Людиномiрнiсть предмета фiлософii

Контрольна робота з флософ. Тема 2. Людиномрнсть предмета флософ. План. 1. Формування предмету флософ в стор культурно-сторичного розвитку суспльства. 2. Флософя наука. 3. Форми методи флософ. 1. Формування предмету флософ в стор культурно-сторичного розвитку суспльства. Флософя як певна система знань з явилася бл. 2,5 тис. рокв тому. Першим запровадив цю назву давньогрецький вчений

Пфагор друга половина 6 ст початок 5 ст. до н.е Слово флософя походить вд двох грецьких слв флео люблю та софя мудрсть, отже означа любов до мудрост, любомудр. З точки зору пзнання всю реальнсть свту можна розглядати як взамопов язану днсть двох великих елементв суб кта об кта. Суб ктом називають активну частину реальност, що виступа носм пзнавально дяльност об ктом дйснсть, на яку спрямовано процес пзнання. Суб ктом пзнання людина або людська спльнота, або, навть,

людство в цлому. Об ктом виступа навколишнй свт у цлому або його окрем складов природа, суспльство, нарешт, сама людина, адже людина намагаться пзнати т чи нш сво властивост. Предмет флософ можна визначити як свт у цлому природа, суспльство мислення у свох найзагальнших закономрностях, розглядуваний пд кутом зору суб кт-об ктного вдношення5,22. Отже, предметом флософ не окремо взят свт або людина, а система вдношень людина свт.

Таке уявлення про предмет флософ виникло не вдразу. Впродовж тривалого часу вона сприймалась як свордна цариця наук. У Стародавнй Грец поняття флософ було рвнозначно слову мудрець взагал, тобто людина, яка ма грунтовн знання в рзних областях. Проте вже за часв давнини людина за допомогою флософ намагалася знайти вдповд на питання, як прийнято називати вчними що таке свт хто така людина

Як вони спввдносяться мж собою Чи створен вони кимось, чи залежать вд когось, чи снують сам по соб Чи ма хн снування якусь мету або призначення Що найбльш цнним у свт та в людському житт 1,41. Кожне нове поколння флософв по-новому розв язу для себе ц проблеми. Йдеться про те, що де, сформульован в ход сторичного розвитку флософ, збергають свою актуальнсть для сучасност, для майбутнього5,31. Звичайно, формуваннння предмету флософ не було швидким одноразовим актом.

Це був тривалий процес поступового виявлення специфчного флософського змсту, усвдомлення його окремшност вд попереднх типв свтогляду мфолог та релг. Процес сторично трансформац предмету флософ обумовлений як об ктивними, так суб ктивними причинами. До об ективних причин слд вднести стан, рвень накопичених конкретних флософських знань про навколишнй свт природу, людину суспльство, про духовн, в першу чергу пзнавальн особливост, можливост як окремо людини, так суспльства в цлому.

До суб ктивних причин вдносять сворднсть насамперед форми осягнення предмета флософ тим чи ншим флософом, флософською школою або течю6,11. У Стародавнй нд корння перших флософських узагальнень сяга найдавнших 111-11 тис. до н.е. записв мфологчних текств, до так званих Вед стародавнього епосу Махабхарата РамаянаУ давнй Еллад флософське знання теж вироста на грунт мфологчних орфчних гмнв 8 ст. до н.е. та герочного епосу

лади й Одссе5,32. Саме до давньогрецько флософсько традиц слд вднести початки виокремлення людини з-помж нших речей навколишнього свту. Людина ста спецальним предметом флософствуванняПротагор висловив це у свой знаменитй тез Людина мрою всх речей снування снуючих неснування неснуючих5,45. Це дозволя говорити про людиномрнсть предмета флософ. Певно трансформац зазнав предмет флософ за часв середньовччя.

Перебуваючи пд необмеженим впливом релг, середньовчна культура тлумачить речовий свт як зовншню видимсть духовного свту. При цьому найдосконалшим втленням духовност середньовчна думка одноголосно визна Бога, людина ж заслугову на увагу флософ як така, що створена за його образом подобою. Формування ндустрального суспльства, що розпочалося в Захднй вроп наприкн Х111 на початку Х1У ст виявилося тсно пов язаним з радикальними змнами в суспльнй

свдомост, переходом на вищу сходинку культурно-сторичного розвитку добу Вдродження з новою гуманстичною культурою, орнтованою на людини як вищу цннсть. Якщо гуманзм був притаманний всй доб Вдродження як цлсному явищу в духовнй стор людства, то уявлення про предмет флософ впродовж цього пероду дещо змнюються. На етап раннього, або талйського, Вдродження наголос пада головним чином на природну людину на етап

ж пзнього, або пвнчного Вдродження наголос явно змщуться в бк природи взагал, природи як джерела постйних спонук продуктивно-виробничого життя предмета прикладання технологчних зусиль 5, 86-87. Подальше затвердження ндустрально цивлзац дедал нада предмету флософ рацоналстично спрямованост. Бльш опукло це виявилося за т.зв. Нового часу 17-18 ст Поступова змна свтоглядних орнтирв спонука флософю ототожнювати буття з природним буттям, виводить на

перший план матералстичн тенденц у флософськй думц. Заплямувавши середньовчну флософю як прислужницю богослов я, флософя Просвтництва наближу свй предмет до предмету природничих наук. Водночас вн ста ще бльш людиномрним, зосереджуючись на найстотнших рисах специфчно людського буття свобод, творчост т Аж до Х1Х ст. меж мж флософю та ншими науками були розмит, нечтк.

Крм власне флософського, свтоглядного знання флософя мстила в соб безлч природознавчих, релгйних, етичних та нших елементв. Гегель вважав, що флософя квнтесенця культури, епоха, схоплена в думц, а для Канта флософя виступала завершенням культури розуму, була символом культури рефлекс тощо2,21. Послдовники марксизму, особливо його радикального напряму леннзму, також вдводили флософ мсце свордно супернауки, яка не тльки розтлумачу свт, а вказу як його перетворити звсно, на шляхах революцйно руйнац

капталзму побудови комунзму. ншо точки зору стосовно флософ дотримувалися прихильники позитивзму напряму, започаткованого у другй половин Х1Х ст. О.Контом. Вони оголошували диним джерелом дйсного знання певн, конкретн науки, передовсм, природознавч й заперечували цннсть флософсько рефлекс, оголосивши всю допозитивстську флософю метафзикою. Принципов вади марксистського та позитивстського сприйняття флософ та предмету були виявлен самим ходом

культурно-сторичного розвитку. Зараз практично безперечним той факт, що сну власне флософський предмет пзнання принципи спввдношення людини свту. 2. Флософя наука. Чи флософя одню з наук На перший погляд, вдповдь здаться однозначно позитивною, адже займаються флософю високоосвчен люди, вчен, вона ма ма свй предмет вивчення, сво закони й категор. Проте флософя вдрзняться вд нших наук вона не вивча якусь певну сферу свту чи галузь людсько дяльност,

а шука так знання, як знадобляються науковцям рзного фаху в х творчих пошуках. Флософя виступа як знання, максимальною мрою позбавлене чуттво конкретност, вона знання загального. Власне, саме це зближу з такою формою суспльно свдомост, я наука, адже остання також вдобража свт у загальних поняттях. Ще одню спльною рисою флософ та науки те, що обидв прагнуть теоретично обгрунтувати сво положення, довести х, виразити в теоретичнй форм.

Нарешт, флософя, наука принципово вдрзняються вд релг. Пзнати свт, людину, Бога, вдношення мж ними цього прагне й релгя. Проте релгя за свом характером спираться передовсм на вру, нтутивно-ррацональне пзнання, почуття людей. На противагу цьому флософя наука звертаються до суворо логки рацонального сприйняття свту, намагаються тлумачити буття за допомогою розуму, доводити й обгрунтовувати сво тези за допомогою емричних доказв.

Проте, попри всю близьксть науки флософ, вони рзними, ба навть альтернативними формами суспльно свдомост. Тому намагання зацкавлених сил ототожнити х загрожу трагчними наслдками не тльки для дол науки чи флософ, а й для цлого суспльства. В якост прикладв .В.Бичко наводить спроби витлумачити флософське знання за образом подобою знання математичного чи механчного, сталнську спробу накинути суспльству натуралстично-технократичну модель флософ так званий далектичний та сторичний матералзм.

Аж няк не кращими за наслдками були спроби некомпетентного втручання флософ у справи науки розправа з кбернетикою генетикою в СРСР на азсталнстського дамату. Щось подбне вдбувалося наприкнц середньовччя внаслдок такого ж некомпетентного втручання релг у справи науки5,20. Отже, певна схожсть науки флософ пов язана передусм з теоретично формою х змсту. Ця схожсть виявляться також у нацленост обидвох глок людського осягання свту на пзнання загального,

що включа у свй змст не просто суму наявного одиничного, але й мстить у соб все багатство можливих проявв одиничного. Загальне мстить у соб не тльки те, що дйсно було, а й те, що могло б бути не тльки те, що дйсно , а й усе те, що може бути не тльки те, що буде, але й те, що може бути. З цю схожостю флософ науки пов язана хня розбжнсть принципово рзна орнтовансть на це загальне. Наука схоплю загальне як таке, саме по соб, безвдносно до людських нтересв оцнок в цьому план наука

репрезенту, так би мовити, незацкавлене, байдуже знання. Що ж до флософ, то вона обов язково врахову зацкавленсть людини в результатах пзнавальних зусиль, пзна загальне не просто як днсть дйсного та можливого, але й як бажане чи небажане, не тльки суще, але й належне. Отже, на вдмну вд науки, флософя завжди знання зацкавлене, небайдуже, тобто свтоглядне5,21. Показо, що вже мислител давнини усвдомлювали вдмннсть мж флософю та наукою.

В античност цй вдмнност вдповдала розокремленнсть понять софя мудрсть та епстеме знання. На початку свох стор флософя як сукупнсть знань про свт мстила елементи природознавчих наук, як згодом поступово вдгалужувалися. В мру свого кльксного зростання ц елементи звльнялися вд свтоглядно-оцночних моментв, перестаючи бути флософю стаючи водночас наукою. Вдмннсть мж наукою та флософю можна порвняти з вдмннстю мж об ектом суб ктом.

Наукове пзнання абстрагуться вд самого вдношення суб кта до об ктупрагне набути нформац про об кт сам соб про природу фзика, хмя, геологя та н суспльство сторя, соцологя, полтологя та н людину антропологя, психологя та н Щодо флософ, то предметом про це вже йшлося в першй частин контрольно роботи реальнсть, розглядувана пд кутом зору суб кт-об ктного вдношення. Аналзуючи спввдношення флософ та науки, не можна обйти увагою явище сцнтизму уявленню про те, що диною

стинною формою пзнання може бути тльки рацональне, наукове пзнання, причому в тому розумнн слова наука, яке застосовуться щодо природознавства. За сво сутнстю сцнтизм вд англ. science наука применшу роль значення всього, що не ма суворо рацонально форми. А.Г.Спркн переда наркання сцнтиств на адресу флософ наступним чином Передусм сцнтист закине флософ, що стини недовдн й принципово не пддаються переврц, що флософя не точним

знанням навть, навпаки, вона настльки неточна, що наближаться в цьому розумнн скорше до мистецтва, нж до наукиЧи можна сьогодн серйозно ставитись до флософського способу мркування, якщо кожному аргументу тут може з однаковою переконливстю бути протиставлений контраргумент, якщо флософи не спроможн застосовувати у свой област сувор науков доказов верифкован методи, вироблен математикою та природознавством 4,12-13. Вдповдаючи на ц звинувачення на адресу флософ, А.Г.

Спркн висловлю впевненсть, що мж наукою та флософю не можна ставити знак рвност, але мж ними нема непрохдно перешкоди. Наука будуться на експеримент на створенн такого знання, яке зберга свою стиннсть незалежно вд змни умов людського снуванняАле флософя також шука передовсм свою об ктивну сторонусвоб особливу форму узгодженост з дйснстюФлософя таксамо об ективна, як наука в тому розумнн, що предметом флософ не суб ктивне вдчуття людини, а об ктивна природа вдношення до свту 4,15.

Таким чином, виявляться, що визначальними особливостями флософ, що вдрзняють вд науки по-перше, власний предмет дослдження, сутнсть та ретроспектива формування якого вже схарактеризован вище, а по-друге, спецфчн форми методи, за допомогою яких флософя здйсню пзнання. 3. Форми методи флософ. Насамперед необхдно чтко визначитися з змстом понять форма та метод. Философский энциклопедический словарь пропону м таке тлумачення

Форма лат. forma передусм зовншнй обрис, зовншнй вигляд предмета, зовншнй вираз якогось змсту . А також внутршня будова, структура, визначений такий, що визнача, порядок предмета або порядок перебгу процесу на вдмну вд його аморфного матералу матер, змсту або вмсту. З ц вдмннстю пов язано флософське поняття форми, що вдгра важливу роль у логц, теор пзнання, онтолог, етиц, естетиц, флософ природи стор 7,489 Метод вд грецьк. methodos шлях, дослдження, простеження спосб

досягнення певно мети, сукупнсть прийомв або операцй практичного або теоретичного освоння дйсност. В област науки метод шлях пзнання, який дослдник проклада до свого предмету, керуючись свою гпотезою 7, 266. Одним з перших в стор флософ поняття форма запровадив Платон. Вн застосовував слово форма у значенн, близькому до поняття дея, тобто позначав ним загальне, незмнне справд суще, що прообразом мнливих ндивдуальних явищ.

У флософ Арстотеля форма одним з двох найважливших понять поряд з поняттям матеря. На його думку, всяка конкретна рч складаться з матер та форми. Саме форма як активним фактором, завдяки якому рч ста дйсною causa formalis, так метою процесу становлення causa finalis. Дане розумння форми розвинув за часв середньовччя Фома Аквнський. Вн вважав, що сутнсть снування речей виникають з форми, душа формою тла, чист духовн

субстанц це вддлен вд матер форми, а Бог чиста форма actus purus. .Кант видляв форми споглядання простр час та форми мислення категор. В нього ц поняття означали вже не об ктивн умови буття, а необхдн умови досвду пзнання, що лежать у людському розум. Проте,коли йдеться про форми флософ, маються на уваз, ймоврно, так умовно розокремлен сторичн типи флософських зань, як матералзм та деалзм.

Як вдомо, впродовж семи в Захднй Укран близько п яти десятирч панування в нашому суспльств комунстично парт флософя була жорстко пдпорядкована тоталтарнй деолог леннзму найбльш непримиренного вдгалуження марксизму. За марксистською традицию, основне питання флософ формулювалося в такому вигляд що первинно матеря чи свдомсть За вдповддю на це питання всю свтову флософю подляли на дв форми матералзм та деалзм. Прибчники матералзму виходили з визнання первинност матер, природи, об ктивно реальност, вважаючи свдомсть

лише властивстю матер. За версю, прийнятою в радянськй флософ, у свому розвитку флософський матералзм пройшов ряд стотних етапв вд навного в давнину, через механстичний метафзичний до вищо форми далектичного матералзму 4, 29. деалстами прокомунстичн флософи називали тих, хто, на противагу матералстам, вважа первинним дух, свдомсть розглядали матерю, природу як дещо вторинне, похдне. Радянська флософя плямувала деалзм усх часв як теоретичне збочення, перекручення, зпсуту глку на всесвтньо-

сторичному дерев флософсько думки. деалстичну форму флософ подляють на два розгалуження об ктивний та суб ктивний деалзм. об ктивн деалсти, починаючи вд давнх закнчуючи сучасними, визнають снування реального свту поза людиною, але вважають, що в пдмурку його лежить розум Платон, Гегель и др.З точки зору суб ктивного деалзму об ктивний свт, незалежний вд людини, не сну, вн не що нше, як породження суб ктивних пзнавальних властивостей людини, вдчуттв, сприйняття 4,29-30.

За сучасних умов доводиться визнати, що таке жорстке протиставлення двох форм флософ , м яко кажучи, перебльшенням. По-перше, в поглядах багатьох флософв минулого були так чи накше присутн матералстичн, деалстичн тенденц. По-друге, в дйсност головною проблемою для бльшост флософв було питання про вдносини людини свту, а не пошук первинного вторинного у свт. На окрему увагу заслугову питання про методи флософ.

Знову-таки, в комунстичнй флософськй традиц видлялися два протилежн загальн методи пзнання далектика метафзика. В радянськй лтератур далектику звичайно характеризували як вчення про становлення, рух розвиток навколишнього свту, про взамозв язки предметв процесв цього свту вдповдно метод, який, спираючись на це вчення, пдходить до пзнання свту як плинно, мнливо, пластично структури 5,24. .В.Бичко заперечу таке розумння далектики, вважаючи його некритичним запозиченням гегелвсько де об ктивност

далектики5,24. На його думку далектика суто духовним утворенням, корниться в людському дус й тому суб ективний, а точнше екзистенцальний приналежний екзистенц людському снуванню феномен 5,24. Варто зауважити, що саме так сприймали далектику Сократ Платон, неоплатонки, Псевдо-Донсй Ареопагт нмецьк мстики 15-17 ст. Першим почав тлумачити далектику як об ктивне, а не суб ективне явище

Гегель, але й у нього вона залишилася духовним феноменом, бо об ктивним вн вважав самий дух. Тльки Енгельс вднс поняття далектика до матерального буття. Протилежним щодо далектики методом флософ радянськ флософи вважали метафзику. Радянський Краткий словарь по философии визнача саме так, посилаючись на Гегеля, який вважав метафзичним мислення, що оперу однобчними, застиглими поняттями, визначеннями.

3,180.Цей же словник стверджу, що метафзика або заперечу змну, розвиток, або зводить х до простого кльксного зменшення збльшення, гноруючи яксн перетворення речей 3,180. Якщо антагонстичне протиставлення двох методв як двох форм флософ залишити в минулому, то бльш вдалою вигляда запропонована в курс лекцй за ред. .В.Бичка альтернатива двох способв флософствування софйного та епстемного. Перший пдхд поста в прагненн до мудрост.

Така нацленсть на постйний пошук а не на якийсь певний, завершений у свой принциповй конечност результат ставить людину в ситуацю постйного перебування вч-на-вч з клькома варантами вдповд а не з одню, дино можливою в цьому головна сутнсна риса зазначеного пдходу, що виража специфчно людську вдкритсть множинному свту можливостейДругий спосб флософствування тлумачить флософю вже як науку про суще тому, зрозумло, вбача головне завдання в осягненн стини. Отут корениться догматичний, антидалектичний спосб флософствування 5,25-26.

Таким чином людиномрнсть, тобто принципова увага до сучасно флософ. Це знаходить вияв в предмет флософ, в вдмнност вд науки, у фрмах та методах флософ. Список використано лтератури. 1. Арцишевський Р.А. Свт людина. К. Перун,1997. 2. Князв В.М. Флософя. К. МАУП,1997. 3. Краткий словарь по ффилософииПод общ.

Ре. И.В.Блауберга, И.К.Пантина. 4-е изд. М. Политиздат, 1982. 4. Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие. М. Политиздат, 1988. 5. Флософя. Курс лекцй Навч. посбник Бичко .В Табачковський В.Г Горак Г та н. 2-е вид. К. Либдь, 1994. 6. Флософя Навч. посбник .Ф.Надольний,

В.П.Андрущенко, .В.Бойченко, В.П.Розумний та н. За ред. .Ф.Надольного. К. Вкар, 1997. 7. Философский энциклопедический словарь. М. ИНФРА-М, 1998. 576 с.