Сучаснийетикет
Вступ
Бутикультурним і вихованим — право і обов'язок кожної людини. Нехтування правиламиетикету, так само як і незнання елементарних його вимог, не тільки значноускладнює спілкування, але і завдає непоправної шкоди діловим відносинам.
Термінетикет, тобто встановлені правила поведінки, форми обходження, прийняті всуспільстві або в будь-якій частині його, перейшов до нас із французької мови.Корінь же цього слова, — грецький (у перекладі — звичай), від нього походитьслово етика, що означає:
1)філософське вчення про моральність, моралі;
2)норми поведінки, сукупність правил, прийнятих серед членів суспільства,будь-якої соціальної або професійної групи і т.п.
Етикет- велика і важлива частина загальнолюдської культури, виробленої протягомбагатьох століть всіма народами, що ввібрала в себе уявлення народів про добро,справедливість, людяність, красі, порядок, благоустрій, побутовій доцільності.
1. Етикет і імідж ділової людини
Взаємодіялюдей, в тому числі і ділове, в різних ситуаціях здавна регулювалося іупорядковувалось нормами і правилами етикету.
Етикет- це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішнє прояви людських взаємин(поводження з оточуючими, форми спілкування і вітання, поведінка в громадськихмісцях, манери та одяг). Етикет, як і спілкування, можна умовно розділити наділовий і неофіційний. Говорячи про імідж ділової людини, необхідно зробитиакцент саме на діловий етикет, який регламентує поведінку людей, пов'язане звиконанням ними службових обов'язків. Але, сучасна ділова людина має знати іслідувати принципам, як ділового, так і неофіційного (світського) етикету,дивлячись в якій обстановці він знаходиться.
Важливуроль у сучасному діловому етикеті грають візитні картки — це невеликий аркуштонкого картону (або щільного паперу високої якості), на якому надрукованіосновні відомості про її власника.
Існуютьнаступні види візитних карток:
Карткадля спеціальних і представницьких цілей, на якій вказують: П.І.Б., повна назвафірми, посаду, але не проставляють координати — адресу і телефон. Таку візитнукартку вручають при знайомстві. Відсутність адреси і телефону вказує на те, щовласник картки не має наміру продовжувати контакт зі співрозмовником;
Стандартнаділова картка, на якій вказують: П.І.Б., повна назва фірми, посада, службовийтелефон. Вона вручається для встановлення тісних взаємозв'язків. Номердомашнього телефону вказують лише представники творчих професій. Даний видкартки використовується тільки в службових цілях.
Карткаорганізації (фірми), на якій вказують адресу, телефон, телефакс. З такою карткоювідправляють вітання, подарунки, квіти, сувеніри з нагоди знаменних дат.
Візитнікартки для неофіційного спілкування, на яких вказують П.І.Б., іноді — професію,почесні та вчені звання, але не проставляють реквізити, що підкреслюютьофіційний статус. Їх різновидом є «сімейні» картки, на яких вказують імена тапо батькові подружжя (першим зазвичай пишеться ім'я дружини), домашня адреса ітелефон. Такі картки прикладають до подарунків, які підносять від іменічоловіка і дружини, залишають при спільних неофіційних візитах.
Візитнікартки друкуються на щільному крейдованому папері. Класичним варіантомвважається візитна картка білого кольору зі строгим чорним шрифтом, можнавикористовувати й інші кольори.
Припроведенні заходів типу симпозіумів, конференцій і т.п. використовують великівізитні картки — бейджи з вказівкою імені, прізвища, вченого звання, посади,організації, навчального закладу або наукового центру. Бейджи приколюють налівій стороні грудей і носять тільки в будівлі, де проходять захід.
Обмінвізитними картками — обов'язковий атрибут першої особистої зустрічі з діловимипартнерами. При знайомстві першим вручає візитну картку молодший за посадоюстаршому, при рівності соціальних статусів і в неофіційному спілкуваннімолодший за віком першим вручає старшому.
Приврученні візитку вимовляють вголос своє прізвище, при отриманні — прізвищевручає. Це робиться, щоб уникнути неправильного вимови.
Діловійлюдині рекомендується завжди мати при собі не менше десяти своїх візитнихкарток. Наявність візитної картки у співробітників фірми допомагає спілкуваннюз партнерами відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм ділового етикету.
Такимчином, візитна картка являє собою «портрет» конкретної особистості, так щоповодитися з нею слід дуже акуратно.
Етикетвітань і уявлень — сукупність правил і первісного міжособистісної взаємодії, щостосуються зовнішнього прояву ставлення до людей. У сучасному діловому етикетівироблені деякі правила щодо знайомства і привітань в залежності від статі,віку і посади контактують людей, а також від того, чи знаходяться вони у групіабо поодинці. Звід цих правил передбачає кілька основних якостей етикивзаємовідносин: ввічливість, природність, гідність і тактовність.
Ввічливістьвключає в себе такі важливі елементи як: вітання (у тому числі рукостискання) іподання, які являють собою особливу форму взаємної поваги, і вимагає виконаннянаступних правил:
Убудь-якій ситуації вітання повинне показувати вашу прихильність ідоброзичливість, тобто на характері привітання не повинно позначатися вашнастрій або негативне ставлення до іншої людини.
Упроцесі взаємин можуть складатися різні ситуації, що мають специфіку вітання,подання один одному або рукостискання. Ця специфіка виражається головним чиному тому, хто володіє правом або зобов'язаний бути першим у зазначених діях.
Кріметикету процедури знайомства та привітання, існують ще й правила вербальногоетикету, пов'язаного зі стилем мови, прийнятим в спілкуванні ділових людей.Наприклад:
Замістьзвернення за статевою ознакою прийнято звертатися «дами», «панове».
Привітанні та прощанні, крім слів «Здрастуйте», «Добрий день» і «До побачення»,бажано приєднання імені та по батькові співрозмовника, особливо, якщо вінзаймає по відношенню до вас підлегле становище.
Якщодозволяють умови та час бесіди, можливий обмін нейтральними фразами: «Яксправи?» — «Спасибі, нормально. Сподіваюся, що і у Вас все йде добре »-«Спасибі, так ».
Допускаєтьсязастосування психологічних прийомів, таких як, наприклад, форм напуття ікороткої оцінки спілкування. Це словесні звороти типу: «Удачі Вам», «Бажаюуспіху», «Приємно було зустрітися».
Досвідпоказує, що для забезпечення нормальних відносин з діловими партнерами далеконе достатньо одних правових норм. Дуже важливо ще й дотримання певнихпротокольних правил і звичаїв, які представлені в діловому протоколі.
Діловийпротокол — звід правил, відповідно, з якими регулюється порядок різнихцеремоній, форми одягу, офіційного листування і т. д. Будь-яке порушення цихправил створить труднощі для сторони, яка допустила порушення, тому що вонаповинна буде принести вибачення і знайти спосіб виправити помилку. Необхідністьдотримання діловими людьми протоколу полягає в наступному:
Протокол,дотримуваний при переговорах, підготовці різних договорів та угод, надає своїйурочистістю більшого значення і більшу повагу до містилася в них особливоважливих положень.
Протоколдопомагає створити дружню і невимушену обстановку на зустрічах, переговорах,прийомах, що сприяє взаєморозумінню та досягненню бажаних результатів.
Добрепоставлений і дотримуваний церемоніал і протокол дозволяє нормально, безперешкод, працювати складеному механізму ділових відносин.
Підіміджем ділової людини зазвичай розуміють сформувався образ, у якому виділяютьціннісні характеристики і риси, що роблять певний вплив на оточуючих. Іміджскладається у ході особистих контактів людини, на основі думок, висловлюванихпро нього оточуючими. У зв'язку з цим, можна сформулювати такі основнікомпоненти іміджу ділової людини: зовнішній вигляд (манера одягатися), тактикаспілкування (вміла орієнтація в конкретній ситуації, володіння механізмамипсихологічного впливу тощо), діловий етикет і протокол, етика діловогоспілкування.
Необхіднопам'ятати, що одяг відображає і підкреслює індивідуальність, характеризує діловоїлюдини як особистість. Зовнішній вигляд ділової людини — це перший крок доуспіху, оскільки для потенційного партнера костюм є кодом, що свідчить проступінь надійності, респектабельності та успіху в справах. Разом з тим непотрібно намагатися придушувати партнерів багатством свого вигляду: імітаціябагатства вважається досить неетичним явищем у західному бізнесі.
Службоваобстановка накладає певні вимоги до зовнішнього вигляду ділової людини. У світімоди давно склалося певне поняття — «діловий костюм». Він, звичайно, враховуєостанні віяння і тенденції в моді, але при цьому залишається певною міроюстрогим і консервативним. Здійснюючи підбір костюма в широкому сенсі (тобто зогляду на всі супутні компоненти), ділова людина має керуватися такими загальнимиправилами:
· єдність стилю;
· відповідність стилю конкретної ситуації;
· розумна мінімізація колірної гами(«правило трьох кольорів»);
· порівнянність квітів у колірній гамі;
· сумісність фактури матеріалу;
· порівнянність характеру малюнка в різнихкомпонентах одягу;
· відповідність якісного рівня аксесуарів(взуття, папки для паперів, портфеля і т. п.) якості основного костюма.
Необхідновідзначити, що головне правило, яке потрібно виконувати, підбираючи діловийкостюм в усіх його компонентах — загальне враження охайності, акуратності інавіть деякою педантичності в одязі. Це має змусити його партнера думати, щовін настільки ж акуратний буде в справах.
Останнімчасом такі аксесуари, як годинник, окуляри, ручки, стали не стільки «засобамивиробництва» ділової людини, скільки символами його добробуту, а проте вони неповинні відволікати партнера від загального сприйняття вашого вигляду яккваліфікованого фахівця і приємного співрозмовника.
Якщоталановитий чоловік може зробити кар'єру, навіть маючи невдалий імідж, то дляжінки це практично неможливо. Ключовими факторами, які справляють позитивневраження на оточуючих, є:
· елегантний одяг;
· приваблива зачіска;
· тонкий макіяж;
· вражаючі аксесуари.
Жінкаможе користуватися значно більшою свободою у виборі фасону одягу, матеріалу ікольору тканини, ніж чоловік.
Такимчином, зовнішній вигляд ділової людини є наочною багатовимірної інформацією:про економічні можливості, естетичний смак, приналежності до професійногопрошарку, відношенню до оточуючих людей і т.д. Одяг є своєрідною візитноюкарткою. Вона чинить психологічний вплив на партнерів по спілкуванню, нерідковизначаючи їх ставлення один до одного.
етикет імідж діловий спілкування
2. Поведінка в громадських місцях
Вміру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінкизмінюються іншими. Те, що раніше вважалося непристойним, ставатизагальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотриманняїх залежить від місця, часу та обставин. Поводження, неприпустиме в одномумісці і за одних обставин, бути доречним в іншому місці і за інших обставин.
Нормиетикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять ніби характернеписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні.Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норметикету, але і розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багатов чому відбивають внутрішню культуру людини, його моральні й інтелектуальніякості. Уміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення:воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння,створює гарні, стійкі взаємини.
Головнеправило поведінку в громадських місцях — не забувати, що якби кожен робив,керуючись турботою тільки про свої зручності і бажаннях, то в багатьох випадкахв результаті цього виникла б неможливість користування театром, кіно, музеєм іт.д.
Утеатрі та кіно етикет вимагає сидіти спокійно, не хилячи то вліво, то вправо,особливо якщо у вас пишна шевелюра або (у кіно) високий головний убір: той хтосидить за вами буде вимушений весь час слідувати за вашими переміщеннями.
Наконцертах не потрібно підспівувати або підсвистував виконавцям або оркестру,відбивати такт ногами або диригувати.
Обмінвраженнями про виконання номерів концерту потрібно відкладати до антракту абохоча б до кінця номери, до оплесків, під час яких ви зможете в кількох словахобмінятися думками з співрозмовниками.
Якщоваше місце в середині ряду, то проходити до нього необхідно обличчям до глядачіввже сидить в цьому ряду.
Умагазинах слід дотримуватися тих самих правил, що і в інших громадських місцях:не штовхатися, не порушувати загального порядку, не намагатися бути обслуженихпозачергово.
Неможна, особливо за кордоном, самому перебирати і переставляти виставлені речі,знімати їх з полиць, пробувати запори закриваються виробів — все це повиненпродемонструвати продавець. Якщо предмет дуже зацікавив вас і ви вирішиликупити його — попросіть дозвіл самому проробити з ним, для ознайомлення, необхідніманіпуляції, але виконуйте при цьому обережність.
Умагазинах тканин і готових виробів з них не слід посилено перетирати пальцямивиставлені зразки. На Заході навіть дуже ввічливі продавці при виглядіенергійно тертьові пальцями тканина покупця спочатку несхвально покашлює, аякщо цей процес затягується більше, ніж 5-7 секунд, рішуче зупиняють його.
Умагазинах готового одягу та взуття не потрібно приводити у відчай продавцівнездійсненними вимогами чи проханнями щодо бажаних вами поєднань форм, забарвлень,якості виробу, якщо таких товарів у магазинах не є.
Упродовольчих магазинах не можна чіпати руками товари без упаковки. Привідвідуванні магазинів за кордоном у уникнення непорозумінь зберігайте касовийчек до виходу з магазина.
Соціологипідрахували, що у великому місті кожна людина проходить щодня на вулиці повздекілька тисяч людей. Цілком очевидно, що норми нашої поведінки на вулицінабувають велике суспільне значення. При сучасному темпі життя люди на вулицізазвичай поспішають. Але та обставина, що кожному «колись», не даєнікому ні права, ні підстав штовхатися, навпаки, зобов'язує до того, щобнамагатися не штовхнути когось. Якщо ж це ненавмисно статися — обов'язковопотрібно вибачитися.
Зустрічнихпотрібно обходити зі своєю правою боку, обганяти — так само.
Неслід на ходу балансувати руками, особливо якщо в них що-небудь є: парасоль,тростина, портфель і т.п.
Незупиняйте на вулиці знайомого, якщо він йде не один: не відомо, чи сподобаєтьсязнайомство з вами людині, якій ваш знайомі зобов'язаний буде вас уявити, та йчи потрібно це знайомство вам самому.
Узворотному випадку — якщо ви не один, але вам дуже потрібно зупинитися длякороткої розмови з зустрінутим вами на вулиці знайомим, попередньо запитаєтедозвіл на це у вашого супутника і, в разі його згоди, представивши йогознайомому, можете переговорити з ним у присутності вашого супутника. Дуженеввічливо відкликати зустрінутих вами знайомих від їх супутників (крім того виможете натрапити на відмову) або відходити від свого супутника для розмови зізустрінутим знайомим.
Нагромадський транспорт поширюється загальне правило хорошого тону: жінку,старшого і займає більш високе положення слід пропускати поперед себе. Привиході з транспорту надходять навпаки: чоловік і молодший виходять перед жінкоюі старшим. Це правило не працює, якщо мова йде про вищих осіб, які завждипроходять першими. Це відбувається тому, що виходить перша допомагає вийтидругому, і правило стає безглуздим, коли мова йде про субординацію. Іншимисловами, подавати руку начальнику при виході з транспорту не варто (якщо він,звичайно, не жінка).
Слідзазначити, що тактовний і вихована людина поводиться відповідно до норм етикетуне тільки в суспільних місцях, але і вдома.
3. Особливості ділового спілкування з іноземними партнерами
Коженнарод має свої звичаї, традиції, культуру, політичний і державний устрій. Всеце позначається на особливостях ділових відносин і прийнятих правилахповедінки. Так, відкриті двері робочих приміщень у північних американцівсприймаються як норма, а у німців-як вища ступінь безладу. Американці та японцізвикли працювати у великих приміщеннях, де все на виду, а німці, навпаки, призакритих дверях. Голосна розмова американця чи італійця може сприйматисяанглійцем як прояв невихованості. Максимальне наближення один до одногоспіврозмовників-латиноамериканців викликає прагнення відсунутися в англійців іт. д.
Упроцесі підготовки і ведення ділових переговорів національні особливостівиявляються в характері формування делегації, механізмі і ступеня самостійностіу прийнятті рішень на переговорах, ціннісної орієнтації учасників, особливостісприйняття і мислення, найбільш характерних тактичних прийомах.
Незнаннянаціональних особливостей ділового етикету може справити на партнерів небажанийвраження, утруднити взаємодію як на стадії переговорного процесу, так і приреалізації тих чи інших спільних проектів.
Воснові особливостей ділового етикету і ділової культури в цілому лежать нетільки традиції, але і риси національного характеру.
Перекладач,як правило, не тільки філолог, але і країнознавець, що дає підставивикористовувати його знання і досвід не тільки для перекладацької роботи, а йналагодження довірчих відносин з партнерами. Перекладач-професіонал граєключову роль у встановленні духу співробітництва, особливо тоді, колипереговорні процеси йдуть з представниками народів і культур, світогляд,моральні установки і особливості ділового етикету яких мають значні відмінностівід прийнятих на Заході.
Спілкуючисьчерез перекладача, потрібно дотримуватися наступних правил:
— Говорити повільно, чітко формулюючи думки, не допускати можливості двозначноготлумачення сказаного;
— Вимовляти слід не більше одного-двох пропозицій поспіль, враховуючи, щоутримати в пам'яті і перевести більшу кількість матеріалу повно і правильноперекладач не в змозі. До того ж деякі мови граматично прямо протилежніросійській. Наприклад, у перській мові присудок завжди завершує пропозицію, ане стоїть в його середині, як у російській, англійській та інших мовах;
— Не можна супроводжувати свою промову приказками, ідіоматичними оборотами і, тимбільше, цитуванням віршів. Переведення їх на іншу мову вимагає тривалої роботиі неможливий в ході динамічною бесіди. Невірний переклад здатний зіпсуватиатмосферу переговорів, оскільки наші прислів'я та приказки на іншій мові можутьпридбати двозначне значення, а іноді і образливий зміст;
— Необхідно враховувати реакцію партнерів і негайно вживати заходів, якщо виникаєвідчуття, що вони розуміють вас неправильно. Перекладач, у свою чергу, може вразі необхідності попросити будь-яку зі сторін пояснити думку більш простимисловами або повторити фразу ще раз;
— Перед переговорами необхідно виділити достатній час для роботи з перекладачем,щоб якомога докладніше ознайомити його з колом порушених проблем, пояснитивикористовувану термінологію. Доповідь, мова на презентації та інші письмовіматеріали повинні передаватися перекладачеві для ознайомлення за день-два довиступу. І останнє, немає перекладачів, які без підготовки однаково добреоперують і медичної, і технічної, і будь-який інший термінологією.
Висновок
Отже,як уже говорилося, правила етикету — результат досвіду багатьох поколінь. Воснові своїй вони є міжнародними, оскільки дотримуються більш-менш однаково вусіх країнах. У той же час етикет кожної країни може мати свої, і доситьсуттєві особливості, що обумовлено історичними, національними, релігійними таіншими традиціями і звичаями.
Вміру змін умов життя людства, підвищення рівня освіти і культури одні правилаповедінки змінюються іншими, Те, що раніше вважалося непристойним, стаєзагальноприйнятим, і навпаки. Вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їхзалежить від місця, часу та обставин, Поводження, неприпустиме в одному місці іза одних обставин, може бути доречним в іншому місці і за інших обставин.
Особливістюетикету є поєднання формальних правил поведінки в заздалегідь певних ситуаціяхзі здоровим глуздом і раціональністю.
Практичнезначення етикету полягає в тому, що він дає можливість людям без особливихзусиль використати вже готові форми загальноприйнятої ввічливості дляспілкування з різними групами людей і на різних рівнях.
Список використаної літератури
1.Альохіна, І.В. Імідж і етикет ділової людини / І. В. Альохіна — М.: ЕЕН, 2006.
2.Бороздіна Г.В. Психологія ділового спілкування: Підручник. — 2-е вид. — М.:ИНФРА-М, 2008.
3.Кибанов А.Я., Захаров Д.К., Коновалова В.Г. Етика ділових відносин: Підручник /За ред. А.Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 2007.
4.Мітрошенков О.А. Ефективні переговори. Практичний посібник для ділових людей. — 2-е вид., Справність. — М.:. Видавничий дім «ИНФРА-М», Видавництво «Всесвіт»,2008.
5.Під редакцією Лавриненко В.М. «Соціальні витоки психології та етики діловогоспілкування» — М., 2006. Видавництво «Культура і спорт».
6.Психологія та етика ділового спілкування: Підручник для вузів / Під ред. Проф.В.Н. Лавриненко. — 4-е вид., Перераб. і доп. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007.
7.Холопова Т.І., Лебедєва М.М. Протокол і етикет для ділових людей. — М.:ИНФРА-М., 2005