/>
Гідротехнічне іводогосподарське будівництво як галузь економіки. Основні техніко-економічні показникигідроспоруд і об'єктів
ПЛАН1. Воднегосподарство і гідротехнічне будівництво. Склад і структура водогосподарськогобудівництва2. Розвитокгідротехнічного і водогосподарського будівництва на Україні3. Основні поняття івизначення курсу4. Виробничі таекономічні характеристики об’єктів5. Основні виробничіі економічні характеристики споруд і об’єктів6. Роль іособливості ціноутворення в будівництві
1. Водне господарство і гідротехнічнебудівництво. Склад і структура водогосподарського будівництва
Водне господарство — це галузь економіки, яка займається вивченням,обліком і регулюванням водних ресурсів, їх охороною від забруднення івиснаження, а також транспортуванням до місця споживання.
Основними напрямками використання водних ресурсів є:
1) водопостачання(комунальне, промислове і для теплових електростанцій);
2) зрошенняі обводнення земель;
3) гідроенергетика;
4) воднийтранспорт, риборозведення;
5) використанняводоймищ, водотоків та прибережної території для відпочинку населення і спорту.
Водне господарство — галузь економіки, яка має на меті використанняповерхневої і підземної води для потреб населення і всіх галузей народногогосподарства. В його сферу входить також боротьба з виснаженням водних ресурсівта з їх забрудненням (очищення стічних вод), боротьба з повенями та розмивамиберегів водосховищ тощо.
Гідротехнічне будівництво — це будівництвоводогосподарських об’єктів, набережних, спеціальних укріплень берегів відрозмиву.
Одним з найважливіших завдань в розвитку водногогосподарства і гідротехнічного будівництва є створення системи економічнихвідносин, які б забезпечили збільшення виробництва продукції, покращення їїякості, підвищення продуктивності праці і зменшення витрат на одиницюпродукції.
Водне господарство і гідротехнічне будівництво — це галузі народногогосподарства, тобто комплекси організацій і підприємств, які випускаютьконкретний вид готової продукції: будівлі ГЕС, греблі, порти, канали,водоскиди, насосні станції, водогони, селища будівельників. Готова продукція –це завершені і підготовлені до експлуатації споруди та об’єкти.
Будівництво взагалі в залежності від його характеруподіляється на галузеві: промислове, житлове, транспортне, гідротехнічне,водогосподарське та інші. В свою чергу, окремі галузі поділяються на види.Наприклад, в транспортному будівництві розрізняють: залізничне, автодорожне,аеродромне та інші. Гідротехнічне будівництво поділяється на будівництво ГЕС,портів, каналів, тунелів, захисних і берегозакріплюючих споруд, підприємстврічкового транспорту. Водогосподарське будівництво поділяється на будівництвозрошувальних та осушувальних гідромеліоративних систем, об’єктівсільськогосподарського і комунального водопостачання, рибного господарства,санітарних і рекреаційних об’єктів.
Сучасне водне господарство тісно пов’язане з усімагалузями народного господарства і охоплює практично всю територію України. Приформуванні водогосподарських систем вирішуються технічні, економічні іорганізаційні проблеми. На базі комплексних гідровузлів, як правило,створюються водогосподарські комплекси (ВГК). Основною задачею ВГК єрегулювання стоку річки з метою узгодженого задоволення промисловості,енергетики, сільського господарства (зрошення), водного транспорту ікомунального господарства, іншими словами — раціональне задоволенняводокористувачів і забезпечення якості води в умовах нерівномірного стоку.2. Розвиток гідротехнічного іводогосподарського будівництва на Україні
Основний напрямок розвитку гідротехнічного іводогосподарського будівництва на Україні – це будівництво потужнихгідроелектростанцій і комплексне використання водних ресурсів.
Особливе значення при цьому надавалосьгідроенергетиці, а також річковому транспорту, в південних районах України — зрошенню.
Ще в 1932 році була побудована найпотужніша на ті часив Європі Дніпрогес з установленою потужністю 560 МВт. Під час ВеликоїВітчизняної війни вона була зруйнована, а після її відновлення в 1949 роціпотужність станції була збільшена до 650 МВт. В 1974 р. була збудована другачерга Дніпрогес – ІІ з потужністю 850 МВт, після чого загальна потужністьЗапорізької ГЕС складає 1500 МВт. В складі цього гідровузла був шлюз, а зарахунок підпору греблею — перекриті пороги Дніпра.
Після Другоїсвітової війни на Дніпрі був побудований каскад гідровузлів комплексногопризначення (Каховський — 1955р., Кременчуцький — 1961р., Дніпродзержинський — 1963 р., Київський — 1964 р., Канівський — 1972 р.), що дозволило створитиглибоководний шлях для судноплавства від гирла річки Прип'ять до Чорного морядовжиною 923 км.
В 1980 році була побудована потужна Дністровська ГЕС(969 МВт) на р. Дністер.
В 1973 р. побудована Київська гідроакумулюючаелектростанція (ГАЕС), будуються Ташликська і Дністровська ГАЕС.
Водосховища побудованих гідровузлів забезпечуютьводопостачання і обводнення найважливіших промислових районів Придністров’я,Криворіжжя і Донбасу. Побудовані канали Сіверський Донець-Донбас,Дніпро-Донбас, Каховський магістральний зрошувальний канал, Північно-Кримськиймагістральний канал та інші.
Створення крупних водосховищ при гідроелектростанціяхдозволило суттєво поліпшити систему водопостачання промислових виробництв, місті селищ, підвищити гарантії водопостачання.
Значна роль водосховищ і для захисту територій танародно господарських об’єктів від повеней. Так, на Дніпрі практично виключенізначні збитки від повеней.
Водосховища комплексних гідровузлів, канали, насосністанції багато в чому сприяли розвитку зрошення.
Зрошення засушливої і недостатньо зволоженої землі єосновою стійких врожаїв. Без всебічного розвитку меліорації неможливийпоступовий розвиток сільського господарства. Радикальні засоби збільшенняурожайності — це комплексна механізація, селекція та інші фактори інтенсифікаціїсільського господарства, але і вони без меліорації не можуть гарантуватистійкого зростання сільськогосподарського виробництва. На Україні створеніпотужні гідромеліоративні системи: Каховська, Первомайська, Сірогозьська,Приазовська, Дунай-Дністровська. Меліоративні землі України обслуговують більше11 тис. насосних станцій і установок із загальної кількістю насосів більше як50 тис. Найбільш потужною станцію в бувшому Радянському Союзі була Каховськанасосна станція (N=168 МВт).
Водогосподарськікомплекси — це сукупність гідротехнічних споруд та системисоціально-економічних і технічних заходів по використанню водних ресурсів вінтересах ефективного розвитку всіх галузей економіки.
Учасники ВГКподіляються на водоспоживачів і водокористувачів.
Водоспоживачі забирають воду із водних об’єктів ічастина води втрачається безповоротно (промислове і комунальне водопостачання,зрошення, теплова і атомна енергетика).
Водокористувачіне забирають воду із водних об’єктів, а лише використовують її (гідроенергетика,водний транспорт, лісосплав, рибне господарство, водний туризм).
Всі споруди ВГК поділяються на загальні, галузеві ісупутні.
Загальними для всіх учасників ВГК є підпірні споруди(гребля, дамба, напірна стінка), водосховища і регуляційні споруди (водозливи,водоскиди).
Галузевимиспорудами комплексного гідровузла є: гідроелектростанція, судноплавний шлюз,водозабори для зрошення, водопостачання, рибопропускні споруди і т.п.
Супутні об’єкти здійснюють технологічні зв’язки міжгідровузлами і об’єктами народного господарства: ЛЕП, магістральні ізрошувальні канали, трубопроводи водопостачання тощо.
Гідровузол разом із водосховищем, будівлями, будинкомуправління і допоміжними спорудами (гаражі, склади, дороги) називаєтьсяводогосподарським об’єктом (ВГО).
Комплексним ВГО називається комплексний гідровузол згалузевими спорудами.
Створення водосховищ та інших водогосподарськихоб’єктів відноситься до антропогенного впливу на природу, тобто впливугосподарської діяльності людини на природу. Цей вплив особливо значний дляокремих галузей, таких як енергетика, промисловість, транспорт і сільськегосподарство.
Водогосподарські об’єкти суттєво впливають наекологію, рослинний і тваринний світ. Цей вплив може бути позитивним інегативним.3. Основні поняття і визначення курсу
Об’єктом вивчення курсу «Економікаводогосподарського будівництва» є будівництво як особлива галузьекономіки.
Будівництво поділяється на галузеві: промислове,транспортне, житлове, гідротехнічне, водогосподарське, сільськогосподарське.
Кожна галузь будівництва об’єднує значну кількістьбудівельно-монтажних організацій (БМО).
БМО – це виробничо-господарська одиниця, яка виконуєбудівельно-монтажні роботи і характеризується виробничо-технічною іорганізаційною єдністю, самостійним управлінням і оперативно-господарськоюнезалежністю.
Організаційно-технологічні особливостіводогосподарського будівництва обумовлюють специфіку характеру і формекономічних закономірностей, властивих цьому виду будівництва. Вивчення курсу доцільнопочати з визначення деяких понять.
Будівництво – це галузь матеріального виробництва,зведення і реконструкція будівель і споруд.
Капітальне будівництво – це конкретна галузьматеріального виробництва (будівництва ГЕС, автотранспортна), яка забезпечуєвідтворення виробничих потужностей і основних фондів. В склад цієї галузівходять будівельно-монтажні і проектно-вишукувальні організації, дирекціїпідприємств та інші.
Капітальні вкладення – це витрати на спорудження новихабо реконструкцію діючих основних фондів виробничого і невиробничогопризначення.
Інвестиції – це довготривалі вкладення капіталів вбудь-яку галузь економіки, в результаті чого створюється прибуток абодосягається соціальний ефект. Інвестиції – це особливий вид товару, який маєчасто загальнонаціональний характер, бо зачіпає такі сфери життя населення якекологія, архітектура, транспортна і соціально-побутова інфраструктура.Найчастіше інвестиції спрямовують на відтворення основних фондів у формікапіталовкладень.
Будівельно-монтажні роботи – це роботи по спорудженнюбудівель і споруд, монтажу технологічного обладнання, освоєнню будівельноїплощадки, озелененню, транспортні роботи.
Будівельна індустрія складається з постійно-діючихвиробництв і організацій: главки, будівельно-монтажні об’єднання, комбінати,трести, будівельно-монтажні управління, пересувні механізовані колони та іншіпідрозділи.
Промисловість будівельних матеріалів (деталі,конструкції, цемент, цегла, пісок, скло, фарба) є головною складовою частиноюбудівництва.
Будівельна продукція – готові до експлуатації новівиробничі потужності, будівлі і споруди, а також об’єкти невиробничогопризначення (житло, школи, клуби, лікарні) після реконструкції, розширення ітехнічного переозброєння.
Елементи будівництва:
Об’єктом будівництва є кожна відокремлена будівля(виробничий корпус, цех, склад, вокзал, житловий будинок, клуб, тощо) абоспоруда (міст, тунель, гребля, шлюз, тощо) з усіма улаштуваннями (галереями,естакадами), устаткуванням, меблями, інвентарем, інженерними мережами(каналізації, водо-, газо-, тепло-, електропостачання).
Пусковим комплексом є сукупність об’єктівосновного виробничого, допоміжного та обслуговувального призначення,енергетичного, транспортного та складського господарств.
Чергою будівництва є сукупність об’єктіввиробничого призначення, введення в дію яких забезпечує випуск продукції ібезпечну експлуатацію цих об’єктів.
Будовою є сукупність будівель та спорудрізного призначення, будівництво, розширення або реконструкція якихздійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією іззведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва.4. Виробничі та економічні характеристикиоб’єктів
1) Греблі:
- висота Нгр, м
— напір Н, м
— об’єм V, куб.м
— тип греблі ( бетонна, з/б, арочна, гравітаційна, земляна)
2) Будівлі ГЕС:
— установлена потужність Nу, МВт
— середньорічна виробка енергії Е, млн.кВт.год
— собівартість електроенергії С, коп / кВт.год
3) Судноплавні шлюзи:
— габарити камери, м (довжина, ширина, глибина на королі)
— пропускна спроможність, т / рік
— собівартість шлюзування, грн / т
4) Морські порти:
— довжина причалів, м
— вантажооберт, т
— собівартість виробки вантажу, грн / т
5) Зрошувальні системи:
— зрошувальна площа Fзр, га
— витрата води Qзр, куб.м/с
— склад с/г культур ( картопля, буряк) Основні виробничі і економічні характеристикиспоруд і об’єктів:
— виробнича потужність,
— кількість виробленої продукції,
— собівартість продукції.5. Основні економічні показникигідротехнічного і водогосподарського будівництва
Для гідротехнічного і водогосподарського будівництвавикористовують слідуючі економічні показники:
1) Основнівиробничі фонди (ОВФ) діючого підприємства або об’єкта, що представляють повнубалансову вартість споруд і обладнання (грн);
2) Пр — продукція, яка виробляєтьсящорічно об’єктом або всім водогосподарським комплексом (електроенергія, щовиробляється, кВт · год; кількість перевезеного вантажу т-км; урожайність ц /га і т.п.);
3) К — капітальні вкладання(капіталовкладення), тобто повна вартість будівельно-монтажних робіт приспорудженні будівель, об’єктів або водогосподарських комплексів з усімтехнологічним обладнанням включно (грн);
4) И — щорічні витрати по експлуатації окремогооб’єкту або всього ВГК; складаються із прямих експлуатаційних витрат (зарплатиексплуатуючого персоналу, вартості сировини, матеріалів, поточного ремонту іт.п.) і відрахувань на амортизацію (реновацію, тобто повне відновлення споруд іобладнання — основних фондів, капітальний ремонт і модернізацію), грн / рік;
5) С — собівартість річного випуску продукції,грн / рік (фактично С = И);
6) Ц — вартість (ціна) виробленої за рікпродукції, що випущена ВГК або окремим об’єктом, в оптовій ціні підприємства,грн / рік, (для енергетики визначається за тарифами на електроенергію, для с /г — по закупівельній ціні).
Вартість річного випуску продукції являє собою валовийдоход (прибуток), який іноді позначають Д, грн / рік (тобто Ц = Д);
7) П — річний прибуток або чистий доходводогосподарського комплексу або окремого об’єкту, грн / рік. П = Ц – И;
8) S — собівартість виробництва одиниціпродукції, визначається як відношення повних щорічних витрат (включаючиамортизацію) до виробленої продукції: Наприклад, собівартість виробленої за рікелектроенергії Е дорівнює S = И / Е;
9) Кп — питомі капіталовкладення:відношення капіталовкладень до установленої потужності:
Кп = К / N (грн / кВт),
або до кількості виробленої продукції:
Ке = (К / Е)100 (коп / кВт · год),
Або
КМ = К / М (грн / т),
М — кількість переробленого в портувантажу.
10) Найважливішою характеристикою об’єкту, щобудується, є економічна ефективність капітальних вкладень. Вона визначається економієющорічних витрат (зменшенням собівартості продукції), або прибутком, якийотримано від реалізації продукції. Про основні показники економічноїефективності капіталовкладень детальніше буде сказано нижче. 6. Роль іособливості ціноутворення в будівництві
При проектуванні і будівництві споруд необхідно знатиїх вартість (ціну). При чому ця необхідність виникає ще на початковій стадіїідеї будівництва коли визначають припустиму вартість за орієнтовними об’ємамиробіт і коли завершується будівництво, а також коли підраховують фактичнувартість.
На проміжних стадіях проектування об’єкту йоговартість визначається приблизно з введенням додаткових витрат на неврахованіроботи.
/>
Що ж таке ціна (вартість) і як вона визначається длябудівельної продукції?
Ціна — важливий економічний важіль, якийвикористовується для регулювання і контролю суспільно необхідних витрат,додержання оптимальних народногосподарських пропорцій розвитку виробничої ісоціальної сфер.
Ціна повинна забезпечувати підприємствам іорганізаціям покриття витрат виробництва (И) і одержання прибутку (П),необхідного для виплати за трудові ресурси, процентів за банківський кредит,створення фондів економічного стимулювання, фінансування вкладень власногобудівництва, відрахувань в державний та місцевий бюджети:/> /> /> /> /> /> /> /> />
Головною функцією ціни є кількісний вираз вартостібудівельної продукції.
Схема визначення ціни будівельної продукціїпередбачає:
- визначенняоб’єму Оі (кількості) будівельно-монтажних робіт;
- застосуваннянормативних кошторисних витрат Сі на виконання об’ємів івидів робіт; розрахунок розміру прибутку за установленими нормами. Цінабудівельної продукції визначається за формулою:
/>, (1)
де Кн, Кп та Л– коефіцієнти відповідно накладних витрат, планових нагромаджень і лімітованихвитрат.
Ціна — один з головних інструментів госпрозрахунковоїдіяльності підприємств і організацій в умовах ринкової економіки. Теоретичноринкові відносини передбачають запровадження вільних цін. Але, в дійсності, вжодній країні світу в чистому вигляді їх немає і держави прямо або побічновпливають на величину і структуру вільних цін.
Основні положення ціноутворення у будівництві такісамі як і в інших галузях матеріального виробництва.
Як відомо, в промисловості оптові ціни базуються напринципі єдності цін на однакову продукцію. На противагу промисловості убудівництві таких цін немає, а діють лише індивідуальні ціни на окремі спорудиабо їх комплекси. Такі ціни визначають за кошторисом — в цьому полягає першаособливість ціноутворення в будівництві.
Друга особливість пов’язана з методом нормуваннянормативного прибутку (плановихнагромаджень). Його норми встановлені в однаковому проценті досередньогалузевої собівартості будівельно-монтажних робіт (а не до фондоємкостіпродукції, як прийнято у промисловості).
Ціна будівельної продукції для підрядних організаційвизначається за виразом:
Ц = Ссв(1 + Нп / 100) = Ссв (1 +Кп), (2)
де Ссв — кошторисна собівартістьбудівельно-монтажних робіт;
Нп — норма плановихнагромаджень, %; Кп = Нп / 100.
Кошторисна собівартість Ссвскладається з прямих та накладних витрат, тобто
Ссв = Спв + Сн = Сп (1 + Кн), (3)
де Сп– кошторисна вартість прямихвитрат;
/>,
Спв – накладні витрати з нормоювитрат Нн.
Зурахуванням формули (3) ціна будівельної продукції через прямі витрати дорівнює
Ц = Спв(1 + Кн) (1 + Кп). (4)
Третяособливість стосується порядку формування та затвердження цін на будпродукцію.В кожному проектному інституті визначається кошторисна вартість об’єктів іспоруд, яка в складі проектів затверджується відповідними органами замовників.
Таким чином, схема ціноутворення в будівництві маєтакий вигляд:/> /> /> /> /> /> /> />
Роль ціни на різні види будівельної продукції тавитрати виконують кошторисні розрахунки. Що ж таке кошторис?
Кошторис — розрахунок, який визначає загальну сумувитрат в грошовому виразі, що необхідні для зведення будівель та споруд.
Іншими словами кошторис — сукупність нормативнихрозрахунків, якими визначається вартість будівництва, об’єктів і виконанихробіт, а також визначається потреба матеріальних і трудових ресурсів. Крімтого, окремо складаються кошторисні розрахунки на виконанняпроектно-розвідувальних робіт і на окремі, так звані, лімітовані витрати(наприклад, на утримання персоналу технагляду замовника за будівництвом, натимчасові будівлі і споруди і т.п.).
Кошторисна вартість повинна бути максимально наближенадо фактичної вартості будівництва.
Кошторисні ціни у будівництві засновані на:
а) оптових цінах на промислову продукцію (матеріали,конструкції, машини) для будівництва;
б) тарифах на транспортне перевезення будівельної продукції;
в) нормах і націнках постачальницьких і збутових організацій;
г) тарифних ставках на оплату праці;
д) нормах накладних витрат і планових нагромаджень.
Становлення та розвиток ринку інвестиційнихресурсів-капіталовкладень, проектів, будівельних послуг – потребує принциповонових підходів до визначення цін на будівельну продукцію: в процесіціноутворення центр тяжіння переноситься від калькуляційних методів (прискладанні кошторисів з використанням встановлених норм і розцінок) доекономічних, що засновані на широкому застосуванні договірних (контрактних) цінна готову будівельну продукцію – виробництва, пускові комплекси, об’єкти.
Договірні ціни визначаються відповідно до кошторисів.При цьому укладаються підрядні договори між замовниками і підряднимиорганізаціями.
В умовах ринкової економіки передбачається одночасновикористання двох основних моделей договірної ціни на будівельну продукцію — регульованої і вільної.
Основою длявизначення регульованих договірних цін є діюча система кошторисних нормативів зурахуванням конкретних умов договору і використанням індексів цін на споживчіресурси (матеріали, конструкції, електроенергію тощо). Для об’єктів, щобудуються за рахунок державних централізованих капіталовкладень, ця системаобов’язкова, а для власних коштів підприємств і організацій — рекомендована.Договірна ціна визначається протоколом і вводиться в дію з моменту укладанняугоди керівником виробництва — виготівника.
Вільні договірні ціни можуть застосовуватись в умовахконкуренції підрядних організацій щодо будівництва об’єктів при безумовномудотриманні всіх процедур підготовки та проведення торгів на одержання підряду.