Контрольна робота зтеми:
Фактори екологічноїнебезпеки
Зміст
Вступ
1.Екологічнабезпека
2.Фактори,джерела наслідки і екологічної небезпеки
3.Зонаекологічного лиха і зона надзвичайної екологічноїситуації
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Ми не успадкувалиЗемлю наших батьків.
Ми взяли її вборг у наших дітей.
(З матеріалівООН)
На початку ХХIстоліття екологічна ситуація в усьому світі і в багатьох регіонах нашої країнипродовжує погіршуватися. Наступ людської цивілізації на навколишнє середовищевиявляється в посиленні парникового ефекту, випаданні кислотних опадів,зменшення озонового шару, забруднення гідросфери, знищення лісів і ґрунтовогопокриву, скорочення біорізноманіття. Всі ці проблеми обговорюються сьогодні узасобах масової інформації та в наукових колах.
Причиною наступуцивілізації на природу є в першу чергу демографічний «вибух» — різкезбільшення чисельності населення у світі в ХХ столітті, збільшення потреблюдини і людства і як наслідок посилення тиску на навколишнє середовище. Неменш важливу роль грає і споживчий характер нашої цивілізації: вихіднеуявлення, що природа багата і її єдине завдання — служити людям, а такожнадмірне споживання ресурсів природи і забруднення навколишнього середовища впершу чергу багатими розвиненими країнами.
Проте останнімчасом відбувається зміна світогляду людства: все більшому числу людей стаєясно, по-перше, що людина як істота біологічна — не цар природи, а тільки їїчастину, причому цілком залежить від стану біосфери в цілому, і, по-друге, що ресурсиприроди кінцеві і близькі до вичерпання. Змінити ставлення до природи, дбайливоставитися до всього живого: і до природи, і до людини, економити природніресурси, переробляти відходи — ось завдання, які виходять сьогодні на переднійплан.
Збереженнябіосфери є необхідною умовою виживання людства, екологія з природничоїдисципліни стає світоглядної наукою, що інтегрує результати різних навчальнихдисциплін і визначає поведінку людини по відношенню до навколишнього світу і досамого себе. Особливу роль у формуванні дбайливого ставлення до всього живого ідо ресурсів природи повинна зіграти загальноосвітня школа, оскільки навчання взагальноосвітній школі проходять всі члени суспільства. Саме тут нові поколінняземлян повинні освоїти основи екологічної культури. [Хотунцев, 2002]
Ідея ноосфери,відповідальності людини за долю біосфери, а отже, і за майбутнє людства,сформульована нашим співвітчизником В.І. Вернадським, народилася в якостіальтернативи погляду на світ як на безмежну комору ресурсів.
Сьогодні немаєгострої потреби доводити, що принцип споживацтва, точніше, умовиприродно-матеріального життя суспільства, що послужили його підставою, по сутівже вичерпані. Зміни в біосфері, що є результатом активної людської діяльностів нинішньому сторіччі (підвищення температури поверхні Землі, глобальнезабруднення води, повітря та ґрунту, опустелювання планети, забрудненняСвітового океану, руйнування озонового шару), відомі зараз кожній людині. Томусучасні концепції природокористування повинні базуватися на принципахгармонійної оптимізації умов взаємодії людини з природою. [Кривошеїн та ін,2000]
1.Екологічна безпека
Краще бути вбезпеці, ніж шкодувати.
Американськеприслів'я
У глобальнійсистемі «людина — природа» можна виділити п'ять систем, що знаходяться увзаємодії. Це природа, яка об'єднує атмосферу, гідросферу, літосферу табіосферу; осіб (етносфера), техносфера і соціосфера як плоди людськоїдіяльності; інформаційна сфера — загальне інформаційний простір.
Всі ці системи єоб'єктами і суб'єктами безпеки і відчувають взаємодія, яке може бути якпозитивним, так і негативним. Глобальним об'єктом безпеки, на зберігання якогозаснована безпека всіх інших систем, кожної людини на землі, є біосфера,функціонування і збереження якої тільки й робить можливим існування на Землівсіх форм життя, включаючи людину. Тим не менш, головним об'єктом і суб'єктомбезпеки людське суспільство проголошує людини — найцінніше і вразливе, але йнайбільш небезпечне для себе й усього навколишнього істота.
Безпека — станзахищеності окремих осіб, суспільства і природного середовища від надмірноїнебезпеки. Безпека є найважливішою потребою людини поряд з його фізіологічними,соціальними та духовними потребами. Основним критерієм для безпеки є відчуттянебезпеки або здатність визначати соціальні і природні явища, які можу завдатишкоди в сьогоденні і майбутньому.
Розглянемовизначення і зміст деяких складових екологічної безпеки.
Екологічнабезпека — стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства,природи і держави від реальних і потенційних загроз, що створюютьсяантропогенним або природним впливом на навколишнє середовище.
Системаекологічної безпеки — сукупність законодавчих, технічних, медичних табіологічних заходів, спрямованих на підтримку рівноваги між біосферою іантропогенними, а також природними зовнішніми навантаженнями.
Суб'єктиекологічної безпеки — особистість, суспільство, держава, біосфера.
Об'єктиекологічної безпеки — життєво важливі інтереси суб'єктів безпеки: права,матеріальні і духовні потреби особистості, природні ресурси і природнесередовище як матеріальна основа державного і суспільного розвитку.
Здоров'я — станповного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не простовідсутність захворювань.
Показники, щохарактеризують здоров'я людини і стан навколишнього середовища, пропонуєтьсявикористовувати в якості одиниць виміру безпеки. Головним показником здоров'я впершу чергу є середня очікувана тривалість життя. Для людини-європеоїда цейнорматив складає 89 ± 5 років. Тривалість життя в різних країнах залежить нетільки від рівня розвитку медицини, а й від рівня соціально-економічногорозвитку суспільства і стану природного середовища.
Оскільки метоюбезпеки є не тільки захист здоров'я населення, а й захист навколишнього середовища,то необхідно визначити і показники, які кількісно оцінюють її стан і якість. Дотаких показників відносять ступінь близькості стану екосистеми до кордону їїстійкості.
Для оцінкистійкості користуються такими градаціями показників самовідновлення природнихсистем:
Природний стан — спостерігається лише фонове антропогенний вплив; біомаса максимальна,біологічна продуктивність мінімальна;
Рівноважний стан- швидкість відбудовних процесів вище або дорівнює темпу порушення;продуктивність більше природної, біомаса починає знижуватися;
Кризовий стан — антропогенні порушення перевищують по швидкості природно-відновлювальніпроцеси, але зберігається природний характер екосистем; біомаса знижується,продуктивність різко підвищена;
Критичний стан — під антропогенним впливом відбувається оборотна заміна продуктивних систем намалопродуктивні (часткове опустелювання); біомаса мала і знижується;
Катастрофічнийстан — труднообратімий процес закріплення малопродуктивної екосистеми (сильнеопустелювання); біомаса і біологічна продуктивність мінімальні;
Стан колапсу — необоротна втрата біологічної продуктивності, прагнення біомаси до нуля.
Крімприродно-екологічної класифікації вгасання природи використовується імедико-соціальна шкала, яка класифікується за такими градаціях:
Благополучназона — відбувається зростання тривалості життя, захворюваність населеннязнижується;
Зона напруженоїекологічної ситуації — ареал, в межах якого спостерігається перехід стануприроди від кризового до критичного;
Зона критичноїобстановки;
Зонанадзвичайної екологічної ситуації;
Зонаекологічного лиха.
У самомунедалекому минулому в нашій країні взагалі була відсутня концепція екологічноїбезпеки (про це свідчать плановані екологічні катастрофи на кшталт поворотусибірських і північних річок і знищення Аральського моря, а також створення танакопичення ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї).
Становище зрозробкою концепції екологічної безпеки почало змінюватися тільки з кінця 1991року з висуванням Держрадою Росії її основ і з розробкою Мінприроди програми«Екологічна безпека Росії».
Стрижнемконцепції екологічної безпеки в світі є теорія екологічного ризику і прикладнаїї частина — визначення рівня прийнятного ризику. [Хотунцев, 2002]
Концепція жсталого розвитку передбачає систему заходів для забезпечення екологічноїбезпеки. Екологічна безпека, як вже говорилося вище — стан захищеності біосфериі людського суспільства, а на державному рівні — держави від загроз, щовиникають у результаті антропогенних і природних впливів на навколишнєсередовище. У поняття екологічної безпеки входить система регулювання такерування, що дозволяє прогнозувати, не допускати, а в разі виникнення — ліквідувати розвиток надзвичайних ситуацій. [Ігнатов та ін, 1997]
Екологічнабезпека реалізується на глобальному, регіональному і локальному рівнях.
Глобальнийрівень управління екологічною безпекою передбачає прогнозування і відстеженняпроцесів в стані біосфери в цілому і складових її сфер. У другій половині ХХстоліття ці процеси виражаються в глобальних змінах клімату, виникнення«парникового ефекту», руйнуванні озонового екрану, опустелювання планети ізабрудненні Світового океану. Суть глобального контролю і управління — узбереженні та відновленні природного механізму відтворення навколишньогосередовища біосферою, який направляється сукупністю входять до складу біосфериживих організмів.
Управлінняглобальної екологічної безпекою є прерогативою міждержавних відносин на рівніООН, ЮНЕСКО, ЮНЕП та інших міжнародних організацій. Методи управління на цьомурівні включають прийняття міжнародних актів щодо захисту навколишньогосередовища в масштабах біосфери, реалізації міждержавних екологічних програм,створення міжурядових сил з ліквідації екологічних катастроф, що маютьприродний або антропогенний характер.
На глобальномурівні було вирішено низку екологічних проблем міжнародного масштабу. Великимуспіхом міжнародного співтовариства стала заборона випробувань ядерної зброї увсіх середовищах, крім поки підземних випробувань. Досягнуто угоди про світовийзаборону китобійного промислу і правовому міждержавному регулюванні вилову рибита інших морепродуктів. Заведено міжнародні Червоні книги з метою збереженнябіорізноманіття. Силами світового співтовариства проводиться вивчення Арктики іАнтарктики як природних біосферних зон, не порушених втручанням людини, дляпорівняння з розвитком зон, перетворених людською діяльністю. Міжнародноюспільнотою прийнята Декларація про заборону виробництва холодоагентів-фреонів,сприяють руйнуванню озонового шару (Монреаль, 1972).
Регіональнийрівень включає великі географічні або економічні зони, а іноді територіїдекількох держав. Контроль і управління здійснюються на рівні уряду держави.Контроль і управління здійснюються на рівні уряду держави і на рівніміждержавних зв'язків (об'єднана Європа, СНД, союз африканських держав і т.д.)
На цьому рівнісистема управління екологічною безпекою включає:
Екологізаціяекономіки;
Нові екологічнобезпечні технології;
Витримуваннятемпів економічного розвитку, не перешкоджають відновленню якості навколишньогосередовища і сприяють раціональному використанню природних ресурсів.
Локальний рівеньвключає міста, райони, підприємства металургії, хімічної, нафтопереробної,гірничодобувної промисловості та оборонного комплексу, а також контроль викидів,стоків і ін Управління екологічною безпекою здійснюється на рівні адміністраціїокремих міст, районів, підприємств із залученням відповідних служб,відповідальних за санітарний стан і природоохоронну діяльність.
Рішенняконкретних локальних проблем визначає можливість досягнення мети управлінняекологічною безпекою регіонального та глобального рівнів. Мета управліннядосягається при дотриманні принципу передачі інформації про стан навколишньогосередовища від локального до регіонального і глобального рівнів.
Незалежно відрівня управління екологічною безпекою об'єктами управління обов'язково єнавколишнє природне середовище, тобто комплекс природних екосистем, ісоціоприродних екосистеми. Саме тому в схемі управління екологічною безпекоюбудь-якого рівня обов'язково присутній аналіз економіки, фінансів, ресурсів,правових питань, адміністративних заходів, освіти і культури. [Кривошеїн та ін,2000].
2.Фактори, джерела та наслідки екологічної небезпеки
екологічнийбезпека оздоровлення навколишній
Природа нетерпить неточностей і не прощає помилок.
Р. Емерсон
Під терміном«небезпека» розуміється така ситуація в навколишньому середовищі, коли запевних умов можливе виникнення небажаних подій, явищ і процесів (небезпечнихфакторів), вплив яких на людину і навколишнє середовище може призвести доодного з таких наслідків або їх сукупності:
відхиленняздоров'я людини від середньостатистичного значення;
Погіршенню станунавколишнього середовища.
Екологічніфактори небезпеки — обумовлені причинами природного характеру (несприятливимидля життя людини, рослин і тварин кліматичними умовами, фізико-хімічнимихарактеристиками води, атмосфери, грунтів, природними лихами і катастрофами).
Соціально-економічніфактори небезпеки — обумовлені причинами соціального, економічного тапсихологічного характеру (недостатнім рівнем харчування, охорони здоров'я,освіти, забезпечення матеріальними благами; порушеними суспільними відносинами,недостатньо розвиненими соціальними структурами).
Техногенніфактори небезпеки — обумовлені господарською діяльністю людей (надмірнимивикидами і скидами в навколишнє середовище відходів господарської діяльності;необґрунтованими відчуженнями територій під господарську діяльність; надмірнимзалученням в господарський оборот природних ресурсів і т.д.)
Військовіфактори небезпеки — обумовлені роботою військової промисловості(транспортуванням військових матеріалів і устаткування, випробуванням ізнищенням зразків зброї, функціонуванням всього комплексу військових засобів увипадку воєнних дій).
При вивченніпроблеми безпеки людини і природного середовища всі ці фактори необхіднорозглядати у комплексі, з урахуванням їх взаємного впливу і зв'язків.
Причинамиекологічної небезпеки є технологічний і екологічний кризи. Розглянемо джерела інаслідки цих криз.
Техногеннакриза. Зі вступом людства в епоху науково-технічного прогресу, стрімкогозростання техносфери частота і масштаби збитку від технологічних катастрофстали співставними з аналогічними показниками стихійних лих. Потенційнонайбільш небезпечними вважаються атомні об'єкти, хімічна і нафтопереробнапромисловість, трубопроводи, транспорт. Щодня відбуваються і «тихі»технологічні катастрофи, породжувані викидами в атмосферу та водойми,захороненням в землю шкідливих відходів. Їх підступність полягає в поступовомуі непомітному накопиченні шкідливих речовин, які неминуче загрожують природі ілюдині в майбутньому.
Про згубнийвплив техногенних забруднень на здоров'я людини неодноразово попереджали вчені.Припущення про вплив мутагенних чинників, таких як радіація і хімічні сполуки,на генетичну інформацію людини підтвердилося тим фактом, що за останні 30 роківу розвинених країнах різко збільшилася кількість дітей з вродженимипатологіями.
Розмір ризикузахворювання нервової системи в зонах екологічного неблагополуччя перевищує60%. Провідне місце в структурі причин дитячої інвалідності займають ураженняцентральної нервової системи, хвороби мозку (розумова відсталість) — у 30%,хвороби нервово-м'язової системи, у тому числі церебральний параліч, — у 20% відзагальної кількості дітей-інвалідів. Особливу небезпеку становлять викидисвинцю. Навіть малі його дози впливають на розвиток мозку у дітей. Такий жевплив надає ртуть.
Доросленаселення страждає захворюваннями печінки, нирок, легенів. Забруднена вода викликаєхвороби сечовивідної системи та органів травлення. Продукти харчування,забруднені важкими металами і пестицидами, призводять до астми, туберкульозу,захворювань органів травлення, дисфункції мозку. Дослідження показали, щоблизько 100 речовин, з якими людина стикається в умовах виробництва, єканцерогенними. Все це таїть загрозу для генофонду країни.
Наслідкомвійськового протистояння і науково-технічного прогресу, розвитку технологіївійськового та базових галузей промисловості стало утворення нового класувійськових і промислових об'єктів — екологічно небезпечних. Розташування їхпоблизу великих промислових центрів збільшує потенційну небезпеку длянаселення, оскільки у разі аварії з'являються вторинні вражаючі чинники увигляді пожеж, вибухів, зон хімічного чи радіоактивного зараження.
Для ліквідаціїзагрози технологічних катастроф потрібно якнайшвидша організація системитехнологічної безпеки. Але перш за все необхідні якісні зрушення в самомувиробництві, які зробили б його екологічно безпечним для природи і людини.Технологічний криза породжує екологічний.
Екологічнакриза. Екологічна криза — це напружений стан взаємин між суспільством іприродою, що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил івиробничих відносин у суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери. Урезультаті біосфера починає загрожувати самому життю на Землі. Рішення проблеми- у відновленні балансу, що являє собою складну, глобального масштабу завдання.І чим раніше людство усвідомлює її, тим імовірніше буде його виживання наЗемлі.
Росія, на жаль,переживає не кращі часи з точки зору безпеки населення і навколишньогосередовища. З одного боку, в країні велика кількість великих підприємств,потенційно небезпечних для населення і природи, з іншого — рівень технологій,контроль і дисципліна на них знизилися до критичної межі. Тому в середньому поРосії щодня відзначаються дві серйозні аварії на трубопроводах, один раз натиждень — на транспорті, щомісяця — у промисловості. До того ж 20% територіїкраїни — сейсмонебезпечні зони. Щорічно в аваріях та катастрофах гине понад 50тис. чоловік і 250 тис. чоловік отримує поранення. За оцінками Російськоїакадемії наук, з кожним роком число жертв буде зростати, оскільки на територіїРосії розміщено понад 4,5 тис. потенційно небезпечних об'єктів. У їх числі 800радіаційно і 1500 хімічно і біологічно небезпечних, адже створювалися вонисвого часу без обліку всіх складових екологічної та технологічної безпеки звикористанням екологічно недосконалих технологій.
Через плутанину,розвалу, корупції йде процес розкрадання природних багатств, хижацькоговинищення природи, наслідок якого — виснаження природних ресурсів країни.
Екологічнанебезпека перешкоджає виходу України із соціально-економічної кризи, їївідродженню, породжує зростання соціальної напруженості. [Хотунцев, 2002]
3.Зона екологічного лиха і зона надзвичайної екологічної ситуації
Надзвичайнаекологічна ситуація розглядається як один з видів надзвичайних ситуацій. Томувизначення поняття «надзвичайної ситуації», закріплене в ФЗ «Про захистнаселення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенногохарактеру», є спільним для всіх видів надзвичайних ситуацій.
Відповідно дост. 1 названого Закону «надзвичайна ситуація — це обстановка на певнійтериторії, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища,катастрофи, стихійного чи іншого лиха, які можуть спричинити або спричинили засобою людські жертви, шкоду здоров'ю людей або навколишньому природномусередовищу, значні матеріальні втрати та порушення умов життєдіяльності людей».
З урахуваннямступеня реальної небезпеки ситуації, що склалася для людини і навколишньогоприродного середовища, а також з урахуванням природних, економічних та іншихособливостей території, відповідна територія оголошується зоною екологічноголиха.
Зонамиекологічного лиха визнаються ділянки території, де вже відбулися глибокінезворотні зміни, які потягли за собою суттєве погіршення здоров'я населення.[Мисник та ін, 2006]
Критеріямирадіаційної безпеки (Данилов-Данилян, 1992 р.) до зон надзвичайної екологічноїситуації та екологічного лиха ставляться території з додатковою дозоюопромінення від 5 до 10 мЗв / рік і більше 10 мЗв / рік відповідно.
Порядокоголошення та встановлення режиму зон екологічного лиха встановлюєтьсязаконодавством про зони екологічного лиха. Захист навколишнього середовища взонах надзвичайних ситуацій встановлюється федеральним законом про захистнаселення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенногохарактеру, іншими федеральними законами та іншими нормативними правовими актамиРосійської Федерації, законами та іншими нормативними актами суб'єктівРосійської Федерації. [Стаття 57 (пп. 1, 2) ФЗ «Про охорону навколишньогосередовища»].
Територіяоголошується зоною екологічного лиха на основі висновку державної екологічноїекспертизи, порядок проведення якої регулюється Законом України «Про екологічнуекспертизу».
На державнуекологічну експертизу в даному випадку представляються:
1) матеріали простан навколишнього середовища та здоров'я населення;
2) проектпрограми невідкладних заходів з оздоровлення відповідної зони.
Оцінкаінформації про стан навколишнього середовища та здоров'я населення проводитьсяу відповідності з розробленими в Мінприроди РФ «Критеріями оцінки екологічноїситуації і зони екологічного лиха». У разі встановлення відповідностіекологічної обстановки даних територій названим критеріям державна екологічнаекспертиза дає висновок про надання такої території необхідного статусу.
Офіційний статусзони зони екологічного лиха встановлюється указом Президента РФ, видаваним наоснові висновку державної екологічної експертизи та подання спеціальноуповноваженого державного органу у сфері охорони навколишнього середовища.Програма з відновлення даних територій затверджується Урядом РФ і з моментузатвердження набуває статусу Федеральної цільової програми.
Основниминапрямками оздоровлення навколишнього середовища та охорони екологічних правгромадян в межах названих зон є:
1) Екологізаціягосподарської діяльності. У зоні екологічного лиха припиняється діяльність, щонегативно впливає на навколишнє природне середовище, призупиняється роботапідприємств, установ, організацій та об'єктів, що роблять несприятливий впливна здоров'я людини, його генетичний фонд і навколишнє природне середовище,обмежуються окремі види природокористування.
2) Соціальнапідтримка населення зон екологічного лиха. Відповідно до ст. 18 ФЗ «Про захистнаселення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенногохарактеру» громадяни РФ мають право: на медичне обслуговування, компенсації іпільги за проживання, роботу у зонах надзвичайних екологічних ситуацій, правона безкоштовне державне соціальне страхування, право на пенсійне забезпечення ввипадку втрати працездатності у зв'язку з каліцтвом або захворюванням,отриманим під час виконання обов'язків щодо захисту населення і територій віднадзвичайних ситуацій, право на пенсійне забезпечення у зв'язку з втратоюгодувальника, загиблого або померлого від каліцтва або захворювання, отриманогопри виконанні обов'язків щодо захисту населення і територій від надзвичайнихситуацій.
Порядок та умовидержавного соціального страхування, види і розміри компенсацій і пільг, щонадаються громадянам відповідно до названим Законом, встановлюються законодавствомРФ і законодавством суб'єктів РФ.
3) Компенсаціяшкоди, заподіяної здоров'ю громадян, які проживають в межах зони екологічноголиха.
Ліквідаціянадзвичайних екологічних ситуацій здійснюється силами і засобами організацій,органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади суб'єктів РФ, натериторії яких склалася надзвичайна ситуація. При недостатності вищевказанихсил і засобів залучаються сили і засоби федеральних органів виконавчої влади.
Керівництвоєдиною державною системою попередження і ліквідації наслідків надзвичайнихекологічних ситуацій здійснює Уряд РФ, яке визначає завдання, функції, порядокдіяльності, права та обов'язки федеральних органів територій від надзвичайнихситуацій.
Органи місцевогосамоврядування самостійно здійснюють підготовку та утримання в готовностінеобхідних і засобів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, атакож фінансування заходів у сфері захисту населення і територій віднадзвичайних екологічних ситуацій. При недостатності власних сил і засобівзвертаються за допомогою до органів виконавчої влади суб'єктів РФ.
Державна системазахисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, у тому числінадзвичайних екологічних ситуацій, побудована на основі принципу пріоритетупревентивних заходів, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій, атакож максимально можливе зниження розмірів збитків та втрат у разі їхвиникнення (ст. 7 ФЗ « Про захист населення і територій від надзвичайнихситуацій природного і техногенного характеру »). [Мисник та ін, 2006]
Висновок
З кожним рокомна гостру екологічну ситуацію, що склалася в світі, починають звертати увагувсе більше число людей. Напевно зараз кожен школяр знає про проблему озоновихдір і глобальному потеплінні клімату. Все більше людей починає піклуватися проприроду, перестає дивитися на ресурси як на щось зрозуміле і споживацькиставиться до них.
Звичайно, відлюдей, їхнього менталітету та світогляду, залежить дуже багато чого — необхідновиховувати нові покоління з любов'ю, дбайливістю й повагою до природи, вчитирозумно використовувати те, що вона дала нам. Але, я думаю, головниморганізатором заходів екологічної безпеки має виступати держава — закріплюватизаконодавчо заходів і правила поведінки щодо природи і природних ресурсів, зон,постраждалих від антропогенного впливу, а також вказуючи санкції до тих, хтозавдає значної шкоди довкіллю.
І все-таки,незалежно від інших і держави, ми самі повинні навчати себе і своїх дітейзвертатися дбайливо з середовищем, що є нам будинком.
Списоквикористаної літератури
1. Хотунцев Ю.Л. «Екологія таекологічна безпека». — М.: «Академія», 2002.
2. Кривошеїн Д.А., Мураха Л.А.,Ройовий І.І. та ін під ред. Мурахи Л.А. «Екологічна безпека». — М.: ЮНИТИ-ДАНА,2000.
3. Мисник Г.А., Місник М.М.,Нарежном Є.В. «Екологічне право». — Ростов н / Д.: «Фенікс», 2006.
4. Ігнатов В.Г., Кокін А.В.«Екологічний менеджмент». — Ростов н / Д.: АТВТ Ростовське книжковевидавництво, 1997.
5. ФЗ «Про охорону навколишньогосередовища» (станом ФЗ 2 на 15 лютого 2006 року). — К.: Сибірське універсальневидавництво, 2006.