Фірма в умовах монополістичної конкуренції

Міністерствоосвіти і науки УкраїниЧеркаськийДержавний Технологічний ІнститутКафедраекономічної теоріїФакультет економікиі управлінняКонтрольна робота
з мікроєкономіки
на тему:”Фірма в умовахмонополістичної
конкуренції”.
 
Перевірив                                                  виконавстудент         
викладачкафедри                                    1курсу феу групи зу-112
ТерноваЛ.Ю.                                           ШкарбанС.В.                                  
Черкаси 2002Зміст
                                                                                                                                            
Фірма-основна ланка економіки поняттякатегорії «фірма»
 
Монополістична конкуренція
 Особливості формуваннядоходів фірми за умов монополістичноїконкуренції

Фірма-основна ланка економіки
поняттякатегорії «фірма»
Термін «фірма» досить частоповторюється і в економічній літературі, і в побуті. Між тим у зако­нодавствіУкраїни такої категорії немає взагалі. Замість неї використовується поняття «підприємство».На Заході в економічній практиці термін «фірма» вживається як узагальнююче,ширше поняття, що може включати ряд підприємств та виробництв. Окрім того,фірмою називають і різні багатопрофільні компанії й організації, що мають наметі комерційні цілі. Самий термін «фірма» походить від іта­лійського /firma—підтверджуючий підпис на документі.
Отже, фірма — це господарська організація, що пере­творюєвихідні ресурси на кінцевий продукт шляхом оп­тимального комбінування чинниківвиробництва. Ціль діяльності — прибуток, невід'ємний чинник — господар­ськийризик.
Фірма разом із розвитком ринкового господарствапройшла тривалий шлях трансформації. Зазнали значних змін цілі фірми.Традиційна фірма, описана класиками політичної економії, керувалася принципоммаксимізації прибутку. Максимальний прибуток досягався зниженням витрат.Господарська одиниця тоді була індивідуалізова­ною власністю, тобто належалаодному підприємцю. З появою акціонерного та інших різновидів сумісноподі-леноївласності відбулося відокремлення управління від власності. Відповідно до вимогнової економічної епохи перетворювалася і природа фірми, зазнали змінтеоретичні уявлення про її цілі.
 Сучасні теорії фірми
Менеджерські теорії фірми вису­вали як мету на перше місце(крім прибутку) ідеї максимізації яко­гось одного, найважливішого показника.Таким міг бути, наприклад, обсяг продажу. Його максимізація забезпечу­вала нетільки виживання фірми, а й гарні перспективи для подальшого зростання. Томузавоювання ринку ста­новило для такої фірми стратегічну задачу. Зрозуміло, невипускалися з уваги й інші показники (рентабельність, розмір дивідендів таін.).
Одне з нових уявлень про напрямок розвитку фір­ми — багатоцільовітеорії, коли максимізується кількп показників. Серед них — перспективазростання фірми, ціна акцій, розмір прибутку, обсягвиробництва. Можна назвати ще й напрямок, який у літературі здобув назву біхевіористичноїтеорії. Мета фірми відповідно до поведінки об'єктів і суб'єктів процесувиробництва — досягнення певного рівня за основними показниками. Серед них —обсяг продажу, рівень рентабельності, розмір диві­дендів, якість продукції.Фірма враховує при цьому пси­хологію поведінки споживача.
Варто звернути увагуна нову філософію фірми, що  народилася з японської практики менеджменту. Вонанабула всебічного розвитку після Другої світової війни. Цю філософіюпереконливо сформулював Мацусіта, гла­ва корпорації «Мацусіта ЕлектрикІндастріал»: «Кожній компанії, незалежно від її розмірів, слід мати певні цілі,відмінні від одержання прибутку, цілі, що виправдову­ють її існування. Їйнеобхідно мати власне покликання в цьому світі».
Видифірми
 На Заході розрізняють три основ­них види: фірми, що належатьод­ному власнику, партнерства та корпорації. На одноосо­бові фірми, де власниккапіталу — єдиний власник, при­падає левова частка загальної кількості фірм.Наприклад, у США таких фірм 74% ( без фермерських господарств аграрногосектора). Основна діяльність — роздрібна тор­гівля, будівельна індустрія. Протеподібний, найпошире­ніший тип підприємств має незначну частку у грошовихнадходженнях, поступаючись корпораціям за таким по­казником у десятки і сотніразів. Разом із тим значні пе­реваги одноособових фірм відтворюють знову й зновта­кий тип господарства. Які ж це переваги? Насамперед, легкістьрозпочинаннясвоєї справи. Особливо там, де існує реєстраційний, а не дозвільнийхарактер фіксації нових компаній з боку владних структур. А також спрощений процесліквідації: фірма припинила своє існування — і жодних проблем (залишаємо задужками наступні проб­леми власника). Власник вільний у виборі напрямкубізнесу, незалежний у прийнятті рішень, не підзвітний управлінським структурам,задовольняється невелики­ми доходами, але цінує свою незалежність. Окрім того,він працює на себе, на свою родину, а не на третіх осіб. Головний недолік —повна відповідальність за наслідки господарсько-фінансової діяльності.Банкрутство фірми — розорення її власника.
Інша форма — партнерство чи товариство, де на паях об'єднується капіталкількох підприємців. Перевага в порівнянні з індивідуальною формою — об'єднаннязу­силь і поділ ризику, недолік — необмежена відпові­дальність не тільки засебе, а й за партнера. У разі виходу зі справи партнера його пай викупаєтьсяабо колегами, або третьою особою. Зустрічаються і партнерства з обме­женоювідповідальністю. Вони позбавлені названих ра­ніше недоліків, зберігаючи усіпереваги.
Третя форма — корпорації. У США вони становлять 4% від загальноїкількості фірм при 89% загального обо­роту. Корпорація — це фірма, у якійвласність розділена на частини і відповідальність кожного обмежена йоговнеском, тобто це товариство з обмеженою відповідаль­ністю. І в цьому — одна знайважливіших переваг корпо­рації у порівнянні з іншими типами підприємств. Тутвтілена аристотелівська ідея єдності протилежностей — індивідуалізму таколективізму. Вона є ідеальною фор­мою для дрібних вкладників, які, поєднуючикапітали, створюють велику фірму. З огляду на те, що акціонери не можутьзазнати більших збитків, ніж вкладені ними у справу капітали, вони відчуваютьсвою захищеність від ризику. 'Юридична незалежність фірми зумовлює і сво­бодудій її суб'єктів, що входять до неї чи залишають її за власний бажанням.Корпорації не позбавлені певних недоліків. Високі (тепер і в Україні) витратита складність організації і при­пинення діяльності корпорації. Подвійнеоподаткуван­ня — прибутку корпорації та виплачених дивідендів. Кор­пораціїзазнають тиску зовнішніх чинників: конкуренції всередині країни і на світовомуринку (для розвинених країн це одне й те саме), науково-технічний прогрес, кот­рийстимулює безупинну гонку, яка потребує нових тех­нологій, техніки і багато чогоіншого, що змушує корпо­рації постійно тримати себе у формі. Незначнерозслаб­лення — і можна опинитися на узбіччі великого бізнесу.
Існує думка, що проблеми, з якими стикаються великі корпорації, можутьпризвести їх до сумного кінця, що нагадує долю динозаврів. Недарма їх іноді йназивають динозаврами. Негнучкі, неповороткі, нездатні до швид­коговідновлення, вони нерідко уступають мобільним, динамічним середнім фірмам, щоне потребують великих інвестицій, величезної армії працівників, вільні віддов-гострою, не страждають хворобами монополізму. Томас Пітере та РичардУотермен пишуть:
«Громіздкі плани досліджень і розробок поступають­ся дрібномувиробництву, де працюють люди, які знають, чого хочуть. Манія на всьомузаощаджувати позначаєть­ся на якості. Бюрократична ієрархія та гарнікостюми-трійки витісняють звертання на ім'я. Робота суворо відповідно дотовстих книг інструкцій і розпоряджень, що заміняють ініціативу кожного. Якбиможна було до­сягти максимальної ефективності технологічних про­цесів, якби всіпостачальники здійснювали безперебійні постачання та робили їх вчасно, якби небуло прогулів, якби справі не заважали невдалі взаємодії люде^ то ве­ликіпідприємства переважували б малі».
І все ж таки можна погрішити проти істини, якщо не зазначити величезнихпереваг великого виробництва. По-перше, здійснюються інтеграція науки звиробницт­вом, внутрішньозаводська спеціалізація, використовується устаткуваннявеликої потужності, випускаєть­ся широка номенклатура товарів. По-друге,досягається зниження собівартості, зростання доходів, тобто все те, що є уфірмі ЗМ.
Цікаву класифікацію фірм запропонував швейцар­ський експерт змаркетингу Фризевінкіль. На основі досліджень різних фармацевтичних компаній за32 по­казниками він виділив п'ять основних типів фірм і дав умовні назви: «горділеви», «могутні слони», «неповороткі бегемоти», «хитрі лиси», «сірі миші».
Фірми «горді леви» відрізняються великими розміра­ми. Такікорпорації умовно можна віднести до технологіч­них та організаційно-економічнихмонополій. Це дає їм реальні переваги у жорстокому конкурентному середо­вищі.Вони є прикладом динамічної, агресивної політики у верхньому ешелоні бізнесу.«Леви» не зацікавлені в інтеграції з іншими фірмами, не кажучи вже про угоди зними. Значні інвестиції в нову техніку і технологію збері­гають для них гарні перспективина лідерство. Еволюція таких фірм приводить їх у стан «могутнього слона».Кор­порації типу «слонів» уже не мають колишньої агресив­ності і динамізму, аледосягають підвищеної стабільності. Її забезпечують ефект масштабу,диверсифікація, широ­ка мережа філій всередині країни і за її межами.Фірми-«слони» свідомо уникають честі бути першими в розробці нововведень:коштує це дуже дорого, віддача приходить не відразу, а ризик першопрохідниказначний. Тому така фірма нерідко використовує свої можливості, щоб пере­хопитинововведення, відтіснити новатора. Президент концерну «Соні» Акіо Морита писав:«Ми виробляємо новий продукт, і якщо вийде саме так, вони («могутні сло­ни»— авт.) викидають на ринок аналогічний продукт та отримують вигоду віднаших зусиль» («Зроблено в Японії»). Нерідко буває так, що «могутні слони»втрача­ють колишні позиції, перетворюючись на «неповоротко­го бегемота».Головна причина цього — організаційна.Ускладнена структура управління безчіткої взаємодії і механізму зворотного зв'язку призводить до того, що «могутніслони» із жахом усвідомлюють свою безза­хисність перед лицем повільновизріваючих економіч­них проблем.
Чудовим прикладом цього є корпорація «Крайслер», що опинилася на межібанкрутства. Лі Якокка, який очо­лив напівживу корпорацію, згадує: «Усіпроблеми кор­порації «Крайслер» фактично зводилися до загального знаменника:ніхто не знав, що їх спричинило. Тут не існу­вало єдиної команди, буланекерована група індивідуаль­них гравців». Корпорація мала 35віце-президентів, і ко­жен з них «біг своєю власною стежкою», діяв сам по собі.Як наслідок цього — омертвіння значної частини капіта­лу в напрямках, щовтратили перспективу, погіршення якості, зростання витрат та збитків. Досвід«Крайслера» свідчить про можливість санації і виходу з кризового ста­ну, хочареальна й утрата колишніх позицій.
Фірми «хитрі лиси» живуть, і досить непогано, спе­ціалізацією,здійснюючи успішну нішеву політику. Ліди­руючи у випуску 2-3 видів продукції тамаючи достатні фінансові ресурси, вони успішно відбивають атаки кон­курентів,залишаючи освоєні ніші недоступними для ата­куючих. Маючи в запасі «домашнізаготовки» на випа­док кризи, «лисиці» з честю переборюють труднощі.
За умов погіршення економічної кон'юнктури неза­видною є доля фірм «сірихмишей». Відсутність чи низь­кий рівень спеціалізації — головна причинаїхніх невдач. Вони стикаються із труднощами збуту, зниженням дохо­ду, щозакриває для них перспективи на оновлення про­дукції. «По суті такий бізнес — як життя метелика-одно­денки, що вже завтра буде тремтіти, гадаючи, чи зали­шитьсявін живий післязавтра». Оригінальна точка зору, підкріплена конкретним аналізому вузькій сфері діяль­ності.
Монополістична конкуренція
 
Ознакимонополістичної конкуренції
Монополістична конкуренція— вид конкуренції, що може виник­нутиза великої кількості продавців, що реалізують диференційовану про­дукцію наринку з вільним входом та виходом для нових виробників.
Прикладомринків з монополістичною конкуренцією у США є ринки трикотажу, жіночого одягу,взуття, ювелірних виробів.
Докладнішеознаки монополістичної конкуренції можна сформулюва­ти таким чином:
1)ринок складається з відносно великої кількості продавців, кожен з яких володієневеликою (але не нескінченно малою) часткою ринку;
2)товар кожного продавця є недосконалим замінником товарів інших фірм;
3)встановлюючи ціни, продавці не враховують реакцію конкурентів;
4)ринок не має бар'єрів для входу та виходу.
Монополістичнаконкуренція має ознаки як і монополії, так і доскона­лої конкуренції. На ринкумонополістичної конкуренції кожна фірма контролює ціну на свій товар (ознакамонополії) і водночас є багато фірм, що постачають схожий товар (ознакадосконалої конкуренції).
 
Короткостроковийперіод
Укороткостроковому періоді по­ведінка фірм, що працюють за умов монополістичноїконкуренції, не відрізняється від поведінки фірми-монополіста. Це пов'язанонасампе­ред з диференціацією продукції на ринку монополістичної конкуренції.
Кожнафірма розглядає криву по­питу на свою продукцію як незмінну і намагається максимізуватиприбу­ток(рис. 1). Умовою мак­симуму прибутку є, як і за монополії,рівність граничного доходу та гра­ничних витрат.
 Рис. 1 Монополістична конкуренція укороткостроковому періоді
                                       />

Довгостроковийперіод
Удовгостроковому періоді фірми можуть входити та виходити з га­лузі. Як і задосконалої конкуренції, сигналом для входу-виходу з галузі с прибуток. Якщофірма має змогу отримувати прибуток у галузі, вона прямує до неї. Якщо фірматерпить збиток, то вона шукатиме щастя в іншій галузі. Вхід у галузь та вихід знеї зміщують криву попиту Для кожної фірми. Справді, нові конкуренти відтягуютьна себе частку попиту, а отже, крива попиту для фірми зміщується ліворуч тавниз. Якщо конкуренти залишають галузь, то крива попиту зміщується упротилежний бік (вгору та праворуч).
Можнавиписати такий логічний ланцюжок:
прибуток ­ ( ¯ ) ­­ ¾ кількість конкурентів­( ¯ ) —попит ­ ( ¯ ) ¾
 
— прибуток ­ (  ¯ )
Кількістьконкурентів, від яких залежить попит, буде незмінною лшае за відсутностіприбутку у фірм. Ця ситуація кваліфікується якрівновагна ринкумонополістичної конкуренції і має графічну модель, що відображенана рис.2
                       
Рис 2.Довгострокова рівновага за умовмонополістичної конкуренції
                                               />
Нацьому рисунку Dпозначає початковий попит. D' — попит за рівноваги галузевого ринку. MR та MR' означають відповідно лінії гра­ничнихдоходів за початкового ста­ну галузевого ринку та у стані рівно­ваги, Qта Q* — обсяг виробництва фірми започаткового стану галузе­вого ринку та у його стані рівнова­ги. Короткостроковарівновага по­значена через E0 ,довгострокова — через E*. Точка короткострокової рівноваги Eрозташована над кри­вою середніх витрат,отже, наявний прибуток. Точка довгострокової рівноваги E* — на кривій середніх витрат, тобтоприбуток у довгостроковому періоді відсутній.
Графічнийаналіз дає підстави для висновків щодо властивостей стануфірми за умоврівноваги галузевого ринку монополістичної конкуренції
• яку короткостроковому, так і в довгостроковому періоді фірма обирає обсягвиробництва, виходячи з умов рівності граничного доходу та граничних витрат;
• укороткост; новому періоді можливий варіант одержання прибутку фірмою;
• удовгостроковому періоді (за рівноваги галузевого ринку) прибуток нульовий;
• зпопереднього випливає, що лінія попиту фірми у довгостроковому періоді єдотичною до кривої передніх сукупних витрат;
•ціна па продукцію фірми за умови прибутковості у короткостроково­му періодіперевищує ціну у довгостроковому періоді;
•обсяг виробництва фірми за умов її прибутковості у короткостроко­вому періодіперевищує обсяг її виробництва у довгостроковому періоді.
Важливимтакож є порівняння рівноваги галузевого ринку у довго­строковому періоді заумоз досконалої та монополістичної конкуренції.
Середважливих відмінностей цих двох видів конкуренції такі:
• навідміну від досконалої конкуренції за монополістичної конку­ренції рівновагагалузевого ринку вже не забезпечує мінімуму середніх сукупних витрат;
•ціна на продукцію за монополістичної конкуренції перевищує гра­ничні витрати.
Останняриса монополістичної конкуренції пояснює схильність фірм до розширення кола їхспоживачів, оскільки це збільшує їх прибуток.
12.3.4.Модельний аналіз
Заумов довгострокової рівноваги крива попиту є дотичною до кривої середніхсукупних витрат.
Отже,якщоР(Q)— обернена функція до функції попиту, то
 
АТС'(Q) = Р'(Q).                      1
Спадфункції попиту, а отже, і функціїР(Q) обумовлює
 
P¢(Q).                                 2
 
Об'єднуючії(1) та (2), можна дійти висновку, що у стані довго­строковоїрівноваги ринку монополістичної конкуренції фірмане досягає мінімумусередніх сукупних витрат.
 Зумов рівновагії окремої фірми маємо
MR(Q)=MC(Q).
ОскількиМR(Q) Q), то
 
Р(Q)>MC(Q),
 
тобтоціна рівноваги перевищує граничні витрати.
Важливоюрисою досконалої конкуренції у довгостроковому періоді є рівність середніхсукупних та граничних витрат. Цього не спостерігати­меться за монополістичноїконкуренції. Для того, щоб у цьому впевни­тись, згадаємо правиладиференціювання і ще раз перекопаємось, щоб у цьому впевнетисть, згадаємо правила диференціювання іще раз переконаємося, що
 
АТС'(Q) = (ТС'(Q)Q— ТС(Q))/Q2.
 
 Використовуючи (1), маємо
(TC¢(Q)Q – TC(Q))/Q2=P¢(Q)
Звідси
 
ТС'(Q)Q-ТС(Q)=Q2Р'(Q),
 
ТС'(Q)-ТС(Q)/Q=QР'(Q),
або
 
МС(Q) — АТС(Q) =QР'(Q).
ОскількиР'(Q) , то
 
МС(Q) Q).
Цеще одна відмінність монополістичної конкуренції від досконалої.Особливості формування доходів фірми за умов монополістичної конкуренції
 
Монополістична конкуренція, як відомо, є однією із форм недосконалоїконкуренції. Тому вона втілює у собі певні властивої чистої конкуренції імонополії. З одного боку, фірми функціонують на ринку з десятками конкурентів,а з іншого — володіють монополією на випуск і реалізацію власногодиференційованого продукту, тобто продукту із певними особливостями.
З'ясовуючи особливості ціноутворення і формуваннядоходів фірм за ситуації монополістичної конкуренції, скористаємось графічнимметодом.   Графік   показує,   що   першою  особливістю  ринку монополістичноїконкуренції є більша еластичність попиту у залежності від ціни — попит близькийдо цілком еластичного, адже існує багато замінників товару фірми, тому покупцілегко відмовляються від купівлі даного диференційованого продукту при зростанняціни на нього на користь товарів-замінників (диференційованого продукту  іншихконкурентів). У ситуації чистої монополії цього відбутись не може, адже продуктфірми-монополіста унікальний, не мас близьких замінників.