Безробіттяяк макроекономічна проблема
ПЛАН
ВСТУП
1. Сутність, причини та види безробіття вумовах сучасної економіки
2. Соціально-економічні наслідки безробіття
3. Шляхи підвищення економічної активностібезробітного населення України
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Ринок праці – цесамостійна сфера економічних відносин де предметом попиту та пропозиціївиступає не матеріальна речовина, а абстрактне поняття – праця. Носієм такогоспецифічного товару є людина. Тобто людина пропонує свої послуги (працю)будь-якій організації або такій самій людині.
Якщо подивитися зіншого боку, то ринок праці – це є поле суспільних відносин, розвиток якого маєпровадити держава, адже такі суспільні відносини – суспільні відносини праці –є формою реалізації індивіда свого права, яке закріплено в конституціяхбільшості країн – права на працю. Отже, держава повинна піклуватися пророзвиток такого ринку, слідкувати та врівноважувати попит та пропозицію праці,втручатися при необхідності та наводити лад, а також піклуватися про ті верствинаселення, які обмежені у реалізації такого права, як право на працю.
Треба зауважити,що навіть ті індивіди, які повністю працездатні також можуть потрапити уситуацію та залишитися без роботи. В таких випадках держава повинна подбати проте, щоб такі верстви населення або ж були забезпечені роботою, або ж булизабезпечені соціальною допомогою. Форм соціальної допомоги багато, існуютьрізні комплексні заходи, але всі вони покликані на забезпечення виконаннясоціальної функції держави.
Законодавча тавиконавча влади мають якнайшвидше створити передумови розв'язання зазначенихпроблем, сприяти якнайповнішому використанню трудового потенціалу суспільства.Актуальність цього посилюється в зв'язку із неминучим скороченням у найближчійперспективі чисельності населення працездатного віку та його старінням.
1. Сутність, причини та видибезробіття в умовах сучасної економіки
Безробіття – цесоціально-економічне явище, при якому частина робочої сили (економічно активненаселення) не зайнята у сфері економіки. Тобто у реальному житті безробіттявиступає як перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї. В Українівперше у 1991 році з прийняттям Закону «Про зайнятість населення»законодавчо визначається безробіття. Згідно з нашим законодавством,безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу знезалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, щовиходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукаютьроботу і здатні приступити до праці.
До безробітних,зареєстрованих в органи державної служби зайнятості, відносяться особи, що немають роботи, шукають роботу і в установленому порядку отримали офіційнийстатус безробітного в органах державної служби зайнятості.
Аналіз причинвиникнення безробіття дає багато економічних шкіл. Досить ретельно досліджувавбезробіття К. Маркс у «Капіталі» (друга половина ХІХ століття). Вінвідзначив, що з технічним прогресом росте маса і вартість засобів виробництва,що приходяться на одного працівника. Це приводить до відносного відставанняпопиту на працю від темпів нагромадження капіталу, і в цьому криється причинабезробіття. Таке трактування математично не цілком коректне, тому що якщо попитна робочу силу росте, то безробіття зникає, чи хоча б зменшується, незважаючина те що ріст капіталу відбувається ще більш високими темпами.[3]
Маркс допускав іінші причини, зокрема, циклічність розвитку ринкового господарства, що робитьбезробіття постійним супутником розвитку ринкового господарства.
Виведеннябезробіття з циклічного розвитку економіки стало після Маркса стійкою традицієюв економічній теорії. Якщо економіка розвивається циклічно, коли підйоми іспади змінюють один одного, наслідком цього стає вивільнення робочої сили ізгортання виробництва, збільшення армії безробітних.[6]
Заслуга Кейнса врозробці теорії безробіття в тому, що він представив логічну модель механізму,що розкручує економічну нестабільність і її інтегральну складову – безробіття.Кейнс помітив, що в міру росту національного господарства в розвинутомуринковому господарстві в більшості населення не весь прибуток споживається,визначена його частина перетворюється в заощадження. Щоб вона перетворилася вінвестиції необхідно мати визначений рівень так названого ефективного попиту,споживчого й інвестиційного. Падіння споживчого попиту гасить інтерес вкладатикапітал, і, як наслідок, падає попит на інвестиції. При падінні стимулів доінвестування виробництво не росте і навіть може згортатися, що приводить добезробіття.[8]
Цікаветрактування безробіття видатного англійського економіста А. Пігу, що у своїйвідомій книзі «Теорія безробіття» (1923 р.) обґрунтував тезу про те,що на ринку праці діє недосконала конкуренція. Вона веде до завищення цінипраці. Тому багато економістів указували, що підприємцю вигідніше заплатитивисоку заробітну плату кваліфікованому фахівцю, здатному збільшити вартістьвипуску продукції. За рахунок високопродуктивної праці підприємець маєможливість скоротити робочий персонал (діє принцип: краще взяти одного нароботу і добре йому заплатити, чим тримати 5-6 чоловік з меншою зарплатою). Усвоїй книзі Пігу детально і всебічно обґрунтовував думку, що загальнескорочення грошової заробітної плати здатне стимулювати зайнятість. Але все-такиця теорія не може дати повного пояснення джерел безробіття. Та й статистика непідтверджує положення про те, що армія безробітних завжди поповнюється зарахунок працівників з порівняно низьким рівнем заробітної плати.
Функціонуванняринкової економічної системи, що спирається на принципи вільного вибору іносіїв (власників робочої сили) і її споживачів, як свідчить аналіз,виявляється найбільш ефективним в умовах існування певного резервутрудоактивного населення. Масштаби такого резерву визначаються конкретнимиекономічними і соціально-демографічними особливостями регіону [9]. Але штучнапідтримка високого, економічно невиправданого рівня зайнятості неминучесупроводжуються низькою ефективністю виробництва, інфляцією попиту тощо.Навпаки, надмірно високий рівень безробіття викликає посилення економічногорозшарування суспільства, зубожіння окремих груп населення, тиск на державнийбюджет, покликаний необхідністю забезпечення не-маєтних, нарешті, практичнонеминучі соціальні конфлікти.
Резерв робочоїсили, що забезпечує можливість швидкого міжрегіонального і міжгалузевогоперерозподілу робочої сили відповідно до коливань попиту і обумовлених нимиколивань попиту виробництва на робочу силу, є природним безробіттям.
Природнебезробіття складається із фрикційного, пов'язаного зі зміною місця роботи, іінституційного, що породжується системою організації регіональної економіки,насамперед правовою системою [8].
Існуванняфрикційного безробіття, яке ще називають безробіттям руху, пов'язане з тим, щовстановлення рівноваги між пропозицією робочої сили і попитом на неї потребуєпевного часу, зокрема на пошук робочого місця, яке відповідає вимогамбезробітного та його кваліфікації. І чим більше розрізняються вакантні робочімісця за своїми умовами, платнею тощо, тим більше різноманітних варіантіввибору постає перед пошукувачем роботи і тим більшим (за інших рівних умов)буде термін пошуку.
Високий рівеньфрикційного безробіття, як правило, не призводить до зубожіння охоплених ним івідповідно до суттєвої соціальної напруги в суспільстві, не викликаєнеобхідності змінювати звичний спосіб життя. Перш за все, фрикційне безробіттявідбиває як швидкі зрушення в попиті на робочу силу (насамперед, якісні), так ів її пропозиції, тобто, є ознакою динамічності ринку праці.
Інституційнебезробіття, або безробіття очікування, безпосередньо пов'язане з державноюполітикою ринку праці, зайнятості, з системою оподаткування, гарантованиммінімумом оплати праці, системою соціального забезпечення, розмірами і порядкомнадання допомоги по безробіттю, поінформованістю населення щодо наявнихвакансій і можливостей. Можна вважати, що Інституційне безробіття стрімкозростає з поширенням соціального компоненту в ринковій економічній системі.
Запровадженнясистеми соціального захисту безробітних, надання їм «щедрої» допомогина відносно м'яких умовах протягом тривалого часу сприяє тому, що певнакількість пошукувачів не погоджується на будь-яке місце роботи, а чекає того,що максимально відповідає його настановам. Фактично високий рівень інституційногобезробіття є частиною тієї ціни, яку сплачує суспільство за соціальнуорієнтацію економіки.
Слід підкреслити,що на відміну від інших видів, Інституційне безробіття існує тільки взареєстрованій формі, оскільки воно так чи інакше пов'язане з виплатамисоціальної допомоги [5].
Окремою частиноюінституційного безробіття є реєстрація в службах зайнятості осіб, які реальноне пропонують свою робочу силу на ринку праці і не потребують допомоги впрацевлаштуванні, але потребують відповідної довідки для отримання інших видівсоціальної допомоги. Це може бути допомога на дітей, на оплату різних послуг(житлово-комунальних, медичних, навчальних тощо).
Аналіз ситуації вУкраїні доводить наявність зв'язку між зростанням безробіття та введенням тихчи інших потужних заходів адресної соціальної допомоги, які безпосередньо набезробітних і не спрямовувались. Передусім це — запровадження Програми субсидійна оплату житлово-комунальних послуг та палива. Сім'ї, які претендують на цейвид допомоги і мають в складі осіб працездатного віку, повинні представитидовідки про заробітну плату, а непрацюючі — з служби зайнятості про реєстрацію.Відповідно досить численна група осіб, які не пропонують свою робочу силу наринку праці, не претендують на допомогу по безробіттю і не потребуютьпрацевлаштування, тобто фактично не е безробітними, почали реєструватись.
Цілком ясно, щоприродне безробіття визначається конструкцією сучасного ринку робочої сили,регулюється його механізмами. М. Фрідмен, що заложив підвалини аналізу природногобезробіття, ототожнював його норму з таким «рівнем безробіття, Що єсумісним з реальними природними умовами функціонування ринку праці».
Сучасна теоріязайнятості і ринку праці серед основних постулатів приймає норму природногобезробіття для країн Західної Європи на рівні 4-5%, Північної Америки — 6,5-7%.При цьому протягом другої половини XX сторіччя в зв'язку із глобалізацієюекономіки і формуванням транснаціональних ринків праці, із поширенням міграціїта зростанням мобільності робочої сили, із посиленням соціального захистубезробітних, із зростанням динамічності економіки в цілому помітно зростає іприродна норма безробіття.
Для України, з їївідносно низьким рівнем мобільності робочої сили, норма природного безробіття,ймовірно, може бути прийнятою на рівні 3,5-4%.
На відміну відприродного безробіття, що як правило, е певною мірою добровільним і непризводить до суттєвих негативних наслідків, вимушене є довготривалим, викликаєнеобхідність повних або часткових змін способу життя. В складі вимушеногобезробіття розрізняють технологічне, структурне і регіональне.
Технологічнебезробіття формується внаслідок запровадження нових технологій, головним чиномна тих виробництвах і операціях, де заміна працівника машиною найбільш вигідна.Однак запровадження нових технологій не лише призводить до вивільнення робочих,а й створює нові робочі місця [12]. Тобто масштаби технологічного безробіття,як правило, нижчі за скорочення попиту на робочу силу внаслідок технологічногопрогресу.
Структурнебезробіття виникає при масштабних структурних зрушеннях економіки, швидкійзміні структури потреби в робочій силі. Неминучість цих процесів обумовлює те,що цілий ряд дослідників вважає і технологічне, і структурне безробіття формоюприродного.
Структурнебезробіття на практиці проявляється в якісній невідповідності попиту на робочусилу її пропозиції поза залежністю від співвідношення суто кількіснихпараметрів. Це призводить до принципово різних рівнів безробіття серед різнихсоціодемографічних і професійних груп.
В Україні найвищірівні безробіття характерні для кваліфікованих робітників з інструментом іробітників сфери обслуговування та торгівлі, що віддзеркалює спад виробництва впромисловості і скорочення попиту на робочу силу в сфері обслуговуваннявнаслідок приватизації і стагнації обсягів виробництва. В найближчійперспективі реформування аграрного сектору неминуче призведе до стрімкогозростання безробіття і серед робітників сільського господарства.
Як і в більшостіінших країн СНД, в Україні, різновидом структурного безробіття є конверсійне.Таке безробіття пов'язане з перепрофілювання підприємств військово-промисловогокомплексу та скороченням збройних сил [17].
Хоча структурнебезробіття є практично неминучим супутником динамічної економіки, воно є доситьхворобливим. Його розвиток примушує досить великі соціальні, професійні групи(причому практично повністю) змінювати спосіб життя, часто й місце проживання.Тому офіційні гарантії постраждалим від структурного безробіття звичайно єодним з центральних компонентів державної політики зайнятості. В тих країнах,де проблема структурного безробіття є особливо гострою, створюються спеціальніагентства, орієнтовані на визначені професійні групи населення. Так, наприклад,в Англії поряд зі службою зайнятості, що надає допомогу всьому населенню, існуєспеціальна державна служба, чия увага концентрується виключно на допомозішахтарям. Здійснюються спроби надавати дієву допомогу цим групам саме впрацевлаштуванні на основі їх перенавчання, створення спеціально для них новихробочих місць, дотацій працедавцям за їх працевлаштування тощо.
Регіональнебезробіття обумовлене переважно концентрацією в окремих територіальних одиницяхтаких галузей економіки, для яких характерне найбільше скорочення потреби вробочій силі.
Безробіття єособливо небезпечним, якщо триває достатньо довгий час. За результатамидосліджень американських соціологів після річної вимушеної перерви в роботілюдина практично не може адаптуватися до нормальної трудової діяльності, навітьякщо вдається знайти робоче місце. Щодо молоді, то цей період зменшуєтьсявдвічі [8]. Відповідно міжнародна статистика звертає увагу не тільки назагальний рівень безробіття, а й виділяє тих, хто не має роботи довгий періодчасу: понад 6 місяців (так зване тривале безробіття) і понад 12 місяців(застійне безробіття).
Характерноюознакою безробіття в країнах перехідної економіки с його довготривалість,застійний характер. Частка безробітних більше року в їх загальній чисельностіе, як правило, істотно вищою, ніж в економічно розвинених країнах; вонавіддзеркалює динамічність розвитку економіки в цілому і ринку праці зокрема ізнаходиться у зворотному зв'язку з цими ознаками. Як правило, більше страждаютьвід перерви в роботі особи старшого віку, які все життя працювали, звикли дотакого статусу, вважають його незмінним (особливо таке уявлення про гарантованудовічну зайнятість характерне для людей, чия психологія була сформована зачасів адміністративно-командної економіки) і не в змозі змінити свою професіюабо, навіть, і кваліфікацію.
В більшості країнсвіту застійне безробіття більше притаманне жінкам, ніж чоловікам. В Україні жрівні застійного безробіття — як, власне, і всі інші показники, визначені заметодологією МОП і не пов'язані з реєстрацією — серед жінок нижчі.
З позицій окремоїособи безробіття є повним тоді, коли охоплена ним людина зовсім не має роботи івідповідно — доходів. Міжнародна методологія, що прийнята Міжнародноюорганізацією праці, припускає можливість виключно випадкових заробітків. Якщо жтривалість робочого періоду скорочена (чи за рахунок скорочення робочого дня,чи за рахунок скорочення робочого тижня), йдеться про часткове безробіття.Звертаючись до міжнародної методології, необхідно підкреслити, що визначеннячасткового безробіття принципово не припускає його тотожності з сезонноюзайнятістю [14]. Сезонність притаманна досить численним виробництвам та галузямекономіки, насамперед тим, що так чи інакше зв'язані з сільським господарством,риболовством, охотою, будівництвом. В цьому відношенні рекомендації МОП єцілком категоричними: сезонна зайнятість не має ніякого відношення дочасткового безробіття. Хоча чисто статистичне вимірювання тривалості річногофонду робочого часу і його відповідності прийнятим в країні стандартам (тобтовизначення повноти зайнятості і відповідно діагностика можливого частковогобезробіття) не викликає ніяких труднощів. Проблема визначення частковогобезробіття має не тільки академічне, а й суто практичне значення, оскількибільшість країн світу в межах програм підтримки доходів безробітних передбачаєпевну компенсацію втрат від часткового безробіття. Принципи визначеннякомпенсацій — такі ж як і в випадку повного безробіття.2. Соціально-економічні наслідкибезробіття
Надмірнебезробіття призводить до значних економічних та соціальних втрат. Головна«ціна» безробіття — не випущена продукція. Коли економіка не в змозістворити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче і може працювати,потенціальне виробництво втрачається безповоротно. Безробіття на дає змогисуспільству постійно рухатися вгору по кривій своїх потенційних можливостей. Цювтрачену продукцію ми визначили в попередньому параграфі як розрив ВВП. Чимбільший рівень безробіття, тим значнішим буде відставання ВВП.[4]
Відомий дослідникв царині макроекономіки Артур Оукен математично виразив зв'язок між рівнембезробіття та відставанням в обсязі виробленого ВВП. Цей зв'язок відомий ниніяк закон Оукена.
Відомі двіформули цього взаємозв'язку:
1) Коли потрібноз'ясувати, як впливає зміна рівня циклічного безробіття на відхиленняфактичного рівня ВВП від потенційно можливого, користуються формулою:
(Y–Y*)/Y = –?(и– и*)
де Y — фактичнийобсяг виробництва;
Y* – потенційнийВВП;
и — фактичнийрівень безробіття;
и* – природнийрівень безробіття;
(и – и*) –циклічне безробіття;
? —коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття (він показує, щоколи фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то фактичний обсягвиробництва буде нижчим за потенційно можливий на ?%).[4] Коефіцієнт ?найчастіше має значення в межах від 2 до 2,5. Це дає змогу зробити такийвисновок: якщо циклічне безробіття в економіці становить 1%, то відставанняфактичного обсягу виробництва від потенційно можливого дорівнюватиме 2/2,5%.
2) Можна визначатитакож вплив динаміки фактичного рівня безробіття на динаміку реального ВВП задва періоди, які порівнюються між собою.
У цьому випадкуварто скористатися іншою формулою:
(Y1–Y0)/Y0 =3–2(и1 – и0)
де Y1 — фактичнийобсяг виробництва в поточному році;
Y0 — фактичнийобсяг виробництва у попередньому році;
и1 — фактичнийрівень безробіття в поточному році;
и0 — фактичнийрівень безробіття у попередньому році.
Ця формуласвідчить, що:
а) коли рівеньбезробіття не зміниться у порівнянні з попереднім (и1=и0), то темп зростанняреального ВВП дорівнюватиме 3%. Цей показник називають темпом зростанняпотенційного ВВП, а його значення обумовлено приростом населення,нагромадженням капіталу та науково-технічним прогресом;
б) при збільшеннірівня безробіття на 1% у порівнянні з попереднім роком (и1 – и0=1%), реальнийВВП скоротиться на 2%.
Закон Оукенарозкриває істотний зв'язок між ринком продукту і ринком праці та ще раз нагадуєпро те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівеньбезробіття високий, ресурси використовуються не повністю, значна частинапродукту не добирається, доходи населення зменшуються.[9]
Проте циклічнебезробіття — це не лише економічне лихо, це також і велика соціальнакатастрофа. Депресія призводить до бездіяльності, а бездіяльність до втратикваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів, а також догромадського і політичного безладдя.
Недавнідослідження американських вчених показали, що безробіття призводить допогіршення і фізичного, і психологічного стану — підвищується рівень серцевихзахворювань, алкоголізму та самогубств. Психологічні тести показують, щотравма, спричинена втратою роботи, за рівнем стресу відповідає смерті близькогодруга.
3. Шляхи підвищення економічної активності безробітногонаселення України
Ще в 50-х роках утак званій «шведській моделі» (або моделі Райна-Мейднера) термін «активнаполітика зайнятості» використовувався для того, щоб показати, щоінвестиції в політику зайнятості зростають в часи економічного спаду ізменшуються в періоди економічного підйому; таким чином підтримується необхіднарівновага ринку праці, коригування обсягу додають йому гнучкості та дозволяєуникнути потенційно інфляційних «вузьких місць». На відміну від цього«пасивна» політика зайнятості була спрямована для поясненнябезробіття та пов'язаної з ним системи фінансової допомоги.
Велике значеннядля поліпшення процесу працевлаштування має наявність та повнота інформації вслужбах зайнятості щодо наявних вакансій. Нині підприємці мотивуються надавативідповідну інформацію тільки штрафами за невиконання цієї вимоги. Світовий жедосвід доводить, що значно більш ефективним е застосування стимулюючихмеханізмів: можливість на пільгових умовах публікувати рекламу в засобах інформації,що належать службам зайнятості, або розміщати її в приміщеннях служб;забезпечення.
Дуже дієвиммеханізмом активізації безробітного населення є сприяння додатковій тимчасовійзайнятості безробітних.
Організаціятимчасових робіт є важливим напрямом соціального захисту безробітних, оскількидозволяє з одного боку — забезпечити їм більш прийнятний рівень добробуту,виплачуючи певну винагороду за суспільно корисну діяльність, а з другого —протидіє соціальній дезадаптації осіб, що вимушено мають перерву в зайнятостіпротягом тривалого періоду. Проте, тимчасові роботи мають не стількиекономічний, скільки соціальний ефект.
Програмигромадських робіт – відносять до активної політики зайнятості. Оскількиорганізація громадських робіт передбачає створення додаткових робочих місць (непринципово, на кого саме вони орієнтовані), цей напрямок політики ринку праці,безумовно, є елементом активної політики. Але треба мати на увазі, щозабезпечується певною мірою квазізайнятість, що жодна людина не сприймає своюучасть в громадських роботах як нормальну трудову діяльність. Практично всірозглядають її як можливість одержання доходів, вищих за звичайну допомогу побезробіттю. Тому організацію громадських робіт можна розглядати як проміжнийміж активною та пасивною політикою.
На додаток требазвернути увагу на позицію світового банку, який розглядає участь в громадськихроботах як своєрідну перевірку трудової активності безробітного, як можливістьвідокремлення тих, хто дійсно хоче знайти роботу, від тих, хто реєструється вслужбах зайнятості виключно для одержання допомоги по безробіттю. Фактично цюідею реалізовано в Білорусі, при чому в ряді випадків для уникненняпсихологічного дискомфорту осіб, які раніше мали досить високий соціальнийстатус, їх залучають для участі в громадських роботах в інших населенихпунктах.
Окремим видомтимчасових робіт є так звані "інтервенційні роботи", поширені зокремав Польщі. Це роботи, спрямовані на виконання конкретного завдання (зазвичай,ремонтного чи будівельного характеру), обмежені не в часі, а в обсязі робіт,які фінансуються і організуються за загальною схемою громадських робіт.
Організаціясезонних робіт, не постійний але ефективний у деяких випадках метод вирішенняпроблеми зайнятості. Цей напрям є особливо вдалим при направленні безробітнихна сільгоспроботи. Як свідчить практика, люди часто погоджуються на такого родуроботу навіть за умови отримання винагороди у натуральній формі.
Тимчасовепрацевлаштування в державному секторі поширене в критичних випадках у Швеції іє досить дорогим напрямом політики ринку праці. Як правило, до таких дійвдаються у випадках необхідності допомоги особам з обмеженою працездатністю,безробітним більше 1 року та особам, що повернулися з міст позбавлення волі.
За умов значногоперевищення пропозиції над попитом, що дуже характерно для економіки України,виникає потреба в заходах щодо скорочення сукупної пропозиції на ринку праці.Можливі три напрями впливу на сукупну пропозицію на ринку праці:
· зниження припливу робочоїсили на ринок праці;
· стимулювання відпливу робочоїсили;
· перерозподіл робочого часу іробочих місць між зайнятими.
Зниження припливуробочої сили на ринок праці може забезпечуватися за рахунок:
· зменшення припливу молодічерез розширення програм загальноосвітньої та професійної підготовки зізбільшенням термінів навчання;
· збільшення в закладах освітимісць з денною формою навчання і скорочення місць з вечірньою формою;
· підвищення розмірів стипендійстудентам денної форми навчання;
· збільшення допомоги йтривалості відпусток жінкам для догляду за дітьми, надання їм пільг принарахуванні трудового стажу;
· збільшення пенсій інвалідам,особам, які за ними доглядають;
· збільшення допомоги побезробіттю та запровадження системи страхування по безробіттю;
· надання можливості отриманнянетрудового доходу від використання нерухомості, цінних паперів та ін.
Стимулюваннявідпливу робочої сили з ринку праці може здійснюватися в такі способи:
· зниження віку виходу напенсію або стимулювання дострокового виходу на пенсію, а також збільшення їїрозмірів. Першу частину цього заходу передбачено Законом України «Прозайнятість населення» для працівників, вивільнених з підприємств,організацій та установ у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією або змінами увиробництві та організації праці. Реалізація другої частини заходу в сучаснихумовах практично унеможливлюється через відсутність достатніх коштів;
· введення вікового цензу длядеяких професій;
· обмеження одночасногоотримання пенсій і заробітної плати;
· введення практики наданнянавчальних відпусток працюючим особам;
· надання можливостіорганізації власного бізнесу всім бажаючим.
Перерозподілробочого часу і робочих місць здійснюється з метою зменшення пропозиції наринку праці при тій самій кількості зайнятих. Стимулювати працівниківпереходити на часткову або тимчасову зайнятість можна за рахунок таких самихвидів соціального забезпечення, розмірів відпустки та інших соціальнихгарантій, що й для повністю зайнятих працівників, забезпечення гарантованогомінімального рівня заробітної плати, збільшення тривалості щорічних відпусток іскорочення тривалості робочого дня й робочого тижня.
Водночас як наетапі ринкової трансформації економіки України, так і на очікуваному етапіфункціонування ринкової економіки можливе використання методів скороченняпопиту на робочу силу та методів збільшення індивідуальної пропозиції. Так, утрудодефіцитних регіонах України виникають економічні ситуації, за якихпотрібно використати методи скорочення попиту на робочу силу, зокрема:
· встановлення додатковихподатків за використання робочої сили;
· жорстку кредитну політику;
· встановлення підприємствуодноразових виплат у бюджет за найм працівників певної категорії;
· зниження інвестицій;
· скорочення або відмінугнучких форм зайнятості тощо.
Найдієвішим методомзбільшення індивідуальної пропозиції є підвищення якості останньої, а отже, іконкурентоспроможності. З цією метою потрібно забезпечити:
· організацію профпідготовки іперепідготовки, підвищення кваліфікації працюючих та безробітних;
· надання податкових пільгпідприємствам, які здійснюють перепідготовку і підвищення кваліфікаціїпрацівників;
· розробку спеціальних програмпідвищення конкурентоспроможності окремих груп населення на ринку праці.
Зауважимо, щозаходи, спрямовані на збільшення індивідуальної пропозиції на ринку праці,автоматично збільшують і сукупну пропозицію. Крім того, потенційно обсягсукупної пропозиції може збільшитися в разі збільшення народжуваності тазменшення смертності населення, підвищення віку виходу на пенсію і т. п. Однакзазначені методи можуть бути задіяні тільки після збільшення попиту на робочусилу.
Досвід Українисвідчить, що скласти більш-менш правильний прогноз пропозиції робочої сили завсіма її елементами, а надто прогноз поточної пропозиції, зокрема безробіття, недуже просто. Крім того, на різних етапах ринкової трансформації економікиУкраїни держава може застосовувати різноманітні підходи до формування сукупноїпропозиції робочої сили. Зокрема, на етапі кризового стану економіки доцільностворювати організаційно-правові перепони на шляху руху робочої сили зпотенційних джерел (а саме з внутрішньофірмових і зовнішніх) у поточні. До тогож доцільно стримувати рух робочої сили з джерел, не пов'язаних з найманоюпрацею, в поточну пропозицію.
Державакористуючись адміністративними методами, які хоча й відповідають потребамринку, але все ж таки мають більш адміністративний характер, створює ірозробляє програми зайнятості населення.
З метою сприяннязайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці Законом України «Прозайнятість населення» передбачено розробку Кабінетом Міністрів України івиконавчими органами відповідних рад річних і довгострокових державних ітериторіальних програм зайнятості населення. Республіканська і територіальніпрограми зайнятості населення спрямовані на:
а) сприяння розвитковіта структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямовуваннявивільнюваних працівників у першу чергу на рентабельні виробництва і впріоритетні галузі народного господарства;
б) запобіганнярозвиткові безробіття і його скороченню підвищенням економічноїзаінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочихмісць, переважно з гнучкими формами зайнятості;
в) поліпшеннясистеми відтворення робочої сили в поєднанні з розвитком робочих місць,професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікаціїнаселення, ефективне використання трудових ресурсів;
г) захистбезробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття та забезпеченнязайнятості громадян, які потребують соціального захисту і нездатні на рівнихумовах конкурувати на ринку праці;
д) формування матеріальної,кадрової, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної базидержавної служби зайнятості;
е) заходисприяння зайнятості населення, яке проживає в сільській місцевості.
ВИСНОВКИ
Головнимипричинами сучасного досить високого рівня безробіття в країнах перехідноїекономіки є такі:
• спад економікиі відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу; вплив цього циклічногочинника був посилений утриманням надлишкової робочої сили на більшостіпідприємств до початку перехідного процесу;
• структурнізрушення (не лише міжгалузеві, а й секторальні та внутрішньогалузеві тарегіональні), зокрема в Україні протягом перехідного періоду спостерігаєтьсяприскорене скорочення попиту на робочу силу технічної кваліфікації і збільшенняпотреби в економістах, юристах, менеджерах; цілком імовірно, що через 2-3 рокивід початку економічного зростання структура попиту на робочу силу зміниться,як це відбулося в Польщі, Чехії, Угорщині; результатом таких структурнихзрушень є якісна невідповідність пропозиції робочої сили потребі в ній;
• рух робочоїсили (професійний, соціальний, регіональний).
Безробіття єнеминучим супутником ринкової економічної системи, і навіть в умовах ідеальногоуправління воно не може бути ліквідоване. Метою і критерієм ефективностіуправління економікою та ринком праці, зокрема, є відповідність рівнябезробіття природній нормі. Прагнення утримувати безробіття на нижчому заприродну норму рівні загрожує інфляцією та зниженням ефективності економіки.
Безробіття існуєв 2 формах — природному (фрикційне та інституційне) і вимушеному (технологічне,структурне та регіональне). Якщо природне безробіття за звичай несупроводжується різкими негативними соціальними наслідками, то вимушене —особливо така гостра його форма, як регіональне — загрожує формуваннямкритичного рівня і неминучою соціальною кризою.
В Українібезробіття з'явилося з процесом переходу до ринкової економічної системи,причому домінуючою є прихована його форма. Існують помітні розбіжності міжзареєстрованим безробіттям і визначеним за методологією МОП. Це стосується імасштабів, і структури безробіття. Вкрай негативною ознакою є постійне зростаннятривалості безробіття і збільшення у складі безробітних осіб, що не маютьроботи тривалий період.
За останній часбезробіття придбало вид великого макроекономічного явища, перетворившись всамостійний фактор розвитку економіки. Проте на Україні дотепер не виробленотакої політики в області зайнятості, що сприяла б успішності реформ. Сьогодніясно, що роль безробіття як неминучого наслідку фінансової стабілізації буланедооцінена.
У світінакопичений великий теоретичний і практичний досвід по регулюванню ринку праці.Україна ж має потребу в особливому, комплексному підході. Сьогоднірезультативна політика зайнятості повинна йти ледве попереду реального розвиткуринку праці і превентивно усувати ті перешкоди, що можуть підвищити безробіття.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. ЗаконУкраїни «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року N803-XII.//В редакції Закону N 662-IV від 03.04.2003
2. ПостановаКабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. «Про затвердженняположення про організацію роботи щодо сприяння зайнятості населення в умовахмасового вивільнення працівників» // Збірник законодавства про працю. К.,- 2001. – 266с.
3. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І.Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. І-ІV рівнівакредитації. — 2-ге вид., виправ. і доп. — К.: Каравела, 2008. — 298 с.
4. ГречишкінВ. Удосконалення державного управління зайнятістю населення // Україна: аспектипраці. – 2003. — № 7.
5. Д. П. Богиня, О. А. Грішнова. Основиекономіки праці. Навчальний посібник. Київ «Знання-Прес», 2007
6. ДіденкоЯ. Формування ефективної державної політики зайнятості в Україні // Україна:аспекти праці. – 2007. — № 2.
7. КарпіщенкоО.І., Прокопенко О.В., Сотник І.М., Карпіщенко Т.О. Економіка праці: Навч.посіб. для студ. екон. спец. — Суми: СумДУ, 2007. — 132 с.:
8. КовальськийВ. Регіональний ринок праці та особливості його формування та регулювання //Україна: аспекти праці. — 2003. — №..
9. Курсекономічної теорії. Під редакцією Чепурiна М.Н. – М.: Політіздат, 2003.
10. ЛібановаЕ.М. Ринок праці: Навч. посібник. – К., 2003.
11. МандибураВ. Соціальна політика держави та її структурні складові // Україна: аспектипраці. – 2008. — № 7.
12. Мікроекономікаі макроекономіка: Підруч. /За заг. ред. СБудаговської. — К.: Основи, 1998. — С.518.
13. МостовийГ.І. Державне регулювання ринку праці/ Удосконалювання механізму державногоуправління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивнихрайонах. – Х., 2000.
14. ПристаневаА.А. Ринок праці: зайнятість і безробіття. – К., 2007.
15. РадіоноваІ.Ф. Макроекономіка: теорія та політика. — К., 2004. та будь-який іншийпідручник з макроекономіки.
16. Ринокпраці в економічній системі: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. екон.спец. / Е.М. Лібанова, Д.П. Мельничук. — Житомир: ЖІТІ, 2002.
17. СтреповА.П. Загальна теорія зайнятості, процентів та грошей. – К., 2008.