ЗМІСТ
Вступ
1.Загальніположення
2.Валютні курси івідносні ціни
3. Вплив змін курсу гривні наекономічний розвиток України
Висновок
Література
Вступ
Тема реферату: «Вплив валютних курсів на економікуУкраїни».
Мета написання реферату – ознайомитися з ціною однієївалюти по відношенню до іншої; ознайомитися з поняттями обмінного (валютного)курсу; роллю валютного курсу на економіку країни, зміною валютного курсу тадією зміни на економіку; поняттям відносної ціни; розглянути вплив змін курсугривні на економічний розвиток України.
Аналіз пропонується зробити за період 1991 – 2005роки.
1. Загальні положення
Ціну однієї валюти, виражену в іншій валюті, називаютьвалютним (обмінним) курсом. Оскільки обмінний курс, будучи ціною грошей однієїкраїни, є також ціною активів, принципи, які управляють поведінкою цін іншихактивів, управляють також поведінкою валютних курсів. Характеристикою активів єте, що вони виступають як форма багатства, як спосіб передачі купівельноїспроможності із сьогодення в майбутнє. Ціна, за якою активи продаютьсясьогодні, безпосередньо пов'язана з товарами та послугами, які, як очікуютьпокупці, примножать ці активи в майбутньому. Аналогічно сьогоднішній обміннийкурс долара до гривні тісно пов'язаний із очікуванням людей відносномайбутнього рівня цього курсу.
Валютні курси відіграють велику роль в міжнароднійторгівлі, дозволяючи порівнювати ціни товарів та послуг, які виробляються в різнихкраїнах. Знаючи обмінний курс валют, можна розрахувати ціну експорту однієї країни,вираженої в грошах іншої.
В скільки гривень обійдеться купівля 1 т нафти, яка коштує на світовомуринку 100 дол. США? Відповідь знаходитьсяшляхом перемноження ціни1 т нафти вдоларах (100) на ціну 1 дол. США в гривнях, або на обмінний курсгривні до долара. За курсу 2грн./дол. ціна 1 т нафти в гривнях становить 100 • 2 = 200 грн./т.
Зміна курсу гривні до долара змінила б ціну 1 тонни нафти у гривнях. За курсом 5,5 грн/дол. за нафту треба заплатити: 5,5 • 100 = 550 грн. якщо припустити, що її ціна вдоларах залишиться незмінною.
Зміни обмінних курсів трактуються як знецінення валютабо їх подорожчання. Знецінення гривні пов'язане із зростанням ціни долара вгривнях, наприклад: з 2 грн./дол. до 5,5 грн./дол. За інших рівних умовзнецінення валюти країни здешевлює її товари для іноземців. Зменшення цінидолара в гривнях (наприклад, з 5,5 до 2 грн./дол.) є подорожчанням валютикраїни у відношенні до долара. За інших рівних умов подорожчання валюти країниробить більш дорогими її товари для іноземців.
Коли валюта країни знецінюється, іноземці визначають,що експорт із цієї країни подешевшав, а її резиденти — що імпорт подорожчав.Подорожчання валюти країни має протилежний ефект: іноземці більше платять запродукти даної країни, а національні споживачі менше платять за іноземніпродукти.
2. Валютні курси і відносні ціни
Попит на експорт та імпорт, подібно попиту на всітовари та послуги, підлягає впливу відносних цін, таких як, наприклад, цінанафтопродуктів (150 дол./т), виражена в зерні (100 дол./т). Таким чином валютнікурси дозволяють вирівнювати ціни внутрішніх і зовнішніх ринків, визначаючи їхв одиницях однієї і тієї ж валюти. Валютні курси дозволяють також обраховувативідносні ціни товарів та послуг, ціни яких виражені в різних валютах.
Україна, вирішуючи скільки витратити на російськінафтопродукти, а скільки отримати за зерно, повинна привести ціну цих товарів водну й ту ж валюту, щоб розрахувати ціну тонни зерна, виражену в тоннахнафтопродуктів. Обмінний курс 5,5грн/дол. означає, що Росія повинна сплатити 100 дол. за 1т українського зерна,ціна якого в Україні становить 550грн./т. Оскільки ціна російських нафтопродуктів становить 150 дол./т (825 грн./т), то ціна 1 т нафтопродуктів, виражена в зерні, становить 150 / 100 = 825 / 550? 1,5 т зерна за 1 т нафтопродуктів.
Відносні ціни — це ціни, які залежать від обмінних курсів гривні за умови, що цінанафтопродуктів у доларах і ціна зерна в гривнях не залежать від зміни обміннихкурсів.
Припустимо, що обмінний курс становить відповідно 2 грн./дол. і 7 грн/дол. В цьому випадку для Україниціна зерна в доларах становить відповідно 550 /2 = 275 і 550/7 = 78,57дол./т. Відносні ціни будуть становити відповідно: 150 / 275 = 0,55 т і 150 / 78,57 = 1,91т зерна за 1 т нафтопродуктів.
Отже, якщо ціни товарів, виражені в грошах, незмінюються, подорожчання гривні у відношенні до долара понижує ціну зерна,виражену в нафтопродуктах (за кожну тонну нафтопродуктів можна купити менше зерна ), в той час, як знецінення гривні увідношенні до долара підвищує ціну зерна, виражену в нафтопродуктах (за кожнутонну нафтопродуктів можна купити більше зерна).
Розрахунки ілюструють загальний принцип: за рівнихумов подорожчання валюти країни підвищує відносну ціну її експорту і понижуєвідносну ціну її імпорту. Навпаки, знецінення валюти країни понижує відносну цінуекспорту країни і підвищує відносну ціну її імпорту.
3.Вплив змін курсу гривні на економічний розвиток України
В серпні 1998 р. Україна пережила національнутрагедію, коли після тривалого періоду стабільності обмінного курсу (1,8 грн/дол. США в 1996-1997 pp.), національна валютаобвалилася. Тільки за другу половину 1998 р. долар в Україні підскочив на 66 % (з 2,06 до 3,43 грн.).
Є підстави стверджувати, що падіння (девальвація)національної валюти в1998 р. — один із важливих факторів наступногоекономічного зростання в Україні. За два роки український виробник потіснивімпорт, причому досить серйозно. Важливо зрозуміти чому це відбулося, що цьомусприяло.
Впродовж 1998-1999 pp. курс долара в Україні підвищився в2,7 рази, а споживчі ціни — на 43 %. Внаслідок цього на внутрішньому ринкувиникли серйозні бар'єри для доступу імпортних товарів: витрати на імпортнітовари зросли в 2,7 рази, а продати їх в Україніможна було тільки на 43% дорожче. Посуті, рівень реального підвищення курсу долара за вказаний період на 89% (2,7/ 1,43)= 1,89 було нічим іншим, якдевальваційним митом на імпорт або відносним зростанням ефективностінаціонального продукту порівняно з імпортним. Подібне мито відрізняється відтрадиційного імпортного. Останнє можна обійти через „дірки" взаконодавстві або іншим традиційним для України способом. Девальваційного митауникнути неможливо: ніхто не продасть долар, скажімо, за 3 грн., якщо це можна зробити за 5,44 грн. В цьому плані просто вражаючірезультати роботи підприємств легкої і харчової промисловості за 2000 р., на яких приріст виробництва становив 39,0 і 26 % відповідно. На честь українських виробників, вони використали наданий їмдевальваційний шанс для витіснення імпортних товарів.
Зрозумілий і ефект впливу девальвації наекспортноорієнтовані виробництва. Величина від експорту підвищилася в 2,7 рази при збільшенні внутрішніхвитрат на 43 %. Кожний долар, отриманий відекспорту, став давати майже вдвічі більше доходів у гривнях. Тому закономірні ітемпи зростання чорної та кольорової металургії на 20,7 % і 18,8 % на фоні середніх по промисловості — 12,9 %. За розрахунками, 11,5% від загальних 19,5% приросту промислової продукції засічень 2001 р. дали три секториекономіки: легка, харчова промисловість, металургія і обробка металу, приріст вяких склав відповідно40,5; 32,3 і 27,4 %.
Імпортозаміщення і зростання експорту — закономірний лікувальний ефект віддевальвації національної валюти, який проявився через два роки після фінансовоїкризи 1998 р. Потреби економіки втвердій валюті зменшились, надходження зросли. За 2000 р. Україна звела зовнішню торгівлю товарами з непоганимплюсом в 616 млн. дол. Експорт збільшився за рік на 25,8 %, імпорт — на 17,8 %.
Слід застерегти від можливого висновку, що, мовляв,для економічного зростання достатньо тільки здійснювати політику постійноїдевальвації національної валюти. Це — абсолютно шкідливий висновок.
Девальвація, особливо значна, робить неможливимиінвестиції -фундаментальну базуекономічного зростання. За таких умов ніхто не оцінює дохідність в гривнях — тільки в доларовому еквіваленті. Аза гривневої дохідності в49 % іпідвищенні долара на 50% не доцільновкладати гроші в реальну економіку. Розумні купують долари, тому що, на відмінувід першого випадку, в другому хоча б зберігається капітал.
Позитивний вплив девальвації на економічну ситуаціюможна було отримати тільки відновивши стабільність національної валюти.Підвищення курсу долара за 2000 р. становило всього 6 %, та й прийшлося воноповністю на січень 2000 р. Інші місяці долар був стабільним (з незначнимиколиваннями).
В умовах інфляції 2000 р. на 25,8 % долар подешевшав на 15,7 %. Україна вдруге (вперше це було в 1996-1997 pp.) вступила в період сильної національної валюти, а точніше — більш сильної, ніж тверда валюта. Целегко довести двома простими прикладами. Власники доларів щомісячно втрачають частинувартості долара на українському ринку. Як і рік тому (в 1999 р.) долар коштував5,44 грн., а купити на всю суму вдалося значно менше, оскільки споживчі ціни зацей час зросли на 26 %.
В цих умовах збереження в гривнях виявилося значновигіднішим, ніж у твердій валюті. Доларовий вклад за рік дає в банках Українимаксимум 10 %. Гривневий депозит можнарозмістити під 25 %. За незмінної ціни долара церівнозначно отриманню 25% в доларовомуеквіваленті (за суму вкладу можна купити доларів на 25 % більше, ніж було витрачено на придбанняза долари гривень).
Феномен сильної економічної валюти не є тількиукраїнським явищем. Він породжує особливу макроекономічну арифметику, яка невміщується в звичну для нас логіку. На початок 2000 р. державні запаси твердої валюти в України лише не набагатоперевищували 1 млрд. дол. Впродовж року зовнішнійборг держави зменшився більш ніж на 2 млрд. дол. На березень 2001 р. резерви НБУ досягли 1,7 млрд.дол. Надлишок доларів створений більш сильною гривнею. Вона спонукала власниківвідмовлятися від твердої валюти на користь національної.
Але долар може створювати і проблеми. Валютний ринокУкраїни в 2000 р. був не здатний„проковтнути" всю кількість твердої валюти, яка пропонувалася для продажуна ньому: пропозиція перевищувала попит. Очевидно, причиною значної інфляції в 2000 р. (25,8 %) виник надлишок доларів. Саме необхідністю стерилізаціїнадлишків доларів продиктована емісійна поведінка НБУ.
Долар і далі може бути причиною проблеми. Тільки засічень 2001 р. НБУ пустив в обіг більше 120 млн. дол. Нескладно підрахувати емісійну„ціну" такого поповнення валютних резервів держави. В умовах високоївірогідності зигзагів економічної політики, зумовлених політичними факторами,тенденція вірогідного збільшення кількості грошей в обороті створювала загрозупідриву стабільності національної валюти в майбутньому. Руйнівні наслідкиподібної дестабілізації могли посилитися внаслідок зростаючих обсягівформування ресурсів комерційних банків України за рахунок вкладів населення.Достатньо сказати, що на початок лютого 2001 р. останні становили майже 7 млрд. грн.
Є ще досить цікавий макроекономічний феномен тодішньоїситуації з обмінним курсом. На відміну від 1998-1999 pp. в 2000 р. реально курс доларападав, що погіршувало умови функціонування національної економіки. Імпортвідносно дешевшав, умови конкурентці! національних виробників погіршувалися.
До аналогічного ефекту девальвація (зміцнення гривні)призводила і в експорті. Виручка від експорту не зростала, а витратизбільшувалися. Подібна тенденція продовжувалася і в 2001 p., що негативно відбивалося на динаміці економічного зростання.
Обвал гривні 1998 р. був бідою. І краще б його не було. Але якщо криза відбулася, слідбуло максимум використати її лікувальний вплив на економічну ситуацію. Не можнабуло допускати швидкої втрати девальваційного ефекту імпортозаміщення ізбільшення вигідності національного експорту. І тільки в 2000 р. цей ефект зменшився з 89,2 до 59,4 %.Тривалість його дії орієнтовно становить 2-3 роки.
Україні потрібні нові акценти макроекономічної політики. Підвищенню курсугривні слід поставити перепону. Помірна ревальвація національної валюти нерятує ситуацію, а навпаки- ускладнює її.
Оскільки НБУ не продає, а купує долари, то це означаєнеобхідність придбання ще більших обсягів твердої валюти, що приводить доефекту вигідності експорту та імпортозаміщення, оскільки останній визначаєтьсяспіввідношенням динаміки політичного обмінного курсу [7].
Середньорічний обмінний курс гривні до долара США за період з 1995 р. по 2005 р. характеризувався наступними цифрами, в грн../дол.1995 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. І кв. 2005 p. 1,473 1,8295 1,8617 2,4495 4,1304 5,4402 5,3415 5,327 5,333 5,33 5,19
«Курсові дискусії» загострилися в 2005 р. Як відомо, вдругій декаді квітня 2005 р. Національний банк України зміцнив офіційний курсгривні на 2,7 % — з 5,19 грн/дол. до 5,05 грн/дол. Ця ревальвація стривожила нетільки підприємців, чиновників і експортерів, але й значну частину населення.Дискусія свідчить про відсутність єдиного погляду на ефективні параметри курсовоїполітики.
Дискусійними є три основні твердження, сутність, атакож аргу-менттована оцінка яких подана нижче:
1)рівноважний валютний курс має відповідати паритету купівельноїспроможності (ПКС). Слід нагадати показники середньодушового ВВП в індексіПрограми розвитку ООН (ПРООН), які суттєво відрізняються від офіційних валютнихкурсів. Паритетний душовий ВВПУкраїни в 2003 р. визначений індексом в 5491 дол., а в національній валюті віндорівнював 5591 грн. Отже, відношення«гривня — паритетний долар» становило 1,018 (в 2002 р. — 0,962) за офіційним середньорічним курсомгривні до долара 5,3327, а в 2002 р. — 5,3266. Різниця майже в п'ять разів. На основі наведених розрахунківможна зробити висновок, що курс української валюти суттєво занижений стосовнодолара, і, отже, штучно зменшені вітчизняні доходи. Справді, у 2004 р. їх середньодушовий рівень удоларовому еквіваленті становив 1260 дол. США, тоді як із додатковими врахуваннямирізниці внутрішніх і зовнішніх цін їхня реальна купівельна спроможність, заданими ООН і Світового банку, булавп'ятеро більшою й досягла 6250 дол.Різниця вражаюча. Чимало з наших співгромадян не відмовилися б від щомісячнихдоходів у 520 дол. — реальних, а не розрахункових. А дляцього, виявляється, необхідно лише посилити курс гривні. Однак розбіжністьрозрахункових ПКС і валютних курсів відображає швидше недосконалість ринковихмеханізмів, ніж «курсову розбалансованість». Не дивно, що в країнах, якірозвиваються, де ринкові деформації дуже істотні, а ступінь інтеграції всвітогосподарські процеси не порівняно нижчий, ніж в індустріальних економіках,кількісний розрив „ПКС -валютний курс" настільки значний, що його зручнішеоцінювати не у відсотках, а в разах: Китай — 4,29 рази, Росія — 2,82, Туреччина- 2,01, Хорватія — 1,72 рази. І навпаки, економічна кооперація й сильні ринковіінститути гранично мінімізують зазначене співвідношення в розвинених країнах:Іспанія — 1,18 рази, Канада — 1,08, Італія — 1,07, Франція — 0,97, Німеччина — 0,93 рази [5];
2) курсова підтримка експорту придушує розвитоквнутрішнього ринку. Однак, як вважає С. Кораблін [5], протиставлення курсовихефектів по лінії «внутрішній ринок — зовнішній ринок» просто некоректне. Якщо курсова динаміка здешевлюєвітчизняний продукт стосовно закордонного аналога на 1 дол. (5 грн.), то український виробник виграє незалежно від того, девін реалізує свою продукцію -всерединіУкраїни чи за її межами. Тому самі по собі курсові стимули виявляютьсяодноспрямованими як для виробників, котрі орієнтуються на національногоспоживача, так і для їхніх колег-експортерів. Із цієї ж причини некоректнообмежувати курсові ефекти виключно експортними доходами. Безумовно, кінцевірезультати в обох випадках можуть бути різними, приміром, через різну місткістьнаціонального й міжнародного ринків збуту чи динаміку цін на них. У ційситуації між національними виробниками справді може посилитися внутрішняборотьба за ресурси. Проте її причиною є не курсова динаміка, а треті чинники,та й прямий їхній вплив на розвиток внутрішнього виробництва аж ніяк неочевидний. Як у випадку, приміром, вітчизняної металургії, 80% продукції якоїпросто не має внутрішнього попиту, а особливості сировинної, технологічної йрегіональної спеціалізації такі істотні, що міжгалузева конкуренція нерідковиявляється гранично обмеженою. Тому було б дуже наївно очікувати, нібитопоточне дворазове падіння чистих експортних доходів (1,4 млрд. дол. у першомупівріччі проти 3,1 млрд. за аналогічний період минулого року) надастьприскорення виробництву продукції внутрішнього споживання;
3) сильна валюта прискорює зростання інвестиційного імпорту. Річ у тому,що коли посилення курсу придушує загальні обсяги виробництва, то його імпортніможливості автоматично знижуються. І навпаки, послаблення валюти не завждиперешкоджає зростанню інвестиційного імпорту. Приміром, у 1998-2003 pp. гривня номінально девальвувала щодо американського долара на 186 %, а реально — на 59 %. При цьому ВВП зрісна 30 %, товарний імпорт — на 22 %, у тому числі машин і устаткування — на 55 %. У результаті чого їхня вага в товарному імпорті збільшиласяз 18,8% (1997 р.) до 23,8% (2003 p.).
До початку 1998 р. курс української валюти тримався переважно на фінансових ін'єкціяхспекулятивного капіталу. І щойно вони почали скорочуватися — внаслідок паніки, викликаноїросійським дефолтом — курс гривні миттєво впав. Ужовтні 1998-го р. він знизився на 57 %, до3,42 грн./дол.Надалі у 1999 і 2000 pp. гривня продовжувала номінально знецінюватися відповідно на 68,6 і 31,7 %. Чергового її шокового падіння 2000 р. вдалося уникнути виключно завдяки реструктуризації 2,6 млрд. дол. боргових платежів, проведенійкредиторами „під уряд В. Ющенка". 2001-го р. гривню було знову підтримановідстрочкою виплат. Цього разу в розмірі 0,58 млрд. дол. — у рамках домовленостей ізПаризьким клубом.
Тому в контексті дискусій про „надмірнезнецінення" було б непогано пам'ятати: ще кілька років тому утримуватикурс гривні від падіння вдавалося виключно ціною зростаючих борговихзобов'язань України. І що міжнародні резерви НБУ вперше за роки незалежностівтратили боргову природу лише в 2001 -му,коли їхня чиста величина (1,2млрд. дол.)перестала бути негативною, ознаменувавши початок формування власних, а непозикових резервів [5].
Висновок
В процесі написання реферату нами були розглянуті наступні питання:
- загальніположення про валютні курси та перерахунок однієї валюти в іншу;
- валютнікурси і відносні ціни;
- зробиливисновок відносно впливу курсу гривні на економічний розвиток України.
Література
1. Самуэльсон Пол А,. Нордхаус Вильям Д. Экономика. — М., 1997. — 799 с.
2. Крутман П.,Обстерфельд М. Международная экономика. — М., 1997.
3. Економіка України. Підсумкиперетворень та перспективи зростання. Інститут економічних прогнозів НАНУ / За ред. акад. НАНУ B. М. Гейця. — К., 2000.
4. Національна економіка в сучасномуглобальному середовищі /Ю. Пахомов таін. — К., 1997.
5. Кораблін С. На короткому повідку // Дзеркало тижня. — 2005. -№ 42 (570). — 29 жовтня — 4 листопада.
6. Бюлетень НБУ. 200, №12 The Economist Intelligence UnitReport, July2001.
7. Пинзеник В. Держать курс // Зеркало недели. — 1991. — 17марта.
8. Кульчицький С // Дзеркало тижня. — 2002. — 23 листопада.