Суть, формы и причины инфляции

I.     Вступ
Перехід нашої економіки на ринкові відносини різко підвищивзначення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і впрактичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичнихдослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань насторінках економічної преси, актуальність їх не зменшується. Висока вартістьаналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюютьвиробіток правильної грошової політики. Як показує досвід нашої, а також іншихкраїн, перехід на ринкові відносини супроводжується швидким зростанням цін,підсиленням дії інфляційних чинників. Дуже важливо правильно оцінити, чи єсамий перехід на ринкові відносини причиною заглиблення інфляції чи при цихвідносинах накопичений раніше інфляційний потенціал одержує свій реальнийвислів.
Очевидно, що в умовах ринкових відносин можливості штучногостримування інфляції різко скорочуються. Разом з тим непослідовність вприйнятті рішень по переходу до ринку, непродуманість деяких кроків усугубляютьіснуючі труднощі, підсилюють інфляційні процеси.
Досвід багатьох країн показав, що тривале функціонуванняцентралізованого планування, як правило, призводить до порушеннязбалансованості матеріальних і грошових струмів.
Раніше інфляція виникала, як правило, в надзвичайнихобставинах. Так, під час війн держави часто випускали велику кількістьнезабезпечених паперових грошей для покриття військових видатків. В останнідвадцять — тридцять років інфляція стала хронічним захворюванням економікбагатьох країн світу.II.     Сутність та формиінфляції
«Пре­вы­ше­ние ме­ры в вы­пу­с­ках бумажной
мо­не­ты по стро­гой пра­в­де неможет быть
ина­че пре­д­ста­в­ля­е­мо, как ввиде неприметно­го
по­хи­ще­ния ча­с­ти из иму­ще­с­т­вака­ж­до­го»
    ( Н. Моровiнов, економiст, філософ і
      державний діяч Росії кінця XVIIIв. )
Від чого ж залежить кількість грошей, необхідна длязабезпечення товарного обігу? Передусім від суми цін товарів, що підлягаютьреалізації протягом певного періоду, скажімо року. Що більше товарів, тимбільше потрібно грошових одиниць для їх реалізації.
Кількість грошей в обігу залежить далі від швидкості обігукожної грошової одиниці. Це пов'язане із тим, що одна і та ж сума грошей можеобслугувати більше чи менше число актів куплi — продажу.
Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться вобігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпеченихтоварами, означає інфляцію. Вона призводить до зростання цін на товари (явномучи прихованому). Тому індекс цін — це один із головних і найбільш наочнихпоказників наявності чи відсутності інфляції, її глибини. Інфляція може бутивикликана різними чинниками. Це і випуск зайвої кількості грошових одиниць, івідставання виробництва товарів від зростання платіжездатного попиту, інадходження на ринок товарів, що не користуються попитом.
Інфляція — це переповнення фінансових каналів паперовимигрошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція — це грошове явище, алевона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфериекономічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава,виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди. Під часінфляції має місце:
1.  Знецінюваннягрошей по відношенню до золота.
2.  Знецінюваннягрошей по відношенню до товару.
3.  Знецінюваннягрошей по відношенню до іноземної валюти.
Ще одне визначення інфляції ми можемо прочитати в сучаснихамериканських підручниках:
«Інфляція — це підвищеннязагального рівня цін. Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язково всіціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можутьзалишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць — це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Першіпідстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім непідіймаються.»
Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Згадаємо, щоіндекс цін визначає їх загальний рівень по відношенню до базового періоду.
Темп інфляції для наданого року можна обчислити таким чином:
віднятиіндекс цін минулого року із індексу цін цього року, поділити цю різницю наіндекс минулого року, а після цього помножити на 100.
                                             Індексцін          Індекс цін
                                           цього року  -  минулого року
         Темп інфляції = — х 100%
                                          Індекс цін минулого року
                                              
Для того, щоб економіка не переживала інфляційних криз:
1.  Маєбути постійна рівновага державного бюджету.
2.  Центральнийбанк повинен вести ідеальну політику.
3.  Державіне слід втручатися в розподіл прибутку.
4.  Країнуповинні населяти громадяни зі здоровою ринковою    психологією, люди, позбавлені інфляційнихочікувань.II.1     Причини інфляції.
Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту надпропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом і пропозицією вбагатьох випадках не є інфляцією. Приклад:енергетична криза 70х в США, коли нафтовидобуваючі країни підняли ціни на нафтув десятки разів, а на інші товари й послуги ціни зросли в одночас на 7-9%.
Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можутьзмінюватися внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних і сезоннихколивань, структурних зрушень в системі відтворення, монополiзації ринку,державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації іревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливузовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не всякезростання цін — є інфляцією і тому особливо важливо виділити насправдіiнфляційне.
Таким чином, зростання цін, пов’язане із циклічнимиколиваннями кон’юнктури, не можна вважати iнфляційним. По мірі проходження фазциклу — особливо при іноді маючій місце їх «нестандартної»розтягнутостi помітно буде змінюватися і динаміка цін. Ціни будутьпідвищуватися в фазах бума і падати в фазах кризи, а після цього знову зростатив наступних фазах виходу із кризи.
Підвищення продуктивності праці при інших рівних умовахпризводить до зниження цін. Проте можливі випадки, коли підвищенняпродуктивності праці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку- т. з. інфляція витрат підвищення заробітної плати в будь-якій галузінасправді супроводжується підвищенням загального рівня цін.
Стихійні лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад,внаслідок стихійного лиха на якийсь території зруйновані будинки. Очевидно, щозростає попит на будматеріали, послуги будівників, транспорт і т. і. Великийпопит на послуги і промислову продукцію буде стимулювати виробників дозбільшення обсягу виробництва і по мірі насичення ринку ціни будуть опускатися.
Таким чином, до найважливішихiнфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:
1.  Диспропорційність — незбалансованість державних видатків і прибутку -  т. з. дефіцит державного бюджету. Часто цейдефіцит покривається за рахунок використання «друкарського верстату»,що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок — інфляція.
2.  Iнфляційно небезпечні інвестиції — здебільшого мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до утвореннядодаткового платіжездатного попиту, а як наслідок — збільшення грошової маси.Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіцитудержавного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якоговипускаються додаткові паперові гроші.
3.  Відсутність чистого вільного ринкуі досконалої конкуренціїяк його частини. Сучасний ринок вчималій мірі огополiстичний. Оскільки огополiст зацікавлений в скорочуваннівиробництва і пропозиції товарів створюється дефіцит використовуваний їм дляпідтримки чи підняття ціни на товар.
4.  Імпортована інфляція,роль якої зростає зі зростанням відкритостi економіки і утягнення її всвітогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни. Можливості для боротьби удержави досить-такi обмежені. Засіб ревальвації власної валюти, що інколизастосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасноускладнюючи експорт.
5.  Iнфляційні очікування — виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру. Населення і господарськісуб'єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагаєпідвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи на їхшвидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїхпостачальників, які водночас закладають в ціну своїх товарів прогнозоване нимизростання цін на комплектуючі і розгойдують отим самим маховик інфляції. Живийприклад таких iнфляційних очікувань ми можемо спостерігати у своєму повсякденномужитті.
Причину інфляції треба також шукати в трьох видах монополій:
1.  Державнамонополія на емісію грошей.
2.  Профспілковамонополія.
3.  Монополіявеликих фірм на визначення ціни і власних витрат.
Ці три види монополій пов'язані між собою і кожна з них можепорушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись іпоза держави, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.II.2     Типи інфляції.
В теоріях, що опрацьовуються західними економiстами,виділяються у вигляді альтернативних концепцій інфляції попиту і інфляціївитрат. Ці концепції розглядають різноманітні причини інфляції.II.2.1    Інфляціяпопиту
Інфляція попиту — це порушення рівноваги між попитом іпропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшеннядержавних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засобивиробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничихпотужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростаннязаробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідокцього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуютьсяціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцитпропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.
Традиційно зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупнимпопитом. Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти.Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшеннямреального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси уже повністю використані.Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсягпродукції і викликаю інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюютьоднією фразою: «Надто багато грошей полює за надто малою кількістютоварів»II.2.2    Інфляція пропозиції
Інфляція пропозиції -зростання цін внаслідок збільшення витратвиробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витратможуть бути огополiстична політика ціноутворення, економічна і фінансоваполітика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагаютьпідвищення заробітної плати і т. і. Вона може також з’явитися в результатізміни структури пропозиції на ринку.
Теорія інфляції, зумовленої зростанням витрат, пояснюєзростання цін такими чинниками, що приводять до збільшення витрат на одиницюпродукції. Витрати на одиницю продукції — це середні витрати при наданомуобсязі виробництва. Такі витрати можна одержати, поділивши загальні витрати наресурси на кількість виготовленої продукції:
                             Загальні витрати
Загальні витрати на одиницюпродукції= -------------------------------------
                      Кількість одиницьпродукції
Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочуєприбуток і обсяг продукції, що фірми готові запропонувати при існуючому рівніцін. В наслідок зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієїекономіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін. Отже, поцій схемі витрати, а не попит роздувають ціни, як це діється при інфляції попиту.
На практиці нелегко відрізнити один тип інфляції від іншого,всі вони тісно пов'язані і постійно взаємодіють і, наприклад, зростаннязарплати може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат.
Необхідно також визначити, що в жодній з економічнорозвинутих країн не спостерігалася в другої половині ХХ сторіччя повназайнятість, вільний ринок чи ж стабільність цін. Ціни по ряду причин в цей часзростали постійно і навіть в періоду застою виробництва. Таке явище називаєтьсястагфляцією — iнфляційним зростанням цін в умовах стагнації — застоювиробництва, економічної кризи.II.3     Види інфляції
Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні видиінфляції:
1.  Помірна.Цінизростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписанняконтрактів в номiнальних цінах. Багатосучасних економiстів, в тому числі сучасні послідовники економічного вченняКейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку.Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва іпопиту, що постійно змінюються.
2.  Галопуюча.Ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари,контракти прив'язуються до зростання цін.
3.  Гіперінфляція.Ціни зростають астрономічне, розходження цін і зарплати, руйнується добробутнавіть забезпечених верств товариства.
 
Гіперінфляція.
Де­які еко­номiсти по­бо­ю­ю­ть­ся, що по­мі­р­но по­в­зу­чаін­фля­ція, що може спо­ча­т­ку спри­я­ти по­жва­в­лен­ню еко­но­мі­ки, по­тім,на­ро­с­та­ю­чи як сні­го­вий ком, пе­ре­тво­ри­ть­ся в більш жорстоку гі­перін­ф­ля­цію.Цей темп зро­с­тан­ня ін­фля­ції ви­яв­ляє руй­ні­в­ний вплив на обсяг наці­о­наль­но­гови­ро­б­ни­ц­т­ва і за­йня­тість. Спра­ва в то­му, що ко­ли ці­ни по­во­лі, алепостій­но зро­с­та­ють, на­се­лен­ня і під­при­єм­с­т­ва при­ла­ш­то­ву­ю­ть­сядо їх по­даль­шо­го під­ви­щен­ня. Тому, щоб їх не­ви­ко­ри­с­тан­ні за­оща­джен­няі по­то­ч­ні при­бу­т­ки не зне­ці­ни­лись, тобто щоб випе­ре­ди­ти пе­ре­дба­чен­ніпід­ви­щен­ня цін, лю­ди по­вин­ні ви­тра­ча­ти гро­ші за­раз. Підприємст­ва по­во­дя­ть­сятак са­мо, ку­пу­ю­чи ін­ве­с­ти­цій­ні то­ва­ри. Дії, ди­к­то­ва­ніiнфляційним психозом, під­си­лю­ють ти­с­нен­ня на ці­ни, і ін­фля­ція почи­наєго­ду­ва­ти са­ма себе. Біль­ше того, оскіль­ки вар­тість жит­тя збіль­шу­є­ть­ся,ро­бо­чі ви­ма­га­ють і одер­жу­ють більш ви­со­ку номiнальну за­ро­бі­т­ну пла­ту.А проф­спіл­ки пра­г­нуть до та­ко­го під­ви­щен­ня заро­бі­т­ної пла­ти, якоїви­ста­чи­ло би не тіль­ки на те, щоб по­кри­ти то­рі­ш­ні під­ви­щен­ня цін,але і ком­пен­су­ва­ти ін­фля­цію, що очі­ку­є­ть­ся у той пе­рі­од, ко­ли но­вийко­ле­к­ти­в­ний до­го­вір бу­де ще в си­лі. Зарп­ла­та і під­ви­щен­ня цін під­го­до­ву­ютьод­не од­но­го, і це до­по­ма­гає повзу­чій ін­фля­ції перейти до га­ло­пу­ю­чої.
Крім руй­ні­в­них на­слід­ків для пе­ре­роз­по­ді­лу, гі­перін­ф­ля­ціяможе при­ско­ри­ти еко­но­мі­ч­ний крах. Жор­с­то­ка ін­фля­ція спри­яє то­му,що зу­сил­ля на­пра­в­ля­ю­ть­ся не на вироб­ни­чу, а на спе­ку­ля­ти­в­ну ді­я­ль­ність.Під­при­єм­с­т­вам стає всі більш та більш ви­гі­д­ним нако­пи­чу­ва­ти си­ро­ви­нуі го­то­ву про­ду­к­цію в пе­ре­дба­чен­ні при­йде­ш­ньо­го під­ви­щен­ня цін.Але не­су­мі­с­ність кіль­ко­с­ті си­ро­ви­ни і го­то­вої про­ду­к­ції по­пи­туна них ве­де до під­си­лен­ня iнфляційного ти­с­нен­ня. На­то­мість, щоб укла­да­тика­пі­тал в ін­ве­с­ти­цій­ні то­ва­ри, ви­ро­б­ни­ки іокре­мі осо­би за­хи­ща­ю­чись від ін­фля­ції, на­бу­ва­ютьне­ви­ро­б­ни­чих ма­те­рі­аль­них цін­но­с­тей. Юве­лі­р­ні ви­ро­би, зо­ло­тоі ін­ші до­ро­го­цін­ні ме­та­ли, не­ру­хо­мість і та­ке ін­ше.
В над­з­ви­чай­ній си­ту­а­ції, ко­ли ці­ни під­ст­ри­бу­ютьріз­ко і не­рі­в­но­мі­р­но, нор­маль­ні економі­ч­ні від­но­си­ни руй­ну­ю­ть­ся.Вла­с­ни­ки під­при­ємств не зна­ють, яку ці­ну на то­ва­ри слід при­зна­чи­тиі промислові підприємства здебільшого переходять на інші, значно менш ефективніформи розрахунку, наприклад — бартер. Спо­жи­ва­чі не зна­ють, яку ці­ну спла­чу­ва­ти.Поста­чаль­ни­ки си­ро­ви­ни ба­жа­ють одер­жа­ти ре­аль­ні то­ва­ри, а не гро­ші,що ху­т­ко зне­ці­ню­ю­ть­ся. Кре­ди­то­ри на­ма­га­ю­ть­ся уни­ка­ти сво­їх бо­р­ж­ни­ків,щоб не одер­жу­ва­ти по­ве­р­ну­тий борг в де­ше­вих гро­шах. Гроші фа­к­ти­ч­ногу­б­лять ці­ну і пе­ре­ста­ють ви­ко­ну­ва­ти свої фун­к­ції в яко­с­ті мі­ривар­то­с­ті і за­со­бу об­мі­ну. В окремих випадках з'являються паралельнівалюти, сильно зростає роль іноземних валют. Ви­ро­б­ни­ц­т­во і об­мін зі скри­помпо­су­ва­ю­ть­ся до зу­пин­ки і в кі­н­це­во­му під­су­м­ку спро­ма­га­є­ть­сяна­сту­пи­ти еко­но­мі­ч­ний, со­ці­аль­ний і, ду­же мо­ж­ли­во, по­лі­тич­нийхаос. Гі­перін­ф­ля­ція при­ско­рить фі­нан­со­вий крах, де­пресiю і су­с­пі­ль­но-­по­лі­ти­ч­нібез­лад­дя. Во­на зви­чай­но по­в'я­за­на з не­ро­зу­м­ною по­лі­ти­кою уря­ду.
Більшість економічної літератури приводить в якості прикладівНікарагуа періоду цивільної війни (33000% — середньорічний приріст цін) або жпіслявоєнну Угорщину, проте новітній приклад з Сербією показав, що це ще ген немежа. Внаслідок економічного ембарго світового суспільства проти цієї уминулому союзної республіки Югославiї річне зростання цін складає3,000,000,000%, а, наприклад, середня заробітна плата складає суму рівну 1Dmпри тому, що ціни вирослi ще більше, а багато промислових товарів просто зниклиіз пропозиції. Понад швидке зростання цін по відношенню до рівня інфляції можналегко пояснити при допомозі формулиMV=PQ.Незважаючина рівність M і V не можна забувати про показник швидкості обігу грошей V.Внаслідок утрати у господарських суб'єктів довіри до національної валюти обіггрошей надзвичайно збільшується, що в даному випадку рівносильне збільшенню їхкількості. Відповідно й ціна збільшується значно більше, ніж кількість наявнихгрошей в обігу. В розкручуванні спiралi гiперiнфляції надзвичайну роль такожграють iнфляційні очікування.
Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її стані — тобто при відносно вільному ринку. При подавленій ж інфляції зростання цін натовари і послуги може й не спостерігатися, а знецінення грошей може виражатисяв дефіциті пропозиції.
В 50-60 роки інфляція проходила в більшості країн помірнимитемпами. В зв'язку з нафтовою кризою початку 70х років інфляція стала виходитиз-під контролю держави, деорганiзуючи нормальний економічний процес.Середньорічний рівень приростуроздрібних цін за час з 73 по 80 р. р. підскочив в середньому на 9%.
 Таблиця1: Середньорічні показники темпу зростання роздрібних цін в деяких країнахз розвиненою ринковою економікою.
     1966-1974
       1966-1974
       1980-1987   
         США
           1.7%
             5.3%
             9.3%
        Англія
           3.1%
             5.1%
            15.8%
         Iталiя
           3.4%
             6.0%
            17.9%
       Франція
           5.0%
             5.9%
            10.9%
В кінці 80х років темпи зростання цін понизились до (всередньому) 4% на рік, що відповідає моделі помірної інфляції. Цьому можнапривести декілька причин. В їх числі — падіння світових цін на нафту,підсилення конкуренції, передусім в світовому масштабі, підвищенняпродуктивності праці разом з узгодженими діями урядів і профспілок по утриманнюрівнів заробітної плати на минулому рівні.
Існує також і певне співвідношення зростання цін порізноманітних товарних групах:
1.  Збалансованаінфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно одинодного не змінені. Ціни підіймаються досить повільно і в одночас на більшістьтоварів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного зростання цінпідіймається процентна ставка державного банка і таким чином ситуація стаєрівносильною ситуації зі стабільними цінами.
2.  Незбалансованаінфляція. Співвідношення цін товарних груп змінюються в різнихвідсотках і по-різному на кожний тип товару.
Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, на очікувану і неочікувану:
           Очікувануінфляцію можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто єпрямим результатом дій уряду. Як приклад можна привести лiбералiзацію цін вРосії 1992 року і відповідний прогноз зростання цін, підготовлений урядом РФнапередодні — в грудні 1991 року.
            Неочікуванаінфляція характеризується раптовим стрибком цін, що оказує негативний ефект насистемі оподаткування і грошового обігу. В разі наявності у населенняiнфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що саме пособі створює труднощі в економіці і викривляє реальну картину суспільногопопиту, що веде до збою в прогнозуваннi тенденцій в економіці і при деякійнерішучості уряду ще сильніше збільшує iнфляційні очікування, які будуть підбурюватизростання цін. Проте в разі, коли раптовий скачок цін діється в економіці незараженої iнфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пiгу» — різке падіння попиту у населення в надіїна швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник стає вимушенийзнижувати ціну і все вертається в стан рівноваги.II.4     Економічні і соціальні наслідки інфляції
Два найважливіших джерела інфляції, зумовленої зростаннямвитрат — це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію.
Інфляція, викликана підвищенням зарплати, є різновидомінфляції, зумовленої зростанням витрат. За певних обставин джерелом інфляціїможуть стати профспілки. Це пояснюється тим, що вони якоюсь мірою здійснюютьконтроль над номінальною зарплатою шляхом колективних договорів. Припустимо, щовеликі профспілки вимагають і домагаються великого підвищення зарплати, тодіцим підвищенням вони встановлять новий стандарт зарплати робітників, що не єчленами профспілки. Якщо підвищення зарплати в масштабі всієї країни не урівноважуєтьсяякимись протидіючими чинниками, такими, як збільшення обсягу продукції, щовипускається за одну годину, то збільшаться витрати на одиницю продукції.Виробники дадуть відповідь на це скорочуванням виробництва товарів і послуг, щовикидаються на ринок. При незмінному попиті це зменшення пропозиції приведе допідвищення рівня цін. Цей тип інфляції називається інфляцією, викликаноюпідвищенням заробітної плати.
Інфляція, викликана порушенням механізму пропозиції. Вона єнаслідком збільшення витрат виробництва, а отже і цін, що пов'язане з раптовим,непередбаченим збільшенням вартості сировини чи витрат на енергію.
В реальному світі ситуація значно складніше, ніж простерозділення інфляції на два типи — інфляцію, викликану збільшенням попиту таінфляцію, зумовлену зростанням витрат. На практиці важко розрізнити ці дватипи.
Більшість економiстів вважають, що інфляція, зумовленазростанням витрат та інфляція попиту відрізняються одне від одного ще в одномуважливому відношенні. Інфляція попиту триває до тих пір, поки існують надмірнізагальні видатки. Інфляція, зумовлена зростанням витрат автоматично сама себеобмежує, тобто або поступово зникає, або ж самовиліковується. Інфляція,зумовлена зростанням витрат породжує спад, тоді спад у свою чергу стримує додатковезбільшення витрат.
Самий факт інфляції — це зниження покупної спроможностігрошової одиниці, тобто зменшення кількості товарів і послуг, що можна придбатиза цю грошову одиницю, — не обов’язково призводить до зниження особовогореального прибутку чи рівня життя. Інфляція знижує покупну спроможностігрошової одиниці, проте ваш реальний прибуток чи рівень життя знизиться тількив отому випадку, якщо номiнальний прибуток буде відставати від інфляції.
Інфляція карає людей, що одержують відносно фіксованийномiнальний прибуток. Інакше кажучи, вона перерозподіляє прибуток, зменшуючийого у одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи його у інших групнаселення. Класичним прикладом є літні подружжя, які проживають на приватнупенсію чи ренту, які забезпечують фіксований щомісячний розмір номiнальногоприбутку.
Інфляція також погіршить положення землевласників, щоотримують фіксовану ренту, тому що з плином часу вони одержуватимуть грошовіодиниці, які матимуть меншу вартість. Меншою мірою жертвами інфляції опинятьсядеякі «білі комірці», частина службовців державного сектору, прибуток якихвизначаються фіксованою тарифною сіткою, а також ті що живуть на фіксованийприбуток по соціальному забезпеченню та інші трансфертні прибутки сім'ї.
Люди, що проживають на нефіксований прибуток, спромагаютьсявиграти від інфляції.
Номiнальний прибуток таких сімей спромагаються обігнатирівень цін чи вартість життя, внаслідок чого їх реальний прибуток збільшиться.Робітники, зайняті в галузях промисловості, що розвиваються і представленіпотужними профспілками, спромагаються добитися, щоб їх номiнальна зарплата йшлав ногу з рівнем інфляції чи випереджала його.
З іншого боку, від інфляції страждають і деякі найманіробітники. Ті, хто працює в нерентабельних галузях промисловості і позбавленіпідтримки сильних, бойових профспілок, спромагаються опинитися в такійситуації, коли зростання рівня цін випередить зростання їх грошового прибутку.
Виграш від інфляції можуть одержати керуючі фірм, іншіодержувачі прибутку.
Інфляція може також розчарувати власників заощаджень. Зізростанням цін реальна вартість чи покупна спроможність заощаджень, відкладенихна чорний день, зменшується. Під час інфляції зменшується реальна вартістьтермінових вкладів в банці страхових полiсів, щорічної ренти і інших паперовихактивів з фіксованою вартістю, яких колись вистачало, щоб упоратись з важкиминепередбаченими обставинами чи забезпечити спокійний вихід на пенсію.III.    СтанУкраїни в період інфляції
Особливістю кризи, у якій зараз перебуває країна, є те, щовона довгий час подавлялася централізованою системою директивного управління зарахунок екстенсивного використання природних і трудових ресурсів, експорту,сировини, адміністративного підвищення цін, емiсійного фінансування і т. і. В1989-1991 р. р. ці джерела збереження зовнішньоекономічного навантаження нанародне господарство були вичерпані. Спроби вирішити проблеми шляхом перебудовикомандно-адміністративної системи управління призвели до розпаду господарськихзв'язків і заміни державної монополії на корпоративний бюрократичний ікримінальний монополiзм.
Дiагностування кризи дозволяє зі стовідсотковою ймовірністюпрогнозувати сценарій його розвитку і виходу із нього. І наш, і зарубіжнийдосвід свідчать про те, що із подібної кризи не можна вийти без радикальногоскорочування військових видатків і рішучої конверсiї, без складаннябездефіцитного бюджету. В відношенні грошової реформи і лiбералiзації цін булиальтернативи. Германія і Росія проводили грошову реформу, а післявоєнна Японiята Італiя ні. Відмова від грошової реформи привела ці країни до гiперiнфляції,що на десятиріччя понизила курс національних валют. Отже, альтернативаскладається у виборі між грошовою реформою і інфляцією.
В нашій країні лiбералiзація ціноутворення вже здійснюєтьсяпротягом останніх 25 років. Спочатку визволялися ціни на продукціюмашинобудування, після цього на фрукти, овочі, картопля. В 1991 р.лiбералiзація цін прийняла лавиноподібний характер.
Гіпотетично можна розмірковувати про те, що краще було биздійснювати лiбералiзацію цін після формування бездефіцитного бюджету,конверсiї і грошової реформи. Але оскільки лiбералiзація цін вже стала фактом,завдання складається в цих умовах в скорочуванні видатків бюджету і в поширеннівиробництва товарів.
Державна підтримка сільського господарства і стримуваннязростання цін на продовольство є найважливішою антиiнфляційної і антикризовоюмірою. Попит на продовольство мало еластичний по відношенню до цін і тому приїх лiбералiзації на сільськогосподарську продукцію вони можуть бути дужевисокими. Зростання цін на продовольство при великій частці витрат на нього вприбутку населення призводить до зростання прибутку, забезпеченого лишеiнфляційною емiсiєю. Гiперiнфляція наступає саме тоді, коли в умовах спаду виробництвадопускається вільне зростання цін на продовольство. Тому не виправданим єпідхід до приватизації в сільському господарстві, як до засобу виходу із кризибез рішення проблем бездефіцитного бюджету, конверсiї, структурної перебудови,ліквiдностi грошей і т. і.
Лiбералiзація цін і прибутку буде супроводжуватися помірноюінфляцією при поширенні постачань товарів, але ніяк не при скорочуваннітоварної маси. В цьому зв'язку актуальні наступні питання:
1.  Чистворене конкурентне середовище для лiбералiзацiї цін?
2.  Чиє умови для переливання капіталу у виробництво дефіцитної продукції?
3.  Якуроль може грати конверсiя в утворенні ринкової структури    економіки?
Лiбералiзація цін в ринковій економіці не означає будь-якуволі ціноутворення, а лише волю, що забезпечує конкуренцію виробників, оптовогоі роздрібного ланків. Твердження про те, що при ринку немає поняття спекуляції,позбавлені підстав. В усіх країнах з ринковою економікою існує антимонопольнеабо прямо антиспекулятивне законодавство, що забороняє спекуляцію в формах, щозавдають збитків виробникам продукції шляхом монопольного роздування цін. Цізакони застосовуються в усіх ринкових закладах.
Перевага державних постачань зумовила у нас дії економічнихвідносин в господарській сфері по законах класичного монополiзму. Напідприємствах шляхом приписок, погіршення якості продукції, вимивання дешевогоасортименту, а в оптовій і роздрібній торгівлі за рахунок псування дешевихтоварів і приховування дорогих створювався і відтворювався штучний дефіцит. Нанього влаштовуються монопольно високі ціни як тіньового ринку, так і державнихканалів реалізації.
Конкурентне середовище повинно створюватися на основівсемірного поширення підприємництва. Поки підприємництво у нас носило характерпервісного накопичування фінансового капіталу і майна невиробничогопризначення. Iнфляційними засобами ринкові структури накопичили вже мiльярднікошти. Але цей процес не може тягнутися тривалий період. Або iнфляційнийкомерційний капітал прийме активну форму інвестицій в виробництво дефіцитноїпродукції, або настане гiперiнфляція, і відносний товарний дефіцит перейде вабсолютний.
Утворення товарних ринків пов'язане з переходом віддержавно-монополiстичних структур до конкурентних. Зараз в жодній галузіпідприємства не несуть економічної відповідальності за задоволення попиту.
Навіть в агропромисловому комплексі, де очевидний зв'язок зкінцевим споживанням, перевага державних постачань дозволяє при великихресурсах продукції мати її постійний дефіцит.
В промисловості положення посилюється тим, що більшістьпідприємств взагалі не працює на ринок, або випускає продукцію, вигідну увиробництві, але не ефективну чи навіть непотрібну для використання.Монополiстичнi відношення характерні також для енергетики,