Підвищення ефективності роботи підприємства на основі застосування економіко-математичних методів (на прикладі ВАТ "Дніпрополімермаш")

Міністерствоосвіти та науки України
Національнийгірничий університет
КафедраЕкономічної кібернетики та інформаційних технологій
ПОЯСНЮВАЛЬНАЗАПИСКА
дипломної роботи
магістра
спеціальності«Економічна кібернетика»
на тему:
«Підвищення ефективностіроботи підприємства на основі застосування економіко-математичних методів (наприкладі ВАТ «Дніпрополімермаш»)»
Виконавець:
Конєв Павло Вікторович
Дніпропетровськ,2009

ЗАТВЕРДЖЕНО:
Завідувачкафедри
Економічноїкібернетики
та інформаційнихтехнологій
______________проф. Кочура Є.В.
ЗАВДАННЯ
надипломну роботу магістра
студентугрупи ЕК-04-м
Темадипломної роботи: «Підвищення ефективності роботи підприємства на основізастосування економіко-математичних методів (на прикладі ВАТ«Дніпрополімермаш») затверджена наказом ректора НГУ від

РЕФЕРАТ
Об‘єктрозроблення: економіко-математична модель взаємозв‘язку факторів собівартостіпродукції та прибутку.
Метароботи: підвищення ефективності роботи підприємства ВАТ «Дніпрополімермаш»шляхом управління собівартістю продукції.
Методдослідження та апаратура: для дослідження даної предметної областівикористані аналітичні методи для оцінки фінансово-економічного станупідприємства та метод лінійного багатофакторного регресійного аналізу длявстановлення взаємозв‘язків агрегованих компонентів собівартості та прибутку.Для проектування та реалізації інформаційної системи використовувався компьютерна базі процессора Intel Pentium III Celeron.
Упершому розділі диплому зроблений аналіз методів фінансового-економічногоаналізу, проведена оцінка фінансово-економічного стану підприємства,сформульована мета та поставлені задачі дослідження.
Удругому розділі проведений аналіз методів вивчення взаємозв‘язків статистичнихпоказників, вибраний найбільш адекватний і на його базі розроблена комплекснаекономіко-математична модель.
Утретьому розділі описані сучасні методи розробки інформаційних систем,приведений алгоритм побудови та дано опис інтерфейсу розробленої інформаційноїсистеми підтримки прийняття рішень.
Новизна полягає узастосуванні методів регресійного аналізу на даних собівартості промисловоїпродукції для математичного обгрунтування управлінських рішень.
Практичнезначення полягає у наданні практичних рекомендацій управлінському персоналупідприємства щодо прийняття рішень по управлінню собівартістю продукції.
ІНФОРМАЦІЙНАСИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ, БАГАТОФАКТОРНА РЕГРЕСІЯ, КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА,РЕКОМЕНДІЦІЇ.

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Аналіз діяльності підприємства
1.1 Методи і методикивизначення ефективності роботи підприємства
1.2 Аналіз фінансового стану ВАТ«Дніпрополімермаш»
1.3 Визначення мети іпостановка задач, розв'язуваних при виконанні дипломної роботи
РОЗДІЛ 2. Економіко-математичнемоделювання взаємозв‘язку елементів собівартості та прибутку
2.1 Аналіз літературних джерел, вибірмоделі
2.2 Побудова моделі взаємозв‘язку факторовсобівартості та прибутку
2.3 Моделювання контрольного приклада
РОЗДІЛ 3. Проектування інформаційноїсистеми підтримки прийняття рішень
3.1 Методики створення сучаснихінформаційних систем
3.2 Алгоритм побудовиінформаційної системи підтримки прийняття рішень
3.3 Розробка інтерфейсу інформаційноїсистеми
РОЗДІЛ 4. Охорона праці
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК А
ДОДАТОК Б

ВСТУП
Перехідвід директивно керованої економіки до ринкового по-новому поставив питаннякерування підприємством як суб'єктом ринкових відносин. Функціонуванняпідприємства зв'язане зі змінами як у зовнішньої, так і у внутрішнім середовищійого діяльності, що обумовлює необхідність розробки нових підходів довизначення цільової функції його діяльності, обґрунтуванню економічнихпередумов досягнення оптимальних розмірів прибутку, що забезпечуєконкурентноздатність підприємства на ринку і визначальній перспективі йогорозвитку. Досягти подібне можна шляхом глибокого аналізу як господарськоїдіяльності підприємства, так і стану навколишньої його економічного ісоціального середовища. Сполучення мікро- і макроаналізу дозволяє створитиінформаційну базу прийнятого управлінського рішення, адекватну дійсності.
Для дослідження даної предметноїобласті використані аналітичні методи для оцінки фінансово-економічного станупідприємства та метод лінійного багатофакторного регресійного аналізу длявстановлення взаємозв‘язків агрегованих компонентів собівартості та прибутку.
Упершому розділі диплому буде зроблений аналіз наявних методівфінансового-економічного аналізу, проведена оцінка фінансово-економічного станупідприємства, сформулюється мета та поставлені задачі дослідження.
Удругому розділі буде проведений аналіз методів вивчення взаємозв‘язківстатистичних показників, вибраний найбільш адекватний і на його базі розробленакомплексна економіко-математична модель.
Утретьому розділі будуть описані сучасні методи розробки інформаційних систем,приведено алгоритм побудови та дано опис інтерфейсу розробленої інформаційноїсистеми підтримки прийняття рішень.
Новизна полягає узастосуванні методів регресійного аналізу на фактичних даних собівартостіпромислової продукції для математичного обґрунтування управлінських рішень.
Обрана тема актуальна, тому що пов'язана зі створенням сучаснихінформаційних технологій, що забезпечують автоматизацію процесу прийняттярішень в умовах сучасного промислового підприємства.
Оригінальність пропонованихрішень полягає в розробціекономіко-математичної моделі враховуючу технологічну, економічну йінформаційну характеристики виробництва продукції на підприємстві іреалізованої у виді інформаційної системи підтримки прийняття рішень. Алгоритмирішення функціональних задач реалізовані на основі програмного продуктуMicrosoft Excel шляхом написання програми мовою програмування Visual Basic forApplications.
Практичне значення отриманих рішень полягає вавтоматизаціїпроцесу вибору методів керування собівартості продукції і підвищенніобґрунтованості прийнятих управлінських рішень.

РОЗДІЛ1. Аналіз діяльності підприємства
 
1.1Методи і методики визначення ефективності роботи підприємства
Неспроможність аналізувати господарчу ситуацію, неможливістьвизначення «вузьких місць» в економічній діяльності підприємства і факторів, щона неї впливають, так чи інакше призводить до зниження ефективності роботи, доприйняття неправильних управлінських рішень і, у кінцевому результаті, дозбитків і фінансового краху. Тому формування ринкової економіки обумовлюєрозвиток аналізу в першу чергу на мікрорівні — на рівні окремих фірм, компаній,підприємств і їхніх структурних підрозділів, оскільки вони становлять основуринкової економіки. І в цьому зв'язку важливої стає задача оволодіння прийомамиі методами економічного аналізу фінансовим менеджером, що не тільки зосереджуєна своєму робочому місці всю інформаційну базу для аналізу, але й володієправами і методами фінансового керування діяльністю фірми, компанії абопідприємства [30].
Аналізбазується на розчленовуванні досліджуваних об'єктів, його основна задачаполягає в тому, щоб створити репрезентативну й адекватну ситуації, щоскладається, інформаційну базу для виконання завершальної функції керування — регулювання керованого об'єкта як на мікрорівні (підприємство, фірма), так і намакрорівні (галузь) [2, 36].
Економічний аналіз — прикладна наука, що представляє собоюсистему спеціальних знань, що дозволяють оцінити ефективність діяльності тогочи іншого суб'єкта ринкової економіки. Спираючись на теорію пізнання, воназабезпечує практичну корисність діяльності людини, дозволяє раціональнообґрунтувати не тільки поточну діяльність, але і найближчу перспективу розвиткусуб'єкта господарювання. За допомогою економічного аналізу створюютьсяпередумови для оцінки доцільності прийнятих управлінських рішень на перспективу[2, 30, 37].
Предметомекономічного аналізу є вся доступна інформація з тих або інших напрямківдіяльності суб'єктів ринкової економіки, що знаходиться в діалектичномувзаємозв'язку, взаємозалежності і взаємодії, що виражає зміну становища того чиіншого суб'єкта господарювання [2, 3, 17, 37].
Також під предметом аналізу розуміються господарчі процесипідприємств, об'єднань, асоціацій, соціально-економічна ефективність і кінцевірезультати їхньої діяльності, що складаються під впливом об'єктивних ісуб'єктивних факторів, що дістають відбиття через систему економічноїінформації. Ця система являє собою сукупність вхідних даних, результати їхньоїпроміжної обробки, вихідні дані і кінцеві результати, що надходять у системууправління. Раціонально організований і відповідним чином регульованийінформаційний потік служить надійною базою для економічного аналізу, а отже, ідля прийняття оптимальних управлінських рішень [4].
До основних напрямків економічного аналізу відносяться:
• формування системи показників, що характеризують роботуаналізованого об'єкта;
• якісний аналіз досліджуваного явища (результату);
• кількісний аналіз цього явища (результату);
• оформлення висновків і конкретних рекомендацій, щовипливають з результатів аналізу [2, 3].
У системі методів управління виробництвом аналіз діяльностіокремих суб'єктів господарювання дає можливість здійснювати контроль завиробництвом, економічно обґрунтовувати управлінські рішення, виявляти і більшповно використовувати резерви виробництва. Ці задачі можуть вирішуватися задопомогою отриманої в процесі аналізу економічної інформації про діяльністьпідприємств, об'єднань і їхніх структурних підрозділів [30].
Первісним джерелом економічної інформації служать данібухгалтерського, статистичного й оперативного обліку про стан і використанняусіх видів ресурсів виробництва, процес виробництва продукції, її реалізації,фінансових результатів і ін. Однак дані обліку самі по собі не забезпечуютьдостатньої інформованості працівників управління про хід виконання плановихзавдань, досягнення високих або низьких показників, факторів що впливають наних, причинах позитивних і негативних відхилень у роботі підприємства.
Вивчення облікових даних шляхом перетворення їх у широке колоекономічної інформації, її з'ясування і використання в керуванні досягається задопомогою аналізу [37].
Аналіз господарської діяльності виник на базі бухгалтерськогообліку як основного джерела його інформації. Перші розроблені методикиекономічного аналізу обмежувалися в основному рахунковою перевіркою й аналізомбалансів, вони призначалися для рахункових працівників. В даний час економічнийаналіз перетворився в одну з істотних функцій керування виробництвом. Вінслужить важливим засобом при виробленні й обґрунтуванні управлінських рішень.
З цього погляду економічний аналіз — це система способіввивчення (на основі даних обліку, звітності, планів і інших джерел) досягнутихрезультатів і стану господарської діяльності, можливих варіантів її поліпшенняз метою контролю за виробництвом і обґрунтування управлінських рішеньспрямованих на підвищення його ефективності [3, 17].
У процесі аналізу економічні показники зіставляються зплановими даними, з показниками минулих періодів різних підприємств;визначається позитивний і негативний вплив факторів на досліджувані показники,досліджуються причини їхньої зміни, формулюються висновки і пропозиції поподальшому, перспективному розвитку суб'єктів господарювання. Варто помітити,що в умовах розвитку ринкових відносин важлива роль приділяється фінансовимрезультатам з погляду ефективного використання наявного потенціалу, порівняннявитрат і результатів. Тому головним аспектом аналізу на мікрорівні стає комерційнийрозрахунок, а на макрорівні — оцінка економічної ефективності суспільноговиробництва й окремих його елементів [2].
Задача аналізу полягає в одержанні (на основі плану, обліку йінших джерел аналітичної інформації) відомостей про стан і результати діяльностіпідприємства і його підрозділів, про величину, характер і причини відхилень удіяльності досліджуваних об'єктів, а також про наявні резерви виробництва.
Основна задача економічного аналізу підрозділяється нанаступні, більш локальні задачі:
·    оцінка роботи підприємства і його підрозділів за визначеніпроміжки часу;
·    виявлення позитивних і негативних факторів, що впливають на роботуаналізованого об'єкта, визначення кількісної величини їхньої дії;
·    здійснення контролю за ходом виконання намічених результатів,виправлення недоліків у плануванні, підготовка даних про перспективу розвиткуна наступні періоди;
·    виявлення невикористаних, перспективних резервів поліпшенняекономіки підприємства;
·    розробка заходів, спрямованих на активізацію використання резервіввиробництва на підприємстві;
·    оцінка ефективності прийнятих рішень у ході проведенняекономічного аналізу [2, 12, 17].
Аналіз як у широкому розумінні (як філософський термін), такі стосовно його застосування в економіці являє собою пізнавальну процедурууявного розчленування об‘єкта або явища на складові з метою їх вивчення,з‘ясування зв‘язків між ними. При цьому він нерозривно пов‘язаний із синтезом,тобто поєднанням окремих частин і елементів у єдине ціле. Разом із індукцією тадедукцією вони становлять базис економічного аналізу [28].
Методичні прийоми аналізу полегшують, прискорюють роботу,забезпечують розглядання різних сторін діяльності підприємства у взаємозв‘язку.Вибір методичних прийомів визначається метою аналізу та характером джерел інформації[24].
Метод економічного аналізу являє собою сукупність способіввивчення господарської діяльності підприємства шляхом:
·    виявлення і визначення взаємозв'язків досліджуваних показників,
·    розчленовування їх на складові частини;
·    порівняння з іншими показниками;
·    визначення величини впливу на досліджувані показники як окремихскладових частин, так і в сукупності;
·    узагальнення отриманих результатів.
Без застосування в аналізі цих мінімально необхіднихелементів методу неможливо глибоке і усебічне вивчення економічних показників іпроцесів, що відбуваються в економіці [2, 4].
Метод економічного аналізу має свої особливості. Серед нихсистемний підхід у дослідженні економічних явищ, комплексність,результативність, використання системи показників. Вимоги до системи показниківможна сформулювати наступним чином:
·    в систему повинні входити декілька часткових показників та одинузагальнюючий, що забезпечує єдність системи;
·    системі повинна бути властива інтегрованість;
·    достатність показників для оцінки окремих аспектів роботипідприємств та інших підрозділів народного господарства;
·    всі показники повинні бути адекватними, тобто відображати реальніпроцеси та явища, динамічними, зведеними, забезпечувати одночасне розумінняявищ та процесів, які вивчаються [24].
При проведенні аналізу використовують кільказагальноприйнятих прийомів дослідження:
1.  Дедуктивний прийом виражається в тому, що на початковій стадіїаналізу того чи іншого показника вивчення проводиться від загального дочастного;
2.  Індуктивний прийом застосовується на стадії узагальнення, колививчені складові частини аналізованого показника розглядаються з урахуваннямвпливу їх на загальні аналізовані показники [2];
3.  Абстрагування – прийом аналізу, при якому досліджуваний об'єктспрощується, деякі неважливі фактори відкидаються з метою більш глибокоговивчення необхідних показників;
4.  Агрегування – цей прийом дозволяє спростити розрахунки, розглянутидосліджуваний об'єкт як єдину функціонуючу систему шляхом об'єднання декількохдрібних факторів (показників) в один великий.
По ознакам застосовуваних прийомів і методів особливийінтерес являє собою функціонально-вартісний аналіз, що займає важливе місце векономічному аналізі. Його виникнення пов'язане з необхідністю вирішенняпроблеми більш повного, доцільного використання ресурсів.Функціонально-вартісний аналіз заснований на постійному пошуку шляхів зниженняматеріалоємності, енерго- і трудомісткості продукції, що випускається, зарахунок удосконалення способів виготовлення продукції. Даний аналіз виходить зтого, що витрати на виробництво будь-якого виробу складаються з мінімумувитрат, абсолютно необхідних для виконання ним своїх функцій, і «додаткових»,пов'язаних з недосконалістю конструкції, неефективним використанням матеріалів.
Таким чином, функціонально-вартісний аналіз – це методвивчення можливостей скорочення витрат на виробництво продукції, робіт абопослуг, обов'язково при незмінних і поліпшених їхніх властивостях. Він являєсобою самостійну галузь знань, широко використовується як в економічному так ів системному аналізах [2, 11, 33].
Для рішення поставлених ним задач використовуються яктрадиційні прості калькуляційні розрахунки (які будуть розглянуті нижче в цьомурозділі), так і економіко-математичні методи оптимізації за допомогою ЕОМ (якібудуть розглянуті в другому розділі).
Очевидно, що однією з основних задач і кінцевою метоюекономічного аналізу є виявлення господарських резервів і розробка заходів щодоїхнього використання. Резерви являють собою невикористані можливості поліпшенняаналізованих господарських результатів. Одним з головних джерел резервів,безсумнівно, є виробнича собівартість підприємства [2, 11].
Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг)– це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво.Показник «виробнича собівартість» промислової продукції (робіт, послуг) є однимз основних економічних показників підприємства і це визначає необхідністьоднозначного визначення методики його розрахунку незалежно від того, де будевикористовуватися показник виробничої собівартості: у бухгалтерському,статистичному або управлінському обліку.
Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної івалової продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах,планування прибутку, визначення економічної ефективності окремихорганізаційно-технічних заходів і виробництва в цілому, длявнутрішньозаводського планування, а також для формування цін.
У зв'язку з цим на підприємстві повинна бути забезпеченаповна відповідність планового і звітного даних щодо складу і класифікаціївитрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат по плановим(звітним періодам) [7, 33].
Витрати класифікуються по наступних ознаках:
Таблиця 1.1 – Класифікація витрат підприємстваОзнаки Витрати 1. По центрах відповідальності (по місцю виникнення витрат) Витрати виробництва, цеху, ділянки, технологічного переділу, служби 2. По видах продукції, робіт, послуг Витрати на вироби, типові представники виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію 3. По єдності складу (однорідності) витрат Одноелементні, комплексні 4. По видах витрат Витрати по економічних елементах, витрати по статтях калькуляції 5. По способу віднесення на вартість продукції Витрати прямі, непрямі 6. По ступені впливу обсягу виробництва на рівень витрат Витрати перемінні, постійні 7. По календарних періодах Витрати поточні, одноразові 8. По доцільності витрати Продуктивні, непродуктивні 9. По визначенню відношення до собівартості продукції Витрати на продукцію, витрати періоду
Витрати операційної діяльності групуються по такихекономічних елементах:
·          матеріальні витрати;
·          витрати на оплату праці;
·          відрахування на соціальні заходи;
·          амортизація;
·          інші операційні витрати [7].
Це групування є єдиною для всієї промисловості. Складелементів витрат операційної діяльності представлений у таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 – Склад елементів витрат підприємстваЕлемент витрат Склад елемента Матеріальні витрати Сировина і матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, придбана в сторонніх підприємств паливо й енергія усіх видів, тара і тарні вироби, будівельні матеріали, запасні частини, малоцінні і швидкопсуйні предмети (МШП) Витрати на оплату праці Заробітна плата по окладах і тарифам, надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів, премії і заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток, інші Відрахування на соціальні заходи Відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування, соціальне страхування на випадки тимчасової втрати працездатності і безробіття, від нещасного випадку на виробництві, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, інші соціальні заходи Амортизація Сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних нематеріальних активів і нематеріальних активів Інші операційні витрати Витрати на відрядження фізичних осіб, придбання літератури, оплати семінарів, придбання ліцензій, проведення аудита, транспортне обслуговування, охорону праці, страхуванню ризиків і ін [7].

Аналіз повної собівартості товарної продукції проводиться погрупах статей витрат, об'єднаних по однорідності напрямку витрат: матеріальнівитрати, трудові витрати, витрати по обслуговуванню виробництва і керування,витрати на підготовку й освоєння виробництва, інші [2, 30].
Під господарськими резервами розуміють можливості підвищенняефективності діяльності підприємства на основі досягнень науково-технічногопрогресу і передового досвіду.
З розвитком науково-технічного прогресу (НТП) з’являютьсянові види сировини та матеріалів, нові види машин та устаткування, новітехнології, більш досконалі форми організації праці, що дає змогу знижуватиматеріаломісткість продукції та послуг, прискорювати оборотність коштів, підвищуватирентабельність та інші показники ефективності бізнесу [22, 23].
У процесі діагностики резервів зниження собівартостіпродукції проводиться оцінка виконання плану зниження собівартості; виявляютьсяфактори, що надають впливу на відхилення фактичної собівартості від планової ісформованої в базисному періоді; розробляються заходи щодо мобілізації резервів[2].
Основними джерелами резервів зниження собівартостіпромислової продукції є збільшення обсягу її виробництва за рахунок повнішоговикористання виробничих потужностей підприємства та скорочення витрат на їївиробництво за рахунок підвищення продуктивності праці, ощадливого використаннясировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, запобіганняневиробничим витратам, браку та інше [22, 23].
Зниженнявитрат залежить від таких факторів, як оптові ціни на продукцію, структура йасортимент випущеної товарної продукції, рівень собівартості окремих виробів. Усвою чергу зниження собівартості по статтях витрат залежить від цін насировину, матеріали, паливо, покупні напівфабрикати; тарифів на енергію івантажні перевезення. Загальна зміна рівня витрат на 1 грошову одиницю товарноїпродукції визначається зіставленням цих показників у порівнюваних періодах:

?Епл = Е – Епл,/> />
де Епл,Е – витрати на 1 грошову одиницю товарної продукції в плановому ізвітному періодах. Схема зміни повної собівартості по статтях витрат івизначення резервів її зниження наведена на рисунку 1.1.
/>
/> /> /> /> /> /> />

Рисунок 1.1 – Схема зміни повної собівартості по статтяхвитрат[2]

Далі розраховуються абсолютна сума відхилення собівартості,відхилення через зміну оптових цін на продукцію, структурного зрушенняасортименту продукції і власне витрат. Також розраховуються зміна рівня витратпід впливом собівартості окремих видів продукції, за рахунок зменшенняумовно-постійних витрат, за рахунок відносної економії амортизаційних витрат, атакож вплив галузевих і інших факторів.
Резерви зниження собівартості товарної продукції обчислюютьсяпо статтях витрат і у виді невикористаних можливостей по заходах підвищенняефективності виробництва:
? Срп = ? Сссз + ? Cнв,
де? Сссз – зниження власне витрат (по статтях витрат);
 ?Cнв – недовикористані можливості зниження собівартості.
Розмір резервів по статтях витрат визначаєтьсяпідсумовуванням результатів з позитивним знаком по наступних факторах:
·    за рахунок скорочення нераціональних витрат матеріальних ресурсіві рівня транспортно-заготівельних витрат;
·    за рахунок усунення непродуктивного використання коштів на оплатупраці;
·    скорочення непродуктивних витрат;
·    скорочення утрат від браку;
·    усунення перевищення невиробничих витрат[2, 28].
 
1.2 Аналіз фінансового стану ВАТ «Дніпрополімермаш»
Підприємство ВАТ «Дніпрополімермаш» засновано більш тридцятип'яти років тому і в даний час спеціалізується по проектуванню, виготовленню ізбуту машинобудівної продукції для шинних, шиноремонтних, гумовотехнічних іпластмасопереробних підприємств. Також випускається устаткування дляпідприємств по переробці полімерних матеріалів.
Завод «Дніпрополімермаш» є одним з найбільших в Україні і СНДвиробником прес-форм для вулканізації пневматичних і масивних шин, камер,ободних стрічок і діафрагм. Його продукція застосовується на всіх шиннихзаводах країн СНД і складає близько 90% від їхніх потреб у шинних прес-формахпо даній спеціалізації. Виробничі потужності заводу дозволяють випускатиблизько 1500 комплектів прес-форм більш 150 типорозмірів у рік.
В даний час діапазон розмірів шин, для яких виготовляютьсяпрес-форми, досить значний: від прес-форм для покришки фермерського міні-мотоблока,до прес-форми покришки кар'єрного самосвалу вантажопідйомністю 180 тонн.
Підприємство має понад 70 тис. м2 виробничихплощин, оснащених усіма видами металообробного устаткування по технологічнихмежах, у тому числі унікальними копіювально-фрезерними і з числовим програмнимкеруванням верстатами для обробки малюнка протектора в суцільних металевихзаготівках. У технічній підготовці виробництва при проектуванні і виготовленнітехнологічного оснащення і металообробці на заводі застосовується програмнийпродукт Pro/Engineer, що дозволяє технічним працівникам розширити границімоделювання деталей і прискорити запуск самого виробництва.
Крім двох спеціалізованих цехів по виготовленню шиннихпрес-форм загальною площею близько 14 тис. м2, на заводі є наступнівиробничі підрозділи: цехи по виготовленню полімерного устаткування, цехметалоконструкцій, цех сталевого лиття по виплавлюваних моделях, ділянкамедичних прес-форм.
Крім того, на ВАТ «Дніпрополімермаш» освоєний випуск запаснихчастин, вузлів, деталей і агрегатів для нафтогазовидобувної, гірничодобувної ігірничо-збагачувальної, металургійної й іншої галузей промисловості, а такождля енергетики і сільського господарства.
Багаторічна робота в області машинобудування дозволилапідготувати досвідчені висококваліфіковані кадри робочих і інженерно-технічнихпрацівників[27].
В основі діяльності будь-якого підприємства знаходяться йогофінансові показники, що використовуються для оцінки його фінансової діяльностіта для фінансового планування[32].
Аналіз фінансового стану підприємства являє собою глибоке,науково обґрунтоване дослідження фінансових відносин та руху фінансовихресурсів у єдиному виробничо-торговому процесі. Задачами аналізу фінансовогостану суб’єкту господарювання є:
·    визначення рентабельності та фінансової стійкості;
·    вивчення ефективності використання фінансових ресурсів;
·    визначення стану суб’єкту господарювання на фінансовому ринку такількісний вимір його фінансової конкурентоспроможності;
·    оцінювання ступеню виконання планових фінансових заходів програм;
·    оцінювання заходів, що були розроблені для ліквідації недоліків тапідвищення віддачі фінансових ресурсів[2, 32].
У тойже час фінансовий аналіз разом із плануванням розглядається як самостійнийрозділ, як інструмент фінансового керування, використовуваний на всіх йогоетапах і у всіх видах, у спеціальних розділах фінансового керування. Фінансовийаналіз як практика, як вид управлінської діяльності передує прийняттю рішень пофінансових питаннях, будучи інформаційно-аналітичним забезпеченням, а потімузагальнює й оцінює результати на основі підсумкової інформації[32].
Комплексне оцінювання фінансового стану підприємстваґрунтується на системі фінансових коефіцієнтів, що характеризують структуруджерел формування капіталу і його розміщення, рівновагу між активами тапасивами (зобов‘язаннями) підприємства, ефективність та інтенсивністьвикористання капіталу, ліквідність та якість активів, його інвестиційнупривабливість і т. ін. З цією метою вивчають динаміку кожного показника, проводятьзіставлення з середніми й нормативними значеннями по галузі.
Такий аналіз дозволяє визначити:
·          зміни у фінансовому стані підприємства;
·          темпи зростання активів;
·          зміни обсягів виробництва та реалізації продукції;
·          рентабельність підприємства, та її динаміку;
·          всі види ліквідності;
·          структуру капіталу та її зміну;
·          стан та якість активів підприємства;
·          розрахувати питомі коефіцієнти, наприклад прибуток на одногоробітника, на гривню зарплати, на гривню виробничих фондів та ін;
·          ризики;
·          шляхи підвищення ефективності діяльності.
Джерелом інформації для аналізу фінансового стану єбухгалтерський баланс та додатки до нього, статистична та оперативна звітністьта інші документи [22, 23].
Фінансовий стан підприємства являє собою узагальнюючу,комплексну характеристику його діяльності. Параметри цього стану не є постійноювеличиною, а беззупинно змінюються. Вони визначаються загальним рівнемефективності керування його активами і пасивами, скоординованістю керуванняними [32].
Аналіз фінансового стану являє собою сукупність декількохбільш детальніших і спеціалізованих видів аналізу, серед яких для зазначеноговище підприємства будуть виконані експрес-аналіз, аналіз ліквідності балансу тарозрахунок фінансових коефіцієнтів. Розглянемо всі ці види аналізів поетапно.
Експрес-аналіз діяльності підприємства.
Дляпроведення експрес-аналізу використовують дані бухгалтерського балансу (форма1), та звіту о фінансових результатах підприємства (форма 2). Якщо у формулахрозрахунку не зазначене джерело даних, то вважати за нього форму 1 –бухгалтерський баланс, а якщо дані взяті з форми 2 – це зазначається приміткою«ф.2». Експрес-аналіз фінансового стану підприємства дозволяє визначити таоцінити такі показники:
1.Стані динаміка економічного потенціалу
1.1.Майновий стан:
·    сума господарських коштів у розпорядженні підприємства (тис.грн).значення цього показника являє собою баланс активу, рядок 280;
·    вартість основних фондів (тис.грн). Значення – залишкова вартістьосновних фондів, рядок 030;
·    коефіцієнт зносу основних фондів. Значення – відношення зносуосновних засобів до їхньої первісної вартості:
 
Кзн = />
1.2.Фінансовий стан:
·    сума власних коштів (тис.грн). Значення – сума необоротнихактивів, власного капіталу і довгострокових зобов'язань:
/>
·    коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів. Значення –відношення суми довгострокових зобов'язань і поточних зобов'язань до величинивласного капіталу:
/>
·    коефіцієнт покриття. Значення – відношення суми витрат майбутніхперіодів і оборотних активів до величини поточних зобов'язань:
/>
·    кредити і позики, не погашені в термін (тис.грн). Значення – сумапоточних зобов'язань.
2.Результативність фінансово-господарської діяльності
2.1.Оцінка прибутковості:
·    витрати на виробництво (тис.грн). Значення – величина собівартостіреалізованої продукції, рядок 040 ф.2;
·    прибуток (тис.грн). Значення – величина валового прибутку, рядок050 ф.2;
·    рентабельність продажів, %. Значення – відношення валовогоприбутку до величини доходу (виторгу від реалізації):
/>
·    рентабельність основної діяльності, %. Значення – відношеннявалового прибутку до собівартості реалізованої продукції:
/>
2.2.Рентабельність інвестованого капіталу
·    рентабельність власного капіталу, %. Значення – відношеннявалового прибутку до величини власного капіталу:
/>

·    рентабельність позикового капіталу, %. Значення – відношеннявалового прибутку до суми довгострокових і поточних зобов'язань:
/>
2.3.Оцінка динамічності:
·    темпи росту виторгу від реалізації. Значення – відношення величинивалового доходу на кінець періоду до його величини на початок періоду;
·    темпи зростання прибутку. Значення – відношення величини валовогоприбутку на кінець періоду до її величини на початок періоду.
2.4.Економічний потенціал:
·    виторг від реалізації (тис.грн). Значення – величина валовогодоходу, рядок 010 ф.2;
·    рентабельність активів, %. Значення – відношення чистого прибуткудо балансу активу:
/>
·    оборотність оборотних коштів (дні). Значення – відношення величиниоборотних активів до валового доходу, помножене на 360:
/>
·    оборотність основного капіталу (дні). Значення – відношення сумивласного капіталу і довгострокових зобов'язань до валового доходу, помножене на360:

/>
·    оборотність дебіторської заборгованості (дні). Значення –відношення суми дебіторської заборгованості до валового доходу, помножене на360:
/>
·    оборотність кредиторської заборгованості (дні). Значення –відношення суми кредиторської заборгованості і поточних зобов'язань до валовогодоходу, помножене на 360:
/>
·    оборотність запасів і витрат (дні). Значення – відношення сумизапасів до валового доходу, помножене на 360:
/>
Розрахованікоефіцієнти представлені в таблиці 1.3.
Таблиця1.3 – Експрес-аналіз фінансового стану підприємства Значення Відхилення ПОКАЗНИКИ Початок Кінець +/- % 1. Стан і динаміка економічного потенціалу /> /> /> /> 1.1. Майновий стан: /> /> /> /> — сума господарських коштів у розпорядженні підприємства, тис.грн. 30257,6 30601,2 343,6 101,13 — вартість основних фондів, тис.грн. 16048,4 15053,7 -994,7 93,87 — коефіцієнт зносу основних фондів -0,68765 -0,69 -0,0102 101,46 1.2. Фінансовий стан: /> /> /> /> -сума власних коштів, тис.грн. 7773,7 4967,1 -2806,6 63,89 -коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів 0,326 0,58 0,2631 180,62 — коефіцієнт покриття 2,266 1,51 -0,755 66,64 — кредити і позики, не погашені в термін 5281,6 8654,9 3373,3 163,86 2. Результативність фінансово-господарської діяльності /> /> /> /> 2.1. Оцінка прибутковості: /> /> /> /> — витрати на виробництво, тис.грн. 8190,9 11785,3 3594,4 143,88 — прибуток, тис.грн. -1074,2 3244,2 4318,4 -302,01 — рентабельність продажів, % -12,6351 18,50 31,14 -146,48 — рентабельність основ. діяльності, % -13,1146 27,521 40,64 -209,9 2.2 Рентабельність інвестов. капіталу /> /> /> /> — рентабельність власного капіталу, % -4,72546 16,90 21,62 -357,65 — рентабельність позикового капіталу, % -14,475 28,66 43,13 -198,01 2.3. Оцінка динамічності: /> /> /> /> — темпи росту виторгу від реалізації 1 2,06 1,06 206,179 — темпи зростання прибутку 1 -3,02 -4,02 -302,01 2.4. Економічний потенціал: /> /> /> /> — виторг від реалізації, тис.грн. 8501,7 17528,2 9026,5 206,17 — рентабельність активів, % -11,719 7,21 18,93 -61,53 -оборотність оборотн. коштів, дні 596,97 307,25 -289,72 51,46 — оборотність основ. капіталу, дні 1013,32 423,22 -590,10 41,765 — оборотність дебіторської заборгованості, дні 134,74 54,89 -79,85 40,74 — оборотність кредиторської заборгованості, дні 243,27 186,93 -56,34 76,84 — оборотність запасів і витрат, дні 452,39 247,96 -204,43 54,812
Аналізліквідності балансу
Ліквідністьоцінюється з погляду здатності підприємства трансформувати свої активи вгрошові або інші платіжні кошти для оплати пропонованих йому зобов'язань принестачі платіжних коштів. Кошти для цього можуть накопичуватися заздалегідь,здобуватися шляхом продажу активів або покупки пасивів[12, 32].
Прианалізі ліквідності підприємства розраховуються такі показники:
1.Ліквідність активів.
·    найбільш ліквідні активи. Значення – сумі грошових коштів підприємствав національній та іноземній валюті:
/>;
·    активи, що швидко реалізуються. Значення – сума дебіторськоїзаборгованості;
·    активи, що повільно реалізуються. Значення – сума запасів,векселів, інвестицій та затрат майбутніх періодів;
·    активи, що важко реалізуються. Значення – сума необоротнихактивів, рядок 080.
2.Ліквідність пасивів.
·    найбільш строкові пасиви. Значення – сума кредиторськоїзаборгованості та поточних зобов‘язань;
·    строкові пасиви. Значення – сума короткострокових кредитів банків,поточної заборгованості по довгостроковим зобов’язанням та виданих векселів:
/>;
·    довгострокові пасиви. Значення – сума довгострокових зобов’язаньта доходів майбутніх періодів:
/>;
·    постійні пасиви. Значення – сума власного капіталу та забезпеченнямайбутніх платежів:

/>;
Розрахованіпоказники ліквідності представлені в таблиці 1.4.
Таблиця1.4 – Показники ліквідності підприємстваАКТИВ Початок Кінець Найбільш ліквідні активи, тис.грн 0,8 0,3 Швидко реалізовані активи, тис.грн 3182,2 2672,9 Повільно реалізовані активи, тис.грн 10917,7 12288,6 Важко реалізовані активи, тис.грн 16156,9 15639,4 РАЗОМ: 30257,6 30601,2 ПАСИВ Найбільш термінові пасиви, тис.грн 5745,2 9101,8 Термінові пасиви, тис.грн 477,3 805,9 Довгострокові пасиви, тис.грн 1198,4 1410,8 Постійні пасиви, тис.грн 22836,3 19283 РАЗОМ: 30257,2 30601,5
Розрахунокфінансових коефіцієнтів
Фінансовийстан підприємства описується за допомогою коефіцієнтів, що умовно можнарозділити на 2 категорії. До першого відносять показники, що мають встановленінормативні значення – показники фінансової стійкості підприємства – ліквідностіі платоспроможності. До показників другої категорії відносять не маютьнормативні значення — рентабельності, ефективності керування, діловоїактивності.
Показникирентабельності характеризують ефективність використання майна або його окремихвидів, а також витрат на виробництво реалізованої продукції [22, 32].
Розглянемопоказники докладніше:
1.Аналіз ліквідності підприємства.
·    коефіцієнт покриття. Значення – відношення величини оборотнихактивів до величини поточних зобов'язань:

/>;
·    коефіцієнт швидкої ліквідності. Значення – відношення величиниоборотних активів за винятком запасів до величини поточних зобов'язань;
·    коефіцієнт абсолютної ліквідності. Значення – відношення сумипоточних фінансових інвестицій і коштів до величини поточних зобов'язань:
/>;
·    чистий оборотний капітал (тис. грн). Значення – різниця міжоборотними активами і величиною поточних зобов'язань:
/>;
2.Аналіз платоспроможності (фин. стійкості) підприємства.
·    коефіцієнт платоспроможності (автономії). Значення – відношеннявеличини власного капіталу до балансу пасиву:
/>;
·    коефіцієнт фінансування. Значення – відношення суми забезпеченнямайбутніх витрат, довгострокових зобов'язань, поточних зобов'язань і доходівмайбутніх періодів до величини власного капіталу:
/>;

·    коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами. Значення –відношення чистого оборотного капіталу до величини поточних зобов'язань:
/>;
·    коефіцієнт маневреності власного капіталу. Значення – відношеннячистого оборотного капіталу до величини власного капіталу:
/>.
3.Аналіз ділової активності підприємства.
·    коефіцієнт оборотності активів. Значення – добуток чистого доходуна середнє значення активу балансу;
·    коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. Значення –відношення чистого доходу до середнього значення суми поточних зобов'язань;
·    коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості. Значення –відношення чистого доходу до середнього значення суми дебіторськоїзаборгованості;
·    термін погашення дебіторської заборгованості (днів). Значення –відношення тривалості періоду до коефіцієнта оборотності дебіторськоїзаборгованості;
·    термін погашення кредиторської заборгованості (днів). Значення –відношення тривалості періоду до коефіцієнта оборотності кредиторськоїзаборгованості;
·    коефіцієнт оборотності матеріальних запасів. Відношеннясобівартості реалізованої продукції до середньої суми запасів;
·    коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача). Значення –відношення чистого доходу до середнього значення первинної вартості основнихфондів;
·    коефіцієнт оборотності власного капіталу. Значення – відношеннячистого доходу до середнього значення власного капіталу.
4.Аналіз рентабельності підприємства.
·    коефіцієнт рентабельності активів. Значення – відношення чистогоприбутку до середнього значення балансу активу;
·    коефіцієнт рентабельності власного капіталу. Значення – відношеннячистого прибутку до середнього значення власного капіталу;
·    коефіцієнт рентабельності діяльності. Значення – відношеннячистого прибутку до величини чистого доходу.
Розрахованікоефіцієнти і показники представлені в таблиці 1.5.
Таблиця1.5 – Фінансові коефіцієнти Норматив Початок Кінець 1. Аналіз ліквідності підприємства. /> 1.1. Коефіцієнт покриття. >1 2,265665 1,509927 1.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності. 0.6-0.8 0,548702 0,291329 1.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності. >0 збільш. 0,000129 0,00003 1.4. Чистий оборотний капітал, тис. грн. >0 збільш. 7875,6 5052,2 2. Аналіз платоспроможності підприємства. /> /> 2.1. Коефіцієнт платоспроможності (автономії). >0.5 0,751299 0,62728 2.2. Коефіцієнт фінансування. 0 збільш. 1,265665 0,509927 2.4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. збільш. 0,346451 0,263194 3. Аналіз ділової активності підприємства. /> /> 3.1. Коефіцієнт оборотності активів. збільш. 0,235204 0,491141 3.2. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості. збільш. 1,385515 1,89776 3.3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості. зменьш. 1,175459 2,992255 3.4. Термін погашення дебіторської заборгованості, днів. зменьш. 153,1316 60,15529 3.5. Термін погашення кредиторської заборгованості, днів. збільш. 129,9156 94,84866 3.6. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів. збільш. 0,766665 0,97613 3.7. Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) збільш. 0,138513 0,603352 3.8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу. збільш. 0,313067 1,565924 4. Аналіз рентабельності підприємства. /> /> 4.1. Коефіцієнт рентабельності активів >0 збільш. -0,11719 0,072118 4.2. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу. >0 збільш. -0,15599 0,229937 5.3. Коефіцієнт рентабельності діяльності. >0 збільш. -0,49825 0,146838
Уроботі фінансового аналітика важливим є не тільки уміння розрахувати показникиефективності роботи підприємства, але і правильно інтерпретувати їх значення,їхню динаміку, і потім надати необхідну інформацію керівникові для ухваленнярішення.
Проведенийекспрес-аналіз стану підприємства дозволяє зробити наступні висновки напідставі значень розрахованих показників:
·    сума господарських коштів у розпорядженні підприємствазбільшилася, у той час як сума власних коштів зменшилася. Це вказує на перехідчастини капіталу підприємства в оборотні і необоротні активи;
·    коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів збільшився на80%, що говорить про більше залучення позикових коштів у діяльністьпідприємства;
·    сума кредитів і позик, не погашених у термін збільшилася,показуючи, що знизилася здатність підприємства погашати свої зобов'язання передкредиторами;
·    позитивно характеризують динамікові розвитку виробництва ті факти,що при збільшенні витрат на виробництво виріс прибуток, а також підвищилисярентабельність продукції й основної діяльності;
·    у порівнянні з початковим періодом більш ніж у 2 рази підвищивсявиторг від реалізації, рентабельність активів підвищилася на 18%;
·    у середньому, удвічі знизилася оборотність таких показників, якоборотні кошти, основний капітал, дебіторська і кредиторська заборгованість, атакож запасів.
Проведенийаналіз ліквідності балансу підприємства показує, що зниження суми найбільшліквідних, швидко реалізованих і важко реалізованих активів призвело дозбільшення повільно реалізованих активів. Це вказує на те, що підприємствупотрібні кошти на оборотні активи, зокрема на матеріальні запаси. У той жесамий час, збільшення суми найбільш термінових, термінових і довгостроковихпасивів призвело до зменшення постійних пасивів, що свідчить про те, що дляодержання необхідних коштів підприємство не тільки збільшує свої поточнізобов'язання (бере банківські кредити, збільшує кредиторську заборгованість),але і вимушено продавати частину наявного у нього капіталу.
І,нарешті, проведений розрахунок фінансових коефіцієнтів дав наступні результати,які можна інтерпретувати, порівнюючи їх із зазначеними нормативнимипоказниками:
·    коефіцієнт покриття, чистий оборотний капітал і коефіцієнтплатоспроможності, незважаючи на те, що зменшилися за минулий період, усе щезалишаються в нормативних рамках;
·    коефіцієнти швидкої й абсолютної ліквідності зменшилися, щообумовлено зменшенням коштів на рахунку підприємства і зрослою потребою вматеріальних запасах;
·    коефіцієнт фінансування збільшився (при нормативному зменшенні),що говорить про більше залучення позикових засобів у порівнянні з попереднімперіодом;
·    зменшилися коефіцієнти забезпеченості власними засобами іманевреності власного капіталу (при нормативному збільшенні), що обумовленозрослою потребою в оборотних коштах і зменшенні суми наявного капіталупідприємства.
Аналізрозрахованих коефіцієнтів ділової активності підприємства показує, що внормативні значення укладаються коефіцієнти оборотності активів, оборотностікредиторської заборгованості, термін погашення дебіторської заборгованості,оборотності матеріальних запасів, оборотності основних засобів, власногокапіталу. Не вкладаються в нормативні значення коефіцієнти оборотностідебіторської заборгованості і погашення кредиторської заборгованості.
Аналізрентабельності підприємства показує, що рентабельність активів, власногокапіталу і рентабельності діяльності збільшилися і досягла нормативногозначення, що свідчить про поліпшення фінансово-економічного стану фірми.
1.3Визначення мети і постановка задач, розв'язуваних при виконанні дипломноїроботи
Проведенийаналіз фінансового стану підприємства виявив недоліки в господарськійдіяльності підприємства. Аналіз балансу показує, що на підприємстві зрослапотреба в оборотних коштах, що призвело до підвищення витрат на виробництвопродукції, і, відповідно виникла потреба в коштах на їхнє придбання. Для цьогопідприємство змушене було збільшити свою кредиторську заборгованість, а такожреалізувати частину своїх пасивів.
У тойже час, аналіз вихідних даних для розробки економіко-математичної моделі, асаме аналіз собівартості зробленої продукції по місяцях, показав, що майже вкожнім місяці по визначених статтях витрат має місце перевищення фактичногозначення собівартості над плановим. Відомо, що собівартість є одним з головнихджерел резервів підвищення ефективності роботи підприємства. Звідси сформуємомету і задачі даної роботи.
Метоюданої роботи є підвищення ефективності роботи підприємства ВАТ«Дніпрополімермаш» шляхом управління собівартістю продукції.
Відповідно,для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
1.  Проаналізувати фінансово-економічний стан підприємства з метоювиявлення можливих резервів підвищення ефективності;
2.  Розробити економіко-математичну модель, що найбільше повновідображає істотні виробничо-економічні процеси й інформаційні взаємозв'язки напідприємстві;
3.  Перевірити отриману модель на адекватність;
4.  Промоделювати взаємозв’язки компонентів собівартості та прибуткупо кожному виду продукції;
5.  Створити інформаційну систему підтримки прийняття рішень (СППР),яка б спростила й унаочнила роботу аналітика підприємства;
6.  Перевірити працездатність розробленої СППР на реальних даних проформування собівартості на підприємстві ВАТ «Дніпрополімермаш»;
7.  Дати практичні рекомендації, що можуть бути використанікерівництвом підприємства для підвищення ефективності його роботи;
8.  Зробити висновки про виконану роботу.

РОЗДІЛ2. Економіко-математичне моделювання взаємозв‘язку елементів собівартості таприбутку
 
2.1Аналіз літературних джерел, вибір моделі
Системаприйняття рішень, одним з елементів якої є економіко-математичні методи,повинна охоплювати повний цикл господарських проблем, причому не тількиповторюваних і рутинних, але і нестандартних, потребуючих творчого підходу.
Процесприйняття рішень містить у собі шість фаз, структура яких представлена нарисунку 2.1.
/>

Рисунок2.1 – Фази процесу прийняття рішення [16]

Починаючиз другого кроку рішення проблеми виникає необхідність використовувати деякийматематичний апарат або для пошуку оптимального рішення серед безлічі можливих,або для полегшення вироблених розрахунків. В міру просування рішення проблемицей апарат незмінно ускладнюється, стаючи більш комплексним, таким що широкоохоплює всі аспекти проблеми.
Широкезастосування математичних методів є важливим напрямком удосконалюванняекономічного аналізу, підвищує ефективність аналізу підприємств і їхніхпідрозділів. Це досягається за рахунок скорочення термінів проведення аналізу,більш повного охоплення впливу факторів на результати комерційної діяльності,заміни наближених і спрощених розрахунків точними обчисленнями, постановки ірішення нових багатомірних задач аналізу, практично нездійсненних вручну ітрадиційними методами.
Застосуванняматематичних методів в економічному аналізі вимагає:
·    системного підходу до вивчення економіки підприємств, обліку всієїбезлічі істотних взаємозв'язків між різними сторонами діяльності підприємств;
·    розробки комплексу економіко-математичних моделей, що відображаютькількісну характеристику економічних процесів і задач, розв'язуваних задопомогою економічного аналізу;
·    удосконалювання системи економічної інформації про роботупідприємств;
·    наявності технічних засобів (ЕОМ і ін.), що здійснюють збереження,обробку і передачу економічної інформації з метою економічного аналізу;
·    організації спеціального колективу аналітиків, що складається зекономістів-виробничників, фахівців з економіко-математичного моделювання,математиків-обчислювачів і ін [4].
Сформульованаматематична задача може бути вирішена одним з розроблених математичних методів.Методи елементарної математики використовуються в звичайних традиційнихекономічних розрахунках при обґрунтуванні потреб у ресурсах, обліку витрат навиробництво, розробці планів, проектів, при балансових розрахунках і т.д. Ціметоди використовуються не тільки в рамках інших методів, але й окремо.Наприклад, факторний аналіз зміни багатьох економічних показників може бутиздійснений за допомогою диференціювання й інтегрування [4,6].
Застосуванняу фінансово-економічному аналізі математичних методів моделювання господарськихпроцесів для розв’язання аналітичних задач – це шлях підвищення ефективностіаналітичної роботи [14].
Эконометричніметоди будуються на синтезі трьох галузей знань: економіки, математики істатистики. Основою економетрії є економічна модель, під якою розумієтьсясхематичне представлення економічного явища або процесу за допомогою науковоїабстракції, відображення їхніх характерних рис. Найбільше поширення в сучаснійекономіці одержав метод аналізу економіки «витрати – випуск». Це матричні(балансові) моделі, що дозволяють у найбільш компактній формі представитивзаємозв'язок витрат і результатів виробництва. Зручність розрахунків ічіткість економічної інтерпретації – головні особливості матричних моделей.
Застосуванняматематики в економіці приймає форму економіко-математичного моделювання. Задопомогою економіко-математичної моделі зображуються той чи інший дійсний економічнийпроцес. Така модель може бути сконструйована тільки на основі глибокоготеоретичного дослідження економічної сутності процесу. Тільки в цьому випадкуматематична модель буде адекватна дійсному економічному процесові, будеоб'єктивно відображати його [4].
Підхіддо побудови математичної моделі може бути індуктивним і дедуктивним. Привикористанні індуктивного методу модель того чи іншого економічного процесубудується за допомогою часткового моделювання, що охоплює більш прості змінніекономічного процесу, з переходом від них до загальної моделі всього процесу.При дедуктивному методі спочатку будується загальна модель і лише на її основіконструюються часткові моделі, встановлюються алгоритми конкретних математичнихрозрахунків. Економіко-математичні моделі будуть найбільш обґрунтованими, якщопри їхньому конструюванні методи індукції і дедукції використані в єдності. Уцих умовах забезпечується більша «подібність» моделі на реальний економічнийпроцес; вона в більшій мірі буде відображати об'єктивно існуючі економічніявища і закономірності [4,5,21].
Математичнепрограмування – швидко розвивающийся розділ сучасної прикладної математики.Методи математичного програмування – основний засіб вирішення задач оптимізаціївиробничо-господарської діяльності. По своїй суті – це методи плановихрозрахунків. Цінність їх для економічного аналізу виконання бізнес-планівполягає в тому, що вони дозволяють оцінювати напруженість планових завдань,визначати лімітовані групи устаткування, види сировини і матеріалів, одержуватиоцінки дефіцитності виробничих ресурсів та інше.
Піддослідженням операцій розуміється розробка методів цілеспрямованих дій(операцій), кількісна оцінка отриманих рішень і вибір з них найкращого.Предметом дослідження операцій є економічні системи, у тому числівиробничо-господарська діяльність підприємств. Метою являється таке сполученняструктурних взаємозалежних елементів систем, що найбільшою мірою відповідаєзадачі одержання найкращого економічного показника з ряду можливих [4,31].
Зв'язоканалізу і математики обумовлюється тим, що і тієї й іншої галузі знань властивевивчення кількісних відносин. Застосування математики в економічнихдослідженнях і розрахунках поширюється в першу чергу на галузь змінних величин,зв'язаних між собою функціональною залежністю. Сама змінна величина з'явилася усвій час поворотним пунктом у математиці. Завдяки цьому в математику увійшлирух і тим самим діалектика, і завдяки цьому стало необхідно диференціальне йінтегральне вирахування.
Вивченнязмінних величин, вимір залежності одних перемінних від інших зводяться довизначення значення функції. Зв'язок між змінними величинами математичновиражається у виді функціональних рівнянь, до яких, власне кажучи, відносятьсядиференціальні й інтегральні рівняння.
В економіцісуцільно і поруч доводиться мати справа зі змінними величинами. Економічніперемінні, що мають якісну і кількісну визначеність, можуть бути уфункціональній залежності друг від друга. Вивчення кількісних співвідношень іфункціональних залежностей економічних перемінних являється однією з задачматематики.
Однакзв'язок між економічними явищами і показниками далеко не завжди виражається уфункціональній формі. Часто доводиться мати справи з кореляційною залежністю.Ця залежність характерна тим, що крім досліджуваних основних факторів на данийпоказник впливають і побічні фактори, виділити і методологічно ізолювати діюяких не завжди можливо. Такі зв'язки вивчають за допомогою кореляційного ірегресійного аналізу [4].
Ціметоди належать до методів математичної статистики. Вони застосовуються в тихвипадках, коли зміну аналізованих показників можна представити як випадковийпроцес. Статистичні методи, будучи основним засобом масових, повторюваних явищ,відіграють важливу роль у прогнозуванні поведінки економічних показників. Колизв'язок між аналізованими характеристиками не детермінований, а стохастичний, тостатистичні та ймовірностні методи — це практично єдиний результат дослідження.Найбільше поширення з математико-статистичних методів в економічному аналізіодержали методи множинного і парного кореляційного аналізу [18,19].
Дослідженняоб'єктивно існуючих зв'язків між явищами — найважливіша задача теоріїстатистики. Соціально-економічні явища являють собою результат одночасноговпливу великого числа причин. При вивченні цих явищ необхідно виявляти головні,основні причини, абстрагуючись від другорядних.
Воснові першого етапу статистичного вивчення зв'язків лежить якісний аналізявища, пов'язаний з аналізом його природи методами економічної теорії,соціології, конкретної економіки. Другий етап – побудова моделі зв'язку. Вінбазується на методах статистики: групування, середніх величин, таблиць і т.д.Третій етап являє собою інтерпретацію результатів, він також зв'язаний зякісними особливостями досліджуваного явища. Статистика розробила безлічметодів вивчення зв'язків, вибір конкретного з них залежить від метидослідження і від поставленої задачі.
Зв'язкиміж ознаками і явищами класифікуються по ряду підстав. Ознаки, що обумовлюютьзміни інших, зв'язаних з ними ознак, називають факторними, або простофакторами. Ознаки, що змінюються під впливом факторних ознак, називаютьрезультативними [19].
Обов'язковоюпередумовою кореляційного і регресійного аналізу є масова основа: на базіодиничних даних виявити ті чи інші закономірності, вплив найважливіших факторів(в умові одночасного впливу другорядних факторів) не можна. Тільки спираючи на доситьвеликий обсяг даних, можна простежити за змінами в досліджуваному показнику підвпливом основного фактора і за умови нібито сталості інших факторів, хоча вдійсності, ці останні, у свою чергу, змінюються, що і позначається в тому чиіншому ступені на отриманих результатах. У силу цього зв'язок міждосліджуваними ознаками не може бути повним, він завжди частковий, хоча тіснотазв'язку і неоднакова.
Перевіркастатистичної однорідності сукупності має умову, що при вирішенні економічнихзадач результати значною мірою залежать від використовуваної вихідноїінформації. Тому до вихідної інформації висувають певні вимоги, тобтодосліджувані дані повинні бути достовірними, однорідними і достатніми покількості. Вірогідність даних підтверджується тим, що них беруть з офіційноїстатистичної і бухгалтерської звітності або визначають на підставі зазначенихданих розрахунковим шляхом, або вони є результатом безпосередніх спостережень.
Однорідністьданих перевіряють у два етапи. Спочатку економічному аналізові піддаютьаномальні значення, що різко відрізняються від усієї сукупності. Такі значенняможуть з'являтися в результаті грубої помилки в спостереженнях, звітах,розрахунках – у такому випадку їх необхідно проконтролювати і виправити, атакож, у деяких випадках, виключити.
Надругому етапі проводять математико-статистичне дослідження сукупності.
Перевіркадостатності числа спостережень припускає виконання наступної умови. Вибірказабезпечує відхилення середнього вибіркового розміру ознаки /> від середньогогенерального />, не переважаюче />, з гарантійноюімовірністю Р, якщо її обсяг доведений до числа n, обумовленого ізсистеми рівнянь [15]
/> (2.1.1)
Кореляційнийі регресійний аналіз можуть призвести до реальних результатів тільки в томувипадку, якщо вони виходять із правильних теоретичних передумов. Отже, і тутголовну роль грає економічна теорія. Тільки попередній аналіз якостіекономічного явища забезпечує вірне визначення ознак, виявлення основних іпобічних факторів, об'єктивно існуючих кількісних відносин.
Розглянемодалі види деякі існуючі види регресій з метою вибору найбільш придатної дляпобудови математичної моделі.
Парнарегресія характеризує зв'язок між двома ознаками: результативним і факторним.Аналітично зв'язок між нами описується рівняннями:

1.  Прямої />;
2.  Параболи />;
3.  Гіперболи /> і т.д.
Визначититип рівняння можна, досліджуючи залежність графічно. Однак існують більшзагальні вказівки, що дозволяють виявити рівняння зв'язку, не удаючись дографічного зображення. Якщо результативна і факторна ознаки зростають однаково,приблизно в арифметичній прогресії, то це свідчить про наявність лінійногозв'язку між ними, а при зворотному зв'язку – гіперболічної. Якщо результативнаознака збільшується в арифметичній прогресії, а факторний значно швидше, товикористовуються параболічна чи ступенева функції.
Оцінкапараметрів рівняння регресії /> і т.д. здійснюється методомнайменших квадратів, в основі якого лежить припущення про незалежністьспостережень досліджуваної сукупності і перебування параметрів моделі, приякому мінімізується сума квадратів відхилень емпіричних значень результативної ознакивід теоретичних, отриманих по рівнянню регресії
/>, (2.1.2)
Системанормальних рівнянь для перебування параметрів лінійної парної регресії методомнайменших квадратів має такий вигляд:
/> (2.1.3)

Урівняннях регресії параметр /> показує усереднений вплив нарезультативну ознаку неврахованих факторів, параметр /> - коефіцієнт регресії показує,наскільки змінюється в середньому значення результативної ознаки при змініфакторного на одиницю його власного значення.
Модельрегресії може бути побудована як за індивідуальним значенням ознаки, так і позгрупованим даним. Для виявлення зв'язку між ознаками по досить великому числуспостережень використовується кореляційна таблиця. У кореляційній таблиці можнавідобразити тільки парний зв'язок, тобто зв'язок результативної ознаки з однимфактором, і на її основі побудувати рівняння регресії і визначити показникитісноти зв'язку. Саме рівняння регресії може мати лінійну, параболічну й іншуформи.
Привизначенні параметрів моделі регресії і коефіцієнтів зв'язку по кореляційнійтаблиці не втрачається інформація про зв'язок, обумовлений усередненням даних.Для складання кореляційної таблиці парного зв'язку статистичні дані необхіднопопередньо згрупувати по обох ознаках, потім побудувати таблицю, по рядках уякій відкласти групи результативного, а по стовпцях – групи факторного ознак.Кореляційна таблиця дає загальне представлення про напрямок зв'язку [19, 35].
Множинна(багатофакторна регресія) являє собою вивчення зв'язку між трьома, і більшзв'язаними ознаками й описується функцією виду [19]:
/>, (2.1.4)
Вибіртипу рівняння ускладнюється тим, що для будь-якої форми залежності можнавибрати цілий ряд рівнянь, що деякою мірою будуть описувати ці зв'язки.Оскільки рівняння регресії будується головним чином для пояснення і кількісноговиразу залежностей, воно повинно відображати сформовані між досліджуванимифакторами фактичні зв'язки.
Практикапобудови багатофакторних моделей показує, що всі реально існуючі залежності міжсоціально-економічними явищами можна описати, використовуючи п'ять типівмоделей:
1.  Лінійна />;
2.  Степенева />;
3.  Показова />;
4.  Параболічна />;
5.  Гіперболічна />.
Основнезначення мають лінійні моделі в силу простоти і логічності їхньої економічноїінтерпретації. Нелінійні форми залежності приводяться до лінійних шляхомлінеаризації.
Узагальненабагатофакторна лінійна регресійна модель може бути записана у такому вигляді:
/>, (2.1.5)
де y– залежна змінна;
/> - незалежнізмінні (фактори);
/> - параметримоделі (константи), які потрібно оцінити;
/> - неспостережувана випадкова величина.
Відомо,що узагальнена модель регресії – це модель, яка дійсна для всієї генеральноїсукупності. Невідомі параметри узагальненої моделі є константами, а випадковавеличина – неспостережувана, і можна зробити лише припущення відповідно законуїї розподілу. На відміну від узагальненої регресійної моделі, вибіркова модельбудується для певної вибірки, невідомі параметри вибіркової моделі є випадковимивеличинами, математичне сподівання яких дорівнює параметрам узагальненоїмоделі. Випадкові величини можна оцінити, виходячи з вибіркових даних.
Томувибіркова регресійна лінійна багатофакторна модель має вигляд:
/>, (2.1.6)
де y– залежна змінна;
/> - незалежнізмінні (фактори);
/> - оцінкиневідомих параметрів узагальненої моделі;
/> - випадковавеличина.
Системанормальних рівнянь для лінійної багатофакторної моделі має такий вигляд:
/> (2.1.7)
Лінійноюрегресійною моделлю називають модель, що лінійна за своїми параметрами. Завведеними позначеннями, багатофакторна лінійна регресійна модель має pнезалежних змінних, або факторів, які впливають на залежну змінну y, та(p+1) невідомих параметрів, які потрібно оцінити.
Важливиметапом побудови вже обраного рівняння множинної регресії являються добір інаступне включення факторних ознак.
Проблемадобору факторних ознак для побудови моделей взаємозв'язку може бути вирішена наоснові евристичних (інтуїтивних-логічних) чи багатомірних статистичних методіваналізу.
Найбільшприйнятним способом добору факторних ознак являється крокова регресія. Сутністьметоду крокової регресії полягає в послідовному включенні факторів у рівняннярегресії і наступній перевірці їхньої значимості. Фактори по черзі вводяться врівняння так називаним «прямим» методом. При перевірці значимості введеногофактора обумовлюється, наскільки зменшується сума квадратів залишків ізбільшується величина множинного коефіцієнта кореляції (/>). Одночасновикористовується і зворотний метод, тобто виключення факторів, що сталинезначущими на основі t-критерію Стьюдента.
Розглянемоосновні припущення у багатофакторному регресійному аналізі. Для класичноїбагатофакторної регресивної моделі, яка є узагальненням простої лінійноїрегресійної моделі, всі основні класичні припущення зберігаються, але дещомодифікуються. Серед них такі:
1.  Математичне сподівання випадкової величини /> дорівнює 0.
/>, для кожногоі.
2.Випадкові величини незалежні між собою.
/>; />.
3.Модель гомоскедастична, тобто має однакову дисперсію для будь-якогоспостереження.
/>.

4.Коваріація між випадковою величиною /> та кожною незалежною змінною хдорівнює 0. Ця властивість виконується автоматично, якщо /> не стохастичні та першеприпущення має силу.
5.Модель повинна бути правильно специфікованою.
6.Випадкова величина /> відповідає нормальному законурозподілу з нульовим математичним сподіванням і постійною дисперсією.
7.Відсутність мультиколінеарності між факторами х, тобто фактори повинні бутинезалежними між собою. Не повинно бути лінійного зв’язку між двома або більшефакторами.
Припобудові моделей регресії можна зіткнутися з проблемою мультиколінеарності, підякою розуміється тісна залежність між факторними ознаками, включеними в модель.Мультиколінеарність істотно змінює результати дослідження.
Однимз індикаторів визначення наявності мультиколінеарності між факторними ознакамиє перевищення величини парного коефіцієнта кореляції 0,8 (/>).
Усуненнямультиколінеарності може реалізовуватися через виключення з кореляційної моделіодного чи декількох лінійно зв'язаних факторних ознак у нові, укрупнені фактори[8, 19].
Розглянемопроблему мультиколінеарності детальніше. Припустимо, що є лінійна залежність /> та />. В такомувипадку неможливо точно визначити окремий вплив кожного з цих факторів назалежні змінну у. Математично відсутність колінеарності між двомафакторами визначається так, що не існує таких чисел /> та />, які одночасно не дорівнюють 0,для яких би існувала тотожність:
/>, (2.1.8)

Отжеприймаємо, що коли між двома змінними є лінійний зв‘язок, то йдеться не продві, а про одну незалежну змінну, бо неможливо знайти окремий вплив кожної зцих змінних на у.
Розглянемоетапи побудови багатофакторної регресійної моделі. Процес побудови багатофакторноїрегресійної моделі більш складний, ніж процес побудови простої лінійноїрегресії та складається з багатьох етапів:
1.  Вибір та аналіз усіх можливих факторів, які впливають на процес(або показник), що вивчається;
2.  Вимір та аналіз знайдених факторів;
3.  Математико-статистичний аналіз факторів.
4.  Вибір методу побудови регресійної багатофакторної моделі;
5.  Оцінка невідомих параметрів регресійної моделі;
6.  Перевірка моделі на адекватність;
7.  Розрахунок основних характеристик та побудова інтервалів довіри;
8.  Аналіз отриманих результатів, висновки.
Напершому етапі дослідник повинен глибоко зрозуміти сам економічний процес,розглянути його з мікроекономічних та макроекономічних позицій, виявити якомогабільше факторів, які в конкретному випадку можуть справити суттєвий абонесуттєвий вплив на його зміну.
Наетапі кількісного аналізу необхідно оцінити можливість кількісного вираженнявідібраних факторів, провести вимірювання та зібрати статистику для кількіснихфакторів, підібрати або створити балову шкалу оцінок якісних даних. Зподальшого розгляду вилучаються також фактори, за якими немає або недоступнастатистика.
Етапматематик-статистичного аналізу є найважливішим підготовчим етапом для побудовирегресійної багатофакторної моделі. Це заключний етап формування необхідноїінформаційної бази. При наявності у динамічних рядах недостатньої інформаціїсаме на цьому етапі за допомогою спеціальних методів проводиться їївідтворення. На цьому етапі проводиться перевірка основних припущень класичногорегресійного аналізу, крім того, здійснюється найважливіша процедурабагатофакторного аналізу – перевірка факторів на мультиколінеарність. Для цьогобудується матриця коефіцієнтів парної кореляції, яка є симетричною. Потіманалізуються коефіцієнти парної кореляції між факторами. Якщо значення деяких зних близьке до 1, то це вказує на щільний зв’язок між ними, або намультиколінеарність. Тоді один з факторів треба залишити, а інший вилучається зподальшого розгляду. Найчастіше залишають той фактор, який з економічної точкизору біль вагомий для аналізу впливу на залежну змінну. Або можна залишитифактор, що має більший коефіцієнт із залежною змінною у. Такий аналізпроводиться для кожної пари залежних між собою факторів. Результатом етапуматематико-статистичного аналізу є знаходження множини основних незалежних міжсобою факторів, які є базою для побудови регресійної моделі.
Методпобудови регресійної багатофакторної моделі неможливо відокремити від самоїмоделі, вони найщільнішим чином пов’язані між собою. Саме обраний метод впливаєна остаточний вигляд регресійної моделі.
Далірозраховуються невідомі параметри багатофакторної регресії за методом найменшихквадратів.Нехай існує ряд спостережень за залежною змінною /> та занезалежними змінними, або факторами:
/>.
Напідставі цих спостережень будується лінійна вибіркова багатофакторна модель, асаме:
/>, (2.1.9)

де y– залежна змінна;
/> - незалежнізмінні (фактори);
/> - невідоміпараметри;
/> - випадковавеличина.
Сутністьметодів найменших квадратів полягає у потребі мінімізувати суму квадратіввідхилень фактичних даних від теоретичних:
/>, (2.1.10)
Длятого, щоб знайти мінімум цього виразу, необхідно прирівняти до нуля частковіпохідні функції F за аргументами />. Отримаємо систему нормальнихрівнянь.
Розглянемовластивості методу найменших квадратів:
1.Багатофакторна регресійна модель правильна для середніх точок />. Тобто для моделі
/> (2.1.11)
маємо:/>.
2.Середнє значення оцінки дорівнює середньому значенню фактичних даних, тобто />. Це виходить зпростого перетворення:
/>
/> (2.1.12)
/>,

Просумуємообидві частини рівняння за />, а також виходячи з того, що />; для />, отримаємо />.
Дляспрощення пояснення наступних властивостей введемо умовні позначення. Позначимо/>, тодірівність (2.1.12) можна записати так:
/>, (2.1.13)
де/>.
Томубагатофакторну вибіркову модель можна записати у формі:
/>, (2.1.14)
3.Сума помилок дорівнює нулю. Це випливає з рівняння (2.1.14).
/>.
4.Помилки /> некорельованіз />, тобто
/>.
5.Помилки /> некорельованіз />, тобто

/>.
6.Якщо правильні припущення класичної лінійної регресійної моделі, то оцінкиметоду найменших квадратів є не тільки лінійними, без відхилень, а й маютьнайменшу дисперсію.
Корисноюмірою ступеня відповідності даних, отриманих з регресійної моделі, фактичнимданим є коефіцієнт множинної кореляції, який визначається як коефіцієнт кореляціїміж у та /> і має вигляд [10, 15, 20, 21, 35]:
/>, (2.1.15)
Післятого, як параметри знайдено за методом найменших квадратів, проводитьсяперевірка моделей на адекватність за допомогою F-критерію Фішера, а такожперевірка значущості знайдених параметрів за t-критерієм Ст‘юдента. Якщо модельнеадекватна, то необхідно повернутися до етапу побудови моделі і, можливо, відлінійної моделі перейти до нелінійної, або ввести додаткові фактори.
Якщомодель адекватна, то можна робити прогнози, вивчати вплив окремих факторів назалежний показник, будувати інтервали довіри, аналізувати та інтерпретуватиотримані результати. Для того, щоб розглянути, як можна проінтерпретувати требазвернутися до загальної моделі багатофакторного регресійного аналізу тазнайдемо математичне очікування обох частин. Отримаємо:
/>, (2.1.16)
Церівняння дає умовне математичне сподівання у при фіксованих значеннях х.Параметри /> такожназивають частковими коефіцієнтами регресії. Кожен з них вимірює впливвідповідної змінної за умови, що всі інші залишаються без змін, тобто єконстантами.
Перевіркаадекватності моделей, побудованих на основі рівнянь регресії, починається зперевірки значимості кожного коефіцієнта регресії. Значимість коефіцієнтарегресії здійснюється за допомогою t-критерію Стьюдента:
/>, (2.1.17)
де /> - дисперсіякоефіцієнта регресії.
Параметрмоделі визнається статистично значимим, якщо /> />, де /> - рівень значимості, v = n – k –1 – число ступенів волі.
Величина/> може бутивизначена по виразу:
/>,  (2.1.18)
де /> — дисперсіярезультативної ознаки;
 k –число факторних ознак у рівнянні.
Такожбільш точну оцінку величини дисперсії можна одержати по формулі:
/>, (2.1.19)
де /> - величинамножинного коефіцієнта кореляції по фактору /> з іншими факторами.
Перевіркаадекватності всієї моделі здійснюється за допомогою розрахунку F-критерію івеличини середньої помилки апроксимації (/>), визначеної по формулі:
/>, (2.1.20)
Цезначення не повинне перевищувати 12 — 15% [19].
Існуєще один спосіб перевірки відповідності виведеного рівняння дослідним даним абоперевірки відповідності виведеного рівняння регресії описуваному реальномупроцесові. Основним критерієм тут повинні служити міркування, що випливають зсуті досліджуваного питання, з його економічного змісту. Це особливо важливовраховувати, якщо йдеться про використання виведеного рівняння для екстраполяції,що неминуче містить невизначеність, яку не можна оцінити чисто статистичнимметодом.
Вартооцінити ступінь близькості результатів розрахунків по кожному з отриманихрівнянь до дослідних даних. Ступінь близькості оцінюють по залишковій теоретичнійдисперсії функціональної ознаки
/>, (2.1.21)
де l– число параметрів рівняння, визначених по м.н.к;
 k– число інтервалів [15];
Інтерпретаціямоделей регресій здійснюється методами тієї галузі знань, до якої відносяться досліджуваніявища. Але всяка інтерпретація починається зі статистичної оцінки рівняннярегресії в цілому й оцінки залежності вхідних у модель факторних ознак, тобто зз'ясування, як вони впливають на величину результативної ознаки. Чим більшевеличина коефіцієнта регресії, тим значніше вплив даної ознаки на модельований.Особливе значення при цьому має знак перед коефіцієнтом регресії. Знакикоефіцієнтів регресії говорять про характер впливу на результативну ознаку.Якщо факторна ознака має знак плюс, то зі збільшенням даного факторарезультативна ознака зростає. Якщо факторна ознака має знак мінус, то з йогозбільшенням результативна ознака зменшується [19, 21].
Очевидно,що при застосуванні багатофакторних регресійних рівнянь і виробничих функційпостає проблема екстраполяції вхідних у них факторів, хоча сама по собі задачаекстраполяції часових рядів має в прогнозуванні самостійне значення. Як і вінших екстраполяційних методах використання виробничих функцій у прогнозуванніприпускає стійкість тенденцій зміни виробничих залежностей [21].
Використаннялінійних трендів відкриває широкі можливості аналітику для вивчення характерудинаміки часового ряду, для прогнозування показників, для вибору оптимальнихрішень. Тренд не тільки сглажує часовий ряд, він дозволяє оцінити загальнутенденцію розвитку показника, його збільшення або зменшення. Зіставляючи міжсобою різні тренди різних рядів показників можна робити висновки про те, який зпоказників зростає, чи спадає швидше, на підставі аналізу кута нахилу тренду доосі абсцис.
Розглянувшитеоретичні передумови регресійного аналізу перейдемо до практичного моделюваннявзаємозв’язків факторів собівартості та прибутку підприємства для математичногообґрунтування прийняття управлінських рішень.

2.2Побудова моделі взаємозв‘язку факторов собівартості та прибутку
Якзазначалося у попередньому параграфі, тільки попередній аналіз економічногоявища з позицій економічної теорії забезпечує вірне визначення ознак, виявленняосновних і побічних факторів, необхідних для побудови економіко-математичноїмоделі. Проаналізуємо наявні вихідні дані.
Вихіднимиданими для аналізу і побудови моделі виступають документи під назвою «Аналізсобівартості продукції» за певний місяць і дані про прибуток підприємства ВАТ«Дніпрополімермаш» та обсяги виробництва за відповідні місяці. Дані з «Аналізусобівартості» представлені в Додатку А і мають наступну структуру:
1.  По рядках позначені види продукції, їх планові, фактичніпоказники, відхилення і підсумкові значення;
2.  По стовпцях розташовані елементи, з яких складається виробничасобівартість продукції.
Напідприємстві «Дніпрополімермаш» собівартість продукції складається з такихелементів (відповідно до «Методичних рекомендацій з формування собівартостіпродукції промислового підприємства»): сировина і матеріали, покупнінапівфабрикати, транспортні витрати, основна зарплата, додаткова зарплата,відрахування на соціальне страхування, знос спецустаткування, витрати наутримування устаткування, цехові витрати, загальнозаводські, адміністративні ізбутові витрати.
Даніпро прибуток підприємства отримані з щомісячної фінансової звітності завідповідні місяці. Дані про обсяги виробництва отримані з документації відділупланування виробництва.
Утакий спосіб ВАТ «Дніпрополімермаш» формує собівартість своєї продукції звеликого (дванадцять) числа компонентів. Це обумовлюється специфікоювиробництва, типом підприємства, податковим законодавством. Виробничі операціївиконуються послідовно, сировина перетворюється в готову продукцію за одинвиробничий цикл, виконаний замовлення відразу ж відвантажується замовникові.Усе це говорить про лінійну залежність одержуваного прибутку від витрат навиробництво продукції.
Відповідно,використовуючи тезу про вибір моделі шляхом аналізу економічної сутності явища,приймаємо, що для вивчення взаємозв'язку прибутку і компонентів собівартостіпродукції доцільно використовувати лінійну багатофакторну (множинну) регресійнумодель.
Неважкопобачити, що зі збільшенням кількості факторних ознак регресійна модельускладнюється, при кількості факторів більш двох, знаходження параметріврегресійного рівняння без допомоги обчислювальної техніки починає займатинедоцільно великий час і розрахунки. При кількості елементів собівартості 12побудова дванадцятифакторної моделі регресії була б дуже громіздкою таскладною. Тому, з метою зменшення кількості факторів проводимо їхнє дослідженняна мультиколінеарність і на можливість укрупнення факторних ознак(агрегування).
Дляспрощення розрахунків парних коефіцієнтів кореляції (/>) розіб'ємо ознаки на чотири групипо економічних категоріях. Далі розрахуємо парні коефіцієнти кореляції в кожнійіз груп. Результати представлені в таблиці 2.1.
Таблиця2.1 – Розрахунок парних коефіцієнтів кореляції в групах факторних ознак№ Ознаки
Значення /> Висновок 1
Сировина і матеріали
Покупні напівфабрикати
Транспортні витрати
/>= 0,813
/> = 0,952
/> = 0,973
Мультиколінеарність є присутньою
цілком 2
Основна зарплата
Додаткова зарплата
Відрахування на соцстрах
/>= 0,779
/> = 0,997
/> = 0,65
Мультиколінеарність є присутньою
частково 3
Знос спецустаткування
Витрати на утримування устаткування
Цехові витрати
Загальнозаводські витрати
/>= 0,938
/> = 0,695
/> = 0,799
 />= 0,783
 />= 0,796
/> = 0,950
Мультиколінеарність є присутньою
частково 4
Адміністративні витрати
Витрати на збут
 />= 0,844 Мультиколінеарність є присутньою цілком
Напідставі даних у таблиці 2.1 робимо висновок про доцільність об'єднанняфакторів сировина і матеріали, покупні напівфабрикати, транспортні витрати водин укрупнений, а також адміністративні витрати, витрати на збут в одинукрупнений виходячи з того, що парні коефіцієнти кореляції перевищують значення0,8, що безсумнівно вказує на зв'язок між ознаками. Також фактори основназарплата, додаткова зарплата, відрахування на соцстрах поєднуємо в одинукрупнений і фактори знос спецустаткування, витрати на зміст устаткування,цехові витрати і загальнозаводські витрати поєднуємо в одного укрупнений,виходячи їхнього економічного змісту цих показників, незважаючи на те, щозначення парних коефіцієнтів кореляції не завжди відповідають нормативному.
 Такимчином, одержуємо чотири агрегованих факторних ознаки, що представлені в таблиці2.2.
Таблиця2.2 – Агреговані факторні ознакиФактор Елементи Перший
Сировина і матеріали
Покупні напівфабрикати
Транспортні витрати Другий
Основна зарплата
Додаткова зарплата
Відрахування на соцстрах Третій
Знос спецустаткування
Витрати на утримування устаткування
Цехові витрати
Загальнозаводські витрати Четвертий
Адміністративні витрати
Витрати на збут
Чотирифакторних ознаки й один результуючий припускають побудову чотирьохфакторноїлінійної регресійної моделі для вивчення їхнього взаємозв'язку.
Побудовачотирьохфакторної лінійної регресійної моделі
Виходячиз запропонованого в літературі загального виду моделі
/>,
абобільш конкретного
/>,
атакож те, що система нормальних рівнянь для двохфакторної лінійної регресії маєвигляд
/>,
запишемозагальний вид рівняння регресії і системи нормальних рівнянь для випадкучотирьох факторних ознак і одного результуючого. Отримаємо:
/>, (2.2.1)
/>, (2.2.2)
де  /> — агрегованіфакторні ознаки;
/> - результуючаознака;
/> — невідоміпараметри регресії.
Факторнимиознаками будуть виступати фактичні питомі відхилення елементів собівартості відїхніх планових значень, результуючою ознакою виступає прибуток.
Отриманіпараметри рівняння регресії будуть свідчити про характер взаємозв'язку прибуткуі компонентів собівартості. Характер такої залежності дозволить виявитинайбільш вагомі фактори, з метою найбільш ефективного впливу через них наприбуток продукції.
2.3Моделювання контрольного приклада
Напідставі вихідних даних про фінансовий стан і динаміку виробництва ВАТ«Дніпрополімермаш» проведемо моделювання по кожному з видів продукції і послугз метою виявити відхилення якого фактора найбільше впливає на прибутокпідприємства. У сукупності з даними про динаміку виробництва, це допоможекерівництву більш обґрунтовано приймати рішення про управління собівартістюпродукції.
Розглянемопослідовно кожний з чотирьох видів виробленої продукції і послуг.
1.Пресформи.
Данідля регресійного аналізу шляхом обчислення питомих відхилень і агрегування з«Аналізу собівартості», а також прибуток на одиницю даної продукціїпредставлені в таблиці 2.3.
Таблиця2.3 – Дані для регресійного аналізу пресформмісяць Сировина, матеріали, полуфабр., транспорт Зарплата і соціальне страхування Витрати на устаткування, цехові й зальнозавод Адміністр. і збутові витрати Прибуток 01.04 -20,474 12,204 48,386 1,039 7,163 02.04 -33,200 -7,505 62,308 46,508 15,927 03.04 29,460 0,320 10,600 5,060 6,176 04.04 -17,710 14,800 33,443 22,349 14,284 05.04 -36,353 13,771 49,205 49,120 18,143 06.04 -7,200 -0,990 10,310 21,970 16,192 07.04 -49,293 8,920 63,520 3,547 12,154 08.04 -49,127 12,300 66,160 26,200 20,218 09.04 -9,614 9,094 31,649 -8,129 6,665 10.04 13,333 -41,786 -38,810 -2,738 65,399 11.04 -35,533 -8,300 59,833 9,033 60,624 12.04 53,339 13,915 0,119 -8,559 33,048 01.05 7,362 55,638 -24,021 -91,936 41,897 02.05 22,767 50,700 -60,950 23,417 32,702

Графічноці вихідні дані, а також побудовані по них лінійні тренди представлені нарисунку 2.2.
/>
Рисунок2.2 – Вихідні дані для аналізу і лінійні тренди
/>де                         — перший агрегований показник;
 - другий агрегований показник;
         — третій агрегований показник;
 - четвертий агрегований показник;
 - відповідні лінійні тренди.
Використовуючиформулу (2.2.1)і(2.2.2), дані результуючої і факторної ознак задопомогою надбудови MS Excel «Пошук рішення» вирішуємо систему нормальнихрівнянь і одержуємо шукані параметри багатофакторної лінійної регресії.
Таблиця2.4 – Параметри регресії для пресформ
a0
a1
a2
a3
a4 35,7 -0,29 -0,39 -0,37 -0,2

Дляаналізу динаміки відхилень використовуємо отримані графіки лінійних трендів.Напрямок тренда вкаже динаміку відхилень. Для вибору найбільш динамічногопоказника використовуємо правило: швидше збільшується той фактор, кут нахилулінії тренда якого більше. Тангенс кута нахилу лінії тренда дорівнює відношеннюкоефіцієнтів a і b рівняння тренда. По розрахованим даним дляпресформ найбільший кут нахилу лінії тренда мають перший і другий агрегованіпоказники.
1.Сталеве лиття.
Данідля регресійного аналізу шляхом обчислення питомих відхилень і агрегування з«Аналізу собівартості», а також прибуток на одиницю даної продукціїпредставлені в таблиці 2.5.
Таблиця2.5 – Дані для регресійного аналізу литтямісяць Сировина, матеріали, полуфабр., транспорт Зарплата і соціальне страхування Витрати на устаткування, цехові й загальнозавод Адмін. і збутові витрати Прибуток 01.04 1,764 4,355 0,498 -1,165 1,484 02.04 -37,265 8,386 7,766 0,368 10,768 03.04 19,560 -1,013 7,213 3,373 4,506 04.04 -7,691 6,611 15,009 10,143 6,434 05.04 -3,480 4,950 10,747 17,658 6,358 06.04 15,283 5,300 -27,800 1,000 13,848 07.04 15,781 6,969 27,604 3,042 10,830 08.04 -11,742 2,960 15,878 6,288 4,901 09.04 -6,747 6,254 -1,974 -0,902 1,569 10.04 -2,587 36,810 3,565 1,769 8,328 11.04 8,676 -0,432 2,649 1,000 6,329 12.04 -24,367 25,362 -5,381 11,125 25,270 01.05 2,558 -10,721 -17,267 -9,302 16,767 02.05 24,800 -12,667 -41,167 -11,267 55,310

Графічноці вихідні дані, а також побудовані по них лінійні тренди представлені нарисунку 2.3.
/> 
Рисунок2.3 – Вихідні дані для аналізу і лінійні тренди
/>де                         - перший агрегований показник;
 - другий агрегований показник;
 - третій агрегований показник;
 - четвертий агрегований показник;
 - відповідні лінійні тренди.
Використовуючиформулу (2.2.1)і(2.2.2) і дані результуючої і факторної ознакза допомогою надбудови MS Excel «Пошук рішення» вирішуємо систему нормальнихрівнянь і одержуємо шукані параметри багатофакторної лінійної регресії.
Таблиця2.6 – Параметри регресії для лиття
a0
a1
a2
a3
a4 12,4 0,013 -0,03 -0,54 0,016
Дляаналізу динаміки відхилень використовуємо отримані графіки лінійних трендів.Напрямок тренда вкаже динаміку відхилень. Для вибору найбільш динамічногопоказника використовуємо правило: швидше збільшується той фактор, кут нахилулінії тренда якого більше. Тангенс кута нахилу лінії тренда дорівнює відношеннюкоефіцієнтів a і b рівняння тренда. По розрахованим даним длясталевого лиття найбільший кут нахилу лінії тренда мають перший і третійагреговані показники.
1.Послуги промислового характеру.
Данідля регресійного аналізу шляхом обчислення питомих відхилень і агрегування з«Аналізу собівартості», а також прибуток на одиницю даної продукціїпредставлені в таблиці 2.7.
Таблиця2.7 – Дані для регресійного аналізу послуг промхарактерамісяць Сировина, матеріали, полуфабр., транспорт Зарплата і соціальне страхування Витрати на устаткування, цехові й загальнозавод. Адмін. і збутові витрати Прибуток 01.04 5,702 -8,319 25,489 -2,894 35,092 02.04 7,527 -4,764 28,564 3,620 7,847 03.04 -4,522 -2,413 -1,174 3,065 12,926 04.04 1,215 -6,140 5,505 10,269 12,472 05.04 4,371 2,571 -30,143 26,314 23,237 06.04 13,180 1,440 18,640 2,460 8,916 07.04 -25,889 15,600 16,489 2,422 20,563 08.04 -2,429 1,082 7,776 2,633 11,402 09.04 -3,913 7,466 17,641 6,136 11,740 10.04 -13,647 13,353 15,588 0,000 35,474 11.04 -5,500 -26,472 -6,444 -0,889 46,252 12.04 0,286 -18,393 -14,214 -7,893 36,324 01.05 -4,195 -14,415 32,122 -28,049 30,126 02.05 -7,615 11,051 -18,615 6,282 34,051
Графічноці вихідні дані, а також побудовані по них лінійні тренди представлені нарисунку 2.4.

/> 
Рисунок2.4 – Вихідні дані для аналізу і лінійні тренди
/>де                         - перший агрегований показник;
 - другий агрегований показник;
 - третій агрегований показник;
 - четвертий агрегований показник;
 - відповідні лінійні тренди.
Використовуючиформулу (2.2.1)і(2.2.2) і дані результуючої і факторної ознакза допомогою надбудови MS Excel «Пошук рішення» вирішуємо систему нормальнихрівнянь і одержуємо параметри багатофакторної лінійної регресії.
Таблиця2.8 – Параметри регресії для послуг промхарактера
a0
a1
a2
a3
a4 24,7 -0,46 -0,32 -0,35 -0,48
Дляаналізу динаміки відхилень використовуємо отримані графіки лінійних трендів.Напрямок тренда вкаже динаміку відхилень. Для вибору найбільш динамічногопоказника використовуємо правило: швидше збільшується той фактор, кут нахилулінії тренда якого більше. Тангенс кута нахилу лінії тренда дорівнює відношеннюкоефіцієнтів a і b рівняння тренда. По розрахованим даним дляпослуг промислового характеру найбільший кут нахилу лінії тренда має другийагрегований показник.
1.Інша продукція.
Данідля регресійного аналізу шляхом обчислення питомих відхилень і агрегування з«Аналізу собівартості», а також прибуток на одиницю даної продукціїпредставлені в таблиці 2.9.
Таблиця2.9 – Дані для регресійного аналізу іншої продукціїмісяць Сировина, матеріали, полуфабр., транспорт Зарплата і соціальне страхування Витрати на устаткування, цехові й загальнозавод Адмін. і збутові витрати Прибуток 01.04 -14,632 9,726 19,021 -6,674 32,614 02.04 -0,491 -5,509 -37,145 20,255 38,809 03.04 0,215 -13,508 39,246 -7,585 39,726 04.04 -18,238 -27,969 7,815 2,038 15,695 05.04 6,000 -6,254 29,119 -8,729 51,411 06.04 -4,083 0,592 5,792 -7,108 18,873 07.04 16,227 -8,027 37,333 -9,733 34,499 08.04 3,423 -5,135 13,234 5,135 19,176 09.04 30,873 2,429 -2,000 -0,127 31,238 10.04 -3,011 -9,261 22,909 2,750 23,591 11.04 3,143 -20,029 8,486 1,057 55,965 12.04 12,133 -13,422 19,578 17,556 42,075 01.05 -34,419 20,806 -23,258 18,290 52,856 02.05 -21,833 -4,150 24,900 -6,717 38,039
Графічноці вихідні дані, а також побудовані по них лінійні тренди представлені нарисунку 2.5.

/>
Рисунок2.5 – Вихідні дані для аналізу і лінійні тренди
/>де                         - перший агрегований показник;
 - другий агрегований показник;
 - третій агрегований показник;
 - четвертий агрегований показник;
 - відповідні лінійні тренди.
Використовуючиформулу (2.2.1)і(2.2.2) і дані результуючої і факторної ознакза допомогою надбудови MS Excel «Пошук рішення» вирішуємо систему нормальнихрівнянь і одержуємо шукані параметри багатофакторної лінійної регресії.
Таблиця2.10 – Параметри регресії для іншої продукції
a0
a1
a2
a3
a4 34,5 0,01 0,25 0,14 0,41
Дляаналізу динаміки відхилень використовуємо отримані графіки лінійних трендів.Напрямок тренда вкаже динаміку відхилень. Для вибору найбільш динамічногопоказника використовуємо правило: швидше збільшується той фактор, кут нахилулінії тренда якого більше. Тангенс кута нахилу лінії тренда дорівнює відношеннюкоефіцієнтів a і b рівняння тренда. По розрахованим даним дляіншої продукції найбільший кут нахилу лінії тренда мають другий і четвертийагреговані показники.
Розрахованідані зведемо в комплексну таблицю, на підставі якої керівник підприємства будеприймати рішення про управлінські впливи на собівартість продукції. Таблицябуде містити в собі абсолютні значення параметрів рівнянь регресії по видахпродукції, а також перелік домінуючих агрегованих факторів.
Таблиця2.11 – Комплексна таблиця ухвалення рішенняПоказник Вид продукції Пресформи
Сталеве
лиття
Послуги
промхарактера
Інша
продукція
a1 0,29 0,013 0,46 0,01
a2 0,39 0,03 0,32 0,25
a3 0,37 0,54 0,35 0,14
a4 0,2 0,016 0,48 0,41
Домінуючий
агрегований
фактор 1 і 2 1 і 3 2 2 і 4
Найбільшефективний управлінський вплив буде на той фактор, (компонент собівартості), щоу сукупності буде домінувати над іншими в темпі розвитку свого впливу і матинайбільшу вагу в структурі прибутку, тобто найбільше абсолютне значеннявідповідного параметра регресії.
Напідставі цього твердження видаються наступні рекомендації керівництвупідприємства:
Таблиця2.11 – Можливі практичні рекомендаціїВид продукції Рекомендації Пресформи Найбільше економічно ефективним будуть управлінські рішення по зменшенню впливу другого агрегованого фактора (зарплата і соцстрахування) Сталеве лиття Найбільше економічно ефективним будуть управлінські рішення по зменшенню впливу третього агрегованого фактора (витрати на утримування устаткування, цеховий і загальнозаводські, знос устаткування)
Послуги
промхарактера Рівною мірою економічно ефективним будуть управлінські рішення по зменшенню впливу другого і четвертого агрегованого факторів Інша продукція Найбільше економічно ефективним будуть управлінські рішення по зменшенню впливу четвертого агрегованого фактора (адміністративні і збутові витрати)

РОЗДІЛ3. Проектування інформаційної системи підтримки прийняття рішень
3.1Методики створення сучасних інформаційних систем
Математичніметоди зараз широко застосовуються для потреб управління, планування,бухгалтерського обліку, статистики й економічного аналізу. Але застосуванняматематичного програмування і моделювання, узагалі математичних методів у вирішеннібагатьох задач економічного й інженерного характеру стало практично можливим іплідним лише за умови використання рахункової техніки. Вирішення складних задач(а економічні задачі відносяться переважно до класу складних) з використаннямтільки ручної праці неможливо. Ось чому математичні методи в економічномуаналізі і плануванні стали широко застосовуватися, коли були сконструйованіперші ЕОМ [4].
Оцінюючиефективність застосування ПЕОМ в аналітичній роботі, треба мати на увазі, що впринциповому плані практично всі операції, які можна здійснювати за допомогоюкомп’ютера, можна зробити і без нього, але час, який доводиться витрачати длявиконання цих дій «вручну» і традиційними методами, часто позбавляє їх сенсу.
Орієнтуючисьна логіку розв’язання аналітичних задач фінансового характеру, можливостівикористання ПЕОМ в аналітичному процесі можна представити у такійпослідовності:
·          постановка задачі та її формалізований опис;
·          накопичення інформації;
·          обробка інформації;
·          власне аналіз.
Усучасних умовах на багатьох підприємствах бухгалтерський облік ведеться задопомогою ЕОМ, тому найпоширенішими базами є бази бухгалтерського обліку табухгалтерської звітності. Поступово здійснюється перехід на комплексневикористання електронно-обчислювальної техніки також і для здійсненняуправлінського та податкового обліку. Створення інформаційних баз є початковоюзадачею і умовою підвищення якості аналітичної роботи на підприємстві. Дляпобудови ефективної системи збору і накопичення інформації фінансово-аналітичнаслужба підприємства повинна постійно і заздалегідь вносити пропозиції пронеобхідні зміни у системі обліку інформації для того, щоб вона була зручною длявикористання не тільки службами, які її створюють, а й дляфінансово-економічного аналізу.
Наневеликих підприємствах, де фінансист-аналітик має справу з порівняноневеликими масивами інформації, задачу раціонального групування і обробкипервісної інформації здатні виконувати безпосередньо користувачі ПЕОМ. Навеликих підприємствах фінансист-аналітик формулює ту чи іншу аналітичну задачуі чітко ставить її перед програмістами. Зокрема визначається:
·    яка конкретно інформація і з якої бази даних повинна бутивикористана;
·    яким чином вона повинна бути згрупована;
·    яку нову (розраховану) інформацію треба одержати;
·    у якій формі вона повинна бути подана;
·    який вигляд має алгоритм розв’язання задачі.
Томууспіх аналітичної роботи, ефективність результатів, що очікуються після їївиконання значною мірою залежать від того, наскільки кваліфіковано спільнопрацювали фінансист-аналітик і програміст на даному етапі [14].
Методикаекономічного аналізу, орієнтована на застосування ПЕОМ, повинна задовольнятиумови: системності, комплексності, оперативності, точності, прогресивності тадинамічності. Тільки на базі цих умов забезпечуються пізнання станів об’єкта,який управляється, тенденції його розвитку, систематичне та цілеспрямованепідвищення ефективності господарчої діяльності підприємства по результатаханалізу.
ПеревагиПЕОМ надають нові можливості для аналізу, серед них невисока вартість, високапродуктивність, надійність, простота експлуатації та обслуговування, гнучкістьта автономність використання, наявність розвинутого програмного забезпечення,діалоговий режим роботи та інші.
Усевищезазначене дозволяє сформулювати основні вимоги до комп’ютерного аналізу:
·    своєчасне та повне задоволення обчислювальних та інформаційнихпотреб економіста при проведенні аналізу господарської діяльності;
·    мінімальний час відповіді на аналітичні запроси;
·    можливість представлення вихідної інформації у табличній таграфічній формах;
·    можливість внесення коректив в методику розрахунків та в формивідображення кінцевого результату;
·    повторення процесу розв’язання задачі з довільної стадіїрозрахунку;
·    можливість роботу у складу обчислювальної мережі;
·    простота діалогу у системі людина-машина [4].
Системи підтримки прийняття рішень (СППР) – являють собоюнаступний, новітній етап розвитку автоматизованих систем управління. Як видно зназви, ці системи не керують підприємством самі, вони лише видаютьрекомендації, завдяки яким особа приймаюча рішення (ОПР) вибирає оптимальнустратегію розвитку підприємства.
Процес управління складається з таких стадій: формулювання вимогдо системи; дослідження середовища її передбаченого функціонування; розробка технічноїзадачі; ескізне проектування; технічне проектування; робоче проектування;іспит; впровадження; дослідна експлуатація. Остання стадія, як правило,стосується окремих, головних у своєму підкласі систем і призначена длярозробки, апробації і виготовлення типових проектних рішень. Графічно цепредставлено на рисунку 3.1.
/>

 
Рисунок3.1 – Алгоритм побудови автоматизованої системи управління.
Перший етап передбачає наявність деяких знань прооб'єкт-оригінал. Пізнавальні можливості моделі визначаються тим, що модельвідображає з погляду системного аналітика, істотні риси об'єкта-оригіналу.Питання про необхідність і достатність подібності оригіналу і моделі вимагаєаналізу. Очевидно, модель утрачає зміст як у випадку тотожності з оригіналом(тоді вона не перестає бути оригіналом), так і у випадку надмірного спрощення.Вивчення одних властивостей модельованого об'єкта відбувається по рахуноквідмовлення від вивчення інших.
На другому етапі модель виникає як самостійний об'єктдослідження. Однією з форм такого дослідження є «модельні» експерименти, припроведенні яких свідомо змінюють умови функціонування моделі і систематизуютьдані про її «поведінку». Остаточним результатом цього етапу є множина знань промоделі.
Натретьому етапі здійснюється перенесення знань з моделі на оригінал — формуваннямножини знань про об'єкт. Цей процес перенесення знань проводиться за певнимиправилами. Знання про моделі повинні бути скоректованими з урахуванням тихвластивостей об'єкта-оригіналу, що не знайшли відображення або були деформованіпід час побудови моделі. Ми можемо з достатньою підставою переноситиякий-небудь результат з моделі на оригінал, якщо цей результат обов'язковозв'язаний з ознаками подібності оригіналу і моделі. Якщо ж визначений результатмодельного дослідження зв'язаний з відмінністю моделі від оригіналу, то йогопереносити неправомірно.
Технічне і робоче проектування умовно можна об'єднати в одинетап. Спочатку вибирається «еквівалент», що відображає в математичній формінайважливіші властивості об'єкта — закони, яким він підкоряється, зв'язку, щовластиві його складовим частинам, і т.п. Математична модель (або її фрагменти)досліджуються теоретичними методами, що дозволяють одержати важливі нові знанняпро об'єкт.
Далі іде розробка алгоритму для реалізації моделі накомп'ютері. Модель подається у формі, зручної для застосування числовихметодів, визначається послідовність обчислювальних і логічних операцій, якінеобхідно здійснити, щоб одержати шукані величини з заданою точністю.Обчислювальні алгоритми не повинні спотворювати основні властивості моделі,бути ощадливими і адаптивними щодо особливостей рішення задач і використаннякомп'ютерів.
І, нарешті, створюються програми, що «перекладають» модель іалгоритм на доступну комп'ютерну мову. До них також висуваються вимогиекономічності й адаптивності, їх можна назвати «електронним» еквівалентомдосліджуваного об'єкта, придатним для безпосереднього експериментування накомп'ютері.
П'ятий етап (іспит) — створивши тріаду:«модель-алгоритм-програма», дослідник одержує універсальний, гнучкий і відноснодешевий інструмент, що тестується в «пробних» обчислювальних експериментах.Після того як адекватність (достатній рівень відповідності, з огляду на цілі йузяту систему гіпотез) моделі вихідного об'єкта підтверджена, з моделлюпроводять різноманітні і детальні «досвіди», що подають нову інформацію пронеобхідні якісні і кількісні властивості і характеристики об'єкта. Процесмоделювання супроводжується поліпшенням і уточненням, при необхідності, усіхскладових тріади.
Існуєдва протилежних походи до створення СППР, що значною мірою визначають і шляхивирішення задачі оптимізації виробництва, що пояснюється і розходженнями вподоланні розмірності інформаційних масивів. Розміри масивів, що підлягаютьпереробці в СППР, навіть для середнього по розміру багатономенклатурноговиробництва складають десятки, а іноді і сотні мільйонів і мільярди байт. Длязменшення розмірності часто використовується функціональний розподіл масивіввідповідності зі сформованою функціональною структурою управління виробництвом.Кожна функціональна служба одержує свій комплекс автономних масивів. Зменшеннярозмірів масивів досягається як за рахунок розподілу загального масиву начастині, так і деякою агрегацією інформації. Позитивним фактором при цьомупідході вважається збереження функціональних служб підприємства і взаємодії міжними, недоліком – їхня автономія, що не стимулює постійний контроль, незабезпечує погодженість і вірогідність інформації в цих масивах.
Другийшлях створення СППР заснований не на імітації діяльності функціональнихпідрозділів підприємства, а на імітації виробничої структури підприємства. Воснові виробничої структури сучасного підприємства лежить поцеховий принципорганізації виробництва, зумовлений предметним або технологічним поділом праці.Організація масивів динамічної інформаційної моделі виробництва, їхня взаємодіяв СППР другого типу відображають структуру підприємства і динаміку виробничогопроцесу. Така побудова СППР відрізняється великою послідовністю в проведеннісистемного підходу, а це забезпечує більш високий рівень адаптації довиробничих умов і типів виробництва, а також стійкість системи управління.
Припобудові інтегрованих моделей виробничого процесу, що виходять за рамки однієїякої-небудь підсистеми і торкаючи діяльність ряду підсистем, вимоги дозбалансованості і вірогідності інформації особливо високі. Відомо, що недолікомфункціональної структури інформаційних масивів СППР є значна складністьузгодження інформації між підсистемами. Безсумнівно, що необхідною умовоюефективності управління є вірогідність інформації, її постійна відповідністьвиробничому процесу [18].
Уданій роботі для побудови моделі СППР підвищення ефективності трудових ресурсівдоцільно застосовувати методи модульного проектування і метод декомпозиції (дляокремих складних блоків).
Методмодульного проектування дозволяє розробити проект шляхом створення чіткорозмежованих блоків (модулів), між якими встановлюються зв'язки за допомогоювхідної і вихідної інформації.
Методдекомпозиції передбачає подальшу розбивку підкомплексів на окремі задачі,показники. Підхід до розбивки всієї сукупності задач особливо зручний длярозробки принципових організаційно-технічних рішень.
Системапідтримки прийняття рішення складається з функціональної і забезпечуючоїчастин.
1.   Функціональні підсистеми — це частина СППР, що виділяється заспільністю функціональних ознак управління. Відповідно до цього рекомендуєтьсявиділяти функціональні підсистеми СППР:
·    оперативного плануваннявиробництва;
·    управління технічноюпідготовкою виробництва;
·    техніко-економічногопланування;
·    оперативного управлінняосновним виробництвом;
·    управлінняматеріально-технічним постачанням;
·    бухгалтерського обліку;
·    управління реалізацією ізбутом продукції;
·    управління якістю продукції;
·    управління забезпеченнямкадрами;
·    управління фінансами;
·    інформаційно-керуючупідсистему.
Функціональна частина СППР реалізує задачі управління. Об'єктамиуправління тут є різні види ресурсів, процеси виробництва, напівфабрикати іготова продукція. Зміст функціональних задач, що здебільшого визначаєтьсяхарактером виробництва, різний на кожному підприємстві. Крім того, охоплення іглибина (якість) рішення задач управління залежать від фінансових, кадрових ітехнічних можливостей підприємства або об'єднання. СППР безупинно розвиваються,причому цей розвиток може йти й у ширину, охоплюючи автоматизацією більш широкеколо задач управління. Тому кількість функціональних підсистем і склад їх накожному підприємстві різні. СППР містять від 6 до 12 функціональних підсистем імають у своєму складі від 10 до 300 задач.
Розглянемотепер забезпечувальну частину СППР. В умовах СППР підвищилася роль формалізаціїусіх функцій, що забезпечують, різко збільшилося по обсягу і складностітехнічне забезпечення, більш твердими стали вимоги до підвищення оперативностій обсягів циркулюючої в системі інформації. Ці обставини вимагають чіткоїрегламентації й організації усіх видів діяльності. У СППР ця діяльністьрозподіляється між забезпечуючими підсистемами.
Виділяють підсистеми інформаційного, програмного, технічного,технологічного, організаційно-правового, математичного, лінгвістичного іергономічного забезпечення. Таке представлення підсистем не є обов'язковим, удеяких СППР їх може бути менше завдяки об'єднанню окремих функцій у рамкаходнієї збільшеної підсистеми, але все рівно ці функції повинні виконуватися.
 Інформаційне забезпечення значною мірою визначає інтелектсистеми, оскільки одержує всю інформацію, оперує нею і веде інформаційний обмінусередині і поза СППР. Інформація повинна бути достовірною, своєчасною,постійно відновлятися, подаватися в зручній для користувача формі, бутидоступною користувачеві і повною. Неповнота інформації часто являється причиноюприйняття нераціональних і несвоєчасних управлінських рішень. Основний ефектСППР щодо удосконалення управління досягається завдяки автоматизаціїінформаційних процесів і підвищенню якості прийнятих управлінських рішень.
Для цього застосовується загальне і спеціальне програмнезабезпечення. Загальне (системне) ПО служить для забезпечення роботиспеціального ПО, що, власне, і використовується для розробки і використанняСППР. Спеціальне програмне забезпечення включає окремі програми і програмнікомплекси, розроблені для управління конкретним підприємством у виді ППП, щореалізують певні функції управління, або у виді програмної системи, що реалізуєпевний метод рішення задач управління. Так, для підприємств із серійним ідрібносерійним виробництвами розроблені СППР управління підприємством на основічотирьох ППП: «Планування потреб», «Планування потужностей», «Управліннязапасами», «Управління цехом». Ця система може бути розширена завдякизастосуванню ППП «Збут», «Фінанси» і ін.
Технічне забезпечення СППР — це сукупність техніки, методик, інструкцій і документаціїдля персоналу, що обслуговує і забезпечує рішення функціональних задач СППР.
 Методичні і керівні матеріали поділяються на три групи:загальносистемні методичні матеріали; спеціалізовані керівні технічніматеріали; нормативно-довідкові документи. До першої групи належать державні ігалузеві стандарти, до другого — комплекс взаємозалежних методик для всіхетапів розробки, до третього — довідкової матеріали для розробки і нормативнідокументи для виконання технічного і робочого проектів.
 Комплекс технічних засобів включає ЕОМ, обслуговуючу апаратурузв'язку, периферійні пристрої, оргтехніку. Широкий набір периферійних пристроївмістить накопичувачі на гнучких магнітних і жорстких дисках, а такожкомпакт-дисках для удосконалення пристроїв введення-висновку інформації,кольорові дисплеї; плотери, дігітайзери, модеми; контролери, інтерфейси,перетворювачі.
 Організаційне забезпечення обумовлює погодженефункціонування елементів СППР. Під організацією роботи розуміють узгодження помісцю, у часі і за цілями загального функціонування окремих виконавців,колективів і технічних засобів, що може здійснювати і регулювати певними правиламивзаємодії, що створюють правовий, а також моральний кодекс і складають основуправового забезпечення. Тому організаційне забезпечення СППР ґрунтується нанормативних актах правового забезпечення, воно знаходить своє втілення ворганізаційному забезпеченні.
Ергономічне забезпечення СППР — це сукупність методів і засобів, що призначені длястворення оптимальних умов ефективної діяльності обслуговуючого персоналу івилучення операторів зі складу персоналу СППР. Ергономічне забезпечення СППРвключає комплекс документації, що містить вимоги і здійснює їхню експертизу,комплекс методів, учбово-методичних матеріалів і технічних засобів підготовкиперсоналу до роботи, комплекс методів і засобів, що забезпечують професійнийдобір кадрів.
У плані ергономічного забезпечення на етапах проектування СППРвизначаються ступінь і сфери участі людини в системі управління, вимоги доформи представлення інформації, умови навколишнього середовища для діяльностілюдини, порядок роботи і відпочинку персоналу, нормативи завантаження інадійності персоналу, вимоги до технічних засобів, способи взаємодії персоналуз технічними засобами [29].
Створеннясучасної СППР неможливе без застосування могутніх об‘єктно-орієнтованих мовпрограмування. Одним з найпоширеніших мов програмування є продукт корпораціїMicrosoft Visual Basic For Applications.
VisualBasic for Applications (VBA) являє собою інтегрований програмний продукт, доскладу якого входить мова структурного програмування і середовище для розробкизакінчених додатків. Мова програмування надає інструментальні засоби длярозробки додатків, що мають великий діапазон функціональних можливостей –маленькі і великі, прості і складні, спеціалізовані і багатофункціональні. Сутьроботи програміста полягає в тому, щоб спланувати роботу комп'ютера в термінахосновних операцій (введення і виводу даних, їхнього запам'ятовування,обчислень, ухвалення рішення і повторення деякої послідовності дій) іреалізувати цей план у виді тексту програми – програмного коду. Ця справавимагає глибокого розуміння мови програмування і постійної уваги до найменшихдеталей.
VBA –це могутній програмний продукт для створення додатків, що працюють у середовищіопераційної системи Microsoft Windows версій вище 95. Пакет включає не тількилегко доступну мову програмування, але й ефективне діалогове середовище длярозробки екранних форм і вікон. Таке унікальне сполучення спрощує задачупрограміста, скорочує час розробки програми і сприяє створенню кінцевогопрограмного продукту досить високої якості.
Розробкадодатка з використанням Visual Basic for Applications передбачає виконаннятрьох основних етапів:
1.  Проектування екранного інтерфейсу користувача з програмою;
2.  Визначення індивідуальних властивостей кожного об'єкта інтерфейсу;
3.  Написання тексту програми.
ВикористовуючиVBA, можна швидко організувати візуальне середовище нового проекту.Користувальницький інтерфейс створюваної програми включає добре знайомі ізвичні для тих, хто працює в Windows, засоби управління – функціональні кнопки,перемикачі, текстові вікна, смуги прокручування.
Упонятті інтерфейс користувача входять усі видимі на екрані об'єкти і виконуванінад ними операції, що мають відношення до взаємодії програми і користувача.Розробка інтерфейсу програми вирішує наступні питання:
·    як програма одержує інформацію від користувача;
·    як користувач вибирає ті або інші функції програми;
·    які допускаються операції з мишею і клавіатурою;
·    яким образом програма повинна надати користувачеві викликануінформацію після того, як будуть виконані всі розрахунки й ін.
Допояви об‘єктно-орієнтованих, візуальних методів програмування програміствитрачав значний час на створення дружнього або хоча б задовільного середовищадля практичної роботи користувача. З їхньою появою користувальницький інтерфейсстворюється звичайним перетаскуванням елементів управління в проектовануекранну форму і розміщенням їх у межах форми. VBA забезпечує всі необхідніелементи управління для взаємодії користувача з програмою. Їхнє призначенняінтуїтивне зрозуміло вже з зовнішнього вигляду – користувач може уявити собі,як з ними поводитися, практично без додаткових інструкцій. Вони звичні,оскільки такі ж елементи управління використовуються практично всіма додаткамиWindows. І, можливо, саме головне, що вони відразу ж готові до роботи, тобтовсі необхідні операції з мишею і клавіатурою вже вбудовані в ці програмні об'єкти.
Екраннаформа – це вікно додатка, що буде служити в написаній програмі для спілкуванняз користувачем. Екранна форма може являти собою діалогове вікно для введенняінформації користувачем або вікно, у якому програма виводить деякі дані,сформовані в результаті її роботи. Можна створити будь-яку кількість екраннихформ у рамках одного проекту, хоча більшість програм використовує тільки однуформу.
Вікно,у якому відображається екранна форма можна розгорнути в межах екрана VBA. З нимможна працювати так само як і з іншим вікном у середовищі Windowsвикористовуючи кнопки Minimize, Restore і Close. За умовчанням Visual Basicвключає файл екранної форми в кожен новий проект стандартного типу. Фактичноекранна форма й об'єкти, що включаються в неї, будуть у центрі уваги протягомусіх трьох етапів розробки додатка.
Кнопка– один із самих зручних і практичних елементів управління. Саме за допомогоюкнопок користувач відкриває і закриває програми, вікна, запускає процесирозрахунків, виводить результати на екран. Практично кожна програма містить тічи інші кнопки. За допомогою VBA можна змінювати розміри і положення кнопок,їхні назви і властивості, призначати їм процедури та записані макроси.
Перемикач– елемент управління, що дозволяє робити користувачеві певний вибір приреалізації функцій програми. За допомогою перемикачів у будь-якій доситьскладній СППР можна реалізувати процес розгалуження, вибору параметрів ірежимів роботи.
Комбінаціяекранних форм, кнопок, перемикачів, текстових і спливаючих вікон, а також усіхвидів меню повинна забезпечувати користувачеві швидке, легке і доступнекерування усіма функціями програми.
Післяпроектування користувальницького інтерфейсу необхідно приступати до другогоетапу створення програми – завданню властивостей об'єктів, включених в екраннуформу. Кожен клас елементів управління – кнопки, текстові поля, написи,перемикачі і т.д. – має певний набір властивостей. Оперуючи цими властивостями,можна визначити як вид представлення об'єкта на екрані, так і особливості йогофункціонування. Значення багатьох властивостей можна установити як під часрозробки, так і під час виконання програми.
Визначившизовнішній вигляд додатка і його функції і задавши властивості елементівуправління, можна приступати до наступного етапу, тобто до написання текступрограми. Хоча ця розробка і являється найскладнішим етапом створення додатка,концепція програми, керованої подіями, на якій ґрунтується VBA, дає можливістьчітко організувати роботу. Оскільки екранна форма вже скомпонована, спланованаробота включених у неї елементів управління, залишається дописати тільки тінестандартні процедури, що повинні виконуватися при звертанні до цих об'єктів.Процес розробки програми рідко буває послідовним, приходиться повертатися допопередніх етапів – змінювати компонування екранної форми, додавати новіоб'єкти в екранну форму, присвоювати нові значення властивостям тих або іншихоб'єктів.
Одназ найважливіших особливостей Visual Basic – це підхід до створення програми наоснові концепції програмної моделі, керованої подіями (even-driven programmingmodel). Коли планується логіка роботи програми, головна увага приділяєтьсяподіям, що можуть відбутися в процесі її функціонування. Більшість з нихвикликається користувачем програми. Наприклад, користувач натискає на кнопку,вибирає перемикач або команду меню, виділяє елемент у списку або набирає наклавіатурі текст. Усе це – події, що повинні бути визначені в Visual Basic ірозпізнані програмою. Майже весь текст програми в рамках деякого проектустосується саме реакції додатка на події, аналогічні перерахованим.
Відповіднов програмі містяться блоки коду, називані процедурами обробки подій, щовідповідають за формування реакції додатка на певні події. Visual Basicдозволяє дуже просто відкрити відповідне вікно і приступити до розробкипроцедури обробки події. Текст процедури обробки події зберігається в окремомуфайлі. Для того, щоб відкрити вікно з текстом програми для даної форминеобхідно просто двічі клацнути мишею на будь-якому елементі управління у вікніформи. VBA автоматично підготує шаблон тексту відповідної процедури дляобраного елемента.
Дляпланування структури тексту програми необхідно слідувати кільком основниметапам:
1.  Визначення елементів управління, зв'язаних основними подіями, щобудуть відбуватися в процесі роботи користувача з програмою;
2.  Визначення подій, що будуть відбуватися з цими елементами;
3.  Написання програмних процедур, що будуть визначати реакціюпрограми на ці події.
Основнимметодом написання тексту програми являється його введення у вікні програмногокоду. У ньому також виводиться будь-яка процедура, написана для обраноїекранної форми або об'єкта. Головним інструментом для роботи у вікніпрограмного коду являється вбудований редактор Visual Basic. У ньомупередбачені численні службові функції, що значно спрощують роботу з текстомпрограми мовою VBA.
Длявиводу тексту програми використовується кілька кольорів, що дозволяє легкоорієнтуватися в тексті програми. Також по мірі введення операторів мовиредактор забезпечує вивід на екран допоміжних контекстних списків іпояснювальної інформації й у такий спосіб попереджає появу в програмі типовихпомилок незавершеності оператора. У текст програми можна включити коментарі, щопояснюють призначення тих чи інших операторів і фрагментів програми. Вониявляють собою довільний текст, не зв'язаний ніякими обмеженнями. І, нарешті,вікно програмного коду надає безпосередній доступ до системи оперативноїдовідки Visual Basic у будь-який момент, коли в ній виникне необхідність.Довідка може стосуватися як окремого елемента, так і мови в цілому.
Налагодженняпрограми являє собою локалізацію й аналіз логічних помилок у програмі івідповідній корекції програмного коду. У результаті програма повинна працюватитак, як цього хоче розроблювач. Цей процес вимагає глибокого розуміння нюансівмови програмування, а також часу і наполегливості. VBA має у своємурозпорядженні великий набір інструментів, що допомагають програмістові впроцесі налагодження, вони дружні користувачеві й інтуїтивно зрозумілі.
У VisualBasic передбачено кілька способів пошуку і корекції помилок під час роботи надпроектом. Як правило, виникаючі помилки можна віднести до однієї з трьохкатегорій.
Першоюпомилкою являються синтаксичні або загальні помилки в структурі використанняоператорів, що не дозволяють запустити програму на виконання. У цьому випадкуVisual Basic виводить повідомлення відразу ж після введення в текст програминевірного вираження в ході роботи з оператором. Усі ці помилки відносяться докатегорії помилок компіляції (compile errors).
Другийтип помилок приводить до того, що програма припиняє роботу на деякій стадії абопри спробі виконати деяку операцію. Прикладами може служити спроба відкритинеіснуючий файл або спроба ділення на нуль. Ці помилки відносяться до категоріїпомилок часу виконання (runtime errors).
Третійвид помилок – програма не переривається при виконанні, але результати не ті,якими повинні бути. Виводяться некоректні значення даних або неправильно реагуєна ту чи іншу подію. Такі помилки відносяться до категорії логічних помилок(logical errors) [1].

3.2Алгоритм побудови інформаційної системи підтримки прийняття рішень
Розробкаінформаційної системи підтримки прийняття рішень (ІСППР) велася на комп'ютері знаступними технічними параметрами:
·          Процесор Intel™ Pentium III™ Celeron 950 Mhz;
·          ОЗУ 128 МБ;
·          НЖМД (вінчестер) ємністю 80 ГБ;
·          Монітор Samtron 55e 15”, резолюция екрана 800х600 точок;
·          Пишучий привід CD-RW, floppy drive, клавіатура, миша.
Програмнезабезпечення, встановлене на комп'ютері:
·          Microsoft™ Windows™ XP Professional Service Pack 2;
·          Microsoft™ Office XP Pro;
·          Службові утиліти.
Зпакета прикладних програм Microsoft™ Office XP Pro для створення ІСППРвикористовувався табличний процесор Microsoft™ Excel XP з вбудованим редактороммови Visual Basic for Applications 6.3. Програма Excel використовувалася длязбереження даних, розрахунків (у тому числі і за допомогою надбудови «Пошукрішення»), VBA використовувався для проектування користувальницькогоінтерфейсу.
Дляполегшення розрахунків, приведених у розділі 2 даної роботи і для нормальноїроботи користувача була спроектована інформаційна система підтримки рішення«Product Solution Assistant», що являє собою систему комплексної оцінкифінансового і виробничого стану підприємства.
ІСППР«Product Solution Assistant» призначена для математично обґрунтованогоприйняття рішень по керуванню собівартістю продукції використовуючи графічніметоди і методи регресійного аналізу. Розроблена система складається з 5підсистем, органічно взаємодіючих, допомагаючи користувачеві вирішувати головнузадачу — приймати управлінські рішення, спираючись на дані виробництва,фінансової й інших звітностей.
/>
Рисунок 3.2– Укрупнена структура ІСППР «Product Solution Assistant»
Розглянемодокладніше постановку задачі і розробимо алгоритм її дослідження. Необхіднопослідовно позначити наступні пункти:
1.Характеристика задачі
1.1 Призначеннязадачі. Задача за назвою «Прийняття математично обґрунтованого виробничогорішення» призначена для математично обґрунтованого прийняття рішень поуправлінню собівартістю виробництва продукції використовуючи графічні методи іметоди регресійного аналізу. Отримані результати являють собою рекомендаціїкористувачеві і сприяють прийняттю обґрунтованого управлінського рішення.
Задачамає умовний код ППР104 і вирішується на АРМ керівника промислового підприємства(начальника виробництва).
1.2 Перелікоб'єктів, при управлінні якими вирішують задачу. Задача ППР104 вирішуєтьсяз метою керування собівартістю промислової продукції.
1.3 Періодичність,тривалість рішення задачі і терміни подачі вихідної інформації. ЗадачаППР104 вирішується щомісяця при плануванні виробництва і собівартостіпродукції. Тривалість рішення – не більше 1 години. Вихідна інформація готовавідразу після рішення задачі.
1.4 Вимогидо організації, збору, і передачі в обробку вхідної інформації. Вихіднідані повинні мати вигляд, представлених у Додатку А даної роботи,затверджуються плановим відділом щомісяця перед рішенням задачі.
Відповідальністьза вірогідність, повноту і своєчасність подачі інформації несепланово-економічний відділ.
1.5 Умови,при яких припиняється рішення задачі. Рішення задачі ППР104 припиняється,якщо:
·    відсутня або неповна, некоректна вхідна інформація;
·    виявлено помилки в інформаційній базі;
·    відсутнє енергозабезпечення ЕОМ;
·    вийшло з ладу програмне та/або апаратне забезпечення АРМ керівникапромислового підприємства (начальника виробництва).
1.6 Зв'язкиданої задачі з іншими задачами. Задача ППР104 інформаційно пов'язана ззадачами прийняття рішень по інших видах продукції, мінімізації відхиленняфактичних показників собівартості від планових.
Інформаційнамодель задачі ППР104 представлена на рисунку 3.3.

Рисунок3.3 – Інформаційна модель задачі ППР104
/>
1.7 Розподілфункцій між персоналом і технічними засобами при різних ситуаціях рішеннязадачі. Задача ППР104 вирішується в режимі діалогу «ЕОМ – керівник». Діїкерівника визначає інтуїтивно зрозумілий інтерфейс ІСППР, що підказуєкористувачеві можливі варіанти дій.
2.Вхідна, вихідна інформація, математична модель
Вхіднаінформація повинна відповідати параметрам, представленим у Додатку А.
Вихіднаінформація повинна бути представлена у виді таблиць 2.11 і 2.12, представлениху розділі 2 даної роботи.
Математичнамодель представлена в пункті 2.2 даної роботи.
3.Алгоритм рішення задачі
Уданому випадку алгоритм рішення задачі являє собою опис логіки і способуформування результатів рішення відповідно виконання етапів розрахунку.Укрупнена блок-схема алгоритму представлена на рисунку 3.4.

/>
Рисунок 3.4– Блок-схема алгоритму рішення задачі ППР104
 
3.3Розробка інтерфейсу інформаційної системи
Розробленийінтерфейс також доцільно розглянути як сукупність інтерфейсів п'яти підсистемІСППР «Product Solution Assistant»
1.Підсистема управління
Міститьу собі наступні елементи: заставку, відомості про автора, головне меню,сторінку результатів (можливих рішень).
Заставкаявляє собою лист, сторінку або форму, що користувач бачить першою при запускупрограми. Вона може мати як чисто декоративні елементи, так і нести на собідеяку інформацію, наприклад, назву інформаційної системи, її версію, логотипкомпанії власника і розроблювача, відомості про користувача – ім'я, компанія,серійний номер і багато чого іншого. Заставка ІСППР «Product SolutionAssistant» представлена на рисунку 3.5.

/>
Рисунок3.5 – Заставка ІСППР «Product Solution Assistant»
Відомостіпро автора являють собою екранну форму, на якій відображаються короткі відомостіпро розроблювача програмного забезпечення, можливо телефон, фотографія й іншарекламна інформація. Екранна форма з відомостями про розроблювача даної ІСППРпредставлена на рисунку 3.6.
/>
Рисунок3.6 – Відомості про автора
Головнеменю являє собою основу всього графічного інтерфейсу системи. Саме на ньогопопадає користувач після заставки. З головного меню здійснюється взаємодіякористувача з усіма підсистемами, функціями і можливостями програми. В ІСППР«Product Solution Assistant» головне меню дозволяє користувачеві перейти довведення й обробки вихідних даних, перейти до підсистеми моделювання,графічного аналізу, фінансового аналізу, до сторінки результатів і вийти зпрограми. Переключення між елементами ІСППР проводиться за допомогою кнопок іперемикачів.
/>
Рисунок3.7 – Головне меню
Структураі функції сторінки результатів буде розглянута пізніше, після розглядупідсистем, що забезпечують прийняття рішення.
2.Підсистема фінансового аналізу
Підсистемафінансового аналізу включає в себе як вихідні дані сторінку, куди користувачвводить дані з бухгалтерського балансу (ф.1) і Звіту про фінансовий станпідприємства (ф.2). Форма для введення даних цілком копіює структурувищезгаданих документів, тому користувачеві легко вводити дані, відповідно їхекономічному значенню. Далі ідуть сторінки, на яких автоматично проводятьсяекспрес-аналіз підприємства, аналіз ліквідності балансу і розрахунок фінансовихкоефіцієнтів. Головна сторінка підсистеми надає користувачеві можливістьвибрати вид аналізу, перейти до введення даних, повернутися в головне менюсистеми.
/>
Рисунок3.8 – Підсистема фінансового аналізу
 
3.Підсистема обробки вихідних даних
Вихіднідані необхідні для моделювання, побудови графіків, одержання результатів івидачі рекомендацій користувачеві системи, тому дана підсистема повинна бутидосить могутньою, надійною і зручною для роботи користувача. В ІСППР «ProductSolution Assistant» дані про динаміку собівартості продукції вводяться у видітаблиць, представлених у Додатку А. Для кожного виду продукції використовуєтьсяокремий лист, у такий спосіб досягається тривимірність масиву даних. Головнасторінка (рисунок 3.9) підсистеми дозволяє перейти до редагування первиннихданих або відразу перейти до масиву укрупнених факторних ознак (рисунок 3.10),отриманих при перевірці елементів собівартості на наявність властивостеймультиколінеарності.

/>
Рисунок3.9 – Головна сторінка підсистеми обробки даних
/>
Рисунок3.10 – Массив агрегованих факторів
Націй сторінці також можна перейти до перегляду графіків, що обумовлює зв'язокцієї підсистеми з підсистемою графічного аналізу, а також перейти до сторінкирезультатів.
3.Підсистема моделювання
Підсистемамоделювання є однією з головних, найбільш функціонально насичених підсистем.Результати розрахунків, проведених у ній являються основою для прийняттяуправлінських рішень користувачем, тобто керівником. Підсистема моделюваннямістить у собі головну сторінку (рисунок 3.11) і сторінки розрахунків по видахпродукції (рисунок 3.12).
/>
Рисунок3.11 – Головна сторінка підсистеми моделювання
/>
Рисунок3.12 – Сторінка розрахунків підсистеми моделювання
Наголовній сторінці користувачеві пропонується ознайомитися з використовуваноюмоделлю і системою нормальних рівнянь, а також вибрати вид продукції, динамікусобівартості якої користувач хоче промоделювати. Для цього необхідно вибратиодин з перемикачів з назвою виду продукції і натиснути кнопку «Моделювання».Відкриється сторінка моделювання даного виду продукції. На ній містятьсярозрахунки, необхідні для введення даних у надбудову MS Excel «Пошук рішення»,а саме введені формули обмежень (системи нормальних рівнянь). При викликунадбудови дані автоматично перераховуються і користувач одержує нові параметрирегресійного рівняння. Натиснувши на кнопку «Результати», користувач перейде досторінки результатів, де розраховані параметри будуть інтерпретовані дляможливого ухвалення рішення.
Цяпідсистема тісно зв'язана з підсистемою графічного аналізу, тому що дляухвалення рішення використовуються розрахункові дані з них обох.
5.Підсистема графічного аналізу
Розрахунковідані з цієї підсистеми також враховуються користувачем при виборі рішення насторінці результатів. Особливістю даної системи являється те, що дані ціотримано шляхом побудови графіків часових рядів, їхніх трендів, рівнянь трендіві ін. Головна сторінка (рисунок 3.13) дозволяє вибрати види графіків івідображати їх по обраному виду продукції, повернутися в головне меню і перейтидо сторінки результатів. Також деякі графіки можна відобразити з підсистемиобробки вихідних даних.
/>
Рисунок3.13 – Головна сторінка підсистеми графічного аналізу

/>
Рисунок3.14 – Елемент підсистеми графічного аналізу
І,нарешті, найбільш інформативна сторінка для особи, що приймає рішення –сторінка результатів. На неї користувач потрапляє з головного меню, або післяпроведеного моделювання на сторінках підсистеми моделювання і графічногоаналізу. Таблиця на цій сторінці містить комплексні дані для оцінюванняможливих рішень. При виборі виду продукції і натисканні кнопки «Рішення»програма автоматично сформує кілька рекомендацій, що користувач може прийнятияк математично обґрунтоване керівництво до дії.
/>
Рисунок3.15 – Сторінка результатів

ЕлементиІСППР «Product Solution Assistant» розроблені в редакторі Visual Basic forApplications. Лістинги модулів, що відповідають за переключення між сторінкамиІСППР, за роботу перемикачів, створення загального середовища і вихід ізпрограми приведені в Додатку Б.

РОЗДІЛ4. Охорона праці
Головнимдокументом, що встановлює єдиний порядок функціонування системи управлінняохороною праці на підприємствах є Галузева (типова) Система управління охороноюпраці для підприємств Мінпромполітики (СУОП). При створенні даного нормативногоакта використовувалися наступні документи: ЗУ «Про охорону праці», Кодексзаконів про працю України, ДНАОП 0.00-4.21-93 «Типове положення про службуохорони праці», затв. наказом Держнаглядохоронпраці від 03.08.92 р. № 73 і ін.
Вимогиданого нормативного акта є обов'язковими для всіх підприємств, що відносятьсядо сфери керування Мінпромполітики України незалежно від їхньоїорганізаційно-правової структури, форми власності і видів діяльності.
Типовасистема встановлює єдиний порядок діяльності керівників підприємств, керівниківструктурних підрозділів і інших посадових осіб з питань охорони праці: цільовізадачі і функції структурних підрозділів, обов'язки посадових осіб, порядокпланування профілактичної роботи, систему контролю за станом охорони праці ідотриманням працюючих вимог правил, норм і інструкцій з охорони праці; порядокпроведення обліку і звітності по проведеній у структурному підрозділі й уцілому на підприємстві профілактичній роботі з охорони праці у виробничихпідрозділах, оцінки ефективності функціонування СУОП, а також основні положенняекономічного регулювання і мотивації роботи з охорони праці на підприємстві.
 Напідставі Типової системи на підприємствах розробляється і впроваджуються (уформі положень, стандартів підприємства) Системи управління охороною праці, щовраховують структуру керування і специфіку роботи підприємства.
Даліроз'ясняються деякі терміни, застосовувані в нормативних актах по охороніпраці.
Управлінняохороною праці – це підготовка, прийняття і реалізація правових,організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних,лікувально-профілактичних і соціально-економічних заходів, спрямованих назабезпечення життя, здоров'я і працездатності людини в процесі його трудовоїдіяльності.
Системауправління охороною праці (СУОП) – це регламентована нормативними актами йорганізаційно-розпорядницькими документами, сукупність взаємопов'язаних мерьуправлінських рішень, спрямованих на комплексне, програмно-цільове забезпеченняохорони праці на виробництві.
Нормативнезабезпечення охорони праці – необхідного і достатній (оптимальний) дляданого виробничого об'єкта (цеху, ділянки, установки), виробничого процесу абовиду робіт комплекс заходів для охорони праці працюючих, регламентованимдержавним міжгалузевим і галузевим нормативним актами, а також, розроблювальнимина їхній основі нормативними актами підприємства.
Інформаційнезабезпечення СУОП – забезпечення наявності в процесі функціонування Системи,повної й об'єктивної інформації про стан об'єкта керування, методів її обробкидля одержання цільової й узагальненої інформації, використовуваної дляприйняття управлінських рішень.
Системаконтролю – комплекс заходів, спрямованих на реалізацію цілей і задачконтролю, а також передбачають раціональне сполучення найбільш прийнятних іефективних в умовах даного підприємства видів і напрямків контролю.
Керівникпідприємства – власник або посадова особа від імені власника керуючимпідприємством.
Розглянемоосновні положення Типової системи:
1.  Система управління охороною праці є цільовою підсистемою загальноїсистеми управління виробництвом. Вона охоплює всі сторони йоговиробничо-господарської діяльності, колективи структурних підрозділів, технічнізасоби, матеріальні і фінансові ресурси, що відповідають потоки інформації.
2.  Метою управління охороною праці є створення в кожнім структурномупідрозділі і на кожному робочому місці умов праці, що відповідають вимогамнормативних актів, створення передумов для неухильного зниження показниківвиробничого травматизму, професійній захворюваності й аварійності.
3.  Основною задачею СУОП є організаційно-технічне забезпеченняпроцесів формування безпечних і здорових умов праці на виробництві,упорядкування і систематизація, на основі загальних принципів управліннявиробництвом, проведеної на підприємстві профілактичної роботи з охорони праці,підвищення її ефективності і цілеспрямованості за рахунок раціонального іпланомірного використання всіх організаційних, технічних і економічних ресурсівпідприємства.
4.  Принципи, на яких базується СУОП:
·    Пріоритет життя і здоров'я працюючих стосовно результатіввиробничої діяльності підприємства, повна відповідальність керівникапідприємства і керівників структурних підрозділів за створення безпечних іздорових умов праці на виробництві;
·    Тверда матеріальна залежність між виробничою програмою і комплексомзаходів і засобів безпечної її реалізації;
·    Адекватність заходів і засобів, спрямованих на охорону праці,рівневі потенційної небезпеки виробничих об'єктів і фактичному станові умовпраці на них;
·    Встановлення прямої залежності системи пільг і стимулів, економічнихсанкцій від стану охорони праці на конкретній ділянці виробництва, наконкретному робочому місці;
·    Соціальний захист працюючих від нещасних випадків і професійнихзахворювань на виробництві;
·    Формування свідомого відношення працівників підприємства до питаньохорони праці і безпеки виробництва, широкого використання засобів пропаганди;
·    Впровадження передового досвіду, постійне здійснення Системи.
Забезпеченнябезпеки праці – обов'язок кожного працівника. Кожен працівник несевідповідальність за свою безпеку, безпеку інших і підприємства в цілому. Щобуникнути важких наслідків, гуманніше звільнити злісного порушника правил, норм,інструкцій з охорони праці, чим дочекатися, поки він нанесе шкоду своємуздоров'ю, здоров'ю навколишніх, збиток виробництву.
Усіможливі виробничі травми, і аварії можуть і повинні бути вчасно відвернений –такий основний принцип СУОП, що не знімає відповідальності з посадових осіб заневиконання ними своїх обов'язків по створенню безпечних умов праці навиробництві.
Розглянемо систему контролю за станомохорони праці і функціонуванням СУОП на підприємстві і загальний порядокорганізації і проведення контролю.
Контроль є однією знайважливіших, найбільш відповідальних і трудомістких функцій СУОП, що дозволяєодержувати оперативну і достовірну інформацію про стан охорони праці на тій абоіншій ділянці виробництва або в цілому на підприємстві, про проведену на цьомупідприємстві профілактичній роботі.
 Метоюконтролю є попередження і виявлення на стадіях проектування, будівництва,реконструкції і поточній експлуатації виробничих об'єктів порушень вимогистандартів, норм і правил охорони праці і безпеки виробництва, а такожперевірка виконання службами, посадовими особами і робітниками обов'язків усфері охорони праці, регламентованих СУОП.
Системаконтролю передбачає реалізацію і раціональне сполучення наступних видівконтролю:
·    попереджувальний контроль;
·    особистий контроль (самоконтроль) на робочому місці;
·    оперативний контроль на рівні безпосередніх керівників робіт;
·    контроль на рівні керівництва виробничого підрозділу;
·    контроль на рівні керівництва підприємства;
·    цільові перевірки;
·    комплексні обстеження;
·    контроль за дотриманням працюючих вимог правил, норм і інструкційз охорони праці;
·    суспільний контроль.
 Відповідальність заорганізацію і здійснення контролю в структурних підрозділах підприємства несутькерівники цих підрозділів. Для обліку і наступного аналізу результатів контролюна підприємстві вводиться Журнал контролю за станом умов і безпеки працівиробничого підрозділу.
Розглянемодеякі види контролю докладніше.
Попереджувальнийконтроль здійснюється фахівцями підприємства з залученням спеціалізованихорганізацій, а також представників місцевих органів державного нагляду іпрофспілкової організації. Такий контроль припускає: вибіркову перевіркуокремих технічних проектів, організацію перевірки виробничих об'єктів,організацію перевірки устаткування, машин і механізмів. Для проведеннязазначених робіт наказом директора підприємства призначається комісія, ізвказівкою об'єктів перевірки і членів комісії. Керівництво роботою комісіїздійснює головний інженер – голова комісії.
Особистийконтроль (самоконтроль) на робочому місці припускає, що кожен робітникзобов'язаний проводити самоконтроль безпеки праці на своєму робочому місціперед початком роботи (зміни) і після закінчення роботи (зміни). Об'єктисамоконтролю і порядок його здійснення для кожної професії працюючого напідприємстві або виду робіт повинні бути зазначені в розроблювальних напідприємстві інструкціях з охорони праці.
Оперативнийконтроль на рівні керівництва виробничого підрозділу. Керівник виробничогопідрозділу (начальник виробництва, цеху, ділянки):
·    щодня потребує відпідпорядкованих інженерно-технічних працівників інформацію про стантехнологічного процесу, устаткування, засобів контролю й автоматики;
·    не рідше одного разу в тиждень на всіх ділянках знайомиться ззаписами в Журналі прийому і здачі зміни й у Журналі контролю за станом умов ібезпеки праці.
Контрольна рівні керівництва підприємства зобов'язує керівника підприємства:
·    на оперативній нарадізаслуховувати інформацію начальника відділу охорони праці і керівниківвиробничих підрозділів;
·    не рідше одного разу в півріччя розглядати виконання річного планукомплексних заходів щодо охорони праці і недоліки в роботі, у рамках діючої напідприємстві СУОП.
Результатирозгляду оформляються протоколом, при необхідності видається наказ.
Контрольза дотриманням працюючих вимог правил, норм і інструкцій з охорони праці здійснюється навсіх рівнях управління і є обов'язком кожного керівника й інженерно-технічногопрацівника підприємства. Даний вид контролю повинен здійснюватися щодня,протягом робочого дня (зміни) при проведенні оперативного контролю й іншихвидів контролю.
Профілактичнуроботу з порушниками в цілому по підприємству організує служба охорони праці.Вона аналізує на підприємстві випадки порушень що трапились, виявляє їхніпричини, здійснює контроль за вживанням заходів до порушників.
Суспільнийконтроль відповідно до ЗУ «Про охорону праці» здійснюють трудові колектививиробничих підрозділів через уповноважених, профспілковий комітет через комісіюз охорони праці і цехові комітети.
Облік, аналіз стану охорони праці й оцінка ефективностіфункціонування СУОП повинні систематично здійснюватися на всіх рівнях управлінняохороною праці.
Облік і аналіз вихідної інформації про стан умов і охоронипраці, отриманої в результаті проведення всіх, передбачених СУОП, видівконтролю і її зіставлення з нормативними вимогами дозволяє оцінити реальнийстан охорони праці і прийняти відповідні керуючі впливи (рішення), спрямованіна доведення умов і охорони праця до нормативних вимог і підвищенняефективності функціонування СУОП, використовуючи при цьому, поряд зорганізаційно-розпорядницькими, економічні методи регулювання і мотиваціїроботи з охорони праці.
Організація обліку і звітності (у т.ч. статзвітності) поохороні праці в цілому по підприємству здійснюється службою охорони праці, увиробничих підрозділах — керівниками цих підрозділів.
У виробничих підрозділах (цехах, службах, ділянках) повиненвестися систематичний облік профілактичної роботи з охорони праці на рівнікерівників виробничих підрозділів і фахівців, а також на рівні безпосередніхкерівників робіт (старших майстрів, майстрів, начальників змін, механіків, енергетиків).
Облік проведеної у виробничих підрозділах профілактичноїроботи з охорони праці (виконання, передбачених СУОП, організаційно-технічнихзаходів, у т.ч. виявлених порушень) повинен здійснюватися:
·    керівниками виробничих підрозділів — у Книзі обліку роботи зохорони праці начальника цеху;
·    майстрами, начальниками змін і іншими ІТП, що є безпосереднімикерівниками робіт — у Журналі профілактичної роботи з охорони праці ІТПвиробничого підрозділу (цеху, ділянки, служби).
Облік порушень правил, норм і інструкцій з охорони праці,крім того, здійснюється в Журналі контролю за станом умов і безпеки праці.
Розглянемо відповідальність працівників підприємства запорушення вимог по охороні праці. Кожен працюючий на підприємстві повинендодержувати виробничої дисципліни, правила, норми й інструкції з охорони праців рамках покладених на нього обов'язків і відповідальності, регламентованихвідповідними стандартами підприємства, положеннями, інструкціями й іншої,діючої на підприємстві організаційно-розпорядницькою документацією.
Працівники, винні в порушенні законодавства про працю,правил, норм і інструкцій з охорони праці, невиконанні зобов'язань заколективним договором, посадових обов'язків, регламентованих СУОП, розпорядженьорганів державного нагляду і відомчого контролю, розпоряджень контролюючихслужб підприємства, а також наказів і вказівок (розпоряджень) несуть, узалежності від характеру порушень і їхніх наслідків дисциплінарну,адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність.
Розглянемо обов'язки по охороні праці керівників, фахівців іінших працівників підприємства.
Керівник (директор) підприємства здійснює загальнекерівництво і координацію робіт з охорони праці на підприємстві забезпечуючи:
·    функціонування Системи управління охороною праці (СУОП);
·    проектування, будівництво, введення нових, реконструйованихвиробничих об'єктів і експлуатацію діючих відповідно до вимог нормативних актівпо охороні праці, техніці безпеки, виробничій санітарії і пожежній безпеці;
·    дотримання Закону України «Про охорону праці»,«Кодексу законів про працю України», інших законодавчих і нормативнихактів, виконання постанов і рішень Верховної Ради і Кабінету Міністрів України,розпоряджень органів державного нагляду, рішень профспілкових органів, місцевихРад народних депутатів, наказів і розпоряджень по підприємству, що стосуютьсяпитань охорони праці;
·    розробку і реалізацію перспективних і річних планів робіт зохорони праці і колективного договору, їх фінансове і матеріально-технічнезабезпечення, а також організацію контролю за освоєнням і використанням попризначенню коштів, виділюваних на охорону праці;
·    своєчасне розслідування нещасних випадків і аварій відповідно додіючого Положення і представлення за установленою формою статистичноїзвітності;
·    створення Системи контролю за станом охорони праці на підприємствіі дотриманням працюючих вимог правил, норм і інструкцій з охорони праці.
Головний інженер визначає технічну політику, перспективирозвитку і шляхи реалізації комплексних програм в усіх напрямках технічногопереозброєння і реконструкції діючих виробництв підприємства, здійснює технічнекерівництво й інженерно-технічне забезпечення впровадження на підприємствіСУОП. Забезпечує цілеспрямовану і погоджену діяльність усіх технічних служб(фахівців) у рамках покладених на них спеціальних функцій і конкретних задач,передбачених СУОП. Забезпечує технічний нагляд за експлуатацією потенційнонебезпечних об'єктів і об'єктів підвищеної небезпеки, дотримання встановленогопорядку допуску персоналу до обслуговування цих об'єктів, своєчасну координаціюроботи виробничих підрозділів у випадку аварії і прийняття оперативних рішеньвідповідно до плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій.
Начальник відділу охорони праці здійснює контроль завпровадженням і функціонуванням СУОП на підприємстві й у його структурнихпідрозділах, організаційно-методичне керівництво, координацію діяльності всіхструктурних підрозділів по створенню здорових і безпечних умов праці навиробництві, контроль за дотриманням керівниками і фахівцями законодавчих інормативних актів по охороні праці, а також виконанням своїх посадовихобов'язків, регламентованих СУОП. Організує свою роботу у взаємодії з іншимипідрозділами і службами підприємства керуючись при цьому затвердженим директоромпідприємства Положенням про відділ охорони праці, що розроблено на основіТипового положення про службу охорони праці, затвердженого наказомДержнаглядохоронпраці від 03.08.93р. №73.
Начальник цеху здійснює впровадження і забезпечуєфункціонування СУОП у цеху, організує і забезпечує ведення технологічногопроцесу, експлуатацію устаткування, збереження, транспортування, застосуванняшкідливих і вибухонебезпечних речовин і матеріалів, проведення газонебезпечних,вогневих і інших робіт з підвищеною небезпекою відповідно до технологічногорегламенту, технологічними картами, проектом провадження робіт і іншоюдокументацією, даючою право на безпечне виробництво цих робіт, а такожвідповідно до вимог правил, норм і інструкцій з охорони праці.
Забезпечує справний стан і безпечну експлуатаціюустаткування, механізмів, комунікацій, що обгороджують пристроїв і захиснихпристосувань, транспортних засобів, вантажопідйомних машин і механізмів,санітарно-технічних пристроїв, а також виробничих і допоміжних приміщень, будинківі споруджень, що знаходяться на балансі цеху.
Забезпечуєбезпечні і здорові умови праці на робочих місцях. Уживає заходів до виключеннязагазованості, запиленості, знешкодженню стічних вод і шкідливих викидів,забезпеченню ефективної роботи вентиляційних і опалювальних установок,створенню оптимального мікроклімату й освітленості у виробничих приміщеннях іна робочих місцях [38].
На підприємстві ВАТ «Дніпрополімермаш», як характерно дляусіх великих підприємств існує така структура побудови системи охорони праці:

/>

Рисунок 4.1 – Структура охорони праці на підприємстві

ВИСНОВКИ
Проведенийаналіз фінансового стану підприємства виявив недоліки в господарськійдіяльності підприємства, бо на підприємстві зросла потреба в оборотних коштах іпідприємство змушене було збільшити свою кредиторську заборгованість, а такожреалізувати частину своїх пасивів. Аналіз собівартості виробленої продукції повидах, показав, що майже в кожнім місяці по визначених статтях витрат має місцеперевищення фактичного значення собівартості над плановим. Для покращенняефективності роботи підприємства виходячи з цього були сформовані ціль тазадачі дослідження.
Поставленамета досягнута, так як були розроблені практичні рекомендації керівництвузаводу ВАТ «Дніпрополімермаш» щодо управлінських рішень по впливу насобівартість промислової продукції. Ці рекомендації підвищили математичнуобґрунтованість рішень, що приймаються.
Впроцесі роботи були вирішені усі поставлені задачі, а саме:
·    у першому розділі диплому був зроблений аналіз наявних методівфінансового-економічного аналізу, проведена оцінка фінансово-економічного станупідприємства, сформульована мета та поставлені задачі дослідження.
·    у другому розділі проведений аналіз методів вивченнявзаємозв‘язків статистичних показників, вибраний найбільш адекватний (побудовибагатофакторної лінійної регресії) і на його базі розроблена комплекснаекономіко-математична модель.
·    у третьому розділі будуть описані сучасні методи розробкиінформаційних систем, приведено алгоритм побудови та дано опис інтерфейсурозробленої інформаційної системи підтримки прийняття рішень «Product SolutionAssistant».
·    У четвертому розділі наведений опис системи організації охоронипраці на промисловому підпримстві.

Списоквикористаної літератури
1.     Visual Basic for Applications. Под редакцией Дж. Гелуэя.Самоучитель, пер. с англ. – М.: «Новое знание», 2000 г.
2.     А. В. Калина, М. И. Конева, В. А. Ященко. Современныйэкономический анализ и прогнозирование. МАУП
3.     Анализ хозяйственной деятельности / И.А. Белобежский, М.Ф.Дьячков и др. / Под ред. В.А. Белобородовой. М., Финансы и статистика, 1985
4.     Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. М.,Финансы и статистика, 1997
5.     В.И. Малыхин. Математическое моделирование экономики. М., 1998.
6.     Вильямс Н.Н. Параметрическое программирование в экономике. М.,«Статистика», 1976.
7.     Григор Н.М., Клименко Н.И. и др. Методические рекомендации поформированию себестоимости продукции (работ, услуг) в промышленности. К.:КГИЭХП, 2001.
8.     Евланов Л.Г. Теория и практика принятия решений. М.: Экономика,1984.
9.     Информационные системы в экономике: Учебник/ Под ред. проф. В.В.Дика. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 27 с.;
10.    Кини Р.Л., РайфаХ. Принятие решений при многих критериях: предпочтения и замещения. – М.: Радиои связь, 1981. – 560 стр.
11.    Ковина М.Б.,Майданчик Б.И. Внутриотраслевой анализ эффективности работы предприятий иобъединений. М., Финансы, 1997
12.    Кондраков Н.П.Основы финансового анализа. – М.: Главбух, 1998. – 112 с.
13.    Кондрашова С.С.Інформаційні технології в управлінні: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. –Бібліогр.: — 136 с. – Рос.
14.    Коробов М.Я.Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – 3-тє вид.,перероб. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 294 с.
15.    Математическиеметоды в планировании материально-технического снабжения. Кулиш С.А.,Воловельская С.Н., Рабинович И.А. Издательское объединение «Вища школа», 1984,228 с.
16.    Математическиеметоды в планировании отраслей и предприятий. Под ред. И.Г. Попова. – М.:Экономика, 1983.
17.    Мец В.О.Економічний аналіз (Збірник практичних завдань і тестів за даними П(С)БО):Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 236 с.
18.    Н.Б.Мироносецкий. Моделирование процессов создания и выпуска новой продукции. –Новосибирск.: Наука. Сибирское отделение, 1986.
19.    Практикум потеории статистики: Учеб. пособие/ Под ред. Проф. Р.А. Шмойловой. – М.: «Финансыи статистика», 1999. – 416 с.: ил.
20.    Практическаястатистика. С.Г. Боженова. Учеб. пособие для ВУЗов. 2-е издание – М.:Издательство московского государственного горного университета, 1998. – 462 с.
21.    Редкозубов С.А.Статистические методы прогнозирования в АСУ. – М.: Энергоиздат, 1981. – 152 с.,ил.
22.    Савицкая Г.Ф.Теория анализа хозяйственной деятельности. М., Институт современных знаний,1996
23.    Савицька Г.В.Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. –654 с.
24.    Соляник Л.Г.Економічний аналіз: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Національнийгірничий Університет, 2003. – 199с.
25.    Справочник поматематике для инженеров и учащихся ВТУЗов. Бронштейн И.Н., Семендяев К.А… –М.: Наука. Главная редакция физико-математической литературы, 1981.
26.    Статистическиеметоды повышения качества. Под ред. Х. Кумэ. – М.: «Финансы и статистика»,1990.
27.    Сайт предприятияОАО «Днепрополимермаш». Рекламные материалы www.polymermash.com.
28.    Тарасенко Н.В.Економічний аналіз. Навчальний посібник. — 3-тє видання, перероблене. Львів:„Новий Світ – 2000”, 2004. – 344 ст.
29.    Таунсенд К.,Фохт Д. Проектирование и программная реализация экспертных систем наперсональных ЭВМ. Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1990.- 319с.
30.    Теория анализахозяйственной деятельности / Под ред. А.Д. Шеремета. М., Прогресс, 1992
31.    Трухаев Р.Н.Модели принятия решений в условиях неопределенности. М.: Наука, 1981.
32.    Финансовыйанализ в коммерческом банке/ А.Д. Шеремет, Г.Н. Щербакова. – М.: Финансы истатистика, 2001. – 256 с.: ил.
33.    Функционально-стоимостнойанализ издержек производства / Под ред. Б.И. Майданчика. М., Финансы истатистика, 1985
34.    Цикритзис Д.,Лоховски Ф. Модели данных. /Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 1985.-344с.
35.    Шелобаев С.И.Математические методы и модели в экономике, финансах, бизнесе. М., Юнити, 2000
36.    Шеремет А.Д.,Протопопов В.А. Анализ экономики промышленного производства. М. Высш. шк., 1994
37.    Экономическийанализ хозяйственной деятельности предприятий и объединений / Под ред. С.Б.Барнгольц и Г.М. Тация. М., Финансы и статистика, 1996
38.    Отраслеваясистема управления охраной труда для предприятий МИНПРОМПОЛИТИКИ (типовая).Министерство промышленной политики Украины. Киев, 2000 г.

ДОДАТОК
 
Лістінгпрограми на VBA, що забезпечує роботу головного меню ІСППР
PrivateSub CommandButton1_Click()
Application.GotoReference:=Worksheets(«subs_ishData»).Range(«A1»), _
 Scroll:=True
EndSub
PrivateSub CommandButton2_Click()
Application.GotoReference:=Worksheets(«subs_finance»).Range(«A1»), _
 Scroll:=True
EndSub
PrivateSub CommandButton3_Click()
Application.GotoReference:=Worksheets(«subs_model»).Range(«A1»), _
 Scroll:=True
EndSub
PrivateSub CommandButton4_Click()
Application.GotoReference:=Worksheets(«results»).Range(«A1»), _
 Scroll:=True
EndSub
PrivateSub CommandButton5_Click()
Application.GotoReference:=Worksheets(«subs_Graf»).Range(«A1»), _
 Scroll:=True
EndSub
PrivateSub CommandButton6_Click()
Application.GotoReference:=Worksheets(«zastavka»).Range(«A1»), _
 Scroll:=True
Application.Quit
EndSub
PrivateSub CommandButton7_Click()
Лист11.Activate
EndSub