Вступ
Ефективність функціонування економічноїсистеми в значній мірі залежить від оптимального поєднання в ній малого,середнього й великого бізнесу. Чим стійкіша позиція малого бізнесу в економіцій чим активніше його участь у ринковій конкуренції, тим сильніша протидія, якувін здійснює щодо тенденції монополізації ринку, яка властива великому бізнесу.У періоди спаду кон'юнктури саме малий бізнес впливає на виробництво, поглинаючизростаюче безробіття й пом'якшуючи удари, які криза наносить окремим галузям тарегіонам.
Адаптивність закладена в самій природі малогобізнесу. Головною перевагою малих підприємств в умовах сучасного ринку є більшгнучка, чим у великих, реакція на швидко змінюваний попит: уміння «вловити»виникаючі потреби й відреагувати негайною мобілізацією своїх ресурсів і можливостей.
Однак вразливість ринкових позицій малогобізнесу, обумовлена порівняною слабкістю його фінансової бази, потребує віддержави надання цьому сектору активної й багатобічної підтримки, без чогоускладнюється використання наявного в нього потенціалу. Злам старихорганізаційних структур в економіці України, ліквідація сформованихгосподарських зв'язків, відсутність детально проробленої концепції переходу донових ринкових відносин, гостра нестача професійно підготовлених кадрів,політична й економічна нестабільність — всі ці проблеми значно ускладнюютьрозвиток підприємницьких відносин.
Дані Інституту стратегічного аналізу йрозвитку підприємництва (ІСАРП) свідчать про наявність різних за характеромстратегій адаптації підприємств малого бізнесу в умовах політичної, економічноїй соціальної нестабільності. Як правило, ці стратегії носять стихійний характер(«метод проб і помилок», відхід в «тіньову економіку» і т.д.),що не йде на користь розвитку економіки в цілому. Перехід від стихійнихадаптаційних стратегій до більш осмислених й економічно обґрунтованих єнайважливішим завданням розвитку малого бізнесу.
В останні роки з'явився ряд вітчизняних ізакордонних публікацій, присвячених правовим, методологічним, методичним іпрактичним аспектами діяльності малого підприємництва. Незважаючи на значнукількість джерел, широке коло питань, пов'язаних з вдосконаленням керуваннямалими підприємствами в умовах переходу до ринкової економіки, не одержало доситьповного й системного рішення. В нашій роботі ми запропонували підхід,заснований на розробці й застосуванні економічно обґрунтованих стратегійадаптації.
Мета роботи — розробка адаптивного підходу докерування малим підприємством і дослідження ефективності його використання.
Об'єкт дослідження — мале підприємство.
Предмет дослідження — керування малимпідприємством в умовах ринкової економіки.
Виходячи із цього, у роботі поставлені йвирішені наступні завдання:
дослідження особливостей керування малимипідприємствами на основі закордонного й вітчизняного досвіду;
розробка стратегії адаптивного керування малимпідприємством на основі даних фінансового аналізу;
побудова адаптивної моделі керування малимпідприємством, що включає оптимізацію його діяльності на різних часових етапах.
Методологічною основою курсової роботи євітчизняні й закордонні джерела з питань малого підприємництва, включаючистатті, аналітичні посібники, монографії. Дослідження проводилися на основіпринципів теорії керування, широкого застосування економіко-математичнихметодів і сучасних комп'ютерних технологій.
Розділ 1. Адаптивне керування малим підприємством в умовахринкової економіки1.1 Адаптивне керування малим бізнесом. Концепція стійкогорозвитку малих і середніх підприємств
Малі й середні підприємства (МСП) являютьсобою приклад економічної системи, відмінними рисами якої є:
більша гнучкість і можливість адаптації довпливів зовнішнього середовища;
вразливість і низька правова захищеність;
обмеженість фінансових ресурсів;
невелика тривалість виробничого циклу;
спрощена модель керування.
Економічна стійкість МСП визначаєтьсякомплексним впливом факторів зовнішнього й внутрішнього середовища фірми. Стійкефункціонування МСП забезпечується оптимальним сполученням всіх цих факторів. Однимз факторів, що перешкоджають розвитку малого бізнесу є низький рівень менеджменту.У цьому зв'язку для забезпечення економічної стійкості МСП необхідневдосконалювання підходів, методів і інструментів керування, їхня адаптація доспецифіки малого й середнього бізнесу [4]. Досить ефективним є використання дляцих цілей комбінації різних механізмів керування: адаптивного, процесного,антикризового й інноваційного.
Адаптивний механізм використовується в томувипадку, коли виникає необхідність швидкого реагування на різьку змінузовнішнього й внутрішнього середовища підприємства [6]. Основна його мета — усуненняабо зменшення несприятливого впливу цих змін. Адаптивний підхід є розвиткомситуаційного й характеризується великою гнучкістю, швидким часом керуванняоб'єктом, наявністю зворотнього зв'язку. Використання даного підходу дозволяєздійснювати адаптацію не тільки об'єкта (підприємство), але й суб'єкта(керівника) і оптимізувати виробничу діяльність організації.
Антикризовий механізм полягає в тім, щобмінімізувати імовірність появи й наслідків можливих кризових явищ напідприємстві. Він являє собою систему стратегічних і оперативних заходів,спрямованих на попередню діагностику банкрутства й фінансову стабілізацію [7]. Стосовномалих і середніх підприємств ці заходи повинні включати також керування ризиками,динамічну оптимізацію фінансових, матеріальних і інформаційних потоків, вибірстратегії фінансування, а також комплекс організаційних і юридичних заходівщодо захисту бізнесу.
Процесний механізм заснований на виділеннібізнес-процесів, їхньому аналізі й удосконалюванні. Він дозволяє виявитирезерви для підвищення конкурентоспроможності компанії й ефективності їїроботи, допомагає координувати взаємодію підрозділів і дозволяє поліпшуватиякість продукції й обслуговування клієнтів. Механізми оптимізації бізнес-процесіввключають елементи процесного підходу до керування, адаптовані стосовно до МСП.У їхній склад входять [14]:
моделювання бізнес-процесів МСП і їхнійреінжиніринг;
контролінг (бюджетування, керування витратамий аналіз відхилень);
розробка й впровадження системи збалансованихпоказників для МСП.
Інноваційний механізм стійкого розвиткуприпускає реалізацію малими й середніми підприємствами конкурентних перевагвисокого порядку, заснованих на використанні нових технологій, високоїкваліфікації працівників і нових підходів у керуванні [5]. Стійкий розвитокпідприємства визначається його інноваційним потенціалом і інноваційноюактивністю [11]. Метою інноваційного керування є ріст продуктивності праці,підвищення конкурентоспроможності продукції й підприємства на внутрішньому йзовнішньому ринках, а також створення інфраструктури малого й середньогоінноваційного бізнесу, що включає в себе правові, інституціональні, фінансові йтехнологічні аспекти./> />
В рамках розробленої концепціїпередбачається використання одного або одночасно декількох із запропонованихвище механізмів, які не виключають один одного, а навпаки, взаємно доповнюють. Укожному конкретному випадку пропонується використовувати комбінаціюадаптивного, антикризового, процесного та інноваційного механізмів з різнимступенем значимості кожного з них. Наведемо схему, що відбиває детермінантистійкого розвитку МСП.
Рис.1.1 Детермінанти стійкого розвитку МСП
1. Динаміка розвитку МСП. Наприкінці 80-хроків XX століття основним механізмом керування підприємством був адаптивний. Уцей час формувалися стихійні стратегії адаптації малих підприємств, спрямованіна виживання.
Як наслідок, поряд з адаптивними механізмамипідприємства все частіше стали застосовувати антикризові механізми керування. Уцей час підприємства все більшу увагу стали приділяти процесному й інноваційномумеханізмам керування підприємством. На жаль, прикладів застосування цихсучасних механізмів керування на підприємствах малого й середнього бізнесувкрай мало. Це пояснюється інертністю мислення, складністю процесіввпровадження нових управлінських технологій і недостатністю ресурсів.
Макроекономічна ситуація. Адаптаційніможливості сектора малого бізнесу досить значні, їхнє пристосування до зміниекономічної кон'юнктури здійснюється більш швидко й безболісно, ніж у великихпідприємств. При цьому механізми керування, що забезпечують відносну стійкістьМСП в умовах зміни фаз економічних циклів повинні варіюватися.
У фазі кризи багато підприємств використовуютьадаптаційні стратегії керування, починають застосовувати антикризові механізми,і лише деякі наважуються на впровадження високо ризикованих інноваційнихстратегій спрямованих на підвищення конкурентоспроможності.
У фазі депресії представляється можливимсполучення всіх чотирьох механізмів керування: адаптивний і антикризовий — аналізпо відхиленнях, економія матеріальних ресурсів; інноваційний — пошук новихпродуктів і технологій; процесний — реконструкція й реінженірингбізнес-процесів. Пріоритетними у фазі пожвавлення й підйому є процесний іінноваційний підходи до керування МСП.
3. Життєвий цикл товару. Стадія розробкипродукту характеризується широким використанням інноваційних механізмів. Настадії впровадження представляється доцільним застосування адаптаційних іантикризових стратегій, пов'язаних з активним маркетингом і мінімізацією витрат.На стадії росту можливе застосування всіх механізмів керування, включаючи процесниймеханізм, залежно від ситуації. На стадії зрілості посилюється конкуренція,витрати на маркетинг звичайно зростають, можливе зниження цін, прибутокстабілізується або знижується. Необхідні механізми адаптивного, процесного йінноваційного керування. Спад проявляється в різкому зниженні обсягу продажів іприбутку. Потрібні термінові заходи щодо створення нових продуктів, щовключають всі можливі методи й механізми збереження стійкості підприємства.
4. Життєвий цикл підприємства. Етап зародженняхарактеризується створенням підприємства й поступовим впровадженням на ринок,відбувається техніко-економічне становлення, нагромадження активів підприємства.На цьому етапі особлива увага повинна приділятися показникам платоспроможностій фінансової стійкості. На етапі росту ділової активності важливими стаютьпоказники оборотності й рентабельності продажів, а також показники, пов'язані зперсоналом і внутрішніми бізнес-процесами. Тому досить актуальним єзастосування сучасних інструментів процесного керування. На етапі зрілостінайважливішими є внутрішні фактори, все більшу актуальність здобувають механізмипроцесного керування. Крім того, необхідно контролювати стан показниківрентабельності, оборотності, стабілізувати показники фінансової стійкості йплатоспроможності. Якщо керівництво чітко спланує свої дії, і зможе перейти наякісно новий технічний і технологічний рівень завдяки використанню інноваційнихстратегій керування, то підприємство перейде на нову криву життєвого циклу вперіод росту й відповідно уникне періоду спаду.
5. Галузева приналежність і розмірпідприємства. На більшості малих і середніх підприємствах не завжди єможливість залучення висококваліфікованих менеджерів і фахівців з розробкистратегії розвитку, і тому вибір концепції керування багато в чому залежить віддосвіду й кваліфікації керівника. Крім того, підприємство не може бутиабсолютно незалежним у своїх діях. Звичайно воно або координує свої дії врамках неформальних галузевих і міжгалузевих структур, або входить вінтегровані корпоративні структури, що задають вектор його стратегічногорозвитку. Якщо розглядати МСП у галузевому розрізі, то високотехнологічніпідприємства розуміють, що конкурентні переваги пов'язані не лише зтехнологіями, але й з сучасними методами керування. Тому вони розробляють івпроваджують сучасні підходи й технології керування, включаючи процесний іінноваційний.1.2 Керування з адаптацією
В умовах глибокого економічного спаду йзагального скорочення відтворювального потенціалу підприємств спрямованістьдержавної політики на макроекономічну стабілізацію багато в чому визначилакризові явища в соціальній сфері країни, зниження рівня добробуту населення. Виниклапотреба в перегляді шляхів і методів ведення перетворень на рівні окремихпідприємств, що формують основу сучасної економіки.
В ході розвитку ринкових відносин об'єктивнопозначилась потреба у формуванні нових структур і механізмів керування. Більшістьвеликих вітчизняних підприємств, що мали налагоджену системувиробничо-господарської діяльності, планування й обліку, виявилися нездатніадекватно й усвідомлено реагувати на умови зовнішньої середовища, які постійнозмінюються, в силу нерозвиненості ринкових інструментів гнучкого, адаптивногокерування.
У такій ситуації особливу значимістьздобувають теоретичні й прикладні дослідження, спрямовані на розробкувдосконалювання підходів і механізмів функціонування систем адаптивногокерування, які були б адекватні сформованим в країні соціально-економічним,науково-технологічним і правовим умовам.
Адаптивною моделлю системи керування називаютьтаку модель, в якій у результаті зміни характеристики внутрішніх і зовнішніхвластивостей об'єкта відбувається відповідна зміна структури й параметрів регуляторакерування з метою забезпечення стабільності функціонування об'єкта. Функцієюрегулятора є вирішення завдання оптимізації функціонування об'єкта — гасіння зовнішніхімпульсів, які виникають при його русі вздовж планової траєкторії в кожниймомент часу.
Адаптацію розуміють як «процеспристосування до умов середовища, що змінюються» [4], як" пристосуванняекономічної системи і її окремих суб'єктів, працівників до умов, що змінюються,зовнішнього середовища, виробництва, праці" [10]. Її також визначають як «процесзміни властивостей системи, що дозволяє їй досягти найкращого або, принаймні,прийнятного функціонування в умовах, що змінюються,» або «процесзміни параметрів і структури системи, а можливо, і керуючих впливів на основіпоточної інформації з метою досягнення певного, звичайно, оптимального, станусистеми при початковій невизначеності й умовах роботи, що змінюються» [1].
Адаптація в кібернетиці — це «нагромадженняй використання інформації для досягнення оптимального в деякому сенсі стану абоповодження системи при початковій невизначеності в зовнішніх умовах, якізмінюються,» [14]. Адаптивної вважають систему, що може пристосовуватисядо змін внутрішніх і зовнішніх умов [14]. Поряд з поняттям адаптивної системиіснує поняття керування з адаптацією (адаптивне керування), тобто керування всистемі з неповною апріорною інформацією про керований процес, що змінюється вміру нагромадження інформації й застосовується з метою поліпшення якості роботисистеми. Таке значення терміна «адаптація» склалося в теоріїкерування під впливом технічних додатків.
Таким чином, у всіх визначеннях адаптації йадаптивного керування присутня така властивість системи як її здатністьпристосовуватися до умов зовнішнього середовища, що змінюються. Ця властивістьназивається адаптивністю — «здатність системи, організації або окремоїлюдини пристосовуватися до різних умов навколишнього середовища» [9].
Застосування системи адаптивного керуванняпояснюється умовами апріорної й поточної невизначеності в описі моделейоб'єктів і зовнішніх збурювань (зовнішнього середовища), коли таканевизначеність істотно впливає на якість керування і його результати [2].
На відміну від технічних систем підприємство,що є складною соціально-економічною системою, під якою розуміється «будь-якесоціально-економічне утворення, що володіє певною свободою вибору формдіяльності й яке представляє собою єдину організаційну структуру, елементи якоївзаємозалежні й спільно функціонують для досягнення загальних цілей» [13],має більший набір і інший тип керованих параметрів. Це визначає більшуневизначеність і ризик у керуванні соціально-економічними системами й обумовлюєнеобхідність застосування адаптивного механізму керування. У результатідосліджень було виявлено, що в основі адаптивних властивостей соціально-економічнихсистем лежить базова здатність складних динамічних систем до самоорганізації./> />
Адаптивне керування — це керування зізворотним зв'язком, що має блок обліку зовнішніх факторів, які аналізуються щедо того, як був отриманий результат діяльності системи. При цьому блоккерування одержує інформацію про зміну значення фактора одночасно з керованимоб'єктом або, при наявності прогнозу, навіть раніше, і приймаються заходи щодонейтралізації його впливу (негативний зв'язок), або за узгодженням мір длязбільшення його позитивного ефекту (рис.1.2).
Рис.1.2 Структура адаптивного керування
Досліджуючи праці вітчизняних і закордоннихавторів, доходимо висновку, що адаптивне керування — це гнучке керування, щопристосовується до факторів зовнішнього середовища, що змінюються, в умовахнестачі інформації про неї.
Функціонування адаптивного керуванняпідприємством представляється в такий спосіб. У певний момент часу підприємствоперебуває в якомусь оптимальному стані, що відповідає певному стану зовнішньогосередовища. Між підприємством і зовнішнім середовищем існує двостороннійзв'язок. При переході зовнішнього середовища в інший стан, що зачіпає умовифункціонування підприємства, по механізму зв'язку відбувається передачавідповідної інформації до підприємства. Підприємство також переходить в іншийстан, що з великою ймовірністю перебуває за межами оптимального. При адаптивнійсистемі керування підприємством спрацьовує механізм адаптації, що пристосовуєпідприємство під нові умови зовнішнього середовища таким чином, щоб у цихумовах підприємство функціонувало оптимально, забезпечуючи його стабільністьіснування на ринку.
Побудова адаптивної системи керуванняпідприємством дозволить забезпечити виживаність, стабільність і ефективністьфункціонування підприємств у сучасній ринковій економіці, поліпшуючи тим самиммакроекономічний стан і забезпечуючи макроекономічну стабільність.1.3 Поняття «адаптивність системи керування»
Як ми вже знаємо, адаптивна модель системикерування об'єктом це така модель, в якій в результаті зміни характеристикивнутрішніх і зовнішніх властивостей об'єкта відбувається відповідна змінаструктури й параметрів регулятора керування з метою забезпечення стабільностіфункціонування об'єкта.
Ефективність керування реальними об'єктами, якпоказує практика, звичайно має пряму залежність від ступеня використанняадаптивного механізму в процесі керування незалежно від природи керованогооб'єкта.
Адаптивною вважають систему, що можепристосовуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов. Поряд з поняттямадаптивної системи існують також, крім зазначених, інші визначення адаптації йродинних їй понять. Сутність їх полягає в наступному. Наші знання про об'єкт ісередовище, у якій він функціонує, невизначені. Відома лише приналежність їх дозаданого класу. Крім того, задана мета керування, від якої залежить бажанеповодження об'єкта. Необхідно знайти алгоритм керування (адаптивний регулятор),що забезпечує досягнення мети за кінцевий час для будь-якого об'єкта й умовйого функціонування, що належать заданому класу.
Адаптивні системи функціонують відповідно до певнихпринципів.
1. Принцип необхідної розмаїтості. Вінстверджує, що розмаїтість керуючої системи повинна бути не менше розмаїтостіоб'єкта керування. На відміну від адаптивних, інші («неадаптивні») системикерування повинні для підтримки здатності керування об'єктом включати невеликечисло об'єктів. Адаптивні системи несуть в собі відсутність певногостаціонарного закону керування для елементів заданого класу. У процесіфункціонування системи, чим більше проявляється її розмаїтість, тим більшоюмірою повинні відбуватися зміни її параметрів і структури.
2. Принцип дуального керування. Керуючі впливиносять двоїстий характер. З одного боку, вони покликані управляти об'єктом, зіншого слугують для вивчення його властивостей і закономірностей для наступнихкеруючих впливів. Тобто, структура керуючих впливів повинна змінюватисявідповідно до змін параметрів системи об'єкта керування.
3. Принцип зворотнього зв'язку. За допомогоюзворотнього зв'язка відбувається вимір характеристик керованого об'єкта, івиробляються реакції, що виражаються в керуючих впливах.
Адаптивність структури керування визначаєтьсяїї здатністю ефективно виконувати задані функції в певному діапазоні умов, щозмінюються. Чим відносно ширше цей діапазон, тим більш адаптивної вважаєтьсяструктура.
Даний показник можна представити як рівень,при якому організація реагує на зміни її внутрішнього й зовнішнього середовища.Адаптивність розглядається тут як проміжний критерій, більше абстрактний, ніжрівень виробництва, продуктивність або задоволення.
Цей критерій відноситься до здатностікерівника сприймати зміни як зовнішнього, так і внутрішнього середовищаорганізації.
Низька ефективність організації, щопроявляється в досягненні недостатнього рівня виробництва, продуктивності йзадоволення, сигналізує про необхідність внести зміни в практику й стратегіюкерування.
Зовнішнє середовище може вимагати випускуіншої продукції або надати інші ресурси, тим самим, викликавши необхідністьзмін. Низький рівень адаптивності, при якому організація не може або не хочепристосовуватися до змін зовнішнього середовища, означає загрозу її виживанню. Навідміну від короткострокових критеріїв ефективності не існує спеціальних іконкретних показників виміру адаптивності.
Організація керування може сприяти проведеннюполітики, що підтримує готовність до змін; існує також певна практикакерування, що у випадку застосування забезпечує необхідний рівень адаптивності.
Розділ 2. Моделювання процесу адаптації організації до ринковихумов2.1 Показник рівня адаптації організації до ринкових умов
Для одержання оцінки динаміки процесуадаптації використовується коефіцієнт адаптації організації (Кад).
Даний показник є величиною безрозмірної,показує зміну величини доходів у відсотках при зміні величини витрат на 1% ідозволяє зробити висновки про швидкість зміни процесів, що відбуваються увнутрішньому середовищі організації, в залежності від змін у зовнішньому івнутрішньому середовищі й розраховується як відношення темпу приросту показникадоходів за період до темпу приросту показника витрат за той же період. Увираженні (1) представлена математична формула для розрахунку показника.
Найбільш адекватним прийомом для оцінки рівняадаптації організації, є визначення міри реагування результуючих показниківфункціонування (доходу) на зміну величини витрат. Такий підхід відомий як методвизначення еластичності функції й дозволяє визначити частку зміни доходу(виторгу) підприємства, при зміні витрат на 1%. Такий підхід дозволяє оцінитидинаміку змін в організації. Отже, запропонований показник може служитихарактеристикою рівня адаптивності системи й розраховується по формулі виду (1)[8].
/> = />
де Дзв — сума всіх доходів організації зааналізований період;
Дбаз — сума всіх доходів організації за періодприйнятий у якості базового;
Витрзв — сума всіх витрат організації зааналізований період;
Витрбаз — сума всіх витрат організації заперіод прийнятий у якості базового.
Таким чином, ми можемо оцінити рівеньадаптації організації в конкретний момент часу й зробити висновки проадаптивність.
У даній роботі представлена інтерпретаціякоефіцієнта адаптації організації (К ад) залежно від значень темпів змінивеличини витрат і темпів зміни величини доходів. При оцінці рівня адаптаціївеличина такого показника як фінансовий результат не мають значення, оскількихарактеризують систему тільки з погляду результату роботи організації за періоді не дає розуміння динаміки процесів, які відбуваються усередині організації йпов'язаних зі змінами зовнішнього й внутрішнього середовища. Нівелювання даногофактора дозволяє уникнути перекручувань в оцінках і рекомендаціях і, як наслідок,прийняти більш зважене управлінське рішення.
Для більш детального вивчення процесуадаптації скористаємося можливою траєкторією процесу адаптації й графікомкоефіцієнта адаптації [8].
Коефіцієнт адаптації є розрахунковимпоказником і являє собою відношення темпу приросту доходів до темпу приростувитрат. Оскільки зазначені темпи можуть мати як позитивне, так і негативнезначення, а також дорівнювати нулю, то графік відображаючий траєкторію процесуадаптації може розташовуватися в кожній із чотирьох чвертей у системікоординат, перетинати осі абсцис і ординат у будь-якій точці. При цьомукоефіцієнт адаптації (К ад) буде кількісно відбивати рівень адаптаціїорганізації, а темпи приросту доходів і витрат, залежно від знака "+"або "-", вказувати спрямованість процесу.
На рис.2.1 представлена траєкторія процесуадаптації організації, у системі координат, де вісь абсцис — темпи приростувитрат, а вісь ординат — темпи приросту доходів.
Кожна чверть такої системи координат є описомможливих станів організації й дає можливість згрупувати закономірностізовнішнього й внутрішнього середовища по ступеню впливу на показникифінансово-господарської діяльності.
Таким чином, значення коефіцієнта адаптаціїговорить про рівень інтенсивності процесу адаптації й виражає його чисельно, азнак показників темпів приросту доходів і темпів приросту витрат говорить пройого ефективність. Якщо К ад >1, то в цьому випадку при позитивному значеннітемпів приросту доходів і темпів приросту витрат можна говорити про високупозитивну адаптивність системи, що відповідає високій інтенсивності перетворювальнихпроцесів існуючих у системі і їхній високій ефективності. Якщо ж темпи приростудоходів і темпи приросту витрат мають негативне значення, а коефіцієнтадаптації більше одиниці, то підприємницькі структури характеризуються високоюнегативною адаптивністю, що свідчить про припинення саме того виду діяльностіпідприємницьких структур, що приводив до погіршення показниківфінансово-господарської діяльності організації в цілому.
Розділ 3. Реалізація моделі адаптації підприємства до ринковихумов на прикладі ВАТ «Ресторан „Поділля“3.1 ВАТ „Ресторан “Поділля»
Звіт про фінансові результати за 2004 рікСТАТТЯ Код рядка vрядка За звітний період За аналогіч. період попереднього року 1 2 3 4 Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 200.000 220.700 Непрямі податки та інші вирахування з доходу 020 0.000 0.000 Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 030 200.000 220.700 Інші операційні доходи 040 40.000 19. 200 Інші звичайні доходи 050 3. 200 36.500 Надзвичайні доходи 060 0.000 0.000 Разом чисті доходи (030+040+050+060) 070 243.2 276.400 Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції 080 0.000 0.000 Матеріальні затрати 090 0.000 70.000 Витрати на оплату праці 100 9.100 8.250 Відрахування на соціальні заходи 110 1.000 2.300 Амортизація 120 70.000 0.000 Інші операційні витрати
130
131130 9.500 40.000 Інші операційні витрати 131 15. 200 17.150 Інші операційні витрати: вільний рядок 140 14.800 0.000 Інші звичайні витрати 150 79.500 0.000 Надзвичайні витрати 160 0.000 0.000 Податок на прибуток 170 0.000 0.000 Разом витрати (090+100+110+120+130+140+150+-080+160+170) 180 179.100 137.700 Чистий прибуток (збиток) 190 64.100 138.700 Примітки д/н Керівник Баранська С.В. Головний бухгалтер д/н
Звіт про фінансові результати за 2006 рікСТАТТЯ Код рядка vрядка За звітний період За аналогіч. період попереднього року 1 2 3 4
Доход (виручка) від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) 010 277.800 49.800 Непрямі податки та інші вирахування з доходу 020 0.000 0.000 Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 030 277.800 49.800 Інші операційні доходи 040 229.000 92. 200 Інші звичайні доходи 050 7.700 0.000 Надзвичайні доходи 060 0.000 0.000 Разом чисті доходи (030+040+050+060) 070 514.500 142.000 Збільшення (зменшення) залишків незавершенного виробництва і готової продукції 080 0.000 0.000 Матеріальні затрати 090 0.000 29.400 Витрати на оплату праці 100 4.400 24.800 Відрахування на соціальні заходи 110 1.400 8.900 Амортизація 120 175.500 0.000 Інші операційні витрати
130
131130 38.500 31.100 Інші операційні витрати 131 12.100 5.000 Інші операційні витрати: вільний рядок 140 1.000 0.000 Інші звичайні витрати 150 50.300 0.000 Надзвичайні витрати 160 0.000 0.000 Податок на прибуток 170 0.000 0.000 Разом витрати (090+100+110+120+130+140+150+-080+160+170) 180 271.100 94. 200 Чистий прибуток (збиток) 190 243.400 47.800 Примітки д/н Керівник Баранська С.В. Головний бухгалтер д/н
На основі даних фінансових звітів у період з2003 по 2006 року, ми зробили розрахунок суми всіх витрат і доходів по рокахдля даного малого підприємства, що показано на рис.3.1
2003 рік будемо вважати базисним.
2003 г
(базисный) 2004г 2005г 2006г Доходи 276,4 243,2 142 514,5 Витрати 137,7 178,1 94,2 271,1
Рис.3.1 Сума всіх витрат і доходів по роках
Відповідно до формули (1), за цими данимирозраховуємо коефіцієнт адаптивності для даного підприємства по роках.
/> = /> (1)
/>= /> = /> = — 0,593 (2004г)
/> = /> = /> =- 2,056 (2005г)
/> = /> = /> = 0,941 (2006г) 2004 2005 2006 Витр 23,10% -46,10% 49, 20% Дох -13,70% -94,50% 46,30% Кад -0,59 2,05 0,94
Рис.3.2 Показники ВАТ «Ресторан „Поділля“у період з 2003 по 2006 р.
На малюнку 3.2 наведена схема, що відбиваєпоказники Ресторану „Поділля“ у період з 2003 по 2006 р. Ці показникибули розраховані на основі форми №2 „Звіт про прибутки й витрати“, щобув наведений раніше. На основі отриманих даних можемо охарактеризувати коженрік функціонування підприємства з точки зорі приросту доходів і приросту витрат.
/>
/>
Як видно з рис.3.3 та рис.3.4 роботапідприємства в 2004 році характеризується погіршенням показників прибутку впорівнянні з базисним роком. Підприємству необхідно збалансувати витрати. К адмає негативне значення, що говорить про високу негативну адаптивністьорганізації.
В 2005 році керівництвом підприємства булаприйнята програма реформування підприємства, що передбачала придбання новогообладнання й удосконалювання системи маркетингу й збуту. Частина прибутку зминулого періоду була спрямована на закупівлю цих технологій. Незважаючи на те,що прибуток перевищує витрати. Підприємство усе ще не характеризуєтьсяадаптивністю. Значення К ад >1, що в нормальних умовах говорить про адаптивністьорганізації. Але в нашому випадку темпи приросту доходів і темпи приростувитрат мають негативні значення, що характеризує підприємницьку систему високоюнегативною адаптивністю, що свідчить про припинення саме того виду діяльностіпідприємства, що приводив до погіршення показників фінансово-господарськоїдіяльності підприємства в цілому.
Але вже в 2006 році ми бачимо, що К ад практичнодорівнює одиниці. Що означає, що робота підприємства характеризуєтьсястабільним стійким ростом, темп приросту доходів перевищує темп приростувитрат, що говорить про перехід підприємства в зону росту.
Висновки
Різного роду нововведення проявляють себе напідприємствах у формі організаційного вдосконалювання структур керування, щовимагає уточнення окремих зв'язків, параметрів системи, застосування більшефективних засобів їх реалізації, підвищення рівня надійності та ін. Організаційневдосконалювання системи (її підсистем або елементів) зачіпає вже не тількиокремі зв'язки, але й структуру керування в цілому. А це, у свою чергу, вимагаєвстановлення й забезпечення нових зв'язків, усунення зайвих зв'язків, істотноїзміни функцій керування й способів прийняття управлінських рішень.
Розвиток і вдосконалювання підприємствабазується на ретельному й глибокому знанні діяльності організації, що вимагаєпроведення дослідження систем керування.
Дослідження адаптивних структур керуваннязаймають важливе місце в економіці й продиктовані нагальною потребою побудовитаких організаціїй (підприємств, виробничих об'єднань, корпорацій, окремих фірм),які забезпечать випуск високоякісної продукції (або послуги) у потрібномуобсязі й асортименті. Створити таку організацію без проведення досліджень неможливо.
Розглянуті в роботі підходи трактуютьадаптацію як характеристику діяльності підприємницької структури, стратегічнимицілями якої є або розвиток, або виживання. Загальна динаміка й результативністьекономічних перетворень в Україні багато в чому залежить від характеру йшвидкості адаптаційних процесів до ринку на мікрорівні. Від цього залежать якнайближчі, так і віддалені перспективи соціально-економічного розвитку на макро-і мезорівнях. Базовими принципами керування процесами адаптації підприємницькихструктур є своєчасна диверсифікованість виробництва товарів і послуг, ефективнекерування фінансами, інноваційні підходи до вдосконалювання технологій,організація праці й виробництва, мотивація персоналу, підвищенняпрофесіоналізму керівників і фахівців.
Результати проведеної роботи дозволяютьзробити наступні висновки:
1. Роль малого й середнього підприємництва всучасній економіці важко переоцінити. У розвинених країнах вироблена в цьомусекторі продукція становить більшу частину валового національного продукту йекспорту, у ньому зосереджене значне число робочих місць.
В цілому можна сказати, що МСП є сьогодніядром стійкого економічного й політичного розвитку, відмінними рисами якої є: більшагнучкість і можливість адаптації до впливів зовнішнього середовища; уразливістьі низька правова захищеність; обмеженість фінансових ресурсів; невеликатривалість виробничого циклу; спрощена модель керування.
2. Керування процесом адаптації вітчизнянихорганізацій на сучасний момент являє собою адаптивну реакцію підприємницькоїструктури на зміни зовнішнього середовища, які вводяться в процес керуванняфункціонуванням внутрішніх систем і підрозділів. Для забезпечення взаємозв'язкукерування внутрішніх систем і підрозділів розробляються плани заходів щодоадаптації підприємства в цілому, що коректується відповідно до ситуації вбізнес середовищі.
3. Використаний метод оцінки рівня адаптаціїпідприємницької структури до змін зовнішньому й внутрішньому середовищадозволяє кількісно визначити рівень адаптації організації й дати числовухарактеристику такій якості як адаптивність. Метод заснований на відношеннятемпу приросту показника доходів за період до темпу приросту показника витратза той же період. Модель оцінки рівня адаптації організації дозволяє створитиінформаційно-аналітичну базу результатів оцінки інтенсивності й ефективностіадаптації за конкретні тимчасові періоди.
Ця проблема була актуальною завжди, однакдонедавна вона більшою мірою вирішувалася в рамках математичних дисциплін,таких, як теорія ймовірностей, математична статистика, логіка, теорія множин іінших.
Список використаних джерел
1. Адаптивные системы. Выпуск 1 / Под ред. Л.А. Растригина.- Рига: Изд-во „Зинатне“, 1972. — 156 с.
2. Адаптивные системы автоматического управления / В.Н.Антонов, А.М. Пришвин, В.А. Терехов, А.Э. Янчевский / Под ред.В.Б. Яковлева. — Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1984. — 204 с.
3. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р., Пуляев В.Т. Краткаяэкономическая энциклопедия. -СПб.: ТОО ТК» Петрополис", 1998. — 509 с.
4. Крутик А.Б., Горенбургов М.Д. Малоепредпринимательство и бизнес-коммуникации: Учебн. пособие. — СПб.: Изд. дом «Бизнес-пресса»,1998. — 295 с.
5. Липунцов Ю.П. Управление процессами. Методыуправления предприятием с использованием информационных технологий. — М.: ДМКПресс; М.: Компания «АйТи», 2003. — 224 с.
6. Митякова О.И. Механизмы устойчивого развития малыхпредприятий: Монография. — Н. Новгород: НГТУ, 2004. — 186 с.
7. Митяков С.Н., Митякова О.И. Адаптивный подход куправлению малым предприятием // Изв. АИН РФ. 2001. Юбилейный том. С.239-252.
8. Морочковская И.Н. Управление процессами адаптациипредпринимательской структуры к бизнесс-среде: Монография. Москва 2007 г.
9. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современныйэкономический словарь. — 3-е изд., доп. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 480 с.
10. Словарь современных экономических и правовыхтерминов / Под ред.В.Н. Шимова и В.С. Каменкова. — Мн.: Амалфея, 2002. — 816 с.
11. Управление инновациями: В 3 кн. Кн.1. Основыорганизации инновационных процессов: Учеб. пособие / А.А. Харин, И.Л. Коленский;под. ред. Ю.В. Шленова. — М.: Высш. шк., 2003. — 252 с.
12. Цыгичко В.Н. Руководителю — о принятии решений. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 272 с.
13. Энциклопедия кибернетики в 2-х тт. — Киев: Главнаяредакция украинской советской энциклопедии, 1975.
14. Юн Г.Б. Формирование механизма антикризисногоуправления в российской экономике // Финансы и кредит, 2002. № 9. С.5-22.