Державна митна політика

Контрольна робота
з дисципліни:
“Державне регулювання економіки”
Тема
„Державна митна політика ”
Зміст
Вступ. 3
1. Роль і місце митної політики в системі державногорегулювання економіки  5
2. Історія митної справи. 11
3. Ретроспективний аналіз митної політики держави. 12
4. Характеристика сучасного стану митної справи в Україні 18
5. Досвід зарубіжних країн в застосуванні митної політики. 23
6. Впровадження світового досвіду митно-тарифного регулювання в Україні 31
Висновки. 33
Список літератури. 35
Вступ
Європейський вибір України зумовлений усвідомленням інтеграції якчинника сприяння державній незалежності, національній безпеці, політичнійстабільності, економічному розвитку, інтелектуальному прогресу, відновленнюєвропейської сутності країни. Ставлячи перед собою мету інтеграції доєвропейських структур, Україна усвідомлює, що західним державам належитьпровідна роль у сучасній міжнародній системі, зокрема у світовому економічномукомплексі і в міждержавних інституційних механізмах управління глобальними ірегіональними процесами.
В Україні поступово формуються передумови включення її економіки доглобальних та європейських економічних процесів. Створюється цілісна системанаціонального законодавства у сфері митних відносин, формується механізмрегулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом його гармонізації відповіднодо норм і стандартів ГАТТ/СОТ та країн Євросоюзу.
В цьому контексті найважливішою складовою є визначення митної політикидержави, виявлення найбільш ефективного рівня захисту чи відкриття економікидля зовнішнього ринку.
Проголосивши Декларацією про державний суверенітет України незалежністьта самостійність в економічній сфері, Україна тим самим започаткувала свою самостійнумитну політику та своє митне законодавство. Його значення при здійсненнізовнішньоекономічних відносин та міжнародного співробітництва в інших галузяхважко недооцінити як і не треба переоцінювати. Це пояснюється перерозподіломтоварних ринків, необхідністю завоювати на них стійке становище, отримативигоду від ринкових механізмів, наповнити споживацький ринок. Розвитокекономічної активності населення України, різке посилення міграційних процесівта гуманітарних зв'язків, міжнародного туризму, у тому числі і його комерційнихрізновидів, дали поштовх для становлення митного права на нових засадах. У тойже час прозорість кордонів створює передумови для економічних злочинів йпідриву національної економіки.
Одними з перших економічних законів України стали Закон України«Про митну справу в Українській РСР» та Митний кодекс України. Поступовомитне право оформилось у відносно самостійну галузь законодавства й знаходитьсяв процесі становлення. Деякі норми відміняються, інші приходять їм на зміну. Хочадомінуючим підходом у регулюванні відносин, які виникають при перетині кордонуфізичними особами й при переміщенні через нього матеріальних та інтелектуальнихцінностей є адміністрування, це не виключає й приватного регулювання деяких зних.
В контрольній роботі на тему „Митна політика держави” розкриваютьсятакі питання: поняття митної справи; митна політика й основні її елементи; принципимитного регулювання; митна політика і міжнародна торгівля; державне регулюваннядіяльності митних органів та інше.
У процесі підготовки використовувались усі доступні джерела й порадифахівців і теоретиків митної справи з теми роботи.
1. Роль і місце митної політики всистемі державного регулювання економіки
Кожна держава, у тому числі й Україна, має право самостійно визначативласну митну політику, створювати свою митну систему та здійснювати митнерегулювання. На сьогодні в Україні Президентом встановлено, що спрямування ікоординацію діяльності Державної податкової адміністрації України та Державноїмитної служби України здійснює міністр фінансів України.
При цьому встановлено, що спрямування і координація здійснюються шляхом:
формування державної політики у відповідних сферах та здійсненняконтролю за її реалізацією зазначеними центральними органами виконавчої влади;
внесення на розгляд Кабінету Міністрів України розроблених цимиорганами проектів нормативно-правових актів та погодження проектівнормативно-правових актів зазначених центральних органів виконавчої влади;
визначення порядку обміну інформацією між Міністерством фінансів Українита цими органами;
затвердження структури цих органів [17, стр.75].
Митна політика виступає складовою внутрішньої і зовнішньої політики,яка визначає зміст діяльності держави та її компетентних органів у сферірегулювання зовнішньоекономічних відносин й організації митної системи, а їїголовним функціональним завданням є забезпечення захисту національних інтересіві національної безпеки України в економічній і, опосередковано, у політичній,соціальній, екологічній та інших сферах.
Для визначення природи митної політики треба розкрити змістнаціональних інтересів держави на теперішньому етапі.
У ст.2 Митного кодексу України визначено, що митна політика є системоюпринципів і напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічнихінтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних і нетарифних заходіврегулювання зовнішньої торгівлі.
Джерелом принципів формування митної політики, як і митного права,виступають нормативно-правові акти. Законом України «Прозовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що суб'єкти господарськоїдіяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:
принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічноїдіяльності;
принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва;
принципом юридичної рівності і недискримінації;:
принципом верховенства закону;
принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенніта вивезенні товарів.
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»визнається, що усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від формвласності, в тому числі держава, рівні перед законом при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності.
Сьогодні можемо виділити три базові функції митної політики: фіскальну;регулятивну; захисну.
Зміст фіскальної функції митної політики полягає у наповненнідержавного бюджету за рахунок стягнення мита, податку на додану вартість,акцизного збору з товарів та інших предметів при переміщенні через митнийкордон. Від перелічених вище стягнень слід відрізняти такі митні платежі, якзбір за митне оформлення, плата за зберігання товарів на митних складах, митнесупроводження тощо, які не виконують фіскальної функції, а є платою за послугимитниці. Регулятивна функція передбачає вплив з боку держави і її компетентнихорганів на зовнішньоекономічні відносини за допомогою засобів економічного танеекономічного (адміністративного) характеру з метою регулювання останніх длязабезпечення національних інтересів, інтересів національних товаровиробників тастворення сприятливих для них умов, забезпечення виконання державної політики усфері економіки, виконання міжнародно-правових зобов'язань держави. Подібнерегулювання здійснюється за допомогою встановлення ставок мита й митних зборів,ліцензування, квотування та встановлення інших нетарифних обмежень.
Третьою базовою функцією митної політики є захисна функція. Іноді такуфункцію ще називають «правоохоронною», але вона, як функція державноїполітики, має дещо ширше значення, ніж просто правоохоронна діяльність держави.Ця функція насамперед спрямована на захист держави від зовнішніх загроз і вширокому розумінні включає: забезпечення національної безпеки держави,підтримання миру та міжнародної безпеки, суспільного порядку, моральності,захист внутрішнього ринку, захист інтересів споживачів, створення умов дляпідтримання законності щодо порядку переміщення через митний кордон Українитоварів і транспортних засобів, ефективну боротьбу з контрабандою тапорушеннями митних правил, сприяння боротьбі з міжнародним тероризмом,злочинністю тощо. Велика частина подібних завдань реалізується у процесівиконання митними органами своїх контрольних функцій, а також при виконаннізавдань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.
У деяких випадках охоронна функція митної політики діставалапріоритетне значення і ставала головним завданням держави у митній сфері. Цебуло характерним для закритих суспільств, наприклад, для колишнього СРСР з йогомонополією зовнішньої торгівлі. [17, стр.77]
В українському національному законодавстві станом на сьогодні неврегульоване питання щодо надання митним органам статусу правоохоронних, хочфактично вони виконують подібні функції.
Економічна політика реалізується шляхом здійсненнявнутрішньоекономічної та зовнішньоекономічної політики, які є її складовими.
Виступаючи одним із засобів вирішення внутрішньоекономічних завдань, щостоять перед кожною державою, митна політика відіграє істотну роль у peaлізаціїдержавної політики в галузі економіки. Особливого значення в Україні це набулоза умови вирішення завдань щодо стимулювання розвитку та структурної перебудовинаціональної економіки, підвищення її конкурентоспроможності та захистувітчизняного ринку. Від митної політики багато в чому залежить досягненняфінансової стабілізації у державі, стимулювання залучення іноземних інвестиційу національне виробництво.
Одним із напрямків митної політики є участь у міжнародній діяльностіУкраїни з метою створення сприятливих умов для прогресивного економічного тасоціального розвитку України; забезпечення повноправної участі України вдіяльності ВМО та інших міжнародних організаціях; участь у заходах, пов'язанихз протидією поширенню зброї, засобів її доставки, військового спорядження; поглибленнятранскордонного співробітництва; адаптації законодавства України у митній сферідо міжнародного законодавства тощо.
Митна політика слугує забезпеченню та реалізації зовнішньоекономічнихзавдань й інтересів держави. Поміркована та урівноважена, а головне, стабільнамитна політика створює умови для функціонування у стабільному станінаціональної економіки, її зміцнення, сприяння розвитку експортного потенціалувітчизняної продукції, пришвидшення й поглиблення інтеграції у європейську ісвітову економічну систему та активізації участі у міжнародних економічних іфінансових організаціях, протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам, якщо вонивиникають.
Функціональну систему заходів митно-тарифного регулювання можнарозглядати як головну складову реалізації митної політики.
Митно-тарифне регулювання — це економічні заходи цінового регулюваннязовнішньої торгівлі для стимулювання балансу внутрішнього й зовнішнього ринків,обсягів виробництва і споживання.
Система митно-тарифного регулювання реалізує базові (основні) функції: економічну,політичну, фіскальну, регулятивну, охоронну та адміністративну.
Законодавством України у сфері митно-тарифного регулювання визначено:
принципи формування митного тарифу та інших видів мита і податків (сталість,передбачуваність, можливість оперативного реагування);
види ставок, що застосовуються (адвалорні, специфічні або комбіновані);
рівень ставок мита та інших видів еквівалентних мит, податків і зборів,що застосовуються при експорті/імпорті;
порядок справляння мита (на загальній, пільговій, сезонній абопреференційній основі тощо);
характер побудови та рівень деталізації товарної номенклатури;
перелік товарів і країн, які підпадають під дію національної схемипреференцій.
Митно-тарифна політика України упродовж 1993-2005 років пройшла кількаетапів свого розвитку — від застосування заходів ліберальної тарифної політикидо політики селективного протекціонізму. [17, стр.81]
Митне оподаткування товарів та інших предметів при їх ввезенні на митнутериторію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу України якийє систематизованим звітом ставок ввізного мита.
Єдиний митний тариф набрав чинності згідно з Законом України «ПроМитний тариф України» від 5 квітня 2001 року №2371-111.
Для виконання державою своїх функцій у рамках митної політики, окрімзаходів впливу на відповідну групу суспільних відносин (заходи тарифного танетарифного регулювання), існує специфічний інститут держави, який визначаєтьсяпоняттям «митна справа». Стаття 3 Митного кодексу України визначаємитну справу як порядок переміщення через митний кордон України товарів й іншихпредметів, митне регулювання, пов'язане з встановленням мита і митних зборів,процедури митного контролю та інші засоби втілення у життя митної політики. Домитної справи входять також організаційно-правові питання функціонування митнихорганів, на які згідно з ч.1 ст.11 МКУ покладено безпосереднє здійснення митноїсправи.
Митна справа має внутрішню спрямованість, зумовлену тим, що засобимитного регулювання, контролю, встановлений порядок переміщення товарів черезмитний кордон існують у рамках функціонування державного управління і томубезпосередньо пов'язані з територіальною юрисдикцією держави і можутьзастосовуватися лише щодо суспільних відносин, які виникли у зв'язку зперетином товарами митного кордону України.
Безпосередньо митна справа реалізується митними органами, якимделеговано здійснення митного контролю і митного оформлення товарів,транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються через митний кордонУкраїни.
Встановлення митно-тарифних і нетарифних заходів є складовою дій, якізабезпечують зовнішньоекономічну безпеку, а виконання митних правил, порядків іпроцедур, у тому числі заходів реалізації забезпечення митної політики,справляння податків та зборів, організації протидії митним порушенням, тобтореалізація митної справи, і належать до заходів, які забезпечують митну безпекудержави. [4, стр.474]
Чітко визначивши складники оцінки діяльності митних органів зреалізації митної справи, можна визначити стан митної безпеки, яка досягаєтьсяшляхом ефективної реалізації митної справи у країні в цілому.
Місце й роль митної політики у системі загальнодержавної політикивизначається багатьма внутрішньоекономічними та зовнішньоекономічними чинниками.
Митна політика як суспільне явище має комплексний характер, тісновзаємопов'язана з іншими складовими державної політики, перебуває у прямій чиопосередкованій залежності від них, але й сама має істотний вплив на них,фокусує у собі інтереси держави у внутрішньоекономічній, зовнішньоекономічній,фінансовій, податковій, валютній, кредитній сферах.
Митна політика, виступаючи складовою внутрішньої і зовнішньої державноїполітики, формується та запроваджується, спираючись на об'єктивний аналіз.
Втілюючи у життя митну політику, треба розглядати діяльність державнихорганів у рамках єдиного інституціонального механізму, спрямувавши їх навиконання конкретних завдань у цій сфері з єдиною метою — забезпеченнянаціональної безпеки та захисту національних інтересів України. 2. Історія митної справи
Історія розвитку митної справи починається з давніх часів, строгокажучи, митна охорона меж, як один з елементів державності, існувала натериторії України з давніх часів, точкою відліку якої служить епоха КиївськоїРусі. Київські князі підтримували вже досить широкі торгові зв'язки, перш завсе з Візантією, що служила основним ринком збуту таких споконвічно російськихпредметів експорту, як хутро, мед, віск та ін. Саме у цей період з'являютьсязачатки митної справи в Україні. Тут, в Київській Русі, ми знаходимо витокисамого поняття митного регулювання, у тому числі і термінології, що склалася вцій області в українській науці і практиці.
Були свої порядки і в Запорізькій Січі, яка зіграла велику роль встановленні України як держави. Козацтво вело живу торгівлю, чому сприяло якрозташування вільностей, так і природні шляхи сполучення. Першим торговимпартнером запорожців була Туреччина. Чітку систему митної справи мала СлавнаКозацько-гетьманська Держава. Починаючи з Богдана Хмельницького, Державна казназбирала прикордонне мито евеку (вивізну) і інфуку (ввізну).
З кінця 17 до початку 20 сторіч українці жили у складі Російськоїімперії. Україна отримала назву «Малоросія». Питаннями митної політикизаймалися хаотично найвищі органи, що часто змінювали один одного. УрядОлександра Першого проводив протекційну митну політику. Воно орієнтувалося назбільшення митних доходів казни. Для того були підстави: починався процесбудівництва залізниць і парового транспорту.
У митній політиці Російської держави другої половини 19 ст. перевагавіддавалася вільній торгівлі і підприємництву. Підвищилася дієвість митногоконтролю у сфері боротьби з контрабандою.
У 1918 р. за рішенням гетьмана Павла Скоропадського був організованийкорпус прикордонної варти, якому була доручена не тільки охорона межі України,але і виконання окремих митних функцій.
29 листопада 1996 р. Президент України видав Указ про підставу на базіколишнього Державного митного комітету України і його органів, Державної митноїслужби України і її органів – регіональних і спеціалізованих митниць. Нинімитна служба України, створена в 1991 році (Державний митний комітет України) іреорганізована на основі Указу Президента від 29 листопада 1996 року в Державнумитну службу України, є розгалуженою, багатофункціональною структурою, щоорганічно вписується в економічну систему молодої держави часів незалежності,що реформується. Це 55 митниць, майже 200 митних постів і вже близьке до двохдесяток тисяч число працівників митниці. [9] 3. Ретроспективний аналіз митноїполітики держави
У сучасних умовах економічного розвитку України, розширеннязовнішньоекономічних зв'язків особливого значення набуває митна політика,основу якої становить митне законодавство. Останнє визначає принципиорганізації митної справи в Україні з метою, з одного боку, створеннясприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а зіншого, — захисту та забезпечення конституційних прав і свобод громадян,держави, суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності й додержанняними правил, установлених у цій галузі.
Митне законодавство України спрямовано на розв'язання таких завдань: забезпеченняорганізації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи,закріплення правових механізмів взаємодії всіх її елементів; визначення загальнихпринципів регулювання митних відносин; захист економічних інтересів України,забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із міжнародних договорівУкраїни стосовно митної справи; встановлення правових норм, які б забезпечувализахист інтересів споживачів і додержання учасниками зовнішньоекономічнихзв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку; створення умов дляефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю завалютними операціями; підвищення рівня організаційних і правових гарантійсуб'єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності.
Митну політику України визначає Верховна Рада України.
Основними принципами митного регулювання є: верховенство права; законністьі верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересівдержави; збалансованість інтересів держави, фізичних і юридичних осіб — принципсправедливості; недопустимість подвійного оподаткування; однаковість митнихрежимів; єдність регулювання митних відносин, стабільність митногозаконодавства; додержання митними органами (посадовими особами) прав юридичнихта фізичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення та дії; гласність. Згідноз Митним кодексом України [12], прийнятим 11 липня 2002 р. (далі — МК), митнасправа включає: порядок переміщення через митний кордон товарів та іншихпредметів; митне регулювання, пов'язане з встановленням мит і митних зборів,процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики. Доскладових частин митної справи належать митна статистика й ведення товарноїноменклатури зовнішньоекономічної діяльності, боротьба з контрабандою тапорушеннями митних правил, розгляд справ про порушення митних правил.
Загальну характеристику митної справи пов'язано з визначенням термінів ікатегорій, таких, зокрема, як митні органи, митниця, митна територія, митнийкордон, митний контроль, зона митного контролю, митне оформлення, митнадекларація.
1. Митні органи — спеціально уповноважені органи виконавчої влади вгалузі митної справи, на які відповідно до Митного Кодексу та інших законівУкраїни покладено безпосереднє здійснення митної справи.
2. Митна територія України — зайнята сушею, територіальне море,внутрішні води й повітряний простір, а також штучні острови, установки йспоруди, що створюють у виключній морській економічній зоні України, на якіпоширюється виключна юрисдикція України. Вони становлять єдину митну територіюУкраїни.
Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаютьтакими, що перебувають поза межами митної території України, крім випадків,визначених законами України.
3. Митний кордон України — межі митної території України є митнимкордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордономУкраїни, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі територіїспеціальних митних зон становлять митний кордон України.
4. Митний контроль — сукупність заходів, які здійснюють митні органи вмежах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм Митного Кодексу,законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнароднихдоговорів України, укладених у встановленому законом порядку.
5. Зона митного контролю — місце, визначене митними органами в пунктахпропуску через митний кордон України або в інших місцях митної територіїУкраїни, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури.
6. Митний режим — сукупність норм, установлених законами України зпитань митної справи, що, залежно від заявленої мети переміщення товарів ітранспортних засобів через митний кордон України, визначають порядок такогопереміщення й обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.
7. Митне оформлення — виконання митними органами дій (процедур), якіпов'язано із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортнихзасобів, що переміщують через митний кордон України, і мають юридичне значеннядля подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
8. Митна декларація — письмова заява встановленої форми, яку подаютьмитному органу. Містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, якіпереміщують через митний кордон України, необхідні для їх митного оформленняабо переоформлення.
9. Предмети — особисті речі, товари, транспортні засоби та окреміномерні вузли до них, що переміщують через митний кордон України
Правові, економічні та організаційні основи митної справи визначено вКонституції, законах України (серед них особливе місце належить МК — комплексномузакону в сфері митної справи), нормативних актах Президента України й КабінетуМіністрів України, актах Державної митної служби України (далі — ДержмитслужбаУкраїни) та інших центральних органів виконавчої влади. Виключно законамиУкраїни визначаються засади митної справи.
МК становить основу митного законодавства України. За своїм характеромвін є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпаютьрізні галузі права — адміністративне, цивільне, фінансове, кримінальне та, увизначеній частині, міжнародне. У МК визначено: функції митних органів; службав митних органах; принципи переміщення товарів і транспортних засобів (право наввезення та вивезення, заборона на ввезення та вивезення, обмеження на ввезеннята вивезення; митні режими; митні платежі; митне оформлення; митний контроль; митніпільги; митна статистика; ведення Української класифікації товарівзовнішньоекономічної діяльності; відповідальність за порушення митних правил, атакож правила провадження в справах про такі порушення та їх виконання). [7]
Джерелами митного права є також закони, основним змістом яких є самемитні питання, та інші закони, в яких містяться норми митного права. До першоїгрупи належать Закони України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р.,«Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення йоподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться(пересилаються) громадянами на митну територію України» від 10.10. 2001 р.
У механізмі правового регулювання фінансової діяльності митних органівважливу роль відводять саме Закону про Єдиний митний тариф. Він установлює наєдиній митній території України шляхи обкладання митом предметів, якіпереміщують. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всіх суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, організаціїгосподарської діяльності й територіального розміщення, за винятком випадків,передбачених законами України та її міжнародними договорами. Єдиний митнийтариф України базується на міжнародно-визначених нормах і розвивається внапрямі максимальної відповідності загальноприйнятим у світовій практиціпринципам і правилам митної справи.
До другої групи належать, наприклад, Закони України «Про вивезення,ввезення та повернення культурних цінностей» від 21 вересня 1999 р., «Прогуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 р., «Про операції з давальницькоюсировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 7 жовтня 2001 р.
Оперативне регулювання митних відносин забезпечують укази Президента йпостанови Кабінету Міністрів України, наприклад, Указом Президента України від10 лютого 1996 р. було затверджено Положення про індикативні ціни у сферізовнішньоекономічної діяльності, від 24 серпня 2000 р. — Положення про державнумитну службу України.
Здійснюючи регулювання митної справи Кабінет Міністрів України видаєпостанови й розпорядження, якими затверджує різні правила. Відповідно до новогоМК України постановами Кабінету Міністрів України затверджено порядокзастосування режимів тимчасового ввезення (вивезення), реімпорту, реекспорту,відмову на користь держави й знищення або руйнування товарів, що перебуваютьпід митним контролем, митного складу та інше. Постановами Кабінету МіністрівУкраїни затверджено Правила ввозу транспортних засобів на територію України (21травня 1994 р), перелік шляхів і напрямів транзиту підакцизних товарів черезтериторію України й пунктів на митному кордоні, через які здійснюють ввезеннята вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакцизних товарівавтомобільним і залізничним транспортом через територію України (6 травня 1996р). [17]
Значне місце в регулюванні питань митної справи посідають наказиДержмитслужби України, положення, правила, інструкції, у деяких випадках — методичнірекомендації, вказівки, розпорядження, інформаційні листи, які вона видає. Такимиактами врегульовано порядок ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічноїдіяльності в митних органах; порядок транзиту зовнішньоторговельних вантажівзалізничним транспортом; порядок декларування іноземної валюти тощо.
У разі, коли необхідно встановити норми й правила, що мають значення нетільки для митного регулювання, а й для інших галузей, приймають спільні актимитної служби із зацікавленими міністерствами та відомствами. Такі акти єобов'язковими до виконання як у митній системі, так і в інших структурахвиконавчої влади. Так, наказом Держмитслужби та Міністерства юстиції Українивідповідно до нового МК України та Закону України «Про виконавче провадження»встановлено порядок передачі органам державної виконавчої служби майна,вилученого митними органами й щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію.4. Характеристика сучасного станумитної справи в Україні
Протягом січня-червня 2007 року зусилля Держмитслужби були зосередженіна забезпеченні вчасного та якісного виконання її основних завдань, пов’язанихіз протидією порушенням митного законодавства, наповненням державного бюджету,вдосконаленням митного законодавства і приведенням його у відповідність доміжнародних стандартів і стандартів Євросоюзу, спрощенням та модернізацієюмитних процедур на кордоні й усередині держави; активізації міжнародногоспівробітництва і співпраці з діловими колами та боротьби з корупцією.
Протягом І півріччя 2007 року в умовах зростання обсягівзовнішньоторговельних операцій митними органами забезпечено безперебійнеоформлення 235,4 млн. тонн вантажів, з них експорт – 70,6 млн. тонн, імпорт –62,0 млн. тонн, транзит – 102,8 млн. тонн. В середньому щодня оформлялося майже1,3 млн. тонн вантажів, пропускалися близько 200 тис. громадян, 61 тис. транспортнихзасобів.
Порівняно з І півріччям 2006 року обсяги ввезення товарів зросли на 8,8млрд. дол. США (на 47%), обсяги експорту – на 5,7 млрд. дол. США (на 33%). [25]
Забезпеченню митного оформлення зовнішньоторговельних операцій сприяларобота з вдосконалення структури митної служби, а також технологій митногоконтролю та оформлення, спрямована на прискорення та спрощення процедур митногооформлення товарів, що перетинають митний кордон України, при одночасномуздійсненні ефективного контролю за дотриманням суб’єктами зовнішньоекономічноїдіяльності чинного законодавства України.
Активно проводилась робота щодо розробки нормативно-правових актів,спрямованих на прискорення товаро- та пасажиропотоків, спрощення митнихпроцедур, а також в цілому процедур державного контролю.
Верховною Радою України у І півріччі 2007 року прийнято у першомучитанні розроблені Держмитслужбою законопроекти щодо:
— запровадження оподаткування за пільговими ставками товарівукраїнського походження, які імпортуються в Україну. Це сприятиме створеннюрівних умов оподаткування продукції українського походження та походженням зінших країн; припиненню можливих ухилень від сплати податків шляхом вивезеннявиробленої з давальницької сировини продукції з наступним її зворотнімввезенням без оподаткування ввізним митом;
— удосконалення визначення бази оподаткування товарів, які надходять вміжнародних поштових відправленнях. Законопроект спрямований на припиненняможливості використання фізичними особами каналів поштового зв’язку длякомерційної діяльності шляхом подрібнення товарної партії до обсягівнеоподаткованого мінімуму;
— внесення змін до Законів України “Про Митний тариф України” та “ПроЄдиний митний тариф” в частині опису та кодування товарів з метою виправленнятехнічних помилок, пов’язаних з неточністю перекладу оригінального текстуМіжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів.
Урядом затверджено розпорядження про організацію роботи державнихконтрольних органів за принципом „єдиного офісу”, проект якого розробленийДержмитслужбою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07. 2007 № 910 “Провнесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574”затверджено форми вантажної митної декларації, що відповідають формам бланківєдиного адміністративного документа (single administrative document /SAD/, далі√ ЄАД), які відповідно до положень Конвенції про спрощення формальностейв торгівлі товарами застосовуються в Європейському Союзі й країнах Європейськоїасоціації вільної торгівлі. Запровадження форм вантажної митної декларації,аналогічних формам бланків ЄАД, створює передумови для інтеграції митних системУкраїни та Європейського союзу, зокрема приєднання України до Конвенції проспрощення формальностей в торгівлі товарами, можливість чого визначена положеннямистатті 76 Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськимиспівтовариствами і Україною від 14.06.94, а також Конвенції про процедуруспільного транзиту. Постанова набирає чинності з 01.01. 2008. Окрім приведеннязразків бланків у відповідність до бланків, що застосовуються в ЄС,Держмитслужбою також здійснюється розробка нової редакції Інструкції пропорядок заповнення вантажної митної декларації з урахуванням вимог Конвенціїпро спрощення формальностей в торгівлі товарами та додатку №37 РегламентуКомісії ЄС від 02.07.93 № 2454/93. [26]
Для забезпечення повноти стягнення платежів до бюджету проводитьсяорганізаційна робота по збільшенню бази оподаткування шляхом посилення контролюза використанням податкових пільг, вексельних форм розрахунків, митнимоформленням на підставі рішень судів.
Завдяки проведеній роботі протягом І півріччя 2007 року до Державногобюджету України перераховано податків та зборів на суму 25 млрд.450,6 млн. грн.,що на 7 млрд.683,6 млн. грн. (на 43%) більше, ніж у січні-червні 2006 році (17млрд.767,0 млн. гривень). [27]
Розмір середньоденного перерахування митних платежів та інших податківі зборів за січень-березень 2007 року складає 213,9 млн. грн., що у 1,4 разибільше, ніж за аналогічний період попереднього року.
Загальні обсяги перерахувань у І півріччі 2007 року у порівнянні зсічнем-червнем 2006 року збільшились за всіма видами митних платежів:
по ПДВ – на 6 119,0 млн. грн. (на 44,0%);
по ввізному миту — на 1 187,7 млн. грн. (на 40,1%);
по вивізному миту – на 17,0 млн. грн. (на 10,4%);
по акцизному збору – на 271,6 млн. грн. (у 2 рази);
по митних зборах – на 74,5 млн. грн. (на 18,7%);
по єдиному збору – на 8,5 млн. грн. (на 24,1%). [27]
Досягненням у напрямі наповнення Держбюджету України значною мірою сприялаактивна взаємодія митної служби із суб‘єктами господарювання. Головною метоютакої співпраці митної служби з бізнесовими колами є протидія „сірій”контрабанді, подолання тіньових механізмів ввезення в Україну товарів,створення надійних бар’єрів надходженню на споживчий ринок продукції без сплативизначених чинним законодавством податків і зборів, недопущення втратДержавного бюджету.
Затверджено методичні рекомендації із застосування окремих положеньМитного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартостітоварів, які імпортуються на митну територію України. Здійснення заходів щодопосилення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів дозволилопротягом І півріччя 2007 року додатково направити до Держбюджету 547,6 млн. грн.,що на 40,3 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період попереднього року.
Додаткові надходження до бюджету за рахунок посилення контролю зароботою з прийняття класифікаційних рішень склали 49,9 млн. грн., за рахунокперевірки країни походження товарів – 5,5 млн. гривень.
Митними органами забезпечується контроль за дотриманням законності примитному оформленні товарів та вантажів.
Протягом І півріччя 2007 року порушено 170 кримінальних справ проконтрабанду на загальну суму 199,9 млн. гривень.
За фактами порушень митного законодавства складено 12 903 протоколівпро порушення митних правил на загальну суму 340,2 млн. гривень.
При цьому у 9 403 справах реально вилучено предмети правопорушень насуму 197,2 млн. грн., що на 573 справи (52,3 млн. грн) більше, ніж засічень-червень 2006 року.
Протягом І півріччя 2007 року вилучено:
— промислових та продовольчих товарів, сировини та матеріалів на 120,9млн. грн.;
— валюти на 27,0 млн. грн.;
— транспортних засобів на 48,1 млн. гривень.
Протягом січня-червня 2007 року у 384 випадках вилучалися наркотичніречовини, у 214 – зброя, у 46 – історичні та культурні цінності. [25]
Одним з пріоритетних напрямів діяльності є налагодження ефективноївзаємодії митних органів України з відповідними службами суміжних держав, атакож країн — найбільших торгівельних партнерів України з питань обмінуінформацією про взаємну торгівлю з метою виявлення тіньових схем узовнішньоекономічній діяльності, організованих угруповань, що мають корумпованізв’язки з владними структурами і ведуть заздалегідь сплановану злочиннудіяльність у фінансовій, банківській, зовнішньоекономічній сфері, займаютьсялегалізацією (відмиванням) кримінальних коштів.
Держмитслужбою України проводиться робота, спрямована на забезпеченняучасті громадян у формуванні та реалізації державної політики в галузі митноїсправи. Практично завершено створення Громадських рад у митній системі, якідіють на даний час при 42 митницях. Громадські ради беруть участь в обговоренніпроектів нормативно-правових актів, надають зауваження та пропозиції не лише зпідготовки нормативних документів, а й щодо опрацювання технологічних процесівмитного контролю.
5. Досвід зарубіжних країн взастосуванні митної політики
Розглянемо особливості митної політики країн, що є провіднимисуб'єктами світової торгівлі (Японія, США), та посткомуністичних країн, які, які Україна, нещодавно почали самостійно визначати свою митну політику (Польща,Словенія та Словаччина), потужної країни, що стрімко розвивається, — Китаю, атакож нашого найбільшого торговельного партнера — Російської Федерації. Миспробуємо виокремити ефективні сучасні прийоми митно-тарифного регулювання врізних країнах та запропонувати використання деяких із них в Україні.
Розглянемо табл.1 [2, стр.8], в якій наведено макроекономічні показникиза країнами та показники щодо митно-тарифного регулювання. Насамперед,зазначимо, що середньоарифметичні ставки мита в усіх вищезазначених країнах єзначно вищими за середньозважені, що може свідчити як про дієвість механізмутарифного регулювання (особливо для країн з розвиненою ринковою економікою),так і про декларування товарів не за своїм кодом задля уникнення оподаткування(частіше для країн з високим рівнем корупції та недостатньо ефективною організацієюмитного контролю).
Таблиця 1.
Основні показники міжнародної торгівлі в розрізі країн за 2005 рік*Країна Обсяг імпорту, млрд. дол. США Обсяг експорту, млрд. дол. США Середньозважена ставка мита,% Середньоарифметична ставка мита,% Зібране імпортне мито, млрд. дол. США ВВП, млрд. дол. США Населення, млн. чол. Україна 37,2 38,2 2,7 7,7 1,0 77,9 46,5 Китай 660,1 762,0 2,7 10,4 17,8 2224,8 1315,9 Японія 531,1 669,1 2,0 3,1 10.6 4 571,3 128,1 США 1671,0 927,5 1,4 3,7 23,2 12485,7 298,2 Росія 98,5 241,4 7,0 9,9 6,9 766,2 143,2 ЄС 1283,9 1205,7 4,2 12690,6 455,3 в т. ч. Словенія 17,2 15,1 6,3 4,2 1,1 34,0 2,0 Польща 95,7 92,7 1,2 4,2 1,1 300,5 38,5 Словаччина 34,5 32,4 1,0 4,2 0,3 46,8 5,4
* Розраховано за даними річних звітів СОТ та офіційнихвеб-сторінок митних служб за 2005 та 2004 (Словенія) роки.
Також слід зазначити, що у промислово розвиненихкраїнах митно-тарифна політика відіграє, насамперед, регулюючу, а не фіскальнуроль і мито складає невелику частку ВВП. Так, у США, Японії, країнах Євросоюзу(окрім кількох нових) надходження від справляння ввізного мита складають небільше 0,3% ВВП. На відміну від них, в Україні, Росії, Китаї, Словаччині — від0,7% до 1,3% ВВП. Словенія ж взагалі виділяється за цим показником — 3,2% ВВП іпонад 14% державного бюджету (тарифи Євросоюзу в 2004 р. в країні ще не діяли).
Розглянемо структуру товарної номенклатури в різнихкраїнах (табл.2) [2, стр.9]. Зауважимо, що з усіх країн, які аналізуються,Україна має найбільш розгалужену номенклатуру, що, на жаль, дуже часто можевикликати неоднозначне визначення коду товару та ризик декларування товару неза своїм кодом. Крім того, Україна до другої половини 2005 р. застосовувалабагато специфічних та комбінованих ставок мита, що притаманно для країн звисоким рівнем корум-пованості і певною мірою захищає державу від заниженнямитної вартості (сьогодні ця частка не перевищує 5%).
Таблиця 2
Товарна номенклатуразовнішньоекономічної діяльності та доля адвалерних тарифів*Країна Кількість позицій Доля адвалерних ставок,% Стандартна шсстизнакова номенклатура 5019 Країни Євросоюзу 10754 94 США 10085 88 Японія 8964 94 Китай 6509 100 Україна 11676 83 Росія 11289 88 * Розраховано за даними річного звіту СОТ за 2004 рік.
Японія. Японія до початку XX ст. мала дуже обмеженізовнішньоторговельні відносини. Ця країна була економічно відсталою і при цьомуфактично закритою від імпорту. Сьогодні Японія — одна з найбільш відкритих усвіті країн, середньозважена ставка мита становить 2%. Проте, при цьому встановленофактично заборонні ставки на деякі види товарів: рис — 444%, пшеницю — 193%,також високі ставки встановлено на молочні, м'ясні та нафтопродукти.
Японія не є членом жодної міжнародної торговельноїорганізації, крім СОТ, проте має договори про пільгове митне оподаткування знизкою країн, що розвиваються. Часто ставки за цими договорами навіть нижчі,ніж передбачені ГАТТ.95% тарифних ставок в Японії є адвалерними (тобтообчислюються як відсоток від вартості товару). При цьому багато ставок диференціюютьсязалежно від застосованого методу визначення митної вартості.
Понад третина товарів при імпорті не обкладаютьсямитом, переважно це сировина. Ще понад 45% товарних позицій оподатковуються заставками менше 5%, і тільки 3% товарів оподатковуються ставками понад 30%,серед них текстильні товари, взуття та продукти харчування.
Японія дуже широко застосовує квотування та іншіметоди нетарифного регулювання, проте при цьому майже не використовуєкомпенсаційні та антидемпінгові ставки.
Також в Японії діє унікальна система податковихпільг для імпортерів, які завозять товари, що не оподатковуються, — ціпідприємства мають право на податковий кредит у розмірі 5% від обсягу імпорту. Обсягімпорту товарів, які не оподатковуються, складає понад 25%.
США. Американську митну політику можна вважатисталою із 1913 p., коли В. Вілсон провів значне зниження тарифних ставок. З тихпір американський уряд дотримувався лінії низьких тарифних ставок. Основна ідеяв економіці була такою: якщо галузь потребує захисту, значить її не слідвзагалі підтримувати, тоді відбудеться перерозподіл грошей до прибутковоїгалузі. Це призвело до величезного потоку імпорту товарів з Японії у 70-х рокахXX ст., особливо потерпало від цього американське автомобілебудування, врезультаті цього США вдалися до квотування окремих груп товарів.
У 1994 р. за ініціативи США було створено зонувільної торгівлі з Канадою та Мексикою (NAFTA). В 2000 р. було наданопреференційний торговельний статус Китаю.
У зв'язку з виведенням виробництва у країни здешевою робочою силою та відсутністю тарифних бар'єрів для товарів із Китаю, вамериканських магазинах стає все менше і менше товарів із позначкою «зроблено вСША». Для американців стало шоком виведення з країни виробництва джинсів «ЛевіСтраус», продаж IBM торговельної марки портативних комп'ютерів «Think Pad» чивинесення виробництва мікропроцесорів до Європи та Східної Азії. В результаті у2005 р. Сполучені Штати Америки мали рекордне від'ємне сальдо торговельногобалансу понад 740 млрд. дол. США.
Узагальнюючи інформацію щодо митно-тарифноїполітики провідних суб'єктів світової торгівлі, ми можемо зробити такі висновки:
завдання наповнення державного бюджету для митнихслужб цих країн стоїть на останньому місці і митні платежі складають незначнудля держави частку;
митна політика цих країн передбачає застосуваннярежиму вільної торгівлі, а інколи навіть стимулювання імпорту;
захист національного товаровиробника існує тількидля незначної кількості стратегічно важливих галузей.
Польща. Загалом митну політику Польщі можнаохарактеризувати сполученням «поміркований протекціонізм». На початку 90-хроків XX ст. Польщею було встановлено високі ставки мита на продукціюпромислового виробництва та сільського господарства для забезпечення підтримкивласного товаровиробника. Із 1995 р. Польща — член-засновник СОТ, митнаполітика країни формується відповідно до вимог цієї організації. Так, до 2000 р.ставки на промислову продукцію були знижені в середньому на 40%, а насільськогосподарську — на 36%.
Сьогодні Польща є членом Європейського Союзу і неможе самостійно визначати митну політику та встановлювати митні тарифи, крімтого, значна частка зібраних митних зборів перераховуються до бюджету ЄС. Цебуло досить сильним ударом по польській легкій та харчовій промисловостях, аджемитні ставки ЄС на момент їх встановлення в Польщі були в середньому нижчими на6%. Так, значно зріс імпорт взуття та текстильної продукції з Китаю, а такожпродукції харчової промисловості з країн колишнього СРСР. Таким чином, значна лібералізаціяімпорту призвела до від'ємного сальдо торговельного балансу — 3 млрд. дол. СШАу торгівлі товарами і — 4 млрд. дол. США разом з послугами у 2005 році.
Словенія. У Словенії імпорт складає понад 50% ВВП,а митні надходження у 2005 р. склали майже 3,9 млрд. дол. США, тобто 51%державного бюджету. Словенська митна служба має абсолютно безпрецедентну длярозвинутих країн чисельність робітників — понад 2300 осіб, або 0,12% всьогонаселення (для порівняння: в Україні всього 0,04%).
При цьому країна, яка настільки сильно залежить відміжнародної торгівлі, має зовсім низькі митні ставки. Наприкінці 2003 р. середньозваженаставка мита становила 6%, і це на тлі значного від'ємного сальдо торговельногобалансу — 2 млрд. дол. США. Зі вступом до ЄС Словенія повинна на 2-3% знизитисвої митні ставки, відповідно до Європейського законодавства, і значноскоротити чисельність працівників; це призвело б до значного скороченнядержавного бюджету і зростання від'ємного торговельного сальдо, тому країна, навідміну від Польщі, яка одразу приєдналася до Євромитниці, взяла певний час наперехідний період.
Словаччина. Митна політика Словаччини подібна домитної політики решти країн — нових членів Євросоюзу: протекціонізм у 90-хроках XX ст. і стрімка лібералізація ринку надалі. Проте країна застосовувалатакий неординарний метод тарифного регулювання, як імпортна надбавка. Надбавкубуло введено додатково до ставок мита у 1999 р. у розмірі 7% з метою захистунаціонального товаровиробника та скасовано через неефективність таіндиферентність на початку 2001 року. Зі вступом до ЄС Словаччина різкозменшила свої імпортні тарифи і сьогодні з середньозваженою ставкою мита 1% єоднією з найбільш ліберальних для імпорту країн у світі.
Митно-тарифна політика посткомуністичних країн-новихчленів Європейського Союзу має такі спільні риси:
застосування політики протекціонізму на етапістрімкого зростання економіки з подальшим поступовим зниженням митних ставок;
жорсткі позиція на перемовинах при вступі до СОТщодо зв'язування митних ставок на найбільш прийнятному для себе рівні;
режим найбільшого сприяння національному сільськомугосподарству.
Китай. Китайська економіка демонструє надзвичайновисокі темпи зростання протягом останніх 15 років. Це пояснюється багатьмаекономічними чинниками, серед яких важливе місце посідає грамотна митно-тарифнаполітика. Однією з головних рушійних сил зростання китайської економіки єекспорт, і в країні було зроблено все на законодавчому та виконавчому рівняхдля його підтримки та, відповідно, для захисту стратегічних галузей.
Митна служба Китаю (Державний комітет з митногооподаткування) є унікальною у світовій практиці. Ця структура не тількиповністю проводить митну політику держави, визначає основні напрямки їїрозвитку, але також має право на здійснення правоохоронних заходів. До того, уКитаї на законодавчому рівні заборонено надання будь-яких пільг імпортерам,окрім імпорту гуманітарної допомоги, а також офіційно введено додаткові тарифиза прискорене митне оформлення.
На відміну від більшості країн світу, де митнеоформлення переважно відбувається за місцем призначення товару, в Китаї майжевесь імпорт оформляється в кількох основних митницях, які працюють у найбільшихпортах. Для оформлення експорту були створені 15 бондових зон, які характеризуютьсянайвищим ступенем відкритості і наданням зареєстрованим у них підприємствампільг та сприяння при здійсненні експортних операцій.
Тарифна політика Китаю є надзвичайно послідовною тавиваженою. Так, на початку 90-х років XX ст. середньоарифметична ставка мита вКитаї складала понад 43% і була однією з найвищих у світі, що забезпечилокомфортні умови для розвитку потужних промислових галузей. З 01.04. 1996відбулося перше значне зниження митних тарифів (всього на 4971 товарну позицію),середньоарифметична ставка мита склала 23%. Вступ країни до Світовоїорганізації торгівлі в 2002 р. спричинив ще до кількох уже вимушених зниженьставок мита, і на 01.01. 2004 середньоарифметична ставка складала лише 10,4%. СьогодніКитай має понад 50 млрд. дол. США щорічного приросту інвестицій та понад 100млрд. дол. США позитивного сальдо торговельного балансу і цілком може собідозволити зростання споживання імпортних товарів, тож ставки на окремі групитоварів знижуються кілька раз щороку, але на товари, які виробляютьсястратегічними для економіки галузями (сільське господарство, машинобудування) щеє достатньо високими, а інколи і фактично заборонними.
Росія. Росія суттєво відрізняється від решти країн,представлених у аналізі, своєю експортно-орієнтованою економікою та великимпозитивним сальдо торговельного балансу. В 2005 р. її експорт склав майже 32%ВВП. При цьому Росія дуже активно застосовує експортні митні тарифи, що єхарактерним для країн-експортерів необробленої сировини.
Росія майже одночасно з Україною запровадиланадмірну лібералізацію внутрішнього ринку на початку 90-х років XX сторіччя. Кількамісяців тарифні ставки на всю імпортовану продукцію були взагалі нульовими. Цепризвело до значного занепаду промисловості, особливо легкої та харчової, а вжеу 1993-1994 pp. багато тарифних ставок було переглянуто, спершу введено зовсімпримітивний митний тариф із мінімальною градацією, а згодом і складний.
Сьогодні митна політика Росії є надмірнополітизованою, про що свідчать нещодавні негаразди з імпортом українських,грузинських та молдовських товарів, і, безперечно, орієнтованою на захистнаціонального товаровиробника.
Росія має одну з найвищих середньоарифметичнихставок мита в Європі — 9,9% і, напевно, найбільш бюрократизовані правила дляпідприємств-ім-портерів. Крім того, часто застосовує антидемпінгові татимчасові ставки мита. [2, стр.10],
Для України російська митно-тарифна політика можестати прикладом ефективного захисту національного товаровиробника. 6. Впровадження світового досвідумитно-тарифного  регулювання в Україні
Отже, для країн, які не є визначальними гравцями на світових ринках,особливо на етапі стрімкого зростання економіки (Китай та країни-нові члени ЄС)ефективною є політика поміркованого протекціонізму, що в подальшому, зізростанням споживчого та виробничого попиту на імпортні товари потребуєпоступового зниження тарифів.
Високі тарифні ставки в даному випадку слід впроваджувати тільки надорогі товари, а високі ставки мита на товари масового споживання, аналогівяким немає в Україні, зрештою стають тягарем для споживача, і більшість країніз ринковою економікою не стримують, а навіть заохочують даний вид імпорту. Паралельнослід також впроваджувати ефективну систему аналізу ризиків та не допускати декларуваннятоварів не за своїм кодом.
Дана політика передбачає надання пільгових митних тарифів переважно длякраїн-постачальників сировини та товарів мінімальної технологічної обробки. Прицьому митно-тарифна політика повинна стати, насамперед, інструментомрегулювання внутрішнього ринку, а не наповнення державного бюджету і маєвідповідати економічним інтересам держави, а не окремих суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності.
Особливий захист, окрім молодих та важливих для забезпеченнянаціональної безпеки галузей, як засвідчує світова практика, слід надаватисільському господарству. Так, в Японії середньоарифметична ставка мита насільськогосподарські товари складає 7,3%; Китаї — 16,2%; ЄС — 5,9% і, якправило, є значно вищою за загальну середньоарифметичну ставку.
Як засвідчує практика країн-членів Європейського Союзу, за допомогоюлише тарифного регулювання не можливо забезпечити захист національноготоваровиробника, ефективним є його поєднання з антидемпінговимирозслідуваннями, нетарифними методами регулювання та субсидіями національнимтоваровиробникам.
В роботі нами було розглянуто економіку країн, близьких до України, такраїн-лідерів світової торгівлі, які дотримуються політики низьких тарифів ізахищають тільки окремі галузі економіки. Слід зауважити, що багато країн усвіті мають значно вищий рівень митного оподаткування. Так, в Аргентинісередньозважена ставка мита складає 30,9%; в Бразилії — 27%; в Індії — 32,4%, вМексиці — 33,7%; в Таїланді — 28%, в Туреччині — 22,3% [1], проте політика жорсткогопротекціонізму, як засвідчує світова практика, не є ефективною і майже завждипризводить до зростання контрабанди.
За свою коротку історію українська митна політика вже пройшла етапистрімкої лібералізації імпорту на початку 90-х років XX ст. та протекціонізму усередині 90-х років XX ст., який зрештою призвів до значного зростання митнихпорушень, але забезпечив позитивне сальдо торговельного балансу та був одним ізчинників загального зростання економіки. 2005-й р. можна вважати початком новоїлібералізації імпорту, тарифні ставки було знижено майже на 30% товарнихпозицій, що на тлі збільшення реальних доходів населення призвело до значногозростання імпорту. В подальшому, зі вступом до СОТ, митно-тарифна політикаУкраїни буде значною мірою формуватися під впливом цієї організації.
Висновки
Дослідивши в даній роботі особливості митно політики держави ми можемозробити наступні висновки та узагальнення.
Отже, митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованихна забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпеченнязахисту національних інтересів та національної безпеки держави узовнішньоекономічній сфері.
Засоби державного впливу на зовнішньоекономічні відносинизастосовуються щодо правових відносин, що виникають при переміщенні товарів,інших предметів та транспортних засобів через митний кордон України. Такийспосіб реалізації митної політики засновано на критерії територіальноїюрисдикції, до складу якої входять права держави обкладати податками будь–якуособу чи підприємство, що знаходяться на його території та вимагати від нихвиконання вимог правових норм цієї держави (правомірної поведінки).
Митна політика визначає роль митних органів конкретної держави вміжнародному співробітництві щодо вирішення деяких глобальних завдань, якіпостають перед світовим співтовариством. Серед такихпроблем треба відзначити підтримання міжнародної безпеки, а саме контроль таборотьбу з незаконним переміщенням зброї, радіоактивних та токсичних речовин татак званих «критичних технологій», підтримання міжнароднихекономічних санкцій, підтримання екологічної безпеки та боротьбу з міжнародноюзлочинністю, в першу чергу з контрабандою наркотичних засобів У формуваннімитної політики виражаються інтереси держави та суспільства в цілому(національні інтереси) та інтереси окремих фізичних таюридичних осіб.
Наразі вітчизняне митне законодавство та практика його застосуваннязазнають важливих змін.1 січня 2004 року чинності набув новий Митний кодексУкраїни. Цього ж року набула чинності ціла низка підзаконних актів у сферімитного регулювання. В цілому можна стверджувати, що прийняття нового Митногокодексу зі змінами внесеними Законами України № 291-IV від 28 листопада 2002року та № 3488-IV від 24 грудня 2002 року, було визначним кроком у вірномунапрямку.
Новий Митний кодекс пов’язаний із застосуванням норм цілого комплексузаконодавчих і нормативних актів та міжнародних угод.
Питання митно-тарифного регулювання є одними з основних у розвиткузовнішньоекономічних відносин. Отже, особливої уваги необхідно приділятивирішенню проблем вдосконалення системи митно-тарифного регулювання в Україні.
Митна політика України розвивалася в напрямі паралельного розвитку всіхсторін системи митно-тарифного регулювання у відповідності з передовими,загальновизнаними нормами і правилами міжнародної практики. Вона включалаодночасне вирішення проблем заповнення теоретичного вакууму, розбудови митноїінфраструктури і активну участь у опрацюванні митних режимів, що мають забезпечуватимінімізацію митних процедур та ефективність митного контролю.
На нашу думку, на сучасному етапі найбільш прийнятним для України євикористання досвіду країн центральної та східної Європи, які нещодавноприєдналися до ЄС. Він передбачає дотримання низьких тарифних ставок напереважну більшість товарних позицій, особливо на товари з низьким ступенемобробки. Особливий захист потрібно приділяти продукції сільського господарствата окремим галузям машинобудування. Паралельно слід впроваджувати ефективнусистему аналізу ризиків для запобігання митним правопорушенням. Корисним такожстало б скорочення товарної номенклатури за прикладом Японії, Китаю чи США, щозробило б її більш прозорою і, як наслідок, зменшило зловживання з декларуваннятоварів не за своїм кодом.
Список літератури
1. Адміністративне право України: Підручник/ Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук,О.В. Дяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 544 с.
2. Буланий О.О. Світовий досвід сучасного митно — тарифного регулювання тазастосування його в Україні // Актуальні проблеми економіки (укр). — 2006. — №9. — C.7-15
3. Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічноїсистеми: Монографія. — К.: Нац. торг. — екон. ун-т, 2001 — 488 с.
4. Гребельник О.П. Економічна безпека України: митніметоди та заходи її забезпечення // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб.наук. пр. – К.: ВПЦ “Київський університет”, Інститут міжнародних відносин, 2001.– Вип.26. – С.473-478.
5. Гребельник О.П. Митно-тарифна політика за умов трансформації економічноїсистеми: Монографія. – К.: Київ. нац. торг. — екон. ун-т, 2001. – 488 с.
6. Гуд А.М. Митно-правове регулюваннязовнішньоекономічної діяльності підприємств як базовий інститут митної справи// Митна справа. — 2006, — № 3. — С.48 — 52.
7. Дубиніна А.А., Сорокіна С.В. Основи митної справи України: Навч. пос. –К.: Професіонал, 2004. – 360 с.
8. Мазур А.В. Організаційно-правові основи митного контролю в Україні: Дис.к. ю. н. — X.: НЮАУ. — 2004. — 199с.
9. Макогон Ю.В., Яценко А.Б. Митна справа: Навч. пос. – К.: Центр. навч. літератури,2005. – 224 с.
10. Митне право України. Посібник/За ред. доц., к. ю. н.Р.Б. Шишки. – Харків:Національний ун-т внтр. справ, 2001. — 180с.
11. Митний кодекс Європейського Союзу: Постанова Ради ЄС №2913/92 від 12 жовтня1992 Про ухвалення Митного кодексу Союзу // Офіційний журнал 302, 19/10/1992 Р.0001-0050.- 253с.
12. Митний кодекс України від 15 січня 2003 р. — К.: Атіка, 2003. — 160 с.
13. Мосей Г. Влияние глобализации и регионализации на таможенную политикугосударства // Проблемы теории и практики управления (рус). — 2003. — № 3. — C.36-40
14. Мостовий А.С. Зміни в митному праві Європейського Союзу // Митна справа.- 2006. — № 5 (47). — С.33 — 37.
15. Науменко В.П., Пашко Л.В., Русков В.А. Митне регулюваннязовнішньоекономічної діяльності в Україні. — К.: Знання, 2004. — 420 с.
16. Основні підсумки діяльності Держмитслужби за 9 місяців 2007 року// Офіційний сайт Державної митної служби України
17. Пашко П.В., Пісной П.Я. Митна політика та митнабезпека України // Фінанси України (укр). — 2006. — № 1. — C.74-86
18. Петренко М.О. Соціально-економічні наслідкизастосування митних пільг в Україні // Фінанси України (укр). — 2004. — № 8. — C.84-91
19. Пісьмаченко Л. Формування митної політики держави в умовах глобалізації:проблеми, напрями вирішення // Вісник Національної академії державногоуправління при Президентові України (укр). — 2006. — № 2. — C.235-242
20. Приймаченко Д. Інституціональний механізм формування та реалізаціїмитної політики // Підприємництво, господарство і право (укр). — 2005. — № 11.- C.17-21
21. Смирнов І.Г., Косарева Т.В. Митна логістика як складова митної справи вУкраїні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Вип. 205, В 4т. Т.1. — Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. — с.241-252.
22. Спиридонов И.А. Мировая экономика: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М, 1999. — 256с.
23. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. посібник. – К.: МАУП,2000. — 176с.
24. http: // www. customs. gov. ua.
25. http: // www. ukraine-eu. mfa.gov. ua
26. http: // law. biz. ua
27. Державна митна служба України // www. customs. gov.ua.