Стан захисту лісів Чернігівської області

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СТАН ПИТАННЯТА ПРОГРАМА ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1Природно-екологічна характеристика Чернігівської області
1.2 Оглядлітературних джерел
1.3 Стан лісівЧернігівської області
1.4 Програма таметоди дослідження
РОЗДІЛ 2.ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ЛІСІВ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ЇХ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЕКОЛОГІЧНОГОЗНАЧЕННЯ
2.1 Компонентита ознаки деревостану
2.2 Бонітетдеревостану
2.3 Структуралісових насаджень області
2.4 Реабілітаціялісів
РОЗДІЛ 3.ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1 Використаннялісових ресурсів області
3.2 Дотриманнялісового законодавства в області
3.3 Природнепоновлення лісових насаджень на непридатних для сільськогосподарськоговиробництва землях Чернігівського Полісся
3.4 Відтвореннята охорона лісів в межах регіональних особливостей
ВИСНОВКИ
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Лісовапромисловість – одна з найстаріших галузей, яка, займаючись заготівлею,механічною обробкою та хімічною переробкою деревини, виробляє конструкційніматеріали: круглий ліс, вироби з дерева, меблі, целюлозу, папір, картон таінше.
Рослинність Чернігівщини у природному стані збереглася приблизно натретині її території, переважно у поліській частині області, у вигляді лісів,покриву луків і болотної рослинності. У лісах на півночі області переважаєсосна звичайна, а на півдні – листяні породи. За ландшафтними особливостямиЧернігівщина поділяється на 4 фізико-географічні провінції: Чернігівське іНовгород-Сіверське Полісся та лесові рівнини Лівобережно-Дніпровськоїлісостепової провінції.
Чернігівщину часто називають лісовим краєм. Ліси збереглися переважно наЧернігівському та Новгород-Сіверському Поліссі, острівцями в лісостеповійчастині області.
Найбільш розповсюджені на Чернігівщині ліси, в яких, в якості домінанта,виступає сосна звичайна, це так звані бори та субори. Сосна звичайна є основноюлісо утворюючою породою на Чернігівщині. Вона надає неповторної краси борам тасуборам, завдяки їй повітря в них цілюще, духмяне та багате на фітонциди.
Ліси Чернігівщини — її багатство. Це деревина, гриби й ягоди, лікарськасировина. Крім того, вони впливають на весь природний комплекс в цілому:клімат, ґрунти, умови формування поверхневого стоку, регулюють рівень води урічках, фільтрують воду й очищують повітря. Тому збереження лісів не тількидуже важлива справа, але й обов’язок кожного мешканця нашого краю.
Загальнаплоща земель лісового фонду на 01.01.2008 р. становить 724,0 тис. га, у томучислі вкритих лісовою рослинністю – 658,8 тис. га (20,7 % від загальної площіобласті).
Дотого ж відсоток площ, вкритих лісом, у різних районах не однаковий. Якщо впівнічних районах лісистість становить від 20 до 41 % від загальної площірайону, то в південних – лише 7 – 20 %.
Метароботи полягає в тому, щоб проаналізувати особливості стану лісовогогосподарства та захисту лісів Чернігівської області.
Предметдослідження – стан лісових насаджень територій Чернігівської області.
Об`єктдослідження – лісові насадження Чернігівщини.
Завданнямидипломної роботи є:
1) проаналізуватистан дослідження питання щодо захисту лісових насаджень Чернігівської області;
2) охарактеризуватидослідження стану лісів, їх господарсько екологічне значення;
3) провестидослідження систем лісогосподарської діяльності.
РОЗДІЛ 1. СТАН ПИТАННЯ ТА ПРОГРАМАДОСЛІДЖЕННЯ1.1 Природно-екологічна характеристика Чернігівської області
Чернігівськаобласть одна з найбільших на Україні (за своєю територією посідає друге місце).Площа – 31,9 тис. км2 (5,3 % території країни). Має найменшу густотунаселення – менше 38 особи/км2.
Розташованана півночі України, в поліській та лісостеповій зонах Придніпровської низовини.На заході іпівнічному заході межує з Гомельською областю Білорусі, на півночі – зБрянською областю Росії, на сході – із Сумською, на півдні – з Полтавською, напівденному заході – з Київською областями України. Середня висота над рівнемморя – 120 метрів, на північному сході – 200 метрів, на південному заході –120-150 метрів.
Клімат помірно-континентальний. Середньорічні температури: січня – -7оС,липня – +19оС. Середньорічна кількість опадів 550-660 мм.
Маєсвоєрідні природні ландшафти, досить поширені біологічні різновиди. Станнавколишнього природного середовища області оцінюється неоднозначно: просторовіпереваги і перспективність розвитку природних комплексів, здатність досамоочищення поєднуються зі значним антропогенним тиском на нього.
Надра Чернігівщини багатікорисними копалинами. Сировинний потенціал регіону на 59,4 % складається зпаливно-енергетичних корисних копалин – нафти, конденсату, торфу; 31,7 %загальних мінеральних ресурсів належить будівельній сировині; 8,2 % – водипрісні та мінеральні, 0,7 % – нерудні корисні копалини для металургії.
Гідрографічна мережа належить до басейну Дніпра. В цілому на територіїобласті налічується 1570 великих, середніх та малих річок різної довжини.
Територією області протікають великі річки: Дніпро (91км), Десна (505км); середні річки: Сож (30 км), Судость (17 км), Сейм (56 км), Снов (190 км),Остер (195км), Трубіж (15 км), Супой (25 км), Удай (195 км), а також 1560 малихрічок.
Загальна довжина річкової мережі складає 8336 км, в т.ч. великих річок 596км, середніх — 723 км, малих річок — 7017 км.
Найбільшеекономічне значення мають водні ресурси середніх і великих річок, якихнараховується 10 загальною довжиною 1319 км.
У 2006 році для попередження забруднення підземних водоносних горизонтівзатампоновано 174 недіючі артезіанські свердловини, з яких 139 — у сільськіймісцевості (у 2005 році – 119 свердловин, з яких 108 — у сільській місцевості).Станом на 01.01.2008 р. потребують тампонажу 433 артезіанські свердловини, зяких 414 у сільській місцевості. Найбільше недіючих свердловин залишається уБорзнянському (54), Бахмацькому (39), Корюківському (39), Козелецькому (34)районах.
Для контролю за якісним станом підземних вод в області існує 284спостережні свердловини, які розміщені на 54 підприємствах області. Нагляд застаном підземних вод в останні роки практично призупинився в усіх районахобласті. Моніторинг ведеться на очисних спорудах Остерської КЕЧ, СосницькогоВУЖКГ, ТОВ «Лосинівський маслосирзавод», звалищі твердих побутових відходів КПВУКГ (м. Ніжин) та на об’єктах м. Чернігова (КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова»,ВАТ «ЧеЗаРа», ВАТ «Чернігівське Хімволокно», ТОВ «Чернігіввовна плюс», очисніспоруди КП «Чернігівводоканал», міське звалище твердих побутових відходів).Проблема спостереження за якістю підземних вод залишається актуальною.
Починаючиз 2002 року, спостерігається тенденція до збільшення викидів в атмосфернеповітря від стаціонарних джерел забруднення.
В 2006 р.викиди від стаціонарних джерел 450 підприємств, організацій, установ,громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, та агропромислового комплексу вЧернігівській області склали 40,159 тис. тонн, що на 2 ,622 тис. тонни більше,ніж в минулому році.
Збільшеннявикидів обумовлено рядом причин, серед яких: поступове нарощування обсягіввиробництва, використання застарілого технологічного обладнання, недостатнязабезпеченість очисним обладнанням для уловлення та утилізації забруднюючихречовин.
Серед загального викидузабруднюючих речовин від стаціонарних джерел 88 % складають газоподібні тарідкі речовини (35,496 тис. тонн) та 12 % тверді речовини (4,663 тис. тонн).
Станом на 01.01.08 р. природно-заповідний фонд області нараховує 652 об¢єкти загальною площею 252,3тис. га, що становить 7,6 % площі області. Природно-заповідний фонд складають 8категорій об’єктів: Ічнянський (площею 9665,8 га) та Мезинський (площею 31035,2га) національні природні парки, регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський»(площею 788753,95 га), 440 заказників (загальна площа 113684,1 га), 136пам’яток природи (загальна площа 804,07 га), 19 парків-пам¢яток садово-парковогомистецтва (загальна площа 415,8 га), 52 заповідні урочища (загальна площа17549,2 га), дендропарк «Тростянець» (площею 204,7 га), Менський зоопарк.
Тваринний світ області досить різноманітний, характерним для нього єпредставництво лісової фауни. Окрім того зустрічаються і акліматизовані види(ондатра, єнотовидний собака, норка американська тощо). Основними видами використаннятваринного світу залишаються полювання та рибальство.
Загальна площа земель лісового фонду станом на 01.01.2007 р. становить724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю – 658,8 тис. га (20,6 %від загальної площі області).
Лісипершої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи – 414,5 тис.га.
Веденнямлісового господарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, втому числі 11 держлісгоспів Чернігівського обласного управління лісовогогосподарства, 19 дочірніх підприємств ОКП «Чернігівоблагроліс», 2 лісгоспи та 1лісництво Міноборони України, Коропське СЛП «Агролісгосп» та РКСЛП «Корюківкаліс»,а також 23 сільгосппідприємства в різних районах області.
Ліміт лісосічного фонду на 2006 рік затверджений в обсязі 804,66 тис. м3.В цілому стан відновлення лісів в області задовільний, за виняткомтвердолистяного господарства.
Захистлісів від лісопорушень в закріплених лісах проводиться задовільно. Найбільшесамовільних рубок проводиться в полезахисних лісосмугах, лісах на землях запасусільських рад, захисних насадженнях вздовж автошляхів, де охорона лісів непроводиться.
Складнаситуація із захистом лісових насаджень від шкідників та хвороб. Проведенимилісопатологічними обстеженнями виявлено 61,9 тис. га лісу, пошкодженогошкідниками та хворобами, що становить 9,3 % від вкритої лісом площі.
Однією з найбільш значних екологічних проблем є поводження з відходами.Загальний обсяг накопичених відходів перевищив 15 млн. тонн, що в розрахунку на1 км2 площі дорівнює 480 тонн. Площа земель, зайнятих під розміщеннялише побутових відходів, становить понад 629 га. Порівняно із ситуацією вУкраїні, де кількість відходів перевищила 25 млрд. тонн, що в розрахунку на 1км2 площі дорівнює 40 тис. тонн, стан поводження з відходами в областіможна вважати ще умовно безпечним.
Вплив на об’єкти довкілля здійснюють: промислові токсичні відходи,відходи які утворилися в результаті реформування аграрного сектору економіки — непридатні і заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин, твердіпобутові відходи, невикористана вторинна сировина та накопичені обсяги золи КЕП«Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми «ТехНова» тощо. Знижуютьрівень екологічної безпеки області насамперед не значні обсяги відходів, щонакопичені, а сам екологічний стан тих місць, де вони зберігаються.
Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класу небезпеки натериторії області наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.
Основні показники поводження з відходами І-ІІІ класу небезпеки натериторії областіПор. № Показник 2003 рік 2004 рік 2005 рік 2006 рік 1 Обсяги утворення відходів, тис. т 7,899 5,886 9,044 13,025 2 Наявність відходів І-ІІІ класів небезпеки у сховищах організованого складування (поховання) та на території підприємств, тис.т 5,869 5,084 6,590 6,894 3 Використано відходів І-ІІІ класів небезпеки, тис.т 0,317 0,273 0,283 0,228 4 Знешкоджено (знищено) відходів І-ІІІ класів небезпеки, тис.т 4,021 4,222 5,064 10,136 5 Відправлено відходів І-ІІІ класів небезпеки у місця неорганізованого складування за межі підприємств, тис.т - - - -
Протягом 2006 року на підприємствах області утворилося13,025 тис. т токсичних відходів І — III класів небезпеки. Основна частинаутворених відходів (10,18 тис. т, або 78 % від загального обсягу) належить до 1класу небезпеки. В порівнянні з минулим роком, обсяги утворення відходівзбільшились на 3,981 тис. тонн, або на 30,6 %. Збільшення відбулось, восновному, за рахунок утворення відходів І класу небезпеки основну масу якихскладають промивні води з вмістом гексаметилендіаміну. Для їх знищенняфункціонує установка високотемпературного спалювання. Наявність відходів накінець звітного періоду залишилась на рівні минулорічних показників. З 6,9тис.т небезпечних відходів, накопичених у сховищах організованого складування 5тис.т складають промивні води з вмістом ГМД. Накопичення вказаних видіввідходів носить епізодичний характер через неможливість їх знищення в зимовийперіод.
Упродовж 2006 року підприємствами області буловикористано 0,228 тис.т (1,7 % від утворених) токсичних відходів(нафтопродукти) та знешкоджено 10,136 тис.т (78 %) [20].
Станом на 1 січня 2007 року в сховищах організованогоскладування та на території підприємств області накопичилося 6,894 тис.ттоксичних відходів І—III класів небезпеки, з них 73 % належать до І класунебезпеки.
Загрозузабруднення природних об’єктів і зокрема підземних водоносних горизонтівнебезпечними речовинами несуть 935,5 тонн накопичених непридатних і забороненихдо використання хімічних засобів захисту рослин. Для проведення в повномуобсязі робіт по знешкодженню їх на спеціалізованих підприємствах необхіднобільше 12 млн. грн. (в цінах 2006 року).
Вирішенняпитання використання золи КЕП «Чернігівська ТЕЦ» ТОВ фірми«ТехНова» в будівельній галузі — виробництво шлакоблоків, не зрушеноз місця. Тому 2190,8 тис. т золи, розміщених на 27 га заплави р. Десна,продовжують створювати небезпеку забруднення ґрунтових вод та річки. За данимиобласної санітарно-епідеміологічної станції в зоні впливу золонакопичувачівспостерігається погіршення санітарно-епідеміологічної та епідемічної ситуації,зокрема, погіршення якості питної води та забруднення атмосферного повітря вмежах територій населених пунктів Киїнської сільської ради [10].
Протягом2006 року не вирішена проблема знешкодження накопичених біля 130 тис. т рідкихпромислових токсичних відходів в ставках-накопичувачах (с. Масани).Підприємства м. Чернігова, які розміщували відходи в ставку-накопичувачі,заключили угоди на передачу їх підприємствам, що мають відповідні ліцензії.

/>
Рис.1.1 Карта Чернігівської області
1.2 Огляд літературних джерел
В книгі Шеляг-Сосонко Ю. Р.,Стойко С. М., Вакаренко Л.П. «Ліси України» перш за все, поняття «ліс» асоціюєтьсяз деревною рослинністю. Вона серед вищих рослин є найстарішою. Спочатку наЗемлі з'явилися хвойні породи, а потім — листяні, а ще пізніше — трав'янисті(40-50 млн. років тому). Нині ліси вкривають третину суші земної поверхні,створюючи своєрідний ландшафт. Для неспеціалістів ліс — це велика сукупністьдерев або певна площа земної поверхні, що заселена деревною рослинністю. Такогорозуміння лісу для фахівця лісового господарства не досить. Для грамотногогосподарювання у лісі потрібно більш глибоко розуміти його природу.
Поварніцин В. О. в книзі «ЛісиУкраїнського Полісся» стверджує що ліс являє собою особливий тип рослинності наземній суші, який складається із сукупності дерев, кущів, трав'яної та іншої(мохи, лишайники) рослинності, а також тварин, мікроорганізмів, що біологічнопов'язані між собою і впливають один на одного та на середовище, що їх оточує.Ліс — важлива частина біосфери, елемент географічного ландшафту.
Перше наукове визначення лісуна початку XX ст. дав Г.Ф. Морозов, розуміючи під лісом сукупність деревнихрослин, які протерпіли зміни у своїй зовнішній формі та внутрішній будові підвпливом одна на одну, на зайнятий ґрунт і атмосферу.
Академік П.С. Погребнякрозумів ліс як тісне угруповання дерев та кущів, які займають більш-меншзначний простір. Саме таким визначенням лісу автор відмежував поняття про лісвід інших елементів ландшафту, де можуть зустрічатися деревні рослини, неявляючись панівними. Тому найбільш суттєвою відміною лісу від інших типіврослинності слід вважати те, що він, по-перше, складається з деревних рослин — дерев та кущів, по-друге, що деревні рослини розміщуються тісно, впливаючи однана одну і на зайнятий простір. Саме останнє не притаманне плодовим садам,алейним посадкам, іншим подібним об'єктам, у яких деревні рослини розміщуютьсяна значній відстані одна від одної.
Генсірук С. А. в книзі «ЛісиУкраїни» вказує, що характерною особливістю лісу є також високо рослість дереву зрілому віці. Так, сосна, ялина, дуб, бук в умовах помірного клімату можутьсягати у лісі висоти 40-45 м, чим створюють значну шершавість поверхні суші івідповідним чином впливають на вітер. Займаючи значну територію земноїповерхні, ліси є глобальним акумулятором живої речовини, вони впливають нарівень кисневого та вуглецевого балансу. Суттєвою рисою лісу є довго тривалістьжиття деревних порід. Так, характерні для лісів помірної зони породи можутьдоживати: дуб — до 1000 років, липа — до 800, сосна звичайна — до 450 років.
Визначення лісу давали й іншівідомі вчені. Так, в книзі Пороша С. І., Пастернак В. П. «Природнелісовідновлення» наводиться твердження, що ліс є своєрідний елементгеографічного ландшафту у вигляді великої сукупності дерев, що у своємурозвитку біологічно взаємопов'язані і впливають на довкілля на більш-меншзначному земельному просторі.
Забезпеченнюефективної системи відтворення навколишнього середовища, подоланню дисбалансіврозвитку України в екологічних і економічних сферах сприятиме досягненняоптимальної лісистості території.
Державною програмою «ЛісиУкраїни» на 2002-2015 роки, затвердженою постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 29 квітня 2002 р. № 581, запроектовано вже на найближчу перспективузміни основних показників лісового фонду, що є індикаторами сталого розвиткулісового господарства (табл. 1.2).
Таблиця 1.2 Прогноз зміниосновних показників лісового фонду України (за даними Державної програми«Ліси України» на 2002-2015 роки)Показник Одиниця виміру На 2001 р. На 2005 р. На 2010 р. На 2015 р. Загальна площа земель лісового фонду — усього мли. га 10,8 10,9 11,3 11,7 в тому числі: вкриті лісовою рослинністю 9,4 9,4 9,7 10,3 Загальний запас деревостанів млрд. м 1,74 1,83 2,04 2,27 Середній запас на 1 га м 186 195 210 220 Середня зміна запасу на 1 га м 3,8 3,8 4,0 4,2 Лісистість % 15,6 15,6 16,1 17,1  1.3 Стан лісів Чернігівської області
Незважаючина те, що застосовування деревини знижується за рахунок впровадження пластмаста інших штучних і синтетичних матеріалів, попит на деревину зростає, вонаперетворюється на дедалі дефіцитніший матеріал.
Яквідомо, лісові ресурси України дуже обмежені і забезпечують власні потреби лишена 20-25%. До лісових ресурсів відносять, крім деревних, технічні, харчові,кормові та інші ресурси, а також корисні властивості лісу – водоохоронні,захисні, кліматорегулюючі, санітарно-гігієнічні, оздоровчі тощо. Ліси в Українівідіграють переважно ґрунтозахисну, водоохоронну роль, служать «легенями»великих міст. Лісистість території держави досягає лише 14%, та й розміщеннялісів дуже нерівномірне. Обсяг заготівель лісу, що ведуться на Поліссі таКарпатах, не задовольняє потреби країни, які забезпечуються частково за рахунокпоставок з Росії та Білорусії. Величезних збитків галузі завдала аварія наЧорнобильській АЕС, що вивела з народного господарства значну частину лісовихресурсів України.
Середміжгалузевих комплексів питома вага лісо виробничого комплексу (ЛВК) за обсягомвиробництва становить 2,8%, за чисельністю працюючих – 4,6%, за вартістюосновних виробничих фондів – близько 2%. Поставками готової продукції ілісоматеріалів комплекс пов’язаний з більш ніж 100 галузями.
Доскладу лісопромислового комплексу входять такі під комплекси:лісогосподарський, деревообробний, целюлозно-паперовий, лісохімічний.
Уструктурі комплексу провідне місце посідає деревообробна галузь. На неїприпадає 70% випуску товарної продукції даного комплексу. Через обмеженістьлісових ресурсів лісозаготівельна галузь не отримала значного розвитку. У нійвиробляється майже 10% товарної продукції. На целюлозно-паперову промисловістьприпадає 18% товарної продукції комплексу, а питома вага зайнятих у нійстановить 9,6%. Лісохімічна промисловість України не займає істотного місця вструктурі галузі – на її товарну продукцію припадає 2,4%.
2.Лісогосподарський під комплекс складається з двох галузей: лісовогогосподарства і лісозаготівельної промисловості [20].
Лісовегосподарство забезпечує розширене лісовідтворення, підвищення продуктивностілісів, посилення їх економічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону.Вирішальна роль у проведенні цієї роботи належить лісництвам. Характерними єдосить повільні темпи приросту покритих лісом площ.
Лісозаготівельнапромисловість – друга галузь лісогосподарського комплексу, яка проводитьлісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину, здійснює її первинну обробку,займається заготівлею грибів, дикорослих плодів і ягід, лікарських рослин,березового соку, меду тощо. Заготівлею лісу найбільше займаються лісгоспзагиЧернігівської областей (Полісся).
3.Деревообробний під комплекс включає наступні галузі виробництва: лісопильну,фанерну і меблеву промисловості, виробництво деревостружкових і деревоволокнистихплит та будівельних матеріалів. Підприємства деревообробної промисловостірозміщуються в усіх областях з найбільшою концентрацією в районах заготівлілісу та споживання продукції.
Алеосновна частина продукції виробляється на території областей Західного регіонуі Полісся.
4.На основі переробки лісу та інших рослинних ресурсів, а також вторинноїсировини організовано целюлозно-паперову промисловість, яка дає до 18% товарноїпродукції комплексу. Дана галузь виробляє більше 150 видів продукції, алезадовольняє потреби держави і населення в папері в середньому лише на 50%.Звідси дефіцит паперу і картону вітчизняного виробництва. В Україні невиробляються зовсім або виробляються в недостатній кількості окремі видипаперу, попит на які у світі має тенденцію до підвищення: газетний, офсетний,пергамент та ін. Целюлозно-паперова індустрія вимагає для свого розвиткупоєднання таких факторів, як наявність сировини, води й електроенергії. Узв’язку з цим підприємства її галузей зосереджені переважно в лісопромисловихводних районах (Полісся). Центр паперової промисловості в Чернігівській областів Корюківці.
5.Лісохімічний під комплекс об’єднує підприємства, що виробляють деревне вугілля,оцтову кислоту, ефірну олію, карбамід. На нього припадає 2% товарної продукціїкомплексу. Як правило, підприємства тяжіють до місць лісозаготівлі, бо длявиготовлення їх продукції використовують дрова листяних порід, соснову живицю,дубову кору.
6.У територіальній організації лісо виробничого комплексу України виділяють дваважливих райони, один з них – Поліський. Він випускає майже 14% усієї товарноїпродукції галузі, в тому числі Чернігівська – 4%.
Ресурсидеревини в Україні не задовольняють потреб споживача. Тому деревина та їїпродукти купуються за кордоном. Залучення до госпо-дарського обігу додатковихдеревних ресурсів можливе завдяки повнішому використанню усієї біомаси дерева(пеньки, кора, гілки), вторинних та інших матеріалів і вивільнення деревинишляхом використання у тарному і целюлозно-паперовому та інших виробництвах найрізноманітнішихзамінників (макулатура, терміття, лушпиння, лоза, каоліни).
Доосновних напрямів розвитку ЛВК необхідно віднести:
–суттєве розширення масштабів лісовідтворення;
–покращання видового складу лісів;
–впровадження сучасних технологій дерево переробки та забезпечення повноговикористання цієї сировини;
–підвищення технічного рівня підприємств;
–більш активне проведення реабілітаційних робіт у зоні впливу Чорнобильськоїкатастрофи;
–здійснення широкомасштабних лісомеліорацій;
–більш повне використання рекреаційної функції лісу.1.4 Програма та методи дослідження
Програмою досліджень передбачено вивчити:
1. проаналізуватистан дослідження питання щодо захисту лісових насаджень Чернігівської області;
2. охарактеризуватидослідження стану лісів, їх господарсько-екологічне значення;
3. провестидослідження систем лісогосподарської діяльності.
Методи дослідження:
- аналізлітературних джерел;
- вивченняприродного поновлення в умовах свіжих суборів на староорних землях Щорського таГороднянського районів Чернігівської області;
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ЛІСІВ ТА ОБГРУНТУВАННЯЇХ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЕКОЛОГІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ/>2.1 Компоненти та ознаки деревостану
Ліс, являючи собою складнерослинне угрупування, навіть на незначній площі не буває цілком однорідним.Тому для вирішення різних практичних питань, для порівняння ділянок і т.п.доцільно лісостан поділяти на більш прості частини, елементарні однорідніодиниці, які у лісівництві отримали назву компоненти лісу.
Найголовнішим компонентомбудь-якого лісу є деревостан, тобто сукупність дерев, які складають основулісового насадження. У лісі, особливо дорослого віку, часто можна помітитимолоде покоління, яке з'явилося природним шляхом. Це — підріст, який згодомможе замінити материнське насадження. У багатьох випадках, коли ліс росте навідносно багатих та багатих фунтах, у ньому присутня і деревна рослинність уформі кущів, яка утворює особливий компонент лісу — підлісок. Окрім деревноїрослинності, для лісу характерні і недеревні рослини, що представлені напівкущами,трав'яними рослинами, мохами, папороттю, лишайниками. Ці рослини утворюють живийнадґрунтовий покрив, який характерний для того чи іншого лісу. У лісі щорічновідмирає та опадає на поверхню фунту частина хвої, листя, трав'яні рослини,гілочки, шматки кори, насіння, шишки, інші органічні рештки. Усі ці решткиприйнято називати опадом. Із року в рік, не встигаючи перегнити, опад формує лісовупідстилку, тобто шар органічних решток на поверхні ґрунту з різною стадією їхрозкладу. Якщо опад має нещільну структуру, то лісова підстилка — більшкомпактну. її іноді називають лісовим гумусом.
Ліс не може існувати безґрунту, тому ґрунт теж відноситься до його компонентів. Крім того, в окремихвипадках у лісі є поза ярусна рослинність у вигляді ліан, лишайників.
Деревостан є не тількиосновним компонентом лісу за долею участі у рослинному угрупованні, а йголовним об'єктом господарювання у лісі. Тому його прийнято характеризувати зарядом показників, а саме: за складом порід, формою, походженням, густотою, повнотою,бонітетом, віком, товарністю. Деревостан є більш вузьким поняттям, ніжлісостан, хоча їх ототожнюють.
Склад деревостану — цеперелік деревних порід з визначенням частки кожної з них у загальній масідеревини за 10-бальною системою.
Так, якщо деревостансформувався лише із однієї породи, наприклад, сосни звичайної, він вважається чистим.Якщо ж у ньому зростають дві і більше породи, то він є мішаним. Складдеревостану прийнято виражати таксаційною формулою, у якій коефіцієнтипоказують частку породи у загальному обсягу (запасі) деревини, а породизаписуються індексами. Наприклад, чистий сосновий деревостан (доля сосни 10/10)має формулу складу 10С3, а деревостан, у якому 80% запасу має сосна,а 20% береза повисла, — 8С32Бп. Отже, сума коефіцієнтів у формуліскладу деревостану завжди повинна дорівнювати 10. Якщо частка якоїсь породистановить менше 5%, то вона відображається у формулі знаком "+"(плюс). Наприклад, маємо деревостан, у якому запас деревини стосовно окремихпорід поділяється так: 78% сосни звичайної, 18% берези повислої, 4% осики. Якщоу деревостані переважає якась одна порода, вона вважається переважаючою, абопанівною. Від переважаючої відрізняється головна порода. Вона може переважати ускладі, а може мати і меншу частку, але саме на головну породу спрямованізаходи лісо вирощування, тобто на неї ведеться господарство. Наприклад, усоснових лісах можна зустріти ділянки з переважанням берези. У даному випадкубереза буде переважаючою, але не головною породою. Таку ж картину можна спостерігатиу дібровах, коли у деревостані переважає граб, а дуб має менше п'яти одиниць ускладі деревостану. Граб у таких деревостанах є переважаючою, а не головноюпородою, адже у дібровах господарство ведеться на дуб.
Деревостани можуть утворюватиодин або більше ярусів. Залежно від кількості ярусів деревостани поділяють на прості,які мають один ярус, та складні 2-3-ярусні. Такий деревостан може сформуватисяз кількох ярусів, що представлені однією деревною породою, наприклад, ялиною. Уцьому випадку деревостан буде чистим за складом і складним за формою. Упростому за формою деревостані дерева мають приблизно однакову висоту, і їхкрони утворюють один загальний ярус. У складному деревостані яруси виділяютьокремо, якщо його висота відрізняється від висоти верхнього ярусу на 20%, алене більше 50%. Різниця у запасі деревини верхнього і підлеглого ярусів повиннастановити не менше 20%.
За походженням деревостанибувають природного походження, тобто такі, що з'явилися із насіння або поросліприродним шляхом, а також штучного походження, тобто створених людиною шляхомвисіву насіння або садінням молодих рослин.
Вік деревостану. У лісівництві і лісовійтаксації загальноприйнятим є застосування для визначення віку деревостану класіввіку та віднесенням їх до вікових груп. Для більшості деревних порід, щозростають у лісах України, встановлені 10-річні класи віку. Виняток становлятьбук, ялиця, ялина, які зростають у лісах Карпатського регіону. Для нихвстановлені 20-річні класи віку. Для швидкорослих порід (тополі) — 5-річнікласи віку. Класи віку прийнято позначати римськими цифрами [20].
Якщо дерева у деревостанімають різницю у віці, яка не перевищує тривалості одного класу віку, такийдеревостан вважається одновіковим. Штучно створені деревостани часто буваютьповністю одновіковими. При більшій різниці — різновіковим. Вік дереввизначають, наприклад, у сосновому молодняку — за кількістю утворених настовбурі щорічних гілок («лутовок»). Іноді використовують віковий бурав. Вікзрубаних дерев визначають за кількістю річних кілець на пеньку.
На практиці частокористуються для вікової характеристики деревостану віковими групами. Так, молоднякомвважається насадження з моменту утворення власного пологу, формування густоїхащі і до 20-річного віку. Жердняк — це густий деревостан, у якому більшакількість дерев може дати при зрубанні такий сортимент, як жердина. Середньо-віковийліс — ліс, у якому дерева починають масово плодоносити. Достигаючий ліс маєбільшість дерев з рясним плодоношенням, іде активний приріст деревини. Стиглийліс має найвищі запаси деревини високої якості, придатної для заготівлі ціннихсортиментів. Перестійний ліс характеризується процесом руйнування. Деревна масамайже не приростає. Велика кількість дерев уражена хворобами, є сухостійнідерева. Такий ліс потребує заміни на молодий.
Остання вікова групавизначається терміном настання природної стиглості конкретних деревних порід.Так, у найбільш сприятливих лісо рослинних умовах вона настає для насіннєвихнасаджень дуба звичайного у 500-700 років, сосни звичайної — у 300-350, ялиниєвропейської і ялиці білої — у 200-300, бука лісового — у 150-250, граба тавільхи чорної — у 100-150, у берези повислої та осики — у 60-100 років./>2.2 Бонітет деревостану
Чим кращі ґрунтово-кліматичніумови для тієї чи іншої деревної породи, тим активніше відбувається ріст дерев унасадженні та швидше накопичується органічна маса — деревини. Тому бонітетдеревостану вважається показником продуктивності деревостану, адже, як буловстановлено, маси деревини у деревостанах відносяться між собою так, як їхсередні висоти. Проф. MM Орловим (1911) складені бонітувальні таблиці длядеревостанів насіннєвого і порослевого походження, за якими визначається класбонітету. Для цього потрібно знати середній вік і середню висоту дерево стану.Чим більша середня висота деревостану у певному віці, тим вищий і класбонітету. За М.М.Орловим, найвищий клас бонітету Iа, а найнижчий -Vа.Як виявилося пізніше, у природі існують насадження, у яких деревостани мають якзначно більші середні висоти, так і менші від передбачених М.М.Орловим.
Тому таблиця була доповнена Iаі Vа класами бонітету. У лісах України зростають деревостани за Іві навіть Iе класами бонітету.
Повнота деревостану — ступінь щільності стояннядерев у деревостані, що відображає частку використання ними навколишньогопростору. Цей показник дуже важливий не тільки для визначення запасів деревини,але і для призначення господарських заходів при лісо вирощуванні.
Розрізняють повноту абсолютнуі відносну. Перша встановлюється як сума площ поперечних перерізів на висоті1,3 м усіх дерев на площі 1 і а. Друга виражається у десятих долях одиниці. Прицьому за одиницю приймається повнота зімкнутого (нормального) деревостанувідповідних породи, віку, бонітету, умов місцезростання. При точному визначенніповноти виконується суцільний перелік дерев на певній площі, обчислюється сумапоперечних перерізів, після встановлення її величини на га площі — співвідноситься з площею відповідної таблиці ходу росту.
На практиці інодівстановлюється лісівницька повнота деревостану за ступенем зімкнутості пологу деревостану.Співвідношення лісівницької і таксаційної повноти деревостану змінюєтьсязалежно від деревної породи, віку, умов місцезростання. Наприклад, у густихмолодняках лісівницька повнота буде мати більші значення, а у стиглихнасадженнях з рідким стоянням дерев, навпаки, таксаційна повнота матиме більшвисокі показники за лісівницьку. За повнотою деревостани поділяють нависокоповнотні (0,8-1,0) середньоповнотні (0,6-0,7), низькоповнотні (0,4-0,5)та рідколісся — менше 0,3.
Густота деревостану відображає щільністьзаселення лісової площі деревами, характеризується кількістю дерев на 1 га. Цейпоказник застосовується у лісокультурній справі, при проведенні рубок доглядуза лісом. Встановлюється суцільним переліком дерев на певній площі тапереведенням даних на 1 га. Від густоти деревостану залежать процеси ростудерев у висоту, очищення стовбурів від гілок, сучків. У деревостанах природногопоходження кількість дерев спочатку може сягати десятків тисяч екземплярів на 1га. У міру росту та формування насадження їх у стиглому віці залишається кількасотень. Причому у одному і тому ж віці для однієї і тієї ж породи у кращихумовах (при вищому класі бонітету) дерев залишається менше, ніж у гірших. Такаж мни шомірність спостерігається, наприклад, на Східно-Європейській рівнині припереміщенні з півночі на південь та зі сходу на захід, тобто з поліпшеннямкліматичних умов, кількість дерев одного і того ж віку на одиниці площі зменшується.2.3 Структура лісових насаджень області
Лісипершої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи — 414,5 тис.га. Вікова структура лісів області нерівномірна, в лісовому фонді переважаютьмолодняки – 33,5 % площі, середньовікові насадження займають 47 %, пристигаючі– 14,2 %, стиглі – 5,3 % від загальної площі лісів.
Запасдеревини області становить 124,2 млн. м3, з них стиглої – 7,6 млн. м3(6,2 %). Середній запас деревини на 1 га вкритих лісовою рослинністю земельстановить 189 м3, стиглих і перестійних деревостанів – 210 м3,середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель складає 4,1 м3.
Веденням лісовогогосподарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, з них 11державних підприємств Чернігівського обласного управління лісовогогосподарства.

/>
Рисунок 2.1 Розподіл лісового фонду Чернігівської області у 2007 році (тис.га)
Розрахункова лісосіка рубок головного користування, в порівнянні з 2006роком, збільшилася на 9,2 % і становила понад 800 тис. м3.Збільшення розрахункової лісосіки відбулося за рахунок підприємств КП«Чернігівоблагроліс». До їх розробок залучаються значні фізичні і матеріальнісили, в тому числі і лісової охорони, а відповідно не приділяється належнаувага технології створення лісових культур та догляду за ними, особливо в першіроки.
Розрахункова лісосіка по головному користуванню в лісах Державнихлісогосподарських підприємств затверджена на 2007 р. в розмірі 596,2 тис. м3,по лісогосподарських підприємствах агропромислового комплексу – 149,4 тис. м3,по лісогосподарських підприємствах Міноборони – 53,8 тис. м3.
В цілому, стан лісових культур в області задовільний,хоча в окремих господарствах допускаються недоліки при їх створенні: низькийрівень агротехніки, відсутність належного догляду за посадками, що призводитьдо порушення строків переводу лісокультур в покриту лісом площу і навіть до їхзагибелі.
Посадковий матеріал вирощується в лісорозсадниках лісгоспів у достатнійкількості, але асортимент порід, які вводяться до складу лісових культур, дужебідний, майже не вводяться цінні плодово-ягідні, ґрунтопокращуючі породи деревта чагарників.
В області проводилисямісячники весняної та осінньої посадки дерев, які проходили в комплексізаходів, затверджених розпорядженням обласної державної адміністрації від 29січня 2001р. № 42 «Про проведення щорічного обласного огляду-конкурсу по благоустроюі озелененню населених пунктів».
Підчас місячників висаджувались дерева, кущі, проводилась реконструкція таблагоустрій парків пам’ятників, обелісків та меморіальних поховань.
Значну допомогу лісогосподарським підприємствам у створенні лісових культурздійснили учні навчальних закладів області.
За результатами місячників весняної та осінньої посадки деревнайактивніші колективи визнані переможцями огляду-конкурсу та відзначеніпреміями за рахунок коштів обласного фонду охорони навколишнього природногосередовища.
Останнім часом складно вирішуються питання, пов’язані із захистом лісовихнасаджень від шкідників та хвороб. Це вимагає щорічного вжиття широкомасштабнихлісозахисних заходів, які потребують значних фінансових та матеріальних витрат,а тому вони ліквідовані заходами боротьби в поточному році лише на площі 13,5тис. га./>2.4 Реабілітація лісів
В Україні постіймо високою є дія негативних факторів,які впливають на ліси. Вони пов'язані з природними катаклізмами останніх років,наслідками аварії на Чорнобильській АС, промисловим забрудненням, надмірнимирекреаційними навантаженнями па лісові екосистеми та, вірогідно, глобальнимикліматичними змінами, про які в останні роки дуже багато говорять та пишуть.
З позиції сировинних ресурсів ліси Полісся маютьстратегічне значення. Тривала господарська діяльність суттєвим чиномтрансформувала землі лісового фонду. Особливого впливу вони зазнали у періодвійн. Але чорнобильська катастрофа на цьому фоні є незрівняною як за обсягамивпливу, так і глибиною трансформації лісів [21].
Зараз у зоні радіоактивного забруднення знаходитьсяблизько 3,5 млн. га лісів. Вони в цих умовах виконують функцію поглиначіврадіонуклідів, утримуючи їх в різних компонентах лісових екосистем таперешкоджаючи міграції забруднювачів. Разом з цим склалися певні проблеми зтрадиційним веденням лісового господарства і багатоцільового використаннялісових ресурсів, враховуючи ту обставину, що в регіоні Полісся зосередженоблизько 40% лісів України. Вони зосереджують у собі значні ресурси деревини, недеревної сировини, диких тварин, що мають промислове мисливське значення.
Відповідно до рівнів радіоактивного забруднення фунтув лісах введено регламентацію проведення лісогосподарських заходів і визначеноможливість використання тієї чи іншої продукції лісового господарства.Радіаційна ситуація в лісах буде постійно контролюватись, здійснюватиметьсятакож контроль продукції, що випускається держлістотами.
Частину найбільш забруднених лісів повністю виключеноз лісогосподарського виробництва. До 2015 р. площа забруднених лісів,виключених з лісогосподарського виробництва насаджень, зменшиться майже на 50%(до 20 тис. га). Одним з головних завдань на період до 2015 р. є здійсненнякомплексу заходів щодо поступової реабілітації лісів. У зв'язку з природнимрозпадом радіонуклідів площа забруднених лісів, в яких нині забороненолісогосподарську діяльність, зменшиться на 22,0 тис. га до 2015 p., тобто наплощі 22,0 тис. га стане можливим ведення лісового господарства.
Значна частина лісів, де обмежено використаннядеревини, також буде залучатися до господарчого обороту. Станом на 1987 р.площа таких лісів складала 142,3 тис. га. Внаслідок реабілітації територій стансможливим заготівля не деревної продукції лісу: дикорослих ягідних та лікарськихрослин, їстівних грибів. Для заготівлі дикорослих ягід можливо буде залучитиблизько 166,0 тис. га, а їстівних грибів — близько 619,4 тис. га.
Для залучення реабілітованих лісових площ, що зазнализабруднення в результаті аварії па Чорнобильській атомній станції, доресурсного використання необхідно розробити рекомендації щодо ведення лісовогогосподарства та використання різних видів лісової продукції па цих територіях.Такі рекомендації уже є. Більше того, позитивна тенденція у зміні рівнівзабруднення вимагає певної корегування таких нормативів. Тому«Рекомендації з ведення лісового господарства в умовах радіоактивногозабруднення», затверджені Міністерством з надзвичайних ситуації та усправах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державнимкомітетом лісового господарства України у 1998 p., прийшли на зміну попереднім,термін дії яких завершився у 1997 р.
Діючі зараз рекомендації охоплюють широкий спектрпроблем: від лісового насінництва та вирощування садивного матеріалу на різнихза ступенем забруднення землях до розміщення пасік, заготівлі дикорослихлікарських рослин та ведення підсобного господарства на землях лісового фонду.
До екологічно кризових належать південно-східні райониУкраїни. Найбільш техногенне порушеними є екосистеми Донбасу.
Майже 40% порушених промисловістю ґрунтів Українизосереджено в Донбасі — високо урбанізованому промислово розвинутому регіоні.Потужна техносфера налічує близько 900 крупних підприємств гірничодобувної,металургійної, хімічної, будівельної, машинобудівної промисловості.Експлуатується майже 300 родовищ корисних копалин, внаслідок чого порушенопонад 24 тис. га сільськогосподарських угідь. Породними відвалами (терикони тавідвали розкривних ґрунтів) зайнято 25 тис. га, з яких 4,3 тис. гавідпрацьовано і підлягає рекультивації.
Одним з найбільш ефективних з економічної таекологічної точок зору способів реабілітації техногенне порушених екосистем єстворення лісових захисних, озеленювальних та меліоративних насаджень натериконах та зовнішніх відвалах розкривних порід відкритих розробок доломітів івапняків у Донбасі (щільність населення 200 мешканців на 1 км2,кількість шкідливих викидів — 365 кг на людину за рік), яке сприяє поліпшеннюсанітарного стану довкілля, усуненню проявів водної та вітрової ерозії,зменшенню техногенного навантаження, відновленню продуктивності і господарськоїцінності порушених земель, збагачує видову різноманітність рослинного ітваринного світу регіону.
Лісові насадження як постійний рослинний покриввиконують також і рекреаційні функції.
Варто переглянути відсоток участі лісовоїрекультивації в загальному обсязі робіт з біологічної рекультивації порушенихекосистем. Раніше в нормативних документах він наближено дорівнював 12%.Основна маса порушених земель (близько 40%) підлягала сільськогосподарськійрекультивації. Мала її ефективність, низький природоохоронний ефект та значнавартість цього виду рекультивації порушених екосистем, сучасний економічнийстан та суспільно-економічні відносини, що склалися в державі, потребуютькорекції цих нормативів у бік збільшення участі лісової рекультивації тарозроблення диференційованого підходу щодо напрямів та способів рекультивації.
Насадження, що зростають на порушених землях, потребуютьособливих заходів щодо своєї охорони, захисту та ведення господарства. Черезвідсутність науково обґрунтованої нормативної бази, лісовпорядкування тапроведення лісогосподарських робіт (рубки догляду тощо) на рекультивованихлісових землях здійснюється за стандартними схемами, що іноді призводить догрубих помилок (визначення типу лісу, укрупнення виділів тощо) у плануванні іведенні господарства, а звідси — до зниження екологічних функцій та цінностілісу. Це особливо актуально з позиції відновлення та збереження біологічногорізноманіття на таких рекультивованих землях.
Одним з ефективних засобів у відновленні порушенихекосистем є застосування економічних важелів закладення в собівартістьпродукції часткової або повної вартості, необхідної на реабілітацію порушенихпідприємством екосистем, що практикувалося в колишньому СРСР на підприємствах,які видобували корисні копалини, та підвищення ролі і збільшення контролюючихправ громадських природоохоронних організацій.
Для інтенсифікації процесу реабілітації та відновленняекосистем порушених саме видобутком корисних копалин потребують узгодження зновим Земельним кодексом ряд положень, що стосуються порядку відчуження земельдля розроблення родовищ та передавання рекультивованих земель землекористувачам.
З іншого боку, необхідно узаконити на державному рівні звільнення відсплати податків державні, громадські та комерційні структури, які займаютьсяприродоохоронною діяльністю в зонах екологічного лиха, та надати іншіекономічні пільги (отримання низько відсоткових та безвідсоткових кредитів іін.)
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМЛІСОГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ3.1 Використання лісових ресурсів області
Динаміка спеціального використання лісових ресурсів в лісах області врозрізі користувачів за останні 5 років наведена в табл. 3.1.
Ліміт лісосічного фонду на 2006 рік затверджений в обсязі 804,66 тис. м3.Рубками головного користування заготовлено 781,1 тис. м3 деревини(97,1 % від ліміту).
Розрахункова лісосіка по м’яко листяному господарству більшістюлісокористувачів повністю не використовується. На корені залишаються низькотоварні насадження таких порід, як осика, тополя, верба, несвоєчасна вирубкаяких призводить до втрати значної кількості деревини. Насадження деградують івтрачають захисні функції, а деревина свою технічну якість.
По хвойному і твердолистяному господарствах, які дають значні прибутки,ліміт лісосічного фонду використовується майже повністю.