Аналіз стейкхолдерів

Міністерствоаграрної політики
Харківськийнаціональний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва
Домашнєзавдання
НАТЕМУ: Аналіз стейкхолдерів
Виконала:
студентка3 курсу 2 групи
ф-туМенеджмента та економіки напряму підготовки: Економіка
підприємства
ІвановаІнна
Перевірила:Казакова І.В.

Харків,2010

 
ЗМІСТ
Вступ
Значенняінтересів стейкхолдерів у процесі управління діяльністю підприємства
Класифікаціястейкхолдерів
Учасникипроекту
Аналізстейкхолдерів
Списоквикористаної літератури

ВСТУП
 
Стейкхолдер (відангл. Stakeholder — власник частки (одержувач відсотка); власник застави,розпорядник (довірчий власник) спірного, закладеного або підопічного майна,пайовик) — у вузькому змісті слова: те ж, що й shareholder (акціонер, учасник),тобто особу, що має частку в статутному (складовому) капіталі підприємства; уширокому змісті: одне з фізичних або юридичних осіб, зацікавлених у фінансовомуй іншому результатах діяльності компанії: акціонерів, кредиторів, власниківоблігацій, членів органів керування, співробітників компанії, клієнтів(контрагентів), суспільства в цілому, уряду.
Найчастіше підтерміном «стейкхолдери» мають на увазі групи впливу, що існуютьусередині або поза компанією, які треба враховувати при здійсненні діяльності.Інтереси стейкхолдерів можуть вступати в протиріччя один з одним. Стейкхолдерівможна розглядати як єдине суперечливе ціле, рівнодіюча інтересів частин якогобуде визначати траєкторію еволюції організації.
Стейкхолдеріврозділяють на чотири головні категорії:
· групи впливу, що фінансують підприємство(наприклад, акціонери);
· менеджери, які керують ним;
· службовці, що працюють на підприємстві;
· економічні партнери. Дана категоріявключає як покупців і постачальників, так і інші економічні суб'єкти.
Кожна із цихгруп має різні інтереси й владні можливості, що буде впливати на рівеньпоставлених ними завдань.[2]

ЗНАЧЕННЯІНТЕРЕСІВ СТЕЙКХОЛДЕРІВ У ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
 
Стейкхолдери(Stakeholders) — досить широке коло осіб, що мають відношення до підприємства.Основними стейкхолдерами підприємства є: інвестори, що вкладають укомпанію свій капітал з певною часткою ризику з метою одержання доходу нанього; кредитори, що тимчасово надають підприємству позика в обмін надеякий заздалегідь установлений доход, і зацікавлені в інформації, щодозволяють їм визначити, чи будуть вчасно здійснені виплати по кредиту; менеджерипідприємства, оскільки фінансова інформація дозволяє зробити найбільшдостовірну оцінку ефективності керування підприємством; працівникипідприємства, зацікавлені в одержанні інформації про здатності підприємствавчасно виплачувати зарплату, провадити пенсійні та інші виплати; постачальники,зацікавлені в інформації, що дозволяє їм визначити, чи будуть вчасно виплаченіналежні їм суми; споживачі (клієнти підприємства), зацікавлені встабільності поставок, як слідство фінансової респектабельності підприємства; суспільній державні організації, оскільки від успішного функціонування підприємствазалежить добробут економічної інфраструктури регіону [3].
Стейкхолдер –ринковий суб’єкт, який має інтерес до діяльності підприємства чи до деякихнапрямів його діяльності, але цей інтерес не базується на бажанні отриматичистий дохід.
Прийнятоподіляти усіх стейкхолдерів на внутрішніх (керівництво, працівники,власники, спонсори) та зовнішніх (державні регулятивні, законодавчіоргани, правові, судові та політичні установи, а також конкуренти, місцевенаселення, ЗМІ). Крім того, є групи, що знаходяться між внутрішніми тазовнішніми сторонами, до яких перш за все слід віднести клієнтів іпостачальників.
Інтересистейкхолдерів можуть вступати в суперечність один з одним, отже, «зовнішніхі внутрішніх партнерів» господарюючого суб’єкта можна розглядати як єдинесуперечливе ціле, рівнодіюча інтересів частин якої буде визначати траєкторіюеволюції організації.
Ефективнеуправління відносинами зі стейкхолдерами є однією з головних цілей управлінняпідприємством і однією з найважливіших задач стратегічного менеджменту. Аналізстейкхолдерів суб’єкта господарювання включає такі основні етапи:ідентифікація, систематизація, оцінка цілей і завдань стейхолдерів, збірінформації про них.
Одним ізінструментів, який дає можливість виявити та проаналізувати відносинипідприємства і його стейкхолдерів є теорія зацікавлених сторін (stakeholdertheory).
Основнимпредметом дослідження теорії зацікавлених сторін є взаємодія різнихстейкхолдерів, що переслідують свої інтереси, які пов'язані з діяльністюдеякого підприємства.
Розглянемоключові положення цієї теорії:
1) підприємствомає відношення з великою кількістю стейкхолдерів, що складають його оточення,які впливають або на яких можуть вплинути рішення підприємства, що приймаютьсякерівництвом;
2) теоріязаймається природою цих відносин: процесами і результатами, які їх супроводжують;
3) інтереси всіхстейкхолдерів потенційно мають право бути взяті до уваги і при можливості –задоволені.
Аналізстейкхолдерів в межах ідентифікації стратегічного простору підприємстваспрямований на виявлення таких їх характеристик, як: інтереси окремих груп таїх відносна влада, вплив на підприємство та значущість кожної групи для йогомайбутнього; вплив стейкхолдерів на ресурси підприємства, на його стратегічніактиви; партнерства та коаліції, в які вступають стейкхолдери та можливінаслідки такої їх взаємодії для підприємства. Результатом подібного дослідженнямає стати своєрідна сегментація стейкхолдерів по групах, що створюють дляпідприємства нові можливості, або загрози.
Завершившианаліз стейкхолдерів, планувальна група може переходити до формулювання місіїпідприємства, яка виникає з довгих дискусій про сутність організації, їїнезмінну мету, зв’язок з головними стейкхолдерами, її філософію та головніцінності й етичні норми [5].
 
КЛАСИФІКАЦІЯСТЕЙКХОЛДЕРІВ
Основнимистейкхолдерами підприємства є:
– інвестори, щовкладають у компанію свій капітал з певною часткою ризику з метою отриманнядоходу;
– кредитори,котрі тимчасово надають підприємству позику в обмін на деякий напередвстановлений дохід і зацікавлені в інформації, що дозволяє їм визначити, чибудуть своєчасно здійснені виплати по кредиту;
– менеджерипідприємства, оскільки фінансова інформація дозволяє зробити найбільшдостовірну оцінку ефективності управління підприємством;
– працівникипідприємства, зацікавлені в отриманні інформації про здатність підприємствасвоєчасно виплачувати зарплату, проводити пенсійні та інші виплати;
– постачальники,зацікавлені в інформації, що дозволяє їм визначити, чи своєчасно виплатятьналежні їм суми;
– споживачі(клієнти підприємства), зацікавлені в стабільності поставок, як наслідокфінансової респектабельності підприємства;
– суспільні ідержавні організації, оскільки від успішного функціонування підприємствазалежить добробут економічної інфраструктури регіону [5].
Всіхзацікавлених осіб (стейкхолдерів) можна класифікувати на:
ü залежно від їхніх інтересів таїхньої влади:
1) Владастейкхолдера визначає його здатність впливати на організацію.
2) Інтересстейкхолдера визначається його бажанням впливати на організацію.
Отже, схемастейкхолдера: Вплив стейкхолдера = Влада х Інтерес.
ü Внутрішніх та зовнішніх;[2]
Зовнішніпартнери (стейкхолдери) — це фізичні і юридичні особи, які зацікавлені урозвитку даного підприємства і здатні впливати на цей розвиток.
До числазовнішніх партнерів (стейкхолдерів) зараховують: компаньйонів, власниківспіввласників підприємства, акціонерів, а також засоби масової інформації,органи місцевої влади, профспілкові органи тощо, які зацікавлені в успішномурозвитку підприємства. Сюди відносять і постачальників.
Внутрішністейкхолдери включають менеджерів, службовців, власників і раду директорів абоправління, у якому представлені менеджери й власники. Один із самих значнихвнутрішніх стейкхолдерів — одноособовий виконавчий орган.
Для отриманнясуттєвої підтримки підприємство повинно намагатися максимально задовольнятиінтереси партнерів, незважаючи на те, що дані інтереси не завжди співпадають,мотивація стейкхолдерів може бути різною.
Наприклад,власники цукрозаводу зацікавлені у максимальній капіталізації прибутку, місцевіоргани влади — у спрямуванні його на соціальні потреби містечка, де проживаютьцукровиробники, а внутрішні партнери (робітники) воліють, щоб весь прибуток бувспрямований на дивіденди.
Таких ситуацій,коли важко узгодити інтереси численних стейкхолдерів, виникає безліч; а томупостає питання про градацію інтересів, встановлення пріоритетів. З цією метоюстейкхолдерів поділяють на групи, залежно від рівня їх зацікавленості урозвитку підприємства та можливостей впливу на нього. І для кожної з таких групвизначають найприйнятніший стиль взаємовідносин [4].
Взаємодіязі стейкхолдерами
Організаціївикористають два основних методи побудови відносин із зовнішнімистейкхолдерами:
Перший методукладається у встановленні партнерських зв'язків зі стейкхолдерами. Важливоюметою цього методу є побудова таких відносин, щоб для стейкхолдера було більшвигідно діяти в інтересах компанії, оскільки в цьому випадку він досягає йвласних інтересів.
Другий методявляє собою спробу захисту організації від невизначеності за допомогоювикористання прийомів, призначених для стабілізації й прогнозування впливів. Цетакі методи керування стейкхолдерами, як маркетингові дослідження, створенняспеціальних відділень, що контролюють сфери інтересів важливих стейкхолдеров(наприклад: дотримання законів, контроль за екологічною безпекою), зусилля позабезпеченню єднальних процедур, реклама й зв'язки фірми із громадськістю йт.д.
Загальним привзаємодії із внутрішніми стейкхолдерами є те, що їхні інтереси найчастішесистемно суперечать одне-одному (бажання менеджменту більшої автономії — потреба в акціонерів у більшому контролі; бажання персоналу більших зарплат — потреба менеджменту в скороченні витрат; і т.д.). Дані протиріччя можнаефективно вирішити за рахунок погоджування воєдино інтересів різних груп(наприклад побудова системи мотивації зав'язаної на результат діяльностікомпанії в цілому) [2].
УЧАСНИКИПРОЕКТУ
Стейкхолдерипроекту – це особи чи організації, що активно беруть участь у проекті, чи чиїінтереси можуть впливати на результати виконання чи завершення проекту.Учасники також можуть впливати на цілі і результати проекту. Команда управлінняпроектом повинна ідентифікувати учасників проекту, визначати їх вимоги іочікування і, наскільки це можливе, управляти їх впливом на вимоги для того, щозабезпечити успішне завершення проекту. На рисунку зображено відносини міжучасниками проекту і командою проекту.
Учасники проектумають різні рівні відповідальності і повноважень щодо участі в проекті. Крімтого, відповідальність і повноваження можуть змінюватися на різних етапахжиттєвого циклу проекту. Їх відповідальність і повноваження змінюються вдіапазоні від випадкової участі в опитуваннях і фокус – групах до повногозабезпечення потреб проекту, в тому числі фінансової і політичної підтримки.Учасники проекту, що ігноруються свої обов’язки, можуть викликати невиправнінаслідки для цілей проекту. Подібним чином, менеджерам проекту, що ігноруютьучасників проекту, слід очікувати руйнівних наслідків для результатів проекту.
Іноді визначитиучасника проекту доволі складно. Наприклад, працівник складального ланцюга, чийпрофесійний ріст на підприємстві залежіть від результатів проекту розробкинового продукту, також є учасником проекту. Невдача в ідентифікації учасниківпроекту може призвести до значних складнощів при виконання проекту. Наприклад,до вимог проекту по оновленню програмного забезпечення в зв’язку із проблемою2000 року довелось добавити багато додаткових завдань по документуванню внаслідок того, що надто пізно було виявлено, що юридичний відділ є важливимучасником проекту.
Учасники можутьчинити як позитивний, так і негативний вплив на проект. Учасники, що позитивновпливають – це, зазвичай, ті, кому вигідно успішне завершення проекту, тоді якнегативно впливають ті часники, яким успішне завершення небажане. Наприклад,ділові кола суспільства, що отримають зиск від проекту індустріальногорозвитку, можуть бути позитивно впливати як учасники. Навпаки, група по захистунавколишнього середовища, яка вважає, що проект завдає шкоди природі, будутьчинити негативний вплив як учасники. В інтересах учасників, що позитивновпливають на проект, буде допомога здійсненню проекту, наприклад, допомога вотриманні дозвільних погоджень. Дії учасників, що негативно впливають, будутьзводитися до перешкоді в здійсненні проекту, наприклад, висуванні вимог більшшироких екологічних інспекцій. Команда проекту часто не звертає уваги научасників, які негативно впливають на проект, що значно збільшує ризикуспішного завершення проекту.
До ключових учасниківбудь-якого проекту відносяться:
Замовник –майбутній власник і користувач результатів проекту. Це може бути фізична абоюридична особа, одна чи декілька організацій.
Замовникамиможуть бути інвестори, а також інші фізичні та юридичні особи, уповноваженіінвесторами здійснювати реалізацію інвестиційних проектів.
Може існуватибагато рівнів замовників. Наприклад, до числа замовників нового фармацевтичногопрепарату можуть відноситися лікарі, які назначають цей препарат, пацієнти, якійого приймають і страхувальники, які його сплачують. В деяких галузяхзастосування замовник і користувач співпадають, в той час як в інших якзамовник розуміється юридична особа, що отримає продукти проекту, а яккористувач – ті, хто буде безпосередньо використовувати продукт проекту.
Інвестор –особа, що вкладає гроші у проект. Іноді він і замовник – це одна й та самаособа. Якщо ні, то інвестор укладає договір із замовником, контролює виконанняконтрактів і здійснює розрахунки з іншими учасниками проекту.
Проектувальник –проектні групи або організації, що розробляють проектно-кошториснудокументацію.
Постачальник –особа, що відповідає за матеріально-технічне забезпечення проекту.
Підрядчик –особа, яка несе відповідальність і виконує роботи за проектом відповідно доконтракту.
Керівник проекту– особа, якій делеговано повноваження щодо управління роботами за проектом:планування, контроль, координацію роботи учасників проекту.
Команда проекту– організаційна структура, очолювана менеджером проекту і створювана на періодздійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей.
Виконуючаорганізація. Підприємство, чиї працівники безпосередньо беруть участь увиконанні проекту.
Члени командипроекту. Група, яка виконує роботи по проекту.
Командауправління проектом. Члени команди проекту, що безпосередньо задіяні вуправлінні його операціями.
Джерела впливу.Особи чи групи, які напряму не зв’язані із отриманням або використаннямпродукту проекту, але які в зв’язку з їх положенням в організації – замовникучи виконуючої організації, можуть позитивно чи негативно впливати на хідвиконання проекту.
Офіс управлінняпроектом ( PMO ). Якщо в виконуючій організації є наявним цей офіс, то він можебути учасником проекту, якщо він несе пряму чи непряму відповідальність зарезультати проекту.
Окрімвищеназваних учасників проекту існує також багато різних назв і категорійучасників проекту, в тому числі внутрішні і зовнішні, власники і інвестори,продавці і підрядники, члени команд і їх родин, державні установи і засобимасової інформації, окремі громадяни, тимчасові чи постійні лобістськіорганізації, суспільство загалом. Перерахування чи класифікація учасників – це,головним чином, спосіб виявити ті особи чи організації, що розглядають себе в якостіучасників проекту. Ролі і відповідальності учасників можуть перетинатися,наприклад, в тому разі, коли проектна організація забезпечує фінансуваннязаводу, що сама й проектує.
Керівник проектуповинен управляти очікуваннями учасників проекту, що може бути досить складнотому, що учасники проекту можуть мати різні і протилежні цілі.
Наприклад:
Керівниквідділу, який вимагає встановити нову інформаційну систему управління, можебути заінтересований в її низькій вартості, фахівець по створенню системи можезробити акцент на технічні вдосконаленості системи, а підрядник, що отримавзамовлення на програмування, може бути заінтересований в отриманнімаксимального прибутку
Віце – президентпо розробкам в компанії електронного обладнання може визначити успіх продуктуяк досконалість технології, віце – президент по виробництву – в застосуванніпередових виробничих технологій, а віце – президент по маркетингу – покількості реалізованих нових можливостей продукту.
Власник проектупо спорудженню нерухомості може бути, в першу чергу, заінтересованим в своєчасномузавершенні будівництва, органи місцевого врядування – в мінімізації негативноговпливу на навколишнє середовище, а навколишні мешканці можуть сподіватися наперенесення будівництва в інше місце [1].
АНАЛІЗСТЕЙКХОЛДЕРІВ
Важливе значеннядля суспільної політики має аналіз стейкхолдерів (Stakeholders – О.КілієвичАнгло-український ґлосарій термінів і понять з аналізу державної політики таекономіки. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. – С. 17) –дослівно це пайовики – всі, хто мають відношення до вирішення питань виробленняполітики – і в середині влади, і поза владою, тобто всі, чиї позиції вартобрати до уваги при аналізі політичної ситуації, тому що вони можуть вплинути напроцеси ухвалення і впровадження рішень. Тобто вони мають своєрідний пай упроцесах вирішення питання, отже термін може розглядатись як метафора ванглійській мові.
Проте досвідсвідчить, що термін пайовики погано сприймається в українському суспільстві,особливо коли він застосовується до органів влади (мабуть, виникають нездоровіасоціації із корумпованістю влади, про яку дуже багато розмов). Перекладтерміну, який інколи пропонується – зацікавлені групи – з урахуванням існуваннябільш усталеного іншого поняття з такою ж назвою – є неприйнятним). Фактичнобез належного аналізу стейкхолдерів неможливо зробити якісний аналіз політики,оскільки зміна напряму політики (якщо не обрано альтернативу status-quo) єзміна стейкхолдерів (альтернативні стейкхолдери).
Аналізстейкхолдерів передбачає з’ясування:
поглядів іставлення зацікавлених груп, лідерів, ЗМІ тощо до проблеми (кого стосуються,зачіпає проблема і хто має важелі впливу на можливі варіанти вирішення/поглиблення проблеми);
Зацікавленігрупи. Які існують зацікавлені групи, тобто ті, кого зачіпає проблема абозасоби її розв’язання, і хто має можливість впливати на ситуацію, як позитивно,так і негативно.
Тутнаголошується лише на недержавних структурах, і таких, на інтереси яких слідзважати. Тут вказуються лише інституйовані групи (напр., громадські об’єднанняпідприємців, якщо проблема стосується несприятливого інвестиційного клімату);окремі неінституйовані групи населення (напр., підприємці), повинні згадуватисяу попередньому пункті при описі масштабів проблеми (напр., скільки такихпідприємців, який відсоток населення вони становлять, яке відношення мають допроблеми) організації: установи, що підтримують/ заперечують рішення.
Зацікавленіоргани влади. Чи викликає стурбованість в інших органах влади (яких саме), учому це має прояв, яку роль відіграють ці органи в поточній політиці, якіпитання вимагають узгодження із представниками даних органів.
Вказуємо тількиті органи влади, з позицією яких варто рахуватися. Очевидно, що орган влади –замовник аналізу, в цьому переліку не згадується.
Аналіз політикимає бути спрямований на ідентифікацію стейкхолдерів – всіх тих осіб (групосіб), які мають відношення до процесу політики (як у владі, так і позаорганами влади). Тобто всіх, кого зачіпає існування проблеми й можливих шляхівїї вирішення (пов’язані із цим затрати, випуск і наслідки реалізації політики).Ці особи є у певному сенсі «пайовиками» процесу політики, тому щовони мають «пай» – з ними потрібно рахуватися в процесі політики.
Стейкхолдери єучасниками процесу політики, центральні фігури в якому – виробники політики,зокрема, особи, що приймають рішення, а також аналітики політики.
Виробникиполітики – це ті, хто «робить» політику, тобто особи, відповідальніза її розробку й прийняття рішень в органах влади.
Аналітикиполітики – це експерти, які власне й здійснюють попередній аналіз, готуютьрекомендації для замовників аналізу політики.
При здійсненніаналізу політики варто проводити консультації із двома групами стейкхолдерів –із представниками груп інтересів і зацікавлених органів влади.
Групи інтересів– інституйовані групи учасників (можуть ураховуватися формальні й неформальнізв’язки, що поєднують учасників у групи), які мають спільний інтерес у процесіполітики. Прикладом є групи бізнесів-інтересів, лобістські групи підприємців;політичні партії й рухи (напр., «зелені», з якими варто рахуватисяпри реалізації більшості інвестиційних проектів, що впливають на природнесередовище). Із представниками груп інтересів необхідно проводити відповідніконсультації в процесі політики, особливо, перед прийняттям яких-небудь рішень.
Другу групустейкхолдерів, із представниками якої варто проводити попередні консультації,складають зацікавлені органи влади – органи, з якими повинні узгоджуватися тіабо інші питання, що стосуються даного процесу політики. Коло таких органіввлади визначається нормативними документами або експертним шляхом, зурахуванням доцільності.
Політичнийаналіз має бути спрямований на ідентифікацію стейкхолдерів – всіх тих осіб(груп осіб), які мають відношення до процесу політики (як у владі, так і позаорганами влади). Тобто всіх, кого зачіпає існування проблеми й можливих шляхівїї вирішення (пов’язані із цим затрати, випуск і наслідки реалізації політики).Ці особи є у певному сенсі «пайовиками» процесу політики, тому щовони мають «пай» – з ними потрібно рахуватися в процесі політики.
Особливостіполітичного аналізу політики. Політична система, політичні інститути динамікаполітичного процесу та суспільна політика: їх взаємовплив. Особливості таметоди політичного аналізу політики. Роль і значення політичних партій,громадських організацій і рухів, профспілок, мозкових центрів в аналізіполітики. Виборчі процеси, референдуми як структурні тиски на політику. Групиінтересів, впливу, тиску та лобізм у творенні політики. Політична культурасуспільства і аналіз суспільної політики.
Політичнесередовище (роlitical environment): політична система, політичні інститути,владні структури, чинне законодавство, політичні партії, громадськіорганізації, групи спеціальних інтересів, лобізм, переважаюча ідеологія,політична культура, нагальні політичні проблеми даного моменту.
Організаційнийплюралізм і пов’язана з ним групова політика важливі не лише для стійких, але йдля новоутворених демократій, їх формування у країнах, що здійснюють перехід додемократії і не мають міцних демократичних традицій та розвиненогогромадянського суспільства, — це досить складний і суперечливий процес, якому,однак, немає альтернативи. Тому важливим є вивчення теоретичних основ тапрактики становлення і функціонування механізмів групової політики в розвиненихдемократіях задля порівняння з процесами, що відбуваються в перехіднихсуспільствах.
У сучасномуплюралістичному суспільстві індивіди, що мають спільні інтереси, формально чинеформально об’єднуються й висувають свої вимоги уряду, у зв’язку з чим групи єсвоєрідними містками між індивідами та урядом, оскільки політика — це боротьбаміж групами за вплив на суспільну політику.
Завданнямполітичної системи, згідно з груповою моделлю, є:
— встановленняправил гри в боротьбі груп;
— влаштуваннякомпромісів і балансування інтересів;
— узаконеннякомпромісів у формі суспільної політики;
— нав’язуванняцих компромісів.
Лобізм,використання сили груп інтересів, вплив через грошовий чинник, стимулюванняпрестижу, інформаційний тиск, задіяння ЗМІ, зв’язки з урядовцями, бюрократичніперешкоди тощо – все це безкінечний процес вироблення і впровадження політики,який, можливо, не дуже репрезентований (видимий), більш латентний, але могутнійза впливом. Постійний дуалізм (як лобізм) взаємостосунків між лідерами групінтересів і офіційними розробниками політики (передусім законодавцями) та їхняротація, між членами груп інтересів і тими, хто ними офіційно керує, і,нарешті, результат політики — впровадження, доопрацювання, відторгнення(повернення, згідно зі схемою, назад).
У політологічнійлітературі процес вироблення і впровадження суспільної політики має декількаспецифічних рис: суспільна політика — результат діяльності груп-інтересів,вироблення політики — арена боротьби (змагання) груп інтересів, груп впливу ітиску, а розробники політики – посередники у виборі між конфліктуючими групамиінтересів
Політичнесередовище має два аспекти — зовнішній фон відносно даної політичної системи тавнутрішній — внутрішня структура політичної системи, організаційна [6].

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 
1. http://www.forbiz.com.ua/print.php?type=N&item_id=41
2. http://ru.wikipedia.org/wiki/Стейкхолдер
3. http://www.job4you.com.ua/professions/inform_tehnologii_statistika_sotziologiya/39729/#
4. http://buklib.net/component/option,com_jbook/task,view/Itemid,99999999/catid,95/id,1264/
5. http://www.rusnauka.com/18_DNI_2010/Economics/69677.doc.htm
6. http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent.php3?b=22&c=547