Виявлення закономірності формування споживацької вартості ювелірних виробів на сучасному ринку

Міністерство освіти і науки України
Луганський національний педагогічнийуніверситет імені Тараса Шевченка
Інститут торгівлі, обслуговуючих технологій татуризму
Кафедра маркетингу та торгівлі
Курсова робота
на тему: Виявленнязакономірності формування споживацької вартості ювелірних виробів на сучасномуринку
Виконавстудент групи 3ТТПА
ЛазаренкоЮрій Володимирович
Перевіриввикладач
БідашВ.И.
Луганськ 2010

Зміст
Введення
1. Асортиментювелірних товарів
1.1 Класифікаціяювелірних товарів
1.2 Загальнахарактеристика
1.2.1 Предмети особистихприкрас
1.2.1.1 Прикраси дляголови
1.2.1.2 Прикраси для шиї і плаття
1.2.1.3 Прикраси длярук
1.2.1.4 Гарнітури
1.2.2 Предметитуалету
1.2.2.1 Предметижіночого туалету
1.2.2.2 Предметичоловічого туалету
1.2.2.3 Інші предметитуалету
1.2.3 Обладнання длягодинника
1.2.3.1 Обладнаннядля наручних годинників
1.2.3.2 Обладнаннядля кишенькових годинників
1.2.4 Предмети дляприкраси інтер'єру
1.2.5 Предмети длясервіровки столу
1.2.6 Сувеніри
1.3 Особливостівиробництва ювелірних товарів
1.3.1 Заготовчі процеси
1.3.2 Створення формювелірних виробів
1.3.3 Обробні процеси
1.3.4 Ограновуванняювелірних каменів
1.3.5 Закріпкавставок в ювелірних виробах
2. Споживчівластивості ювелірних товарів і вимоги до якості
2.1 Матеріали длявиготовлення ювелірних товарів
2.1.1 Дорогоцінніметали і їх сплави
2.1.2 Ювелірні камені
2.1.2.1 Класифікаціяювелірних каменів
2.1.2.2 Властивостіювелірних каменів
2.1.2.3 Коштовнікамені мінерального походження
2.2 Конструкція івиготовлення кілець
2.3 Конструкція івиготовлення сережок
2.4 Якість ювелірнихтоварів
3. Методика оцінкисучасних ювелірних виробів
3.1 Рекомендації заоцінкою ювелірних виробів
3.2 Оцінка ювелірнихвиробів з діамантами
3.3 Оцінка ювелірнихвиробів із смарагдами рубінами, сапфірами, природними перлами
3.4 Оцінка ювелірнихвиробів без вставок
3.5 Історико-художняоцінка виробів
Висновок
Список літератури

Введення
Ювелірне мистецтво – один з якнайдавніших і широкопоширених видів декоративно-прикладного мистецтва, існуючих з давніх часів.Знайшовши в природі золото і оцінивши його красу і здатність в будь-яких умовахзберігати свій сонячний блиск і колір, ще стародавні народи навчилисястворювати дивні по красі і різноманітності виробу.
Окрім золота, для виготовлення ювелірних виробів поступовопочали використовувати срібло і інші, дорогоцінні і кольорові метали, коштовніі напівкоштовні камені, перли, Янтар, перламутр, стекло, кістка і т.д.
В різні епохи у зв'язку із зміною життєвого устрою виникалиі одержували розвиток нові форми ювелірного мистецтва. Завдяки чудовимвластивостям золота і срібла, їх ковкого, твердості, тягучої, плавкості встародавній Русі майстра навчилися відливати і чеканити об'ємні скульптурніформи, витягати дріт і створювати ажурні узори, виконувати складні графічнімалюнки на виробах і робити чорніння.
Національна своєрідність золотої і срібної справиобумовлена багатовіковими традиціями, що знайшли віддзеркалення в творчостіпоколінь багато кого народних майстрів. Староруський золотий і срібний посудповторює спокійні, м'які форми дерев'яного і керамічного начиння.
Відбиток вишуканості, обумовлений коштовністю металу, незаглушав у виробах межі народної творчості. Проте вже вартість матеріалувизначала, що вироби ювелірів призначалися для високопоставлених осіб – дляцарської, великокнязівської і церковної знаті, для убрання палаців, церков імонастирів.
Купців, іменитих людей і інші круги населення обслуговувалиремісники, що є посадником, продаючи в своїх лавках невеликі чарки, стакани,ложки, вироби з срібла. Широке розповсюдження мали срібні кільця з малоціннимикаменями, кольоровими стеклами або дрібними перлами.
Своєрідність виробів російської золотої і срібної справивідрізняє його від робіт майстрів Заходу і Сходу. Ніде не користувалися такшироко, як на Русі, такими засобами, як тиснення (басма),рельєфна чеканка, емаль, скань і іншими технічнимиприйомами обробки виробів.
Ціллю даної курсової роботи є виявлення закономірностіформування споживацької вартості ювелірних виробів на сучасному ринку. Длявстановлення ринкових цін потрібно знати системи класифікації дорогоціннихметалів, діамантів, напівкоштовних каменів виробів, що використовуються вювелірних цілях, що склалися. Крім цього потрібно орієнтуватися в особливостяхвідповідних виробничих процесів, а також в пов'язаних з ними фондових,матеріальних і трудових витратах.
Оцінка ринкової вартості ювелірних виробів припускаєвикористовування інформації світових центрів їх продажу. Так, наприклад, ціни слиткового золота (не нижче 995-й проби) встановлюються з розрахунку на 1 тройськуунцію на ринках Лондона і Цюріха.
Особливістю формування попиту на ювелірні вироби істотно єпов'язаний з менталітетом, що склався, але головне – з матеріальнимиможливостями населення. Вони ж по різних регіонах вельми неоднакові. Звідси ітериторіальні відмінності в споживацькому попиті. Багато що залежить і відтого, яка частина дорогоцінних металів, що здобуваються, і каменів поступає длястворення ювелірних виробів на вітчизняні підприємства. Так, наприклад, вУкраїні продаються в основному діаманти середньої якості (не вище 3-го класу).Вироби більш високої якості вивозяться за межу.
Фахівець за оцінкою повинен відрізняти штучні коштовностівід природних. Велика частина реалізованих в Україні ювелірних виробів міститькамені штучного походження, які теж гідні увага споживача. Так, наприклад,російські смарагди штучного походження вельми високої якості. Їх непоганонавчилися вирощувати в промислових умовах.
Але все таки цінніше всього здобуте із землі і з дна моря.І ніж більш рідкісній є здобич, скажімо, коштовних каменів, тим вище їх ціна.
При визначенні ринкової вартості ювелірних виробів не можнане ураховувати і вплив моди. Вона ж важко передбачена, і, щоб орієнтуватися вїї звивистих шляхах, оцінювачу ювелірних виробів необхідно стежити затенденцією розвитку цього ринку. Також оцінювачу потрібно мати особливуприхильність до цих незвичайних об'єктів оцінки – ювелірним виробам. Потрібновідчувати неповторні особливості таких речей.
Ринкова вартість ювелірних виробів з коштовними каменями багатов чому залежить від наступних чинників:
— унікальність виробу;
— відсутність умов швидкого продажу;
— відсутність стандартизації, що приводять до створення якпривабливих особливостей, так і прихованих дефектів;
— фінансові умови, які впливаю на ціни реалізації.
В даний час український ринок ювелірних виробів переживаєперіод свого становлення. Швидко розширяється мережа торгових закладів,зайнятих їх продажем. Разом з тим для цивілізованого розвитку такого ринкупотрібне втручання спеціально підготовлених професіоналів-оцінювачів. Без нихнеминуче негативні явища: нічим нез'ясовний міжрегіональний розкид цін наоднакові за якістю ювелірні вироби, завищені ціни на вироби зі вставкамисинтетичних аналогів, ушляхетнюючи різними методами (радіаційним опромінюванням,фарбуванням, промаслюванням каменів), необ'єктивна оцінка дійсно гідних ірідкісних по виконанню ювелірних прикрас. Український ринок заполонен ювелірними підробками зарубіжних фірм. Як правильно оцінити їх? На цеможе відповісти тільки спеціально навчений професіонал. При цьому важливакласифікація ринкової вартості виробів залежно від оригінальності авторськогозадуму, часу створення речі, рівня виконавської майстерності.

1. Асортимент ювелірних товарів
1.1 Класифікація ювелірних товарів
Ювелірні вироби класифікують по основній ознаці –призначенню – на вісім груп, які ділять на підгрупи, а підгрупи – на види іпідвиди. У види і підвиди з'єднаний ювелірні вироби певної конструкції абоодного фасону, виготовлені з певного матеріалу і самостійні артикули, що мають.Така класифікація допомагає розмістити ювелірні вироби в магазинах так, щобпокупець міг швидко орієнтуватися при виборі необхідних йому товарів, а такождає можливість застосувати кодування, що важливо при обробці документації.
Ювелірні товари, становлячи асортимент ювелірних магазинів,ділять за призначенням на наступні групи:
— Предмети особистих прикрас. До них відносять: прикрасидля голови; прикраси для шиї і плаття; прикраси для рук; гарнітури.
— Предмети туалету. До них відносять: предмети жіночоготуалету; предмети чоловічого туалету; інші предмети туалету.
— Предмети для прикраси інтер'єру. До них відносять:керамічні художні вироби; каменерізні і янтарні художні вироби; художні виробиз дерева; косторізні художні вироби; художні вироби з пап'є-маше; художні виробиз металу.
— Предмети для сервіровки столу. До них відносять: окреміпредмети для сервіровки столу; сервізи і прилади.
— Письмові обладнання. До них відносять: обладнання длялиста і чернення; предмети для зберігання письмовихобладнань; письмові прилади.
— Обладнання для годинника. До них відносять: обладнаннядля наручних годинників; обладнання для кишенькових годинників.
— Предмети для куріння. До них відносять: предмети длязберігання тютюну і тютюнових виробів; предмети для тримання тютюнових виробів;предмети для висікання вогню; інші предмети для куріння.
— Сувеніри. До них відносять: пам'ятні медалі; нагруднізначки; герби, ключі, брелоки-сувеніри, символи; сувенірні скульптури малихформ; сувенірні вироби народних художніх промислів; інші сувенірні вироби.
За матеріалом, що використовується, ювелірні вироби можутьбути золотими, срібними, мельхіоровими, латунними, з кістки, каменя і ін.
1.2 Загальна характеристика основних груп і підгруп ювелірних виробів
1.2.1 Предмети особистих прикрас
Предмети особистих прикрас – найпоширеніша і крупна групаювелірних товарів (75% всіх ювелірних виробів, що випускаються). До неївідносять кільця, сережки, брошки, браслети, намиста, кольє, кулони, медальйониі ланцюжки. Предмети особистих прикрас вельми різноманітні по видах і фасонах:скромні по зовнішньому оформленню і дорогі за матеріалом або ефектні і недорогі– всі вони красиво доповнюють одяг і повинні з нею гармонійно поєднуватися.
Крім штучних ювелірних прикрас випускають так званігарнітури – набори, виконані в одній композиції.
Предмети особистих прикрас підрозділяють на підгрупи:прикраси для голови, прикраси для шиї і плаття, прикраси для рук, гарнітури.
1.2.1.1 Прикраси для голови
Ця група включає прикраси двох видів: сережки і діадеми.
Сережки – найулюбленіший і поширений вид декоративноїприкраси голови дівчат і жінок (25% всіх прикрас). Вони зустрічаються прирозкопках стародавніх поховань на півдні і півночі нашої країни, а починаючи з langnp1033XVI в. ними прикрашали навіть вухадівчаток.
В теперішні часи час сережки виготовляють із сплавівзолота, платини, срібла і кольорових металів, найрізноманітніших форм,наприклад: калачі (порожнисті круглої форми без прикрас), півмісяць, квітка(ромашка) і ін.
Сережки складаються з основної частини і замка. Основна(лицьова) частина складається з підстави (острови), оправи для каменя (каста),ранта під оправу, накладок, а часто і підвіскою з верхівкою. Підстава може бутиабо гладким, або з штампованим, чеканному, гравірованому або ажурним малюнком,з емаллю, філігранними або різними вставками з ювелірних каменів, кістки, скла,пластмаси і інших металів.
Оправа для каменя може бути одна або декілька, різнихвисот, форм і розмірів.
Накладки бувають чеканними, штампованими з інших металів навідміну від металів підстави, філігранними, а також гладкими, різнихконфігурацій.
Підвіски частіше за все є в сережках великих розмірів. Вонизвичайно кріпляться до верхівки сережки металевим колечком. Як правило, форма імалюнок підвіски вирішує в єдиному художньо-декоративному стилі з підставоюсережки. Метал підвіски повинен відповідати матеріалу і вставкам підстависережки.
Замки можуть бути самих різних конструкцій: для проколенихі не проколених вух. Замки для проколених вух бувають складними – на гачках зклямкою, вільними – на гачках з петелькою, а також у вигляді скоби на шарнірахабо гвинта з гайкою. Замки для не проколених вух можуть бути у виглядізатискного гвинта або кліпсами – фігурна пластина на пружині, яка притискує підставусережки до мочки вуха. Як правило, замки виготовляють із сплавів кольоровихметалів, обов'язково покривають шаром золота або срібла, щоб вони неокислювалися.
По конструкції сережки підрозділяють на підвиди: зпідвісками; з гачками; з гвинтами; сережки-кліпси.
Діадема (від греч. langnp1033diadema) – прикраса у формі невеликоївідкритої напівкорони для голови жінки. Їх виготовляють із сплавів срібла абокольорових металів з ювелірними каменями.
1.2.1.2 Прикраси для шиї і плаття
До цієї групи відносять різноманітні прикраси. Їх ділять навиди: намиста (2% всього випуску прикрас), ланцюжки (3% всього випуску прикрас)і ін.
Намиста були дуже поширеним видомжіночих прикрас ще в далекій старовині майже у всіх народностей.
Сучасні намиста виготовляють з перлів, коралів, янтарю,аметистів, аквамаринів, гірського кришталю і інших напівкоштовних, виробів іштучних каменів, з кістки, скла, фарфору, пластмас і дерева. Порожнисті абоажурні намиста роблять із золота, срібла і алюмінію. Намистини мають крізніотвори і самі різні форми: овальні, круглі, бочкоподібні і ін. Поверхня їх можебути гладкою або з нанесеним малюнком. Намистини з скла і гірського кришталю,смальти, агата і інших ювелірних каменів виготовляють гранованими або гладкими,а ажурні металеві – методом філіграні або штампуванням з обробкою золотом ісріблом. Намистини з дерева і кістки мають орнаментне різьблення. Намистини зпластичних мас, як правило, імітують інші метали. Так намистини з полістиролуімітують перли, з резита – корал, з нейзекорита – слонячу кістку.
Намистини з крізним отвором нанизують на шовкову абокапронову нитку, а намистини без отворів сполучають крізними гачками. Принанизуванні намистин ураховують їх форму і розміри. Гущавині намистини крупногорозміру нанизують в центрі, а що поступово зменшується в розмірах — до замка.
Перлові намиста звичайно виготовляють з перлів однієї формиі одного відтінку. Янтарні намиста складаються з намистин полірованої поверхні,овальної, кулястої або багатогранної форми. Намистини з необробленого янтарюмають саму різну форму.
Намиста можуть складатися з однієї, двох і більш нитокрізної довжини. Довгі без замків (що надягає через голову), короткі на кінцяхмають металеві замки різних форм, іноді з каменями або без них.
Намисто – прикраса для шиї,виготовлене з пластин і інших деталей, близьких між собою формою, розміру іхудожньому оздобленню і рівномірно розподілених по ланцюжку.
Ланцюжки виготовляють із золота,срібла або кольорових металів з подальшому золоченням або срібленням, а такожанодованими і оксидованими під старе срібло.
Формою і конструкції ланцюжка підрозділяють на підвиди:панцирні, якірні, стрічкові, мотузяні, фантазійні і ін. Їх виготовляють наспеціальних автоматах (ланки неспаяні) ланцюжків або на верстатах, або збираютьуручну з окремих паяних ланок. Ланцюжки застібаються заводним кільцем, гачком зкарабіном або замком спеціальної конструкції – шпренгелем.
Панцирні ланцюжки складаються з ланок,які виконані з дроту, мають форму овалу, злегка зігнутого в просторі у виглядіне завершеної вісімки, і лежать в одній площині.
Якірні ланцюжки мають ланки круглоїабо овальної форми, розташовані у взаємно перпендикулярних площинах.
В стрічкових ланцюжках ланки складаються з 3-5 колечок,сполучених між собою перпендикулярно.
Фантазійні ланцюжки, наприклад «лисячийхвіст», виготовляють з довгих подвійних кілець, перегнутих пополам, щопросмикне одне в інше і що має в перетині чотиригранну форму
За призначенням ланцюжка підрозділяють на шийні і дляносіння медальйонів, кулонів і кишенькових годинників. Шийні ланцюжки можутьслужити самостійною прикрасою, наприклад «павутина», маса якої придовжині 460мм рівна 1,5-2г, Ланцюжки для медальйонів мають довжину 40-50см, адля кулонів – 60-70см.
Кольє (від франц. langnp1033collier) – ця шийна прикраса складноїкомпозиції у вигляді декількох підвісок з ювелірних каменів або дорогоцінних(частіше) металів. В центрі кольє розташовуються крупні деталі (підвіски,ланки), а краям – більш дрібні. Іноді ланки закінчуються тонким ланцюжком іззамком, який часто має декоративну прикрасу, у тому числі у вигляді ювелірнихкаменів. Якщо в намистах намистини, як правило, нанизують на нитку, то в кольєокреме елементи звичайно сполучають шарнірно.
Кулони (від франц. langnp1033coulant) – шийна прикраса, що складаєтьсяз тонкого довгого ланцюжка, шнура або чорної оксамитової стрічки з однієюпідвіскою з ювелірного каменя, кераміки, фарфору, кістки, дерева, Янтару,пластмаси або металу з гравірованим, чеканним, штампованим малюнком абофілігранню або з емалевим зображенням. Підвіска у верхній частині має отвір абоколечко, в яке вставляється вушко, що вільно обертається, для підвішуваннястрічки, шнура, ланцюжка. Деякі підвіски мають на оборотній стороні шпильки зшарніром і замком, тоді вони можуть використовуватися як брошки.
Кулони і медальйони складають 10% всього випуску прикрас.
Медальйони (від франц. langnp1033medaillon) – невеликі підвіски різноїформи (овальній, круглій, прямокутній і ін.), лицьова сторона яких має гладкуполіровану або матову поверхню. Частіше всього вона прикрашена гравірованим абочеканним малюнком або вставками з ювелірних каменів, емаллю, накладками,монограмами і ін.
Медальйони виготовляють тими, що частіше відкриваються ірідше не відкриваються. Медальйони, що відкриваються, складаються з двохстулок, сполучених на шарнірі і що закривається замком. Одна або обидва стулкимають всередині вставні рамки, в які вставляють для зберігання мініатюрнийпортрет або який-небудь інший сувенір. Медальйони, що не відкриваються, такожскладаються з двох половинок, спаяних між собою.
Виготовляють медальйони із золота, срібло, сплавівкольорових металів, золотить. Носять їх на ланцюжку, оксамитовій стрічці,шнурі, або прикріплюють на брелок.
Брошки – це найпоширеніший,різноманітний і стародавній вид прикраси плаття, костюма або пальта. Втеперішні часи час брошки складають 6% всього виробництва прикрас. Брошкибувають найрізноманітніших форм і різних розмірів. Їх виготовляють із золотаплатини, срібла, сплавів кольорових металів, ювелірних каменів, кістки, фарфору,пластмаси, дерева, тканин і інших матеріалів. Вони бувають зі вставками зкаменів, скла, емалі, перламутру, кістки, пластмаси або без вставок згравірованими, чеканними або штампованими малюнками. Срібні брошки частозолотять, а брошки із сплавів кольорових металів золотять і сріблять.
Брошка складається з підстави, оправи для каменів,накладок, фігурних дротяних деталей і шпильки або замка. Підстава, як правило,гладка, але бувають брошки ажурні, камеї і ін.
Ажурні брошки одержують штампуваннямабо випилюванням ажуру з металевих пластин або технікою філіграні з дроту.Ажурні брошки з кістки, пластичних мас і дерева одержують шляхом різьблення іпропилювання ажурного орнаменту.
Брошки камеї – це рельєфні зображенняжіночих головок з кисті, напівкоштовних і виробів каменів. Оправу каменіввиготовляють із золота, срібла або сплавів кольорових металів. Іноді камеїнаклеюють на підставу металу. Кріплять камеї в ободі глухою закріпкою, а ободиіноді прикрашають перлами, філігранню і ін.
Іноді брошки мають підвіски, а також бувають подвійними,сполученими ланцюжком. Замки у брошок складні із запобіжником (штамповані,шарнірні) від уколів і самовідкривання шпильки, а також дротяні у вигляді гачкаабо клипсові.
Знаки Зодіаку (від греч.zodiakoslangnp1033langnp1033 langnp1033kyklos – звіриний круг) – новий вид прикраси для жінок, що виготовляється ізсплавів золота. Зодіак – це сукупність 12 сузір'їв розташованих на видимомушляху руху Сонця, Місяця і інших планет. Малюнок кожного знака відповідаєзображенню сузір'я і має форму, відповідну назві: козеріг, водолій, риба, овен,телець, близнята, рак, лев, діва, терези, скорпіон, стрілець. Звичайноотримується знак, відповідний місяцю народження. Іноді ці знаки носять яккулони або брелок.
1.2.1.3 Прикраси для рук
Ця підгрупа складається з прикрас двох видів: кільця ібраслети. Випуск кілець складає 50%, а браслетів – 2% всіх прикрас.
Кільця – найпоширеніший і стародавнійвид прикраси пальців рук не тільки жінок, але і чоловіків. У стародавні часивважали, що кільця із слабопофарбованими ювелірнимикаменями призначаються для жінок, а з густопофарбованими – для чоловіків.Кільця виготовляють гладкими без вставок (обручальні) і декоративні (фасони) зівставками. Залежно від фасону і форми кільце складається з шинки (обода),оправи (каста) для каменя, ранта під оправу, накладок і каменя (вставки).Кільця виготовляють із золота 375, 583, 750 і 958-й проб, срібло 875-й і 916-йпроб і сплавів кольорових металів (латуні, томпаку, мельхіору і ін.)Зустрічаються кільця, виготовлені з платини 950-й проби або із сплаву двохметалів, наприклад золота і платини або золота і паладію, де одна частина,верхня, — із золота, а нижня – з платини або паладію. Також із сплавівкольорових металів із захисно-декоративним покриттям.
Гладкі кільця мають шинку вширшки від3 до 12мм, суцільну або порожнисту з перетином різних форм – круглій,напівкруглій, напівовалу, трикутному, прямокутній і ін. В будь-якій точці шинкумає однаковий профіль перетину.
Декоративні кільця мають шинки,виготовлені із золота, платини, паладію, срібла, сплавів кольорових металівштампуванням, філігранню і іншими методами, наприклад нарізкою з трубок, а умісця закріплення шинки бувають потовщеними, роздвоєними, ажурними і ін.Вставки можуть бути з діамантів, смарагдів, сапфірів, рубіна, перлів, янтарю,корала, аметиста, агата, фіаніта, гранатита і інших ювелірних каменів, а такожз скла, пластмаси, кістки, емалей. Цінуються вставки-камеї з коштовних,напівкоштовних, виробів каменів і кістки. Зустрічаються камеї різьблені зювелірних каменів з наклеєним зображенням, а також з пластмаси і скла,імітуючого напівкоштовні камені. Оправи формою, фасонам і розмірам можуть бутирізноманітними і повинні добре поєднуватися зі вставкою. Під камеї можуть бутиодна або декілька оправ. Способи кріплення вставок: крапанова, гризантна, в кернер, глуха і ін. Рант під оправутакож буває різних розмірів і форм, самої різної художньої обробки.
Розміри (номери) кілець визначають по внутрішньому діаметрушинки в міліметрах – від 15 до 22,5 з інтервалом в 0,5мм. Кільця для чоловіківвідрізняються від кілець для жінок великим розміром і крупними вставками абомайданчиками для гравіювань.
Для визначення розміру кільця існує спеціальнепристосування кольцемер – металевий усічений конус з розподілами, які показуютьдіаметр кільця в міліметрах. На оборотній частині ярлика кільця указують йогорозмір.
Браслети є якнайдавнішими видамидекоративних прикрас запястий рук. На відміну відбраслетів для годинника їх називають декоративними і виготовляють із золота,платини, срібла, сплавів кольорових і чорних металів, янтарю, коралів, кістки,кераміки, скла, дерева і інших матеріалів різними методами: литвом,штампуванням, філігранню і ін.
Випускаються браслети завдовжки від 130 до 195мм зінтервалом в 5мм.
По конструкції браслети підрозділяють на жорсткі і м'які.
Жорсткі браслети виготовляють увигляді кільця, підкови з двох половинок, сполучених шарніром, або витка вдекілька оборотів.
М'які браслети (еластичні) складаютьсяз окремих штампованих або дротяних ланок, створюючих ланцюжок, який закріплюютьна руці за допомогою замків різноманітних конструкцій. Замки іноді маютьзапобіжник у вигляді вісімки або ланцюжка, перешкоджаючий самовідкриванню.
Як жорсткі, так і м'які браслети можуть мати підвіски зрізних матеріалів, а лицьова сторона браслетів – різні художньо виконанімалюнки, вставки з ювелірних каменів, стекла, пластмаси, кістки або фігурнінакладки з металів, а також з інших матеріалів.
1.2.1.4 Гарнітури
Гарнітури (від франц. langnp1033garniture – набір предметів) – це підгрупа предметів особистих прикрас, щоскладається з сережок, брошки і кільця, або сережок, кольє, намист, намиста,кулона, браслета і кільця, або з декількох прикрас в іншому поєднанні.
Всі прикраси, що входять в гарнітур, повинні мати однуформу, колір, матеріал і обробку.
1.2.2 Предмети туалету
Асортимент групи предметів туалету (від франц. langnp1033toilette — наряд) досить широкий і запризначенням підрозділяється на групи: предмети жіночого туалету; предметичоловічого туалету; інші предмети туалету.
1.2.2.1 Предмети жіночого туалету
До предметів жіночого туалету відносять пудрениці,дзеркала, шпильки для капелюхів, шпильки для волосся і інші ювелірні вироби.
Пудрениці по конструкції підрозділяютьна два підвиди: для жіночих сумок (сумки) і настільні (туалетні).
Пудрениці для жіночих сумоквідрізняються від настільних меншим розміром, місткістю і конструкцією. Вонимають квадратну, овальну, напівовал, круглий, багатогранну і інші форми. Висотаїх 10-15мм, діаметр 50-65мм. Полягають вони з двох половинок, сполученихшарнірами, Верхня половинка (кришка) служить для закріплення на тильній сторонідзеркала, а нижня (корпус) – для зберігання пудри. Щоб пудра не висипалася,вона прикривається сіточкою, натягнутою на рамку. На сітці знаходиться «пушок»для нанесення пудри на обличчя. Обидва половинки пудрениць закривають на замокрізної конструкції, оберігаючої від самовідкривання.
Ці пудрениці виготовляють із сплавів дорогоцінних ікольорових металів, а також з каменів виробів, фарфору, пластмаси, дерева,пап'є-маше і інших матеріалів. Лицьові сторони кришки і корпусу можуть бути зівставками з ювелірних каменів, емалі, фарфору, пластмаси і без них – гладкі абоз художньо оформленим малюнком.
Пудрениці настільні мають корпуси ікришки із сплавів дорогоцінних металів, фарфору, кришталю, скла, пап'є-маше іінших матеріалів. Корпус іноді буває з ніжками. Лицьові сторони кришки ікорпусу прикрашені декоративною обробкою у вигляді гравірованих, чеканних абоштампованих малюнків. Деякі настільні пудрениці мають музичний пристрій. Вонибільш місткі, ніж пудрениці для жіночих сумок. Висота настільних пудрениць25-75мм, діаметр 50-105мм і комплектуються вони «пушком» більшогорозміру.
Оправи для дзеркал виготовляють ізсплавів дорогоцінного метолу (гущавині срібла) з рельєфним, гравірованим,чеканним або штампованим, а також з ажурним малюнком. За призначенням дзеркалапідрозділяють на ручні (туалетні) і для жіночих сумок.
Ручні дзеркала мають великі розміри впорівнянні з дзеркалами для жіночих сумок. Форма їх кругла, овальна, підковообразнаі інших конфігурацій. Вони можуть бути односторонніми і двосторонніми, але зфацетом (від франц. langnp1033fasette),тобто зрізаючим шліфовкою краєм скла дзеркала шириною 2-6мм під певним кутом доповерхні скла, а потім відполірованим. Іноді по лінії фацета наносять різні кружечки, овали. Розміри дзеркал різні.
Дзеркала для жіночих сумок меншогорозміру: круглі діаметром 4-8см, прямокутні – до 6>
Несесери (від франц. langnp1033necessair – необхідний, потрібний)складаються з обладнань для відходу волоссям, особою і нігтями. Ці обладнаннярозміщують в спеціальному футлярі, обтягнутому натуральною або штучною шкірою,а також у футлярах з дерева і інших матеріалів. Усередині футляра є кубла длякожного предмету. Предмети несесера виготовляють із сплавів срібла, кольоровихметалів, кришталю, скла або фарфору в оправі з дорогоцінних металів. Манікюрніабо інші інструменти можуть бути із сталі або кістки, з живцями і ручками встилі оправи.
Шкатулки і коробки використовуютьсядля зберігання ювелірних прикрас, шпильок для волосся, предметів косметики іособистої гігієни. Виготовляють їх різних форм і розмірів з різних каменіввиробів, сплавів дорогоцінних і кольорових металів, кістки, пластмаси і іншихматеріалів. Полягають вони з корпусу і кришки. Туалетні коробки з яшми, агата,нефриту і інших каменів виробів на лицьовій стороні часто мають різні рельєфнізображення ящірок, виноградних грон, ягід і листя.
Особливим попитом користуються туалетні шкатулки і коробкиз пап'є-маше, розписані палехскими майстерними і іншиминародними умільцями.
Сумки туалетні, як правило,виготовляють з тканин і прикрашають вишивкою з бісеру. Вони мають металевізамки невеликих розмірів, використовуються як театральні. Фасони цих сумокможуть бути найрізноманітнішими.

1.2.2.2 Предмети чоловічого туалету
До предметів чоловічого туалету відносять наступні видиювелірних виробів.
Запонки для манжет служать длязастібання жорстких і м'яких манжет верхніх чоловічих сорочок і виготовляютьсяіз сплавів золота, срібла, кольорових металів, ювелірних каменів, пластмаси,дерева.
По конструкції запонки підрозділяють на підвиди: запонки ізстійкою, запонки з ланцюжком, запонки з дротяною вісімкою, запонки з кнопками іін.
Запонки із стійкою складаються зоднієї або двох розеток, човника (якщо одна розетка) і стійки. Декоративнірозетки бувають різної форми і прикрашаються вставками з ювелірних каменів,емалі і інших матеріалів або мають художній малюнок. Розетка з'єднуєтьсястійкою з човником (або з другою розеткою), за допомогою якого запонку втягаютьв петлі манжет.
Інші підвиди запонок відрізняються відзапонок із стійкою тим, що розетки і човник або друга розетка сполучені нестійкою, а ланцюжком або дротом, зігнутим у вигляді вісімки.
В запонках з кнопками дві розетки з'єднуються за допомогоюкнопки.
Затиски для краваток є хорошимдоповненням до чоловічого туалету. Вони бувають дротяними або пластинчатими, іззамком або без нього. Іноді вони мають підвішений ланцюжок з брелоком або безнього. Виготовляють затиски із сплавів дорогоцінних і кольорових металів;затиски з срібла і кольорових металів золотять. Лицьові деталі затиску маютьрізну форму, їх прикрашають вставками з ювелірних каменів, емалі, скла. Гладкімають гравіровані або штамповані малюнки. Замки затисків можуть бутипружинними, а також цанговими(голчатими), вони повинні забезпечувати надійне кріплення краватки до сорочки. Пряжки для ременів складаютьсяз двох деталей, на одній з яких є гачок, а на іншій – петливши. Вони кріплятьсядо кінців ременя, Виготовляють їх із сплавів срібла або кольорових металів зподальшим золоченням.

1.2.2.3 Інші предмети туалету
До них відносять флакони для духів, пульверизатори,мильниці і ін.
Флакони для духів (від франц. langnp1033flacon – пляшка) виготовляють з срібла,скла з металевою ажурною позолоченою або оксидованою оправою. Флаконискладаються з корпусу, пробки, вушок і ланцюжка, проміжної ланки і кільця.Корпус з срібла складається з двох спаяних половинок. Лицьова сторона корпусумає гравірований малюнок або накладною з філігранню або емаллю різних кольоріві відтінків. Пробка має різьбову нарізку і герметично закриває флакон. Вушкислужать для кріплення ланцюжка.
Корпуси флаконів для духів можуть бути виготовлені з кришталю,скла, імітуючого лазурит, малахіт і інші кольорові камені.
Пульверизатор ( від лат. langnp1033pulvis – прилад для розпиленості) – цефлакон з кришталю, кольорового скла або срібла і пробка з кульковим механізмом.Натискуючи на головку і нахиляючи флакон, розбризкують духи. Є також балонніпульверизатори, в яких замість поршневого механізму в пробці на кінцігоризонтальної трубки знаходиться гумовий балон для нагнітання повітря. Припопаданні повітря у флакон тиск збільшується, а рідина у вертикальній трубціпідіймається вгору і розбризкується.
Мильниці виготовляються із сплавівсрібла і кольорових металів з подальшим золоченням. Мильниці з алюмінію маютьанодну захисно-декоративну плівку з подальшим забарвленням під золото або старесрібло.
ювелірний прикраса сувенір дорогоцінний
1.2.3 Обладнання для годинника
Група цих виробів складається з обладнань для ручного ікишенькового годинника. Іноді до цієї групи відносять годинник в корпусах здорогоцінних металів (сплавів золота і платини) зі вставками з коштовних(частіше) і напівкоштовних каменів.

1.2.3.1 Обладнання для наручних годинників
Браслети для наручних годинниківроблять із сплавів золота 585-й проби, срібла, сплавів кольорових металів(латуні, томпаку, алюмінію) і неіржавіючої сталі методом штампування, литва іплетення. Браслети із сплавів срібла золотять, із сплавів міді – золотять ісріблять, нікелюють і хромують, а з алюмінію – анодують.
По конструкції браслети бувають м'якими і жорсткими.
М'які браслети складаються з окремихланок (глидерів) різних розмірів і форм (прямокутній, овальній, квадратній,фасону), сполучених шарнірами або у вигляді оплету, тобто стрічки, обплетеноюповолокою. Ці браслети гнучкі. Плетені браслети часто мають пересувний замокдля регулювання довжини браслета по колу зап'ястка руки.
Іноді ланки збираються з пружинами – розтяжні браслети.
На кінцях браслети мають замки типу карабінів або трубчастізатиски, а браслети для жіночого годинника малого калібру – з вертикальнимивушками. Кріпляться вони пружинними карабінами або ланками у вигляді підкови.Всі замки і трубчасті затиски по ширині відповідають ширині осі корпусугодинника. Іноді замок має запобіжник від розкриття браслета у вигляді вісімки.Браслети із замками легко надягають і знімаються з руки і годинника, а браслетиз трубчастими затисками кріпляться до годинника на тривалий період і знімаютьсяза рахунок пружин або спеціального регулятора довжини браслета.
Обробка браслетів різна, з гравірованим або штампованиммалюнком. Виготовляють їх різної довжини, але частіше від 130 до 190мм зінтервалом 5-7,5мм.
Жорсткі браслети складаються з двохжорстких пружинячих половинок. Кріпляться вони до годинника карабінами крюків зпружиною або трубчастими затисками. Лицьова поверхня цих половинок буває гладкійполірованій або з рельєфним малюнком, з різними видами обробок.
В процесі носіння браслети для наручних годинниківпіддаються дії поту, що виділяється рукою. Тому на їх поверхню наносять значнийшар захисно-декоративного покриття золотом, сріблом, нікелем або хромом.Товщина кулі покриття встановлюється в технічних описах на кожний вид браслета.Останнім часом при виготовленні деяких видів браслетів для наручних годинниківзастосовують тришарове золочення.
Ремені для наручних годинниківвиготовляють з натуральної і штучної шкіри, тасьми, шнурів, стрічок. Вонибувають цільними, просмикуваними через обидва вушка годинника, і з двох деталей– горта і запряжника, прикріплюваннінаглухо до вушок годинника кнопками. Іноді ремені забезпечені напульсниками і брелоками. Для кріплення горта до запряжнику ремені мають пряжки або карабіни і трубчасті затиски для кріпленняременя до годинника. Лицьова сторона ременів з шкіри може мати витиснениймалюнок, а тасьма або стрічки – тканий або плетений. Іноді вони бувають різнокольоровими.Довжина ременів 22-25см, ширина від 6 до 22мм залежно від розмірів вушков угодинника.
1.2.3.2 Обладнання для кишенькових годинників
До них відносять бортові ланцюжки, ремені і шатльонки.
Бортові ланцюжки служать дляприкріплення кишенькових годинників до борту жилета. Виготовляють їх із сплавівзолота (у тому числі порожнисті), срібла, латуні. Вони більш крупних розмірів впорівнянні з ланцюжками для шийних прикрас. По видах ланок вони бувають якірними,панцирними і комбінованими. На одному кінці ланцюжка є карабінний гачок для її кріплення до вушка кишенькових годинників, а наіншому знаходиться спеціальний пристрій – шпрингель – длякріплення ланцюжка до борту. Довжина всіх бортових ланцюжків, включаючи кінцевізамки, 30см, товщина – до 6мм.
Ремені для кишенькових годинників виготовляютьцільними з натуральної і штучної шкіри, текстильних шнурів, стрічок і тасьми.На кінцях є замки для кріплення до годинника і желету.Довжина ременів 36см, ширина – 8-10мм.
Шатльонки – прикраси до кишеньковихгодинників, що виготовляється із сплавів золота, срібла, кольорових металів.Шатльонки складаються з короткого ланцюжка із замками на кінцях, за допомогоюяких кріпляться до вушка кишенькових годинників і ключів (замість брелока).
1.2.4 Предмети для прикраси інтер'єру
Асортимент предметів для прикраси інтер'єру (від франц. langnp1033interieur – внутрішній) дужерізноманітний. В основному це вироби народних художніх промислів, дужепопулярні в нашій країні і за її межами, — декоративні пластини і блюда,скульптури малих форм, вази для кольорів, свічники і ін. Такі виробивідрізняються високими естетичними достоїнствами: лакова мініатюра, розпис подереву, різьблення по кістці і каменю, кераміка і інші види обробки. Поєднуючив собі сучасну форму і національні художні традиції, вони стали прекрасноюприкрасою інтер'єру.
Вироби цієї великої групи по сировинній ознаці ділять напідгрупи, а усередині кожної підгрупи розглядаються по найвідоміших промислах:палехські, богородські, хохломські, гжельські і т.д.
1.2.5 Предмети для сервіровки столу
Предмети сервіровки столу (від франц. langnp1033server – накривати на стіл) – це значна група ювелірних виробів, щовиготовляються з кришталю, фарфору, сплавів золота (частіше 585-й проби),срібла (частіше 916-й проби), кольорових металів (мельхіору, нейзильберу,латуні, томпаку), неіржавіючої сталі і інших матеріалів. Вироби з мельхіорупокривають суцільним шаром срібло (від 10 до 25мкм), а часто золотять.Посріблена поверхня може бути матовою і полірованою. Вироби багато кого маютьмалюнки з художньої емалі, філіграні. Прикрасою столу є кришталеві вироби всрібній чорненій або позолоченій оправі.
Предмети сервіровки столу підрозділяють на дві підгрупи:окремі предмети; сервізи і прилади.
1.2.6 Сувеніри
Сувенір (від франц. langnp1033souvenir – подарунок) – це пам'ятна річ, пов'язана із спогадами і щозберігається на згадку про кого-небудь, чим-небудь. Сувеніри виготовляють начесть великих подій: олімпіад, спартакіад, космічних польотів, на честьвидатних діячів країни, мистецтва і т.д.
Сувеніри класифікують на шість підгруп: пам'ятні медалі;нагрудні значки; герби, ключі, брелоки – сувеніри символи; сувенірні скульптурималих форм; сувенірні вироби народних художніх промислів, інші сувенірні вироби(самовари сувенірні, світильники-нічники в сувенірному виконанні і ін.).
1.3 Особливості виробництва ювелірних товарів
Технологія виробництва – це найважливіші чинники, яківпливають на формування споживацьких властивостей ювелірних товарів.
Ювелірні товари є творами мистецтв і створюютьсяхудожниками-ювелірами. Спочатку художник робить ескіз виробу в кольорі. Прицьому він повинен виявити і показати своєрідну декоративність і забарвленняматеріалу для задуманого виробу. Так, діамант виграє в оправі з «білогозолота», Бірюза – в срібній оксидованій оправі, а перли і аметист – воправі із золота жовтого кольору. Ураховують також, що золото більш красиве важурних роботах і програє в масивних виробах. Щоб підкреслити малюнок і красукаменя в оправі з срібла, його, як правило, оксидують під старе срібло.
Після затвердження ескізу художньою радою підприємствавиготовляють уручну зразок-еталон або організовують серійне промисловевиробництва виробів. Зразок-еталон або три промислові зразки з підвішеними іопломбованими етикетками, технічними описами (паспортами), плановоюкалькуляцією і проектом прейскуранта роздрібних і оптових цін представляє нарозгляд і твердження. Затверджений зразок-еталон опломбовують і повертаютьпідприємству для організації або продовження виробництва затверджених виробів.Два інші зразки також опломбовують і залишають на базі дорогоцінних металів ікаменів як еталони. Кожному затвердженому виробу приписують шифр.
Основними технологічними процесами виробництва ювелірнихвиробів з дорогоцінних, кольорових і чорних металів є наступні: заготовчи,створення форм ювелірних виробів, обробні, ограновування ювелірних каменів,закріпка вставок в ювелірні вироби.
1.3.1 Заготовчи процеси
Ювелірні підприємства одержують від спеціальних заводівхімічно чисті дорогоцінні метали у вигляді злитків, прутків, шайб і дроту, атакож відходи дорогоцінних металів свого виробництва (тирса, стружки,висікання, дрібні обрізання і ін.). В заготовчих цехах напівфабрикати проходятьпевну обробку, при якій вони перетворюються на матеріали для виготовленняювелірних виробів.
Заготовчи процеси складаються з декількох операцій:складання лігатури і її плавки, вальцювання, волочіння, кування.
Залежно від виду дорогоцінного металу і проби майбутньоговиробу складають лігатуру, тобто визначають необхідну кількість дорогоцінногометалу в сплаві і лігатурні метали. Для золота лігатурними матеріалами є восновному срібло і мідь.
Плавку лігатури дорогоцінних металівпроводять в графітних тиглях в спеціальних електропечах.Під дією високих температур атоми металів звільняються відвнутрішньокристалічних зв'язків. При цьому кристали розпадаються, і між нимивсе більше утворюється рідкого металу. Процес розчинення структурипродовжується до тих пір, поки весь метал з твердого стану не перейде в рідке. Спочаткуплавлять дорогоцінні метали, а потім додають кольорові (лігатурні). Колилігатура повністю розплавиться, її виливають в підігріті металеві изложниці.Після охолоджування злиток лігатури ущільнюють проковуванням спеціальниммолотком.
Злитки лігатури можуть мати дефекти: тріщини, пори, плени,нерівномірний розподіл дорогоцінних металів, шлакові включення і ін.
Залежно від профілю і конструкції, майбутніх виробів злитоклігатури вальцюють (прокочують) або проводять волочіння.
Вальцювання злитка лігатуризастосовується, коли ювелірний виріб необхідно виготовляти з листовогоматеріалу методом штампування або з прутків певної форми і товщини. Цейтехнологічний процес заснований на пластичності лігатури. Для цього злитокпрокочують між валяннями прокатних вальців. Між валяннями, що обертаються, злиток обжимається по висоті,збільшується його довжина. Із смуг, прутків і листів (без дефектів)виготовляють заготівки (деталі) майбутніх ювелірних виробів.
Волочіння застосовують для отриманняіз сплаву дорогоцінного металу дроту діаметра, що вимагається. Для цього передволочінням заготівку лозини прокочують до максимального наближеного діаметрадроту. Плющення заготівки дроту здійснюють в ручних валяннях, які забезпеченікільцевими проточками (струмками), відповідними по перетину формі профілюпрокочуваного дроту.
Кування – ця зміна поперечногоперетину заготівки в гарячій або холодній без зняття стружки. Частіше всьогокування злитків заготівки дорогоцінних металів проводять в холодному стані,оскільки сплави дорогоцінних металів мають хорошу пластичність. З елементівкованих заготівок можна виготовити будь-яку прикрасу: кільця, сережки, брошки,шпильки і ін.

1.3.2 Створення форм ювелірних виробів
Форми ювелірних виробів створюють литвом по моделях, щовиплавляються, філігранню, штампуванням, витяжкою, вибиванням, монтуваннямрозрізнених деталей і іншими способами. Литво по моделях, що виплавляються, – сучаснийпрогресивний метод виготовлення ювелірних виробів із сплавів срібла і золота.Цим методом одержують складні по конфігурації, тонкостінні відливання ювелірнихвиробів підвищеної точності (4 — 7-го класів), з високим ступенем чистоти (до6-го класу), вимагаючих складної і трудомісткої механічної обробки при литвізвичайним способом. Філігрань, або скань (від російського слова «скать»- сучить, звивати), — це витягнуте із сплаву срібло або золото дві-тритяганина, звиті в джгут, а іноді сплюснуті у вигляді стрічки. З цього «мотузочка»або «стрічки» нарізують деталі майбутнього орнаменту виробу (колечка,спіралі, розетки і ін.) і щипцями наклеюють і накладають на узор, нанесений напапір або металеву поверхню. Місця з'єднання деталей узору посипають припоєм іпідносять до вогню. Над вогнем (газового пальника) під дією високої температурипапір згоряє, а припій, розплавляючись, скріпляє деталі виробу. В результатівиходить ажурний (від франц. langnp1033ajour – крізний) металевий узор. Іноді його збагатили черню – дрібнимикульками, що напаяють, ювелірними каменями або гладкими металевими накладками.
Штампування – наймасовішийтехнологічний процес отримання плоских деталей (заготівок) або готовихювелірних виробів з листів, смуг і прутків сплавів дорогоцінних металів методомвирубки або видавлювання на спеціальних пресах. При цьому застосовують змінністалеві штампи, що складаються з нижньої частини – матриці і верхній –пуансона.
Монтування – це з'єднання деталейювелірних виробів, виготовлених гнучкій, різанням, розпилюванням,фрезеруванням, штампуванням і іншими методами. Таке з'єднання проводитьсяпаянням, зваркою, клепкою і іншими технологічними операціями.

1.3.3 Обробні процеси
Обробні процеси обробки поверхні ювелірних виробівпідвищують їх художню цінність.
Шліфування застосовують для створеннягладкої поверхні виробу за допомогою обертань бязевых,фетрових або повстяних кругів, з використанням наждаку, пемзи або іншихабразивних порошків.
Полірування застосовують для створеннядзеркального блиску на поверхні золотих і срібних виробів. Розрізняютьполірування уручну, механічне і електричне.
Чеканка – це отримання складногорельєфного малюнка за допомогою чеканників і зубил з листового матеріалу або наповерхні масивних литих виробів (ваз, скульптур і ін.)
Гравіювання – це вирізування малюнківна виробі за допомогою штихелів (сталевих різців довгої 100-200мм).
Чернення – дуже складний обробнийпроцес. Злитки сплаву срібла розкочують до належної тонкості і надають їмвідповідну форму (ваз, стопок, підносів і ін.). В цеху гравіювання майстернаносить різцями на поверхню виробу борозенки, штрихи, створюючи малюнок (пейзаж,портрет, орнамент і ін.). Малюнок покривають густо-темною з синюватим відливомчерню – сплавом олова, срібла, міді і сірок. На невеликому вогні сурми черньплавиться і заповнює поглиблення малюнка, міцно сплавляючись з металом. Післяочищення з прилеглих місць і поліровки чітко позначається малюнок, найдрібнішіштрихи, по-особливому відтіняючи срібло і позолоту.
Анодування (анодне оксидування) – цеотримання захисно-декоративній блискучій або матовій оксидній плівці наповерхні виробів з алюмінію і його сплавів. Одержують її шляхом підвішуваннявиробів на аноді в електролітичній ванні, що складається з 20% сірчаної кислотиі води. Після пропускання електроструму на алюмінієвій поверхні утворюєтьсящільна плівка з мікропорами.
Плівка володіє високою твердістю і зносостійкістю, аповерхня після анодування може забарвлюватися органічними фарбниками під колірзолота або іншим кольором і набуває красивий зовнішній вигляд. Товщинаанодованої плівки від 5 до 20мкм. Розчин фарбника, заповнюючи пори оксидної плівки,міцно утримується в них.
Гальванічне покриття (золочення і сріблення) – це створіння електролітичним методом захисно-декоративної плівки наповерхні ювелірного виробу, виготовленого із сплавів срібла або міді.
1.3.4 Ограновування ювелірних каменів
Ограновування ювелірних каменів проводять на спеціальнихгранувальних і шліфувальних верстатах-напівавтоматах різними металевимидисками. До ограновування камінь ретельно оглядається для встановлення розміру,природної форми, прозорості і світлорозсіювання.
Процес ограновування підрозділяють на три стадії:оброблення каменя на заготівки, власне ограновування і поліровку. Поширенимивидами ограновування є наступні.
Діамантове ограновуваннязастосовується для прозорих ювелірних каменів – алмазів, рубінів, сапфірів, фіанитіві ін. При такому ограновуванні верхня частина каменя має майданчик – таблицю увигляді правильного багатокутника з трьома рядами граней, що спускаються до рудист.
Ограновування трояндою (голландське гранування) – одна із старовинних форм ограновування (з langnp1033XVI в.) Вона додає каменю наближену схожість з бутоном троянди ізастосовується для ограновування дрібних і плоских алмазів і глибокозабарвлених гранатів.
Камені, які використовують для підвісок, наприклад всережки, кулони, гранують подвійною трояндою. При цьому дві троянди з'єднуютьсясвоїми підставами, що додає каменю значний блиск і хорошу гру. За формоютроянди бувають овальними, круглими, втягнутими, грушовидними і ін.
Східчасте ограновування (таблицею) єсистемою граней, розташованих рядами у вигляді ступенів, при цьому верхнячастина має великий майданчик. Таке ограновування застосовують для грануванняголовним чином смарагдів, топазів, аквамаринів або імітацій цих каменів з скла.
При ограновуванні клинами всі бічні і кутові грані маютьтрикутну форму. Чотири бічні грані комбінуються у кожного ребра верхньогомайданчика – таблиці, утворюючи чотиригранні піраміди з підставою у виглядітрапеції.
Ограновування маркіза (еліпсоїдна), пендолоки, бриолетта, грушею і іншівідносять до спеціальних форм ограновувань.
При ограновуванні кабошоном верхньоїчастини каменя надають плавну опуклу форму тієї або іншої кривизни. Це одна зпервинних форм обробки смарагдів, сапфірів, рубінів, Бірюзи і інших каменів, щомають який-небудь дефект.
1.3.5 Закріпка вставок в ювелірних виробах
Цей процес є завершальним і дуже важливим в ювелірномувиробництві. Від того, як ювелір поставить камінь, який вибере спосіб йогозакріпки, великою мірою залежить естетична цінність виробу.
Місце, в яке вставляється і де кріпиться вставка –ювелірний камінь, називають оправою, або кастом. Оправаповинна міцно і тривало утримувати камінь, підкреслювати його красу, служитизв'язуючою ланкою між металевою частиною виробу і каменем.
Найпоширенішими видами закріпок є наступні: крапанова, кармезинова, кернерова іін.
При крапановій закріпці оправа виробу має овальну абокруглу форму з виступаючими над верхньою кромкою оправи обода лапками(крапанами), кінці яких при вставці каменя охоплюють його з усіх боків і міцноутримують. Крапанові касти застосовують частіше за все при закріпці крупних ісередніх прозорих коштовних і напівкоштовних каменів. Вони дозволяють кращепоказати камінь і дають йому більше світла, ніж будь-яка інша оправа. Недолікомоправи є те, що камінь в ній утримується не дуже міцно.
При кармезиновій закріпці оправа має складну форму. В центрі великої каст, а навкруги ньогоневеликі касти. В центрі кріпиться великий прозорий камінь, а навкруги нього –дрібні камені, які підкреслюють його красу. Композиція кармезинованних виробів може бути різною як за розмірами каменів, так і по їхрозташуванню.
При кернеровій закріпці (дрібних каменів) на відміну від крапановоїкамінь кріпиться не в окрему оправу (каст), а в сам виріб. Для цього в поверхнівироби висвердлюють отвір, вставляють камінь і спеціальним різцем (штихелем)насувають по ободу частинки металу на камінь, на якому утворюється утримуючийобід.
При гризантній закріпці обід, який утримує камінь,обробляється дрібною насічкою (гризантом).
При глухій закріпці (в обтиск) камінь кріпиться в каст (безкрапанів) і спеціальнимзакріплювальним обтисковим поясочком обжимає камінь по всьому колу.
Існує закріпка на клею і ін. Після закріпці каменів в оправі перевіряють надійність їх кріплення, апотім вироби ще раз полірують на крузі з шерсті.
Збірка (монтаж) ювелірних виробів на ювелірнихпідприємствах здійснюється кваліфікованим ювелиром — вмонтовування, як правило, на одномісному верстаку. Таке робітники місце даєможливість вбудовувати верстаки в конвеєрні лінії для збірки виробів в процесікожної операції, раціонально організувати збір відходів дорогоцінних металів увисувний піддон і дотримувати санітарно-гігієнічні вимоги в процесі роботи.Верстак має настільну лампу із збільшувальним склом, бормашину з набором фрез,набір пальників для паяння і набір робочого інструменту (вимірювального,ріжучого і ін.).

2. Споживацькі властивості ювелірних товарів і вимога доякості
Споживацькими називають властивості ювелірних товарів, щовиявляються безпосередньо при їх використовуванні як предметів споживання. Цевідноситься як до особистих прикрас (браслети, кільця, брошки і ін.), так і доінших виробів (предмети сервіровки, куріння, туалету і т. д.). Вони повиннізадовольняти певні потреби (частіше естетичні) людини в процесі їхексплуатації. Споживацькі властивості включають соціальні, функціональні,ергономічні, гігієнічні і естетичні властивості, безпеку і надійністьспоживання.
Соціальна властивість товару – цявідповідність його потребам населення, обуславливаючи доцільність йоговиробництва, збуту і споживання.
Функціональні властивості обуславливають відповідність товару цільовому призначенню як предмету споживання. Цевідноситься як до форми, так і до конструкції виробу, які повинні відповідатийого призначенню (підстаканник повинен утримувати стакан, портсигар – цигарки,пудрениця – пудру і т. д.).
Ергономічні властивості товару обуславливають зручність і комфорт його використовування споживачем. Це відноситься ідо предметів сервіровки столу (підстаканники, вилки, ложки, ножі і т.д.), і допредметів туалету (пудрениці, запонки, затиски і ін.), і до предметів особистихприкрас (сережки, брошки, кільця і ін.), і до інших груп ювелірних виробів,конструкція і форма яких повинна забезпечувати зручність користування ними.
Гігієнічні властивості обуславливаютсприятливі умови для організму і працездатності людини при взаємодії з товаром.Так, гачки в сережках повинні бути виготовлений з дорогоцінних металів або бутипозолоченими, щоб не окислювалися в проколах вух і не викликали захворювання.
Надійність споживання товарів – цяспоживацька властивість, обуславливающа збереженняосновних параметрів його функціонування в часі і в межах, відповідних заданимумовам споживання. Особливо це відноситься до конструкції замків, ланок ланцюжків,закріпок каменів в предметах особистих прикрас (брошки, сережки, браслети іін.) і в предметах для куріння (портсигари, запальнички), шарнірних з'єднаньпудрениць, сигаретниць і інших виробів, що складаються з двох стулок.
Безпека споживання забезпечує захистлюдини від небезпечних і шкідливих дій, виникаючих при користуванні товаром.Всі ювелірні вироби не повинні мати ріжучих кромок, виступів і інших деталей,які в процесі користування травмували б шкіру людини.
Естетична властивість товару характеризуєйого здатність виражати в плотсько-сприйманих ознаках форми свою суспільнуцінність і соціально-культурну значущість. Естетична властивість ювелірноговиробу включає його раціональну красу, новизну і лаконізм форми, розумністьрозміру або мініатюризації, відповідність пластики і фактури властивостямматеріалів і технології виробництва, висока якість обробки поверхні. Великезначення має також чітко виразима стильова єдність з гаммою предметів гарнітураприкрас.
Проте найважливішою вимогою естетики ювелірних виробів євідповідність змісту і форми, користі і краси. Ювелірні вироби можуть вважатисякрасивими лише в тому випадку, якщо їх гармонійна форма відповідає конкретнійфункції, а не є випадковим додатком, надуманому зовнішнім оформленням.
Ювелірні вироби багато кого і по колориту і формоювідрізняються непідробленою красою народного мистецтва. Сюжети їх розписунавіяні красою природи, її весняним цвітінням.
Ювелірні вироби володіють особливими естетичнимивластивостями, оскільки вони відносяться до витвором народного прикладногомистецтва. Це високохудожні вироби тонкої роботи, які виховують і підвищують упокупців естетичний смак.
Особливість споживацьких властивостей ювелірних товарівполягає в том, що головним є естетична властивість. Краса виробів – основнийкритерій при їх оцінці споживачем.
2.1 Матеріали для виготовлення ювелірних товарів
Одним з чинників, впливаючих на формування споживацькихвластивостей і якості ювелірних товарів, є матеріали, вживані для їхвиготовлення.
У виробництві ювелірних товарів використовують дорогоцінні(благородні) метали і їх сплави, чорні метали, коштовні, напівкоштовні, виробиі штучні камені, кераміку, стекло, емаль, кістку, пап'є-маше, тканини, шкіру іїї замінники, пластичні маси і інші матеріали.
2.1.1 Дорогоцінні метали і їх сплави
До дорогоцінних (благородним) металів відносять золото,срібло, платину і метали платинової групи – паладій, рутеній, іридій і осмій.Ці метали завдяки їх стійкості до окислення і дії на них хімічних з'єднань внауці називають благородними. Вони рідко зустрічаються в природі, для їхотримання необхідно затрачувати багато праці. Висока вартість здобичіблагородних металів робить їх дорогими, тому в промисловості і торгівлі їхназивають дорогоцінними.
Дорогоцінні метали мають щільні кристалічні грати,володіють красивим зовнішнім виглядом, хорошим блиском, необхідною міцністю,високою густиною і стійкістю до дії хімічних речовин і атмосферних впливів, атакож тягучим, пластичністю і сплавляемостю з іншими металами. Все це значно «усилює»естетичні властивості ювелірних товарів, робить їх красивими і привертає увагупокупців. Але ці метали мають не високу твердість. Тому в чистому вигляді їхвикористовують тільки для різних захисно-декоративних покриттів електрохіміїювелірних виробів з інших металів (золочення, сріблення) і для механічногодекоративного покриття рам картин, написів і ін.
Хімічно чисте золото у вигляді тонких листочків завтовшки1-3мкм називають сухозлітним.
Для виготовлення ювелірних товарів застосовують сплавидорогоцінних металів з іншими металами, частіше за все кольоровими. Такі сплавиназивають лігатурами, а метали, що входять в сплав, — лігатурними. Ці металипідвищують деякі властивості сплавів дорогоцінних металів. Так, мідь і платинапідвищує твердість сплаву золота, а срібло знижує температуру його плавлення.
Лігатури відрізняються від хімічно чистих дорогоціннихметалів міцністю, твердістю, певним необхідним відтінком.
Наявність дорогоцінного металу в сплаві в певних ваговиходиницях називається пробою. Чим вище проба, тим більше кількість чистогодорогоцінного металу в сплаві.
Основними видами проб є золотникова, метрична і каратна.
Золотникова проба існувала в царськійРосії і до 1927г. в Радянському Союзі. Вона виражалася числом золотниківдорогоцінного металу у фунті сплаву (фунт рівний 96 золотникам, або 409,5г, азолотник – 4,266г). Сплав золота 56-й золотникової проби (найпоширенішій вцарській Росії) містив 56 золотників хімічно чистого золота і 40 золотниківінших лігатурних металів.
Пробірування (встановлення проби) було введено на Русі в langnp1033XVII в. Величина проб непостійна. Так, вРосії в 1711г. проби на срібні вироби були підвищені з 62-й до 72-й, тому щонизькопробне срібло темніє і зеленіє. В 1840г. були введені 56-а і 94-а пробизолотих сплавів.
В 1922г. в Радянському Союзі була встановлена метричнапроба, але практично вона була введена тільки в 1927г.
Метрична проба характеризує наявністьдорогоцінних металів в 1000 вагових одиницях сплаву і позначається тризначнимичислами. Так, якщо золото має 585-у метричну пробу, то це означає, що в сплавімасою 1000г є 585г хімічно чистого золота, а інші 415г складають лігатурніметали.
Каратна проба – ця наявністьдорогоцінного металу в лігатурі з 24 частин. Так, якщо сплав золота позначенийК-14, то це означає, 14 з 24 частин хімічно чистого золота, а решту 10 частинлігатурні метали.
Золото і золоті сплави. Золото(langnp1033Au) – ця кристалічна речовина (сингонія кубічна) красивого яскраво-жовтого кольору з сильнометалличним блиском. Назва, мабуть, походить від кореня «Сол» іпов'язане з позначенням Сонця. Атомна вага 196,967. Валентність langnp1033І і langnp1033III (основна); одновалентні іони утворюють більш стійкі з'єднання (langnp1033Au2Olangnp1033; langnp1033AuCI), ніж тривалентні (langnp1033Au2O3langnp1033; langnp1033AuCI3), останні легше утворюють розчиннікомпоненти. Густина 19,3г/см3 (мазка3л 999,91 ). Температураплавлення 1 0630 С. Твердістьпо Брінеллю 20 кгс/мм2, по шкалі Мооса 2,5.
Висока пластичність золота дозволяє з 1г отримати пластинув 27м2, або 3 км дроту. Межа пружності 46 кгс/см2. Золото має значну механічну міцність: дріт перетином 1мм2 розривається лишепри навантаженні 27кг. Воно володіє високою теплопровідністю і як більшістьметалевих речовин великою електропровідністю.
Золото дуже стійкий метал: з киснем повітря не з'єднується;у воді і на повітрі не втрачає металевого блиску; луги і кислоти, солі ісірководень на нього не діють. Але воно розчиняється в «царській горілці»(суміш однієї частини концентрованої азотної кислоти і трьох частинконцентрованої соляної кислоти). Це пояснюється тим, що при змішуванні азотноїі соляної кислот між ними відбувається реакція з виділенням вільного хлора,переводячого дорогоцінні метали в розчинне хлористе з'єднання. При розчиненнізолота в «царській горілці» воно перетворюється на золотохлористоводородну кислоту – langnp1033H(langnp1033AuCI4). Розчиняється золото і вціаністому калії, хлористій і бромистій воді. Золото легко з'єднується зртуттю, утворюючи сплави темно-сірого кольору, звані амальгамою. Ці властивостізолота використовують для витягання його з деяких руд (золото-срібних,золото-мідних і ін.). Такі процеси називають амальгамуванням, хлоруванням,ционированям. На спеціальних підприємствах його очищають від різних домішок іодержують високопробне золото. Цей процес очищення золота називають аффинажем.
В природі також зустрічаються самородки золота у виглядішматків, пластин і ін.
В царській Росії золото вперше було знайдено в 1745г.селянином Єрофієм Марковим в 12 кілометрах від Катеринбургу. Цей район ставназиватися Березівськім родовищем (по найменуванню першого золотодобувного вРосії Березовського рудника на місці знахідки золота). На Уралі відомеКочкарське і інші родовища.
Ювелірна промисловість випускає вироби, виготовлені зпотрійного сплаву, який складається із золота, срібла і міді. Такий сплаввідрізняється порівняльною міцністю і має красивий жовтий колір, добрепрокочується і легке піддається чеканці. Рідше застосовується подвійний сплавзолота і срібла. Залежно від змісту інших металів золото може мати різнікольори.
Для кожного виду ювелірних виробів, як правило, підбираєтьсясвій колір золота. Так, для виготовлення прикрас з алмазами діамантовогоограновування потрібне «біле золото».
Срібло і срібні сплави. Срібло (langnp1033Ag) – метал красивого білого кольору зкубічними кристалічними гратами. Атомна вага 107,88. Валентність langnp1033І і langnp1033II. Срібло легше за золото, має густину 10,5г/см3 (мазка 999,9).Твердість по Брінеллю невелика – 25кгс/мм2, по шкалі Мооса – 2,7. Температураплавлення 960,50С, температура кипіння 2 2100С (мазка Ср 999,9). Срібло маєхорошу электро- і теплопроводимість. Це ковкий і пластичний метал. З нього можна прокотити лист товщиноюдо 0,00 025мм, а з 1г срібла витягується дріт довгої 1800м.
Срібло добре полірується і володіє найвищою відбивноюздатністю серед благородних і інших металів – відображає 94% падаючих на ньогопроміння. Воно не окислюється в звичайних умовах (на повітрі і у вологомусередовищі), стійко до лугів і деяких кислот, але розчиняється в міцній азотноюі підігрітою сарною кислотах, а також в слабому розчині ціаністого калія. Деякепотемніння срібла пояснюється з'єднанням з його сірководнем, що входить в складповітря.
В природі срібло зустрічається в самородках, іноді увигляді природного сплаву із золотом (электра). Протечастіше всього срібло входить в склад свинцево-цинкових і мідних руд. Зі всіхдорогоцінних металів срібло найдешевший.
Понад 300 роки тому (в 1678г.) було вперше отриманоросійське срібло в Забайкалье (Нерченській рудник) з серебросвинцових руд. Крім того, срібло стали здобувати на Алтаїна Коливано-Воскресенськіх заводах (з 1729г.) і в інших місцях. Для створення високохудожніх виробів застосовуютьсплави срібла наступних основних марок: СрМ 916 (91,6% срібла і 8,4% міді) іСрМ 875 (87,5% срібла і 12,5% міді). Платина і платинові сплави. По твердості,міцності і жаростійкості платина перевершує всі дорогоцінні метали. Це хімічнодуже стійкий метал: не окислюється навіть при високих температурах, нерозчиняється ні в мінеральних, ні в органічних кислотах; луги на платину недіють. Розчиняється вона тільки в нагрітій «царській горілці».Платина добре полірується, володіє великою відбивною здатністю. Металиплатинової групи – паладій, родій і іридій – здобуваються разом з платиною імають близькі до неї властивості.
Платину (в невеликих кількостях) і метали платинової групизастосовують у виробництві ювелірних виробів і годинника.

2.1.2 Ювелірні камені
2.1.2.1 Класифікація ювелірних каменів
Існують декілька класифікацій ювелірних каменів.
В науці користуються класифікацією, розробленою академіком А.Е. Ферсманом. Всі камені розділені на три групи: самоцвіти (ограночні), кольорові (вироби) і органічного походження. Самоцвіти і кольоровікамені у свою чергу підрозділяють на 1, 2 і 3-й порядки.
В 1965 р. Міністерством геології була розроблена новакласифікація природних кольорових каменів. Залежно від характеру обробки іобласті застосування камені ділять на три класи: ограночні,ювелірно-вироби і вироби. В рубриці «клас» кольорові каменірозташовані в алфавітному порядку, по групах, без урахування їх ринковоївартості і властивостей. Ця класифікація охоплює всі відомі самоцвіти і каменівиробів.
Проте в торгівлі і промисловості застосовують класифікаціюювелірних каменів, в основу якої встановлена ознака їх ринкової вартості.Залежно від вартості, твердості, прозорості, блиску і краси, а також наскількирідко вони зустрічаються в природі природні ювелірні камені підрозділяють надорогоцінні, напівкоштовні і вироби. Окрім природних (мінеральних іорганічних), є штучні камені (у тому числі синтетичні) і грановане скло.
2.1.2.2 Властивості ювелірних каменів
Основними властивостями ювелірних каменів є їх структура,густина, твердість, спайність, злам, прозорість, заломлення, блиск, гра, колірі хімічна стійкість.
Структура ювелірних каменів частішекристалічна, рідше – аморфна.
Мінерали кристалічної структури маютькристали із стійким фазовим станом і володіють правильною періодичноютривимірною повторюваністю розташування атомів, іонів і молекул. Утворюючикристалічні грати, частинки займають положення, відповідні мінімуму їхпотенційної енергії. Оптичні, механічні, електричні і інші властивості каменівзалежать від напряму частинок. Така особливість кристалічних тіл називається анізотропією.
Всі камені кристалічних форм об'єднуються в сім сингоній,тобто систем, по в них елементах симетрії, що є (площині, осі і центру): кубічну,гексагональну (гексаедр, або шестигранник, — від греч. гекса – шість, эдр –грань); тригональну; тетрагон (квадратну); ромбічну; моноклінну; триклинну.Форма кристалів має велике значення для ювелірів, оскільки кристалічнаструктура обуславліває твердість і міцність каменя, від неї залежить грасамоцвітів і методи ограновування.
Мінерали аморфної структури характеризуютьсяізотропними, тобто рівномірністю властивостей незалежно від напрямів,відсутністю чітко виразимої точки напряму. При такій структурі частинки (атоми,молекули), що становить камінь, розташовуються правильному порядку тільки велементарному осередку, побудованому так само, як в кристалі. За межамиосередку, на відміну від кристалічних каменів, правильний порядок відсутній.Кожний елементарний осередок розташований по відношенню до іншої без певногопорядку (аморфний кварц, Бірюза і ін.).
Густину ювелірних каменів визначаютьпо масі одиниць об'єму. Характеристика густини ювелірного каменя вельми важливадля думки про масу готового ювелірного виробу, для розрахунків деякихмеханічних властивостей каменів (міцності, твердості і ін.). Густина ювелірнихкаменів різна. Так, густина шпинели 3,62г/см3, топазу –3,56, алмаза – 3,52, аметиста – 2,5г/см3.
Твердість – здатність ювелірногокаменя чинити опір руйнуванню. Вона залежить від природи каменя, характерубудови, геометричної форми, розмірів і розташування атомів, а також від силвзаємодії окремих частинок. Твердість – один з показників міцності зв'язківкристалічних грат. Від твердості залежить опір каменя стиранню приограновуванні, шліфовці, поліровці і в процесі експлуатації ювелірних виробів.
Спайність – властивість мінералів впевних напрямах надавати більш слабий опір фізичним діям, легше розколюватися ідавати рівні, гладкі, блискучі поверхні. Частіше всього спайністю володіютьмінерали кристалічної структури, тобто вони розколюються по напрямах спайності(топаз і ін.). У мінералів зернистої будови спайність характерна для кожногозерна окремо.
Злам у різних мінералів неоднаковий.Мінерали володіючі спайністю при розколі, дають рівний злам (кальцит),позбавлені спайності – нерівний (кварц), а що має зернисту будову – зернистий.
Прозорість – одна з основнихвластивостей самоцвітових каменів, яке характеризує здатність каменя пропускатисвітлове проміння. Завдяки прозорості проміння світла відображається не тількивід поверхні ювелірного каменя, але і заломлюються усередині нього, а великачастина пропускається ними. В камені, що не просвічує, світловий потік, щовиміряється в люменах, частково відображається, а частково поглинається.
Віддзеркалення світла – явище, якевиникає на межі двох середовищ і характеризується коефіцієнтом віддзеркалення.
Висока прозорість властива більшості самоцвітів. Залежновід величини прозорості ювелірні камені підрозділяють на прозорі, серпанкові інепрозорі. Але деякі непрозорі кольорові ювелірні камені при незначній товщиністають напівпрозорими. Так, непрозорий рожевий з чорними прожилками орлец (родоніт) при товщині менш 5мм стає тим, що просвічує – напівпрозорим.
Заломлення — один з основнихпоказників естетичних властивостей ювелірних каменів. Показником заломленняназивається відношення швидкості світла в пустці до швидкості світла в даномусередовищі. Цей показник вище в тому середовищі, де сильніше відбуваєтьсярозкладання (дисперсія) білого кольору. Показник заломлення повітря рівнийодиниці, води – 1,33, стекла – 1,5. З ювелірних каменів найвищий показникзаломлення має алмаз – 2,4, сапфір – 1,67, а топаз – 1,62. Показник заломленняштучних каменів фианитів рівний 2,2.
Блиск і гра – властивості, якіхарактеризують більшість прозорих самоцвітів і кольорових каменів. Цівластивості частіше за все є обумовлений віддзеркаленням, заломленням,розсіюванням світла, падаючого на ювелірний камінь (оптичні явища), а такожограновуванням каменя (прозорих самоцвітів).
По блиску ювелірні камені ділять на дві групи: камені зметалевим блиском і камені з неметалічним блиском.
Камені з металевим блиском схожі поблиску з поверхнею свіжого зламу металів або металів, що потьмяніли від часу.Такі камені, як правило, непрозорі і важче за камені, що мають металевий блиск(ільменіт і ін.).
Камені з неметалічним блиском дужепоширені. Їх блиск буває шести різновидів: скляний, алмазний, перламутровий,шовковистий, восковий і матовий.
При визначенні блиску колір каменя до уваги не береться.Чим більше заломлюється світловий промінь, проходячий через камінь, тим більшебуде світлова гра, яка залежить від густини і будови каменя. Це означає, щотакий ювелірний камінь володіє підвищеним естетичними властивостями – більшкрасивий і цінний.
Ступінь блиску сильно виразимий у гранованих каменів.
Ограновуванням називається поєднаннярізних форм і розмірів граней, нанесених на поверхню каменя. Ограновуваннязначно усилює явище заломлення, віддзеркалення і дисперсії світла, яківикликають гру і блиск огранованого каменя. Так, в результаті ограновуванняалмаз перетворюється на виблискуючий діамант.
Колір – одна з найважливішиххарактерних властивостей каменів. Ювелірні камені дуже різноманітні позабарвленню: злегка забарвлені, густопофарбовані, забарвлені смугами (яшми),плямисті (амазонит).
Різноманітність кольору часто обуславливає складоммінералів або, вірніше, наявністю хромофорів, тобто елементів носіїв кольору.Хромофорамі є залізо, хром, марганець, кобальт, мідь, нікель і ін. Вони додаютьяскравість і красу каменям. Так, всі з'єднання міді дають зелені або синікольори (малахіт, Бірюза і ін.), закис заліза – зелено-бурі або зелено-жовті(нефрит, хризоліт і ін.), а окисел заліза додає каменям червоний ічервоно-бурий колір (гематит, або кровавик, і ін.). Ювелірні камені з марганцемзабарвлені в рожеві або червоні кольори ( родоніт, або орлец, рожевий кварц іін.). Мінерали з хромом мають фіолетове, червоне або зелене забарвлення (рубін, олександрит, гранат, смарагд і ін.). Цікавий поліхромні кристалитурмаліна: один кінець кристала, забарвлений залізом, — зелений, а інший,забарвлений марганцем, — рожевий. Очевидно, склад домішки в мінералі міняєтьсяпід час зростання кристала.
Хімічний склад каменя має велике значення для забарвлення.Мінерали, в яких хромофори грають важливу роль в забарвленні, мають звичайнояскраві, інтенсивні і постійні кольори. Проте забарвлення каменя може бутимінливим, непостійній і не зв'язаній безпосередньо з хімічним складом. Такезабарвлення називають аллохроматическим. Так, забарвлення сапфіра в синій колір, а смарагду в зелений євикликаний сторонніми офарблюючими хімічними речовинами.
Деякі камені, що особливо містять мідь (малахіт і ін.),мають на поверхні пестроокрашенну тонку плівку – голубувату, червонувату,рожеву і інших кольорів, що обумовлено процесами хімічного вивітрювання. Колірцієї плівки відрізняється від кольору самого мінералу.
Хімічна стійкість, як правило,властива всім ювелірним каменям, що є однією з причин їх довговічності ізбереження. Вони майже не розчиняються в лугах і кислотах. На аметист ігірський кришталь діє тільки плавикова кислота. Проте ювелірні каменіорганічного походження – корали, перли, Янтар і перламутр – хімічно меншстійкі. На них разрушающе діють кислоти, при цьомувиділяється вуглекислий газ. Цю властивість каменів органічного походженнявикористовують при встановленні їх справжньої природи.
Ювелірні камені мінерального походження дуже термостійкі,органічного – менш термостійкі. Так, Янтар починає руйнуватися при нагріваннідо 1500С.
2.1.2.3 Коштовні камені мінерального походження
Алмаз, сапфір, смарагд і рубін – прозорі з яскравимблиском, дуже тверді і важко зношуватися ювелірні камені. Вони рідкозустрічаються в природі. Для їх пошуку, здобичі і обробки необхідно затрачуватибагато праці, ніж і викликана їх висока вартість. В Південній Африці з 100 тис.талмазної породи витягують тільки 5кг алмазів.
Ваговою одиницею коштовних каменів є карат, який рівний0,2г. По-арабські langnp1033karatозначає «вагу зерна»; за старих часів коштовні камені вимірювалися зернамипшениці, бобів і т.д.
Алмаз (від араб. langnp1033Al-maslangnp1033langnp1033 — найтвердіший або від греч. langnp1033Adamas — непереможний, непохитний) став відомий людям близько 5000 років тому(в Індії). До Європи індійські алмази стали поступати тільки в langnp1033XIII в. Це прозорий кристалічний(частіше сингония кубічна) вуглець, володіючий великим блиском,променезаломленням, светорассіюванням, грою світла, особливо в гранованомувигляді. По вартості він займає перше місце серед ювелірних каменів.
Алмаз – найтвердіший мінерал, оскільки має надзвичайноміцні зв'язки атомів вуглецю. Проте, не дивлячись на твердість, він є крихким ілегко розколюється по площинах спайності. Густина алмаза 3,5-3,6г/см3.Твердість по шкалі Мооса 10 (складає подряпину на корунді), а по вдавливаемості – 10060кгс/мм2. По швидкості сошлифовки міліграма речовини алмаз в 150 разів твердіше за корунд і в 1000 разівтвердіше за кварц. Показник заломлення 2,4-2,46. Алмаз – хімічно стійкаречовина. Кислоти і луги на нього не діють, але він розчиняється в розплавленійнатрієвій і калієвій селітрі і соді. Під дією сонячного проміння, катодних,ультрафіолетових і рентгенівських випромінювань деякі види алмазів світятьсяголубим, рідше зеленим, жовтим або білим світлом. Це явище називається люмінесценцією.При терті алмаз електризується. Він прилипає до деяких жирових сумішей(вазеліну і ін.). Цю властивість має велике практичне значення при визначеннівідмінності алмазів від зерен інших мінералів (при здобичі). Алмаз – хорошийпровідник тепло і поганий провідник електрики. При температурі 850-10000С вінзгоряє, перетворюючись на вугільну масу і утворюючи вуглекислоту.
Ювелірний алмаз (до 20-30% всієї здобичі), як правило,безбарвний, прозорий. Якщо його опустити в стакан з дистилюючою водою, то вінстає не видимим – як би розчиняється. Такий ювелірний алмаз називають «алмазомчистісінької води». Є також «алмази 1, 2 і 3-й води». Окрімбезбарвних, існують алмази жовті, бурі, зеленуваті, синюваті і чорнуваті.
В природі зустрічаються і технічні непрозорі алмази,наприклад борт і карбонадо, які використовують для буріння, шліфовки і іншихтехнічних цілей.
Алмазні порошки застосовують на гранувальних фабриках, десамоцвіти, у тому числі алмази, піддають ограновуванню і шліфовці, завдяки чомунепоказні камені стають тими, що блискотять і неповторними по красі.
Основними параметрами, характеризуючими діаманти, є форма,колір, маса, дефективність і геометричні розміри.
Формою діаманти підрозділяють на круглі – семнадцатигранні(КР-17), тридцятитригранні (КР-33) і пятидесятисемигранні (КР-57), овальніпятидесятисемигранні (ОВ-57), трикутні девятинадцатигранні (Т-19) і ін. Всьогоіснують 17 видів форм. По масі діаманти ділять на дрібні («крейді») –до 0,29 карата, середні («меланж») – до 0,3 до 0,99 карата і крупні («солітер»)– 1 карат і більш.
При оцінці діамантів за кольором і нацвету (природний кольоровий відтінок, відмінний від білого паперу) звертаютьувагу на прозорість діаманта. Найпрозоріші цінуються дуже високо і відносятьсядо 1-ої групи. До 2-ої групи відносять діаманти з незначним нацветом, до 3-неї – з невеликим нацветом і так до 7-оїгрупи. Алмази високої якості повинні бути прозорими без відтінків і каламутнихділянок. Проте цінуються алмази з красивою голубою, синій, червонуватим і зеленуватимзабарвленням. Вони відносяться до 1-ої групи безбарвних.
Залежно від наявності дефектів діаманти підрозділяють навісім груп: 1-а – без дефектів, інші мають певну кількість дефектів. Так,діаманти 3-й групи можуть мати не більше двох дефектів (свиль, незначні крапкиі смуги, але не під майданчиком), діаманти 8-й групи можуть мати великі дефектив будь-якій зоні, видимі неозброєним оком.
Характеристику (шифр) діаманта позначають у вигляді дробу,де в чисельнику указують порядковий номер групи кольору, а в знаменнику – групудефекту. Так, шифр діаманта Кр-57-0,51- 1/3А означає: Кр – діамант круглий, 57-гранный, масою 0,51 карата, 1-й групи кольору і 3-й групи дефектів, бурий;буква «А» позначає правильність геометричних параметрів, а букви «Б»і «В» відхилення від них.
Смарагд – прозорий мінераляскраво-зеленого кольору, забарвлений домішкою окислу хрому. Це різновид берилуlangnp1033Be3Al2Si6O18langnp1033langnp1033langnp1033langnp1033langnp1033langnp1033 (14%BeOlangnp1033, 19%Al2O3langnp1033langnp1033, 67%SiO2langnp1033), містити langnp1033K, langnp1033Na, langnp1033Cr. Сингонія мінерала гексагональная, густина 2,6-2,9г/см3. Він маєхарактерний неметалічний блиск – жирний скляний – і володіє високою твердістю:по шкалі Мооса 7,5-8 (складає подряпину на гірському кришталі). Протепоступається по твердості сапфіру і рубіну і є крихким мінералом. Показникзаломлення 1,58. Інтенсивність забарвлення від густо-зеленої до блідо-зеленої.Серед зелених ювелірних каменів смарагд є найкрасивішим і цінним. В старовиніросіяни називали смарагд «смарагдом» (в пер. з греч.- смарагд), вдеяких країнах його так називають і тепер.
Оброблені смарагди ділять на дві категорії: грановані і кабошони (оброблюваний камінь круглої форми). Вимоги до якості ограновуваннюсмарагдів такі ж, як і до ограновування діамантів. По наявності дефектівграновані смарагди підрозділяють на три якості, а кабошони– на два. Дефекти можуть бути тільки природного походження (тріщини, крапки іін.); виробничі дефекти не допускаються. За кольором оброблені дефекти ділятьна п'ять груп: темно-зелені, нормально-зелені, середньо-зелені, ясно-зелені ісвітлі із зеленуватим відтінком. По масі смарагди підрозділяють на дрібні – від0,05 до 0,49 карата, середні – від 0,5 до 1 карата, крупні понад 1 до 10 каратіві дуже крупні – понад 10 карати.
Характеристику (шифр) смарагду позначають у вигляді дробу,де в чисельнику указують номер групи кольору, а в знаменнику – номер якості.
Смарагди застосовуються для вставок в кільця, сережки,брошки і інші прикраси.
Рубін (червоний яхонт) – це прозорийзабарвлений в приємний рожево-червоний або червоний колір корунд – окиселалюмінію langnp1033Al2O3langnp1033(53%Allangnp1033, 47%Olangnp1033). Забарвлення рубіна обумовленоприсутністю нікчемних домішок окислу і хрому заліза.
В природі рубін зустрічається у вигляді бочонковидних і веретенообразних кристалів, врослих в породу,або суцільних щільних дрібнозернистих мас. Сингонія мінерала тригональна, спайність відсутня. По площинах окремості легко розколюється, маєметалевий блиск. Густина рубіна 3,95-4,2г/см3. Твердість його по шкалі Мооса 9,а по вдавливаемості – 2060кгс/мм2. По твердості рубінпоступається лише алмазу. Це хімічно стійкий мінерал – ні в одній кислоті нерозчиняється. Відбивна здатність рубіна набагато слабіше за діамант, алесильніше інших ювелірних каменів. Показник заломлення 1,76-1,77.
Абсолютно прозорі рубіни зустрічаються рідко і цінуютьсядуже високо. Рубіни огняно-червоні або темно-червоні прозорі і не маютьдефектів (східні) більше одного карата цінується вище, ніж рубіни світло-рожеві(«троянді») або світло-червоні («сангени»). Інодізустрічається зоряний рубін («штерн»), що має сяйво у виглядішестипроменевої зірки (астеризм), помітне при розгляді кристала зверху вниз насвітлу. Рубіни дрібні (до одного карата) оцінюють на половину дешевше. Рубіни,у яких відсутній дефекти, цінують на 30% вище за рубіни з невеликими дефектами.
Сапфір, як і рубін, є різновидомкорунду – кристалічного глинозему langnp1033Al2O3langnp1033langnp1033 (53%Allangnp1033, 47%Olangnp1033) прозорого, забарвленого з'єднаннями титана і заліза частіше в синійколір. Іноді зустрічаються сапфіри червонувато-синього або фіолетового кольору.Забарвлення сапфіра, як і смарагду, аллохроматична, мінлива і не пов'язана зхімічним складом каменя.
Існують також зірчасті сапфіри з красивим світловимвідливом у вигляді тригранної або шестигранної зірки на полірованій сферичнійповерхні кабошона (астеризм). При штучному освітленні сапфіри змінюють колір,як і інші сині камені.
Сингонія мінералу тригональна,спайність відсутня. По площинах окремості він досить легко розколюється.Густина 3,99г/см3, показник заломлення 1,76. Сапфір має скляний блиск. Потвердості поступається алмазу, твердість по шкалі Мооса 9 (дряпає всі мінерали,у тому числі і смарагд), а по вдавливаемости 2020кгс/мм2.
Сапфір натуральний став рідкісним каменем, але цінуєтьсявін нижче за рубін.
При оцінці каменів велику увагу надається наявностідефектів і оцінюють їх так само, як рубіни.

2.2 Конструкція і виготовлення кілець
Обручки бувають декількох видів. Найбільш поширене кільця зовальною і плоскою поверхнею. Виготовляються вони штампуванням, токарноюобробкою, а також ручним способом.
До групи гладких кілець відносяться кільця типу «печатка»і інші кільця без каменів з різними профілями шинки (обруча) кільця інескладними невигідними елементами.
Для виготовлення кілець і перснів типу «печатка» використовуєтьсязлиток (шматок) дорогоцінного металу, який вальцюється в пластину необхідноїтовщини. В процесі вальцювання метал періодично відпалюють і вибілюють. Потімштампують по попередній розмітці або вирізують заготівку кільця (персня) врозгорненому вигляді з двох частин (бічних половинок). Якщо є відштампований ібути вирізаний дві бічні половинки, то перш ніж приступити до формування кільця(персня), обидва половинки спаюють по місцю стику шинки. Потім заготівкузгинають і формують за формою кільця (персня) і спаюють у верхній частині постиках з обох боків. Після цього кільце (перстень) рихтують по формі, щовимагається, і обпилюють як по всьому контуру, також і у верхній частині зподальшою підгонкою майданчика або інших невигідних елементів, які припаюють,після чого виріб вибілюють і обпилюють по місцях паяння.
В такому стані виріб піддають тавруванню, після чого додатковорихтують, зачищають надфілем або шабером деформованийметал по місцю набивання клейм і обробляють.
Є цілий ряд моделей кілець без каменів, в яких для прикрасивипилюються художні малюнки (ажурні елементи). До числа таких кілецьвідносяться: бухтированні, у яких верхівка виконується у вигляді ажурногоелемента, і персні, у яких бічні частини виконуються у вигляді ажурнихелементів, а верхівка має плоску форму у вигляді майданчика, і інші вироби.
Бухтірованні ажурні кільця. Длявиготовлення бухтированного кільця злиток дорогоцінногометалу вальцюють в пластину необхідної товщини. В процесі вальцювання металперіодично відпалюють і вибілюють. Потім штампують або по попередній розмітцівирізують заготівку кільця в розгорненому вигляді і за допомогою спеціальнихвибивань формують верхівку кільця, а потім знову відпалюють і вибілюють ірисувалкою розмічають узор. Після цього заготівку згинають в кільце потрібногорозміру, торці шинки припасували і спаюють по місцю стику.
Паяння може бути проведено полум'яним пальником іззастосуванням припою або мікроплазмовою зваркою. Потім після чергового відпалуі вибілювання за допомогою бормашини просвердлюють отвори для введеннялобзикових пилочок і випилюють елементи малюнка по відповідній розмітці, кільцярихтують і обпилюють, потім клеймлять.
Узор кільця може бути виконаний і шляхом гравіювання.
Після таврування виріб знову рихтують, шабрують і штихелемпроводять гравіювання (оброблення) малюнка, а потім обробку його (шліфовку,поліровку, промивку і сушку) і контроль на відповідність вимогам замовлення інормативно-технічної документації.
Кільця і персні з ажурними бічними гранями. Для виготовлення кілець і перснів з ажурними бічними гранями злитокдорогоцінного металу вальцюють з періодичним відпалом і вибілюванням в пластинунеобхідної товщини. Потім штампують або по попередній розмітці вирізуютьзаготівку кільця (персня) в розгорненому вигляді. Якщо є відштампований абобути вирізаний дві бічні половинки, то перед формуванням виробу обидваполовинки спаюють по місцю стику шинки. Потім роблять розмітку узору.
Після чергового відпалу і вибілювання за допомогоюбормашини просвердлюють отвори для введення лобзикових пилочок і випилюютьелементи узору. Потім відпалюють і вибілюють заготівку, яка піддається згибанню,і формують з неї кільце (перстень) з подальшим спаюванням у верхній частині постиках з обох боків. Після цього кільце (перстень) рихтують по формі, щовимагається, і обпилюють як по всьому контуру, так і у верхній частині зподальшою підгонкою майданчика. Підігнану по контуру і майданчик, що припасує,припаюють, після чого виріб вибілюють і обпилюють по місцях паяння.
Виріб може бути виготовлений і з невигідними на бічнихгранях ажурними елементами, які можуть замінити або доповнити випиляниймалюнок. В даному випадку невигідні елементи штампують і випилюють згідноприведеної вище технології, а потім напувають на бічні грані. В такому стані навиріб ставлять клеймо, а після таврування допрацьовують і обробляють за тією жтехнологією, що і бухтированні ажурні кільця.
Основними елементами в кільцях з каменями є оправи длякаменів, або касти. Найбільш поширена касти під глуху і крапанову закріпки, яків умовах індивідуального виробництва можуть виготовлятися штампуванням абовипилюванням в ручне.
З глухою або крапановою закріпкоюможливе застосування корнеровой, або в поєднанні з глухою– застосування крапановой закріпки.
В одному виробі можуть застосуються і декілька видівзакріпки.
Для закріпки дрібних каменів застосовуються спеціальніоправи типу корнеровой, каре, фаденовой, тиктовой і кармезиновой.
До групи глухих оправ відносяться глухій каст, тобто чашечка з плоским дном, і оправи ободів з паралельними або конічним стінами.
Глухі оправи можуть виготовлятися штампуванням або уручнушляхом вирізки стрічки з пластини відповідної товщини.
Оправу обода легко виготовити уручну. Для цього вирізуютьстрічку по попередній розмітці з рамса підготовленогометалу, згинають в обід і після підгонки торці на місці стику спаюють.
Для кращого освітлення каменя, а також для підвищення йогохудожньої цінності в оправі обода вирізують крізний узор по малюнку, що можебути зроблено до вигину безпосередньо в стрічці або вже в спаяному ободі.
Клапанова оправа в індивідуальномувиробництві виготовляється штампуванням або випилюванням уручну по попереднійрозмітці. Найпростішою заготівкою для крапановой оправи єтак звана галерейка, яка може бути гладкою або фасоном.
Корнерові оправи бувають відкритими івбудованими.
При виготовленні відкритої корнеровойоправи як початкова заготівка використовують товстенну конусну оправу обода.Край обода оправи підганяють до рундисту каменя. Віднижньої частини царги до верхнього її краю роблятькорнери, що розходяться завширшки. Спочатку їх намічають у верхньому краю царгикорнайзеном, матеріал між ними вирізують, обпилюють і підкреслюють до тих пір,поки не буде отримана форма корнерів, що вимагається. Матеріал між нимиробиться до верхнього краю тонше; у рундиста він стаєнастільки тонким, що якщо дивитися зверху, видно тільки корни навкруги каменя – оправа відкрита.
У вбудованих оправ відсутній каст і камінь вставляється вкубло товстої пластини металу або безпосередньо в бічні грані кільця. Кубловисвердлюють. Круглі плоскі камені кріпляться прямо в кублах, а для каменівінших форм поглиблення обробляють за допомогою штихеля і фрез.
Оправу каре виготовляють таким чином:в квадратній пластині просвердлюють отвір, який потім штихелем або фрезоюрозширюють і підганяють так, щоб його діаметр у верхній частині відповідаврундисте каменя. Потім шпицштихелем в кожному куткуквадрата двома резами відділяють вузька пелюстка металу,який розширяється від кута у напрямку до каменя. На чотирьох лицьових поверхняхквадрата добре відполірованим флахштихелем рівно скошують площини між різцямишпицштихеля так, щоб вони йшли від зовнішньої сторони квадрата до отворукаменя. Широким шпицштихелем надрізаний метал піднімаютьвід кутів квадрата, зміщуючи його до каменя внаслідок чого утворюється широкастружка. Необхідно стежити за тим, щоб розташовані по діагоналі корнери закріплювалисяпослідовно один за одним, інакше камінь може зміститися.
Фаденова оправа схожа з оправою каре.Камені в ній закріплюються не в окремих квадратах, а в довгій смузі металу іщільно прилягають один до одного, майже стикаючись рундистами.
Тіктова оправа є густо покритоюкаменями верхівкою кільця. Вона схожа з фаденовой, алекамені укладаються не в одну смугу, а розташовуються в декілька паралельнихрядів. Щоб розмістити камені щільніше один до одного, їх встановлюють так, щобрундисти каменів стикалися з усіх боків, а з проміжків, що залишилися, роблятьзакріплювальні корны.
При виготовленні тиктовой оправи дляправильного розташування каменів їх встановлюють на пластину у віск таким жеспособом, як і при виготовленні фаденовой оправи. Потімкамені виймають з найвужчого місця клинового проміжку. Між рундистами каменівпідрізають стружку, яку відгортають до центру відповідного отвору і зміщують унапрямі його краю. Простінки між каменями прорізають до висоти опори каменя.Камені вставляють поодинці – відразу закріплюють, потім вставляють наступний.
Кармезіновая оправа примітна тим, щонавкруги центрального великого каменя розташовується вінок з дрібних каменів.
При виготовленні кармезиновой оправипластині завтовшки 1,5-2мм надають бажану форму, роблячи її злегка опуклій іскошувавши трохи по зовнішньому ранту. Вирізують отвір для вставки каста, вякій кріпитиметься центральний камінь, і обпилюють отвір. Камені, прилеглі дообода оправи, розміщують на підставі так само, як і при виготовленні фанденовой оправи. При цьому вони повинні розташовуватися впритул один до одногоі по можливості близько до середнього каменя. Після цього виготовляють конусну царгу. Верхній край її спилюють всередину так, щоб скошена верхня пластинаточно вставлялася в царгу. Верхній край її спилюють всередину,так щоб скошена верхня пластина точно вставлялася в царгу.Потім обидва частини спаюють.
Кільця з глухою закріпкою каменів. Привиготовленні кілець з глухою закріпкою каменя злиток (шматок) дорогоцінногометалу вальцюють з періодичним відпалом і вибілюванням пластини необхідноїтовщини і в пруток необхідного перетину і профілю. Потім з пластини штампуютькаст, бічні заготівки і художні невигідні елементи; пруток необхідного перетинуі профілю може бути використаний для виготовлення шинки кільця з дротувідповідного перетину – прикрашаючих елементів типу мотузочка і ін.
Пластину металу розмічають під бічні заготівки з одночасноюзаготівкою узору і випилюють бічні грані. Бічні грані можна виготовити іметодом штампування, потім залежно від конструкції виробу пропиляє в них ажур,а бічні грані спаяти по місцю стику шинки і після випалення сформувати обручкільця. Ажур може бути виконаний і після формування кільця. Аналогічноштампуванням або випилюванням з пластини відповідної товщини виготовляютьсяневигідні художні елементи кільця.
Обробка кілець з каменями проводиться за тією жтехнологією, що і кілець без каменів.
Кільця з крапановой закріпкою каменя. При виготовленні кілець з крапановой закріпкою каменя злиток(шматок)дорогоцінного металу вальцюють з періодичним відпалом і вибілюванням в пластинунеобхідної товщини і пруток прямокутного або напівкруглого профілю. Потімштампують або вирізують заготівку крапанового каста і бічні заготівки кільця,які є основними і шинкой кільця. Якщо кільце складається з широких бічнихграней, то крапаны можуть бути продовженням цих граней івипилюватися після формування контура кільця.
У кілець з глухою або крапановойзакріпкою в бічних гранях можуть бути ажурні узори, пропиляні або невигідні.
При крапановой закріпці каміньутримується крапанами, які притискують його по рундисту. Рундістом камінь встановлюється в спеціальні виїмки, які робляться в крапанах методом вигину їх або зарубок. Після обжимання каменя крапани обпилюють і кінці їх притискують до граней кільця. Слід зазначити, щопри крапановой закріпці краще видно гра каменя. Цей видзакріпки широко застосовується при кріпленні прозорих гранованих каменів, утому числі діамантів.
2.3 Конструкція і виготовлення сережок
Є велике число різновидів сережок без каменів, як простих,так і складних форм. Підрозділяються вони і по конструкції, і по методукріплення. Залежно від художнього виконання сережки можуть бути гладкими іажурними.
Замки в сережках різні по конструкції: гачки з клямкою івільні; гачки з петелькою; відкриті гачки у вигляді скоби на шарнірі,гвинтового з'єднання, складні типу «патент» і ін.
Сережки із замками у вигляді гачків.До числа таких сережок відносяться сережки з різними художніми елементами(кульки і напівкульки, квітки і ін.), які жорстко сполучені з гачками. Причомуразом з художнім елементом, жорстко є сполучений з гачком, може бутивикористаний додатково і підвіска, сполучена з ним жваво на петельці (колечку).
Для виготовлення сережок із замками у вигляді вільних гачків,гачків з петелькою і відкритих гачків злиток (шматок) дорогоцінного металувальцюють з періодичним відпалом і вибілюванням в пластину необхідної товщини іпруток, з якого витягується дріт необхідного перетину.
Художні елементи можуть виготовлятися штампуванням абовипилюванням уручну з подальшим формуванням. Потім до художнього елементаприпаюють дріт, який надалі згинають круглогубцами в гачокформи, що вимагається. Причому необхідно добитися єдності форми гачків на обохсережках. Якщо замок передбачається у вигляді вільного гачка, то сережкирихтують, обпилюють, шабрують і заздалегідь шліфують; якщо ж у вигляді гачка зпетелькою, то на тильній стороні художнього елемента проводять розмітку івизначають крапку до якої потрібно припаяти пластинку, де переміщатиметься нашарнірі петелька. При цьому необхідно визначити таке місце, де б петелька моглалегко відкривати і закривати гачок, тобто захоплювати і розкриватипідпружинений гачок.
Петельку виконують з дроту, згинаючи її у виглядітрикутника, і просмикують в паз спеціальної пластинки, яка припаяна до тильноїсторони сережки. Потім такі сережки рихтують, обпилюють, шабрують і заздалегідьшліфують, після чого обробляють за загальноприйнятою технологією.
Сережки із замками у вигляді жвавої скоби. Найбільше розповсюдження отримали сережки циганів з відкритими гачкамиу вигляді скоби на шарнірі. В цих сережках гачок переміщається на шарнірі ізахоплюється в спеціальну проушину, яка зроблена впорожнистій кульці. Елементи сережок можуть виготовлятися штампуванням абоуручну. В конструкцію сережки входять чотири напівкульки, які відповіднонапувають на кінці сережки, утворюючи кульки. Одну з кульок на сережціпросвердлюють і штифтують. В напівкульках перед напуваннямна сережку роблять зарубки, через які просмикують на штифт гачок, який потімпереміщається по цьому прорізу. На кульці, що знаходиться на суміжній сторонісережки, роблять короткий проріз, в який вставляють заломлений кінчик гачка.Слід ураховувати, що для міцного утримування гачка необхідно, щоб у моментзахоплення він подпружинивався. Після монтування сережокпроводиться їх рихтування, обпилювання, шабровка іпопередня шліфовка, потім на сережки ставлять клеймо, доводять і обробляютьйого за загальноприйнятою технологією.
З гачками у вигляді жвавої скоби можуть виготовлятися іінші види сережок, у тому числі і ажурні. Підстави таких сережок можутьвиконуватися литвом, штампуванням або уручну.
Сережки з кріпленням на гвинтах. Цісережки виготовляються простими, з одним художнім елементом, який штампуєтьсяабо виготовляється уручну за тією ж технологією, що і декоративні елементи вкільцях і сережках.
Стійка (гвинт) робиться з дроту діаметром 1- 1,5мм, якуприпаюють до геометричного центру тильної сторони художнього елемента. Потімстійку і всю сережку рихтують, після чого на стійку відповідною плашкоюнаносять різьблення.
Гайка виготовляється з листової смужки дорогоцінногометалу, по центру який просвердлюють отвір діаметром 0,8-0,9мм. Потім задопомогою плоскогубцев смужку згинають за формою бутона абобаранчика. Причому форма гайки може бути різна. Після формування гайки в отворімітчиком відповідного розміру наносять різьблення. Сережки обпилюють, шабруютьі заздалегідь шліфують. В такому стані їх клеймлять, після чого знову рихтують,доводять і обробляють за загальноприйнятою технологією.
Сережки з каменями можутьвиготовлятися з кріпленням у вухах за допомогою гачка, захоплюваного петелькою,замка типу «патент», а для непроколених вух можуть застосовуватисязамки з наполегливими гвинтами або кліпси з клямками. Камені можуть кріпитисяяк в глухі, так і в крапанові оправи.
Технологія виготовлення основних художніх елементів сережокз каменями така ж, як і кілець. Особливістю є виготовлення і кріплення замка.
Сережки із замками типу «патент». Для виготовлення замка злиток (шматок) дорогоцінного металу вальцюютьз періодичним відпалом і вибілюванням в квадратний прутокперетину, що вимагається. З частини цього прутка такожметодом протяжки виготовляють дріт діаметром 0,8-1мм для верхнього гачка. Потімвід заготовленого прутка відрізують частину заготівкизамка.
Жваву скобу, або так званий гачок, згинають у встановленомурозміткою місці. Подовжений кінець розклепують методом кування, створюючи накінці необхідний профіль у вигляді розширеної, але витонченої частини. Надругому кінці гачка лобзиком прорізають паз на глибину 3-4мм під стійкукріплення. Нижню стійку, відрізану від загального прутка,додатково вальцюють до перетину діаметром 0,3-0,4мм, відрізують до потрібногорозміру і при монтуванні припаюють до нижньої тильної сторони каста (оправи).
Потім до касту сережки вмонтовують дріт для верхньої стійкигачка і жваву скобу патенту. Верхню стійку гачка припаюють жорстко, а жвавускобу кріплять до стійки шарніра і заштифтовивають. Верхню стійку гачка згинаютьдо потрібного розміру так, щоб вона упиралася в жваву скобу, і намічають місцедля прорізу в жвавій скобі замка. Просвердлюють отвір, а потім прорізають йоголобзиковою пилочкою.
Після виконання вказаних операцій обпилюють верхній гачок,і кінець його запилюють у вигляді зуба, який в підпружиненому стані тримаєгачок замка. Верхня стійка гачка може бути зігнута у вигляді овалу або підкутом 900. Потім вироби рихтують, шабруют і заздалегідь шліфують. У такомувигляді їх клеймлять. Доведення і обробка виробу здійснюється зазагальноприйнятою технологією.
Сережки із замками у вигляді наполегливих гвинтів. Сережки з наполегливими гвинтами для непроколених вух відрізняються поконструкції і методу кріплення у вухах від сережок на гвинтах. Сережки знаполегливими гвинтами повинні щільно притискатися до мочки вуха і у зв'язку зцим тильна сторона оправи під камінь для художнього елемента, а так само упоргвинта повинні бути ретельно відполірований, щоб не дряпали її.
Для виготовлення замка злиток (шматок) дорогоцінного металувальцюють з періодичним відпалом і вибілюванням в квадратний пруток перетину, що вимагається. З частини цього пруткапротягують дріт діаметром 1-1,2мм для виготовлення скоби замка, відрізуютьчастину її відповідно до необхідного розміром. Потім частина квадратного прутка методом обпилювання або вальцювання на профільних вальцах обробляють в пруток круглого перетину діаметром2-2,2мм і відрізують від нього частину завдовжки 5-6мм, отримавши, таким чиномстовпчик. До середини (по довжині) стовпчика припаюється раніше підготовленийдріт для скоби замка. В стовпчику просвердлюють отвір діаметром 0,8-0,9мм імітчиком М1 наносять різьблення.
Від протягнутого раніше дроту відрізують шматок довгої15-16мм, наносять на ньому різьблення М1, відповідну різьбленню в стовпчику.Далі від шматка (злитка) відпилюють, а потім вальцюванням і подальшимобпилюванням виготовляють круглу пластинку діаметром 5-6мм і завтовшки 1,8-2ммдля рукоятки. Для поліпшення утримання рукоятки пальцями в період загвинчуванняпри вивертанні наполегливого гвинта на торцевій частині пластинки по всьомупериметру роблять дрібну насічку. До центру цієї пластини (рукоятки)перпендикулярно припаюють дріт із заздалегідь нанесеним різьбленням. Отриманийгвинт з рукояткою загвинчують в різьбовий отвір стовпчика і відрізують гвинт допотрібної довжини відповідно до вимог замовлення (як правило, 10-12мм).
Наполегливу пластинку виготовляють вальцюванням шматка(злитка) дорогоцінного металу до товщини 0,8-1мм з подальшим штампуванням абовипилюванням круглої пластинки діаметром 5-6мм, яку за допомогою пуансонаформують до утворення невеликої сфери (опуклості). З увігнутої сторони доцентру наполегливої пластинки припаюють вільний кінець гвинта. Після паяннянаполегливу пластинку і рукоятку рихтують по відношенню до гвинта і стовпчика.
Проволікатиму (скобу) із змонтованим на одному кінцінаполегливим гвинтом вільним кінцем припаюють до касту або художньому елементусережок. Потім відповідно до товщини мочки і висоти проколу дріт згинається вскобу, після чого проводиться рихтування, шабровка іпопередня шліфовка сережок з подальшим тавруванням. Доведення і обробка сережокздійснюється за загальноприйнятою технологією.
Сережки типу кліпс. В сережках длянепроколених вух типу кліпс застосовуються замки, що защипуються. Як і всережках із замками у вигляді наполегливих гвинтів, тильна сторона каста абохудожнього елемента, а також пластина (клямка) повинні бути добревідполірований, щоб у момент притиску до мочки вуха не дряпали її.
Замок складається з кронштейна і пластинчатої клямки.Обидва елементи, як правило, штампуються і формуються механічним шляхом іззаздалегідь отвальцованній із злитка (шматка) дорогоцінного металу пластинизавтовшки 0,5-0,6мм. Кронштейн і клямку можна виготовити також уручну. Дляцього заздалегідь роблять розмітку на пластині, потім заготівки випилюють іформують за допомогою пристосувань. Після формування в бічних перегородкахкронштейна просвердлюють симетричні отвори. Потім кронштейн припаюють до кастуабо художньому елементу. Бічні перегородки кронштейна за допомогою плоскогубцевдещо розсовують і в отвори вводять вусики (шарніри) клямки, після чого бічніперегородки знову стягують так, щоб клямка могла вільно рухатися в кронштейні.Язичок клямки повинен бути нагартован і є вигнутий так,щоб у відкритому стані він подпружинивався, а при закритті защипувався.
Можуть застосуються клямки різних конфігурацій, а також іінші методи збірки клямок з кронштейнами, проте принцип роботи замка в сережкахтипу кліпс однаковий.
Після збірки (монтажу) сережок проводиться їх рихтування, шабровка і попередня шліфовка з подальшим тавруванням. Доведення і обробкасережок – відповідно до загальноприйнятої технології.
2.4 Якість ювелірних товарів
Основні вимоги до якості ювелірних товарів вказані в Гості «Виробуювелірні. Загальні технічні умови» і в доповненнях до нього №№ 1 і 2(1982г.).
До технічної документації відносять технічні описи окремихвидів і підвидів ювелірних виробів, які є доповненням до вищезгаданого Госту.
В технічних описах деталізують вимоги до якості кожноговигляду і підвиду виробів, тобто указують їх форму і розмір, вживані длявиготовлення матеріали, пробу дорогоцінних металів, масу (вага) і кількістьювелірних вставок (каменів), тип ограновування каменя і вид закріпки, товщинузахисних і захисно-декоративних покриттів, що наносяться на поверхню ювелірнихвиробів, характер обробки.
Якість матеріалів для виготовлення ювелірних товарівповинна відповідати вимогам діючих стандартів, технічних умов (ТУ), а такожноменклатурі матеріалів.
Модель і конструкція виробів повинна відповідатизатвердженому зразку, ТУ або технічним описам (ТО), кресленням і технічнійдокументації по малюнку, формі і призначенню.
Вставки з напівкоштовних каменів повинні мати рівномірно прополированну і блискучу поверхню. Вставки з штучно вирощеного повинні бути гладкимиі не мати на поверхні подряпин.
Вироби з дорогоцінного метолу не повинні мати раковин,тріщин, вм'ятин, заусенцев, шерховатостей, гострих кромок, слідів роботи інструменту, облояі царпапин на лицьовій поверхні. На поверхні виробів іззолота 958-й проби допускаються незначні ризики і сліди роботи інструменти накромках, не погіршуючі зовнішнього вигляду виробу.
У виробах з дорогоцінних металів, виготовлених методомлитва по моделях, що виплавляються, не допускаються на лицьовій поверхні більше5 пір діаметром більш 0,4мм і глибиною більш 0,2мм; при цьому відстань міжпорами повинно не менше 5мм. Вироби з дорогоцінних металів не повинні мативідхилень маси більш ніж на +15% номінальної маси виробу.
Емалеві покриття на виробах з дорогоцінних металів повиннібути рівномірними, надійними, без помітних неозброєним оком пропусків,просвітів, подряпин і плям.
Художня обробка і форма виробів повинна відповідати їхпризначенню, забезпечувати зручність користування і відповідати сучасниместетичним вимогам.
Форма кілець повинна бути правильною, краї гладкозаправлені, касти припаяні без перекосів і строго відповідати розміру каменя(вставки), крапани гладко є заправлений і не повиннідряпати руку.
Замки у сережок повинні бути однакового розміру, щільноприпасує, вільно відмикатися і закриватися із защипуванням, отвір для замка ускладного замка – строго в центрі деталі, вільний кінець гачка – добрезаправленим, не мати гострих кромок, вушки в сережках зпідвісками – міцними, різьблення замка повинне бути повним, без пропусків ізривів, камені (вставки) повинні бути парними за розміром, квітнуограновуванню.
У брошок шпильки повинні бути пружними, кінці їх –загостреними правильним конусом, без заусенцев, слідівзапилення, а також повинні виключати можливість самовідкривання і не виступатиза межі габаритів виробу.
Браслети для годинника повинні бути еластичні у вигині вербпружині, браслети з ланок (глидерні) – міцно сполученими, ланки розтяжкиповинні рівномірно переміщатися і після розтягання вільно приймати початковеположення, клямка замка повинна добре пружинити і без зусиль защипуватися. Занаявності у браслета запобіжника останній перевіряється на міцність. Довжинабраслетів від 130 до 190мм повинна бути кратною 5 і 7,5.
Намистини повинні бути без сколовши, тріщин, подряпин, затертостей, граней, а в отвори для ниток є розташований в центрі намистин і немати ріжучих кромок (щоб не перетиралася нитка).
Деталі для кольє повинні бути міцно сполучені і забезпечувативільну рухливість, а замокав – міцний замок ланцюжка і легко відкриватися,кріплення кольє і кулона до ланцюжка – надійне.
Кришки медальйонів повинні щільно прилягати один до одногобез перекосів, шарнірне з'єднання – забезпечувати рухливість кришок привідкриванні медальйона, а замокав – щільне з'єднання кришок медальйона.
Кришка і корпус пудрениць повинна щільно прилягати один доодного без перекосів і зазорів, кришка не повинна відкриватися довільно, а увідкритому вигляді повинна триматися по відношенню до корпусу під кутом 900;дзеркало чисте без плям, подряпин і сколовши, міцно заправлене.
Запонки з човником повинні мати еластичну пружину, запонкиз м'яким з'єднанням (ланцюжком) і запонки без пружин – легко обертатися в заштифовці шарніра, а човник – не опускатися без натиску на нього.
У ланцюжків всі деталі повинні бути міцно сполучені міжсобою, ланки ланцюжка — жваві, ланцюжок повинен володіти максимальноюгнучкістю, текучістю і при схилі мати строго вертикальний напрям, безугловатостей. Замок ланцюжка при натиску повинен вільно відкриватися ізакриватися, а замок – добре пружинити.
Паяні ланцюжки повинні утримувати статистичне зусилля нарозрив не менше 0,26кг при діаметрі дроту до 0,35мм і 1кгс (9,8Н) – при їїдіаметрі більш 0,35мм.
Портсигари і сигаретниці повинні бути з кришками, щільноприлеглими одна до іншої, без перекосів і зазорів; замокав при натиску піддавкиповинен легко відкриватися; шарнір – бути добре припасує і правильнозаштифтован, внутрішні ранти і інші частини портсигара і сигаретниці повинніщільно припасувати до кришки, а вушки для гумок – знаходитися на одному рівні.
В парних виробах (сережки, запонки), багатопредметнихгарнітурах і приладах предмети повинні бути однаковими формою, розмірам ізабарвленню, малюнку, квітну і ограновуванню вставок, а також по виду оправи.

3. Методика оценки современных ювелирных изделий
3.1 Рекомендації за оцінкою ювелірних виробів
Базова вартість виробів визначається як сума матеріальноївартості дорогоцінних матеріалів, вставок з коштовних і виробів каменів ітрудовитрат на виготовлення виробу.
Вартість дорогоцінних металів визначається відповідно доцін світового ринку (на момент оцінки, по пробах за грам), де за основурозрахунку узята вартість тройскої унції (31,1г)відповідного дорогоцінного металу, визначувана по спеціальнійдовідково-інформаційній літературі. Базова вартість дорогоцінного металу зурахуванням первинних трудовитрат і безповоротних втрат визначається поформулі:
Число грамів дорогоцінного метал хйого проба х вартість грама металу даної проби х коефіцієнт доведеннявідпускної ціни дорогоцінного металу до оптової оцінки.
В середньому коефіцієнт рівний 1,24.
Оцінка діамантів проводиться за діючим оптовим валютнимпрейскурантом на діаманти.
Розрахунок вартості каменів виробів, що використовуються вювелірних цілях, проводиться згідно прейскурантам, опублікованим в періодичнихвиданнях: «langnp1033Gemstonelangnp1033langnp1033 langnp1033Price langnp1033Report», «langnp1033Michelsenlangnp1033langnp1033 langnp1033Gemstone langnp1033Index».
Вартість трудовитрат на виготовлення виробу визначається порезультату діагностики методу виготовлення. Для внекатегорийних виробіврекомендується застосовувати коефіцієнти, що підвищують, ураховуючи історико-культурнузначущість творів. Кожний експертнесе персональну відповідальність за оцінку виробів відповідно до своєїспеціалізації і кваліфікації, що повинне знайти віддзеркалення в документах, щоскладаються їм. Оцінка проводиться в доларах США.
3.2 Оцінка ювелірних виробів з діамантами
1. Собівартість виробів визначається як сума вартості дорогоціннихметалів, діамантів, трудовитрат на виготовлення виробу і закріпку.
2. Собівартість дорогоцінного металу у виробівизначається виходячи з ціни 1г металу з урахуванням коефіцієнта доведеннявідпускної ціни дорогоцінного металу до оптової оцінки, помноженої на масувиробу, зменшену на масу коштовних каменів.
3. Виріб, виконаний з двох металів, оцінюють як вирібз основного металу з надбавкою вартості деталей з додаткових металів.
4. Показники якості діамантів визначаються поТУ-25.07.1319-77.
5. Роздрібна оцінка передбачена на діаманти круглі17-гранні, круглі 33-гранні, круглі 57-гранні з геометричними параметрами групиА. Діаманти інших форм оцінюються виходячи з оцінок відповідних круглих57-гранних діамантів із знижками відповідно до діючого прейскуранта.
6. Діаманти, дрібні, що мають, сколи шпильки, ребра іінші незначні механічні пошкодження, оцінюються із знижкою 20%.
7. Діаманти, мати сколи, відхилення від пропорцій ісиметрії, усунення яких вимагає переогранки, зовнішню тріщину на майданчику,оцінюються із знижкою 40%.
8. Діаманти, не відповідаючи сучасним ТУ, оцінюютьсяіз знижкою 50%.
9. Алмази ограновування «троянда», діамантиспрощеного ограновування з кількістю граней менше 17 оцінюються за цінами надіаманти Кр-17 із знижкою 50%.
10. Ціна пикированних діамантів без «гри» (по ТУ можуть мати сколи) за карат при масі до 0,33кар-120долл., при масі зверху0,30кар-230долл.
11. До безбарвних діамантів (langnp1033І група кольору) можна відносити тільки діаманти, що не мають голубоїлюмінесценції.
3.3 Оцінка ювелірних виробів із смарагдами, рубінами,сапфірами, природними перлами
1. Собівартість виробів визначається як сума вартостідорогоцінних металів, трудовитрат на виготовлення виробу і закріпку смарагдів,рубінів, сапфірів, природних перлів.
2. Собівартість ювелірних виробів, в яких присутній ідіаманти, визначається по методиці, висловленій в попередньому розділі, і донеї додається вартість кольорових каменів.
3. Базова вартість дорогоцінного металу у виробівизначається виходячи з ціни 1г металу з урахуванням коефіцієнта доведеннявідпускної ціни дорогоцінного металу до оптової ціни, помноженої на масувиробу, зменшену на масу коштовних каменів.
4. Визначення показників якості рубінів, сапфірів,природних перлів проводиться згідно опису груп дефектності, кольору в скупномупрейскуранті №111 від 1991г.
5. Визначення показників якості смарагдів проводитьсязгідно ТУ 95.335-88 «Смарагди природні, оброблені».
6. Смарагди, рубіни, сапфіри ограновані, не відповідні3-й групі чистоти, оцінюються по 1-й групі чистоти кабошонів.
7. Коштовні камені, що мають зовнішні дефекти,оцінюються з наступними знижками, в %:
20 – за нерівномірність і плямистість забарвлення, дихроизм (у сапфірів);
30 – за подряпини, дрібні сколи, недоогранки, незначні потертості, відхилення в симетрії;
50 – за значні сколы і інші дефекти,легко видимі неозброєним оком.
8. Коштовні камені, що не мають товарного виглядучерез потертості грані, а також колені, оцінюються по кабошонам 2-й групи чистоти останньої групи кольору.
9. Смарагди інших форм ограновування, окрім «каре»,прямокутній, кабошон, оцінюються із знижкою 25% від ціни на прямокутнісмарагди. Смарагди прямокутного ограновування з числом граней більше 49оцінюються з надбавкою 20%.
10. Александріти оцінюються по основних показникахякості смарагдів з урахуванням ступеня дихроизма.
3.4 Оцінка ювелірних виробів без вставок
1. Собівартість виробу визначається виходячи з ціни 1гметалу з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ціни дорогоцінного металудо оптової оцінки, помноженої на масу виробу і на націнку виробника (останнязалежить від об'єму робіт, що вимагається для виробництва виробів). Длявизначення націнки виготівника на виріб, що має складну литу форму, потрібнопомножити дійсну вартість металу на 2,25 для того, щоб врахувати час,необхідний для виробництва і виготовлення воскової моделі. Для литих виробів,що мають роз'ємні з'єднання (сережки, брошки, підвіски, браслети), дійснувартість металу рекомендується помножити не менше ніж на 2,5. Для виробів здвох — і трибарвного золота дійсну вартість металу рекомендується помножити на2,2. Примітка.При визначенні продажної ціни виробу в комісійних магазинах необхідноураховувати попит і пропозицію.
2. При оцінці литих і штампованих виробів з срібларекомендується загальну масу виробу помножити на дійсну вартість металу даноїпроби з урахуванням наступних коефіцієнтів:
для штампованих виробів – 2,0;
для штампованих виробів з додатковою
гравіюванням – 3,0;
для виробів з черню – 4,0;
для виробів з емаллю – 4,0.
3.5 Історико-художня оцінка виробів
1. Вироби, що мають особливу історичну і художнюзначущість, оцінюються комісією.
2. При оцінці витворів ювелірного і каменерізногомистецтва, а також творів дрібної пластики, що мають історико-художнє значення,необхідно ураховувати оригінальність задуму, рівень виконання, складністьмоделі, нове в технології, комплектні виробу, рідкість, підвищений антикварнийпопит. Експертній комісії надається право у виняткових випадках встановлюватинадбавки до оптової оцінки до 100% і вище.
3. При визначенні коефіцієнтів, що підвищують, інадбавок в % до собівартості необхідно ураховувати:
час створення;
набір клейм (міське клеймо, клеймо пробірного майстра з датоюабо без);
клеймо майстра;
клеймо фірми;
легенду;
документально підтверджену історію предмету;
стильові ознаки;
особливості, дозволяючі виявити почерк майстра або фірми;
типовість (характерна для часу виготовлення);
рідкість (для часу битованння).

Висновок
Ювелірні товари – це високохудожні вироби тонкоїроботи, виготовлені з дорогоцінних металів і їх сплавів, коштовних,напівкоштовних, виробів, штучних і синтетичних каменів, а також рогу, кістки,художньої емалі, скла, фарфору, кераміки і інших матеріалів вживаних длядекоративних цілей.
Ювелірне мистецтво виникло в глибокій старовині. Донас дошли якнайтонші прикраси, пишно декоровані різноманітні кубки і чаші,виготовлені із золота за декілька тисячоліть до нашої ери.
Друга половина 19-го сторіччя, і особливо рубіж 19 і20-х століть, була часом виняткового розквіту російського мистецтва, і у томучислі періодом значних успіхів вітчизняної ювелірної справи, коли 4,5 тисячіфірм, фабрик і майстерних практично на 95% забезпечували внутрішній ринок ювелірнихтоварів. Роботи майстрів кращих з них, що трудилися на ювелірні будинкиСазікова, Оловянішникова, Феберже, Боліна, Овчинникова і інших, безперечно,стали одним з символів блискучої пори Срібного століття російської художньоїшколи.
Процес оцінки ювелірного виробу з коштовними каменямиполягає в оцінці вартості металу, каменів і трудовитрат на виготовлення цьоговиробу Важливі діагностика вставок, визначення їх якісних характеристик,оскільки різниця у вартості, наприклад, синтетичних аналогів коштовних каменіві природних каменів величезна. Необхідно також розрізняти метод виготовленняювелірного виробу, оскільки вартість серійного виробу або виробу, зробленогоуручну, різко відрізняється. Знання стану ринку ювелірних виробів необхідне длярозуміння процедури їх оцінки.
Детальне вивчення властивостей ювелірних каменів ідорогоцінних металів ювелірного виробу дозволяє об'єктивно оцінити йоговартість.
Наявність клейм і именників на ювелірному виробі, знання особливостей їх присутності і поєднаннядозволяють використовувати їх при проведенні комплексної експертизи.
Процес оцінки ювелірного виробу складається з наступнихелементів:
· попередній огляд виробу;
· зважування, опис виробу;
· визначення проби;
· діагностика вставок;
· визначення маси вставок;
· визначення вартості вставок;
· визначення вартості дорогоцінного металу;
· визначення методу виготовлення;
· визначення поліпшень;
· визначення вартості трудовитрат;
· визначення вартості ювелірного виробу.
Роздрібні ціни на ювелірні вироби з дорогоцінних металів зкоштовними каменями в основному встановлюються на підприємствах-виготівникахіндивідуально на кожний виріб з урахуванням цінності закріплених каменів, масидорогоцінного металу, складності художнього виконання виробу, виробничих витраті податку з обороту. Для цього підприємство-виготівник складає акт-калькуляцію,який підписується комісією і затверджується директором підприємства.
До кожного ювелірного виробу з коштовними каменямиприкріпляється на нитці етикетка і пломба. На етикетці указуєтьсяхарактеристика закріплених каменів (шифр — скорочена характеристика), масакаменів в каратах, групи кольору, дефектності, якості геометричних параметрів,маса дорогоцінного металу і роздрібна ціна виробу згідно акту-калькуляції.

Список літератури
1. Базилевич В.Д. Развитие украинского рынка –стратегический фактор капиталообразования// Финансы Украины. – 1998. — №3 – с.13-20.
2. Базилевич В. Ювелірний ринок України. — К.: Знання, 1998.—374 с.
3. Дронова Н.Д., Аккалаева Р.Х. Оцінка ринковоївартості ювелірних виробів. Серія «Оцінна діяльність». – Д.: Справа,1998. – 160 с.
4. Орловский Э.И. Товарознавство ювелірних товарів ігодинника. – Х.: Економіка, 1983. – 176 с.
5. Плешев А.М. Класифікація і асортимент ювелірнихвиробів. Кооперативна торгівля ювелірних виробів. – М.: 1978
6. Романова Л.Ф. Сучасне ювелірне мистецтво. – Ж.:1994
7. Сурсяков В. Н. Система сертифікації ювелірнихкаменів. – К.:1999
8. Шаталова И.В., Скурлов В.В. Асортимент вітчизняноїювелірної промисловості.- К.: 1990
9. Шепелев А. Ф. и др Товароведение и экспертиза ювелирных товаров. –Ростов–на-Дону, 2001
10. Ювелірні товари. Комерційне товарознавство. – К.:2000