Курсова робота
здисципліни
«Державнерегулювання економіки»
Тема:
Державнерегулювання інвестиційної діяльності. Державна інноваційна політика
Державнерегулювання інвестиційно-інноваційної політики
Зміст
Вступ
Розділ 1. Характеристикаінвестиційно-іноваційної діяльності
1.1. Організаційно-правова основаінвестиційної діяльності
1.2. Аналіз інвестиційної діяльностів Україні
1.3. Ретроспективна характеристикаінноваційної політики України
1.4. Проблемні питання інноваційноїполітики в Україні
1.5. Застосування міжнародногодосвіду державної підтримки інноваційної діяльності до умов економіки України
Розділ 2. Державне регулюванняінвестиційно-іноваційної діяльності
2.1. Державне регулюванняінвестиційного процесу
2.2. Державне регулюванняінноваційної діяльності в Україні
Розділ 3. Державні заходи підтримкиінвестиційно-інноваційної активності економіки
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Втеперішній час, на етапі економічного зростання України, регулюванняінвестиційного і інноваційного процесів з боку держави набувають особливогозначення.
Оздоровленняекономіки України потребує інвестування значного капіталу у пріоритетні галузівиробництва. Фінансування інвестиційних проектів звичайно триває кілька років,а прибуток інвестиції почнуть приносити лише після введення об'єктів в дію.
Напочатку 90-х років інвестиції спрямовувались на підтримку ледь жевріючихвиробництв, обігові кошти яких були спожиті, а витрачені інвестиційні ресурсине дали навіть припинення спаду виробництва.
Помилкиу виборі напрямків інвестування у спрямуванні коштів в малоефективні,недостатньо обґрунтовані проекти призвели до припинення інвестиційних процесіві, як наслідок, до і скорочення виробництва.
Востанні роки трансформаційні процеси в економіці України набули певногодинамізму на макроекономічному рівні. Болісні, але конче необхідні реформи, щоспрямовуються на монетарну стабілізацію економіки шляхом скорочення дефіцитубюджету та придушення інфляції фінансово-кредитними регулятивними методами, цетільки фундамент подальших ринкових перетворень.
Наетапі ринкових перетворень в Україні можливості збільшення випуску продукції іпослуг за рахунок залучення в економічний обіг нових ресурсів стаютьобмеженішими. Вирішального значення для економічної динаміки набуває перехідекономіки на інноваційний тип економічного зростання.
Інноваціїстають головною «дійовою особою» теоретичних сценаріїв і практичноїреалізації сучасної науково-технічної революції, потіснивши звичайніінвестиції, що тривалий час були головним фактором економічного зростання.
Високийзнос і моральне старіння основних засобів, відсутність необхідного відтворення вимагаютьдля підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників використанняпродуктивних і технологічних інновацій, що у свою чергу потребуютьорганізаційно-управлінських нововведень. Останнє можливе тільки при організаціїпропозиції інновацій і стимулюванні попиту на них, формуванні цивілізованогоринку інновацій з його ефективною конкуренцією.
Розділ 1
Характеристика інвестиційно-іноваційної діяльності
1.1.Організаційно-правова основа інвестиційної діяльності
Загальні правові,економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території Українивизначає Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року№1560-XII (остання редакція від 01.01.2008), він спрямований на забезпеченнярівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльностінезалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народногогосподарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.
Згідно цьогозакону, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, щовкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результатіякої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Такими цінностямиможуть бути:
- кошти, цільові банківськівклади, паї, акції та інші цінні папери;
- рухоме та нерухоме майно(будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);
- майнові права інтелектуальноївласності;
- сукупність технічних,технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічноїдокументації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації тогочи іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);
- права користування землею,водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майновіправа;
- інші цінності.
Інвестиції увідтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасівздійснюються у формі капітальних вкладень.
Інвестиційноюдіяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодореалізації інвестицій яка здійснюється на основі:
- інвестування, здійснюваногогромадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілкамиі товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншимиюридичними особами, заснованими на колективній власності;
- державного інвестування,здійснюваного органами влади і управління України, Кримської АРСР, місцевих Раднародних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичковихкоштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних іпозичкових коштів;
- іноземного інвестування,здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;
- спільного інвестування,здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.
Згідно ст.3 вищезгаданого закону, інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційноїдіяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічногопрогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:
- випуск і розповсюдженняпринципово нових видів техніки і технології;
- прогресивні міжгалузевіструктурні зрушення;
- реалізацію довгостроковихнауково-технічних програм з великими строками окупності витрат;
- фінансування фундаментальнихдосліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
- розробку і впровадженнянової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального іекологічного становища.
Об'єктамиінвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фондиі оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери,цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності,інші об'єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об'єкти,створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних,радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановленихзаконодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичнихосіб і держави, що охороняються законом.
Об'єктамиінвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва,фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів,залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління.Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватисявиключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю,інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені тадіють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних(цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такоїнерухомості.
Суб'єктами(інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни іюридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори — суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних,позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єктиінвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів,покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційноїдіяльності.
Учасникамиінвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, іншихдержав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або напідставі доручення інвестора.
В цілому жінвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб,держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система Українискладається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів, що регулюютьінвестиційну діяльність. Серед них слід насамперед відзначити Закон України„Про інвестиційну діяльність”, Закон України „Про іноземні інвестиції”, ЗаконУкраїни «Про державну програму заохочення іноземних інвестицій вУкраїні», Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» таінші, які створюють правову основу інвестиційної діяльності.
Отже, в Україністворено законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності.Законами України «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про режиміноземного інвестування», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктівпідприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштіввітчизняного походження» передбачено:
— державну гарантію захисту інвестиційнезалежно від форм власності;
— відшкодування збитків, включаючиупущену вигоду і моральну шкоду, завданих внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи посадовими особамипередбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора;
— повернення інвестиції іноземномуінвестору в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати мита, атакож доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі у разі припиненняінвестиційної діяльності;
— застосування національного режимувалютного регулювання та справляння податків на території України до суб`єктівпідприємницької діяльності або інших юридичних осіб створених за участюіноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення.
Закон України«Про акціонерні товариства» усуває майже всі існуючі прогалини законодавства усфері корпоративного управління, а також концептуально вирішує проблемизабезпечення інтересів акціонерних товариств та їх акціонерів. Законудосконалює правові засади діяльності акціонерних товариств, підвищує рівеньзахисту прав акціонерів, а також дозволяє встановити дієві перешкоди незаконнимрейдерським поглинанням підприємств.
1.2.Аналіз інвестиційної діяльності в Україні
Визначальнимзавданням державної політики в інвестиційній діяльності є створення рівних умовдля ведення бізнесу та інвестування в економіку України суб'єктамигосподарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування напрозорих і цивілізованих принципах, поліпшення структури інвестиційних джерел.
Україна пройшлаважливі етапи на шляху до інтеграції в світовий економічний простір:
— 1 березня 1998 року набула сили Угодапро партнерство і співпрацю з Європейським Союзом;
— ЄС і США надали Україні статус країниз ринковою економікою;
— Сенат США скасував поправкуДжексона-Вєника щодо України;
— міждержавні угоди щодо сприяння івзаємний захист інвестицій підписано з 70 країнами світу укладено 60міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування практично зі всімакраїнами СНД, Європи, багатьма країнами Азії, Північної і Південної Америки ідекількома країнами Африки.
16 травня 2008року Україна набула статус члена СОТ. Вступ України до СОТ дає позитивнийсигнал для активізації співпраці між Україною і ЄС по всіх напрямах, а також вінвестиційній сфері.
Хоча під впливомсвітової економічної кризи на український ринок відбулося зменшення індексуінвестиційної привабливості Європейської Бізнес Асоціації з 3,1 до 2,2,очікування на наступні півроку залишаються достатньо позитивними.
У січні-вересні2008 року в економіку України іноземними інвесторами вкладено 8524,3 млн. дол.США прямих інвестицій. З країн ЄС надійшло 7093,7 млн. дол. США (83,2%загального обсягу), з країн СНД – 711,8 млн. дол. США. (8,4%), з інших країнсвіту – 718,8 млн. дол. США (8,4%). У той же час нерезидентами вилученокапіталу на суму 659,4 млн. дол. США.
У цілому прирістсукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням йогопереоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за січень–вересень 2008 року склав8079,4 млн. дол. США, що на 54,2% більше приросту за відповідний періодпопереднього року.
Станом на 1жовтня 2008 року, загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених вУкраїну, перевищив відповідний показник на початок року на 27,3% і склав37621,5 млн. дол. США, що в розрахунку на одну особу становить 812,1 дол. США(див. рис.1.1).
/>
Рис.1.1. Прямііноземні інвестиції в Україну
Більшу часткуіноземних інвестицій в економіку України спрямовано у промисловість (23,9 %загального обсягу), фінансову діяльність (19,5 %), нерухомість та оренду (10,2%), торгівлю та надання послуг (10,3 %). Промисловість вийшла на перше місце заотриманням іноземних інвестицій лише у 2007 році. Така тенденція сприяєпідвищенню конкурентоспро-можності вітчизняних підприємств, оскільки інвестиціїспрямовуються на оновлення основних фондів та впровадження нових технологійвиробництва. При цьому переробна промисловість значно випереджає за обсягамиінвестицій добувну: 7,6 проти 1,2 млрд. дол. США. У промисловості переважаютьінвестиції у виробництво харчових продуктів, гірничо-металургійний комплекс,машинобудування, хімічну та нафтохімічну промисловість.
Найбільшпривабливими для інвесторів є традиційні галузі економіки. Перш за все, це –металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість, аледедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі, як автомобільнапромисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика,сонячна енергетика, виробництво біопалива, телекомунікації, логістика і деякіінші. Світовий банк оцінює потреби України в інвестиціях в 100 млрд. дол. США.
Основнимконсультативно-дорадчим органом з підготовки пропозицій щодо формуваннядержавної інвестиційної політики є Рада інвесторів при Кабінеті МіністрівУкраїни, утворена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня2007 року № 3.
Основнимизавданнями Ради є:
- підготовкапропозицій щодо формування державної інвестиційної політики;
- участь урозробленні та проведенні експертизи проектів окремих нормативно-правових актівз питань інвестиційної діяльності;
- наданняобґрунтованих пропозицій щодо реалізації інвестиційних проектів, спрямованих нарозвиток пріоритетних галузей економіки, а також адміністративно-територіальниходиниць;
- наданняаналітичної, інформаційної допомоги державним органам, установам таорганізаціям з питань, пов'язаних з її діяльністю;
- сприянняефективній взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядуванняі суб’єктів господарської діяльності у сфері інвестиційної діяльності.
При Радіінвесторів утворено робочі групи за відповідними напрямами, до складу якихувійшли представники Держінвестицій. Нині здійснюється розгляд та опрацюванняпропозицій інвесторів щодо вдосконалення нормативно-правового поля.
Закон України«Про Державний бюджет України на 2007 рік» визначив засади прямого стимулюваннярозвитку інвестиційної діяльності в Україні, а саме у державному бюджеті на2007 рік передбачено кошти на надання кредитів на реалізацію інноваційних таінвестиційних проектів в галузях економіки, а також фінансову підтримку інноваційнихта інвестиційних проектів через механізм здешевлення кредитів.
Зокрема,Держінвестицій України визначено розпорядником державної програми «Фінансовапідтримка інноваційних та інвестиційних проектів, у першу чергу з впровадженняпередових технологій, що реалізуються в галузях промисловості, у тому числітехнологічними парками через механізм здешевлення кредитів». ПостановоюКабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. № 329 затверджено Порядоквикористання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті дляфінансової підтримки інноваційних та інвестиційних проектів.
Також,Держінвестицій України визначено розпорядником державної інвестиційної програми«Надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів угалузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючихтехнологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива».Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2007 р. № 455 затвердженопорядок використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті длянадання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузяхекономіки.
Пунктом 4.2.5статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено,що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у виглядіпрямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані такимплатником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорамипро спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, невключаються до складу валового доходу. Таким чином, законом передбачається, щоз таких сум коштів не стягується податок на прибуток підприємств.
1.3.Ретроспективна характеристика інноваційної політики України
Одним ізперспективних напрямів для залучення інвестицій – як із внутрішніх, так і ззовнішніх джерел – є розвиток інвестування в інноваційну діяльність.
ПостановоюКабінету Міністрів України від 14.08.2008 № 447 затверджено Державну цільовуекономічну програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на2009-2013 роки, яка передбачає утворення венчурних фондів інвестуванняінноваційної діяльності за рахунок недержавних коштів та комунальнихспеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ врегіонах за кошти місцевих бюджетів.
З метоювизначення засад функціонування венчурних фондів Держінвестицій розробилопроект Закону України «Про венчурні фонди інноваційного розвитку». Взаконопроекті враховані рекомендації Європейської асоціації венчурногоінвестування і директив ЄС щодо колективного та венчурного інвестування.
Введення в діюЗакону України «Про венчурні фонди інноваційного розвитку» надасть новіможливості для розвитку венчурного інвестування, більш широкого залученняінвестицій в економіку країни та впровадження інноваційних проектів в Україні.
Для забезпеченняподальшого розвитку інститутів венчурного інвестування як однієї зі складовихнаціональної інноваційної системи, що виконує функцію підтримки розвиткуноваторських технологічних компаній, Держінвестицій розробило проект ЗаконуУкраїни «Про венчурні інвестиційні компанії». Переваги венчурного інвестуванняяк головного джерела фінансування у сфері малого та середнього інноваційногобізнесу полягають у тому, що підприємства, що розвиваються, можуть отриматиінвестиції тоді, коли інші фінансові джерела утримуються від ризикованихкапіталовкладень.
Прийняття законустворить умови для виникнення в Україні нових інститутів венчурногоінвестування – венчурних інвестиційних компаній, які забезпечать реалізаціюдержавної політики стимулювання інвестиційної діяльності та інноваційногорозвитку шляхом залучення та ефективного використання коштів венчурнихінвесторів.
Державнеагентство України з інвестицій та інновацій є центральним органом виконавчоївлади, одним з головних завдань якого є створення ефективного механізмуінформування потенційних інвесторів про інвестиційні можливості України інадання практичній допомозі інвесторам. Агентство реалізує заходи зі створеннясприятливих умов для діяльності інвесторів, сприяє спрощенню і налагодженнюконтактів між учасниками інвестиційного процесу, здійснює формування бази данихінвестиційних і інноваційних програм і проектів.
1.4.Проблемні питання інноваційної політики в Україні
На сьогодні насуже не задовольняють такі визначення інновації, як «розробка та впровадженнянового товару», «… нової технології», «… нових методів управління» і ї. д.Факти змушують розуміти інновацію як нелінійний системний процес, що, подібноатрактору, «притягує» до себе інноваційні та традиційні виробництва, утворюєсоціальні, політичні й інституційні формування, еволюціонуючи разом із ними.[10]
Інновація цепроцес, у якому матеріалізується час – фактор якісного переходу системи зодного стану до другого. Протилежністю інновації є традиція.
Традиційнаекономіка формує суперечливі умови для інновацій. З одного боку, вона створюєфінансову основу, але з другого – силу опору інноваційному процесу, тобтотрадиційний інституціоналізм. Протиборство двох сил – інновації татрадиціоналізму – викликає циклічність в еволюційному просторі розвиткуекономіки і суспільства в цілому. Якщо сили опору виявляються сильнішеінновації, виникають катаклізми або застійні явища в суспільстві.
Сили опоруінновації формуються не тільки традиційною економікою, а й усімінституціональним комплексом, у тому числі й тим, що відповідає за розвитокінновації:
- системоюофіційної науки;
- традиційноїосвіти;
- виборупріоритетів і комерціалізації інтелектуальної власності;
- фінансуваннянаукових розробок та інвестиційних проектів;
- системоюсталих у суспільстві правил і традицій.
Успіхінноваційного процесу не є гарантією успішності подальшої інноваційноїполітики. Якщо інновація переборює сили опору, традиційна економіка (весьінституціональний комплекс) приймає її – інновація переходить у іншу якість.Вона перестає бути інновацією, «стає на бік» традиціоналізму, підсилюючи йогосвоїм потенціалом. Тому інноваційна політика має на увазі стратегію«перескакування» з гребеня однієї інноваційної хвилі на гребінь другої. Цевимагає, з одного боку, підготовки цих хвиль інноваційної активностізаздалегідь, а з другого, – відповідного мистецтва інноваційної політики.[16]
Є кільканегативних сценаріїв розвитку, коли інноваційний процес освоюється частковотрадиційним капіталом. У такому випадку відбувається посилення опору реальномуінноваційному процесові, його гальмування.
Як правило, такаситуація виникає через слабкість традиційної економіки, коли вона не в змозівитримати фінансове навантаження всього інноваційного процесу. Тоді останнійвимагає допомоги, що виражається в комплексному впливі і на інновацію, і на традиціоналізм.
Як свідчитьдосвід країн – світових лідерів, найбільш ефективним інструментом такоїпідтримки є формування національної інноваційної системи (НІС). НІС є не тількисприятливим інституціональним середовищем для інновації. У межах цієї системиорганічно поєднуються всі складові частини інновації: наука, освіта, системафінансування наукових розробок і дослідно-конструкторських робіт, система комерціалізаціїі захисту інтелектуальної власності. Але, що найголовніше, у ній ще й ефективнореалізується вся потужність державної фінансової підтримки фундаментальнихнаукових досліджень, а також можливість здійснення фінансування приватнимифінансовими і нефінансовими корпораціями.
Тому інноваційнаполітика може розглядатися як стратегія або набір стратегій реалізаціїінноваційних пріоритетів у рамках національних інноваційних систем.
Національнаінноваційна система є важливою передумовою для успішного відродженнянаціональної економіки, її адаптації до умов міжнародної конкуренції.
У разі виборуУкраїною стратегії досягнення якісних та кількісних показників європейськихлідерів така політика має стати безальтернативною.
Проте в Українізалишається невирішеним комплекс проблем, які перешкоджають швидкому таефективному переходу економіки на дієву інноваційну політику.[10]
Важливимінструментом реалізації прискореного інноваційного розвитку та переходуекономіки до ефективної інноваційної політик (інноваційної стратегії) є сучаснанаціональна інноваційна система. Заради її побудови уряд, наука, освіта,промисловість, фінансові т; нефінансові корпорації мають об'єднатися устратегічний союз нового типу. В Україні реально спостерігається домінуванняполітичних інструментів досягнення стратегічних переваг над економічними. Томуна першому етапі системним ядром пропонованого стратегічного союзу таініціатором його створення має стати держава з подальшим делегуванням цієїфункції науці нового типу.
Для пострадянськогоінституціоналізму, на фоні якого здійснюються економічні відносини в Україні, зісторичних причин характерним є домінування політичних заходів.
Для успішногоподолання негативних наслідків цього інституційного середовища та переходу дозасад структурної розбудови найбільш сприятливим інструментом буде формуваннясучасної національної інноваційної системи як цілісного науково-виробничогокомплексу. Останній є основою нового технологічного укладу. До його складумають входити такі компоненти:
- наука;
- освіта;
- підприємництво;
- механізмифінансування інновацій;
- механізмизахисту відносин (інтелектуальної) власності.
1.5.Застосування міжнародного досвіду державної підтримки інноваційної діяльностідо умов економіки України
Слід зазначити,що в сьогоднішні дні Україна представлена на світовій арені як другоряднакраїна з низьким життєвим рівнем громадян, що не складає конкуренції провіднимдержавам у жодній галузі й придатна лише на роль споживача низькосортноїпродукції та поставника напівоброблених сировинних товарів чорних металів тадеяких видів хімічної продукції.
Економіка нашоїдержави у стані розбудови ринкових відносин. На нашу думку нині українськаекономіка першочергово потребує державної допомоги у галузі технологічногорозвитку.
Якщо звернутисядо політики розвинутих країн світу в інноваційно – інвестиційній сфері, можназробити висновок, що уряди цих країн застосовують методи прямого і непрямогостимулювання [22]. До прямих методів належать :
— бюджетнефінансування чи надання кредитів на пільгових умовах підприємствам чиорганізаціям, що здійснюють наукові розробки та готують кваліфіковані кадри;
— безоплатнапередача або надання на пільгових умовах державного майна та земельних ділянокдля організації інноваційних підприємств;
— створеннянаукової та обслуговуючої інфраструктури у регіонах де концентрується науково –дослідна діяльність;
— реалізаціяцільових програм спрямованих на підвищення інноваційної активності бізнесу;
— державнізамовлення, переважно у формі контрактів на проведення НДР, які забезпечуютьпочатковий попит на нововведення, а потім широко застосовуються в економіцікраїни;
— створенняінноваційних зон зі спеціальним режимом інноваційно – інвестиційної діяльності.
До не прямихвідносяться:
— податковіпільги на інвестиції, що здійснюються в інноваційну сферу;
— різноманітніпільги для суб’єктів економічної діяльності, які спеціалізуються на науково –технічних напрямах;
— законодавчінорми які стимулюють науково – дослідну активність.
Також можнавизначити дві узагальнюючі моделі регулювання ринку — західна (американська),вона засновується на необхідності втручання держави тоді, коли виявляютьсяневдачі ринкового механізму; японська – вона спирається на історичну традиціюорієнтовану на превентивні заходи, що компенсують недосконалість ринковихвзаємовідносин навіть у випадку достатньо нормального функціонування ринковогомеханізму [23].
Україна обралалібералістичну спрямованість, тобто переваги віддані державній підтримці сферспільного користування. З огляду на минуле Україна обрала найгіршу для себемодель, адже держава усунулася від впливу на економіку та науково — технічнийрозвиток. Проте саме і галузі підлягають приватизації. Навіть в країнах дедержава найменше втручається в економіку (США, Великобританія), інновації незалишаються без урядової підтримки. Американська модель економічної політикивідрізняється значною автономією підприємства. На відміну від США, де акцентробиться на створенні сприятливих умов для ведення бізнесу взагалі, що зумовлюєрівні умови для впровадження інноваційних продуктів у всі галузі народногогосподарства, у Японії та Франції уряд визначає пріоритетні напрями інноваційно– технологічного розвитку, яким надається суттєва фінансова підтримка. Японськамодель передбачає свідоме надання пріоритету для обраних напрямків і акцентробиться на конкретні технології [24]. Інакше кажучи, на державному рівнівизначаються технологічні переваги, які повинні бути досягнуті, і надалістимулюється їх розвиток, щоб потім переводити на нові технології всевиробництво.
Таким чином,обираючи той чи інший варіант, слід враховувати, що у зазначених країнах існуємогутній і платоспроможний внутрішній ринок, тоді як у нашій державі самевисокотехнологічні продукти, внаслідок обмеженості внутрішнього попиту, могли ботримати збут за кордон.
Кожна країна маєунікальне поєднання менталітету власного населення, природно – географічнихумов, наявної матеріально – технічної бази та інших чинників, які є підґрунтямїї економічного життя і тому Україна вимушена розробляти свою особливустратегію утримання на гребні науково – технічного прогресу, підґрунтям якоїмає стати виважена державна підтримка наукоємних, інноваційних виробництв татехнологій. Тому, в умовах України більш підходить японська модель цільової державноїпідтримки певних науково – технологічних напрямків.
Розділ 2
Державне регулювання інвестиційно-іноваційноїдіяльності
2.1.Державне регулювання інвестиційного процесу
Залежно від стануекономіки (рівня інфляції, дефіцитності) використовуються різні концепціїдержавного регулювання.
На схеміпредставлені форми державного регулювання інвестиційної діяльності в державі(див.рис.2.1) [15].
/>