Реферат
Інвестиціїв основний капітал
Зміст
Інвестиції в основний капітал. 3
Список використаної літератури. 13
Інвестиціїв основний капітал
Інвестиційна діяльність підприємств є одним знайбільш складних і ризикових видів бізнесу. Її результати мають значний впливна ефективність підприємництва в цілому. До суттєвих чинників, що не сприяютьйого розвитку в Україні, слід віднести: недостатню економічну ефективністьінвестиційних проектів, низьку інвестиційну привабливість підприємств, слабкийдержавний захист капіталу інвесторів, відсутність ринкової інфраструктури ідієвих механізмів щодо здійснення інвестицій та повернення капіталу [10, с.84].
Інвестиції – одназ найбільш часто використовуваних в економічній системі категорій як на макро-,так і на мікрорівні. Однак, незважаючи на виключну увагу дослідників до цієїключової економічної категорії, наукова думка досі не виробила універсальноговизначення інвестицій, яке відповідало б потребам як теорії, так і практики, атакож було б адекватним з позицій конкретного суб’єкта їх здійснення – держави,підприємства, домогосподарства тощо.
Практикаекономічно розвинених країн свідчить, що стійке зростання економіки в умовахглобальної економічної конкуренції зумовлене високим рівнем впровадження увиробництво новітніх технологій та розробок. При цьому приріст виробництвазабезпечується шляхом формування сприятливого інвестиційного клімату, який даєзмогу посилити приплив зовнішніх та внутрішніх фінансових ресурсів, зокрема увисокоефективні інноваційні продукти. Фінансування інноваційних розробокрозглядається як чинник соціально-економічного зростання країни [10, с. 87].
Формуваннюпозитивного інвестиційного клімату в Україні заважають наявністьадміністративних аспектів регулювання інвестиційної діяльності, недосконалазаконодавча база, політична нестабільність у країні та низький рівеньзахищеності інвесторів. Вирішення саме цих питань сприятиме істотномуполіпшенню інвестиційного клімату в Україні та збільшенню обсягів інвестицій вїї економіку [9, с. 37].
Інноваційнадіяльність у державі є одним із головних напрямів розширення та збільшеннякапітальних інвестицій, впровадження нових технологій на підприємствах наоснові науково-технічного прогресу, що зумовлює регулювання розвитку економіки,істотне підвищення її ефективності. Сьогодні економічні умови спонукаютьвиробника докорінно переглянути технічні, технологічні, інноваційні тафінансові ресурси, систему оподаткування та процеси демонополізації [5, с. 116].Перед українськими підприємствами постають питання відтворення основних фондівта виробничих потужностей. Дані про інвестиції в основний капітал подані втаблиці 1.
Таблиця 1.
Інвестиції восновних капітал [4].Показники Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 1. Інвестиції в основний капітал у фактичних цінах 32573 37178 51011 75714 93096 125254 188486 2. Зростання інвестицій до попереднього року, млн. грн. 8944 4605 13833 27703 13382 32158 63232 3. Зростання інвестицій до попереднього року, - 137,8 114,1 137,2 148,4 122,9 134,5 150,5
Дані таблиці 1свідчать про те, що інвестиції в основний капітал щорічно зростали. Якщо в 2009році вони дорівнювали 188486 млн. грн., то 2003 року становили 32573 млн. грн.,тобто зросли на 155913 млн. грн., або у 5,8 рази. Індекси інвестицій в основнийкапітал до попереднього року підтверджують вищезазначені висновки. Останнімироками спостерігалися вагомі вкладення інвестицій в економіку України, так, 2009року порівняно з 2008 роком інвестиції збільшилися на 63232 млн. грн., або на50,5 -, 2006 року порівняно з 2005 роком – на 32158 млн. грн., або на 34,5.Інвестиції в основний капітал за видами економічної діяльності наведено втаблиці 2.
Таблиця 2
Інвестиції восновний капітал за видами економічної діяльності у фактичних цінах, млн. грн. [4].Показники Роки 2009 р. до 2003 р. 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 млн. грн. - Усього В тому числі: 32573 37178 51011 75714 93096 125254 188486 155913 578,7 Сільське господарство, мисливство та лісове господарство 1617 1930 2141 3381 5016 7309 9519 7902 588,7 Промисловість 13651 15112 19726 28191 35031 44804 64341 50690 471,3 Будівництво 1109 1823 2502 4675 4929 6300 9107 7998 721,2 Оптова й роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту 1285 2019 3276 5322 7614 11655 17779 16494 1383,6 Готелі та ресторани 469 446 677 1074 1508 1483 2614 2145 457,4 Транспорт та зв'язок 7452 7004 10230 15015 16887 20328 31709 24257 325,5 Фінансова діяльність 530 891 977 1245 1964 2383 4165 3635 785,8 Операції з нерухомістю, здавання у найм та послуги юридичним особам 4545 5549 7716 11238 15334 24026 39415 34870 867,2 Колективні, громадські та особисті послуги 686 763 1230 1954 1826 2854 4061 3376 592
Дані таблиці 2свідчать, що інвестиції в основний капітал у сільське господарство, мисливствота лісове господарство в 2009 порівняно з 2003 роком зросли на 7902 млн. грн.,або в 5,9 рази; інвестиції в промисловість за ці роки – на 50690 млн. грн., абов 4,7 рази; інвестиції в будівництво – відповідно на 7998 млн. грн., або в 7,2рази; інвестиції в оптову й роздрібну торгівлю, торгівлю транспортними засобамита в послуги з ремонту – на 16494 млн. грн., або в 13,8 рази; готелі таресторани – на 2145 млн. грн., або в 4,6 рази; транспорт і зв'язок – на 24257млн. грн., або в 3,3 рази; інвестиції у фінансову діяльність – на 3635 млн.грн., або в 7,8 рази. Інвестиції в основний капітал, пов'язаний з операціями знерухомістю, здавання у найм та послуги юридичним особам, збільшились на 34870млн. грн., або в 8,7 рази; інвестиції в колективні, громадські та особистіпослуги в 2007 році порівняно з 2001 зросли на 3376 млн. грн., або в 5,9 рази [4].
Недостатню увагу,на превеликий жаль, науковці приділяють вирішенню питань активізаціїінвестиційної діяльності за рахунок як зовнішніх, так і внутрішніх джерелпідприємств, удосконаленню економічної політики щодо цільового фінансуванняінвестиційних розробок з боку органів державної влади, а також формуванню тарозвитку інфраструктури інвестиційного ринку.
Проблемизростання інвестицій в основний капітал, відсутність джерел їх фінансуваннявимагають вивчення на високому науковому рівні. У зв'язку з тим, що Українапочинає перехід до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, потрібнообумовити умови та чинники її формування, а також оцінити рівень їх готовностідо розвитку [6, с. 46].
Міжнароднапрактика реалізації інвестиційних пріоритетів свідчить, що відсутність необхіднихобсягів фінансування створює додаткові труднощі для результативного формуванняінноваційної моделі розвитку національної економіки. Визначенню ролівпровадження інновацій як одного з ключових чинників збільшенняконкурентоспроможності держави, дослідженню й аналізу динаміки основнихпоказників інноваційної діяльності промислових підприємств України, проблем інапрямів розвитку відповідних галузей економіки у країнах Європейського Союзуприсвячено наукову статтю О.Л. Притикіної, Ю. М Стасюка та О. В. Щипачової.Структурну динаміку як чинник інноваційного розвитку національної економікирозглянуто О. Завгородньою, [6, с. 47] а грошово-кредитну політику держави таінноваційну діяльність банків проаналізував Б. Луців. Інвестиції в основнийкапітал за джерелами фінансування подаю в таблиці 3.
Таблиця 3
Інвестиції восновний капітал за джерелами фінансування в Україні за 2003–2009 роки уфактичних цінах, млн. грн.* [4].Показники Роки 2009 до 2003 р. 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 млн. грн. Усього 32573 37178 51011 75714 93096 125254 188486 155913 578,7 У тому числі за рахунок: Коштів державного бюджету 1749 1863 3570 7945 5077 6846 10458 8709 597,9 Коштів місцевих бюджетів 1332 1365 2095 3544 3915 5446 7324 5992 550,1 Власних коштів підприємств та організацій 21770 24470 31306 46685 53424 72337 106520 84750 489,3 Коштів іноземних інвесторів 1413 2068 2807 2695 4688 4583 6660 5247 471,3 Коштів населення на індивідуальне житлове будівництво 1415 1573 1822 2577 3091 5110 8549 7134 604,2 Кредитів банків та інших позик 1400 1985 4196 5735 13740 19406 31182 29782 2227,3 Інших джерел фінансування 3494 3854 5215 6533 9161 9354 3737 243 106,9
Джерело: складенозаданими Державного комітету статистики [11].
З таблиці 3видно, що джерела фінансування інвестицій в основний капітал щорічно зростають.Так, у 2007 році порівняно з 2001 інвестиції за рахунок коштів державногобюджету збільшилися на 8709 млн. грн., або у 6 разів. Слід зауважити, що зарахунок централізованих фінансових ресурсів доцільно фінансувати життєвоважливі для країни інноваційні проекти.
Основне джерелофінансування інвестицій в основний капітал у 2007 році порівняно з 2001 роком –це власні кошти підприємств, які збільшилися на 84750 млн. грн., або у 6 разів.Проблемам ефективного використання власних коштів та накопиченню присвяченідослідження деяких науковців. На важливості залучення та використаннявнутрішніх інвестицій, особливо на рівні регіонів, акцентує свою увагу В. Кифяк[12]. Він визначив напрями ефективного використання місцевих фінансовихресурсів, проаналізував питання, що пов'язані з розвитком фінансовоїінфраструктури, а також запропонував заходи щодо інтенсивного залучення національногокапіталу у виробничу сферу [6, с. 48].
Проблемиекономічного розвитку регіонів України тісно пов'язані з підвищенням їхньоїінвестиційної привабливості як для залучення іноземних інвестицій, так і дляміжрегіонального перерозподілу інвестиційних ресурсів. Деякі науковціприділяють особливу увагу вирішенню цих питань. Зокрема, роль місцевих органіввлади у створенні сприятливого інвестиційного клімату в Україні вивчається О.В. Шаповаловим, інвестиційна привабливість регіонів висвітлюється Л. О.Петковою, вплив інвестицій на економічне зростання досліджено Г. О. Харламовою [9,с. 120].
За рахунок коштівнаселення на індивідуальне житлове будівництво інвестиції зросли на 7134 млн.грн., або у 6 разів; за рахунок інших джерел фінансування – лише на 243 млн.грн. Кошти іноземних інвесторів зросли на 5247 млн. грн., або у 4,7 рази.
На Україні слідстворити Агентство із залучення іноземних інвестицій. До речі, в світі такіагентства є головним інструментом залучення іноземних інвестицій. Зважаючи на обмеженістьджерел фінансування та недоступність більшості з них для організаційнауково-технологічної галузі та відсутність задовільної для фінансово-кредитнихустанов застави, брак належних обсягів власних інвестиційних ресурсів дляздійснення проектів технічного переоснащення та реконструкції виробничихпотужностей, особливої ваги набуває пошук і використання нових джерел, форм іметодів фінансового забезпечення інноваційної та інвестиційної діяльності [12,с. 55]. Так, поряд із традиційними банківськими технологіями з'являються нові,такі як лізинг, франчайзинг, факторинг, форфейтинг, особливості застосуванняяких широко висвітлені в економічній літературі [6, с. 48].
Сьогодні, колиУкраїна знаходиться у кризовому стані, банківська система не впливає активно нарозвиток реального сектора економіки, а обсяги кредитних ресурсів невідповідають сучасним потребам українських підприємств. Як і в попередні роки,переважає банківське кредитування видів економічної діяльності зі швидкимобігом коштів, що мають короткий виробничий цикл. Основним позичальникомвиступає роздрібна та оптова торгівля.
Обсяги тадинаміка залучення прямих інвестицій не відповідають потребам вітчизняноїекономіки, їхня частка щорічно коливається у межах 4 ВВП, тоді як у Казахстані– близько 30, Естонії – понад 90. На одного українця припадає лише до 120 дол.США іноземного капіталу, а в Угорщині, Чехії, Естонії та інших країнах – понад2 тис. дол. [12, с. 56].
Отже, основнимиправилами, на підставі яких повинна будуватися система фінансування інновацій,мають бути: цільова орієнтація системи – її поєднання із завданням швидкого йефективного впровадження сучасних науково-технічних досягнень; обґрунтованість,логічність і юридична захищеність прийомів і механізмів; вибір джерелфінансування; можливість охоплення максимально широкого колатехніко-технологі-чних новинок та напрямів їх практичного використання. Витратиорганізацій на виконання власними силами наукових та науково-технічних робіт завидами робіт подано в таблиці 4.
Таблиця 4
Витратиорганізацій на виконання власними силами наукових та науково-технічних робіт завидами робіт у фактичних цінах, млн. грн.* [4].Роки Усього У тому числі Питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт у ВВП, - фундаментальні дослідження прикладні дослідження науково-технічні розробки науково-технічні послуги 2003 2275,0 353,3 304,9 1317,2 299,6 1,11 2004 2496,8 424,9 343,6 1386,6 341,7 1,11 2005 3319,8 491,2 429,8 1900,2 498,6 1,24 2006 4112,4 629,7 573,7 2214,0 695,0 1,19 2007 4818,6 902,1 708,9 2406, 9 800,7 1,09 2008 5354,6 1141,0 841,5 2741,6 630,5 0,98 2009 6700,7 1504,0 1132,6 3303,1 761,0 0,93
Таблиця 4відображає збільшення витрат організацій на виконання наукових робіт із 2275,0млн. грн. у 2003 році до 6700,7 млн. грн. у 2009 році, витрати збільшилися на4425,7 млн. грн., або в 3 рази. Витрати на фундаментальні дослідження зросли на1151,1 млн. грн., або в 3,7 рази. Прикладні дослідження зросли на 827,7 млн.грн., або в 3,7 рази. Ці роботи можуть також сприяти істотному вдосконаленнюнаявних об'єктів. Науково-технічні розробки зросли на 1985,8 млн. грн., або в2,5 рази. Витрати на науково-технічні послуги зросли на 461,4 млн. грн., або в2,5 рази [4].
У процесірозроблення інноваційно-інвестиційної стратегії необхідно визначитипріоритетність використання доступних інвестиційних ресурсів та здійснити їхкількісну оцінку. Коли система має надлишкові фінансові ресурси, то державаможе вдатися до фінансування проектів із тривалим терміном реалізації або звищими показниками ефективності. Коли ж фінансових ресурсів бракує, то питаннювідбору об'єктів інвестування слід приділяти особливу увагу, а також залучатиінші джерела інвестування. Отже, оцінка інноваційно-технологічного потенціалупідприємства, з урахуванням запропонованого поділу стадій життєвого циклувиробу на технологічні складові, уможливить розв'язання проблем, що виникають у[10, с. 158]. Такий підхід сприятиме ефективному процесі виробництва на кожномуз його етап використанню внутрішніх фінансових ресурсів підприємства.
Оцінкуфінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні необхідно проводитиз урахуванням технічного рівня основних засобів, які використовуються, рівеньїх зношування, а також те, що економіка держави потребує інвестицій взагалі таінвестицій в інновації. Треба забезпечити інвестиції в поточний розвиток і,крім того, сформувати інвестиції для майбутнього розвитку.
Україні такожпотрібно визначитися з вибором моделі розвитку своєї фінансової системи. З двохвідомих у світі моделей – американської, яка передбачає переважання в структуріджерел фінансування коштів приватних інвесторів, і німецької, яка передбачаєвикористання коштів власних фінансових груп, – перша, більшою мірою орієнтованана залучення іноземних інвестицій, припускає лібералізацію фінансового ринку ідиверсифікацію власності, а друга орієнтована на накопичення банківськогокапіталу і встановлення банківського контролю за виробництвом [10, с. 173]. ВУкраїні світова фінансова криза 2008 року створює можливості для використанняпершої моделі, бо внутрішніх фінансових ресурсів недостатньо, а банківськасистема не може упоратися з обов'язками трансформування заощаджень населення вінвестиції [6, с. 49].
Розрахунокпотреби в інвестиційних ресурсах треба здійснювати, використовуючи досвід,накопичений розвиненими країнами.
Отже, в Українідля спрощення процедури розрахунку та забезпечення фактично цільовогофінансування доцільно чітко визначити перелік інноваційно-активних підприємствта розрахувати обсяги необхідних для їх розвитку інвестиційних ресурсів.Подальшого вивчення потребують питання формулювання засад державного управлінняінноваційно-інвестиційною системою, кількісного виміру показників, щохарактеризують її функціонування, визначення механізмів розробки тазабезпечення реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії країни.
Напрямиреформування державної інвестиційної політики мають охоплювати наступніаспекти:
¾ вінвестиційну сферу впроваджувати державні цільові програми, спрямовані наполіпшення інвестиційного клімату;
¾ основнимджерелом інвестування мають стати кошти підприємств і організацій у виглядіприбутку;
¾ здійснюватибанківське кредитування галузей і виробництв, визначених як пріоритетні;
¾ вінноваційну сферу впроваджувати державні програми, спрямовані на поліпшенняінвестиційного клімату, та формувати інноваційну модель економіки.
Списоквикористаної літератури
1. ЗаконУкраїни «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-XII (із змінами ідоповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1991. – №47. – С.646.
2. ЗаконУкраїни «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 № 93/96-ВР (іззмінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1999. – №19.– С. 80.
3. ГончаровА.Б. Інвестування. Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. –Харків: ВД «ІНЖЕК», 2003. – 336 с.
4. Капітальніінвестиції [Електронний ресурс] // Державний комітет статистики України. —Режим доступу: http: //www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ
5. КириченкоО.А., Єрохін С.А. Інвестування: Підручник. – К.: Знання, 2009. – 573 с.
6. ЛемішкоО.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України // ФінансиУкраїни. — 2007. — № 7. — С. 46-61.
7. ПересадаА.А. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.А.Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. – К.: КНЕУ, 2001. – 251с.
8. ПересадаА.А. Основы инвестиционной деятельности. – К.: Либра, 1996. – 344 с.
9. ПересадаА.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Лібра, 1998. – 392 с.
10. ФедоренкоВ.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник / За наук. ред. В. Г. Федоренка. –К.: МАУП, 2000. – 408 с.
11. ФедоренкоВ.Г. Інвестування: Підручник. – К.: Алерта, 2008. – 448 с.
12. ФедоренкоВ.Г. Страховий і інвестиційний менеджмент. – К.: МАУП, 2002. – 344 с.