Вступ
Розділ I. Теоретичні засадиорганізації ігрової діяльності для першокласників в групі продовженого дня
1.1Сутність, зміст і значення ігрової діяльності для першокласників
1.2 Психологічні особливості шестирічних першокласників якосновна умова організації ігрової діяльності в умовах ГПД
1.3 Формаорганізації ігрової діяльності в режимі ГПД
Розділ II. Особливості організації ігрової діяльності дляпершокласників в ГПД
2.1Сучасний стан проблеми організації ігрової діяльност
2.2 Впровадження ефективних видів ігрової діяльності дляпершокласників в умовах ГПД
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність дослідження: «Національна доктринарозвитку освіти» ставить перед учителем завдання створити дитині умови дляїї максимального самовизначення й самовияву. Зрозуміло, що персональний вектор розвиткукожного учня не завжди збігається з напрямком руху у велику науку: не всім бутиЕйнштейнами. Але із задоволенням і користю вчитися здатні всі. Для цього процесроботи В ГПД має бути сконструйований з максимальним наближенням до запитів і можливостейдитини.
Умовою успіху в розвитку мислення є висока пізнавальнаактивність учнів. Ефективне засвоєння знань передбачає таку організацію пізнавальноїдіяльності учнів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумовихі практичних дій кожної дитини. Пошуки методів навчання, що підсилювали б активізаціюпроцесу навчання, призводять до підвищення актуальності розвивальних і проблемнихметодів, самостійної роботи, творчих завдань.
Сучасні першокласники — це діти шестирічного віку,для ігрова діяльність є близькою і зрозумілою. Звичайні й знайомі з дошкільноговіку стосунки полегшують залучення до гри, що є важливо передумовою включення молодшихшколярів до відповідної діяльності. Під час гри діти вільніше, ніж слід будь-якоїіншої діяльності, ставлять цілі, реалізовують їх, аналізують результати. Граючись,вони виступають суб’єктами ігрового процесу, його активними творцями, спроможнимивпливати на буття, постійно самовдосконалюючись.
Найактивніше впровадження ігрової діяльності вумовах ГПД просто необхідне; її використання дає змогу успішно формувати і закріплюватипозитивне ставлення дитини до навчальної праці. Граючи в групі продовженого днядіти стають психологічно розкутими, а це, в свою чергу, сприяє вияву їхніх творчихздібностей, нівелює негативне ставлення до об'єктивно складної навчальної праці.Позитивний досвід хочеться повторити на вищому рівні складності завдань. При цьомунепомітно для себе дитина «втягується» у навчальну працю, пізнає її радість.
Метою даної роботиє теоретичне обґрунтування педагогічних основ організації ігрової діяльності длямолодших школярів в умовах ГПД
Об’єкт дослідженняігрова форма діяльності молодших школярів в умовах ГПД
Предметом дослідженняє особливості організації ігрової діяльності для першокласників в групі продовженогодня
Завдання дослідження:
теоретично обгрунтувати сутність, зміст і значенняігрової діяльності в психолого-педагогічній науці
дослідити сучасний стан організації ігрової діяльностішестирічних першокласників у режимі роботи групи продовженого дня
визначити психологічні особливості шестирічнихпершокласників та форми організації ігрової діяльності в режимі ГПД.
вивчити методичну літературу з даної теми;
Дана робота має вступ, 2 розділи, висновки, додаткита список використаних джерел.
В розділі 1 «Теоретичні засади організаціїігрової діяльності для першокласників в групі продовженого дня» розкриваєтьсясутність, зміст і значення ігрової діяльності в психолого-педагогічній науці тапсихологічні особливості шестирічних першокласників як основна умова організаціїігрової діяльності. В розділі 2 «Особливості організації ігрової діяльностідля першокласників в групі продовженого дня» розкривається сучасний стан організаціїігрової діяльності шестирічних першокласників у режимі роботи ГПД та впровадженняефективних видів ігрової діяльності для першокласників в умовах ГПД.
Розділ I. Теоретичні засади організаціїігрової діяльності для першокласників в групі продовженого дня1.1 Сутність, зміст і значення ігровоїдіяльності для першокласників
Розуміння того, що в центрі навчального процесуперебуває учень, потребує пошуку та використання сучасних засобів розвитку йогоособистості. У зв'язку з цим першочерговими завданнями шкільної освіти є: методологічнапереорієнтація на особистість учня, оновлення змісту, впровадження сучасних технологійнавчання і виховання відповідно до вимог часу.
Звернення до навчальних ігор не лише виправданеназрілими суперечностями між вимогами, які ставляться перед школою і існуючим уїї розпорядженні арсеналом засобів, а й підготовлене низкою педагогічних досліджень.
Проблемам гри приділяли значну увагу мислителіі педагоги як минулого, так і сучасного: Платон, Арістотель, Рабле, Я.А. Коменський,Д Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант.Ф. Шиллер, Г. Гросс, Ж. Піаже, К. Ушинський, А. Макаренко,Л. Виготський, О. Леонтьєв, Д. Ельконін, П. Гальперін, О. Запорожець та ін.
У дослідженні проблем гри та використання її упроцесі навчання можна виділити кілька історичних періодів.
Перший пов'язаний із використанням гри як засобудіяльності. За свідченням Платона, ще жерці Древнього Єгипту славилися конструюваннямсоціальних навчальних і виховних ігор. Перші військові ігри виникли у III тисячоліттідо н. е., але лише наприкінці XVIII ст. військова ділова гра набуває статусу методунавчання. Саме завдяки грі стало можливим планувати і розігрувати хід військовихдій за допомогою різних фігур.
У 1799 р. Вінтуріні вперше замінив гральну дошкутопографічною картою. Вдосконалення військової ділової гри здійснив фон Рейсвіті,який створив гру в ящику з піском. Це дало можливість імітувати рельєф місцевостій розробити стратегію ведення бойових дій. Згодом техніка ділової гри стала поширюватисяв сфері економіки, управління тощо [58, с.58].
Дослідження другого періоду (XIX — середина XXст.) пов'язані з розробкою теорії гри. Однією з перших була теорія «надлишкусил» Ф. Шиллера і Г. Спенсера. Вона мала біологічне спрямування, оскільки ґрунтуваласьна, дослідженні й аналізі гри тварин. Ф. Шиллер пояснював, що гра у тварин виникаєзавдяки надлишку енергії, яка знаходить вихід у різноманітних рухах і не має прямоговідношення до боротьби за існування. Г. Спенсер доповнив теорію «надлишку енергій,виділивши такі елементи гри, як імітація і вправа. На підставі отриманих висновківучені ототожнили причини виникнення гри у тварин і дітей.
Виникнення гри у тварин і дітей з погляду діяльностібули предметом спеціального дослідження у працях німецького філософа і психологаК. Гроса (1899 р.). На думку вченого, гра є не що інше як функціональна вправа.Завдяки їй здійснюється опосередковане самостійне навчання людини, її самовдосконалення.Що ж стосується тварин, то, за його твердженням, у грі беруть участь лише ті видитварин, у яких уроджені інстинкти є недостатніми для пристосування до навколишньогосередовища. Саме завдяки грі відбувається попередня адаптація тварин до природнихумов у боротьбі за існування [42, с.137].
Теорія К. Гроса, до якої хоч і вносилися пізнішекорективи й доповнення, у цілому була прийнята Е. Клапаредом, Р. Гауппом, В. Штерном,М. Виноградовим, В. Вахтьоровим. Вони визначали гру як діяльність, що супроводжуєтьсяфункціональним задоволенням, заради якого і здійснюється.
Отже, автори зазначених теорій не вбачали суттєвихвідмінностей у діяльності дитини під час гри, яка розвивається у суспільстві й засвоюєйого досвід, і діяльності тварини, яка лише пристосовується до умов існування завдякиспадковому видовому досвіду, тому ці теорії є метафізичними за своїм змістом.
Дещо протилежну теорію гри розробив голландськийпсихолог і фізіолог Ф. Бойтендайк (1933 р.). Коли в теорії К. Гроса головна увагаприділялась біологічному значенню гри, то Ф. Бойтендайк досліджує природу гри [42,с.25]. Учений пов'язував особливості гри з характерними рисами поведінки, які притаманнідля дитячого віку. Ф. Бойтендайк виділив чотири особливості: а) ненаправленістьрухів; б) імпульсивність, в) афективний зв'язок з оточенням; г) сором'язливістьі страх. Саме ці особливості, на його думку, за певних умов сприяють грі. Отже,аналізуючи виникнення гри у процесі еволюційного розвитку, Ф. Бойтендайк приходитьдо висновку: по-перше, гра завжди пов'язана з яким-небудь предметом і саме таким,який містить новизну; по-друге, в основі гри перебувають не окремі інстинкти, абільш загальні бажання, що знаходяться поза інстинктами. Таких бажань, на його думку,є три: прагнення до звільнення, гармонія з навколишнім і можливість повторення[42].
Аналізом ігрового феномену в людській культурізаймався іспанський філософ Хосе Ортеги-і-Гасети. За своїми поглядами він дотримувавсяпроміжної позиції між філософією життя Ніцше й екзистенціалізмом. Гра визначаєтьсяним як вища людська пристрасть, яка спроможна допомогти людині піднятися над буденністюжиття з її щоденними турботами. Згідно з його концепцією, гра — це порив життєвихможливостей, спосіб переміщення до сфери інших вимірів. Як приклад він наводитьспорт. На думку Х. Ортеги, спорт — це не просто реальність, а духовний принцип,що виражається в якісно іншому ставленні до світу. Філософ стверджує, що культурагине від масовості, тому нова культура має бути грою, вільною від сірої буденностіі тісно пов'язаною зі спортом. Отже, Х. Ортеги неправильно трактує зміст гри, йогоконцепція науково необґрунтована.
Досить своєрідно підходить до розуміння гри голландськийісторик і соціолог Йохан Хейзінг. Він. подібно до Х. Ортеги, аналізує гру як елементкультури і вважає, що головний зміст історичного процесу становить розвиток культури,в основі якої перебуває гра, яка є вищим проявом людської сутності. Культура, надумку Й. Хейзінга, не народжується в грі, а виникає як гра, хоч остання, як це непарадоксально, трактується ним як дещо протилежне культурі. Учений піднімає багатопроблем, пов'язаних із грою: природа і значення гри як культурного феномену, граі поезія, гра і правосуддя тощо. Для Й Хейзінга характерне містифіковане, ірраціональнетрактування ігрового феномену в культурі. Досить часто він ставить гру за значеннямі результатом вище раціонального пізнання дійсності [19, с.92].
Отже, незважаючи на низку слушних зауважень, висновківі оцінок Ф. Бойтендайк, Х. Ортега і Й. Хейзінг все ж таки не зуміли з'ясувати істинногозмісту ігрового феномену.
Джон Дьюі, який обґрунтував теорію прагматизму,тобто інструментальної педагогіки, вказував на необхідність такої організації процесунавчання, яка б ґрунтувалася на спонтанних інтересах і особистому суб'єктивномудосвіді дитини. Він пропонував діяльність дітей замінити ігровою діяльністю, в процесіякої дитина робить власні відкриття і вибирає власний спосіб пізнання істини.
Певний інтерес мають дослідження швейцарськогопсихолога Ж. Піаже (1945 р.) щодо розвитку мислення дитини під час гри. За йоговизначенням, гра — це насамперед звичайна асиміляція, функціональна або відтворююча.Учений дає інтерпретацію гри, виходячи із структуримислення дитини. Ж. Піажевиділяє ігри-вправи, символічні ігри та ігри за правилами. За його твердженням,ігри мають риси подібності та відмінності. Ігри подібні тим, що є формами поведінки,у якій переважає асиміляція, а їх відмінність полягає у тому, що на кожному етапірозвитку дитини дійсність асимілюється за різними схемами. Ж. Піаже вказує на те,що вправа, символ і правило є трьома послідовними етапами, які характеризують групиігор за їх змістовою структурою. Учений стверджує, що гра залежить від структуримислення дитини на тому чи іншому етапі розвитку.
Проблемами психології гри займалися і радянськівчені: Б. Г Ананьєв, М.Я. Басов, П.П. Блонський, Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін,А.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та інші.
Так, М. Басов, заперечуючи чисто натуралістичнутеорію гри, яка стверджує, що джерело гри перебуває у самій особистості, з не всистемі відносин дитини з навколишньою дійсністю, ототожнює діяльність і активність.Учений аналізує поведінку за схемою „стимул — реакція“, не розуміючи предметноїсутності людської діяльності [19].
Своєрідну точку зору щодо гри висловив психологП. Блонський. Він стверджував, що теорії гри взагалі немає і не може бути, оскількитермін „гра“ застосовується до різних видів діяльності. П. Блонський вказуєна ті види діяльності дітей, які об'єднуються терміном „гра“, та аналізуєїх. Він виділяє ігри-конструювання, драматизація, рухливі, інтелектуальні тощо.Загалом П. Блонський зводить гру до конструювання або драматичного мистецтва і висловлюєдумку, що взагалі немає жодної діяльності, яка 6 називалася грою.
Значний внесок у розробку теорії гри зробив Л.С.Виготський. Він звернув увагу на гру як основний вид діяльності дітей дошкільноговіку і сформулював гіпотезу психологічного змісту розгорнутої форми рольової гри.
З критичними зауваженнями щодо цієї гіпотези виступивС.Л. Рубінштейн. На його погляд, зміст гри визначають її мотиви. „Мотиви ігровоїдіяльності відображають більш безпосереднє ставлення особистості до навколишнього,значущість тих чи інших його сторін відображається в ігровій діяльності на основібільш безпосереднього відношення до їх власного внутрішнього змісту. У грі здійснюютьсядії, цілі яких значущі для індивіда за їх власне внутрішнім змістом“ [47,с.64-76].
Велике значення для розвитку теорії гри, її психологічногоаспекту мала праця Д.Б. Ельконіна „Психологія гри“. Учений розробив гіпотезущодо історичного виникнення тієї форми гри, яка є типовою для дошкільнят. Д. Ельконінтеоретично довів, що рольова гра є соціальною за походженням та змістом. Ученийрозкрив і проаналізував умови виникнення гри в онтогенезі та показав її розвитокпід впливом виховання. Він розглянув внутрішню психологічну структуру гри, простеживїї розвиток і згасання. Д. Ельконін зазначив, що основним змістом гри є людина,їїдіяльність і ставлення дорослих один до одного. Тому гра є формою орієнтації у завданняхі мотивах людської діяльності. Він установив, що ігрова техніка — це перенесеннязначення з одного предмета на інший. Чіткість і узагальнення ігрових дій — важливаумова проникнення дитини у сферу соціальних відносин, їх своєрідного моделюванняв ігровій діяльності. Д. Ельконін визначив функції гри в психічному розвитку дітейдошкільного віку [59, с.11].
Отже, об'єктом дослідження психологів стала дитячаігрова діяльність. Однак увага зосереджувалася не на аналізі гри як діяльності,а на психології гри як специфічній першооснові людської життєдіяльності. Водночаснеобхідно зазначити, що в своїх узагальненнях учені торкалися і деяких аспектівгри як більш узагальненого явища. Зокрема це простежується у дослідженнях психологівЛ.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна.
Певний інтерес викликають філософські погляди напроблеми теорії гри. Так, на думку Г. Клауса, ігри є не що інше як моделі реальнихситуацій. Ігри як моделі реальних ситуацій дають можливість виробити стратегію поведінкив реальному житті. У зв'язку з цим Г. Клаус виділяє три типи ігор [7, с.25]: чистовипадкові, жорстко детерміновані (грунтуються на майстерності) та ігри на основірозуміння (орієнтовані на майстерність з участю випадку) [7, с.26]. Водночас ученийвважає, що самі по собі ігри — це суперечлива боротьба того чи іншого типу.
На думку К.Г. Ісупова, значення гри полягає у»евристичній діяльності, евристичному стані свідомості й поведінки, евристичномусвітосприйнятті" [26, с.148].
Свій погляд на розуміння гри висловлює В.І. Устиненко,яка вважає, що гра — це довільна діяльність, що відображає в умовно-узагальненійформі ставлення людини до навколишнього, людей, самої себе. Метою цієї діяльностіє самовираження індивіда і формування у нього типів соціальної поведінки, прогнозуванняситуації спілкування. Тому гра є одним із способів пізнання світу і самоствердженнялюдини. Зміст гри — довільне конструювання дійсності в умовному плані, коли людинабере на себе роль (не реальну, а уявну функцію), ставить себе в умовну ситуацію[54, с.70].
М.В. Дьомін розглядає гру з погляду діяльності.Аналізуючи її, він вказує на суперечність, яка виникає при співвідношенні гри, навчанняі праці як етапів діяльності і розвитку людини. Учений стверджує, що гра не обмежуєтьсяпочатковим періодом у житті людини, а є необхідною і суттєвою складовою діяльностіу всі без винятку періоди її життя. Тому гра, навчання і праця є не етапами діяльностіі розвитку людини, а її видами [19, с.54-56].
Крім названих теорій, існує ще й математична теоріягри. Вона пов'язана із виробленням засобів подолання конфлікту як особливої дійсностіігрового характеру. Під конфліктом розуміють взаємодію двох об'єктів, що мають несумісніцілі або способи досягнення цих цілей. Зміст математичної теорії гри полягає у виробленніспособів оптимізації рішень, які приймаються у конфліктних ситуаціях.
Отже, результатами розробки теорії гри стали психологічніаспекти її виникнення, визначення природи і змісту гри.
Наступний період (кінець 60-х — 80-ті роки XX ст.)пов'язаний із визначенням дидактичних і розвиваючих функцій гри, її впливу на активізаціюпізнавальної діяльності, процесу навчання школярів. Проводиться систематизація дидактичнихігор І використовуються різні підходи до їх класифікації. Сприяли цьому дослідженняО.О. Вербицького, М.В. Кларіна, Г.О. Ляпіної, О.Е. Селецької, В.Г. Семенова. Вартовідзначити і праці з методики навчання географії А.К. Верзіної, М.М. Гробштейна,С.В. Захарова, В.П. Корнєєва, РА. Редіної. У працях зазначених авторів наведеноприклади та методики використання ігор на уроках та позашкільних заходах з географії.
Значна увага у цей період приділяється розробціга використанню ділових ігор, створюються наукові центри з розробки теорії та практикиділової гри (Москва, Ленінград, Київ, Новосибірськ, Одеса, Челябінськ). Значну рольу становленні та розвитку цього нового методу навчання відіграли праці М.М. Бірштейна,В.М. Буркова, С.Р. Гідрович, В.М. Єфімова, Р.Ф. Жукова, В.Ф. Комарова, В.Я. Платова,В.Р. Прауде, В.І. Рибальського, І.М. Сироєжина, О М. Смолкіна, Т.П. Тимофіївського,Б.М. Христенко та ін.
Дана проблема знайшла відображення у дослідженняхі західних учених (європейських та американських): Е. Баффі, Е. Говена, Г. Еберта,К. Кіршбольда, Х. Кліпперта, Б. Роуена, Б. Штаймане та інших.
Сучасний напрям досліджень визначений розширеннямсфери використання ігрової форми навчання і вдосконалення методу імітаційного моделювання.Зумовлено це тим, що тривалий час форма уроку як відносно одноманітна не приверталауваги педагогічної науки. Пошук засобів навчання, найбільш адекватних сучасній педагогічнійситуації, посилив інтерес до нових форм навчальних занять, особливо ігрових. У зв’язкуз цим, з’явилась низка публікацій наукового, науково-методичного характеру: В.М.Галузинського і М.Б. Євтухова, Г.О. Ковальчук, В.П. Корнєєва, Ю.І. Мальованого,Р.І. Осадчука, І.П. Підласого, І.М. Рижова, С.Ф. Спічака і С.В. Тесленка та інших.
Тому, можна зазначити щогрі належить великароль у житті та розвитку дітей молодшого шкільного віку: в ігровій діяльності формуютьсябагато позитивних якостей дитини, інтерес і готовність до майбутнього навчання,розвиваються її пізнавальні здібності. Гра важлива як для підготовки дитини до майбутнього,так і для того, щоб зробити її теперішнє життя повним і щасливим. Гра — це своєріднийспосіб засвоєння громадського досвіду, властивий і дітям молодшого шкільного віку.У грі формуються всі сторони особистості дитини, відбуваються значні зміни в їїпсихіці, які готують перехід до нової, більш високої стадії розвитку.
Цим обумовлені величезні виховні можливості гри,яку психологи вважають першочерговою діяльністю молодшого школяра. Гра — відображенняжиття: тут усе «начебто», «ненасправді», але в цій умовній обстановці,створеній дитячою уявою, багато реального, справжнього — дії гравців завжди реальні,їх почуття чи переживання справжні та щирі. Наслідування дорослих у грі пов'язанез роботою уяви: дитина не копіює дійсність, вона комбінує різні життєві враженняз особистим досвідом [5, с.112]. Гра — самостійна діяльність, у якій діти вперше,починають спілкуватися з однолітками: їх поєднують спільна мета, спільні зусиллядля її досягнення, спільні інтереси та переживання. Саме тому гра привчає дітейпідкоряти свої дії та думки певній меті, допомагає виховувати цілеспрямованість:у грі всі сторони дитячої особистості формуються в єдності та взаємодії, у грі формуєтьсяколектив друзів, виховуються творчі почуття, організаторські вміння, у грі складаютьсявзаємини. Однак тільки за умови гарної організації шкільного колективу можна успішнорозвивати творчі здібності кожної дитини та її активність [54].
Гра для її учасників є діяльністю. Найкраще сутьгри визначив Й. Хейзинга: «Ми можемо назвати гру, — пише він у роботі»Ноmо Іudehs", — вільною діяльністю, яка усвідомлюється як «несправжнє»і поза повсякденним життям виконуване заняття, однак вона може цілком захопити гравця,не переслідуючи при цьому ніякого прямого матеріального інтересу, не шукаючи користі,- вільною діяльністю, яка відбувається усередині навмисно обмеженого простору тачасу, протікає упорядковано, за визначеними правилами та громадських угруповань,що визнають за краще оточувати себе таємницею або підкреслюють свою відмінністьвід іншого світу всіляким маскуванням. У цьому визначенні є усі вичерпні поясненнятого, чому гра настільки приваблива для будь-якої людини будь-якого віку і звідкибагатство її навчальних, розвивальних, вдосконалюючих особистість можливостей".
Покажемо на невеликому прикладі, узятому зі сферипедагогіки, принципову відмінність гри як діяльності від гри іншого типу, скажімо,гри як засобу. Педагоги активно використовують гру як прийом, що дозволяє їм вирішуватипедагогічні, насамперед навчальні, завдання: для підвищення інтересу дітей до ходууроку та їхньої активності, для переключення уваги або відпочинку застосовуютьсярізні активні методи, до яких відносяться й ігрові прийоми. Але при цьому коженпедагог добре розуміє, що гра для нього — це тільки засіб вирішення навчальногозавдання, яскрава «обгортка» навчального матеріалу, тому він ретельновідбирає ігри, які не виведуть дітей з-під його контролю, не захоплять їх настільки,щоб вони психологічно переключилися з уроку на ігрову взаємодію. Зрозуміло, що справжнійпедагог віддасть перевагу добре відомим ігровим формам і побудує урок із застосуваннямігрових елементів. Таких уроків у арсеналі сучасного вчителя багато, що можна тількивітати [12, с.34-35].
Однак існує й інша можливість застосування грив навчальному процесі, наприклад, під час проведення виховної години для вирішеннярізних проблем класного колективу. У цьому випадку доречними будуть ігри, які сприяють:
зміцненню колективу;
розвитку соціально-комунікативних навичок;
адаптації учнів у колективі;
коригування девіантної поведінки;
розвитку толерантності тощо.
У такому разі весь простір групи продовженого днязаймає ігровий сюжет з його ігровими правилами й ігровою логікою розвитку подій.А всі знання, вміння та навички, які вчитель хотів би передати учням на цьому уроці,виступають як ігрові засоби. Це важливо в будь-якому віці, а в дитячому та підлітковому- особливо. Всі описані вище фактори створюють навколо психологічних ігор ореолпривабливості, але поряд з цим — серйозну професійну проблему, бо вчитель повинендостатньою мірою володіти як психологічними знаннями, так і вмінням проведення ігор[53, с.12].
Для певної категорії дітей (та деяких дорослих)бажання грати приховує потребу в сильному та цілісному емоційному переживанні, якеособливо характерне для молодших школярів. Зазвичай для цього віку такий стан речейі є нормальним: ігри надають їм можливість емоційно реагувати на різні хвилюванняі труднощі створення на рівні почуттів стосунків з оточуючими, навчитися контролюватиі регулювати свій внутрішній світ. Однак іноді в деяких дітей таке ставлення догри зберігається надовго — і не лише в дитинстві.
Для іншої групи людей (в основному для школярів11-14 років) гра є безпечним простором побудови стосунків з оточуючими. Хлопчики- дівчатка, послідовники — лідери, знедолені — «зірки», усі ці системивідносин підліткам досить важко усвідомлювати, будувати та змінювати в реальномужитті, а от гра надає їм таку можливість. Пристрасть до колективних ігор величезна:у цьому віці діти настільки ж охоче грають, наскільки неохоче обговорюють наслідкигри на чуттєвому рівні.
Гра виступає як лабораторія, засіб пізнання тарозвитку. У групі ці три варіанти сприймання гри виступають і як індивідуальні особливостіокремих учнів, і як етапи особистісного розвитку.
У систематичну роботу з розвитку "ігровогопотенціалу" [54, с.77] школярів закладено великий зміст. Під час такої роботигру можна розглядати як один з найважливіших напрямів не тільки діяльності шкільногопсихолога, але й роботи класного керівника. Без навчальної підтримки дорослих самесобою розвинення учнів не відбувається. Прив'язування різних типів відносин до певнихвікових категорій має штучний характер, або можна сказати, що воно є адекватнимтільки тоді, коли діти з перших днів навчання в школі залучені до систематичногоігрового процесу. З іншого боку, вік дитини дещо обмежує можливості розвитку: почніть,наприклад, цілеспрямовано залучати до гри семирічних, і вони за короткий проміжокчасу пройдуть і перший, і другий етапи "ігрового розвитку", а ось шестирічниммалятам осмислення цих відносин у грі дається з величезними труднощами.
Учень включається в гру цілком: усім інтелектуальним,особистісним, емоційним потенціалом, життєвим досвідом і творчими ресурсами. Граобумовлює певні правила поведінки учасників, межі дозволеного, тимчасові обмеженняконкретного ігрового простору. Гра є «експериментальним майданчиком» особистості,дозволяє почувати себе вільним від будь-яких обмежень (стереотипів, шаблонів мисленняі звичних варіантів розв'язання проблеми).
Ігри в групі продовженого дня повинні відповідатинаступним психолого-педагогічним умовам:
сприяти зміцненню колективу;
мати пізнавальне значення;
активізувати громадську позицію учнів;
забезпечувати участь у грі переважної більшостіучнів;
5) створювати умови для індивідуальної та груповоїтворчості.
Багато залежить і від ігрової позиції вихователя,якому слід:
реалізовувати наявний ігровий план (тому що догри педагог повинен ставитися досить серйозно та на час гри зрікатися своєї звичноїавторитарної позиції);
виявляти прихильне ставлення до учнів, бути відкритим,сприйнятливим і трохи інфантильним;
сприяти формуванню переконаності в необхідностіігрової поведінки;
швидко переходити від реального до ігрового планучерез гумор або байки;
демонструвати широкий діапазон ігрових прийомів.
Тільки в цьому випадку ігрова позиція вихователябуде сприяти реалізації основних її функцій: гуманізації взаємин вихователя ГПДз учнями, підвищенню творчого потенціалу колективної діяльності, економії нервовихвитрат учителів і учнів і, нарешті, забезпеченню гнучкої поведінки педагога [43].
Це важливо не тільки для розуміння індивідуальнихособливостей розвитку дітей, але і для розкриття їхніх вікових особливостей. Л.І.Божович зазначає, що зрозуміти вплив середовища на формування вікових особливостейдитини можна тільки в тому випадку, якщо враховувати як зміни в середовищі (наприклад,при переході з дитячого садка до школи), так і зміни в самій дитині, які обумовлюютьхарактер впливу середовища на подальший психічний розвиток дитини.
Л.С. Виготський вважав, що зрозуміти роль середовищав розвитку дитини можна лише тоді, коли підходити до неї з відносною, а не з абсолютноюміркою. Це означає, що той самий вплив середовища по-різному позначається на дітяхрізного віку залежно від вікових особливостей. Таким чином, на думку Л.С. Виготського,той самий вплив середовища може розрізнятися залежно від того, на які психологічніособливості дитини він накладається. Ці особливості (індивідуальні та вікові), являючисобою внутрішні фактори, виступають як реальні фактори розвитку [16, с.66].
Таким чином, можна зазначити щогрі належитьвелика роль у житті та розвитку дітей молодшого шкільного віку. Оскільки, гра важливаяк для підготовки дитини до майбутнього, так і для того, щоб зробити її теперішнєжиття повним і щасливим.1.2 Психологічні особливості шестирічнихпершокласників як основна умова організації ігрової діяльності в умовах ГПД
В системі початкової освіти України відбуваютьсясерйозні перетворення. Початкова школа перейшла на чотирирічне навчання. До першогокласу прийшли шестирічні діти. Психологами встановлено, що вік від 6 до 7 роківє перехідним між дошкільним і молодшим шкільним періодами. Важлива роль дошкільногоперіоду полягає в досягненні дитиною соціальної зрілості. З приходом до школи змінюєтьсяпровідна діяльність шестирічного школяра — тепер праця, гра, творчість підпорядкованінавчанню.
Робота з шестирічними дітьми передбачає обов’язковеврахування фізіологічних та психологічних особливостей. Деякі з психологічних особливостеймаленьких учнів сприяють організації навчального процесу в першому класі, а інші- ускладнюють її. Залежно від характеру впливу цих особливостей на процес засвоєнняпершокласниками навчального змісту і норм шкільного життя їх можна розподілити надві групи [29].
До першої групи належать психологічні особливостішестирічних першокласників, на які вихователь може спиратись під час організаціїігрової діяльності. У свідомості шестирічного учня складається ієрархія мотивів.При цьому одним з основних стає мотив встановлення і збереження добрих стосунківіз дорослими та іншими дітьми. Учень прагне до визнання з боку дорослого і намагаєтьсягарними вчинками заслужити це визнання. Маленький школяр набагато швидше відгукуєтьсяна прохання і побажання педагога, ніж на жорсткі умови. Власне шкільні норми поведінки
(необхідність піднімати руку на уроці, вставатидля відповіді і т.д.) першокласникові краще пропонувати спочатку у вигляді гри зашкільними правилами.
Шестирічний учень ініціативний, намагається відшукатимежі для “можна” та “не можна" в поведінці. Для першокласника дуже важливопобачити результати власного зростання як школяра. Маленький школяр прагне все пояснити,прокоментувати, показати, йому подобається запитувати і дізнаватися нове. Першокласникздатний достатньо довго утримувати увагу на тих об’єктах, які йому цікаві.
У другій групі перелічені психологічні особливостішестирічних першокласників, які ускладнюють процес засвоєння ними нового предметногозмісту і прийняття норм шкільного життя. Шестирічний учень не може прийняти та засвоїтивсі норми шкільної поведінки, часто порушує межі норм. У першокласника знання нормповедінки і оцінка себе відповідно до цих норм часто не збігаються. Маленький школярпрагне в усьому бути першим, але не може при цьому адекватно оцінити свої уміння.Він часто відчуває труднощі у взаємодії з однолітками. Емоційно важко сприймає власніневдачі, але виявляє ініціативу в критиці однолітків [29].
Психологи (Л.А. Венгер, Я.Л. Коломенський, В.С.Мухіна) у своїх працях розкривають характерні особливості дітей шестирічного віку:
У дітей цього віку достатньо розвинене мовлення
Для них характерна пізнавальна активність.
У шести річок переважає незадовільна увага, хочавони можуть і довільно регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на тому, щоїх приваблює.
Це час інтенсивного розвитку пам’яті.
Шестирічки — і реалісти, і фантазери. Їхня уявамає велику варіативність та відіграє важливу роль.
Діти дуже довірливі. Мають почуття сорому, гордості.Їхня внутрішня позиція у ставленні до себе: “Я — хороший”.
Прагнення до позитивних взаємин із дорослими організовуєповедінку дітей-шестирічок. Бажання заслужити схвалення дорослих і симпатію товаришівє одним із основних мотивів поведінки.
У шестирічок почуття переважають над розумом. Їхнєжиття це постійні хвилювання з кожного приводу.
Дітям цього віку не вистачає сили волі. Мотиви“хочу" і “потрібно" вступають у суперечність. Щоб зберегти гарні стосункиз дорослими, дитина інколи обманює.
Працездатність у шестирічок є невеликою, тому дляних необхідно створити особливий режим праці і відпочинку, використовувати індивідуальнийпідхід, постійний медичний нагляд. Особливо негативно впливають на працездатністьшестирічок шум і галас.
Діти з готовністю виконують вимоги вчителя. Томупотрібно, щоб педагогічний вплив був спрямований на виховання моральних якостейособливості дитини.
Адаптація до нових умов — складний період для малюків.Вони напружені психологічно і фізично.
За даними досліджень, для шестирічок із нормальнимрозвитком характерною є висока розумова активність. Проте майже у кожному класізустрічаються діти із затримкою розумового розвитку. З ними необхідно багато працюватиі не ототожнювати їх із категорією розумово відсталих дітей.
Шестирічки люблять веселитися і пустувати. Це їхнійприродний стан.
Є категорія дітей із невротизмом, неврозом, неврозомстраху, неврозом нав’язливих станів, неврозом нетримання сечі (енурез), заїканням.Тільки особлива турбота вчителя, доброзичливий стиль спілкування з цими дітьми вколективі сприятиме попередженню та подоланню їхніх негативних психічних станів.
У цьому віці вже є лідери: справжні і неформальні.Вчителеві дуже важливо спрямувати дітей до справжнього лідера.
Звісно, велике значення для розвитку шестирічокмає навчання, але особливе місце в їхньому житті посідає гра. Усвідомлену мету шестирічкамнайлегше побачити у процесі гри. Ставлення до гри і правила гри є у цьому віці своєрідноюшколою соціальних відносин. Гра розвиває здібності дітей аналізувати свої дії, вчинки,мотиви, а також співвідносити їх з діями, вчинками та мотивами інших людей [28,с.183].
Гра як провідний вид діяльності дошкільника поступовозамінюється. Проте слід зазначити, що діяльність шестирічок повноцінно реалізуєтьсялише у грі. Серед її форм найбільш ефективними є сюжетно-рольові ігри та ігри зправилами. Прийняття та виконання правил вимагають від першокласників свідомогокерування своєю поведінкою. Починає діяти механізм підпорядкування мотивів, у процесігри формуються елементи довільності [55].
Надійна основа успішної організації ігрової діяльностів ГПД — врахування психофізіологічних особливостей і закономірностей розвитку учнів.Особливо це стосується шестирічних першокласників, оскільки шестирічний вік з психологічноїточки зору є критичним. У цей період відбувається зміни, що означають завершеннядошкільного етапу розвитку, і з’являється здатність до розуміння загальних принципів,зв’язків й закономірностей наукового знання. Якості, характерні для дошкільногодитинства, поєднуються у шестирічок з новими можливостями, зокрема у сфері учіння.Тому реалізація потенційних можливостей інших школярів потребує особливих умов організаціїдіяльності в ГПД.
Діяльність в групі продовженого дня у першому класіпобудоване з урахуванням вікових особливостей і перспектив шестирічних дітей. Уйого змісті, методах і формах закладено ідеї сприяння всебічному розвитку школярів,забезпечення повноцінного переходу до провідної учбової діяльності та формуванняособистості в перехідний період. Засвоєння учнями програмних знань безпосередньопов’язується з розвитком елементарних форм учіння, планомірного і диференційованогоставлення, пізнавальної активності, позитивного ставлення до навчання в школі, адекватноїсамооцінки і формуванням навичок спілкування [52].
Оволодіння знаннями, уміннями, навичками здійснюєтьсяу різних видах діяльності. У навчально-виховному процесі відводиться чимало часудля малювання, конструювання, ліплення, побутової праці, гри. Поряд з цим відбуваєтьсязасвоєння знань в процесі специфічної, нової для дитини діяльності — учіння і навчання.Усі ці види діяльності у своїй єдності забезпечують розвивальну функцію шестирічок,перебудову характеру розумових процесів — сприйняття, пам’ять і мислення, якіснузміну загальної спрямованості та рис особистості школяра [61, с.43].
група продовжений день ігровий
Закладені в змісті і методах навчання можливостіреалізуються лише за умови правильного педагогічного керівництва. Тому важливимє знання учителем психології шестирічних учнів, закономірностей їхнього розвиткуу навчально-виховному процесі.
Пізнання здійснюється за допомогою психічних процесів- мислення, пам’яті, уваги та ін., починаючись із відчуттів і сприймань. До шестироків сприймання набуває рис цілеспрямованої діяльності: дитина спроможна виділитипредмет з ряду інших предметів, зосередити увагу на ньому і визначити його специфічніякості. У першу чергу шестирічні діти сприймають яскраві, об’ємні об’єкти, що викликаютьемоційну реакцію, причому характерним є поверхневе сприймання і не завжди адекватневиділення суттєвих ознак. Ці особливості сприймання виявляються у процесі праців ГПД.
Зокрема, першокласники зміщують схожі графічнізображення і звуки, помиляються у врахуванні кількісного і просторового розміщенняпредметів при конструюванні та аплікації, порушують пропорції при малюванні та ліпленні.Недоліки сприймання утруднюють засвоєння дітьми поняття про число та його склад,стримує перенесення дії обчислення у внутрішній план, гальмує чіткість розумінняслужбових частин мови [51].
В процесі організації ігрової діяльності сприйманняучня розвивається як цілеспрямована й раціонально організована діяльність чуттєвогопізнання. Вихователь повинен забезпечити, по-перше, достатню точність і повнотуу сприйманні дитиною об’єкта, явища; по-друге, збагачення сенсорного досвіду учнів;по-третє, виховання якостей спостерігача — умінь спостерігати і бачити прихованізакономірності; по-четверте, оволодіння сенсорними еталонами (загальноприйнятимизразками предметів та властивостей); по-п’яте, організацію зовнішнього сприйманняоб’єктів у поєднанні з осмисленням даного матеріалу [див.: 60].
Організовуючи процес сприймання будь-якого об’єктау першому класі, слід дотримуватися певної послідовності його розгляду:
цілісне сприйняття предмета, формування загальноговраження про нього;
виділення основних частин предмета та його особливостей(форма, розміри, колір);
визначення просторового розміщення одних частинпредмета відносно інших (вище, справа);
характеристика додаткових дрібних частин, їх просторовогорозміщення відносно основи;
повторне цілісне сприйняття предмета, закріпленняйого образу у свідомості [31, 74-82].
Розвиток сприймання у шестирічних першокласниківнерозривно пов’язаний із засвоєнням слів, що фіксують властивості предметів та узагальнюютьчуттєві уявлення дитини.
Сприйняття становить основу для мислення, що спрямованіна виявлення відношень і закономірних зв’язків між предметами і явищами об’єктивноїдіяльності. Мислений процес реалізується через різні операції: аналіз, синтез, абстрагування,порівняння, конкретизація. Мислена діяльність проявляється у дитини в різноманітнихформах — як наочно-дійове, наочно-образне і логічне мислення. Наочно-дійове мисленнявплітається у практичну діяльність: першокласник реально оперує предметами. Принаочно-образному мисленні він спирається на образи предметів чи уявлення. Логічнемислення ґрунтується на перетворенні понять і побудованих на їхній основі суджень[53].
Шестирічна дитина може розв’язувати завдання, застосовуючивсі форми мислення, однак домінуючими у цьому віці є наочно-образне мислення, апри зіткненні із труднощами активізується дійове мислення. Матеріали спеціальнихдосліджень доводять, що ця форма є важливим резервом для засвоєння знань дітьми.Ефект у розумовому розвитку шестирічок визначається взаємодією трьох форм мислення.Повноцінний розвиток образного мислення і вправляння в розв’язанні задачі на рівнілогічних міркувань сприяють розвитку логічного мислення як підґрунтя для засвоєннянаукових знань.
Відповідно до такого підходу розроблено зміст роботив ГПД, мета яких — не лише забезпечити засвоєння дітьми рахунку і письма, які вивчалисьна уроці, а й сформувати у них навички орієнтування у мовних явищах та математичнихвідношеннях, започаткувати осмислення суспільно-політичних явищ, дати просторово-часовіуявлення, відпочити і т. ін. Зокрема, навчання грамоти містить і першорядні процесиоволодіння мовою, і розвиток мислення учнів. Мова вперше стає предметом усвідомлення.В процесі звукового аналізу дитина відкриває для себе дві сторони слова — формальнуі змістовну, сприймає слово як елемент мовної діяльності, вчиться спостерігати життяслова, розпізнавати зміни його структури, зв’язки з іншими словами. Виникає новасфера мислення, що вимагає нових типів відношень, пов’язаних з виділенням істотнихознак у мовних явищах [47].
Навчальний матеріал з різних предметів ставитьдітей перед необхідністю виділяти суттєві ознаки, притаманні як одному явищу, такі їх ряду, формулювати необхідні висновки. Істотні властивості предмета проявляютьсячерез включення його у зв’язки з іншими предметами і порівняння їх. Таке включенняС.Л. Рубінштейн [48] розглядав як основний спосіб мислення, формування якого даєзмогу пізнавати предмет у його взаємозв’язку з іншими об’єктами.
Перехід від зовнішньої дії до внутрішньої (відреальної до мовної) відбувається з великим напруженням і потребує ретельної роботина кожному етапі. Час затримки на певному рівні визначається складністю навчальногоматеріалу і ступенем його новизни для учнів. Якщо у внутрішній план переходить недостатньозасвоєна дія, вона й уявно виконуватиметься повільно, нераціонально, із значноюкількістю помилок. Тому вчитель у кожному окремому випадку визначає підготовленістьдитини до переходу на вищий етап осмислення нового матеріалу.
Що стосується емоційної сфери шестирічних першокласників,то цей період характеризується імпульсивністю дитячої поведінки (схильністю діятиза першим спонуканням, під дією зовнішніх обставин чи емоцій). Емоції переважаютьнад усіма сторонами психічного життя; вони швидко виникають і яскраво проявляються.Безпосередність дітей, зовнішні виразні рухи (міміка, поза, жести), мовленнєва інтонаціядають можливість учителеві швидко виявляти характер емоцій учнів та відповідно реагуватина них. Як пише В.С. Мухіна, життя шестирічної дитини насичене емоціями. Один деньмістить переживання любові, ніжності, ревнощів, відчуття горя і радості, заздрість,страх, відчай та ін. Першокласник стомлюється від власних емоцій, перестає розумітиі виконувати правила поведінки, стає некерованим [52, 18].
Важливу роль у житті шестирічок відіграють взаєминиз іншими людьми: батьками, однолітками, учителем. За умови доброзичливого ставленнядо себе дитина відчуває емоційне задоволення, впевненість у собі, захищеність, ісама позитивно ставиться до оточуючих. Відомо, що тільки в умовах взаємної любовідитина вчиться любити сама. Першокласники лише тоді сприймають інших людей, колиті люблять і поважають їх ось чому так важливо, щоб із першого дня перебування дитинив школі вона не відчувала емоцій дисгармонії.
Уявлення школяра про свої можливості формуєтьсячерез ставлення вихователя. Шестирічна дитина тонко відчуває любов, довіру, радістьпедагога. Першокласник піддається впливові останнього і поводить себе так, якимбачить його вихователь. Результатом неприйняття дитини педагогом стає самонеприйняття.Постійні зауваження, докори учителя, покращення з боку батьків за неуспіх у навчанніформують у першокласника внутрішню готовність до невдачі. Цілеспрямоване моральневиховання можливе тільки за умови взаєморозуміння між учителем та учнем. Головнийпринцип виховання, на думку М. Амонашвілі, полягає у тому, щоб зробити дитину добровільнимпомічником педагога у її ж вихованні.
Уже в дошкільному віці розвивається почуття емпатії(здатність співчувати і співпереживати іншим людям), але у дитячому сприйнятті переживаньіншої особи лежить тільки власний досвід. На початку молодшого шкільного віку з’являєтьсяздатність стати на позицію іншого. Накопичений емоційний та духовний досвід стаєпідґрунтям для розвитку вищих форм чуйної, альтруїстичної поведінки. Інтенсивністьспівчуття залежить від того, чи переживала дитина подібне в минулому, та від рівнярозвитку її уяви. Викликати переживання дітей можна на основі художніх образів.
Говорячи про емпатію шестирічної дитини, виділяютьподвійне значення цього терміну: а) чуйне, співчутливе ставлення до чужого горя,переживання; б) доброзичливе ставлення до іншої людини, підтримка її в радості[54]. Здатність до емпатії не виключає неадекватного прояву емоцій (сміх у трагічнійситуації і под.). Це не є свідченням жорстокості дитини, а виявляє невміння абстрагуватисявід конкретної (на її погляд, смішної) ситуації та передбачити наслідки своїх дій.
Шестирічним першокласникам властиве почуття ревнощів.Дитина ревнує батьків до братика чи сестрички; учителів — до своїх ровесників. Томупедагог повинен бути однаково уважним до всіх дітей. В результаті адекватних дійдорослих школярі позбавляються від егоїстичної любові. З почуттям ревнощів пов’язаназаздрість. Коли учневі здається, що вчитель краще ставиться до інших, виникає заздрість,яка може бути причиною негативних вчинків і навіть жорстокості у ставленні до ровесників[45].
Радість успіху допомагає першокласнику подолатитруднощі. Школярам більше подобаються знання, що вимагають активізації мисленихпроцесів. Навчатися з бажанням дитина буде лише при умові залучення її до різноманітнихвидів діяльності на основі самостійного здобуття знань (проводити досліди, спостереженнята ін.). Навчальна праця, що потребує зусиль, приносить радість і задоволення. Незадоволенняактуальної пізнавальної потреби є причиною негативних емоцій і в кінцевому рахунку- втрати інтересу до школи загалом.
Уже перші кроки шкільного життя потребують відпершокласника досить високого рівня довільної регуляції поведінки. Очевидно, щобагато вольових навичок дитина повинна засвоїти і закріпити ще в дошкільному віці.Навіть при умові оволодіння навичками читання, письма, лічби неуважна, незібрана,неорганізована дитина характеризується поганою підготовленістю до шкільного навчання.Виховання волі слід починати з дошкільного віку, оскільки в цей період актуалізуєтьсяпотреба бути хорошим в очах дорослих.
Гра як провідний вид діяльності дошкільника поступовозамінюється учбовою діяльністю. Проте слід зазначити, що навчальна діяльність шестирічокповноцінно реалізується лише у грі. Серед її форм найбільш ефективними є сюжетно-рольовіігри та ігри з правилами. Прийняття та виконання правил вимагають від першокласниківсвідомого керування своєю поведінкою. Починає діяти механізм підпорядкування мотивів,у процесі гри формуються елементи довільності [8].
Вольова поведінка передбачає домінування мотивів,які йдуть не від безпосередніх спонукань, а зумовлюються свідомо поставленою метою.У вольових вчинках шестирічних дітей велику роль відіграють емоції, що інколи стаютьмотивами соціальної поведінки. Воля і почуття на даному віковому етапі розвиваютьсяв органічній єдності, проте почуття й емоції здатні як сприяти формуванню вольовихнавичок, так і гальмувати утворення останніх.
Для розвитку вольових якостей у першому класі слідвчити дітей планувати свої дії, почавши з відтворення учнем послідовності дій іншоїлюдини (тварини, героя літературного твору тощо) чи їх продовження. В результатіцього учень оволодіває мислительними засобами інших на основі розвитку рефлексіїяк усвідомлення своїх реальних можливостей. Починає формуватися самостійний рефлексивнийдосвід дитини.
Майже всі діти приходять до школи з прагненнямучитися, тобто із позитивною учбовою мотивацією [57, с.80-81]. У перші дні навчаннявони сумлінно ставляться до учбової діяльності, у кожного з них виникає уявленняпро ідеального учня. Проте через деякий час ставлення окремих дітей до школи змінюється,що пов’язано із недосконалістю навчально-виховного процесу, недостатньою активізацієюучіння першокласників, недоліками у розвитку пізнавальних процесів, надмірним захопленнямвправами, спрямованими на формування автоматизованих поведінкових дій.
Мотиви позитивного ставлення до навчання спочаткузумовлюються самою учбовою діяльністю, проте з часом на перший план у детермінаціїучіння виходять соціальні мотиви (статус у середовищі ровесників та ін.).
Таким чином, учбова діяльність шестирічного першокласниката її успішність значною мірою залежать від таких психологічних передумов:
вміння сприйняти навчальну задачу, пов’язане зорієнтуванням на певний спосіб дії. Практика свідчить, що діти 6 років часто невідокремлюють способу від результату і не усвідомлюють його. Вимога виконати роботупевним способом є для них новою складною задачею;
розвиток довільності, що спочатку формується якпідпорядкування дій дитини словесним вказівкам дорослого, і лише згодом переростаєу здатність реалізувати свої наміри. Високий рівень розвитку довільності передбачаєуміння зосереджувати увагу на виконанні певної діяльності, цілеспрямоване запам’ятовуванняматеріалу, списування тексту без помилок тощо;
уміння планувати свої дії та наявність самоконтролюу виконанні учбових завдань (здатності оцінити результати власних дії на основіспіввідношення їх із певним зразком, еталоном);
розвиток пізнавальних процесів;
включення гри в учбову діяльність школярів дляоптимального оволодіння навичками учіння;
гуманізація навчального спілкування та організаціянавчального співробітництва.
Отже, робота з шестирічними дітьми передбачає обов’язковеврахування фізіологічних та психологічних особливостей. Тому, важливим є знанняпсихології шестирічних учнів, закономірностей їхнього розвитку. Також, одне із основнихє впровадження ігрової діяльності як провідної умови організації діяльності в ГПД.1.3 Форма організації ігрової діяльностів режимі ГПД
У контексті теми слід розглянути ГПД, як важливуформу ігрової діяльності, оскільки, група продовженого дня є однією із форм вихованнядітей і допомагає організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчанняі виховання, поєднання навчально-виховної роботи на уроках і в позаурочний час.Ця форма забезпечує, враховуючи вікові особливості першокласників, розумовий, моральний,естетичний, фізичний, духовний розвиток, створює умови для організації продуктивноїпраці, відкриває можливості всебічного виявлення і розвитку індивідуальних, здібностей,запитів та інтересів дітей.
Організація різних видів діяльності учнів тіснопов’язана з наявністю матеріально — технічної бази [43].
Для дітей молодшого шкільного віку бажано створитирізні за функціональним призначенням центри:
центр ігрової діяльності;
пізнавальної діяльності;
центр художньо — творчої діяльності;
центр здоров’я;
центр психологічного розвантаження.
Центр має бути естетично оформлений та відповідативимогам сучасного дизайну. Можна залучити до оформлення приміщення дітей (використатиїхні творчі роботи).
Зокрема, центр ігрової діяльності — сюжетно-рольові,дидактичні, будівельно-конструкторські, настільні, друковані, театралізовані ігрита різноманітна атрибутика для ігор фантазування. В центрі ігрової діяльності створеновелике ігрове поле. Крім того, тут зібрано ігрове обладнання, іграшки, різноманітнуігрову атрибутику та ігрові матеріали. Слід мати набори багато масштабних конструкторів,набори будівельних матеріалів, багатосекційні ширми, макети з фігурками людей, тварин,рослин.
Наступним є центр пізнавальної діяльності — куточки«Цікава математика», «Читайлик», «Науковий»,«Екологічний». У цьому центрі мають бути матеріали для самостійної пізнавально-дослідницькоїдіяльності. Матеріали у центрі постійно оновлюються залежно від змісту навчаннята розвитку дітей. Тут розміщено матеріали з математики, логіки, грамоти, екологічноговиховання, розвитку мовлення, літературний матеріал, а також усе необхідне для дослідів,експериментів. Назву кожного куточка діти придумують самі. Так, куточки цікавоїматематики можна назвати «Математичний клуб», куточок книжки — «Читайлик»тощо.
Також, центр художньо-творчої діяльності — куточкималювання, аплікації, ліплення, конструювання. Тут мають бути столи і стільці, інструменти,різноманітні матеріали. Вчитель контролює видачу та збирання інструментів. Виставкидитячих робіт мають постійно оновлюватися. Дітям надається можливість виставлятисвої роботи на стенді або на полиці для демонстрації батькам, однокласникам, гостям.Виставки робіт для дитини є критерієм формування в дітей самооцінки, стимулом доучасті у складніших проектах.
З більш найважливіших є центр здоров’я. Одним ззавдань шкільного виховання є збереження і зміцнення здоров'я дітей, щоб діти в самостійній діяльності моглитренуватися, виконувати різні види рухів, треба створити спортивний куточок, демати гімнастичну стінку, драбинку, дуги, гойдалки тощо. Також можна створити куточокздоров'я, в якому може бути шкала вимірюваннязросту дітей, різноманітна змінна інформація як берегти здоров'я, екран здоров'я учнів.
Центр психологічного розвантаження — куточок усамітнення,зелений куточок. Для емоційного розвантаження дітей, а також враховуючи потребудітей в усамітненні, необхідно обладнати куточок психологічного розвантаження. Тутпоставити м'яку зручну канапку, зібратим'які іграшки, улюблені дитячі книжки,журнали, магнітофон, матеріали для малювання. Зелений куточок облаштовується дляочищення повітря, утворення сприятливого мікроклімату. Учні допомагатимуть дорослимдоглядати кімнатні рослини, вивчатимуть їх особливості. Поряд з кімнатними рослинамибажано розмістити акваріум, календар природи.
Ознайомлюють дітей в центрах поступово. Щодня даютьдітям змогу налагоджувати свою діяльність в одному куточку з учителем, а далі поступово.Наголошують на правилах поведінки у центрах, прибирання після себе іграшок, матеріалів[8].
Бажано, щоб учитель знайшов місце для діяльностішестирічок в центрах під час групи продовженого дня.
Зокрема, існує ряд вимоги до матеріального забезпеченнята організації центрів, серед яких:
Меблі та обладнання у кімнаті слід розташуватитак, щоб: діти мали змогу рухатися, не наражаючись на небезпеку; мають бути створенікомфортні, зручні місця для усамітнення дітей.
Приміщення має відповідати санітарно-гігієнічнимвимогам. Недостатня освітленість приміщення пригнічує дитину, погано впливає наїї зір та працездатність. Вікна не слід завішувати суцільними шторами, а на підвіконняставити високі вазони.
Усі іграшки, ігри, матеріали, атрибути, предмети-замінникимають бути зосередженні за функціональними ознаками та розміщенні у відповіднихцентрах діяльності.
Матеріали, що використовуються у центрах маютьбути: полі функціональними, тобто використовуватися по різному, залежно від метидіяльності; різноманітними, постійно оновлюватися, видозмінюватися; відповідатисанітарно-гігієнічним вимогам, розташовуватися в доступних для дітей місцях, абидіти могли ними користуватися.
У кожному центрі бажано виділити місце для зберіганнянаочних посібників, методичної літератури, роздаткового матеріалу, виробів та робітучнів.
Ігровий простір організовують таким чином, щобучитель міг спостерігати за діяльністю дітей у всіх центрах.
Для того, щоб години, вільні від виконання домашніхзавдань, були корисні вихованню дітей, вони повинні бути сплановані розумно та цікаво.Значною мірою це залежить від вихователя групи продовженого дня, його вміння зацікавитидітей, цікавим ділом, дати вихід їхній енергії, надати кожному можливість найбільшповно проявити свої здібності, реалізувати себе.
Найбільшу допомогу в цьому вихователю групи продовженогодня може надати гра — постійна і незмінна супутниця дитинства.
Гра як психологічний метод у групі продовженогодня може бути використана як мінімум для вирішення трьох послідовних завдань:
навчити дітей жити в ігровому просторі, цілкомзанурюватися в ігровий світ та ігрові відносини;
навчити бути вільними в ігровому просторі, усвідомлювативласні цінності та налагоджувати стосунки зі сторонніми;
навчити осмислювати ігровий досвід, використовуватигру як інструмент самопізнання та життєвих експериментів.
Спільна діяльність вихователя ГПД й учня, колиїхні цілі збігаються, має результатом плідне засвоєння матеріалу.
Тому, роль гри в організації вільного часу учнівпідвищується у зв'язку з переходом на навчання дітей з 6 років. Вихователь повинензнати ігри, володіти методикою їх проведення, вміти підбирати їх відповідно вікудітей, котрі грають, для досягнення педагогічних цілей.
Виховне значення гри, її різнобічний вплив на розвитокдитини важко переоцінити. Гра органічна для дитячого віку і за вмілого керівництваз боку дорослих здатна творити дива. Лінивого вона може зробити працелюбним, незнайку- знаючим, неумілого — умільцем. Неначе чарівна паличка. Гра може змінити ставленнядітей до того, що здається їм іноді досить звичайним і нецікавим.
Гра допоможе вихователю створити дружний дитячийколектив, підключити до активної діяльності навіть замкнутих дітей. В іграх виховуєтьсядисципліна, діти привчаються до дотримання правил, справедливості, вмінню контролюватисвої вчинки, правильно і об'єктивно оцінювати вчинки інших.
Тому що, ігри для дітей — важливий засіб самовираження,шанс спробувати свої сили. В іграх вихователь зможе краще розпізнати своїх вихованців,їх характер, звички, організаторські здібності, творчі можливості, що дозволитьйому знайти найбільш правильні шляхи впливу на кожного з дітей. І що дуже важливо,ігри зближають вихователя з дітьми, допомагають установити з ним найбільш тіснийконтакт [50].
Ігри бувають різні: сюжетні, копіювальні, рухливі,музичні, дидактичні, пізнавальні та інші. Всі вони потрібні і по-своєму кориснідітям і повинні бути використані вихователем у своїй роботі [20, с.10].
Важливе місце серед них посідають рухливі ігри.Як показали спеціальні психологічні дослідження, 85 % часу, коли учні не сплять,вони проводять у сидячому положенні, а це негативно впливає на їх здоров'я. Рухливіігри — найкращі ліки для дітей від рухливого «голоду» — гіподинамії. Багатоз них існують з незапам'ятних часів і передаються з покоління в покоління. Час вноситьсвої зміни в сюжети життя. Ігри збагачуються, вдосконалюються, створюється безлічускладнених варіантів, але їх рухова основа залишається незмінною. Перевага рухливихігор у тому, що у процесі гри використовують усі види притаманних людині рухів:ходьбу, біг, стрибки, боротьбу, лазіння, метання, кидання і ловлю, вправи з предметами,- і тому є найуніверсальнішим і незамінним засобом фізичного виховання дітей [36].
Характерною рисою рухливих ігор є не тільки багатствоі різноманітність рухів, але й свобода їх застосування в різних ігрових ситуаціях,що створює більші можливості для проявлення ініціативи і творчості. Рухливі ігримають яскраво виражений емоціональний характер. Граючись, дитина відчуває радістьвід фізичного і розумового напруження, необхідного для досягнення цілі.
У вихователів груп продовженого дня більше можливостінавчити дітей багатьом іграм, прищепити любов до них, досягти того, щоб вони твердоувійшли в дитячий побут. Для цього створюються необхідні умови, розкладом передбачаєтьсяспеціальний час. Не слід, звичайно, заняття іграми обмежувати тільки цим часом.Гра повинна органічно ввійти у життя кожного дитячого колективу, вміло поєднуватисьз іншим. Вона доречна в багатьох випадках. Якщо діти втомилися від занять, їм потрібнарозрядка, якщо вони пустують, їх треба заспокоїти [37]. У цих та інших випадкахгра може бути незамінним помічником вихователя. Знання ігор необхідно кожному вихователюгрупи продовженого дня. На семінарах і об'єднаннях вихователям потрібно постійноприділяти увагу вивченню ігор, допомагати один одному. Між учасниками семінару можнарозподілити теми: тихі ігри, загадки, шаради, ребуси, рухливі ігри (групові, командні,змагання-поєдинки, ігри з м'ячем та інші), фокуси, жарти і т.д. Кожен з учасниківобере собі тему, досконало розробить її, добере необхідний практичний матеріал ізапропонує її іншим вихователям. До участі в таких семінарах потрібно обов'язковозалучати вчителів фізичного виховання та музики. Там, де є можливість, потрібностворювати спеціальні курси з ігор на базі районного методичного кабінету.
На допомогу вихователям у проведенні ігор з дітьмиможна залучати старших школярів. З цією метою бажано у школі створити гурток організаторіввеселого дозвілля і об'єднати в ньому учнів 5-8 класів. Керівництво гуртком можнадоручити кому-небудь із старших школярів, а для занять із дітьми залучати всіх,хто може бути в цьому корисний, — вчителів, батьків.
Як відомо, діти — найкращі розповсюджувачі і пропагандистиігор. За передбачуваним плану та розкладом діти приходять до молодших школярів(всі разом або по 2-3 чоловіки) і допомагають вихователям проводити ігри.
Розділ II. Особливості організації ігровоїдіяльності для першокласників в ГПД2.1 Сучасний стан проблеми організаціїігрової діяльност
Згідно теми моє дипломної роботи виникла реальнакартина яка стосується основ організації ігрової діяльності для першокласників вГПД, яким чином використовується гра в умовах ГПД.
У пошуках відповіді ми організували спостереженнязанять в ГПД із першокласниками, на яких застосовувались ігрові форми навчання,у ЗНЗ І-ІІІ ступенів № 1 м. Івано-Франківськ. До того ж різні аспекти використаннягри проявилися в ході інтерв’ювання та анкетування вихователів.
Результати 80 опитуваних вихователів групи продовженогодня показали, що близько 90% вважають, що гра є необхідною складовою роботи з дошкільнятамив умовах ГПД.
Основну роль вихователі ГПД вбачають в тому, щоігри
а) несуть пізнавальне навантаження, до того ж збуджуютьпізнавальні інтереси, бажання вивчати нове (82%);
б) розвивають логічне мислення (61%);
в) допомагають дошкільникам оволодіти певними уміннями(68%);
г) допомагають у ігровій формі вирішувати навчальнізадачі (74%); Поряд з цим, вважаючи гру важливим фактором навчання
д) 62% вихователів вказують на те, що гра повинначастіше використовуватися в роботі з уже вивченим матеріалом.
/>
Рис.2.1 Результати опитування вихователів
Саме тому, як свідчать результати спостережень,ігри частіше використовуються вихователями на етапах удосконалення та практичногозастосування певних навичок дітей. Таку обмеженість функціональних можливостей грив умовах ГПД ми пояснюємо незнанням вихователями основних способів та прийомів організаціїігрової діяльності на етапах ознайомлення з новими знаннями щодо способів окремихдій та оволодіння уміннями на початковому етапі.
Наступною проблемою, з якою стикаються вихователіпри використанні гри, є обмеженість в часі на заняттях та чимала наповнюваністьгруп. Такі труднощі вказують знову на неуміле застосування ігрових прийомів, томущо за правильного підходу до організації гри названі фактори не мають суттєвогозначення.
У процесі спостереження та аналізу в групі продовженогодня ми визначили типовим недоліком у проведенні ігор порушення взаємозв'язків міжїї структурними компонентами. Якщо баланс не витримує, то через перевагу дидактичнихвимог гра згасає, заняття перетворюється у набір завдань та вправ. В інших випадках,коли переважає захоплення ігровим сюжетом, втрачаються основні навчально-виховнізавдання. Поряд із відсутністю умілого використання прийомів поєднання ігрової танавчальної діяльності, вихователь нерідко демонструє незнання відмінностей між гроюта різними завданнями розважального характеру.
Аналіз практики, вивчення досвіду роботи вихователівгруп продовженого дня слід виділяти найбільш суттєві та оптимальні прийоми організаціїгри. Коротко охарактеризуємо їх:
1) Безперечно, одним із найважливіших моментіву проведені є вступ у ігрову ситуацію. Якщо вихователь враховує природні механізмиігрової діяльності дітей, де максимально виявляється їх самостійність, добровільність,свобода вибору, ініціатива, створюються належні умови для специфічного ігровогостану шестирічного першокласника, то діти включаються не лише у гру, а в ігровутворчість. Тут ми маємо на увазі не такі ігрові прийоми, які традиційно спрямовують(супроводжують) дитину до «правильної відповіді», а такі ігри, які створюютьумови для творчості, пошуку, евристичних знахідок. Кращі зразки використання ігорна заняттях в умовах ГПД показують для того, щоб зацікавити дітей грою, початокмає бути емоційним, стимулюючим бажання школярів грати, але поряд з тим — лаконічним,чітким, зрозумілим. Важливого значення надається зовнішньому оформленню гри, ігровоюматеріалу. Місце для гри повинно бути художньо оформлене у відповідності до естетичнихвимог. Але разом з тим наочний матеріал не повинен бути надто яскравим, щоб не відволікатиі до того нестійку увагу шестирічок. Оскільки вихователеві часто бракує часу, засобівдля виготовлення необхідного обладнання до гри, в та тих випадках використовуютьмагнітну дошку з набором аплікацій, літер, цифр, фланелеграф («Чудо-дерево»,«Чарівний будиночок» тощо) Такі статичні та мобільні засоби наочностіможуть використовуватися неодноразово. До того ж, зважаючи на те, що дитина у грідіє в уявній ситуації, зовнішня атрибутика особливо важлива переважно на початкугри. Вважаємо, що інтерес до ігрової діяльності у дітей може збуджуватись і назвоюгри («Загадковий зоопарк», «Політ до зірок» і т.д.), і іменемказкового героя (гостя), і елементами пошуку, сюрпризами у характері постановкизавдань, і спеціально створеною ситуацією, що стимулює до ігрових дій, прийомамижеребкування, розігруванням фактів тощо.
По-друге, позитивний досвід використання ігор сюжетно-рольовогохарактеру вказує на необхідність чіткого розмежування ролей між учасниками гри,визначення позицій вихователя в даному аспекті.
Наявність ролі для дитини стимулює її до активноїучасті. Найбільш вдалими заняттями з використанням гри були тоді, коли виховательобміркував не тільки рольову діяльність дітей, але й способи управління такою діяльністю.При цьому на допомогу приходили засоби зворотнього зв’язку (сигнальні карточки,розрізні літери, цифри тощо), а також уміле залучення до гри відомих і невідомихдітям казкових героїв (використовується ефект новизни — а хто такий Бурмилко?) Частодіти пасивно спостерігають за діями книжкових персонажів. Щоб уникнути цього, виховательніби “оживлював іграшку" звертався до неї як до живої істоти, вказував на помилки,якщо діалог відбувався між дитиною та персонажем. До того ж, як підтверджують результатиспостережень ігрових занять в ГПД, діти, навчаючи некмітливих літературних героїв,переживають велике задоволення від можливості поділитися своїми уміннями та знаннямиз іншими. Таким чином, виховується стійка потреба постійно поповнювати свої знанняй навички. Дитина поступово усвідомлює свої уміння як соціальне значущу цінність,а себе-як соціальне значущу особистість.3 тією ж метою роль літературного героявихователі іноді доручали дитині, яка повинна обґрунтувати виконання свого завдання,довести правильність своїх дій і тим самим продемонструвати початкові навички самоконтролю.
По-третє, з найбільшою ефективністю проходили заняття,якщо вихователь у роботі з дітьми враховував їх вікові особливості. Спостерігалося,що дітей шести річного віку більше захоплює сама ігрова дія (маніпуляції з іграшками,з яскравим дидактичним матеріалом, розмаїття рухів), казковий сюжет гри, але в меншіймірі їх цікавить результат гри. Шестирічки частіше переживають за перемогу чи поразкусвоєї команди. Особливої уваги є даному аспекті потребують ігри-змагання. Психологизазначають, що діти з малорухливим типом нервової системи за умови тривалого емоційногонапруження, що характерне іграм-змаганням, легко розгублюються, соромляться і якнаслідок цього — часто помиляються, що викликає розчарування та невпевненість усвоїх силах. А діти з рухливим типом нервової системи в та тих іграх, навпаки, показуютьвищі результати, ніж при звичайних формах проведення занять. За нашими спостереженнями,успішне використання гри-змагання переважно забезпечується точним та продуманимпідбором представників команд за особливостями їх типу нервової системи.
По-четверте, ми визначили що певне значення дляуспішного здійснення навчально-ігрового процесу має особливий стиль стосунків міждітьми та вихователям, емоційний підйом, мажорність тону організатора, його включеністьу гру.
Особливо важливим для вихователя ГПД є вимога непорушувати гру різними зауваженнями дидактичними вимогами. Дисципліна в процесіігрової діяльності підтримується, в основному, правилами гри, чіткістю виконанняролей, завчасно продуманими прийомами, що коректують ігрові дії учасників. Виправдовуютьсебе і своєчасна оцінка ігрових дій учасників та їх здобутків, створення ситуаційпереживання успіху. Включення вихователя у навчально-ігрову діяльність частіше напартнерських позиціях забезпечує необхідну ефективність у роботі зі старшими дошкільниками.
По-п'яте, результати аналізу спостереження занятьпоказують, що успішність організації гри значною мірою обумовлюється чіткістю тасвоєчасністю підбиття її підсумків. Завершальний етап гри відіграв значення щодозабезпечення поступового переходу від інтересу до безпосередньо ігрової діяльності,до навчального матеріалу, без якого гра неможлива. Тому, підсумовуючи роботу, особливийакцент варто ставити не стільки на виконанні дітьми завдань ігрової діяльності,як допомогти дітям усвідомлювати дидактичні задачі певної навчальної гри. Спостереженнязанять ГПД з шестирічними першокласниками переконали нас у тому, що необхідно допомогтидітям зрозуміти, як правильне, безпомилкове, швидке виконання завдань впливає науспіх у грі в цілому. Вони повинні переконатися, що до гри вони чогось не вміли,а по завершенню її навчилися це робити. Підбиття підсумків ігрової діяльності шестирічокробить вихователь, до того ж використовує різні види заохочувань (призи, вимпелпереможця, емблеми тощо) Але разом з тим, шестирічки найбільше задоволення одержуютьвід процесу самої гри.
Підсумовуючи результати проведеного сучасного педагогічногодосвіду використанню ігор в організації діяльності в умовах ГПД, з усією впевненістюстверджуємо, що гра визначається важливим фактором озброєні першокласників певнимиуміннями, навичками, знаннями та достатньо активно використовується вихователямидля підготовки до уроків. Поряд з цим, констатуємо той факт, що використання ігровоїформи на заняттях в групі продовженого дня має обмежений характер, відсутня певнасистема у проведенні ігор на різних етапах формування певних умінь в цілому та орфоепічнихнавичок зокрема.
Вважаємо, що пояснюються визначені недоліки такимипричинами:
1. Вихователь не володіє достатнім об'ємом знаньщодо специфіки, структури та функцій дидактичної гри.
2. Виходячи з цього, переважна більшість вихователівне володіє належним чином методикою організації та проведення ігор
3. Вихователі груп не достатньо орієнтуються вдиференціації навчальних та ігрових задач та в динаміці їх розвитку.
4. У вихователів ГПД переважно не сформована готовністьвикористовувати ігри на різних етапах розвитку мовленнєвої особистості першокласників.
Таким чином, результати проведеного аналізу сучасногостану використання гри у процесі ігрової діяльності для першокласників в ГПД засвідчуютьнеобхідність розробки рекомендацій для вихователів, проведення тренінгів-семінарівз метою засвоєння ними теоретико-практичних аспектів ефективного використання системиігор у процесі розвитку особистості дитини.2.2 Впровадження ефективних видів ігровоїдіяльності для першокласників в умовах ГПД
Виходячи з дослідження, ми пропонуємо певні рекомендації,щодо впровадження ефективних видів ігрової діяльності. Оскільки, вихователь повинензнати ігри, володіти методикою їх проведення, вміти підбирати їх відповідно вікудітей, котрі грають, для досягнення педагогічних цілей. Ось ці години, котрі вільнівід виконання домашніх завдань, повинні бути заповнені розумно, цікаво, щоб вонибули корисні вихованню дітей. Звичайно, значною мірою це залежить від вихователягрупи продовженого дня, його вміння зацікавити дітей, цікавим ділом, дати вихідїхній енергії, надати кожному можливість найбільш повно проявити свої здібності,реалізувати себе. Адже, група продовженого дня є однією із форм виховання дітейі допомагає організувати найсприятливіші умови для їхнього відпочинку, навчанняі виховання, поєднання навчально-виховної роботи на уроках і в позаурочний час.Вона забезпечує, враховуючи вікові особливості, їхній розумовий, моральний, естетичний,фізичний, духовний розвиток, створює умови для організації продуктивної праці, відкриваєможливості всебічного виявлення і розвитку індивідуальних, здібностей, запитів таінтересів дітей.
Успішна робота продовженого дня залежить не тількивід того, наскільки цілеспрямовано спланована робота, але й наскільки правильноорганізований у ній режим. Від раціонального, з точки зору педагогічної і гігієнічноїпобудови, режиму залежить підвищення успішності, збереження достатньої працездатностіі попередження втомлюваності учнів. Дотримання упродовж тривалого часу правильногорежиму сприяє зміцненню здоров'я, створює життєрадісний настрій і підвищує працездатністьшколярів. Неухильне дотримання режиму виховує в учнів такі цінні якості як дисциплінованість,акуратність, організованість.
Правильне чергування в режимі дня праці і відпочинкув свою чергу сприяє збереженню в дітей найвищої працездатності.
Найбільшу допомогу в цьому вихователю групи продовженогодня може надати ігрова діяльність — постійна і незмінна супутниця дитинства.
Таким чином, можна сказати, що ігрова діяльність — це особлива сфера людської активності,в якій особистість не має на меті нічого, крім отримання задоволення від проявуфізичних та духовних сил.
Природа створила дитячі ігри для всебічної підготовкидо життя, тому вони мають генетичний зв'язок із усіма видами діяльності людини іє специфічною дитячою формою пізнання, праці, спілкування, мистецтва та спорту.
Звідси і назва ігор: пізнавальні, інтелектуальні,будівельні, музичні, художні, спортивні; ґра-праця, гра-спілкування, гра-драматизаціятощо.
Зазвичай розрізняють два основні типи ігор:
ігри з фіксованими, відкритими правилами;
ігри з прихованими правилами.
Прикладом ігор першого типу є більшістьдидактичних, пізнавальних та рухливих ігор, сюди також належать розвивальні інтелектуальні,музичні ігри, ігри-забави, атракціони. До другого типу належать сюжетно-рольовіігри. Правила в них існують приховано. Вони — у нормах поведінки відтворюваних героїв:лікар сам собі не ставить градусник, пасажир не літає у кабіні льотчика.
Розглянемо у загальних рисах характерні особливостітипів ігор (за класифікацією О.С. Газмана).
1. Рухливі ігри— найважливішийзасіб фізичного виховання дітей дошкільного та особливо шкільного віку. Вони завждивимагають від тих, хто грає, активних рухливих дій, що спрямовані на досягненняумовної мети, що зазначена в правилах.
Перевага рухливих ігор у тому, що у процесі гривикористовують усі види притаманних людині рухів: ходьбу, біг, стрибки, боротьбу,лазіння, метання, кидання і ловлю, вправи з предметами, — і тому є найуніверсальнішимі незамінним засобом фізичного виховання дітей. Це такі ігри як «ведмідь ідіти», «коники», «ящірка» (див. додаток А)
Характерною рисою рухливих ігор є не тільки багатствоі різноманітність рухів, але й свобода їх застосування в різних ігрових ситуаціях,що створює більші можливості для проявлення ініціативи і творчості. Рухливі ігримають яскраво виражений емоціональний характер. Граючись, дитина відчуває радістьвід фізичного і розумового напруження, необхідного для досягнення цілі.
Спеціалісти відзначають, що основні особливостірухливих ігор школярів — це їх змагальний, творчий, колективний характер. В нихвиявляється вміння діяти за команду в умовах, що безперервно змінюються.
Величезне значення мають рухливі ігри в моральномувихованні. Вони розвивають почуття товариської солідарності, взаємодопомоги, відповідальностіза дії друга.
2. Сюжетно-рольові ігри(іноді їх називають сюжетними) займають особливе місце в моральному вихованнідитини. Вони мають здебільшого колективний характер, тому що відбивають відносиниу суспільстві. Поділяють їх на рольові, режисерські, ігри-драматизації.
Сюжет можуть мати театралізовані дитячі свята,карнавали, будівельно-конструкторські ігри та ігри з елементами праці.
У цих іграх на основі життєвих або художніх враженьвільно і самостійно відтворюються соціальні відносини та матеріальні об'єкти аборозігруються фантастичні ситуації, що не мають поки що аналогу в житті.
Основні компоненти рольової гри — тема, зміст, уявна ситуація, сюжет та роль.
У теперішній час з'явилися і все активніше використовуютьсяу навчанні комп'ютерні ігри.
3. Комп'ютерні ігримають перевагу перед іншими формами ігор: вони наочно демонструють рольовіспособи вирішення ігрових завдань, наприклад, у динаміці подають результати спільнихдій та спілкування персонажів, їх емоційні реакції під час успіху або невдачі, щов житті складно уявити.
Взірцем таких ігор можуть бути народні казки тафольклорні твори. В них діти набувають досвіду моральної поведінки в найрізноманітнішихумовах життя.
Такі ігри допомагають уникати штампів та стандартівпід час оцінювання поведінки різних персонажів у різних ситуаціях. Діти засвоюютьпрактично засоби комунікації, способи спілкування та висловлення емоцій.
Всі комп'ютерні програми для дітей повинні бутипозитивно морально спрямованими, містити нові елементи, але не в якому разі не повиннібути агресивними та жорстокими.
Зупинимося детальніше на розгляді так званих дидактичнихабо навчальних ігор.
4. Дидактичні ігри (див. додаток Г) розрізняються за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю дітей, ігровимидіями та правилами, організацією та взаємовідносинами дітей, за роллю викладача.Перераховані ознаки притаманні всім іграм, але в одних більш чітко виступають одні,а в інших — інші.
В різних збірниках зазначено більше, ніж 500 дидактичнихігор, але чітка класифікація ігор за видами відсутня. Досить часто ігри співвідносятьсязі змістом навчання та виховання. У цій класифікації можна виокремити наступні типиігор:
ігри щодо сенсорного виховання;
словесні ігри;
ігри щодо ознайомлення з природою;
ігри щодо формування математичних уявлень тощо.
Іноді ігри співвідносяться із матеріалом:
ігри з дидактичними іграшками;
настільно-друковані ігри;
словесні ігри;.
псевдосюжетні ігри.
Така класифікація підкреслює їх спрямованість нанавчання, пізнавальну діяльність дітей, але не розкриває достатньою мірою основидидактичної гри — особливостей ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігровихдій та правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя.
Умовно можна виділити декілька типів дидактичнихігор, що згруповані за видом діяльності учнів:
і гри-мандрівки;
ігри-доручення;
ігри-загадки;
ігри-бесіди (ігри-діалоги).
Ігри-мандрівкиподібнідо казок, їх розвитку, чудес. Гра-мандрівка відображає реальні факти або події,але зазвичай розкриває все незвичайно: просте — через загадкове, складне — черезпереборне, необхідне — через цікаве. Все це відбувається в процесі гри, в ігровихдіях, стає близьким дитині, радує її. Мета гри-мандрівки — посилити враження, надатипізнавальному змісту трошки казкової незвичності, звернути увагу дітей на те, щознаходиться поряд, але не береться ними до уваги. Ігри-мандрівки загострюють увагу,спостережливість, усвідомлення ігрових завдань, полегшують переборювання складностейта досягнення успіху.
Ігри-мандрівки завжди дуже романтичні. Саме цевикликає інтерес та активну участь у розвитку сюжету гри, збагачення ігрових дій,прагнення оволодіти правилами гри та отримати результат — вирішити завдання, щосьдізнатися, чомусь навчитися.
Роль педагога у грі складна, потребує знань, готовностівідповісти на питання дітей, граючи з ними, проводити процес навчання непомітно.
Гра-мандрівка — гра дії, думки, почуттів дитини,форма задоволення його потреб у знаннях. У назві гри, формулюванні ігрового завданняповинні бути «кличні слова», що викликають інтерес у дітей, активну ігровудіяльність. У грі-мандрівці використовуються різні способи діяльності: постановказавдань, пояснення способів їх вирішення, іноді розробка маршрутів мандрівки, поетапневирішення завдань, радість від їх вирішення, змістовний відпочинок.
До складу гри-мандрівки іноді входять пісні, загадки,подарунки та багато іншого.
Ігри-мандрівки іноді неправильно ототожнюютьсяз екскурсіями. Суттєва різниця їх полягає в тому, що екскурсія — форма прямого навчаннята різновид занять. Метою екскурсії частіше всього є ознайомлення з чим-небудь,що потребує безпосереднього спостереження, порівняння з уже відомим.
Іноді гру-мандрівку ототожнюють з прогулянкою.Але прогулянка частіше за все має оздоровчу мету. Пізнавальний зміст може бути іна прогулянці, але він є не основним, а супроводжуючим.
Ігри-доручення мають ті самі структурні елементи,що і ігри-мандрівки, але за змістом вони простіші, а за тривалістю — коротші. Вїх основі знаходяться дії з предметами, іграшками, словесні доручення. Ігрове завданнята ігрові дії в них засновані на пропозиції щось зробити:
«Допоможи Буратіно розставити розділові знаки»;
«Перевір у Незнайки домашнє завдання»тощо.
Ігри-пропозиціїзазвичайпочинаються зі слів або питань: «Що було б. »; «Що б я зробив.»; «Ким би я хотів бути і чому?»; «Кого б обрав своїм другом?»тощо.
Іноді початком такої гри є картинка.
Дидактичний зміст гри полягає в тому, що переддітьми ставиться завдання і створюється ситуація, що потребує усвідомлення наступноїдії. Ігрове завдання знаходиться у самій назві. Ігрові дії визначаються завданнямта потребують від дітей доцільної передбачуваної дії відповідно до поставлених умовабо обставин, що будуть створені.
Діти висловлюють констатуючі або узагальнено-доказовіприпущення.
Ці ігри вимагають вміння співвіднести знання обставин,встановлення причинних зв'язків.
В них міститься також і змагальний елемент:«Хто швидше зрозуміє?»
Ігри-загадки. Виникли загадки дуже давно.Вони були створені самим народом, входили до обрядів, ритуалів, свят. Вони використовувалисьдля перевірки знань, винахідливості. В цьому і полягає очевидна педагогічна спрямованістьта популярність загадок, як розумної розваги.
Основною ознакою загадки є хитромудрий опис, якийнеобхідно розшифрувати (відгадати та довести). Опис цей лаконічно і нерідко оформлюєтьсяу вигляді питання або завершується ним. Особливістю загадок є логічне завдання.Способи побудови логічних завдань різноманітні, але всі вони активізують розумовудіяльність дитини. Дітям подобаються ігри-загадки. Необхідність порівнювати, пригадувати,думати, здогадуватися дають радість розумової праці. Розгадування загадок розвиваєздібність до аналізу, узагальненню, формує вміння розмірковувати, робити висновки,умовиводи.
Ігри-бесіди (ігри-діалоги). В основі гри-бесіди знаходиться спілкування педагога з дітьми, дітей з педагогомта дітей один з одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання таігрової діяльності дітей. Під час гри-бесіди вихователь часто діє не від себе, авід близького дітям персонажа і тим самим не тільки зберігає ігрове спілкування,але й посилює радість його, бажання повторити гру. Але гра-бесіда приховує в собінебезпеку посилення прийомів прямого навчання.
Навчально-виховне значення полягає у змісті сюжету- теми гри, у збудженні цікавості до тих або інших аспектів об'єкта вивчання, щовідбивається у грі. Пізнавальний зміст гри не знаходиться «на поверхні»:його необхідно знайти, добути, зробити відкриття і в результаті щось дізнатися.
Цінність гри-бесіди полягає в тому, що вона висуваєвимоги до активізації емоційно-розумових процесів: єдності слова, дії, думки тауяви дітей. Гра-бесіда виховує вміння слухати і чути питання вчителя, питання тавідповіді дітей, вміння сконцентрувати увагу на змісті розмови, додати до сказаного,висловити засудження. Все це характеризує активний пошук розв'язання поставленогоігрового завдання.
Велике значення має вміння брати участь у бесіді,що характеризує рівень вихованості.
Основним засобом гри-бесіди є слово, словеснийобраз, вступна розповідь про щось. Результатом гри є задоволення, отримане дітьми.
Переліченими типами ігор не вичерпується, звичайно,весь спектр можливих ігрових методик. Але на практиці найчастіше використовуютьсязазначені ігри — або у «чистому» вигляді, або в сполученні з іншими видамиігор: рухливими, сюжетно-рольовими тощо.
Дидактична гра (див. додаток Г) — явище складне,але в ній виразно виявляється структура, тобто основні елементи, що характеризуютьгру як форму навчання та ігрову діяльність одночасно.
Один із основних елементів гри — дидактичне завдання,яке визначається метою навчального і виховного впливів. Пізнавальний зміст беретьсязі шкільної програми. Наявність дидактичного завдання або декількох завдань підкреслюєнавчальний характер гри, спрямованість навчального змісту на процеси пізнавальноїдіяльності дітей. Дидактичне завдання визначається вихователем і відбиває його навчальнудіяльність.
Структурним елементом є ігрове завдання, що виконуєтьсядітьми під час ігрової діяльності. Два завдання — дидактичне та ігрове — відображаютьвзаємозв'язок навчання та гри. На відміну від прямої постановки дидактичного завданняна заняттях в дидактичній грі вона здійснюється через ігрове завдання, визначаєігрові дії, стає завданням самої дитини, збуджує бажання та необхідність розв'язанняйого, активізує ігрові дії.
Одним із складових елементів дидактичної гри єправила гри, їх зміст та спрямованість обумовлені спільними завданнями формуванняособистості дитини та колективу дітей, пізнавальним змістом, ігровими завданнямита ігровими діями в їх розвитку та збагаченні. У дидактичній грі правила є заданими.Використовуючи правила, педагог управляє грою, процесами пізнавальної діяльності,поведінкою дітей.
Правила гри мають навчальний, організаційний, формувальнийхарактер, частіше всього вони різнобічно поєднуються між собою. Навчальні правиладопомагають розкрити для дітей, що і як необхідно робити, вони співвідносяться зігровими діями, розкривають спосіб їх дій. Правила організують пізнавальну діяльністьдітей: щось роздивитися, подумати, порівняти, знайти спосіб розв'язання поставленогогрою завдання. Організуючі правила визначають порядок, послідовність ігрових дійта взаємовідносин дітей. У грі формуються ігрові та реальні стосунки між дітьми.Стосунки між дітьми визначаються рольовими відношеннями.
Правила гри повинні бути спрямовані на вихованняпозитивних ігрових стосунків.
Також, можна розглянути класифікацію гри за К.Гросу:
1) експериментальні („ігри звичайних функцій”).До них належать сенсорні, моторні, інтелектуальні, афективні ігри, вправи для формуванняволі. На думку Гроса, у своїй основі ці ігри мають інстинкти, що забезпечують функціонуванняорганізму як цілісного утворення і визначають зміст ігор;
2) спеціальні („ігри спеціальних функцій”). Доцієї групи належать ігри, під час яких розвиваються необхідні для використання врізних сферах життя (суспільного, сімейного) часткові здібності, їх поділяють заінстинктами, які в дітей проявляються і вдосконалюються.
А відомий німецький психолог Вільям Штерн (1871- 1938) класифікував ігри на індивідуальні (за задумом дитини) та соціальні (спільніз іншими). При цьому він спирався на вихідне положення своєї теорії конвергенціїпро необхідність розвивати внутрішні сили дитини, її здібності й одночасно враховувативплив середовища, в якому вона перебуває. На його погляд, зовнішній фактор (соціальнеоточення) дає лише матеріал для гри, вибір якої дитина здійснює інстинктивно.
А швейцарський психолог Ж. Піаже виокремлював іншівиди ігор:
ігри-вправи (виникають у перші місяці життя дитини);
символічні ігри (найпоширеніші ігри дітей вікомвід двох до чотирьох років);
ігри за правилами (ігри дітей від семи до дванадцятироків).
Більш детальну класифікацію ігор запропонуваласучасна американська дослідниця Кафін Гарвей, поділивши їх на:
ігри з рухами і взаємодією (Див. додаток А) (відображаютьнадлишок енергії та емоційний настрій дітей);
ігри з предметами (починаються з маніпуляції, далі- практика і тренування до повного вдосконалення);
мовні ігри (створення дітьми римованих творів,які не мають точного смислового змісту, пісеньок, лічилок, приказок, жартів тощо):
ігри із соціальним матеріалом („драматичні” або„тематичні”). Організовують їх діти самостійно, розвивають за власним задумом. Якправило, ці ігри мають персонажів двох типів: стереотипних (мама, лікар та ін.)і тих, що змінюються;
гри за правилами, заданими дорослими;
ритуальні ігри (засновані на рухах, ігрових предметах,мові, соціальній умовності).
Узявши за основу класифікації ігор психологічніпринципи, російський педагог П. Лесгафт виокремив сімейні („"імітаційні”) ігри,в яких діти дошкільною віку повторюють те, що бачать у навколишньому житті, та шкільніігри, які мають певну форму, конкретну мету і правила.
Загальну класифікацію ігор збагачує обґрунтуванняС. Русовою народних ігор як прадавнього засобу виховання і навчання дітей, нескінченногоджерела духовних сил, патріотичних почуттів, формування характеру і світогляду дітей.Ці ігри прилучають дітей до народної мудрості, досвіду поколінь. До цього часу вонине мають наукової класифікації і використовуються для розвитку мовлення дітей, ознайомленняз природою, життям і працею дорослих тощо.
Класифікація С. Новосьолової, маючи у своїй основіорганізаційно-функціональне джерело ігор, розрізняє:
1) самостійні ігри (виникають з ініціативи дітей):
ігри-експериментування;
сюжетні ігри (сюжетно-відображувальні, сюжетно-рольові,режисерські, театралізовані);
2) ігри, що виникають з ініціативи дорослого, якийвикористовує їх з освітньою та виховною метою:
навчальні ігри (дидактичні, сюжетно-дидактичні,рухливі)
розважальні ігри (ігри-забави, ігри-розваги, інтелектуальні,святково — карнавальні, театрально-постановні);
3) ігри, що мають своїм джерелом історичні традиціїетносу (народні).
Такі ігри можуть виникати з ініціативи дорослого,старших дітей.
Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такоюкласифікацією ігор (за Кудикіною Н.В.):
1. Творчі ігри. До них належать режисерські, сюжетно-рольові(сімейні, побутові, суспільні), будівельне-конструкційні, ігри на теми літературнихтворів (драматизації, інсценування).
2. Ігри за правилами. Цю групу утворюють рухливі(великої, середньої, малої рухливості: сюжетні, ігри з предметами: з переважаннямосновного руху: бігу, стрибків тощо; ігри-естафети) та дидактичні ігри (словесні,з іграшками, настільно-друковані).
Окрему групу становлять народні ігри (забави, рухлива,дидактичні, обрядові).
Кожна класифікація є досить умовною і не вичерпуєвсього різноманіття ігор. Тому, вихователь групи продовженого дня повинен орієнтуватисяна такі види ігор, повинен володіти методикою їх проведення, підбирати їх для досягненняпевних виховних, навчальних цілей.
Висновки
Групи продовженого дня за своєю ідеєю — дуже ціннаформа виховання. Саме тут створюються сприятливі умови для того постійного духовногоспілкування вихователя і дітей, без якого немислиме виховання емоційної культури",- говорив В.О. Сухомлинський. Діяльність груп продовженого дня відкриває широкіможливості для надання кваліфікованої допомоги учням у виконанні навчальних завдань,усуненні прогалин у знаннях, створює сприятливі умови для задоволення різноманітнихінтересів учнів, організації дозвілля вихованців, проведення позакласних заходів.
Розглядаючи вищезгадані завдання дипломної роботи,можна прийти до висновку, що потреба організації ігрової діяльності для першокласниківв умовах ГПД є обов’язковою. Для дитини особлива цінність гри полягає не тількив тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання,а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в шестирічномувіці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, щоіснує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормамиспілкування з оточенням — із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок ізвичок культурної поведінки.
Відомі освітяни минулого та сучасні вчені — О.В.Духнович, К.Д. Ушинський, П.П. Блонський, Г.Г. Ващенко, Б.Д. Грінченко, І.М. Стешенко,С.Ф. Русова, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, С.Т. Шацький, Я.Ф. Чепіга, О.Я.Савченко, О.В. Сухомлинська, В.Ф. Паламарчук, Н.М. Бібік, Н.І. Непомняща та ін.дають високу оцінку педагогічним функціям ігрової діяльності. Ігрова діяльністьхарактеризується багатовимірністю впливу на формування особистості — з нею пов'язуєтьсятрансформація психічних процесів, удосконалення пізнавальної діяльності, розвитоксоціальних якостей і форм поведінки, здатності дитини до творчості. Як свідчатьостанні наукові дослідження, гра тісно пов'язана з розвитком базових засад особистості- вона є такою формою творчості, яка реалізує здібності і потреби людини. Означенічинники мають враховуватися у визначенні розвивально-виховного впливу гри, її функційу навчально-виховному процесі групи продовженого дня.
Ігри дуже різняться між собою змістом, ігровимидіями, правилами, результатами, роллю матеріальних умов їх проведення тощо. Це викликаєнеобхідність класифікації ігор і розробки диференційованої методики керівництварізними видами ігрової діяльності шестирічних першокласників.
Між грою та іншими видами дитячої діяльності немаєчіткої межі. Вона, спонтанно інтегруючись із комунікативною, інтелектуальною, творчою,трудовою, спортивною, дозвіллєвою та іншими видами діяльності, поступово змінюється,і разом із змінами гри змінюється, дорослішає дитина. Це зумовлює необхідність посиленняуваги до трансформації гри в організації ігрової діяльності в групі продовженогодня.
У дослідженні ми акцентуємо увагу на педагогічномукерівництві ігровою діяльністю насамперед у режимі ГПД, в якому є об'єктивні передумовидля самоініціативної гри, яка необхідна для ефективного соціального розвитку особистості.
Згідно нашого спостереження, можна зробити висновки,що вихователі груп продовженого дня не знають основних способів та прийомів організаціїігрової діяльності. Тому, ми розробили певні рекомендації, щодо впровадження ефективнихвидів ігрової діяльності.
На мою думку, вихователям груп продовженого дняслід поглибити свої знання з методики використання гри у режимі роботи ГПД черезорганізацію різноманітних регіональних семінарів, конференцій з цієї проблеми.
Крім цього, при обласних інститутах післядипломноїосвіти вчителям та вихователям груп продовженого дня слід було б запровадити спеціальнікурси лекцій, практичних занять з освоєння методики впровадження нетрадиційних форму практику роботи школи з метою підвищення результативності засвоєння матеріалу.
Список використаних джерел
1. Ануфрієва Н.М., Малиновська Н.М. Про готовність дошколи/ Н.М. Ануфрієва, Н.М. Малиновська // Початкова школа. ─ 1988. ─№ 7. ─ С.55-56.
2. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательногопроцесса. /Ю.К. Бабанський // М.: Просвещение, 1982. — С.145-159.
3. Бабкина Н.В. Использование развивающих игр иупражнений в учебном процессе /Н.В. Бабкина // Начальная школа. — 1998. — №4. — С.11-18.
4. Баранов С.П. и др. Педагогика: Учеб. пособие дляпед. уч-щ по спец. № 2001 “Преподование в нач. класах общеобразоват. шк. ”/С.П.Баранов Л.Р. Болотина, В.А. Сластенин. ─ 2-е изд., перераб. ─ М.:Просвещение, 1987. ─ 368 с
5. Бардин К.В. Как научить детей учиться/К.В. Бардин//: Кн. для учителя. ─ 2-е изд., перераб. и доп. ─ М.: Просвещение,1987. ─ 112 с.
6. Бартлетт Ф. Психика человека в труде и игре. /Ф.Бартлетт // Пер. С англ.М., АПН РСФСР, 1959. — 144с.
7. Беруких М.М., Ефимова С.П. Ребенок идет в школу:Знаете ли вы своего ребенка? /М.М. Беруких, С.П. Ефимова // — М.: Академия, 1996.- 125 с.
8. Большакова І. Ігротека для першокласників /І.Большакова //. — Палітра педагога, 2005, — №1.
9. Бутрім В. Сюжетно-рольові ігри на уроках навчанняграмоти /В. Бутрім // Початкова освіта. — 2001. — Жовтень, №37. — С10-11.
10. Буцкіна С.В. Формування мотиваційної готовностідітей 6-7 років до навчання в школі/С.В. Буцкіна // Практична психологія тасоціальна робота. — 2001. — №5. — С.16-19.
11. Валлон А. Психическое развитие ребенка /А. Валлон//. — М.: Просвещение, 1967. — 224 с.
12. Варзацька Л.О. Гра як засіб пізнання /Л.О.Варзацька // Поч. школа. — 1988. — №12. — С.34-35.
13. Васьківська С.В. Навчати вчитися, або як допомагатимолодшому школяреві у навчанні/С.В. Васьківська // Початкова школа. ─1994. ─ № 6. ─ С.10-12.
14. Вікова психологія/за ред.Г.С. Костюка. ─ К.:Рад. шк., 1976. ─272 с.
15. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб./О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. ─ К.:Просвіта, 2001. ─ 416 с.
16. Выготский Л.С. Игра и ее роль в психологии развитияребенка/Л.С. Выготский // Вопросы психологии. — 1966. — №6. — С.64-76.
17. Выготский Л.С. Развитие психических функций/Л.С.Выготский //. — М.: Педагогика, 1960. — 214 с.
18. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. /В.В.Давыдов // — М.: Просвещение, 1986. — 220 с.
19. Демин М.В. Природа деятельности. / М.В. Демин // — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 168 с.
20. Дідух М.В. Ігрові прийоми навчання читати/М.В.Дідух // Початкова школа. — 1991. — №1. — С.10-13.
21. Дидактика современной школы: Пособие для учителей /Б.С. Кобзарь, Г.Ф. Кумарина, Ю.А. Кусый и др. Под. ред. В.А. Онищука. ─К.: Рад. шк., 1987. ─351 с.
22. Дубогай О.Д. Моніторинг оздоровчо-виховного процесумолодших школярів. /О.Д. Дубогай // — К, 2000.
23. Забашина Н.О. Виховна робота в групі продовженогодня в 1 — 4 класах. /Н.О. Забашина // — К.: Веселка, 2009. — 125с.
24. Збірник статей до спецкурсу “Індивідуалізаціянавчання дітей молодшого шкільного віку”. — К.: Всеукраїнський фонд “Крок закроком", 2000. — 70 с.
25. Зінченко Н. Емоційне стимулюваннянавчально-пізнавальних потреб школяра /Н. Зінченко // Початкова школа. — 1999.- №10
26. Икостюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічнийрозвиток особистостей. /Г.С. Икостюк // — К.: Рад. школа, 1989. — 475
27. Исупов К.Г. Второе рождение проблемы «игра»и искусство /К.Г. Исупов // Философские науки. — 1974. — №5-6. — С.148.
28. Клаус Г. Философские аспекты теории игры /Г. Клаус// Вопр. философии. — 1968. — №8. — С.24-35.
29. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Учителю о психологиидетей шестилетнего возраста. /Я.Л. Коломинский, Е.А. Панько // — М.:Просвещение, 1988. — 183 с.
30. Кононко О. Шкільна адаптація та психологічний вік/О. Кононко // Початкова школа. — 2002. — №1. — C.10
31. Компанець Н. Дидактичні ігрові ситуації дляадаптації дитини до школи і розвитку мислительних процесів/Н. Компанець //Початкова школа. — 1999. — №11. — C.16
32. Кузик О.П. Організація роботи в групі продовженогодня в 1 — 4 класах/О.П. Кузик //. — К. 2009, — С.35-120
33. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня. /С.П.Логачевський // ─ К: Рідна школа, 1989. ─ 234 с.
34. Лучанская Л.С. Сознательноепринятие школьной ситуации детьми 6-7 лет // Вопросы психологии. — 1988. — №3.- С.32-33.
35. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшегошкольника. ─ М.: Просвещение, 1977. ─ 224 с.
36. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. — К.: Вищашкола, 1974. — 356 с.
37. Ляпина Г.А. Игра как средство активизацииучебно-воспитательного процесса. — Алма-Ата.: Изд-во МЄКТЕП, 1978. — 64с.
38. Матюхина М.В. Мотивация учения младших школьников./М.В. Матюхина // — М.: Педагогика, 1984. — 162 с.
39. Микитинська М.І., Мацько Н.Д. Ігри в ГПД для 1-3класів/М.І. Микитинська, Н.Д. Мацько // — К., 1980.
40. Мир детства: Младший школьник / Под ред.А.Г.Хрипковой. — М.: Педагогика, 1988. — 210 с.
41. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога.- М.: МОДЭК, 1993. — 362 с.
42. Осадько О.Ю. Дитина. Вчитель. Психолог: Проіндивідуальний підхід до кожного учня // Поч. шк. — 1990. — № 8. — С.26-29.
43. Осадько О.Ю. Формування у дитини емоційнопозитивного ставлення до шкільного навчання (Матеріали для роботи з батьками)/О.Ю. Осадько // Початкова школа. ─ 1989. ─ № 8. ─ С.7-10.
44. Паламарчук В.Ф. Як виростити інтелектуала. /В.Ф.Паламарчук // — Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2000. — 152 с
45. Педагогическая энциклопедия. — М.: Изд-во«Сов. Энциклопедия», 1965. — Т.2. — С.137.
46. Прокопенко Л. Головні складові розвивальногосередовища. — Палітра педагога, 2004. — №4 — C.8
47. Психолого-педагогические проблемы взаимодействияучителя и учащихся / Под ред.А. А. Бодалева, В.Я. Ляудис. — М.: Педагогика,1980. — 314 с.
48. Психологические проблемы неуспеваемости школьников:Сб. / Под ред. Н.А. Менчинской. — М.: Педагогика, 1971. — 228 с.
49. Психология: Словарь/Под ред. А.В. Петровского, М.Г.Ярошевского. — М.: Политиздат, 1990. — 494с.
50. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. /С.Л.Рубинштейн // — М.: Педагогика, 1976. — 564 с.
51. Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии/С.Л.Рубинштейн //. — м., 1946. — 590с.
52. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи/О.Я.Савченко //. — К.: Абрис, 1999. — 287 с.
53. Савченко О.Я. Розвивай свої здібності /О.Я.Савченко //. — К., 1995. — 25-80 с.
54. Савченко О.Я. У пошуках новоїконцепції школи першого ступеня навчання/О.Я. Савченко // Початкова школа. — 1990. — №1. — С.2-6.
55. Семаго Н.Я. Технологияпсихологического обследования ребенка старшего дошкольного возраста /Н.Я.Семаго // Журнал практического психолога. — 1999. — №4. — С.12-13
56. Урунтаева Г., Афанькина Ю. Игра как средстворазвития младших школьников/Г. Урунтаева, Ю. Афанькина // Начальная школа. — 1992. — №2. — С.12-14.
57. Устиненко В.И. Место и роль игрового феномена вкультуре /В.И. Устиненко // Философские науки. — 1980. — №2. — С.69-77.
58. Хромова О. Сучасні форми взаємодії педагога ібатьків молодших школярів /О. Хромова // Початкова школа. Бібліотека. — 2008. — №11-C.4-9
59. Школьная И.А. Педагогические условия активизацииигровой деятельности детей. / И.А. Школьная // — К., 2002. — 246 с.
60. Юркевич В.С. Развитие начальных уровнейпознавательной потребности у школьника /В.С. Юркевич // Вопросы психологии. — 1980. — №2. — С.80-81.
61. Эльконин Д.Б. Психологические игры/Б.Д. Эльконин//. — М.: Педагогика, 1978. — С. 194-270.
62. Эльконин Б.Д. Психология игрьі /Б.Д. Эльконин//. — М.: Педагогика, 1978. — 304с.
63. Эльконин Д.Б. Психология игры/Б.Д. Эльконин //. — М.: Смысл, 1999. — С.27-151.
64. Яцента Л. Ігрові форми навчання. /Л. Яцента // — Тернопіль: Астон, 2001. — 64 с
Додатки
Додаток А
Рухливі ігри
ВЕДМІДЬ І ДІТИ
Навколо лави, що стоїть на майданчику, малюєтьсякрейдою коло. Це „ барліг ведмедя”. Вибраний за допомогою лічилки „ ведмідь"залазить у свій „ барліг” і „ лягає спати" на лаві. Всі діти-гравці бігають,стрибають навколо „ барлога" і голосно гукають, дратуючи „ ведмедя”: Ой, ведмедюволохатий, Годі лапу вже смоктати. Прокидайся, косолапий, Ану спробуй нас впіймати!„Ведмідь” прокидається, ричить і кидається на гравців, намагаючись впіймати будь-когоз них. Впійманих дітей „ведмідь” забирає до себе в „барліг”, садить на лаву і зновулягає спати. Гра продовжується доти, поки „ведмідь” не спіймає 4-5 дітей. Післяцього із числа не впійманих дітей вибирається новий „ведмідь” і гра продовжується.Перемагає той, кого ведмідь жодного разу не забрав до „барлога”.
КОНИКИ
Діти поділяються на „коників” і „їздових”. На майданчикупроводять лінію. На одному кінці стають „коники”, на другому — „Їздові”. „Коники”,тримаючись за руки, підходять до лінії, промовляючи: Тара-тара-тору, вийшли коніз двору. Сказавши це, вони розбігаються примовляючи: „цок-цок-цок”, а „їздові"ловлять їх. Зловивши, відводять на місце (двір). Коли всі „коники" переловлені,діти міняються ролями.
ЯЩІРКА
Розділіться на три команди. Намалюйте на майданчикувелике коло. Одна команда шикується в колі. Гравці стають один за одним, тримаючисьза пояс тих, що попереду. Це — „ящірка”. Друга команда — за колом. У них м’яч, якимвони намагаються „відбити хвіст у ящірки”. За сигналом „ящірка" починає рухатисьтак, щоб захистити останнього гравця в колоні. Гравці команди, що стоять поза колом,намагаються влучити м’ячем у „хвіст ящірки”, тобто „вибити" останнього гравця.Якщо м’яч попадає в нього, він виходить з гри. Тоді стараються влучити в наступного.Попередньо домовляються у скількох гравців треба вцілити (2-3), щоб відбити „хвістящірки”. Потім команди міняються місцями. Перемагає та команда, яка зуміє швидшевідбити „хвіст ящірки”.
ГУСЕНИЦЯ
Учасники кожної команди шикуються в колони на відстані 2 м одна від одної, за стартовою лінією. Гравці приймають положення „ гусениці”.Ліву руку кладуть на ліве плече попереднього гравця, а правою підтримують його правуногу, зігнуту в коліні, за гомілковий суглоб. За сигналом команди, стрибаючи налівій нозі і зберігаючи рівновагу, стараються досягнути фінішної лінії. Перемагаєта команда, гравці якої першими перетнуть фінішну лінію.
Додаток Б
Малорухливі ігри
ДОЩИК
Сядьте зручно, де хто забажає. Прислухайтесь дошуму літнього дощу за вікнами і спробуйте відтворити його наступними рухами. Нарахунок „раз, два, три, чотири” — вказівним пальцем правої руки вдаряйте в долонюлівої руки. Тоді двома пальцями, трьома, чотирма, долонею, а потім долонями обохрук об стегна обох ніг і, на кінець, ступнями ніг об підлогу, щоб відтворити гуркітгрому. Щоб відтворити відхід дощової хмари, повторіть ті ж самі рухи у зворотньомупорядку.
ГРА В КАМІНЧИКИ
Для цієї гри потрібно запасти торбинку з морськими,або річковими плескатими камінчиками. Гравці можуть сидіти навколо великого ігровогостола, або на застеленій підлозі. На кожного з гравців — по 5 камінчиків. Кожнийгравець по черзі бере в руку свої камінчики, підкидає їх в гору і цією ж рукою стараєтьсяїх впіймати. Виграє той, хто впіймає більше. Цю гру можна урізноманітнити ще такимизавданнями: Взяти в руку 5 камінчиків, один з них підкинути до гори, решту швидковідкласти в сторону і встигнути цією ж рукою впіймати підкинуті. Підкинути в гору2 камінчики, взяти 3 і встигнути впіймати підкинуті.
ЗРОЗУМІЙ МЕНЕ
Розділіться на дві команди з однаковою кількістюгравців і виберіть командирів. Поставте на видному місті пісочний годинник. Членикоманди шикуються в колони на відстані витягнутої руки, зліва і справа від ведучого.За сигналом командири команд підходять до ведучого, а всі учасники команд повертаютьсядо них спиною. Ведучий пропонує командирам витягнути картки, на яких написано слово,що називає добре відомий предмет (шафа, телевізор, пилосос, і т.д.) Завдання командирів- підійти до команди, повернути обличчям до себе першого гравця і мімікою та жестамипояснити йому, який предмет називає слово, написане на картці. Цим же способом першийпояснює другому, другий — третьому і т.д. Перемагає та команда, яка швидко (покиу пісочному годиннику пісок пересиплеться з верхньої частини в нижню) і правильновідгадає слово.
ГРА «ЗАЙВЕ СЛОВО».
Назви зайве слово. Поясни, чому ти так вважаєш?
Щука, карась, окунь, рак.
Сашко, Миколка, Марійка, Оленка, Петренко.
Заєць, лось, кабан, вовк, вівця.
ГРА «НАЗВИ ВІДМІННІСТЬ».
Предмети:
шафа — телевізор;
птах — літак.
ГРА «ГРУПИ СЛІВ».
Стріла, бджола, крокодил, щука, жук, метелик, горобець,орел.
Наприклад: стріла, бджола, метелик. — літають;
горобець, орел. — птахи;
бджола, жук, метелик — комахи.
ГРА «НАЗВИ СЛОВА, ЯКІ МОЖНА.».
Летіти
Давати
Плавати
Літак
Птах
Куля
Хмара
ГРА «ЯК ДІЗНАТИСЯ ПРО ПОГОДУ НА ВУЛИЦІ, НЕВИХОДЯЧИ З ДОМУ».
Наприклад:
поглянути у вікно;
подивитись на термометр;
послухати прогноз погоди.
ГРА «Висновок».
Петро старший за Миколу, а Микола старший за Михайла.
Хто найстарший і хто наймолодший?
Сергій вищий за Наталю, а Наталя вища за Олю.
Хто найвищий і хто найнижчий?
ГРА «НАЗВИ СЛОВА, ПРОТИЛЕЖНІ ЗА».
Танути — .; пірнати — .; ремонтувати — .
Додаток В
ВЕСЕЛІ СТАРТИ
Мета: Прищеплювати школярамлюбов до спорту, до занять спортивною підготовкою.
Шляхом проведення “Веселих стартів”, колектив згуртовується,діти починають розуміти значення слова “дружба”.
Вихователька: Дорогі діти!Сьогодні ми зібралися з вами в цьому залі, щоб провести спортивні змагання “Веселістарти”, а також подивитися, які ви спритні, розумні, винахідливі. Адже знаєте,що коли людина займається спортом, то вона і красива і здорова. У сьогоднішніх змаганняхбратимуть участь команди 2-А і 2-Б класів. Першим конкурсом буде привітання команд.Команда повинна була виготовити емблему, підготувати назву команди та привітання.Цей конкурс оцінюється в 5 балів.
Прошу:
виступ команди №1......................
А зараз:
виступ команди №2......................
Вихователька: Молодці,спасибі вам за ці чудові привітання. Наступним конкурсом буде гра з м’ячем “Передай- оббіжи”. Кожен з вас повинен взяти м’яч, добігти до протилежної сторони. Ізробити все це якнайшвидше. Цей конкурс оцінюється в 3 бали. Почали!
Болільники, підтримуйте свою команду!
Вихователька: Добре з цимзавданням справилася команда..
Наступним конкурсом буде “Верхом на м’ячі”.Кожен з учасників по черзі повинен дострибати до протилежної сторони, а потім взятим’яч в руки і прибігти назад. Цей конкурс оцінюється в 3 бали. Почали!
Молодці! Тут перемогла команда..
Вихователька: Наступним конкурсом“Веселих стартів" буде “Павучок”. Правила гри: кожен з вас повинен присістиі, обпершись на руки, пройти до кінця по черзі. Конкурс оцінюється в 3 бали.
Молодці! В цьому конкурсі перемогла команда..
А зараз надамо слово журі.
Вихователька: Наступним конкурсомбуде конкурс капітанів, який називається “Бій півнів”. Умови конкурсу такі:ви повинні одну ногу зігнути, а руки закласти за спину.
В такому положенні ви повинні виштовхати один одногоз кола. Цей конкурс оцінюється в 1 бал.
В цьому конкурсі переміг капітан команди...
Вихователька: Для того, щобви трошки відпочили конкурс “Подумай — відгадай”. Умови конкурсу: я задаюпитання, а ви даєте на нього відповідь. В разі, коли відповіді немає, допомогтиможуть болільники. За правильну відповідь нараховується 1 бал.
Питання.
Собою — не птиця, співати не співа, а хто до хазяїнайде, знак дає. (Собака)
Уночі гуляє, а вдень — спочиває, має круглі очі,бачить серед ночі (Сова)
Довгі ноги, довгий ніс, по болоту ходить скрізь(Лелека)
Іде в полі — як дощечка, а з поля, як бочечка(Корова)
Патлатий хазяїн в стріху прилетів (Горобець)
Вихователька: А зараз надамослово журі.
Наступним конкурсом буде “Конкурс подоланняперешкод”. Ви повинні до фішки пристрибати на одній нозі, а далі — на двох разом.Стрибати по черзі. За цей конкурс команда отримує 3 бали.
Молодці! Перемогла команда..
Вихователька: А зараз будеконкурс, де повинна взяти участь вся команда — “Перетягування канату”. Кожнакоманда повинна перетягти одна одну від цієї лінії. Цей конкурс оцінюється в 3 бали.Почали!
Надаємо слово журі.
Наступний конкурс наших змагань — важкий і водночасцікавий — “Тачечка”. Бере участь вся команда по 2 учасники. Один стає наруки, а другий повинен взяти його за ноги. В такому вигляді вони повинні пересуватисядо фішки і назад. Конкурс оцінюється в 3 бали.
Перемогла команда..
Вихователька: І останній,але також цікавий конкурс “Висаджування картоплі”. Вам дається відеречкоз картоплею. Перший учасник повинен “висадити" її, а другий — “зібрати”. Ітак далі. Почали!
Вихователька: На цьому нашізмагання закінчуються, але спочатку надамо слово журі для оголошення підсумків.
Вітаємо команду… з перемогою
ВІКТОРИНА «УСВІТІ ТВАРИН».
Кожен з учасників має назвати своє ім'я та відповістина запитання.
І.
Який страшний хижий звір любить малину? / ведмідь/.
Пташенята якого птаха не знають своєї матері? /зозуля /.
Чи росте дерево взимку? / ні /.
У білочки було 7 горішків, вона з'їла всі, крім2-х.
Скільки залишилось? / два /.
Де живуть бджоли? / у вуликах /.
Як звали кота, улюбленця Альфа? / Щасливчик /
ІІ
Друга назва «травневого жука»? / хрущ/.
Хто з мешканців лісу сушить собі на деревах гриби?/ білка /.
Що стане з бджолою після того, як вона вжалить?/ вмре /.
Заєць знайшов 8 морквинок і з'їв усі крім 5-х.Скільки залишилось? / три /.
На яку вудку треба ловити крокодила? / не ловиться/.
Як звали кота, що завжди казав: «Ребята, давайтежить дружно.» / Леопольд /
Запитання для кросворду команді, що перемогла:
В темнім лісі проживає, довгий хвіст пухнастиймає.
Їй на місці не сидиться, а зовуть її? /лисиця /.
Влітку гуляє, а взимку у барлозі спочиває? / ведмідь/.
БАГАТОБОРСТВО.
Кожен із членів команди має виконати певне завдання.Команда перемагає тільки тоді, коли всі завдання зроблені. Умови і зміст конкурсівдля обох команд однакові.
Завдання:
1. Скласти з паперу літак.
2. Вирізати метелика по контурам.
3. Зібрати розрізану листівку
4. Відібрати тварин / перемішані картки з назвамиптахів та тварин /.
5. Перебрати гудзики / білі та чорні /.
6. Записати 5 назв тварин та птахів на букву«В».
Запитання для кросворду:
Маленький, біленький по сніжочку стриб-стриб, полісочку тик-тик! / заєць/.
Дивний ключ у небі лине, не залізний, а пташиний.Цим ключем в осінній млі відлітають …/ журавлі /.
СТАРТИ ТВАРИН.
а). Кожному граючомудається картка з назвою тварини і пояснюється, як ця тварина пересувається. За викликомведучого учасники починають рухатись. А саме:
«каченята» / учасники з обох команд,що мають картки «каченята» рухаються навприсядки /,
«кенгуру» / стрибають із зажатим міжногами м'ячем /,
«жабки» / стрибають /,
«рак» / біг задом наперед /,
«чапля» / стрибки на одній нозі /,
«вовки» / біг на швидкість /.
Запитання до кросворду:
В нього спина вся руда, білі груди, довгий ніс.Для курей усих біда, це, звичайно, хитрий…. / лис /.
Куди мельник везе зерно, щоб перемолоти? / млин/.
б)."СНІГОПАД"
Попасти «сніжком» / паперова кулька/у відро з відстані 3-х метрів.
Кожен учасник команди має право на один кидок.
Запитання:
Риє землю біля дуба, дибки шерсть на спині груба.Ікла, голова мов жбан. Хто це діточки? / кабан /.
Яке прізвище дядюшки Віллі, Біллі, Діллі та маленькоїПоночки у мультику «Качині історії»? / Макдак /.
в). «АЙБОЛИТЬ!»
Якомога швидше передати градусник, затиснувши йогопід рукою / іншою рукою допомагати не можна /.
Запитання.
Летить дзижчить, сяде мовчить, хто його вб'є, тойсвою кров проллє?
/ комар /.
З рогами, а не бик, доять, а не корова, кору гризе,а кошиків не плете? /коза/.
Довга шия, мов дуга, промовляє: Га-га-га! На лужкутраву щипає. Цього птаха кожен знає. / гусак /.
Під безкрайнім синім морем пропливають сиві гори.Коні, лицарі, примори. Відгадайте, що це? / хмари /.
ГРА З БОЛІЛЬНИКАМИ / запитання /.
Як звали відомого крокодила, друга Чебурашки? /Гена /.
Він пухнастий і руденький, просто-напросто дивак.Рибу любить ще й сиреньку, тільки зовсім не рибак? / котик /.
Запитання до кросворду:
Довгий, по землі повзає, може навіть кролика з'їсти.
Або друга назва змії. / удав /.
Зимою та влітку одного кольору? / ялинка /.
СЮРПРИЗ ДЛЯ КОТИКІВ
Учасникам зав'язують очі та пропонують намалювати:будинок, віконце в ньому, дах, дерево, паркан, сонечко, трубу, квіточки, птахів.
Запитання:
Хто задом наперед пересувається? Хто цапнув Греказа руку? /рак /.
Полем-лісом гасає, овець хватає, усіх лякає? /вовк/.
СПОРТИВНО — ПІЗНАВАЛЬНА ГРА «СВІТ НАВКОЛОНАС».
Вед.: Добрий день, любі друзі!
У світ природи і тварин
Я всіх запрошую ласкаво
Тут буде безліч вікторин
І час ми проведемо цікаво.
Чи знаєте ви, що вирушаючи в подорож по незнайомиммісцям, а особливо, якщо це похід до лісу, обов'язково серед тих, хто бере участьу поході має бути провідник.
Хто такий провідник? / запитання до залу /.
Так, це людина, яка вміє орієнтуватися в лісі,тобто за різними ознаками може визначити де південь, де північ, знає чому саме такповодиться та чи інша тварина і взагалі може відповісти на будь-яке запитання проліс та його мешканців. Такими провідниками сьогодні у нас будуть друзі — котикиМурчик і Пухнастик. А ось і вони / виходять котики /.
Добрий день, Мурчику, добрий день, Пухнастику!Як справи? Де були? Що бачили?
П.: У відпустці були, вирішили провести її у лісі.Зустрілися із старими родичами: пантерою, ягуаром, тигром.
Вед.: Чи готові ви допомогти нам помандрувати лісом?
Котики: Так!
Вед.: А ось і наші подорожуючі. Знайомтесь, команда________________________________________
та команда________________________________________.
Отже, всі готові? Вирушаємо!
А ті, хто в цьому лісі заблукає,
Хай котиків на допомогу погукає.
Вед.:
Для того, щоб без усяких негараздів і затримокпройти лісом треба дещо знати про тих, хто в ньому мешкає і взагалі бути кмітливимі вміти знаходити вихід із будь-якої ситуації. Тому пропоную вам невеличкий іспитвід дідуся-лісовичка.
Вікторина «У світі тварин».
Запитання до кросворду команді-переможцю.
Вед.: Мурчику, Пухнастику, де це ви поділилися?
М.: Ми більше не зможемо вам допомогти.
Вед.: А що трапилось?
М.: Нас терміново викликали на продовження зборіву табір
юних скаутів.
Вед.: Що це ви таке надумали? Знову від роботитікаєте?
П.: Та ні! Хіба ви не знаєте? Ми тепер юні скаути.Скаутами називають дітей, що пройшли нелегкі випробування, навчилися виживати унайскладніших умовах один на один з природою, стали спритними і сміливими. Скаутизавжди прийдуть на допомогу один одному, ніколи не кинуть друга в біді.
Вед.: Ой, як це цікаво! Я знаю, ми зараз спробуємовлаштувати справжні змагання для скаутів. Допоможіть мені.
Конкурс «Багатоборство».
Запитання до кросворду.
Вед.: Поки учасники складають екзамени на званняскаутів, болільники можуть принести своїй команді ще одне відгадане слово.
Гра «Хто більше».
Запитання до кросворду.
Вед.: Для повної підготовки до подорожі замалотільки кмітливості, потрібна ще й фізична сила. Зараз ми перевіримо, як ви вмієтебігати і стрибати, і чи знаєте, як це роблять деякі тварини.
Естафета «Старти тварин».
Запитання до кросворду.
Вед.: Мурчику, Пухнастику, а що ви робите взимку?
П.: Ну, ми гріємося на печі, ловимо мишей.
М.: Допомагаємо бабусі «розплутувати нитки».
Вед.: А що роблять взимку тварини і птахи? /додітей/
Уявімо на хвилинку, що ми опинилися у засніженомулісі і пограємо у «сніжки».
Гра «Снігопад»
Загадки до кросворду.
Вед.: Друзі, а як звали лікаря, що лікував тварин?
П.: «Добрий лікар Айболить він під деревомсидить…»
М.: А хто з вас допомагав чи лікував хворих тварин?
Вед.: Наступне завдання:
1. Конкурс «Айболить»
2. Загадки до кросворду.
Вед.: Але жахливою за будь-яку хворобу для лісовихмешканців
є пожежа в лісі. Коли полум'я охоплює ліс від землідо неба. Горить усе: дерева, трава, кущі і навіть земля.
Більшість тварин рятується втечею. Поруч біжатьлисиця
та заєць, лев та лань, тигр та зебра. Лихо об'єднуєїх.
Деяким врятуватися не вдається. Пожежа приноситьвеликі
збитки. Тому буваючи в лісі будьте уважними: ніколине
залишайте по собі непопалених вогнищ.
М.: Так, і я знаю. Вогнище треба ретельно засипатиземлею або
піском.
П.: А в дуже спекотні дні треба бути особливо уважними.
/Мурчик і Пухнастик ходять кругом дерева, по сцені,наче заблукали/
Вед.: Котики, чого це ви там бродите?
Котики: Та ми того, заблукали.
Вед.: А хіба ви не знаєте прикмет, за якими можнав лісі не
заблукати?
Котики: Ні, а які це?
/Ведуча просить дітей назвати прикмети /
Вед.: Добре, прикмети ви знаєте, а чи можете саміне загубитись.
Загадки до кросворду.
Поки команди виконують завдання, проводиться граз болільниками/
Вед.: Давайте на згадку про нашу подорож залишимокотикам сюрпризи. А сюрпризи будуть у вигляді малюнків. Хто з вас уміє малювати?
Конкурс «Сюрпризи для котиків»
Загадки.
Вед.: Наша подорож підійшла до кінця. Гадаю вонастала для вас приємним відпочинком та можливістю отримати нові знання про цей чудовий,такий знайомий та до кінця не розгаданий світ тварин.
До нових зустрічей!
Додаток Г
Дидактичні ігри
«ЩО В МЕНІ ХОРОШОГО?»
Діти надписують сонечко, вказуючи, які гарні рисихарактеру їм притаманні.
УчительСонечка в класі враз засіяли,
Зразу тепліше й світліше всім стало.
Цікаво як вийшло, погляньте, будь ласка:
В нас — мамина ніжність,
Бабусина ласка,
Татова сила, дідова щирість,
Веселість сестриці і турботливість,
Братова вправність
І друзів гостинність,
Мудрість людська
І любов Батьківщини.
Та кожен з нас — унікальний.
Нема на світі другої
Такої ж, як Я, людини.
Діти
А тепер наш другий клас
Стане сонечком для вас.
Учитель
У нас чудові діти,
Що зможуть вас зігріти.
Учні розповідають, яка в кого з них головна рисахарактеру.
«ЗАСВІТИЛО СОНЕЧКО ДЛЯ».
Діти тримають сонечко (2-3 дітей). Решта (діти,батьки, гості) по черзі називають гарні риси (найкращі) свого «Я» і стають«промінчиком» сонечка.
Чим більше промінців, тим ясніше сяє сонечко.
Всі вітають одне одного, дякують одне одному.
Учитель
Спалахнула свічечка ясним полум'ям.
Підійдіть погрітися, кому холодно.
Крихітку любові нашої візьміть,
Добрі слова наостанок скажіть!
Кожний, хто хоче, говорить слова звертання чи подяки,ділиться своїми думками.
«ЩО В ТЕБЕ ХОРОШЕ?» (Чим я зігріваю людей?)
Сашко — дотепністю; Влада — ніжністю; Гліб — розумінням;Сергійко — турботою.
Дітям ще важко називати риси характеру, тому можназаготовити заздалегідь промінці з написаними рисами характеру, а діти тільки розподілятимутьїх.
Учитель
Отож, любі діти!
Нам разом гарно жити,
Бо кожен з вас
Несе для нас
Найкраще, що є в людині,
На радість нам, батькам, гостям
І неньці Батьківщині.
І запам'ятайте назавжди, навіки:
Ти можеш бути, мій друже,
Маленьким іще,
А сонце в тобі —
тепле, щедре, велике!
Матуся
Діти, дійсно виходить диво:
В унікальному Я стільки МИ укладається.
Щоб виросло Я, стільки люди стараються,
Дарують нас любов'ю і теплом,
Коханням, ласкою, відвертістю, терпінням.
Діти і батьки додають свої слова.
Учитель
І ми за це відплатимо добром,
Любов'ю, працьовитістю, сумлінням.
Як Влада, будемо турботою всіх зігрівати,
Як Гліб — мислити, як Марік — вболівати,
Як Женя — заспокоювати, як Лєра — розважати.
Діти
Ми зуміємо для вас
Сонечками стати!
Діти виконують «Пісню про Сонечко».
Матуся
Візьми, дитя, з собою сонце доброти,
Любові, ніжності, турботи.
Нехай його невтомні промінці
Ніколи не цураються роботи.
Татусь
Хай пам'ятає серденько твоє
Про ніжність, відданість і ласку,
І стане схожим все життя твоє
На добру, мудру і щасливу казку!
Син (донечка)
Світить завжди! Світить усюди!
Цього ж бо потребують люди!
Світити ясно до кінця —
Любов'ю виповняти вщерть серця!
Завжди! До днів останніх донця!
Це гасло у житті моє і сонця!
І мрію я про щастя і успіх.
Я буду ясним сонечком для всіх!
ГРА „ЩО ЗМІНИЛОСЯ? ”
За сигналом учень заплющує очі. У цей час требазаховати якийсь предмет або переставити речі. Учень має сказати, що змінилося.
ГРА „ВПІЗНАЙ ЗА ГОЛОСОМ"
Діти стають у коло. Один з учнів (ведучий) виходитьна середину і заплющує очі. Решта рухається по колу і співає пісні. За сигналомдіти зупиняються, хтось з учасників гри говорить (можна змінити голос): „Ти загадкувідгадай, хто покликав тебе, впізнай!". Ведучий розплющує і називає ім’я того,хто говорив. Якщо ім’я названо правильно — той, кого назвали, стає в середину кола.
ГРА „ВПІЗНАЙ ЗА СМАКОМ”
Заплющивши очі, учень відкриває рота. Йому кладутьдо рота щось смачненьке. Треба впізнати, що це і розказати: який має смак, колір,форму тощо.
ГРА«ВГАДАЙ, ЩО В РУЦІ»
Діти вчаться виділяти суттєві ознаки овочів, фруктів,визначати за частинами ціле. У ході гри, коли діти опускають руки в мішок (не дивлячисьу нього), беруть предмет (овочі чи фрукти), який там знаходиться, описують його,інші учні відгадують. Програє той, хто неправильно опише чи вгадає предмет.
ГРА„ЧИ БУВАЄ ТАК?"
Вчитель читає вірш. Діти повинні помітити те, чогонасправді не буває, і довести свою думку. (Вчитель зачитує по два рядки, а дітипояснюють, чого насправді не буває)
Що у зими на порозі
Цвітуть маки на морозі.
А у літа на печі
Замерзають калачі.
А у весни в кінці поля
Листя скинула тополя.
А в осені коло стежки
Вбрались верби у сережки.
А ми стали коло хати
Та й не можемо розібрати, —
Кому іти рибу пасти,
Кому воду в копи класти,
Кому піски молотити,
Кому сніги волочити.
ГРА „ХТО ЯКУ РОБОТУ ЛЮБИТЬ”
Діти стають у коло. На середину виходить учень.Він тихенько повідомляє вчителеві своє улюблене заняття й дістає кольоровий жетон.А учні жестами, пантомімою показують свою відгадку (гру в футбол, з ляльками, читаннякнижки, малювання, гімнастику тощо), а учень, який стоїть у колі, вручає жетон тому,хто відгадав його улюблене заняття. Учень із жетоном виходить на середину. Гра продовжується.
ГРА „ХТО ЗАХОВАВСЯ”
Учні під музику або спів ходять по колу, повторюючирізні рухи за ведучим. Потім той стає в круг, закриває очі, а один з учнів ховається.Ведучий відкриває очі і говорить, кого немає. Гру проводять доти, поки кожний непобуває у середині круга.
ГРА „ЩО НАМ ТРЕБА ЗНАТИ Й МАТИ? ”
Ведучий промовляє до учнів слова:
Щоб підлогу підмітати,
Що нам треба знати й мати?
Все, що знаєш, розкажи,
Що умієш — покажи!
Один учень розказує, а інший показує, як підмітатипідлогу.
Коли діти лінуються після себе прибирати, то приказують:
Ой чим же я не хазяйка,
Чим не господиня?
Сім днів хати не мела,
Сміття не носила.
ГРА„ХТО ЦЕ ЗРОБИВ? ”
На столі лежать картинки зображенням донизу. Вчительдає дітям завдання: „Розкажіть, хто працював, щоб виготовити той предмет, який зображенийна картинці? ”; „Як називається професія людини, яка це зробила?".
Малюнки підбираються відповідно до теми. За правильнувідповідь учні отримують бали.
ГРА„ВІДГАДАЙ, ЩО МИ РОБИМО?"
Ведучий виходить за двері. Інші учні домовляютьсяміж собою, що вони будуть робити (шити, рубати дрова, грати на скрипці, співатипісню).
Ведучий повинен відгадати, що зображають діти.Якщо він не відгадав, то знову іде за двері. Якщо відгадав — діти кричать: „Правильно!” — і втікають, а ведучий їх ловить. Той, кого він спіймає і буде ведучим.