗперевищує 57 загального обсягу світової торгівлі.
Як показуєдосвід, уже склався досить широкий спектр форм вільних економічних зон.Встановилися цілі їх функціонування, напрями і стратегія розвитку, підходи дозонування, визначено цілком чіткі поняття термінів і закономірностей розвитку.Загальними є й критерії віднесення територіальних утворень до різних типів зон.
Українадотримується класифікаційної схеми, яка враховує: місце розташування зони увідповідності з географією розміщення щодо державного кордону: внутрішні (увнутрішніх районах країни) і зовнішні (безпосередньо біля державного кордону);характер об'єкта зонування: локальні (точкові), створені на основі невеликихтериторій окремих підприємств, транспортних вузлів і комплексні — значні зарозміром територіальні утворення, адміністративно-територіальні одиниці, яківиконують численні функції; взаємовідносини з національною економікоюприймаючої країни: інвестиції, у механізмі яких закладено принцип тісноївзаємодії з суб'єктами господарської діяльності поза зоною, розвитокгоризонтальних зв'язків, і анклавні, що створюються переважно з метоюзбільшення впливу вільно концентрованої валюти і локалізуються на невеликійтериторії при незначному спілкуванні з рештою економіки; функціональнуорієнтацію, коли розрізняють на основі критерію виконання певних функційзовнішньоторговельні, торговельно-виробничі, науково-технічні, туристичні,банківсько-страхові, інформаційні зони.
Виходячи знаведеної класифікації, цілями заснування ВЕЗ найчастіше є: створення новихробочих місць і розв'язання таким чином проблем зайнятості, стимулюванняприпливу іноземного капіталу, розширення експортної бази поліпшення платіжногобалансу країни за рахунок надходжень в іноземній валюті, ефективне використаннямісцевих ресурсів, стимулювання ринкових перетворень. Але досягненняпоставлених цілей шляхом створення і функціонування ВЕЗ можливе лише за умови,коли у приймаючій країні існує необхідна законодавча і нормативна база.
У жовтні 1992 р.Верховна Рада України прийняла закон «Про загальні засади створення іфункціонування спеціальних (вільних) економічних зон», а Кабінет МіністрівУкраїни постановою від 14 березня 1994 р. № 167 схвалив Державну Концепціюстворення вільних економічних зон. Ці документи окреслюють процедурні питанняформування і діяльності ВЕЗ на території України, уточнюють понятійнікатегорії, принципи, умови, правові особливості створення і функціонування, їхкласифікацію і загальну характеристику.
Вимоги державноїекономічної політики у створенні вільних економічних зон полягає у такому.
По-перше,створення ВЕЗ — один з елементів внутрішньої і зовнішньо економічної політики,який підпорядковується інтересам України і реалізується у поєднанні іззагальнодержавними програмами структурної перебудови, приватизації здійсненнягрошової і кредитно-фінансової реформи.
По-друге, натериторії України забезпечуватиметься формування в порядку здійсненняексперименту насамперед кількох різнопрофільних зон, що дозволить опрацюватимеханізм їх діяльності.
По-третє,обов'язково мають бути дотримані єдині вимоги, які ставляться до вільних зон,зокрема: збалансованість інтересів держави, регіону, ініціаторів заснування ісуб'єктів ВЕЗ в Україні; визначеність розмірів очікуваного економічного,соціального, екологічного ефекту; визначеність загальних обсягів і джерелфінансування із залученням бюджетних і позабюджетних коштів.
Україна має бутизаінтересована у створенні насамперед зовнішньоторговельних виробничих інауково-технічних зон.
Науково-технічнізони дозволяють оптимально поєднати інтелектуальні ресурси та підприємницькіможливості — зменшити строки впровадження відкриттів та винаходів увиробництво, залучити кошти у вигляді ризико-капіталів та кредитів, збільшитинадходження від продажу наукової продукції та товарів, вироблених на її основі,стримати відплив висококваліфікованих кадрів за кордон.
Відноснонезначних витрат потребує формування зовнішньоторговельних зон, діяльністьяких дає змогу досягти швидкої окупності і забезпечує, як правило, позитивнийсоціально-економічний ефект.
Створеннябагатопрофільних виробничих зон може здійснюватися на основі існуючоївиробничої бази з відповідним поповненням її національними та іноземнимиінвестиціями. Це сприятиме розвитку експортного потенціалу конкретного регіонута держави в цілому, розв'язанню проблем зайнятості.
Складністьпроблем, пов'язаних з фінансуванням та інфраструктурним забезпеченням вільнихзон, може бути зменшена шляхом надання окремих незабудованих територій в орендуна пільгових умовах та на тривалий строк з гарантуванням стабільності укладенихдоговором умов оренди.
В цілому жстворення в Україні вільних у економічних зон має здійснюватися при узгодженнізагальнодержавних економічних програм і залежатиме від ефективної взаємодіїорганів державного управління місцевих структур та підприємств, а також відрозширення самостійності територій у питаннях управління їхсоціально-економічним розвитком.
У відповідності зприйнятою концепцією ВЕЗ створюється в Україні з метою:
- стимулюванняструктурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій;активізації спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності длянарощування експорту товарів та послуг;
- збільшенняпоставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;
- активізаціїнауково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій;запозичення передового організаційного та управлінського досвіду ринковихметодів господарювання;
- створеннясучасної ринкової інфраструктури; поліпшення
використання природних і трудових ресурсів;
- прискореннясоціально економічного розвитку окремих регіонів
- України,в цілому підвищення життєвого рівня населення. Створення ВЕЗ має здійснюватисяз урахуванням певних факторів розміщення, зокрема:
- сприятливез погляду зовнішніх і внутрішніх можливостей для реалізації намічених цілеймісцерозташування ВЕЗ;
- наявністьдостатнього ресурсного потенціалу (природно-кліматичні умови, корисні копалини,трудові ресурси, науково-виробничий потенціал тощо);
- забезпеченістьоб'єктами виробничої та соціальної інфраструктури (яка існує або буде створенав процесі розбудови ВЕЗ) згідно з міжнародними стандартами; розвинута системакомунікацій, особливо засобів зв'язку, розгалужена транспортна мережа;
- відсутність(або врахування в документах про створення ВЕЗ) екологічних обмежень та заборон щодостворення ВЕЗ з огляду на існуючі або передбачувані антропогенні навантаженняна навколишнє середовище.
Крім цихзагальних для всіх територіально-господарських утворень факторів, повиннівраховуватися специфічні умови, характерні для окремих типів ВЕЗ. Вонивизначаються цільовою і функціональною спрямованістю кожної ВЕЗ, її зв'язками зпозазональною економікою, ступенем інтегрованості в національне і світовегосподарство, прив'язкою до наявних систем розселення, виробничих та іншихоб'єктів. Варто також враховувати ступінь зацікавленості органа місцевого ірегіонального самоврядування й населення у створенні на відповідній територіїспеціальної (вільної) економічної зони.
3.Класифікація, загальна характеристика і управління ВЕЗ
Відповідно дозавдань, які ставлять під час створення ВЕЗ, виділяють такі чотири їхні типи:зовнішньоторговельні, технологічні, спеціалізовані та зони економічногорозвитку (рис. 1).
/>
Рис. 1. Типивільних економічних зон.
Згідно з ЗакономУкраїни «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних(вільних) економічних зон» в Україні залежно від господарськоїспрямованості та економіко-правових умов діяльності можуть створюватися такіВЕЗ.
Зовнішньоторговельнізони — частина території держави, де товари іноземного походження можутьзберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів, або зїї відстроченням. Створюються ці зони з метою активізації зовнішньої торгівлі(імпорт, експорт, транзит) за рахунок надання митних пільг, послуг щодозберігання і перевалки вантажів, надання в оренду складів, приміщень длявиставочної діяльності, а також послуг щодо доробки, сортування, пакетуваннятоварів тощо. Форми їх організації: вільні порти («порто- франко»),вільні митні зони (зони франко), митні склади.
Комплекснівиробничі зони — частина території держави, на якій запроваджується спеціальний(пільговий податковий, валютно-фінансовий, митний тощо) режим економічноїдіяльності з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій упріоритетні галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв'язків,запозичення нових технологій, забезпечення зайнятості населення. Вони можутьмати форму експортних виробничих зон, де розвивається, насамперед, експортневиробництво, орієнтоване на переробку власної сировини та переважно складальніоперації та імпортоорієнтованих зон, головна функція яких — розвитокімпортозамінних виробництв.
Науково-технічнізони — ВЕЗ, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток науковогоі виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки через стимулюванняфундаментальних і прикладних досліджень з подальшим впровадженням результатів науковихрозробок у виробництво. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційнихцентрів — технополісів, районів інтенсивного наукового розвитку,високотехнологічних промислових комплексів, науково-виробничих парків(технологічних, дослідницьких, промислових, агропарків), а також локальнихінноваційних центрів та опорних інноваційних пунктів.
Туристично-рекреаційнізони — вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатийприродний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективногойого використання і збереження, а також активізації підприємницької діяльності(в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сферірекреаційно-туристичного бізнесу.
Банківсько-страхові(офшорні) зони — це зони в яких запроваджується особливо сприятливий режимздійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті дляобслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховимустановам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише туїхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.
Зони прикордонноїторгівлі — частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де дієспрощений порядок перетину кордону і торгівлі.
Крімвищезазначених, в Україні можуть створюватися ВЕЗ інших типів, а такожкомплексні спеціальні (вільні) економічні зони, які поєднують у собі риси таелементи зон різних типів.
Вибір варіантаорганізації ВЕЗ визначається двома основними критеріями: економічнаефективність та оптимальне поєднання типових елементів із специфічними умовамиконкретного об'єкта.
Для забезпеченняпотрібної державі та регіону цільової і функціональної орієнтації ВЕЗ, їхньоївисокої ефективності доцільно застосувати механізм конкурсного відборупроектів ВЕЗ на підставі технічного, фінансового і економічного критеріїв.
Схеми управлінняВЕЗ повинні бути досить гнучкими, враховувати систему адміністративногоуправління, специфіку соціально-економічного розвитку регіону тощо. Під часзаснування комплексної багатофункціональної зони, розташованої на території,кордони якої збігаються з кордонами адміністративно-територіальних одиниць,найефективнішою вважають схему управління, яка складається з місцевих органіввлади, спеціально створеної державою спостережної ради та компанії зі створенняі розвитку ВЕЗ (рис. 2).
/>
Рис. 2. Схемауправління ВЕЗ.
У разі формуваннялокальних або точкових зон найбільш прийнятною є схема управління діяльністючерез базове підприємство зони або шляхом створення акціонерного товариства,засновниками та акціонерами якого можуть бути підприємства — суб'єкти зони.
Як вважаєбільшість учених, під час створення ВЕЗ треба забезпечити вигідне для держави(і регіону) співвідношення між вигодами інвестування і тимчасовими втратами віднадання пільг (звільнення від квот, мита, податків тощо). У світовій практиці вкраїнах, де є ВЕЗ, широко застосовують звільнення від сплати прибутковогоподатку на період від 5 до 20 років (залежно від галузі) у поєднанні ізвідтермінованою амортизацією, правом перенесення збиткового сальдо на іншийрахунок тощо. Надання фінансових послуг за зниженими відсотковими ставками єнабагато ефективнішим стимулом, ніж звільнення від податків, тому щофінансування значної частини основного капіталу підприємств ВЕЗ ведеться задопомогою позик.
Для успішногофункціонування вільна економічна зона повинна швидко реагувати на зміникон'юнктури світового ринку. Це можливо тільки у випадку приватно-акціонерноїформи власності, коли управлінські рішення приймають спільно з адміністрацієюВЕЗ на місці і є кінцевими. Тому, утворюючи ВЕЗ, треба акціонувати не менше 40%провідних промислових і сільськогосподарських об'єктів. Крім того, потрібно,щоб нові форми управління опирались на адекватний їм фінансово-господарськиймеханізм (банки, біржі, бюджет), на механізм прийняття законодавчих інормативно-правових актів, а також на відповідну господарську інфраструктуру. Упроцесі створення цього механізму було б корисним досконало і глибоко проаналізуватидосвід інших країн.
Під часформування інвестиційної політики на території ВЕЗ найважливішим є визначенняправового режиму використання землі та природних ресурсів іноземними юридичнимиі фізичними особами, забезпечення правового режиму охорони власності громадян,власності іноземних юридичних і фізичних осіб.
Перевагу требанадавати тим інвестиціям, які забезпечують розвиток експортного,високотехнологічного, екологічно безпечного виробництва, вирішення соціальнихпроблем, підвищення рівня життя населення. Після всебічної експертизи таконкурсного відбору вибраній проектній інвестиції надають статусу найбільшогосприяння, а також податкові, митні пільги, пільги з квотування, ліцензуваннятощо. Податкові пільги визначає адміністрація управління ВЕЗ для кожногоіноземного і спільного підприємства окремо, з огляду на його участь у розвиткурегіону. Перевагу надають тим, хто сприяє вирішенню соціальних та екологічнихпроблем регіону.
Ці передбаченізаконодавством пільги треба доповнити наданням змоги заснувати в зоні повністюпідконтрольні іноземним інвесторам підприємства, отримувати цільові податкові йамортизаційні пільги, мати полегшений режим поселення і переміщення персоналу,вільно вибирати джерела фінансування операцій та визначати ціни на продукціютощо.
Одним ізнайважливіших напрямів роботи з формування ВЕЗ є створення в ній виробничоїінфраструктури. Обов'язковою передумовою для залучення прямих іноземнихінвестицій є сприятливе ділове середовище вільної економічної зони. Для йогостворення передусім потрібно вдосконалити комунікації. Якщо зона добреобладнана виробничою інфраструктурою, то початкові витрати інвесторів значнозменшуються, робота галузей розгортається швидше, і раніше отримують прибутокна капітал.
Найдоцільнішепочинати формування інфраструктури в точкових ВЕЗ. Кожна точкова зона має своюспеціалізацію і це дає змогу цілеспрямовано використовувати кошти на розвитоквизначених галузей інфраструктури.
Обов'язковоюумовою успішного функціонування ВЕЗ є також інформаційне забезпечення:можливість телекомунікаційного забезпечення потрібною інформацією західнихінвесторів про можливості регіону розвивати ту чи іншу галузь виробництва абообслуговування, а також надання інформації про потенційних інвесторів, особливоїхній фінансовий стан. Отримання поточної інформації визначає ефективність функціонування ВЕЗ, особливона початковій стадії. Рівень інформаційного забезпечення свідчить про рівеньрозвитку регіону і має вирішальне значення під час вирішення економічнихпитань.
Визначальною єтакож політика ціноутворення на продукцію, послуги та обладнання в ВЕЗ.
Важливим питанняму разі створення ВЕЗ є розробка політики розвитку інноваційної стратегії ікультури підприємництва.
Діяльністьвільних економічних зон передбачає прийняття інноваційних рішень, а державаповинна сприяти цьому прийняттям відповідних законодавчих актів і постановуряду. На жаль, наявна система оподаткування доходів не стимулює формуваннявисокої культури підприємництва, а призводить до зниження довіри між підприємствамиі державою. Верховна Рада України, наприклад, прийнявши Закон «Проіноземні інвестиції», який був найліберальнішим серед аналогічних українах СНД, наступними законодавчими актами звела нанівець його ефективність.
Особливіекономічні умови господарювання ВЕЗ дають змогу національним товарам тапослугам проникати на світовий ринок, а іноземним ресурсам — влитися внаціональну економіку і відіграти там свою позитивну роль. Створення вільноїекономічної зони — це подальший соціально-економічний розквіт регіону, широкезалучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій, захищених гарантіями держави іспрямованих на створення соціально орієнтованої інфраструктури краю.
4.Розвиток ВЕЗ в Україні
Максимальніпозитивні результати діяльності ВЕЗ при мінімумі початкових витратзабезпечуються створенням зовнішньоторговельних зон різної спеціалізації.Критеріям розміщення зон такого типу в цілому відповідають прикордонні регіони,що мають розвинуту транспортну інфраструктуру, яка обслуговуєзовнішньоторговельні вантажопотоки (Львівська, Закарпатська, Чернівецькаобласті). Тут може бути створено зовнішньоторговельні (експортні, імпортні,транзитні) зони невеликої площі.
В режимі«порто-франко», з перспективою наступного розширення функцій, можутьпрацювати порти Одеси, Іллічівська, Ізмаїла, Керчі, Ялти. За умовискоординованості економічної політики причорноморських держав у майбутньомуможе бути створено комплекс вільних митних зон малої площі (від 15 до ЗО га),об'єднаних у митний союз.
У разіпозитивного вирішення питання про будівництво «сорок п'ятої паралелі'' — трансконтинентальної автомобільної безмитної траси Київ-Лісабон — доцільносформувати комплекс зовнішньоторговельних зон для її обслуговування.
Об'єктивноіснуюча спрямованість ряду підприємств України на випуск високотехнологічноїнаукомісткої продукції європейського та світового рівня, у поєднанні здіяльністю конкурентоспроможних у своїй галузі науково-дослідних установ іекспериментальних центрів здатна за короткий час забезпечити комплекснийсоціально-економічний ефект у науково-технічних зонах різної модифікації.
Умови, яківизначають можливість створення науково-технічної зони: високийнауково-технічний потенціал навчальних і дослідних інститутів, центрів,лабораторій і конструкторських бюро, що здійснюють перспективнінауково-технічні розробки, мають у своєму доробку відкриття та новітнітехнологічні рішення; висока концентрація підприємств, спроможних реалізувати увиробництві результати науково-дослідних і конструкторських розробок;просторова можливість для розміщення нових фірм; сприятливі умовижиттєдіяльності та відпочинку науково-технічного персоналу; перспективизалучення фінансових ресурсів (у національній та іноземній валютах) дляобслуговування розвитку зони.
Зазначеним умовамвеликою мірою відповідають за своїм інтелектуальним, кадровим і виробничимпотенціалом міста Київ, Харків, Львів, Одеса.
Крім цього, вУкраїні доцільно стимулювати створення науково-технічних центрів різноїспеціалізації, технопарків та інкубаторів, які навіть при незначних масштабахпроектів та галузевій обмеженості досліджуваних проблем сприяють розвитковінауково-технічного потенціалу та реалізації інновацій у сфері виробництва.
Перспективним іекономічно доцільним є створення багато-профільних комплексних виробничих зон, утому числі експортно-виробничих на основі існуючої виробничої бази, підсиленоїнаціональними й іноземними інвестиціями. Це сприятиме розвиткові експортногопотенціалу окремих регіонів та держави в цілому, вирішенню проблем зайнятостінаселення.
Основнимифакторами, що обслуговують вибір виробничої спеціалізації зони є: базовийвиробничий потенціал, забезпеченість об'єктами виробничої та соціальноїінфраструктури; наявність відповідних природних і трудових ресурсів, необхідноїкваліфікації або відносного надлишку трудових ресурсів (незайнятого усуспільному виробництві населення); зацікавленість іноземних інвесторів уфінансуванні того чи іншого виробництва.
Зазначеним умовамвідповідає ряд регіонів та міст України. Уже найближчим часом можливе створенняекспортно-виробничих зон у ряді західних областей, зокрема у Львівській,Закарпатській та Чернівецькій, а також у Київській області з орієнтацією навипуск продукції точного машинобудування, меблів, виробів легкої промисловості.
У південнихобластях України доцільно організувати зони, спеціалізовані на випуску товарноїруди, вугілля, продукції хімічної промисловості. Північні, центральні областіУкраїни можуть орієнтуватися на випуск хімічних волокон, окремих видівпродукції машинобудування, будівельних матеріалів, в тому числі на обробкуграніту.
Унікальнийприродно-ресурсний потенціал України, наявна матеріально технічна базалікування та відпочинку, доповнена необхідними засобами комунікації, незмінновисокий попит на рекреаційні послуги зумовлюють потенційну вигідністьфункціонування туристично-рекреаційних зон. Базою для їх створення можуть статирегіон Карпат (зокрема Закарпатська і Львівська області), Одеська область,Республіка Крим.
Проблеми,пов'язані з фінансуванням та інфраструктурним забезпеченням ВЕЗ, частковоможуть вирішуватися шляхом надання окремих незабудованих територій удовготермінову оренду іноземним фірмам на пільгових умовах, з правовимгарантуванням стабільності визначених договором умов у разі додержання напрямівпідприємницької діяльності.
На першому етапі- з метою практичного відпрацювання організаційних, фінансових та виробничихмеханізмів, доцільно створювати спеціальні (вільні) економічні зони різнихтипів, віддаючи перевагу локальним, або так званим „точковим“ ВЕЗ,які розміщуються на невеликих територіях.
На другому етапіможна формувати багатофункціональні ВЕЗ, в тому числі на базі окремих регіонів,а також ВЕЗ міжнародного типу на суміжних територіях кількох держав.
5.Інвестиційний розвиток вільних економічних зон України у 2000-2003 роках
В 2003 р. успеціальні економічні зони залучено $497,1 млн., або на 67% більше, ніж упопередньому році (у т.ч. $419 млн. (84%) у ТПР та $78 млн.(16%) у СЕЗ), щопродовжує тенденцію сталого інвестиційного зростання у зонах і на територіях зіспеціальним режимом.
Найбільшпривабливими в інвестиційному плані є регіональні системи СЕЗ і ТПР Донецької($256,7 млн.), Харківської ($55,6 млн.), Закарпатської ($48,4 млн.) областей таАР Крим ($56,1 млн.), які зберігають свої лідируючі позиції з 2000/2001 років.У 2003 році до них приєдналася СЕЗ Миколаїв ($31,4 млн.), що вийшла на 5-емісце за сукупним обсягом залучених інвестицій. Поступово втрачає свої позиціїрегіональна система СЕЗ Львівської області ($19,3 млн.), яка у попередні рокибула здатна формувати значний інвестиційний ресурс.
Взагалі з п'ятирєгіонів-лідерів два мають сталу тенденцію до зростання впродовж 2000-2003 рр.:СЕЗ і ТПР АР Крим ($8,5 млн.; $27,4 млн.; $30,5 млн.; $56,1 млн.) та ТПРХаркова ($6,1 млн,; $16,7 млн.; $40,5 млн.; $55,6 млн), а у Донецькій таЗакарпатській областях мало місце короткострокове скорочення у 2002 році на тліпостійного інвестиційного росту.
Натомість сплескпритоку інвестицій, що спостерігався у 2002р. у регіональних системах СЕЗ і ТПРЖитомирської, Київської, Львівської та Одеської областей, викривив поступовезростання обсягів залучених інвестицій, що формує хибне уявлення про падінняінвестиційної активності, яке в даному контексті не можна розцінюватинегативно. Враховуючи це, уповільнення інвестиційних процесів відбувалося лишеу ТПР Чернігівської області. В той же час у областях таадміністративно-територіальних одиницях, де безпосередньо розташовані СЕЗ іТПР, протягом всього зазначеного періоду відбувалося зростання.
Виключеннястановить м. Славутич, м. Харків та адміністративно-територіальні одиниціЛуганської області.
/>
Рис. 3. Структураінвестицій в СЕЗ і ТПР, 2003 рік
У галузевомузрізі інвестиції протягом 2003 року найбільш активно здійснювались уметалургійну промисловість ($88,9 млн.), машинобудування ($50,7 млн.),виробництво та розподіл електроенергії, газу та води ($47,5 млн,); транспорт($32 млн.), добувну ($25,6 млн.) та харчову промисловість ($25,5 млн.), деякіінші види обробної промисловості ($68,7 млн.) та послуги ($32,2 млн.) (див.рис. 3).
Причому переважнабільшість названих галузей вже утвердились у статусі галузей спеціалізаціїмегапроекту — загальнодержавної системи СЕЗ і ТПР (див. табл.1).
Таблиця 1.
Частка галузей,пріоритетних для інвестування, у загальній структурі інвестицій у СЕЗ і ТПР, %Назва показника 2000 р . 2001 р. 2002 р. 2003 р. Динаміка обсягів інвестування Динаміка питомої ваги Машинобудування X 13,3 13,2 11,5 ↑ ↓ Металургія та оброблення металу 28 19 12,5 20 ↑ ↑ Інші виробництва обробної промисловості X 14,5 23,5 15,6 ↑ Виробництво та розподіл електроенерпТ, газу та води X X X 10,8 ↑ ↑ Колективні, громадські та особисті послуги X X X 7,3 ↑ ↑ Транспорт X X X 7,3 ↑ ↑ Добувна промисловість 18,8 15,7 12,6 5,8 ↓ ↓ Харчова промисловість 19,1 8,7 10,2 5,8 ↑ ↓ Хімічне виробництво 11,2 X X X = ↓ Всього 77,1 71,2 72 84,1 х х
Кардинальнихструктурних зрушень у спеціалізації СЕЗ і ТПР не відбулося: стабільно зростаютьінвестиційні ресурси та питома вага металургії; виробництва та розподіленняелектроенергії, газу та води; транспорту та послуг.
6.Реалізація інвестиційних проектів, структура та форми залучення інвестицій увільні економічні зони України
Зростаннякількості, сукупної та середньої вартості проектів, що затверджувалися дореалізації у СЕЗ і ТПР, яке мало місце протягом 2000-2003 років, свідчить про вцілому ефективні дії органів управління та місцевих влад. Але якщо розглядатирегіональні системи зон і територій зі спецрежимом, то виявляється певнанеоднорідність.
Збільшеннякількості проектів, що знаходяться в стадії реалізації, є стійкою тенденцієюдля одинадцяти з тринадцяти регіональних систем СЕЗ і ТПР. Виключеннястановлять СЕЗ Одеської області (2002 р. — 9 проектів; 2003 р. — 9) та ТПР м.Суми (1 проект). При цьому сукупна кількість інвестицій, які мають бути внесенізгідно договорів-контрактів, знизилась у Львівській області. Проте скороченнясередньої вартості проектів, що знаходяться в стадії реалізації, відбулось у СЕЗі ТПР шести регіонів — у Волинській, Житомирській, Київській, Луганській,Львівській, Чернігівській областях (див. табл. 2). Це спричинено затвердженняму попередні роки менш коштовних проектів та відповідно є продовженнямтенденцій, сформованих у 2001 -2002 роках.
Таблиця 2.
Спрямованістьзмін, що відбуваються в інвестиційній сфері СЕЗ і ТПРНазва показника Загальна спрямованість (характеристика динаміки) окремих показників СЕЗ 1 ТПР кількість проектів, що знаходяться у стадії реалізації загальний обсяг інвестицій, передбачений проектами, що реалізуються середня вартість одного інвестиційного проекту, що реалізується СЕЗ і ТПР АР Крим ↑ ↑ ↑ ТПР Волинської обл. ↑ ↑ ↓ СЕЗ і ТПР Донецької обл. ↑ ↑ ↑ ТПР Житомирської обл. ↑ ↑ ↓ СЕЗ і ТПР Закарпатської обл. ↑ ↑ ↑ СЕЗ Київської обл. ↑ ↑ ↓ ТПР Луганської обл. ↑ ↑ ↓ СЕЗ Львівської обл. ↑ ↓ ↑ СЕЗ Миколаївської обл. ↑ ↑ ↑ СЕЗ Одеської обл. = ↑ ↑ ТПР Сумської обл. = = = ТПР Харківської обл. ↑ ↑ ↑ ТПР Чернігівської обл. ↑ ↑ ↓
На тлі стійкогозростання обсягів затверджених до внесення та фактично залучених інвестицій уСЕЗ і ТПР відбувається зміна матеріально-речової структури інвестиційнихресурсів (див. рис. 4).
/>
Рис. 4.Матеріально-речова структура інвестицій у СЕЗ і ТПР
Постійнезростання абсолютних сум інвестованих коштів у формі грошових внесків(включаючи кредити) та матеріальних цінностей відбувалося з різноюінтенсивністю, внаслідок чого змістились акценти: матеріальні внески, які у2000 році формували базу інвестиційних ресурсів ($107,5 млн., або 47,2%),перестали відігравати провідну роль, перемістившись на другу позицію ($94,9млн., або 19%), натомість посилилася частка грошових внесків (2000 р. — $93,3млн., або 41 %; 2003 р. — $344 млн., або 69,3%).
Нематеріальніактиви практично виключені з процесу інвестування проектів СЕЗ і ТПР — їхпитома вага скоротилася за чотири роки з 1,7 до 0,3%.
Факторамипосилення участі грошових внесків у формуванні інвестицій можна визнати:
- остаточнунормалізацію товарно-грошових відносин у державі;
- посиленнянаціональної грошової одиниці;
- стабілізаціюроботи банківської системи України, збільшення обсягів кредитування реальногосектора економіки;
- поступовеоб'єктивне обмеження можливостей національних підприємств, розташованих у СЕЗ іТПР, брати участь у реалізації проектів, зараховуючи в якості власного внескуналежне їм майно, створене, як правило, до 1990 року.
У той же часнизький рівень залучення нематеріальних активів, про який йшлося вище, не можеоцінюватись однозначно. З одного боку, якщо розуміти під ними залученняноу-хау, новітніх технологій, товарних чи торговельних марок тощо, — маємонегативне явище. З іншого боку, це можна розцінювати і як позитивний елемент,оскільки він протидіє реалізації загальновідомих схем приховування прибутків,штучного завищення вартості подібних внесків тощо, які застосовуютьсяпідприємствами, що залучають нематеріальні активи.
Висновок
Сьогоднірозроблено низку концепцій вільних зон у цілих регіонах і областях (Буковина іЗакарпаття, Волинь і Крим), великих містах (Харків, Одеса, Миколаїв,Севастополь), а також невеликих містечках, окремих районах і навіть територіях(наприклад, Ново-Бєлявська селищна рада в Одеській області). Проте, незважаючина сприятливі передумови для створення і функціонування вільних зон, фактично вУкраїні не створені. Причина такого стану зумовлена тим, що нема державноїпрограми створення вільних економічних зон як невід'ємної складовоїрегіональної соціально-економічної політики в цілому. Потрібні чіткі регулівнімеханізми створення і функціонування всіх без винятку ВЕЗ. У цьому випадку, яквважають спеціалісти, важливимє таке.
1. Визначенняраціональної спеціалізації будь-якої ВЕЗ та її ролі як у розвитку національноїекономіки в цілому, так і регіональної зокрема.
2. Дотриманняєдиних правил визначення витрат і доходів від функціонування вільнихекономічних зон. Адже фінансування вітчизняних ВЕЗ цілком може бути пов'язане зіноземними кредитами та позиками, за які треба виплачувати чималі відсотки. Крімтого, як свідчить світовий досвід, регіональна бюрократія, реалізуючивузькокорисливі інтереси, йде на такі незвичні пільги іноземним кредиторам, якрозміщення екологічно шкідливих і хімічно небезпечних виробництв, зберігання іперевалку їхніх продуктів, пільгове (транспортне, сировинне, кредитне)обслуговування цих виробництв. Ось чому все це потрібно передбачити саме надержавному рівні.
3. Визначенняролі держави у фінансових справах і в управлінні тією чи іншою зоною. Без цьогопитання стратегії і тактики розвитку ВЕЗ ніколи не будуть пов'язані іззагальнонаціональними пріоритетами. У ліпшому випадку вирішуватимутьсутолокальні завдання, а в гіршому — вузькогрупові інтереси нової регіональноїноменклатури.
4. Обґрунтуванняальтернативних варіантів розвитку кожної вільної економічної зони обов'язковоповинні бути пов'язані з перспективами майбутньої структурної перебудовивітчизняної економіки, можливими змінами кон'юнктури світового ринку,проблемами вирівнювання рівнів розвитку різних регіонів країни. Якщо подібнихальтернативних варіантів розвитку не передбачено в загальнонаціональномумасштабі, неминуча ситуація, коли ВЕЗ будуть „законсервовані“, щоразбільше віддалятимуться як від потреб вітчизняної економіки, так і проблемрегіонального розвитку. Це може зумовити локальний сепаратизм або навітьнамагання експериментального економічного відокремлення від держави.
5. Визначенняфінансово-кредитних і податкових особливостей функціонування тієї чи іншоївільної зони, митних, податкових пільг, з огляду на важливість вирішення такихдержавних проблем, як посилення експортного потенціалу країни, зростаннявалютних надходжень, розвиток наукомістких і технологічно передових виробництв,повинно бути диференційоване залежно від того, які проблеми переважно вирішуєта чи інша зона: загальнонаціональні, регіональні чи локальні.
Списоквикористаної літератури
1. Государственноерегулирование рыночнойэкономики: Учебн.пособие. – 2-е изд. – М: Дело, 2002. – 280с.
2. І.Михасюк,А.Мельник, М.Крупка, З.Залога. Державне регулювання економіки. – ЛНУ ім.Франка,Львів: “Українські технології”, 1999. – 640с.
3. КуницынС.В. Управление проектами свободных экономических зон и территорийприоритетного развития. – Киев: Науковий світ, 2002.-62с.
4. Мельник А.Ф.Державне регулювання економіки. — К.: » Наукова думка", 1994.
5. О.С.Чмир.Методологія комплексного аналізу розбудови в Україні СЕЗ і ТПР та її практичнаапробація. // Формування ринкових відносин в Україні № 8, 2004р.
6. О.С.Чмир.Методологія та практика розбудови СЕЗ та розвитку регіонів // Формуванняринкових відносин в Україні № 7, 2004р.
7. Основиеконом. теорії: Підручних у 2-х кн… Кн..2:/ Ю.В.Ніколенко та ін.; — 2-ге вид.Перероб. і доп. – К.: Либідь, 1998.-272с.
8. СмовженкоТ.С. Державна політика сприяння розвиткові підприємництва: Монографія /Інститут регіональних досліджень НАН України. – Львів: Вид-во ЛБІ НБУ, 2001.
9. СтельмащукА.М. Державне регулювання економіки. Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон,2001. –362с.
10. СтеченкоД.М. Державне регулювання економіки: Навч.посібник. – К.: МАУП,2000.-176с.