Витрати як керована економічна категорія, їх види і функції

--PAGE_BREAK--За умов ринкової економіки, самостійність підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямована система управління витратами підприємства. Розробка системи управління витратами – це галузь фінансового планування, яка є складовою частиною загальної стратегії економічного розвитку, вона узгоджується з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, система управління витратами справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства.
Ринкова економіка істотно змінила методологію системи управління витратами, місце і роль витрат в господарському механізмі управління підприємством. Посилилася їх стимулююча роль в підвищенні ефективності виробничо-господарської діяльності. Процеси формування, розподілу і використання фондів грошових ресурсів стали винятковою прерогативою самих підприємств.

Ринкова концепція управління підприємствами викликала справжній інтерес керівників і фахівців до зарубіжних моделей системи управління витратами. Володіння цими моделями, коштами і методами планування витратами увійшло в число основних професійних вимог, що пред'являються до керівників і фахівців підприємств і об'єднань.

Метою курсової роботи є оволодіння сучасними методами аналізу діяльності підприємства, формами організації та розгляд і аналіз системи управління затратами на підприємстві.

Об'єктом курсової роботи є система управління витратами на підприємстві в сучасних умовах.

Предметом роботи є принципи і методи формування системи управління затратами підприємства.

Актуальність дослідження складається в необхідності об'єднання окремих елементів у загальну систему управляння витратами підприємства в сучасних умовах.

Виходячи із мети дослідження в роботі було поставлено і вирішено наступні задачі:

          дослідити теоретичні основи управління витратами;

-        виявити проблемні питання, що виникають при побудуванні системи управління витратами;

-        вивчення організаційно-правової бази функціонування ЗАТ ТЕРМО;

-        вивчення організаційної, розпорядчої та довідково-інформаційної документації на засадах якої ЗАТ ТЕРМО проводить свою діяльність;

-        дослідження організації економічної діяльності ЗАТ ТЕРМО;

-        розгляд практичних аспектів управління витратами на сучасному підприємстві;

-        аналіз методики оцінки ефективності управління витратами на підприємстві;

-        розробити практичні рекомендації, щодо вдосконалення системи управління витратами.


1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ
1.1 Витрати як керована економічна категорія, їх види і функції
У діяльності підприємства можна виділити декілька найважливіших об'єктів управління, від стану яких значною мірою залежать фінансові результати підприємства і можливість його подальшого розвитку.

Поняття «витрати» більш ємке, ніж поняття «витрати виробництва і обігу». При характеристиці останніх в їх склад не включають витрати, пов'язані з упущеннями в господарській діяльності, і витрати майбутніх періодів.

Витрати є засобами, витраченими в цілях забезпечення реалізації продукції, отриманнями доходів і прибутками. У собівартості продукції, як синтетичному показнику, знаходять віддзеркалення різні сторони виробничо-господарської діяльності підприємства.

Витрати обігу – сумарні витрати живої і минулої праці, виражені в грошовій формі, виникаючі в процесі обігу матеріальних цінностей, включаючи транспортування, зберігання і т.п.

Витрати виробництва – сукупні витрати живої праці і праці, здійсненої в засобах виробництва, використовувані  при виготовленні товарів. Під управлінням витратами, в даному випадку, розуміють їх планування, облік і аналіз.

Підприємства в процесі господарської діяльності здійснюють досить складний комплекс грошових витрат. Виходячи з економічного змісту і цільового призначення їх можна об'єднати в декілька самостійних груп:

— витрати на відтворення виробничих фондів;

— витрати на соціально-культурні заходи;

— операційні витрати;

— витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт,  послуг).

Витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) займають найбільшу питому вагу у всіх витратах підприємства. Ці витрати групують по наступних елементах витрат: сировина і основні матеріали, паливо, енергія, заробітна платня основна і додаткова, різні відрахування, амортизація основних фондів, інші витрати. Докладний перелік витрат на виробництво і реалізацію продукції встановлений Положенням про склад витрат по виробництву і реалізації продукції, включених в собівартість продукції, і про порядок  формування фінансових результатів, що враховуються при  оподаткуванні  прибутку.

В даний час в класифікації витрат підприємства виділяють більше 18 критеріїв. Вони використовуються в плануванні і обліку витрат, проте, на жаль, не завжди одночасно. У зв'язку з цим в практиці управління витратами нерідкі ситуації, коли критерії класифікації витрат використовуються в плануванні, але не знаходять застосування в обліку і навпаки. Найбільш затребувані в практиці управління витратами критерії класифікації і відповідні їм види витрат представлені у таблиці 1.2 [23].
Таблиця 1.2

 Класифікація витрат підприємства

Ознака класифікації

Види витрат

1

2

Однорідність затрат

Одноелементні та комплексні

Відношення до об’єкту обліку

Прямі та непрямі

Відношення до технологічного процесу

Основні та накладні

Відношення до основної функції підприємства

Виробничі і невиробничі

Вплив на фінансовий результат

Поступаючи та вибуваючі

Визнання витрат та їх перехід в наступні облікові періоди

Витрати на продукцію і витрати періоду

Залежність від об’єму виробництва продукції

Постійні, напівпостійні, напівперервні, перервні, прогресивні, пропорціональні, дегресивні, регресивні.

Значимість витрат для прийняття рішень

Наявні та можливі, релевантні і не релевантні, зворотні та незворотні.

Можливість зниження витрат у залежності від приймаємих рішень

Обов’язкові та дискреційні

Величина додаткових витрат у разі прийняття рішення

Маржинальні і інкрементні

Доцільність витрат

Виробничі і невиробничі

Ступень значимості для діяльності підприємства

Значимі та незначимі

Ступень критичного вплив

Припустимі та неприпустимі


Продовження табл.1.2

1

2

Відношення к функціям діяльності підприємства

Витрати на виробництво, обслуговування виробництва і управління

Характеристика ресурсу, з яким пов’язані витрати (по елементам)

Матеріальні витрати, витрати на оплату праці, витрати на соціальні відрахування, амортизація, інші витрати

Характеристика складу витрат та їх зв’язку з функціями і видами діяльності

Собівартість продукції, загальновиробничі витрати, адміністративні витрати, витрати на збут, фінансові витрати, інші витрати

Можливість контролю витрат

Контролюємі та неконтролюємі

Можливість регулювання витрат

Регулюємі та нерегулюємі



Аналіз критеріїв класифікації витрат дає підставу стверджувати, що деякі критерії перекликаються один з одним, як мінімум, знаходяться в кореляційній логічно обґрунтованій залежності. Представлена класифікація витрат не є повною: зокрема, не розглянуті трансакційні і трасформаційні витрати, що замикають витрати і витрати зворотного зв'язку, усунені і неусувні витрати, відшкодовані і невідшкодовані витрати. Відсутність уваги  до цих витрат викликана їх обмеженим застосуванням. Ці види витрат тільки починають вивчати у вітчизняній економічній літературі. Трансакційні витрати – це витрати підприємства, пов'язані з передачею права власності на товар. Трасформаційні витрати – це витрати підприємства на трансформацію матеріальних ресурсів в кінцевий продукт. Відшкодовані витрати слід розглядати як витрати, які вже привели до формування відповідного їм валового дохід, покриваючого ці витрати. Невідшкодовані витрати – це витрати що вже трапилися, відповідний підхід для яких ще не розроблен [14].

Слід підкреслити, що чітке розділення витрат на відшкодовані і невідшкодовані в найбільшій мірі можливе за умови потокового методу управління витратами, коли можна зв'язати потік витрат з очікуваним доходом і, таким чином, визначати повноту відшкодування для кожного потоку. У той же час в класифікації, що надається, представлені практично всі види витрат, необхідність виділення яких виникає в ході обліку і управління витратами на підприємстві.
1.2. Концептуальні основи управління витратами підприємства
Для підприємств управління витратами представляє важливу сферу управління, оскільки витрати істотним чином впливають на фінансовий результат діяльності підприємства і, отже, формують ресурси для його подальшого розвитку, виявляють вплив на конкурентоспроможності продукції і підприємства в цілому. Управління витратами повинне бути інтегроване в загальну систему управління підприємством. Управління витратами не є самоціллю, а лише забезпечує досягнення поставлених цілей в системі управління підприємства в цілому.

Управління витратами здійснюється з використанням тих же принципів і канонів, що і управління будь-яким іншим об'єктом. Але має при цьому свої особливості, обумовлені особливостями об'єкту управління – витратами. Особливості витрат як об'єкту управління представлені на рисунки 1.1 їх особливості необхідно враховувати, щоб управління витратами було ефективним.





Рис. 1.1 Особливості витрат як об'єкту управління
Процес управління витратами підприємства носить комплексний характер і передбачає рішення наступних питань:

— значення того, де, коли і в яких об'ємах витрачаються ресурси підприємства;

— прогноз того, де, для чого і в яких об'ємах необхідні додаткові фінансові ресурси;

— вміння забезпечити максимально високий рівень віддачі від використання ресурсів.

Управління витратами – це вміння економити ресурси і  максимізувати віддачу від них.

Загальною метою управління витратами слід визнати не їх мінімізацію (як може показатися на перший погляд), що може привести до скорочення виробництва, а ефективніше використання ресурсів підприємства, їх економію і максимізацію віддачі від них на всіх етапах виробничого процесу. Управління витратами може здійснюватися на стратегічному і на оперативному рівні. Загальна мета управління витратами у найбільшій мірі актуальна для довгострокового періоду, коли здійснюється можливість управління всіма видами (як оперативними, так і капітальними) витратами. На оперативному рівні більш коректно визнати доцільність приватної мети. Приватною метою управління оперативними витратами є їх зниження на одиницю вироблюваної продукції за умови забезпечення виконання всіх необхідних операцій технологічного процесу.

Формально запропоновану мету управління витратами  для кожного періоду протягом довгого часу можна представити таким чином:

Цуз = Дi/Зi   max,                                                                                       (1)

де Цуз – характеристика мети управління витратами;

      Дi – доходи підприємства в періоді i;

       Зi – витрати підприємства в періоді i;

       i – період в діяльності підприємства (місяць, квартал або рік).

В ході реалізації поставленої мети управління витратами, необхідно вирішити ряд задач. У числі основних задач управління витратами можна виділити наступні [14]:

— підвищення ефективності діяльності підприємства;

— визначення витрат по основних функціях управління;

— розрахунок витрат по окремих структурних підрозділах і підприємстві в цілому;

— розрахунок витрат на одиницю продукції (робіт, послуг) – калькулювання собівартості продукції;

— підготовка інформаційної бази, що дозволяє оцінювати витрати при виборі і ухваленні управлінських рішень;

— виявлення технічних способів і засобів контролю і зміни витрат;

— пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу і у всіх виробничих підрозділах підприємства;

— вибір методів нормування витрат;

— аналіз витрат з метою ухвалення управлінських рішень по вдосконаленню бізнес-процесів

— оптимізація завантаження виробничих потужностей з метою мінімізації витрат.

У управлінні витратами виділяють функціональний, потенційний, процеснийі потоковий підходи.

Серед функцій управління витратами слід виділити приватні і загальні. Загальні функції справедливі для всіх об'єктів управління незалежно від їх суті і системи управління. Приватні функції виявляються стосовно конкретних об'єктів управління і не розповсюджуються на інші об'єкти.

Функції управління витратами також можна розділити на функції першого і другого порядку по критерію їх значення для системи управління витратами. Функції першого порядку складають собою фундамент системи управління, реалізація функцій другого порядку є подальшим розвитком системи управління витратами і фокусування спрямованості управлінської дії. Виділення і розвиток функцій другого порядку свідчить про розвиток системи управління витратами в цілому. Проте при цьому необхідною є реалізація функцій управління витратами першого порядку. В цілому місце кожної функції в системі управління витратами представлене на рис. 1.3.




Рис. 1.2 Система функцій управління витратами.
До особливостей реалізації функцій управління витратами відносяться їх періодичність і постійність. Поєднання постійності і періодичності функцій управління витратами створює циклічність, яка характеризує постійність процесу управління витратами і періодичність в реалізації його функцій.

Кожна функція з погляду запропонованих критеріїв класифікації володіє своїми особливостями, що припускає порядок організації її застосування і особливо реалізації в ході управління витратами підприємства. Поєднання і специфіка реалізації функцій управління витратами формує методи управління витратами, розгляд яких дозволяє уточнити ступінь управлінської дії на витрати підприємства.
1.3 Методичний інструментарій управління витратами в сучасній вітчизняній практиці
Управління витратами здійснюється шляхом сумісної реалізації сукупності функцій управління. Для реалізації цих функцій в сучасній економічній науці розроблені різноманітні методи, прийоми, способи і образ дії. Стосовно витрат метод управління розглядається як прийнята послідовність дій, особливості реалізації функцій управління, що визначаються, дозволяючи добитися поставлених при застосуванні методу цілей [15].

Ключовими елементами операційного аналізу є: операційний важіль, поріг рентабельності і запас фінансової міцності підприємства.

Дія операційного (виробничого, господарського) важеля виявляється у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації завжди породжує сильнішу зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і змінних витрат на формування фінансових результатів діяльності підприємства при зміні об'єму виробництва.

При зростанні ж виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокуповування витрат) вже пройдений, сила дії операційного важеля убуває: кожен відсоток приросту виручки дає все менший і менший відсоток приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат в загальній їх сумі знижується). На невеликому видаленні від порогу рентабельності сила дії операційного важеля буде максимальною, а потім знов почне убувати і так аж до нового скачка постійних витрат з подоланням нового порогу рентабельності.

Сила дії операційного важеля показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виручки, і тим самим вказує на ступінь підприємницького ризику: чим більше сила дії операційного важеля, тим більше підприємницький ризик.

Пов'язані з підприємством ризики мають два основні джерела:

1. Нестійкість попиту і цін на готову продукцію, а також цін сировини і енергії, що не завжди дає можливість укластися собівартістю в ціну реалізації і забезпечити нормальну масу, норму і динаміку прибутку, сама дія операційного важеля, сила якого залежить від питомої ваги постійних витрат в загальній їх сумі і зумовлює ступінь гнучкості підприємства – все це разом узяте генерує підприємницький ризик. Це ризик, пов'язаний з конкретним бізнесом в його ринковій ніші.

Якщо рівень постійних витрат компанії високий і не опускається в період падіння попиту на продукцію, підприємницький ризик компанії збільшується. Для невеликих фірм, що особливо спеціалізуються на одному виді продукції, характерний високий ступінь підприємницького ризику.

2. Нестійкість фінансових умов кредитування, невпевненість власників звичайних акцій в отриманні гідного відшкодування у разі ліквідації підприємства з високим рівнем позикових засобів, по суті, сама дія фінансового важеля генерує фінансовий ризик.

Таким чином, задача зниження сукупного ризику, пов'язаного з підприємством, зводиться головним чином до вибору одного з трьох варіантів [23]:

1. Високий рівень ефекту фінансового важеля в поєднанні із слабкою силою дії операційного важеля.

2. Низький рівень ефекту фінансового важеля в поєднанні з сильним операційним важелем.

3. Помірні рівні ефектів фінансового і операційного важелів – і цього варіанту найчастіше буває найважче добитися.

Залежно від повноти включення різних груп витрат в собівартість продукції виділяють два основні методи обліку витрат: облік за повною собівартістю («абзорпшен-костінг»), званий також обліком поглинених витрат, і повною собівартістю («дірект-костінг»).

При обліку за повною собівартістю в собівартість продукції включаються всі витрати підприємства незалежно від їх розподілу на  прямі  і непрямі.

Облік витрат за системою «дірект-костінг» виконує найважливішу роль в управлінні витратами. В той же час  повністю відмовитися від обліку за системою «абзорпшен-костінг» не можна, оскільки він відповідає вимогам українського законодавства і дає важливу інформацію для ухвалення ряду управлінських рішень.

Розглянуті методи управління витратами, ті, що відносяться як до стратегічного, так і до оперативного управління, достатньо різноманітні за своїм змістом, різні по своїх цілях і особливостями застосування.


2.    АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТИМИ НА ЗАТ «ТЕРМО»
2.1 Загальна характеристика Закритого Акціонерного Товариства «Термо»
«Термо» було організовано в 1990 році як орендне підприємство і було другим орендним підприємством в Луганській області. «Термо» було створене на базі цехів по виробництву товарів народного споживання в/о «Луганстепловоз» В 1993 «Термо» було зареєстроване як закрите акціонерне Товариство і має повне найменування Закрите Акціонерне Товариство «Термо» (далі Термо). Був прийнятий, випущений і цілком сплачений акціонерний капітал, який склав 90396,75 гривень. Внесок до статутного фонду вироблявся у формі приватизованих сертифікатів. Статутної капітал, розділений на 361587 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривень кожна [24].

Виконавчим органом підприємства є дирекція ЗАТ «Термо». Головою дирекції є генеральний директор Паршин Володимир Андрійович, акціонер. Органом управління є Наглядова Рада. Голова Наглядової Ради – Тимошенко Ігор Миколайович – координатор адміністративно-економічних питань МТП ТОВ “Донбас – Термо”, акціонер.

Підприємство займає ведучі позиції на вітчизняному ринку опалювального устаткування. До складу ЗАТ «Термо» входить 8 дочірніх підприємств та філіалів. Загальна кількість працюючих більш ніж 1200 чоловік. Підприємство для поповнення оборотних коштів у 2004 році отримало кредити в АКБ “МТ-Банк” у сумі 4300000 грн. (Повністю сплачено) та у 2005 році в АКБ “Індустріалбанк” у сумі 7300000 грн. (сплачено частково).

ЗАТ «Термо» виробниче підприємство, основний вид діяльності якого розробка, виробництво, монтаж і післяпродажне обслуговування апаратів опалювальних і мінікотельних. ЗАТ «Термо» постійно проводить науково-технічні розробки по введенню нових моделей апаратів опалювальних. Які більш модернізовані і мають велику потужність, і дозволяє здійснити заміну 90% старого енерговитратного обладнання в приватних будинках і відкриває перспективні можливості для установки індивідуального опалювання в квартирах багатоповерхових будинків.

У Луганську на сьогоднішній день мінікотельними обладнані Луганський Державний педагогічний університет, Ленінський райвиконком, обласна Державтоінспекція, ПТУ №45, готель «Дружба», інститут «Гражданпроєкт», кінотеатр «Мир», офтальмологічний центр, житлові будинки і т.д.

Термо має розширену дилерську мережу. З 2000 року у Термо створено 6 дочірніх компаній: ДП «СМУ -Термо»; ДП «Авто-Термо»; ДП «Фірма «Термо»; ДП «Еталон-Термо»; ДП «Термомаш», ДП «Торговий відділ «Термо». А також три філії: Київський, Кримський і Першотравневий.

З розширенням дилерської мережі і дочірніх підприємств стрімко зростає і кількість робочих місць, яких створено більше 800 [32].
2.2 Персонал ЗАТ «Термо»
Система оплати праці передбачає наступне:

-               мінімальна оплата праці регулюється законом;

-               при визначенні середнього рівня оплати стежать, щоб вона не була нижчою, ніж вказано в чинному законодавстві;

-абсолютні розміри заробітку залежать від кваліфікації працівника і вартості мешкання в даній місцевості;

-підвищення заробітку звичайно проводиться щорічно для всіх працівників, чия робота оцінюється позитивно. Атестація працівників проводиться щорічно. Оцінку роботи робить керівник на основі відомостей, що представляються безпосереднім начальником;

-розміри заробітчанства працівників і керівництва не однакові. Вони встановлюються на основі індивідуальної угоди між адміністрацією і відповідним працівником;

-премії виплачуються звичайно тільки вищому керівництву фірми. Заохочення здійснюється шляхом матеріального стимулювання і просування по ступенях ієрархії. Просування по службі безпосередньо пов'язане з підвищенням кваліфікації через систему навчання.

У більшості українських підприємств системи оплати праці відрізняються негнучкістю, не володіють достатнім мотиваційним ефектом і слабо стимулюють підвищення продуктивності праці.

Заохочувальні системи оплати праці.

Система оплати праці побудована таким чином, що фіксована зарплата може тільки рости і практично ніколи не зменшується.

Гнучка система оплати праці, коли певна частка заробітку ставиться в залежність від загальної ефективності роботи, забезпечує можливість уникнути звільнень і разових скорочень базової зарплати і підвищувати продуктивність праці.


Основні види додаткової оплати праці:

-премії управлінському персоналу;

-компенсаційні виплати при виході у відставку;

-при незмінній величині базового окладу премії, залежні від величини  прибутку;

-доплати за підвищення кваліфікації і стаж роботи;

-оплата без почасових ставок;

Преміальні виплати отримує кожен працівник, але рівень їх залежить від результатів діяльності конкретного підрозділу, в якому він працює. При такій системі існує тісний взаємозв'язок між результатами роботи і величиною премії у кожного працівника. Це не просто нова система оплати праці, а новий підхід до підвищення ефективності роботи кожного працівника, підвищення продуктивності праці.

Практика показує, що використання гнучких систем дозволяє значно підвищити рівень оплати праці при одночасному збільшенні продуктивності праці.
2.3 Майно і власність ЗАТ «Термо»
З аналізу балансу  ЗАТ «Термо» за 2008-2009 р. бачимо наступну динаміку зміни вартості майна підприємства: на кінець 20085р. – 24092,1тис.грн., 2009 – 24329 тис.грн. таким чином бачимо що підприємство має тенденцію к зростанню вартості майна. Для виявлення факторів цього зростання проаналізуємо, структуру майна у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1

Структура майна підприємства



З аналізу динаміки структури майна підприємства бачимо що до 2009 року власний капітал знизився і досяг 14266,3 тис. грн. (що на 706,5 тис. грн. нижче ніж у 2008); також знизився додатковий капітал на 207,9 тис.грн.; знизився нерозподілений прибуток  на 498 тис.грн.[32].

При цьому у структурі майна підприємства зростає частка позикового капіталу, особливо поточні зобов’язання (порівнянно з 2008 роком збільшилися на 946,4). В загалі позиковий капітал збільшився на 943,4 тис.грн.

Таким чином вартість майна у 2009році зросла на 236,9 тис.грн. порівняно з 2008р. Проаналізувавши структуру джерел формування майна підприємства бачимо що його діяльність в основному фінансується за рахунок власних коштів, але мається велика поточна заборгованість.

На рисунках 2.1 графічно відображена структура майна підприємства.

    продолжение
--PAGE_BREAK--

Рисунок 2.1. Структура майна ЗАТ «Термо»за 2009р.
Наступним етапом проаналізуємо оборотних фондів підприємства, усі розрахунки зведені у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2

 Структура оборотних фондів підприємства за 2004-2006р.

Показник

2007

2008р.

2006р.

тис.грн.

питома вага,%

тис.грн.

питома вага,%

тис.грн.

питома вага,%

1

2

3

4

5

6

7

Запаси в т.ч.

10381,5

60,56

7069,8

46,77

7882,8

44,13

Виробничі запаси

1956,2

11,41

1489,6

9,85

2438

13,65

Незавершене виробництво

2869,8

16,74

1351,5

8,94

668,2

3,74


Продовження табл.2.2

1

2

3

4

5

6

7

Готова продукція

4391,3

25,62

3234,9

21,40

4259,1

23,84

Товари

1164,2

6,79

993,8

6,57

517,5

2,90

Дебіторська заборгованість

2082,1

12,15

6881,5

45,52

8623,3

48,28

Грошові кошти

131,3

0,77

460

3,04

191,3

1,07

Інші оборотні активи

341,1

1,99

705,5

4,67

1164,8

6,52

Вартість оборотніх фондів

17141,4

100

15116,8

100,00

17862,2

100,00



Проаналізувавши структуру оборотних фондів бачимо, що їх загальна сума збільшилася на 2745,4 тис.грн., порівняно з 2008р., в основному за рахунок росту дебіторської заборогванності на суму 1741,8 тис.грн, готової продукції на 1024,2 тис.грн, виробничих запасів 948,4 тис.грн, інших оборотних активів на 459,3 тис.грн. Найвагоміше зниження відбулося по товарам, яке склало 476,3 тис.грн, грошовим коштам на 268,7 тис.грн.

Розрахунок вартості основних фондів на початок поточного року (2009).

1)     вартість основних фондів на початок звітного року: 23934,1 тис. грн.;

2)     введено обладнання за звітний рік: 1375,0 тис. грн.;

3)     вибуло обладнання за звітний рік: 87,5 тис. грн.;

4)     вартість основних фондів на початок поточного року:

Данні згрупуємо в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3

Розрахунок вартості основних фондів на початок поточного року

№

Показники

Звітний рік

1

Вартість основних фондів на початок звітного року

23934,1

2

Введено обладнання звітний рік

1375

3

Вибуло обладнання

87,5

4

Вартість основних фондів на початок поточного року

25221,6



Основні фонди повинні ефективно використовуватись. Для оцінки та ефективності використання основних фондів потрібно розрахувати такі показники:

1) Фондовіддача f:

                                                                             (1)

де f – фондовіддача; V — об'ємпродукції; ОФср – середньорічна вартість промислово-виробничих основних засобів.

Фондовіддача характеризує вихід продукції на 1 грн. основних засобів:

2) Фондомісткість (Фм):

                                                                                    (2)

Фондомісткість показує, скільки основних засобів використовується для виробництва 1 гін. продукції.

3) Фондоозброєність показує скільки робітників приходиться на одну гривну основних засобів та визначається за формулою:

                                                                       (3)

Фондорентабельність показує скільки основних фондів приходить на одну гривню прибутку від продажу продукції та визначається як:

                                                                            (4)

Усі наведені показники представлені у таблиці 2.4 [32].
Таблиця 2.4

 Аналіз ефективності використання основних фондів на ЗАТ «Термо»

Показники

План

Факт

Відхилення

1. Обсяг випуску продукції в звітному році, тис. грн. (без ПДП і АЗ)

57403,60

62742,60

5339,00

2. Прибуток від реалізації продукції, тис. грн

44291,10

52932,20

8641,10

3. Середньорічна вартість основних виробничих фондів у звітному році, тис. грн.

22344,50

24577,85

2233,35

4. Спискова чисельність робітників, чоловік

580,00

580,00

0,00

5. Фондовіддача

2,57

2,55

-0,02

6. Фондомісткість

0,39

0,39

0,00

8. Фондоозброєність

38,525

42,38

3,85

7. Фондорентабільність

1,98

2,15

0,17



Виходячи з наведених показників (по плану та факту): фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність та фондорентабельність, можна зробити висновки, що підприємство ефективно використовує свої основні фонди та має запас виробничої потужності (фондоозброєність) для подальшого збільшення обсягу випуску продукції.
2.4 Економічне обґрунтування виробничої програми ЗАТ «Термо»
Для забезпечення виробничого процесу ЗАТ «Термо» уклало угоди з постійними постачальниками сировини: ЛСТК, Восток, Кристал.

Розрахуємо потребу в сировини на поточний період. Данні згрупуємо у таблицю 2.5.
Таблиця 2.5

 Потреба підприємства в сировині на 2009 рік ЗАТ «Термо»

№ п/п

Вироби

План випуску, тис. од.

Норма витрат сировини на одиницю продукції, грн.

Загальна потреба в сировині, тис. грн.

1

АОГВ-10,5

10,42

593,85

6188

2

АОГВ-7,5С

12,83

545,63

7000,5

3

АКТГВ-17

6,52

612,13

3991,1

4

АКТГВ-18

7,1

674,75

4791,5

5

АОГ-2,5

1,72

683,21

1175,12

Всього

38,59



23146,22



Для ритмічності випуску продукції потрібне ритмічне постачання сировини. Постачальники, з якими співпрацює ЗАТ «Термо» є надійними партнерами.

Аналіз постачання сировини наведен у таблиці. 2.6.

З цієї таблиці можна побачити, що постачання сировини в середині року (ІІ та ІІІ квартали) є більшим ніж на початок та на кінець року (І та ІVквартали відповідно), це відбувається потому, що продукція ЗАТ Термо є циклічною та майже не відбуваються реалізації продукції у холодні пори року (т.я. не можливо його монтувати).

Таблиця 2.6

Аналіз постачання сировини у 2009 році

Постачальники сировині

І квартал

ІІ квартал

ІІІ квартал

ІV квартал

Рік

план

факт

план

факт

план

факт

план

факт

план

факт

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

ЛСТК

1137,5

1520

2086,7

3293

2958,38

3349,18

2202,35

2896,89

8384,9

11059,1

Восток

930

1370

1943,3

2771,49

2554,58

3319,75

2201,17

2579,09

7629,1

10040,3

Кристал

724

1220,4

1800

2250

2150,8

3290,32

2200

2261,3

6874,8

9022,02

Всього

2791,5

4110,4

5830

8314,49

7663,76

9959,25

6603,52

7737,28

22889

30121,4



У загальному виді виробнича потужність (ВП) ЗАТ «Термо» може бути визначена наступним чином:

                                                      (1)

де Фе – ефективний фонд часу роботи ЗАТ «Термо»; Пуст – продуктивність устаткування у відповідних одиницях випуску продукції за годину (0,55); α – відсоток утрат часу на ремонт, переналагоджування устаткування (3871,02); Фр – річний нормативний фонд часу роботи устаткування (1857,08); п – кількість устаткування (40).

Баланс виробничої потужності ЗАТ «Термо» включає:

1)            Потужність ЗАТ «Термо» на початок планового періоду (ВПп);

2)            Величину приросту виробничої потужності за рахунок різних факторів (модернізації, реконструкції, техничного переозброєння й ін.) (ВПпр);

3)            Розмір зменшення виробничої потужності в результаті вибуття, передачі і продажі основних виробничих фондів, зміни номенклатури, зміни режиму роботи підприємства й ін. (ВПвб);

4)            Величину вихідної виробничої потужності, тобто потужності на кінець планового періоду (ВПвих):

                                                                   (2);

5)            середньорічну виробничу потужність ЗАТ»Термо» (ВПср):

                                                          (3);

Узагальнюючими показниками, що відбувають ефективність використання виробничих потужностей підприємства є:

1) Коефіцієнт використання виробничої потужності (Квп):

                                                                                       (4);

де В – фактичний обсяг випуску продукції (додаток 6 технологічної практики) (89); ВПср – середньорічна виробнича потужність.

Квп=0,91

2) Коефіцієнт завантаження устаткування (Кз), це відношення трудомісткості виробничої програми (Т) до планового фонду часу роботи всього устаткування ():

                                                                               (5);

Кз=0,026, це значать, що ЗАТ «Термо» не повність завантажує своє устаткування, і у підприємства є запас потужності, що дозволить йому збільшити об’єм виробництва (коли з’явиться така потреба).

3) Інтегральний показник використання виробничих потужностей (Кінтегр), як добуток коефіцієнтів використання устаткування за часом і по потужності:

                                                                     (6)

У тому випадку, коли технологічне устаткування використовується для випуску промислової продукції одного найменування, виробнича потужність розраховується шляхом множення кількості устаткування на його продуктивність і плановий фонд робочого часу. У багатономенклатурному виробництві розрахунки розрізняють залежно від специфікації технології виробництва.

Показник, який характеризує продуктивність окремого працівника ЗАТ «Термо» можна визначити за формулою:

                                                                             (7)

Наведене вище приведено у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7

Аналіз показників праці у звітному році

Показники

План

Факт

Відхилення

1. Обсяг виробництва, грн…

57403600

86061200

28657600

2. Чисельність робітників, осіб

580

580



3. Середньорічна заробітна плата

12801,2

16684,2

3883

4. Фонд оплати труда

7424695

9676835

2252140

5. Продуктивність праці, грн

98971,72

148381,4

49409,66



Аналіз показників праці показує нам, що результативність праці дорівнює 14838,4 грн. об’єму випуску продукції  на одиницю працівників, що говорить про те, що один працівник приносить підприємству 148381,4 грн прибутку. А аналізуючи планову та фактичну продуктивність праці можна сказати, що з подальшому рості обсягу виробництва ЗАТ «Термо» зможе розширити своє виробництво а це свідчить, що підприємству треба бути прівликати до своєї діяльності додаткову робочу силу.
2.5. Управління фінансами та витратами ЗАТ «Термо»
Фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, які відображують наявність, розміщення і користування ресурсів підприємства, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Для визначення фінансового стану ЗАТ «ТЕРМО» проведемо фінансовий аналіз його діяльності. Фінансовий аналіз діяльності підприємства відображає комплексне вивчення фінансового стану підприємства, з метою оцінки досягнутих фінансових результатів, який проводиться за допомогою методів фінансового аналізу за даними бухгалтерської (фінансової) звітності підприємства.

Фінансовий результат підприємства та можливість його подальшого розвитку залежить від витрат, вони є основним показником діяльності підприємства, який обмежує об'єм прибутку. Витрати визначають мінімальну ціну продукції, впливають на конкурентоспроможність підприємства. Правильно збудована система мінімізації витрат стає довгостроковою конкурентною перевагою, а не просто механізмом управління рентабельності підприємства.

Максимізація прибутку вимагає доскональних цін, систем планування і господарювання. Відомо, ціну продукції встановлює ринок, тому можуть виявитися не гіршими, якщо не кращими, інші критерії: не максимізація прибутку, а мінімізація витрат.

Якщо розглянути ступінь впливу чинників на рівень мінімальної ціни продукції, істотним, більш того, головним чинником, будуть витрати підприємства на виготовлення продукції.

Систематизація методів управління бізнесом по-своєму унікальна і індивідуальна. Проте управління внутрішніми витратами на різних по структурі підприємствах може мати декілька основних схожих етапів:

-аналіз організаційної структури підприємства і розробка фінансової структури;

-класифікація витрат для цілей управлінського обліку;

-впровадження системи управлінського обліку і звітності, системи моніторингу витрат;

-створення бази нормативно-технологічних витрат;

-вибір методів калькуляції собівартості;

-оптимізація асортименту продукції, що випускається;

-оптимізація технологічних процесів, впровадження ресурсозберігаючих технологій;

-оптимізація запасів сировини, матеріалів і готової продукції;

-створення ефективної системи закупівельної транспортної логістики;

-створення корпоративної культури, орієнтованої на мінімізацію витрат.

Облік витрат повинен базуватися на концепції «центрів витрат – центрів прибутку». Центрами витрат на будь-якому підприємстві є всі організаційно виділені підрозділи підприємства, по яких ведеться облік витрат. А центри прибутку, у свою чергу, — це центри витрат, які виробляють товарну продукцію. Витрати накопичуються на рахунках центрів витрат, а в кінці звітного періоду після перерахунку здійснюється процедура їх перенесення на конкретний вид товарної продукції. Ідеальною ж схемою обліку витрат є та, при якій такий облік ведеться по основних бізнес-процесах підприємства. Функціональна організаційна структура підприємства дає можливість пов'язати кожен підрозділ з певною функцією, що дозволяє вести облік витрат по кожному підрозділу і одночасно по кожному бізнес-процесу, виділивши його як центр витрат.

Система обліку витрат повинна забезпечувати накопичення докладної інформації за певний проміжок часу. Інформація про витрати дає уявлення про загальний їх рівень і прибутковість або збитковість діяльності всього підприємства, виявляючи неефективні операції, надаючи можливість вибору найвигідніших напрямів використання ресурсів. Також вона є основою для аналізу і порівняння окремих підрозділів (і їх керівництво), видів продукції  і діяльності, споживання окремих видів ресурсів, а також для визначення проблеми і її вирішення на стадії планування. Для цього необхідно детально враховувати, накопичувати, аналізувати і планувати витрати. Чим докладніше деталізовані рівень обліку і аналізу всіх витрат і точніше одержані результати, тим дорожче вони обходяться споживачу інформації, оскільки це вимагає значних витрат часу і засобів.
Таблиця 2.8

Калькулювання собівартості


Продовження табл.2.2



Таблиця 2.9

Об’єм виробництва та витрати на її випуск та реалізацію.



У таблицях 2.8  приведена, повна собівартість на виготовлення однієї одиниці продукції, а в таблиці 2.9 приведений об'єм продукції, що випускається, і витрати на її випуск і реалізацію. Як видно з таблиці планові витрати по статтях калькуляції не перевищують фактичні витрати, в цьому випадку можна сказати, що планування витрат на ЗАТ «Термо» здійснюється на належному рівні.

При детальнішому аналізі фінансових показників і статей калькуляції  собівартості можна виявити ряд недоліків в системі управління витратами на ЗАТ «Термо». Перш за все це розмита база нормативно технологічних і не можливість визначити межі, за якими норма переходить у відхилення. Дуже великий асортимент продукції, що погано піддається управлінню. Також на підприємстві відсутня чітко сформована система управління фінансами і звітності з витрат. Для вирішення виділених проблем на підприємстві потрібно сформувати і запропонувати для розгляду керівництвом чітко сформовану систему управління витратами.

Аналіз рентабельності підприємства виробляється шляхом розрахунку наступних показників табл. 2.9
Таблиця 2.9 

 Показники рентабельності ЗАТ „Термо”



При аналізі рентабельності виявляються і указуються причини збитковості і низької рентабельності підприємства:

Як можна побачити з розрахованих показників рентабельність Термо є дуже низькою, з чого можна зробити висновки, що діяльність ЗАТ «Термо» має бути детально вивчена, та зроблені для неї пропозиції що до майбутньої діяльності на ринку опалювального обладнання.
2.6 Податки та обов’язкові платежі
ЗАТ „Термо” сплачує в бюджет такі податки :

— Прибутковий податок із громадян ;

— Податок на прибуток;

— Податок на додаткову вартість;

— Податок на землю;

— Податок на воду;

— Податок на транспорт;

— Збір за геологорозвідувальні роботи ;

— Збір за використання надр;

Збори виплачувані з фонду оплати праці :

— внесок на обов'язкове державне пенсійне страхування ;

— збір у Фонд соціального страхування по тимчасовій утраті працездатності ;

— збір у Фонд соціального страхування на випадок безробіття ;

Відповідно до Закону України ''Про обов'язкове державне страхування від 09.07.2003р. №1058 внески в Пенсійний фонд утримуються із сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включаються у витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати й інших заохочувальних і компенсаційних виплат

Найбільшою сумою, з яким здійснюється утримання в Пенсійний  фонд (а також утримання збору на загальнообов'язкове державне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття ).

Згідно з Законом України № 2240 від 18.01.2001р. із заробітної плати працівників утримуються внески  на загальнообов'язкове соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності .

Згідно з Законом України №1533 ''Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000р. із заробітної плати працівників утримується збір на загальнообов'язкове страхування на випадок безробіття в розмірі 0.5% від нарахованої заробітної плати .

Об'єкти податку на додаткову вартість згідно із сьогоденням законодавству, обкладаються податком по ставці 20%. Ставка прибуткового податку визначається по таблиці прибуткового податку з заробітної плати по місцеві основної заробітної плати.

Крім фінансової звітності підприємство складає і податкову звітність. Податкова звітність складається на підставі даних податкового обліку і подає інформацію про стан рахунків з бюджетом по податках. У залежності від терміна подачі податкова звітність поділяється на: місячну, квартальну і річну .

Види податкової звітності :

— податкова декларація по податку на додаткову вартість

— декларація  про прибуток підприємства ;

— декларація по прибутковому податку з громадян, що випливає за звітним кварталом. Річна декларація, а також Звіт про результати річного перерахунку прибуткового податку з громадян;

  — розрахунок земельного податку ;

— збір за забруднення навколишнього середовища ;

— звіт про нарахування внеску, перерахувань і витрат зв'язаних із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності;

— розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків у Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

  — розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

— розрахункова відомість про нарахувань і перерахування страхових внесків і використання засобів Фонду соціального страхування про нещасливих випадків на виробництві і професійних захворюваннях України й ін

Для аналізу податкових зобов’язань зробимо розрахунки податки в бюджетні та по за бюджетні фонди, усі розрахунки занесимо у таблицю 2.10:
Таблиця 2.10

Розрахунок податкових зобов’язань ЗАТ „Термо” з бюджетними та позабюджетними фондами 2008-2009 р.р.

Показники

Роки

Відхилення 2008 від 2009

2005

2006

тис.грн

%

Валовий дохід від реалізації, тис.грн

48910,5

41786

-7124

-14,57

Балансовий прибуток, тис.грн

6029

6960,4

931,4

15,45

Річний фонд оплати праці, тис.грн

5304,5

5657,8

353,3

6,66

Податок на додану вартість, тис.грн

8151,75

6964,4

-1187

-14,57

Податок з прибутку, тис.грн

1507,25

1740,1

232,85

15,45

Відрахування в соціальні страхові фонди, тис.грн:

2631,03

2806,3

175,24

6,66

– пенсійний фонд

1697,44

1810,5

113,06

6,66

– по тимчасовій непрацездатності

153,831

164,08

10,246

6,66

– від нещасних випадків на виробництві

678,976

724,2

45,222

6,66

– на випадок безробіття

100,786

107,5

6,7127

6,66



Таким чином бачимо, що у 2009р. податкові надходження до бюджету зросли.

З зростанням фонду оплати праці, відповідно й зросли відрахування в позабюджетні фонди, це зростання склало 6,66 %, що в цілому склало збільшення суми відрахувань на 175,24 тис.грн.
2.7 Економічна оцінка діяльності
Для оцінки майнового стану використовуються показники, які характеризують виробничий потенціал підприємства табл. 2.21.
Таблиця 2.21

Показники використання основних засобів



Аналіз цих коефіцієнтів дає можливість сказати, що знос на кінець року знизився, а 0,089 частину составляють нові основні фонди на кінець року.

Аналіз ліквідності підприємства характеризується наступними показниками (коефіцієнтами) (табл. 2.22).
Таблиця 2.22

Показники ліквідності ЗАТ „Термо”

коефіцієнт покриття

1,673675

коефіцієнт швидкої ліквідності

0,890933

коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,050929

чистий оборотний капітал

6084,7



Аналіз ліквідності підприємства дає можливість зробити висновки, що у підприємства достатньо ресурсів для погашення його поточних зобов'язань, наряду з цим підприємство не може погасити усі свої поточні заборгованості, хоча у перспективі достатньо ресурсів для розвитку діяльності у майбутньому.

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) здійснюється шляхом розрахунку наступних показників (табл. 2.23).
Таблиця 2.23

Показники платоспроможності ЗАТ „Термо”

коефіцієнт платоспроможності

1,65773184

коефіцієнт фінансування

0,609057758

коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,402512436

коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,40638357

поточна платоспроможність

-7703,8



Виходячи з розрахунків можна зробити висновки про те, що підприємство має високу вагу власного капіталу відносно інших засобів, не є залежним від заемних коштів, але наряду з цим є усі ознаки поточної неплатоспроможності Термо.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, яка характеризується швидкістю оборотності фінансових результатів підприємства і виробляється за допомогою наступних коефіцієнтів (табл. 2.24).
Таблиця 2.24

Аналіз ділової активності ЗАТ „ Термо”


коефіцієнт оборотності активів

1,7465691

коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

8,0458780

коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

4,2943861

коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

2,096531

коефіцієнт оборотності основних фондів

1,6437186

коефіцієнт оборотності власного

2,9555688
    продолжение
--PAGE_BREAK--


Проаналізував ділову активність можна зробити висновки, що у цілому Термо характеризується великої швидкістю оборотності основних засобів.

Для оцінки майнового стану використовуються показники, які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних фондів; коефіцієнт оновлення основних фондів; коефіцієнт вибуття основних фондів (табл. 2.25).
Таблиця 2.25

 Групування активів по ступені ліквідності у звітному 2009 році (тис. грн)

Поточні активи

На початок року

На кінець року

Відхилення

1. Гроші на рахунку

208,5

130,8

-77,7

2. Гроші в касі

1

0,9

-0,1

3. Цінні папери

644,4

650

5,6

Підсумок по першій групі:

853,9

781,7

-72,2

4. Готова продукція

30655

37600

6945

5. Товари відвантажені

30655

37600

6945

6. Дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців

3412

2082,1

-1329,9

Підсумок по другій групі:

64722

77282,1

12560,1

7. Дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються після 12 місяців

2,8

377,2

374,4

8. Виробничі запаси

1830,7

1956,2

125,5

9. Незавершене виробництво

1592,8

2869,8

1277

10. Витрати майбутніх періодів

29,8

30,2

0,4

Підсумок по третій гупі групі:

3456,1

5233,4

1777,3

Всього поточних активів

65575,9

78063,8

12487,9

11. Короткострокова кредиторська заборгованість

2855,4

4298,5

1443,1

Коефіцієнт загальної ліквідності

0,30

0,18

-0,12

Коефіцієнт термінової ліквідності

0,07

0,03

-0,04

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,07

0,03

-0,04



Аналізуючи данні можна сказати, що ЗАТ «Термо» характеризуються високим ступенем ліквідності. Але при цьому є значні недоліки по кредиторської та дебіторської заборгованості. Внаслідок того, що підприємство продає своє обладнання у кредит своїм дилерам, сомо підприємство для рас ширення своєї діяльності повинно брати кредити у банків. При цьому виходить замкнуте коло. Для того, що би наладжувати стацію ЗАТ «Термо» повинно з більшою частиною своєї продукції само виходити на ринок опалювального обладнання, для того що б створити свою мережу продаж.

Також ЗАТ «Термо» характеризується високим рівнем рентабельності, та має усі можливості (виробничі потужності, потенціал праці та ін.) для того що б ці показники у майбутньому заростали а підприємство процвітало.

З аналізу таких показників як: ліквідність, рентабельність, використання оборотних фондів, аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості, норми прибутка, у динаміці (план та факт) можна зробити висновки, що за минулий рік на ЗАТ «Термо» відбувся ріст розвитку підприємства.




3.        УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА КРУПНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
3.1       Управління витратами при використовуванні центрів відповідальності
Управлінню витратами на крупних підприємствах властиві характерні риси, обумовлені, з одного боку, особливостями самих підприємств, а з іншого — специфікою об'єкту управління. Управління завжди припускає деяку превентивну управлінську дію, але витрати як об'єкт управління володіють особливою специфікою: після того, як вони відбулися, управлінська дія втрачає значення. Іншими словами, в управлінні витратами більшість подій і рішень після їх реалізації стають необоротними: витрати, що вже трапилися, відновити практично неможливо. Отже, управління витратами на підприємстві повинно бути швидким, адекватним і максимально обґрунтованим.

Для управління витратами на крупних підприємствах унаслідок розміру самих підприємств характерна наявність великих об'ємів інформації і, найголовніше, її розподілення в просторі. На крупних підприємствах, як правило, існує багато підрозділів основного і обслуговуючого виробництва, управлінських підрозділів, кожне з яких тим або іншим чином бере участь у формуванні витрат. Це спричиняє за собою негативні наслідки: по-перше, інформація про витрати існує відособлено, по-друге, збільшується час її збирання і обробки. Відособленість інформації в управлінні витратами виявляється у тому, що існує декілька центрів її накопичення, звичайно оперативно не пов'язаних один з одним. В результаті цього, з одного боку, можливе дублювання інформації, а з іншого — в масштабі підприємства інформація виявляється фрагментарною (її досить, але в той же час ухвалювати рішення на її основі не завжди можливо, оскільки вона не є цілісною). Збільшення часу, необхідного на збір і обробку інформації в управлінні витратами, призводить до того, що, по-перше, ухвалення управлінських рішень сповільнюється. Як наслідок цього, коли управлінське рішення ухвалюється до реалізації, виявляється, що воно вже застаріле і не відповідає останнім змінам в стані витрат підприємства. По-друге, інформація може застарівати вже на момент ухвалення управлінського рішення. В результаті збільшення часу на збір і обробку інформації в управлінні витратами знижується контрольованість витрат і адаптивність підприємства. У результаті частина витрат може вийти з-під контролю, що приведе до погіршення фінансового результату діяльності підприємства.

Дозвіл вказаної проблеми на ЗАТ Термо можливий при  використовуванні центрів відповідальності, точніше за центри витрат, коли для кожного відособленого виробничого або адміністративного підрозділу створюється окремий бюджет витрат (у ряді випадків і доходів), контрольна величина якого використовується як показник бюджету крупнішого підрозділу. В результаті цього кожен користувач, що ухвалює рішення у сфері витрат на своєму рівні, одержує тільки необхідну йому інформацію. Розосередження контролю в умовах великої кількості інформації і складної організаційної структури, характерних для крупних промислових підприємств, дозволяє, по-перше, поліпшити якість контролю за рахунок акцентування уваги в рамках кожного центру витрат на відносно невеликій кількості показників, а, по-друге, прискорити управлінське реагування на появу витрат, відмінних від плану.

Управління витратами по центрах відповідальності з моменту своєї появи завоювало значну популярність в практиці через можливості, які цей метод управління і обліку витрат надає для аналізу і планування. Деталізація розгляду витрат по окремих підрозділах дозволяє персоніфікувати відповідальність за дотримання плану витрат, побачити ті місця в системі підприємства, де формуються витрати, з тим, щоб надалі проводити аналіз, оптимізацію або скорочення витрат. Ув'язка витрат з діяльністю окремих підрозділів і відповідальністю їх керівників сприяє більшій увазі всіх співробітників підприємства до досягнення планових результатів витрат, наочно показує ті ділянки підприємства, де виникла перевитрата, і дозволяє встановити його причину. Одержувана інформація є початковою для проведення аналізу і подальшої нейтралізації відхилень по витратах.

Управління витратами по центрах відповідальності бажано сумістити з автоматизацією обліку витрат, причому обліку багатокритерійного, коли інформація про виниклі витрати автоматизація відображається в системі управління відразу після виникнення. Для кожного користувача, що ухвалює рішення в управлінні витратами, інформація про витрати може бути представлена в потрібній формі безпосередньо після її надходження в автоматизовану систему обліку. У управлінні витратами особлива увага слідує приділити інформаційному забезпеченню ухвалення рішень, причому важливо, щоб інформаційне забезпечення вже було готове на момент ухвалення рішення, оскільки пізніше воно вже не несе змістовної цінності. Управління витратами повинне бути швидким і адекватним, що забезпечується, з одного боку, швидкістю проходження інформації про витрати в системі підприємства, а з іншою — швидкістю ухвалення рішень.

Одночасно із зростанням розміру підприємства росте кількість критеріїв, в розрізі яких можливо, а для ухвалення деяких управлінських рішень і необхідний розгляд витрат підприємства. Так, для крупного підприємства в умовах деякої децентралізації управління необхідно розглядати витрати в розрізі окремих видів діяльності, географічних сегментів ринку, центрів відповідальності (з різним ступенем деталізації). Існуюча система бухгалтерського обліку не може надати інформацію про витрати підприємства саме в такому розрізі. Відповідно, або в системі управління витратами крупного промислового підприємства відсутня необхідна інформація, що негативно позначиться на якості ухвалюваних рішень, або для забезпечення системи управління витратами необхідною інформацією слід розширити існуючий облік, що приведе до зростання витрат.

З формальної точки зору розподіляти накладні витрати можна різними способами, але стосовно діяльності конкретного підприємства, особливостям продукції і виробничого процесу слід визначити найкоректніший з існуючих методів розподілу накладних

Як правило, універсальним є двохетапний розподіл накладних витрат з орієнтацією на процеси в діяльності підприємства. На першому етапі драйвером (носієм) витрат в системі управління витратами підприємства виступають існуючі в діяльності підприємства процеси, на другому етапі витрати розподіляються по видах діяльності або видах продукції підприємства, що випускаються. Відповідно до цього методу складається карта процесів на підприємстві і спочатку виникаючі накладні витрати відносяться на який-небудь процес. На другому етапі шляхом зіставлення процесів в діяльності підприємства і відповідних їм продуктів для кожного продукту (або виду діяльності) визначається застосування процесів у виробництві продукту або реалізації виду діяльності. На підставі цього раніше розподілені по процесах витрати розподіляються вже на види продукції або види діяльності.

Двохетапний розподіл накладних витрат забезпечує найбільшу точність, проте вимагає додаткових витрат (зокрема, на облік витрат по процесах, на визначення взаємної відповідності процесів і продуктів), тому його застосування може виявитися доцільним не для всіх підприємств [52].

Крім того, що в діяльності крупних підприємств присутня значна частка накладних витрат, більшість з них є постійними або умовне постійними. Значна величина постійних накладних витрат збільшує точку беззбитковості. Іншими словами, щоб відшкодувати постійні витрати і хоча б уникнути збитків, крупному підприємству необхідно реалізувати істотно більше за продукцію, ніж середньому або малому. Збільшення точки беззбитковості за рахунок присутності великих накладних витрат створює високу нестабільність фінансових результатів і залежність підприємства від зміни ринкової кон'юнктури: зниження попиту на продукцію на ринку для крупного підприємства, що володіє значною часткою ринку, буде відчутнішим і потенційно небезпечнішим, ніж для середнього або малого. Якщо в собівартості одиниці продукції підприємства частка постійних накладних витрат велика, це свідчить про велике значення операційного важеля. Безумовно, при збільшенні випуску і реалізації продукції прибуток підприємства зростатиме швидше, ніж виручка від реалізації, але у разі зниження об'ємів реалізовуваної продукції прибуток також знижуватиметься швидше. Отже, на крупних підприємствах більша увага необхідна приділяти контролю і постійному системному зниженню витрат.

На крупних підприємствах специфіка властива і прояву ефекту масштабу виробництва. Ефект масштабу виробництва може бути як позитивним, так і негативним. Відповідно, сукупні витрати на виробництво одиниці продукції можуть або знижуватися за рахунок зниження частки витрат, що не є безпосередньо виробничими, упровадження нової технології і підвищення продуктивності праці, або підвищуватися у разі випередження зростання сукупних витрат зростання масштабу виробництва. Як правило, у разі зростання підприємства спочатку спостерігається негативний ефект масштабу виробництва, оскільки накладні витрати зростають швидше, ніж підприємство одержує дохід. Проте далі, коли екстенсивне зростання зміняється інтенсивним, направленим на підвищення якості використовування вже наявних і освоєних ресурсів, у разі ухвалення правильних рішень спостерігається позитивний ефект масштабу виробництва.

Визначити дію ефекту масштабу виробництва на підприємстві можна шляхом розгляду маржінальних витрат або шляхом порівняння інкрементних витрат і інкрементних доходів. Якщо тільки маржінальниє витрати стають більше середньої повної собівартості одиниці продукції, як тільки інкрементні доходи стають менше інкрементних релевантних витрат, починає діяти негативний ефект масштабу виробництва. В даному випадку під рельовантностью розуміється залежність витрат від ухвалюваного рішення: у розрахунок при визначенні економічного ефекту беруться лише ті витрати які виникнуть у разі ухвалення відповідного їм рішення.

Справедлива і зворотна залежність: зниження маржінальних витрат порівняно з середньою повною собівартістю одиниці продукції свідчить про позитивний ефекту масштабу виробництва для підприємства, як і перевищення інкрементних доходів над інкрементними витратами.

Слід, проте, відзначити, що ці залежності, по-перше, необхідно використовувати в довгостроковому періоді і, по-друге, шляхом виявлення впливу окремих чинників на повну собівартість одиниці продукції слід звільнити даний результат від дії інших чинників, що не формують ефект масштабу виробництва. Тільки в цьому випадку визначення позитивного або негативного ефекту масштабу виробництва в управлінні витратами може вважатися коректним і обґрунтованим.

Якщо підприємство виробляє декілька видів продукції, то для кожного вигляду ефект масштабу виробництва може бути різним залежно від впливу різних чинників. При визначенні ефекту масштабу виробництва в умовах багатономенклатурного виробництва для окремого виду продукції особлива увага слідує приділити розподілу накладних витрат. Якщо накладні витрати безпосередньо з процесом виробництва не пов'язані, то щоб уникнути спотворення економічних показників слід враховувати собівартість продукції, засновану не на повних витратах, а включаючу тільки прямі і виробничі накладні витрати.

У управлінні витратами на крупному підприємстві слід надати увагу вибору методів управління. При виборі методів управління необхідно враховувати їх можливості і особливості прояву на крупному підприємстві (табл. 3.1.).Так, методи стандарт-коста, дірект-костінга, абзорпшн-костінга, методу ABC, CVP-аналізу, LCC-аналізу відносяться до групи методів структуризації і дозволяють одержати певним чином представлену інформацію про витрати, на підставі якої реалізуються традиційні функції управління витратами без додаткових процедур.

До числа методів управлінської дії пропонується віднести таргет-костінг, кайзен-костінг, бенчмаркинг витрат, кост-киллінг і метод VCC. Ці методи, крім реалізації функцій управління витратами, передбачають додаткові процедури — постановку мети і процедури дії на витрати.

Представлене розділення методів управління витратами достатньо умовне, оскільки реалізація кожного методу зв'язана і з певним представленням інформації, і з управлінською дією в ході реалізації функцій управління.
Таблиця 3.1.

 Переваги методів управління витратами для крупних підприємств

Метод

Переваги для крупних підприємств

Методи структуризації

Дірект-костінг

На підприємствах з великим асортиментом продукції дозволяє уникнути складної і вельми неоднозначної процедури розподілу накладних витрат

Забезпечує точність інформації про витрати на підприємствах з великим асортиментом, де відсутня можливість застосовувати облік по окремих процесах і видах діяльності

Переважний в короткостроковому плануванні фінансового результату


Продовження табл. 3.1


Абзорпшн-костінг

Показує більш зважені фінансові результати, а також внесок кожного виду продукції або виду діяльності в покриття пов'язаних з ним постійних накладних витрат

Стандарт-кост

Спрощення процесу формування витрат, наочність відхиленні від норм витрати

Норми витрати ресурсів, будучи одного разу розробленими, можуть використовуватися тривалий час, забезпечуючи швидке виявлення чинників зростання витрат і можливість їх усунення

Метод ABC

Дозволяє встановити обгрунтованість всіх витрат

Сприяє обгрунтованому ціноутворенню, асортиментному плануванню і виявленню точніших фінансових результатів від окремих продуктів або видів діяльності

CVP-аналіз

Дозволяє оцінити величину точки беззбитковості на основі комбінації маржінальнихдоходів від кожного виду продукції

LCC-аналіз

Дозволяє одержати стратегічні орієнтири в довгостроковому позиціонуванні підприємства. Застосування доцільне в управлінні проектами або введенні нового виду діяльності

Методи управлінської дії

Таргет-костінг

Підтримує стратегію зниження витрат, планування виробництва нових продуктів, передбачає превентивний контроль витрат і калькуляцію цільової собівартості відповідно до вимог ринку

Кайзен-костінг

Забезпечує постійне вдосконалення всіх процесів, що обумовлюють появу витрат, із залученням всіх співробітників підприємства. Створює передумови для якнайповнішого використовування всіх резервів зниження витрат і сприяє найефективнішому використовуванню наявних ресурсів

Бенчмаркинг витрат

Бенчмаркинг результатів в базовій корпоративній стратегії підприємства дозволяє обгрунтувати вибір низьких цін як основна конкурентна перевага, а також вихід підприємства на нові ринки. Бенчмаркинг процесів виправданий в тривалому зниженні витрат на одиницю вироблюваної і реалізовуваної продукції, а також для підвищення корисності витрат

Кост-киллінг

Дозволяє в короткі терміни максимально понизити поточні витрати підприємства

Метод VCC

Застосовується з метою оптимізації витрат. Дозволяє ліквідовувати непродуктивні витрати. Витрати на застосування методу і створення необхідного інформаційного забезпечення оправданни



При виборі методу управління витратами необхідно враховувати і характер дії методу. Для таргет-костінга, бенчмаркингавитрат, кост-киллінга, CVP і LCC-аналізу застосування методу носить дискретний характер.Після досягнення заданої мети і отримання певного результату метод можна або використати для досягнення нової мети або в інших умовах зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, або відмовитися від його використовування на якийсь час або назавжди. Для іншої групи методів управління витратами, наприклад стандарт-коста, дірект-костінга, абзорпшн-костінга, ABC, кайзен-костінга, методу VCC, застосування методу носить постійний характер, тобто метод застосовується безперервно весь той час, поки ним користуються. Застосування цих методів розраховане на тривалий проміжок часу.
3.2 Інформаційне забезпечення та документообіг в управлінні витратами
Для ухвалення рішень у сфері управління витратами необхідна певна інформація, яка б своєчасно поступала до користувача і була б достатньою для ухвалення рішень. Своєчасне отримання і використовування інформації, необхідної для ухвалення управлінських рішень, є однією з умов результативного управління витратами. Значення інформаційного забезпечення і документообігу в системі управління витратами обумовлює необхідність розгляду питань побудови відповідного документообігу.

Інформація в управлінні витратами практично завжди може бути формалізована і зберігається на папері і магнітних або оптичних носіях. Рух матеріальних носіїв з інформацією формує документообіг.

Документообіг можна представити в розрізі декількох аналітичних елементів: маршруту, документопотока і інформаційного об'єкту. Маршрут є найпростішим елементом документообігу і є сукупністю підрозділів або посадовців, через яких послідовно проходить документ. Один і той же маршрут може бути одночасне у декількох документів, проте кожному документу відповідає тільки один маршрут. Втім, у документа може бути декілька копій, при цьому для кожної з них маршрут може бути різним, оскільки кожна копія стає самостійним документом.

Документопоток визначається двояко. З одного боку, цей елемент документообігу є сукупністю маршрутів тематично зв'язаних документів, а з другого боку, документопоток— це періодична реалізація маршруту документа в часі. Для будь-якого набору документів підприємства може бути сформований свій документопоток.

Інформаційний об'єкт як елемент документообігу містить і цільову, і процедурну інформацію. Він є сукупністю елементів документообігу, маршрутів або документопотоков, для якої вказані документи, їх зміст, точки маршруту документа, а також процедури його переміщення і обробки для кожного посадовця або підрозділу.

Документообіг може бути паперовим і електронним. Традиційно на вітчизняних підприємствах частіше використовується паперовий документообіг, проте останнім часом все більше підприємств переходять на створення і використовування електронних документів. Електронний документообіг, не дивлячись на достатньо високу вартість, має ряд незаперечних переваг порівняно з паперовим: висока швидкість руху документів, можливість створення практично необмеженої кількості копій з доставкою різним користувачам, висока надійність, швидке і часте резервне копіювання.

Переваги і недоліки паперового і електронного документообігу в управлінні витратами підприємства представлені в табл. 3.2.

Для крупних підприємств перехід на систему електронного документообігу може зажадати дуже великі витрати, тому у ряді випадків виявиться неможливим. Проте, не дивлячись на високу вартість, використовування систем електронного документообігу виправдане. Сьогодні існують могутні і достатньо гнучкі системи електронного документообігу, вимагаючі спеціальної настройки під потреби конкретного підприємства.

Для потреб управління витратами на крупному підприємстві інформація повинна володіти достовірністю, визначеністю, тимчасовою актуальністю, зручністю уявлення, достатністю, не надмірністю, змістовністю, адресністю. Якщо хоча б одна з вимог не виконується, інформацію не можна визнати за якісну і, відповідно, її цінність в ухваленні формальних управлінських рішень істотно знижується, що приводить до підвищення ризику невірного вибору через відсутність необхідної інформації.

Таблиця 3.2

 Переваги і недоліки паперового і електронного документообігу в управлінні витратами

Вид документообігу

Паперовий

Електронний

Переваги

Традиційність

Відносна дешевизна

Незалежність від електропостачання

Відносна простота

При задоволенні певних умов паперові документи мають юридичну силу

Висока швидкість руху документів, в тому чис-

леміж географічно видаленими крапками

Можливість відправки одного документа раз-

особистим користувачам

Легкість масштабування документів

Простота у використовуванні шаблонів

Висока надійність

Можливість надійного резервного копіювання

Надійне розмежування доступу

Легкість пошуку і доступу до документів за рахунок

багатокритерійної класифікації

Легкість формування тематичних документопотоков

Багатокритерійне сортування документів

Недоліки

Архівне копіювання і зберігання вимагає вищих витрат порівняно з електронним документообігом

Тривалий час рухи документа (особливо у разі його візування декількома посадовцями)

Відсутність можливості створення тематичних документопотоковбез додаткових зусиль

Велика складність пошуку документації

Виключно ієрархічне сортування документів

Висока вартість програмного і апаратного забезпечення

Витрати на виявлення необхідних документопотокові їх наладку

Витрати на обслуговування системи електронного документообігу

Необхідність навчання персоналу підприємства

Електронні документи не мають юридичної сили



Достовірність абсолютно справедливо є першою в переліку вимог до інформації в управлінні витратами. Користувач інформації повинен бути упевнений, що інформація не містить помилок або змін, які не відповідають дійсності. Крім того, достовірність припускає максимальну об'єктивність інформації, тому в управлінні витратами при формуванні інформації дуже важливо розрізняти кількісний вираз подій і їх оцінку, оскільки остання неминуче містить певний елемент суб'єктивності.

Визначеність розуміється як максимальна точність віддзеркалення інформації в її оцінці. Це особливо застосовано до інформації про майбутні витрати. Інформація повинна бути представлена дискретним значенням або мінімальним рядом — це знижує невизначеність в ухваленні рішень.

Тимчасова актуальність інформації припускає, що співробітник підприємства одержує необхідну в управлінні витратами інформацію настільки швидко, щоб рішення, що приймається на її основі, мало економічний сенс і відносилося до перспективних подій в діяльності підприємства

Зручність уявлення означає, що кожен користувач одержує інформацію про стан витрат підприємства в максимально зручній для нього формі, щоб швидко сприйняти, у разі потреби обробити і використати інформацію. Зручність представлення інформації безпосередньо визначає швидкість і можливість її використовування в подальших діях.

Достатність визначається тим, що одержаної інформації співробітнику буде досить, щоб ухвалити зважене і обґрунтоване рішення. Разом з тим, не надмірність означає, що кожен співробітник одержує тільки ту інформацію, яка йому реально необхідна, і не одержує ніякий іншій. Інакше можна говорити про невиправданість витрат підприємства на збір, обробку і розповсюдження об'єктивно незатребуваної інформації і зниження швидкості ухвалення рішень за рахунок обробки зайвої інформації, яка також вимагає часу.

Змістовність інформації визначається відношенням реально використовуваної інформації до загального об'єму одержаної. Точно кількісно оцінити змістовність документопотоков складно і неекономічної, оскільки це зажадає оцінку інформації або з погляду її об'єму, або з погляду часу на її обробку одночасно з оцінкою її складності і зручності. Чим содержательнє буде інформація, тим, з одного боку, менше часу піде на її обробку, а значить, і рішення ухвалюватимуться швидше, а е інший — за рахунок виключення зайвої інформації знизяться витрати на отримання необхідної. Змістовність стосовно інформації в управлінні витратами функціонально близька до корисності і ненадмірності, проте відображає, швидше, внутрішню характеристику інформації, а не характеристику її використовування.

Адресність як характеристика інформації в управлінні витратами припускає її призначення для конкретного користувача і такий рух інформаційних потоків, коли інформація доходить до користувача. Документообіг повинен містити механізм контролю пошуку саме користувача документа. Порушення адресності може привести до порушення тимчасової актуальності, і тоді інформація просто втратить свою цінність.

Крім перерахованих вимог інформація повинна мати цільовий характер, при її використовуванні повинна виконуватися вимога економічності. Цільовий характер припускає, що будь-яка інформація в управлінні витратами збирається, акумулюється і надалі обробляється з чіткою орієнтацією на конкретну мету в управлінні. Якщо цільовий характер інформації відсутній, вона зразу ж стає надмірною. Економічність стосовно інформації в управлінні витратами означає, з одного боку, мінімізацію витрат на збір і обробку інформації, а з іншою — перевищення вигод, одержуваних в результаті використовування зібраної інформації, над витратами, понесеними в ході її обробки і використовування.

Метою побудови документообігу в управлінні витратами підприємства є забезпечення кожної особи, що ухвалює рішення, необхідною інформацією, що міститься в електронних або паперових документах і відповідає розглянутим вимогам.

Один з елементів механізму руху документів в ході документообігу для кожного співробітника підприємства, що бере участь в документообігу, представлений на рис. 3.1.    продолжение
--PAGE_BREAK--Якщо співробітник фіксує нову інформацію, то запит і отримання інформації співпадають в часі. Якщо ні, то первинно інформацію складає інший співробітник. Контроль отримання і обробки є формальним підтвердженням відповідних дій і необхідний для забезпечення адресності, тимчасової актуальності інформації і виконавської дисципліни.

За підсумками обробки інформації, суть якої визначається поставленою за мету, для чого ініціювалося отримання інформації, інформація без змін або передається далі на обробку, зберігання або знищення, або на її основі створюється нова інформація, яка зберігається і передається в систему підприємства далі. Два варіанти після обробки інформації можуть співпадати — при цьому обидва завершуватимуть відрізок маршруту або документопотока.





Рис. 3.1.Елемент механізму руху документів
Кожна стадія руху документа в елементі механізму (рис. 3.1.) безпосередньо орієнтована на рух інформації. Сума елементів утворює документообіг або в розрізі документопотока, або в розрізі маршруту. Відповідно, якщо інформація в даному елементі механізму руху документів міститься в одному документі, то сам елемент є відрізком маршруту, якщо в декількох — то відрізок документопотока або навіть частина інформаційного об'єкту. В цьому випадку наявність єдиної мети отримання інформації в різних документах дозволяє їх об'єднати за змістом в один потік документації.

Знання структури представленого на рис. 3.1. елементи механізму руху документів дозволяє його використовувати при побудові документообігу в управлінні витратами відповідно до потребам кожного співробітника і таким чином витримати перераховані вимоги до інформації.

Умовою якісного інформаційного забезпечення є отримання посадовцем реально необхідної йому інформації. При цьому визначення потреби посадовця в інформації для управління витратами може здійснюватися з використанням двох методів: методу анкетування і функціонального підходу з орієнтацією на бізнес-процеси.

Функціональний підхід безпосередньо пов'язаний з центрами відповідальності і бізнес-процесами. Його застосування засноване на тому, що для кожного процесу існує своя інформація. Відповідно, посадовець повинен одержувати всю інформацію, пов'язану з реалізовуваними процесами для ухвалення рішень по них. Таким чином, на підставі картини процесів на підприємстві, для кожного процесу і посадовця, з ним зв'язаного, визначається потрібна для реалізації процесу інформація, яка і повинна бути своєчасно поставлена особі, що ухвалює рішення. Надалі одержані результати доцільно погоджувати з безпосередніми користувачами і творцями інформації. Графічно побудова документообігу на основі процесів в діяльності підприємства представлена на рис. 3.2.



Рис. 3.2Використовування функціонального підходу для виявлення інформаційних потреб посадовців підприємства
При побудові документообігу в системі управління витратами крупного підприємства незалежно від методу виявлення потреб і використовуваних інструментів необхідно вирішити наступні задачі:

•визначити потреби всіх посадовців підприємства в змісті, термінах і формах отримання інформації;

•взаємопов’язати виділені потреби у формах і термінах отримання інформації;

•визначити переважну форму документів;

•визначити переважний механізм руху документів;

•забезпечити необхідні характеристики формованої інформації про витрати;

•довести до кожного посадовця схему документопотоковйого робочого місця і контролювати її виконання;

•визначити відповідальність кожного співробітника за віддзеркалення інформації в документах необхідним чином;

•укріпити виконавську дисципліну стосовно документообігу;

•періодично проводити оптимізацію документообігу.

З приводу оптимальності слід сказати особливо. Практично завжди документообіг не виділяється як самостійний об'єкт управління. В результаті цього документообіг як система інформаційних зв'язків між елементами системи підприємства розвивається хаотично і далеко не завжди найефективнішим чином. Навіть одного разу добре організований документообіг періодично потребує перегляду в плані відповідності інформації певним вимогам.

Безумовно, кількісна оцінка документообігу і його оптимізації по складності і витратності цілком може бути порівнянна із зміною документообігу. В той же час представляється доцільним і можливим виділити якісні критерії, дотримання яких дозволяє говорити про оптимальність документообігу, хоча б в першому наближенні. Такими критеріями є:

•відповідність кожного документа і документопотокапевній задачі або потребам процесу;

•керованість елементів документообігу;

•існування єдиного депозитарію із структурованою інформацією;

•унікальна тематична спрямованість кожного документа;

•відповідність періоду потреби в документі періодичності документопотока;

•відповідність можливостей пошуку документа особливостям потреби в ньому.

Крім цього, для оцінки оптимальності і визначення напрямів оптимізації документообігу можна застосовувати ряд критеріїв мінімальності: мінімальність суми ланок маршрутів документів, мінімальність суми часу обробки документів в усіх точках маршрутів і мінімальність часу руху документа у всіх ланках маршрутів.

Побудова документообігу в управлінні витратами повинна враховувати специфіку крупних підприємств в питанні руху інформаційних потоків і накопичення інформації. Цілком зрозуміло, що разом із зростанням підприємства збільшується кількість, зміст інформаційних потоків і сповільнюється швидкість їх руху. Кількість документів росте і кінець кінцем загальна картина документообігу втрачається, тобто стає практично некерованим.

При побудові документообігу у сфері управління витратами слід акцентувати увагу на віддзеркаленні інформації, зручному для користувача і забезпечуючому можливість ухвалення рішень. Для ухвалення рішень у сфері управління витратами інформація про них повинна мати зручну форму, яка визначається як власне процедурою віддзеркалення інформації (звітною формою), так і критерієм, в розрізі якого розглядається вся сукупність існуючих на підприємстві витрат. Підходів до класифікації витрат в ході управління ними існує багато, проте реально в управлінні витратами підприємства найбільший інтерес представляє розділення витрат по елементах, статтях калькуляції, центрах формування витрат, видах діяльності підприємства і окремих продуктах.

Якщо представляється можливим, то слід відображати інформацію про витрати в розрізі процесів і функцій на підприємстві, оскільки це дозволить побачити не просто стан витрат на підприємстві, але і динамічну картину їх формування. Щоб зв'язати інформацію про витрати підприємства в системі документообігу з іншими сферами діяльності, слід виділяти минулі і неминулі витрати. Інформація про минулі витрати пов'язана з управлінням прибутком і ціноутворенням, оскільки вони відображаються в бухгалтерському обліку або у складі собівартості продукції, або як витрати періоду. Для ухвалення ряду рішень необхідним є виділення планових і фактичних, постійних і змінних, а також релевантних і нерелевантних витрат. Саме такий розгляд витрат дозволяє здійснювати ефективне управління ними.

Отже, система документообігу підприємства повинна забезпечити отримання інформації про витрати в розрізі виділених критеріїв. На жаль, існуюча система бухгалтерського обліку, яка поставляє інформацію в систему управління витратами, дозволяє розглядати витрати тільки по елементах і статтях витрат. Розділення обліку по окремих ділянках або сегментах діяльності дозволяє одержувати інформацію, відповідно, про витрати підрозділів або окремим видам діяльності або продуктам, проте це вимагає певної організації обліку. Тому для отримання інформації у вказаному розрізі і її віддзеркаленні в системі управління витратами підприємства практично обов'язковим є використовування електронного документообігу, що дозволяє формувати інформацію про витрати в розрізі практично будь-якої кількості критеріїв і надалі її використовувати.

Традиційний паперовий документообіг, прийнятий в бухгалтерії, дозволяє відобразити витрати, по-перше, ретроспективно, а, по-друге, тільки в розрізі обмеженої кількості критеріїв класифікацій. Додаткові форми віддзеркалення витрат можуть дозволити їх відображати в розрізі одного разу вибраних критеріїв, і таким чином є приватними цільовими формами відображення інформації згідно одного разу сформованої потреби. І лише формування інформації про витрати в системі електронного документообігу в багатокритерійному віддзеркаленні дозволяє з використанням існуючих програмних засобів створення і обробки запитів згідно потребам кожного користувача надавати йому інформацію в розрізі затребуваного критерію.

Для ухвалення управлінських рішень доцільним є виділення інкрементних і маржінальних витрат. Проте їх віддзеркалення вимагає спеціальних документів і в традиційній системі обліку практично не може бути одержано. В той же час в електронному документообігу існує можливість накопичення інформації про витрати за різні проміжки часу і автоматичного її порівняння, що дає можливість одержувати інкрементні і маржінальниє витрати.

При формуванні інформації в управлінні витратами слід вказати показники, необхідні для ухвалення рішень, і уточнити підрозділи підприємства, які можуть надати необхідну інформацію. Причому цілком природно, що показники, необхідні для ухвалення рішень у сфері управління витратами, можуть відноситися і до інших сфер діяльності підприємства. Наприклад, при цільовому формуванні собівартості необхідно враховувати ціни, що склалися на ринку. Віддзеркалення даних показників в документах і терміни надання таких документів можуть носити вільний характер і визначатися потребами в інформації для ухвалення рішень і особливостями діяльності підприємства. Показники витрат, які повинні знайти своє віддзеркалення в документообігу підприємства, а також підрозділи, які їх формують, запропоновані у табл. 3.2.

У документообігу, супроводжуючому управління витратами, обов'язково слід дати інформацію про планові і фактичні витрати, причому неодмінно по центрах відповідальності. Зіставлення планових і фактичних витрат є інструментом контролю, періодичність якого може складати аж до одного дня або робочої зміни.

Окремо варто сказати про необхідність віддзеркалення в системі управління витратами собівартості по повних і змінних витратах. Взагалі собівартість продукції є одним з головних показників в управлінні витратами. На сьогоднішній день чіткого поняття собівартості не існує. У бухгалтерському обліку відповідно до прийнятої системи обліку витрат по дірект-костінгу в собівартість не включаються витрати періоду, що знижує цінність і нівелює суть цього показника як комплексного і підсумкового в управлінні витратами. Питання визначення собівартості важливе, оскільки виділення собівартості в загальній сумі понесених неминулих витрат підприємства дозволяє, по-перше, оцінити фінансовий результат діяльності підприємства, а по-друге — оцінити залишок незавершеного виробництва.
Таблиця 3.2

 Показники витрат підприємства

Показник

Критерій розгляду

Мета використовування

Величина і структура планових і фактичних витрат

Економічний елемент, стаття калькуляції, центр відповідальності, вид продукції, вид діяльності

контроль витрат і їх планування на майбутній період, ступінь виконання плану, визначення фінансового результату, рішення од асортименті продукції, стратегічні рішення

Відповідність планових витрат фактичним

Центр відповідальності

контроль витрат і їх планована на майбутній період

Собівартість продукції по змінних витратах

Стаття калькуляції, економічний елемент, центр відповідальності

Управління прибутком, ціноутворення, ухвалення рішень про асортимент продукції

Собівартість продукції по повних витратах

Стаття калькуляції, економічний елемент, центр відповідальності

Управління прибутком, ціноутворення, ухвалення рішень про асортимент продукції і об'єм виробництва

Структура розподілу накладних витрат

Центр відповідальності, вид діяльності, вид продукції

Ухвалення рішень про асортимент продукції

Повні витрати на гривну товарної продукції

Стаття калькуляції, економічний елемент

Оцінка ефективності структуру витрат і пошук резервів їх

зниження

Повні витрати на гривну реалізованої продукції

Стаття калькуляції, економічний елемент

Оцінка ефективності структури витрат і пошук резервів їх зниження, ціноутворення, рішення про асортимент продукції

Непродуктивні витрати

Центр відповідальності

Пошук резервів зниження витрат

Надмірно понесені витрати в результаті нераціональних рішень про закупівлю

Центр відповідальності, деталізація матеріальних витрат

Пошук резервів зниження витрат



Украй рідко вся продукція виробляється і реалізується в рамках одного періоду. Відповідно, на момент визначення собівартості і фінансового результату частина продукції буде не завершена. На крупних підприємствах, як правило, оцінка готової продукції і незавершеного виробництва може вироблятися або індивідуально, або масово, отже, існують показна, попроцесна і партіонна калькуляції собівартості продукції. Показна калькуляція підходить для підприємств, що працюють по індивідуальних замовленнях з великим асортиментом продукції, що випускається.

У управлінні витратами велике значення має такий комплексний показник, як витрати на одну гривну виробленої (товарної) і реалізованої продукції.Цей  показник знаходить застосування в оцінці ефективності витрат, пошуку резервів їх зниження і ціноутворенні. Щоб уникнути виникнення дуже великих відмінностей в розрахунку цього показника доцільно використовувати собівартість продукції, виробленої в попередніх періодах, визначену по дірект-костінгу, тобто по змінних витратах. Для поточного періоду необхідно підсумовувати всі витрати. Подібне рішення обґрунтовується тим, що частина повних витрат, понесених при виробництві продукції, вже була зіставлена і відшкодована доходами, одержаними в минулих, періодах, і, відповідно, не повинна враховуватися при зіставленні доходів і витрат поточного періоду.

Документообіг в управлінні витратами покликаний забезпечувати всіх користувачів необхідною їм інформацією. Тому при побудові документообігу в управлінні витратами слід орієнтуватися на потреби внутрішніх і зовнішніх користувачів, необхідні характеристики інформації, можливість її швидкого збору і обробки, а також на економічну виправданість організовуваного документообігу.
3.3 Економічне обґрунтування нововведень на ЗАТ «Термо»
Аналізуючи економічну діяльність ЗАТ «Термо» за попередні три року можна виявити деякі недоліки в управлені витратами. Перш за все це розмита база нормативно технологічних і не можливість визначити межі, за якими норма переходить у відхилення. Дуже великий асортимент продукції, що погано піддається управлінню. Також на підприємстві відсутня чітко сформована система управління фінансами і звітності з витрат. Для вирішення виділених проблем на підприємстві потрібно сформувати і запропонувати для розгляду керівництвом чітко сформовану систему управління витратами.

Для поліпшення системи управління витратами на ЗАТ «ТЕрмо» можна зробити пропозиції, що економічного розвитку підприємства:

1.               На підприємстві дуже багато продукції застоюється на складі, її повинно реалізовувати. Цім займається відділ маркетингу, саме цей відділ повинен забезпечити просування товару на вітчизняні ринки, та знаходити нові (зовнішні) ринки для більш ефективного просування товару.

2.               Для того, щоб відповідати суровим вимогам ринку, ЗАТ Термо повинно використовувати вісь свій потенціал, це і підвищення якості продукції, маркетингове та інформаційне забезпечення для визначення пріоритетів в зовнішньоекономічній діяльності, а також фінансового і правового забезпечення.

3.                   продолжение
--PAGE_BREAK--