Інвестиційний клімат в Україні та шляхи його поліпшення

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КЛІМАТ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЙОГОПОЛІПШЕННЯ


ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ
1.1 Економічна сутність поняття“інвестиційний клімат”
1.2. Фактори формування інвестиційногоклімату
1.3 Нормативно-правова база забезпеченняінвестиційного клімату
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ І ОЦІНКА СУЧАСНОГОІНВЕСТИЦІЙНОГО
КЛІМАТУ ВУКРАЇНІ
2.1 Динаміка прямихта портфельних іноземних інвестицій в Україну
2.2 Аналізінвестиційно привабливих галузей вітчизняної економіки в розрізі регіонів
2.3 Оцінкаінвестиційного клімату в Харківському регіоні
РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИТА ЗАСОБИ СПРИЯННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОМУ КЛІМАТУ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
3.1 Роль держави в збільшенніоб'єму іноземних інвестицій в Україну
3.2Фінансово-кредитний механізм регулювання інвестиційного клімату
3.3 Шляхиудосконалення механізму залучення іноземних інвестицій в Україну
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Досвід багатьох країн світу показуєдоцільність залучення інвестицій. Для України, як і для іншихпостсоціалістичних країн, існує ряд перешкод на шляху здійснення цього процесу.До них можна віднести відсутність відповідного інвестиційного клімату в країні;недосконалість ринкового механізму економіки; нестабільність політичної ситуації;низький рівень ділової і професійної кваліфікації підприємців; недостатньопривабливі інвестиційні проекти і разом з тим брак зацікавлених партнерів. Крімтого, на інтенсивність інвестицій діє податкова система; відсутність діючоїсистеми страхування інвестицій; надмірна монополізація економіки; а такожпідвищений рівень інфляції. Також відзначається відсутність приватної власностіна землю і не конвертованість гривні.
Основна причина наявності цих факторів — відсутність чіткої державноїполітики щодо економічного розвитку взагалі, і залучення інвестицій (якіноземних, так і внутрішніх) зокрема. Так, існуюче в даний час великерозходження в розвитку центральноєвропейських країн і сусідніх країн у СхіднійЄвропі залишає все менше можливостей для аутсайдерів при змаганні за залученняіноземних інвестицій. Сьогодні від ефективності інвестиційної політики залежатьстан виробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондівпідприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки,рішення соціальних і екологічних проблем. Інвестиції є основою для розвиткупідприємств, окремих галузей і економіки в цілому. Під час економічної нестабільностіінвестиційна діяльність в Україні значно знизилася. Попит на інвестиції падавзначно швидше, ніж виробництво валового продукту. Однією з причин цього булоте, що інфляція значно знецінює інвестиційні кошти.
Доводиться констатувати той очевидний факт, що в боротьбі за інвестиційніресурси Україна, як і раніше, не в змозі конкурувати з більшістюпосткомуністичних країн не лише Європи, а й Азії. Приміром, за кількістюжителів Монголію можна порівняти з Одеською областю. За рівнем же економічноїсвободи (за версією Heritage Foundation), Україна й Монголія перебувають воднаковій категорії — «переважно невільні». Проте інвестиційнийклімат зазначених країн різниться не менш різко, ніж природний.
На даному етапі інвестиційна ситуація в Україні характеризується двомааспектами. З одного боку, спостерігаються позитивні тенденції: обсяг інвестиційпоступово зростає. Однак не можна не згадати того факту, що Україна все щезнаходиться в переліку країн, які мають найнижчу інвестиційну привабливість.Ситуація з міжнародними інвестиціями прямо співвідноситься з внутрішньоюекономічною ситуацією в Україні. Україна все ще експортує товари з низькоювартістю, і 70% останніх припадає на країни колишнього СРСР. Цей факт свідчитьпро те, що ще не відбулося внутрішньої трансформації економіки України. Дляцього вкрай необхідні іноземні інвестиції, які привнесуть нові технології ідозволять виробляти товари, конкурентоздатні на світовому ринку.
Однак тут не слід забувати і про проблему так званих чистих інвестицій.Українська економіка щонайменше на 50% характеризується як «тіньова».Причина полягає у слабкості державних інститутів та законодавчої системи.Очевидно, що в таких умовах існує ризик репатріації «брудного»капіталу. Несприятливий інвестиційний клімат в Україні включає в себеадміністративні перешкоди, складну систему ліцензування, високий рівень оподаткуванняі реструктурні функції податкової адміністрації. З огляду на це у світі є більшпривабливі для інвесторів країни, ніж Україна. Тому і МВФ прогнозує зниженняпотоку інвестицій до країн Східної Європи.
Україна має створити нормальні умови для інвесторів. Важко робитиінвестиційний прогноз, та вже зараз можна говорити про чинники, від якихзалежатиме обсяг інвестицій. Якщо процес реформ буде продовжено, це зможе статиаспектом привабливості для іноземних інвесторів.
Проблематика інвестиційного клімату відображена в працях вітчизняних ізарубіжних економістів — Музиченько А.С., Козик В.В., Федоровський В.А.,Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г., Денисенко Н. Вдович, П.,Ю.Григоренко, І. Гурняк, В. Проскурнін, К. Ревчук, Борщевський В., М. Дацишин,Р. Нижник, В. Ткаченко, Лесечко М.Д., Черемис А.О., Черемис О.М. та інші. Але вїх працях немає єдності в підходах до визначення сутності складових тазначимості інвестиційного клімату для розвитку економіки. Все це обумовилообрану тему дипломного дослідження.
Об'єктом дослідження дипломної роботи є інвестиційний клімат України,предметом – фінансово-економічні та правові аспекти формування інвестиційногоклімату.
Мета даної дипломної роботи – визначення ролі інвестиційного кліматуУкраїни у розвитку економіки України та пошук шляхів поліпшення інвестиційногоклімату.
 Для досягнення поставленої мети при виконанні дипломної роботи необхіднобуло розв'язати низку завдань:
o    розкритипонятійно-термінологічний апарат теми дослідження;
o    визначитифактори формування інвестиційного клімату;
o    виявитиособливості становлення інвестиційного клімату в Україні в роки незалежності;
o    проаналізуватисучасні особливості стану інвестиційного клімату;
o    дослідитироль іноземних інвестицій у формуванні інвестиційного клімату в Україні;
o    вивчитиособливості інвестиційної привабливості окремих регіонів, галузей України
o    визначитиможливі напрямки зміни інвестиційного клімату України в найближчій перспективі.
Дослідження базується на використанні методів економічного, історичногоаналізу наукової абстракції, систематизації теоретичних підходів до визначенняпорядку та методів формування інвестиційного клімату, статистичного,порівняльного, факторного та структурного аналізу для дослідження обсягіввітчизняних та іноземних інвестицій
Інформаційну базу дослідження склало широке коло вітчизняних тазарубіжних монографічних досліджень та наукових публікацій, Законів України,Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, матеріалиМіністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державногокомітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів та фондовогоринку, офіційні матеріали міжнародних організацій, експертні оцінки рейтинговихагентств, відомих фахівців у галузі економічного розвитку і сучасноїрегулятивної політики міжнародної інвестиційної діяльності.
Елементами наукової новизни є:
1. На основі проведеного аналізу визначені фактори формуванняінвестиційного клімату. Зроблено висновок, що правове середовище є одним знайважливіших факторів формування інвестиційного клімату.
2. Відповідно до дослідження динаміки і структурних змін руху іноземногокапіталу виявлені специфічні тенденції іноземного інвестування, пов'язані зумовами України.
3. Дослідження зміни обсягів інвестицій дозволило визначити домінуючі тадепресивні регіони та галузі з точки зору іноземних інвестицій.
4. Запропоновано змінити акценти в роботі держави зі створення режимусприяння іноземним інвестиціям з урахуванням того, що вона має бути постійною,розрахованою на довгострокову стратегію розвитку та враховувати зростанняконкуренції при залученні іноземного капіталу .
Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків тадодатків.
У I розділі розглянуто теоретичні основи дослідження інвестиційногоклімату в Україні, а саме: економічна сутність поняття “інвестиційний клімат”,фактори формування інвестиційного клімату, нормативно-правова база забезпеченняінвестиційного клімату
У II розділі проведено аналіз і оцінка сучасного інвестиційного клімату вУкраїні. Показана динаміка прямих та портфельних іноземних інвестицій в Україну.Проаналізовано інвестиційно привабливі галузі вітчизняної економіки та сучаснаінвестиційна діяльність в контексті розвитку економіки в розрізі регіонів. Атакож проведена детальна оцінка інвестиційного клімату в Харківському регіоні.
III розділ присвячено вивченню шляхів та засобів покращенняінвестиційного клімату в економіці України: визначена роль держави в збільшенні обсягу іноземнихінвестицій в Україну, фінансово-кредитний механізм регулювання інвестиційного клімату, а такожрозглянуті шляхи удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій вУкраїну.
Розділ 1ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ
 1.1 Економічна сутність поняття“інвестиційний клімат”
Останнім часом в наукових публікаціях, на різних ієрархічних рівняхуправління, в засобах масової інформації і навіть в побуті оперують поняттям“інвестиційний клімат”. Для того, щоб зрозуміти його зміст, необхідно спочаткувияснити, що вкладають в такі поняття, як “інвестиція”, “інвестор”,“інвестиційна політика”, “інвестиційний процес” тощо. Перед тим, як говоритипро інвестиційний клімат розглянемо більш детально зміст названих понять.
Починаючи з А. Маршалла, який приділив значну увагу інвестиціям у своїйзнаменитій праці «Принципи економіки», вони стають предметомдослідження провідних економістів, Однією з найголовніших складових теорії Дж.Кейнса були інвестиції. Дж. Кейнс сформулював правило, яке зводиться до того,що " в будь-якому новому прирості сукупних доходів частка заощадженьзростає випереджальними темпами стосовно частки, яка споживається, а отже,забезпечується основа майбутніх інвестицій" [2]. Подальше вивченняінвестиційних процесів в економіці здійснювали Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, Р.Хоутрі, Дж. Гобсон, Е. Хансен, Р. Харрод та багато інших.
У сучасній літературі визначення інвестицій часто дають недостатньо чіткоабо спрощено, акцентуючи при цьому увагу лише на певних їх суттєвихособливостях. Так, французький економіст П. Массе вважає, що найзагальнішевизначення інвестиції, яке можна дати актові вкладення капіталу, зводиться осьдо чого: "інвестування є актом обміну капіталу на задоволення вмайбутньому інвестиційними благами" [2]. А Дж. Кейнс розумів підінвестиціями " поточний приріст цінності капітального майна внаслідоквиробничої діяльності за певний період. Це — та частина прибутку за певнийперіод, яка ще не була використана для споживання" [2].
Американські автори С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмалензі стверджують, щоінвестиції — «це витрати на створення нових потужностей з виробництвамашин, фінансування житлового, промислового або сільськогосподарськогобудівництва, а також запасів» [8, 549]. Майже ідентичним є визначенняП.Манківа, який поділяє інвестиції на три види: інвестиції в основний капітал,інвестиції в житлове будівництво та інвестиції в запаси [4, 482]. Коротко можнапідсумувати, що наведені визначення поняття "інвестиції" є дещоспрощеними й не можуть охопити всі сфери застосування інвестицій.
Терміном «інвестиції» позначається багато змістовне поняття. Так, підінвестицією розуміють покупку акцій або облігацій з розрахунком на деякіфінансові результати. В широкому розумінні інвестиції забезпечують механізм,необхідний для фінансування росту та розвитку економіки країни.
Огляд праць вітчизняних авторів дає підстави стверджувати, що увизначенні поняття "інвестиції" у них не менше трактувань, ніж узарубіжних авторів. Однією з помилок у вітчизняній літературі є ідентифікаціяпоняття "інвестиції" з поняттям «капіталовкладення».Інвестиції розглядалися як вкладення капіталів у відтворення основних засобів.При цьому капітальні вкладення аналізувалися і як економічна категорія, і якпроцес, пов'язаний з рухом грошових коштів.
Закон України «Про інвестиційну діяльність»[47] намагаєтьсянайповніше визначити сутність інвестицій: "Інвестиціями є всі видимайнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницькоїта інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток або досягаєтьсясоціальний ефект". На думку Г.В. Козаченко та інших, відповідно до цьогоЗакону "Інвестиції розглядаються з позиції їх економічного змісту, ізпогляду сфери виробництва". Проте в цьому визначенні, на їх погляд, неберуться до уваги тезавраційні інвестиції, тобто вкладення коштів в об'єкти, щоне використовуються як засіб виробництва. Тому інвестиції слід розглядати більшшироко [3, 15].
У більш вузькому розумінні під інвестицією переважно розуміютьдовгострокове вкладення капіталу у власній країні чи за кордоном в підприємстварізних галузей, у підприємництво, справу, діло, інноваційні проекти,соціально-економічні програми, а інвестор — це вкладник — особа, організація чидержава, що здійснює інвестицію. Отже, інвестиції можуть бути державні, якіутворюються із засобів державного бюджету чи державних фінансових джерел;іноземні — ті, що вкладаються зарубіжними інвесторами, іншими державами,іноземними банками, компаніями, підприємцями; приватні, які утворюються іззасобів приватних, корпоративних підприємств і організацій, громадян, включаючияк власні, так і залучені кошти.[15,85]
Розрізняють виробничі інвестиції, які направляються на нове будівництво тареконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств, таінтелектуальні інвестиції, які вкладаються в створення інтелектуальногопродукту. Інвестиції бувають контролюючими (прямі інвестиції, які забезпечуютьволодіння понад 50 % голосуючих акцій іншої компанії) і не контролюючими(інвестиції, які забезпечують менше, ніж 50 % акцій іншої компанії).
Отже ми вважаємо, що інвестиції – це будь-який інструмент, в який можнавкласти гроші, з розрахунком на збільшення їх вартості або забезпечитипозитивну величину прибутку.
Незалученні грошові кошти не є інвестицією, так як цінність готівкових грошейможе бути “з’їдена” інфляцією, та вони не можуть забезпечити ніякого доходу.Якщо ту ж суму помістити на ощадний рахунок до банку, то їх можна назватиінвестицією, так як рахунок гарантує деякий дохід. Існують різні формивкладення капіталу, які розрізняються за рядом факторів: в цінні папери танерухомість, в боргові зобов’язання, акції та опціони, з меншим та більшимризиком, на короткочасний та довгочасний строк, прямі та непрямі.
Для того, щоб мати повноцінне уявлення про суть інвестиції, спочатку звернемосьдо основних понять, розглянемо структуру інвестиційного процесу, йогоучасників, типи інвесторів а також інвестування[26,14].
Цінні папери, або фондові цінності – це інструменти вкладання грошей, якіпредставляють собою боргові зобов’язання або забезпечують право участі вкомпанії в якості власника, право покупки або продажу долі в компанії. Майновівкладення – це вкладення в реальні активи компанії або реальне власне майно.Реальні активи – це земля, будівлі та все те, що “прив’язане” до землі. Реальневласне майно – це золото, антикваріат, мистецькі твори та інші колекційніпредмети.
Інвестиції можуть бути прямі та непрямі. Прямі інвестиції — це формавкладень, яка дає інвестору безпосереднє право власності на цінні папери тамайно. Також прямими інвестиціями, називають, вкладення капіталу, при якомуінвестор безпосередньо придбав права володіння активами у вигляді фондових абомайнових цінностей.
Непрямі інвестиції це вкладення ресурсів до портфеля, інакше кажучи,набір цінних паперів або майнових цінностей. Наприклад, інвестор може придбатиакцію взаємного фонду, який представляє собою диверсифікований набір ціннихпаперів, що випускаються іншими фірмами. Зробивши цю покупку, інвестор не будемати право управління активами окремо взятої компанії, але буде мати долю упортфелі. [21,31]
Як правило, інвестиції пов’язані або з інтересами кредитора, або участі вкапіталі в якості власника. Боргові цінні папери, як вкладення в нематеріальнийактив, представляють собою ресурси, виданні в борг з обміном на право отриманняприбутку у вигляді відсотків, та зобов’язань боржника повернути суму вчасно.Звичайно, інвестор придбає право участі в капіталі компанії, купуючи цінніпапери, знайомі нам під загальною назвою – акції. Опціони не відносяться ні доборгових інструментів, ні до дольових. Опціони — це цінні папери, які даютьінвесторам право придбати інший цінний папір або актив, по заздалегідьвстановленій вартості по закінченні оговореного строку.
Інвестиції розрізняються і за ступенями ризику, а саме: високоризикові тамалоризикові інвестиції. Інвестиції з низьким рівнем ризику – це вкладення, яківважаються безпечним засобом для отримання прибутку. Інвестиції з високимрівнем ризику – це вкладення, які вважаються спекулятивними з точки зоругарантії отримання прибутку. Спекуляція – це операція придбання та продажуфінансових інструментів, вартість та прибутковість яких, у майбутньому, будутьневизначеними величинами.
З точки зору терміну дії інвестиції поділяються на довго- такороткострокові. Строк дії короткострокових інвестицій зазвичай становить одинрік; довгострокові інвестиції розраховані на строк більше року або, як,наприклад, звичайні акції, зовсім не обмежуються строком. Прикладомкороткострокового вкладення є депозитний сертифікат зі строком шість місяців, аоблігації зі строком погашення 20 років – інструмент довгострокового вкладення [87, 14].
Ознакикласифікації прямих іноземних інвестицій: по об'єкту інвестування, по суб'єктуінвестування, по джерелу походження та за формою фінансування приведено на рис1.1. (додаток А).
Найбільш специфічна класифікація іноземних інвестицій за типом розміщеннязгідно яких виділяють інвестиції з нуля, злиття та поглинання, трансплантаціята стратегічні альянси.
Всі окреслені види інвестицій та їх обсяги перед усім залежить відсередовища інвестування, тобто від характеристики інвестиційного клімату.
Інвестиційним кліматом прийнято називати сукупність політичних,соціально-економічних, фінансових, організаційно-правових і географічнихчинників, властивих тій або іншій країні, що приваблюють або відштовхуютьінвесторів. Ранжирування країн світової спільноти по індексу інвестиційногоклімату і зворотному йому показнику — індексу риски служить до певної міривимірником для інвесторів при ухваленні ними рішень.
До основних параметрів, що визначають інвестиційний клімат вкраїні, відносяться політична і соціальна стабільність, фундаментальні основиправової системи, стан економіки, система прийому іноземного капіталу, зокрема,режим оподаткування, величина митних зборів і акцизів, порядок реєстраціїпідприємств з іноземною участю і тому подібне На даний момент одним з сильнихдестабілізуючих чинників є незавершеність і нестійкість українськогозаконодавства по іноземних інвестиціях.
Поняття "Інвестиційний клімат" відображає ступінь сприятливостіситуації, що складається в тій або іншій країні (регіоні, галузі) по відношеннюдо інвестицій, які можуть бути направлені в країну (регіон, галузь). Оцінкаінвестиційного клімату ґрунтується на аналізі чинників, що визначаютьінвестиційний клімат сприяючих економічному зростанню. Зазвичай для цьогозастосовуються вихідні параметри інвестиційного клімату в країні (притока івідплив капіталу, рівень інфляції і процентних ставок, частка заощаджень уВВП), а також вхідні параметри, що визначають значення вихідних і таких, щохарактеризують потенціал по освоєнню інвестицій і ризик їх реалізації. До нихвідносяться[24,36]:
—  природніресурси і стан економіки;
—  якістьробочої сили;
—  рівеньрозвитку і доступність об'єктів інфраструктури;
—  політичнастабільність і передбачуваність;
—  макроекономічнастабільність;
—  якістьдержавного управління;
—  регулюванняекономічного життя;
—  рівеньдотримання законності і правопорядку;
—  захистправ власності;
—  обов'язковістьпартнерів при виконання контрактів;
—  якістьподаткової системи і рівень податкового тягаря;
—  якістьбанківської системи, доступність кредитування;
—  відвертістьекономіки, правила торгівлі із зарубіжними країнами;
—  адміністративні,технічні, інформаційні і інші бар'єри виходу на ринок;
—  рівеньмонополізму в економіці.
Найбільш істотні чинники, що формують інвестиційний клімат:
—   Макроекономіка.
—  Стандержавного боргу.
—  Державнеуправління і економічна політика.
—  Інтелектуальнавласність.
—  Законодавствоі судовий захист.
—  Дотриманнязобов'язань по контрактах.
—  Злочинністьі корупція.
—  Податки.
—  Банківськасистема.
—  Валютна іторгова політика.
—  Політикамісцевих властей.
—  Відмінностів інвестиційному кліматі для місцевих і іноземних інвесторів.
Перераховані чинники, що впливають більшою мірою негативно на формуванняінвестиційного клімату в Україні, вимагають розробки комплексу мерів по йогополіпшенню. Потрібне радикальне поліпшення інвестиційного клімату, оскількипоки він залишається недостатньо привабливим.
Разом з тим, швидко і круто змінити ситуацію практично неможливо. Багатопроцесів, як, наприклад, налагодження корпоративного управління, забезпеченнянадійної роботи судової системи, подолання корупції і інші зміни, мають тривалийхарактер.
Інвестиційний клімат є найбільш важливим моментом при ухваленні іноземнимінвестором рішення про інвестування в тій або іншій країні; він є комплекснимпоняттям. Це сукупність політичних, економічних, правових, адміністративнихумов діяльності іноземного інвестора, що існують в конкретній країні, включаючизаходи, що робляться в ній в цілях залучення іноземного капіталу (умовносуб'єктивні чинники). Інвестиційний клімат розглядають одночасно іззабезпеченістю країни ресурсами, необхідними для реалізації проектів, вінпоказує привабливість країни для інвесторів, що вже діють і потенційних. Крімоб'єктивних чинників (не залежних від державної політики), що впливають напривабливість держави для інвестування, існують і суб'єктивні чинники (залежнівід державної політики). Перша група чинників робить в першу чергу вплив наступінь ризику вкладень, друга— на прибутковість вкладень.[48,95]
Іноземний інвестор, маючи великий вибір країн, куди він має можливістьпомістити капітал, вибирає найбільш сприятливі умови, оцінює їх, звертаючипершочергову увагу на те, наскільки ці умови стабільні і як довго вонизбережуться. Якщо довгострокові перспективи для іноземного інвесторасприятливі, він може не звернути уваги на тимчасові перешкоди. Якщо жстабільності немає, і вона не є видимою в майбутньому, то ніякі заходи непривернуть іноземного інвестора.
Крім політичної стабільності важливі загальний стан економіки і державнаполітика економічного розвитку. Показовим в зв'язку з цим є постійне зростаннявалового національного продукту, постійне зростання (хай і невелике)виробництва.
Іноземний інвестор оцінює і рівень цін на місцеві сировину та матеріали,ступінь зростання заробітної плати, рівень цін на місцевих сировину іматеріали. Велику роль відіграють інфляція і інфляційні очікування.
Іноземний інвестор робить перший висновок про державну економічнуполітику, коли він починає вивчення валютного регулювання і контролю і,зокрема, таких питань, як коливання національної валюти, протекціоністськізаходи, умови репатріації капіталу і прибутків, імпортне регулювання. Йогоцікавить питання, наскільки реально гарантовані його можливості репатріаціїкапіталу і перерахування дивідендів і відсотків. При цьому кращою реальноюгарантією вважається позитивний платіжний баланс в країні-реципієнтовікапіталу. Такі заходи як встановлення «стелі» при перерахуванні прибутків зкраїни або прогресивна система їх обкладення, повинна служити інтересамдержави, але не сприяють заохоченню іноземних інвесторів.
Ємний внутрішній ринок — важливий момент, що позитивно впливає при іншихсприятливих умовах на ухвалення рішень іноземним інвестором. При цьомукупівельна спроможність населення є одним з головних чинників. Зазвичайіноземний інвестор обчислює, яка частина продукції може бути продана намісцевому ринку.
Інфраструктура — один з важливих чинників, що впливає на рішенняіноземного інвестора.[51,74]
Негативну дію на інвестиційний клімат спричиняє непрозорість, тобтовідсутність ясних, чітких, легко зрозумілих і загальноприйнятих методів веденнядіяльності на світових ринках капіталу і в національній економіці. Донедавнього часу кількісної оцінки капіталу, що не «прийшов», неіснувало. Тепер вона є. Її розробили фахівці відомої аудиторської компаніїPrice Walerhouse Coopers (PWC). У запропонованій методиці оцінка проводиться поп'яти критеріях: рівень корупції, непрозорість законодавчої системи, економікиі фінансової політики, стандартів бухгалтерського обліку і відносин в бізнесі.По кожному з критеріїв країні привласнювалася певна кількість балів — від 0 до150 (150 — абсолютна непрозорість). Після чого виводилося середнє арифметичне,назване власне індексом непрозорості (opacity index).
Дану оцінку можна інтерпретувати так: країна, що має намір стимулюватиприток іноземних інвестицій, вимушена створювати на своїй території сприятливіумови для інвестора, зокрема знижувати податкове навантаження.
І якби в Україні були зроблені необхідні заходи для підвищення прозоростіекономіки до рівня Сінгапуру (0), то це дало б такий же ефект, як зниженняподаткового навантаження на інвестора на 43 відсотки. І для бюджету ці заходибули б більш корисними — адже реальне зниження податків замінилося борганізаційними заходами.
Велике значення іноземний інвестор приділяє тому, чи є з конкретною країноюугода про заохочення і взаємний захист інвестицій і наскільки ця країна виконуєсвої договірні зобов'язання.
Найголовніше — наявність правової стабільності. Інвестор повинен чіткознати «правила гри» і бути упевнений, що вони будуть зберігатися незмінними.Отже, перераховані чинники можливо узагальнити по факторам впливу та ефекту тапредставити у таблиці 1.1. (див. Додаток Б).
На оцінку інвесторами інвестиційного клімату впливаютьдві групи чинників; об'єктивні, тобто не залежні від державної політики ісуб'єктивні, тобто залежні від державної політики, що проводиться, на рівнірегіону або центру (див. Додаток Б)[21,22].
Якщо підсумовувати вище сказане, то можна зробити висновок, що державнаінвестиційна політика повинна постійно реагувати на стан господарськогосередовища, постійно адаптуватися до змін, що відбуваються, не тільки в країнінею і у всьому світі. Враховуючи загальні риси і відмінності в прямих іпортфельних інвестиціях держава повинна розробляти специфічні стимули для цихтипів інвестицій. Перш за все, приділяючи увагу залученню прямих інвестицій,оскільки саме вони є найбільш переважними з погляду розвитку економіки.Державна політика по залученню інвестицій реалізується в основному черезухвалення законодавчих актів, поліпшуючих інвестиційний клімат (зниження ризикуза рахунок державних гарантій, і підвищення прибутковості за допомогою наданнярізних пільг). Особливу увагу слід приділяти підвищенню стабільності, передбачуваностіі прозорості економіки.[25,85]
1.2Фактори формування інвестиційного клімату
Створення сприятливого інвестиційного клімату залежить від дії низкифакторів. Під фактором будь-якого процесу розуміють рушійну силу цього процесу.Отже, рушійні сили, які формують інвестиційний клімат в країні, можна назватифакторами інвестиційного клімату.
В науковій літературі приводятьсярізні види класифікацій факторів. Однією з таких, що заслуговує на увагу привиконанні економічного аналізу та фінансового аналізу, є класифікація факторів,викладена М.І.Яцківим. Він виділяє групи факторів за системою відповіднихознак, що «подаються ранжировано до їхнього значення»[28,36]:
1) За економічним змістом(виробничі та соціально-економічні);
2) За ступенем впливу (основні ідругорядні фактори);
3) За ступенем залучення резервів(інтенсивні та екстенсивні фактори);
4) За внутрішнім змістом (кількісніі якісні фактори);
5) За часом дії (постійні ітимчасові фактори);
6) За ступенем охоплення (загальніі специфічні фактори);
7) За характером дії (об`єктивні ісуб`єктивні фактори);
8) За ступенем кількісного вимірувпливу (фактори, що піддаються кількісній оцінці, і фактори, що не піддаютьсякількісній оцінці);
9) За способом визначення впливу(прямі і розрахункові фактори);
10) За об`єктами маркетинговогосередовища (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні,культурного порядку) .
На нашу думку, у нашому випадку миповинні аналізувати фактори за об'єктами інвестиційного середовища (правовесередовище, фінансова стабільність, економічні реформи, надмірне регулюванняекономіки, складні, плутані й високі податки, постійно змінювані правила гри,неможливість виконувати контракти та інші).
Правове середовище є одним з найважливіших факторів формуванняінвестиційного клімату. З досвіду багатьох країн стало очевидним, що збалансованогобюджету, сучасних технологій та сильного Національного банку недостатньо щобгарантувати нормальну інвестиційну діяльність. Повинні бути також ефективнісуди. Повинні бути контракти, що мають правову силу. Повинні бути справедливізакони. Повинен бути захист прав власності. Повинні бути передбачувані правилата процедури. Країни, де законність не є основою життя, залишаються«країнами з великим потенціалом» і не більше. Сприяння розвитковізаконності у цьому напрямку також є ключем до успішної боротьби з корупцією.Підприємці в усіх країнах мають труднощі з податками, митними процедурами,стандартами та іншими вимогами. Але привабливий інвестиційний клімат пропонуєпідприємцям певні права і гарантії: право на отримання попередньогоповідомлення про запропоновані зміни у правилах, нормативах, стандартах тазаконах, що регулюють економічну і комерційну діяльність. Право публічнихкоментарів та відкритих дебатів. Право вимагати підзвітністності і подаватиапеляції.
У цій сфері «ясність» є ключовим словом. Кожна країна створюєвласну правову систему, і всі вони досить складні. Але юрист зобов’язанийпояснити інвестору на простих прикладах ризики, з якими він зустрінеться. Якщоне вдасться, то це означатиме або помилку юриста, або недосконалість законів, якіпогано сформульовані через політичні компроміси чи брак часу.
Для інвестора важлива наявність:
·    цивільного,контрактного і корпоративного права як основи правил гри (в Україні особливонедосконале корпоративне право);
·    прававласності на землю і нерухомість, оскільки ніхто не захоче вкладати інвестиції,якщо ці права можуть бути скасовані;
·    надійноїсистеми земельної реєстрації;
·    права навикористання землі як додаткового забезпечення (застави) під кредит, який надаєбанк або кредитор дебітору;
·    гарантіїна випадок неспроможності дебітора, наприклад, щоб кредитор зміг за боргивідсудити у дебітора приміщення у власність .
Однак іноземні інвестори визначають наявні перешкоди для інвестування вукраїнську економіку, які формують несприятливий інвестиційний клімат танаведені на рис. 1.2: нестабільне та надмірне державне регулювання, нечіткаправова система, мінливість економічного середовища, корупція, великийподатковий тягар, проблеми щодо встановлення чітких прав власності, низькийрівень доходів громадян, мінливість політичного середовища, відсутністьматеріальної інфраструктури, проблеми виходу (Рис. 1.2.) /> /> /> /> /> /> />

/>/>
/>/>/>/>/>
/>/>
/>/>/>/>/>/>/>/>
/>/>/>/> Рис. 1.2. Головні критерії інвестиційної привабливості країн [82,41]
Створення клімату, сприятливого для розвитку бізнесу, та відповідногоіміджу, посилення законності, збільшення прозорості — це вирішальні чинники длятого, аби українці отримали більші економічні можливості. Існують також іншіключові завдання щодо реформ, над якими Україна повинна працювати.
Другим дуже важливим фактором формування сприятливого інвестиційногоклімату є фінансова стабільність в країні. В України ще є час перевести своїдержавні фінанси на міцний фундамент і втримати свій борг у підконтрольнихмежах. Але час спливає швидко, а для завоювання довіри ринку потрібні реформи.Інакше наступна фінансова криза, спалахне вона в Азії, в Росії, чи ще будь-де,може поставити Україну вже не в скрутне, а в безвихідне становище: коли вонараптом з’ясує, що позичити грошей вона більше не може ніде — ні на внутрішніх,ні на зовнішніх ринках — і ні за яку ціну. Цей постійно присутній ризик підсилюєнагальність реформ, з тим щоб Україна навела порядок у своєму економічномудомі, понизила відсоткові ставки і змогла залучити такі потрібні інвестиції.[32,96]
Зацікавленість в Україні з боку американських і з боку інших іноземнихінвесторів — істотна, і причини цього зрозумілі:
·    Українапредставляє собою ринок більш ніж п’ятдесяти мільйонів споживачів.
·    Україназаймає стратегічне в економічному відношенні положення в Європі; звідсивиробник може експортувати свою продукцію до Центральної Європи, Балкан, Росії,Кавказу й Центральної Азії.
·    Українамає найродючіші сільськогосподарські землі у світі і багата на інші природніресурси.
·    Українаволодіє рядом вражаючих технологій.
·    Українамає добре освічені і кваліфіковані кадри.
Але, попри все це дійсний обсяг іноземних інвестицій в Україну є низьким.Це пов'язане з тим, що будь-якого конкретного року кількість іноземногокапіталу, що його можливо вкласти в іноземні інвестиції, обмежена. У процесігострого міжнародного змагання за інвестований долар не можна гаяти ні хвилини.Капітал вкладається туди, де умови інвестування прозорі й передбачувані, деінвестиції можуть принести гарний прибуток.
Україна є одним із претендентів у змаганні за цей капітал з іншимикраїнами Центральної Європи і Новими Незалежними Державами, де формується ринковаекономіка, у змаганні з країнами Латинської Америки, де економіка перебуває урозвитку, а також у змаганні з країнами Південно-Східної Азії, чиї економічнісистеми зараз переживають труднощі; зрештою, у змаганні з усім світом.
Це змагання є жорстоким і безкомпромісним. Тут мало місця для сентиментів,для політики чи для геостратегічних міркувань. Рішення приймаються приватнимсектором на основі підрахунку прибутків у світлі суворої економічної йкомерційної дійсності.
Сумним, але незаперечним фактом є те, що Україна програє у цьомузмаганні, причому програє значно. Іноземні інвестиції у Румунії приблизно вчотири рази вищі на душу населення, ніж в Україні. У Словаччині — в п’ять разіввищі. Американські іноземні інвестиції в Угорщині на душу населення вищі удванадцять-вісімнадцять разів, ніж в Україні. [100]
Україна з 2003 по 2007 рр. має в цілому приблизно 16,9 мільярдів доларівпрямих іноземних інвестицій. Для країни такого розміру й такого багатого потенціалу,як Україна, це мізерна сума. Польща, з меншим населенням і ресурсами, які йблизько не схожі на ресурси України, отримала 10 мільярдів доларів іноземнихінвестицій тільки у 1998 році.
Багато потенційних інвесторів в Україну зацікавлені у великому ринкуУкраїни, у її щедрих ресурсах, у її кваліфікованій робочій силі, проте непоспішають зробити рішучий крок. Потенційні американські інвестори побоюютьсятаких негативних факторів формування інвестиційного клімату як надмірнерегулювання; складні, плутані й високі податки; постійно змінювані правила гри;неможливість виконувати контракти. Все це створює несприятливе середовище длябізнесу й інвестицій. Українські підприємці називають той самий списокнегативних факторів.
Дійсно фіскальна структура є дуже важливим фактором хоча часто рівеньоподаткування і не вважають найважливішим фактором. Такі країни, як Нідерланди,Швеція і Данія, відомі своїм високим рівнем оподаткування, проте вони невідчувають браку інвестицій. Найважливішими для інвестора є ясність, прозорістьі передбачуваність. Неясні чи суперечливі закони спричиняють до конфліктів зподатковими інспекторами. У гіршому випадку це призводить до корупції з бокуподаткового інспектора, компанії або з обох сторін разом. Але навіть безкорупції непередбачено високі податки означають великий ризик, низькі прибуткиі несприятливий інвестиційний клімат.
В той же час американські бізнесмени певні, що президент і йогоекономічна команда висловлюють правильні думки про економічну реформу і бажанняУкраїни приймати інвестиції.
Серед інших важливих факторів формування сприятливого інвестиційногоклімату можна назвати наступні, котрі в своїх працях, визначають такіекономісти: Грабенко О.В. [21,31], Губський Б.В. [24,45]:
·    Вивізгрошей за кордон. Як вже зазначалося, курс валют один з основних економічнихризиків інвестора, який існує в усьому світі, за винятком єврозони. Між тим,Національний банк України, намагаючись захистити курс гривні, ввів значнукількість обмежень на переказ грошей за кордон та з-за кордону. Гірше те, що ціобмеження щодня змінюються і дуже часто повідомляються комерційним банкамфаксом у короткий відрізок часу. Не треба доводити, як це підриває впевненістьінвесторів і зменшує їх бажання щодо інвестування.
·    Трудовезаконодавство. Інвестор, який наймає новий штат, хоче знати принципи поведінкиз працівниками у разі згортання бізнесу і обсягів своїх зобов’язань. Чи можевін скоротити штат, чи повинен забезпечити людей робочими місцями до їхпенсійного віку? Чим важче звільнити людей з робочих місць, тим обережнішимбуде інвестор при найманні працівників. Українське трудове законодавствозберігає комуністичні тенденції захисту прав працюючих, і, що дивно, дуже малоіноземних інвесторів висловлює скарги з цього приводу.
·    Непрозорістьбізнесу. Дуже ненадійними є щорічні доповіді про баланс прибутків і витрат, щоїх надають українські компанії (до того ж, їх важко одержати). Длязапровадження у банках були створені західні облікові стандарти, але й досівони залишаються невідомими багатьом бізнесменам. Звичайно, це стримуєпрагнення іноземних інвесторів співпрацювати з українськими компаніями. Більшетого, в Україні чимало ділових операцій ґрунтується на особистих стосунках міжкерівництвом компаній і банків, які (операції) рідко бувають узаконеними.
·    Високийрівень злочинності. Злочинність загрожує безпеці, добробуту, здоров'ю і навітьжиттю людей. В економічному плані вона є серйозним фактором, який впливає наповедінку інвестора. Він вимушений турбуватися про охорону, оплату захистутощо. Зрозуміло, що створення безпечного середовища для бізнесу є важливимзавданням уряду.
·    Втручанняуряду у справи бізнесу. Незважаючи на обіцянки розвивати ринкову економіку,український уряд постійно втручається у справи бізнесу. Це особливо помітно у банківськійгалузі, де здійснюється вплив на банки:
— щодо надання позик компаніям (особливо державним), які зазналитруднощів;
— щодо придбання в уряду облігацій позики при конвертації цих облігацій удовгострокові і менш прибуткові форми надання кредиту уряду.
Ключовими умовами, які можуть спонукати іноземного інвестора додіяльності в Україні, є:
·    рівноправністьміж місцевими та іноземними компаніями;
·    чесніумови конкуренції (однакове “поле для гри”);
·    антимонопольне(антитрастове) законодавство, гарантоване урядом і судом.
Отже, очевидно, що інвестування (особливо за кордон) — справа ризикована.Певні види ризику, властиві бізнесу (наприклад конкуренція), є здоровими, так якстимулюють нововведення, прогрес і процвітання. Інших видів ризику зусиллямиуряду або інших організацій можна позбутися, забезпечивши сприятливішийінвестиційний клімат в Україні.
Для збільшення інвесторів Україні насамперед потрібно проаналізувати таусунути перешкоди на шляху іноземного інвестування. Це сприятиме розквітуУкраїни.[45,102]
Компанії при інвестуванні у ту чи іншу країну враховують також і вторинніфактори:
·    співробітництвов якомога більшій кількості країн;
·    рівеньконкуренції;
·    рівеньставок ввізного мита або транспортних витрат.
Однак за всіх умов вони не інвестуватимуть, якщо не очікуватимуть наприбуток, до того ж порівняно вищий, ніж у іншій країні. Навіщо компаніїінвестувати в Україну, якщо вона здатна заробити більше, скажімо, у США,Німеччині або Польщі? Отже, Україна конкурує на ринку інвестицій з іншимисвітовими країнами. І навіть коли в Україні будуть створені добрі умови дляінвестування, вони можуть виявитися не досить сприятливими порівняно з іншимикраїнами. І цей чинник потрібно брати до уваги.
Компанії, які планують інвестувати в Україну, розуміють, що інвестування— це завжди дуже ризикований бізнес, і тому його слід правильно оцінити. Ризик,з яким стикаються компанії-інвестори, класифікують за трьома групами:комерційний; додатковий (в разі інвестування за кордон); зумовлений особливостямиінвестиційного клімату у певній країні (зокрема в Україні).
На ступінь комерційного ризику впливають такі моменти:
·    попит напродукт;
·    платоспроможністьпокупців;
·    поведінкаконкурентів;
·    можливістьвивезення своєї продукції з України в інші держави.
Зазначені проблеми турбують будь-якого інвестора.
Спеціальні, додаткові ризики, що виникають при інвестуванні в іноземнукраїну, дуже важко оцінити, але їх обов’язково слід враховувати. Йдеться,наприклад, про відмінності менталітету і культури різних країн. Злиттянідерландських і бельгійських банків виявилося неможливим саме черезвідмінність менталітету і культури голландців та бельгійців, незважаючи на те,що банківські справи обидві країни вели голландською мовою. У більшості випадківмовна проблема є додатковим ускладненням.
Специфічною економічною проблемою інвестування за кордон є ризик,пов’язаний з коливанням курсів валют. Наприклад, компанія інвестує в доларах,гульденах або євро, а прибутки з українських інвестицій отримуватиме в гривнях.Але виникає питання: якою буде різниця у курсі гривні до основних валют на тоймомент, коли інвестор захоче отримати хоча б дивіденди? Заходом певногозапобігання ризику коливання курсу валют стало введення євро в країнахЄвропейського Союзу. Однак в усіх інших країнах цей вид ризику залишається: водних більший, в інших менший.
Інвестори зважають і на ризик, пов'язаний із інвестиційним кліматом,тобто регулятивною структурою і бізнес-кліматом у країні. В цьому аспектіУкраїна програє країнам Західної Європи, США, Канаді, меншою мірою країнамЦентральної Європи. Саме у цій сфері український уряд і парламент маютьполіпшити становище, бо нестабільність правової структури, непередбачуваністьподаткового тягаря — це чинники високого ризику для інвестора, які не сприяютьінвестуванню у нашу країну.
Економічні реформи – третій вагомий фактор формування сприятливогоекономічного середовища. Нелегко провести економічні реформи і досягтиоздоровлення. Адже одна з ключових вимог відновлення економіки — це інвестиції.Тобто, з однієї сторони економічні реформи – запорука пом'якшення умовінвестування клімату, з другої, — економічні реформи вимагають інвестицій.Динаміка основних показників економіки України, що з одного боку обумовлюютьобсяги інвестицій, а з іншого є їх наслідками наведено в табл.1.2.
Таблиця 1.2.
Динаміка основних економічних показників в Україні[100]
/>Показник 2003 2004 2005 2006 Валовий внутрішній продукт (USD мільярд) 50,1 64,9 84,1 106,1 Зростання валового внутрішнього продукту, % 9,6 12,1 2,6 7,1 Валовий внутрішній продукт на душу населення (USD) 1,049 1,367 1,759 2,206 Інфляція, % 8,2 12,3 10,3 11,6 Бюджетній баланс (% з валового внутрішнього продукту) -0,2 -3,2 -1,8 -2,1 Офіційно зареєстроване безробіття % 3,5 3,5 3,1 2,7 USD/ГРН обмінний курс (середня величина) 5,33 5,32 5,13 5,05 Іноземні прямі інвестиції (USD мільярд) 1,4 1,7 7,5 6,3 Зовнішній борг (USD мільярд) 10,7 12,1 11,7 10,3
При проведенні аналізу основних показників діяльності держави, мипропонуємо розглянути ВВП в динаміці (табл.1.2.)(ВВП з 2003року 50,1млрд.USDзбільшився до 106,1млрд.USD). Це свідчить про покращення рівня економічногозростання в державі. Також один з найголовніших показників економічногозростання є показник офіційно зареєстрованого безробіття: на Україніспостерігається зниження цього показника з 3,5% у 2003році до 2,7% у 2006році.
Інвестиційний бум на початку 2007 року став одним з основних факторів, щовизначив високу динаміку реального зростання ВВП (7,7 відсотка у січні-липні2007 року, 7,9 відсотка у січні-червні 2007 року).
За нашими оцінками обсяги валового нагромадження основного капіталу у Іпівріччі 2007 року реально збільшились порівняно з аналогічним періодом 2006року на 22-25 відсотків, а обсяги його основної складової [100](близько 81 відсотка) – інвестицій восновний капітал – перевищили минулорічні показники за даними Держкомстату на32,2 відсотка)(Рис.1.3.).
При цьому, якщо досить значне зростання ВВП, промисловості та інших видівекономічної діяльності протягом першої половини 2007 року, в тому числі,пов’язано із ефектом низької порівняльної бази минулого року, то зростанняінвестиційної компоненти ВВП не містить статистичного ефекту і викликано сутоекономічними факторами.

/>
Рис. 1.3 Зростання інвестицій в основний капітал, у % до відповідногоперіоду попереднього року[100].
По-перше, за останні роки під впливом швидкої (агресивної) трансформаціїзовнішнього середовища змінилась мотивація ведення бізнесу в Україні. Якщораніше стратегічної потреби у власників інвестувати прибутки у модернізаціювиробництва не існувало (рівень конкурентної боротьби був низьким, аконкурентоспроможність товарів підтримувалась, в тому числі, за рахунокзаниженої вартості енергоносіїв), то сьогодні формування жорсткої конкуренціїна зовнішньому та внутрішньому ринках, активізація процесів злиття тапоглинання, постійне підвищення вартості газу «змусили» вітчизняних виробниківінвестувати кошти (як власні, так і залучені) в оновлення морально та фізичнозастарілого обладнання.
По-друге, стійкість економіки до сировинних шоків, яку продемонструвалакраїна у 2006 році, довела зовнішнім інвесторам (на ряду із результатамиреприватизації Криворіжсталі і продажу акцій ряду крупних банків), що Україна єпривабливим об’єктом для вкладення коштів і її активи є суттєво недооціненими.
Як результат, сьогодні Україна поступово перетворюється з країнинетто-експортера капіталу на країну нетто-імпортера, залучаючи необхідні дляінвестицій ресурси на міжнародному ринку капіталів. Це можливо прослідити позмінам в розмірі заощаджень та інвестицій (див. табл.1.3.).
Таблиця 1.3.
Баланс заощаджень та інвестицій, % від ВВП[100] 2001 2002 2003 2004 2005 2006 І півр. 2007 Довід-ково: І півр. 2006 звіт оцінка Мінекономіки звіт Баланс приватного сектору 3,2 3,7 2,8 10,5 2,5 -2,2 -6,2 -3,0 Заощадження 22,6 21,5 21,7 27,4 22,5 18,0 12,5 14,6 Інвестиції 19,4 17,8 19,0 16,9 20,0 20,2 18,7 17,6 Баланс державного сектору -1,5 0,7 -0,2 -2,9 -1,7 -0,6 1,7 -0,5 Заощадження 0,9 3,1 2,9 1,4 1,0 3,5 5,4 2,8 Інвестиції 2,4 2,4 3,1 4,3 2,7 4,1 3,7 3,3 Внутрішні заощадження 23,4 24,6 24,6 28,8 23,5 21,4 17,9 17,4 Внутрішні інвестиції 21,8 20,2 22,0 21,2 22,6 24,3 22,4 20,9 Баланс зовнішнього сектору 1,6 4,4 2,6 7,7 0,8 -2,9 -4,5 -3,4 Експорт 55,5 55,1 57,8 63,6 51,5 47,2 49,5 49,7 Імпорт 53,8 50,7 55,2 56,0 50,6 50,1 54,0 53,1
Так, за нашими оцінками у І півріччі 2007 року баланс«заощадження-інвестиції» приватного сектору є негативним («мінус» 6,2 відсоткавід ВВП) (Див.Табл.1.3.). Частка приватних інвестицій у ВВП зросла (на 1,1відсоткового пункту порівняно з І півріччям 2006 року) при одночасномузменшенні частки приватних заощаджень (на 2,1 відсоткового пункту) черезпостійне зростання витрат на оплату робочої сили та матеріальних витрат. Тобтонестачу власних ресурсів для фінансування крупних інвестиційних проектівпідприємства компенсують за рахунок альтернативних джерел фінансування, а самезалучення на внутрішньому та зовнішньому кредитних ринках. Як наслідок, балансзовнішнього сектору був від’ємним («мінус» 4,5 відсотка від ВВП).
У структурі джерел фінансування інвестицій в основний капітал за Іпівріччя 2007 року відбулись певні зміни (див.табл.1.4.).
Таблиця1.4
Структураінвестицій в основний капітал за джерелами фінансування[100] 2005 2006 2007 І півріччя рік І півріччя
млрд.
грн. %
млрд.
грн. %
млрд.
грн. %
млрд.
грн. % Інвестиції в основний капітал 93,1 100 39,1 100 125,3 100 60,0 100 Власні кошти підприємств 53,4 57,4 23,3 59,6 72,3 57,8 36,1 60,2 Залучені кошти 39,7 42,6 15,8 40,4 52,9 42,2 23,9 39,8 внутрішні джерела 35,0 37,6 14,7 37,5 48,3 38,5 21,9 36,4 з них: кредити банків та інші позики 13,7 14,8 5,5 14,1 19,4 15,5 8,7 14,4 бюджетні кошти 9,0 9,7 3,3 8,4 12,3 9,8 3,5 5,8 кошти держбюджету 5,1 5,5 1,6 4,1 6,8 5,5 1,9 3,2 коштів місцевих бюджетів 3,9 4,2 1,7 4,3 5,4 4,3 1,5 2,6 інших джерел фінансування 12,3 13,1 5,9 15,0 16,6 13,2 9,7 16,2 з них: коштів населення на індивідуальне житлове будівництво 3,1 3,3 1,9 4,9 5,1 4,1 3,3 5,5 коштів населення на будівництво власних квартир х х х х 7,0 5,6 4,0 6,7 коштів інвестиційних фондів 1,3 1,4 0,5 1,3 2,2 1,7 1,3 2,2 зовнішні джерела – кошти іноземних інвесторів 4,7 5,0 1,1 2,9 4,6 3,7 2,0 3,4
Порівняно з відповідним періодом попереднього рокузбільшилась на 0,6 відсоткового пункту (до 60,2 відсотка) частка власних коштівпідприємств та на 0,5 відсоткового пункту частка залучених коштів за рахунокзовнішніх інвесторів (до 3,4 відсотка) при відповідному зменшенні часткизалучених коштів за рахунок внутрішніх джерел фінансування (на 1,1 відсотковогопункту до 36,4 відсотка). Зменшення питомої ваги внутрішніх джерел фінансуванняв структурі інвестицій в основний капітал відбулось, насамперед, за рахунокзменшення (на 2,6 відсоткового пункту) частки бюджетного фінансуваннякапітальних видатків.
В умовах політичної нестабільності, проведеннядострокових парламентських виборів та, відповідно, високої вірогідностіневиконання плану по приватизації, уряд фінансував здебільшого соціальнозахищені статті бюджету при деякому недофінансуванні статей капітальнихвидатків.
Простежується збільшення частки коштів державногобюджету за підсумками І півріччя 2006-2007рр (4,1 відсотка проти 5,5 відсоткавідповідно І півр.2006 -2007р)(Табл.1.4.). [100]
Власні коштипідприємств залишаються основним джерелом фінансування капітальних вкладень.Збільшити частку своїх коштів на інвестиції підприємствам вдалось череззбільшення обсягів прибутку.
Завдякисприятливій зовнішній кон’юнктурі (високий попит та ціни на основну експортнупродукцію – металургію та хімію), галузі промисловості, орієнтовані на експорт,отримали більші прибутки, ніж за відповідний період 2006 року. А саме,фінансовий результат підприємств металургійного виробництва зріс майже у 2рази, а підприємств хімічної промисловості, навіть при зростанні ціни наприродний газ — у 1,2 рази. Через зростаючий, зокрема внутрішній, попит намашинобудівну продукцію, також збільшився фінансовий результат діяльностіпідприємств цієї галузі (у 2,7 рази).
Майже половину загального приросту інвестицій було забезпечено, восновному, за рахунок продажу «ТАС-Комерцбанку», «Електрон Банку», Морськоготранспортного банку, банків «Прикарпаття» та НРБ.
Збільшилась на 0,3 відсоткового пункту (до 14,4 відсотка) у структурікапітальних вкладень частка кредитів банків та інших позик. Забезпечити потребуреального сектору економіки необхідними кредитними ресурсами комерційним банкамвдалось за рахунок зростання депозитів населення, які в попередні роки булиосновним джерелом поповнення банківських пасивів, а також за рахунок збільшеннязапозичень на зовнішніх ринках(Табл.1.4.).
В цілому у І півріччі 2007 року інвестиції в основний капітал у всі видиекономічної діяльності зростали достатньо високими темпами. Виняток склалибудівництво (зменшення на 3,8 відсотка), виробництво та розподіленняелектроенергії, газу та води (зменшення на 3,5 відсотка) та охорона здоров’я танадання соціальної допомоги (зниження на 17,9 відсотка, що можна пояснитинедостатнім фінансуванням за рахунок бюджету).
Зміну напрямків вкладення коштів можливо простежити на рис.1.4.
/>
Рис. 1.4 Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності,% до відповідного періоду попереднього року[99]
Як і у 2006 році, у структурі капвкладень за видами економічноїдіяльності збільшилась питома вага капітальних вкладень, освоєнихпідприємствами зі швидким обігом капіталу (операції з нерухомістю та здаванняпід найм, оптова торгівля і посередництво в торгівлі, фінансова діяльність) (Рис.1.4.).Перерозподіл національного валового наявного доходу на користь домашніхгосподарств (споживча модель розвитку) протягом останніх років, в першу чергу,стимулював розвиток торговельно-посередницької діяльності.
В той же час інвестиції у промислове виробництво, де зосередженанайвагоміша частка усіх інвестицій в основний капітал, залишились майже на томуж самому рівні – 39,2 відсотка капітальних вкладень (Рис.1.5.).
/>
Рис.1.5. Структура інвестицій в основний капітал за видами економічноїдіяльності, %[99]
Протягом І півріччя фінансовий сектор залишився привабливим як длявнутрішнього, так і для зовнішнього інвестора через високий рівень доходності банківвнаслідок більшого, порівняно з європейськими країнами, рівня відсотковихставок та значних темпів зростання показників банківської діяльності.
Не дивлячись на високі темпи зростання інвестиційних витрат, слідзазначити, що на сьогоднішній день в Україні склалась така ситуація, щонайбільш привабливими для вкладання коштів є види економічної діяльності, якіне відносяться до високотехнологічних і не є основними чинниками інноваційногорозвитку країни.
Обсяг інноваційних витрат у І півріччі 2007 року склав 4145,2 млн. грн.,що в 1,8 разів більше ніж за відповідний період минулого року. При цьому першемісце в структурі розподілу інноваційних коштів займає прискорення модернізаціїпідприємств, металургійне виробництво (40,2 відсотка). Активізація інвестиційноїдіяльності підприємств металургійної галузі почалась ще у 2006 році, алеосновна частина підприємств запланувало модернізацію з 2007 по 2012 роки. Цепов’язано, в першу чергу, із наявними застарілими основними фондами танеобхідністю підвищення ресурсозбереження в умовах постійного підвищення цін наенергоносії.
Питома вага розподілених інноваційних коштів у машинобудуванні такожзаймає вагому частку (22,8 відсотка). Але вона значно зменшилась (на 16,1відсоткового пункту порівняно з І півріччям 2006 року) при одночасномузростанні номінальних обсягів. Це пов’язано, зокрема, із більш суттєвимзбільшенням питомої ваги металургії та поетапністю модернізації цієї галузі.Але у розподілі обсягу реалізованої інноваційної продукції машинобудуванняпосідає перше місце.1.3 Нормативно-правовабаза формування інвестиційного клімату
Як вже було відмічено саме стан нормативно-правової базикраїни є найбільш вагомим фактором, що спливає на інвестиційну привабливістькраїни та рівень інвестування в ній. В Україні створено розгалужену законодавчубазу в сфері регулювання інвестиційної діяльності. Вона складає понад 300нормативних актів, які є дещо суперечливими, але поступово вдосконалюють зметою досягнення більшого притоку інвестицій та фізичної ефективності їх використання.
В цілому законодавче забезпечення інвестиційної діяльності вУкраїні до сьогодні характеризується певною нечіткістю; існують деякірозбіжності у формулюванні основних категорій та понять. Так, згідно ст. 1Закону України “Про інвестиційну діяльність”[56], “інвестиціями є всі видимайнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницькоїта інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) абодосягається соціальний ефект”.
Подібне трактування категорії “інвестиція” міститься і вЗаконі України “Про режим іноземного інвестування”[48]: іноземні інвестиції —цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційноїдіяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку абодосягнення соціального ефекту;
В Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”[57]зазначено, що іноземні інвестиції — всі види майнових та інтелектуальнихцінностей, що вкладаються іноземними суб’єктами господарської діяльності вУкраїні, в результаті чого створюється прибуток (дохід) чи досягаєтьсясоціальний ефект. В даному випадку об’єкт інвестування чітко не вказується.
В Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств”[58]визначено, що інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбанняосновних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав і цінних паперів вобмін на кошти чи майно. На відміну від всіх попередніх визначень, інвестицієюпропонується вважати господарську операцію, що зовсім не узгоджується із поширеноюпрактикою та додає суперечливості існуючому законодавчому забезпеченнюінвестиційної діяльності. [38,31]
В Україні створено законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційноїдіяльності, яка поступово вдосконалюється з метою досягнення більшого притоку інвестиційта підвищення ефективності їх використання.
Прийнятим 19 березня 1996 року Законом України “Про режим іноземногоінвестування”[48] для іноземного інвестора в Україні встановлено національнийрежим інвестиційної та іншої господарської діяльності, тобто рівні умовидіяльності з вітчизняним інвестором.
Вказаним Законом іноземним інвесторам даються державні гарантії захистуїх капіталовкладень.
Якщо в майбутньому спеціальним законодавством про іноземні інвестиціїбудуть змінюватись гарантії захисту іноземних інвестицій, визначенівищевказаним Законом, то протягом 10 років з дня вступу в силу такогозаконодавства, за вимогою іноземного інвестора застосовуються гарантії захистуіноземних інвестицій, визначені Законом України “Про режим іноземного інвестування”[48].
Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації, а їхреквізиція може бути здійснена лише у випадках стихійного лиха. І навіть у цихвипадках передбачені оскарження в судах і належна компенсації. До того ж всівитрати і збитки іноземних інвесторів відшкодовуються з державного бюджету абоінших джерел, встановлених Кабінетом Міністрів України, в поточних ринковихцінах на основі оцінок незалежних аудиторів і в тій валюті, в якійздійснювались інвестиції або іншій валюті, прийнятній для інвестора.
Однак, численні невідповідності і неузгодженості в чинних законодавчихактах та непередбачуваність змін, що вносяться в законодавство, не виконаннячинних законів, недосконала судова система, створюють перешкоди для іноземнихкомпаній, які вже відкрили свій бізнес в Україні та стримують бажання тихінвесторів, які готові працювати в Україні.
У даний час, Мінекономіки готуються зміни до основних Законів України вінвестиційній сфері:
— ”Про інвестиційну діяльність” [56] в частині усунення суперечностей узаконодавстві щодо інвестиційної діяльності, визначення пріоритетних напрямів імеханізмів державного стимулювання, організації забезпечення державноїпідтримки інвестиційної діяльності, встановлення адміністративноївідповідальності посадових осіб за порушення порядку одержання та строківвидачі інвесторам документів дозвільного характеру встановлених законодавством;
— ”Про режим іноземного інвестування”[48] в частині створення рівних умовдіяльності як для національних підприємств-експортерів, так і для підприємств зіноземними інвестиціями та запровадження механізму протидій легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а саме в частинізапровадження механізму запобігання внесенню іноземних інвестицій готівковимикоштами, джерела походження яких неможливо підтвердити, а також подальшогоудосконалення та упорядкування законодавства у сфері іноземного інвестування.
Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини міжсуб’єктами інвестиційної діяльності, являються Міждержавні угоди “Про сприяннята взаємний захист інвестицій”[59]. Такі договори є гарантом наданнясправедливого статусу інвестиціям та захисту їх на території іншої держави.Вони підписані з 70 країнами світу. Низка проектів договорів знаходиться встадії погодження.
Для підвищення захисту іноземних інвестицій у 2000 році ратифікованоВашингтонську Конвенцію 1965 року про порядок вирішення інвестиційних спорівміж державами та іноземними особами.
З метою запобігання конфліктів між інвесторами і органами виконавчоївлади створено Комісію із сприяння досудовому врегулюванню спорів між інвесторамита органами виконавчої влади, як постійно діючий консультативно-дорадчий органпри Кабінеті Міністрів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від16.01.2007 № 19[59].
Верховною Радою України 16.11.2006 прийнято Закон України ”Про внесеннязмін до Закону України ”Про зовнішньоекономічну діяльність”, який дозволитьврегулювати проблемні питання переговорного процесу[57] щодо вступу України доСОТ, а також забезпечить більш широкі можливості виходу українськихтоваровиробників на світові ринки та сприятиме залученню інвестицій в економікуУкраїни.
З метою правового врегулювання питання про надання іноземним банкам прававідкривати на території України філії та здійснення такими філіями банківськоїдіяльності Верховною Радою України прийнято Закон України від 16.11.2006 №358-У ”Про внесення змін до Закону України ”Про банки і банківську діяльність”[61]. Реалізація зазначеного законусприятиме активному розвитку банківської системи України через широке залученняіноземного капіталу, застосування сучасних банківських технологій, розширеннюспектру та якості банківських послуг для споживачів, а також забезпечитьстворення передумов розвитку конкуренції та посилить дієвість вітчизнянихбанків.
З набранням 5 січня 2006 року чинності Закону України ”Про дозвільнусистему у сфері господарської діяльності”[62] (далі – Закон), який є базовим урегулюванні відносин при видачі документів дозвільного характеру, здійснюваласьробота по реформуванню існуючої дозвільної системи у сфері господарськоїдіяльності.
Як результат впровадження закону є поліпшення умов започаткування таведення бізнесу в Україні, а саме: скорочення часових і грошових витратпідприємців на проходження дозвільних процедур та зниження рівня корупції, щостворює умови для поліпшення інвестиційного клімату в Україні.
Результатами досліджень міжнародних організацій підтверджено, що звідкриттям дозвільних центрів[87].
-скоротилася тривалість процедури отримання дозволів в середньому в 2,4рази (наприклад, дозвіл на початок будівельних робіт – м. Іллічівськ, Одеськоїобл. – з 220 до 91 днів; м. Нова Каховка Херсонської обл. – з 49 до 26 днів; м.Красний Луч Луганської обл. – з 93 до 29 днів);
-скоротилася витрати на проходження процедури отримання дозволів – всередньому більш ніж у 2 рази (наприклад, дозвіл на затвердження проектувідводу та надання земельної ділянки: м. Рубіжне Луганської обл. — з 1852,6 до1000,4 грн.; дозвіл на початок будівельних робіт — м. Іллічівськ Одеської обл.- в середньому з 839 до 149,7 грн.).
Указані показники досягнуто, зокрема, завдяки запровадженню європейськогопринципу видачі дозвільних документів – принципу організаційної єдності, щопередбачає створення в регіонах дозвільних центрів та запровадження посадиадміністратора, основним завданням якого є організація видачі документівдозвільного характеру.
З метою створення сприятливих умов для залучення інвестицій, розробленота прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 № 77 “Провнесення змін у план заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційноїдіяльності на 2002-2010 роки”[63].
З метою покращення інвестиційного клімату та збільшення обсягів залученняінвестицій до пріоритетних сфер та видів економічної діяльності шляхом прямоїдержавної підтримки через надання коштів, передбачених у державному бюджеті наздешевлення кредитів, отриманих підприємствами різних галузей економіки,затверджено ряд постанов Кабінету Міністрів України, а саме:
— „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачениху державному бюджеті з метою здешевлення кредитів на будівництво енергоблоківатомних, гідроакумулюючих та інших електростанцій, магістральних, гірських тасільських ліній електропередачі, а також на створення запасів твердого паливадля теплоелектростанцій” (від 07.03.2007 № 419)[64]. Для цього передбачено вдержавному бюджеті сума у розмірі 652,047 млн. гривень;
— ”Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачениху державному бюджеті на здешевлення кредитів для будівництва та технічногопереоснащення підприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту (буроговугілля) і торфу” (від 14.02.2007 № 230)[65]. Для цього передбачено вдержавному бюджеті сума у розмірі 108 млн. гривень;
— „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачениху державному бюджеті для підтримки підприємств суднобудівної промисловостішляхом здешевлення кредитів” (від 14.02.2007 № 221)[66]. Для цього передбаченов державному бюджеті сума у розмірі 50 млн. гривень;
— „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачениху державному бюджеті для підтримки літакобудування та космічної галузі,спрямованої на створення та впровадження у виробництво сучасної техніки, шляхомздешевлення кредитів” (від 14.02.2007 № 226)[67]. Для цього передбачено вдержавному бюджеті сума у розмірі 200 млн. гривень;
— „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачениху державному бюджеті для здешевлення кредитів на придбання пасажирських вагонівчерез державне лізингове підприємство” (від 09.02.2007 № 184)[68]. Для цього передбачено в державномубюджеті сума у розмірі 80 млн. гривень;
— „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачениху державному бюджеті на придбання повітряних суден на умовах кредитування” (від31.01.2007 № 134)[69]. Для цього передбачено вдержавному бюджеті сума у розмірі 130 млн. гривень;
— „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачениху державному бюджеті для фінансової підтримки інноваційних і інвестиційнихпроектів” (від 01.03.2007 № 329)[70]. Для цього передбачено в державномубюджеті сума у розмірі 144,5млн.гривень;
— „Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачениху державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних таінвестиційних проектів у галузях економіки” (від 14.03.2007р. № 455)[71]. Для цього передбачено в державномубюджеті сума у розмірі 767,4 млн. гривень.
У рамках відповідних бюджетних програм із здешевлення кредитівМінпаливенерго, Мінвуглепром, Мінагрополітики, Мінпромполітики таМінтрансзв'язку та Укравтодором ведуться роботи щодо реалізації інвестиційнихпроектів.
Зазначеними міністерствами та Укравтодором подано плани-графікипроходження всіх процедур щодо затвердження необхідної техніко-економічноїдокументації, ведення переговорного процесу з банківськими структурами таукладання з ними кредитних угод, а також початку і завершення робіт щодореалізації інвестиційних проектів, виконання яких може бути здійснене в рамкахвідповідних бюджетних програм із здешевлення кредитів.
З метою посилення захисту прав інвесторів Верховною Радою України15.05.2007 прийнято за основу в першому читанні проект Закону України ”Проакціонерні товариства”[72].
Для запровадження спрощеного порядку виділення земельних ділянок для реалізаціїінвестиційних проектів розроблено проект Закону України ”Про внесення змін додеяких законів України щодо сприяння будівництву”, який 10.01.2007 прийнятоВерховною Радою України за основу в першому читанні.
З метою запровадження компенсаційних механізмів для інвесторів у СЕЗ і наТПР Мінекономіки підготовлено законопроекти: “Про внесення змін до ЗаконуУкраїни “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон” та “Про внесення змін до Закону України “Про стимулюваннярозвитку регіонів”[73].
Законопроектами передбачається надання низки стимулів для суб’єктівгосподарювання у СЕЗ та на ТПР, у тому числі для тих, що уклали договори нареалізацію інвестиційних проектів до прийняття Закону України від 25.03.2005 №2505, яким скасовано спеціальний режим оподаткування на цих територіях.
Постійно ведеться робота по удосконаленню механізмів практичноговиконання Законів “Про угоди про розподіл продукції”, “Про концесії”, “Проконцесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг”[74], що сприятимезалученню інвестицій в економіку України.
Головним позитивним фактором цих законів є надання інвесторам, щореалізують інвестиційні проекти в сфері надрокористування, стабільного режимуінвестиційної діяльності на весь період впровадження таких проектів.
У 2006 році проведено перший відкритий конкурс на участь у реалізаціїодного з найбільших інвестиційних проектів на право укладення угоди пророзподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надрконтинентального шельфу Чорного моря та визначення учасників конкурсу.Переможцем конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, яківидобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфуЧорного моря, визнано компанію „Венко Інтернешнл Лімітед” – дочірню компанію„Венко енерджи компані” (Делавар, США).
Міжвідомчою комісією з організації укладання та виконання угод пророзподіл продукції завершена розробка проекту угоди і проведення його державноїекспертизи.
Крім цього, з метою активізації концесійної діяльності розроблено проектЗакону України „Про внесення змін до Закону України ”Про концесії набудівництво та експлуатацію автомобільних доріг”[74], який розглянуто та прийнятоВерховною Радою України у першому читанні 03.04.2007 (реєстр. № 3258).
Основними нормативними правовими актами, що регламентують питання інвестиційноїдіяльності на території України є Закони України “Про інвестиційну діяльність”[56]та “Про режим іноземного інвестування”[48].
Законодавство України встановило гарантії для іноземних iнвесторiв.Зокрема, іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Державніоргани не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійсненнярятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Прицьому іноземному інвесторові гарантується адекватна й ефективна компенсація.
Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючивтрачену вигоду i моральну шкоду, заподіяних їм унаслідок дій, бездіяльностіабо неналежного виконання державними органами України чи посадовцями,передбачених законодавством обов’язків стосовно іноземного інвестора.
У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвесторові гарантуєтьсяповернення його інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування безсплати митного збору, а також доходів від цих інвестицій у грошовій аботоварній формі. Держава також гарантує безперешкодний i негайний переказ замежі України прибутків та інших засобів в iноземнiй валюті, отриманих назаконних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо надаліспеціальним законодавством про іноземні інвестиції гарантії захисту іноземних інвестиційзманюватимуться, то протягом десяти років від дня набрання чинності такимзаконодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захистуіноземних інвестицій, передбачені цим законом.
Закон України “Про усунення дискримінації в оподаткування суб’єктівпідприємницької діяльності, створених з використанням майна i засобіввітчизняного походження” встановлює, що на території України до суб’єктівпідприємницької дiяльностi або інших юридичних осіб, їх філій, вiддiлень,відокремлених пiдроздiлiв, включаючи постiйнi представництва нерезидентів,створених з участю іноземних iнвестицiй, незалежно від форми i часу їхвнесення, застосовується національний режим валютного регулювання i стягненняподатків, зборів (обов’язкових платежів), встановлений законами України дляпідприємств, створених без участі іноземних iнвестицiй.
Указ Президента України “Про деякі питання іноземного інвестування”[75]врегулював питання здійснення іноземних iнвестицiй у формі придбання державнихборгових зобов’язань.
Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з метоюстимулювання iнвестицiйної дiяльностi”[76] визначив, що не є об’єктомобкладення податком на додану вартість операції з передачі основних фундацій яквнеску до статутного фонду юридичної особи, в тому числі при ввезенні основнихфундацій на митну територію України, окрім підакцизних товарів, або їхвивезенні за митну територію України.
Якщо при здійсненні іноземного інвестування між іноземними інвесторами iдержавою виникають спори, то вони, відповідно до зазначеного Закону, підлягаютьрозгляду в судах України, якщо інше не визначене міжнародними договорамиУкраїни. Всі iншi спори підлягають розгляду в судах та/або арбітражних судахУкраїни або за домовленістю сторін у третейських судах, у тому числі закордоном.
У 2005 – 2006 рр. Уряд зробив певні кроки для повернення деяких пільгпідприємствам, що працювали у вільних економічних зонах та визначився ізпільговою інвестиційною політикою для технопарків. З метою врегулюваннязгаданих інвестиційних проблем ” 11 квітня 2006 р. був прийнятий спеціальнийУказ Президента (№ 300/2006) „Про першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності”[77].
Отже, інвестиційний клімат – це багатогранна категорія, яка з одного бокує результатом впливу множини факторів (економічних, соціальних, правових) самавизначає кількість і якість цих факторів. Аналіз факторів здійснений вищесвідчить, що репутація України як складного місця для ведення як іноземного таки українського бізнесу підтверджується. Необхідно змінити негативні фактори напозитивні. Для цього потрібні об'єднані зусилля науковців, фахівців тапрацівників усіх ієрархічних рівнів управління.
Таким чином, сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні інадалі буде забезпечуватись через масштабні комплексні заходи щодо поліпшенняумов діяльності інвесторів і розширення механізмів та інструментів здійсненняінвестицій.
З метою збільшення обсягів залучених іноземних інвестицій, реалізації інвестиційногопотенціалу країни органи влади цілеспрямовано реалізують комплекс заходів щодостворення сприятливого інвестиційного клімату в України.
Важливою умовою його формування є вироблення стабільного i сприятливогодля економіки держави та іноземних iнвесторiв законодавства. При цьомузаконодавство в залученні іноземних iнвестицiй зовсім не зводиться тільки достворення пільгових умов інвесторам, як це нерідко вважається. Головне завданнязаконодавства полягає у встановленні i гарантуванні інвесторам умов,можливостей, прав, обов’язків i вiдповiдальностi в процесі вкладення капіталута його використання.
Ступінь інвестиційної привабливості країни в світлі впливу окремихекономічних і правових факторів можна оцінити у дослідженні обсягів різнихінвестицій, що пропонується надалі.
Розділ 2АНАЛІЗСУЧАСНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ
 2.1Вивченнядинаміки прямих та портфельних іноземних інвестицій в Україну
 
Зміну інвестиційного клімату держави найбільш наглядно демонструєдинаміка інвестицій особливо іноземних прямих інвестицій, яка вважаєтьсяіндекатором зміни рівня довіри та рейтингу країни.
Економічна активність іноземних інвесторів в Україні незначна. Свідченнямцього є динаміка прямих іноземних інвестицій за останні одинадцять років (табл.2.1 ).
Таблиця 2.1
Динаміка прямихінвестицій[1][100]в млрд долл.Період Прямі іноземні інвестиції в Україну Прямі інвестиції з України 01.01.1995 483,5 20,3 01.01.1996 896,9 84,1 01.01.1997 1438,2 97,4 01.01.1998 2063,6 127,5 01.01.1999 2810,7 97,5 01.01.2000 3281,8 98,5 01.01.2001 3875,0 170,3 01.01.2002 4555,3 155,7 01.01.2003 5471,8 144,3 01.01.2004 6794,4 166,0 01.01.2005 9047,0 198,6 01.01.2006 16375,2 218,2
У 2006 р. в Україну іноземними інвесторами вкладено 4580,5млн. дол. СШАпрямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД – 201,8 млн. дол. (4,4% до загальногообсягу), з інших країн світу – 4378,7 млн. дол. (95,6%). У той же часнерезидентами вилучено капіталу на 552,6млн. дол. У цілому ж приріст сукупногообсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки,утрат, курсової різниці тощо, за 2006р. склав 4295,9млн. дол., що становить54,8 % до приросту за 2005 р. При цьому обсяг приросту іноземного капіталу за2006 р. є одним з найбільших за всі роки інвестування [4]. Зниження приростуінвестицій порівняно з попереднім роком ми пояснюємо безпрецедентними обсягаминадходжень в 2005 р. коштів від приватизації із залученням іноземного інвестораВАТ “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” (4,8 млрд.дол.).
Таблиця 2.2.
Прямі іноземні інвестицій [100]Регіон Темпи зростання (зменшення) обсягу прямих іноземних інвестицій у % до обсягів на почток року
Приріст (зменшення)
прямих іноземних інвестицій до початку року млн.дол.США На одну особу наростаючим підсумком з початку інвестування, дол. США 2006 2007 2006 2007 2006 2007 Україна 110,2 111,8 1698,6 2553,1 391,8 518,6 АР Крим 105,7 107,1 26,00 40,8 245,6 313,4 Вінницька 105,6 107,4 4,3 8,1 48,2 69,0 Волинська 117,4 126,2 19,4 71,5 126,2 331,8 Дніпропетровська 106,7 100,6 117,3 13,0 537,3 691,8 Донецька 133,3 109,8 195,1 88,7 168,4 216,7 Житомирська 111,3 105,4 10,1 6,6 74,8 97,8 Закарпатська 107,0 104,8 18,2 14,2 224,6 249,0 Запорізька 100,7 111,1 3,7 67,2 301,0 363,5 Івано-Франківська 116,7 117,3 22,8 31,7 115,1 155,4 Київська 116,8 108,9 105,7 77,00 417,0 538,8 Кіровоградська 90,3 104,0 -4,9 2,1 42,8 51,6 Луганська 103,9 103,0 10,3 8,6 115,3 122,5 Львівська 113,3 109,3 50,5 47,2 168,3 217,7 Миколаївська 100,2 102,3 0,2 2,6 68,3 95,1 Одеська 108,3 105,7 49,4 40,9 269,5 318,3 Полтавська 106,9 110,9 19,4 34,3 191,8 227,3 Рівненська 130,0 123,1 23,1 26 86,4 120,1 Сумська 88,7 110,1 -18,7 15,9 119 141,9 Тернопільська 104,9 100,9 1,9 0,4 36,9 41,0 Харківська 178,6 112,1 378,7 121,6 304,9 402,1 Херсонська 105,3 108,3 4,8 9,00 83,6 105,1 Хмельницька 125,1 130,7 19,4 28,3 70,2 88,3 Черкаська 108,1 138,9 8,0 45,5 79,6 121,9 Чернівецька 109,6 99,6 2,7 -0,1 33,9 40,6 Чернігівська 100,9 89,6 0,9 -8,4 81,4 63,4 м. Київ 115,1 127,0 581,1 1589,1 1683,5 2804,0 м. Севастополь 113,9 101,5 12,1 1,8 278,1 339,7
Як видно з таблиці 2.2 одним із лідерів з приросту прямих іноземних інвестиційє Харківський регіон, в якому сума приросту прямих іноземних інвестицій складає378,7 і 121,6 млн. дол. США відповідно 2006рік та 2007рік.
Найбільше у 2006 році зріс капітал нерезидентів з Кіпру – на1375,9млн. дол., Франції– на 738,9млн. дол., Нідерландів – на 573,5млн. дол.,Сполученого Королівства – на 382,4млн. дол., Угорщини – на 173,5млн. дол.,Австрії – на 161,4млн. дол., Російської Федерації – на 145,0млн. дол., Польщі –на 140,5млн. дол., Німеччини – на 116,9млн. дол., Аруби – на 81,8 млн. дол., Віргінськихостровів, Британських – на 71,7млн. дол., Греції – на 52,6 млн. дол.
Значний приріст іноземного капіталу у звітному році спостерігався напідприємствах, що здійснюють фінансову діяльність – на 1273,6млн. дол.,операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям –на 717,3млн. дол. і на підприємствах промисловості – на 834,3млн. дол., у т.ч.добувної – на 72,0млн. дол. та переробної – на 752,5млн. дол. Серед галузейпереробної промисловості найбільше зросли обсяги іноземних інвестицій увиробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (на 159,5млн. дол.),металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів (на 151,9млн.дол.), машинобудування (на 147,1млн. дол.), виробництво харчових продуктів,напоїв та тютюнових виробів (на 103,0млн. дол.) і хімічну та нафтохімічнупромисловість (на 92,0млн. дол.). На підприємствах оптової торгівлі іпосередництва в оптовій торгівлі капітал зріс на 519,1млн. дол., будівництва –на 306,4млн. дол., діяльності транспорту та зв'язку – на 96,8млн. дол.,сільського господарства, мисливства та пов’язаних з ними послуг– на 80,0млн. дол.
Дані про прямі інвестиціїнаведено з урахуванням інформації НБУ та ФДМУ (щодо різниці між ринковою таномінальною вартістю акцій, майна тощо, не облікованої у статистичній звітностіокремих підприємств та не розподіленої за видами економічної діяльності ірегіонами).
Загальний обсяг прямихіноземних інвестицій, внесених в Україну, станом на 1січня 2007р. склав21186,0млн. дол.(Рис.2.1.), що становить 125,4% до обсягів інвестицій напочаток року і складає 454,6 дол. на одну особу.
/>Рис.2. 1 Прямі іноземні інвестиції вУкраїну [ 99 ]
 Інвестиції надійшли зі 119країн світу, при цьому на 10 з них припадає 84,1% їх загального обсягу. Додесятки найбільших країн-інвесторів входять: Німеччина – 5620,7млн. дол., Кіпр– 3011,7млн. дол., Австрія – 1600,8 млн. дол., Сполучене Королівство –1557,2млн. дол., Нідерланди – 1493,0млн. дол., Сполучені Штати Америки –1418,0млн. дол., Російська Федерація – 980,8млн. дол., Франція – 826,8млн. дол.,Віргінські острови, Британські – 808,3млн. дол. та Швейцарія – 504,9млн.дол.(Рис.2.2.)
/>
Рис.2.2. Розподіл прямихінвестицій в Україну за основними країнами-інвесторами, % [ 99 ]
На 1 січня 2007р. значніобсяги іноземних інвестицій зосереджено у фінансових установах (2419,8млн. дол.),на підприємствах оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі (2264,0млн.дол.) та в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжинірингта надання послуг підприємцям (1773,4млн. дол.). Сталою є зацікавленістьінвесторів до підприємств металургійного виробництва та з виробництва готовихметалевих виробів, у які нерезидентами вкладено 1398,3млн. дол., і звиробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 1274,6млн. дол.
Про наявність прямих іноземних інвестицій звітувало 12,8тис. підприємствУкраїни. Серед регіонів провідні місця за обсягами інвестицій займають м. Київ– 5538,2млн. дол. (4447 підприємств та 26,1% обсягу іноземного капіталу векономіку країни), Дніпропетровська – 2331,9млн. дол. (795 та 11,0%),Харківська – 1015,4млн. дол. (547 та 4,8%), Київська – 879,0млн. дол. (566 та4,2%), Донецька – 837,1млн. дол. (385 та 4,0%) та Одеська – 703,8млн. дол. (751та 3,3%) області.
Сума кредитів та позик,отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 січня 2007р.становила 1964,6млн. дол. Найбільше їх надійшло з Нідерландів – 271,8млн. дол.,Німеччини – 270,3млн. дол., Кіпру – 267,3млн. дол., Сполучених Штатів Америки –266,6млн. дол., Російської Федерації – 211,0млн. дол., Польщі – 116,9млн. дол.,Сполученого Королівства – 114,5млн. дол., Австрії – 107,1млн. дол. та Франції –97,4 млн. дол.
Загальний обсяг прямихіноземних інвестицій, включаючи позичковий капітал, на 1 січня 2007р. становив23150,6млн. дол.
У 2006 році з України векономіку інших країн світу спрямовано 16,2млн. дол. прямих інвестицій.Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків (92,7%) тавнесків у вигляді рухомого і нерухомого майна (6,6%).
Обсяг інвестицій з України векономіку країн світу на 1 січня 2007 р. склав 221,5млн. дол., у т.ч. у країниСНД – 102,5млн. дол. (46,3% до загального обсягу), в інші країни світу –119,0млн. дол. (53,7%).

/>Рис.2.3 Динаміка прямих іноземнихінвестицій з України[99]
Основними інвесторами зУкраїни є підприємства, що належать до таких видів економічної діяльності, якоперації з нерухомиммайном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, обсяги інвестиційяких склали 55,2млн. дол. (24,9%), діяльність транспорту – 54,9млн. дол.(24,8%), фінансова діяльність – 43,9млн. дол. (19,8%), оптова торгівля іпосередництво в оптовій торгівлі – 29,3млн. дол. (13,2%), державне управління –16,5 млн. дол. (7,5%)(Рис.2.3.).
Значні обсяги капіталу спрямовано у Російську Федерацію – 93,2млн. дол.,Польщу – 24,2млн. дол., Панаму – 18,9млн. дол., В'єтнам – 15,9млн. дол.,Сполучене Королівство – 13,9 млн. дол. та Іспанію – 13,8млн. дол.

/>
Рис.2.4. Розподіл прямихінвестицій з України за основними країнами інвестування, % [99]
Найбільші інвестиції векономіку країн світу здійснено підприємствами Харківської – 65,5млн. дол.(29,6%), Одеської – 39,9млн. дол. (18,0%), Дніпропетровської – 22,1млн. дол.(10,0%) областей, міст Києва – 53,1млн. дол. (24,0%) та Севастополя – 18,9млн. дол.США (8,6%)(Рис.2.4. ).
За результатами I півріччя 2007 року приріст сукупного обсягу іноземногокапіталу в економіку країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсовоїрізниці тощо, склав 2553,1 млн. дол. США, що на 50,3 відсотка більше приростуза відповідний період попереднього року. Станом на 01.07.2007 року загальнийобсяг прямих іноземних інвестицій становить 518,6 дол. США на одну особу (щоскладає 11-16 відсотків від рівня країн Центральної Східної Європи).

/>
Рис.2.5. Прирістпрямих іноземних інвестицій, у млн. дол. США[99]
На сьогодні Україна стає більш привабливою для іноземних інвесторів,оскільки рівень віддачі від інвестицій є достатньо високим. В деяких галузяхекономіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку увідповідних галузях країн Західної Європи. Через це все більш активізуютьсяпроцеси на ринку злиття та поглинання (M&A). Предметом підвищеноїзацікавленості іноземних стратегічних інвесторів є підприємства, які здійснюютьфінансову діяльність, насамперед, банки.
Стабільний приріст прямих іноземних інвестицій в динаміці простежується з2005р. по 2007рік (Рис.2.3.).
Також значний приріст іноземного капіталу спостерігався в таких видахекономічної діяльності як будівництво, операції з нерухомістю, здавання піднайм та послуги юридичним особам, на підприємствах промисловості (а саме, ухарчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів,металургії та обробленні металу, хімічній та нафтохімічній промисловості імашинобудуванні), на підприємствах оптової торгівлі і посередництва у торгівлі,транспорту та зв’язку.
Таким чином, перехід до активного нагромадження основного капіталу, якийрозпочався у 2006 році та продовжується у І півріччі 2007 року, закладає основудля стійкого зростання економіки на наступний рік та на середньостроковуперспективу.
Таблиця 2.3
Прямі іноземні інвестиції в Україну в розрізі країн – інвесторів 2006рік,%[100]/> % до підсумку Всього 100,0 у тому числі Німеччина 28,6 Кіпр 11,0 Австрія 8,3 Сполучене Королівство 7,6 Сполучені Штати Америки 7,0 Нідерланди 6,9 Російська Федерація 4,6 Вiрґiнськi острови, Британські 4,0 Франція 3,8 Швейцарія 2,2 Польща 1,7 Угорщина 1,2 Інші країни 13,1
 
1)Дані наведено наростаючим підсумком з початку інвестування.
Більш детально інвестиції зарубіжних країн наведено у таблиці 2.4. (додаткуВ): проаналізував інвестиції з Німеччини в Україну встановлено, що найбільшпривабливою галуззю для інвестування є металургійне виробництво та виробництвоготових металевих виробів (713318,94тис.дол.США на 01.01.2006року та 719929,00тис. дол. США на 01.01.2007року ). Найменш привабливою галуззю економіки дляНімеччини є целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність9620,30тис.дол.США та оброблення деревини та виробництво виробів з деревини,крім меблів 12362,23тис.дол.США на 01.01.2006року(Додаток В).
Станом на 01.01.2007р. інвестиції з Кіпру в України скали 3011744,15тис. дол.США, з яких значна частка інвестиції в операції з нерухомим майном, оренда,інжиніринг та надання послуг підприємцям (741725,79тис.дол.США).
Австрія: в економіку України інвестувала станом на 01.01.2007р.1600837,84 тис. дол. США, в тому числі Фінансова діяльність 483450,40тисдол… США, Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послугпідприємцям 74839,70тис дол… США, Виробництво іншої неметалевої мінеральноїпродукції 59453,12тис.дол.США.
Станом на 01.01.2007 року інвестиції зі США становили 1418015,93 тис. дол.США: оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі 262795,34 тис. дол. США,виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів 169101,90 тис. дол. США, хімічна танафтохімічна промисловість 150148,48 тис.дол. США, операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послугпідприємцям 137059,59 тис. дол. США,фінансова діяльність 103118,41тис.дол.США,діяльність готелів та ресторанів 94552,51тис.дол.США,діяльність транспорту та зв’язку 82920,33тис.дол.США,машинобудування 65332,92 тис. дол. США,будівництво 65311,12 тис. дол. США,металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів 51991,83 тис. дол. США, сільськегосподарство, мисливство та пов'язані з ними послуги 49703,79 тис. дол. США, інші галузі промисловості 40386,63 тис. дол. США, добувнапромисловість 28286,44 тис. дол. США,торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт 25840,96 тис. дол. США, роздрібнаторгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку 18119,19тис. дол. США.
Російська Федерація інвестувала основну кількість коштів в охоронуздоров’я та надання соціальної допомоги (на 01.01.2007р) 107420,10 тис. дол. США.,що складає 9% з загального обсягу інвестиції (980830,05тис.дол.США) (додатокВ).

/>
Рис.2.6 Прямііноземні інвестиції в Україну в розрізі країн – інвесторів, млн. дол. 2006рік.[99 ]
Перелік країн (рис.2.6., табл.2.5, додаток Г) визначено, виходячи знайбільших обсягів інвестицій, що здійснені в економіку України та внесені векономіку інших країн світу.
Обсяги прямих інвестицій в Україну та за окремими країнами-інвесторами (рис.2.6.)наведено з урахуванням даних Національного банку України та Фонду державногомайна України (щодо різниці між ринковою та номінальною вартістю акцій, майнатощо, не облікованої у статистичній звітності окремих підприємств). Домінуючоюкраїною-інвестором в Україну є Німеччина (5700,7 млн. дол.). Найменший обсягіноземних інвестицій в Україну надійшло з Угорщини(1,2% або 239,5 млн. дол.).
Обсяги прямих інвестицій з України за окремими країнами-інвесторами врозрізі видів економічної діяльності наведено у таблиці 2.5. додатку Г.Основними країнами, які отримали інвестиції з України є: Російська Федерація (93214,81тис дол… США станом на 01.01.2007р.,Польща- 24165,46 тис. дол. США, Панама 18949,00 тис. дол. США, Іспанія-13834,85тис. дол. США, США — 5728,49 тис. дол. США (Додаток Г) [99].
Попри те, що надійних статистичних даних про обсяги та структуру такогокапіталу немає, некоректно припускати, що всі «офшорні» інвестиції увітчизняну економіку мають українське або російське походження. Оскільки доситьпоширеною (особливо серед транснаціональних компаній) є практика використання«офшорів» для оптимізації оподаткування доходів. У випадкупортфельного інвестування, коли між власником капіталу та його безпосереднімреципієнтом стоять фінансові посередники, проблема офшорного походження коштівне є надто вагомою. Однак, офшорний капітал не є надто бажаним у випадкупрямого інвестування, коли не можна бути впевненим щодо функціональностіоб'єкту інвестування через можливий брак організаційної культури і технологій увласників цього капіталу.
В Україні практично не розвинене портфельне інвестування.Загальний обсяг портфельних (до 10% статутного фонду) інвестицій нерезидентівна початок року становить лише близько 250 млн. дол., що пов'язано знедосконалістю національного законодавства у питаннях захисту прав міноритарнихакціонерів. 2.2 Аналіз інвестиційноїпривабливості галузей вітчизняної економіки
Сучасні економічні реформи, спрямованість на становлення принципівмакроекономічної стабілізації, комплексна приватизація, розвиток схем приватноївласності і господарювання та лібералізація ринку створюють в Україніфундаментальні засади до подальшого поліпшення інвестиційного клімату.Нестабільність політичної та економічної ситуації, недосконалість законодавстване сприяють покращенню інвестиційного клімату в Україні, стримують іноземнихінвесторів від великих капіталовкладень у нашу економіку. Розподіл прямихіноземних інвестицій в різних галузях України є нерівномірним, що зумовлено їхрізною інвестиційною привабливістю.
У галузевому розрізі найбільш привабливими для іноземних інвесторівзалишаються переробна промисловість — (25%), фінансова діяльність — 15% торгівля(10%) та операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послугпідприємцям (8,0%).
/>
Рис. 2.7. Структурапрямих іноземних інвестицій за видами економічної діяльності, % [99]
Також значний приріст іноземного капіталу спостерігався в таких видахекономічної діяльності як будівництво, операції з нерухомістю, здавання піднайм та послуги юридичним особам, на підприємствах промисловості (Рис.2.7.) (асаме, у харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів,металургії та обробленні металу, хімічній та нафтохімічній промисловості імашинобудуванні), на підприємствах оптової торгівлі і посередництва у торгівлі,транспорту та зв’язку. Темпи зростання ПІІ в невиробничі сектори економіки вкілька разів перевищували показники промисловості. Зокрема, якщо темпи приростуПІІ в фінансовій діяльності становили 111,1%, в сфері операцій з нерухомістю –67,9%, то в обробній промисловості — лише 15,8% (машинобудуванні – 19,4%,хімічній промисловості – 15,4%, металургії та обробленні металу – 12,2%,харчовій промисловості – 8,8%). Найбільш привабливими для іноземних інвесторівв 2006 р. були фінансова діяльність (31,9% надходження ПІІ, або 1273,6 млн.дол.), операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послугпідприємцям (18,0%, або 717,3 млн. дол.), торгівля та послуги з ремонту (14,4%,або 576,5 млн. дол.). Сукупно на ці сектори економіки припадає 64,3% ПІІ вУкраїну в 2006 р
Росіяни ж мають інші пріоритети інвестування: паливно-енергетичнийкомплекс, хімічна промисловість, металургія, машинобудування і фінансовийсектор. При цьому, найбільше російського капіталу вкладено в Полтавську (67%всіх іноземних інвестицій в регіон), Рівненську області, АР Крим, міста Київ таСевастополь, а також індустріальні регіони (Донецьку, Дніпропетровську,Запорізьку і Харківську області).
Протягом 2004 року в економіку країни спрямовано 89,3 млрд. грн.капітальних інвестицій, з яких 85% становили інвестиції в основний капітал, аще 10% — витрати на капітальний ремонт. У 2003 році капітальні вкладення склали51 млрд., а в 2002 році — 37 млрд. грн. Водночас питома вага іноземнихінвестицій в загальному обсязі інвестицій протягом останніх чотирьох роківстановила в середньому 12%. Тобто на кожних неповних 9 грн. внутрішніхінвестицій нерезидентами вкладалася лише 1 грн. [4, 14].
В Україні спостерігається несприятлива тенденція у сприйняттіпредставниками владних структур іноземних інвестицій в економічний розвиток,зокрема, на регіональному та місцевому рівні. Завищуються очікування щододоцільності та ефективності використання іноземних інвестицій, у той час якцифри свідчать про протилежне. Перш ніж визначати пріоритети джерелінвестування в місцевому економічному розвитку, необхідно усвідомити наявністьпринципових відмінностей мотивації іноземних та внутрішніх інвесторів.
Таблиця 2.6
Прямі інвестиції в Україну таз Україниза видами економічної діяльності [106](тис. дол.США)
Обсяги
прямих іноземних
інвестицій в Україну
 на 01.01.2007
Обсяги
прямих інвестицій
з України
 на 01.01.2007 Усього 21185962,97 221503,80 Фінансова діяльність 2419822,67 43899,51 Оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі 2263995,38 29325,56 Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям 1773357,79 55191,13 Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів 1398346,76 2772,78 Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів 1274623,42 515,33 Машинобудування (виробництво машин, електричного, електронного, оптичного устаткування та транспортних засобів) 906349,81 8875,00 Діяльність транспорту та зв’язку 901210,43 54906,88 Будівництво 819190,51 2048,34 Хімічна та нафтохімічна промисловість (хімічне виробництво, виробництво гумових та пластмасових виробів) 688622,54 4099,62 Добувна промисловість 402293,84 490,05 Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції 388091,17 130,07 Сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги 383043,45 23,71 Діяльність готелів та ресторанів 325063,41 33,49 Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту 232510,95 93,95 Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів 207606,05 – Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення 201807,71 752,51 Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 176424,52 – Торгівля автомобілями та мотоциклами, їх технічне обслуговування та ремонт 172286,58 23,87 Целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність 153304,45 443,90 Легка промисловість (текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробів з хутра; виробництво шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів) 126594,92 46,63 Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку 96294,20 178,04
Виробництво та розподілення електроенергії,
газу та води 79138,51 – Освіта 35288,25 3,80 Лісове господарство та пов'язані з ним послуги 7663,04 – Інші види економічної діяльності 177204,94 16649,63 Нерозподілені за видами економічної діяльності обсяги інвестицій 5575827,67 –
При аналізі даної таблиці можна сказати, що обсяги прямих іноземних інвестиційв Україну та обсяги прямих інвестицій з України станом на 01.01.2007 складають 21185962,97 тис. дол. США та 221503,80 тис. дол. США відповідно, цесвідчить про привабливість українських галузей для іноземних інвесторів (Домінуючимигалузями економіки для іноземних інвесторів є Фінансова діяльність, обсяг на 01.01.07р. складає 2419822,67 тис. дол.США та оптова торгівля — 2263995,38 тис.дол. США). Найменш приваблива галузь для іноземних інвестицій — целісове господарство та пов'язані з ним послуги 7663,04 тис. дол. США (Табл.2.6.).
Територіальна диференціація залучення прямих іноземних інвестицій вУкраїну є досить значною, що обумовлено чисельними об’єктивними тасуб’єктивними факторами. Регіональний розподіл іноземних прямих іноземнихінвестицій відображений в табл. 2.7

Таблиця 2.7
Прямі іноземні інвестиції в регіони України [99](тис. дол. США)
Кількість
підприємств Обсяги інвестицій на 01.01.2006 01.01.2007 всього у % до загального підсумку всього у % до загального підсумку Україна 12845 16890048,55 100,0 21185962,97 100,0 Автономна Республіка Крим 307 460367,04 2,7 577389,77 2,7 Вінницька 159 79121,46 0,5 92906,18 0,4 Волинська 156 113436,45 0,7 275095,17 1,3 Дніпропетровська 795 1744725,02 10,3 2331896,07 11,0 Донецька 385 614399,53 3,6 837133,63 4,0 Житомирська 266 90030,70 0,5 123725,76 0,6 Закарпатська 773 261287,28 1,5 298211,70 1,4 Запорізька 301 548539,38 3,2 609858,16 2,9 Івано-Франківська 367 136670,17 0,8 183335,43 0,9 Київська 566 642031,97 3,8 878995,65 4,2 Кіровоградська 78 51118,44 0,3 52131,06 0,2 Луганська 129 268737,42 1,6 284178,60 1,3 Львівська 1168 426927,60 2,5 509055,54 2,4 Миколаївська 156 123705,92 0,7 99838,39 0,5 Одеська 751 599343,49 3,5 703840,16 3,3 Полтавська 246 279051,67 1,7 310216,99 1,5 Рівненська 133 77258,32 0,5 109378,05 0,5 Сумська 140 165450,04 1,0 157203,98 0,7 Тернопільська 133 39316,81 0,2 44959,24 0,2 Харківська 547 485600,52 2,9 1015404,63 4,8 Херсонська 143 91334,34 0,5 108303,48 0,5 Хмельницька 109 77268,48 0,5 105659,27 0,5 Черкаська 240 99129,40 0,6 119264,73 0,6 Чернівецька 200 28385,44 0,2 36807,68 0,2 Чернігівська 69 98144,80 0,6 81540,05 0,4 м. Київ 4447 3929748,64 23,3 5538190,63 26,1 м. Севастополь 81 92737,27 0,6 125615,30 0,6 Нерозподілені за регіонами обсяги інвестицій 5266180,95 31,2 5575827,67 26,3
Із загальної чисельності регіонів України 14 мають обсяг прямих іноземнихінвестицій, менший 1%(Табл.2.8.). Це Вінницька, Волинська, Житомирська,Івано-Франківська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська,Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області та м.Севастополь. Частку від 1 до 5% загального обсягу ПІІ мають АР Крим, Донецька,Закарпатська, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська, Одеська, Полтавська,Харківська області. Найвищі обсяги ПІІ — у Дніпропетровській області — 10,1%(за рахунок продажу “Криворіжсталі”) та в столиці — 24,2%. [51,85]
У числі іноземних інвесторів, що вже прийняли рішення та активноінвестують в Україну, — великі компанії, транснаціональні корпорації, якішукають на ринках країн, що розвиваються, “особливі умови” інвестиційноїдіяльності. Мова йде про лобіювання власних економічних інтересів на найвищихвладних рівнях, у тому числі й за рахунок недобросовісної конкуренції.Скандальний характер має історія стосунків нашої країни з потужним норвезькимінвестором, компанією Telenor, яка є акціонером ЗАТ “Київстар”, найбільшого вУкраїні оператора мобільного зв’язку. У попередні роки компанія мала значніпреференції для свого бізнесу. Так, статут “Київстару” містив низку положень,що не узгоджуються з українським законодавством та є щонайменш незрозумілими.Зокрема, пропонувати кандидатуру керівника компанії мав право лише одинакціонер — Telenor, тоді як члени ради директорів мали підтримати кандидатуру.Спроби української сторони в судовому порядку досягнути змін статутунаштовхнулись на спротив: зокрема, компанія розсилала відкриті листи до всіхгілок влади, у яких заявляла, що в разі судового рішення не на її користь ценегативно відобразиться на “інвестиційному кліматі” країни. Окремі державнічиновники зайняли сторону норвезької компанії та висловили надію на позитивнедля компанії судове рішення тощо. Ухвалене судом рішення про нагальнунеобхідність зміни статуту теж поки що не виконується [6].
Подібні приклади наочно відображають стан речей, при якому такий бажанийіноземний інвестор, працюючи на українському ринку, керується власнимиправилами. На жаль, подібні ситуації не поодинокі, і таке положення справпотребує як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях усвідомленнянеобхідності політичної волі та професіоналізму у встановленні й реалізаціївзаємовигідних умов співпраці.
За І півріччя 2007 року прямі іноземні інвестиції зросли у 25 регіонах, у6 з яких їх приріст перевищував середній показник по Україні (11,8%).
Зниження обсягу прямих іноземних інвестицій у Чернігівській областіобумовлено реструктуризацією ТОВ “САН Інтербрю Україна” у ВАТ САН ІнтербрюУкраїна” шляхом приєднання трьох регіональних господарюючих суб`єктів, у томучислі Чернігівського пивкомбінату “Десна”.[102]
26,1% іноземних інвестицій припадає на м. Київ, тоді як у 14 регіонахкраїни (Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська,Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька,Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області та м. Севастополь) питома вага недосягає і 1%, а загалом становить 6,7%(Табл.2.8.)
Таблиця 2.8
Прямі інвестиції з регіонів України[99](тис.дол.США)
Кількість
підприємств Обсяги інвестицій на 01.01.2006 01.01.2007 всього у % до загального підсумку всього у % до загального підсумку Україна 175 219504,56 100,0 221503,80 100,0
Автономна
Республіка Крим 8 109,48 0,1 224,60 0,1 Вінницька 4 17589,07 8,0 75,36 0,0 Волинська 1 – – 102,54 0,0 Дніпропетровська 11 21576,45 9,8 22074,81 10,0 Донецька 20 9511,37 4,3 8801,74 4,0 Житомирська 1 110,22 0,1 110,22 0,1 Запорізька 10 2397,81 1,1 2513,96 1,1 Івано-Франківська 2 6,60 0,0 7,35 0,0 Київська 1 8,42 0,0 9,34 0,0 Кіровоградська 2 3,04 0,0 84,30 0,0 Луганська 10 2536,05 1,2 1626,32 0,7 Львівська 7 814,84 0,4 840,21 0,4 Миколаївська 3 507,03 0,2 509,52 0,2 Одеська 11 36213,68 16,5 39862,10 18,0 Полтавська 7 1815,07 0,8 1935,65 0,9 Рівненська 1 6,95 0,0 7,60 0,0 Сумська 3 2425,10 1,1 2878,48 1,3 Тернопільська 1 – – 105,87 0,0 Харківська 17 59283,93 27,0 65542,42 29,6 Херсонська 5 32,55 0,0 11,75 0,0 Хмельницька 1 – – 189,89 0,1 Черкаська 1 2,20 0,0 2,32 0,0 Чернівецька 2 1917,63 0,9 1917,63 0,9 Чернігівська 1 37,50 0,0 37,50 0,0 м.Київ 44 43655,57 19,9 53088,32 24,0 м.Севастополь 1 18944,00 8,6 18944,00 8,6
Із загальної чисельності регіонів України 6 мають показник обсягуінвестицій з України більш 1, а саме Дніпропетровська, Донецька, Запорізька,Одеська, Сумська, Харківська. Частку від 0 до 1% загального обсягу ПІІ зУкраїни мають останні регіони(Табл.2.8.).[51,85]
Суттєву увагу залученню іноземних інвестицій в регіони, приділяє місцевавлада. В більшості регіонів розроблено та реалізуються програми розвитку інвестиційноїдіяльності.
Створені регіональні консультативні ради з питань іноземних iнвестицiй,започаткування роботи яких позитивно вплинуло на поглиблення спiвпрацi міжмісцевою владою та інвесторами.
Кращі iнвестицiйнi пропозиції пiдприємств регіонів постійно представленіна виставках i форумах, на яких обговорюються можливі схеми залученняiнвестицiй в економіку областей, удосконалення використання управлінських iмайнових ресурсів республіки, а також можливі дії місцевої влади щодополіпшення iнвестицiйного клімату.
Постійно підтримуються зв’язки з дипломатичними представництвамиіноземних держав в Україні розвивається мiжрегiональне спiвробiтництво зрегіонами інших країн, у тому числі в рамках єврорегiонiв, учасником яких єУкраїна.
Майже в кожному регіони видані збірники про їх потенціал, проiнвестицiйнi пропозиції, iнформацiйнi бюлетені цих питань, поширюєтьсяiнформацiя в мережі Інтернет.
Налагоджується співпраця з міжнародними організаціями. Зокрема, вАвтономній Республіці Крим за сприяння Міжнародної фінансової корпорації (МФК)створено Консалтинговий центр, який надає підтримку в першу чергу підприємстваммалого та середнього бізнесу в підготовці бізнес планів за міжнароднимистандартами, пошуку фінансових ресурсів для реалізації проектів.
Для доведення до потенційних iнвесторiв інформації про iнвестицiйнiможливості в ряді регіонів започатковано проведення iнвестицiйних конференцій.Організовано представлення кращих бізнес-проектів на Інтернет-сайтах обласнихдержавних адмiнiстрацiй.
Створюються бази даних про вiльнi виробничі площі, забезпечені сучасноюінженерною інфраструктурою, на яких інвестор може організувати технологічнийпроцес.
Облдержадмiнiстрацiї налагоджують взаємодію з міжнароднимиорганiзацiями-донорами USAID, TACIS, МБРР для активізації iнвестицiйнихпроцесів, зокрема підтримки розвитку пiдприємств малого та середнього бізнесу.Так, у рамках спiвробiтництва Одеської області з Агентством США з міжнародногорозвитку реалізується програма консалтингової допомоги місцевим підприємствам зпитань реструктуризації виробництва, підготовки бiзнес-планiв та документів,необхідних для залучення iнвестицiй.
Крім того, місцева влада вживає заходів щодо інформування потенційнихiнвесторiв через iноземнi посольства та українські дипломатичні представництваза кордоном про iнвестицiйнi пропозицiї підприємств та органiзацiй своїхрегiонiв. Все це направлено на збільшення обсягів інвестицій в окремих регіонахза для їх розвитку.2.3 Оцінкаінвестиційного клімату в Харківському регіоні
Харківський регіон вважається одним з найбільш промислово-культурнихосередків України, в ньому зосереджені високі трудові, виробничі та фінансовіресурси, ступінь якості використання яких безпосередньо впливають на рівеньйого розвитку.
Темпи зростання інвестицій в економіку Харківського регіону, починаючи з2001 р. відчутно підвищувалися. Основним джерелом інвестицій є власні коштипідприємств і організацій, які протягом останніх років становлять 70-75 % відзагального обсягу інвестицій. Решта – це кошти державного та місцевих бюджетів,зовнішні інвестиції, банківські інвестиції та ін.
За офіційними даними Харківської облдержадміністрації (ссылка на сайт)[108] інвестиції в основний капітал (капітальні вкладення) підприємств таорганізацій усіх форм власності за рахунок усіх джерел фінансування за 2006 р.склали 2467,8 млн. грн., що становить 120,5% до відповідних обсягівпопереднього року. Питома вага інвестицій в основний капітал (капітальнихвкладень) за видами економічної діяльності в загальному обсязі інвестиційстановить:
транспорт – 21,9%;
обробна промисловість – 18,6%;
операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам –14,7%;
будівництво – 14,0%;
добувна промисловість – 7,7%;
виробництво електроенергії, газу та води – 6,8%;
сільське господарство, мисливство та лісове господарство — 4,7%;
освіта – 2,9%;
оптова та роздрібна торгівля – 2,8%;
фінансова діяльність – 2,7%;
колективні, громадські та особисті послуги – 1,5%;
державне управління – 0,8%;
охорона здоров’я та соціальна допомога – 0,7%;
готелі та ресторани – 0,2%.
Позитивну роль у збільшенні обсягів інвестування економіки регіонувідіграли, зокрема, створення в області ефективної системи стимулюваннярозвитку малого підприємництва, цілеспрямована діяльність обласних органівуправління щодо реалізації можливостей, які надані Законом України «Проспеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова»,скорочення немонетарних розрахунків і платежів у межах регіональногогосподарства.
Загальний обсяг іноземних інвестицій в економіку Харківської області напочаток 2007 р. складав 211,75 млн. дол. США, які надійшли з 71 країни світу ібули вкладені в 344 підприємства та організації області. У тому числі прирістпрямих іноземних інвестицій становив 121,6 млн. дол. США, що складає 402,1 дол.США на одного мешканця регіону (3 місце серед регіонів України) (Табл.2.9).

Таблиця 2.9
Прямі іноземні інвестиціїуХарківський регіон [108]Регіон Темпи зростання (зменшення) обсягу прямих іноземних інвестицій у % до обсягів на початок року
Приріст (зменшення)
прямих іноземних інвестицій до початку року
млн.дол.США На одну особу наростаючим з початку інвестування, дол.США 2006 2007 2006 2007 2006 2007 Україна 110,2 111,8 1698,6 2553,1 391,8 518,6 Харківська обл. 178,6 112,1 378,7 121,6 304,9 402,1
Як бачимо, темпи зростання обсягів інвестицій в Харківський регіон буливище за середні данні по Україні.
Значну роль в активізації регіональної інвестиційної діяльності відіграєспеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова. За рокидії спеціального режиму інвестиційної діяльності Харківською інвестиційноюРадою затверджено 72 інвестиційні проекти, загальною кошторисною вартістю 325,2млн. дол. США, в яких іноземні інвестиції складають 17,5% (57 млн. дол. США). Підприємствами– суб’єктами СРІД залучено інвестицій на суму 64,6 млн. дол. США, у т. ч. 19,3млн. дол. США – іноземні інвестиції, сплачено до бюджетів усіх рівнів податківта обов’язкових платежів на суму 72,6 млн. грн., а пільг отримано на 71,6 млн. грн.Позитивне сальдо бюджетних надходжень і пільг склало 1 млн. грн. Підприємствами– суб’єктами СРІД реалізовано продукції на 916,3 млн. грн., у т. ч. на експорт– 16,1%, або 147,4 млн. грн., створено та збережено майже 6 тис. робочих місць.

/>/>
Рис.2.8.Доля іноземних інвестицій Рис.2.9.Доля іноземних інвестицій в вХарківському регіоні станом  Харківському регіоні станом
на 01.01.2006рік,%   на 01.01.2007рік,%[
Для порівняння частки іноземних інвестицій у Харківської областівизначимо частку іноземних інвестицій в Харківському регіоні станом на01.01.2007 рік. З поданих даних можна зробити висновок, щодо підвищення часткиінвестицій у Харківському регіоні з 2,9% станом на 01.01.2006 року до 4.8%станом на 01.01.2007 року (Табл. 2.8.,2.9).
За січень–вересень 2007р. у розвиток економіки області спрямовано 8059,2млн. грн. капітальних інвестицій. Найвагомішу частку з них (84,0% загальногообсягу) становлять інвестиції в основний капітал (у капітальне будівництво тапридбання машин і обладнання), 0,5% – витрати на придбання та створення іншихнеоборотних матеріальних активів, 0,2% – на формування основного стада робочоїхудоби. На капітальний ремонт, модифікацію та модернізацію об’єктів витрачено9,4% усіх інвестицій, на придбання, створення нематеріальних активів – 5,9%.
Основним джерелом капітальних інвестицій залишаються власні коштипідприємств та організацій, за рахунок яких освоєно 65,8% усіх обсягів. Часткакоштів державного і місцевих бюджетів становила 7,1%. За рахунок кредитівбанків та інших позик освоєно 7,6% загального обсягу капітальних інвестицій,коштів іноземних інвесторів – 10,9%, коштів вітчизняних інвесторів – 3,2%.
Населенням на індивідуальне житлове будівництво інвестовано 1,4%загального обсягу коштів.
За січень–вересень 2007р. підприємствами, організаціями, установами зарахунок усіх джерел фінансування освоєно 6765,4 млн. грн. інвестицій в основнийкапітал, що на 18,0% більше, ніж за відповідний період минулого року.
Із загального обсягу капітальних інвестицій по області найбільш вагоміобсяги освоєні у Харківському (11,5% від загального освоєння), Чугуївському(10,7%), Балаклійському (6,1%) районах області, а по районах м.Харкова –Дзержинському (12,6%), Ленінському (8,8%), Київському (7,4%),Червонозаводському (7,2%), Орджонікідзевському (5,3%).
Проти січня–вересня 2006р. обсяги інвестицій в основний капітал зросли,як у м.Харкові, так і у 4 містах обласного підпорядкування та у 20 районахобласті. Найбільш високого росту капітальних вкладень досягнуто у м.Люботині –у 6,9 раза; по районах області у: Барвінківському, де рівень інвестиційсічня–вересня 2006р. перевищено у 4,7 раза, Лозівському – у 3,8 разів,Чугуївському – у 3,7 разів; Близнюківському – у 3,6 разів, Нововодолазькому – у3,4 разів; по Орджонікідзевському району м. Харкова – у 2,2 разів.
Найгірше освоювались кошти у: Дворічанському (37,1%), Зміївському(47,1%), Великобурлуцькому (48,9%) районах області.
Із загального обсягу інвестицій в основний капітал використано інвестиційу капітальне будівництво – 3431,6 млн. грн., або 50,7% (за січень–вересень2006р. – 48,6%), на придбання машин та обладнання (без здійснення будівництва)– 3333,8 млн. грн., або 49,3% (51,4%).
У розвиток добувної, переробної промисловості, виробництво тарозподілення електроенергії, газу та води спрямовано 41,3% усіх інвестицій восновний капітал. Більш ніж три чверті (76,2%) цих коштів освоєно в переробнійпромисловості (2127,2 млн. грн.).
Обсяги інвестицій, що вкладено з початку року у переробну промисловість,збільшились на 45,5% порівняно з 9 місяцями 2006р. Значно зросли обсягиінвестицій в основний капітал (у 3,8 разів) підприємств у виробництво іншоїнеметалевої мінеральної продукції.
Водночас суттєво скоротились темпи освоєння інвестицій в основний капітална підприємствах з: оброблення деревини та виробів з деревини, крім меблів (на74,9%); металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (на67,3%).
Також значні обсяги інвестицій в основний капітал по області спрямованіу: підприємства, що займаються операціями з нерухомим майном, орендою,інжинірингом та наданням послуг підприємцям – 1394,7 млн. грн., що становить20,6% від загального обсягу; будівництво та технічне переоснащення об’єктівтранспорту та зв’язку – 1159,4 млн. грн. (17,1%). Капіталовкладення у житловебудівництво за 9 місяців 2007р. становили 969,8 млн. грн., що на 43,1% більше,ніж за такий же період 2006р. Їхня частка у загальному обсязі інвестицій восновний капітал дорівнює 14,3% (за 9 місяців 2006р. – 11,2%).
На 1 жовтня 2007р. загальний обсяг іноземних інвестицій в Харківщиністановить 1312,6 млн. дол., у тому числі прямих інвестицій – 1202,8 млн. дол.(91,6% до загального обсягу), портфельних інвестицій – 109,8 млн. дол. (8,4%).
У загальному обсязі прямих інвестицій по Україні питома вага інвестицій,вкладених в економіку Харківщини, за дев’ять місяців 2007р. складає 4,5% проти4,7% на початок року та по обсягах прямих іноземних інвестицій областьзалишилась на третьому місці (їй передують м. Київ та Дніпропетровськаобласть). На одну особу населення області обсяг прямих інвестицій складає 428,8дол. США (на кінець 2006р. – 362,0 дол. США).
Підприємства області мають іноземні інвестиції з 60 країн світу, у томучислі прямі – з 56 країн, портфельні – з 34 країн.
Найбільш значні обсяги прямих іноземних інвестицій вкладено впідприємства області нерезидентами із Франції – 559,0 млн. дол. (46,5% дозагального обсягу), Кіпру – 217,4 млн. дол. (18,1%), Сполученого Королівства –124,8 млн. дол. (10,4%), Сполучених Штатів Америки – 77,9 млн. дол. (6,5%),Польщі та Російської Федерації – по 34,0 млн. дол. (2,8%). Цим 6 країнамналежить 87,1% усіх прямих іноземних інвестицій в області.
Найбільш вагомі обсяги портфельних інвестицій із Люксембургу – 76,6 млн. дол.(69,9%) та Сполученого Королівства – 12,7 млн. дол. (11,6%).
Пріоритетними для залучення прямих інвестицій в області залишаютьсяпідприємства, основним видом економічної діяльності яких є: фінансовадіяльність – 615,5 млн. дол. (51,2% від загального обсягу інвестицій); операціїз нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 140,8млн. дол. (11,7%); виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів– 120,8 млн. дол. (10,1%). На підприємствах промисловості зосереджено більшчверті – 28,9% (347,9 млн. дол.) прямих інвестицій області.
Переважна частка (89,6%) портфельних інвестицій належить фінансовимустановам, хоча й вона програє в порівнянні з показниками м. Києва чи м.Донецька.
Як бачимо, на сьогодні Україна стає більш привабливою для іноземнихінвесторів, оскільки рівень віддачі від інвестицій є достатньо високим. В деякихгалузях економіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівеньприбутку у відповідних галузях країн Західної Європи. Предметом підвищеноїзацікавленості іноземних стратегічних інвесторів є підприємства, які здійснюютьфінансову діяльність, насамперед, банки.
Іноземні інвестори нерівнозначно оцінюють інвестиційну привабливістьокремих регіонів та галузей України. Нажаль, вони віддають перевагу тим сферамдіяльності, які не підвищують ні інноваційний рівень України, ні стан відсталихрегіонів.
Харківський регіон є одним із найбільш могутніх й інвестиційнопривабливих в Україні. Проте сьогодні обсяг прямих інвестицій в Харківщину неперевищує $1 мільярда. Хоч потенційно ця сума могла б бути на порядок більшою. Отжеіснує загальна потреба у реалізації комплексу заходів по покращенню становища. Однак,як свідчать результати експертного дослідження «Оцінка інвестиційного клімату вХаркові», проведеного Центром досліджень науково-технічного потенціалу йісторії науки ім. Г.М. Доброва, спільно з СФ «Бюро статистичного аналізу», —інвестиційний бум, про який заявляє харківська влада та ЗМІ, що їй належать, —це міф. Принаймні, про це красномовно свідчать оцінки близько 350кваліфікованих експертів, які оцінювали інвестиційну привабливість Харкова за248-ма показниками, що характеризують соціально- економічне середовище регіону.
71,3% експертів наголосили на погіршенні політичного клімату дляінвестицій в Харкові. Причому ця складова інвестиційного клімату, на думкуекспертів, є найбільш несприятливою серед усіх складових.
Інтегральний індекс привабливості Харкова для інвестицій, розрахований зашістьома показниками (політичне середовище, адаптивність політико-економічноїсистеми до реформування, національна законодавча база, міжнародне право,правове середовище підприємництва, економічне середовище підприємництва), заоцінками харківських експертів, протягом останнього року також знизився (допоказника — 0,32). Зросли інвестиційні й підприємницькі ризики інноваційноїдіяльності й ускладнилися умови для розвитку ефективних інноваційних процесів.
Виходячи з експертних оцінок, можна стверджувати, що найбільш слабкимиелементами політичного клімату для інвестицій у Харків, є: залежність інесправедливість судової системи; низький рівень політичної стабільності;низька забезпеченість прав людини та соціальна захищеність; нездатністьзабезпечити інтеграцію суспільства; високий рівень соціального розшарування;бюрократизм; надзвичайно високий рівень корупції.
Доводиться констатувати, що ситуація в політичній складовійінвестиційного клімату є складною й вимагає негайних й оперативних змін. Існуєдва шляхи впровадження цих змін у життя. Перший — це переобрання місцевоївлади. Це питання сьогодні, безумовно, стоїть на політичному порядку денному,але є складним і, що найгірше, відтягнутим у часі. А докорінних змін уполітичній площині інвестиційна середа Харкова вимагає вже зараз.
Тому почати, мабуть, слід із формування системної самоорганізації бізнесуна основі суспільно-політичних структур. Однією з оптимальних форм такоїполітичної організації представляється сьогодні Громадська міська рада Харкова.Істотними її перевагами є її незаангажованість і неафельованість ізнеефективними нинішніми структурами та персоналіями місцевого самоврядування.При цьому активну участь у його діяльності повинні брати, передусім,представники малого та середнього бізнесу, по яких найбільш сильно вдаряєпасивність і корумпованість місцевої влади, й які потребують відноснонезначних, одначе, цільових інвестицій. Адже великий бізнес сам концентруєвеликі капітали, й відповідно, перебуває в меншій залежності від сторонніхзапозичень і капіталовкладень.
З метою поліпшення інвестиційної діяльності активізувалася робота щодостворення сприятливих умов для розширення контактів харківських підприємств зпідприємствами країн близького та дальнього зарубіжжя. У регіоні проводятьсяпрезентації, зустрічі, форуми, видаються інвестиційні бюлетені, на офіційномусайті Харківської облдержадміністрації висвітлюється інформація щодоекономічної діяльності в регіоні. Активізовано роботу по залученню підприємствобласті до міжнародних виставкових заходів за межами України.
Розділ 3 ШЛЯХИ ТАЗАСОБИ СПРИЯННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОМУ КЛІМАТУ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ
 3.1Роль держави в збільшенні обсягів інвестицій в Україні
 
Значного покращення інвестиційного клімату буде досягнуто за умови реалізаціїзавдань низки Указів Президента України з питань поліпшення інвестиційногоклімату в Україні та нормативних актів Кабінету Міністрів України, а такожпріоритетних завдань Державної програми економічного і соціального розвиткуУкраїни на 2007 рік.
Значним кроком на шляху до створення сприятливого інвестиційного клімату,збільшення притоку інвестиційних коштів є реформування податкової системи, асаме підвищення фіскальної ефективності податків, в першу чергу, за рахунокпоступового зниження надмірного фіскального тиску на бізнес та більшефективного використання коштів, що надійшли до бюджету у якості податків тадоходів від приватизації.
У 2007 році затверджено Концепцію реформування податкової системи (розпорядженняКабінету Міністрів України від 19.02.2007 № 56). [86]
Реформування податкової системи здійснюватиметься трьома етапами: напершому етапі (протягом 2007 року) передбачається проведення заходів,спрямованих на подолання основних недоліків податкової системи, розроблення таухвалення Податкового кодексу; на другому етапі (2008 — 2012 роки)передбачається реалізація положень Податкового кодексу для створеннясприятливого середовища сталого економічного зростання на інвестиційно-інноваційнійоснові; на третьому етапі (2013 — 2015 роки) передбачається поглибленняреформування податкової системи з урахуванням досягнутогосоціально-економічного рівня розвитку держави.[55]
Основою для реалізації принципів Концепції повинно стати прийняттяПодаткового кодексу України, що забезпечить створення єдиного правового полядля діяльності всіх платників податків та умов подальшого інтегрування Українидо світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до принципівта директив законодавства Європейського Союзу.
Насьогоднішній день потрібні конкретні негайні дії, спрямовані на поліпшенняінвестиційного клімату в Україні. Інвестиційна політика держави повинна бутинацілена на відновлення інвестиційного процесу, який можна досягти за допомогоюдецентралізації управління економікою і розширення повноважень регіонів. Длявідновлення інвестиційних процесів і розвитку економіки України потрібно:
·         встановлення приватної власності в більшості секторівекономіки;
·         створення сильної інституціонально-правової системи;
·         направлення державних інвестицій в стратегічно важливігалузі.
Загальнебачення поліпшення інвестиційного клімату в Україні через реформуванняекономіки показано у додатку Д.
 Привабливістьінвестиційного клімату, по-перше, залежить від створення необхідних умов, середкотрих необхідно виділити такі:
1)   поступовийекономічний розвиток держави;
2)   існуваннясекторів економіки, що швидко розвиваються;
3)   помірніставки відсотків по банківських кредитах;
4)   державнігарантії захисту інвестицій;
5)   помірніподатки;
6)   стабільнаекономічна і політична ситуація;
7)   розвитокфінансової і банківської системи;
8)   правовасистема, що надійно захищає корпоративні права і свободу громадян.
Досягнення цих умов базується на певних принципах економічноїорганізації, як-от приватної власності і конкурентної ринкової економіки.Держава реалізує заходи, що стосуються поліпшення функціонування ринків ізабезпечує регулювання в тих секторах економіки, що є не особливо привабливимидля приватних інвестицій, хоча мають важливе значення для розвитку економіки ісуспільства.
Поліпшення інвестиційного клімату відбувається через реформуванняекономіки, а саме реформування нормативної бази, перегулювання, податковоїбази, адміністративної бази.(детально наведені на рис. 3.1. додаток Д.).
Перелік першочергових завдань, що здатні підвищити привабливість Українидля інвесторів, складаються слідуючи:
досягненнямакроекономічної стабілізації;
розвитокконкуренції;
покращенняінституціонально-правової бази.
Загальні напрямкипокращення інвестиційного клімату в Україні схематично наведено на рис.3.2. (додатокЖ).
До задач, щопов'язані з досягненням макроекономічної стабілізації належать: установленняконтролю над інфляцією і курсом національної валюти.
Економічнийрозвиток неможливий без стабілізації виробництва, створення умов для залученняпрямих іноземних інвестицій. Коливання обсягів виробництва посилюютьекономічний ризик у країні і негативно впливають на інвестиційний клімат.
В країну, де вітчизняний інвестор практично не вкладає кошти в розвитоквиробництва не піде й іноземний інвестор. Тому в умовах економічної кризиважливе значення має державна підтримка реалізації інвестиційних проектіврозвитку пріоритетних виробництв, а також впровадження економічних регуляторівактивізації внутрішньої інвестиційної активності. Розглядаючи проблеми низькоїпривабливості інвестиційних проектів в Україні можна констатувати той факт, щовони підрозділяються на інституціональні, макроекономічні та мікроекономічні.(Рис.3.3.)
/>
Рис.3.3. Проблеми низької привабливості інвестиційних проектів в Україні[83]
Український уряд, діючи відповідно до рекомендацій МВФ, здійснює в ціломуобґрунтовані жорсткі міри, спрямовані на скорочення бюджетного дефіциту йінфляції шляхом обмеження бюджетних дотацій і пільгового кредитуванняпромислових підприємств, різкого обмеження темпів росту грошової маси.Наслідком цього є припинення діяльності багатьох промислових підприємств,неадаптованих до ринкової трансформації, нестача обігових коштів, кризанеплатежів, бартеризація економіки. Жорстка податково-бюджетна політикапризводить не тільки до зменшення капітальних вкладень, але і негативно впливаєна інвестування інших економічних суб'єктів, гальмує ділову активність [88,82].3.2 Фінансово-кредитниймеханізм регулювання інвестиційного клімату
Упродовж 2006 року українська економіка продемонструвала позитивнудинаміку розвитку, переборюючи наслідки істотного підвищення вартостіенергоресурсів на початку року, про що свідчить прискорення темпів економічногоросту: реальний ріст ВВП за 2006 рік склав 7,1 %, ріст обсягів промисловоговиробництва — 6,2 відсотка.
Показники першого кварталу 2007 року свідчать про продовження позитивноїдинаміки росту економіки. Реальний ВВП виріс на 8 % у порівнянні з аналогічнимперіодом минулого року.
Активізація економічних процесів в Україні в значній мірі залежить відефективності державної інвестиційної політики, наявності сприятливогоінвестиційного клімату.
На сьогодні інвестиційний клімат України не можна назвати привабливим.Відсутність політичної стабільності, складне та суперечливе податковезаконодавство, недостатньо розвинута фінансова інфраструктура та фондовий ринокзалишаються основними перешкодами на шляху надходження інвестицій в українськуекономіку.
При цьому, недостатність внутрішніх джерел інвестування, потреба вдосвіді економічно і технологічно розвинутих країн, необхідність розширеннявиробництва та підвищення рівня зайнятості зумовлюють гостру потребу залученняіноземних фінансових ресурсів.
Потенційно Україна може бути однією з провідних країн вкладання прямих тапортфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її великий внутрішній ринок,значний промисловий і сільськогосподарський потенціал, а також вигідністьгеополітичного розташування України на перехресті торговельних шляхів Європи таАзії. У 2007 році Уряд запропонував до приватизації значну кількістьпривабливих підприємств. Серед них такі, як ”Укртелеком” та Одеськийприпортовий завод тощо.
Обсяги залучення прямих іноземних інвестицій демонструють, що Україна неможе успішно конкурувати на міжнародних ринках капіталу. Аналіз приведений удругому розділі дозволяє зробити висновки, що на 10 найбільших країн-інвесторівприпадає 84,0%. загального обсягу залучених прямих іноземних інвестицій:Німеччина – 5690,1 млн. дол. США, Кіпр – 3236,6 млн. дол. США, Австрія – 1782,3млн. дол. США, Сполучене Королівство – 1557,2 млн. дол. США, Нідерланди –1692,2 млн. дол. США, Сполучені Штати Америки – 1360,0 млн. дол. США, РосійськаФедерація – 1077,9 млн. дол. США, Віргінські острови, Британські – 883,7 млн. дол.США Франція –873,2 млн. дол. США та Швейцарія – 566,5 млн. дол. США.[105]
Близько 30 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну зосереджено напідприємствах промисловості – 6451,7 млн. дол. США. Значні обсяги іноземнихінвестицій зосереджено у фінансових установах -2804,9млн. дол. США (12,5 %.),на підприємствах оптової торгівлі і посередництва в оптовій торгівлі — 2095,4млн. дол. США (9,3 %.) та в організаціях, що здійснюють операції знерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям — 1908,4млн.дол. США (8,5 %). Сталою є зацікавленість інвесторів до підприємствметалургійного виробництва та з виробництва готових металевих виробів, у якінерезидентами вкладено 1485,2млн. дол. США (6,6 %.) і з виробництва харчовихпродуктів, напоїв та тютюнових виробів – 1353,9млн. дол. США.(6,0 %.).
Щодо регіональної структури розподілу прямих іноземних інвестицій, тоіноземні інвестори надають переваги щодо вкладання своїх ресурсів у великіцентри з розвиненою інфраструктурою, з порівняно високою платоспроможністюнаселення, а також сировинні регіони. Так, серед регіонів провідні місця заобсягами інвестицій посідають м. Київ – 6534,4 млн. дол. США ( 29,1 %. обсягуіноземного капіталу в економіку країни), Дніпропетровська область – 2146,0 млн.дол. ( 9,6 %), Харківська – 1077,8 млн. дол. (4,8 %), Донецька – 919,9 млн. дол.( 4,1 %.), Київська – 919,2 млн. дол. ( 4,1 %.) та Одеська область – 720,1 млн.дол. (3,2 %.).
Сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні є одним знайважливіших пріоритетів державної політики на сучасному етапі.
На сьогодні суттєвимджерелом фінансування інвестицій в Україні є іноземний капітал. Іноземніінвестори будуть вкладати кошти після того, як наступить стабілізаціявиробництва, а політика держави буде орієнтована на стимулювання попиту вкраїні. Основними чинниками, що стабілізують виробництво в країні є збільшенняпопиту і зменшення вартості кредитів.
Показовим є також те, що навіть в умовах досягнутої макроекономічноїстабільності Україна залишилася непривабливою для прямих іноземних інвестицій.Більше того, традиційні фактори інвестиційної непривабливості (недостатнінадійність і авторитетність законодавчої бази, порівняно низька рентабельністьгалузей і конкретних об'єктів інвестування, перепониадміністративно-бюрократичного характеру тощо) доповнилися тим, що під впливомжорстких стабілізаційних заходів попит у країні занадто скоротився Іперспективи його швидкого зростання не є очевидними. [104]
Попит же на товари і послуги формується за рахунок особистого споживання,державного споживання, інвестиційного попиту, чистого експорту.
Динамікаособистого споживання в значній мірі визначається соціальною диференціацієюнаселення.
Державнеспоживання в ринкових умовах грає стабілізуючу роль. Внаслідок низького рівнязбору податків і зменшення бюджетних витрат державне споживання не може датидодаткових стимулів процесу стабілізації виробництва.
Слідвідмітити, що можливості продуктивного використання інвестицій в Україні разючевідрізнятимуться залежно від того, чи поєднуються стабілізаційні заходи, якіпроводить уряд з пожвавленням економіки, чи є сама стабілізація динамічною,розрахованою на структурно орієнтоване зростання. При цьому масштаби інвестиційзалежатимуть не від пожвавлення і структурних зрушень як таких, а від такихзмін на цих напрямах, які надають певного темпу формуванню внутрішнього йзовнішнього ринків.
Для динамікиінвестицій формування внутрішнього ринку має вирішальне значення. Головне дляінвестора й товаровиробника — щоб вироблена продукція або послуги булиоплачені, адже платоспроможний попит визначається рівнем доходів населення. Насьогодні важливо запустити такий механізм, завдяки якому кожний імпульс попитусупроводжуватиметься резонансним ефектом, тобто ефектом відтворення нових хвильпопиту та їх заспокоєння за рахунок пожвавлення взаємопов'язаних технологічнихланцюжків. Цьому сприятиме політика підтримки фірм, підприємств і навітьгалузей, здатних взяти на себе функції локомотивів цього процесу. І якщо прицьому зароблені кошти залишаються на внутрішньому ринку й опосередковуютьвідтворення, то небезпека сильних інфляційних сплесків виключається, а гроші,що обслуговують обіг, мінімізуються. Диверсифікація вкладень, яка при цьомувідбуватиметься, супроводжуватиме розширення попиту й на ті інвестиції, щовідтворюються за рахунок збільшення прибутку.[106]
Таким чином,можна визначити основні шляхи стабілізації виробництва:
Ø   проведенняправильної макроекономічної політики, включаючи фінансово-кредитну ібюджетно-податкову політику;
Ø   використаннямікроекономічних чинників підтримки макроекономічної стабільності, серед якихосновними є: удосконалення механізмів регулювання на фінансових ринках,страхування депозитів, стимулювання фінансових інститутів;
Ø   подоланнякризи неплатежів шляхом зменшення розміру пені, що начисляється в періодвисокої інфляції.
Підвищеннянадійності фінансової системи грає важливу роль в акумулюванні вільнихзаощаджень суб'єктів господарювання. В Україні не створений ефективний механізмакумулювання коштів. І навіть таке позитивне рішення Кабінету Міністрів, яквипуск державних облігацій для продажу фізичним особам, може не дати бажанихрезультатів, поки не буде забезпечена їх висока прибутковість і надійність.
Підвищення надійності фінансової системи у свою чергу створюється зарахунок підвищення якості інформації; створення механізмів регулювання, щозабезпечують правову поведінку суб'єктів господарювання; захист споживачівфінансових послуг і стимулювання конкуренції на фінансових ринках.
Не викликає сумнівів те, що в активізації інвестиційного процесу головнуроль повинні грати банки й інші фінансово-кредитні утворення. Можна виділититакі головні напрямки участі банків в інвестиційному процесі:
v  проведенняоперацій, пов'язаних із державними інвестиційними ресурсами;
v  здійсненняінвестицій за рахунок власних коштів;
v  інвестиціяху складі промислово-фінансових груп;
v  трастовеправління ресурсами;
v  притягненняіноземних інвестиційних ресурсів.
Але українська законодавча база сьогодні не має чітких визначених дій,спрямованих на удосконалення кредитних відносин між фінансово-кредитнимиутвореннями і підприємствами.
Тому, чинне законодавство України необхідно удосконалити за наступниминапрямками:
1) розробити пакет нових законів, що регламентують діяльність банківськихутворень, з урахуванням міжнародних норм і звичаїв у банківській практиці;
2) обмежити втручання держави в сферу приватних інтересів комерційнихбанків рамками, установленими законодавством;
3) узгодити норми спеціального банківського законодавства з нормами іншихгалузей українського законодавства;
4) дати чітку правову фіксацію структури і функцій фінансово-кредитноїсистеми, її рівнів, елементів, визначити основні поняття.
Потрібно розробити і прийняти ряд необхідних законодавчих актів прямоїдії, як-от закони України “Про безготівкові розрахунки”, “Про банківську іфінансову таємницю”, “Про грошово-кредитну політику в Україні”.
Вумовах обмеженого обсягу фінансових ресурсів варто звернути увагу на основніпринципи, що стосуються інвестування. Досвід країн Латинської Америки іПівнічної Кореї довів, що в умовах, де існує інфляція, існує можливістьстимулювання виробничої діяльності на інноваційних принципах. У зв'язку з цимособливе значення має застосування нетрадиційних методів інвестування, до якихналежить фінансовий лізинг. По своїм цілям і завданнями фінансовий лізингсхожий на звичайний банківський кредит, із тієї тільки різницею, що в кінцевомувиді він здійснює в натурально-речовій формі. Феномен лізингових операцій, щоспостерігався на поч. 80-х у більшості розвинутих країнах і країнах, щорозвиваються, визначалася як нова, специфічна, додаткова система перспективногофінансування, в якій задіяні орендні відносини, елементи кредитногофінансування під забезпечення й інші фінансові механізми. Фінансовий лізингдозволяє зберігати реальну вартість активів банку незалежно від темпівінфляції, забезпечити цільове використання кредитів.
Активність банків у сфері лізингу відображає не тільки об'єктивнийпроцес, спрямований на універсалізацію їхньої діяльності, але і потребу вбагатосторонніх зв'язках із галузями економіки. Саме фінансовий лізинг допомігу повоєнні роки країнам Європи (Італії), а пізніше Японії вирішити проблемузалучення капіталу. Підприємства, що відчували потребу працювати з новоютехнікою, одержували її завдяки нестандартному рішенню банків, що змоглиперемістити операції по лізингу з кредитної зони в інвестиційну.
 Крім розвитку лізингового бізнесу в Україні, варто звернути увагу нанеобхідність розширення іпотечного кредитування. Воно може забезпечити базу длястимулювання житлового будівництва і для самофінансування діяльностіпідприємств.[107]
Світова практика показує, що розгорнута система іпотечного кредитування,що підтримується державою, може достатньо ефективно впливати на активізаціюпромислового, сільськогосподарського і житлового інвестування.
При проведенні регіонального інвестиційної політики необхідно докорінно змінитироль місцевих банків у фінансуванні інвестиційних проектів, тобто варто надатиїм можливість самостійно досліджувати інвестиційну ситуацію в регіоні і самимже стати ініціаторами інвестицій. До того ж, як правило, інвестиційні проекти,подані місцевими бізнесменами, — недорогі і високоефективні. Тому у виграшібули б всі: і комерційні банки, і малий та середній бізнес, і місцева влада.
Важливе значення має розвиток довірчих (трастових) операцій. Ці операціїв Україні можуть здійснюватися по ліцензії НБУ комерційними й інвестиційнимибанками, інвестиційними компаніями й іншими фінансовими посередниками (вУкраїні тільки юридичними особами).
У країнах із розвинутими ринковими відносинами дуже велика кількістьдовірчих операцій, що здійснюють фінансові посередники.
По-перше, фінансовим посередникам необхідно згідно з чиннимзаконодавством обумовити взаємовідносини між власником майна, грошей і іншихактивів, що бажають одержати від цього капіталу прибуток, і суб'єктомгосподарювання, що буде використовувати цей капітал із метою його збільшення.Фінансовий посередник виконує визначені процедури, що призначені закріпити йоговідповідальність перед довірителем капіталу в управлінні. Головною умовою євідкриття траст рахунку у фінпосередника і гарантія його використання. Ця умовадає можливість використання довірителем більшої кількості послуг, що надаєфінансовий посередник.
Світова практика пропонує дуже широкий спектр послуг, але в сучаснихумовах більшість цих операцій і послуг комерційними банками України непроводяться через відсутність спеціалістів із необхідними знаннями і досвідомроботи в цій сфері, через нерозвиненість українського фондового ринку іпозабіржової фондової торгової системи.
Одночасно сьогодні багато написано про механізм реорганізації довірчихтовариств у інституції загального інвестування, трансформацію інституціональнихучасників українського фондового ринку в такі структури, як страхові компанії,інвестиційні банки. І це дійсно об'єктивний і необхідний процес. Але тут зновутаки необхідна наявність відповідної законодавчої бази.
Такий досить ефективний спосіб активізації інвестиційної діяльності якінвестиційний податковий кредит (податкові канікули на час фінансуванняінвестиційних проектів) у сучасних умовах не може бути впроваджений через йоговисоку вартість, а також через труднощі формування доходної частини бюджету.
У умовахсучасної економіки необхідним є розвиток конкуренції. Основними методами стимулюванняконкуренції є:
-          проведення політики обмеження створення монополій;
-          створення рівних стартових умов для суб'єктів господарювання;
-          підтримка вільної торгівлі;
-          ліквідація обмежень розвитку підприємницької діяльності;
-          спрощення процедур відкриття підприємств;
-          спрощення системи оподатковування.
Економічнірезультати діяльності країни в значній мірі залежать від економічної політика іякості інституціонально-правової системи. Недостатня інституціонально-правовасистема сприяє посиленню зловживань державних організацій і чиновників.Потрібно підвищувати ефективність системи за рахунок правил і нормативів, які бстимулювали чиновників діяти в інтересах суспільства й обмежували корупцію. Щостосується загальних правових рамок, ситуація характеризується непевністю ісуперечливим законодавством, що часто змінюється, а іноді навіть зі зворотноюдією.
Сучаснамакроекономічна теорія підтверджує, що вихід економіки з кризової ситуаціїможливий тільки за умови зростання виробництва, тобто пропозиції. А для цьогонеобхідно активізувати попит. Але щоб, з одного боку, збільшилася пропозиція, аз іншого боку — попит додатково стимулював виробництво, необхідно знизитиподатковий тиск на виробника. У свою чергу, розвиток виробництва неможливо безросту інвестиційної активності, збільшення загального обсягу інвестицій в усіхсекторах економіки. Проте, домогтися цього в наш час, в умовах вкрай низькогорівня заощаджень населення, досить важко. Заощадження населення впливають натемпи економічного росту в країні, якщо вони сягають не менше 12-14% валовоговнутрішнього продукту .
ДослідженняСвітового банку свідчать, що одна третина громадян України залишилась за межеюбідності, причому загальний рівень їх споживання приблизно на 10% нижче межіфізичного виживання. В той же час особливістю економіки є і те, що прирістзаощаджень населення в усіх формах залишається високим при відносно низькихофіційних прибутках. Причина цього в значному тіньовому секторі в країні, що,по визначеннях деяких дослідників, охоплює 60% економіки. Біля 40% населенняодержують офіційно незареєстрованні прибутки. Залучення цих засобів, хоча бчастково, дуже важливо, тому що, по різних розрахунках, вони складають доситьвелику суму — 10-15 млрд. дол .
Це доситьскладне питання, тому що велика частина інвестиційного потенціалу націлена навкладення в житло (через валютні заощадження). Крім того, значна частиназаощаджень вкладається в короткострокові активи, що забезпечують високуприбутковість, або вивозяться за кордон. Крім привабливості для населення тогоабо іншого фінансового інструменту вкладення засобів, велику роль граютьпсихологічні чинники, насамперед ступінь довіри населення тим структурам, щомобілізують заощадження.
Коштинаселення — не повною мірою реалізоване в Україні джерело інвестиційнихресурсів. За прогнозом, зробленим Німецькою консультативною групою приМіністерстві економіки України і Міжнародним Валютним Фондом, заощадженнянаселення України в найближчі 4 — 5 років підвищаться в середньому до 20,5% уВВП, тому зможуть реально впливати на темпи економічного росту. У зв'язку з цимнеобхідно вже зараз вирішувати питання створення економічного механізмувисокопродуктивного функціонування інститутів інвестиційної інфраструктури(інвестиційних банків, страхових компаній, інвестиційних фондів).
Значнимпотенційним джерелом реального інвестування є кошти, що вивозяться за межікраїни. Безумовно, навіть при сприятливому інвестиційному кліматі в державідалеко не всі кошти були б використані на інвестування всередині країни.Потенційні можливості цього джерела дуже великі, з огляду на те, що, по оцінкахспеціалістів, оборот капіталу, вивезеного за межі України за останні два роки,складає близько 5 млрд. дол., а загальна його сума за роки реформ досягла. [94,21]
Застосувавши світову практику спеціального регулювання грошових потоків вУкраїні необхідно відпрацювати регулятори, які роблять невигідним відтягненнякоштів з їх основної сфери до спекулятивної. Вигідним має стати капітал, щофінансує довгострокові реальні проекти. Належна мотивація, використаннямеханізмів переливу коштів у реальний сектор економіки і стимулів заміщення“коротких” грошей “довгими” — передумови вкрай необхідні, але за браком вільнихкоштів — недостатні. Справа навіть не в діях українського Уряду, “стратегічнаволя” якого паралізована дуже важливою, але в кінцевому підсумку тактичноюпроблемою — будь-якими заходами зберегти атрибути “макроекономічноїстабілізації”. Справа в тому, що реанімування й пожвавлення економіки дійсно неможливі без наповнення сфери виробництва реальним капіталом.
Існує багато способів вирішення цієї проблеми: послаблення податковоготягаря з розширенням податкової бази і легалізацією “тіньовою" економіки,пошук шляхів залучення заощаджень населення, мобілізація коштів через цінніпапери, селективне стимулювання великих прямих іноземних інвестицій,використання іноземних кредитів тощо. Важливо усвідомлювати, що масштабність,швидкість та ефективність використання цих способів можуть суттєво різнитися,що залежить не тільки від їх значних природних відмінностей, а й від того,наскільки аналогічні способи були успішними чи неуспішними у поточній практиціреформування І наскільки вони адекватні сучасній фінансово-економічнійситуації. Так, зміщення податкового механізму в бік стимулювання виробника і,відповідно, послаблення фіскальної та перерозподільної функцій податківзагальну ситуацію одразу не поліпшить. Послаблення фіскального начала може несупроводжуватися легальним нагромадженням капіталу в ринковому секторі.Внаслідок цього держава не зможе компенсувати втрати від зниження рівняоподаткування збільшенням загальної суми надходжень від податків. Можеутворитися вакуум внаслідок інерції практики ухилення від податків черезприховування прибутку. Самі собою кошти не «випливуть” з схованок. Тутпотрібні зміни у законодавстві, які б посилювали довіру й надавали відчуттянадійності й безпеки легальній підприємницькій діяльності.[91,45]
У цьому зв'язку необхідно ввести практику експертизи — і щодо ймовірнихнегативних наслідків, і щодо засобів подолання перешкод на шляху кожногозаходу, пов'язаного з мобілізацією й переливом фінансів, насамперед, у виглядізаощаджень. Одночасно важливо долати недовіру населення до ринкових інститутівспільного інвестування, які були дискредитовані внаслідок державногодерегулювання при їх створенні та функціонуванні.
Використання державних цінних паперів як методу швидкого отримання коштівпотребує детального планування фінансування відповідних проектів. Наповненняреального сектора грошима, одержаними від реалізації державних цінних паперів,стає і реальним, і дійовим заходом лише за умови, що ці кошти будуть направленіна фінансування інвестиційних проектів з високою і швидкою віддачею. Мається наувазі, що держава, фінансуючи високоліквідний проект, залучає до нього іпідприємницькі структури, але утримує контрольний пакет акцій. Повертаючи грошіз прибутком, вона має можливість розширювати таку практику. Принцип спільноїучасті у високоприбуткових проектах держави і підприємницьких кіл може набути значногопоширення й реалізовуватись у різноманітних формах. Адже саме такий симбіоз,заснований на взаємодії керма (держава) і мотора (підприємництво), не развикликав до життя ефект економічного дива” (класичний приклад — ПівденнаКорея). Практично невикористаним залишається потенціал залучення внутрішніх таіноземних інвестицій через муніципальні та, особливо, корпоративні цінніпапери.
Селективне стимулювання великих проектів залишається практично єдинимспособом залучення прямих іноземних інвестицій до української економіки,оскільки формування загального сприятливого інвестиційного клімату — процесдосить тривалий.
Перерахованівище чинники і проблеми інвестиційного клімату повинні відповідати концепціїсоціально-орієнтованої ринкової економіки. Їхнє виконання і підтримка з бокудержави дозволить Україні стати демократичною країною з розвинутою економікою,промисловістю, сільським господарством і науково-технічним комплексом.
Для Україниіснують три основні напрямки подальшого економічного розвитку:[36,21]
1)        Традиційний, що передбачає модернізацію суспільства,здійснюється «поверх». Умовами реалізації такого сценарію є зусилля центральноїдержавної влади, побудовані на авторитарності.
2)        Прихід до влади олігархії.
Веде дозбільшення соціальної диференціації, послабленню державної влади, ростусоціальної напруги з можливістю використання армії для досягнення миру.
3)        Демократичний шлях. Модернізація суспільства здійснюється«знизу». Прихід до влади нових людей, що опираються на підтримку малого і середньогобізнесу, вільного від корумпованої державної номенклатури. Останній напрямок єнайбільше прогресивним для України, але найменш можливий. На сьогодні найбільшереалістичним є розвиток по першому шляху. З цією умовою варто створити чинниймеханізм управління, який був би в змозі не допустити авторитарності влади.
Для реконструкції і модернізації української промисловості і розвиткувітчизняної економіки необхідні значні кошти. Обмеженість внутрішніхможливостей робить принципово важливе залучення в Україну іноземних інвестицій.За роки незалежності всі українські уряди „зазивали“ у країнуіноземних інвесторів, при цьому так і не зумівши створити прийнятні умовидіяльності інвесторів з-за кордону. Позитивні результати, що демонструєукраїнська економіка зараз, можуть залучити ряд інвесторів, однак лише надосить короткий проміжок часу.
3.3Шляхи удосконалення механізму залучення іноземних інвестиційв Україну
Україна має великий споживчий ринок. За рівнем промислового виробництваУкраїна посідає одне з провідних місць у світі, зокрема за видобутком руди івиробництвом сталі. Перспективними є чорна та кольорова металургія, якістановлять майже чверть усього промислового виробництва, машинобудування,хімічна та нафтохімічна галузі, легка промисловість.
Науково-технічний комплекс України за своїм обсягом іпотенціалом залишається одним з найбільших в Європі і другим після Росії середкраїн СНД. Країна має статус атомної і космічної держави (має власнеНаціональне космічне на внутрішній і зовнішній ринки.
Тому для перетворення зазначених сприятливих факторіву переваги України в справі створення її високої інвестиційної привабливості збоку держави, насамперед, необхідно здійснення відповідних заходів.
З цієї метою в Україні розроблена програма розвиткуінвестиційної діяльності на 2002 – 2010 роки.
 Ця Програма ґрунтується на положеннях ПосланьПрезидента України до Верховної Ради України „Україна: поступ у XXIстоліття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004роки“ і „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000році“, Указів Президента України від 22 лютого 2001 р. N 108 „Прододаткові заходи щодо збільшення надходжень інвестицій в економікуУкраїни“ і від 12 липня 2001 р. N 512 „Про заходи щодо поліпшенняінвестиційного клімату в Україні“, Концепції регулювання інвестиційноїдіяльності в умовах ринкової трансформації економіки, затвердженої постановоюКабінету Міністрів України від 1 червня 1995 р.
№384.
Насамперед для активізаціїінвестиційної діяльності передбачається:
Ø   знизити рівеньдержавного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільністьвідповідного законодавства;
Ø   усунутинеоднозначність трактування нормативно-правових актів та завершити судовуреформу;
Ø   удосконалитинормативну базу з питань реалізації прав власності;
Ø   завершитиадміністративну реформу, забезпечити публічність та прозорість у прийняттірішень органами влади і в результаті подолати бюрократизм та прояви корупції;
Ø   запровадити ефективні методикорпоративного управління;
Ø   сприятирозвиненості ринків капіталу, в першу чергу банківського сектору, фондового тастрахового ринків;
Ø   знизити податковенавантаження та забезпечити стабільність політичного середовища;
Ø   активізуватидіяльність із створення позитивного іміджу держави.
Серед основних завдань,зазначених Програмою слід вказати такі, як:
ü   створенняпривабливого інвестиційного середовища для приватного непозичкового капіталу;
ü   лібералізаціяділової активності;
ü    завершенняформування стабільної нормативно-правової бази, яка б ґрунтувалася на принципахрівності всіх інвесторів;
ü    забезпеченняпрозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органамивиконавчої влади;
ü    удосконаленнямеханізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належатьдержаві, посилення захисту прав дрібних акціонерів;
ü    підвищення ефективностіпроцедур банкрутства;
ü    забезпеченняподальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниженняподаткового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедуриадміністрування податків, безумовного додержання прав платників податків;
ü    підвищення інвестиційноїпривабливості об'єктів приватизації;
ü    зміцненнябанківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу,практичне запровадження іпотечних механізмів;
ü    пожвавленняінвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах та створеннядодаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі українськоїекономіки, залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційнудіяльність.;
ü    розширення імодернізація транспортної інфраструктури, (зокрема газотранспортної системи),створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створеннянаціональної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залученняінвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, звикористанням механізмів концесії та лізингу та інші.
Слід зазначити, що реалізацію Програми розвитку інвестиційної діяльностіпередбачається здійснити на протязі 2-х етапів:
 На першому етапі (2002-2004 роки) основна увага приділятиметьсялібералізації підприємницької діяльності, створенню оптимального правовогосередовища, гармонізації національного законодавства з європейським та світовимзаконодавством, забезпеченню політичної стабільності і консолідованих дій усіхгілок влади, розширенню внутрішнього купівельно-споживчого попиту, активізаціїінвестиційно-інноваційного впливу на вітчизняне виробництво, послабленнюподаткового тиску, переорієнтації з суто фіскальних цілей на стимулюванняекономічного зростання, збільшенню припливу іноземного приватного капіталу,інформуванню ділових кіл України та іноземних держав про конкретні можливостізалучення інвестицій та найбільш привабливі можливості їх вкладення.
На другому етапі (2005-2010 роки)передбачається продовжити виконання завдань з оптимізації структури економікита промислового виробництва, ефективного використання енергетичних таматеріальних ресурсів, оздоровлення економічного середовища, розвитку експортунаукоємної, високотехнологічної, з високим ступенем переробки продукції,забезпечення зміцнення фондового ринку, розвитку інститутів спільногоінвестування, страхових, пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів,його інтегрування у міжнародні ринки капіталів, реалізації конкурентних переваггалузей національної економіки, презентації інвестиційних проектів, вітчизнянихтоварів та послуг на міжнародних виставках і ярмарках.
Виконання завдань, передбаченихПрограмою буде сприяти:
— поліпшеннюінвестиційного клімату в Україні;
-       створенню інститутів спільного інвестування;
-       формуванню прозору систему реалізації прав усіх інвесторівшляхом удосконалення системи корпоративного управління;
-       надходження прямих іноземних інвестицій за період до 2010року очікується у розмірі майже 10 млрд. доларів США;
-       реалізації механізму концесії сприятиме залученню інвесторівдо модернізації об'єктів інфраструктури, а завдяки використанню інвестицій унауково-технічній та інноваційній сферах — створенню нових робочих місць;
-       активізація інвестиційної діяльності дозволить досягти у 2005році прогнозного обсягу інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) зарахунок усіх джерел фінансування у сумі 55,8 млрд. гривень (15 відсотківвалового внутрішнього продукту) порівняно з 23,6 млрд. гривень, фактичновкладених в економіку в 2000 році (13,7 відсотка). До 2010 року обсягінвестицій зросте до 122,1 млрд. гривень (18,8 відсотка валового внутрішньогопродукту);[18,31]
-       розвитокнебанківських фінансових установ, системи страхування вкладів, запровадженнямеханізмів іпотечного кредитування спрямовано на збільшення обсягів залученнякоштів населення в інвестиції в основний капітал у 7 разів порівняно з 2001роком;
-       у реалізації стратегії довготермінового економічного розвиткудержави прогнозується збільшення видатків державного і місцевих бюджетів наінвестиції у виробничу та соціальну сферу, обсяг яких визначатиметься бюджетамивідповідного рівня.
Збільшена конкуренція серед країн, що розвиваються, і країн з перехідноюекономікою примушує уряди використовувати широкий спектр спеціальних мерівзаохочення ПІІ (податкові, митні, фінансові і інші пільги). Якщо в розвиненихкраїнах такі заходи, як правило, не потрібні, то в країнах з перехідноюекономікою і в країнах, що розвиваються, стимули виконують два ключовізавдання:
— посилення існуючих мерів стимулювання з метою залучення ефективнішихінвестицій і повнішої реалізації переваг ПІІ в умовах становлення інститутівринкового господарства;
— поліпшення з їх допомогою інвестиційного клімату.
Одним з цікавих результатів вивчення досвіду КНР, описаних Дж. Саксом євисновок про те, що політика стимулювання прямих іноземних інвестицій,переважно шляхом надання тарифних або податкових пільг в середньостроковій ідовгостроковій перспективах, не приводить до якого-небудь значущого збільшеннязарубіжних інвестицій. Така політика ефективна тільки у разі прямої конкуренціїза зарубіжні інвестиції двох регіонів, близьких по рівню інвестиційноїпривабливості, але ніяк не може бути основоположною ланкою в залученні іноземнихінвесторів.
Для ефективного залучення якісних інвестицій необхідна постійнакоординація діяльності іноземних інвесторів. Але цього недостатньо длядосягнення необхідного рівня інвестицій в економіці, для залучення стратегічноважливих інвесторів. Для цих цілей в приймаючих країнах створюються спеціальніорганізації, агентства. Їх діяльність полягає в тому, що в різних країнах, якімають стратегічне значення для приймаючої країни, розміщуються спеціальніоргани (агентства, бюро). Загальний напрям діяльності задається головниморганом, що знаходиться в приймаючій країні. Таким чином, створюється мережаспеціалізованих установ, основне завдання яких — пошук і залучення стратегічноважливих інвесторів.
Основною гідністю такого методу активної стратегії залучення ПІІ єбезпосередній контакт з можливим інвестором. Існує ряд досліджень проефективність такої діяльності.
В даний час в Україні немає єдиного органу, регулюючого діяльністьіноземних інвесторів і однією з головних пунктів котрого буде приваблення іноземнихінвесторів та збільшення рівнів прямих іноземних інвестицій.
На думку ряду фахівців для подальшого поліпшення державного регулюванняПІІ важливе значення мають наступні заходи:
Перш за все, необхідно укріпити правові гарантії для зовнішніх інвесторів,зокрема шляхом введення порядку розгляду інвестиційних суперечок з їх участю вміжнародному арбітражі. Така норма передбачена в двосторонніх договорах Україниз багатьма державами, але відсутній в її внутрішньому законодавстві. Без цього Україніважко конкуруватиме за залучення іноземних вкладень навіть зі своїминайближчими сусідами по пострадянському простору. Не можна не враховувати, щосучасний світовий ринок капіталу – це ринок інвесторів, арена гострогосуперництва країн – реципієнтів інвестицій. Для досягнення успіху необхіднозабезпечити іноземним інвесторам ліберальний, стабільний, передбачений правовийрежим, відповідний стандартам СОТ. У зв'язку з майбутнім вступом України у СОТособливої уваги вимагає лібералізація правового режиму для іноземних вкладень,що пов'язаних із зовнішньою торгівлею і безпосередньо входять в компетенціюцієї організації.
В рамках СОТ з даного питання є спеціальна угода про ТРІМС (Trade RelatedInvestment Measures), де мова йде про вимоги до розміру національної складовоїпри виробництві продукції підприємствами з іноземними інвестиціями, прообмеження на використання в розрахунках іноземної валюти, про особливі вимогидо частки експорту в продукції цих підприємств. У українському законодавстві,принаймні, на федеральному рівні, такі вимоги не міститься. Проте держави зфедеральним устроєм, вступаючи до СОТ, повинні в обов'язковому порядку привестиу відповідність з її стандартами і своє регіональне законодавство.
Для залучення масштабних іноземних інвестицій в українськуекономіку у формі підприємницького капіталу потрібно ще багато що зробити. Мовайде, перш за все, про дебюрократизації адміністративних дозвільних іпогоджувальних процедур, зведенні їх до необхідного мінімуму. Зокрема, назрілоскорочення сфери ліцензування інвестиційної діяльності і спрощення йогопроцедур, а також реєстрації підприємств з іноземними інвестиціями.[30,31]
Позитивну роль могло б зіграти введення в роботі з іноземнимиінвесторами принципу “єдиного вікна”, що дозволяє їм мати справу з однимуповноваженим органом або навіть його представником, що бере на себе супровідпроекту з їх участю (включаючи забезпечення контролю за проходженням вкомпетентних інстанціях необхідних погоджувальних і дозвільних процедур,отриманням потрібних резолюцій). Роль такого “вікна” могло б узяти на себеАгентство по іноземних інвестиціях, створення якого при Міністерстві економікиУкраїни пропонує автор, а також його відділення на місцях.
Та все ж головним, на наш погляд, є послідовне і неухильненаближення перехідної української системи управління підприємствами іінвестиціями з властивими нею вадами до нормальної моделі змішаної економіки,що успішно функціонує в найбільш розвинених країнах. Для досягнення цьогонеобхідні, зокрема введення ефективної процедури банкрутства, забезпеченняфінансової прозорості звітності на всіх рівнях управління, надійний захистінтересів і прав міноритарних акціонерів, а також рішуча боротьба з економічноюі кримінальною злочинністю, корупцією, відмиванням брудних грошей і нелегальнимвивозом їх за рубіж.
Початковою точкою державного регулювання іноземних інвестиційє визначення цілей регулювання. Загальними цілями державного регулюваннязалучення іноземних інвестицій є:
— здійснення мерів по формуванню сприятливого інвестиційногоклімату;
— активізація притоки іноземних інвестицій;
— дія на вибір бажаних для держави напрямів залученняіноземних інвестицій.
В даний час в основному створена система нормативно-правових актів,регулюючих інвестиційну сферу в умовах переходу на ринкові механізмигосподарювання.
Надання іноземним вкладникам капіталу національного режиму, тобто рівнихправ з вітчизняними інвесторами, тоді як в багатьох зарубіжних державах вонимають право вибору між національним режимом і режимом найбільшого сприяння, тобторівних прав з інвесторами з будь-якої третьої країни. Очевидно, що право виборурежиму вигідне іноземному інвесторові і він, швидше за все, вкладе капіталтуди, де таке право йому надане.
Міжнародним стандартом в області правового регулювання іноземнихінвестицій країнами-реципієнтами виступає наявність в їх законодавствістабілізаційної обмовки (Gross Father Clause). Вона припускає збереження дляіноземного інвестора на термін окупності його капіталовкладень або інший періодтих умов господарської діяльності (включаючи ставки податків і інших платежів),які існували на момент початку інвестування.
Особливістю угод про захист іноземних інвестицій є те, що вонизабезпечують регулювання не тільки відносин між державами учасниками угоди, алетак само і відносин з іноземним приватним інвестором однієї з держав — сторонив угоді в рамках національної системи має рацію. Наявність такого неоднорідногосуб'єктного складу може послужити підставою для того, щоб при вирішеннісуперечки між державою і приватним інвестором застосовувалися загальні принципиі норми міжнародного права.
Таким чином, можна вважати, що останнім часом виконана значна робота порозвитку нормативно-правової бази регулювання інвестиційної сфери, як на загальнодержавному,так і регіональному рівні, що сприяло поліпшенню інвестиційного клімату українськоїекономіки.
Необхідно прийняти, на нашу думку, нову програму по залученню іноземнихінвестицій, в якій визначити подальші кроки по розвитку законодавства,регулюючого інвестиційну діяльність.
Слід також здійснити інвентаризацію вилучень, щомістяться в нормативно-правових актах, регулюючих інвестиційну діяльність, якічасто знижують їх позитивний зміст. [20,39]
Практика застосування інвестиційного законодавствапоказала, що в нім існують недоліки, що вимагають усунення. У зв'язку зрозвитком ринкових відносин і законодавства про інвестиційну діяльність деякіпоняття застаріли, інші вимагають уточнення з урахуванням правових норм і норммови.
Підхід до стимулювання іноземних інвестицій повинен бутидиференційованим. В першу чергу повинні стимулюватися інвестиційні проекти вгалузях з низькою швидкістю обороту капіталу, які носять стратегічний характер,але є менш привабливими для іноземного, а також для національного капіталу.Враховуючи важливість цих галузей для української економіки, їх стимулюваннюповинна приділятися першорядна увага.
Однією з найбільш вагомих причин, які перешкоджають активномувнутрішньому та зовнішньому інвестуванню в місто Харків і регіон, є фактичнавідсутність контакту влади та бізнесу в інвестиційній сфері, брак активних діймісцевої влади із формування інвестиційної привабливості Харкова, йогоінвестиційного іміджу. Адже саме це — первинні економічні завдання органівсамоврядування. Інвестиції, як відомо, вимагають сприятливого клімату. Вкладатигроші в країну або регіон має бути вигідно, а інвестори повинні це не простознати, але й бути в цьому впевненими. Орган самоврядування виступає, по суті,гарантом інвестицій. Така допомога влади бізнесу створює ефект синергії, збільшуючикількість інвестицій і забезпечуючи якість їхнього використання. Самостійнобізнес не зміг би досягнути такого результату.
Всіперераховані вище умови поліпшення інвестиційного клімату в Українівідповідають концепції соціально-орієнтованої ринкової економіки. Виконання іпідтримка цих умов із боку держави дозволить Україні стати демократичноюкраїною з розвинутою економікою, промисловістю, сільським господарством інауково-технічним комплексом. Забезпечить стійкий розвиток економіки і підвищенняжиттєвого рівня населення: удосконалення системи охорони здоров'я й утворення,охорони природних ресурсів і навколишнього середовища, рівні можливостівикористання суспільних благ для всіх груп населення і створити, таким чином,сприятливий інвестиційний клімат в Україні.
У регіонахможна впливати на інвестиційний клімат у рамках повноважень місцевих органіввлади. З одного боку, варто формувати більш сприятливі умови для інвестиційноїдіяльності, додатково заохочувати іноземний бізнес, максимально використовуватимісцеві переваги. З іншого боку — варто забезпечувати узгодження економічнихінтересів потенційних інвесторів і інтересів регіону.
ВИСНОВКИ
Тема даної дипломної роботи, яка присвячена дослідженню інвестиційногоклімату України є надзвичайно актуальною.
В ході проведених досліджень ми прийшли до висновків:
1.  Підінвестиційним кліматом розуміємо стан правового, фінансового,соціально-економічного та суспільно-політичного середовища в межах держави, якезумовлює ту чи іншу ступінь привабливості для інвестицій.
2.  В наш часпереважають негативні оцінки сучасного інвестиційного клімату Українифахівцями, науковцями, працівниками управління різних ієрархічних рівнів. Цевимагає глибокого наукового дослідження інвестиційного клімату, розробки тареалізації низки заходів з метою його поліпшення.
3.  Інвестиційнийклімат в сучасній Україні є все ще незадовільний, а тому управлінняінвестиційними процесами в країні є надзвичайно складним, бо інвестиційнадіяльність в умовах кризи є слабкою; інвестиційна політика — нестабільною, щопов'язане з законодавчою базою, податковою політикою тощо; інвестиційнаспівпраця — назріваючою, а інвестиційний менеджмент — інерційним.
4.  Протіканняінвестиційних процесів, їх характер, інтенсивність та результативність, а такожуправління ними залежить від інвестиційного клімату, що сформувався в державі,тобто від стану правового, фінансового, соціально-економічного та суспільно-політичногосередовища в її межах, яке зумовлює ту чи іншу ступінь привабливості дляінвестицій.
 Доки Україна не створить сприятливого інвестиційного клімату, тобтоумов, за яких українські – й іноземні також – підприємці зможуть процвітати,Україна обділятиме саму себе, втрачаючи економічний ріст, робочі місця і доходиз податків, які можна було б збирати з таких підприємств. Український бізнеспродовжуватиме діяти в тіні, з усіма викривленнями і втратами, що несе тіньоваекономіка для української господарської та фіскальної політики. А іноземнийбізнес просто сторонитиметься України.
5.        Іноземніінвестиції — це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єктиінвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отриманняприбутку або досягнення соціального ефекту.
Підприємство з іноземними інвестиціями — це підприємство (організація)будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавстваУкраїни, іноземна інвестиція в статутному фонді якого (за його наявності)становить не менше 10%.
Іноземні інвестиції здійснюються у формі прямих та портфельних інвестицій.Основними формами прямих іноземних інвестицій є заснування підприємства чи йогоструктурного підрозділу; придбання акцій підприємства; реінвестування прибуткупідприємства з іноземними інвестиціями у країні-одержувачі; міжкорпораційнепереведення капіталу.
6.        Основумотивації іноземного інвестора на розміщення капіталу за кордоном складають:порівняно нижчі витрати (вартість робочої сили, особливості податкової системи,субсидування, якість інфраструктури, в тому числі фінансового ринку);можливості збуту продукції (характеристики місцевого ринку, зокрема потенціалйого зростання, міжнародна відкритість країни); особливості культури, мови,політичного ризику у країні.
Наслідки іноземного інвестування в країні необхідно розглядати з точкизору позитивного та негативного впливу. Засобами мінімізації негативного впливуіноземного інвестування є економічні регулятори національної політики.
У 2006 р. в Україну іноземними інвесторами вкладено 4580,5млн. дол. СШАпрямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД – 201,8 млн. дол. (4,4% до загальногообсягу), з інших країн світу – 4378,7 млн. дол. (95,6%). У той же часнерезидентами вилучено капіталу на 552,6млн. Дол.
7.неравномерно по регіонам распред
8.про харьков
З ціллю підвищення інвестиційного клімату можна рекомендувати наступне:
— направити зусилля держави зі створення режиму сприяння іноземнимінвестиціям мають бути постійними, розрахованими на довгострокову стратегіюрозвитку та враховувати зростання конкуренції при залученні іноземногокапіталу. Зважаючи на можливість не лише позитивного, а й негативного впливуіноземного інвестування на національну економіку в умовах глобальноїзалежності, важливо розвивати пропорції внутрішнього і зовнішньогоінвестування.
Стратегічні напрямки подальшої активізації інвестиційної діяльності вУкраїні повинні забезпечити створення привабливого інвестиційного клімату ірозвиток інфраструктури, необхідної для забезпечення стійкого економічногоросту і підвищення життєвого рівня населення. Одними з таких важливих напрямківможна вважати дерегулювання підприємницької діяльності, лібералізацію діловоїактивності і створення конкурентного середовища;
— вважати стратегічним напрямкомінвестиційної діяльності варто вважати реформування податкової системи — длятого, щоб вона забезпечувала достатній обсяг надходжень у бюджети всіх рівнів.Реформа цієї системи повинна бути спрямована на зниження податковогонавантаження за рахунок скорочення переліку податків і зборів; розширення базиоподатковування шляхом скасування пільг, що безпосередньо не зв'язані зінноваційною й інвестиційною діяльністю; упровадження механізму декларуванняподаткових пільг суб'єктом-податкоплатником; введення оподатковуваннянерухомості. Потрібно чітко зрозуміти взаємозв'язок, що поки не буде працюватинаціональний капітал, у першу чергу приватний, ніколи в необхідних обсягах вУкраїну не прийде іноземний [4]. У числі основних стратегічних напрямків вартоназвати поліпшення інвестиційного клімату в процесі приватизації. Державнаполітика в цій сфері повинна бути спрямована на заміну фіскальної моделіприватизації інвестиційну й інноваційної; приватизацію великих підприємств іпідприємств-монополістів по окремих планах шляхом продажу контрольних пакетівакцій промисловим інвесторам; технічне і технологічне відновлення підприємствза рахунок частини коштів, що надійдуть від приватизації.
— Стимулюватидовгострокове банківське кредитування як основний фактор розширення масштабівінвестиційної діяльності є стимулювання довгострокового банківськогокредитування реального сектора економіки і залучення коштів населення. Рішенняцієї задачі вимагає впровадження механізму ефективного захисту прав кредиторіві прозорого порядку реалізації заставного майна, підвищення рівня концентраціїбанківського капіталу, стимулювання залучення грошових внесків населення,уведення механізму іпотечного кредитування, стимулювання надходження іноземногокапіталу в банківську сферу.
— Важливим стратегічним напрямкомінвестиційної діяльності можна вважати також розвиток фондового ринку. У силуцього необхідно створити умови для підвищення рівня його капіталізації іліквідності, розширити співробітництво з ОЕСР, Міжнародною організацією комісійз цінних паперів і інших міжнародних організацій з питань уведення міжнароднихстандартів розкриття інформації, спростити процедуру проведення розрахунків поугодах з цінними паперами за участю нерезидентів, удосконалити систему обліку,розрахунків і звітності учасників фондового ринку, забезпечити»прозорість" діяльності інститутів спільного інвестування, розробитимеханізм страхування учасників цінних паперів. Таким чином, одними зпріоритетних напрямків поліпшення інвестиційного клімату можна назвати розвитокринку капіталу, і в першу чергу банківського сектора, а також фондового істрахового ринків. Одним із визначальних чинників створення сприятливогоінвестиційного клімату, забезпечення надійної стабілізації економіки тавиведення її на траєкторію сталого зростання є комплексне вирішення проблемринкових реформ. Йдеться про утвердження достатньої критичної маси перетворень,яка має гарантувати у перспективі економічний розвиток на самодостатнійринковій основі. Для цього необхідно: По-перше. Виправити наявні деформації увідносинах власності, забезпечити на ділі політичну підтримку та надійнийдержавний захист прав приватної власності, інтересів ділових партнерів,інвесторів та кредиторів, підвищення частки приватного та корпоративногосекторів у структурі ВВП як мінімум до 75-80%. Особливе значення має Цивільнийкодекс, закон «Про реєстрацію прав на нерухоме майно», а такожудосконалення законодавства про господарські товариства. Треба довести дологічного завершення земельну реформу, утвердити сучасні механізмиземельно-орендних та іпотечних відносин в аграрному секторі, а такожповноцінного земельного ринку в населених пунктах України. Дуже важливостворити ефективну систему захисту інтелектуальної власності. Доки такоїсистеми не існуватиме, в Україну не надійдуть високі технології, триватимевідтік наукових кадрів, людей інтелектуальної праці. Необхідно здійснитидодаткові заходи, спрямовані на стимулювання приватної ініціативи та малогопідприємництва, сприяння входженню на ринки нових економічних суб'єктів.Йдеться про: забезпечення надійної правової захищеності підприємницькоїдіяльності, малого та середнього бізнесу; запровадження ефективних інструментівстрахування підприємницької діяльності; створення законодавчого поля дляіпотечного кредитування, венчурного фінансування та лізингу, а також заснуванняза участю держави кредитно-гарантійної установи стимулювання малогопідприємництва; спрощення системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктівпідприємництва; державний захист підприємств та торговців від кримінальногорекету і бюрократичного тиску; реалізацію національно-освітньої програми з питаньпідприємництва
— Уряд має забезпечити ефективне використання державного майна,земельних, лісових та водних ресурсів, надр, повітряного простору, нерухомостіта пакетів акцій, що залишаються у державній власності. Всі ці багатстваповинні працювати на економіку, давати прибуток державі. Необхідно посилитиконтроль над обліком та збереженням державного майна. Слід забезпечитистворення на базі державних підприємств, які не підлягають приватизації (крімказенних), державних господарських товариств, передбачивши при цьому можливістьзалучення ними недержавних інвестицій та менеджменту. Має бути запровадженовиключно конкурсний порядок призначення уповноважених осіб з управліннядержавними корпоративними правами.
-НБУ та Уряду необхідно реалізувати комплексну програму оздоровлення тазміцнення банківської системи, посилення її надійності, підвищення рівнякапіталізації банків, всебічний розвиток спеціалізованих банківських, в т. ч.іпотечних установ, фінансово-інвестиційних інституцій. Особливої уваги потребуєзабезпечення сталої роботи великих (системних) банків, їх реформування,удосконалення системи нагляду за банківською діяльністю, механізмів залученнякоштів іноземних інвесторів у банківську систему країни.
— Політика держави має бути сконцентрована на формуванні в економіціефективного конкурентного середовища, забезпеченні глибокої лібералізаціїринків енергоносіїв та сільгоспсировини, транспортних та комунальних послуг,інших сфер економічної діяльності, виправленні диспропорцій у механізмах ціноутворення,удосконаленні механізмів банкрутства. Особливо важливим є створення рівних умовдіяльності для підприємств і організацій незалежно від їх форми власності тапоходження капіталу. Держава як власник майна повинна бути рівною у правах зприватним власником. Вимагають скасування і невиправдані пільги підприємствам зіноземними інвестиціями, наявність яких обмежує конкурентне середовище. Одниміз визначальних чинників створення сприятливого інвестиційного клімату,забезпечення надійної стабілізації економіки та виведення її на траєкторіюсталого зростання є комплексне вирішення проблем ринкових реформ. Йдеться проутвердження достатньої критичної маси перетворень, яка має гарантувати уперспективі економічний розвиток на самодостатній ринковій основі.
— Особливої уваги потребує проблема кадрового забезпечення ринковихперетворень. Її вирішення має набути більш цілеспрямованого характеру,поставлено в ранг офіційної державної політики. Завдання полягає в тому, щобпротягом короткого часу забезпечити перепідготовку великої кількості фахівців,які отримали у попередні роки вищу та середню спеціальну освіту, з метою кращоїїх адаптації до процесів, що набувають розвитку в Україні. Першочерговезначення у цьому має відповідна перепідготовка фахівців з економічнихспеціальностей, фінансів, менеджменту та бухгалтерського обліку.
Чинне законодавство України необхідно удосконалити в наступних напрямках:
1) розробити пакет нових законів, що регламентують діяльність банківськихутворень, з урахуванням міжнародних норм і звичаїв у банківській практиці;
2) обмежити втручання держави в сферу приватних інтересів комерційнихбанків рамками, установленими законодавство;
3) узгодити норми спеціального банківського законодавства з нормами іншихгалузей українського законодавства;
4) дати чітку правову фіксацію структури і функцій фінансово-кредитноїсистеми, її рівнів, елементів, визначити основні поняття.
Отже застосування запропонованих всіх комплексів покращать стан інвестуваннята підвищать світовий рейтинг України

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.  Бирюкова А.И.Оценка инвестиционной привлекательности промышленного сектора региона.Автореферат дисс. канд. экон. наук, [Текст] / А.И. Бирюкова. Иркутск. 2004. 18с.
2.  БорщевськийВ., І.Гурняк, М. Дацишин, О. Мегеда, О. Мостіпан, Р. Нижник, В. ТкаченкоЗовнішні інвестиції як ресурс для місцевого розвитку: Посібник //. — К.:Інститут Реформ, 2005. — 74 с.
3.  БорщевськийВ., М. Дацишин, Р. Нижник, В. Проскурін, В. Ткаченко Планування місцевогоекономічного розвитку: можливості та загрози: Посібник //. — К.: ІнститутРеформ, 2005. — 66 с.
4.  Борщ Л.М.Інвестиції в Україні: Стан, проблеми і перспективи. — К.: Знання, 2002. — 318с.
5.  БутузовВ.М. Правові та організаційні засади функціонування інститутів спільногоінвестування в Україні: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академіявнутрішніх справ України. — К., 2000. — 224 с.
6.   ВітортТ.В. Інвестиції та економічне зростання: взаємозв'язок у перехідній економіці —Х.: Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2002. — 163 с.
7.  ВдовичП., Григоренко Ю., Гурняк І., Проскурнін В., Ревчук К. Практичні аспектиінвестиційної політики на місцевому рівні. — К.: Інститут реформ, 2003.
8.  Гитман Л.Дж., Джопк М. Д. Основы инвестирования. Пер. с англ. М.: Дело, 1997. – 198 с.
9.  ГальчинськийА., Льовочкін С. Становлення інвестиційної моделі економічного зростанняУкраїни // Економіка України. — 2004. — №6. — С. 4–11.
10.      ГайдисН.М. Інвестування: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банкУкраїни; Львівський банківський ін-т.— Л., 2002.—271 с.
11.      ГубськийБ.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К., 2000. 116 с.
12.      ГойкоА.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їхреалізації. — К.: Віра-Р, 1999. — 320 с.
13.      Головнина Л.А. Маркетинговые решенияв деятельности совместных предприятий. — М.: МГИУ, 2001. — 120с.
14.      ГорбатюкН.М. Облік і аналіз фінансово-господарської діяльності у спільнихпідприємствах: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Харківська держ.академія технології та організації харчування. — Х., 2002. — 16 с.
15.      ГрабенкоО.В. Управління реальними інвестиціями на підприємстві // Фінанси України. –2001. — №11. – С. 105 – 109.
16.      ГуськоваО.В. Удосконалення управління діяльністю підприємств за участю іноземногокапіталу: Дис… канд. екон. наук: 08.06.01 / Східноукраїнський національнийун-т ім. Володимира Даля. — Луганськ, 2004. — 219 с.
17.      ГуторовО.І. Інвестування: Навч. посібник для студ. екон. спец. в аграрних вищих навч.закл. 2-4 рівнів акредитації / Харківський національний аграрний ун-т ім.В.В.Докучаєва. — Х., 2003. — 293 с.
18.      ДаніловО.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навч. пос. — К.: Видавничийдім “Комп’ютерпрес”, 2001. — 364 с.
19.      ДаніловО.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навч. посіб. для студ. вищ.навч. закл. / Державна податкова адміністрація України; Академія держ.податкової служби України. — К.: Вид. дім «Комп'ютерпрес», 2001. —364с.
20.      ДенисенкоН. Возможности активизации инвестирования в современных условиях // ЭкономикаУкраины. – 2003. №1. – С. 22-24.
21.      ДенисенкоМ.П. Основи інвестиційної діяльності. — К.,2003. 178 с.
22.      ДурневВ.А. Прямые иностранные инвестиции в страны СНГ: Науч.докл… — М., 2003
23.      ДацишинМ. Конкурентні переваги територій у боротьбі за інвестиції // http: // www. ir.org.ua/docs/Abetka/ Abetka_v4/Abetka_v4.pdf
24.      ЖалілоА.Я. Економічна стратегія держави. – К.: Національний інститут стратегічнихдосліджень, 2003. – С. 183
25.      ЖуковськаН.З. Стратегія розвитку спільного підприємництва в Україні: Дис. канд. екон.наук: 08.06.02 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. — Л., 2000. —196 с.
26.      ЗагороднійА.Г., Стадницький Ю.І. Менеджмент реальних інвестицій: Навч. посіб… — К.:Знання, 2000. — 210 с.
27.      ЗахарінС.В. Механізм державного регулювання іноземного інвестування / Інститутекономіки НАН України. — К., 2003. — 162с.
28.      КоваленкоМ.А., Радванська Л.М. Фінанси спільного інвестування: Навч. посібник. — Херсон:ОЛДІ-плюс, 2002. — 247с.
29.      КарпінськийБ.А. Інвестиційний клімат в Україні // Фінанси України. – 2001. — №7. – С.139 –148.
30.      КозикВ.В., Федоровський В.А. Оцінка ефективності інвестиційних проектів // ФінансиУкраїни. – 2001. — №4. – С.59 – 65.
31.       КотаюповВ.Ю. Инвестиционный потенциал хозяйственной деятельности: макроэкономический ифинансово-кредитный аспекты. Учебное пособие. — М.: МГИМО-Университет, 2004. –320 с.
32.      КредісовА.І. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид.,випр. і доп., Київ: ВІРА-Р, 2002. — 552 с.
33.       КожухарИ.О. Практикум по экономической оценки инвестиций: Учебное пособие. – 2-е изд.– М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К˚», 2006. – 148 с.
34.      КозаченкоГ.В., Антіпов О.М., Ляшенко О.М., Дібніс Г.І. Управління інвестиціями напідприємстві. — К.: Лібра, 2004. — 368 с.
35.      КоноваленкоВ. “Інвестиційний клімат”: хто платить, той і замовляє музику // Дзеркалотижня. — 2006. — №40. — с.11.
36.     КозаченкоГ.В., Антіпов О.М., Ляшенко О.М., Дібніс Г.І. Управління інвестиціями напідприємстві. — К.: Лібра, 2004. — 368 с.
37.      КрупкаІ.М. Макроекономічний аналіз інвестування у трансформаційній економіці України:Дис… канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівський національний ун-т ім. ІванаФранка. — Л., 2004. — 263 с.
38.      КрупкаЯ.Д. Облік інвестицій / Тернопільська академія народного господарства. — Т.:Економічна думка, 2001. — 302 с.
39.      ЛесечкоМ.Д., Черемис А.О., Черемис О.М. Інвестиційний клімат: теорія і практика:Моногр. / За заг. ред. А.О. Черемиса. – Л.: ЛФ НАДУ, 2001. – 160 с.
40.      ЛудченкоЯ.О. Оцінка економічної ефективності інвестицій з урахуванням ризиків: Дис…канд. екон. наук: 08.06.02 / Національний транспортний ун-т. — К., 2001. — 335с.
41.       ЛапыгинЮ.Н., А.А.Балакирев Инвестиционная политика: Учеб.пособ. / и др.; Под ред.Ю.Н.Лапыгина. –М.: КНОРУС, 2005. – 320с. 2 экз.
42.      МузиченькоА.С. Інвестиційна діяльність в Україні.-Львів,2003, 198 с.
43.      МайороваТ.В. Інвестиційна діяльність: Навч. пос. — К.: Центр навчальної літератури,2004. — 376 с.
44.       НешитойА.С. Инвестиции: Учебник. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.:Издательско-торговая корпорация «Дашков и К˚», 2006. – 376 с.
45.      ОмельченкоА.В. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні. — К., 2001. 190 с.
46.      ПересадаА.А. Інвестування: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. —К.: КНЕУ, 2004. — 252 с.
47.      “Прозахист іноземних інвестицій в Україні” Закон України // Відомості ВерховноїРади. — 1991. — №46.
48.      “Прорежим іноземного інвестування” від 19.03.96 р. Закон України // ВідомостіВерховної Ради. — 1996. — №19.
49.      “Проінститути спільного інвестування” N 3201-IV від 15.12.2005р. Закон України.
50.      “Прозатвердження програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки”Постанова Кабінету міністрів України від 28 грудня 2001 р. n 1801 {із змінами,внесеними згідно з постановою КМ n1568 (1568-2006-п ) від 08.11.2006 } )
51.      “Проутворення Українського центру сприяння іноземному інвестуванню” ПостановаКабінет Міністрів України № 666 від 02.08.2005 Із змінами і доповненнями,внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 року N 771
52.          “Про затвердження інвестиційних програм та проектів та проведення
державної експертизи інвестицій” Постанова Кабінету Міністрів України // Зібрання Постанов Уряду Україн. — 2002. — №2. с. 29.
53.      “Пропідтримку проведення круглого столу Україна — Німеччина на тему "Інвестиціїв Україну: шанси та можливості" Розпорядження Президента України ( Іззмінами, внесеними згідно з Розпорядженням Президента N 344/2003-рп ( 344/2003-рп) від 25.10.2003 )
54.     “Простимулювання розвитку регіонів”// Закон України Офіц. вісник України. – 2005. –№ 40. – С. 25 – 30.
55.      “Прозатвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015року”: Постанова КМУ // Офіц. вісник України. – 2005. – № 40. – С. 30 – 70.
56.     «Проінвестиційну діяльність ЗАКОН УКРАЇНИ» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991,N 47, ст.646 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 1561-XII ( 1561-12 ) від18.09.91, ВВР, 1991, N 47, ст.647 )
57.     “Прозовнішньоекономічну діяльність” Законі України
58.     “Прооподаткування прибутку підприємств” В Законі України
59.     «Про сприяннята взаємний захист інвестицій Міждержавні угоди “
(розпорядженняКабінету Міністрів України від 16.01.2007 № 19.
60.     «Провнесення змін до Закону України ”Про зовнішньоекономічну діяльність”.ЗаконУкраїни ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 3, ст.29 )
61.     ”Провнесення змін до Закону України ”Про банки і банківську діяльність” ЗаконУкраїни від 16.11.2006 № 358-У
62.     ”Продозвільну систему у сфері господарської діяльності” Закону України від 5 січня2006 року
63.     “Провнесення змін у план заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційноїдіяльності на 2002-2010 роки” Розпорядження Кабінету Міністрів України від01.03.2007 № 77
64.     „Прозатвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державномубюджеті з метою здешевлення кредитів на будівництво енергоблоків атомних,гідроакумулюючих та інших електростанцій, магістральних, гірських та сільськихліній електропередачі, а також на створення запасів твердого палива длятеплоелектростанцій” (від 07.03.2007 № 419)
65.     ”Прозатвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державномубюджеті на здешевлення кредитів для будівництва та технічного переоснащенняпідприємств з видобутку кам'яного вугілля, лігніту (бурого вугілля) і торфу”(від 14.02.2007 № 230)
66.      „Прозатвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державномубюджеті для підтримки підприємств суднобудівної промисловості шляхомздешевлення кредитів” (від 14.02.2007 № 221)
67.      „Прозатвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державномубюджеті для підтримки літакобудування та космічної галузі, спрямованої настворення та впровадження у виробництво сучасної техніки, шляхом здешевленнякредитів” (від 14.02.2007 № 226).
68.     „Прозатвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державномубюджеті для здешевлення кредитів на придбання пасажирських вагонів черездержавне лізингове підприємство” (від 09.02.2007 № 184).
69.     Прозатвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державномубюджеті на придбання повітряних суден на умовах кредитування” (від 31.01.2007 №134).
70.      „Прозатвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державномубюджеті для фінансової підтримки інноваційних і інвестиційних проектів” (від01.03.2007 № 329).
71.      „Прозатвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державномубюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційнихпроектів у галузях економіки” (від 14.03.2007р. № 455).
72.     ”Проакціонерні товариства”.Проект Закону України від15.02.2007 № 3177
73.     “Провнесення змін до Закону України “Про загальні засади створення і функціонуванняспеціальних (вільних) економічних зон” від 21.04.2007 № 377
74.     „Провнесення змін до Закону України ”Про концесії на будівництво та експлуатаціюавтомобільних доріг” проект Закону України, який розглянуто та прийнятоВерховною Радою України у першому читанні 03.04.2007 (реєстр. № 3258).
75.     “Продеякі питання іноземного інвестування” Указ Президента України
76.     “Провнесення змін до деяких законів України з метою стимулювання iнвестицiйноїдiяльностi”Закон України від 7.07.98 р. №748
77.     „Пропершочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності ”.Указ Президента (№300/2006)
78.      ПшикБ.І. Інвестування підприємницької діяльності. Регіональний аспект дослідження /Національний банк України; Львівський банківський ін-т. — Л.: ЛБІ НБУ, 2005. —276 с.
79.      ПересадаА.А. Управління інвестиційним процесом. — К.: Лібра, 2002. — 472 с.
80.      ПисьмакВ.П. Региональные аспекты специального режима инвестирования: теория ипрактика, проблемы и решения. — Донецк, 2000
81.      СавчукВ.П. Аналіз інвестиційних проектів. — К., 2004. 233 с.
82.      СтупницькийВ.В. Приватне інвестування в умовах ринкової трансформації економіки України(на прикладі малих підприємств): Дис. канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівськийнаціональний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2002. — 225 с.
83.      СухийО.О. Іноземне інвестування в умовах ринкової трансформації економіки України:Дис. канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівський національний ун-т ім. ІванаФранка. — Л., 2004. — 229 с.
84.      ТатаренкоН.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. посіб. / Київський національнийекономічний ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 160 с.
85.      ТирпакО.В. Інвестиціювання. — Тернопіль. Джура 2000р. 340 с.
86.      ФедоренкоВ.Г., Проценко Т.О., Солдатенко В.В., Степанов Д.В., Мосюк О.М. Економічні таорганізаційно-правові аспекти іноземних інвестицій в Україні / Державнаподаткова адміністрація України; Національна академія ДПС України / В.Г.Федоренко (ред.). — Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. — 398 с.
87.      ФедоренкоВ.Г. Іноземне інвестування економіки України: Навч. посіб. / Міжрегіональнаакадемія управління персоналом. — К.: МАУП, 2004. — 272 с.
88.     ФедоренкоВ. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. — К., 2004
89.       ЧеркасовВ.Е. Международные инвестиции: Учеб. пособ. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.:Дело, 2003. – 288с. 2 экз.
90.     ШиянД.В., Строченко Н.І. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. — К.: А.С.К., 2003. —229 с.
91.      ЯковлєвА.І. Методика визначення ефективності інвестицій, іновацій, господарськихрішень в сучасних умовах. — Х.: Бізнес Інформ, 2001. — 56с.
92.      ЯковецьЮ.К. Інноваціонне інвестування: нові підходи // Економіст. — 2002. — №1. с. 17.
93.      Статистичнийщорічник України за 2004 рік. — К.: Консультант, 2005. — 590 с.
94.      Українана роздоріжжі: Уроки з міжнародного досвіду економічних реформ / За ред.А.Зіденберга і Л. Хоффмана. — К.: Фенікс, 1998. — 477 с.
95.       Інвестиціїзовнішньоекономічної діяльності у 2004 році // Експрес-інформація. – К.:Держкомстат України, 2005. – 15 лютого. – №44. – С. 3
96.       Інвестиціїзовнішньоекономічної діяльності у 2005 році // Експрес-інформація. – К.:Держкомстат України, 2006. – 17 лютого. – №45. – С. 3
97.       Індексиекономічної свободи // www. heritage.org
98.      Иностранныеинвестиции растут в кредит//Коммерсант №86(№3662)от22.05.2007 г.