Зміст
Вступ… 2
1 Структура газової промисловості України… 3
2. Сучасний стан газової промисловості в Україні… 6
3. Розміщення підприємств галузі… 7
4. ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”… 9
5. Шляхи розвитку газової промисловості України… 12
Висновки… 14
Список літератури… 15
Вступ
Газовапромисловість – галузь паливної промисловості, підприємства якої займаютьсявидобуванням природного і попутного (нафтового) газу з надр землі, виробництвомзрідженого газу, штучних горючих газів з твердого і рідкого палива,зберіганням, транспортуванням газу по газопроводах для постачання населенню іпромисловості. На території України розвивається на базі родовищПередкарпатської нафтогазоносної області, Дніпровсько-Донецької нафтогазоносноїобласті та Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної провінції.
Природний газзастосовується у багатьох галузях господарства. У Західній Європі на йогооснові виробляють аміак та азотні добрива (майже в усіх країнах, де видобуваютьгаз), метанол, ацетилен (Франція, Італія), сажу (Франція, Нідерланди). УФранції природний газ – важливе джерело одержання елементарної сірки .
Достовірні запасиприродного газу складають – 146 трлн м3. Частка країн Близького й СередньогоСходу щодо газу (44%) значно менша, а Північної Америки (17%) та ЗахідноїЄвропи (9%)– більше, ніж щодо нафти.
У США зосередженамайже чверть світового видобутку. Проте протягом останнього часу газовапромисловість відчуває брак сировини. Найбільшим постачальником природного газудо США залишається Канада, що посідає за видобутком третє місце, а за йогоекспортом – перше.
З країнЛатинської Америки за запасами й видобутком газу можна виокремити Венесуелу,Аргентину. Значні запаси його виявлені у Бразилії.
До найбільшихпостачальників газу належать також Росія, Туркменистан, Узбекистан. У Росіїголовною базою є Західний Сибір. Тут розташовуються такі унікальні родовища, якУренгойське, Ямбурзьке, Заполярне, Медвеже, Тазовське, Ямальське, Ювілейне.Чималі запаси природного газу відкриті у республіці Комі, у Волго-Уральськійпровінції.
1.Структура газової промисловості України
Найважливішоюланкою НТК України є нафто- і газотранспортна системи, що є найпотужнішими усвіті за обсягом транзиту газу через свою мережу. Українська ГТС — міст міжгазодобувними регіонами — Росією та Середньою Азією та споживачами промисловорозвинутої Європи, тісно з’єднана з системами сусідніх європейських країн — Польщі, Білорусі, Румунії, Молдови, Угорщини, Словаччини, а через нихінтегрована з Загальноєвропейську газову мережу.
Газотранспортнапідгалузь газової промисловості України бере початок з 1924 p., коли впромислову експлуатацію було введене Дашавське газове родовище та побудованогазопровід Дашава-Трий. Першим магістральним газопроводом в Україні стазгазопровід Дашава-Київ. У І948р. по ньому здійснювалися поставки Газу в Київ таТернопіль. З І951 р. український газ почав подаватися п Росію. В 1960 р.прикарпатський газ отримала Білорусь по магістральному газопроводу Дашава-Мінськ.З часом цей газопровід Суло продовжено до Вільнюса та Риги. В 1966 р.український газ отримала Молдова У наступному році почалась подача газу вЧехословаччину і Болгарію через територію Румунії, а в 1975р. — в Угорщину [1].
Стратегічнезначення української ГТС зумовлено вигідним географічним розташуванням,розвиненою системою газопроводів, наявністю найбільшого в Європі (після Росії)комплексу підземних газосховищ, а також високим рівнем обслуговування таексплуатації ГТС. її щорічна пропускна спроможність складає 290 млрд. м3 навході і 170 млрд. на виході, що є унікальним. Фактичні обсяги транзитуросійського газу через Україну свідчать, що вона має резерви для збільшеннятранзитних поставок на 20-25 млрд. м на рік.
ГТС забезпечуєподачу газу для внутрішніх потреб в обсягах 45-80 млрд. м на рік, а такожтранзит російського газу до країн Європи. За останні роки збільшився обсягтранзиту через територію нашої держави з 92 млрд. м3 (1992) до 143,9 (2005). Цесвідчить про можливості ГТС та підтверджує статус України як найбільшої державив світі з надання транзитних послуг. Основа ГТС — магістральні газопроводи,надійна та безаварійна робота яких є запорукою безперебійного транспортуваннягазу українським та закордонним споживачам. Загальна довжина газопроводів — близько 36 тис. км( із них 23 тис. км — магістральні, 13 тис. км-газопроводи-відвітлення). Кількість газорозподільчих станцій (ГРС) трохибільше 1380 [3].
Сьогодні існуєтехнічна можливість для збільшення транзиту газу в країни Європи до 135 млрд.м3 щорічно без розширення ГТС.
Продуктивневикористання ГТС України залежить від стану газопроводів. На сьогодні близько 6% всіх газопроводів вже відпрацювали свій амортизаційний термін. У сучаснихумовах особливого значення набуває проблема підвищення надійності і якості ГТС.
Підземні сховищагазу (ПГС). Система підземного зберігання газу, яка складається із 13 сховищ,за облаштованою активною місткістю у 34,5 млрд. м3 є другою за величиною вЄвропі після російської. Переважна кількість газу, що зберігається в ПГС,належить російському ВАТ 'Газпром" (75%). Мережа підземного зберіганнягазу включає 4 комплекси — Західноукраїнський (Передкарпатський), Київський,Донецький і Південноукраїнський. ПГС використовуються для згладжування якпікових, так і сезонних нерівномірностей у споживанні газу. Максимальноможливий відбір при повному заповненні ПГС може досягти 240 млн. м3 за добу.Зв'язані в єдину систему мережею газопроводів, ПГС забезпечують високунадійність функціонування всієї ГТС, гарантують безперебійність як постачаннягазу внутрішнім споживачам, так і транзиту російського газу до Європи [1].
Ринок споживання.Природний газ в Україні широко використовується в промисловості, будівництві,електроенергетиці, сільському господарстві та для комунально-побутових потреб.На споживання в цілому припадає 68,9 млрд.м3, в т. ч. на енергетичний комплекс5,7 млрд. м3, металургію 9,6 млрд. м3, хімічний комплекс 8,8 млрд. м3, фондиОДА 31,7 млрд. м3 (в т. ч. теплокомуненерго}. Останнім часом зростаєактуальність зниження рівня споживання газу, посилення енергозбереження [4].
Управлінськаструктура. Існує дві принципові схеми управління господарством: галузева татериторіальна. Підприємства згруповані у різні галузі, і підприємства однієїгалузі управляються одним центральним органом. Територіальне управлінняорганізоване так, що всі підприємства розміщені в одному регіоні,підпорядковані місцевій регіональній владі незалежно від їх профілю тагалузевої приналежності. Головною перевагою галузевого управління є можливістьпроведення певної науково-технічної та організаційно-економічної політики. Цясхема зручніша для централізованого управління, для реалізації саме державноїполітики. Галузеве управління має і великі недоліки. По-перше, територія вумовах галузевого управління не має свого «господаря». По-друге, цепороджує так звані «відомчі бар'єри», які дуже ускладнюютьміжгалузеві економічні зв'язки. Територіальне управління сильне своїм ціліснимпідходом до території. В цьому випадку регіон має єдиного «господаря»,легко налагоджуються зв'язки виробничої кооперації, комбінування. Розробленнята реалізація єдиної загальнодержавної науково-технічної політики стаєнадзвичайно складним [2].
Україна, як і всіпострадянські країни, зберігає нині галузеву Структуру управління, відповідноуправлінським центром ПЕКу z Міністерство палива та енергетики. Міністерствовідповідає за економічний, науково-технічний, соціально-економічний рівні іалузі, розробляє і реалізує відповідну політику щодо додержання світових рівнійі стандартів. Європейський вибір розвитку України спричинив визначення новихзавдань і механізмів діяльності ПЕК[3]
НТК Україниналічує майже 250 підприємств різної форми власності, основні з яких об'єднанів НАК «Нафтогаз України». Компанія здійснює розвідку те. розробкугазових і нафтових родовищ; експлуатаційне та розвідувальне буріння на газ інафту; транспортувакня газу і нафти; постачання газу промисловим споживачам,бюджетним організаціям та комунально-побутового сектора; зберігання газу в ПГС;переробку газу і газового конденсату; заправку автомобілів скрапленим газом;виробництво моторних олив та мастильних матеріалів; наукове забезпеченнягалузі; сервісне обслуговування промислових об'єктів. 2. Сучасний стангазової промисловості в Україні
Газовапромисловість України розвивається на базі родовищ Передкарпатської іДніпровсько-Донецької нафтогазових областей та Причорноморсько-Кримськоїнафтогазоносної провінції. Споживання газу в Україні становить 65 – 70 млрд. м3на рік.
Видобуток газу вУкраїні за останні 10 років стабільно скорочувався і стабілізувався на рівні 18млрд.м3 на рік (1997). Т.ч. самозабезпечення України газом на сьогодністановить бл. 22 %. Решта задовольняється імпортом з Росії та Туркменистану.Розвідані власні запаси газу становлять бл. 1 трлн. м3, що за нинішніх темпіввидобутку вистачить на 60 років. Згідно з національною програмою “Нафта і газУкраїни до 2010 року” видобуток газу за певних умов може бути збільшено до 35млрд. м3 на рік.
Промислові запасив Україні дорівнюють 1,1 трлн м3, відкриті – 500 млрд м3. У Причорномор’ї таПриазов’ї родовища нафти і природного газу експлуатуються на шельфі Чорногоморя: Голіцинське, Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін; родовищаприродного газу є на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське,Стрілкове.
Природного газу у1998 році видобули 18 млрд м3, хоча в перспективі його видобуток може зрости до50 млрд м3. Зараз тільки родовища Харківської області дають 50% природного газуУкраїни (поклади Юльєвське, Яблоневське, Селещенське). Видобуток газу назнаному Шебелинському родовищі постійно знижується через зростання глибинибуріння (5–6 км).
Україні щорічнопотрібно біля 75-80 млрд м3 газу. Його будуть надалі закуповувати в Росії,Туркменії та Узбекистані.
Головнимирезервами нарощування газовидобутку в Україні є відкриття нових родовищ тазапровадження нових технологій.
Транспортуватигаз складно. Морське транспортування у вигляді зрідженого природного газу (ЗПГ)дає змогу розв’язувати деякі проблеми. Одначе процес зріджування йтранспортування спеціальними танкерами, спорудження терміналів потребуєнадзвичайно великих коштів. Вартість одного танкера-газовоза об’ємом 125 тис.м3 становить до 150 млн дол. Перевезення ЗПГ танкерами-газовозами коштуєприблизно утроє дорожче, ніж еквівалентна кількість нафти у звичайних танкерах.Водночас є вже кілька портів-терміналів з великими заводами для зріджуванняприродного газу для морського вивезення: в Алжирі, Лівії, Індонезії, Брунеї тана Алясці. ЗПГ з Алжиру постачається таким чином до Великої Британії, Франції,Іспанії, США, з Лівії – до Іспанії та Італії, з Аляски, Індонезії, Брунею – доЯпонії. Морське транспортування ЗПГ становить 1,5% загального тоннажу танкерів.В найближчий час головними експортерами ЗПГ стануть: Австралія, Алжир,Індонезія, Малайзія, Бруней, Абу-Дабі. Імпортерами будуть: Японія, Тайвань,Республіка Корея, Італія, Іспанія, Бельгія, Франція.
Найбільшіміждержавні газопроводи побудовані з канадської провінції Альберта до США, зНідерландів – через ФРН та Швейцарію – до Італії. Через Україну проходятьмагістральні газопроводи «Союз», «Прогрес» і «Братство», що постачають газ зРосії та Туркменії до Угорщини, Польщі, Болгарії, Чехії, Австрії, Італії таінших країн. У міжнародній торгівлі 78% припадає на трубопровідний транспорт22% – на морське транспортування ЗПГ.3.Розміщення підприємств галузі
Забезпеченістьспоживання газу за рахунок власного видобутку в останні роки становить 21—22%(табл. 1). До того ж спостерігається тенденція до зростання цього показника. Цепов’язано в першу чергу з тим, що темпи скорочення потреб у природному газідещо випереджають темпи спаду його виробництва. Частка газу, якого не вистачаєУкраїні (а це становить майже 80%), імпортується з Росії та Туркменистану.
Найбільша часткагазоспоживання в Україні припадає на промислово розвинутий Східний регіон —майже 62%, на Західний і Південний регіони — відповідно 32 та 6% загальноїпотреби в газі. При цьому у промисловості використовується майже половинаспожитого в державі газу, близько 30% газу витрачається на потреби енергетики,18% — в комунально-побутовому секторі.
Таблиця 1
Забезпеченістьспоживання газу в Україні за рахунок власного виробництва у 2000—2007 рр.* 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 Видобуток газу (включаючи супутний), млрд. м3 26,1 24,4 20,9 19,2 18,3 18,2 18,4 18,1 Споживання газу, млрд. м3 112,0 111,3 114,1 102,8 92,4 85,4 86,0 81,3 Забезпеченість споживання газу за рахунок власного виробництва, % 25,0 21,9 18,3 18,8 19,8 21,3 21,4 22,3
* За данимиДержкомстату України.
Для вирішеннясезонної нерівномірності газоспоживання особливе значення мають підземнігазосховища (ПГС). В Україні зараз експлуатуються 13 газосховищ з проектнимобсягом 62,4 млрд. м3. Використовуються ці сховища для підвищення надійностізабезпечення газом споживачів в екстремальних ситуаціях. При цьому питома вагаПГС, розміщених на сході України, становить 17,3%, на заході — 76,3%, на півдні— 6,4%.
Нерівномірністьрозміщення ПГС, а також відсутність гарантій стабільного постачання газу вУкраїну викликає необхідність збільшення обсягів резервування газу на сході тапівдні України.
Специфічною рисоюрозміщення газовидобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації,а видобуток зорієнтований на найвигідніші умови експлуатації родовища.
Приблизно 4/5 природногогазу використовується для потреб промисловості. Використання газу вкомунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом року подаєтьсярівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ.
Супутні гази, якіє на ряді невеликих нафтових родовищ, — дуже цінна сировина для промисловостіорганічного синтезу. З них на газобензинових заводах одержують бензин.
Певну роль у паливномубалансі відіграє утилізація промислових газів і виробництво штучного газу зтвердого палива. В Донбасі (Лисичанськ) ведеться підземна газифікація вугілля.
Основним напрямомефективного, використання природного газу, крім комунально-побутового сектору іширокого переведення на нього автотранспорту, є нафтохімічний, де як продукт одержуютьсинтетичні матеріали. З однієї тонни рідких вуглеводів можна одержати 600—700кг нафтохімічної сировини, вартість якої в багато разів перевищує ефектвикористання його як палива. На комунально-побутові послуги витрачається 17млрд. м3 газу, а на виробництво електроенергії — майже 34 млрд. м3 газу на рік. 4. ДК“Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”
Повна назвапідприємства
Дочірнякомпанія “Укртрансгаз”
Національноїакціонерної компанії “Нафтогаз України”
Скорочена назвапідприємства
ДК“Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”
Основні видидіяльності Компанії:
* транспортуванняприродного газу внутрішнім споживачам;
* транзитприродного газу в країни Європи і СНД;
* зберіганняприродного газу в підземних сховищах газу;
* постачанняприродного газу внутрішнім споживачам;
* виробництвостиснутого газу і забезпечення ним автомобільного транспорту;
* обслуговуванняі ремонт об'єктів транспорту і розподілу природного газу;
* будівництвогазопроводів високого і низького тиску та об'єктів на них;
*науково-дослідні, дослідно-конструкторські і проектні роботи в областітранспорту і збереження газу.
ДК “Укртрансгаз”- дочірня компанія Національної акціонерної компанії «НафтогазУкраїни», створена в 1998 році на базі АТ «Укргазпром” із передачею вкористування розподільчих газопроводів. До складу Укртрансгазу входять 16філій, виробничі об'єкти яких знаходяться у всіх областях України.
Газотранспортнасистема Дочірньої компанії “Укртрансгаз” складається з 36,4 тис. кмгазопроводів з 71 компресорною станцією і 12 підземних сховищ газу із загальнимактивним об'ємом газу 32,3 млрд.куб.м. Пропускна спроможність системи на входіскладає 288 млрд.куб.м газу в рік, на виході — 177 млрд.куб.м. Основной потікекспортних поставок російського газу (близько 85%) здійснюється через територіюУкраїни. Газотранспортна система Укртрансгазу забезпечує також транспортуванняприродного газу до внутрішніх споживачів України.
Враховуючиважливу роль транзитної системи газопроводів, ДК “Укртрансгаз” особливу увагуприділяє проблемам забезпечення надійності та ефективності роботи діючихгазопроводів
Важливимелементом підвищення економічності і надійності транзитних поставок газу єздійснювана Укртрансгазом програма реконструкції газотранспортної системи звикористанням українських газових турбін і компресорів, які за своїм технічнимрівнем відповідають світовим стандартам. На сьогоднішній день перші газовітурбіни нового покоління вже успішно працюють на компресорних станціях.
Поряд із роботамипо реконструкції і підвищенню технічного рівня газотранспортної системи вУкраїні постійно здійснюються роботи по її розширенню. Протягом останніхдванадцяти років було введено в експлуатацію понад 5 тис.км магістральнихгазопроводів і газопроводів-відводів і 10 компресорних цехів.
Незважаючи нарозвиток альтернативних маршрутів подачі російського газу, таких якЯмал-Західна Європа, “Блакитний потік” та інших, Україна продовжує залишатисяосновним транзитним коридором для Росії. Це зумовлено вигідним географічнимположенням, розвинутою системою транзитних газопроводів великої потужності,з'єднанням цих газопроводів із магістральними газопроводами всіх сусідніхдержав, наявністю потужного комплексу підземних сховищ газу.
Газотранспортнасистема Укртрансгазу вже сьогодні здатна забезпечити збільшення транзитнихпоставок газу в країни Центральної і Західної Європи без її розширення на 30-35млрд.куб.м у рік.
Проектирозширення існуючих газотранспортних систем, таких як газотранспортна системаУкртрансгазу, з її величезним технічним потенціалом, розвинутоюінфраструктурою, не вимагають великих капіталовкладень і виглядають дужевигідними з економічної точки зору.
Багаторічнийдосвід ефективної роботи підтверджує високу надійність газотранспортної системиУкраїни по забезпеченню транзиту російського газу через територію України вінші європейські країни.
5. Шляхирозвитку газової промисловості України
Перспективирозвитку газової промисловості України пов’язані з розширеннямгеолого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискореннямпромислового освоєння відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджуватидосягнення науково-технічного прогресу, зокрема новітніх технологій і техніки.
Екологічніпроблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається восновному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатаціїгазових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ. Щодо використанняприродного газу в різних секторах економіки та галузях народного господарства,то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно з такимиенергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф.
Таблиця 2
Характеристикаосновних магістральних газопроводів УкраїниГазопровід Діаметр, мм Пропускна здатність, млрд. м3/рік Протяжність, км Шебелинка—Дніпропетровськ 33,9 І нитка 700 200 ІІ нитка 800 193 ІІІ нитка 1000 200 ІV нитка 1200 200 Дніпропетровськ—Кривий Ріг 22,7 І нитка 700 129 ІІ нитка 1000 129 ІІІ нитка 1200 129 Кривий Ріг—Ізмаїл 7,3 І нитка 700/1000 583 ІІ нитка 1000/800 583 Таганрог-Маріуполь 5,3 І нитка 500 56 ІІ нитка 700 59 ІІІ нитка 1000 61 Херсон—Крим 700 3,0 114 Шебелинка—Диканька—Київ 26,5 І нитка 1200 478 ІІ нитка 1000 478 ІІІ нитка 700 550 «Союз» (Оренбург—Західний кордон) 1400 26,0 1532 Уренгой—Ужгород 1400 28,0 1146 Уренгой—Помари—Ужгород 1400 28,0 1136 Торжок—Долина 1400 27,0 673
Перспективи розвиткута розміщення паливно-енергетичного комплексу пов'язані з багатьма чинниками.Це збільшення масштабів геологічних і географічних досліджень на території Українитрадиційних видів палива — нафти, газу в Донецько-Придніпровській западині, Причорноморськійнизовині, Прикарпатті і Закарпатті. В старопромислових районах збільшеннявидобутку можна досягти за рахунок застосування сучасних технологій вилученнянафти з надр.
Висновки
Отже, підводячипідсумки ми можемо сказати, що газова промисловість України не тількирозвивається, але й має гарні перспективи на майбутнє. За оцінками спеціалістівна теренах нашої держави можливі відкриття родовищ світового масштабу.Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Хоча видобуток нафти зменшується,маємо гарні перспективи: великі потужності з переробки нафти близько 70 млн. т.і великі газосховища. На сьогодні в Україні немає механізму стимулюваннязменшення споживання енергоносіїв, який повинний включати державну системуенергозбереження на довгострокову перспективу, систему стандартів і нормативіввитрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергоспоживання. Саме томуосновною стратегією на довгострокову перспективу є подальше нарощуваннявидобутку природного газу з підвищення його частки в енергобалансі країни длятого, щоб вирішити проблеми перекладу народного господарства наенергозберігаючий шлях розвитку, провести модернізацію галузей ПЕК, вирішитипитання розвитку атомної енергетики на базі реакторів підвищеної безпеки новогопокоління, розробити і підготувати до широкого тиражування екологічно прийнятнітехнології спалювання вугілля; розширення ринку У майбутньому газовапромисловість повинна стати однією з галузей з надзвичайно високим ступенемконцентрації капіталу й виробництва.
Списоклітератури
1. Газета“Експрес” — 22-23 червня 2000 р. — №67. — с. 9 /стаття “Скандал”.
2. Журнал“Економіка України” // — 1999 р. — №7 — с. 5-7 /стаття “Нафтогазовий комплексУкраїни”.
3. ЗаставнийФ.Д. /”Географія України”, — Львів, 1994.
4. І.Діяк,“Нафтогазовастратегія” // Голос України, № 250, 29.12.98; Економіка України: сучасний стан,динаміка, тенденції розвитку. Інформація, аналітика-98 / ”Укрпром”, 1998. — 80с.
5. Малагірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас»,2004. ISBN 966-7804-14-3
6. МаслякП.О., Шищенко П.Г. /”Географія України”. — Київ, 2004.
7. Розміщенняпродуктивних сил України /за редакцією Є.П.Качана. — К., 2004.
8. СиротенкоА.Й., Чернов Б.О., Плахута В.Я. /”Географія України”, — Київ, 2006.