Фразеологізми у французькій мові

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ КАФЕДРА ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ КУРСОВА РОБОТА На тему: «Фразеологізми в сучасній французькій мові» Виконала студентка 2го курсу, 2 франц. Групи Ткаченко Юліанії Керівник: викл. Вєдіна І. В. Київ 2007 Зміст

Вступ….2 ст. РОЗДІЛ 1 Фразеологізми та історія їх вивчення…….4 ст. 1. Фразеологія та об’єкт її вивчення… 4 ст. 1.2.Історична характеристика фразеології… 7 ст. 3. Теоретичні проблеми історичного вивчення французької фразеології… 8 ст. 4. Фразеологія в працях французьких дослідників 19ст….12 ст. Висновки до розділу 1…15 ст. РОЗДІЛ 2 Типи фразеологізмів… ….16 ст.

2.1. Не комунікативні фразеологізми ….16 ст. 1.Семантична структура типів номінативних фразеологічних одиниць… 16 ст. 2. Семантична структура вигукових фразеологічних одиниць… 20 ст. 3. Семантична структура модальних фразеологічних одиниць….21 ст. 2. Комунікативні фразеологізми…21 ст. Висновки до розділу 2….25 ст. Висновки… 26 ст. Le résumé….27 ст.

Список використаної літератури…28 ст. Вступ Однією з характерних рис теперішнього етапу розвитку фразеології являється досить вагоме розширення проблематики. Увагу мовознавців манять нові аспекти цієї дисципліни, які доповнюють наші уявлення щодо природи та сутності фразеологічних одиниць. Вивчення французької фразеології має давні традиції. До цих традицій звертався ще Баллі у своїх працях, які були також задіяні для створення цієї роботи,

яка покликана глибше вивчити фразеологізми французької мови використовуючи знання та теоретичні матеріали відомих мовознавців. Останні 25 років були для фразеології періодом надзвичайно інтенсивного розвитку, в результаті чого вона виділилася в самостійну лінгвістичну дисципліну. Це заслуга по-перше радянського мовознавства, головна роль якого у створенні та вирішенні проблем фразеології зараз ні в кого не викликає сумнівів. Фразеологію по праву називають дитиною радянського мовознавства.

Нажаль зараз розвиток вивчення фразеології досить повільний, тому видання що використовувалися для створення цієї праці 70-90х років, але вони вже достатньо впорядковані та матеріал написано майже всюди у досить чіткій та зрозумілій формі. З практичної точки зору найбільш корисними стали «Французько – російський фразеологічний словник», де дуже повно пояснюються значення фразеологізмів. До того ж, кожна словникова стаття має досить велику кількість ситуативних прикладів, для того щоб,

той, хто говорить зміг використати ті чи інші фразеологізми, які б відповідали ситуації. Також зручним у практичному застосуванні мені здався посібник для студентів філологічних факультетів Критської «Словосполучення французької мови», який розділений на окремі розділи, кожен з яких співвідноситься зі сферами сучасного життя, наприклад : caractere, vie privée, politique, etc. Ця робота ділиться на два розділи. В першому розділі знаходиться

інформація щодо визначення фразеологізму, фразеології в цілому та щодо історії розвитку цієї науки. Ми можемо простежити прогрес цієї науки, яка досить нещодавно стала самостійною. Розширився аспект вивчення окремих галузей, який значно полегшив створення цієї роботи, тому що існує не мала кількість посібників, з яких можна взяти матеріал. У другому розділі матеріал розділений на декілька під частин в яких фразеологізми діляться на комунікативні

та не комунікативні. Також там наведені приклади французьких фразеологізмів з еквівалентами в українській мові або дослівним перекладом, але в художній формі. Метою цієї роботи було дослідити походження фразеологізмів, їх розвиток та класифікацію, яка поділяється на комунікативні та не комунікативні фразеологізми. Після кожного розділу є висновок, в якому говориться про найголовніше.

В кінці роботи йде список використаної літератури та загальний висновок, який створенний з декількох частин. РОЗДІЛ 1 Фразеологія та її розвиток 1. Фразеологія та об’єкт її вивчення Слово «фразеологія» (від грецької phrásis - «вираз, зворот мови») має декілька значень. Щодо лінгвістичного терміна, то вона застосовується для особливої галузь мовознавства, що вивчає стійкі словосполучення, називається фразеологічними одиницями або фразеологізмами (рідше фразеологічними

зворотами), а також для позначення сукупності подібних словосполучень, які характерні для даної мови. Як синонімічні термінам «фразеологічна одиниця» та «фразеологія» в лінгвістичній літературі також вживається «ідіома» (з грецької «своєрідне вираження») та «ідіоматика» - наука про ідіоми. Але за звичай використання цих термінів небажано, так як вони багатозначні та, більш важливе те, що різними дослідниками трактуються по-різному.

Найбільш поширеним терміном, який у французькій мові називають об’єкт фразеології вважається locution (від латинського «зворот мови»). Але цей термін не можна вважати вдалим, тому що ним позначаються словосполучення та звороти мови нефразеологічного характеру, а іноді і різноманітні фразеологічні конструкціі. Окрім locution у французькій мові використовуються, хоча і набагато рідше, терміни locution figée, expression idiomatique, gallicisme, idiotisme та

інші. Найближче всього до українського терміну «фразеологічна одиниця» стоїть вираз locution phraséologique, який запропонував Ш. Баллі, але у сучасному французькому мовознавстві він вживається досить рідко. Існують ідіоми, в яких не розкривається зміст всього словосполучення зі значень окремих слів. Ідіоми вважаються результатом народної творчості та часто Ідіоми вважаються результатом народної творчості та дуже часто переживають ті соціальні умови, що

їх породили. Багато ідіом в теперішній час застаріли, але зустрічаються у класичній літературі та зберегли своє історичне значення. Деякі фразеологізми та ідіоматичні вирази перекладаються на французьку мову аналогічними словосполученнями; іншим відповідають у французькій мові еквіваленти, які поєднують в собі інші словосполучення. Французька мова багата словосполученнями з різною зв’язаністю компонентів. В поняття словосполучення входять як напіввільні та стійкі сполучення, так

і ідіоматичні вирази. В цій роботі будуть в більшості випадків загальновживані вирази, загалом нейтрально-літературні, рідше – просторіччя та фамільярні, які не порушують літературну норму та деякі книжні – літературні вирази. В тому випадку, коли це можливо, ряд синонімічних словосполучень перекладаються на російську та українську мови декількома синонімічними еквівалентами зі збереженням стилістичних та експресивних відмінностей, в інших показується загальний зміст.

Однією з характерних рис теперішнього етапу розвитку фразеології являється досить вагоме розширення її проблематики. Увагу мовознавців привертають нові аспекти цієї дисципліни, які збагачують та доповнюють наші уявлення , що переважна більшість робіт з фразеології посвячено її синхронному вивченню та лише мала частина – діахронічному. Зокрема питання генезису ще не стали предметом серйозного дослідження питання генезису та

історичного розвитку фразеологічного складу мови, а також питання становлення фразеології як наукової дисципліни ещё не стали предметом серьёзного исследования вопроса генезиса и исторического развития фразеологического состава языка, а также вопросы становления фразеологии как научной дисциплины. Подібний стан речей, поза сумнівом, негативно позначається на розвитку цієї дисципліни, так само як і на її вивченні у вузах, бо неувага до історичних досліджень або

ігнорування їх приводять до того, що суть фразеологізму або спотворюється, або не повністю розкривається. Вивчення французької фразеології має давні традиції. На ці традиції, поза сумнівом, спирався Ш. Баллі, що заклав на початку нашого сторіччя теоретичні основи фразеології. Фразеологія, як і мова в цілому, знаходиться в постійному розвитку, динаміка якого відчувається як в діахронії, так і в синхронії. І також, враховуючи швидкий розвиток фразеології в даний час

і її все зростаюче значення для теоретичного і практичного вивчення мови, слід визнати, що допомоги явно недостатньо. Фразеологізмам, подібно до інших мовних одиниць, властиві певні закономірності розвитку як в діахронії, так і в синхронії, що дозволяє говорити про системний характер явищ фразеологізмів. Цей характер виявляється у відносинах між компонентами одиниць фразеологізмів, так і між різними одиницями фразеологізмів. От чому в ширшому плані об'єктом вивчення фразеології

є система фразеологізму мови, що включає всю сукупність його одиниць фразеологізмів разом з властивими ним закономірностями розвитку. 1.2 Історична характеристика фразеології Хоча фразеологія як розділ мовознавства утвердилась досить недавно, проте, її коріння йде в глиб століть і сходить до найранішої стадії розвитку мови. Дослідження показують, що одиниці фразеологізмів виникають

і розвиваються разом в з мовою. Правда, їх роль і значення в різні епохи визначаються по-різному. Наприклад, зіставлення французьких літературних творів, що відносяться до різних епох, показує, що питома вага фразеологізмів в пізніших творах вища, ніж в творах раннього періоду. Разом із збільшенням питомої ваги одиниць зросли також і роль і значення як стилістичних засобів художньої, образної

і експресивно-емоційної характеристики. Все це дає нам підстави вважати що одиниці фразеологізмів є важливим чинником, сприяючому розвитку і збагаченню французької мови, а також одним з джерел поповнення його словарного запасу. Вирази, відтворні в мові в готовому вигляді, давно привертали увагу французьких учених і дослідників-мовознавців. Вже по-перше лексикографічних роботах, виданих у Франції, разом із словами проводяться і різного роду стійкі словосполучення, багато хто з яких

є фразеологізмами в сучасному розумінні. У цих роботах одиниці фразеологізмів об'єднуються з прислів'ями, приказками, афоризмами, крилатими висловами під однією рубрикою proverbes, що, поза сумнівом, пояснюється відсутністю яких-небудь критеріїв виділення вказаних одиниць і їх відмежування від інших раздельнооформленних мовних утворень характеру нефразеологізму. Змішення одиниць фразеологізмів з прислів'ями і приказками пов'язане також з тим, що

історія фразеології, особливо на ранньому етапі її розвитку, дуже тісно переплітається з історією пареміологиі. Доказом глибокого і неослабного інтересу до образних засобів мови служить наявність численних робіт по пареміологиі і фразеології, створених у Франції в ранні часи, починаючи від середньовіччя і до наших днів. Ці роботи, несхожі по своїх достоїнствах

і значенні, належать перу людей різних професій і станів, що свідчить про велику популярність прислів'їв-фразеологізмів в народі. Серед них ми знаходимо учених-філологів, письменників духівництва, військових діячів і т.д. Їх всіх об'єднує любов до французької мови, турбота про збереження його багатств, прагнення зробити ці багатства надбанням всього народу. 1.3. Теоретичні проблеми історичного вивчення французької фразеології

Останні 25 років були для фразеології періодом надзвичайно інтенсивного розвитку, внаслідок чого вона виділилася в самостійну лінгвістичну дисципліну. Це заслуга перш за все радянського мовознавства, що веде роль якого в розробці рішенні проблем фразеології зараз ні у кого не викликає сумнівів. Фразеологію по праву називають дітищем радянського мовознавства. Віддаючи належне великій дослідницькій роботі радянських учених

і їх досягненням в області фразеології, не можна не відзначити, що багато її кардинальних проблем до цих пір залишаються невирішеними. Зокрема, ще не знайшов свого остаточного рішення принципово важливе питання про суть об'єкту фразеології, що викликає гарячі спори. Навіть у мовознавців, що вивчають фразеологію однієї і тієї ж мови, в трактуванні одиниці фразеологізму спостерігається значні розбіжності в поглядах.

Невизначеність в питанні про суть об'єкту фразеології у свою чергу утрудняє вироблення методологічних принципів вивчення цієї дисципліни, оскільки «немає такої науки, де можна було б почати будувати метод, не маючи концепції про предмет вивчення.»[1. c3] Невирішеність цих і подібних проблем, очевидно, послужила для деяких дослідників приводом заговорити про «кризу» фразеології. [5, 13] Для пояснення положення, що склалося, найчастіше посилаються на складність

і суперечність об'єкту фразеології, що утрудняє його систематизацію і теоретичне осмислення. Якщо з цим погодитися, то доведеться визнати, що специфіка явищ фразеологізмів недостатньо враховувалася і, отже, до неї не був знайдений вірний методологічний підхід. Причину невирішеності самої проблеми одиниць фразеологізмів потрібно шукати в тому загальному напрямі, який визначав розвиток фразеології в цей період. Фразеологія як невід'ємна частина мови не може розвиватися

ізольовано від самої мови. Розвиток фразеології, при всій його своєрідності, в значній мірі обумовлений загальним розвитком мови і науки про мову. Також почало розглядатися вельми спірне питання про те, що тільки синхронічний аспект дозволяє вивчати мову як систему, абсолютизувалися поняття система і системність, наявність яких у багатьох випадках швидше постуліровалось, ніж доводилося. Розвиваючись в подібних умовах, фразеологія не встояла перед тиском

ідей і методів ортодоксального структуралізму, хоча було зроблено не мало спроб втягнути її в орбіту цієї лінгвістичної течії. Ці спроби, проте, не увінчалися успіхом, бо статистичний методи, які застосовувалися до фразеології, суперечили її динамічній природі. Більш того, ці спроби зайвий раз підтвердили ту істину, згідно якої зі всіх лінгвістичних дисциплін фразеологія менше всього піддається формалізації. Проте фразеологія не могла випробувати відомого впливу

з боку згаданих лінгвістичних течій. Подолавши кризовий період в своєму розвитку, фразеологія, як і мовознавство в цілому, стала долати також його негативні наслідки. Важливість історичного вивчення фразеології підкреслюється в працях Н.Н. Амосової, В.Л. Архангельського, Ю.А. Гвоздарева і ін. Можна вважати що історичне вивчення фразеології вельми перспективним напрямом в сучасному мовознавстві.

Оскільки подібне вивчення фактично тільки починається, представляється необхідним сформулювати головні теоретичні і методологічні принципи, які повинні визначати цей новий напрям.[10, с1] Основою історичної фразеології є положення про те, що фразеологія знаходиться в постійному русі, динаміка якого відчувається в будь-якому етапі його розвитку, у тому числі і сучасному. От чому предметом дослідження історичної фразеології може бути як діахронічний так

і синхронічний аспект. [3, с17] Історична фразеологія - це перш за все певний методологічний принцип, заснований на всесторонньому підході до явищ фразеологізмів і що дозволяє вивчати ці явища в процесі їх розвитку, в їх взаємозв'язку, різноманітті і суперечностях. Специфіка одиниць фразеологізмів така, що навіть вивчаючи цю одиницю в синхронному плані, ми завжди маємо перед собою

її генетичне джерело – вільне або лексично стійке (нефразеологізм) сполучення, від якого неможливо повністю абстрагуватися. Це поєднання для фразеологізму є його минулим станом, його історією. Ось чому будь-яке вивчення одиниць фразеологізмів фактично засноване на свідомому і несвідомому зіставленні цієї одиниці з її прототипом, на тлі якого вона виявляє свою суть. Відмінна особливість історичної природи одиниць фразеологізмів полягає в тому, що через специфіку внутрішньої

форми цих одиниць вона має експліцитне вираження в мові. Форми подібного вираження різноманітні і багатообразні. Фразеологізми властиві всім мовам, на якому рівні розвитку вони не знаходилися, що служить ще одним доказом того, що фразеологія – невід'ємна і органічна частина мовної системи. Важливе значення для дослідження історії фразеології мають джерела

її вивчення, основними з яких є: а) матеріал фразеологізму різних епох, представлений в різних збірках, словниках, довідниках. б) фразеологія літературних пам'ятників, що відносяться до різних історичних етапів її розвитку. в) роботи, присвячені дослідженню одиниць фразеологізмів і рівень, що відображають, і характер розвитку фразеології в ту або іншу епоху. Французька мова багата фразеологічною літературою, окремі зразки якої сходять до найбільш

раннього періоду його розвитку. Ця література може дати об'єктивну картину системи фразеологізму французької мови різних епох, а також дозволяє прослідкувати її еволюцію, її кількісні і якісні зміна в часі. Письмова література є найважливішим джерелом вивчення історії фразеології. Вона виступає як хранителька фразеології, властивої тій або

іншій епосі, тому чи іншому ареалу, стилю і т.д. Серед різних видів літератури найбільший інтерес, поза сумнівом, представляє художня література, яка через свої функціонально - стилістичні особливості значно більше і частіше користується фразеологізмами, чим інші види літератури. А деякі форми художньої літератури, такі як комедія, фарс і ін просто немислимі без фразеологізмів. 1.4. Фразеологія в пряцях французьких дослідників 19ст.

Цей період займає особливо важливе місце в історії французької фразеології. Він характеризується інтенсивним і більш поглибленним ії вивченням, появою цілого ряду цікавих словників, а також досліджень в яких вже робляться спроби наукового аналізу та освітлення фразеологічних явищ. Звичайно ж проблематика цих досліджень надзвичайно вузька та відноситься в більшості до етимології, рідше до семантики фразеологічних одиниць, але

їх наукових рівень порявнінно з дослідженнями попередніх століть набагато вищий, що безпосередньо звязано з успіхами в науці про мови та з появою у Х1Х сторіччі порівняльно-історичного методу в лінгвістиці. Праці дослідників цього періоду представляють інтерес також для сучасної фразеології, в них можна взяти більш цінну інформацію щодо змістової історії фразеолоічних одиниць, ніж у працях попереднього періоду.

До найбільш відомих дослідників фразеології Х1Х століття відноситься П. Кітар (P. Quitard). Його праця «Dictionnaire étymologique, historique et anecdotique des proverbes et des locution proverbiales de la langue française» (1842) вважається словником лише тому, що матеріал розташован в алфавітному порядку. В дійсності ми маємо справу з важливим дослідженням, де зроблена спроба дати наукове пояснення щодо

появи багатьох фразеологічних одиниць французької мови. Ця праця яскраво відрізняється від попередніх перш за все своім науковим підхідом щодо питань етимології. Використав уперше в ній порівняльно-чсторичний метод дослідження, П. Кітар намагався врахувати різноманітні фактори (сематничні, фонетичні та ін.), що обоснували появу фразеологічних одиниць. Етимологізація цих одиниць, як правило, заснована

на їх дбайливому історико-семантичному аналізі та зіставленні з аналогічними виразами в латинській,давньо-грецькій на інших мовах. Все це разом із високою ерудицією, майстерністю та високою філологічною підготовкою П. Кітара визначило досить високий для того часу рівень його праці . Остання, звичайно, не позбавлена недоліків- у ній багато суперечних версій щодо походження фразеологічних одиниць, не усунен повністю характерний для авторів попередніх епох субєктивізм який проявлявся в оцінюванні

явищ, що аналізувалися. В окремих випадках ії автор, наслідуючи своїх попередників, замість наукового пояснення підносить який-небудь веселий жарт чи анекдот. Одначе всі ці недоліки не можуть зменшити зачення книги П. Кітара, що була першою серьйозною спробою наукового дослідження фразеолгічного матеріалу французької мови. Іншим видатним дослідженням Х1Х століття щодо французької параміології та фразеології ми можемо

назвати Леру де Ленси (Le Roux De Lincy). В його фундаментальній праці « Le livre des proverbes français», що буда видана у 1842 році, впершезроблена спроба класифікації французьких приказок та прислівїв, фразеологічних одиниць за історико- єтимологічним та тематичним розрядами. Таких розрядів, щп називаються серіями (séries) – 15, кожен з яких розглядається в окремій главі. Безперечний

інтерес представляє передмова книги, що присвячена історії появи та розвитку приказок та прислівїв. Тут автор на багатьох прикладах розглядає випадки застосування цих виразів окремими письменниками, чим вносить новий елемент у вивчення фразеології. Все це дає нам підстави вважати роботу Леру де Ленси цінним дослідженням, науковий характер якого підтвержується також посиланнями на джерело наданих приказок та прислівїв, а також розміщенній у книзі докладної бібліографії.

Щодо інших дослідників Х1Х століття , що внесли значний внесок у вивчення французької пареміології та фразеології, вважаю за потрібне згадати П. –А. де Ла Мезанжера(La Mésangère P. –A. De. Dictionnaire des proverbes français 3е éd. P 1828), К. де Мері (Méry C. De. Histoire générale des proverbes, adages,

sentences P 1828), Ф. Женена (Génin F. Récréation philologiques, T. 1-2 P 1856), Ш. Нізара (Nisard Ch. Curiosités de l’étymologie française. P 1863), Л. Мартеля (Martel L. Petit recueil des proverbes français P 1883), Д. Лубенса (Loubens D. Proverbes et locutions de la langue française P 1888). Висновок до розділу 1 В цьому розділі ми охарактеризували поняття фразеологізму.

Історія розвитку цієї науки дуже велика та багатогранна, тому в цьому розділі ми опрацювали сучасний етап розвитку, та розглянули основні проблеми дослідження. Ми простежили, що фразеологія така наука, яка розвивається тільки разом з мовою. Художня література немислима без використання фразеологізмів. А також зафіксували найвідоміші та найвагоміші праці 19ст написані французькими мовознавцями.

РОЗДІЛ 2 Типи фразеологізмів 2.1. Не комунікативні фразеологізми 2.1.1.Семантична структура типів номінативних фразеологічних одиниць. 1.Субстантивні ФО сучасної французької мови можуть бути як ідіоми, так і унілатеральними фразеологізмами. Серед них велику кількість займають двочленні фраземи. Більшість субстантивних фразеологізмів виникли в результаті переосмислення, як образного, так і необразного. Серед субстантивних ФО, що виникли в результаті переосмислення виокремлюються : метафоричні

ФО: planche de salut «якір спасіння»; метонімічні ФО: un pur sang «чистокровний кінь» . Не образні субстантивні фразеологізми, як і не образні ФО інших типів, не мають двох плановості семантичної структури. Вони реалізуються лише у фразеологічному значенні. Mariage blanc «фіктивний шлюб». Іншою характерною формою для субстантивних

ФО, вважається послаблення значення компонентів ФО. Фразеологізми цього типу, як правило відносяться до унілатеральних фразем, головний член яких виступає в своєму прямому, узуальнім значенні. Faim de loup «вовчий апетит» та ін. Інші форми семантичного перетворення в субстантивних ФО зустрічається рідко, наприклад: - архаїзм: les neiges d’antan «то річний сніг»; - еліпсис: une vie

de baton de chaise «розсіяний, без порядний спосіб життя»( замість une vie de baton de chaise à porteurs ); - народно - етимологічне переоформлення : amis comme cochons «друзі – приятелі, справжні друзі» 2. Адективні ФО сучасної французької мови можуть бути як ідіомами, так і унілатеральними фразеологізмами. Серед них велику вагу мають одновершинні словосполучення , в той час як унілатеральні фразеологізми найчастіше бувають двочленними фраземами.

Найбільш поширеною формою семантичного перетворення в адективні ФО вважається переосмислення образне та необразне. В основі образних ФО цього типу, у відмінності від субстантивних , лежить переважно метафоричне переосмислення: A double face «лицемір»; pur sang «чистокровний, справжній». До адективних ФО, в основі яких лежить необразне переосмислення , відносяться: à tout crin

«енергійний, махровий, ярий»; haut en couleur «рожевощокий, багровий»; ivre mort «мертвецьке п’яний» та деякі інші. Серед адективних ФО існує багато фразеологізмім, що виникли в результаті лексичного послаблення значень їх компонентів. Наприклад: du diable «пекельний, страшний» та ін. Інші форми семантично перетворення в адективних ФО представлені на багато менше. - Архаїзм: a pierre fendre «текучий, лютий» (це щодо морозу) ; - еліпсис

: derniere cri «модний, по останній моді», замість du derniere cri de la mode; - народно-етимологічне пеоформлення: noir comme geai «чорний, як смола» (перекручення звороту noir comme jais). Ця форма семантичного перетворення притаманна адективним ФО, винятково компаративного типу. 3. Дієслівні ФО сучасної французької мови можуть бути як ідіомами, так і унілатеральними фразеологізмами з різнобарвною граматичною структурою.

На відміну від номінативних ФО інших лексико-граматичних розрядів у дієслівних фразеологізмів широко представлені не тільки переосмислення та лексичне послаблення значень компонентів, але й інші форми семантичного перетворення, зокрема архаїзм та еліпсис. Переважна більшість образних дієслівних ФО, що утворилися в результаті перетворення, засновано на метафоричному переносі. Batir des chateux en Espagne «будувати повітряні замки».

Набагато менша кількість образних ФО цього типу побудовані на метонімічному переносі. Avoir une belle plume «мати гарний почерк» Дієслівні ФО, в основі яких лежить необразне переосмислення, маюсь досить велику вагу. В більшості з них переосмислення сполучаються з іншою формою семантичного перетворення prendre qn en grippe «незлюбити когось». Лексичне послаблення значень компонентів характерно для унілатеральних дієслівних

ФО, при чому не перетворена частина цих зворотів , як правило передує перетвореній. Dormir a poings fermes (розмовне) « спати без задніх ніг». Велика кількість ФО цього типу, подібно до адективних , відносяться до компаративного типу. Широке розповсюдження у сучасній французькій мові мають дієслівні ФО, які мають синтаксичний архаїзм. Цей вид архаїзму найчастіше виражається коли не застосовується артикль

перед іменником, що функціонує як прямий додаток. Prendre terre «причалити, висадитися». В дієслівних ФО також зустрічаються: - лексичні архаїзми chercher noise «шукати сварки», - смислові архаїзми: jeter de la poudre aux yeux «замилювати очі». Потрібно відмітити, що в дієслівних ФО архаїзм, дуже часто виступає в поєднанні з іншою формою семантичного перетворення: piquer des deux «пришпорити коня» (замість piquer des deux eperons);

attendre sa belle « чекати зручного моменту» ( замість attendre sa belle occasion); 4. Серед адвербіальних ФО сучасної французької мови переважають ідіоми. До останніх відносяться всі одновершинні словосполучення даного лексично - граматичного розряду. Необразне переосмислення характерно для всіх сполучникових та ряду прийменникових фразеологізмів: quand (bien) meme «навіть якщо…»; à titre de … «у разі…».

Менш поширеною формою семантичного перетворення службових ФО являється наявність архаїзмів у їх складі, при чому в прийменникових фразеологізмах зустрічаються лексичні архаїзми , між тим як для сполучникових фразеологізмів характерні синтаксичні архаїзми: Au gre de… « по волі…, за розсудом…»; en guise de«замість…, під видом…»; tant s’en faut que… «далеко ні…, зовсім ні…». 2.1.2. Семантична структура вигукових фразеологічних одиниць.

1. Вигукові ФО французької мови приходяться ідіомами. Вони можуть реалізовуватися в ціліснім, глобальнім значенні, що зумовлено головним чином виконуваної ними функції в мові. Переважна більшість вигукових ФО – результат переосмислення ( в більшості випадків образного) їх компонентів. Mille bombes(розмовне) «тисяча чортів»; par exemple! (розмовне) «та що ви говорите тільки

цього не вистачало!». У фразеологізмах цього типу образи помітно послабли, що, безумовно, зв’язано з виконуваною ними функцією у мові (треба згадати, що вигукові ФО, подібно до вигукових слів, не можуть виступати в реченні в ролі повнозначних частин мови, вони виражають лише емоції та волевиявлення) У вигукових ФО також зустрічаються, хоча і набагато рідше інші форми семантичного перетворення:

Синтаксичний архаїзм : à Dieu ne plaise ! «не доведи Боже»; Еліпсис: a d’autres(розмовне) « дудки!»(повна форма aller dire cela à d’autres!) . 2.1.3. Семантична структура модальних фразеологічних одиниць 1. Модальні ФО французької мови, подібно службовим та вигуковим , приходяться ідіомами та реалізуються у мові лише в ціліснім , глобальнім значенні.

В модальних ФО представленні дві форми семантичного перетворення – переосмислення (образне та необразне) та архаїзм, при чому 2га форма майже завжди виступає в поєднанні з першою. В основі модальних ФО лежить виключно метафоричне переосмислення. Au fond «в сутності»; après tout «в кінці кінців»; a propos «до речі»; à la rigueur «в найгіршому випадку»; pour sur (розмовне) «напевно».

З різноманітних видів архаїзмів та модальних ФО найчастіше зустрічаються синтаксичний, який, як вже було зазначено поєднується з переосмисленням: comme toute « коротше говорячи»; à tout prendre «говорячи по суті»; cout que cout «що б не трапилось». 2.2. Комунікативні фразеологізми 1. Семантична структура ФО не прислівного характеру Комунікативного характеру можуть бути як

ідіомами, так і унілатеральними фразеологізмами. Серед останніх досить використаними є словосполучення компаративного типу. До комунікативних ФО не прислівного характеру представленні наступні форми семантичного перетворення: 1)переосмислення найчастіше образне, але зустрічається й необразне. О основі образних комунікативних ФО лежить, як правило, метафоричне переосмислення.

C’est la mer à boire «це дуже складна справа»; les carottes sont cuites (розмовне) «все зрозуміло, справа зроблена» та ін. Прикладами необразного переосмислення комунікативних ФО не прислівного характеру можуть слугувати: qu’a cela ne tienne «так діла не буде»; voila le hic «ось де собака зарита, у цьому притичина» та ін. 2)лексичне послаблення значень компонентів характерно для унілатеральних ФО, також і для фразеологізмів компаративного типу:

Il pleut à seaux «льє як з відра»; cela sert comme in cautere sur une jambre de bois «як мертвому припарювання». 3)архаїзм, найчастіше синтаксичний та змістовий: bien lui en prend «йому щастить, таланить»; il n’y a pas peril en la demure « час терпить» та ін. 4) еліпсис: la ferme! (просторіччя) «заткнись!» (замість ferme ta bouche!) 2. Семантична структура комунікативних одиниць - прислів’їв.

Комунікативні ФО - прислів’я виникають на базі вільних предикативних словосполучень, як поступово втрачають зв'язок з ситуацією, що їх створила та отримують переносно – узагальнене значення та становляться семантично двох плановими мовними утвореннями. при цьому слова – компоненти подібних фразеологізмів в тій чи іншій мірі зберігають свої індивідуальні значення , що , пояснюється повчальним характером цих ФО. Серед комунікативних ФО – прислів’їв зустрічаються як

ідіоми, так і унілареральні фразеологізми. Основною формою семантичного перетворення цих фразеологізмів вважається образне переосмислення: petit à petit l’oiseau fait son nid «терпіння та праця все подолають»; les loups ne se mangent pas entre eux «ворон ворону око не виклює»; та ін. Серед інших форм семантичного переосмислення в комунікативних фразеологізмів – прислів’їв представлені( хоча і набагато слабше) наступні: -архаїзм, найчастіше синтаксичний, рідше - лексичний: vieux boeuf

fait sillon droit «старий кінь борони не зіпсує»; le bon gre passe la contrainte «охота краще неволі»; - еліпсис: à chaque pot son couvercle «на кожен горщик знайдеться своя кришка»; dans les petites boites les bons onguents «малий золотник але дорогий». Треба відмінити , що як архаїзм, так і еліпсис у даний фразеологізмах завжди виступають разом із переосмисленням, і що важливо, не як основна форма семантичного перетворення, а лише як супровідна.

До питання щодо змістовної структури ФО у французькій мові. Семантичні особливості мовних одиниць, їх функціональні характеристики находяться в тісній залежності від способу об означення фактів дійсності або типу номінації. У зв’язку з цим виявлення власно знакових функцій фразеологічних одиниць сприяє більш повному розкриттю їх змістової структури. В лінгвістичній літературі в залежності від способу позначень явищ дійсності

виділяється 2 класи мовних одиниць. Перший тип номінації визначається як синтаксичний або складний: він представлений одиницями, в значені яких відобразився комплекс ознак об’єкта. Другий тип номінації визначається як аналітичний: до нього відносяться одиниці, що характеризують об’єкт згідно з будь-якою однією ознакою. Висновок до розділу 2 Аналізуючи цей розділ можна дійти висновку, що в значенні

ФО дійсність не отримує прямого відображення. Це завжди непряме відображення щодо предметів та явищ дійсності. У зв’язку з цим фразеологізми відносяться до зображувальних засобів мови. Мається на увазі, що це мовні одиниці, які здатні називати не окремі якості , ознаки предметів, а предмети в цілому , сукупність різноманітних ознак, які слугують більш наглядному представленню об’єкта зображення. Зображення твориться у складній, багатокомпонентній семантичній структурі

ФО. Виходячи з цього можна уявити, що фразеологізми характеризують об’єкт в комплексі. Висновки 1. Фразеологія – найбільш динамічна область мови, що знаходить своє вираження в більш прискореній та інтенсивній зміні фразеологічного складу мови в порівнянні з лексичним складом. Причину цього можна пояснити різністю функціональної природи лексики та фразеології. 2. Навіть зараз мовознавці не можуть підібрати єдиний термін, який би повністю відповідав значенню

фразеологізму та поняття фразеології. 3. Особливо важливою проблемою являється семантична класифікація фразеологічних одиниць. Більшість дослідників у цьому питанні дивляться на ступінь спорідненості компонентів, застосовуючи механічні способи ділення фразеологізмів. 4. Основною ознакою ФО французької мови являється повне, або часткове перетворення їх компонентів. Це перетворення може мати різні форми проявлення.

Вони виступають як показники фразеологічності, що позначає важливість їх вивчення. Le résumé Du point de vue pratique les plus utile est devenu «Le dictionnaire français-russe phraséologique», où on explique très complètement les significations des unités phraséologiques. En plus, chaque entrée a une assez grande quantité d'exemples situatifs, pour que,

celui qui parle puisse utiliser ces ou d’autres unités phraséologiques, répondent aux données. Je trouve très utile pour les étudiants des facultés de lettres l’ouvrage Kritskaya «les Groupes de mots de la langue française», qui est divisé en paragraphes séparés, dont chacun se rapporte aux sphères de la vie moderne, par exemple : caractere, vie privée, politique, etc.

Après avoir analysé le document et la littérature, j’ai divisé le travail en deux parties. Le premier paragraphe théorique et deuxième - pratique, ou j’ai fait mes conclusions personnelles.et a partagé les unités phraséologiques analysées en deux types : comunicatives et non comunicatives. Donc, dans le premier paragraphe il y a une information concernant la définition de l’unit&

#233; phraséologique et la caractéristique de la phraséologie, son développement historique et son l'étape moderne. Nous pouvons observer le progrès de cette science, qui est devenue asser récemment indépendante, une telle science, qui se développe seulement avec la langue. Les belles-lettres sont inconcevables sans utilisation des unités phraséologiques.

Tout cela a élargi l'aspect de l'étude des branches séparées, qui a facilité considérablement la création de ce travail, parce qu'il y a une quantité asser grande d'allocations, ou on a pu trouvé le document. Dans le deuxième paragraphe le document est divisé sur quelques sous – groupes ou les unités phraséologiques se divisent en communicatives et non communicatives.

Aussi on cite à les exemples français des unités phraséologiques avec les équivalents en la langue ukrainienne ou la traduction mot à mot, mais sous la forme artistique. Aussi j'ai analysé les unités phraséologiques. J'ai fait les conclusions que la plupart des unités phraséologiques substantives sont apparus à la suite de la transformation figuratives ou non figuratives.

Certains types peuvent être idiomes comme les unités phraséologiques unitalaitérales, et à la base des unités figuratives phraséologiques se trouve plus souvent la transformation métaphorique Le but de ce travail est d’etudier les origines des unités phraséologiques, leur développement et la classification. Division en unités phraséologiques communicatives

et non communicatives Après chaque paragraphe il y a une conclusion, ou laquelle on s’arrete sur le plus important. À la fin du travail il y a une liste de la littérature utilisée et la conclusion générale. Ayant passé le travail scientifique, nous avons éclairci que dans la signification de l'unité phraséologique, la réalité ne reçoit pas le

sens propre. C'est toujours l'image indirecte des objets et les phénomènes de la réalité. En raison de cela, les unités phraséologiques se rapportent aux moyens figuratifs de la langue. Je pense que c'est les unités de langue, qui sont capables d'appeler les qualités non séparées, les signes de l'objet, mais les objets en tout, l'ensemble des différents signes, qui servent à plus de représentation

évidente de l'objet de la représentation. La représentation se fait dans la structure complexe sémantique des unités phraséologiques. Il en résulte que les unités phraséologiques caractérisent l'objet dans l'ensemble Список використаної літератури 1. Адмони В.Г. Основы теории грамматики М. –Л 1964 2.

Балли Ш. Французская стилистика перевод с французского М 1961 3. Будагов Р.А. Проблемы развития языка М -Л 1976 4. Василенко О.А. Фразеологические еденици с компонентом антропонимом на материале французского языка // Весник Амурского государственного института. – 2002. – Вып. 16. – 100-102 5. Виноградов В.В. об основных типах фразеологических единиц в русском языке 3 кн:

А.А. Шахматов 1864- 1920 Сборник статей и материалов М - Л 1947 6. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка . П 1974 7. Інтернет джерело www.referat.ru 8. Критская О.В. -Expression usuelles; Л.: Просвещение 1971. – с.263 9. Липшицене- Зибуцайте Э. И. Французские синонимы французского языка

Л Просвещение 1971 -с.218 10. Лобанова Л.Г. Сборник французских словосочетаний и идиоматических выражений М УЧПЕДГИЗ 1961 –с.219 11. Мокиенко В.М. Противоречия фразеологии и её динамика, Л 1976 12. Назарян А.Г. История развития французской фразеологии М Высшая школа 1981 –с.189 13. Назарян А.Г. Фразеология современного французского языка М Высшая школа, 1976 –с.318 14. Рудницький Французькі прислів’я та приказки з еквівалентами в українській

мові Л 1963 –с.122 15. Сирейщикова А.А. –Сборник французских идиом и фразеологических оборотов М Государственное учебно-педагогическое издательство просвещения РСФСР 1952 –с. 99