1. Основні поняття та роль інформаційних систем (ІС) вуправлінні підприємствами. Інформаційна система та її місія. Головна задачавпровадження ІС. Структура ІС, її компоненти
Інформаційнасистема —сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробкиінформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів. Таке визначення надто загальне і підлягає подальшомууточненню. Інформаційнісистеми діють у нашій країні під назвою «автоматизовані системи (АС)».
Інформаційні системи здавна знаходять(в тому чи іншому вигляді) досить широке застосування в життєдіяльностілюдства. Це пов'язано з тим, що для існування цивілізації необхідний обмінінформацією — передача знань, як між окремими членами і колективамисуспільства, так і між різними поколіннями.
Найдавнішими і найпоширенішими ІСслід вважати бібліотеки. Бо в бібліотеках збирають книжки (або їх аналоги), зберігають їх,дотримуючись певних правил, створюють каталоги різного призначення дляполегшення доступу до книжкового фонду. Видаються спеціальні журнали тадовідники, що інформують про нові надходження, ведеться облік видачі.
Розглянемо детальносутність і роль ІС в управлінні підприємствами.
Інформаційнасистема являє собою комунікаційну систему по збору, передачі, переробціінформації про об'єкт, що постачає робітників різноманітного рангу інформацієюдля реалізації функції управління.
Інформаційнасистема створюється для конкретного об'єкта. Ефективна інформаційна системабере до уваги розходження між рівнями управління, сферами дії, а такожзовнішніми обставинами і дає кожному рівню управління тільки ту інформацію, щойому необхідна для ефективної реалізації функцій управління.
Впровадженняінформаційних систем відбувається з метою підвищення ефективностівиробничо-господарської діяльності фірми за рахунок не тільки опрацювання ізбереження рутинної інформації, автоматизації конторських робіт, але і зарахунок принципово нових методів управління, заснованих на моделюванні дійспеціалістів фірми при прийнятті рішень (методи штучного інтелекту, експертнісистеми і т.п.), використанні сучасних засобів телекомунікацій (електроннапошта, телеконференції), глобальних і локальних обчислюванних мереж і т.д.
Сьогоднібільш правильно використовувати термін – комп'ютерна інформаційна системапідприємства (КІСП) – це сукупність інформації, методів, моделей, технічних,програмних, технологічних засобів і рішень, а також фахівців, що займаютьсяобробкою інформації і прийняттям управлінських рішень у межах підприємства.
Комп’ютерніінформаційні системи характеризуються наявністю функціональної і забезпечуючоїчастин, відповідно декомпозиції (виділення) системи на складові частини –підсистеми, що знаходяться у визначених відносинах одна з іншою. Безліч такихвідносин разом з елементами утворять структуру інформаційної системи.
Функціональначастина КІСП фактично є моделлю системи керування об'єктом.
Запебпечуючачастина КІСП складається з технічного, інформаційного, математичного,організаційного, правового, ергономічного та інших видів забезпечення.
Комп'ютерніінформаційні системи підприємства відіграють значну роль на сучаснихпідприємствах, оскільки вони безпосередньо впливають на планування і прийняттяуправлінських рішень, номенклатуру, технологію виготовлення і реалізаціютоварів і послуг.
У роботі інформаційної системи можнавиділити такі етапи:
1. Зародження даних — формування первинних повідомлень, щофіксують результати певних операцій, властивості об'єктів і суб'єктівуправління, параметри процесів, зміст нормативних та юридичних актів тощо.
2. Накопичення і систематизація даних— організація такого їх розміщення, якеб забезпечувало б швидкий пошук і відбір потрібних відомостей, методичнеоновлення даних, захист їх від спотворень, втрати, деформування цілісності таін.
3. Обробка даних — процеси, внаслідок яких на підставіраніше накопичених даних формуються нові види даних: узагалюючі, аналітичні, рекомендаційні,прогнозні. Похідні дані також можуть зазнавати подальшого оброблення, даючивідомості глибшої узагальненості і т.д.
4. Відображення даних — подання їх у формі, придатній длясприйняття людиною. Передусім — цевиведення на друк, тобто виготовлення документів на так званих твердих(паперових) носіях. Широко використовують побудову графічних ілюстративнихматеріалів (графіків, діаграм) і формування звукових сигналів. Місія інформаційних систем —це виробництво інформації, що її потребує організація для забезпеченняефективного управління всіма своїми ресурсами, створення інформаційного ітехнічного середовища для здійснення управління організацією.
Останнім часом керівники підприємствпочали розуміти всю важливість ІС для успішного ведення бізнесу. Можна виділититри найбільш важливих факторів, які суттєво впливають на розвиток ІС:
1. розвитокметодики управління підприємством.
2. розвитокзагальних можливостей і продуктивності комп’ютерних систем.
3. розвитокпідходів до технічної та програмної реалізації елементів ІС.
Головна задача впровадженняІС — підвищенняефективностіроботипідприємства. Найбільший ефект від впровадження ІС досягається при її комплексному розгортанні і максимальній зацікавленності керівництва підприємства вуспіху всього проекту.
4. Щоброзібратися в роботі інформаційної системи, потрібно зрозуміти суть проблем,які вона вирішує, а також організаційні процеси, в які вона включена.
У кожній з таких систем організуєтьсяі ведеться робота в таких напрямках:
· виявленняінформаційних потреб;
· добірджерел інформації;
· збірінформації;
· введенняінформації із зовнішніх або внутрішніх джерел;
· опрацюванняінформації, оцінка її повноти і значущості і подання її в зручному вигляді;
· виведенняінформації для надання її споживачам або передачі в іншу систему;
· організаціявикористання інформації для оцінки тенденцій, розробки прогнозів, оцінкиальтернатив рішень і дій, вироблення стратегії;
· організаціязворотного зв’язку з інформації, обробленою людьми даної організації, корекціявхідної інформації.
Без персоналу, що взаємодіє зкомп’ютерами й телекомунікаціями, уявити ІС неможливо.
Класифікація інформаційних систем:
За сферою діяльності: державні, територіальні(регіональні), галузеві, об'єднань підприємств, підприємств (організацій),технологічних процесів.
За ступенем централізації обробки інформації:централізовані, децентралізовані, комплексного використання.
За ступенем інтеграції функцій: багаторівневі зінтеграцією за рівнями керування, багаторівневі з інтеграцією за функціямиуправління.
За ступенем(рівнем) автоматизації виділяють ручні, автоматизовані й автоматичніінформаційні системи.
Ручні ІСхарактеризуються тим, що всі операції по переробці інформації виконуютьсялюдиною.
АвтоматизованіІС — частина функції (підсистем) управління або опрацювання даних здійснюєтьсяавтоматично, а частина — людиною.
Автоматичні ІС- усі функції управління й опрацювання даних здійснюються технічними засобамибез участі людини (наприклад, автоматичне управління технологічними процесами).
По сферізастосування можна виділити такі класи інформаційних систем:
Ø наукові дослідження;
Ø автоматизоване проектування;
Øорганізаційне управління;
Øуправління технологічними процесами.
Наукові ІСпризначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичноїінформації, управління експериментом. ІС автоматизованого проектуванняпризначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розроблювачівнової техніки. Такі ІС здійснюють:
§ розробку нових виробів і технологій їхнього виробництва;
— різноманітні інженернірозрахунки (визначення технічних параметрів виробів, видаткових норм — трудових, матеріальних і т.д.);
§ створення графічної документації (креслень, схем,планувань);
§ моделювання проектованих об'єктів;
§ створення керуючих програм для верстатів із числовимпрограмним керуванням.
ІСорганізаційного управління призначені для автоматизації функціїадміністративного (управлінського) персоналу. До цього класу відносяться ІСуправління як промисловими (підприємства), так і непромисловими об'єктами(банки, біржа, страхові компанії, готелі і т.д.) і окремими офісами (офіснісистеми). ІСуправління технологічними процесами призначені для автоматизації різноманітнихтехнологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика іт.п.). Інформаційнісистеми включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпеченняі відповідний персонал. Чотирискладові частини утворюють внутрішню інформаційну основу:
— засоби фіксації і збору інформації;
— засоби передачі відповідних данихта повідомлень;
— засоби збереження інформації;
— засоби аналізу, обробки іпредставлення інформації
Оскільки ІС утворюються длязадоволення інформаційних потреб в межах конкретної предметної галузі, то кожнапредметна галузь (в сфері призначення) відповідає за свій тип ІС. Перераховувати всі ці типи немає змісту,так як кількість предметних галузей велика, але можна вказати наприкладнаступні типи ІС:
1) Економічна ІС — інформаційна система призначена длявиконання функцій управління на підприємстві. Економічні інформаційні системи – целюдино-машинні системи, які збирають, нагромаджують, зберігають, оброблюють івидають за запитом чи замовленням інформацію у вигляді даних і знань,необхідних для керування економічним об’єктом. Cучасні економічні інформаційні системи створюютьсядля обробки великих обсягів інформації при жорстких обмеженнях на час видачірезультатів. Вони мають складну формалізацію процедур прийняття рішень длябільшості задач, високий ступінь інтеграції елементів, які входять до складусистеми, велику кількість зв’язків між елементами, характеризуються гнучкістю іможливістю модифікації. В економіці роль нервової системи відіграютьінформаційні потоки. Порушення в потоках інформації призводять до перебоїв як вроботі конкретного підприємства, так і всього господарства, а без достовірної,повної та своєчасної інформації неможливо керувати будь-яким виробництвом.
2) Медична ІС — інформаційна система призначена длявикористання в лікувальному або лікувально-профілактичному закладі.
3) Географічна ІС — інформаційна система, забезпечуючазбір, збереження, обробку, доступ, відображення і розповсюдження даних.
Практично всі розглянуті різновидиінформаційних систем незалежно від сфери їх застосування включають один і той самийнабір компонентів:
· функціональнікомпоненти;
· компонентисистеми опрацювання даних;
· організаційнікомпоненти.
/>
Рис. 1. Декомпозиція інформаційної системи
Під функціональними компонентами розуміється система функцій управління — повний набір (комплекс) взаїмоув’язаних у часу і просторі робіт із управління, необхіднихдля досягнення поставлених перед підприємством цілей. Дійсно,будь-яка складна управлінська функція розчленовується на ряд більш дрібнихзадач і зрештою доводиться до безпосереднього виконавця. Саме від того, як будевиконане те або інше завдання окремим робітником, залежить успіх у рішеннікінцевих задач фірми в цілому. Таким чином, уся сукупність складнихуправлінських впливів повинна мати своїм кінцевим результатом доведеннязагальних задач, що стоять перед підприємством, до кожного конкретноговиконавця незалежно від його службового положення.
Весь процесуправління фірмою зводиться або до лінійного (наприклад, адміністративного)керівництва підприємством або його структурним підрозділом, або дофункціонального керівництва (наприклад, матеріально-технічне забезпечення,бухгалтерський облік і т.п.). Тому декомпозиція інформаційної системи пофункціональній ознаці містить у собі виділення її окремих частин, щоназиваються функціональними підсистемами (ПС) (функціональними модулями,бізнеса-додатками), що реалізують систему функцій управління. Функціональнаознака визначає призначення підсистеми, тобто те, для якої області діяльностівона призначена і які основні цілі, задачі і функції вона виконує.Функціональні підсистеми в істотному ступені залежать від предметної області(сфери застосування) інформаційних систем. На рис.2 приведені ілюстрації: функціональна декомпозиція інформаційних системпромислового підприємства. У залежності від складності об'єкта кількістьфункціональних підсистем коливається від 10 до 50 найменувань.
/>
Рис. 2.Укрупнена функціональна декомпозиція інформаційної системи промисловогопідприємства
Як випливає зприведеного малюнка, незважаючи на різноманітні сфери застосування ІС, рядфункціональних підсистем мають те саме найменування (наприклад, бухгалтерськийоблік і звітність), проте їхнє внутрішній зміст для різноманітних об'єктівзначно відрізняється друг від друга. Специфічні особливості кожної функціональноїпідсистеми містяться в так називаних «функціональних задачах»підсистеми. Звичайно управлінський персонал або зв'язує це поняття здосягненням визначених цілей функції управління, або визначає його як роботу,що повинна бути виконана визначеним засобом у визначений період. Проте з появоюнових інформаційних технологій поняття «задача» розглядається ширше — як закінчений комплекс опрацювання інформації, що забезпечує або видачу прямихкеруючих впливів на хід виробничого процесу, або видачу необхідної інформаціїдля прийняття рішень управлінським персоналом. Таким чином, задача повиннарозглядатися як елемент системи управління, а не як елемент системи опрацюванняданих.
Вибір складуфункціональних задач функціональних підсистем управління здійснюється звичайноз урахуванням основних фаз управління: планування; урахування, контролю йаналізу; регулювання (виконання).
Планування — цеуправлінська функція, що забезпечує формування планів, відповідно до яких будеорганізоване функціонування об'єкта управління. Звичайно виділяють перспективне(5-10 років), річне (1 рік) і оперативне (доба, тиждень, декада, місяць)планування.
Урахування,контроль і аналіз — це функції, що забезпечують одержання даних про станкерованої системи за визначений проміжок часу; визначення факту і причинивідхилень фактичного стану об'єкта управління від його планованого стану, атакож перебування розмірів цього відхилення. Облік ведеться по показниках планув обраному діапазоні (обрії) планування (оперативний, середньостроковий і т.д.).
Регулювання(виконання) — це функція, що забезпечує порівняння планованих і фактичнихпоказників функціонування об'єкта управління і реалізацію необхідних керуючихвпливів при наявності відхилень від запланованих у заданому діапазоні(відрізку). Відповідно до виділених функціональних підсистем і з урахуваннямфаз управління і визначається склад задач функціональних підсистем.
Практично всі системи опрацюванняданих інформаційних систем, незалежно від сфери застосування, включають один ітой самий набір складових (компонентів), що називаються видами забезпечення.Прийнято виділяти інформаційне, програмне, технічне, правове, лінгвістичнезабезпечення.
Інформаційне забезпечення.Призначення підсистеми інформаційного забезпечення полягає у своєчасному формуванній видачі достовірної інформації для прийняття управлінських рішень.
Програмне забезпечення — сукупністьпрограмних засобів для створення та експлуатації СОД засобами обчислювальноїтехніки.
Технічне забезпечення — комплекстехнічних засобів, які забезпечують ІС, а також відповідна документація на цізасоби й технологічні процеси. Комплекс технічних засобів становлять комп’ютерибудь-яких моделей; пристрої збирання, накопичування, опрацювання, передаваннята виведення інформації; пристрої передавання даних і лінії зв’язку; оргтехнікай пристрої автоматичного зчитування інформації; експлуатаційні матеріали та ін.
Математичне і програмне забезпечення— сукупність математичних методів, моделей, алгоритмів і програм для реалізаціїцілей і задач ІС, а також нормального функціонування комплексу технічнихзасобів.
Організаційне забезпечення —сукупність методів і засобів, які регламентують взаємодію працівників ізтехнічними засобами та між собою в процесі розробки й експлуатації ІС.
Правове забезпечення — сукупністьправових норм, які визначають створення, юридичний статус і функціонування ІС,що регламентують порядок одержання, перетворення й використання інформації.
Лінгвістичне забезпечення — цесукупність мовних засобів, що використовуються на різних стадіях створення таексплуатації СОД для підвищення ефективності розробки й забезпечення спілкуваннялюдини і ЕОМ.
Сучасна інформаційна система взаданій сфері діяльності організації дозволяє забезпечити вирішення такихзавдань:
v прямий, своєчасний доступ до інформаційногопродукту (точну інформацію про хід виробничого процесу в просторі та часі);
v ефективну координацію внутрішньоїдіяльності та оперативне розповсюдження різноманітних повідомлень;
v ефективнішу взаємодію із суміжникамипо технологічних маршрутах за рахунок використання більш інформованих танаочних засобів відображення та передачі-прийому повідомлень;
v виділення необхідного і неперервногочасу для менеджерів всіх ланок на такі високоефективні види діяльності, яканаліз та прийняття рішень за рахунок зменшення часу на здійсненнямалопродуктивної діяльності;
v використання якісно кращої технологіїсистемного аналізу та проектування оперативного управління на нижній тасередніх ланках управління виробництвом.
2. Диджитація інформації, транснаціональнікорпорації та місце України у процесі транснаціоналізації
інформаційнийбінарнокодований диджитальний медіакорпорація
Диджиталізація інформації − це запис,обробка та передача інформації за допомогою бінарнокодованих знаків, щовикористовуються у комп’ютерній техніці. Диджитальна техніка сприяла виникненнютранснаціональних медіакорпорацій, або мультимедіаімперій: Time Warner, Sony, Matsushita, Microsoft, Walt Disney таін. За цимимедіа-конгломератами стоять імена: Руперт Мердок, Сільвіо Берлусконі, БілГейтс, Тед Тернер та ін.
Мультимедійними корпораціямиглобальні системи масової комунікації називаються через те, що вони «конгломеруютьміжнародні, міжміські та локальні телефонні компанії, кабельні тателерадіомовні системи й комп’ютерні фірми».
Створення потужних комунікаційнихмедіа-систем, або глобальних систем масової комунікації, відбувається завдякиконцентрації й конгломерації систем масової комунікації.
Конгломерація — це процес, внаслідок якогокомпанії комунікаційного сектору утворюють єдину компанію-конгломерат і стаютьїї частинами, зберігаючи при цьому свої риси й властивості. Медіа-конгломерати виникають врезультаті інтеграції й концентрації фірм, компаній.
Сьогодні світ опинився на порозінового переділу, але не політичного, а економічного, де головними гравцямибудуть уже не держави і навіть не блоки країн, а транснаціональні корпорації(ТНК) найбільших промислово розвинених держав. Ставками ж є нові ринки,технології та надприбутки.
Саме ТНК − основний структурнийелемент економіки більшості країн, провідна сила їхнього розвитку та підвищенняефективності. Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу,приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівліпоставили ТНК у центр світового економічного розвитку. З огляду на них іподальший перерозподіл світових ринків та сфер впливу, можна прогнозуватиможливість появи найближчим часом міжнародних суперкорпорацій шляхом злиття,поглинання чи об'єднання найбільших компаній світу.
За даними ООН, зараз у світі існуєпонад 65 тис. ТНК, що контролюють понад 900 тис. зарубіжних компаній по всьомусвіту, у яких задіяно більш як 79 млн. чоловік.
Транснаціональним корпораціямприділяється багато уваги. Сьогоднінемає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участіТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світовихекономічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність усистемі світового господарства, їхній вплив поширюються і на політичну сферу, щодозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями.
За організаційною структуроютранснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни.Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базіширокомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічнуполітику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.
Останнім часом у структурітранснаціональних корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з якихпов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії.
Стратегія транснаціональнихкорпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізаціюрезультату не для кожної окремої ланки, а для організації в цілому.
Для сучасної світової економікихарактерний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силоювиступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються зголовної (батьківської, материнської) компанії та іноземних філій. Головнакомпанія контролює діяльність підпорядкованих їй підприємств шляхом володіннячасток у їхньому капіталі. У іноземних філіях ТНК на частку головної компаніїприпадає більш 10% акцій або їхнього еквівалента.
Для головних промислово розвинутихкраїн саме іноземна діяльність їхніх ТНК визначає характер зовнішньоекономічнихзв'язків. Так, до 40% вартості майна 100 найбільших ТНК (включаючи фінансові)перебуває за межами розташування їхньої країни. Якщо зіставити об'єм іноземного(міжнародного) виробництва ТНК з обсягом їхнього експорту, відмежованого відторгівлі фірми, то наприкінці 80-х рр. це співвідношення для США, Японії і ФРНскладало відповідно: 4,1:1; 2,6:1; 1,5:3.
Сьогодні ТНК контролюють понад 50%світового промислового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, більш як 80%патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямихзарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світових ринкахконтролюється ТНК, у тому числі 90% світової торгівлі пшеницею, кавою,кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85% — міддю, бокситами;80% — оловом, чаєм; 75% — натуральним каучуком, сирою нафтою.
Сукупні валютні резерви ТНК у кількаразів перевищують сукупні резерви всіх центральних банків світу. Томупереміщення лише 1-2% маси грошей, що перебувають у їхньому володінні, цілкомздатне змінити паритет національних валют.
Один з головних напрямків діяльностіТНК — вивезення капіталу. Формами вивозу капіталу є прямі і портфельніінвестиції, а також позики і кредити. Найбільш значущими є прямі інвестиції.Їхній глобальний обсяг зріс за період 1982 − 1994 рр. у чотири рази; зацей же період частка глобальних прямих інвестицій подвоїлася, досягнувши 9% всвітовому ВВП .
Транснаціональні корпораціїздійснюють свої капіталовкладення переважно для довгострокових цілей. Хоча частовони швидко перекидають величезні фінансові ресурси з одного регіону земноїкулі в іншу, що може дестабілізувати фінансові ринки в окремих регіонах. Неможна забувати, що ТНК − це прямі інвестиції, вкладені в багаторічніпроекти. Тому діяльність ТНК може бути оцінена як переважно сприятливастабілізація світових ринків капіталу.
Близько 30% міжнародної торгівліскладається із внутрішньофірмових потоків ТНК. Вони створили специфічну формупереведення капіталів з допомогою трансфертних цін (спеціально занижених абозавищених), що їх установлюють самі ТНК, при поставках товарів і наданні послугсвоїм дочірнім компаніям та філіям у рамках внутрішньокорпоративної торгівлі.
У всіх країнах загальновизнаним єфакт широких можливостей ТНК і неухильного розширення їхньої діяльності позанаціональними межами. Загально визнана також їхня роль у вкладеннях капіталу внаціональну економіку. Сама оцінка діяльності ТНК дається дуже по-різному,починаючи від украй позитивної і закінчуючи до вкрай негативної. Широко обговорюєтьсятакож проблема впливу ТНК на збільшення добробуту місцевого населення, причомудумки висловлюються найрізноманітніші, починаючи від того, що вони піднімаютьйого і до визнання, що вони знижують добробут.
За останні тридцять років цівідносини перетерпіли великі перерви: від конфліктів до співробітництва. Якщораніше уряди намагалися обмежити діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаютьсяними як засіб зміцнення національних позицій, створення національних переваг.
Таким чином, ТНК перетворились в головнусилу ринкового виробництва і міжнародного розподілу праці, в домінуючий чинниксвітової економіки і міжнародних економічних відношень. Їх здатність гнучкопристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засобидо змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх вглобальні господарюючі структури, що розглядають світове господарство як сферузастосування свого капіталу.
На сучасному етапітранснаціоналізація вітчизняних підприємств відбувається переважно за рахунокімпорту факторів виробництва.
Найбільше коштів зарубіжні ТНКінвестують у харчову промисловість України, відтак у сільське господарство і втелекомунікації. Іншими значними напрямами іноземного інвестування ємашинобудування, роздрібна торгівля, підприємства громадського харчування,банківський сектор, підприємства легкої промисловості.
Визначальна причина вкладенняінвестиції в Україну — пошук нових ринків збуту. Більшість іноземних інвесторівприваблює передусім великий внутрішній ринок України (близько 50 млн.споживачів). Наявність дешевої робочої сили є істотним фактором лише дляінвесторів-підприємців. Однак найнижчі серед країн Східної Європи витрати наоплату праці часто обертаються її низькою продуктивністю, нестачею капіталу,слабким менеджментом та регуляторними перепонами, що робить собівартістьпродукції вищою, ніж у сусідніх країнах.
Однією з переваг для операційтранснаціональних фірм є економіко-географічне розташування України, а такожтрадиційні економічні зв'язки управлінських фірм із компаніями країн СНД,Балтії, які склалися в попередні роки і зберегли своє значення в періодринкової трансформації механізму взаємного співробітництва, роблять Українупривабливим плацдармом для освоєння ринків сусідніх країн. Схожа структура споживання,подібність або близькість виробничо-технічної й технологічної бази в багатьохгалузях країн СНД полегшують реалізацію стратегії ТНК.
Серед найвідоміших ТНК, що відкрилидочірні компанії, філіали та спільні підприємства в Україні, слід відзначитишведсько-швейцарський концерн ASEA — Brown Bovery (ABB) в електротехнічній галузі, SKF – у машинобудуванні, Теtra-pak – пакувальний, Procter & Gambel, Dow Chemical Company – у хімічній, «Лукойл» – у нафтопереробній, Damen Shipyards– судно-будівництві. У тютюновій промисловості домінують інвестиції відомихамериканських та британських ТНК Reynolds, Philip MorrisInc., British American Tobacco, в пивоварінні – інвестиції консорціуму скандинавських фірм Balticbevrage Holding, бельгійської ТНК Interbrue. У харчовій індустрії функціонують дочірні підприємства ТНК Kraft Jacobs Sushard, Nestle, Coca-Cola, Cargill. А такі всесвітньо відомі транснаціональні корпорації як BP (BritishPetroleum) та Royal Dutch Shell робили спроби входження в нафтовийринок Україні, але відмовилися від своїх намірів працювати в нашій країні черезнестабільність нормативної законодавчої бази та високу собівартість робіт .
Безумовно є певні негативні наслідкитранснаціоналізації. Вони пов’язані з технологічною та економічною залежністювід ядра відповідних ТНК у країні їх базування., можливістю перетворення ТНК назасіб експансії зарубіжних транснаціональних структур на території Українивсупереч критеріям її національної економічної безпеки. Відповідно до цьогокерівництво країни повинно розробити комплекс заходів, які б не допускалиподібні зловживання з боку ТНК та країн розміщення їх материнських центрів.Будь-яка країна, яка має за мету стабільне підвищення своєїконкурентоспроможності у передових сферах виробництва товарів і послуг, на якіприпадає переважна частина світового доходу, має утворювати і розвивати власнітранснаціональні структури.
Розрахунок економічної ефективностікомп’ютеризації обліку:
№
п/п Показник Порядок розрахунку Параметри
1. Вартість розробки КСБУ
ВКСБУ = В0+ В1 + В2 + В3 + В4
В0– вартість проектування КСБУ;
В1 – вартість програмно-апаратних засобів;
В2 – вартість утворення локальної обчислювальної мережі;
В3 – вартість розробки і наст-роювання прикладного програмного забезпечення в рамках КСБУ;
В4 – вартість розробки експ-лутаційної документації (керів-ництво користувача) і навчання фахівців.
2. Абсолютний показник економії
ВЕК = ВР — ВК
ВЕК – сума економії;
ВР – витрати при ручному способі обробки облікової інформації;
ВК – витрати при компьютери-зованому способі обробки облікової інформації.
3. Індекс грошових витрат
IГРОШ.ВИТР. = ВК / ВР
4.
Індекс підвищення або зниження
грошових витрат
I¯ГРОШ.ВИТР. = ВР / ВК /> /> 5.
Термін окупності
витрат на розробку КСБУ
ТКСБУ = ВКСБУ / ПР
ВКСБУ – вартість розробки КСБУ;
ПР – середній прибуток, отриманий при використанні КСБУ за визначений період
Наша фірма ООО «Трейд-бренд»займається виготовлення етикеток для будь-яких видів продукції в Україні і має такіпараметри:
В0= 200 тис. грн.
В1= 60 тис. грн.
В2= 10 тис. грн.
В3= 5 тис. грн.
В4= 120 тис. грн.
ВР= 100 тис. грн.
ВК= 50 тис. грн.
ПР= 200 тис. грн.
1) ВКСБУ= В0+ В1 + В2 + В3 + В4= 200+60+10+5+120= 395 тис.грн.
2) ВЕК =ВР — ВК= 100 – 50 = 50 тис. грн.
3) IГРОШ.ВИТР.= ВК / ВР= 50/100 = 0,5
4) I¯ГРОШ.ВИТР. = ВР / ВК= 100/50 = 2
5) ТКСБУ= ВКСБУ / ПР= 395/200 = 1,97
Список використаної літератури
1) "Інформаційнісистеми і технології в економіці: Посібник", В.С. Пономаренко, Київ 2002
2) «Информационные системы 2-е издание»,Ю.Избачков, В. Петров, Питер 2006
3) "Інформаційнісистеми і технології на підприємствах", В.М. Гужава, Київ 2001
4) Ресурс"Інтернет":www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/60202.doc.htm