Зміст
Реферат
Вступ
Розділ 1. Еколого-географічнахарактеристика озера Сиваш
1.1 Географічнерозташування озера
1.2 Кліматичні умови
1.3 Солоність
1.4 Мінеральніресурси
1.5 Вплив зрошення
1.6 Забруднення поверхневих та підземнихвод
1.7 Інші антропогенні фактори
Розділ 2. Сивашяк міжнародне водно-болотне угіддя
2.1 ЗначенняСивашу в підтримці біорізноманіття
2.2 Шляхизбереження екосистеми
Розділ 3.Моніторинг екологічного стану оз. Сиваш
3.1 Моніторинг застаном середовища
Розділ 4. Перспективизбереження оз. Сиваш
4.1 Юридично правовий шлях
4.2 Створенняоб’єктів ПЗФ
Висновки
Списоквикористаної літератури
Реферат
Дипломна роботапредставлена на 50сторінках, має 7 рисунківта 2 таблиці. При написанніроботи було використано 56 літературних джерел.
Тема дипломноїроботи – Сучасні екологічні проблеми озера Сиваш та шляхи їх вирішення.
Під час написаннядипломної роботи були використані праці багатьох вітчизняних авторів,інформація, ресурси Інтернету, а також – результати досліджень науковців кафедриекології та охорони навколишнього середовища Таврійського державногоагротехнологічного університету.
Метою написаннядипломної роботи є з’ясування сучасного екологічного стану унікальноїгідробіологічної екосистеми, якою є озеро Сиваш, та розробка заходів щодо йогополіпшення.
Аналіз різноманітних матеріалів дав змогу оцінити сучасний екологічнийстан озера, визначити його основні екологічні проблеми. На основі цього булозапропоновано ряд заходів щодо їх оптимізації і вирішення.
Ключові слова: озеро Сиваш, водно-болотніугіддя, Присивашшя, біорізноманіття, моніторинг, закони, охорона.
Вступ
Актуальність. Сивашє унікальною екологічною системою, рівновага якої підтримувалась стабільністюгідрологічного та гідрохімічного режимів. Але у XX ст., внаслідок використанняресурсів озера хімічними підприємствами та забруднення відходами виробництва, атакож надмірним виловом риби різними структурами та приватними особами, воназазнала значних змін. Цьому також сприяла руйнація прибережних ценозів під часвирощування сільських культур. Особливих змін Сиваш зазнав завдяки інтенсифікаціїзрошувального землеробства, в процесі якого до озера стала надходити великакількість дніпровської води з високою концентрацією і мінеральними добривами тапестицидами, що призвело до опріснення та ентрофікації водойми. Ще призвело до суттєвихзмін у структурі озера Сиваш до різних її рівнях. За такої ситуації більшістьорганізмів, які були адаптовані до високої солоності, виявились непристосованідо нових екологічних умов. Це спричинило їх повсюдне зникнення та появу іншихтварин та рослин. Цей процес відбувся дуже стрімко, але його наслідки недостатньовивчені, а іноді й невідомі взагалі. Тому тема дипломної роботи є цілком актуальною.
Мета роботи. Замету роботи ми обрали з’ясування сучасного екологічного стану унікальноїгідробіологічної екосистеми, якою є озеро Сиваш, та розробка заходів щодо його поліпшення.
Об’єкт: озероСиваш.
Предмет:з’ясування сучасного екологічного стану озера Сиваш.
Для досягненнямети були сформульовані наступні завдання:
1. Дослідити екологічнухарактеристику Сиваша.
2. Визначити особливостіантропогенного впливу на екосистему.
3. Спрогнозувати подальші зміниекологічного стану водойми у найближчі роки.
4. Розробити заходи, що доскорочення негативного антропогенного впливу на екосистему озера.
Наукова новизна:
Методидослідження: теоретичний, історичний, бібліографічний методи.
Розділ1. Еколого-географічнахарактеристика озера Сиваш
Сиваш, або Гнилеморе, – система дрібних заток Азовського моря між Арабатською косою з одного бокуі берегом півострова з іншого. Ця протока колись була відкритою і глибокою,завдяки м’якому і рухливому ґрунту Азовського моря заносилася наносами, з якихморські прибої нагромадили масу мілин і кіс (рис. 1.1).
/>
Рис. 1.1.Географічне розташування оз. Сиваш
Береги Сивашу переважнонизькі, пологі, тонкі, вода в ньому стояча, гірко-солона, з масою гниючихводоростей, неприємного запаху, в якому відчутий сірководень [1]. А озеро до того дрібне, що потрібнойти версту від берега, щоб увійти до води по коліно. Морські вітри доганяютьводу на материк, а при західних і під час сильної спеки рівень Сивашу сильнознижується, тоді уздовж його берегів оголюється світла смуга солонцюватоїземлі, зовсім безплідної і покритої в’язким і непрохідним багном, яке вліткувкривається шаром солей. Бурими рядами стеляться водорості уздовж берега і навідмілі. Тутешні жителі називають таку землю «сивашами», оскільки Сивашне є єдиним водоймищем, а являє собою багаточисельні відокремлені озера талагуни [8].
Сиваш, якводоймище, утворився більш 1500 років тому через появу коси Арабатська стрілка,намитою Азовським морем уздовж північно-східного узбережжя Кримськогопівострова [10]. Ця водойма має невеликі глибини (в середньому 0,6-1,5 м). Тільки в окремих місцях глибина досягає 3 м. Довжина Сиваша з півночі на південь складає 115 км, а з заходу на схід — 160 км [8].
У східний частиніСиваш відділяється від Азовського моря довгою, вузькою піщано-мушельною косою –Арабатською стрілкою (довжина – 115 км, ширина-від 270 м до 7,5 км), а з’єднується з Азовським морем завдяки двома вузькими протокам – Тонкою або Генічеськоюта Товстою [38]. На сході вузький (8-12 км ) Перекопський перешийок відділяє Сиваш від Чорного моря.
Сиваш займаєплощу близько 2640 км² що порівняно з площею невеликої держави, такої, як Люксембург.В цю площу входять площа островів (близько 100 км²) та «посух» (560км²). «Посухами» називаються території Сиваша, тимчасово покритіводою внаслідок згінно-нагінних явищ. У сухий період на їхніх днищахутворюється біла соляна кірка [14].
Довжина береговоїлінії Сиваша в залежності від рівня води складає від 2969 до 3184 км, що перевищує довжину берегової лінії Азовського моря, яка складає усього 2686 км. Берегова лінія Сиваша являє собою складне сполучення великої кількості періодично затоплюванихпід час нагонів заток засух, півостровів, що глибоко вдаються в Сиваш, наноснихостровів та кіс. До найбільших островів Сиваша відносяться Чурюк, Куюк-Тук таПапанін; найбільші півострови – Чонгар, Литовський та Семенівський кут.Слідвідзначити, що береги Сиваша протягом 368 км є обривистими. Вони тягнуться ще на 265 км, а перетворені людиною береги (у зв’язку ізвикористанням мінеральних добрив лагуни)складають 275 км. Найбільшу цінність з точки зорузбереження біорізнаманіття являють низькі піщана – мулисті, солончакові тазаболочені береги протягом до 2276 км.
За площею Сиваш поступаєтьсятільки таким азово-чорноморським угіддям міжнародного значення, як дельта Дунаю (Румунія-Україна) таВеселовське водосховище (Росія) [50].
Географічнерозташування. Сиваш знаходиться в адміністративних межах Новотроїцького таГенічеського районів Херсонської області та Красноперекопського, Джанкойського,Нижньогірського, Совєтського, Кіровського та Ленінського районів АР Крим.Адміністративна межа Херсонської області та Автономної Республіки Кримрозподіляє Сиваш майже навпіл [39].
Затока поділенадвома регулюючими штучними дамбами на три відокремлені часті: Східний, Центральний та Західний Сиваш. Згінно-нагінніпроцеси, відміни у річній сітці штучних водотоків території Присивашшяобґрунтували значні відміни екологічної характеристики цих трьох ділянок.
Східний Сиваш –найкрупніша за площею ділянка Сиваша (1650 км² або більш 60 % загальноїплощі Сиваша), яка охоплює територію між Біюк-Найманською дамбою на заході таАрабатською стрілкою на сході. На Східнім Сиваші мілководні ділянки череззначне опрісніння сильно поросли очеретом, особливо у південно-східній часті.Але за площею вони займають відносно меншу долю, ніж на Центральному Сиваші [48].
Центральний Сивашмає площу близько 800 км². Ця ділянка відділена від інших частей Сивашарегульованими дамбами зі шлюзами та насосними установками: на сході – Біюк-Найманськоюдамбою, на заході — Кутаранською. У південнийчастині неподалік Сиваша знаходиться два великих ізольованих озера: Айгульськета Карлеутське. Обриви та круті береги, надають специфічного вигляду Сивашу, розподілені в однаковій мірі на Західномута Центральному Сиваші, але мілководдя з глибиною 0-10 см найбільш характерні для порізаних берегів Центрального Сиваша (близько чверті відкритих акваторій).
Західний Сивашмає площу 190 км² та розташований між мисом Кутара та Перекопськимперешийком. Південно-західна частина водоймища значно перетворена великими промисловимиорганізаціями. Більшість озер у південній частині Центрального Сивашу ізольованівід акваторії (оз. Червоне, оз. Кіятське, оз. Старе, оз. Янгул, оз. Кругле).Півострів Ад та півострів Литовський за допомогою штучної дамби розподіляютьакваторію на дві частини [55].
Гідрологічний режиму значній мірі залежить від багатьох абіотичних екологічних факторів, середяких чи не найважливішими є: клімат, вплив Азовського моря та антропогеннічинники.
Кліматичні умови.Присивашшя характеризується помірно-континентальним кліматом із спекотнимдовгим літом і відносно короткою зимою. Тривалість сонячного освітлення в межахПрисивашшя змінюється від 2180 до 2470 годин в рік з максимумом у липні — 320-360 годин. На кліматі регіону істотно позначається сумарний вплив теплихсередньоземноморських та арктичних холодних повітряних мас.
Середня швидкістьповітря коливається в межах 4,1 – 6,8 м/хв., а максимальна швидкість – 24 м/хв.Штормові вітри більш з’являються в холодну пору року. В теплу пору року вонирідкі. Улітку над Сивашем господарюють вітри західного напрямку, а взимку тавосени часто лютує східний вітер.
Середньобагаторічнатемпература січня в межах Присивашшя складає 1,8 — 2,3°С.Середня тривалістьбез морозяного періоду на півночі – 204 дня, на півдні – 222 дня [4]
Кількість опадівзростає в направленні від Західного Присивашшя (340 мм) до Східного (394 мм). Більшість опадів припадає на літо. Літні опади в основному випадають устані зливи, у результаті чого тільки незначна їх частка вбирається ґрунтом.Узимку опади випадають частіше, але кількість їх менше, але влітку — навпаки.Сніговий покрив тут маломіцний та непостійний. Він зберігається в середньомублизько 30 діб. Висота його в середньому не перевищує 22 см.
Сумарно зповерхні затоки Сиваш випаровується 800 – 900 мм/рік, з поверхні суші – 320 –380 мм/рік, а за вегетаційний період – 220-270 мм, що не компенсується опадами, кількість котрих за цей період не перевищує 220 мм.
Температура водив теплий період коливається від 20 до 32 °С. Колір сиваської води надторізноманітний: то світло-рожевий, то зелений, а то і сіро-фіолетовий [2].
На гідрологічно-хімічніособливості оз. Сиваш в значній мірі впливає направлення і сила вітру. Вітрисхідних румбів гонять води Азовського моря через Генічеську або Тонку протоку у Східний Сиваш, азвідти морська вода через Чонгарську протоку поступає до Західного Сиваша.Вітри західних румбів, навпаки, гонять води із західного Сиваша через ту жпротоку Східного Сиваша і далі Тонкою протокою в Азовське море [51].
В холодну поруроку часто спостерігаються шторми, сумарна середньомісячна тривалість яких складає4 доби. У теплу пору року шторми бувають у вигляді шквалів із зливами тагрозами. Тривалість періоду з високими позитивними температурами складає 5 — 6місяців [8].
Солоність. Сивашє унікальним гідрологічним об’єктом — випарником морських вод. До введення встрій Північно-Кримського каналу солоність коливалася від 80‰ до 160‰. Зараз солоність Західного Сивашадосягає 350 г/л (така солоність підтримується штучно, оскільки ропа Західного Сивашувикористовується в якості сировини для хімічної промисловості), солоність водиЦентрального Сиваша не перевищує 40‰, а солоність Східного Сиваша не перевищує 20‰. По мірі просування до затоки, у містаГенічеська солоність істотно падає, досягає показників солоності Азовського моря – 14 ‰. В окремих водотоках солоність можеприймати і нульове значення в період інтенсивних скидів прісних вод [49].
Води Сиваша містятьу собі концентрований розчин хлористого, сірчанокислого і помірного натрію,калію, кальцію, магнію, і біологічно активних речовин. Загальний запас солейСиваша – близько 200 млн. т. Вода в затоці до кінця літнього сезонуперенасичена сіллю. Вона тут міститься не лише у воді, а й проникає глибоко в землю. Тому береги озера мають тут пустельний вигляд, оскільки у рослинномупокриві домінують більшу частину року жовті, бурі та червоні тони (рис.1.2). Немає трави, дерев. Лише сизий полин,жорсткий кермек, червонувата солянка [17].
/>
Рис. 1.2 –Типовими біоценозами Присивашшя є засолені луки
Велику цінністьСиваша складають гідромінералогічні ресурси, запаси яких вважались невичерпнимиі оцінювались в сотні мільйонів тон. Особливе значення мають хлориди магнію,калію, натрію [25].
Поверхневі води.Поверхневі води Присивашшя включають ріки, озера, морську затоку, штучневодосховище та водотоки. Річкова мережа Присивашшя характеризується значноюнерівністю – від повної її відсутності в північному Присивашші до великихзначень щільності річної мережі в північній частині Східного Сивашу. Усього вбасейні Сиваша знаходиться 44 річок. Найбільшими із них є р. Салгір (загальна довжина 204 км), р. Біюк-Карасу(86 км), р. Бурульча (76 км), р. Кучук–Карасу (62 км), р. Сухий Індол (54 км) та р. Мокрий Індол(49 км). Водний режим більшість річок Присивашшя порушений внаслідок збору води на зрошення, регулюючоговпливу зрошувальних системПівнічнокримського каналу та скиду стічних вод.
В кримськомуПрисивашші окрему групу водних об’єктів складають солоні Перекопські озера. Загальнаплоща яких складає 115 – 120 км². Доних відносяться 5 великих: Айгульське озеро, Червоне озеро, Кіяцке озеро,Кірлеутське озеро, Старе озеро та 4 невеликих: озеро Янгул, Кругле озеро, Чайката Пасурман. Найбільше із озер – Айгульське, площа котрого складає 38 км²,довжина – 18 км, завширшки – 4 -5 км, глибина – 0,3 м [31].
Західні та Східнібереги Перекопських озер переважно круті, високі до 13 м, південні — пологі. Рівень води цих озер на 0,1- 4,5 м нижче рівня моря. Глибини змінюються від0,7-1,0 м навесні до 0,1 – 0,3 м восени. Влітку периферія озер перетворюється всолончаки, в окремі роки озера повністю пересихають. Середня солоність ропи –від 14 до 24 ‰, в її складі переважають хлорні сполучення натрію та магнію.Більшість озер – самоосадкові.
Мінеральніресурси. Запаси мінеральних солей в Сиваші досягають величезних розмірів тапорівнювальні тільки із запасами в Мертвому морі (Ізраїль) та затоціКара-Богаз-Гол (Туркменія). Добича мінеральних солей в Сиваші (особливоповареної солі) вироблялась ще більш ніж 1000 років тому, про що свідчатьзалишки древніх соляних промислів у південній частині Сиваша. За данимисоляного відомства, Тавричеської губернії, на початку ΧΧ століття насоляних промислах Сивашу добувалося до 1,8 млн. пудів (28,8 млн. т)високоякісної повареної солі, котра високо цінилась на солоному ринку Європи,особливо в Скандинавських країнах.
Сиваш єнайбільшою сировинною базою промисловості України. У СРСР він забезпечував 20 %загальносоюзного вироблення кальцинірованої соди, 40 % — брому та 60 % — магнезії. Практично невичерпані ресурси сировини для виробництва харчової соди.Запаси солей в Сиваському родовищі досягають 190 млн. т, у тому числі 118 млн.т повареної солі. Щорічно в Сиваш з морською водою потрапляє до 8 млн. тмінеральних солей, у тому числі понад 7 млн. т повареної солі [8].
На сьогоднішнійдень на території Кримського півострова розташовано 41 велике промисловепідприємство, що становить 13,4 % від підприємств Криму. Питома вага малихпідприємств становить 11 %. Особливе значення мають Красноперекопський центрхімічної промисловості, що базується на сировинних ресурсах Сиваша [35]. На базі мінеральних багатств Сивашапобудовані заводи: Перекопський бромний, Кримський двоокисі титану свиготовленням фосфорних добрив та Кримський содовий. Вага хімічної продукціїКрасноперекопського промвузла становить більше 90 % від виробленої в Криму [54]. На сьогодні Державна акціонернакомпанія «Титан» містить два хімічні заводи – завод «Титан»та Сиваський анілінофарбовий завод. Завод «Титан» найбільше хімічнепідприємство у Криму. Будівництво заводу зумовлено тим, що поряд розташовано озероСиваш, яке використовується до скиду промислових відходів. Завод виготовляєпігментну двоокис титану, мінеральні добрива (амофос, амофосфат), залізоокіснийпігмент, серну кислоту, серно кислий алюміній, алюмінат натрію, рідке скло,залізний купорос та фосфогіпс (останні два утворюються, як відходи). Промислові скиди являють собоюагресивну, різко кисле середовище. Між твердих та рідких відходів виробництвзаводу – фосфогіпс, залізний купорос, піритні огарки, серна кислота та іншікислоти. Основна частина цих відходів скидається до кислотонакоплювача-випарника – затоки Сиваш між островами Ад та Литовський. Це озеро ємкістю 50млн.м3, утримання різні кислоти, тисячі тонн двоокису титана, сотнітонн марганцю, десятки тонн хрому и цинку, других металів. Іншими словами,залив уже представляє собою техногенне місценародження. Сиваський анілінофарбовий завод знаходиться в 1.5 км от заводу «Титан» та є виробником красителів для легкої промисловості. Рідкі стокипоступають в кислотонакопичення «Титан» (в нього же скидаютьсягосподарсько-побутові стоки г. Армянська). В стоках заводу містяться такіхімічні елементи, як цинк, нікель, марганець, алюміній, літій.
Кримський содовийзавод розташованийв городі Красноперекопське, на північному березі озера Старе. Основним длявибору місця будування заводу послужило наявність сировини в вигляді ропи Сиваша,вапняків із Балаклави, води Північно-Кримського каналу та можливості скидувідходів виробництва в солені озера Сиваша. Завод виготовляє соду, а такожчистячи та мийні засоби, вапно побутове, соль осадочну. При виготовлені однієїтонни соди створюється більш дев’яти тонн відходів. Промислові стоки містятьдистилятну рідину з високим складом солей кальцію та других металів та шлами,що скидаються до північної половини озера Красне, відокремленою дамбой та перетворенув накопич-випарник площею 22,6 млн.м2. Перекопський бромний завод розташований недалеко от содовогозаводу в Красноперекопське. Бромний завод випускає товарний бром та пов’язані зним препарати, використовуючи в якість сировини ропу Сиваша. Промислові стокизавод скидає також в накопич в озеро Красне та, частково, в озеро Старе. Стокимають лужну реакцію та містять хлор, сульфати натрію, магнію, кальцію. господарсько-побутовістоки заводу (також і содового заводу) скидаються після біологічної очистки вКаркінітську затоку. В північний частині озеро Красне, використовується якнакопич рідких відходів, в районі скиду випадає гіпс, далі розклад органічнихсполук в лужне середовище, що супроводжується виділенням сірководню, хлористимта фтористим воднем. Централізований полігон промислових та побутових відходіврозташований в 8 км східніше городу Красноперекопська. Це відсічена дамбойзатока озера Красне, яка заповняє відходами, включно ломом чорних та кольоровихметалів, пластмаси, побутового сміття, кераміку, дерево, стекло, соду, гіпс,вапняк та інше [26].
На даний час унікальнеСиваське родовище мінеральних солей приходить в занепад, із-за діяльностігігантів хімічного виробництва. Рівень промислового забруднення ряду територійЗахідного Присивашшя – катастрофічний. Забруднення проникло і в експлуатаційні горизонти підземнихвод. Зокрема, зареєстровані підвищення рівня свинцю, кадмію, марганцю, цинку.Проникає в підземні водні горизонти, котрі використовують для питних цілей,токсичні речовини погіршують якість пітної води, роблячи її малопридатною абонавіть непридатною для споживання. Окрім токсикантів небезпеку складає ібактеріальне забруднення поверхневих та підземних вод, у результаті чоговиникає загроза шлунково-кишкових та інших захворювань. Вплив зрошення. З 1964 р. у Кримупочалася експлуатація однієї із найбільших в Європі зрошувальних систем – системаПівнічно-Кримського каналу. Цей канал, довжина котрого складає 400 км, є основним джерелом водопостачання Криму [12].Будівництво ішло в три етапи: перший з 1961 р. по 1975 р., другий з 1977 р. по1986 р., третій в 1986 р., але через скорочення фінансування залишилосянезакінченим. Після розпаду Радянського Союзу кількість води, що проходить поканалу, зменшилась майже в 5 разів (рис. 2.1). По даним Державного комітету водного господарства України за 2008 рікпо каналу було доставлено 1200 млн.м³ дніпровської води, котра використовувалася для сільського господарства(83 %), комунального господарства (9,6 %), риболовства (3,8 %) та промисловості(3 %) [52].
/>
Рис. 1.3. Динаміка надходження води доКриму по Північно-Кримському каналу
Найважливішими факторамипорушення природного гідрологічного режиму є Північно-Кримський канал, котрийприніс в Крим не тільки блага, але й екологічні проблеми [5]. Найбільш значним фактором впливу наекосистему Присивашшя стало будування Північно-Кримської та Каховськоїзрошувальних систем (табл. 2.1). Завдяки ним у регіоні площа зрошувальнихземель досягла 589 тис. га. Магістральний канал та густа мережа дрібних каналівзрошуваних систем у районі Сиваша мають довжину близько 3,2 тис. км.
Таблиця 1.1 Найбільші зрошувальні системи Присивашшя
Роки
будівництва Назва Область
Площа
зрошення, тис. га 1957-1994 Північно-Кримська Херсонська, Кримська 357,0 1967-1991 Каховська Запорізька, Херсонська 232,0
СтворенняПівнічно-Кримськогоканалу змінило регіональний водний режим у цілому. Спостерігається три головнихефекти:
1. підняттярівня ґрунтових вод;
2. опрісненняСиваша;
3. поява значноїкількості дрібних прісних водойм та нових типів місцеперебування [45].
Близько 42 % водиканалу губиться безцільно – великі втрати на дренаж, випаровування та скид дооз. Сиваш. Всмоктана в землю вода поповнює горизонти підземних вод, внаслідокчого вони піднімаються. Це приводить до заболочування чи засолення рільнихземель та підтоплення територій. Щоб уникнути цього, у Присивашші була створенаспеціальна зрошувальна мережа свердловин, криниць, каналів, котра скидаєнадлишок води в Сиваш та солоні озера поблизу нього. Для цього такожвикористовуються практично усі русла малих річок, балки та болотяні системи.
Створеннязрошувальних систем та пов’язаних з ним сільськогосподарських ланів привело кзначному скороченню площ природних екосистем, які займають зараз 15-20 %території [43].
У 1985 році обсягдренажно-скидних вод у Сиваші з території Криму склав 521 млн. м³; ще 109млн. м³ поступило з району Херсонської області після використання води ізканалів Каховської зрошувальної системи. Найбільш сильно від скидання прісноїводи постраждав Східний Сиваш [9]. З розпадом СРСР економічна активність у регіоні значно скоротилась. Урезультаті кількість води, що надходить до оз. Сиваш, зменшилась майже на 80% (рис.2.4).
/>
Рис. 1.4. Динаміка прісної води, щонадходить до оз. Сиваш:
1 – весь об`єм; 2– Північно-Кримський канал; 3 – Каховська зрошувальна система.
Основнакількість прісної води скидається в Сиваш з рисових чеків, інших сільськогосподарськихугідь, а також з ставків, призначених для вирощування риби. Раніше, коли платаза воду була мізерною, значна кількість води, узята для зрошення, транзитомпроходила через зрошувальні канали до Сивашу. Обсяг скидних вод перевищувавобсяг природного стікання. У зв’язку з цим солоність Сиваша зменшилась майже у 10разів (рис. 2.3). Так, за даними Бабкова (1954 рік), середня солоність взахідній частині Сивашу у середині 50 -х років складала від 257 до 340 г/літр.
/>
Рис. 1.5.Динаміка солоності води в озері Сиваш.
Фізико-хімічніпоказники вод Сивашу за останні 20 років значно змінилися, що привести до змінийого гідробіологічних, фітоценотичних і екосистемних характеристик [51].
У першу чергуопріснення змінило видовий склад та чисельність гідробіонтів – організмів, щомешкають у воді. Яскравим прикладом є глоса. На перших етапах опрісненняСхідного Сивашу, коли солоність впала до 25-30 ‰, значно збільшились нерестовіта нагульні площі для цього виду, відповідно зросла і чисельність [28]. При подальшому падінні солоності води придатних для нересту місць допочатку 1990-х років майже не залишилось і чисельність виду зменшилась. Так, у1987 році глоси було виловлено 919 т, в 1994 р. – 54 т, а в 2002 році – 5 т.Другим прикладом є далекосхідна кефаль – пеленгас. Інтродукція цього виду уАзовському морі почалась з 1975 р., а промислова популяція сформувалась у 1992р. Одним із основних місць нересту цього виду став Східний Сиваш, чому сприялойого опріснення до рівня 18-20 ‰. У місцях інтенсивного скидання прісних вод з’явилисьсугубо прісноводні види, такі як: карась, короп, окунь, сом, плітка та інші.
Другим наслідкомопріснення Сиваша є інтенсивний розвиток очеретяних заростей, котрі вже покрилизначні площі та продовжують захоплювати все нові та нові ділянки мілководь.
/>
Рис. 1.6. Сучасний стан очеретяних заростей воз. Сиваш.
Це приводить доскорочення мілководь, котрі важливі для відпочинку мільйонів перелітних куликів.Розвиток очерету також скоротило нагульні площі для глоси. Якщо зниженнясолоності лишило цей вид можливості нересту, то заростання мілководь очеретомлишило їх можливості нормального кормління [30].
Гідротехнічнебудування русел каналів, водотоків, дренажів, дамб в басейнах малих рік та в їхніхгирлах, привело до неможливості міграції на нерест та нагул ряду видівпрохідних риб, а відповідно і до зменшення чисельності видів цієї групи.
Забрудненняповерхневих та підземних вод Забруднення вод Сиваша відбувається переважно зарахунок пестицидів та мінеральних добрив, які застосовують у сільському господарствіпри вирощуванні різних культур [7]. Велике значення у цьомупроцесі має надходження побутових і, особливо промислових, скидів вільноїекономічної зони «Сиваш». В дренажних водах з невеликою мінералізацією (2 — 4 г/л) перше місцезаймає сульфат –іон, друге – хлорид-іон.З підвищенняммінералізації дренажно-скидних вод повільно зростає вміст кальцію та магнію, стрімкішесульфатів. Серед скидних вод домінують колекторно-дренажні скиди (69%). З стічнимиводами до водойми потрапляє: 1050 т органічних сполук, 36 т сульфатів, 4085 тхлоридів, 103 т амонійного азоту за рік. Необхідно враховувати, що опрісненіводи поступають до Сивашу не тільки з території Криму, але і з територіїрисових сівозмін Херсонської області.
Викладеневище зумовило кризовий екологічний стан озера Сиваш, пов`язаний, перш за все, з йогоопрісненням. На фоні обсягу скидних маломінералізованних вод (до 5 мг/літр) до Сивашу з Азовського морячерез протоку Тонку поступає близько 1 км3 морської води [55].
Заданими сольової зйомки, у 70-х роках на масиві виявлено 35 тис. гаслабозасолених, 21 тис. га середньозасолених, 3,5 тис. га сильнозасолених і 3тис. га дуже засолених земель. На дренованих площах мінералізація підґрунтовихвод збільшилась на 1,5-3 г/л [8].
Цезумовило необхідність виявлення характеру й кількісно оцінити розміри впливузворотного стоку на водоприймачі у південних областях республіки, як насучасному рівні, так і в перспективі у зв'язку з широким масштабом іригації врегіоні [29]. Системний підхід до цієїпроблеми вимагає вивчення факторів впливу, тобто визначення об`ємівдренажно-скидних вод, їх хімічного складу, вмісту в них шкідливих домішок. Зцим питанням тісно пов'язуються завдання аналізу функціонування джерел впливу(втрати зрошувальної води з різноманітних елементів зрошувальної мережі,закономірності формування хімічного складу дренажно-скидних вод тощо).
При встановленніводоспоживання культур, режимами зрошення передбачалось біологічно-оптимальнезабезпечення рослин водою протягом всього періоду їх росту на рік 75 %-оїводозабезпеченості, що завищувало водоподачу (гідромодуль) зрошувальних системдо 0,40-0,45 л (сек.) га при великой їх концентрації в Таврійському степу,масштаби будівельних робіт, збільшувало непродуктивні витрати енергоресурсів.Як наслідок, річні втрати дніпровської води на фільтрацію лише наКраснознам'янському магістральному каналі становлять 81 млн. м3, наПівнічно-Кримському – 37 млн. м3 [4]. Але у такий спосіб булистворені нові угіддя для дикого кабана, ондатри тощо. Усі меліоративні системизначно покращили умови існування лисиці, та єнотоподібного собаки вПричорномор`ї і Приазов`ї, де через близькість грунтових вод до поверхні,завжди існував дефіцит місць для будівництва нір [3]. Однак, зрошувальні каналистали нездоланною перешкодою для усіх копитних і зараз являються одним ізважливих чинників скорочення їх чисельності на крайньому півдні країни [47].
Врезультаті діяльності людини степні екосистеми майже повністю перетворилися всільськогосподарські угіддя. Наприклад, степові екосистеми, Джанкойськогорайону раніше покриваючі 85 % території, а зараз майже повністю трансформованів сільськогосподарські угіддя. Під загрозою знаходяться – існування степової біоти.Недоторкані ділянки степової рослинності збереглися тільки в прибережній зоні,на межі між галофітними лугами та засоленими землями [27].
ВПрисивашші найбільш інтенсивна орання цілинних земель проводилась в 1950-60-тіроки. Зараз в кримської часті Присивашшя рілля складає більш 70 % території.Починає з кінця 1980-х років, більша частина цих земель не обробляється взв’язку з загальним занепадом сільськогосподарських виробництв, авикористовується для випасу худоби [42]. Але відновлення природних трав’янистих комплексів в багатьох місцях невідбулося. Більшість територій зайнято вторинною (смітною) рослинністю. Нерідкомає місце перевипас, особливо в результаті розвитку вівчарства, та, якслідство, — опустелення окремих ділянок.
Руйнуванняназемних екосистем також пов’язане з будуванням на великих площах рисових ланівта риборозводних ставки, неправильним зрошенням, підтопленням грунтових вод,вторинним засоленням грунтів. Підтоплення та вторинне засолення грунтівпобільшує проблему перевипасу, так як скорочуються пригідні для випасу площі тапризводять до перевантаження збережених пасовищ. Разом з тим, слід відмітити, щорисові лани та риборозводні ставки побудували сприятливі умови для гніздуваннята годування ряду видів водних та водно-болотяних птахів, зокремалелекоподібних, мартинів та куликів.
Значнийнегативний вплив на тваринний та рослинний світ робить широкомасштабнезастосування отрутохімікатів (пестицидів) та добрив.удобреній Вченінеодноразово реєстрували на Сиваші та у Присивашші масові отруєння [3]. Під впливом агрохімікатівідбувається скорочення чисельності багатьох важливих видів безхребетних, утому числі занесених до Червоної книги України.Інші антропогенні фактори. Середантропогенних факторів, не освітлених вище, найбільш важним є охота, рибналовля та фактор хвилювання.
відноситьсядо числа факторів безпосереднього впливу на біоту, перш за все на ссавців таптицю. По мірі розвитку продуктивних сил суспільства значення мисливськогопромислу в господарської діяльності людини знизилось. Однак збільшеннячисельності населення та досконалення способ добичі диких тварин цього факторана фауну не тільки не зменш, а навпаки.
Слідпідкреслити, що при сильному скорочуванні чисельності окремих популяцій тварин,яке відбувається під дією багатьох факторів, пов'язаних з, останньою заключноюланкою у факторів, до зникнення виду. Особливо це характерно для острівнихтериторій, якою є Крим. В теперішній час у Криму мисливство є згубним для такивидів, як стрепет та дрохва .
Багатовидів тварин відносяться до категорії рідких та зникаючих видів занесені доЧервоної книги України.На жаль це їхвід знищення не спасає. Головні причини – низька дисципліна та не додержанняправил полювання у не тверезому виді.Грає рольиць це рідких видів птиць, якихдосить складно відрізнити від, більш масових. Це стосовно білолоб гуск,білоок черн, тонкодзьобогоого кроншнепаа. полювання в умовах поганої видимості,у су чи вночі приводить до гибелі навіть таких добре видимих видів, якчервоновола казарка та огар.
Точніданні обсягу здобичі мисливських видів тварин не відомі, тому дати оцінку, фактору. Але базуючись на данні, орнітологічної експедиції, та на результат опитуваннямісцевих мисливців, можна сказати, що в останні роки значно поширилось браконьєрство.На території Присивашшя браконьєрським способом найбільш часто добуваєтьсякрижень, куропатка, заєць, ондатра, в окремих випадках – фазан. Діє масштабнийвідстріл червоноволої казарки, а цей вид не тільки занесений до Червоної книгиУкраїни, але і також охороняється на міжнародному рівні, оскільки є одним із 24європейських глобально загрозливих видів. Дуже слабо контролюється охота нагусей у зимній період. З одного боку, з’явилась категорія забезпеченихмисливців, котрі мають добрі транспортні засоби та зброю, а з другогоскоротилась можливість для контролю за охотою з сторони органів, які за цевідповідають.
Цеодним фактором впливу на біоту є незаконне риболовство. Наприклад, Генічеськоюта Сиваською рибінспекцією щорічно вилучається 10 млн. сіток та тони риби.Велику шкоду наносять і законні рибалки, які виловлюють риби більше квоти. Розповсюдженіна Сиваші й інші форми браконьєрства. Наприклад, на Чонгарських островахмісцеве населення в великих кількостях заготовляє яйця птиць, від чогостраждають у першу чергу, чорноголові мартини та морські голубки.
Особливотребо зайняти питання впливу фактора турбування. Присутствіє людини, поблизугніздових колоній, годуючих чи спочиваючих, міграційних чи зимуючих скупченьптиць, часто призводить до негативних наслідків для них [27]. Так, навітьодноразове відвідання колоній людиною може привести до гибелі близько 80-90 %яєць та пташенят. Особливо сильний вплив цього фактора проявляється недалековід населених пунктів та в місцях масового відпочинку людей, наприклад, наАрабатській стрілці.
Розділ 2. Сиваш, як водно-болотнеугіддя міжнародного значення
У 1978 році Сивашстав одним із перших в СРСР водно-болотним угіддям, внесеним до Рамсальськогосписку водно-болотних угідь міжнародного значення. В 1996 році до Рамсальськоїконвенції приєдналась незалежна Україна, проголосив 22 водно-болотних угідь міжнародногозначення. Два з яких – це Східний та Центральний Сиваш (площа, яких 165 тис. гата 80 тис. га) [18].
Водно-болотніугіддя Сиваша являють собою природний комплекс, що має унікальну структуру таспецифічні системні взаємозв’язки. Характерною рисою Присиваських ландшафтів єполинно-злакових степів, які не властиві іншим регіонам України. Перспективнимидля стаціонарних екологоценотичних досліджень є непорушені ділянки зхарактерними для цих степів рослинними угрупованнями, які насичені специфічнимипредставниками Середземноморської та Арало-Каспійської флори [54].
Підвищенняефективності природоохоронної діяльності в приморській смузі можливе за умовивідновлення існуючих ландшафтних структур з відносно збереженним природнимкомплексом. Ці території можуть бути осередками збереження різноманітностістепів (справжніх та піщаних), пісків, солончаків та прибережно-водних угрупованьв межах існуючих (Азово-Сиваський НПП, заказники, пам’ятники природи) тапроектованих об’єктів ПЗФ півдня України (Приазовський таСиваський НПП), які в майбутньому увійдуть до меж проектованого Південноукраїнськогоприморсько-степового екологічного коридору (ППСЕ) [48].
2.1 Значення Сивашу в підтримці біологічної різноманітності
Крім того водно-болотні угідь є джерелом біологічноїрізноманітності, забезпечуючи водою і первинними харчами різних видів птиць,ссавців, земноводних, риб, безхребетних. Не малу роль грають водно-болотніугіддя та в житті суспільства[6].
Концепція збереженнябіологічного різноманіття України була затверджена постановою КабінетуМіністрів України від 12 травня 1997 р. N 439. Розроблена відповідно до статті 16Конституції України, Конвенції про охорону біологічного різноманіття,Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття,Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні та Програмидіяльності Кабінету Міністрів України, схваленої постановою Верховної РадиУкраїни від 15 жовтня 1996 р.
Біологічне різноманіття єнаціональним багатством України, яке забезпечує екосистемні та біосферніфункції живих організмів, їх угруповань та формує середовище життєдіяльностілюдини.
На жаль, сьогодні біологічнерізноманіття втрачається під час забудов, розорювання землі, меліорації,спорудження водосховищ, створення мереж транспортної інфраструктури таздійснення інших видів господарської діяльності. Скорочуються території,зайняті природною рослинністю, що призводить до виникнення загрози втрати гено-та генофонду [16].
Тим часом, біологічнерізноманіття, як результат багатовікової еволюції, повинно бути передано прийдешнімпоколінням у максимально збереженому стані.
Тому метою Концепції є:
· збереження,покращання стану та відновлення природних і порушених екосистем, середовищіснування окремих видів та компонентів ландшафтів;
· сприянняпереходу до збалансованого використання природних ресурсів;
· підвищеннярівня інформованості населення з питань біологічного різноманіття, а такожактивізація участі громадян у діяльності щодо його збереження;
· посиленнявідповідальності за збереження біологічного різноманіття підприємств,організацій та установ, діяльність яких пов'язана з використанням природнихресурсів або впливає на стан довкілля.
Об'єктамиКонцепції є різноманіття всіх рослин, тварин та мікроорганізмів (разом ізсередовищами їх існування) в стані природної волі, у неволі чи напіввільнихумовах, на суші, у воді, грунті та повітрі, що постійно чи тимчасово населяютьтериторію, територіальне море, континентальний шельф та виключну (морську)економічну зону України. Збереження біологічного різноманіття передбачаєохорону як окремих особин і їх груп у межах певної території, так і екосистем уцілому разом з їх середовищем існування.
2.2 Шляхи збереження екосистем
Перспективними шляхами збереження екосистеми є:
· Створюваннясеті заповідних територій, яка охоплює самі важні території та ділянки, якізнаходяться під загрозою зникнення, усі види біотопів, включаючи залишки степовихекосистем, відкриті мілководдя, острови та інші, враховуючи їх значення дляжиття мігруючих, гніздуючих та зимуючих птахів;
· Створеннявідкритих солоно — водних мілководій, як найбільш важних біотопів дляхарчування та відпочинку різних видів куликів; запобігання збільшення площ прибережнихзаростей водно-болотних рослин (асоціацій очерета та інші ), управленій з ціллюпіддержання біорізноманітності та менеджменту очеретяних заростей длязабезпечення мозаїчності очеретяних біотопів;
· Відновлюванняприродної рослинності на часті орних земель для створювання екологічної сетірегіону (разом з об’єктами ПЗФ), яка забезпечить вільну міграцію тварин тапоширених рослин, що знизить негативний вплив фрагментації екосистем;
· Зберіганнярідких та загрозливих видів тварин та рослин, включив розробку та реалізаціюпланів дії для зберігання окремих видів;
· Регулюванняаматорської охоти та рибної ловлі з ціллю зниження їх негативного впливу натваринний світ;
· Посиленнямер по боротьбі з браконьєрством, а також нелегальним вилученням яєць рідкихвидів птиць, вилученням яєць колоніальних видів птиць та розоренням колонійрибоїдних птиць;
· Створенняумов для відновлення промислових запасів риби у Сиваші;
· Створеннякоординаційного центру по управленню та охороні природних ресурсів Сиваша;
· Оптимізаціясолоності та водного балансу в Центральному та Східному Сиваші;
· Відновлюваннясолоності Східного Сиваша до 30 ‰, що створить сприятливі умови для розмноженняглоси, піленгасу та бичків – найбільш цінних промислових видів риб цієї водойми.
· Підтримканеобхідного рівня води у Центральному Сивашу;
· Оптимізаціяобсягу скиду прісної води у Сиваш (реконструкція існуючих зрошувальних систем)та зменшення його забруднення до рівня, які забезпечують реалізацію основнихнаправлень охорони та відновлення біорізноманітності Сивашу;
· Запобігання«залпових » скидів прісної води в Сиваш в осіння – літній період,коли за короткий час скидається більший об’єм води, що призводить к сильнимколиханням солоності в прибережній зоні Сивашу та негативно впливає нарізноманітність гідробіонтів [6,44].
Розділ 3. Моніторинг за екологічним станом озера Сиваш
Моніторинг водздійснюється за параметрами кількості та якості вод з метою забезпеченнязбирання, обробляння, збереження та аналізу інформації про стан вод,прогнозування його змін та розроблення обґрунтованих рекомендацій для прийняттярішень в галузі використання та відтворення водних ресурсів [18ва].
Дані про існуючумережу пунктів спостереження на Сиваші не знайдено.
Пунктистаціонарної мережі спостережень поділяють на чотири категорії. Пунктиспостережень першої категорії розміщують на водотоках і водоймищах, що маютьособливо важне народногосподарське значення, коли існує ймовірність перевищенняконцентрації певних показників. Пункти спостереження другої категоріїрозташовують на водних об’єктах, які знаходяться в районах промислових міст,селищ з централізованим водопостачанням, у місцях відпочинку населення, вмісцях скиду колекторно-дренажних вод з сільськогосподарських полів, награничних і кінцевих створах рік. Пункти спостереження третьої категоріїрозміщуються на водних об’єктах, що характеризуються помірним або слабкимнавантаженням (в районах невеликих населених пунктів та промислових підприємств).Пунктиспостереження четвертої категорії формуються на незабруднених водних об’єктах [33].
Оскільки не існуєнормативних вимог щодо кількості постів, то визначити кількість постівспостереження кожної категорії можна тільки після обґрунтування місць їхрозміщення.
Постиспостереження 1 категорії розташувати поблизу міста Красноперекопськ, тому щона базі мінеральних багатств Сивашу побудовані заводи, які скидають свої промисловівідходи в озеро Старе та Красне.
2 категорії Назамикаючих створах гирл рік Салгір, Побідна, Індол [56], бо це найбільшірічки, що впадають до Сивашу. Поблизу сел.: Урожайне, Пшеничне та на Джанкойському скиді.
3 категорія рекомендується розташовувати пости спостереження в рекреаційнихзонах: поблизу міста Генічеська, на косі Арабатськой Стрілці.
Сіть постівспостереження 4 категорії, пропонується розташувати поблизу заповіднихтериторій, де відсутнє пряме антропогенне навантаження. Такими заповіднимитериторіями є острови Чурюк і Куюк-Тук — Азово — Сиваський національнийприродний парк.
Окрім того дляспостереження за розповсюдженням забруднень у Сиваші та для виявлення районів знайбільшою забрудненістю необхідно виконувати спостереження на пересувнихпостах спостереження.
На рис. 4.1 показано карту-схему, де позначено рекомендовані місця розміщення стаціонарних постів спостережень на Сиваші. Відповідно до цієї схеми на Сиваші має бути 1 поста категорії І, 6- категорії ІІ, 3 — категорії ІІІ, та 2- категорії 4. Усього 12 стаціонарних постів спостереження.
За умовивідсутності достатнього фінансування можна скоротити кількість постиспостереження – залишити їх в районах найбільшого антропогенного навантаження.Озерні екосистеми це специфічні об’єкти, які потребують спеціальних методівдослідження і спеціальних програм спостереження. У пунктах 1 та 2 категорійспостереження за гідробіологічними показниками рекомендують проводити щомісячноза скороченою програмою, щоквартально за повною програмою; в пунктах 3категорії спостереження проводять щомісячно за скороченою програмою тільки увегетаційний період та щоквартально за повною програмою; в пунктах 4 категоріїспостереження слід проводити щоквартально за повною програмою [33]. Досліджуваний хімічний тапараметричний склад, визначається відповідно до програм спостереження, щозастосовуються на постах спостереження різної категорії.
/>
Рис. 3.1.Розміщення стаціонарних постів спостережень на оз. Сиваш
Скорочена програмапередбачає контроль змісту розчиненого кисню, одного чи двох забруднюючих речовин,специфічні для даного району і проводиться один раз в декаду.
Повна програмапроводиться один раз в місяць (в середині місяця) і передбачає контроль занаступними показниками:
а) забруднюючіречовини: нафтопродукти, пестициди, тяжкі метали (ртуть, свинець), феноли,детергенти, а також забруднюючі речовини специфічні для даного району.
б) показникисередовища: розчинений кисень, сірководень, біохімічне споживання кисню за 5діб, нітрати і нітрити, азот амонійний, фосфор фосфатний, кремній.
в) елементигідрометеорологічного режиму: солоність води, температура води і повітря,швидкість і направлення течії і вітру, прозорість води, колір води [24].
Для оцінки стануекосистем озера Сиваш необхідно також проводити спостереження за програмамибіологічного моніторингу.
Оцінюється різніпараметри, основними з яких є: число індувидів в популяції; різноманітністьвидів в спілках; розподіл популяції, сообществ и т. д.; кругообіг біомаси іобмін енергії; швидкість росту індивидумів; характер фізіологічних і біохімічнихпроцесів; генетичні і поведінкові зміни; стан здоров’я і частота захворювань;народжуваність і смертність; зміни міграції.
Висновок:Проведення моніторингових досліджень включає в себе велику кількість операцій.Це по-перше підготовчі операції, такі як ознайомлення з районом досліджень,нормативними документами, розрахунок економічних витрат, підготовка обладнаннята інші. Лише після цього приступають безпосередньо до проведення досліджень.Вони проводяться по повній та скороченій програмі спостережень, а також попрограмі біологічного моніторингу. По їх завершенню необхідно обробити отримануінформацію[23].
Сиваш єнайбільшою водоймою лиманного типу на Азово-Чорноморському узбережжі України,загальна площа якої 2,6 тис. км2. У серпні 1998 р. була проведена міжнародна експедиція, якавивчала чисельність та розміщення птахів на Сиваші. Було нарахувано близько 1млн. 400 тис. птахів. Зрозуміло, що це лише частина птахів, які мігрують черезСиваш, зупиняючись там для відпочинку та годівлі. Вочевидь, загальначисельність птахів за увесь сезон міграція складає не менше, ніж декількамільйонів особин. Проведена експедиція довела світове значення Сиваша дляохорони птахів [20].
Флора Сиваша єдуже специфічною, хоча не дуже багатою видами. Переважають види галофітного,пустельно-степового та прибережноводно-галофітного комплексів [40]. При дослідженнях виявлено рядвидів, занесених до «Червоної книги України» — це ковили волосиста, Лесінгаукраїнська, тамарикс стрункий, тюльпан Шренка, морківниця прибережна, цибуляскіфська. Із специфічних для Сиваша рослин слід відзначити покісницю Фомина,кравник солончаковий, хрінницю товстолисту. Рідкісними південно-степовимивидами, що зростають тут, є белевалія сарматська, прангостравниковий, ефедра двоколосниковий, цибуля крапчаста та ряд інших [37].
Таким чином, фіторізноманіття Сиваша є дуже специфічним, на його охорону має бути звернутазначна увага.
Ступеньботанічних досліджень на Сиваші є нині дуже низькою. Значна увага приділяласьботанічному вивченню Сиваша в 1910-1940рр. проводилось геоботанічне,флористичне та комплексне обстеження території. Тут слід згадати роботи Й. К.Пачоського, М. І. Котова, Ф. Я. Левіної, М. С. Шалита, Г. І. Білика, Ф. Я.Поповича. Значно меншу інтенсивність мали ботанічні дослідження у після –воєнні часи. Останні спеціальні ботанічні роботи по Сивашу(Ф. Я. Поповича, М.І. Котова, Н. П.Лоскот та В. В. Протопопової) належать до 70-х рр. за чвертьстоліття, що минуло з тих пір, рослинний покрив Сиваша дуже змінився,насамперед, внаслідок меліоративних робот та випасання. Необхідно проведеннясучасних грунтовних ботанічних досліджень на Сиваші. Бо рослинний світ цілогоряду територій зазнав значних змін. Моніторингові ботанічні дослідження, кончепотрібні в цілому регіоні, нині на Сиваші не проводяться [48].
Розділ 4.Перспективи збереження озера Сиваш
КримськеПрисивашшя характеризується високим рівням біотопного та біологічногорізноманіття, що визначає його значення у реалізації зобов’язань України заРамсарськой, Бонськой, Бернской Конвенціям, Конвенція по збереженнюбіорізноманіття (Ріо-де-Жанейро), погодженню об охороні Афро-Евро-Азиатськихводно-болотних птахів. Тому як природоохоронний об’єкт ця територія має великезначення у системі природно-заповідного фонду України та потребує підвищенняприродоохоронного статусу[46].
ЗгідноРамсарської угоди, ратифікованої Україною, міжнародного значення водно-болотнимугіддям надається перш за все з метою охорони умов існування птахів, тому для охоронинавколо-водних птахів,- як гніздуючих, так і мігруючих,- режими охоронинеобхідно встановити не тільки в межах водних, але і наземних екосистем [36].
4.1 Юридично правовий шлях
На Українідержавне керування й контроль за використанням всіх видів природних ресурсів ізахист природного навколишнього середовища здійснює Минэкоресурсов (м. Київ).Стосовно до водних живих ресурсів Азовського моря, у тому числі, Сиваша (який географічноє його затокою), вищезгадане міністерство свої контролюючі функції проводитьчерез регіональний басейновий орган – Державну інспекцію по охороні Азовськогоморя (м. Маріуполь). Оскільки південна й західна частина Сиваша територіальнорозташовані в межах Автономної Республіки Крим (АРК), на них поширює своїконтролюючі функції також Рескомприрода Криму (м. Сімферополь).
Вони користуються законодавчою базою України. Основними законами на данийчас є:
1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991 р.
2 Водний Кодекс України від 6.06.1995 р.
3. Земельний Кодекс України від 25.10.2001 р.
4. Закон України «Про тваринний світ» від 13.02.2001 р.
5. Закон України «Про Червону книгу України » від 07.02.2002 р.
6. Постанова про Концепцію збереження біологічного різноманіття України.
4.2 Створенняоб’єктів ПЗФ
Збереженняприродного біологічного різноманіття України – одне з найважливіших завданьприродоохоронної діяльності держави. Основним напрямком у збереженні природногобіорізноманіття України та різноманіття її ландшафтів є формуваннярепрезентативної, науково обґрунтованої мережі територій і об’єктівприродно-заповідного фонду(ПЗФ) [15].
Природно-заповіднийфонд складають ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єктияких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншуцінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофондутваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного середовища.
В Україніприродно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якоговстановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. На земляхприродно-заповідного фонду зберігається близько 75% всього біорізноманіттяУкраїни. За період з 1992 р. площа ПЗФ зросла більше ніж у 2 рази, а часткаплощі ПЗФ від площі України («відсоток заповідності») зросла за цейперіод з 2,1% до 4,6%. Природно-заповідний фонд розширювався за рахунокбіосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтнихпарків, а також за рахунок територій і об’єктів місцевого значення. Нині доприродно-заповідної мережі України входить більш ніж 7 тис. територій таоб’єктів [19].
В Україніприродно-заповідні території та об’єкти розміщені дуже нерівномірно, особливо взоні Лісостепу. Найвищий відсоток заповідності спостерігається у західних тапівнічно-західних областях України. Більшість заповідників України за площеюпорівняно невеликі.
До охороннихприродних об’єктів належать Регіональний ландшафтний парк «Калинівський»Ботанічний заказник місцевого значення «Присиваський», Ботанічнийзаказник загальнодержавного значення «Арабатський», Азово-СиваськогоНПП та створення НПП «Сиваський» [21].
Початокзаповідання земель Азово-Сиваського НПП почався іще у 20-тих роках, адже ще у1923 році до заповідника «Асканія-Нова» було приєднано острів Чурюк,що на Центральному Сиваші. У липні 1927 року був створений заповідник«Надморські коси». До нього увійшли окремі ділянки ПівнічногоПричорномор'я, Сиваша та Азовського моря, але спочатку до 1933 року даний заповідникзнаходився у підпорядкуванні заповідника «Асканія-Нова», і лише з1933 року почав діяти, як самостійна установа. Азово-Сиваський заповідник бувстворений у 1937 році, а у 1957 році заповідник був перетворений уАзово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство. До нього увійшли о.Бірючий та 4 острови в Сиваші: Куюк-Тук (частина), Чурюк (частина), Мартинячийта Китай. Азово-Сиваський національний природний парк був створений у 1993 роціу межах колишьного заповідно-мисливського господарства і його охоронної зони закваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря.
Загальна площапарку складає більше 52000 га. Із них на суходіл припадає більше 8460 га, а на акваторію більше 43600 га. Сюди входить акваторія Азовського моря, озера Сиваш таУтлюцького лиману. Парк розташований в Генічеському районі та Новотроїцькомурайонах.Як і кожний національний природний парк, Азово-Сиваський має чотирифункціональні зони. До заповідної зони входить більше 38900 га (Центральний Сиваш), зони регульованої рекреації – 618 га, зони стаціонарної рекреації — 93 га, та до господарської зони – більше 12400 га (о. Бірючий). На території острова Бірючий та коси Федотова наявні морські ландшафти та ландшафти внутрішніхзаток.Особливо цікавим є Центральний Сиваш. Це морська затока лагунного типу. Уйого межах виділяються так звані «засухи», які є ділянкамиперіодичного і постійного підтоплення. У період засухи вони мають виглядсолончаків. Дуже цінними є острови Центрального Сивашу – Чурюк і Куюк-Тук, аджеантропогенний вплив тут був меншим, і тому тут збереглися справжні степовіугруповання. Серед рослин зустрічаються жовтень скіфський, дивина фіолетова,шавлія сухостепова, тринія щетиниста; до ендемічних рослин належать кермекчурюкський, червець сиваський, смілка сиваська, деревій бірючанський. Можна тутзустріти і пустельні степи, зокрема на вододільних ділянках, де переважаютьксерофітні напівчагарники — полин кримський, курай модринний, а також злаки:костриці Беккера, житняк Лавренків, ковили Лессінга та української. Сиваш разоміз численними островами та півостровами є надзвичайно важливим для багатьохптахів, адже тут м'який клімат, достатньо їжі і добре захищені ділянки длягніздування. Дана територія важлива і тим, що вона є важливим місцем відпочинкудля птахів під час міграцій. Затока Сиваш належить до водно-болотних угідьміжнародного значення і є особливо цінним угіддям для водно-болотних птахіввзимку. Так, протягом року тут зустрічається більше 1 млн. особин птахів(чайки, качки, болотяні крячки, кулики, лебiдь-шипун, галагаз, чаплi та iнші).Серед червонокнижних видів тут зустрічаються такі птахи, як зуйок морський, ходуличник,кулик-сорока, Савка-реготун чорноголовий та орлан-білохвіст. Іншою єорнітофауна степів Присивашшя і о. Бірючий. Тут зустрічаються дрофа, хохітва,журавлі степовий та сірий, луні польовий та степовий, беркут, підорлик великий,балобан, сокіл-сапсан, боривітер степовий. На території парку усьогозареєстровано 30 видів «червонокнижних» птахів. З них орлан-білохвісті хохітва занесені до Європейського Червоного списку. Усього у НППАзово-Сиваський зареєстровано 197 видів птахів. Багатим є тваринний світ парку.Так, на території парку нараховується більше 5 тисяч видів тварин, з яких 250видів — хребетні. Серед амфібій часто зустрічаються ропуха зелена та жабаозерна, а серед рептилій – ящірка прудка, різнокольорова, вужі звичайний таводяний. У акваторіях парку мешкає 26 видів риб, серед яких до промисловихналежать камбала-глоса та камбала-калкан, бички леопардовий, бобир таКніповича, осетер російський, севрюга, а також акліматизований далекосхіднийвид кефалі — пелінгас. Серед червонокнижних тварин на території паркузустрічаються тушканчик великий, тхір степовий, дельфін-азовка і полозичотирисмугий і жовточеревий, мідянка, гадюка степова, декілька видів комах:емпуза піщана, ірис плямистокрилий, дорожна оса та інші [54].
Планована длястворення національного природного парку «Сиваський» територіяохоплює узбережжя і частину акваторій Центрального і Східного Сивашу, а такожАрабатської стрілки і Азовського моря, що входить в зону юрисдикції АвтономноїРеспубліки Крим [41]. Більша частина території і акваторії приурочена дооднойменного водного об’єкту (затоки Азовського моря — Сиваш). Загальна площа проектованого НПП становить 149913,19 га (з них з вилученням земель – 33657,90 га, без вилучення – 116255,29 га) [21].
Ціпитання на сьогоднішнійдень практично не досліджені. Організація в цьому регіоні національного паркузажадає створити тут сучасну систему моніторингу екологічного стану Сивашу.Науково-виробничий потенціал у Криму для цих цілей є .
Висновки
1. Найважливішими факторамипорушення природного гідрологічного режиму є Північно-Кримський канал, котрийприніс в Крим не тільки блага, але й екологічні проблеми.
2. поєднання природних умов зантропогенним впливом сприяло формуванню нових природно-антропогеннихкомплексів і збільшенню видової різноманітності. Підвищення біологічноїпродуктивності угідь найбільш показово виявилося в збільшенні кількості видів ічисельності птахів.
3. Створення зрошувальних системта пов’язаних з ним сільськогосподарських ланів привело к значному скороченнюплощ природних екосистем, які займають зараз 15-20 % території
4. Значний вплив на екосистемуСиваша чинить забруднення поверхневих та підземних вод, воно призводить до «цвітіння»та заболочення водойм
5. Значнийнегативний вплив на тваринний та рослинний світ робить широкомасштабнезастосування отрутохімікатів (пестицидів) та удобреній. Під впливомагрохімікаті відбувається скорочення чисельності багатьох пригідних видівбезхребетних, у тому числі занесених до Червоної книги України. Водно-болотніугіддя Сивашу – є джерелом біологічної різноманітності, забезпечуючи водою іпервинними харчами різних видів птиць, ссавців, земноводних, риб, безхребетних.Не малу роль грає водно-болотного угіддя та в житті суспільства. Черезвисоку солоність вод засоленості грунтів територія є однією з найменшпривабливих для традиційних форм господарювання. Це перешкоджало щільному їїзаселенню і інтенсивному використанню в сільському господарстві іпромисловості, завдяки чому на сьогодні великі території Сиваша мають високийступень збереження природних комплексів.
Списоквикористаної література
1. Азовское море. Гидрометеорология и гидрохимия морей СССР.// Справочное издание Проекта: «Моря СССР». – СПб, 1991. – Т. V. – Ч.I. – 237 с.
2. Алисов Г.П. Климаты СССР. – Москва: Изд-во МГУ, 1956. – 104с.
3. Аннотированный список млекопитающих Крыма // Сб. воспоминанийи науч. тр., посвящ. 140-летию со дня рождения А.А. Браунера. — Дулицкий А.И.,Товпинец Н.Н..- Одесса: Астропринт, 1997.- С. 92-100.
4. Барабаш М.Б. Современные изменения климата // ПриродаУкраинской ССР. Климат. – К.: Наук. думка. – 1984. – C. 160–169.
5. Белоконь Г.С. Основные черты формирования и продукциявысшей водной растительности каналов юга Украины // Гидробиология каналов СССРи биологические помехи в их эксплуатации.- Киев: Наук. думка, 1976.-С.260-278.
6. Біорозмаїття. Питання та відповіді. – Київ: Товариство «ЗеленаУкраїна», 1998. – 32 с.
7. Брагинский Л. П… Пестициды и жизнь водоёмов. К.:Наукова думка 1972. – 201 с.
8. Бурксер Е.С. Солоні озера та лимани України // Тр.физ.-мат. отдел. ВУАН. – 1928. – Т. 8. – С. 59-63
9. Васильева И. Г. Водный кризис в США // США: Экономика,политика, идеология. – 1982. – № 11. – С. 99-109.
10. Географічнаенциклопедія України. В 3-х т. / Під ред. Маринича О. М. – К.: Україн. рад.енциклопедія, 1989-1991. – 1 т. – 416 с. – 2 т. – 480 с. – 3 т. – 489 с.
11. ГринченкоА.Б. Журавли в Крыму // Сообщ. Прибалтийской комиссии по изучению миграцийптиц..- Тарту, 1987.- № 19.- С. 75-80.
12. ГурьевЮ. Большая вода Тавриды. О Северо-Кримском канале. – мол. гвардия. – 1983. –С.180-182.
13. ДжигерейВ.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальнийпосібник. – К.: Знання, 2000. – 203 с.
14. ДулицкийА.И., Эпизоотологическая обстановка, фауна млекопитающих и членистоногихэктопаразитов (Распространение природных очагов инфекционных заболеваний в зонесоздаваемого национального парка «Сивашский») // Современноесостояние Сиваша: Зб. науч. статей.- Киев :Wetlands International – АЕМЕ,2000.-С. 42-66.
15. Екологічнезаконодавство України. – Харків: ТОВ «Одісей», 2002. – 928 с.
16. Екологічнийменеджмент: навчальний посібник /За ред. В. Ф. Семенова, О. Л. Михайлюк.-К.:Значеня, 2006.-366 с.
17. Екологіяі закон. Екологічне законодавство. Книга 1. Під ред. В.І. Андрейцева. – Київ:Хрінком Інтер. – 1998. – 698 с.
18. ЗаконУкраїни «Про мисливське господарство та полювання» // ВідомостіВерховної Ради. – 2000. – № 18. – Ст. 132-159
19. Збереженнябіорізноманіття, створення екомережі та інтегроване управління річковимибасейнами. Кобеньок Г. В., Закорко О. П., Марушевський Г. Б.– Київ. 2008.-200с.
20. Збереженняі моніторинг біологічного та ландшафтного різноманіття в Україні. – К.:національний екологічний центр України, 2000. – 244 с.
21. ЗвітРескомприроди Криму.
22. ЗемельнийКодекс України // Екологічне законодавство: Зб. законод. актів. – Харків:ЕкоПраво. – 2002. – С. 67-168.
23. ЗеркаловД.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль. Посібник.- К.: КНТ,Дакор, Основа, 2007. – 412 с.
24. ИзраэльЮ.А. Мониторинг состояния и регулирования качества природной среды. – В кн.:Природопользование. М.: Наука, 1978. – 159 с.
25. Испарениеприродных солевых рассолов. Ильинский В.П., Филиппео В.М… // Журн. хим.пром-сти. – 1929.-6,№16.
26. Информационныематериалы по секторальным отчётам научно-иследовательного проекта «Оценкасоциально-экономической ситуации в Присивашском районе» Симферополь 2004.
27. Ирригационноеземледелие и проблемы сохранения биологического разнообразия Джанкойскогорайона Автономной республики Крым. Монография. – Киев.:2005. – 166 с.
28. КарпевичА. Ф. Теория и практика акклиматизации водных организмов. – Москва, 1975. – 435с.
29. КириченкоО. Сиваш просит помощи и ждёт решительних хозяев – Крим. Правда.-1989.
30. КовдаВ.А. Солончаки и солонцы.- М. — Л.: Изд – во АН СССР, 1937.
31. КурніковН.С. О метаморфизации рассолов крымских соляных озёр // Записки минералог.об-ва.- 1896. — Сер.2, ч. 34.
32. МейерК.И. Сиваш и его флора // Естествознание и геграфия.- М., 1916.-21, № 1-2.-С.1-19.
33. Моніторингдовкілля. — Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. Підручник.- К.: Видавничийцентр «Академія», 2006. – 360 с.
34. НикольскийА.М. Позвоночные животные Крыма // Зап. инп. акад. наук. — СПб., 1891.- 484с.-Приложение к Т. 68.
35. НовиковЮ.А. Оценка экологического состояния промышленного Армянско-Красноперекопскогорайона по геохимическим данным (Крым). Отчет. КРАЭМ, 1999.
36. Основиекології: Теорія та практикум. Навчальний посібник Білявский Г.О., БутченкоЛ.І. – К.: Лібра, 2004. – 368 с.
37. Основиекологічних знань. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. – Київ: Либідь, 1995. – 288 с.
38. ПавловП.Й. Комплексне вивчення Східного Сивашу і Молочного лиману в 1955 р. \\ Біол.обгрунтування розвитку кефаль. госп-ва Східного Сиваша і Молочного лиману: Пр.Ін-ту гідробіології АН УРСР. – 1960. – № 35. – С. 3-8.
39. ПалласП.С. Краткое физическое и топографическое описание Таврической области.- СПб.,1795.- 72с.
40. ПоповичФ.Я. Новые данные к флоре и растительности района Присивашья // Сов. ботаника.-1938.- № 1.- С.100-106.
41. ПоповичФ.Я. Азово — Сивашкий государственный заповедник(УССР, Днепропетровская оласть,гор. Геническ ) // Сов. ботаника.- 1938.- № 6 .- С.135-136.
42. Почвы /Природа Украинской ССР. Под. ред. П.Б.Вернандера, Д.А. Тютюнника. К.: Науковадумка, 1985. – 216 с.
43. Природно-ресурснийаспект розвитку України. Програма сприяння сталому розвитку в Україні; Наук.керівник напрямку М.М.Коржнєв. – К.: Вид. дім КМ Academia, 2001. – 112 с.
44. Сиваш:природа и люди. – Киев: Черноморская программа: Ветландс Интернешнал,Марушевський Г. Б., Костюшин В. А., Сиохин В. Д 2005. – 78 с.
45. Северо-Кримский.Яблонский Л.И., Бондаренко Н.Н., Хоменко В.А. – Симфю. – 1977. – 36 с.
46. Современноесостояние Сиваша. Сборник научних статей.- Киев. АЕМЕ 2000 – 104 с.
47. Состояниеихтиофауны и рыбопродуктивности причерноморских лиманов в связи с изменением ихгидрохимических характеристик // Биология и экология: Вестник Днепропет. гос.ун-та. Волох А.М., Воловник С.В., Попенко В.М., Рева П.П. – Днепропетровск. –1993. – Вып. 1. – С. 161
48. Флористичніта фітоценотичні дослідження Сивашу та ботанічні питання його менеджмент-плануАндрієнко Т. Л., Коломійчук В. П. — Киев: 200 с.
49. Численостьи размещение гнездящихся около водних птиц в водно-болотних угодьяхАзово-Черноморского побережья Украини — Киев 2000 – 475 с.
50. Экстремальныеприродные явления в русских летописях XI-XVII вв. Борисенков Е.П., Пасецкий В.М– Л.: Гидрометеоиздат, 1983. – 240 с.
51. www.osnova.com.ua
52. www.uk/wikipedia.org/wiki
53. www.ukrreferat
54. www.sivash.com.ua
55. bezrukov@ccssu.ru
56. www.azniirkh.ru/region4.html