Аналіз фінансового стану ПП "Байда"

Курсоваробота
Аналізфінансового стану ПП «Байда»

План
Вступ…………………………………………………….....……………………....3
Розділ 1. Теоретичні основи аналізу капітальних ресурсів підприємства.........5
1.1     Сутність і структура капітальних вкладень на підприємстві..…………..5
1.2     Джерела формування капітальних ресурсівпідприємства……………...7
1.3     Організація управління капітальними ресурсамипідприємства……....13
Розділ 2. Аналіз фінансового стану на прикладі ПП фірма «Байда»...............17
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства.………….........17
2.2 Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства…………….........19
2.3 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства…………………......22
2.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства....................................................24
2.5 Аналіз рентабельності підприємства.............................................................28
2.6 Аналіз ділової активності підприємства.......................................................31
2.7 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства..................................34
Розділ 3. Основні напрямки забезпечення стабільності фінансового станупідприємства..........................................................................................................40
3.1 Вдосконалення методики оцінки фінансового стану підприємства...........40
Висновок……………………………………………….........................................46
Перелік використаних джерел ………....………………………….....................48

Вступ
Для розв'язання сучасних проблемстабілізації національної економіки треба здійснити низку організаційнихзаходів для зміцнення фінансового стану суб'єктів господарювання. Основнимзавданням поточного періоду є забезпечення стійкого розвитку підприємств.
Підприємство у сучасних умовах є важливоюланкою національного господарства, і тому аналіз його фінансового стану єдосить необхідним явищем, яке повинне повторюватись періодично і проводитисьсамим підприємством або аудиторською фірмою.
У ході даної роботи планується провестианаліз основних показників фінансового стану обраного підприємства та визначитичи є воно рентабельним, платоспроможним, фінансово стійким та ін.
Метою даної роботи є практичне закріпленняраніше отриманих знань теоретичних дисциплін безпосередньо в умовах роботипідприємства.
Основним завданням є розгляд діяльностіпідприємства взагалі і по окремим економічним категоріям, відповідно планукурсової роботи.
Провести аналіз оборотних, необоротних інематеріальних фондів підприємства, виявити джерела їх формування на основіаналізу фінансових звітів підприємства, тобто аналітичних даних бухгалтерськоїдокументації. Фінансові звіти являють собою документи, які надають інформацію вгрошовій формі на індивідуальному рівні або на рівні підприємства.Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться на кожномупідприємстві.
Зробити аналіз фінансового станупідприємства, з’ясувати причини поганого стану та шляхи виходу з нього, абозапропонувати шляхи поліпшення фінансового стану при добрих його показниках.
Аналіз розрахунку затрат та доходів убізнесі є необхідним та допомагає керівникам контролювати витрати.
В ході виконання даної роботи на основіматеріалів аналізу й оцінки виявлено та запропоновано актуальні шляхи підвищенняефективності показників, за допомогою яких здійснено аналіз.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізуфінансових ресурсів підприємства
1.1 Сутність і структура фінансовихресурсів підприємства
Фінансам підприємств як складовійфінансової системи належить визначальне місце у структурі фінансових відносинсуспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюютьвнутрішній валовий продукт, матеріальні та соціальні блага, національний дохід– основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансівпідприємства залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансовастійкість країни.
Загальною ознакою фінансів підприємства єте, що вони виражають сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподіломвартості валового внутрішнього продукту. Спецефічні ознаки фінансівпідприємства виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілувартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошовихдоходів і децентралізованих фондів.
Фінанси підприємства безпосередньопов’язані з рухом грошових коштів. Однак не всі грошові відносини нележать дофінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошовихкоштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування,розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовимпризначенням у форміфінансових ресурсів.
До фінансів належать такі групи грошовихвідносин: пов’язаниі з формуванням статутного капіталу суб’єктівгосподарювання; пов’язаниі з формуванням та розподілом грошових доходівпідприємства; ті, що виникають у підприємств з державою з приводу податкових таінших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержаннясубсидії; які виникають між суб’єктами господарювання у зв’язку з інвестуванняму цінні папери та одержанням з них доходів, здійснення пайових внесків заучастю в розподілу прибутку від спільної діяльності, одержанням і сплатоюштрафних санкцій; які формуються в підприємств з банками, страховими компаніямиу зв’язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит таінших видів послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів.
Отже, об’єктом фінансівпідприємств єекономічні відносини пов’язані з рухом коштів, формуванням та використаннямгрошових коштів.
У процесі відтворення фінанси підприємстваяк економічна категорія виявляються та виражають свою сутність через такіфункції: формування фінансових ресурсів у процесі виробничо – господарськоїдіяльності; розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпеченняопераційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання фінансовихзобов’язань перед бюджетом, банками суб’єктами господарювання; контроль заформуванням та використанням фінансових ресурсів в процесі відтворення.
Формування фінансових ресурсів напідприємствах відбувається за створення статутного капіталу, а також під часрозподілу грошових надходжень у наслідок повернення авансованих коштів уосновні та оборотні засоби, використання доходів на формування резервногофонду.
Формування та використання фінансовихресурсів на підприємствах – це процес утворення грошових фондів для фінансовогозабезпечення інвестиційної, операційної діяльності, виконання фінансових зобов’язаньперед державою та іншими суб’єктами господарювання.
Фінансові ресурси мають першочерговезначення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформуєтьсябезпосередньо і з мінімальними затратами часу в будь – якій інший вид ресурсів.
Контроль за формуванням та використаннямфінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об’єктивновідображати кількісні і вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції,робіт, послуг. Напрямки та використання фінансових ресурсів пов ’язані звиконанням зобов’язань підприємств перед фінансово – кредитною системою тасуб’єктами господарювання.
Нестача або неправильне використанняфінансових ресурсів можуть виявитися головною причиною несвоєчасного погашеннякредитів та процентів по них комерційних банків, несвоєчасної оплатирозрахункових документів ділових партнерів та контрагентів, неповного та неритмічногонадання послуг, виробництва продукції, реалізації товарів, виконання робіттощо, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством плану заобсягом, асортиментом і собівартістю продукції, товарів, робіт та послуг. Забезпеченістьфінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональневикористання створюють широкі можливості для подальшого покращання виробничих ікомерційних показників діяльності підприємства, підвищення ефективності таякості праці.
У свою чергу, фінансовий стан підприємствапрямо залежить від його діяльності. За успішного виконання та перевиконанняплану з виробництва і реалізації продукції, товарів, виконання робіт, наданняпослуг, зниження їх собівартості підприємство одержує надплановий прибуток, утворюютьсядодаткові джерела коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненнюфінансового стану підприємства. Отже, фінансовий стан і результати діяльностіпідприємства залежать один від одного. Тому резерви подальшого поліпшення фінансовогостану — це передусім покращання фінансової стійкості підприємства.
1.2 Джерела формування фінансових ресурсівпідприємства
Безумовно, щоб підприємство нормальнофункціонувало, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничізасоби, що складаються з будівель, споруд, машин, обладнання та інших засобівпраці, які беруть участь у процесі виробництва, є найголовнішою основоюдіяльності підприємства. Без їх наявності навряд чи могло б що-небудьздійснитися. Природно, що для нормального функціонування кожного підприємстванеобхідні не тільки основні засоби, а й оборотні засоби, які являють собоюпередусім грошові засоби, які використовуються підприємством для придбанняоборотних засобів і засобів обігу.
Маючи чітке уявлення про кожний елементосновних засобів у виробничому процесі, про їх фізичний та моральний знос, прочинники, які впливають на використання основних засобів, можна знайти методи,за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів івиробничих потужностей підприємства, які забезпечують зниження витратвиробництва і, звичайно, зростання продуктивності праці.
Формування активів будь-якого підприємствапов'язане з трьома етапами його розвитку на різних стадіях життєвого циклу:
Створення нового підприємства. Це найбільшвідповідальний та складний етап формування активів (процес першочергового їхформування), особливо при створенні великих підприємств. Сформовані на цьомуетапі активи здебільшого визначають потребу в стартовому капіталі, умовигенерування прибутку, швидкість обороту цих активів, рівень їх ліквідності.
Розширення, реконструкція та модернізаціядіючого підприємства. Цей етап формування активів можна розглядати як постійнийпроцес його розвитку в розрізі основних стадій його життєвого циклу. Розширеннята оновлення складу активів діючого підприємства здійснюється згідно зістратегічними задачами його розвитку з урахуванням можливостей формуванняінвестиційних ресурсів.
Формування нових структурних одиницьдіючого підприємства (дочірніх підприємств, філіалів та ін.). Цей процес можевідбуватися шляхом формування нових структурних майнових комплексів (на базінового їх будівництва) або придбання готової сукупності активів у форміцілісного майнового комплексу (варіантами такого придбання є приватизаціядіючого державного підприємства, купівля збанкрутілого підприємства). Другий татретій етапи формування активів являють собою форми інвестиційної діяльностідіючого підприємства.
Для забезпечення ефективної діяльностіпідприємства в майбутньому періоді процес формування його активів повиненносити цілеспрямований характер. Основною метою формування активів підприємстває виявлення та задоволення потреби в окремих їх видах для забезпеченняопераційного процесу, а також оптимізація їх складу для забезпечення умовефективної господарської діяльності.
Грошові кошти на підприємстві спочаткуформуються, коли утворюється статутний капітал, а згодом – від операційної тафінансової діяльності. Одержані кошти інвестуються для забезпечення виробничо –господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Отже,підприємства дістають можливість виробляти та реалізовувати продукцію,отримувати доходи. Кошти підприємства зберігаються на поточних, валютних таінших рахунках у банківських установах, а також у касах підприємств.
Фінансовий стан підприємства значною міроюзалежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів уактиви. В процесі функціонування підприємства величина активів і їх структурапостійно змінюються. Характеристику про якісні зміни в структурі майна та йогоджерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізузвітності.
Вертикальний аналіз показує структуру майнапідприємства та його джерел. Як правило, показники структури розраховують увідсотках до валюти балансу. Відносні показники певною мірою згладжуютьнегативний вплив інфляційних процесів, які суттєво утруднюють зіставленняабсолютних показників у динаміці.
Горизонтальний аналіз звітності полягає впобудові однієї чи кількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні показникидоповнюються відносними темпами зростання (зниження).
Під час реалізації продукції, робіт, послугна рахунках підприємств надходять грошові кошти в вигляді виручки відреалізації. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, яківоно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції підприємствунадходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягаютьсявнесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а переказує їх вбюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, щозалишилася після відрахування в бюджет, спрямовується на заміщення коштів,авансовані в основні та оборотні засоби, на виконання фінансових зобов’язаньперед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями таіншими суб’єктами господарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилася,формує валовий та чистий дохід, прибуток.
Грошові фонди – це відокремлена частинагрошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать:статутний капітал, фонд оплати праці, амортизаційний фонди, резервний фонд таінше.
Статутний капітал використовуєтьсяпідприємством для інвестування коштів в оборотні та основні засоби. Фонд оплатипраці – для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам.Амортизаційний фонд – для фінансування відтворення основних та позаоборотнихактивів. Резервний фонд – для покриття збитків, подолання тимчасових фінансовихускладнень.
Кошти підприємства використовуються нетільки у фондовій формі. У нефондовій формі підприємства також одержуютьдотації та субсидії, спонсорські внески, банківські кредити.
Під фінансовими ресурсами слід розумітигрошові кошти, що є в розпорядженні підприємства. Отже, до фінансових ресурсівналежать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується внефондовій формі.
Основними джерелами формування фінансовихресурсів підприємства є власні та залучені кошти. До власних належать:статутний капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. Дозалучених – отримані субсидії, кредити, пайові та інші внески, кошти,мобілізовані на фінансовому ринку.
Формування раціональної структури джерел фінансовихресурсів підприємства для забезпечення необхідного рівня доходів для йогорозвитку є одним із найважливіших завдань фінансових менеджерів. Джереламиформування майна підприємства можуть бути як власні, так і залучені кошти.
Власні кошти мають забезпечувати майнову таоперативну самостійність підприємства, необхідну для рентабельної йогодіяльності. Власні оборотні кошти є джерелом покриття нормованих оборотнихактивів. Формування власних оборотних коштів здійснюється за рахунок власногокапіталу підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладенийкапітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток).
Залучені кошти в джерелах формуванняоборотних активів у сучасних умовах набувають важливого значення та покриваютьтимчасову додаткову потребу підприємства в коштах. Залучення позикових коштівзумовлено характером виробництва, розрахунково-платіжними відносинами,необхідністю поповнення нестачі власних оборотних коштів та іншими об'єктивнимипричинами.
До залучених джерел формування оборотнихактивів відносять короткострокові позики та кредити банку, інвестиційнийподатковий кредит і рідше довгострокові позики і кредити банку.
Кредиторська заборгованість, фондспоживання, резерви майбутніх витрат і платежів, добровільні надходження — цедодатково залучені джерела, які неналежать підприємству, але постійноперебувають в обороті підприємства і в сумі мінімального залишку використовуютьяк джерело формування власних оборотних коштів.
На основі даних фінансової звітності можнаоцінити джерела формування, структуру та розміщення оборотного капіталупідприємства. Актив балансу свідчить про розміщення оборотного капіталу, що є врозпорядженні підприємства. Кожному виду розміщеного оборотного капіталувідповідає окрема стаття балансу.
Дані, що містить пасив балансу, дають змогувизначити, які зміни відбулися в структурі власних та позикових коштів. Крімтого, за пасивом балансу можна встановити, звідки взялися ці кошти і перед кимпідприємство має борг.
Найповнішим буде аналіз оборотних активів уразі першочергової оцінки змін у структурі активів і пасивів підприємства.
Важливе місце в джерелах фінансовихресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, внескичленів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансовихресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій відорганів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційнихвідрахувань та позичкових коштів у формі фінансових ресурсів підприємства. Усеце змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, невтивідповідальність за формування фінансових ресурсів.
Обсяг виробництва, його ефективністьобумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. Відвеличини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективневикористання визначають фінансовий добродут підприємства: платоспроможність,ліквідність, фінансову стійкість.
Пошук фінансових джерел розвиткупідприємства, забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсівнабувають важливого значення в роботі фінансових служб підприємства за умовринкової економіки.
У процесі формування фінансових ресурсівпідприємства важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніхджерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансовудіяльність підприємства. Висока питома вага залучених коштів ускладнюєфінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплатувідсотків за банківськими кредитами, дивідендів за акціями, відсотків заоблігаціями, зменшкє ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовийризик. Тому в кожному конкретному випадку необхідно детально аналізуватидоцільність залучення додаткових фінансових ресурсів з урахуванням фінансовихризиків.
1.3 Організація управліня фінансовимиресурсами підприємства
Перехід до ринкової економіки обумовлюєпосилення ролі фінансів підприємства у системі господарювання. Фінансовий стан,платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів.Організація фінансової діяльності має бути побудована так, щоб це сприялопідвищенню ефективності виробництва.
Функціонування фінансів підприємстваздійснюється за допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацієюфінансів підприємства розуміють форми, методи, способи формування тавикористання ресурсів, конроль за їхнім оборотом для досягнення економічнихцілей згідно з чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємствапокладено комерційний розрахунок. Комерційний розрахунок справляє значний впливна організацію фінансів підприємства. Він передбачає, що фінансові відносинипідприємств регламентуються державою переважно економічними методами – задопомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, відсоткової,протекціоністської політики. Збитки, котрих зазнало піприємство внаслідок такихвказівок державних органів та посадових осіб, що суперечать чинномузаконодавству, повині відшкодувати відповідні органи.
Джерелом формування фінансових ресурсівпідприємства є реально зароблені доходи від реалізації продукції та відфінансових інвестицій.
Фінансовий механізм підприємства – цесистема управління фінансами, яка включає організацію взаємодії фінансовихвідносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцевірезультати його діяльності.
До головних завдань фінансового менеджментуналежать: виявлення фінансових джерел розвитку виробництва; формування тараціональне використання фінвнсових ресурсів; визначення ефективних напрямківінвестування фінансових ресурсів; раціоналізація операцій з цінними паперами;удосконалення взаємовідносин з фінансово – кредитною системою, суб’єктамигосподарювання.
Значення управління фінансами підприємстваполягає в такій організації фінансової роботи, яка дає змогу залучати додатковіфінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх з найбільшим ефектом,проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.
Мобілізуючи кошти інших власників длязабезпечення діяльності воасного підприємства, фінансисти повинні чітко уявлятимету інвестування ресурсів і давати рекомендації щодо форм залучення коштів.Для покриття коротко- і середньострокової потреби у фінансових ресурсахдоцільно використовувати позички банків. Здійснюючи великі капітальнівкладення, можна скористатися додатковою емісією цінних паперів. Однак такурекомендацію можна дати лише тоді, коли фінансисти грунтовано дослідилифінансовий ринок, проаналізували попит на різні види цінних паперів, урахувализміни кон’юкткри й упевнилися в можливості порівняно швидкої та вигідноїреалізації цінних паперів підприємства.
Рух будь-яких товарно-матеріальнихцінностей і трудових ресурсів супроводжується створенням і використаннямгрошових фондів підприємства, а це означає, що фінансовий стан суб’єктагосподарювання відбиває всі сторони його діяльності.
Процес виробництва відбувається в певнійтехнологічній послідовності, коли безперервно повторюється стадія прдбаннясировини, маериіалів та підготовки їх до виробництва, стадія перетвореннясировини на півфабрикати, незавершене виробництво, готову продукцію. Потреба вкоштах у підприємства виникає на кожній із цих стадій ще до відшкодкваннявитрат з виручки від реалізації продукції. Саме тому кожне підприємство,формуючи свій капітал, мусить передбачити необхідну суму оборотних коштів.Вкладені оборотні кошти на кожній стадії виробничого процесу заміщуються післяреалізації продукції.
Надзвичайно важливо в управлінні фінанамипідприємств передбачити таку потребу в оборотних коштах, яка забезпечувала бмінімально потрібні розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва,залишків готової продукції для виконання виробничої програми.
Брак оборотних коштів у деякихпідприємствах виникає, що надходження і та використання грошей не збігаються вчасі і здійснюються в різних обсягах. У наслідок цього в одних підприємст напевний момент з’являються тимчасово вільні кошти, а в інших – виникає тимчасовапотреба в них. Ця суперечність процесу відтворення розв’язується комерційнимибанками через кредитуавння підприємств.
Управління фінансами включає сферуфінансового забезпечення інвестицій на технічне переобладнання, реконструкціюта розширення підприємств.
Безпосереднім завданням управлінняфінансами підприємств є забезпечення формування та правельного розподілувиручки від реалізації продукції для відновлення оборотних коштів, формуванняамортизаційного фонду, валового та чистого доходу. Кожне підприємство прагнезебезпечити ліквідність оборотних активів для своєчасного погашеннякороткострокової кредиторської заборгованості. Тому своєчасне та повненадходження виручки від реалізації продукції постійно конртолюється фінансовимименеджерами.
Амортизаційні відрахування є найважливішимелементом витрат на виробництво та основним джерелом відтворення основнихзасобів. Управління формуванням та використанням амортизаційних відрахування єважливою стороною фінансового менеджменту. Першочерговим завданням є такожсвоєчасне виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, державними цільовимифондами, банками страховими компаніями та іншими суб’єктами господарювання.
Управління фінансами підприємств включаєтакож сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається врозпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізаціїекономічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарськоїдіяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків,підприємство – у вигляді чистого прибутку, а працівники – певні доходи відрозподілу і використання частини чистого прибутку. Від регулювання розподілучистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшогозбільшення прибутку.

Розділ 2. Аналіз фінансового стану наприкладі ПП фірма «Байда»
2.1 Загальна характеристика підприємства
Туристична фірма «Байда» з 1991 рокустабільно працює на ринку туристичних послуг України 15 років і є одним знайбільших тур операторів Запорізької області.
Підприємство є юридичною особою з моментуйого державної реєстрації.
Підприємство має право від свого іменівчиняти правомірні, придбавати майно і особові немайнові права, нестизобов’язання, бути позивачем та відповідачем в суді. Підприємство має круглупечатку, кутовий штамп, фірмові бланки, торговельну марку та емблему,самостійний баланс, рахунки в установах банків у відповідності із чиннимзаконодавством.
З перших днів своєї роботи фірмазарекомендувала себе як сміливий новатор, з іменем якого часто можназастосувати слово «перший», а саме, вперше виступила ініціатором взимку1991-1992рр. зимової навігації на Дунаї, і на теплоході «Маршал Кошевой»зробила з грудня по березень 19 рейсів по маршруту Ізмаїл – Браїла (Румунія), вяких побували більше 3000 людей.
Вперше у 1994р., після отримання Запорізькимаеропортом статусу міжнародного, відкрила чартерний рейс Запоріжжя – Стамбул іна протязі 10 років працює на цьому напрямі, відправляючи 2 рази на тижденьсвоїх туристів.
У Запоріжжі турфірма «Байда» першоїздійснила вильоти в ОАЕ, Наталію, Ізмір, Варну. Більше чотирьох років існувавповітряний чартерний рейс Запоріжжя – Алеппо (Сирія).
У 2000 році фірма першою сталапредставляти, створену у Москві «Мережа магазинів гарячих путівок» і стала йогогенеральним представником на Україні. Тур фірма «Байда», являючись великиим туроператором, не тільки реалізує групові та індивідуальні тури, але і, маючивеликий досвід з організації авіаперевезень, організовує чартерні рейси, маючипрямі договори з такими ведучими авіакомпаніями, як: «Аеросвіт», «Аерофлот», «Австрійськіавіалінії», «Днеправіа», «Мотор Січ», «Донбасаеро», «Константа».
З 2000 року фірма сертифікована ізаймається продажем авіаквитків у всі країни світу за цінами авіакомпаній.
Велику увагу фірма приділяє комплекснійроботі з корпоративними клієнтами, організуючи семінари, забезпечуючиавіаквитками, а також займається оздоровленням їх співробітників. І невипадково серед корпоративних клієнтів – ВАТ «Дніпроспецсталь», ВАТ «МоторСіч», «УНИПКТИ Трансфермоторобудівлі».
Для оздоровлення оперативного персоналуАтомних станцій України, як для корпоративних клієнтів розробляються спеціальніпрограми по оздоровленню і реабілітації на найкращих курортах Криму таТрускавцю.
Більше 10 років фірма особливу увагуприділяє оздоровлюючим програмам дорослих і дітей на узбережжі Чорного іАзовського морів. Фірма має гарантований номерний фонд у найкращих санаторіяхЯлти, Алушти і багаторічне співробітництво з санаторіями і пансіонатамиПівденного берегу Криму дозволяє мати особливо низькі ексклюзивні ціни під часзаключення циклічних договорів з підприємствами і профспілками.
У 2004 році турфірмою «Байда» для розвиткуі вдосконалення був відкритий філіал у м. Київ, в якому працюютьвисококваліфіковані співробітники.
Професіоналізм колективу тур фірми «Байда»неодноразово нагороджувався орграмотами Державної тур адміністрації України, ау 2004 році фірма стала Лауреатом рейтингу «Кращі підприємства України» вгалузі туризму, що проводилась асоціацією ділових кругів України, і буланагороджена почесним знаком.
З 2007 року туристична фірма «Байда»отримала право продавати квитки на залізничний транспорт усіх напрямків длязручності населення.
Головною ціллю діяльності підприємства єодержання прибутку виключно від господарської діяльності туроператора зреалізації та надання туристичних послуг, організації та створення туристичногопродукту, посередницької діяльності із надання характерних та супутніх послуг.
2.2 Аналіз майнового стану підприємства
Таблиця 2.1
Показники майнового стану підприємства№ пор. Показник оцінки Порядок розрахунку або джерело отримання вихідних даних 1.1 Сума господарських коштів, які є в розпорядженні підприємства Підсумок балансу 1.2 Частка основних засобів в активах (Залишкова вартість основних засобів/Активи)*100% 1.3 Коефіцієнт зносу основних засобів (Знос / Вартість основних засобів)*100% 1.4 Коефіцієнт оновлення основних засобів Балансова вартість основних засобів, які надійшли за період, що аналізується / Балансова вартість основних засобів на кінець аналізованого періоду 1.5 Частка оборотних виробничих фондів Оборотні виробничі фонди / Активи 1.6 Коефіцієнт мобільності активів Мобільні активи / Немобільні активи
Для здійснення господарської діяльностікожне підприємство повинно мати певне майно, яке належить йому на правахвласності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображенов його балансі, називають активами.
Безумовно, щоб підприємство нормальнофункціонувало, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничізасоби, що складаються з будівель, споруд, машин, обладнання та інших засобівпраці, які беруть участь у процесі виробництва, є найголовнішою основоюдіяльності підприємства. Без їх наявності навряд чи могло б що-небудьздійснитися. Природно, що для нормального функціонування кожного підприємстванеобхідні не тільки основні засоби, а й оборотні засоби, які являють собоюпередусім грошові засоби, які використовуються підприємством для придбанняоборотних засобів і засобів обігу.
Структура майна дає загальне уявлення профінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах таспіввідношення позикових і власних коштів підприємства в пасивах. У структурівартості майна відображується специфіка діяльності кожного підприємства. Слідпам'ятати, що не можна порівнювати структуру підприємств різних галузейгосподарства. Проте аналіз її динаміки впродовж якогось періоду на конкретномупідприємстві необхідний.
Отож, доцільно розпочати аналіз діяльностіпідприємства з аналізу його майна.
1.1 Сума господарських коштів, які є врозпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, якіперебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить прозбільшення майнового потенціалу підприємства.
За 2005 рік цей показник склав 12996,4тис.грн.
За 2006 рік збільшився до 18593,8 тис.грн.
1.2 Частка основних засобів в активах – цечастка коштів, інвестованих в основні засоби, у валюті балансу. Повинензменшуватись за умов незмінних або зростаючих обсягів реалізації.
Чо.з2005 = />
Чо.з2006 = />
1.3 Коефіцієнт зносу основних засобівхарактеризує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості. Якправило, його використовують для характеристики стану основних засобів. Занормального функціонування підприємства він повинен зменшуватись.
К зн2005= />
К зн2006 = />
1.4 Коефіцієнт оновлення основних засобівпоказує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобівстановлять нові основні засоби. Він повинен збільшуватись за умов виключенняінфляційного фактора. Проте за неможливості здійснення цього, коефіцієнтзменшується на протязі розглянутого періоду.
К он2005 = />
К он2006 =/>
1.5 Частка оборотних виробничих активівпоказує частку мобільних виробничих фондів у валюті балансу, і повинензбільшуватись за періоди.
Чо.в.а.2005= />
Чо.в.а.2006= />
1.6 Коефіцієнт мобільності активівхарактеризує скільки обігових коштів припадає на одиницю не обігових. Занормативами повинен збільшуватись. На даному підприємстві витримуєтьсяповністю.
Кмоб2005 = />
Кмоб2006 = />
Отже, показники майнового станупідприємства майже повністю витримані, тобто відповідають встановленимзначенням, що свідчить про належне його становище.

2.3 Аналіз ліквідності та платоспроможностіпідприємства
Таблиця 2.2
Показники ліквідності та платоспроможності № пор. Показник оцінки Порядок розрахунку або джерело отримання вихідних даних 2.1 Коефіцієнт покриття загальний Поточні активи / Поточні зобов’язання 2.2 Коефіцієнт швидкої ліквідності Грошові кошти, розрахунки та інші активи / Поточні зобов’язання 2.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) Грошові кошти / Поточні зобов’язання
Ліквідність означає здатність перетворитиактив у гроші швидко і без втрат його ринкової вартості.
Оцінюючи ліквідність підприємства,аналізують достатність поточних (оборотних) активів для покриття поточнихзобов’язань.
При оцінці ліквідності розраховують триосновних коефіцієнти:
1) коефіцієнт покриття;
2) коефіцієнт швидкої ліквідності;
3) коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Перераховані показники розраховуються напідставі даних форми № 1 “Балансу” шляхом співставлення поточних активів зпоточними зобов’язаннями підприємства.
2.1 Коефіцієнт покриття (інше найменуванняцього коефіцієнту – коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт поточноїліквідності). Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показує скількигривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточнихзобов’язань.
Кл.п.2005= />
Кл.п.2006= />
Коефіцієнт покриття в період з 2005 по 2006рік зріс, але все ще залишається низьким. Підприємство на кожну гривню поточнихзобов’язань має 1,53 грн. поточних активів.
Слід відзначити, що при нормальнихобставинах підприємство ніколи не ліквідує свої оборотні активи. Томукоефіцієнт покриття не є абсолютним показником здатності підприємства повернутисвої борги, так як він характеризує лише наявність оборотних активів, а не їхякість.
2.2 Коефіцієнт швидкої ліквідності (другенайменування цього коефіцієнту – коефіцієнт “лакмусового папірця”). На відмінувід попереднього показника, він враховує якість оборотних активів і є більшстрогим показником ліквідності, так як при його розрахунку враховуютьсянайбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).
Кл.ш2005= />
Кл.ш2006= />
Коефіцієнт швидкої ліквідності є дуженизьким. Навіть при тому, що в 2006 році спостерігається його підйом, наявнихна той момент коштів не вистачало на покриття поточних зобов’язань. На кожнугривню поточних зобов’язань приходиться 0,4 грн., а в 2006 році – 0,54 грн.ліквідних активів.
2.3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності,показує, яка частка поточних (короткострокових) зобов’язань може бути погашенанегайно.
Кл.а2005= />
Кл.а2006= />
Значення цього коефіцієнту є критичнонизьким, але спостерігається тенденція збільшення, цього показника.
На підприємстві, спостерігається ситуація,коли коефіцієнт покриття є порівняно непоганим, а коефіцієнти швидкоїліквідності та абсолютної ліквідності є дуже малими. Це спостерігається зарахунок того, що підприємство має малу кількість вільних коштів, при цьому напідприємстві є досить великі запаси, які і дають непоганий коефіцієнт покриття.
2.4 Аналіз фінансової стійкостіпідприємства
Таблиця 2.3
Показники фінансової стійкості тастабільності підприємства№ пор. Показник оцінки Порядок розрахунку або джерело отримання вихідних даних 3.1 Коефіцієнт автономії (незалежності) Власні кошти / Пасиви 3.2 Коефіцієнт фінансової стабільності (фінансування) Власні кошти / Позикові кошти 3.3 Коефіцієнт маневреності власного капіталу Власні оборотні кошти / Власний капітал 3.4 Коефіцієнт фінансової залежності Активи / Власний капітал 3.5 Коефіцієнт концентрації залученого капіталу Залучений капітал / Пасиви 3.6 Показник фінансового левериджу Довгострокові зобов’язання/ Власний капітал 3.7 Коефіцієнт фінансової стійкості (Власний капітал + довгострокові зобов’язання) / Пасиви
Однією з найважливіших характеристикфінансового стану підприємства є стабільність його діяльності на довгостроковуперспективу. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства,ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів.
Так, більшість бізнесменів, включаючипредставників державного сектору економіки, вважають доцільним вкладати впідприємство мінімум власних коштів, а фінансувати його за рахунок грошей,взятих у борг. Проте якщо структура «власний капітал — позикові кошти» маєзначну перевагу в бік боргів, підприємство може збанкрутувати, якщо кількакредиторів одночасно вимагатимуть свої гроші.
Фінансова стійкість у довгостроковому планіхарактеризує співвідношення власних та позикових коштів. Однак цей показник даєлише загальну оцінку фінансовім стійкості, унаслідок чого було розробленосистему показників.
Аналіз фінансової стійкості(платоспроможності) підприємства здійснюють за даними Балансу підприємства.Проведений аналіз характеризує структуру джерел фінансування ресурсівпідприємства, суть фінансової стійкості та незалежності підприємства відзовнішніх джерел фінансування його діяльності.
Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності)підприємства здійснюють через розрахунок та оцінку таких коефіцієнтів.
3.1 Коефіцієнт автономії (фінансовоїнезалежності)
Коефіцієнт автономії (незалежності) —показник, нормативне значення якого більше за 0,5.
Зростання коефіцієнта свідчить про збільшенняфінансової незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень умайбутньому, збільшує гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань.
Кавт2005 = />
Кавт2006 = />
На підприємстві спостерігається збільшенняцього коефіцієнту у 2006 році, що свідчить про налагодження ситуації.
3.2 Коефіцієнт фінансової стабільності(фінансування) дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості підприємства.Воно мас досить легку інтерпретацію: його значення, яке становить 0,6 у 2005р.і 1,04 – у 2006р., вказує, що на кожну гривню власних коштів, вкладених в активипідприємства, відповідно, 60 коп. і 104 коп. припадає на позикові кошти.
Зростання показника в динаміці свідчить пропосилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобтопро деяке зниження фінансової стійкості, та навпаки.
Кф.с2005 = />
Кф.с2006 =/>
3.3 Коефіцієнт маневреності власного капіталупоказує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточноїдіяльності, тобто яку вкладено в оборотні кошти, а яку капіталізовано. Значенняцього показника може значно варіювати залежно від структури капіталу тагалузевої приналежності підприємства.
Км2005 = />
Км2006 = />
Коефіцієнт повинен бути більшим за 0,1 ізбільшуватись, тобто на даному підприємстві повністю витримується.
3.4 Коефіцієнт фінансової залежності єоберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Коли його значеннянаближається до 2, це означає, що власники повністю фінансують своєпідприємство.
Кф.з2005 = />
Кф.з2005 = />
У даному випадку у 2005р. спостерігалосьдеяке перевищення нормативного значення, але у 2006р. ситуація стабілізувалась.
3.5 Коефіцієнт концентрації залученогокапіталу показує скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупнихджерел і згідно з вимогами до показника, критичне значення не більше 0,5.
Кп.к2005 = />
Кп.к2006 = />
У 2005р. показник перевищував нормативнезначення, але протягом 2006 ситуація стабілізувалась.
3.6 Показник фінансового левериджухарактеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Збільшенняпоказника свідчить про підвищення фінансового ризику.
Фл2005 = />
Фл2006 = />
Цей показник за розглянутий періодзалишався стабільним і не перевищив нормативне значення.
3.7 Коефіцієнт фінансової стійкості показуєчастку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі.
Кф.с2005 = />
Кф.с2006 = />
За нормативними даними цей показник маєбути 0,85 – 0,90, що свідчить про те, що цей показник на даному підприємстві невідповідає заданому значенню.
Отже, проведений аналіз свідчить, що напідприємстві протягом періоду, за який проведено аналіз, фінансуваннянеоборотних активів і частини оборотного капіталу підприємства відбувається зарахунок власного капіталу. Переважна частина оборотних активів покривається зарахунок позикового капіталу, що відповідає правилам фінансування. Вонивизначають принципи, за якими підприємство має мобілізувати фінансовий капіталдля покриття потреби у фінансових ресурсах.
Підприємство при дотриманні правилфінансування забезпечує собі стабільну ліквідність та платоспроможність.

2.5 Аналіз рентабельності підприємства
Таблиця 2.4
Показники рентабельності підприємства№ пор. Показник оцінки Порядок розрахунку або джерело отримання вихідних даних 4.1 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації Прибуток від реалізації / Виручка 4.2 Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком Чистий прибуток / Виручка 4.3 Рентабельність власного капіталу Чистий прибуток / Середня величина власного капіталу 4.4 Період окупності власного капіталу Середня величина власного капіталу / Чистий прибуток 4.5 Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності Прибуток / Підсумок балансу 4.6 Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком Чистий прибуток / Активи
У процесі аналізу ефективності використаннямайна підприємства доцільно використовувати показники, що характеризуютьрентабельність роботи підприємства. Це комплексні показники що характеризуютьприбутковість підприємства.
На короткострокову та довгостроковуплатоспроможність підприємства оказує вплив його здатність отримувати прибуток.У зв’язку з цим розглянемо наступний аспект діяльності підприємства, який єякісним показником ефективності роботи підприємства.
Зазвичай при розрахунку рентабельностівизначають співвідношення прибутку до наступних показників: рівню продажу,активам, власному капіталу. При розрахунку цих показників використовують:
— чистий прибуток, який визначається якбалансовий прибуток з відрахуванням платежів до бюджету;
— чиста реалізація, визначається як виручкавід реалізації без ПДВ, акцизного збору та інших відрахувань з доходу.
Розглянемо більш детально деякі показникита проаналізуємо рентабельність підприємства.
4.1 Рентабельність реалізованої продукціїза прибутком від реалізації показує скільки припадає прибутку від реалізації наодиницю виручки. Цей показник у динаміці повинен збільшуватись.
Rq2005 = />
Rq2006 = />
Рентабельність реалізованої продукції заприбутком від реалізації на підприємстві є нормальною і відповідає необхіднимвимогам.
4.2 Рентабельність реалізованої продукціїза чистим прибутком показує скільки припадає чистого прибутку на одиницювиручки.
Rчq2005 = />
Rчq2006 = />
Відбувається збільшення показника заперіоди, що свідчить про позитивні тенденції у розвитку.
4.3 Рентабельність власного капіталупоказує ефективність використання всього капіталу. Динаміка показника впливаєна рівень котирування акцій підприємства.
У практиці фінансового аналізурентабельність власного капіталу вважають найважливішим підсумковим показником,де фокусуються результати всіх напрямків діяльності. Рентабельність власногокапіталу залежить і від змін рентабельності продукції (операційна діяльність),ресурсовіддачі (інвестиційна діяльність) і співвідношення сукупного та позиковогокапіталу (фінансова діяльність ).
Rв.к2005 = />
Rв.к2006 = />
У динаміці показник збільшується, щосвідчить про позитивні тенденції.
4.4 Період окупності власного капіталупоказує за який період власний капітал буде компенсований чистим прибутком.
Тв.к2005 = />
Тв.к2006 = />
Цей показник повинен зменшуватись, що іспостерігається під час аналізу даного підприємства.
4.5 Рентабельність активів за прибутком відзвичайної діяльності показує скільки прибутку від звичайної діяльності припадаєна одиницю коштів, інвестованих в активи.
Rзв2005 = />
Rзв2006 = />
За нормативними даними необхідно, щобзначення показника збільшувались, що і спостерігається на даному підприємстві.
4.6 Рентабельність реалізованої продукціїза чистим прибутком показує скільки припадає чистого прибутку на одиницюінвестованих в активи коштів.
RА2005 = />
RА2006 = />
Необхідне за стандартами збільшеннякоефіцієнта присутнє.
Отже, у комплексі перелічені показникидають змогу всебічно охабактеризувати ефективність використання майнапідприємства.
2.6 Аналіз ділової активності підприємства
Таблиця 2.5
Показники ділової активності№ пор. Показник оцінки Порядок розрахунку або джерело отримання вихідних даних 5.1 Оборотність активів, ресурсовіддача, коефіцієнт трансформації Чиста виручка від реалізації / Активи 5.2 Обертання дебіторської заборгованості Виручка від реалізації / Дебіторська заборгованість 5.3 Середній строк обороту дебіторської заборгованості 360*Дебіторська заборгованість / Виручка від реалізації 5.4 Коефіцієнт оборотності обігових коштів Чиста виручка / Обігові кошти 5.5 Період одного обороту обігових коштів 360 / Ко 5.6 Фондовіддача Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди 5.7 Коефіцієнт оборотності власного капіталу Чиста виручка від реалізації / Власний капітал
5.1 Ресурсовіддача (коефіцієнттрансформації) характеризує обсяг реалізованої продукції, яка припадає на 1гривню коштів, вкладених у діяльність підприємства. Зростання показника вдинаміці слід розглядати як позитивну тенденцію. Коефіцієнт трансформаціїпоказує скільки отримано чистої виручки від реалізації продукції на одиницюкоштів, інвестованих в активі.
Кт2005 = />
Кт2006 = />
Як бачимо, коефіцієнт повністю витриманий,тобто вся продукція підприємства реалізується вчасно.
5.2 Обертання дебіторської заборгованості — це коефіцієнт, що показує у скільки разів виручка перевищує середню дебіторськузаборгованість.
Кд.з2005 = />
Кд.з2006 = />
Отже, у 22,5 та 43 рази відповідно виручкаперевищує середню дебіторську заборгованість. Спостерігається тенденція дозростання.
5.3 Середній строк обороту дебіторськоїзаборгованості — це середній період інкасації дебіторської заборгованості,тобто період її погашення.
Чд.з2005 = />
Чд.з2006 = />
Значення показника повинні зменшуватись,особливо в умовах інфляції, або збільшуватись, якщо додаткова вартість коштівкомпенсується додатковим прибутком від збільшення обсягів реалізації.
5.4 Коефіцієнт оборотності обігових коштів — показує скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів і має тенденцію дозростання.
Ко2005 = />
Ко2006 = />
5.5 Період одного обороту обігових коштів –це середній період від витрачання коштів для виробництва до отримання коштів зареалізовану продукцію.
Чо2005 = />
Чо2006 = />
Спостерігаємо зменшення даного показника,що свідчить про позитивні тенденції.
5.6 Показник фондовіддачі показує скількивиручки припадає на одиницю основних виробничих фондів і має збільшуватись.Фондовіддача, характеризує наскільки ефективно підприємство використовуєосновні фонди.
Фо.ф2005 = />
Фо.ф2006 = />
5.7 Коефіцієнт оборотності власногокапіталу показує скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає наодиницю власного капіталу і повинен збільшуватись.
Кв.к2005 = />
Кв.к2006 = />
Збільшення коефіцієнта свідчить прозбільшення чистої виручки від реалізації продукції підприємством.
Отже, результати дослідження темпів ітенденцій змін основних показників діяльності дають змогу визначитидинамічність розвитку підприємства, його внутрішні резерви до подальшогоотримання прибутку, поточну активність комерційної структури в сприйняттіноваторських ідей, перспективність вкладеного додаткового капіталу в їїдіяльність тощо. В результаті аналізу виявлено, що показники ділової активностіза 2005 рік в нормі і відповідають необхідним вимогам, а незначні відхиленнявід встановлених норм спричинені відкриттям філіалу підприємства у іншому містіі необхідними для цього витратами.

2.7 Комплексна оцінка фінансового станупідприємства
Для комплексного аналізу фінансового станупідприємства потрібно оцінити тенденції найзагальніших показників, які всебічнохарактеризують фінансовий стан підприємства.
Показниками та факторами доброго фінансовогостану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективневикористання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільнихфінансових ресурсів.
Показники та фактори незадовільногофінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотнихкоштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції увиробництві.
До найзагальніших показників комплексноїоцінки фінансового стану належать показники дохідності та рентабельності.
Велике значення має аналіз структуридоходів підприємства та оцінки взаємозв’язку прибутку з показникамирентабельності. Вазливо проаналізувати зв’язок прибутку підприємства зфакторами, що його формують.
Дохідність підприємства характеризуєтьсяабсолютними і відносними показниками. Абсолютний показник дохідності – це сумаприбутку чи доходів. Відносний показник – рівень рентабельності. Рівеньрентабельності підприємств, пов’язаних з виробництвом продукції, визначаєтьсяяк відсоткове відношення прибутку від операційної діяльності до їїсобівартості:
Р = /> (2.1)
де Р – рівень рентабельності, %;
П – прибуток від операційної діяльності,грн;
С – собівартість продукції, грн.
Під час аналізу вивчають динаміку змінобсягу чистого прибутку, рівня рентабельності та фактори, які впливають на них.Основними факторами, що впливають на чистий прибуток, є обсяг виручки відреалізації продукції, рівень собівартості, рівень рентабельності продукції, фінансовірезультати та витрати від звичайної та операційної діяльності, величинаподаткуна приуток та інші подаки, що виплачуються з прибутку.
Аналіз дохідності підприємства проводитьсячерез порівнянням з планом та попереднім перодом. За умов інфляції важливозабезпечити об’єктивність показників та запобігти їх викревленню через постійнепідвищення цін. Аналіз проводиться за даними роботи за рік. Торішні показникитреба привести у відповідність із показниками звітного року за допомогоюіндексації цін.
На підприємствах недержавних форм власностідля акціонерів та засновників найважливіше значення має рентабельність їхніхпайових та статутних внесків у складі загальних інвестицій. Тому цьому аспектуоцінки фінансового стану підприємства треба приділити особливу увагу.
Для оцінки рентабельності підприємстварекомендується використовувати систему взаємозв’язаних показниківрентабельності. З цією метою слід використовувати дві основні групи такихпоказників:
а) показники, розраховані на підставіпоточних витрат ( вартості продажу);
б) показники, пов’язані з використаннямвиробничого капіталу ( виробничих активів).
Показники рентабельності групи Арозраховуються на базі даних бухгалтерського обліку прибутків та збитків істановлять систему таких коефіцієнтів:
коефіцієнт граничного рівня валовогоприбутку (К r.p1)
К r.p1 = /> (2.2)

де Вп – сума валового прибутку;
Впр – вартість продажу;
Ч о.п – чистий обсяг продажу.
К r.p1 2005 = />
К r.p1 2006 = />
2) коефіцієнт граничного рівня прибутку відосновної операційної діяльності (К r.p2)
К r.p2 = /> (2.3)
де П о.д – сума прибутку, отриманого відосновної операційної діяльності ;
К r.p2 2005 = />
К r.p2 2006 = />
3) коефіцієнт граничного рівня прибутку відусієї діяльності підприємства – операційної, інвестиційної та фінансової (Кr.p3)
К r.p3 = /> (2.4)
де П – сума прибутку до виплат задовгостроковими зобов’язаннями і податкових виплат;
К r.p3 2005 = />
К r.p3 2006 = />
4) коефіцієнт граничного рівня чистогоприбутку (К r.p4 )
К r.p4 = /> (2.5)
де Чп — сума прибутку після виплат задовгостроковими зобов’язаннями і податкових виплат;
К r.p4 2005 = />
К r.p4 2006 =/>
5) критичний коефіцієнт рентабельності (Кr.p5 )
К r.p5 = /> (2.6)
де Зв – це сума змінних витрат у складівартості продажу.
Показники рентабельності взаємодоповнюютьодин одного і дають змогу здійснити комплксну оцінку фінансового станупідприємства.
Показники рентабельності групи Брозраховуються як відношення прибутку і коштів, вкладених у підприємствозасновниками, акціонерами і інвесторами. За даними звіту про прибутк ( збитки)і даними балансового звіту доцільно розраховувати такі коефіцієнти:
1) коефіцієнт віддачі виробничих активів (Кr.p6 )
К r.p6 = /> (2.7)
де ВА – середньорічна величина всіхвиробничих активів підприємства;
К r.p6 2005 = />
К r.p6 2006 = />
коефіцієнт віддачі інвестицій (К r.p7 )
К r.p7 = /> (2.8)
де СА – середньорічна сума всіх активівпідпрємства за мінусом короткострокових зобов’язань;
К r.p7 2005 = />
К r.p7 2006 = />
коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу (Кr.p8)
К r.p8 = /> (2.9)
де СК – середньорічна сума власногокапіталу, репрезентована акціонерним капіталом.
К r.p8 2005 = />
К r.p8 2006 = />
Коефіцієнт віддачі активів характеризуєвеличину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство.
Коефіцієнт віддачі інвестицій характеризуєефективність віддачі тільки частини всього капіталу – довгострокових інвестиційі капіталіованого прибутку підприємства. Цей коефіцієнт характеризуєфінансовий стан в цілому.
В комплексній оцінці фінансового станупідприємства багато важить коефіцієнт віддачі акціонерного капіталу.
Важливою складовою комплексного оцінюванняфінансового стану підприємства повинна бути рейтингова оцінка, яка б визначаламісце кожного кожного суб’єкта господарювання за показниками фінансового станув певному економічному середовищі.
Узагальнювальна оцінка фінансового станупідприємства сприяє встановленню за різними оцінними показниками його резервівщодо поліпшення фінансового стану.

Розділ 3. Основні напрямки забезпеченнястабільності фінансового стану підприємства
3.1 Вдосконалення методики оцінкифінансового стану підприємства
Значна кількість підприємств в Україні маєнезадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. Засвоєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшенняфінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшитисвій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість.Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливимтільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією пропоточний рівень фінансової стійкості та здатність підприємства до подальшого розвитку.Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатамиоцінювання фінансового стану підприємства.
Цілі з якими здійснюють аналіз та оцінкуфінансового стану підприємства, будуть різними у кредиторів, інвесторів ікерівників. Інвестори та кредитори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізаціїсвоїх рисків, а керівники підприємств проводять оцінку для виявлення резервівпідвищення платоспроможності, ліквідності, прибутковості, прогнозів чи йогосанації.
Джерела аналізу фінансового положенняпідприємства — форми звіту і додатки до них, а також зведення із самого обліку,якщо аналіз проводиться усередині підприємства. У кінцевому результаті аналізфінансового положення підприємства повинний дати керівництву підприємствакартину його дійсного стану, а обличчям, що безпосередньо не працюють на даномупідприємстві, але зацікавленим у його фінансовому стані — зведення, необхіднідля безстороннього судження, наприклад, про раціональність використаннявкладених у підприємство додаткових інвестиціях і т.п..
Важливою характеристикою фінансового станупідприємства є оцінка його платоспроможності, фінансової стабільності.
Критична оцінка різних методик дає підставидля висновку, що необхідно визначити оптимальну кількість груп фінансовихпоказників (якомога меншу) та ранжувати їх за значенням.
На нашу думку, за рівнем значущості слідвиділити, для оцінки фінансового стану, такі групи показників: група показниківпершого рівня – оборотність активів; другого – рентабельність; третього –фінансової стійкості; четвертого – ліквідність підприємства (а не лишеактивів). Крім вибору груп, необхідно обґрунтувати і перелік показників, щовключатиме кожна група, аби врахувати ті недоліки, які нині мають місце.
Аналіз багатьох зарубіжних та вітчизнянихлітературних джерел дав змогу виокремлювати такі методи оцінки фінансовогостану підприємства: комплексний, коефіцієнтний, інтегральний, беззбитковий тарівноважний.
Головні показники підприємства прикомплексній оцінці аналізуються у динаміці та групуються за двома напрямами. Допершого відносять такі показники й чинники доброго фінансового станупідприємства: стійку платоспроможність; ефективне використання капіталу;своєчасну організацію розрахунків; наявність стабільних фінансових ресурсів. Додругого напряму включають показники незадовільного фінансового станупідприємства: відсутність власних оборотних коштів; неефективне розміщенняресурсів; наявність стійкої заборгованості з платежів; негативні тенденції увиробництві.
Для оцінки рентабельності підприємствавикористовують дві групи показників:
Показники, розраховані на основі поточнихвитрат. До них відносяться коефіцієнт граничного (критичного) рівня валовогоприбутку, коефіцієнт граничного рівня прибутку від основної діяльності,коефіцієнт граничного рівня прибутку від усіх видів діяльності, коефіцієнтграничного рівня чистого прибутку, критичний (граничний) коефіцієнтрентабельності.
Показники, розраховані у зв’язку звикористанням виробничого капіталу (виробничих активів). Це коефіцієнт віддачіусіх виробничих активів підприємства, коефіцієнт віддачі інвестованогокапіталу, коефіцієнт віддачі від акціонерного (власного) капіталу.
До загальних показників комплексної оцінкифінансового стану підприємства належать показники дохідності (абсолютнавеличина прибутку чи доходу) і рентабельності (відсоткове відношення прибуткувід реалізації продукції до її собівартості або товарообігу).
Аналізують ці показники з урахуваннямчинників, що на них впливають: розміру виручки від реалізації; рівнясобівартості і рентабельності продукції; фінансових результатів і витрат зопераційної діяльності; величин оподаткування прибутку.
На основі комплексного методу дуже складнозробити обґрунтовані висновки про фінансовий стан підприємства в цілому. Цейметод дає змогу виявити проблемні напрямки в діяльності підприємства ідосліджувати причини, що їх зумовили, але він дуже трудомісткий, йому властивібагато недоліків, що обмежує можливості його використання на практиці, особливов тому разі, коли необхідна оперативна оцінка фінансового стану підприємства.
Широко застосовується у світовій практицікоефіцієнтний метод. Він базується на розрахунку системи коефіцієнтів, щовідображають різні аспекти діяльності підприємства і враховують чинникивнутрішнього і зовнішнього впливу на фінансовий стан підприємства. Він маєбезліч модифікацій, які можна, використовуючи мінімальну кількістькоефіцієнтів, систематизувати в такий спосіб:
Майновий стан. Використовуються такікоефіцієнти: сума господарських коштів підприємства; частка активної частиниосновних коштів; коефіцієнти зношення, вибуття, відновлення основних фондів.
Ліквідність: коефіцієнт загальноїліквідності; коефіцієнт термінової ліквідності; коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Платоспроможність: коефіцієнти власності,платоспроможності, фінансової незалежності.
Прибутковість: прибутковість активів;прибутковість власного капіталу; коефіцієнт валової маржі; прибутковістьінвестицій.
Рентабельність: коефіцієнт рентабельностіактивів, коефіцієнт рентабельності реалізації; рентабельність власногокапіталу.
Ділова активність: коефіцієнти оборотностіактивів, оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості, оборотностіматеріально-виробничих запасів.
Фінансова стійкість: коефіцієнти автономії,довгострокового запозичення коштів, концентрації позикового капіталу.
Ринкова активність: прибуток на одну акцію;співвідношення цін і прибутку на одну акцію; співвідношення ринкової ібалансової вартості однієї акції.
Можуть виникати певні ситуації, колифінансовий стан підприємства необхідно вимірювати якимось одним сукупним(інтегральним) показником. Розрахунок узагальнюючих показників при цьомупровадиться з методикою з використанням таких загальних показників:
Рівня платоспроможності. Включаються такікоефіцієнти як коефіцієнт покриття; коефіцієнти поточної та абсолютноїліквідності.
Рівня фінансової незалежності: коефіцієнтиавтономії, фінансової стабільності, маневреності власного капіталу.
Рівня якості активів: часткависоколіквідних активів, коефіцієнт якості дебіторської заборгованості,коефіцієнт чистих оборотних активів.
Таким чином, методика інтегральної оцінкипередбачає розрахунок інтегрального показника на базі узагальнюючих показниківза рівнем платоспроможності, фінансової незалежності, якості активів чипідприємства.
При відсутності критичних значень окремихкоефіцієнтів методика передбачає використання їхніх так званих нормативнихзначень, розрахунок яких з урахуванням додаткової умови – співвідношенняфактичного значення коефіцієнта і його критичного рівня не повинно перевищуватиодиницю.
Перевагами методу є можливість доповненнябудь-якої кількості аналітичних напрямків і коефіцієнтів оцінки фінансовогостану підприємства. Водночас цьому методу притаманна „неузгодженість” понятьліквідність і платоспроможність. Також він трудомісткій і має всі недолікикоефіцієнтного методу.
Метод, який базується на ролі операційноговажеля у формуванні результатів діяльності підприємства, на можливостікерування його витратами та результатами для досягнення необхідних показниківбеззбитковості виробництва називається беззбитковий. Він включає базовий аспектдіяльності підприємства – беззбитковість і тісно пов’язаний з управліннямвитратами, тому його варто розглядати як сучасний та зручний для практичноговикористання.
Як критерій оцінки фінансового станупідприємства в цьому випадку виступає запас фінансової міцності підприємства,тобто той виторг від реалізації, що підприємство має після проходження порогарентабельності (в абсолютному і відносному вираженні). Очевидно, що чим вищийзапас фінансової міцності у відсотках, тим стійкіший фінансовий станпідприємства.
Цей метод дає змогу виміряти „внесок”кожного виду продукції, напрямку діяльності, структурного підрозділупідприємства у формуванні запасу фінансової міцності підприємства, надаєможливість керування ним, враховуючи результати аналізу за цими елементами.
Беззбитковий метод дуже зручний дляпрактичного використання, однак він не узгоджується з такими сторонами оцінкидіяльності підприємства, як конкурентоспроможність, кредитоспроможність,ринкова й ділова активність, тобто потребує подальшого розвитку.
Метод, який базується на поняттіліквідності і оцінці фінансового стану підприємства з позиції досягненнярівноваги між ліквідними потоками у сфері господарсько-інвестиційної іфінансової діяльності називається рівноважним. Перша виступає як зона створеннякоштів, а друга як зона споживання коштів.
Позитивне значення результату господарськоїдіяльності визначає фінансовий стан підприємства і відкриває перед нимможливості впровадження нової техніки, інвестування коштів у нові видидіяльності, якщо воно при цьому узгоджується з величиною результату фінансовоїдіяльності.
Кожен з існуючих методів має свої перевагита недоліки. Але жоден з них не відповідає усім вимогам до якісного аналізуфінансового стану підприємства.
На нашу думку, поєднання комплексного такоефіцієнтного методів дасть змогу використати переваги кожного з них длябачення більш повної та точної картини фінансового стану підприємства.
Комплексний метод дає змогу виявитипроблемні напрямки в діяльності підприємства і досліджувати причини, що їхзумовили. Коефіцієнтний, в свою чергу, відображає різні аспекти діяльностіпідприємства і враховує чинники внутрішнього і зовнішнього впливу на фінансовийстан підприємства.

Висновок
Отже, приватне підприємство фірма «Байда»має досить довгу історія як для туристичної фірми на Україні. За роки свогоіснування вона зарекомендувала себе як надійний партнер та професійний туроператор.
Головною метою створення підприємства було– розвиток туризму в Запоріжжі зокрема, та в Україні загалом; налагодженняміжнародних зв’язків.
Головним органом управління є директор, щоє і власником в одній особі, який керує поточною діяльністю підприємства.
Контроль за фінансово-господарськоюдіяльністю правління здійснюється бухгалтерським відділом на чолі з головнимбухгалтером.
Підприємство, як взагалі і вся туристичнагалузь в цілому, знаходиться у стадії росту, після кризи, яка відбулася у 1992році, при переході від планової економіки до ринкової.
Кожен рік на підприємстві підписуєтьсяприказ про облікову політику підприємства.
Взагалі фінансово-економічний станпідприємства є добрим. Деякі відхилення спричинені відкриттям філіалу у містіКиїв та значними витратами на ці заходи.
Показники майнового стану підприємствамайже повністю витримані, тобто відповідають встановленим значенням, щосвідчить про належне його становище.
Коефіцієнт покриття в період з 2005 по 2006рік зріс, але все ще залишається низьким. Підприємство на кожну гривню поточнихзобов’язань має 1,53 грн. поточних активів.
Коефіцієнт швидкої ліквідності є дуженизьким. Навіть при тому, що в 2006 році спостерігається його підйом, наявнихна той момент коштів не вистачало на покриття поточних зобов’язань. На кожнугривню поточних зобов’язань приходиться 0,4 грн., а в 2006 році – 0,54 грн.ліквідних активів.
На підприємстві, спостерігається ситуація,коли коефіцієнт покриття є порівняно непоганим, а коефіцієнти швидкоїліквідності та абсолютної ліквідності є дуже малими. Це спостерігається зарахунок того, що підприємство має малу кількість вільних коштів, при цьому на підприємствіє досить великі запаси, які і дають непоганий коефіцієнт покриття.
На підприємстві протягом періоду, за якийпроведено аналіз, фінансування необоротних активів і частини оборотногокапіталу підприємства відбувається за рахунок власного капіталу. Переважначастина оборотних активів покривається за рахунок позикового капіталу, щовідповідає правилам фінансування. Вони визначають принципи, за якимипідприємство має мобілізувати фінансовий капітал для покриття потреби уфінансових ресурсах. Підприємство при дотриманні правил фінансування забезпечуєсобі стабільну ліквідність та платоспроможність.
Динаміка показників рентабельності маєпозитивне значення, що свідчить про ефективність використання майнапідприємства.
В результаті аналізу виявлено, що показникиділової активності за 2005 рік в нормі і відповідають необхідним вимогам, анезначні відхилення від встановлених норм спричинені відкриттям філіалупідприємства у іншому місті і необхідними для цього витратами.
Отож, для покращення роботи підприємства тапідтримання належного фінансового стану підприємства необхідно переглянутиметодику оцінки фінансового стану для виявлення можливо детальніших показниківдля усунення недоліків у роботі підприємства; уважніше слідкувати за зміноюзаконодавства у туристичній галузі та за новинками на ринку туристичних послугта туристичного продукту; розширювати масштаби діяльності для залучення новихінвестицій та покращення співпраці; щільніша співпраця з населенням длярозширення клієнтської бази.

Перелік використаних джерел
1. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.97 р.
2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність вУкраїні» від 16 липня 1999 р.
3. Закон України «Про туризм» від 15.09.95р. № 324/95-ВР зі змінами ідоповненнями.
4. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.91р. № 698-ХІІ (витяг).
5. Форма №1 Баланс 2005-2006рр.
6. Форма №2 Звіт про фінансові результати за 2005-2006рр.
7. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з курсу“Фінансовий аналі8”/ Укл. О.Ф. Андросова, О.В. Шестопалова – Запоріжжя: ЗНТУ,2005.-91 с.
8. Фінансовий аналіз / М. Д. Білик, О. В. Павловські, Н. М. Притуляк,Н. Ю. Невержицька.-Київ: КНЕУ.2005.-673с.
9. Екон. аналіз госп. діяльності підприємств; Навч. посіб. / Житна І.П. Нескреба А, М. / Пер з рос. — К.: Вища шк., 1992. — 191 с.
10. Финансовый анализ / Ефишова О. В. 3-є изд., перераб. и доп. — М.:Бухгалтерский учет, 1999.
11. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового станупідприємства: Навч. Посіб / Мец В. О. — К.: Вища шк., 2003. — 278 с.
12. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Болюх, В. 3. Бурчевський, М.І. Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.: КНЕУ, 2001. —540с.