Содержание
Вступ
1. Сутність, причини, види безробіттята правове забезпечення права на працю
2. Безробіття в Україні
Висновок
Вступ
На різних етапах розвитку людського суспільстваефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству булапритаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселенняокремих територій; звідси постійна боротьба племен за територію. При рабстві булаприсутня повна зайнятість рабів усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян,частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповненняармії рабів. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення,частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на“великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання новихземель. В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, припануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище — армія безробітних.
За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатнийне має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток (750 млн. чол.).Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства. Безробітніу визначенні Міжнародної організації праці (МОП) — особи у віці 15-70 років (зареєстрованіта незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьомумовам: не мали роботи (прибуткового заняття); активно шукали роботу або намагалисьорганізувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.
Безробіття не може бути доцільним ні в економічному,ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем:скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків,підприємство — персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витратина підтримку безробітних.
безробіття україна зайнятість населення
Безробіття вважається, з одного боку, важливимстимулятором активності працюючого населення, а з іншого — великим суспільним лихом.Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жоднійще не вдалося ліквідувати його повністю. Взагалі експерти Міжнародної організаціїпраці вважають, що найближчими роками в середньому в світі рівень безробіття досягне10% і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна. Як відомо, після розпадуРадянського Союзу українське суспільство зустрілося з гострою проблемою безробіття,яка вимагала негайного вирішення. Але тогочасний уряд не зміг своєчасно і кваліфіковановирішити питання, а у сучасносі воно набуло небачених форм і розмірів. Для того,щоб досягнути оптимального рівня безробіття (враховуючи сучасні показники) нам потрібнодосконало зрозуміти суть безробіття.
1. Сутність, причини, види безробіттята правове забезпечення права на працю
Безробіття — це соціально-економічне явище, при якому частина робочоїсили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальномужитті безробіття виступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом нанеї.
В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону „Про зайнятістьнаселення" законодавчо визначається безробіття.
Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатноговіку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а такожті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості,шукають роботу і здатні приступити до праці.
До безробітних, зареєстрованих в органи державної служби зайнятості,відносяться особи, що не мають роботи, шукають роботу і в установленому порядкуотримали офіційний статус безробітного в органах державної служби зайнятості. [4.]
Причини безробіття:
1. Структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженнінових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічновідсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.
2. Економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижуватипотребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.
3. Економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.
4. Політика уряду в галузі оплати праці: підвищення мінімальногорозміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит наробочу силу.
5. Сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки.
6. Зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростаннячисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростаєімовірність безробіття.
Щоб пояснити причину безробіття, необхідно передусім проаналізуватинаслідки нагромадження капіталу. Вони, як відомо, однозначно позитивні для підприємцівтому, що передбачається в майбутньому отримання ще більших прибутків; неоднозначнідля трудящого населення тому, що нагромадження капіталу суттєво впливає на рівеньйого зайнятості. Нагромадження капіталу завжди супроводжується НТП. А це означає,що в міру розвитку технічного прогресу, відносна потреба в робочій силі зменшується.В умовах НТП додатковий капітал, утворений в процесі нагромадження, притягує всеменше і менше робітників порівняно зі своєю величиною. З іншого боку, старий капітал,який періодично відтворюється в новій технічній будові, відштовхує все більше ібільше робітників, що раніше були ним зайняті. Це неминуче веде до виникнення надлишкуробочої сили, порівняно з капіталом, що застосовується. Цей надлишок і утворює,так звану, промислову резервну армію праці, тобто безробіття. Утворення й зростанняпромислової резервної армії праці є специфічним законом народонаселення ринковоїекономіки, основаної на приватній власності на засоби виробництва. Суть його полягаєв тому, що робітники, створюючи додаткову вартість, створюють тим самим джерелонагромадження капіталу. Англійський економіст Т. Мальтус у своїй праці “Досвід прозакон народонаселення" доводить, що людство на планеті розмножується в геометричній,а виробництво засобів існування зростає в арифметичній прогресії. Тому, з часом,певна частина людей залишається без засобів існування, тобто стає абсолютно надлишковою,що передбачає необхідність регулювання їх кількості. Насправді ж “надлишок"працездатного населення є відносним, тобто, воно є надлишком лише по відношеннюдо потреб самозростання капіталу. Там, де суспільне виробництво підпорядковане непотребам капіталу, а працює на благо людей, там не існує “надлишку" робочоїсили і зникає таке соціальне явище.
Сутність безробіття полягає в тому, що це не випадкове, а закономірнеявище, породжене процесом нагромадження капіталу в умовах ринкової економіки, основаноїна приватній власності на засоби виробництва. Ринкова економіка за таких умов неминучепороджує безробіття, одночасно останнє є неодмінною умовою її нормального функціонування.
Сучасні теорії ринку праці розрізняють такі типи безробіття у залежностівід причин вивільнення робочої сили:
1. природне;
2. вимушене.
Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного, інституціонального:
а) добровільне безробіття виникає внаслідок того, що деякі працівникине хочуть працювати за пропоновану їм зарплату, але приступили б до роботи, якбиплата була вищою;
б) фрикційне безробіття пов'язане з постійним рухом населення зодного регіону в інший, із зміною професій. Для нього характерним є стан пошукуабо очікування роботи в найближчому майбутньому. Фрикційне безробіття вважаєтьсянеминучим і в якійсь мірі навіть бажаним. Це виражається в тому, що багато робітників,які опинилися «між роботами», переходять з низькооплачуваної роботи набільш висооплачувану і більш продуктивну роботу. Це означає більш високі доходидля робочих і більш раціональний розподіл трудових ресурсів, що має наслідком збільшенняреального об'єму національного продукту; в)
в) інституціональне безробіття породжується самою будовою ринкуробочої сили, факторами, які впливають на попит і пропозицію робочої сили. Вономоже бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати,недосконалою податковою системою (надмірні соціальні виплати знижують пропозиціюпраці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними ізсумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили).
Вимушене безробіття — це безробіття, коли людина в працездатномувіці не працює з незалежних від неї причин, вона може і хоче працювати, має достатнюкваліфікацію, шукає роботу але не може знайти її, бо немає вільних робочих місць.
Серед форм вимушеного безробіття найбільш поширеними є:
а) плинне безробіття — це частина промислової резервної армії праці,яка то позбувається роботи, то знову знаходить її;
б) приховане безробіття — це витіснення дрібного виробництва великимі розорення маси дрібних селянських виробників;
в) застійне безробіття — це явище, коли частина працездатного населенняживе випадковими заробітками. Застійне безробіття охоплює найстійкіший контингентбезробітних — бідних, бродяг, бомжів та ін;
г) сезонне безробіття виникає внаслідок сезонності праці в деякихгалузях (туризм, сільське господарство, будівництво). Сезонне безробіття зв'язанез неоднаковими обсягами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні порироку, тобто в одні місяці попит на робочу силу в цих галузях росте (отже, знижуєтьсябезробіття), в інші — зменшується (а безробіття зростає). До галузей, для яких характернісезонні коливання обсягів виробництва (а значить — і зайнятості) відносяться насампередсільське господарство і будівництво;
д) технологічне безробіття пов’язане з ліквідацією робочих місцьвнаслідок модернізації, пов'язане з переходом до нової техніки і технології, механізацієюта автоматизацією виробництва, що (супроводжується вивільненням робочої сили і найманнямпраців принципово нових спеціальностей та кваліфікації);
є) конверсійне безробіття виникає в зв’язку із скороченням галузейвійськово-промислового комплексу. Конверсійне безробіття спричиняється скороченнямчисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіттяможуть коливатися від незначних до великих. [2.]
Безробіття характеризується двома основними показниками:
а) рівнем безробіття;
б) тривалістю безробіття.
Рівень безробіття — це відношення кількості офіційно зареєстрованихповністю безробітних до кількості працездатного населення.
Рб = (Кб: Кn) х 100, де
Рб — рівень безробіття;
Кб — кількість безробітних;
Кп — кількість працездатного населення.
В залежності від величини часового інтервалу безробіття може бутитривалим (4 — 8 місяців), довготривалим (8 — 18 місяців) і застійним (більше 18-тимісяців); може бути прихованим і легалізованим. У зв’язку з тим, що економічні,моральні та соціальні втрати від безробіття великі, уряди всіх країн прикладаютьзусилля, щоб досягти зниження безробіття нижче природного або нормального рівня.
Тому вводиться ще одне поняття — оптимального безробіття, що означаєбезробіття, рівень якого нижче природного. Досвід багатьох країн є свідченням того,що в міру падіння рівня безробіття нижче природного, випуск продукції збільшуєтьсявище потенційного. І тут ми зустрічаємося з таким парадоксом, що навіть при досягненніоптимального рівня безробіття добробут населення на максимальному рівні не забезпечується.Це відбувається внаслідок дії законів ринкової економіки: існує тісний зв’язок ізалежність заробітної плати, цін на споживчі товари від розмірів безробіття. [1.ст.174-176].
Конституція України передбачає право на працю та трудову діяльність[5. розділ ? ?]:
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собіна життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст.43).
Держава створює умови для повного здійснення громадянами правана працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності,реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовкикадрів, відповідно до суспільних потреб (ст.43).
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, назаробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст.43).
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ст.43).- Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст.45).
Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не забороненазаконом (ст.42).
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право назабезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втратигодувальника, безробіття з належних від них обставин, у старості та інших випадках,передбачених законом (ст.46).
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальнимстрахуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ, організацій,а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення (ст.46).
2. Безробіття в Україні
Україна стала однією з країн, які найбільше постраждали від фінансово-економічноїкризи. Це сприяло загостренню низки проблем, зокрема вплинуло на зростання рівнябезробіття. Безробіття є негативним соціально-економічним явищем, оскільки зумовлюєскорочення купівельної спроможності населення, зменшує кількість платників податків,приводить до зростання ризику соціального напруження та виникнення додаткових витратна підтримку безробітних.
Громадяни України хочуть почути від керівників країни правду:«Скільки громадян змушені виживати без роботи?» Влада у відповідь оперуєцифрами, які дуже далекі від правди. Уряд не визнає, що саме через відсутність роботи7 мільйонів наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Він не включаєдо складу безробітних ні 2 мільйони селян, які живуть лише із присадибного господарства,ні тих, котрі працюють на «чверть ставки», ні тих, що мають тимчасовіпідробітки.
За допомогою статистичного шахрайства нам демонструють фальшивеблагополуччя, яке приховує справжній масштаб безробіття.
У країнах, де влада чесна зі своїми громадянами, безробітними вважаютьсявсі, хто хоче працювати й не може знайти роботу. У Росії таких — 9,2%, у Польщі- 19,2%, у Чехії — 7,8%, в Італії — 8,2%, у Португалії — 8,7%. В Україні декларуєтьсярівень безробіття у 3,6%, і влада запевняє громадян, що відбувається небачене вЄвропі «економічне диво». Уряд правління в Україні звітує, що 2010 рокуекономіка зросла на 14 %. Але робочих місць побільшало тільки на 1%!
Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонахУкраїни. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західнихобластей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської,Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеськійобласті, м. Києві та Севастополі. Враховуючи демографічну ситуацію, яка склаласяв різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створеннянових робочих місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіттяв майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти. Впровадження ринковихмеханізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасноїрозробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатноговіку. Тим більше, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеноїнеповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі неповного робочого тижня(дня) перевищує 2 млн. чоловік. Впровадження ринкових реформ повинно мати чіткеузгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжнихзаходів щодо зайнятості населення. Серед безробітних, жінки становили 48,4%, молодьу віці до 28 років — 31%
Внаслідок впливу різноманітних фінансово-економічних чинників заостанні десять років кількість безробітного населення істотно змінювалась. Так,у 2000 році кількість безробітних (населення у віці 15-70 років) була найбільшоюі становила ? 2655,8 тис. осіб, а найменшою в 2007 році ? 1417,6 тис.осіб, що в 1,87 рази менше порівняного періоду [3.].
Рис.1. Безробітне населення за 2000-2009 роки
/>
Рис.2. Безробітне населення за причинами незайнятостіу 2009 році, %
/>
За січень 2011 року рівень безробіття в Україні, в порівнянні згруднем 2010 року, збільшився на 7,4%, а саме до 585,6 тис. осіб. Як повідомляєпрес-служба Держслужби статистики, при цьому кількість осіб, які отримують допомогуз безробіття, збільшилась на 8,89% і склала 447,9 тис. осіб.
Середній розмір допомоги у місяць склав у січні нинішнього року814,02 грн, в порівнянні з 780,05 грн місяцем раніше.
На думку голови Національного форуму профспілок України МирославаЯкібчука, реальна кількість безробітних у 2011 році збільшиться приблизно на 28%і складе близько 2 млн 160 тис. осіб.
На початку березня в Державній службі зайнятості було зареєстровано0,617 млн. безробітних. В той же час на початку лютого було зареєстровано 0,586млн. безробітних. Державну допомогу з безробіття в лютому отримало 466,3 тис. осіб.Розмір допомоги становить 826,14 гривні. В січні офіційний рівень безробіття підвищивсяна 0,1 в. п. до 2,1%. На 1 лютого в Державній службі зайнятості було зареєстровано0,586 млн. безробітних. [6.]
Кількість зареєстрованихбезробітних за статтю та місцем проживання у 2011 році (на кінець звітного періоду; тис. осіб): Січень Лютий Всього 585,6 616,7 жінки 310,3 324,9 чоловіки 275,3 291,8 міське населення 324,0 342,3 сільське населення 261,6 274,4
Зареєстроване безробіття у 2011 році: Кількість зареєстрованих безробітних, на кінець звітного періоду Середній розмір допомоги за місяць, гривень тис. осіб у % до населення працездатного віку Всього з них отримують допомогу по безробіттю Січень 585,6 447,9 2,1 814,02 Лютий 616,7 466,3 2,2 826,14
Попитта пропозиція робочої сили у 2011 році (на кінець звітного періоду) Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб Навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантних посадах), осіб Січень 610,3 68,5 89 Лютий 635,6 72,9
Система заходів щодо регулювання безробіття в Україні включає:розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості, професійної орієнтації,підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів; надання підприємцямсубсидій, премій та податкових пільг для найму додаткової робочої сили або переведеннячастини працівників на скорочений робочий день; державну підтримку нетрадиційнимсферам зайнятості; стимулювання підприємців до навчання, перекваліфікації й подальшогопрацевлаштування додаткової робочої сили; механізм соціальної допомоги безробітнимстановлять різні види компенсацій при втраті роботи; особливі гарантії працівникам,які втратили роботу в зв'язку зі змінами в структурі виробництва й організації працістипендії на час професійної підготовки та перепідготовки, виплати допомоги по безробіттю.
В Україні допомогу по безробіттю виплачують з одинадцятого дняпісля реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до вирішення питанняпро працевлаштування, але не більш як 12 міс. протягом наступних трьох років, адля осіб передпенсійного віку — 18 міс. Розмір допомоги гарантується не менш як50 відсотків середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, проте не нижчевстановленої законодавством мінімальної заробітної плати. Громадяни, які шукаютьроботу вперше або після перерви більше одного року, одержують допомогу в розміріне нижче ніж 75 відсотків мінімальної заробітної плати. Система соціального захистунаселення у сфері зайнятості повинна охоплювати три взаємопов'язаних рівні — макрорівень,регіонально-галузевий і первинний — з властивими для них функціями і механізмамиреалізації їх. У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображеннявсі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формуютьповедінку населення допрацездатного віку, працюючого, працездатного не працюючогоі непрацездатного. Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносинперенасичене робочою силою. За підрахунками спеціалістів, потенціальний надлишокїї — надзайнятість — становить 18-20 відсотків. Це означає, що з кожним роком процесививільнення робочої сили торкатимуться все більшого числа людей і цілих колективів,інтереси яких можуть і не збігатися. Головне завдання системи захисту від безробіттяв цих умовах боротьба із соціальним утриманством, стимулювання людини до пошуківроботи і перенавчання, а також надання їй необхідної при цьому допомоги.
В цілому безробіття, як економічне і соціальне явище ринкової економіки,є виявом відносного перенаселення, появою відносно зайвих людей. Проте це не абсолютнеперенаселення, а тільки відносно потреб у робочій силі для прибуткового веденняпідприємницького господарства.
Висновок
Тож, як бачимо, безробіття набуло небаченого раніше розмаху в Україні,а офіційний перехід України до статусу країни з ринковою економікою є лише примарливоюзавісою реалій сьогодення. Влада не робить нічогісінько для того, щоб покращитисучасний стан незайнятого населення. У моделі управління системою зайнятості повиннідістати відображення всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили,і мотиви, які формують поведінку населення допрацездатного віку, працюючого, працездатногоне працюючого і непрацездатного. Суспільне виробництво України в умовах переходудо ринкових відносин перенасичене робочою силою. На це влада й повинна робити ставки.У даному рефераті я також визначила, що безробіття — це стан неповної зайнятостіпрацездатного населення суспільно корисною працею. Явище, коли частина активногонаселення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиціяробочої сили перевищує попит на неї; коли кількість наявних робочих місць не відповідаєсуспільно необхідній кількості. Безробітними вважаються працездатні громадяни, щоне можуть одержати роботу відповідно до своєї освіти, професії, ступеня кваліфікації,котрі зареєстровані на біржі праці. Рівень безробіття визначається відношенням числабезробітних до загальної чисельності працездатного населення країни. У кінці 2009року рівень безробіття в Україні був одним з найнижчих в Європі, проте ці дані враховуютьлише офіційно зареєстрованих безробітних, вони є не зовсім точними, через що реальнийрівень безробіття в країні може бути набагато вищим. В Україні показник безробіттябазується на кількості осіб, що стали на облік у центрі зайнятості. У свою чергу,підхід Міжнародної організації праці, який застосовується у всьому світі, полягаєу тому, що з усієї кількості працездатних віднімають працівників і деякі категоріїлюдей, які працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутніх нароботі, а всі інші вважаються безробітними.
Для того, щоб знизити рівень безробіття необхідно розробити таухвалити антикризову програму заходів подолання негативних явищ в економіці спільноз роботодавцями та профспілками. Необхідно стимулювати розвиток малого та середньогобізнесу, шляхом зменшення податкового тиску, полегшення порядку реєстрації підприємств.З появою нових підприємств з’являться нові робочі місця. Потребує також дослідженняринку праці щодо актуальності різних спеціальностей та здійснення перекваліфікаціїпрацівників відповідно до неї, застосування нових методів подолання безробіття,наприклад громадських робіт тощо.
Завдяки аналізу форм та видів безробіття, ми можемо розрізнятишляхи підходу до даної проблеми.