Інноваційна діяльність підприємств: стан, проблеми й ефективність здійснення

Інноваційна діяльність підприємств: стан, проблеми йефективність здійснення

Зміст
Вступ
1. Огляд літератури
1.1 Активізація інноваційної діяльності промисловихпідприємств
Розділ 2. Організаційно-економічна характеристикапідприємства
2.1 Концентрація та спеціалізаціявиробництва
2.2 Забезпеченість та ефективність використання ресурсногопотенціалу підприємства
2.2.1 Забезпеченість таефективність використання активів підприємства
2.3 Забезпеченість та ефективність використанняенергетичних потужностей та ресурсів
2.4 Забезпеченість та ефективність використання персоналу
Розділ3. Економічна ефективність діяльності підприємства
3.1 Операційні витрати та собівартістьпродукції
3.2 Ефективність використання капітальних інвестиційпідприємства
3.3 Фінансовий стан підприємства
Розділ4. Економічна безпека діяльності підприємства
4.1 Визначення беззбиткового обсягу реалізації продукції та зони економічної безпеки підприємства
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
У сучасних умовахвплив зовнішнього економічного середовища для більшості підприємств має нерідконегативний характер. При цьому зміст та інтенсивність розвитку зовнішньогоекономічного середовища, як правило, не підлягає безпосередньому регулюванню збоку підприємств.
Після проголошеннякурсу на розвиток інноваційної економіки, що підтверджено відповідними указамиПрезидента і постановами уряду у рамках виконання цього завдання передбачено неменш як 25% коштів, отриманих від приватизації державного майна, спрямовуватина інноваційне інвестування державних підприємств і окремих господарськихтовариств.
З теоретичноїточки зору, для вирішення питання активізації інноваційної діяльностіпромислових підприємств на мікрорівні треба створити відповіднеекономіко-правове середовище, яке б стимулювало товаровиробника впроваджуватинауково-технічні розробки й інновації. Отже, треба застосовувати механізмиактивного державного регулювання.
При реалізаціїінвестиційно-інноваційних програм абсолютні обсяги фіксованих витрат узіставленні з базовим варіантом діяльності підприємства зростатимуть. Зауважимо,що в окремих випадках може збільшуватися і питома вага фіксованих витрат уструктурі собівартості одиниці продукції.
І все-таки системадержавного управління інноваційною діяльністю ще недосконала і досі перебуває устадії формування. Функції управління наукою здійснює Міністерство освіти інауки України, наукові й науково-прикладні дослідження проводять установи НАНУкраїни та галузеві науково-дослідні й проектні інститути, а впровадженням увиробництво займаються Міністерство промислової політики та галузеві відомства.Діє і корпоративна (або заводська) наука. З метою координації розв'язанняпроблеми науково-практичного й інноваційного забезпечення економіки булаутворена Рада з питань науки та науково-технічної політики, але цей органвиконує дорадчі функції і не має владних повноважень. Єдиним органом, якийкомплексно вивчає стан розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності вУкраїні, є Державний комітет статистики.
1. Огляд літератури
За ринковоїорієнтації підприємств мету їх розвитку визначають обсяги продажу продукції таочікуваного прибутку. Досягнення необхідного рівня цих показників значною міроюзалежить від якісних характеристик продукції та сучасного рівня цін. За умовигострої конкуренції на ринку товарів слід, на нашу думку, забезпечити суттєвеполіпшення якісних характеристик продукції і відносним зниженням цін на неї. Прицьому якість продукції і виробничі витрати на її виготовлення визначаютьсяздебільшого технічним рівнем основних виробничих фондів підприємства йпрогресивністю застосовуваних технологій. І все ж досі для багатьох підприємстврізних форм власності характерні досить високі обсяги витрат на виготовленняпродукції і недостатній рівень якості [12].
У більшостівипадків це пов'язане із низьким рівнем технічної бази виробництва, потенціалякої практично вичерпаний. У зв'язку з цим зростає актуальність оновленнятехнічної бази виробництва за рахунок умілої реалізаціїінвестиційно-інноваційних програм. Правильна організація інвестиційноїдіяльності дає можливість підприємствам у режимі запобігання виникненню проблемі своєчасного їх розв'язання забезпечувати поліпшення якості продукції,послідовне зменшення витрат на її виготовлення, збільшення обсягів грошовихнадходжень від операційної діяльності й на цій основі постійно підтримуватинеобхідний рівень фінансово-економічного стану.
Кандидатекономічних наук Яковець Ю.В. зазначає, що інвестиційно-інноваційні програми,ґрунтуючись на загальних принципах циклічного розвитку науково-технічногопрогресу [18], визначають об'єктивну потребу зміни поколінь техніки ітехнологій; розглядають можливі альтернативні варіанти впровадженнянауково-технічних нововведень; оцінюють вартість необхідного рівня ефективностій термінів їхнього впровадження. Безперервний процес реалізації інвестиційно-інноваційнихпрограм, зрозуміло, передбачає вкладення значних ресурсів і в удосконаленнязагальної і професійної освіти, проведення фундаментальних і прикладнихнаукових досліджень, формування нової, досконалішої науково-технічної базивиробництва, впровадження техніко-технологічних нововведень.
Інвестиційно-інноваційніпрограми — це довготривалі за часом і досить високовартісні заходи економічноїдіяльності. Рішення щодо їх практичної реалізації стратегічні за змістом іпотребують всебічного й детального теоретичного обґрунтування. Результативпровадження інвестиційно-інноваційних програм мають забезпечувати значнепідвищення рівня фінансової ефективності функціонування підприємства.
Бінкін Б.А. вважає,що відповідно до закономірностей ефективного розвитку виробничих системреалізаціяінвестиційно-інноваційних програм має забезпечувати випереджувальне зростанняфінансових результатів порівняно зі збільшенням ресурсів і витрат [3].
Як ужезазначалося, при реалізації інвестиційно-інноваційних програм може зростатитехнічний рівень виробництва, збільшуватися вартість основних виробничих фондіві відповідно збільшуватися частка витрат у структурі сумарних операційнихвитрат [5]. При цьому питома вага сумарних операційних витрат у розрахунку наодиницю (1 грн.) продукції має зменшуватися щодо базового рівня діяльностіпідприємства. У зв'язку з цим при проведенні попередніх,прогнозно-діагностичних оцінок рівня економічної ефективностіінвестиційно-інноваційних програм, Твісс зазначив, що можуть бути використаніприйоми фінансового аналізу, відомого під назвою «витрати-обсяги-прибуток»[15].
Сутність цьогоаналізу полягає у розкритті показників порогу рентабельності, запасу фінансовоїстійкості, маржинального доходу, операційного важеля. Зазначені показники даютьзмогу обґрунтувати можливі обсяги надходження прибутку залежно від структуриопераційних витрат і обсягів продажу продукції та розраховуються яканалітичним, так і графічним способами. У межах стандартних прийомів аналізу«витрати-обсяги-прибуток», за визначенням Стоянова Є.С., операційнівитрати підприємства групуються на фіксовані й змінні, тобто на такі, що незалежать і залежать від обсягів виробництва та реалізації продукції. Дофіксованих належать насамперед витрати, пов'язані з амортизацією основних засобіві менеджментом підприємств. Змінними є витрати на сировину, матеріали,енергоресурси й зарплату виробничому персоналу [14].
При реалізаціїінвестиційно-інноваційних програм абсолютні обсяги фіксованих витрат узіставленні з базовим варіантом діяльності підприємства зростатимуть. Зауважимо,що в окремих випадках може збільшуватися і питома вага фіксованих витрат уструктурі собівартості одиниці продукції. Частка змінних витрат при цьому маєзменшуватися таким чином, щоб сумарні операційні витрати у розрахунку на 1 грн.реалізованої продукції були меншими, ніж у базовому варіанті (до реалізаціїінвестиційно-інноваційної програми) [12]. Це положення обов'язкове заочікуваних наслідків упровадження технічних нововведень у процесі інвестиційноїдіяльності підприємства.
/>
Рис.1. Залежністьфінансових результатів від структури витрат.
На рис.1. зурахуванням вищевикладених теоретичних засад наведено залежності окресленихпоказників діяльності підприємства до і після впровадженняінвестиційно-інноваційної програми. Базовий стан діяльності підприємства (довпровадження інвестиційно-інноваційної програми) характеризують показники: QД — обсяги продажу продукції; F0 — обсяги фіксованих витрат; tg α0 — питома вага змінних витрат у розрахунку на 1 грн. реалізованої продукції; QДtg α0 — сума змінних витрат; QРБ — порігрентабельності діяльності підприємства; ЗФСБ — запас фінансовоїстійкості підприємства. Відповідно після впровадження інвестиційно-інноваційноїпрограми фінансовий стан підприємства характеризують показники: QД,F1, tgα1, QД tgα1, QРБ, ЗФСБ.
У наведеному нарисунку варіанті для забезпечення порівняльності результатів аналітичнихрозрахунків обсяги продажу до і після впровадження інвестиційної програмиприйняті на одному рівні. Це може бути високотехнічний варіант інвестицій увиробництво продукції з обмеженим ринком її збуту. Здебільшого реальнагосподарська практика впровадження технічних нововведень пов'язана зі значним,помітним зростанням обсягів виробництва і реалізації продукції [4].
За таких умовзабезпечуються значні грошові надходження і прибутки підприємства як за рахунокзбільшення обсягів виробництва і реалізації продукції у фізичних одиницях, такі за рахунок зменшення питомої ваги операційних витрат у розрахунку на 1 грн. реалізованоїпродукції й поліпшення водночас її якісних характеристик [12].
Відповідно домеханізму операційного фінансового аналізу зі зростанням фіксованих витратпоріг рентабельності, як правило, зміщується вправо по осі абсцис. За незміннихобсягів продажу продукції така ситуація може призвести до зменшення запасуфінансової стійкості підприємства, що і показано на рисунку. Маса прибутку відопераційної діяльності підприємства у межах прийомів фінансового аналізу «витрати-обсяги-прибуток»визначається так:
/>

де КМД — коефіцієнт маржинального доходу;
/>
де МД — обсягимаржинального доходу підприємства.
Тобто обсягиопераційного прибутку залежать як від розмірів запасу фінансової стійкостіпідприємства, так і від величини коефіцієнта маржинального доходу, який, у своючергу, залежить від структури операційних витрат підприємства.
У наведеному нарисунку варіанті обсяги прибутку від операційної діяльності після впровадженняінвестиційно-інноваційної програми, за умови зменшення запасу фінансовоїстійкості підприємства, зросли. Ця ситуація пояснюється тим, що збільшенняфіксованих витрат у частині вартості впроваджених нововведень і використаннясучасного менеджменту забезпечили гаку інтенсивність зменшення частки зміннихвитрат, що абсолютні обсяги зменшення змінних витрат перевищили обсягизростання фіксованих витрат. Виходячи із залежностей, наведених на рисунку,обсяги прибутку від операційної діяльності підприємства до і після впровадженняінвестиційно-інноваційної програми можна визначити таким чином:
/>
де ПБ,ПП — відповідно обсяги операційного прибутку підприємства до й післявпровадження інвестиційно-інноваційної програми.
Напрями й обсягизміни фінансових результатів діяльності підприємства після впровадженняпрограми можуть бути визначені так:
/>

де ΔП — фінансовийрезультат (прибуток чи збиток) діяльності підприємства після впровадженняінвестиційно-інноваційної програми; tg α0 — tg α1= ΔЗ — зменшення рівня змінних витрат у розрахунку на 1 грн. реалізованоїпродукції після впровадження інвестиційно-інноваційної програми; F1 — F0= ΔF — обсяги зростання фіксованих витрат післявпровадження інвестиційно-інноваційної програми.
Як було зазначенораніше, умовою ефективності впровадження інвестиційно-інноваційних програм євипереджувальне зростання фінансових результатів відносно зростання ресурсів івитрат [9]. Таку умову ефективності інвестиційно-інноваційних програмхарактеризує коефіцієнт випереджувального зростання фінансових результатів,який для розглянутого варіанта програми може бути такий:
/>
де KВ — коефіцієнт випереджувального зростання фінансових результатів упровадженняінвестиційно-інноваційних програм.
Звернемо такожувагу на те, що до розгляду відносно практичної реалізації беруться ті зінвестиційно-інноваційних програм, для яких коефіцієнт випередження фінансовихрезультатів більший за одиницю.
Отже, обґрунтуваннярішень щодо практичного впровадження інвестиційно-інноваційних програм потребуєдетального аналізу широкого кола показників, зокрема якості технічнихнововведень, обсягів капіталовкладень, схем їхнього фінансування й окупності. Визначальнимтут є фінансово-економічний аналіз умов впровадження і результатівінвестиційно-інноваційних програм.
Комплекснийфінансовий аналіз рівня їхньої ефективності тісно пов'язаний із визначеннямзвичайного й дисконтованого періоду окупності, чистої теперішньої вартостігрошових потоків, рівня звичайної та модифікованої внутрішньої норми прибутку. Середцих методів важливе місце посідає і прийом фінансового аналізу «витрати-обсяги-прибуток»,який на попередніх стадіях дає змогу отримувати прогнозно-діагностичні оцінки можливогорівня фінансової ефективності впровадження інвестиційно-інноваційних програм напідприємствах, що конче потрібно для кращої адаптації суб'єктів господарюваннядо здорових ринкових відносин [12]. .
В Україні джереломінвестицій на 80% є власні кошти підприємств. Тільки 11% цих коштівспрямовується на освоєння нової продукції, а решта — на капітальні вкладення. Створенийу 1992 році Державний інноваційний фонд мав на меті фінансувати освоєння новоїпродукції, однак статистика свідчить про вкрай низький рівень державногофінансування (1,9%).
На сьогодніДержіннофонд реорганізовано в Українську державну інноваційну компанію,покликану стимулювати інноваційну діяльність підприємств. Проте фіксованийвідсоток відрахувань від валового доходу не може сприяти розробкам новоїпродукції на підприємстві. Такого роду стимулювання повинне мати непрямийхарактер. Особливо популярні у цьому плані вільні економічні зони (у Харкові — Спеціальнийрежим інвестиційної діяльності — СРІД). Суть функціонування такої зони полягаєу звільненні від низки податків підприємств, що є об'єктами інвестицій. Такприбуток, отриманий у результаті інвестування, перші три роки неоподатковується, що стимулює підприємство реінвестувати цей прибуток у власневиробництво [16].
Аналіз інвестиційнихзаявок підприємств міста Харкова свідчить про тенденцію вкладення більшоїчастини отриманих інвестицій (57%) в оновлення основних фондів, що значнозбільшує можливості виробництва нової продукції. Умовами прийняттяінвестиційного проекту є термін окупності, менший за період реалізації проекту,й внутрішня норма рентабельності, більша за прийняту ставку дисконтування. Вхіднимбар'єром у так звану інвестиційну зону є прийнята на рівні 20-25% ставкадисконтування, до якої входять 14-відсотковий рівень банківського відсотка завалютними вкладами, рівень інфляції та ризик-премія. Інвестиційні проектирозроблюються також виходячи з періоду дії більшості пільг — до шести років. Такимчином, підприємства, основним напрямом вкладення інвестицій яких є основніфонди, змушені за шість років забезпечити рентабельність, вищу за середнійрівень по галузі, що є досить складним завданням. Співвідношення різнихпоказників діяльності підприємств — учасників СРІД у межах інвестиційнихпроектів подано в таблиці.
З неї видно, щоважливими показниками, які впливають на внутрішню норму рентабельностіпідприємства у межах інвестиційного проекту, а також протягом терміну окупностіпроекту, є розмір інвестицій і, відповідно, їхня питома вага у загальнійвартості майна підприємства. Лінійна залежність між внутрішньою нормоюрентабельності й розміром інвестицій свідчить про те, що розрахованіпідприємствами показники мають скоріше нормативний характер, ніж відбиваютьреальні прогнози. Це виходить також із розрахунку внутрішньої нормирентабельності із зростаючим підсумком в інвестиційних заявках підприємств,тобто бажання підприємств завищити свій запас фінансової міцності [16].
Таблиця 1.1. Деякіпоказники діяльності підприємств — учасників СРІДНазва підприємства
Обсяг
інвестицій
дол.
 США
Основні напрями
використання, % Внутрішня норма рентабельності, % Термін окупності, років Питома вага інвестицій в обсязі власного майна підприємства основні фонди обігові кошти
НВО «Електроважмаш» 11490000 24,2 43,2 22 7,4 2,06 ВАТ «Турбоатом» 11466764 52 35 16,75 4,8 0,081 ВАТ «Завод їм. Фрунзе» 3017000 81 13,25 9,07 0,171 ВАТ «Електромашина» 3134905 28,71 22,97 40,29 4,5 0,545 Харківський вагонобудівний завод 300000 21.1 49,13 21,25 3,2 0,169 AT “ХарП” 20060000 27,5 22 34,1 5,1 0,676 фірма «Брокер» 2058300 88,4 11,6 47,24 1,8 3,08 AT “Росс” 3000000 58,24 25,24 5,9 15,958 Харківська панчішна фабрика 1000000 44,8 55,2 16,7 3,4 12,62 Підприємство «Агросинтез» 1500000 93 7 29,24 4,8 7,92 ДКП «Харківкомуночиствод» 2350000 68,1 7,4 25,24 4,9 0,15 ВАТ «фабрика театрального реквізиту» 501560 65 30 27,8 4 1,78 Компанія кольорової поліграфії 3240000 73,2 6,65 23,24 5,33 1 Поліграфічне об'єднання «Фоліо-Плюс» 900000 72,2 16 45,24 3,55 17,08 /> /> /> /> /> /> /> />
На рис.2 такожпростежується лінійна залежність між питомою вагою інвестицій у вартостіпідприємства й зростанням терміну окупності. Із рисунка видно, що із зростаннямпитомої ваги інвестицій у загальній вартості підприємства (тобто із зростаннямнезабезпечених інвестицій) термін окупності збільшується. З іншого боку,підприємства, інвестиційні кошти яких «розпорошилися» за статтями«Основні фонди» (див. рис.3), «Обігові кошти», «Ремонті модернізація наявного обладнання», мають значно менший термін окупностіпроекту й кращі економічні показники. Це свідчить про дефіцит обігових коштів,але аж ніяк не про інвестиції в інновації, оскільки базою інновації, як відомо,є оновлення основних фондів, упровадження прогресивних технологій, науковірозробки.
/>
Рис.2. Залежністьтерміну окупності проекту від питомої ваги інвестицій у вартості підприємства.
 

/>
Рис.3. Залежністьтерміну окупності проектів промислових підприємств від питомої ваги інвестицій,спрямованих в основні фонди.
Така тенденціясвідчить про невелике прагнення підприємств вкладати кошти у неліквідні статтіактиву. Це підтверджує і низький рівень інвестицій у наукові розробки (близько2% загальних вкладень), що не є ознакою пріоритетного напряму розвиткуінноваційного процесу [16]. Для того, щоб фінансовий стан підприємствазалишався сталим, уже на стадії зрілості життєвого циклу товару необхідномодернізувати виріб або запропонувати ринку новий товар, тобто проводитиінноваційну політику. Тому для підприємств — учасників СРІД необхідно створитиспеціальні умови для її реалізації, наприклад, збільшити період дії податковихпільг за нульовою ставкою із 3 до 5 років, а за 50-відсотковою ставкою — до 10років.
При розробціінвестиційних проектів щодо участі у вільних економічних зонах має бутиконтроль за правильністю розрахунків і реальністю прогнозів підприємств щодообсягів продажу на довшу, наприклад десятирічну, перспективу. Такий прогноз маєґрунтуватися на аналізі макроекономічного стану, змін кон'юнктури ринків,маркетингових досліджень, що потребує створення галузевих баз даних [13]. Нормативніпоказники при розгляді інвестиційних проектів мають бути обчислені адекватнореальним економічним умовам і рівню розпитку галузі.
1.1 Активізація інноваційноїдіяльності промислових підприємств
З точки зоруЗахаріна С.В. Економічний розвиток країни має супроводжуватися стабільнимпідвищенням конкурентоспроможності промислової продукції. Основою національноїпромислової політики повинне стати утвердження України як високотехнологічноїдержави, промисловість якої здатна випускати найновішу якісну продукцію [8].
Є два шляхипідвищення конкурентоспроможності промислової продукції: зниження ціни іпідвищення якості. Цінова складова майже вичерпана: за даними Держкомстату,рентабельність промислового виробництва становить лише 4,8% (зниження триває з1991 року), 40% підприємств збиткові. Тому товаровиробники зрозуміли, щопромислове підприємство може вижити тільки за умов постійного удосконаленнятехнічних, економічних, ергономічних, маркетингових показників виготовлюваноїпродукції. Вирішити це завдання можна лише через постійне впровадженняінноваційних проектів, перехід на траєкторію інноваційного розвитку усієїпромисловості.
Інноваційний типсучасного економічного зростання змінює його основу — рушійною сферою розвиткустає не промислове виробництво, а розробка і технології. Відтепер головне неваловий випуск, а комерційна діяльність із продажу нової продукції (яказазвичай випускається малими серіями). Інтелектуальна складова стає провіднимфактором виробництва.
Станом на початок 2007року інноваційну діяльність в Україні вели 1,5 тис. підприємств, тому часткаінноваційне активних підприємств дуже низька — лише 9% (зокрема, упромисловості — 14,8%). Для порівняння: у 1999 році інновації впроваджували13,5% підприємств, у 1998-му — 15,1%, у 1997-му — 17,0%, у 1995-му — 22,9%. Водноразпротягом 2007-2008 років зафіксовано певні позитивні тенденції. Зрослачисельність підприємств, що впроваджують засоби автоматизації і механізації. Активнішевпроваджуються прогресивні технології (це робить третина інноваційне активнихпідприємств).
Протягом 2006 рокуу промисловості використано 1,4 тис. нових технологічних процесів (зростання зарік — 16,6%). На реалізацію технологічних інновацій у 2006 році спрямовано175,7 млн. грн. (зростання за рік — 66,7%).
Найбільшу часткуінновацій упроваджують підприємства авіабудування, медичної, суднобудівної,скляної, електротехнічної промисловості, хімічного, нафтового,сільськогосподарського машинобудування, металургії. Найпоширеніший напрямінноваційної діяльності — оновлення продукції (кількість таких підприємствстановить 1,4 тис), у середньому освоюється 20 тис. найменувань нових видівпродукції на рік. Проте кількість упроваджених ресурсозберігаючих технологійзросла лише на 1,7% [8].
За данимиобстеження, проведеного Держкомстатом, інноваційну діяльність вітчизнянихпідприємств стримують: відсутність фінансування (на це вказали 86% респондентів),великі витрати (40%), відсутність коштів у замовника (40%), високі кредитніставки (39%), недосконалість законодавства (32%), труднощі з сировиною іматеріалами (29%), високий економічний ризик (24%), відсутність попиту напродукцію (15%), недостатність інформації про ринки збуту (11%) [17]. На думкуАлександрової В.П. вплив інноваційної складової на розвиток промисловості невеликий,Спеціальним опитуванням було встановлено, що у 1999 році питома вага продукції,виробленої на основі нових технологій, становила у машинобудуванні 26,5% (прицьому частка приросту прибутку в результаті впровадження інновацій у загальномузростанні прибутку дорівнювала лише 11,3%). Ще гірша ситуація склалася уметалургії (відповідно 22% і 8,4%), хімічній промисловості (20% і 8,4%), напідприємствах харчової і легкої промисловості [2].
Багато підприємстві організацій залучено до виконання «Програми виробництва технологічнихкомплексів машин і обладнання для агропромислового комплексу на 1998-2005 роки»(«НДІферммаш», «УкрНДІпродмаш», «Київсільмаш»,«Томак», «Київтрактородеталь», «Київпродмаш»,«Харчо-маш», «Укртрактор» та ін). Зокрема, у межах цієїпрограми київські машинобудівні підприємства виготовили у 2007 році товарноїпродукції на суму 98,3 млн. грн., а реалізували лише на суму 89,7 млн. грн. Такимчином, приблизно 10% інноваційної продукції залишилися нереалізованими.
Нині в Українідіють чотири технологічних парки — «Напівпровідникові технології іматеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», "Інститутелектрозварювання ім. Є.О. Патона", "Інститут монокристалів" та«Вуглемаш», які функціонують на умовах, визначених Законом України«Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльностітехнологічних парків». Але нові технологічні парки не створюються.
Міністерствомпромислової політики сформовано перелік інноваційних проектів, які пропонуютьсядля фінансування на засадах партнерства. До списку увійшло 182 проекти на суму806,9 млн. грн. Проте протягом 2007 року був профінансований лише одинінноваційний проект, запропонований ВАТ «Мотор-Січ», — «Підготовкасерійного виробництва двигунів Д-27 для літака АН-70» на суму 4 млн. грн. Отже,потенційні інвестори не ризикують фінансувати інноваційних проектів промисловихпідприємств.
Економічнаполітика держави в останні роки була спрямована на підтримання макроекономічноїстабільності, в результаті чого вдалося досягти певних позитивних результатів: трироки поспіль фіксується зростання ВВП та обсягів промислового виробництва,пожвавлюється інвестиційна діяльність, збільшуються валютні резерви,підвищується ліквідність банківської системи. Водночас необхідно зрозуміти, щодосягнення макроекономічної стабільності — важливе, але не головне завдання (аджеце передбачає «консервування» певних тенденцій, у тому числінегативних). Економічний апарат держави має працювати на перспективу — забезпечуватифункціонування інноваційної моделі розвитку економіки і промисловості,розробляти гнучкі механізми підтримки інноваційних виробництв, реформуватиамортизаційну політику, вживати заходів щодо підвищення рівня самофінансуваннякомпаній, активніше інтегруватися у міжнародний інвестиційний ринок тощо. Так, цескладно. Але іншого шляху немає.
Україна належитьдо числа країн із високим науковим потенціалом. Вітчизняні наукові школи відоміунікальними досягненнями у сферах розробки нових матеріалів, дослідженнями вгалузі фізики низьких температур, електрозварювання, інформатики і в багатьохінших. Пріоритетом для діяльності органів державної влади сьогодні має статистворення умов, що забезпечують не лише збільшення цього потенціалу, анасамперед його максимальну реалізацію в інтересах суспільства. Але ланцюжок«наука-техніка-виробництво» є фактично розірваним, оскількитехнологічний та виробничий потенціал промисловості України вкрай низький. Миімпортуємо чимало споживчих товарів, які можемо виробляти самостійно, у томучислі на рівні світових стандартів (агропромислова продукція, одяг, взуття,побутові прилади, канцелярські товари тощо). І це при тому, що три чвертіінноваційних підприємств, які здійснюють заходи з оновлення продукції,випускають споживчі товари.
Як було зауважено,Абібулаєвим М.С. у журналі “Фінанси України”, проблеми розвитку інноваційногопроцесу у промисловості спричиняються високим рівнем невизначеності,непередбачуваності й непрогнозованості (або, інакше кажучи, ризикованістю). Іце цілком природно. Світовий досвід підтверджує, що навіть у розвинутих країнахці ризики мінімізуються за допомогою заходів державної підтримки інновацій. Наприклад,загальновідомі інноваційні досягнення французьких концернів «Concorde»,«Superphenix», TGV (швидкісні поїзди) стали можливими тільки черезактивну підтримку уряду [1]. Тим паче така підтримка необхідна в перехіднійекономіці. Держава зобов'язана стати безпосереднім провідником інноваційногорозвитку, замовником і організатором досліджень і розробок на найсучаснішихнапрямах науково-технічного розвитку.
У нашій державіпроголошено курс на розвиток інноваційної економіки, що підтвердженовідповідними указами Президента і постановами уряду. У рамках виконання цьогозавдання передбачено не менш як 25% коштів, отриманих від приватизаціїдержавного майна, спрямовувати на інноваційне інвестування державних (у томучислі казенних) підприємств і окремих господарських товариств (де часткадержави становить до 50%) [4]. Ці ресурси мають іти на скорочення технологічнихвитрат виробництва, реалізацію енергозберігаючих технологій, екологічнихпрограм, інноваційне оновлення матеріально-технічної бази підприємств,будівництво нових та реконструкцію діючих виробничих потужностей, підвищенняекспортного потенціалу і збільшення обсягів реалізації кінцевої продукції, реалізаціюпроектів, спрямованих на впровадження у виробництво прогресивнихнауково-технічних розробок і технологій, освоєння випуску наукомістких видівпродукції, забезпечення переведення виробництв на випуск продукції заміжнародне визнаними стандартами, розширення науково-дослідних робіт іпідвищення наукомісткості виробництва.
До 2005 року будереалізовано низку державних науково-технічних програм у промисловості. Найприбутковішіз них (за прогнозними даними): «Екологічно чисті технології, машини йустаткування для контролю і захисту навколишнього середовища (приріст прибутку- 3,8 млрд. грн), „Розвиток суднобудування“ (приріст прибутку — 3,4млрд. грн), „Розвиток авіаційної промисловості“ (приріст прибутку — 2,2млрд. грн), „Розвиток автомобілебудування“ (приріст прибутку — 1,2млрд. грн).
І все-таки системадержавного управління інноваційною діяльністю ще недосконала і досі перебуває устадії формування. Функції управління наукою здійснює Міністерство освіти інауки України, наукові й науково-прикладні дослідження проводять установи НАНУкраїни та галузеві науково-дослідні й проектні інститути, а впровадженням увиробництво займаються Міністерство промислової політики та галузеві відомства[8]. Діє і корпоративна (або заводська) наука. З метою координації розв'язанняпроблеми науково-практичного й інноваційного забезпечення економіки булаутворена Рада з питань науки та науково-технічної політики, але цей органвиконує дорадчі функції і не має владних повноважень. Єдиним органом, якийкомплексно вивчає стан розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності вУкраїні, є Державний комітет статистики.
З теоретичноїточки зору, для вирішення питання активізації інноваційної діяльностіпромислових підприємств на мікрорівні треба створити відповідне економіко-правовесередовище, яке б стимулювало товаровиробника впроваджувати науково-технічнірозробки й інновації. Отже, треба застосовувати механізми активного державногорегулювання.
Як довів Лапко О.О.,інноваційна модель розвитку потребує здійснення витрат на фінансування науки неменш як 1,74% ВВП [10]. В Україні цей показник має бути більшим з огляду накілька чинників: невисоким рівень виробництва ВВП надушу населення, деформовануструктуру економіки і промисловості, вкрай низький рівень фінансуванняінновацій протягом останніх десяти років тощо. Фактично ж українська наукафінансується на рівні 1% від ВВП, причому з держбюджету надходить лише третинакоштів, решта — за рахунок проведення науково-практичних досліджень назамовлення і здійснення госпрозрахункових операцій (у тому числі здаванняприміщень в оренду).
На основі вивченнядосвіду зарубіжних країн (зокрема Росії, де наука фінансується на рівні 4% ВВП)Крупкою М.І. зроблені пропозиції щодо збільшення фінансування вітчизняної наукита інноваційної діяльності щонайменше у 5 разів, але далі пропозицій справа нейде [11]. Припинив існування Інноваційний фонд, який фінансував приблизно 5%інноваційних проектів. Урядом і досі не створено механізму надання пільгпромисловим підприємствам, що впроваджують інновації. Обсяг фінансуваннятехнологічних інновацій за рахунок держбюджету скоротився із 118,4 млн. грн. у1999 році до 7,7 млн. грн. у 2006 році (а цей рік був для економікинайуспішнішим). Частка витрат на впровадження ресурсозберігаючих технологій уструктурі фінансування науки і техніки впала з 29% протягом 1994-1996 років до22% у 2006 році, а частка витрат на перспективні інформаційні технології — відповідноз 22-25% до 12 — 15%, вивільнені кошти перерозподілені на користь охоронинавколишнього середовища, дослідження проблем державотворення та інших напрямів.Воднораз за розрахунками науковця Інституту економічного прогнозування НАНУДанько М.С., у рейтинговій оцінці перспективності основних науково-технічнихнапрямів перше місце посідають програми з ресурсозбереження, друге — ізвпровадження інформаційних технологій, а передостаннє і останнє — з охоронинавколишнього середовища і здоров'я людини [7]. Отже, можна дійти висновку, щодержавні фінансові ресурси, які спрямовуються на забезпечення інноваційної діяльності,недостатні.
Настав часреформувати систему моніторингу розвитку інноваційної сфери. Так, статистикавраховує показники щодо введення вдію автоматичних та механізованих ліній,обсягу випуску нової продукції, впровадження нових технологій та ін. Тобто,відповідає на запитання „що зроблено?“. Настав час відповісти напитання „що це дало?“. Інакше кажучи, слід увести у практикурозрахунків показники щодо ефективності інноваційної діяльності, збільшенняобсягу реалізації (а не випуску) інноваційної продукції, експансії принциповонової продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо. Крім того, станінноваційної сфери й досі оцінюється в основному за параметрами технічногорозвитку, майже не беруться до уваги економічні, організаційні та маркетинговіпоказники.
Підприємстваколишнього СРСР мають унікальний досвід організації масової інноваційноїдіяльності, коли за допомогою різних матеріальних і моральних стимулівзаохочувався винахідницький та раціоналізаторський рух середінженерно-технічних працівників промислових підприємств. Щорічний економічнийефект від такої діяльності оцінювався у кілька мільярдів карбованців. Цінапрацювання, до речі, широко використовуються за кордоном — на багатьохпотужних підприємствах розвинутих країн діють гуртки якості. Нині така робота унас майже не ведеться [4].
Активізуватипроцес впровадження інноваційних проектів має сучасний механізм надання пільг (утому числі податкових) промисловим підприємствам. Щодо доцільності наданняпреференцій у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності існують різнідумки, але закордонний досвід переконує, що преференції є дієвим важелемпідтримки такої діяльності. У науковій літературі наводиться багато прикладівефективної реалізації науково-технічних проектів і програм корпораціями США,Японії, Франції, Німеччини та інших країн. Зокрема, в умовах високого рівняоподаткування і високих процентних ставок промислові підприємства Німеччиниактивно впроваджують інновації завдяки перерахуванню прибутку у численні власнізвільнені від оподаткування резервні фонди.
Із загальногообсягу капітальних вкладень, спрямованих на розвиток промисловості, лише 16%іде на фінансування інноваційних і науково-технічних проектів [8]. Підприємствазмушені спрямовувати значні кошти на екстенсивний розвиток — підтриманнязастарілої матеріально-технічної бази, ремонт обладнання, фінансуваннянеефективних систем енергозабезпечення тощо.
Треба активнішестворювати (і заохочувати вже створені) технопарки, технологічні інкубатори,інноваційні виробництва передусім у пріоритетних галузях: радіоелектроніці таприладобудуванні, сільськогосподарському машинобудуванні, важкомумашинобудуванні, суднобудуванні, літакобудуванні, хімічній промисловості, атакож у „споживчих“ галузях — легкій, харчовій, меблевій промисловості.
Певну роль урозв'язанні цього питання може відіграти місцева влада. Цікавим є досвідКиївської міської державної адміністрації. Зокрема, з ініціативи КМДАреалізується програма „Київська якість“, у рамках якої потужніпромислові підприємства столиці беруть участь у конкурсі якості технологій,процесу виробництва і кінцевого продукту. Робота підприємств оцінюється наоснові висновку експертної комісії, враховуються також фінансовий стан,інвестиційна активність, своєчасність сплати податків, відгуки споживачів. Підприємствам-переможцямгарантується, по-перше, надання податкових пільг, по-друге, подальшерекламно-інформаційне та маркетингове супроводження за рахунок бюджетуоргкомітету конкурсу, по-третє, певна організаційно-економічна підтримка під часреалізації продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.
У Києві управлінняпромисловістю забезпечується на основі підтримки випереджаючого розвиткуінноваційне орієнтованих підприємств. І ця робота має конкретні результати. Впроваджуютьінновації підприємства, які ще донедавна не могли вчасно сплатити податків тарозрахуватися з працівниками із заробітної плати — »Більшовик",«Будшляхмашина», «Київтрактородеталь», «Ленінськакузня», «Київський суднобудівний судноремонтний завод», «Буревісник»,НВО «Славутич», «Авіант», «НТК „Електронприлад“,КБ „Луч“, „Артем“, „Фотон“, „Лакма“,»Київхімволокно", «Київгума», «Радіовимірювач»,«НВП „Сатурн“, „Меридіан“ та багато інших. Активізуєтьсяінноваційна діяльність і у недержавному секторі. Тут можна згадати корпорацію»Квазар-Мікро", AT «Оболонь», завод «Росинка», фармацевтичній телекомунікаційні компанії [8].
Комплексновирішити питання державного регулювання розвитку інноваційної сфери економікиУкраїни допоможе науково-практична конференція «Утвердження інноваційноїмоделі розвитку економіки України», яка відбудеться у лютому 2009 року заучастю Президента України. Мета конференції — обґрунтування стратегіїінноваційного розвитку, механізмів та інструментів її реалізації, визначеннянауково-технічних, технологічних пріоритетів української економіки. Передбачається,що в роботі конференції, візьмуть участь провідні вчені Національної академіїнаук, вищих освітніх закладів країни, галузевих інститутів танауково-конструкторських установ, народні депутати, керівники міністерств івідомств, голови облдержадміністрацій, представники реального сектору економіки.Проведення цього форуму стане яскравим прикладом позитивного впливу наінноваційну сферу промисловості за допомогою організаційно-економічних важелівдержавного регулювання.
Розділ 2. Організаційно-економічнахарактеристика підприємства2.1 Концентрація та спеціалізаціявиробництва
Концентраціявиробництва — усуспільнення підприємства через збільшення його розмірів,зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випускупродукції на все більш великих підприємствах.
Спеціалізаціявиробництва — розвинута в усіх галузях економіки, суспільна форма організаціївиробництва, що відображає процес зосередження діяльності підприємства навиготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт.
За даними таблиці 2.1ми спробуємо визначити розмір підприємства та динаміку показників за визначенийперіод.
 
Таблиця 2.1. Розмірипідприємства
№
з/п
Показники Одиниці виміру Роки
Відхи-лення
(+, -)
2009
у %
до
2008
 
  2008 2009
  1 2 3 4 5 6 7 1
Обсяг валової продукції (робіт, послуг) в оптових цінах підприємств (без ПДВ і акцизного збору)
  у порівняних цінах тис. грн 6630 6594 -36 99,46 у діючих цінах відповідного року тис. грн 6675 6714 39 100,58 2
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), (без ПДВ та акцизного збору) тис. грн 6437 6560 123 101,91 3
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) тис. грн 5318 5530 212 103,99 4
Операційні витрати на виробництво продукції, робіт, послуг тис. грн 5653 5859 206 103,64 5
Середня чисельність працівників чол. 690 642 -48 93,04 6
Розмір активів підприємства тис. грн 65500 68900 3400 105, 19 7
Середньорічна вартість основних фондів тис. грн 55775 55675 -100 99,82 8
Середньорічна вартість виробничих основних фондів промислового призначення тис. грн 45100 44550 -550 98,78 9
Середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів тис. грн 71242 72738 1496 102,10 10
Виробнича площа
тис. м2 20 20 100,00 /> /> /> /> /> /> /> /> />
Можна зробитивисновок, що підприємство за розміром є великим так як чисельність працівниківбільш ніж 500. Також можна зробити висновки, що обсяг валової продукції употочних цінах збільшився у 2009 р. на 39 тис. грн. порівняно з 2008 р. Виручкавід реалізації продукції (робіт, послуг) 2009 р. на 123 тис. грн. порівняно з 2008р. Середня чисельність працівників, яка у 2009 р. зменшилась на 48 працівниківпорівняно з 2008 р. Незмінною залишилась виробнича площа.
За обсягомпродукції підприємства можна визначити його спеціалізацію та зробити висновки,щодо виробленої продукції.
Обсяг та структурупродукції підприємства наведено в таблиці 2.2
 
Таблиця 2.2.Обсяг та структура продукції підприємства
№
з/п
Вид продукції Роки
Відхи-лення
(+, -), тис. грн Відхи-лення (+, -),% 2008 2009 тис. грн струк-тура,% тис. грн струк-тура,% 1 2 3 4 5 6 7 8 1 Вироби КТД-2 1151 17,24 1220 18,17 69 0,93 2 Прилади електровакуумні 591 8,85 621 9,25 30 0,40 3 Прилади оптоелектронні 1748 26, 19 1620 24,13 -128 -2,06 4 Обчислювальна техніка 763 11,43 782 11,65 19 0,22 5 Медична техніка 795 11,91 875 13,03 80 1,12 6 Годинники побутові 947 14, 19 966 14,39 19 0, 20 7 Іграшки та прикраси 300 4,49 250 3,72 -50 -0,77 8 Роботи та послуги 380 5,69 380 5,66 -0,03 Усього 6675 100,00 6714 100,00

Таким чиномвартість виробів КТД-2 в загальному обсязі продукції підприємства у 2009 р. збільшиласьна 69 тис. грн. порівняно з 2008 р. У 2009 р. збільшення приладівелектровакуумних на 30 тис. грн. порівняно з 2008 р. Проте приладівоптоелектронних було виготовлено менше у 2009 р. на 128 тис. грн. ніж у 2008 р.Обчислювальної техніки було виготовлено на 19 тис. грн. більше ніж у 2008. Виробництвомедичної техніки за 2009 р. у грошовому виразі збільшилось на 80 тис. грн. порівняноз 2008 р. Також збільшення виготовлення годинників. Зменшення виготовленняіграшок та прикрас, а виробництво робіт та послуг залишилось незмінним. Збільшеннявсіє продукції в цілому у 2009 р. склало 39 тис. грн. порівняно з 2008 р.
Можна зробитивисновок, що спеціалізація підприємства припадає на вироби КТД-2 та медичнутехніку, а також меншою мірою на прилади оптоелектронні.2.2 Забезпеченість та ефективністьвикористання ресурсного потенціалу підприємства2.2.1 Забезпеченість та ефективністьвикористання активів підприємства
Необоротні активи- активи підприємства, строк корисного використання яких перевищує 12 місяцівабо операційний цикл, якщо він більше 1 року.
Основні фонди — цезасоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час усвоїй незмінній споживній формі, а їхня вартість переноситься конкретною працеюна вартість продукції, що виробляється, частинами в міру спрацювання.
Амортизаціяосновних фондів— це процес перенесення авансованої вартості всіх видівзасобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування.
Методрівномірної (лінійної) амортизації передбачаєперенесення балансової вартості основних фондів на собівартість продукції, щовиробляється (послуг, що надаються), протягом нормативного строку службизасобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань. Згідно з чиннимзаконодавством України щорічні норми амортизаційних відрахувань за першою,другою і третьою групами основних фондів становлять відповідно 5, 25 і 15%.
Нормиамортизаційних відрахувань за методом подвійно-залишкової амортизаціївстановлюються через подвоєння норм, обчислених за методом рівномірноїамортизації, але не щодо балансової, а щодо залишкової вартості основних фондів.Підприємства можуть самостійно приймати рішення про застосування прискореноїамортизації основних фондів, віднесених за укрупненою класифікацією дотретьої групи і придбаних після травня 1997 року, тобто після набуття чинностіЗаконом України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьомумають використовуватися такі норми прискореної амортизації відповідно до рокуексплуатації засобів праці: перший — 15%; другий — 30%; третій — 20%; четвертий- 15%; п'ятий — 10%; шостий і сьомий — 5%.
Тепер можнапереходити до визначення величини динаміки та структури нематеріальних активівза вивчаємий період. Наявність та структура нематеріальних активів зображена втабл.2.3.
 
Таблиця 2.3. Наявністьта структура нематеріальних активів
№
з/п
Групи нематеріальних активів Роки Відхилення (+, -), тис. грн.. Відхилення (+, -),% 2008 2009 тис. грн структура,% тис. грн структура,% 1 2 3 4 5 6 7 8 1
Права користування
природними ресурсами 2
Права користування
майном 3
Права на знаки
для товарів і послуг 280 33,41 291 36,79 11 3,38 4
Права на об’єкти
промислової власності 5
Авторські та суміжні
з ними права 230 27,45 180 22,76 -50 -4,69 6 Гудвіл 7
Інші нематеріальні
активи 328 39,14 320 40,46 -8 1,31 Разом 838 100,00 791 100,00 -47
У 2009 р. права назнаки для товарів і послуг збільшились на 11 тис. грн. порівняно з 2008 р. Авторськіта суміжні з ними права у 2009 р. зменшились на 50 тис. грн. порівняно з 2008 р.Інші нематеріальні активи зменшились на 8 тис. грн. Необхідно зробити висновки,щодо наявності та структури основних засобів на підприємстві за вивчаємийперіод.
Наявність таструктура основних засобів наведена в табл.2.4
 
Таблиця 2.4.Наявність та структура основних засобів
№
з/п
Групи основних засобів Роки Відхилення (+, -), тис. грн Відхилення (+, -),% 2008 2009 тис. грн структура,% тис. грн структура,% 1 2 3 4 5 6 7 8 1 Земельні ділянки 2 Капітальні витрати на поліпшення земель 3 Будинки, споруди та передавальні пристрої 14900 26,61 15050 27,09 150 0,49 4 Машини та обладнання 21500 38,39 21300 38,34 -200 -0,05 5 Транспортні засоби 4340 7,75 4460 8,03 120 0,28 6 Інструменти, прилади, інвентар 2560 4,57 2580 4,64 20 0,07 7 Робоча і продуктивна худоба 8 Багаторічні насадження 9 Інші основні засоби 6700 11,96 6510 11,72 -190 -0,25 10 Бібліотечні фонди 11 Малоцінні необоротні матеріальні активи 6000 10,71 5650 10,17 -350 -0,54 12 Тимчасові споруди 13 Природні ресурси 14 Інвентарна тара 15 Предмети прокату 16 Інші необоротні матеріальні активи Разом 56000 100,00 55550 100,00 -450
Таким чиномзростання такого виду основних засобів, як будинки, споруди та передавальні пристроїу 2009 р. склало на 150 тис. грн. більше порівняно з 2008 р., машини таобладнання зменшились, а транспортні засоби та інструменти, прилади, інвентарзросли на 200, 120 та 20 тис. грн. відповідно. Було помічене зменшення іншихосновних засобів на 190 тис. грн. у 2009 р. порівняно з 2008 р., а такожзменшення малоцінних необоротних матеріальних активів у 2009 р. на 350 тис. грн.порівняно з 2008 р.
Далі необхідновизначити показники розміру, руху та стану основних фондів (табл. 2.5) тазробити висновки щодо рівня та тенденції зміни цих показників за період, щовивчається.
 
Таблиця 2.5.Показники розміру, руху і стану основних фондів
№
з/п
Показники
Одиниці
виміру Роки Відхилення (+, -)
2009
у % до
2008
 
  2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 1
Залишок на початок року тис. грн 44500 44650 150 100,34 2
Надійшло протягом року тис. грн 950 880 -70 92,63 3
Вибуло протягом року тис. грн 800 740 -60 92,50 4
Залишок на кінець року тис. грн 44650 44790 140 100,31 5
Сума зносу:
 
а) на початок року тис. грн 24900 25400 500 102,01
 
б) на кінець року тис. грн 25400 24520 -880 96,54 6
Коефіцієнти:
 
а) росту основних фондів (4/1) 1,003 1,003 -0,0002 99,98
 
б) номінального обороту { (5б — 5а) / [ (1+4) * 0.5] } 0,003 -0,005 -0,008 -175,43
  в) реального обороту {3/[ (1+4) * 0.5] } 0,004 0,004 0,000 92, 20 7
Показники:
 
а) відновлення фондів (2/4 * 100) % 2,13 1,96 -0,16 92,34
 
б) вибуття (3/1 * 100) % 1,80 1,66 -0,14 92, 19
 
в) зносу:
 
 - на початок року [ (5а / 1) * 100] % 55,96 56,89 0,93 101,67
 
 - на кінець року [ (5б / 4) * 100] % 56,89 54,74 -2,14 96,23
  г) придатності:
 
 - на початок року { [ (1 — 5а) / 1] * 100} % 44,04 43,11 -0,93 97,88
 
 - на кінець року { [ (4 — 5б) / 4] * 100} % 43,11 45,26 2,14 104,97
Таким чиномзалишок основних фондів на початок періоду 2009 р. склав 44650 тис. грн., що на150 тис. грн. більше, ніж у 2008 р. Надходження протягом 2009 року основнихфондів зменшилось на 70 тис. грн. в порівнянні з 2008 р. Вибуття основнихфондів протягом 2009 р. зменшилось на 60 тис. грн. порівняно з 2008 р.
 
Таблиця 2.6.Показники забезпеченості та ефективності використання основних фондів
№
з/п
Показники Одиниці виміру Роки Відхилення (+, -)
2009
у% до
2008 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 1
Середньорічна вартість основних
 виробничих фондів тис. грн 71242 72738 1496 102,10 2
Виробнича площа
тис. м2 20 20 100,00 3
Середньооблікова чисельність
 промислово-виробничого персоналу чол. 650 610 -40 93,85 4
Валова продукція (у діючих оптових цінах) тис. грн 6675 6714 39 100,58 5
Чистий прибуток тис. грн 812,7 851,2 38,5 104,74 6
Фондозабезпеченість (1/2)
грн/м2 3562,1 3636,9 74,8 102,10 7
Фондоозброєність (1/3) тис. грн/ чол 109,60 119,24 9,64 108,79 8
Фондовіддача (4/1) грн / грн 0,094 0,092 -0,001 98,52 9
Фондомісткість (1/4) грн / грн 10,673 10,834 0,161 101,51 10
Фондорентабельність (5/1) *100 % 1,141 1,170 0,029 102,58
Виходячи зрозрахунків таблиці видно, що середньорічна вартість основних виробничих фондівзбільшилась у 2009 р. на 2,10% порівняно з 2008 р. Виробнича площа зосталасянезмінною. Середньооблікова чисельність промислово — виробничого персоналу у 2009р. зменшилась на 40 чоловік порівняно з 2008 р. Показник валової продукціїзбільшився на 39 тис. грн. у 2009 р. у порівнянні з 2008 р. Чистий прибуток збільшивсяу 2009 р. на 38,5 тис. грн. порівняно з 2008 р.
Післяхарактеристики забезпеченості та ефективності використання необоротних активівнеобхідно перейти до такої ж оцінки оборотних активів.
Оборотні активи — активи підприємства, які призначені для реалізації або споживання напротязі року чи операційного циклу.
Оборотні фондипідприємств за їх значенням у процесі відновлення розділяються на чотири групи:виробничі запаси; незавершене виробництво; готова продукція на складі тавідвантажена; грошові кошти, які знаходяться в касі та на розрахунковомурахунку.
Тепер необхідновизначити величину та структуру оборотних активів на основі даних конкретногопідприємства і зробити висновки щодо тенденцій їх зміни за вивчає мий період (табл.2.7)
 

Таблиця 2.7.Величина та структура оборотних активів підприємства
№
з/п
Групи оборотних активів Роки Відхилення (+, -), тис. грн Відхилення (+, -),% 2008 2009 тис. грн структура, % тис. грн структура, % 1 2 3 4 5 6 7 8
І. ОБОРОТНІ ВИРОБНИЧІ ЗАСОБИ 21629 70,82 23144 63,69 1515 -7,13 1
Запаси 20124 65,89 20962 57,68 838 -8,21
в т. ч.: виробничі запаси 20124 65,89 20962 57,68 838 -8,21
тварини на вирощуванні та відгодівлі
малоцінні і швидкозношувані предмети 2
Незавершене виробництво 1403 4,59 2048 5,64 645 1,04 3
Витрати майбутніх періодів 102 0,33 134 0,37 32 0,03
ІІ. ФОНДИ ОБІГУ 8912 29,18 13195 36,31 4283 7,13 1 Готова продукція 1042 3,41 1961 5,40 919 1,98 2
Товари 948 3,10 1287 3,54 339 0,44 3
Векселі одержані 1141 3,74 1530 4,21 389 0,47 4
Дебіторська заборгованість за товари,
роботи, послуги 4380 14,34 5930 16,32 1550 1,98 5
Інша поточна дебіторська заборгованість 1083 3,55 1940 5,34 857 1,79 6
Грошові кошти та їх еквіваленти 167 0,55 453 1,25 286 0,70 7
Інші поточні фінансові інвестиції 151 0,49 94 0,26 -57 -0,24
Разом 30541 100,00 36339 100,00 5798
Таким чиномоборотні виробничі засоби у 2009 р. збільшились на 1515 тис. грн. у порівнянніз 2008 р. Фонди обігу підприємства збільшились на 4283 тис. грн. у 2009 р. упорівнянні з 2008 р. в т. ч.: збільшилась готова продукція, збільшились товари,дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги теж збільшилась.
Далі необхідновиконати розрахунки ефективності використання оборотних засобів та оцінитирівень та зміни показників (табл.2.8)
 

Таблиця 2.8.Показники ефективності використання оборотних засобів
№
з/п
Показники Одиниці виміру Роки Відхилення (+, -)
2009
у% до
2008 2008 2009 1
Матеріальні оборотні
 засоби — всього тис. грн 20124 20962 838 104,16
у т. ч.: — виробничі запаси; — // - 20124 20962 838 104,16 — тварини на вирощуванні й відгодівлі; — // - — незавершене виробництво; — // - 1403 2048 645 145,97 — готова продукція; — // - 1042 1961 919 188, 20 — товари — // - 948 1287 339 135,76 2
Виручка від реалізації продукції тис. грн 6437 6560 123 101,91 3
Матеріальні витрати тис. грн 2273 2047 -226 90,06 4
Чистий прибуток тис. грн 812,7 851,2 38,5 104,74 5
Коефіцієнт оборотності
оборотних засобів (2/1) 0,32 0,31 -0,0069 97,84 6
Коефіцієнт закріплення (1/2) 3,13 3, 20 0,069 102,21 7
Тривалість обороту (365/5) днів 1141,10 1166,33 25,23 102,21 8
Матеріаловіддача (2/3) грн 2,83 3, 20 0,37 113,16
Виходячи зрозрахунків, помітно, що матеріальні оборотні засоби (всього) збільшились у 2009р. на 838 тис. грн. у порівнянні з 2008 р. Збільшилась і виручка від реалізаціїпродукції підприємства у 2009 р. на 123 тис. грн. порівняно з 2008 р. Матеріальнівитрати зменшились у 2009 р. на 226 тис. грн. у порівнянні з 2008 р. Чистийприбуток у 2009 р. збільшився на 38,5 тис. грн. порівняно з 2008 р.2.3 Забезпеченість та ефективністьвикористання енергетичних потужностей та ресурсів
Забезпеченістьпідприємства енергетичними потужностями та ресурсами на належному рівні даєзмогу підприємству використовувати її в необхідних йому кількостях для процесувиробництва продукції безперервно та розвитку підприємства в цілому. Енергетичніпотужності підприємства повинні бути саме на належному рівні для оптимальноговикористання ресурсного потенціалу підприємства, тому що перевищення абозаниження оптимального рівня енергозабезпечення може призвести до негативнихнаслідків.
Визначимопоказники забезпеченості та ефективності використання енергетичних потужностейта ресурсів підприємства та зробимо відповідні висновки (табл. 2.9).
 
Таблиця 2.9.Забезпеченість та ефективність використання енергетичних потужностей таресурсів
№
з/п
Показники Одиниці виміру Роки
Відхилення
(+, -)
2009
у% до
2008 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 1
Енергетичні потужності тис. кВт 21840 18720 -3120 85,71 2
Спожито електроенергії тис. кВт. — год 12240 12160 -80 99,35 3
Виробнича площа
тис. м2 20 20 100,00 4
Середньооблікова чисельність
 промислово-виробничого персоналу чол 650 610 -40 93,85 5
Валова продукція
(у діючих оптових цінах) тис. грн 6675 6714 39 100,58 6
Енергозабезпеченість (1/3)
кВт/м2 1092 936 -156 85,71 7
Енергоозброєність (1/4) кВт/ чол 33,60 30,69 -2,91 91,33 8
Електроозброєність (2/4) кВт. — год/чол 18,83 19,93 1,10 105,86 9
Енергоємкість (1/5) кВт/грн 3,27 2,79 -0,48 85,22 10
Електроємкість (2/5) кВт. — год / грн 1,83 1,81 -0,02 98,77
Таким чиноменергетичні потужності підприємства у 2009 р. зменшились на 610 тис. кВт упорівнянні до 2008 р. при тому, що кількість спожитої електроенергії зменшиласьу 2009 р. на 115 тис. кВт. — год. порівняно з 2008 р. Зменшилась чисельністьпромислово-виробничого персоналу на 70 чоловік. Збільшилась валова продукціяпідприємства у 2009 р. у порівнянні до 2008 р. на 574 тис. грн.2.4 Забезпеченість та ефективністьвикористання персоналу
 
Персоналпідприємства — сукупність постійних робітників, щоотримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.Персонал підприємства має кількісну, структурну та якісну характеристики.
Порахуємоструктуру персоналу та її зміну за вивчає мий період (табл.2.10) і зробимовідповідні висновки.
 
Таблиця 2.10.Показники кількісної та структурної характеристики персоналу
№
з/п
Категорії робітників Роки Відхилення (+, -), чол.. Відхилення (+, -),% 2008 2009 чол. структура, % чол. структура, % 1 2 3 4 5 6 7 8 1
Чисельність
промислово-виробничого
 персоналу 650 94, 20 610 95,02 -40 0,81 в т. ч.: робітники 475 68,84 436 67,91 -39 -0,93 з них: основні 370 53,62 360 56,07 -10 2,45 допоміжні 105 15,22 76 11,84 -29 -3,38 спеціалісти 120 17,39 121 18,85 1 1,46 службовці 40 5,80 38 5,92 -2 0,12
молодший обслуговуючий
персонал 10 1,45 10 1,56 0,11 пожежно-сторожова охорона 5 0,72 5 0,78 0,05 2 Робітники ЖКГ 8 1,16 7 1,09 -1 -0,07 3
Робітники торгівлі
та громадського
харчування 5 0,72 5 0,78 0,05 4
Робітники, які зайняті
капітальним ремонтом 11 1,59 13 2,02 2 0,43 5 Інші робітники 16 2,32 7 1,09 -9 -1,23 6 Разом 690 100,00 642 100,00 -48
Виходячи зрозрахунків таблиці видно, що чисельність промислово — виробничого персоналупідприємства у 2009 р. зменшилась на 40 чоловік у порівнянні до 2008 р. Збільшиласьчисельність спеціалістів, а службовців навпаки — зменшилась, чисельністьпожежно — сторожової охорони лишилась незмінною. Зменшилась чисельністьробітників ЖКГ у 2009 р. у порівнянні до 2008 р. на 1 чоловіка.
Наступним етапомвизначають показники руху та ефективності використання персоналу й роблятьвідповідні висновки (табл.2.11).
 
Таблиця 2.11.Показники руху та ефективності використання персоналу
№
з/п
Показники Одиниці виміру Роки
Відхилення
(+, -)
2009
у% до
2008 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 1
Середньооблікова
чисельність працівників чол. 690 642 -48 93,04 2
Робітники, які
пропрацювали весь рік чол. 592 621 29 104,90 3
Прийнято на роботу чол. 25 8 -17 32,00 4
Кількість робітників,
 звільнених протягом року –
всього у т. ч. з причин: чол. 73 13 -60 17,81
а) призову до армії, вибуття
на навчання, виходу
на пенсію та з інших
причин, передбачених законом; чол. 17 6 -11 35,29 б) з власного бажання; чол. 48 4 -44 8,33
в) звільнення за порушення
трудової дисципліни чол. 8 3 -5 37,50 5
Фактичний фонд робочого часу тис. люд. — год 1020 954 -66 93,53 6
Потенціальний фонд робочого часу тис. люд. — год 1352 1258 -94 93,05 7
Валова продукція
(у діючих оптових цінах) тис. грн 6675 6714 39 100,58 8
Рівень плинності персоналу
[ (4б+4в) /1] *100 % 8,12 1,09 -7,03 13,43 9
Рівень загального обороту
[ (3+4) /1] *100 % 14, 20 3,27 -10,93 23,03 10
Рівень обороту з приймання
(3/1) *100 % 3,62 1,25 -2,38 34,39 11
Рівень обороту зі звільнення
(4/1) *100 % 10,58 2,02 -8,55 19,14 12
Коефіцієнт стабільності
(2/1) *100 85,80 96,73 10,93 112,74 13
Коефіцієнт використання
персоналу (5/6) 0,75 0,76 0,00 100,52 14
Трудова активність 5/1 люд. — год 1,48 1,49 0,01 100,52 15
Продуктивність праці:
 
 - виробіток (7/1) грн/ чол 9,67 10,46 0,78 108,10
 
 - трудомісткість (5/7) люд. — год/ грн 0,15 0,14 -0,01 92,99
Таким чиномчисельність працівників, що працювали весь рік збільшилась у 2009 р. на 29чоловік у порівнянні з 2008 р. У 2009 р. було прийнято на підприємство на 17чоловік менше, ніж у 2008 р. Фактичний фонд робочого часу зменшився на 66 апотенційний теж зменшився на 94 тис. люд. — год. Валова продукція збільшиласьна 39 тис. грн.
Розділ 3. Економічна ефективність діяльності підприємства3.1 Операційні витрати тасобівартість продукції
Операційні витрати — витрати, які пов’язані з основним видом діяльності підприємства, а такожіншими видами діяльності, які не є інвестиційними або фінансовими.
Собівартість — всі поточні витрати, які необхідні для здійснення простого процесувідтворювання.
Управліннявитратами — це процес цілеспрямованого формуваннявитрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат істимулювання їхнього зниження.
Виявлення йвикористання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожногопрацівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідноз певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються нормивитрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів,енергії, трудових ресурсів тощо.
Установленінорми витрат — це граничні витрати окремих видівресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливимчинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможностіпідприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальнівитрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницюпродукції.
Порівнянняфактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізуоцінювати роботу підрозділів з використання ресурсів, з'ясовувати причинивідхилень фактичних витрат від планових і відповідно стимулювати працівниківпідприємства до їхнього зниження.
Розрахуємоабсолютне та відносне відхилення величини загальної собівартості реалізованоїпродукції за вивчає мий період (табл.3.1) та визначити, собівартість одиниціякої продукції зросла, а якої зменшилась і за рахунок чого зросла загальнасобівартість.
 
Таблиця 3.1.Динаміка собівартості реалізованої продукції
№
з/п
Вид продукції
Кількість, шт Собівартість продукції, грн Відхилення собівартості – всього (+, -), грн
2009
у% до
2008 2008 2009 всього одиниці 2008 2009 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 Вироби КТД-2 110 116 1097 1069 9,97 9,22 -28 97,45 2 Прилади електровакуумні 220 230 560 590 2,55 2,57 30 105,36 3 Прилади оптоелектронні 800 900 1020 1302 1,28 1,45 282 127,65 4 Обчислювальна техніка 6400 6520 708 648 0,11 0,10 -60 91,53 5 Медична техніка 320 350 700 760 2, 19 2,17 60 108,57 6 Годинники побутові 34000 34500 803 783 0,02 0,02 -20 97,51 7 Іграшки та прикраси 66000 66000 275 214 0,0042 0,0032 -61 77,82 8 Роботи та послуги 155 164 9 105,81 Разом /> /> /> /> /> /> />
Отже, виходячи зрозрахунків таблиці видно, що собівартість виробів КТД-2 у 2009 р. зменшиласьна 28 грн. порівняно з 2008 р. Собівартість приладів електровакуумних у 2009 р.у порівнянні до 2008 р. збільшилась на 30 грн. Собівартість оптоелектроннихприладів у 2009 р. склала на 282 грн більше, ніж у 2008 р. Собівартістьобчислювальної техніки, годинників, іграшок та прикрас зменшились у 2009 р. упорівнянні з 2008 р. Збільшилась кількість медичної техніки та робіт і послуг.
Вивчимо динамікувеличини та структури операційних витрат підприємства за допомогою таблиці 3.2
 

Таблиця 3.2.Динаміка операційних витрат
№
з/п
Елементи витрат Роки Відхилення (+, -), тис. грн Відхилення (+, -),% 2008 2009 тис. грн структура, % тис. грн структура, % 1 2 3 4 5 6 7 8 1 Матеріальні витрати 2273 40,21 2047 34,94 -226 -5,27 2 Витрати на оплату праці 1509 26,69 1832 31,27 323 4,57 3
Відрахування на
соціальні заходи 558 9,87 678 11,57 120 1,70 4 Амортизація 678 11,99 701 11,96 23 -0,03 5 Інші операційні витрати 635 11,23 601 10,26 -34 -0,98 Разом 5653 100,00 5859 100,00 206
З розрахунківвидно, що матеріальні витрати зменшились на 226 тис. грн., витрати на оплатупраці, відрахування на соціальні заходи та амортизація збільшились у 2009 р. упорівнянні з 2008 р. Інші операційні витрати зменшились на 34 тис. грн. Разомвсі операційні витрати зросли на 206 тис. грн.3.2 Ефективність використаннякапітальних інвестицій підприємства
Інвестиції (капітальнівкладення) — сукупність витрат матеріальних, трудових та грошових ресурсів,що спрямовані на розширене відтворення основних фондів всіх галузей народногогосподарства.
Інвестиції — відносно новий термін для нашої економіки. В рамках централізованої плановоїсистеми використовувався термін “валові капітальні вклади”, під яким розумілисьвсі витрати на відтворення основних фондів, включаючи витрати на їх ремонт.
Тепер визначимодинаміку величини та структури капітальних інвестицій на підприємстві заперіод, що вивчається (табл.3.3).
Таблиця 3.3.Динаміка капітальних інвестицій
№
з/п
Вид інвестиції Роки Відхилення (+, -), тис. грн Відхилення (+, -),% 2008 2009 тис. грн структура, % тис. грн структура, % 1 2 3 4 5 6 7 8 1 Капітальне будівництво 2
Придбання (виготовлення)
основних засобів 950 87,64 1000 90,50 50 2,86

3
Придбання (виготовлення)
інших необоротних матеріальних активів 4 Придбання (створення) нематеріальних активів 134 12,36 105 9,50 -29 -2,86 5 Формування основного стада 6 Інші
Разом 1084 100,00 1105 100,00 21
Отже, зрозрахунків таблиці видно, що придбання (виготовлення) основних засобів у 2009р. збільшилось на 50 тис. грн., а у відносному значенні це зменшення склало2,86%. Придбання (створення) нематеріальних активів на підприємстві у 2009 р. на29 тис. грн. менше у порівнянні з 2008 р. Загальна величина капітальнихінвестицій на підприємстві у 2009 р. збільшилась на 21 тис. грн. порівняно з 2008р.
Зробимо розрахункизагальної (абсолютної) ефективності реальних (капітальних) інвестицій івідповідні висновки (табл.3.4)
 

Таблиця 3.4.Ефективність капітальних інвестицій
№
з/п
Показники Одиниці виміру Роки Відхилення (+, -)
2009
у% до
2008 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 1
Капітальні інвестиції тис. грн 1084 1105 21 101,94 2
Прибуток від операційної діяльності тис. грн 1095 1154 59 105,39 3
Коефіцієнт ефективності
капітальних інвестицій (2/1) 1,01 1,04 0,03 103,39 4
Строк окупності капітальних
 інвестицій (1/2) років 0,99 0,96 -0,03 96,73
Виходячи зрозрахунків таблиці ми бачимо збільшення капітальних інвестицій та прибутку відопераційної діяльності на підприємстві у 2009 р. відповідно на 21 та 59 тис. грн.у порівнянні з 2008 р., коефіцієнт ефективності капітальних інвестиційзбільшився у 2009 р. порівняно з 2008 р. на 3,39%. Зменшився строк окупностікапітальних інвестицій у 2009 р. порівняно з 2008 р. на 3,27%.
Фінансовірезультати та рентабельність діяльності підприємства
Фінансовірезультати формуються в відповідності до видів діяльності підприємства. Виділяютьзвичайну та надзвичайну діяльності підприємства. По кожному виду розраховуєтьсядохід (виручка), витрати та фінансові результати (прибуток чи збиток).
Таким чином, нарівні підприємства виділяють слідуючи види фінансових результатів:
валовийприбуток;
прибуток абозбиток від операційної діяльності;
прибуток абозбиток від фінансової діяльності;
прибуток абозбиток від звичайної діяльності;
прибуток абозбиток від інвестиційної діяльності;
чистий прибутокабо збиток.
Визначимофінансові результати і рентабельність від реалізації продукції та визначимовеличини їх зміни за період, що вивчається (табл.3.5., 3.6).
 
Таблиця 3.5.Фінансові результати від реалізації продукції
№
з/п
Вид продукції
Виручка,
тис. грн Собівартість реалізованої продукції, тис. грн
Прибуток (+),
збиток (-), тис. грн
Відхилення прибутку всього
(+, -), грн
2009
у% до
2008 2008 2009 2008 2009 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 Вироби КТД-2 1110 1190 1097 1069 13 121 108 930,77 2 Прилади електровакуумні 570 610 560 590 10 20 10 200,00 3 Прилади оптоелектронні 1685 1570 1020 1302 665 268 -397 40,30 4 Обчислювальна техніка 734 770 708 648 26 122 96 469,23 5 Медична техніка 767 855 700 760 67 95 28 141,79 6 Годинники побутові 905 930 803 783 102 147 45 144,12 7 Іграшки та прикраси 286 255 275 214 11 41 30 372,73 8 Роботи та послуги 380 380 155 164 225 216 -9 96,00 Разом 6437 6560 5318 5530 1119 1030 -89 92,05
Таким чином,виручка та собівартість виробів КТД-2 у 2009 р. збільшилась порівняно з 2008 р.Прибуток у 2009 р. збільшився на 930,77% у порівнянні з 2008 р. Прибуток відпродажу приладів електровакуумних у 2009 р. збільшився на 10 тис. грн. порівняноз 2008 р. Прибуток від продажу приладів оптоелектронних у 2009 р. зменшився на397 тис. грн. у порівнянні з 2008 р. У 2009 р. прибуток від продажуобчислювальної техніки, медичної техніки, годинників, іграшок та прикрасзбільшились у порівнянні з 2008 р. У 2009 р зменшення прибутку від продажуробіт та послуг у порівнянні з 2008 р. на 89 грн.

Таблиця 3.6.Рентабельність реалізованої продукції
№
з/п
Вид продукції Собівартість реалізованої продукції, тис. грн Прибуток (+), збиток (-), тис. грн Рентабель-ність,%
Відхи-лення (+, -),
% -их пунктів 2008 2009 2008 2009 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 8 9 1 Вироби КТД — 2 1097 1069 13 121 1, 19 11,32 10,13 2 Прилади електровакуумні 560 590 10 20 1,79 3,39 1,60 3 Прилади оптоелектронні 1020 1302 665 268 65, 20 20,58 -44,61 4 Обчислювальна техніка 708 648 26 122 3,67 18,83 15,15 5 Медична техніка 700 760 67 95 9,57 12,50 2,93 6 Годинники побутові 803 783 102 147 12,70 18,77 6,07 7 Іграшки та прикраси 275 214 11 41 4,00 19,16 15,16 8 Роботи та послуги 155 164 225 216 145,16 131,71 -13,45 Разом 5318 5530 1119 1030 21,04 18,63 -2,42
Рентабельністьвиробництва виробів КТД — 2 збільшилась на 10,13% у 2009 р. у порівнянні з 2008р. Рентабельність приладів електровакуумних збільшилась у 2009 р. на 1,60%порівняно з 2008 р. Прилади оптоелектронні зменшили рентабельність на 44,61%,обчислювальна техніка збільшила рентабельність від її реалізації у 2009 р на15,5% у порівнянні з 2008 р. Медична техніка, годинники, іграшки та прикрасизбільшили свою рентабельність від реалізації у 2009 р. відповідно на 2,93,6,07, 15,16% порівняно з 2008 р. Зменшилась рентабельність від реалізаціїнадання робіт та послуг на підприємстві у 2009 р. на 13,45% у порівнянні до 2008р. Зменшилась і загальна рентабельність від реалізації продукції підприємства у2009 на 2,42% порівняно з 2008 р.
Розрахуємоабсолютні та відносні показники зміни фінансових результатів і рентабельностівід усіх видів діяльності підприємства за період, що вивчається (табл.3.7).

Таблиця3.7.Фінансові результати від усіх видів діяльності підприємства
№
з/п
Показники Одиниці виміру Роки
Відхи-лення
(+, -)
2009
у% до
2008 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 1
Валовий прибуток тис. грн 1119 1030 -89 92,05 2
Прибуток від операційної діяльності тис. грн 1095 1154 59 105,39 3
Прибуток від звичайної діяльності тис. грн 1161 1216 55 104,74 4
Чистий прибуток тис. грн 812,7 851,2 38,5 104,74
Отже, валовийприбуток у 2009 р. зменшився на 89 тис. грн. у порівнянні з 2008 р. Прибутоквід операційної діяльності збільшився у 2009 р. у порівнянні з 2008 на 59 тис. грн.також збільшення і прибутків від звичайної діяльності та чистого прибутку у 2009р. відповідно на 55 та 38,5 тис. грн. в порівнянні з 2008 р.
Розрахуємопоказники рентабельності діяльності підприємства та визначимо рівень та причиниїх зміни за період, що вивчається (табл.3.8) та зробимо відповідні висновки.
 
Таблиця 3.8.Динаміка показників рентабельності діяльності підприємства
№
з/п
Показники Оди-ниці виміру Роки
Відхи-лення
(+, -)
2009
у% до
2008 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 1
Валовий прибуток тис. грн 1119 1030 -89 92,05 2
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) тис. грн 5318 5530 212 103,99 3
Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) тис. грн 6437 6560 123 101,91 4
Прибуток від операційної діяльності тис. грн 1095 1154 59 105,39 5
Операційні витрати на виробництво продукції, робіт, послуг тис. грн 5653 5859 206 103,64 6
Чистий прибуток тис. грн 812,7 851,2 38,5 104,74 7
Середньорічна вартість балансових активів підприємства тис. грн 71242 72738 1496 102,10 8.
Рентабельність реалізованої продукції (1/2) % 0,210 0,186 -0,024 88,52 9.
Рентабельність продаж (1/3) % 0,174 0,157 -0,017 90,32 10
Рентабельність операційної діяльності (4/5) % 0, 194 0, 197 0,003 101,68 11
Рентабельність підприємства (6/7) % 0,011 0,012 0,000 102,58
За результатамирозрахунків валовий прибуток зменшився на 89 тис. грн. Собівартістьреалізованої продукції збільшилась на 212 тис. грн., також збільшилась івиручка від реалізації продукції на 123 тис. грн. Збільшення прибутку відопераційної діяльності та операційних витрат на виробництво продукції відбулосявідповідно на 59 тис. грн., та 206 тис. грн. Чистий прибуток зріс на 38.5 тис. грн.3.3 Фінансовий стан підприємства
 
Для оцінкифінансово — економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційнабаза. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс. Спрощенаформа балансу є такою:
Для оцінки фінансовогостану підприємства використовують показники фінансової стійкості таплатоспроможності.
Фінансовастійкість підприємства — можливість підприємствасвоєчасно поповнювати запаси, вести розрахунки та платежі за рахунок власнихкоштів.
Вона визначаєтьсяза допомогою слідуючи коефіцієнтів: коефіцієнт фінансової незалежності,коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт маневреності власними коштами,коефіцієнт забезпеченості власних оборотних коштів.
Платоспроможність — можливість підприємства своєчасно погашати всіма наявними коштамипершочергові зобов’язання.
Визначаються задопомогою слідуючи коефіцієнтів: коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнтпоточної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Розрахуємопоказники фінансової стійкості та платоспроможності і їх зміни за період, щовивчається, за допомогою таблиці 3.9. на підставі форми 1. “Баланс".
 
Таблиця 3.9.Динаміка показників фінансової стану
№
з/п
Показники Оптимальні значення Роки
2009
у% до
2008 2008 2009 1 2 3 4 5 6 1
Показники фінансової стійкості:
 
коефіцієнт фінансової незалежності
 [ (к.380+к.430) /к.640] >0,5 0,48 0,48 98,78
 
коефіцієнт фінансової стабільності
[ (к.380+к.430) / (к.480+к.620+к.630)] >1 0,93 0,91 97,67
 
коефіцієнт маневреності власними коштами
[ (к.260 — к.620) / к.380] 0,4-0,6 0,06 0,17 268,99
 
коефіцієнт забезпеченості власними
обіговими коштами [ (к.260 — к.620) / к.260] >0,1 0,06 0,15 248,13 2
Показники платоспроможності:
 
коефіцієнт загальної ліквідності [к.260/к620] 2,0-2,5 1,06 1,18 110,54
 
коефіцієнт поточної ліквідності
[к.160+к.170+…+к.240) / к.620] 0,7-0,8 0,18 0,25 142,96
 
коефіцієнт абсолютної ліквідності
[к.220+…+к.240) / к.620] 0,2-0,25 0,010 0,018 171,45
Виходячи зрозрахунків таблиці видно зменшення коефіцієнтів фінансової незалежності, фінансовоїстабільності у 2009 р. у порівнянні з 2008 р. Є значне збільшення коефіцієнтівманевреності власними коштами, забезпеченості власними обіговими коштами у 2009р. у порівнянні з 2008 р. Збільшились також показники платоспроможності. Щодовсіх коефіцієнтів, то більшість з них знаходяться на нижчому рівні, ніжоптимальний, що негативно відображається на фінансовому стані підприємства.
Розділ 4. Економічна безпека діяльності підприємства4.1 Визначення беззбиткового обсягуреалізації продукції та зони економічної безпеки підприємства
 
Економічнабезпека фірми (підприємства, організації) — це такийстан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації ітехнології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, заякого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільногофункціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку,запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).
Необхідністьпостійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним длякожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільностіфункціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівеньекономічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництвоі спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз іліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього івнутрішнього середовища.
Джереламинегативних впливів на економічну безпеку можуть бути:
1) свідомі чинесвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органівдержавної влади, міжнародних організацій, підприємств (організацій) — конкурентів;
2) збігоб'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даногопідприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорніобставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи наекономічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивнимивважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретногопідприємства або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місцевнаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих йогопрацівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів). Головна метаекономічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільнета максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку вмайбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:
забезпеченнявисокої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежностіпідприємства (організації);
забезпеченнятехнологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможностітехнічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання;
досягнення високоїефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структуриуправління підприємством (організацією);
досягненнявисокого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу;
мінімізаціяруйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на станнавколишнього середовища;
якісна правовазахищеність усіх аспектів діяльності підприємства (організації);
забезпеченнязахисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідногорівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства тавідділів організації;
ефективнаорганізація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а такожкомерційних інтересів.
Головна тафункціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючихелементів і загальної схеми організації економічної безпеки.
Загальна схемапроцесу організації економічної безпеки включає такі дії (заходи), щоздійснюються послідовно або одночасно:
1) формуваннянеобхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації,технології та устаткування);
2) загальностратегічнепрогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;
3) стратегічнепланування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);
4) загальнотактичнепланування економічної безпеки за функціональними складовими;
5) тактичнепланування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації);
6) оперативнеуправління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації);
7) здійсненняфункціонального аналізу рівня економічної безпеки;
8) загальна оцінкадосягнутого рівня економічної безпеки. Тільки за здійснення в необхідномуобсязі зазначених дій (заходів) можна буде досягти належного рівня економічноїбезпеки підприємства.
Економічна наукарозробила, а господарська практика випробувала загальну методологію оцінкирівня економічної безпеки підприємства (організації). Його пропонуєтьсяоцінювати на підставі визначення сукупного критерію через зважування йпідсумовування окремих функціональних критеріїв, які обчислюються із допомогоюпорівняння можливої величини шкоди підприємству та ефективності заходів щодозапобігання цій шкоді.
Результатифункціонального аналізу оформляються у вигляді спеціальної таблиці-карти. Заповнюючитаку таблицю-карту, негативні явища, що впливають одразу на кілька складовихекономічної безпеки, ураховують окремо для кожної з них, натомість вартістьзаходів, які повторюються стосовно різних функціональних складових,ураховується в бюджеті підприємства (організації) лише один раз.
Оцінкаефективності діяльності відповідних структурних підрозділів підприємства (організації)з використанням даних про витрати на запобігання можливим негативним впливам наекономічну безпеку та про розміри відверненої і заподіяної шкоди дає об'єктивну(підкріплену економічними розрахунками) панораму результативності діяльностівсіх структурних підрозділів (відділів, цехів) з цього питання. Конкретнаоцінка ефективності роботи структурних підрозділів того чи того суб'єктагосподарювання щодо економічної безпеки здійснюється з використанням такихпоказників:
1) витрати наздійснення заходу;
2) розмірвідверненої шкоди;
3) розмірзаподіяної шкоди;
4) ефективністьздійсненого заходу (як різниця відверненої та заподіяної шкоди, поділеної навитрати на здійснення заходу).
Особливостірозробки принципів економічної безпеки підприємства за окремими функціональнимискладовими.
Середфункціональних складових належного рівня економічної безпеки фінансова складовавважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарюванняфінанси є «двигуном» будь-якої економічної системи.
Спочаткуоцінюються загрози економічній безпеці, що мають політико-правовий характер івключають:
внутрішнінегативні дії (неефективне фінансове планування та управління активами; малоефективнаринкова стратегія; помилкова цінова й кадрова політика);
зовнішні негативнідії (спекулятивні операції на ринку цінних паперів; цінова та інші формиконкуренції; лобіювання конкурентами недостатньо продуманих рішень органіввлади);
форс-мажорніобставини (стихійне лихо, страйки, військові конфлікти) та обставини, наближенідо форс-мажорних (несприятливі законодавчі акти, ембарго, блокада, зміна курсувалют тощо).
У процесі оцінкипоточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпекипідлягають аналізу:
фінансовазвітність і результати роботи підприємства (організації) — платоспроможність,фінансова незалежність, структура й використання капіталу та прибутку;
конкурентний станпідприємства (організації) на ринку — частка ринку, якою володіє суб'єктгосподарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту;
ринок ціннихпаперів підприємства (організації) — оператори та інвестори цінних паперів,курс акцій і лістинг.
Важливоюпередумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є планування (включаючий бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованихдій у процесі здійснення тим чи іншим суб’єктом господарювання фінансово-економічноїдіяльності.
Належний рівеньекономічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхньогоінтелекту та професіоналізму.
Охоронаінтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплюєвзаємозв'язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб'єктагосподарювання:
перший — зорієнтованона роботу з персоналом фірми на підвищення ефективності діяльності всіхкатегорій персоналу;
другий — націленона збереження й розвиток інтелектуального потенціалу, тобто сукупності прав наінтелектуальну власність або на п використання (у тім числі патентів і ліцензій),та на поповнення знань І професійного досвіду працівників підприємства (організації).
На першій стадіїпроцесу охорони цієї складової економічної безпеки здійснюється оцінка загрознегативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативнихвпливів на економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікаціюпрацівників тих чи тих структурних підрозділів, їхнє небажання або нездатністьприносити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низькимрівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорійперсоналу підприємства (організації) чи нераціональним їх витрачанням.
Процес плануваннята управління персоналом, спрямований на охорону належного рівня економічноїбезпеки, має охоплювати організацію системи підбору, найму, навчання ймотивації праці необхідних працівників, включаючи матеріальні та моральністимули, престижність професії, волю до творчості, забезпечення соціальнимиблагами.
Важливою ланкоювстановлення нормального рівня економічної безпеки є оцінка ефективностізаходів, яка здійснюється через зіставлення загальної величини витрат назапобіжні заходи і втрат, яких могло б зазнати підприємство.
Загальний процесохорони політико-правової складової економічної безпеки здійснюється за типовоюсхемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування:
1) аналіз загрознегативних впливів;
2) оцінкапоточного рівня забезпечення;
3) плануваннякомплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;
4) здійсненняресурсного планування;
5) плануванняроботи відповідних функціональних підрозділів підприємства (організації);
6) оперативнареалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівнябезпеки.
Передовсімдетально аналізують загрози внутрішніх і зовнішніх негативних впливів наполітико-правову складову економічної безпеки та причини їхнього виникнення.
Основнимипричинами виникнення внутрішніх негативних впливів можуть бути:
а) низькакваліфікація працівників юридичної служби відповідного суб'єкта господарюваннята помилки у підборі персоналу цієї служби;
б) недостатнєфінансування юридичного забезпечення підприємницької або іншої діяльності;
в) небажання чинездатність підприємства (організації) активно впливати на зовнішнєполітико-правове середовище його (її) діяльності.
Останнє, якправило, виявляється в слабкому правовому опрацюванні договірних відносинданого суб'єкта господарювання з іншими, невмінні захищати інтересипідприємства (організації) в конфліктних ситуаціях, неефективному плануванніюридичного забезпечення бізнесової діяльності.
Причини виникненнязовнішніх негативних впливів здебільшого мають подвійний характер:
1) політичний;
2) законодавчо-правовий.
До першої групипричин можна віднести:
а) зіткненняінтересів суспільних груп (верств) населення з економічних, національних,релігійних та інших мотивів;
б) військовіконфлікти (дії);
в) економічна йполітична блокада, ембарго;
г) фінансові таполітичні кризи світового (міжнародного) характеру.
У другій групіпричин зазвичай виокремлюють:
а) здійсненнявласних політичних та інших цілей партіями (суспільними рухами), що перебуваютьпри владі;
б) зміна положеньчинного законодавства з питань власності, господарського й трудового права,оподаткування тощо.
Оцінка реальногостану політико-правової безпеки підприємства (організації) провадиться закількома напрямками:
1) рівеньорганізації та якості робіт щодо охорони цієї складової загального рівня економічноїбезпеки;
2) бюджетно-ресурснезабезпечення робіт;
3) ефективністьдіяльності відповідних підрозділів суб'єктів господарювання.
Належні службипідприємства (організації) виконують певні функції, які в сукупностіхарактеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічноїбезпеки. До таких належать:
1) збирання всіхвидів інформації, що має відношення до діяльності того чи того суб'єктагосподарювання (інформації щодо всіх видів ринків; інформації, що характеризуєполітичні події й тенденції макроекономічного розвитку світової та національноїекономік; корисну науково-технічну інформацію);
2) аналізодержуваної інформації з обов'язковим дотриманням загальноприйнятих принципів (систематизації,безперервності надходження, усебічного характеру аналітичних процесів) іметодів (локальних із специфічних проблем, загальнокорпоративних) організаціїробіт;
3) прогнозуваннятенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і політичних процесів напідприємстві (в організації), в країні та у світі стосовно конкретної сферибізнесу (діяльності), а також показників, яких необхідно досягти суб'єктугосподарювання (наприклад, фінансові прогнози, прогнози об'єктів виробництва йтехнологічного розвитку);
4) оцінка рівняекономічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій дляпідвищення цього рівня на конкретному суб'єкті господарювання;
5) інші видидіяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки (зв'язок ізгромадськістю, формування сприятливого іміджу фірми, захист конфіденційноїінформації).
На підприємство (ворганізацію) постійно надходять потоки інформації, що розрізняються заджерелами їхнього формування (виникнення). Заведено виокремлювати:
відкриту офіційнуінформацію;
вірогідну нетаємнуінформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіямитакої інформації;
конфіденційнуінформацію, одержану способом несанкціонованого доступу до неї.
У підсумкусукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можнастисло сформулювати так:
1) фізичні таморальні впливи особистого спрямування (спрямовані проти конкретної особистості);
2) негативні дії,спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активівпідприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової незалежності;
3) негативнийвплив на інформаційне середовище суб'єкта господарювання (так званийпромисловий шпіонаж).
На всіх великих ісередніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються автономні службибезпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватисятериторіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одногочи кількох охоронців.
Такі службиохорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або придержавній службі безпеки.
Служба безпекибудь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань. Головними з них длябудь-якої фірми є такі:
1) охоронавиробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаютьсякомерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації);
2) організаціяроботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;
3) запобіганнянеобґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлятькомерційну таємницю;
4) організаціяспеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержаннявідомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми;
5) виявлення талокалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесізвичайної діяльності та за екстремальних ситуацій;
6) організація режимубезпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори йнаради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;
7) забезпеченняохорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів,необхідних для виробничої або іншої діяльності;
8) організаціяособистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми;
9) оцінкамаркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.
Зрозуміло, щоперелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежновід специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди маєбути достатнім та обґрунтованим.
Сукупністьконкретних завдань, що стоять перед службою безпеки фірми, зумовлює певнийнабір виконуваних нею функцій.
У нормативнихдокументах, які визначають організацію діяльності служб безпеки фірм,виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загрозі протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать:
персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становитькомерційну таємницю фірми);
матеріальнізасоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди,устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи);
інформаційніресурси з обмеженим доступом;
засоби тасистеми комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);
технічні засобита системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.
Служба безпекифірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, щоможе постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу.
Для управліннябезпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу якихвходять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головнамета діяльності кризової групи — протидіяти зовнішнім загрозам для безпекифірми. Визначимо беззбитковий обсяг реалізації продукції, а також зонуекономічної безпеки в базовому та звітному періодах діяльності підприємства (табл.4.1).
 
Таблиця 4.1.Визначення беззбиткового обсягу реалізації продукції, а також зониекономічної безпеки
№
з/п
Показники Одиниці виміру Роки
Відхи-лення
(+, -)
2009
у% до
2008 2008 2009 1 2 3 4 5 6 7 1
Виручка від реалізації
продукції тис. грн. 6437 6560 123 101,91 2
Операційні витрати на виробництво
 продукції, робіт, послуг тис. грн 5653 5859 206 103,64
 
у т. ч.: а) постійні
витрати (25%) тис. грн 1413,25 1464,75 51,5 103,64
 
 б) змінні витрати (75%) тис. грн 4239,75 4394,25 154,5 103,64 3
Беззбитковий обсяг
 реалізації
[2а / (1 — 2б)] * 1 тис. грн 4140,22 4436,69 296,47 107,16 4
Зона економічної безпеки
[ (1 — 3) / 3] * 100 % 55,47 47,86 -7,62 86,27
З розрахунківтаблиці видно, виручка від реалізації у 2009 році збільшилась на 123 тис. грн. порівняноз 2008 роком, також спостерігається збільшення операційних витрат на 206 тис. грн.Беззбитковий обсяг реалізації зріс на 7,16%, проте показник зони економічноїбезпеки зменшився у порівнянні з 2008 роком.
Висновок
Отже, зурахуванням викладеного, з метою покращення інноваційної діяльності підприємствнеобхідно:
розробити ізапровадити механізм надання суттєвих пільг промисловим підприємствам, щовпроваджують інновації і реалізують інноваційну продукцію (встановленняподаткових канікул, фінансування частини науково-прикладних досліджень зарахунок бюджету, державне замовлення інноваційної продукції тощо);
створити відомчіінноваційні фонди, які формуються за рахунок бюджетних коштів, внесківпідприємств і спонсорів;
поширити практикупрямого державного фінансування інноваційних інвестицій у межах реалізаціїпрограм модернізації промисловості (створення державних інноваційнихпідприємств, підтримка розвитку технопарків та ін), причому фінансувати требатільки ті інвестиції, ефективність яких можна спрогнозувати, оцінити іпроконтролювати;
поширити практикунадання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів зі знижкоюкредитної ставки (з одночасним відшкодуванням банкам різниці ціни закористування кредитом за рахунок держбюджету);
підвищити рівеньфінансування фундаментальної та прикладної науки до загальноприйнятих розмірів,ужити додаткових заходів щодо залучення молоді до наукової роботи (шляхомпільгового житлового кредитування, встановлення підвищених стипендій,збільшення оплати праці молодих учених та ін);
реформуватисистему управління науково-технічною та інноваційною діяльністю (передусімусунувши дублювання в діяльності державних установ та створивши єдиниймоніторинговий орган із певними владними повноваженнями), удосконалити економіко-правовівідносини щодо охорони прав промислової власності, розробити і запровадитиметодики оцінки інтелектуальної власності, забезпечити підвищення кваліфікаціїдержавних службовців із питань організації інноваційної діяльності;
усунути можливістьнеоднозначного трактування вимог нормативно-правових актів щодо регулюванняінвестиційної та інноваційної діяльності, вжити заходів із підвищенняпублічності й гласності (зокрема, за допомогою громадських обговорень і слухань)у сфері управління інноваційним розвитком;
було б доцільностворити державне агентство, яке б на засадах партнерства разом ізпідприємницькими структурами та комерційними банками фінансувало частинуінноваційного проекту, який реалізується у пріоритетних галузях (у цьому разіризик і прибуток розподіляються відповідно до суми вкладених сторонами коштів);
розширитизастосування організаційно-економічних форм стимулювання інноваційноїдіяльності (проведення виставок і конференцій, розширення наукових дослідженьцієї проблематики, інформування через ЗМІ тощо).
У роботі буловивчене промислове підприємство ВАТ завод „Електрон”. В ході аналізу буловиявлено, що середньорічна вартість основних виробничих фондів збільшилась у 2009р. більш ніж на 2% порівняно з 2008 р. при незмінній виробничій площі. Такожпозитивним є той факт, що чистий прибуток збільшився у 2009 р. на 38,5 тис. грн.порівняно з 2008 р., це сталося за рахунок збільшення виробництва продукції. Заналізу видно, що діяльність підприємства в основному направлено на виробництвооптоелектронних приладів, виробництво яких за рік збільшилось більш ніж на 10%.Також було помічено збільшення прибутку від операційної діяльності, котрийзбільшився майже на 6% протягом року. Рентабельність продукції в ціломузменшилась більш ніж на 2%. Показники ефективності діяльності менші заоптимальні, але на допустимі величини і саме тому вони забезпечують нормальнефункціонування підприємства в цілому.
Список використаної літератури
1.    Абібуллаєв М.С. Фінансування інноваційноїдіяльності // Фінанси України. № 3, 2007.
2.    Александрова В.П. Економічні аспекти державногопрограмування інновацій // Вісник Інституту економічного програмування. № 1, 2008.
3.    Бинкин Б.А., Черняк В.И. Эффективность управления: наукаи практика. — М., 1982.
4.    Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економікапідприємств. — Львів, 1999.
5.    Бочаров В.В. Корпоративне финансы. — СПб., 2007.
6.    Гуляєва Н.М. Стратегічне моделювання інвестиційноїдіяльності підприємства // Фінанси України. № 8, 1998.
7.    Данько М.С. Визначення науково-технологічнихпріоритетів як складова політики економічного зростання // Вісник інститутуекономічного прогнозування. № 1, 2008.
8.    Захарін С.В. Активізація інноваційної діяльностіпромислових підприємств // Фінанси України. № 1, 2009.
9.    Зубовський В. Економіка підприємства. — К., 1999.
10.  ЛапкоО.О. Розвиток системи управління науково-інноваційною сферою в Україні // Економікаі прогнозування. №1, 2008.
11.  КрупкаМ.І. Фінансові інструменти державного регулювання та підтримки інноваційноїсфери // Фінанси України. № 4, 2007.
12.  ПазиничВ.І. Оцінка фінансової ефективності впровадження інноваційних програм напідприємстві // Фінанси України. № 6, 2008.
13.  ПримакТ. Економіка підприємства. — К., 1999.
14.  СтояноваЕ.С. Финансовый менеджмент: теорія и практика. — М., 1996.
15.  ТвиссБ. Управление научно-техническими нововведениями. — М., 1989.
16.  ТимохінО.М., Бровко К.М. Стимулювання інноваційного процесу на підприємствах // ФінансиУкраїни. № 10, 2008.
17.  ШахмароваЕ.Д. Фінансова оцінка інноваційних проектів // Фінанси України. № 6, 2008.
18.  ЯковецЮ.В. Ускорение научно-технического прогресса: теория и экономический механизм.- М., 1988.