Міністерство освіти та науки України
Криворізький технічний університет
Кафедра прикладної екології, мінералогії та раціонального використаннянадр
Курсовий проект
з дисципліни: «Рекультивація порушених ландшафтів»
На тему: «Рекультивація промділянки при поверхневому порушенніландшафту»
Кривий Ріг
2009
Зміст
Вступ
1. Опис вихідних умов
2. Вибір напрямку рекультивації
3. Інженерно-технічний етапрекультивації
4. Біологічний етапрекультивації
4.1 Створення зелених насаджень. Підготування ґрунту
4.2 Посадка деревин та чагарників
4.3 Утримання зелених насаджень на промислових ділянках
4.4 Санітарно-гігієнічні функції зелених насаджень
Рекомендації
Використана література
Вступ
Дія людини на природу багатов чому пов'язана з порушенням величезних територій. Окрім безпосередньогопорушення ґрунтів відбувається псування природних ландшафтів, порушеннягідрологічного режиму місцевості і зниження продуктивності сусідніх земель,погіршення санітарно-гігієнічних умов життя людей.
Насправді, дія людини наґрунт в процесі виробництва змінює складні біологічні, фізико-хімічні процеси,що відбуваються в ній, а також виняткову її властивість – родючість.
Рекультивація земель є однимз ефективних заходів у вирішенні питання раціонального використання земельнихресурсів та проблем охорони природи взагалі.
Рекультивації підлягають всіземлі, які зазнають або зазнали змін у рельєфі, ґрунтовому покриві,материнських породах, що їх підстилають, які відбуваються в процесі гірничих,гідротехнічних, геологорозвідувальних та інших робіт.
Рекультивація земель – цекомплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності та господарськоїцінності порушених земель, а також на поліпшення умов довкілля відповідно доінтересів суспільства. Будь – яке будівництво, добування корисних копалин,геологорозвідника тощо не починаються, доки не буде розроблено проектрекультивації порушеного ґрунтового покриву.
Розробляючи поректирекультивації, враховують природні умови раціону, площу порушених земель,перспективи розвитку району видобутку, фактичний або прогнозний стан порушенихземель до моменту рекультивації.
Процес рекультиваціїскладається з двох послідовних етапів: перший технічна рекультивація, другий –біологічна.
Рекультивовані землі таприлеглі до них території після завершення всього комплексу робіт повинні матиоптимально організований та стійкий ландшафт.
Мета і задачі курсового проекту.
Враховуючи необхідність іважливість рекультивації, в даному курсовому проекті метою є придбанняпрактичних навиків проектування рекультіваційних робіт.
Основна увага приділяєтьсяпершому – гірничотехнічному етапу, бо від правильності його проведення залежитьуспішне здійснення другого – біологічного, якщо в такому буде необхідність іможливість.
Таким чином, переслідуєтьсяголовна задача проектування: роботи по зняттю і нанесенню ґрунтового шару,підготовка поверхні для рекультивації, вибір обладнання та інші питаннявідновлення ландшафту.
Загальні відомості прорекультивацію.
З метою збереження земельнихресурсів, компенсації збитку, що завдається природному комплексу, сільському,лісовому і іншим господарствам, виключення шкідливої дії порушених земель нанавколишнє середовище, необхідно проводити рекультивацію територій, порушених впроцесі діяльності людини.
До рекультивації відносятькомплекс гірничих, меліоративних, сільськогосподарських і гідротехнічних робітпо відновленню народногосподарської цінності порушених земель певної цільовоїспрямованості, а також на покращення навколишнього середовища.
Проведення рекультиваціїрегламентується такими нормативними документами, як «Закон України прорекультивацію порушених земель», ГОСТи:
- ГОСТ 17.5.3.04–83 «Загальнівимоги до рекультивації земель»;
- ГОСТ 17.5.1.02–85 «Класифікаціяпорушених земель для рекультивації»;
- ГОСТ 17.4.3.02–85 «Вимоги доохорони родючого шару ґрунту при проведені земельних робот»;
- ГОСТ 17.5.3.06–85 «Вимоги довизначення норм зняття родючого шару ґрунту при проведенні земельних робіт»;
- ГОСТ 17.5.3.03–80 «Загальнівимоги до гідролісомеліорації».
Рекультивація виконується вдва етапи.
Перший етап –гірничотехнічний (технічний), який передбачає приведення земель в стан,придатний для їх цільового використання в сільському, лісовому, рибномугосподарствах або по іншому призначенню. До першого етапу рекультиваціївідносяться: зняття, транспортування і нанесення ґрунтів і родючих порід нарекультивовані землі, планування, формування необхідного рельєфу, будівництводоріг, гідротехнічних, протиерозійних і меліоративних споруд і ін.
Другий етап – біологічний,який включає заходи щодо відновлення народногосподарської цінності земель післягірничотехнічної рекультивації відноситься комплекс агротехнічних імеліоративних заходів, спрямованих на відновлення і поліпшення структуриґрунтів, підвищення їх родючості (оранка, боронування, обробка хімічнимиречовинами, внесення добрив і т.д.), освоєння водоймищ, створення лісів ізелених насаджень, розведення диких тварин і т.д.
Технологія і механізаціярекультиваційних робіт вибирається стосовно конкретних умов і згідно напрямурекультивації.
Для складання проектурекультивації необхідно враховувати клімат, загальну соціально-економічну ігосподарську характеристику району, топографію, гідрологію, властивостігірських порід і ґрунтів і ін.
Проектуваннярекультиваційних робіт повинне вирішувати питання:
1. Встановлення площ, щопідлягають рекультивації по окремих напрямках подальшого їх використання.
2. Визначення об'єміврекультиваційних робіт.
3. Обґрунтування технологіїі комплексної механізації рекультиваційних робіт (схеми роботи обладнання, йогопродуктивність і т.д.).
4. Оптимізації техногенноголандшафту.
5. Розрахунку основнихтехніко-економічних показників рекультивації.
Вибір напрямку рекультиваціїпорушених земель повинен базуватися на сукупному обліку і оцінціфізико-географічних, економічних, технологічних і соціально – екологічних умовїх місцеположення. Всі напрямки повинні бути підлеглі одній меті –найраціональнішому і ефективнішому використанню землі, як найшвидшомуоздоровленню екологічних умов життя людей, створенню ландшафтів, щовідповідають господарським, економічним і санітарно-гігієнічним потребамсуспільства.
Проведення сільськогосподарськоїрекультивації порушених земель найбільш доцільне в зоні оптимальних кліматичнихумов для ведення сільського господарства, в районах з високою щільністюнаселення, де до того ж, як правило, поширені могутні родючі ґрунти і розвиненосільське господарство.
Поверхню ділянок, щоготуються для сільськогосподарського використання, бажано формувати аналогічноприродному ґрунтовому профілю, наприклад: ґрунт – суглинок – пісок. В межахрекультиваційного шару, що штучно насипається або намивається, повинен бутистворений потенційно родючий шар (шар найбільшого зосередження кореневої масирослин, потужністю не менше 0,8 м для зернових і багаторічних трав, 1,5–2,0 мдля плодових культур). Потужність родючого (гумусового) шару ґрунтів, щонаноситься, повинна бути не менше 20–30 см. Слід мати на увазі, щопотенційна родючість ділянок, що рекультивуються, при збільшенні товщиниґрунтового шару від 0,3 до 0,8 м зростає приблизно в два рази.
Нанесення родючого шарувідбувається не раніше, ніж на другий рік після завершення планувальних робіт іперекриття малородючих порід шаром суглинків або інших незасолених порід.
Загальна потужністьрекультиваційного шару залежить від агрохімічних і фізичних властивостей поріді ґрунтів, утворюючих шар, де найбільше зосередження кореневої маси рослин.
1. Опис вихідних умов
По завданню запропоновано розробити проект рекультиваціїтехногено-порушених земель.
Надані наступні умови:
1. Клімат території сприятливий;
2. Природній ландшафт рівнинний;
3. Обмежене водопостачання;
4. Відносна стабільність екологічної обстановки;
5. Порушення передбачається поверхневе;
6. Породи, що підлягають рекультивації токсичні;
7. Площа порушених земель – 600 га
8. Відстань транспортування – 3000 м.
Оскільки порушення територіїповерхневе і природній ландшафт рівнинний, а також присутні токсичні породи, тораціонально виконати лісомеліоративну рекультивацію. Припустимо, що на данійтериторії розташована промислова ділянка, яка на даний час не використовується.
2. Вибір напрямкурекультивації
Землі сільськогосподарськогонапрямку не підходять, тому що токсичні породи, водні джерела обмежені,поверхневе порушення земель.
Землі природоохоронного ісанітарно-гігієнічного напрямку не можливі, так як породи, що підлягаютьрекультивації токсичні.
Водогосподарський напрямрекультивації передбачає використання кар’єрних виїмок та інших техногеннихзнижень для розміщення водоймищ, у тому числі рибницьких басейнів, тому такарекультивація неможлива, тому-що обмежені водні ресурси і нема кар’єрнихвиїмок.
Фітоміліоративна ірекреаційна рекультивація можлива – відносно стабільна екологічна обстановка, кліматсприятливий. Рекреаційна можлива лише в тому випадку, якщо породи фітотоксичні.
Таким чином єдиним напрямкомрекультивації є лісомеліорація, тому що клімат території сприятливий, відноснастабільність екологічної обстановки, природний ландшафт рівнинний. При ційрекультивації не дамо розповсюджуватися вологі, а будимо її утримуватирегулюючи стоки, зменшимо ерозію ґрунтів, збережемо біорізноманіття. Можливамисливське та рекреаційне навантаження.
3. Гірничотехнічний етап рекультивації
Після закінчення експлуатації підприємства проводиться демонтажбудівель та споруд, оскільки після цієї роботи залишиться виробниче сміття:залишки будівничих конструкцій, бій цеглин, насипи шлаку, щебеню та ін., цізалишки будуть використовуватись в якості матеріалу для засипки котловини.
Потужність рекультіваційного шару, створюваного на ділянках,складених водотривкими і фітотоксичними породами визначається з врахуваннямвисоти капілярного підняття води:
P = H k + K +0,2, м.
де Hk – висотакапілярного підйому, м: глина – 0,2 – 0,5 м; суглинок – 1,5 – 3 м;
К – потужність шару, денайбільше зосередження кореневої маси рослин: деревні рослини -2,5 – 4 м.
Нк для глини 0,4 м;для суглинків – 1,5 м. К – 4 м.
Для глини: P = 0,4 + 4 + 0,2= 4,6 (м)
Для суглинків: Р = 1,5 + 4 + 0,2 = 5,7 (м)
На першому етапі рекультивації на території утворюємо котловинуплощиною 1·106 м2, глибиною 3 м. Глибинакотловини залежить від рівня ґрунтових вод та їх річного коливання.
Ґрунт, який дістали з котловини на деякий час поміщаємо вутворений нами відвал. Кількість ґрунту, які треба видобути становить:
V = 1·106 м2 · 3 м = 3·106(м3)
На другому етапі – зносимо всі будівлі, знімаємо токсичні породи зповерхні території глибиною 0,5 м та проводимо захоронення у котловину.
Загальна кількість порід, які підлягають зняттю становить:
V = 6·106 м2 · 0,5 = 3·106(м3)
Оскільки ґрунти переважно глинясті, то можемо не турбуватись заґрунтові води.
На третьому етапі – наносимо екрануючий шар ґрунту на всю територію.Ґрунт беремо з відвалу, в якому знаходяться глинясті породи.
На четвертому етапі – покриваємо територію потенційно родючимипородами, в нашому випадку суглинками. Потужність шару буде досягати 4 м,оскільки в цьому шарі буде найбільше зосереджена коренева маса рослин.Кількість потенційно родючих ґрунтів треба нанести:
V = 4 м · 6·106 м2 = 24·106(м3)
Перевезення ґрунту здійснюється самохвалом БелАЗ – 549. Рівняння поверхніздійснюється скрепером ДЗ – 107.
План забудови промислової ділянки та геоморфологічна будова післяполіпшення ділянки представлені на листі 1. Тут же представлена стратиграфічнаколонка.
4. Біологічний етап рекультивації
Проведення інженерно-технічного етапуробіт полягає у конструюванні антропогенного ландшафту з заздалегідь відомимиекологічними умовами конкретних ділянок. Біологічний етап проведеннярекультиваційних робіт базується на сполученості певних видів рослин зекотопами.
Для розрахунку локальних коефіцієнтівзволоження доцільно використати таблицю розрахунків наведену у довідковихматеріалах
Щоб правильно розуміти механізмиформування БГЦ у специфічних умовах техногенного середовища і розроблятинайбільш ефективні та раціональні методи рекультивації порушених земель, слід знатияк відбувається їх природний розвиток і, зокрема, відновлюється рослиннийпокрив – найбільш інформативна частина БГЦ.
Нижче наведені матеріали реальноїструктури рослинних угруповань, які формуються в різних екологічних умовах.
Під час проектування біологічного етапу слід прагнути доформування ценозів наближених до природних.
Метою біологічної рекультивації є створення агроланшафту. На данійрекультивованій території біологічний етап рекультивації буде полягати увисадці на ділянці рослин для відструктування ґрунтового покриву та створеннязахисного лісу.
Для правильного вибору рослин для посадки знаходимо локальнийкоефіцієнт зволоження (ЛКЗ). У нашому випадку ЛКЗ дорівнює 1 (від 0,99 до1,22). Тобто опадів 650 мм, випаровування 600 мм.
Основною ознакою придатності рослин для озеленення промисловихділянок є стійкість їх у екологічних умовах промислових ділянок. При підборідеревних рослин для зон повіщеної забрудненості повітря треба брати до уваги їхеколого-географічне походження. Для озеленення промислових ділянок требапідбирати швидкорослі види, а також з раннім смиканням крон для скороченнязатрат за їхнім доглядом. При цьому необхідно враховувати довголіття тастійкість рослин проти заданих умов навколишнім середовищем, а також протишкідливих комах та грибкових захворювань. При підборі стійких до токсикантіввидів перевага надається видам рослин з щільною, з добре листяною кроною(клени, липи, катальпи), найбільш стійкими до загазованості та запиленостіатмосфери є рослини з гладким кожним покриттям, покритими восковим нальотом. Наних у меншій кількості затримується пил, легко здувається вітром та змиваєтьсяводою.
Питання про густоту насадження лісних культур має велике значення,так як від неї залежить стійкість, продуктивність та якість створюємихдеревостоїв. У проекті використовується рядовий спосіб висадки рослин.Характеризується тим, що деревні та кущові рослини змішуються чистими рядами.Спосіб зручний тим, що спрощуються умови по здійсненню механізації робіт тадогляд за культурами.
Структура фітоценозу рекультивованої промислових ділянкиВид Кількість саджанців, од.
Хвойні породи
Pinus sylvestris L.
Сосна звичайна 2400000
Листяні породи
Acer tataricum L.
Клен татарський 1333333
Juglans regsa L.
Горіх грецький 400000
Tilsa europaea L.
Липа європейська 480000
Чагарники
Cotinus coggigria L.
Скумпія звичайна 12000000
Rosa ucrainica Chrshan
Шиповник український 4000000
Frangula msll
Крушина ламка 1600000
Crataegus ucrainica Pojark
Бояришник(Глід) український 1200000
4.1 Створення зелених насаджень.Підготування ґрунту
Підготування ґрунту при озеленені промислових ділянок починається
з детальних обстежень ґрунтових умов для визначення ступенюзабруднення ґрунту, її механічного складу та наяву в ній основних елементівмінерального живлення. Необхідно також приділяти увагу очищенню ділянці відкаміння, залишок бетону, металобрухту та інші. Видалення їх поліпшуєводно-фізичні властивості ґрунту і поліпшує догляд за рослинами. На ділянках звисокою кислотністю або зовсім без ґрунтового покриву ґрунт замінюється на 100відсотків або насичується знову. Рослинний ґрунт рекомендується брати с ділянок,відведених під відвал, кар’єри, хвостосховища. На ділянках, де заміна місцевогоґрунту необов’язкова, але ґрунт деякий час зазнавав вплив сірчаного газу,окислів азоту та інших кислих газів, необхідно провести нейтралізацію ґрунтувапном в кількості 2 т-га СаО та 4 т-га СаСО3.
Для поліпшення умов життєдіяльності, забезпечення ліпшоїпридатності та інтенсивного росту рослин вносять мінеральні добрива. В першийраз добрива вносять під час основної оранки восени, в другий – при глибокій передпосадкового періоду в кількості: фосфорних – 8 – 10 т-га, калійних 6 – 10 т – га,азотних 2 – 4 т – га.
При посадці деревин та чагарників привозним ґрунтом наповнюють посадковіями.
4.2 Посадка деревин та чагарників
Для посадки на промислових ділянок вибирають здорові розвиті сажанці.Основною умовою при викопуванні, транспортуванню та охорони посадковогоматеріалу є збереження кореневої системи від пошкодження та підсушування.
Техніка посадки деревин та чагарників при озеленені промисловихділянок не відрізняється від посадки на інших об’єктах, вимагає суворого дотриманняагротехнічних правил. Глибина ям для посадки стандартних саджанців з грудкою 80– 90 см, для саджанців зі стрижневою корневою системою (сосна, тополя) –80–100 см. Висадку рослин та чагарників треба виконувати механізованимспособом: за допомогою лісо посадочних машин (наприклад, СЛН – 1) або підтракторний плуг.
Чагарники та ліани висаджують в яму діаметром 50 см, глибиною50 см або траншеї таких же розмірів. Для засипання ям при посадцісаджанців використовують родючий ґрунт, яка має високі агротехнічні іагрофізичні властивості, перемішену з органо-мінеральними добривами із рахунку10–12 кг на яму гною. Зміст суміші з мінеральними добривами в кількості 300 г. ретельноперемішується з ґрунтом приготовлений для засипки одного посадкового місця.
При посадці саджанців без кому дно ями рихлимо на глибину 20 см,потім насипається шар плодючого і удобреного ґрунту. Коріння саджанців опускаютьв глиняну або ґрунтову суміш. Саджати треба на 2–3 см вище кореневоїшийки. При саджанні корені розпрямляють та рівномірно розміщуються у ямці. Помірі заповнення ямки ґрунт ущільнюється, щоб не було порожнин.
Полив висаджених рослин здійснюється до повного насичення. В рікпосадки рослини потребують більш частіших поливів. В суху та спекотну погодумолоді посадки поливають через кожні 5–6 днів. Полив здійснюється в ранніранкові та вечірні години. Норма разового поливу: 20 л на один стандартнийсаджанець, 50 л на одне дерево з грудкою 1×1 м 10 л наодин кущ.
Посадка рослин здійснюється ранньою весною, коли у рослин найбільшвиражена коренево-твірна можливість. В цей період вологість, температура повітрята ґрунту найбільш благо приємні для зросту, що сприяє ліпшому приживає мостірослин. Осінні посадки виконують після закінчення листопаду.
Щільність форм зелених насаджень використовується така ж, як і в міськихпосадках. Схема розміщення посадкових міст залежить від цільового призначення насадженьі може бути виконана в ряд, квадратною, шаховою, діагональною, трикутною,прямокутною. Площина харчування для дерев може бути 3×3, 5×5,4×4 м, для кущів – 2×3 м. Газони є основним фоном длядеревних та квіткових рослин, будівель та споруд, ярко-зелений колір трав'яногопокриву, який заспокійливо діє на людину, найбільш сприятливий зменшенню втомилюдини.
Газон має також велике санітарно – гігієнічне значення. Вінзатримує велику кількість пилу, збільшує відносну вологість повітря та створюєпрохолоду, а в комплексі з захисними насадженнями сприяє зниженню рівня шуму.
Ями під посадку багаторічних копають розміром 40×30 см,заповнюють їх рослинним ґрунтом з добавленням 2 – 3 кг перегною на однепосадкове місце. Висаджують рослини у вологий ґрунт, ретельно розправляючикорені. Щільність посадки на 1 м2 для крупних 2 – 3 од.,середньо рослих – 7 – 8 од., низьких до 20 од.
4.3 Утримання зелених насаджень напромислових ділянках.
Для забезпечення максимальної приживаїмості, нормального розвиткувисаджених та розсіяних рослин на промислових ділянках треба проводитирегулярний та ретельний догляд.
Велике значення при догляді за надземною частиною рослини маютьвидалення з неї пилу. При довготривалій відсутності дощів листя покриваютьсятовстим шаром пилу, що погіршує фотосинтез, затрудняє нормальне протіканняобміну речовин. При сильному забруднені крони деревин стають джереломвторинного забруднення.
З метою змиву осілого пилу на листя треба проводити змив рослин водою.Затрати води для змиву деревин у віці 10 років складає 5 – 10 л на однурослину, 10 – 20 років – 20 – 30 л. Змив крон здійснюється по мірі забрудненняїх пилом, але не рідше ніж 4 – 5 разів протягом вегетаційного періоду.
Догляд за ґрунтом та кореневою системою деревин та чагарниківвраховує в себе слідуючи операції: рихлення поверхні триствольних площин, полив,внесення добрив, боротьба з бур'янами.
Рихлення поверхні триствольних площин з метою поліпшення повітряногорежиму ґрунту, збереження в них вологи та знищення бур'янів. Необхіднослідкувати за тим, що б поверхня ґрунту на приствольних площинах була постійнов рихлому стані. Не можна допускати навіть тимчасового ущільнення.
Підкормки деревин здійснюють через рік. Органо-мінеральні добриватреба вносити в період максимального зросту всмоктуючих кореневищ. Першевнесення добрив необхідно проводити весною чи на початку літа в період квітіннята зросту пагонів, друге – восени з моменту дозрівання плодів та появифарбованого листя.
На протязі вегетаційного періоду необхідно вести боротьбу збур'янами. Для цієї мети необхідно використовувати хімічні способи, оскільки назнешкодження бур'янів звичайним агротехнічним способом потребує великих затратручної праці.
4.4 Санітарно-гігієнічні функції зеленихнасаджень
Роль зелених насаджень у запобіганні забруднення повітря пилом тапромисловими викидами велика. Затримує тверді та газоподібні утворення вонислужать фільтром, очищаючим атмосферу. Зелені насадження затримують в кронах до76 кг – га твердих осадів. Що складає до 80% зважених речовин в повітрі.
Можливість зелених насаджень очищати повітря від газу та пилу залежитьвід багатьох факторів: породного змісту та повноти деревостоїв, ширини полос,висоту, форми, розміщення дерев та кущів. Найбільш ефективні для очисткиповітря від газів – листяні насадження.
Одна з найважливіших санітарно-гігієнічних функцій зеленихнасаджень – їх здатність знижувати рівень шуму. Добре розвинені деревні тачагарникові насадження знижують рівень шуму на 17 – 23 дБ.
Зелені насадження виявляють значний вплив на температурний режимміст. Температура повітря літом серед насаджень на 7 – 10 оС нижче,ніж на відкритих ділянках температура ґрунту в насадженнях на 17 – 24 оСнижче, ніж на не озеленених територіях. Відносна вологість повітря в посадках вжаркі дні на 7 – 40 відсотків вище, ніж на відкритих ділянках.
Під впливом зелених насаджень в міських умовах майже в 3 рази знижуєтьсяшвидкість вітру.
Зелені насадження значно знижують сонячну радіацію (пряму та розсіяну).За зрівнянням з відкритою територією пряма та розсіяна радіація в листянихзелених насадженнях складає 30 відсотків.
Велике значення має фітонцидність зелених насаджень. В 1м3міського повітря міститься в середньому 40 тис. бактерій та іншихмікроорганізмів, а в 1 м3 лісового повітря до 400, т.є. в сотніразів менше. Навіть в повітрі міських парків міститься в 200 разів меншебактерій, ніж в повітрі вулиць.
Особливими фітонцидними властивостями володіють летючі виділеннядеревин та чагарників. Серед деревних рослин високою фітонцидністювідрізняється хвойні породи. Все це свідчить про те, що зелені насадження покращуютьтемпературний та вологий режим повітря, збагачує повітря киснем та фітонцидами,очищує його від пилу та газів сприяє поліпшенню умов навколишнього середовища,завдяки чому їх необхідно ширше використовувати для благоустрою міст таособливо озеленення порушених промислових ґрунтів з метою ліквідації їхшкідливого впливу на навколишні території.
Геоморфологічна будова рекультивованої ділянки після біологічногоетапу рекультивації представлено на листі 2.
Рекомендації
При виконанні інженерно-технічного етапу рекультивації рекомендуєтьсявикористовувати машини та обладнання, яке забезпечить мінімальні затрати порідта ґрунту, які знімаються.
Проведення біологічного етапу рекультивації рекомендуєтьсявиробляти на наступний рік після проведення інженерно-технічного етапу, так якпри нанесенні породи були розпушені та їм потрібен час для ущільнення.
Перед посадкою саджанців деревин у ґрунт треба внести добрива: 8 –10 т/га фосфорних; 6 – 8 т/га калійних; 2 – 4 т/га азотних, а також приготуватиґрунт для засипки траншей – чорнозем, перемішаний з органо-мінеральнихдобривами. Сажанці дерев перед висадкою рекомендується обмокувати в глиняний чиґрунтовий розчин.
Висадку рослин треба виконувати ранньою весною, коли у рослин найбільшвиражена коренева система. В цей період вологість, температура повітря таґрунту найбільшої приживаємості рослин. Осінні висадки виконують післязакінчення листопаду.
Список використаної літератури
1.Дороненко Е.П., Элькина А.Я.,Киенко Б.Г. Рекультивация земель нарушенных открытыми разработками, –Москва, 1979 г. 213 с.
2.Кучерявий В.П.Екологія. – Львів: Світ, 2001 – 500 с.
3.Панас Р.Н. Агроэкономическиеосновы рекультивации земель. – Львов, 1989 г. 342 с.
4.Рекомендации позащитно-декоративному озеленению промышленных площадок горно-обогатительныхкомбинатов Кривбасса, – Донецкий ботанический сад АН УССР, Криворожскоеотделение, Кривой Рог, 1988 г., 16 с.
5.Рекомендации по использованиюв озелени Кривбасса новых перспективных деревьев и кустарников. – Донецкийботанический сад АН УССР, Криворожское отделение, – Кривой Рог, 1988 г. 16 с.
6.Томаков П.И., Коваленко В.С. Рекультивацияземель нарушенных открытыми горными работами. – Москва, 1981 г. 237 с.