Договір франчайзингу

АКАДЕМИЯПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
ФЕДЕРАЦІЇПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ
Юридичний факультет
Кафедра конституційного адміністративного
та фінансового права
ДИПЛОМНА РОБОТАНатему: “Договір франчайзингу”
Дипломник:                 _____________      Левашов Олексій Сергійович
                                        
Науковий керівник:    _____________      Дахно Іван Іванович 
професор       
-    Київ 2001-
Зміст
 Вступ
1. Поняття франчайзингу                                  
2. Історія виникнення  та розвитку               
3. Види та форми франчайзингу                                             
4. Переваги та недоліки
5. Договір франчайзингу
     а) Предмет угоди
     б) Права і обов’язки сторін
     в) Визначення ціни договору     
     в) Контроль за виконанням тавідповідальність сторін
     г) Особливості угод про товарнийта діловий франчайзинг
6. Припинення франчайзінгових відносин
7.  Законодавчо-правова база франчайзингу
8.  Франчайзинг на українському ринку.
 Висновок
 Додатки
        Списоклітератури
Вступ
 
 Традиційно добробут будь-якої держави оцінюється трьомаскладовими: наявністю капіталів, залучених до підприємницького обігу,природними ресурсами, кваліфікованістю трудових ресурсів та станом трудовоїетики. Останнім часом то цих складових додався ще й інтелектуальний потенціал,виражений в об’єктах інтелектуальної власності, який може бути залучений доринкових відносин.
В період входження України в ринкові відносини об’єктиінтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу, а точніше виникаєкомплекс пов’язаних з цим майнових прав що охороняються Законом. Договірнапередача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадженнянауково-технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин– ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні доних.
З усіх видив договірних відносин, заснованих на передачікомплексу виключних прав на об’єкти інтелектуальної власності, вважаємо занеобхідне відокремити договір франчайзингу як найбільш перспективний таефективний засіб ведення бізнесу.     
 Для   нашої   економіки  франчайзинг сьогодні  є відносно  новим явищем,  у той  час як  у розвинутих країнах  він  сторіччями практикувався як засіб  забезпечення потреб суспільства в різних послугах. 
     Привабливість франчайзингу в наявності незаперечнихпереваг для обох учасників франчайзінгових відносин. Для малих підприємств ііндивідуальних підприємців він надає в розпорядження стабільний дохіднийбізнес, для відомих фірм і компаній — можливість розширити й усталити своїпозиції на ринку. Саме цим можна  пояснити настільки широке поширенняфранчайзингу як у Європі, так і в Америці.
   В даний час розвиток Українського підприємництва, упершу чергу малого, ускладнений підвищеними комерційними ризиками. Реалізаціясучасних бізнес-проектів жадає від підприємця широких знань в областікерування, маркетингу, реклами й вміння враховувати особливості проекту.Відпрацьовування ефективної схеми і методів діловодства в кожнім конкретномувипадку вимагають великих витрат часу і коштів.
   Організація підприємства  на умовах франшизи значнознижує підприємницькій  ризик, тому що в цьому випадку відбуваєтьсявикористання уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Такимчином, розвиток франчайзингу  може виявитися однією з найбільш ефективних формпідтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливої державної задачі.

Поняттяфранчайзингу.
 
В перекладі з англійської “Franchise”означає “привілей”, “пільга”, “особливе право”.
Франчайзинг — це така організація бізнесу, за якою компанія(франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продажпродукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продуктчи послуги по заздалегідь визначених законах і правилах ведення бізнесу, щовстановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержуєдозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт тапослуги, маркетингові технології, експертизу, і механізми підтримки. Такимчином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правилозначає, що франчайзі має прекрасну можливість отримати прибуток. Щоб одержатитакі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачуєщомісячні внески. Це свого роду оренда, тому що франчайзі ніколи не стає повнимвласником товарного знаку, а лише має право використовувати товарний знак наперіод виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обмовляються вфранчайзінговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзінговий пакет(повна система ведення бізнесу, передана франчайзі) дозволяє відповідномупідприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду, чизнань навчання в даній галузі.
Для компаній франчайзинг — це спосіб поширення бізнесу. Дляпідприємців франчайзинг — це один з шляхів стати власником бізнесу. Назростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є  швидким способом навчанняпідприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес.
Франчайзинг — свого роду симбіоз “великого” і “малого”бізнесу. Таке з'єднання являє собою союз, де з однієї сторони є енергія ізобов'язання окремого підприємця, а з іншої сторони є ресурси, комерційна міцьі величезний досвід великої компанії. Якщо все це з'єднати, то ми одержимоенергію, відповідальність, силу, ресурси і досвід — виграшну комбінацію звеличезними шансами на успіх! Підприємці усього світу знають франчайзинг якбезпечний спосіб, щоб:
Допомагати людині вести бізнес самостійно, але не бути вньому самотнім;
Допомагати компаніям ефективно розширюватися, не несучивеликих витрат на створення і підтримку масивного адміністративного комплексу іне випробуючи труднощів у керуванні широкою мережею корпоративних підприємств;
Допомогти компаніям перетворити свою існуючу мережу вефективно працюючий, сильний бізнес, у якому працюють віддані справі люди;
Франчайзер (франшизіар) — це компанія, що видає ліцензіюабо передає в право користування свій товарний знак, ноу-хау й операційнісистеми. Франчайзер створює успішний  продукт чи послуги, наприклад, особливийстиль роботи ресторану швидкого харчування. Франчайзер досліджує, і розвиваєбізнес, витрачає гроші на просування бізнесу, створює гарну репутацію іпізнаваний імідж (так званий “бренднейм”). Після того, як компанія довелапрацездатність своєї бізнес концепції й успішну відтворюваність цього бізнесу,вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити подібний успіх,купити її франшизу
Франчайзі (франшизіат) — це людина або компанія, що купує уфранчайзера можливість навчання і отримання допомоги при створенні бізнесу івиплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау ісистеми ведення робіт франчайзера. Франчайзі сам оплачує витрати на створеннябізнесу. Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання(матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзікупувати продукти у франчайзера по більш вигідній ціні й у такий спосіб цекоштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі робитьпервісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзіприймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право користуванняторговим знаком і бізнес системою, за підтримку, навчання і консалтінг, щонадаються франчайзером.
Франшиза — це повна бізнес система, яку франчайзер продаєфранчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзінговий пакет, щозазвичай включає посібники по веденню робіт і інші важливі матеріали, що належатьфранчайзеру.
Будь-який вид бізнесу можна перетворити у франшизу.Міжнародна Асоціація Франчайзингу виділяє 70 галузей господарства, у яких можнавикористовувати методи франчайзингу. Повне їх перерахування не має сенсу, алеможна зрозуміти ширину застосовності франчайзингу з наступної вибірки:бухгалтерський облік, авторемонт, книгарні, дитячий одяг і навчання,будівництво, невеликі продовольчі магазини, магазини косметичних товарів,освіта, послуги по працевлаштуванню, ресторани, готелі, пральні і послуги позбиранню, приватні поштові скриньки, фотостудії, риэлторскі компанії, туризм тарозваги, прокат спеціального устаткування і туристичні агентства .
Франчайзінгові взаємини можуть бути прибутковими для обохсторін. Франчайзі зацікавлений у максимальних продажах при мінімальнихвитратах. Франчайзі повинний виконувати правила ведення бізнесу по франшизі ібрати участь у рекламних і маркетингових компаніях   франчайзера. Франчайзерзосереджено працює над тим, щоб лідирувати в конкурентній боротьбі, що було бдуже важко зробити одному франчайзі. Франчайзер надає необхідну підтримку, длятого щоб франчайзі міг приділяти всю увагу своїм щоденним операціям.
Для того, щоб досягти такого рівня взаємодії і захисту збоку франчайзера франчайзі повинен сформувати особливі взаємини з франчайзером.Ці взаємини є досить складними. За цих взаємин  франчайзі повиннийдотримуватись наступних умов:
Цілком прийняти точку зору франчайзера, його завдання іцінності в даному бізнесі.
Довіряти і поважати франчайзера й в свою чергу формуватиповагу і довіру франчайзера до себе.
Приймати чітко встановлені правила й обов'язки, описані вдоговорі, оскільки після підписання договору вони не підлягають ніяким  змінамчи доповненням.
Прагнути працювати і спілкуватися з франчайзером;
Зв'язати себе певними зобов'язаннями з бізнесом, бутивірним йому як в добрі так і в скрутні часи;
Додержуватись операційних процедур і стандартів,встановленим франчайзером;
Стати частиною системи шляхом внесення в бізнес нових ідей(за згодою франчайзера) і постійного вкладання зусиль у бізнес;
Будь-хто зацікавлений у покупці франшизи повинен вирішити,чи є для нього прийнятними такі взаємини.

Історіявиникнення та розвитку франчайзингу.
Кореніфранчайзингу ідуть у середньовіччя. Дотепер юридичний термін«франшиза» у США і Австралії позначає передачу кому-небудь правдержавною владою, а в Великобританії — передачу прав від імені короля. Усередньовічній Англії король надавав знаті різні права, наприклад, збиратиподатки на визначеній території в обмін на необхідні владі послуги. Громадянамдавалися дозволи (франшиза) продавати товари на ринках, брати участь уярмарках. І в наші дні у Великобританії ще продовжують діяти древні франшизи,що надають їхнім власникам права на утримування ринків, проведення ярмарків,утримування поромів і мостів. У такий спосіб з давніх часів влада делегувалачастину своїх повноважень в обмін на капітал або необхідні послуги, тим самимзакладаючи фундамент сучасного франчайзингу протягом століть .
 Що стосується торгової практики, то в Лондонському Сіті вXVII столітті були засновані системи торгових гільдій, віддалено схожі насучасні системи франчайзингу. На початку XIX століття в тій же Великобританіїбула введена система «зв'язаних домів», сутність якої полягала в наданнівладою право на торгівлю спиртними напоями тільки власникам постоялих дворів заспеціальною ліцензією. Більшість власників не мало досить коштів для приведенняпостоялих дворів у порядок і оплату ліцензії. Цю систему прекрасновикористовували броварники, надаючи власникам постоялих дворів  позику чиздаючи їм в оренду майно, одержуючи натомість  ринок збуту свого пива й іншихспиртних напоїв. Першим відносно сучасним   прикладом    франчайзингу в  США  можна  вважати законодавче надання  прав  частці бізнесув  таких  сферах, як  залізниці і  банки. Отримане  від уряду виключне  право  давало  стимул приватному  бізнесу   вкладати  значні капітали в розвиток цихпідприємств, хоча, в даному випадку,  зберігався   певний  державний контроль за  роботою  залізниць і банків. При цьому надавалися певні  привілеї  тим, хто  міг забезпечити  необхідні  послуги.  Наприклад, передача права  наземлекористування особі, що  забезпечить постачання армії,  чи передача повноважень певній особі на збір податку  від імені уряду.
Таким  чином,  приватний   бізнес  дозволив    відносно   швидко і   якісно  розвивати  підприємства різних сфер послуг без  залучення державних коштів.Ще   більш  цікаві   приклади  використання  франчайзингу   приватним  бізнесомбули в  50-х роках  ХІХ сторіччя, коли  в  США  були надані  виключні     прававиробникам.
У  цей  час низка  великих підприємств, наприклад,  компанія  Зінгер,  франчазують  право на  продаж  своїх  виробів (швейних   машин)  по   всій  території США.  У ті часи покупка  такого устаткування   в   магазині не  була  звичною і  домогосподарки   скептично  поставилися до      «механічного»    устаткування.  До  того  ж  їхні  чоловіки  повинні  були викласти   велику суму   за  непотрібну  у   їхньому  розумінні   річ, що  має тільки   одну  перевагу – полегшення праці їхніх  дружин. Єдиний  спосіб продажу  такого товару  -  це  «агресивний»  продавець,  здатний  принести товар прямо до  покупця і  показати дива,  що  ця  машина  може творити.  Оскільки  грошей у  компанії для наймання  продавців  не було,  молодий Зінгер  придумав систему,  за якої незалежні   продавці  (дилери)   могли  купити право  на  продаж  швейних   машин  на визначеній  території.   Дилери  платили  60 доларів  за машину,  а продавали  за  125  доларів. Протягом декількох  років сотні дилерів  стали заможними людьми.
Одна  з перших  успішних франчайзінгових  систем  була   застосована  компанією GeneralMotors. Оскільки у 1898  році молода  компанія, ще  не  мала     початкового  капіталу,  необхідного для  відкриття  магазинів, General Motors почала продаж парових  двигунів   через  систему дилерів. Ця система  донині залишається основним  способом  продажу  автомобілів.   Одним  з   перших  франчайзівиявилися  власники  магазинів  із продажу  велосипедів  і  магазинів ширвжитку.  З 50-х  років нашого  сторіччя в багатьох  країнах  особливо швидко почала розвиватися франчайзінгова    система створення  готелів  і  ресторанів.  Цьому сприяла  поява  в  США  закону  про  товарний  знак.Підприємство-виробник  продукції,   робіт або послуг, що  мало  серед конкурентів  свої  індивідуальні    особливості,    досить високу   репутацію  якості  обслуговування,  на певних  умовах здобувало  товарний  знак  (торгову  марку).  Власником  товарного  знаку могли бути   видані  ліцензії  іншим  фірмам на визначений  відрізок часу,  протягом  якого   власник контролює якість  товарів чи послуг, продаваних під його товарним знаком.
Продаж  іншим   підприємствам  права на  використання свого  товарного знаку    під   різнобічним    контролем і  під  захистом  закону  дозволяв  власнику розширити  межі  свого  бізнесу  без  великих  капітальних  і поточних витрат.  Поступово на  цій основі стали  складатися   певні  правила  ведення справ  власника  товарного знаку  (франчайзера)   з  підприємствами, що придбали  ліцензії  на  їхнє використання (франчайзі), тобто складалисявідносини франчайзингу.
Розвиток мережі  підприємств, що  працюють   по  системі   франчайзингу,  мало і  своїпроблеми.  Велика частина  їх була  пов'язана з  тим, що  деякі франчайзери прагнули  продати  більше ліцензій  франчайзі,  чим  дозволяли  обсяги продажу  товарів  і  послуг  населенню,   а   також   можливості  навчання ідопомоги франчайзі.
Помилки тазловживання, чинені учасниками франчайзінгових відносин,  періодично призводили  до  судових  розглядів. Розглянемо декілька прикладів таких справ.
 ГромадянинКвірк підписав угоду з однією компанією про те, що він буде виконувати функціїїї представника на певній території. У відповідності з умовами угоди Квіркувиплачувались комісійні в залежності від забезпечення ним обсягу продаж.Компанія надала Квірку службовий автомобіль. До кола обов’язків Квірка входило“просування” товарів компанії, відвідуючи торгівельні ярмарки і експозиції, наяких він розповсюджував каталоги і прайс-листи, а також представляв зразкипродукції цієї компанії. Коли компанія спробувала припинити співробітництво зКвірком та послала йому повідомлення за 30 днів до передбачуваного строкуприпинення співробітництва (як це передбачалося умовами контракту між ними),Квірк звернувся до суду з позовом про те, що відповідно до законодавства штатуВісконсін подібне повідомлення повинне надсилатися йому за 90 днів, оскількивін є дилером (франшизиатом) цієї  компанії.       
Суд прийшовдо висновку, що тут мали місце відносини “роботодавець – найманий працівник”, ане франшизні правовідносини.  Щоб вважатись франшизіатом за законодавством віднього вимагалося мати значні інвестиції в рамках співробітництва зфраншизіаром. Квірк не яких інвестицій в рамках співробітництва з компанією нездійснював, не надавав своїх виробничіх потужностей і “гудвіла”. Квірк простозбирав замовлення, але не надавав кредитів і не приймав на себе ризик від неплатежівз боку покупців. Компанія а не Квірк визначала ціни, надавала знижки і такдалі. Компанія також виплачувала $1500 (які потім відраховувались відкомісійних) в ті місяці коли комісійні через незначний обсяг продажу недосягали встановленої суми. Крім надання службового автомобіля, компаніясплачувала за Квірка внески до фондів безробіття і компенсації працівників.Тому суд і вирішив, що Квірк був просто найманим працівником, а не дилеромкомпанії, отже компанія не порушила закон, повідомивши за 30 днів проприпинення співробітництва.
Ще однимприкладом є судовий процес між фірмою-виробником пива та фірмою дистриб’ютором.Остання інвестувала 1.4 млн. доларів щоб отримати франшизу від виробника. Черездеякий час після початку співробітництва виробник обвинуватив дистриб’ютора втім що він збуває продукцію за межами обмовленої території. дистриб’юторвідкинув ці обвинувачення. Сищики виробника одного разу помітили,  що триневеликих вантажівки з пивом поїхали зі складу дистриб’ютора і під’їхали до трейлера,який стояв за декілька кварталів від складу. Не з’ясовуючи куди саме поїхавтрейлер з пивом, компанія-виробник розірвала франшизу з дистриб’ютором підприводом його нечесної поведінки. При цьому без встановленого порядкуповідомлення. З таким рішенням виробника суд не погодився. Суд зобов’язаввиробника надати франшизіату можливість продажу свого дистриб’юторства, щобкомпенсувати відповідні витрати.  
Не меншпринагідним прикладом  є франшизний спір між компанією-виробником автомобілівта компанією що стала її франшизіатом. Франшизіат забов’язувався не тількиреалізовувати автомобілі, але й утримувати склад запчастин для задоволенняпотреб споживачів. З часом франшизіар повідомив  франшизіата про наявністьпорушень умов контракту та надав 60 днів для їх усунення. Через декількамісяців франшизіар направив франшизіату інше письмо, що повідомляло пророзірвання франшизи  через те що недоліки не усуненні. Франшизіат звернувся досуду і припинив розірвання угоди. Франшизіар не погодився з таким шагом та подавапеляцію. Суд підтримав франшизіара і вирішив що в нього малось достатньопідстав для припинення франшизи. Зокрема франшизіат постійно мав проблеми зобслуговуванням автомобілів, виготовленних франшизіатом. Його виробничіпотужності не утримувалися в належній чистоті, як цього вимагав франшиар  Уфранлшизіата не було всього необхідного обладнання та інструментів. Буливідсутні деякі настанови франшизіара по обслуговуванню його продукції.Обслуговування автомобілів займало забагато часу, через це клієнти зазнавалинезручностей. Франшизіат мав недостатній перелік запчастин. Він же затягнуввведення в дію комп’ютерної системи по обліку запчастин. Франшизіат такожрозповсюджував серед споживачів інформацію про те, щоб вони не покупали віншому місці автомобілі франшизіара такої марки, яку не можна купити уфраншизіата. Названі аргументи цілком впевнили суд в правотіфраншизіара.                    
  Подібнісудові процеси залучали  увагу адміністрації  й   органів місцевої  влади.  У результаті приймалися в 60-і і  70-і роки  норми законодавства  стосувалися  проблем  франчайзингу  в  конкретних   галузях  промисловості,   наприклад,  в  автомобільній і автосервісі.
В даний  час у  практиці бізнесунабагато  менше   зловживань,  зв'язаних із франчайзінгом, і  він є основоюбагатьох підприємств.
Проте й дотепер ведеться чималоспорів між учасниками франчайзінгових відносин. Під приводом надання прав натоварний знак чи знак обслуговування франшизіари часто намагаються нав’язатифраншизіатам територіальні обмеження чи обмеження з приводу поставок і цін.Самі ж франшизіари звертаються до суду вказуючи на такі суперечності:
1.       Применьшення контрактних забов’язань ( Конституціязабороняє державі приймати закон, якій вносить істотні зміни в контрактнізабов’язання ).
2.       Належний процес (чотирнадцята поправка забороняєнеясні, позбавленні критеріїв закони).
3.       Федеральний примат (ст. VI Конституції надаєфедеральному законодавству статус вищого закону держави. Звідси франшизнізаконодавства штатів, які суперечать федеральному законодавству, наприклад“Акту Лемхима”, регулюючому товарні знаки, є антиконституційними).
4.       Міжштатна торгівля (ст 1 секції 8 Конституціїзабороняє штатам неналежним чином обтяжувати міжштатну торгівлю.       
Одним з сучасних та  найбільшнаочних  і переконливих прикладів розвитку  і становлення франчайзінговоїсистеми є  діяльність   всесвітньо  відомої фірми  «Макдональдс», що  у  даний  час  може  розглядатися як безперечний лідер в індустрії швидкогохарчування.
Успіх  «Макдональдса»   обумовила, у  першу  чергу,   фанатична  віра в ідеюзабезпечення високого рівня якості обслуговування. У той час, коли інші франчайзери  просто дублювали основні напрямки  свого бізнесу,  компанія «Макдональдс»  послідовно поліпшувала кожен  аспект своєї діяльності.
Колинаприкінці 40-х років  брати Ричард  і  Моріс  Макдональди,  власники невеликого  пришляхового  кафе задумалися над тим, як  поліпшити обслуговуваннясвоїх клієнтів і, природно, збільшити  доход,  вони  знайшли  вдалий засіб:скоротили число позицій  у меню  до  трьох  блюд,  стандартизували технологіюна основі  конвеєрної системи  й уніфікували  рецептуру організації готування   блюд.  Наприклад, гамбургери важили рівно 1,6 унції і містили небільш 19 % жиру. Працівники  були  одягнені в  накрохмалені білі сорочки і виконували один  вид роботи: одні знімали гамбургери  зі сковорідки,  інші вмочали їх  у киплячу олію і так далі.  Подібна організація  підвищилаефективність  і знизила витрати.   Однаковість  «Макдональдс»створила нове покоління  клієнта, що точно знав, що де  б він  не був, скрізь  у   «Макдональдса»   прекрасне і  швидке  обслуговування   і  звичнийасортимент  блюд.   Аналогічні  підприємства  швидкого   обслуговування  стализ'являтися  у великій  кількості. Серед  них такі,  як «Кентуккі  ФрейдЧикан»,  «Холидей  ИНК»  і ін.  Кожний з цих  бізнесменів  має свою торгову марку,  що  підтримує  по  всій створеній  мережі   франчайзингу. Багато бізнесменів, зрозумівши і прийнявши  цей напрямок  бізнесу,   стали приєднуватися до нього.
Найвищий  підйом  у  розвитку франчайзингу   продовжувався   протягом наступних  десятиліть до  кінця 80-хроків. У 1984  році майже  третина обсягу продажу  у  всіх магазинах  США(близько 500 млрд.  доларів) -  була реалізована  через франчайзінгові  фірми.
Франчайзинг  створює 13  %національного  багатства  у  валовому  національному продукті — це  в три  разибільше, ніж  торгівля  автомобілями.  Як роботодавець     франчайзинг   надаєпонад  7  мільйонів робочих  місць, причому дуже багато  з них  длянекваліфікованих  робітників,  що  не мали іншої  можливості  знайти  роботу. За даними   міністерства    торгівлі   США реалізація  товарів  і  послугкомпаніями, що  працюють  по  системі  франчайзингу,  зростає  на  10% щомісяця Американський   франчайзинг,  набувши великого  внутрішнього досвіду,  рушив за
кордон,щоб  пустити паростки  на інших  ринках.  Багато  компаній  продали своїфраншизи в  інших країнах,  а деякі  з  них швидкими  темпами розширюють своюміжнародну мережу.
В даний часбільш  350 американських  фірм  і  їх  франчайзі володіють більш ніж  32 000 торгових підприємств в інших країнах.
Бурхливий розвиток   франчайзингу спостерігається  в  Канаді,  Західній Європі, Японії,  державах   Тихоокеанського регіону,  Австралії,   країнах  регіону Карибського моря.  Франчайзери  з інших країн, у свою чергу, придивляються  до  ринку США.  Очевидно, міжнародний   франчайзинг   найближчим  часом буде розвиватисяще  більш швидкими  темпами.  Франчайзери  шукають  потенційних   франчайзі  в  закордонних країнах, а багато приватних осіб  і фірм  активно  шукаютьфранчайзерів  з інших країн,  щоб придбати  їхню ліцензію і  права і  приїхній  фінансовій підтримці, на  їхній  технології виробництва й обслуговування  робити  свій  прибутковий бізнес.Види франчайзингу
   Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибірфранчайзингу залежить: від виду господарської діяльності; стабільностіфранчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевогофранчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу — товарний франчайзинг,виробничий і діловий.
   Товарний франчайзинг  іноді називають «франчайзингпродукту (торгового імені)». Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готовоготовару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продаєпродукт чи  напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне іпісляпродажне  обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляєтьсявід продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом взаєминпартнерів — франчайзера і франчайзі-дилера.
   Цей вид діяльності, спрямований на придбання у ведучоїкомпанії права на продаж товарів з її торговою маркою. У цьому випадкуфранчайзі купує у франчайзера товари і після цього  перепродає їх від іменіфранчайзера. В окремих випадках ведуча компанія має відношення і до оплатигарантійних послуг, відшкодуванню витрат на спільну рекламу. Як правило, длятоварного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізаціїодного виду товарів і послуг.
 В даний час цей вид франчайзингу використовується багатьмакомпаніями, наприклад, по виробництву автопокришок. Якщо ж товари і послуги немають торгових марок, вони не включаються в цю категорію.
Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей видфранчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв.Кожен з місцевих чи регіональних розливальних  і пакувальних заводів єфранчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші продають концентратита інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, щопотім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах. Зрозуміло, що товар уНью-Йорку не повинний відрізнятися від товару в Сан-Франциско.
   Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який щеназивають   «франчайзинг бізнес-формату».  При цьому франчайзер продає ліцензіюприватним  особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, абоцілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ямфранчайзера.
   Таким чином, це франчайзинг на вид діяльності, тобтовключення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великоїкорпорації. Ледь не самий  популярний вид франчайзингу, при якому ведуча фірмапродає ліцензію приватним  фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірмиз продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат іпобутове обслуговування, ділові і професійні послуги,  магазини, мережізакусочних, готелів). З боку великої корпорації пред'являються рівні з нею вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечується навчанняперсоналу, вибір площадки будівництва підприємства, інші послуги (методизабезпечення продажів, ведення оперативної звітності і т.п.).
   При діловому франчайзингу потрібно, щоб франчайзіоплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, щознаходиться у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзіосновні фонди, запропонувати йому фінансування; він вправі також виступати і якпостачальник для своїх франчайзі.
Одним з прикладів такого виду франчайзингу  може  служити фірма Wendy. Девид Томас почав свою кар'єру в харчовій промисловості, коли йомувиповнилося 12 років. Протягом наступних п'яти років він працював у різнихресторанах у місті Форт Вайн у штаті Індіана. У 15 років він кинув школу й у1950 році, коли йому виповнилося 17 років, Девид записався в армію, де вінодержав освіту кухаря. У 1953 році, після демобілізації, молодий Томасповернувся додому, у той же ресторан, і незабаром був призначений помічникомкеруючого. Бізнес почав процвітати. У 1962 році компанія купила ще чотириресторани в місті Колумбус штату Огайо. Томас був призначений керуючим цихресторанів з умовою, що він зможе викупити 40%, якщо він зробить ці рестораниприбутковими. Це було не так просто. У той момент ці ресторани випускали більшсотні найменувань, що створювало складність у нагляді за якістю. Девид вирішивскоротити список найменувань і підсилити місцеву рекламу. Коли він починав,загальний обсяг продажу від усіх чотирьох ресторанів складав 2500 доларів утиждень, а через тиждень після нової стратегії продаж подвоївся. У 1968 році ціресторани були продані і Девид одержав свою частку, що складає 1,7 мільйонадоларів. У віці 35 років ставши мільйонером, Девид Томас вирішив зайнятисявеликим бізнесом і продавати гамбургери. Він почав з малого: у 1972 ріцідев'ять ресторанів з річним продажем у 1,8 мільйона доларів, у 1975 рік-сторесторанів, у грудні 1976—п'ятсот. Бізнес став набирати темпи: у 1978—тисяча,ще через рік-дві тисячі із щорічним продажем, що перевищив мільярд.
Успіх цього нового короля гамбургерів не в котлетах, а вспособі продажу — франчайзингу. Як стверджують експерти харчовоїпромисловості, Америка і так переповнена ресторанами, але наполегливийпідприємець завжди знайде спосіб розширити свій збут.
Поряд з основними видами можна відмітити корпоративний таконверсійний види франчайзингу.
   Корпоративний франчайзинг — сучасна форма організаціїфраншизного бізнесу, при якій франшизопоотримувач оперує не окремимпідприємством, а мережею франшизных підприємств із використанням найманихменеджерів.
       Конверсійний франчайзинг — спосіб розширенняфраншизной мережі, при якому діюче самостійне підприємство переходить на роботуза договором франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, щопрацюють під контролем одного франшизоотримувача.
В останні роки класична модель франчайзингу змінилася в  напрямку   забезпечення франчайзера додатковими    можливостями    швидкого  розвитку  з  найменшимивитратами.  Хоч  існує   багато  варіантів класичного  франчайзингу, три  з нихвикористовуються найбільш  часто.  Це: регіональний   франчайзинг;  суб-франчайзинг;   франчайзинг, що  розвивається.  У кожному з  цих випадківфранчайзі  одержує   всі  переваги, що  зазвичай  пов’язані   з франчайзінгом:   використання    торгової   марки і  логотипа  франчайзера,  системи  його бізнесу,  первісне  навчання,  вибір  місця, підтримка  і т.д.Основні відмінності  їх  друг  від  друга полягають в  наступньому: 
1)  тривалість    відносин   франчайзера  і  франчайзі;
2)  до  кого франчайзі може    звертатися    за   підтримкою;
 3) кому він сплачує  встановлені внески;
Коротко  розглянемо  кожен з  цих методів.
Вибираючи   регіональний  франчайзинг, франчайзер  вирішує охопити своєю діяльністю   якийсь  географічний район,  яким  може  бути столичнаобласть,  штат або  країна. Усвідомлюючи, що він не  має такіх   коштів чи колективу,  щоб розвиватися  так швидко,  як хотілося б, він спирається напідтримку головного франчайзі.  У  свою  чергу,  головний франчайзі має  правоне  тільки підбирати нових франчайзі у своєму географічному районі, але і забезпечувати їхнє початкове навчання, та  інші послуги, що  звичайно робить сам франчайзер.   Головний  франчайзі   однак  включений  у  поділ  платежів і 
внесків у  рекламний  фонд.  Він  користується  всіма  благами, що  звичайно дає франчайзинг, для  цього він  теж сплачує ліцензійні внески,  а, також внески  на  рекламу   безпосередньо  франчайзеру.   Контракт   між  франчайзером і головним    франчайзі    встановлює, що  очікується від  кожної сторони  іякий  визначений  період  франчайзі  буде виконувати цю  специфічну роль. У відповідь  на  початкову  сплату франчайзеру внесків за діяльність  навинятковій   території   ринку  головний  франчайзі  у  майбутньому  одержуєвід франчайзера  роялті,   розмір  яких залежить  від  частки  в  загальному обсязі  реалізації  тих  нових  франчайзі, яких він  залучив  до цієї франчайзінгової системи. На відміну  від інших  методів цей метод вигідний для обох сторін,  тому що головний   франчайзі повинен  одержувати   підтримку протягом  усього   часу  співробітництва, а це вигідно і франчайзеру.
У    суб-франчайзинге  суб-франчайзер також  освоює  якусь    певну  територію  і забезпечує  початкове   навчання,   вибір  приміщення і т.д. Різниця тільки втім,  що франчайзі  працює  прямо   із  суб-франчайзером на  довгостроковійоснові  і має  дуже  обмежений контакт  із франчайзером.  Він  платить  роялті і рекламні  внески   суб-франчайзеру, він в свою чергу, частину цих  грошейплатить франчайзеру.    Суб-франчайзер,    таким чином,   стає   франчайзером на своїй  території  і  франчайзі  залежить від його  довгостроковоїпідтримки.  Те, що суб-франчайзер  може  мати  обмежені  кошти,  управлінські і маркетингові  здібності,   відіб'ється  на франчайзі.  Отже, потенційний франчайзі повинний  дуже ретельно вибирати  суб-франчайзінгові  відносини, тому  що  він залежить  від ділової і  життєвої  хватки  як франчайзера, так ісуб-франчайзера.
В  угоді  по  розвитку території  франчайзер  передає ексклюзивні правана розвиток  якогось географічного району групі  інвесторів. Інвестори, у своючергу, або розвивають  свої власні  франчайзи, якими  вони  володіють на  ційтериторії, або підбирають франчайзі.  В останньому випадку становище  інвестораяк власника  обмежено.  У  відповідь на право    розвитку    ексклюзивної   території   особа, що   володіє  цим   правом,  платить   франчайзеру  внески   і   зобов'язаний  відкрити    визначену     кількість    точок в   обговорений    період    часу.   Власники   відкритих   франчайзі    платять  роялті    і    рекламні    внески    безпосередньо    франчайзеру.     Особа,що    володіє    ексклюзивними   правами,    не   має частки  в  цих  внесках, його частка  є тільки     в     рентабельності    індивідуальних франчайзов, щовін відкрив.

Переваги і Недоліки
Навіщо франчайзеру продавати права на свій бізнес? Навіщо франчайзерувтрачати в певній мірі контроль над своїм бізнесом залучаючи  франчайзі? Чомуфранчайзер втягує у свій бізнес людей, що нічого про нього не знають? Існуєвелика кількість подібних питань про те, чому ж таки франчайзер хоче розвиватифраншизу. У франчайзі в свою чергу теж виникає багато питань пов'язаних зінвестуванням у франчайзінгове підприємство. Відповідь проста — переваги.
Франчайзер — це людина, що змогла створити працюючий бізнес. Це бізнес,що приносить йому гарний прибуток. Така модель бізнесу повинна легкопіддаватися успішному відтворенню. Це означає, що можливо відкрити ще більшеаналогічних підприємств, робота яких будувалася б по такій ж моделі, як ібізнес франчайзера. Бізнес франчайзера завжди має перевірений ринок споживачіві  репутацію.
Після того, як бізнес своїм успіхом довів свою життєздатність, засновникибажають розвивати цю справу. Тут виникає два шляхи: розвивати справу,інвестуючи  прибуток чи створювати франчайзінгову систему. При створенні ірозвитку франчайзінгової системи, її засновники будуть розглядати п'ятьпозицій:
Франчайзинг приносить додаткові гроші для розповсюдження бізнесу. Якщокомпанія прагне до розвитку на регіональному, національному чи міжнародномурівні, то будуть потрібні додаткові вкладення на програму розвитку. Ці фондиможна створити за допомогою франчайзі. Франчайзі роблять початковий внесок,купуючи повний франчайзінговий пакет. Підписавши додатково кількафранчайзінгових договорів із франчайзі, франчайзер зможе продавати їм іншіпослуги по управлінню (менеджменту), такі, як особлива підтримка по консалтингуі маркетингу. Обидві угоди (первісний продаж франшизи і продаж спеціальнихпослуг) служать додатковим джерелом доходу для франчайзера
Франчайзі роблять додаткові виплати на підтримку послуг що надаютьсяфранчайзером. Усі працюючі франчайзі щомісяця платять франчайзору за наданняпослуг. Частина цих грошей йде на надання послуг по підтримці франчайзі цієїсистеми (навчання персоналу, консультанти і т.д.).
Франчайзинг відкриває можливості швидкого розширення на новому ринку ізміцнення своєї репутації на існуючому ринку. Збільшення кількості виплачуванихвнесків дозволяє франчайзеру швидко й ефективно розвиватися на ринку. Саме франчайзіприносять на новий ринок ім'я франшизи. Кожен окремий франчайзер одержуєвеличезні переваги на всьому ринку тому, що франчайзі, створюють широку мережубізнесу, на розвиток якої у франчайзора ніколи не вистачило б грошей.
Франчайзинг відкриває для споживача можливість більше довідатися пропродукт і послуги. З відкриттям нових підприємств споживачі більше довідаютьсяпро продукт і послуги. Це дуже важливо, тому що нова франшиза стає пізнаваноюна ринку в міру надання своїх послуг. Численні франчайзінгові підприємства наспецифічному ринку відкривають економний доступ до реклами в засобах масовоїінформації, що робить франчайзинг відомим серед більшого числа споживачів.Використання реклами приводить до збільшення продажів і прибутку в кожнім підприємствіфранчайзінгової системи.
Успіх франчайзінгової компанії багато в чому залежить від перевіреності іприбутковості бізнес концепції. Франчайзер розвиває свою концепцію бізнесу ідоводить її прибутковість на прикладі своїх власних магазинів. Франчайзеррозділяє свій досвід з усіма франчайзі системи, надаючи їм можливість вестисвій бізнес так само успішно. Тому, якщо компанія хоче довідатися, чи можливоперетворити їхній бізнес в успішну франшизу, вони повинні просто подивитисянаскільки успішно пройшло таке перетворення в іншому, схожому бізнесі.
Усі матеріали і підтримка, що надається франчайзерами індивідуальнимфранчайзі, призначені для підтримки і посилення значимості франшизи. У спискутаких переваг можна було б перелічити: матеріали, навчання і консалтинг. Але,якщо дивитися ширше,  найбільшою перевагою є відносини між франчайзером іфранчайзі.
Франчайзинг означає, що у вас є власний бізнес, але ви не залишаєтесяодин на один із усіма проблемами і ризиками. Коли франчайзі дає свою згодувкладати гроші у франчайзінгове підприємство, він все рівно залишаєтьсянезалежним власником бізнесу. Ця незалежність означає, що його ніколи незвільнять з цієї роботи. Франчайзі одержує професійну підтримку відфранчайзера. Така підтримка допомагає йому уникнути тих помилок, що роблятьінші підприємці. Франчайзер остерігає франчайзі від прийняття неправильнихрішень, що могли б  зашкодити чи взагалі зруйнувати його підприємство.
Франчайзинг — це швидкий і ефективний початок бізнесу. Франчайзінговасистема подає інформацію, що допомагає франчайзі знайти придатне місцерозташування для підприємства, зробити його дизайн і переконатися в тім, щобізнес правильно функціонує. Франчайзі не потрібно турбуватися про проблеми, щовиникають на початковій стадії, тому, що він має досвід свого франчайзора.
Франчайзинг дає підтримку франчайзі в період перед відкриттям бізнесу.Франчайзі завжди має можливість стати фахівцем у новому бізнесі, не затрачаючироки на навчання в школі  бізнесу чи просто працюючи в цій галузі. Ці знанняприходять безпосередньо зі спеціальних програм навчання і програм по розвиткусистеми керування, що франчайзер передає всім новим франчайзі і ключовимпрацівникам. Ще за довго до відкриття нового бізнесу, франчайзер і франчайзіповинні проробити один з одним якийсь час. Разом вони повинні достатньопопрацювати над формуванням навичок франчайзі з тим, що б мати всі шанси науспішне ведення бізнесу.
Франчайзинг означає постійну підтримку. Після відкриття франчайзінговогобізнесу франчайзі продовжує одержувати професійні послуги від франчайзера зпитань щоденного ведення бізнесу і маркетингу. Якщо виникають проблеми, тоїхньою першою задачею буде перевірити всі надані матеріали і посібники. Але можуть виникати і специфічні проблеми. У цьому випадку франчайзі можеподзвонити франчайзеру і звернутися по допомогу. Саме тому, що існує такийзв'язок між франчайзером і франчайзі, проблеми франчайзі можуть бути вирішеніза допомогою досвідченого франчайзера. Коли незалежний підприємець починаєрозвивати власний бізнес, він повинний сам знайти спосіб рішення проблем івідкрито дивитися на імовірність здійснення помилок.
Франчайзинг дає можливість використовувати репутацію і товарний знакфранчайзера. При виконанні франчайзінгового договору, франчайзі одержує повноваженнявід франчайзера на використання торгового знака франчайзера. Тільки франчайзі,що працюють у системі даної франшизи, мають ексклюзивне право використовуватитоварний знак франчайзора. Тому, якщо франчайзі володіє франшизою МсDоnаld's,він користуєтеся правом на володіння назвою фірми, що забезпечує франчайзімиттєве впізнання на ринку, як бізнесу, що працює на міжнародній арені зміжнародним  франчайзером. До моменту відкриття ресторану, усі в окрузі вжезнають, що він буде надавати послуги на високо професійному рівні. На відмінувід франчайзі індивідуальний підприємець повинен із самого початку думати нетільки про продажі, але й насамперед про те, щоб створити гарну репутаціюнікому невідомої фірми. Франчайзі ж купує собі репутацію разом з покупкоюфраншизи. Індивідуальний підприємець ніколи не буде мати доступ до відомогоусього світу імені, а франчайзі відразу користається ім'ям свого франчайзораяке вже одержало загальне визнання.
Франчайзинг встановлює чіткі територіальні межі ведення бізнесу.Франчайзер визначає своєму франчайзі територію ведення бізнесу. Границі цієїтериторії визначені умовами франчайзінгового договору. Одержуючи територію,франчайзі може ефективно розвивати свій бізнес на визначеній території. Цезнімає погрозу суперництва з боку інших власників цієї ж франшизи.Індивідуальний підприємець ніколи не знає, у якому місці виникне найбільшаконкуренція, у такий спосіб його територія завжди залишається більш відкритоюдля конкурентів.
Як бізнес концепція франчайзинг завжди пропонує багато переваг і дляфранчайзі, і для франчайзера. Але коли підприємець звертається  дофранчайзингу, йому необхідно розглядати і переваги, і недоліки. От що потрібновзяти до уваги обом сторонам:
Неможливість завершити відносини з франчайзі, що не дотримується правилсистеми. Франчайзінговий договір обумовлює природу відносин між франчайзером іфранчайзі. Франчайзінговий договір передбачає ряд положень, що захищаютьфранчайзі. Ці положення передбачають неможливість для франчайзера розірватиконтракт із франчайзі. Але разом з тим такі положення ускладнюють вивід ізсистеми франчайзі, що не виконує законів франчайзінгового бізнесу.
Франчайзі не є працівниками франчайзера. Франчайзі є незалежнимивласниками бізнесу. Навіть при наявності франчайзінгового договору можутьвиникати труднощі при контролі угод, здійснюваних франчайзі у своєму бізнесі.
 Багато споживачів сприймають кожне франчайзінгове підприємство якчастину одного ланцюга підприємств, що працюють під єдиним товарним знаком. Іякщо який-небудь франчайзі погано веде свій бізнес, те це буде кидати тінь наусю франчайзінгову систему.
Франчайзери встановлюють структуру виплат за наданий сервіс, приймаючи заоснову відсоток від загальної суми продаж на кожному підприємстві. Франчайзізобов'язані надавати звіт про загальну суму продажів франчайзеру для того, щобвизначити суму оплати за сервіс. Франчайзі може спробувати приховати сумупродаж і надати неповний звіт для того, щоб занизити внесок своєму франчайзера.
Робота будь-якої франчайзінгової системи заснована на принципах істандартах, що є інтелектуальною власністю франчайзера. Ці принципи бізнесуявляють собою комерційну таємницю і є основою успіху франчайзінгової системи.Франчайзі одержує доступ до комерційних секретів, проходячи навчання по програміфранчайзера. І хоча франчайзінговий договір забороняє франчайзі розголошуватиподібну інформацію, усе рівно це трапляється. Франчайзера складно з цимборотися, тому якщо йому не удається виробити ефективні заходи, то усяфранчайзінгова система може сильно постраждати.
Вихід із франчайзінгової системи успішно працюючих франчайзі. Франчайзіможе вважати, що франчайзінгові відносини накладають на нього занадто великіобмеження й у результаті втратити інтерес до цього бізнесу. Розірвавши контрактіз франчайзером він, можливо, захоче відкрити свій власний бізнес, що будепредставляти пряму конкуренцію франчайзеру.
Для того, щоб уникнути всіх цих труднощів, франчайзери повинні дужеретельно відбирати підприємців, яким вони хочуть продавати франшизи. Франчайзерповинний провести інтерв'ю з кожним кандидатом, метою якого буде виявити уфранчайзі наявність якостей, необхідних для успішного ведення справи. Післятого, як франчайзі стає частиною системи, франчайзер повинен спостерігати затим, як йдуть його справи. Франчайзер повинний уміти швидко визначатиназріваючі проблеми і негайно приймати рішення.
Франчайзер повинний підтримувати безупинний зв'язок із франчайзі ідізнаватися від нього про нові ідеї і рішення вже існуючих проблем. Працюючиразом із франчайзі, франчайзери можуть уникнути проблем, що могли б нанестисерйозну шкоду всій системі.
Недоліками для франчайзі можуть бути:
Невиконання контракту за франчайзінговим договором. Франчайзі повиннийдотримувати правила франчайзінгової системи. Ці правила сформульовані уфранчайзінговому договорі і їх повинні виконувати усі франчайзі без винятку.Франчайзі можуть вносити свої пропозиції, але вони не можуть змінювати систему.
Погляд на франчайзінгову систему,  як таку що обмежує ініціативуфранчайзі.   На додаток до франчайзінгового договору франчайзі повиннийдодержуватись спеціальних правилам, що стосуються щоденних операцій у бізнесі використання товарного знаку франшизи. Це описано в програмі навчанняфранчайзера. Такі обмеження можуть стосуватися робочих годин, меж території,асортименту продукту і послуг, пропонованих споживачу. Франчайзі повинний датизгоду на прийняття цих обмежень до початку дії франчайзінгового договору.
Хоча франчайзі являє собою незалежного власника свого бізнесу, він єважливою сполучною ланкою в мережі власників франшизи. Кожен окремий франчайзіє товаришем по бізнесу. Не дивлячись на те, що франчайзі надають на ринокоднаковий продукт і послуги, вони не є конкурентами.
Потенційний франчайзі повинний уважно ознайомитися з роботоюфранчайзінгової системи, щоб визначити чи надає франчайзер необхідну підтримкупо  менеджменту чи веденню робіт. Підтримка франчайзера є найважливішимаспектом у франчайзінгових відносинах. Франчайзі повинен визначити рівеньпідтримки до того, як почне діяти контракт. Недостатня підтримка з бокуфранчайзера підриває силу франчайзінгової системи.
Потенційні франчайзі повинні вивчити доступну інформацію про фінансовеположення франчайзера. Може статися так, що франчайзер оголосить пробанкрутство, що може привести до продажу франшизи чи її ануляції.
До початку приведення у виконання франчайзінгового договору потенційнийфранчайзі повинний дуже ретельно ознайомитися з матеріалами, наданимифранчайзером. Потенційному франчайзі варто зустрітися з іншими франчайзі цієїсистеми і визначити, як франчайзер виконує свої обіцянки по наданню послуг.Франчайзі повинний довідатися чи є франчайзер членом місцевої асоціаціїфранчайзингу. Якщо так, то франчайзер повинен виконувати вимоги ЕтичногоКодексу Асоціації. Так само варто відвідати місцеву Асоціацію Франчайзингу, щоббільше довідатися про франчайзера.
 Договір  франчайзингу
 
Договір франчайзингу є самостійним інститутом договірного права, хочазаконодавство   України не виділяе цей договір як особливий вид договорів,таких, як, наприклад, договір купівлі-продажу, договір оренди, договір підряду.Цей договір носить комплексний характер і включає елементи, характерні длядоговорів що різняться за метою, предметом і правовою конструкцією. Порівнюючидоговір франчайзінгу з ліцензійним договором можна дістатися висновку щоправове положення ліцензіара і ліцензіата  схоже з правовим положеннямфранчайзера і франчайзі, це стосується лише ліцензійної частини договору; віншому  договірні відносини між франчайзером і франчайзі значно ширше ірізноманітніше.
Деякі вчені вважають договір франчайзингу специфічним видом ваучінгу(поручительства) чи формою поручительства за допомогою довіри свого товарногознака інший фірмі. Однак договір поручительства значно відрізняється відфранчайзингу  метою предметом та змістом. Подібність спостерігається лише вчастині відповідальності франчайзера перед споживачем за невідповідність якостітоварів та послуг, де споживача можна розглядати як кредитора а франчайзі — якборжника.    
 Поряд з такими умовами як предмет договору, ціна, терміни виконання  вугоді про франчайзинг передбачається цілий ряд додаткових умов, що встановлюютьі конкретизують форми співробітництва франчайзера і франчайзі.
         Включення чи не включення вдоговір цих додаткових умов і їх  зміст з юридичної точки зору цілком залежитьвід волі сторін, тобто потенційних франчайзера і франчайзі. Сам предметдоговору вимагає, щоб цілий ряд аспектів не виявився упущеним, а одержав уньому те чи інше відображення. Тому, приступаючи до складання угоди, сторониповинні чітко усвідомити собі, про що вони хочуть домовитися і що будепредметом їхнього договору. Цим будуть визначені всі інші положення, що будутьвключені потім в остаточний текст угоди.
Договір франчайзингу є консенсуальним, вступаючи в силу з моментупідписання його обома сторонами, що досягли згоди з усіх істотним умовдоговору.

Предмет угоди
 
Якими б ні були різні сфери бізнесу, що ведеться на умовах франчайзингу,предметом угоди завжди є відчужуванні майнові права (право на використанняімені, регулювання способів ведення бізнесу) ділову репутацію (“гудвілл”)складно віднести до вище згаданої категорії прав, але при узгодженні цінидоговору враховується умовна  вартість “ділової репутації”.
Прикладом відчужуваних прав може бути право на обслуговування клієнтів звикористанням реклами і торгової марки фірми-франчайзера (як, наприклад, усистемі кафе Макдональдс чи в системі фірмових магазинів ADIDAS Sport, право напродаж товарів визначеного виду (як, наприклад, в  автомобільній  промисловостіСША, де дилери часто виступають у ролі франчайзі). Це, нарешті, може бути правона виробництво товарів особливої конструкції чи технології, розробленими  фирмой-франчайзером.
В залежності від виду франчайзингу предметом договору також може бутипродаж спеціального устаткування для виробництва продукції, передача напільгових умовах товарів для подальшої їх реалізації франчайзі.
Може виникнути питання: чому ж франчайзі не запозичають ці можливості (технологію,рекламні вивіски, методи організації і керування), просто вивчивши їх методомспостереження і не удаючись до укладення договору? Чому сотні тисяч підприємцівпогоджуються платити за право користування системою франчайзера навіть у тихнерідких випадках, коли вони знають її у всіх деталях?
Відповідь на ці питання дає поняття ”промислова власність”. Воно охоплюєшироке коло об'єктів: винахід, товарні знаки і знаки обслуговування, промисловізразки, фірмові найменування і вказівки  походження, найменування місця чипоходження товарів. Саме тому, що вони захищені й у випадку неправомірногозапозичення права власності на ці об'єкти його можна захистити в судовомупорядку, потенційні франчайзі змушені укладати договір і діставати правакористування відповідними об'єктами промислової власності за плату.
Таким чином, укладаючи договір про франшизу, потрібно насампередвизначити, який саме об'єкт промислової власності буде переданий відфранчайзера до франчайзі і чи дійсно він захищений від несанкціонованоговикористання і може бути предметом продажу.
Це не просте питання, і тут, як правило, потрібно консультація юриста.Адже кожен об'єкт промислової власності має своє специфічне правове значення ісвої способи захисту. Так наприклад, дуже надійно захищені права на винаходи,промислові моделі, промислові зразки. В законі України Про охорону прав навинахід та корисну модель та в законі Про охорону прав на промислові зразки детально визначені критерії охороноздатності винаходів корисних моделейпромислових зразків, способи і процедури визнання їх охороноздатностіПатентним  відомством України, права й обов'язки авторів і патентовласників. Теж можна сказати і про захист прав на товарні знаки, оскільки закон Про охоронуправ на знакки для товарів та послуг   містить докладну регламентацію відносин,що виникають у зв'язку з реєстрацією, правовою охороною і використаннямтоварних знаків, знаків обслуговування і найменування місць походження товарів.Навпроти, об'єкти промислової власності у виді секретів виробництва (так звані«ноу-хау») захищені дуже слабко. Правда, існують зразкові форми договорів напокупку-продаж патентних ліцензій, безпатентних ліцензій, якими можнаскористатися як прототипами при складанні франшизної угоди, але інтереси кожноїзі сторін будуть більш надійно захищені, якщо в підготовці угоди будевикористана допомога досвідченого юриста. Варто звернути особливу увагу натакий аспект предмета угоди, як винятковість переданих франшизокористувачуправ. В угоді повинно бути чітко визначено, чи будуть передані франчайзеромправа винятковими і, якщо це передбачається, то в межах якої території. Тутможуть бути різні варіанти. Якщо одночасно з передачею права на товарний знакпередбачається постачання товарів для їхньої наступної реалізації, то в угодіможуть бути визначені торгові квоти. Може бути також надана можливість нетільки користатися переданими виключними правами, але і продавати їх, у своючергу, іншим особам. У цьому випадку будуть мати місце відносинисубфранчайзингу. Це значить, що франчайзі, що купив ліцензію, буде виступатистосовно тих особам, яким він перепродує ліцензію, у якості франчайзера.
Специфіка предмета договору у відносинах франчайзингу обумовлюєнеобхідність передачі франчайзі не тільки самого права у виді ліцензії, але іпрактичної можливості користатися ім. У більшості випадків для цього необхіднапередача технічної документації, робочих інструкцій, постачання устаткування іматеріалів, навчання франчайзі методам роботи, наступне надання консультативноїдопомоги. Усі ці питання повинні бути відбиті в договорі. Якщо програмапрактичної допомоги франчайзі є досить об'ємною, вона може бути винесена зосновного тексту договору в додаток (який, зрозуміло, повинен бути невід'ємноюскладовою частиною договору).

Права та обов’язки сторін
Обов‘язками франчайзера є:
1. Передачафранчайзі виключних прав що стосуються предмету договору.
2. Передачафранчайзі необхідної документації, ноу-хау (рецептура, секрети  виробництва,організаційний та комерційний досвід і т.п.)
3. Навчанняфранчайзі з питань організації і ведення бізнесу.
Франчайзер має право здійснювати контроль за методами використаннясистеми франшизи. В цьому смислі франчайзер є незалежним підприємцем. 
Самостійний блок умов угоди про франшизу – зобов’язання, що бере на себефранчайзі.
До обов‘язків франчайзі належить:
1. Використанняпри здійсненні обумовленої в договорі діяльності найменування та комерційногопозначення правоволодаря позначеним в договорі способом.
2. Забезпеченнявідповідності якості вироблених ним на підставі договору товарів, робіт чипослуг якості аналогічних робіт товарів і послуг що виробляються чи надаютьсябезпосередньо самим виробником. Це має велике значення і повиннозабезпечуватись необхідними організаційними заходами, контролем та механізмомвідповідальності, оскільки в іншому разі сам договір втрачає для франчайзерасмисл. Порушення цих зобов’язань може привести до дискредитації франчайзера вділовому світі і зниження м його конкурентноздатності.       
3. Виконанняінструкцій та розпоряджень франчайзера, спрямованих на забезпечення,відповідності характеру, засобам і умовам використання комплексу виключних праввідносно того, як вони використовуються франчайзером, в тому числі вказівоквідносно внутрішнього та зовнішнього оформлення комерційних приміщень, щовикористовуються користувачем при здійсненні наданих йому по договору прав.
4. Наданняпокупцям усіх додаткових послуг, на яки могли б розраховувати споживачібезпосередньо у франчайзера.
5. Нерозголошеннясекретів виробництва надавача та іншої отриманої від нього інформації.
6. Наданняобумовленої кількості субфранчайзингу, якщо такий обов‘язок передбаченийдоговором.
7. Інформуванняпокупців найбільш очевидним способом про те що він використовує фірмовенайменування, комерційне позначення, знак для товарів та послуг або інший засібіндивідуалізації франчайзера по договору франчайзингу.     
І нарешті основним обов‘язком франчайзі є плата за користуванняліцензією.

Визначення ціни договору.
 Щоб вирішити питання оплати договору, сторонам необхідно зробитиспочатку попередній фінансовий аналіз потенційного підприємства франчайзі. Цейаналіз повинен показати, що франчайзі буде мати прийнятний прибуток на своївкладення після оплати поточних витрат, боргів, виплат франчайзеру.
Аналіз можливого потенціалу успіху бізнесу на базі франчайзингу буденабагато простіше, якщо існує прототип аналогічної роботи, що дає гарнірезультати. Якщо цього нема, то здійснюючи аналіз, доведеться робити рядприпущень.  Іншими  словами, два-три роки реального досвіду роботи прототипу всто разів цінніше для проведення аналізу, ніж десять сторінок припущень про те,що може зробити франчайзі. Звичайно, відсутність прототипу не виключає аналізу,але він стає більш важким, а його результати  менш надійними.
Фінансовий аналіз повинен грунтуватися на знаннях організаційної ітехнічної сторін бізнесу в усіх аспектах.
У будь-якому випадку в аналізі бізнесу потенційного (теоретичного)франчайзі повинно бути враховано наступне:
— оцінка впливу на можливий доход різних витрат пов'язаних із зміною вархітектурі й інтер'єрі приміщення, його оздоблення і т.д., тобто зкапітальними вкладеннями при утриманні франчайзінгової мережі ;
— рішення організаційних питань
— аналіз існуючих місць розташування підприємства, пропонованихфранчайзі: чи є вони оптимальними на сьогоднішній день.
Для підприємства торгівлі також доведеться довідатися, про типи товарів іціни на них. Необхідно провести аналіз персоналу, реклами і витрат на неї,методів роботи існуючих конкурентів; пропоновані розміри виплат, що повиненбуде робити франчайзі для підтримки системи франчайзингу в цілому.
На заключному етапі доведеться зробити розрахунок теоретичного балансудоходів і витрат, враховуючи як видаткові статі відзначені вище передбачуванівиплати, а також інші, виходячи з реальних умов бізнесу і діяльності франчайзі.Наприклад, при цьому розрахунку потрібно знати заздалегідь, чи буде франчайзіпрацювати і керувати підрозділом сам чи  буде наймати керуючого. В останньомувипадку варто врахувати додаткові витрати, пов’язані з цим фактором.
Аналогічно обстоїть справа з роботою юриста, бухгалтерії, аудитора.
Таким чином, проведений аналіз буде краще відображати дійсну віддачу відвкладеного франчайзі капіталу.
Пропоновані розміри виплат, що повинний робити франчайзі для підтримкисистеми франчайзингу, необхідно зіставити також з можливостями франчайзерастворити і розвивати свою систему.
Далі варто переключити увагу фінансового аналізу на франчайзера іздійснити аналіз, що вже проробили на першому етапі, маючи на увазі підприємстватеоретичного франчайзі.
Для цього складається баланс доходів і витрат для власної системифранчайзингу з метою з'ясування розміру необхідного капіталу. Принциповиймомент такого аналізу — визначення розміру виплат за франчайзинг. Попередняоцінка системи франчайзингу буде, ймовірно, уточнена пізніше при підготовцібизнесплана. Але тому що очікувані результати засновані на приблизному плані,то необхідний «попередній перегляд», щоб виправдати рішення, чи здійснюватифранчайзінговий розподіл  товарів чи послуг.
Нижченаведений план — це тільки один зі шляхів аналізу первіснихкапіталовкладень у пропоновану систему франчайзингу. Як і при розрахункупередбачуваних доходів і витрат для франчайзі, провадиться аналогічнийрозрахунок для франчайзера.
До складу передбачуваних доходів необхідно включити:
    плату за франчайзинг (первісний внесок за роботу в системі);
    виплати франчайзі (роялті — регулярні платежі в долі від прибутку);
    реалізацію товарів (якщо є);
    плату за оренду (якщо є),
   інші статті  доходів (бухгалтерські, комп'ютерні, консалтингові,рекламні й інші послуги, якщо вони виявляються по франшизній угоді).
Необхідно оцінити і передбачувані витрати франчайзера, що містять у собі:
повернення виплат (первісних внесків) за франчайзинг (можливо, будутьнепередбачені випадки по контрактах на ранніх етапах розвитку системи, колифранчайзі зажадають повернення коштів. По оцінках закордонних експертів 10% відотриманих сум буде реальною цифрою),
рекламу франчайзингу;
витрати по підготовці юридичних документів, реєстрації торгової марки іт. д;
Аналіз франчайзингу дозволить визначити, через який період часу (днів,місяців, років) буде досягнута крапка беззбитковості, самооплатності прирізному співвідношенні проданих франшиз. Тільки після проведення попередньогоаналізу передбачуваних доходів і витрат франчайзі і франчайзера може скластисяоптимальний розмір плати за франшизу, що поставить у вигідні умови роботиобидві сторони, що співробітничають.
Далі необхідно визначити, у якому вигляді установити плату за франшизу.
Призначивши занадто високу ціну, франчайзер ризикує утратити свій бізнесчерез  обмеження чи повну відсутність претендентів на місце франчайзі у своємубізнесі. Призначивши занадто низьку ціну, франчайзер не залишає коштів дляпокриття витрат по франчайзингу й у результаті виявиться в передодні неминучогокраху найближчим часом. Для України ця ситуація ускладнюється  інфляційнимипроцесами в економіці.
Тому ще раз варто нагадати про важливість одержання попередніх оцінокфінансових результатів передбачуваних підприємств у системі франчайзер —франчайзі.
Єдиних рецептів, що визначають вид  франшизної плати, немає. Плата заправо продавати продукцію чи  послуги може стягуватися з франчайзі у формівступному внеску, або регулярних виплат (роялті), або сполученням перших двохвидів. Зустрічаються випадки, коли плата за франшизу включає не тількизазначені вище витрати, але і плату за рекламу, оренду, навчання й ін.
При рішенні цього питання варто розібратися, які по економічномухарактеру витрати необхідно компенсувати в отриманій платі за франшизу.
Усі витрати по їхній ролі в економіці поділяються на:
капітальні вкладення (будівництво, устаткування, реконструкціяпідприємства, придбання для нього дорогого інвентарю, транспорту й інші);
придбання нематеріальних активів (організаційні витрати по відкриттюнового підприємства, придбання ліцензії й інші);
одноразові  виробничі  витрати (підписка, реклама, навчання і т.д.);
поточні виробничі витрати (зарплата з нарахуваннями, орендна плата,витрата матеріалів, оплата послуг і інші);
одноразові і поточні витрати, з прибутку, що залишилася в розпорядженніпідприємства.
Закупівлю первісного устаткування можна оформити як вступний внесок. Ввступний внесок можна включити також одноразові витрати. Покриття поточнихпередбачуваних витрат потрібно передбачити у формі платежів (роялті), рівеньяких може переглядатися щорічно. У такий спосіб вступний внесок можна визначитина основі попередніх оцінок. У той же час потрібно враховувати, що одним ізкритеріїв у визначенні величини вступного внеску є конкуренція. Не можнапризначити плату за франшизу вище, ніж інші франчайзери в цій ж галузі. Немаючи ще свідчень своєї гарної роботи, франчайзеру надзвичайно ризикованоустановлювати вступний внесок  вище чи рівний тому, що установлюють фірми зсталою позитивною репутацією в цій галузі.
Багато починаючих франчайзерів недооцінюють себе в такій грі. Небагатопізніше в міру наростання інтересу і з приходом успіху можна збільшити вступнівнески у відповідності з попитом. Така стратегія дуже ефективна і може привестидо підвищення цінності франчайзінгової пропозиції.
Коли і як стягуються вступні внески? Досвід американських фірм показує,що деякі франчайзеры воліють стягувати вступні внески окремо: за навчання,маркетинг, рекламу, вибір місця.
У дійсності дроблення витрат  породжує більше питань, ніж відповідей. Унаших економічних умовах краще виділити в окремі види платежів — оренднізобов'язання по довгостроковій і (чи) поточній оренді. Оскільки при висновкувідповідних договорів обидві сторони, погодивши вартість об'єктів оренди, їїумови і терміни, можуть проаналізувати свої доходи і витрати, таке економічневзаєморозуміння партнерів буде гарною основою людських відносин
Франчайзі хочуть і мають право на одержання послуг в обмін на єдинийвступний внесок. Вони не очікують, що їм доведеться платити окремо, наприклад,за маркетинг, консультування і т.д. Тому, коли франчайзі говорять, що йомумають намір надавати повну програму по забезпеченню успіху в бізнесі, а потім призначаютьокремий внесок за головний компонент — навчання це недоречно.
Франчайзі повинні здобувати повний пакет прав при оформленні покупки увиді єдиного вступного внеску. Як франчайзеры стягують внески?
Як правило виплати вступного внеску стягуються відразу ж по підписанніугоди про франшизу. Однак для залучення великої кількості претендентів іншіфранчайзеры поділяють виплати на дві частини, наприклад, 50 % до, 50 % під часнавчання.
Деякі франчайзінгові угоди залежать від вибору місця і положення підприємствафранчайзі, тому додатковий внесок за консультування, наприклад, може бутиприєднаний до вступного ліцензійного внеску. У цьому випадку франчайзер активнодіє в пошуках локалізації конкретного франчайзі, покриваючи зроблені витративключенням у суму вступного внеску. Така практика стає розповсюдженою в сферіфранчайзингу.
Який би порядок стягування внеску ні був установлений, франчайзерповинний завжди дотримуватись одного правила: ніколи не дозволяти франчайзівідкривати заклад доти, поки вступні внески цілком не виплачені. Товарний знакфранчайзера — надзвичайна цінність, яку потрібно охороняти.
Надання франчайзі волі користування франчайзінгом зменшує його цінність іможе викликати незадоволення інших франчайзі, що дорого заплатили за правокористатися їм.
Варто пам'ятати, що після відкриття франчайзі нелегко змусити франчайзівиплатити цей борг. Франчайзера можуть пограбувати, залишивши з порожнімгаманцем, у той час як власники франшиз будуть набивати свої кишені,використовуючи програму бізнесу франчайзера.
Вміло написана угода про франшизу захистить від невдач. Одним з пунктівтакої угоди повинен бути пункт про вступний і інший внески. Тут потрібнодекларування усіх внесків, що франчайзі виплатить до і протягом роботи вбізнесі по франчайзингу, включаючи вступні ліцензійні внески, періодичні чиразові внески за послуги, рекламу, навчання і т.д.
Більш того, необхідно викласти, як виплачувати внески, чи є вони щоповертаються чи ні. Наприклад, у декларації говориться, що весь вступний внесоку 100000$ виплачується франчайзі в такий спосіб: 50000$—при підписанні угодипро франшизу, 25000$—за тиждень до початку навчання і 25000$—після закінченнянавчання.
Також специфичнім для угоди про франшизу є обов’язок франчайзі позбереженню репутації (доброго імені) франчайзінгової системи в цілому. Цейобов’язок   предбачае строге дотримання стандартів, установлених франчайзером,інструкцій з організації і керування підприємством, обговореної політики цін,участь у маркетингу і рекламі, в удосконалюванні методів роботи.

Контроль та відповідальністьсторін
Як  правило,  передбачається фінансовий контроль за діяльністю франчайзіз боку франчайзера, а також ряд стандартних умов, усіх видів, що включаються вгосподарські договори: про терміни дії договору, відповідальності сторін,правонаступництво, способи вирішення спорів.
Одна з найскладніших задач франчайзера при складанні ним стандартноїугоди про франшизу і виконанні обговорених у ньому зобов'язань — підтримкакоректного рівня контролю над діяльністю франчайзі так, щоб контроль цей не бувнадмірним. Франчайзеру зазвичай подаються вимоги працівниківпідприємства-франчайзі про компенсації або скарги, про нанесений збиток відтретьої особи, що понесла збиток у франчайзированому підприємстві. Особи, щоподають скарги, стверджують, що франчайзер повинен нести відповідальність задіяльність і помилки своїх франчайзі. У багатьох випадках підставою длянав'язування подібного роду відповідальності є право контролю франчайзера задіяльністю франчайзі.
У практиці американського франчайзингу такий рід відповідальностіприйнятий називати субститутивною відповідальністю. Скарги, пов'язані ізсубститутивною відповідальністю, часто грунтуються на агентському праві. Іншимисловами, позивач оскаржує, маючи на увазі, що франчайзі є “агентом”франчайзера. За цим законом сторона, що представляється “агентом”, називається“принципал”. Основне положення агентського права в тім, що принципал несевідповідальність за діяльність і недогляди своїх агентів. У такий ж спосіб,якщо франчайзі фактично є агентом свого  франчайзера, те той зобов'язаний нестивідповідальність за помилки і недогляди франчайзі. Агентські відносинихарактеризуються трьома елементами:
агент є суб'єктом, на який поширюється право контролю принципала;
агент зобов'язаний діяти з вигодою для принципала,
агент уповноважений змінювати офіційні відносини принципала.
Звичайно  факт, чи є франчайзі агентом франчайзера чи ні, визначаєтьсятим, чи має франчайзер право контролювати чи він уже фактично  контролює діяльність франчайзі.
Як правило, там, де франшизна угода дає франчайзеру право на повний чичастковий контроль над франчайзі, існують агентські відносини і франчайзер можекерувати «намірами і справами» у досягненні визначеної мети. Франчайзер маєюридичний  інтерес у захисті «репутації своєї системи», і цей інтерес дозволяєфранчайзеру здійснювати контроль над підприємством франчайзі.
Крім скарг, що стосується дійсного агентства, третя сторона можепереслідувати франчайзера в судовому порядку, маючи на увазі те, що франчайзі є«удаваним» агентом франчайзера.
Право діяти як агент, не будучи їм фактично, виникає там, де принципалсловами або діями створює враження, що агент уповноважений діяти у визначенихпитаннях. Також це удаване володіння правами може бути віднесене до слів ісправ удаваного принципала.
Хоч франчайзери звичайно успішно виграють справи про субститутивнувідповідальності, спираючись на теорію про агентство,  можуть бути випадки,коли франчайзер визнається відповідальним за дії, зроблені у франчайзованихпідприємствах, якщо ці дії провадилися з відома  франчайзера. Відповідальністьможе виникнути з нерозважно добровільного взяття на себе відповідальності.
Франчайзер повинний бути дуже завбачливим не тільки при складанні своєїугоди про франшизу, але і при проведенні франчайзінгової програми. Франчайзериу великій мірі зацікавлені в тім, щоб їх франчайзі дотримувались системироботи, прийнятої у франчайзингу, і сприяли підтримці доброї слави торговоїмарки франчайзера. Так чи інакше, надмірний контроль може стати причиною ростувідповідальності франчайзера за дії чи  недбалість франчайзі. Таким чином,франчайзі повинний докладати зусиль по створенню і збереженню такого рівняконтролю, що дозволить йому захистити свою франчайзінгову систему і торговумарку й у той же час не перетворить його в щоденне опікунство, що приведефранчайзера до відповідальності за дії і недбалість своїх франчайзі. Крім того,франчайзери, що беруть на себе спеціальні зобов'язання (на зразок поширення мірбезпеки), повинні виконувати їх так щоб існувала впевненість, що зроблено всеможливе для забезпечення цих мір.
З метою недопущення ситуації, у якій третя сторона вважає франчайзіагентом франчайзера чи самим франчайзером, франчайзер повинний вжити заходівдля роз'яснення, що франчайзі і франчайзованний бізнес незалежні один відодного. Франчайзер може зажадати, щоб франчайзі поставив свій підпис у діловихпаперах, підтверджуючи, що він володіє своїм бізнесом і діє незалежно. Крімтого, франчайзер повинний   створити   окремі   статути: для підрозділів, щознаходяться у володінні компанії, і інший —для франчайзованного бізнесу. Крімтого, щоб уникнути виникнення відносин «удаваного агентства», франчайзерповинний включити у свою угоду про франчайзинг положення про те, що франчайзінезалежно працює відповідно до контракту і не є агентом. Більш того, уфранчайзінгову угоду можуть бути включені аспекти, відповідальність за які несевинятково франчайзі. Наприклад, франчайзі повинний відповідати за відповідністьсвоєї роботи чинному законодавству, указам і постановам.
Якщо франчайзер пропонує повний посібник з безпеки, то це керівництвоповинне складатися з рекомендацій, а не з вимог. Франчайзер повиннийроз'яснити, що франчайзі відповідальний за безпеку на своєму підприємстві.Франчайзер не повинний пропонувати своєї участі в цих заходах, він взагаліповинен виключити запобіжні заходи з своїх періодичних інспекцій по контролюякості і навіть не повинен коментувати  прийняття чи неприйняття визначенихмір. З іншого боку, якщо франчайзер хоче встановити диктат і натискати вдотриманні мір безпеки, то діяти в даному випадку франчайзер повинний більшнапористо і послідовно.

Особливості угод про товарнийта діловий франчайзинг
Слід враховувати, що конкретний зміст франчайзінгового договору можедосить істотно різнитися в залежності від виду діяльності, що є предметомугоди. З цього погляду звичайно розрізняють два види франчайзингу: товарнийфранчайзинг і діловий франчайзинг.
Товарний франчайзинг використовується в сфері торгівлі. Він можезастосовуватися й у відношенні товарів, виробником яких є сам франчайзер, і дотоварів, виготовлених іншими фірмами і продаваним під торговою маркоюфранчайзера. Головне, що відрізняє товарний франчайзинг від звичайної оптовоїторгівлі,  прив’язаність  франчайзі до товарного знаку і торгової маркифранчайзера. Франчайзер, як правило, поставляє обумовлений угодою товар дляйого продажу франчайзі, але головне це не сам товар, а використання визначеногоасортименту і визначеної технології торгівлі. Найбільш часто торговийфранчайзинг застосовується для збуту товарів, що мають значиму торгову марку чипотребуючих специфічних торгових послуг до чи після продажу. Характернимиприкладами таких товарів є бензин, автомобілі, велосипеди. алкогольні і безалкогольнінапої, дрібний роздріб.
Угода про торговий франчайзинг відрізняється від дилерських договорівдокладним викладом вимог з технології торгівлі й умов використання цього знака. Велике місце в них займають умови про надання франчайзером діловихпослуг: реклама, навчання, консультації.
Діловий франчайзинг відрізняється від торгового тім, що основнимпредметом франшизного угоди є передача технології (ноу-хау) і ліцензії на їївикористання. Франчайзер у цьому випадку поставляє франчайзі товари чи послугидля їхньої реалізації клієнтам. Однак він може брати за договором на себефункції забезпечення франчайзі визначеними матеріалами (устаткування,упакування, ділові бланки та інші аксесуари бізнесу). Але, також, як і втоварному франчайзингу, в угодах докладно обмовляються зобов'язання франчайзерапо рекламі, організації справи і навчанню франчайзі.
Потрібно відзначити, що розмежування між товарним і діловимфранчайзінгами часто виявляється умовним і в деяких франчайзінгових системахможна знайти елементи й одного й іншого видів. Франчайзінгове право не міститьу цьому відношенні яких-небудь обмежень і дозволяє сторонам комбінувати умовиугоди за їхнім розсудом з урахуванням особливостей їхньої діяльності. Типовимприкладом таких «комбінованих» угод є розповсюджені в США договори провиробництво безалкогольних напоїв. Відповідно до такого договору  франчайзерпоставляє секретний сироп і надає ексклюзивне  право на виготовлення з ньогонапою, що потім продається з торговою маркою франчайзера.
На Україні аналогічні договори застосовуються в діяльності таких компанійяк Кока-Кола, Пепсі.
Успішна робота цих фірм є підтвердженням великої гнучкості, властивоївідносинам по франчайзингу, і ефективності нестандартного підходу до визначеннязмісту франшизних угод.

Припинення франчайзінговихвідносин
Відносини франчайзингу перериваються при наявності одного з п'ятинаступних подій: скасування угоди; припинення за взаємною згодою; відмовафранчайзі від своїх зобов'язань; припинення франчайзером контракту; закінченнятерміну дії угоди.
 Сторони, що співробітничають, звичайно намагаються не думати промайбутнє припинення відносин, якщо вони зв'язані  особистою зацікавленістю.Франчайзери і франчайзі тут не виключення, проте, франчайзер повинний матистратегію “закінчення гри” для кожного типу відносин.
Припинення правовідносин між сторонами в наслідок закінчення строку діїугоди е  самим прийнятним для сторін. В інших чотирьох випадках: коли терміндоговору не закінчився, а відносини приходиться переривати, між сторонами виникаютьвзаємні претензії. В таких випадках не слід доводити справи до суду, тому щонавіть виграні франчайзером процеси шкодять системі в цілому: відволікаєтьсябагато сил, чутки негативно впливають на імідж компанії, дратують іншихфранчайзі. Нижче розглянемо кожен з цих випадків.
Скасування угоди. Цей термін застосовується, коли відносини франчайзингуперервані до відкриття підрозділу. Звичайно така необхідність виникає черезневідповідність вимогам договору роботи франчайзі в період, що передує відкриттюпідрозділу. Можливо, франчайзі не зібрав необхідних коштів, але які б ні булипричини, права сторін обговорені в договорі, якого потрібно дотримуватись. Усівиплати франчайзеру, франчайзі зобов'язаний виплатити, що повинно бути чіткообговорене в договорі. Якщо франчайзер будує свою систему правильно, то в ньогонавряд чи будуть проблеми зі скасуванням угоди.
Припинення за взаємною згодою. У закордонній практиці франчайзингу цевідбувається рідко і, як правило, з причин, не залежних ні від франчайзера, нівід франчайзі. У цьому випадку підписується угода про взаємне звільнення сторінвід зобов’язань договору.
Відмова франчайзі від своїх зобов'язань. Франчайзі, що бажає вийти ізсистеми франчайзингу, може  повідомити про це заздалегідь, або не зробити цього.Сама драматична ситуація виникає тоді, коли у франчайзі кінчаються гроші, вінзакриває своє підприємство і зникає, надавши франчайзеру і кредиторамвирішувати всі проблеми.
“Тиха відмова” створює набагато більш проблем. Несвоєчасне надходженнявиплат є ознакою таких намірів франчайзі. Міри варто застосовувати невідкладаючи, щоб потім франчайзера не  обвинуватили в тім, що він своїмнерішучим поводженням спровокував ситуацію. Настійно рекомендується принесвоєчасному надходженні виплат негайно здійснювати контроль якості. Фінансовіпроблеми франчайзі часто свідчать про те, що він намагається їх вирішити зарахунок якості. Якщо ситуація поправна, можливе закінчення конфлікту — укладення  “договору про поновлення”, якщо ні, застосовуються  пункти договору проприпинення відносин.
Припинення франчайзером контракту. Коли справа доходить до припиненняугоди з ініціативи франчайзера він повинен мати для цього вагомі об'єктивніпідстави.
Франчайзі вкладає свої гроші в систему, він хоче одержати прибуток і томуможе вважати, що франчайзер намагається захопити контроль над його регіоном, щоплата роялті несправедлива, що йому заважають використовувати наявніможливості.
Франчайзеру варто ретельно підготуватися до прийняття такого рішеннязокрема, потрібно мати усі види письмових доказів. У закордонній практиці судизвичайно відносяться з більшою симпатією до франчайзі через наявність багатьохвипадків, коли франчайзери не могли виправдати свої дії.
Для ситуацій, у яких припинення договору неминуче, можна відзначити кількарекомендацій:
1. Ретельне ведення записів, досьє на франчайзі — зміст телефоннихрозмов, проблеми з франчайзі, скарги і т.д. 
2. Повідомлення франчайзі про своє рішення завчасно.
Вказівка в повідомленні причин, з посиланням на відповідні пункти угоди.
Закінчення терміну дії угоди. Цікаво, що досить багато процвітаючихфранчайзерів не передбачають у договорах  ситуації, що настане через 10 і 20років чи після закінчення терміну договору. Франчайзі, що особливо успішнопрацюють, це хвилює набагато більше, оскільки вони хочуть залишити франчайзингза собою.
Продовження договору звичайно вимогаэ від франчайзі виконання їм поточнихзобов'язань, крім того, у деяких системах вимагають сплати внеску за поновленнядоговору (який значно нижче первісного), а також за модернізацію приміщення.
Стратегія “закінчення гри” повинна бути хоча б з тієї причини, що всібізнеси мають свої життєві цикли: вони зароджуються, ростуть, розвиваються івмирають. Поряд з цим у період життєвого циклу системи можуть виникнути й іншіситуації, що вимагають припинення відносин франчайзингу: неправильневикористання торгової марки, невідповідна якість, несплата виплат, неправильнаробота, зміни на ринку та інші.
 
Законодавчо-правова база франчайзингу.
   Розглядаючи переваги франчайзингу, ми кажемо про те, щоспівробітництво франчайзерів і франчайзі сприяє залученню на риноквисокоякісних товарів і послуг і в остаточному підсумку спрямоване назадоволення споживчого попиту. Однак, не слід думати, що широке поширенняфранчайзингу безумовно відповідає інтересам споживача. В певній мірі воно можепривести до порушення його прав — адже сама ідея франчайзингу заснована насвоєрідній підміні суб'єкта: франчайзі фактично виступає на ринку під чужимім'ям, використовуючи фірмове найменування і товарний знак франчайзера. Аз'ясувати, як вже говорилося на самому початку, чи є підприємство філієювеликої  компанії чи працює за договором франчайзингу, можна тількиознайомившись з установчими документами.
   Найбільшу небезпеку в цьому зв'язку представляє виробничийфранчайзинг. Якщо взяти, наприклад, ситуацію з товарами ліцензійноговиробництва, то споживач обізнаний про їхнє походження усвідомлює, що купуючипродукцію, зроблену не власником товарного знаку, а сторонньою фірмою, він можеі не одержати очікуваної якості. У випадку з продукцією франшизних підприємству споживача нема підстав підозрювати, що товар зроблений не самим власникомтоварного  знаку чи його дочірньою компанією. Правомірно виникає вимогареєстрації договорів франчайзингу, інформування споживачів і саме головне,забезпечення належної якості товарів і послуг, відповідальність за якупокладається як на франчайзера так і  на франчайзі. Таким чином, законодавчарегламентація франчайзингу необхідна насамперед для захисту споживачів.
   Друга причина, через яку наявність правової бази більш ніж бажана,  внеобхідності захисту ринку франчайзингу від зловживань, можливих у зв'язку знесумлінною реалізацією франшиз і укладенням франшизних договорів, що можутьзначно обмежити права франчайзі.
В законодавстві України договір франчайзингу поки ще не знайшов своговідображення. Однак правомочність укладення такого випливає з ст.42 КонституціїУкраїни у відповідності з якою кожен має право на підприємницьку діяльність незаборонену законом, а також з ст. 4 ГК України (п.2), що передбачає можливістьукладення угод які не передбачаються законом але й не  суперечать йому.
 В цілому,законодавчу базу України в сфері охорони прав на об'єкти промислової власностіскладають Закони України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Проохорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про охорону прав на промисловізразки”, “Про захист від несумлінної конкуренції”. Сьогодні в державі діють 10законодавчих, 11 підзаконних і безліч відомчих нормативно-правових актів, щорегулюють різні сторони правового захисту прав інтелектуальної власності. Уцілому вони забезпечують основні потреби правової охорони об'єктівінтелектуальної власності, однак така  кількість нормативних актів ускладнюєїхню практичну реалізацію.
Таким чином, розглядаючи проблему української законодавчої базифранчайзингу, можна зробити висновок, що остання містить чимало білих плям.Зокрема проблема оподаткування роялті. Так, термін “роялті”, відповідно допункту 1.11. статті 1 Закону України “Про ПДВ” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997року, визначається в значенні, що міститься в пункті 1.30 статті 1 ЗаконуУкраїни “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22 травня 1997року (зі змінами і доповненнями), а саме:
 “Роялті — платежі будь-якого виду,  одержані  у  вигляді винагород (компенсацій)  за  використання  або надання дозволу на використання  прав інтелектуальної,  в  тому  числі  промислової, власності,  а також іншиханалогічних майнових прав, що визнаються об'єктом  права  власності  суб'єкта підприємницької  діяльності, включаючи  використання  авторських  прав набудь-які твори науки, літератури,  мистецтва,  записи на  носіях  інформації, права  на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака натовари та послуги, права та винаходи, на промислові або наукові зразки,  креслення   моделі,   або   схеми   програмних   засобів обчислювальноїтехніки,  автоматизованих систем або систем обробки інформації,  секретної формули  або процесу,  права на інформацію щодо промислового, комерційного абонаукового досвіду (ноу-хау)”.
На практиці це визначення породжує питання про те, чи відносяться дороялті ті чи інші платежі по угодах із промисловою власністю, зокрема, платежіміж учасниками франчайзингових відносин. Для цілей оподатковування це маєважливе значення, тому що відповідно до підпунктів 3.2.7 пункту 3.2 статті 3Закону “Про ПДВ”, операції по виплаті роялті не є об'єктом оподаткування надодану вартість.
Слід відмітити певну увагу виконавчої влади до питання франчайзінговихвідносин. Так в постанові Кабінету Міністрів України від 7 грудня 1998 р. N1931 “Про заходи щодо реалізації Програми діяльності Кабінету МіністрівУкраїни” можемо прочитати наступне: “ Підготувати проекти Законів України:
   Профранчайзинг (щодо використання суб'єктами малого підприємництва технологій таторгової марки провідних фірм)...”.
  В розпорядженні Київської Державної адміністрації від 17.03.99 р.N 363  ” Про Програму розвитку малого підприємництва в Києві на 1999 — 2000роки” містяться такі вказівки: “ Вивчати досвід створення нових малихпідприємств у галузі виробництва товарів та надання послуг на основіфранчайзингу та сприяти його розвитку”.
Не обминув своєю увагою питання франчайзингу й Президент. Так в Указі “Про заходи щодо забезпечення підтримки та дальшого розвитку підприємницькоїдіяльності” від 15 липня 2000 року N 906/2000 йдеться про таке:
   “Сприяти розвитку франчайзингових відносин, у тому числі шляхомодержання суб'єктами малого підприємництва від власників знаків для товарів іпослуг прав на використання таких знаків;”.
     “Внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів: — профранчайзинг;...”.
Втім проект закону про франчайзінг й досі не знаходиться на розглядіВерховної Ради України.
  Потреба в систематизуванні діючоїзаконодавчої бази в  сфері франчайзінгу є наочною. Також, не слід забувати пронеобхідність привести її у відповідність с міжнародними угодами. Головну увагунеобхідно приділити тут питанням захисту прав на об'єкти промислової власності.Договором про торгові аспекти прав на інтелектуальну власність (TRIPS)визначено стандарти захисту прав інтелектуальної власності і заходів дляпримуса дотримання цих прав у країнах учасницях Всесвітньої торговоїорганізації (ВТО). Ця організація замінила ГАТТ[1]як арбітра в міжнародній торгівлі. Приєднання України до цієї організаціїбагато в чому сприяло б залученню іноземних інвесторів в нашу країну задопомогою франчайзінгових і субфранчайзингових угод. Необхідними умовами прицьому повинні бути відповідність Українського законодавства угоді ГАТТ,удосконалювання судового рішення спорів, що виникають при реалізації правінтелектуальної власності.

Франчайзинг на українськомуринку.
 
На відміну від Сполучених Штатів Америки, де, як згадувалося вище, Франчайзинг  створює 13  % національного  багатства, франчайзинг на Україні ненабув таких вражаючих масштабів.  Втім певна кількість підприємств на Українідосить вдало використовують франчайзинг. Одним з прикладів створенняукраїнської франчайзингової мережі може бути досвід СП «Американськахімчистка» (ACI — American Clearens International), що започаткувало своюдіяльність 1994 року в Києві. Перші кілька років роботи пішли на те, аби добреопанувати ринкову нішу, створити власну торгову марку. Головний акцент — нависоку якість обслуговування клієнтів, що забезпечувалась використаннямсучасного обладнання, найкращих хімічних матеріалів, ефективною організацієювиробництва. Вже протягом першого року роботи кількість клієнтів сягнула 6 тис.осіб. Крім них, з'явились і колективні замовники: Посольство США, USAID,«Австрійські Авіалінії», ресторани «Рівер Палас»,«Арізона», «Студіо» тощо.
Зміцнивши позиції на столичному ринку, компанія ACI розпочала активну експансіюв інші регіони України. Але створення філіалів або дочірніх підприємств замежами Києва керівництво «Американської хімчистки» визналонедоцільним — через велику ймовірність того, що витрати на керування мережеюрегіональних структур могли перевищити очікуваний прибуток. Тож було взято наозброєння франчайзингову модель розвитку бізнесу. Адже франчайзер практично неризикує створити конкурента власній справі — зазвичай чітко виражений локальнийхарактер франчайзингових схем дозволяє спокійно співіснувати франчайз-партнераму різних містах (важко припустити, що київська хімчистка відкриє свійприймальний пункт, скажімо, десь у Херсоні).
До речі, кількість приймальних пунктів, які «працюють» на однуамериканську хімчистку, залежить від конкретних умов її діяльності. Приміром, уКиєві на один цех припадає до 20 таких пунктів, у Херсоні — 3-4, уДніпропетровську — близько п'яти. Загалом на сьогодні в Україні діють вже 7регіональних франчайзі «Американської хімчистки»: уДніпропетровській, Луганській, Херсонській, Запорізькій, Чернігівській тадеяких інших областях. І це, за словами Юрія Спекторова, президента СП«Американська хімчистка», — не межа, оскільки провадяться переговорище з кількома потенційними франчайз-партнерами.
Визначивши модель франчайзингу, керівництво ACI почало її реалізацію:розробили франчайзинговий договір, уклали дистрибуторські угоди з провіднимипостачальниками обладнання для хімчисток. Особлива увага — формуваннюфранчайз-пакета, котрий включає в себе всі атрибути, необхідні длязапочаткування власного бізнесу під маркою «Американської хімчистки».За словами Юрія Спекторова, «згідно зі світовою практикою, дофранчайзингового пакета входить певний набір послуг і дозвіл на користуванняторговою маркою. Крім того, аби допомогти новоствореному підприємствузіп'ястися на ноги, ми надаємо кожному франчайзі перші півроку його діяльностіексклюзивне право на обслуговування „свого“ регіону».
Ціна франчайзингового пакета, залежно від його комплектації, сягає від 58тис. до 200 тис. доларів (80-85% від цієї суми становить вартість обладнання).За оцінкою пана Спекторова, відкриття подібної хімчистки «з нуля», таще й самотужки, коштуватиме підприємцеві мінімум удвічі дорожче. Термінокупності витрат для «середньостатистичного» франчайз-партнера ACI — 18-20 місяців.
/>Що входить дофранчайз-пакета  СП «Американська  хімчистка»:
обладнання для чищення і прасування одягу (в різноманітних варіантахкомплектації, залежно від розмірів хімчистки);
рекомендації і технічні умови на проект розміщення і монтажу обладнання;
технічна підтримка під час встановлення та налагодження обладнання;
дизайн інтер'єрів центрального приміщення і приймального пункту;
піврічний запас витратних матеріалів і хімікатів;
стартовий менеджмент і навчання персоналу;
виготовлення фірмової символіки для приміщень і службовогоавтотранспорту;
десять комплектів уніформи для обслуговуючого персоналу;
інформаційна, рекламна та маркетингова підтримка;
право на використання торгової марки
Безумовно цікавою є практика франчайзингу на теренах інформаційнихтехнологій. Типовий представник цього напряму бізнесу — російська фірма«1С».  Фірму «1С» засновано 1991 року, її спеціалізація — комп'ютерні програми та бази даних. Наприкінці 1993 року стало зрозуміло, щоз'явився новий перспективний сектор ринку — індивідуальне налагодження таобслуговування користувачів облікових програм. Простим рішенням для«1С» було б створити сервісні філіали і відділення, але зупинились накращому варіанті — розвивати бізнес за допомогою франчайз-партнерів.Передбачалося, що підприємства-користувачі, які перебувають у процесізростання, замовлятимуть франчайз-партнерам «1С» налагодження гнучкихоблікових програм згідно з індивідуальними вимогами, а франчайзі, в свою чергу,оплачуватимуть право використання торгової марки материнської компанії,технологічну підтримку, рекламу тощо.
Так виник «1С: Франчайзинг» — франчайзинговий проект звпровадження і супроводження програм офісної автоматизації, в якому програмніпродукти і партнерська мережа — дві нероздільні складові бізнесу. Оскількипрямих західних аналогів такого бізнесу не знайшлося, опрацювання зайнялодосить-таки чимало часу: лише з середини 1994 року почали укладати пробніфранчайзингові договори і формувати партнерську мережу. Випробувавши системувідносин і проаналізувавши різні нюанси, з січня 1996 року вдалися до широкої«розкрутки» мережі «1С: Франчайзинг», і результативиявилися досить непоганими. Вже у першому літньому семінаріпартнерів-франчайзі 1996 року брали участь понад 100 осіб.
Протягом 1996 року кількість франчайзі збільшилася з 80 до 414. Сьогодні1800 самостійних франчайз-партнерів (з яких понад 10 — в Україні: у Києві,Львові, Одесі, Сумах, Рівному тощо) є опорою бізнесу «1С». На нашпогляд, франчайзинг — найкращий спосіб забезпечити високу якість робіт усекторі послуг.
Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні ефективності, енергії імобільності невеликого приватного підприємства та технологічних досягнень,гарантій і розкрученої торгової марки великого постачальника. Тільки невеликіприватні підприємства можуть приділяти належну увагу потребам конкретногоклієнта.А патронаж такої відомої фірми, як «1С», переконує замовника:запропоновані йому рішення з автоматизації удосконалюватимуться іпідтримуватимуться на регулярній і довготривалій основі.
Франчайзі також мають зобов'язання перед «1С»: повинніщокварталу сплачувати внесок у розмірі $100. Але ті фірми, які за кварталпридбали не менше 50 коробок, від нього звільняються. За останні три кварталичерез кризу цю квоту знизили до 25 коробок. Понад 50% економічних програм«1С» і понад 90% мережних версій реалізуються саме через франчайзі.
Компанія «1С» рідко підписує франчайзингові договори з фірмамичи приватними підприємцями, що з'являються «нізвідки». В основномуфранчайзі стають колишні дилери, які вже попрацювали з продуктами фірми«1С» і розуміють її бізнес. Досить легко на умови договору франчайзіпогоджуються організації, які мають досвід аудиту чи консалтингу з обліку,пусконалагодження локальних мереж чи системної інтеграції,«коробкового» продажу програм чи комп'ютерів.
Під час кризи з'явилося чимало випадків формування франчайзинговихколективів із працівників навчальних закладів і комп'ютерних курсів, відділівавтоматизації банків чи розповсюджувачів правових інформаційних систем. Доречі, франчайзі «1С» досить успішно «пережили» серпневукризу 1998 року. Криза показала, що ринок конче потребує консалтингових послуг,- тимчасом як продажі «коробкових» програм та комп'ютерів зменшилисяна 70-80%, кількість замовлень на послуги — лише на 25%. Між іншим, суміжнісфери — дилерство на теренах ПЗ та упроваджувальний франчайзинг — багато в чомусхожі. Це висококваліфікована інтелектуальна праця, якою можуть займатися одній ті ж люди. Але є й істотна відмінність: якщо економіка дилерства — це в своїйоснові економіка торгівлі, то економіка франчайзингу — це економіка послуг.
Як працює мережа «1С: Франчайзинг»
«1С: Франчайзинг» — це мережа самостійних незалежнихпідприємств, які отримали сертифікат фірми «1С» на наданнякомплексних сервісних послуг з автоматизації облікової та офісної роботи,включаючи:
допомогу клієнту у виборі програмних засобів;
продаж та доставку програмних продуктів;
встановлення, налагодження і впровадження з урахуванням індивідуальнихособливостей діяльності підприємства;
обслуговування після продажу;
консультації і навчання користувачів.
Для успішного виконання цих функцій «1С» надає франчайзіметодичну, технологічну, інформаційну і рекламну підтримку, а також навчає йатестує їх. Серед видів інформаційно-технологічної підтримки:
технологічне розсилання — щомісячний компакт-диск зі свіжими релізамипрограм;
типові конфігурації, повідомлення з описанням поліпшень;
прайс-аркуші, інформаційні листи партнерам, новини і щоквартальнийкаталог програмних продуктів;
методичні посібники;
демо-версії програмних продуктів, типові методики показу, слайди тавідео;
консультації електронною поштою (7000 звертань на місяць);
партнерський компакт-диск з рекламно-інформаційними матеріалами;
Web-сервер www.1c.ru тощо.
Серед інших також на Україні  слід відмітити діяльність таких компаній щовикористовують франчайзінг “Ростікс”, “Mc Donalds», «Coca Cola”, “СИНТ-Мастер”.
Аналізуючи стан франчайзінгових відносин на Україні дістаємося висновку,що однією з основних рис, українського франчайзінгу є присутність іноземногоелементу. Це викликає певні правові проблеми:
а) з’ясування правосуб’єктності іноземної сторони;
б) правове регулювання і захист виключних прав промислової власності;
в) відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам.
Таким чином забезпечення правової охорони інтелектуальної власності,шляхом законодавчого врегулювання, та приведення законодавчої бази франчайзінгуу  відповідність з міжнародними угодами є невід’ємними умовами просунення тарозвитку франчайзінгу на українському ринку.  

Висновок
 
Стрімке зростання франчайзингу, що спостерігається практично в усьомусвіті, схоже, буде продовжуватися. Однак дуже мало імовірно, щоб франчайзинговісистеми завтрашнього дня були цілком ідентичними тим, що існують сьогодні. Пристрімких змінах економіці й у той час, коли ідея створення єдиного світовогоринку практично стала реальністю, деякі внутрішні аспекти природи франчайзингуяк такого знаходяться на межі зміни.
   Одним із ключових факторів, що стимулюють ріст франчайзингу, єзменшення частки традиційного виробництва і витиснення його сектором сферипослуг. Франчайзинг особливо добре підходить для бізнесу в сфері суспільногохарчування, тому велику популярність, у наш час, здобуває діловий франчайзинг.Він припускає пристосовність до умов ринку. Передача повної концепції бізнесуполегшує входження франчайзингу в підприємницьку діяльність, з тієї причини, щоданий вид франчайзингу регламентує практично всі аспекти діяльності даногопідприємства. Також при використанні, ділового франчайзингу, франчайзерпропонує різні пільги франчайзі, що в підсумку не може вплинути як надіяльність окремого франчайзі, так і на функціонування всієї системи в цілому.
     Однак, на жаль, розвиток франчайзингу в Україні не знаходитьналежної підтримки на державному рівні. Перше, що гальмує розвитокфранчайзингу, — українське законодавство. Наприклад, а США тільки нафедеральному рівні створено біля сотні законів, що так чи інакше стосуютьсяфранчайзингу, у той час як на Україні відсутній навіть закон про франчайзинг.
Як показують дослідження, приблизно половина з зареєстрованих в Україніпідприємств малого бізнесу так і не змогли розгорнути свою діяльність черезбрак стартового капіталу. Очевидно, що франчайзі прийдеться зштовхнутися з тимиж проблемами, що й іншим дрібним підприємцям. Відсутність власних засобів, стримувала і буде стримувати успішний розвиток франшизних підприємств, але єпідстави думати, що завдяки специфічним особливостям франчайзингу ринокальтернативного фінансування в даний момент для них більш сприятливий. На жаль,на підтримку з боку франчайзерів вітчизняним підприємцям поки розраховувати неприходиться. Така позиція заснована на нестабільності українськогоінвестиційного ринку і закордонні франчайзери побоюються ризикувати, не маючинадійних гарантій.
   Проте, незважаючи на наявність окремих гальмуючих факторів,франчайзинг в Україні вже успішно розвивається. Усе більше підприємниці взвертається до використання цієї ефективної форми ведення бізнесу. Однакзначення його для української економіки переоцінити складно: для франчайзера — це один з найшвидших і ефективних способів створення нових незалежнихпідприємств, об'єднаних у єдину систему, для франчайзі — розвивати свій власнийбізнес на базі перевіреної бізнесу-моделі, а для держави — ефективнийінструмент підтримки малого й індивідуального підприємництва, а отже, ірозвитку всієї української економіки.

Список літератури
1.  Довгань В. Франчайзинг   путь красширению бизнеса.- М.: Дело, 1991.
2.  Стенворд Д., Смит Б. «РуководствоБарклейз банка: франчайзинг в малом бизнесе. -М. Юнити. 1996р.
3.  Дахно И. И. Патентно-лицензионніяработа. –К.: Блиц-информ. 1996
4.  Словарь справочник менеджера М.:«Инфа-м». 1999р.
5.  Стонер Джеймс А. Ф. Долан Едвін Г.Вступ у бізнес К. Видавництво Європейського факультету фінансів, інформаційнихсистем, менеджменту і бізнесу. 2000р.
6.  Предпринимательство. Учебник М.:«Дело». 1999р.
7.  Цивільне право України. Підручник.Книга перша. К.: «Юринком Інтер». 2000р.
8.  Журнал Предпринимательство, хозяйствои право И. Килимник «Договор франчайзинга: анализ содержания» №9 вересень2000р.
9.  Журнал Галицкі контракти АндрійМиронюк, Олена Мозгова Франчайзинг: за образом і подобою №24, червень 1999р.
10.     ЖурналЮридическая практика Любовь НЕСТЕРЕНКО,
Ангелина РАДИОНОВА № 12 (170), 21 марта 2001 года «ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЕ»НАЛОГООБЛОЖЕНИЕ Проблемы трактовки термина «роялти» применительно кналогообложению операций с интеллектуальной собственностью № 12 (170), 21 марта2001г.

Додатки

Таблиця1.
Порівняльна характеристика видів франчайзингу.Вид франчайзингу Тип франшизы Переваги Недоліки Товарний товар Простота застосування Обмежена сфера застосування, вузька спеціалізація франчайзі Виробничий технологія/ вихідний компонент Висока ефективність; простота контролю з боку франчайзера великі початкові витрати на придбання франшизы; сильна залежність від франчайзера Діловий Модель франшизного бізнесу найширша сфера застосування; швидка пристосовність до умов ринку іноді черезмірна регламентація діяльності придушує ініціативність франчайзі Конверсійний Конвертація зменшення витратної частини бюджету за рахунок зниження витрат необхідність адаптації приватного підприємця до залежного положення Корпоративний Мережа франшизных підприємств акумуляція позитивних якостей вищерозглянутих видів франчайзингу диверсифікація бізнесу часта розбіжність цілей франчайзі з інтересами франчайзера; уповільнене реагування бізнесу на зміни умов ринку
 
Таблиця 1.1
       
Порівняльна характеристика методів франчайзингу.Метод франчайзингу Умови розповсюдження Переваги Недоліки Класичний Стандартні простота застосування досить повільне розширення мережі; великі витрати Регіональний (районний)
Головний франчайзі розширює мережу в
Визначеному регіоні переваги при встановленні ціни; зменшення витрат на контроль з боку франчайзера досить жорсткі умови договору по освоєнню території Суб-франчайзинг Власник районної франшизы (субфранчайзер) одержує право на продаж субфран-шиз можливість залучення значного додаткового капіталу сильна залежність франчайзі від фінансових, управлінських і маркетингових здібностей субфранчайзера Франчайзинг що розвивається Передача ексклюзивних прав на розвиток району групі інвесторів швидке розширення франшизної мережі з мінімальними витратами для франчайзера Обмеження положення інвестора як власника; високі початкові витрати

Проект глави Цивільногокодексу  України
Глава 74. Франчайзинг
Стаття 1178. Договір франчайзингу
1. За договором франчайзингу одна сторона (правоволоділець)зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк абобез визначення строку право використання в підприємницькій діяльностікористувача комплекс виключних прав, належних правоволодільцеві, в тому числіправо на фірмове найменування і(або) комерційне позначення правоволодільця, накомерційну інформацію, що охороняється, а також інші передбачені договоромоб'єкти виключних прав — знак для товарів і послуг тощо.
2. Договір франчайзингу передбачає використання комплексу виключних прав,ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі(зокрема, з визначенням мінімального чи максимального обсягу використання) іззазначенням або без зазначення території використання стосовно певної сферипідприємницької діяльності (продаж товарів, одержаних від правоволодільця абовироблених користувачем, здійснення іншої торгової діяльності, виконання робіт,надання послуг).
3. Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути комерційніорганізації та фізичні особи, зареєстровані як індивідуальні підприємці.
Стаття 1179. Форма і реєстрація договору франчайзингу
1. Договір франчайзингу має бути укладений у письмовій формі.Недодержання письмової форми договору має наслідком його недійсність. Такийдоговір вважається нікчемним.
2. Договір франчайзингу реєструється органом, який здійснює реєстраціююридичної особи або індивідуального підприємця, що виступає за договором якправоволоділець. Якщо правоволоділець зареєстрований як юридична особа абоіндивідуальний підприємець в іноземній державі, реєстрація договоруфранчайзингу здійснюється органом, який зареєстрував юридичну особу абоіндивідуального підприємця, що є користувачем. У відносинах з третіми особамисторони договору франчайзингу мають право посилатися на договір лише з моментуйого реєстрації. Договір франчайзингу на використання об'єкта, що охороняєтьсявідповідно до патентного законодавства, підлягає реєстрації також уцентральному органі виконавчої влади в галузі патентів і знаків для товарів іпослуг. При недодержанні цієї вимоги договір вважається нікчемним.
Стаття 1180. Субфранчайзинг
1. Договором франчайзингу може бути передбачено право користувачадозволяти іншим особам користування наданим йому комплексом виключних прав абочастки цього комплексу на умовах субфранчайзингу, погоджених ним ізправоволодільцем або визначених у договорі франчайзингу. У договорі може бутипередбачений обов'язок користувача надати протягом певного строку певнійкількості осіб право користування зазначеними правами на умовах субконцесії.Договір франчайзингу не може бути укладений на більш тривалий строк, ніждоговір комерційної концесії, на підставі якого він укладається.
2. Якщо договір франчайзингу є недійсним, недійсними єі укладені на йогооснові договори субфранчайзингу.
3. Якщо інше не передбачено договором франчайзингу, укладеним на строк,при його достроковому припиненні права та обов'язки похідного правоволодільцяза договором франчайзингу (користувача за договором франчайзингу) переходять доправоволодільця, якщо він не відмовиться взяти на себе права та обов'язки зацим договором. Це правило відповідно застосовується при розірванні договоруфранчайзингу, укладеного без визначення строку.
4. Користувач несе субсидіарну відповідальність за шкоду, завдануправоволодільцеві діями похідних користувачів, якщо інше не передбаченодоговором франчайзингу.
5. До договору субфранчайзингу застосовуються передбачені цією главоюправила про договір франчайзингу, якщо інше не випливає з особливостейсубфранчайзингу.
Саття 1181. Винагорода за договором франчайзингу
Винагорода за договором франчайзингу може виплачуватися користувачемправоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів, відрахувань відвиторгу, націнки на оптову ціну товарів, що передаються правоволодільцем дляперепродажу, або в іншій формі, передбаченій договором.
Стаття 1182. Обов'язки правоволодільця
1. Правоволоділець зобов'язаний:
1. передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надатиіншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому задоговором комерційної концесії, а також проінструктувати користувача і йогопрацівників з питань, пов'язаних зі здійсненням цих прав;
2. видати користувачеві передбачені договором ліцензії, забезпечивши їхоформлення у встановленому порядку.
2. Якщо договором франчайзингу не передбачено інше, правоволоділецьзобов'язаний:
1. забезпечити реєстрацію договору франчайзингу (п. 2 статті 1179 цьогоКодексу);
2. надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння,включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;
3. контролювати якість товарів (робіт, послуг), щовиробляються (виконуютьсяабо надаються) користувачем на підставі договору франчайзингу.
Стаття 1183. Обов'язки користувача
З урахуванням характеру та особливостей діяльності, що здійснюєтьсякористувачем за договором франчайзингу, користувач зобов'язаний:
1. використовувати при здійсненні передбаченої договором діяльностіфірмове найменування і(або) комерційне позначення правоволодільця зазначеним удоговорі способом;
2. забезпечити відповідність якості товарів, що виробляються ним на основідоговору, виконуваних робіт, послуг, що надаються, якості аналогічних товарів,робіт і послуг, щовиробляються, виконуються або надаються безпосередньоправоволодільцем;
3. додержуватися інструкцій і вказівок правоволодільця, спрямованих назабезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексувиключних прав тому, як він використовується правоволодільцем, у тому числівказівок, що стосуються зовнішнього і внутрішнього оформлення комерційнихприміщень, що використовуються користувачем при здійсненні наданих йому задоговором прав;
4. надавати покупцям (замовникам) усі додаткові послуги, на які вонимогли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товар (роботу, послуги)безпосередньо у правоволодільця;
5. не розголошувати секрети виробництва правоволодільця та іншу одержанувід нього конфіденційну комерційну інформацію;
6. надати обумовлену кількість субфранчайзингу, якщо такий обов'язокпередбачений договором;
7. інформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способомпро те, що він використовує фірмове найменування, комерційне позначення, знакдля товарів і послуг або інший засіб індивідуалізації за договоромфранчайзингу.
Стаття 1184. Обмеження прав сторін за договором франчайзингу
1. Договором франчайзингу можуть бути передбачені обмеження прав сторінза цим договором, зокрема:
1. обов'язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічнікомплекси виключних прав для їх використання на закріпленій за користувачемтериторії або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території;
2. обов'язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території,на яку поширюється чинність договору франчайзингу стосовно підприємницькоїдіяльності, що здійснюється користувачем з використанням належнихправоволодільцеві виключних прав;
3. відмова користувача від одержання за договором франчайзингуаналогічних прав у конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця;
4. обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем місцерозташування комерційних приміщень, які мають використовуватися при здійсненнінаданих за договором виключних прав, а також їх внутрішнє і зовнішнєоформлення. Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними на вимогуантимонопольного органу або іншої заінтересованої особи, якщо ці умови зурахуванням стану відповідного ринку та економічного стану сторін суперечатьантимонопольному законодавству.
2. Визнаються нікчемними такі умови, що обмежують права сторін задоговором франчайзингу, в силу яких:
1. правоволоділець має право визначати ціну продажу товару користувачемабо ціну робіт (послуг), виконуваних (тих, що надаються) користувачем, абовстановлювати верхню чи нижню межу цих цін;
2. користувач має право продавати товари, виконувати роботи або надаватипослуги виключно певній категорії покупців (замовників) або виключно покупцям(замовникам), що мають місце знаходження (місце проживання) на визначеній удоговорі території.
Стаття 1185. Відповідальність правоволодільця за вимогами, щозаявляютьсядо користувачів
Правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, щозаявляються до користувачів, про невідповідність якості товарів (робіт,послуг), які продаються (виконуються, надаються) користувачем за договоромфранчайзингу. За вимогами, що заявляються до користувача як виробника продукції(товарів) правоволодільця, правоволоділець відповідає солідарно з користувачем.
Стаття 1186. Право користувача укласти договір комерційноїконцесії нановий строк
1. Користувач, що належним чином виконував свої обов'язки, має післяспливу строку договору франчайзингу право на укладення договору на новий строкна тих самихумовах.
2. Правоволоділець має право відмовити в укладенні договору франчайзингуна новий строк за умови, що протягом трьох років від дня спливу строку даногодоговору він не буде укладати з іншими особами аналогічні договори франчайзингуі погоджуватися на укладення аналогічних договорів франчайзингу, дія якихпоширюватиметься на ту саму територію, на якій мав чинність договір, щоприпинив свою дію. У разі якщо до спливу трирічного строку правоволоділецьзабажає надати кому-небудь ті самі права, які були надані користувачеві задоговором, що припинив свою чинність, він зобов'язаний запропонуватикористувачеві укласти новий договір або відшкодувати зазнані ним збитки. Приукладенні нового договору його умови мають бути не менш сприятливі длякористувача, ніж умови договору, що припинив свою чинність.
Стаття 1187. Зміна договору франчайзингу
Договір франчайзингу може бути змінений відповідно до правил,передбачених главою 52 цього Кодексу. У відносинах з третіми особами сторонидоговору франчайзингу мають право посилатися на зміни договору лише з моментуреєстрації цієї зміни в порядку, встановленому п. 2 статті 1179 цього Кодексу,якщо не доведуть, що третя особа знала або повинна була знати про змінудоговору раніше.
Стаття 1188. Припинення договору франчайзингу
1. Кожна із сторін договору франчайзингу, укладеного без зазначеногостроку, має право у будь-який час відмовитися від договору, повідомивши про цеіншу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалийстрок.
2. Дострокове розірвання договору франчайзингу, укладеного із визначеннямстроку, а також розірвання договору, укладеного без визначення строку,підлягають реєстрації у порядку, встановленому п. 2 статті 1179 цього Кодексу.
3. У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмовенайменування і комерційне позначення без заміни їх новими аналогічними правамидоговір франчайзингу припиняється.
4. При оголошенні правоволодільця або користувача неплатоспроможним(банкрутом) договір франчайзингу припиняється.
Стаття 1189. Збереження договором франчайзингу чинності при зміні сторін
1. Перехід до іншої особи будь-якого виключного права, що входить докомплексу наданих користувачеві прав, не визнається підставою для зміни аборозірвання договору франчайзингу. Новий правоволоділець стає стороною цьогодоговору в частині прав і обов'язків, що стосуються відчуженого виключногоправа.
2. У разі смерті правоволодільця його права та обов'язки за договоромфранчайзингу переходять до спадкоємця за умови, що він зареєстрований абопротягом шести місяців від дня відкриття спадщини зареєструється якіндивідуальний підприємець. Інакше договір припиняється. Здійснення прав івиконання обов'язків особи, яка померла, до прийняття спадкоємцем цих прав таобов'язків або до реєстрації спадкоємця як індивідуального підприємцяздійснюється управителем, якого призначає нотаріус.
Стаття 1190. Наслідки зміни фірмового найменування або комерційногопозначення правоволодільця
У разі зміни правоволодільцем свого фірмового найменування абокомерційного позначення, права на використання яких входять у комплексвиключних прав, договір франчайзингу зберігає чинність стосовно новогофірмового найменування або комерційного позначення правоволодільця, якщокористувач не зажадає розірвання договору і відшкодування збитків. У разіпродовження чинності договору користувач має право вимагати відповідногозменшення належної правоволодільцеві винагороди.
Стаття 1191. Наслідки припинення виключного права, користування якимнадано за договором франчайзингу
Якщо в період дії договору франчайзингу сплинув строк дії виключногоправа, користування яким надано за цим договором, або таке право припинилося заіншою підставою, договір франчайзингу продовжує свою чинність, крім положень,що стосуються права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не передбаченодоговором, має право зажадати відповідного зменшення належної правоволодільцевівинагороди. У разі припинення належних правоволодільцеві прав на фірмовенайменування або комерційне позначення настають наслідки, передбачені п. 2статті 1188істаттею 1190 цього Кодексу.