План
Вступ
1. Природно-географічна характеристика Корюківського районуЧернігівської області
2. Система природо-заповідного фонду Корюківського району
3. Характеристика окремих категорій природно-заповіднихоб`єктів району
3.1 Об`єкти загальнодержавного значення
3.1.1 Заказники
3.1.2 Пам`ятки природи
3.2 Об`єкти місцевого значення
3.2.1 Ботанічні заказники місцевого значення
3.2.2 Гідрологічні заказники місцевого значення
3.2.3 Ландшафтні заказники
3.2.4 Пам'ятки природи місцевого значення
3.2.3Заповідні урочища
4. Особливості охоплення охороною біорізноманіття натериторіях природно-заповідного фонду Корюківського району
5. Основні проблеми функціонування та розвиткуприродно-заповідної мережі району
Висновки
Література
Вступ
За останній час ПЗФ (природно-заповідний фонд) держависуттєво змінився, зокрема, більше ніж у двічі зросла його площа. Це сталося нетільки завдяки створенню багатьох нових об'єктів, в тому числі таких якбіосферні і природні заповідники, національні природні парки, але й розширеннютериторії існуючих природоохоронних об'єктів. У складі фонду з'явилася нова,дуже перспективна категорія природно-заповідних територій — регіональнийландшафтний парк, а гаку категорію, як державне заповідно-мисливськегосподарство, навпаки, було скасовано. Одночасно з роботою по розширеннюприродно-заповідного фонду здійснювалась діяльність щодо його оптимізації.Одним із аспектів такої діяльності стало виведення зі складу ПЗФ ряду територій,які з різних причин втратили свою природоохоронну цінність або увійшли доскладу новостворених заповідників і національних природних парків. Зміни, щосталися, обумовили нагальну потребу у появі нового довідкового видання, де булаб представлена сучасна інформація про стан природно-заповідного фонду України.
Не зважаючи на складні економічні умови, заповідна справа вУкраїні сьогодні бурхливо розвивається, тому слід розглянути виділену значнукількість територій ПЗФ Корюківського району Чернігівської області.
Взагалі територія Чернігівщини досить насиченаприродо-заповідними територіями як місцевого, так і загальнодержавногозначення.
Територія Корюківського району характеризується розмаїтістюлісових масивів, рельєфами територій.
1. Природно-географічна характеристика Корюківського районуЧернігівської області
Корюківський район — район у північно-східній частиніЧернігівської області. Утворений в 1923. Площа району становить 1,4 тис. кв.км. Населення сягає 38,2 тис. чол., у т. ч. міське 18,0 (1990). У районі — м. Корюківка(райцентр), смт. Хоми, 79 сільських населених пунктів.
Корюківський район лежить на Придніпровській низовині. Поверхнябільшої частини — низовинна плоска зандрова (на півночі — алювіальна) рівнинна;східної — хвиляста і горбисто-хвиляста моренно-зандрова рівнин Поширеніпрохідні долини, блюдця, западини, у сх. частині карстові форми рельєфу.Корисні копалини: глини, піски, торф. Коропський район міститься у ЧернігівськомуПоліссі. Пересічна температура січня -6,9° С, липня +19,2°С. Опадів 600 мм нарік. Період з температурою понад +10о Сстановить 155днів. Висота снігового покриву 23-25 см. Метеостанція (с. Жукля). Коропськийрайон належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. Річки: Снов,Слот, Бреч, Убідь, Ревна (басейн Дніпра). Переважають дерново-підзолистіоглеєні грунти (65 % площ району), дернові і дерново-підзолисті – 20 %,торфово-болотні — 10 %. Площа лісів 42 тис. га (дуб, сосна, береза, липа).
/>
Рис. 1. Територія району та його межі
2. Система природо-заповідного фонду Корюківського району
До складу природно-заповідних територій входять ділянки сушіі водного простору, природні комплекси та об'єкти, що мають особливуприродоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені зметою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного ірослинного світу, підтримання загального екологічного балансу, забезпеченняфонового моніторингу навколишнього середовища.
Природно-заповідний фонд району включає природні заповідники,регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Увесь цей природно-заповідний фонд охороняється як національненадбання і розглядається як складова частина світової системи природнихтериторій і об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Заповідна справа — це пріоритет сучасної природоохоронної політики держави.Концепція розвитку заповідної справи передбачає розвиток та вдосконаленнямережі природно-заповідних територій, системи керування ними та зростання їхсуспільного значення для розвитку держави. Важливе значення має розробка івпровадження ефективного економічного механізму функціонування системи природно-заповідногофонду, що передбачає, зокрема, звільнення заповідників від оподаткування (платиза природні ресурси тощо) та впровадженню єдиного порядку формування Державногобюджету щодо виділення коштів на збереження і розвиток природно-заповідного фонду.В основі природно-заповідної справи лежать такі принципи:
— створення в заповідниках як своєрідних «еталонах» природиумов, необхідних для збереження і розвитку всіх видів тварин і рослин;
— підтримання екологічної рівноваги ландшафтів шляхом охорониприродних екосистем;
— можливість вивчати еволюцію природних екосистем як урегіональному, так і в більш широкому біогеографічному плані; вирішувати багатоаутоекологічних і синекологічних питань;
— мережа природно-заповідних об'єктів повинна відображатиширотно-меридіанні, а в гірських регіонах — висотні закономірності поширенняекосистем;
— включення в сферу діяльності заповідниківсоціально-економічних питань, пов'язаних із задоволенням рекреаційних,краєзнавчих та інших потреб населення.
Перелік територій та об'єктів ПЗФ Корюківського району
1. „Брецький”– ботанічний заказник загальнодержавного значення
2. „УрочищеТуліне” — комплексна пам`ятка природи загальнодержавного значення
3. „Бурківщина”- ботанічний заказник місцевого значення
4. „Васильцеве”- ботанічний заказник місцевого значення
5. „Турціївськадача” — ботанічний заказник місцевого значення
6. „Низківка”- ботанічний заказник місцевого значення
7. „Великийдятел” — гідрологічний заказник місцевого значення
8. „Вигор” — гідрологічний заказник місцевого значення
9. „В'юнне”- гідрологічний заказник місцевого значення
10. „Горілиймох” — гідрологічний заказник місцевого значення
11. „Жуклянське”- гідрологічний заказник місцевого значення
12. „Заводське”- гідрологічний заказник місцевого значення
13. „Криве” — гідрологічний заказник місцевого значення
14. „Прибинське”- гідрологічний заказник місцевого значення
15. „Гуліно-Прибинськадача” — гідрологічний заказник місцевого значення
16. „Слобідськадача” — гідрологічний заказник місцевого значення
17. „Жукляно-Кістерськадача” — гідрологічний заказник місцевого значення
18. „Калачівськадача” — гідрологічний заказник місцевого значення
19. „Слобідськадача-2” — ландшафтний заказник місцевого значення
20. „Дубкорюківський” – ботанічна пам`ятка природи місцевого значення
21. „Дубандрониківський” — ботанічна пам`ятка природи місцевого значення
22. „Калачівськадача” — заповідне урочище
23. „Кістерськадача” — заповідне урочище
24. „Корюківськийліс” — заповідне урочище
25. „Корюківськийлісопарк" — заповідне урочище
26. „Наумівськийліс” — заповідне урочище
27. „Холминськадача" — заповідне урочище
28. „Шубинськідачі" — заповідне урочище
3. Характеристика окремих категорій природно-заповіднихоб`єктів району3.1 Об`єкти загальнодержавного значення 3.1.1 Заказники
Ботанічний заказник загальнодержавного значення „Брецький"знаходиться на території с. Бреч, с. Луоенець, займає площу 200 га.
Мальовнича ділянка типових для Лівобережного Поліссяторф'янистих болотних луків в заплаві р. Бреч, де представлені гостроосокові тазлакові велико лепешнякові ценози різноманітного складу з рядом лучно-болотнихі болотних видів, також тут зростають пальчатокорінник м'ясо-червоний, орхідеяболотна, види занесені до Червоної книги України.
Указ Президента 20.08.9бр №715/96.
Перебуває у віданні Брецької сільської ради.3.1.2 Пам`ятки природи
Комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення урочищеТуліне''. Загальна площа природоохоронних територій становить 650 га.знаходиться на території Перелюбського лісництва.
Високопродуктивні лісові ділянки з участю сосни звичайної,місцями дуба звичайного природного держлісгоспу походження на мальовничомуберезі р.Снов з густим підліском та рядом видів супутників сосни і дуба.Урочище має водоохоронне значення. А в роки Великої Вітчизняної війни тутперебував Чернігівський підпільний обком КІІ України та обласний партизанськийзагін. РМ УРСР 14.10.75 № 780-р. перебуває у віданні Холмського держлісгоспу
3.2 Об`єкти місцевого значення3.2.1 Ботанічні заказники місцевого значення
„Бурківщина” перебуває на території Андрониківськоголісництва. Площа становить 566 га. Змішаний (сосново-дубовий, з ділянками березибородавчастої) ліс віком понад 60 років, де в трав'яному покриві зростають яглицязвичайна, копитняк європейський, просянка розлога, конвалія звичайна та рядінших неморальних видів ОВК 04.12.78 р. №5234. Перебуває у віданніКорюківського держлісгоспу.
«Васильцеве». Площа становить 103 га, розташованийзаказник на території Брецького лісництва, квадрати 56 -57. Високопродуктивний,змішаний сосновий гай його дерева (осиковийліс) віком 40-50 років, в підліску — крушина ламка, малина; в трав'яному покриві — види-супутникисосни, зокрема звіробій звичайний, конвалія звичайна, чорниш, суниці лісові таряд інших, ОВК 04.12.78 р.№ 529. Перебуває у віданні Корюківськогодержлісгоспу.
„Турціївська дача”. Площа – 574 га, займає певну територію Тихоновицькоголісництва квадрати 70 -80.
Високопродуктивний, переважно сосновий, ліс віком 50-100 років.В підліску — крушина ламка, бузина червона. В трав'яному покриві зустрічаються такібореальні види як верес звичайний, чорниш, нечуйвітер волохатенький, молодилоруське, котячі лапки дводомні, поодиноко зустрічаються смовдь гірська, волошкасумська, різні види грушанкових, зимолюбка зонтична, юрінея несправжньоволошковидна,плаун булавовидний. ОВК 04.12.78 р. №529
„Низківка”. Площа становить 422.6 га. Щорське лісництво квадрати109-116.
Переважно сосново—дубові насадження віком 30-60 років Впідліску — крушина ламка, бузина червона В трав'яному покриві — тиловібореальні види, а саме верес звичайний, чорниш, котячі лапки дводомні,поодиноко зустрічаються смовдь гірська, волошка сумська, різні видигрушанкових. зимолюбка зонтична, юрінея несправжньоволошковидна, плаунбулавовидний. ОВК 04.12.78 № 529.
Рішення Чернігівської обласної ради від 30 10.2001 р
Всього ботанічних заказників на території району за площею 1865,8га 3.2.2Гідрологічні заказники місцевого значення
„Великий дятел”. Площа заказника становить 53 га. розміщенийна території Перелюбського лісництва кв. 1,2,3,8,9. Перехідне мезотрофне. місцямиоліготрофне осокове болото — важливий регулятор рівня ґрунтових вод перебуває увіданні Холминського держлісгоспу.
„Вигор”. Площа становить 19 га, займає територію Андрониківськоголісництва кв. 62-63. Низинне осокове болото в заплаві р. Бреч, має важливе значенняв регулюванні вод. Перебуває у віданні Корюківського держлісгоспу.
„В'юнне”. Площа 17 га, також займає територіюАндрониківського лісництва кв. 83-85. Низинне евтрофне осокове болото в заплавір. Бреч — регулятор водного режиму річки.
„Горілий мох”. Площа охоронної зони складає 563 га. Займаєтериторії сс.Охрамієвичі, Перелюб. Евтрофне, з мезотрофними та оліготрофнимиділянками, яке має певне природоохоронне значення. Орган відання – Охраміївськата Перелюбська сільські ради.
„Жуклянське”. Площа охоронної зони складає 651. заказникрозміщується на території с.Жукля. Болотний евтрофний, місцями мезотрофниймасив з рядом видів північних болотних бореалів, який має важливе водоохороннезначення. Орган відання — Жуклянська сільська рада.
„Заводське” розміщений заказник в Брецькому лісництві. Перехіднемезотрофне осокозе з рядом болотних північних бореалів, місцями з участюсфагнових мохів болото в заплаві р.Бреч, яке є регулятором водного режиму,перебуває у віданні Корюківського держлісгоспу
„Криве”. Площа 20 га. Територія Холминського лісництва кв.69,70. Низинне евтрофне осокове болото, що має важливе значення як регуляторрівня ґрунтових вод. Відання Холминського держлісгоспу
„Прибинське”. Площа охоронної зони – 714. розміщений на територіїс.Прибинь Болотний евтрофний, місцями мезотрофний масив з рядом видів північнихболотних бореалів, який має важливе водоохоронне значення. Перебуває у віданні- Шишківської сільської ради
„Гуліно-Прибинська дача”. Площа сягає 468 га. Територіальнерозміщення Перелюбське лісництво кв. 12-15, 19, 22, 24, 25, 29. Змішанінасадження в заплаві р. Снов віком 20-100 р., в їх складі: сосна звичайна, ялинаєвропейська, береза бородавчаста, дуб звичайний, вільха клейка, осика. В ярусі підліску- ліщина звичайна, місцями бузина чорна. В трав'яному покриві — поєднаннябореальних і неморальних елементів, зокрема тут можна зустріти такі види якбагно болотне, купина лікарська, копитняк європейський, чорниш, брусниці.Насадження відіграють важливу роль регулятора гідрологічного режиму прилеглихтериторій. Рішення Чернігівської обл. ради 11.04,2001 р.
Перебуває у віданні Холминського держлісгоспу
„Слобідська дача”. Площа заказника 50 га, на території Перелюбськоголісництва кв. 116. Заболочений лісовий масив в заплаві р. Слот в складі якого: сосна,береза, осика. Вік насаджень 40-100 р. В трав'яному покриві конвалія звичайна,купина лікарська, копитняк.
Масив відіграє важливу роль в регулюванні гідрологічногорежиму річки і прилеглих територій. Рішення Чернігівської обласної ради11.04.2001 р.
„Жукляно-Кістерська дача”. Угіддя заказника займають 3554 га.Розміщений на території Холминського лісництва кв. 20, 23-28, 44-47, 50-71. Заболоченийлісовий масив у верхів'ї річок Убідь і Кістер. Відіграє роль регуляторагідрологічного режиму прилеглих територій. Тут ростуть: дуб, сосна, ялина,вільха, береза, осика. В трав'яному покриві: конвалія звичайна, чорниші,суниці, лісові, осока пальчаста, кропива дводомна. Водяться: лосі, козулі, дикікабани, качки, кулики, ондатри. Рішення Чернігівської обл. ради 11.04.2001 р. Перебуваєу віданні Холминського держлісгоспу
„Калачівська дача”. Площа територій 646 га. Рейментарівське ліс-вокв. 35,48,49,52, 53,59,73,82,83, 89, 90. Заплавна ділянка мішаного лісу зучастю сосни звичайної, вільхи клейкої, берези бородавчастої, дуба звичайного.В трав'яному покриві: чорниці, суниці лісові, чоловіча папороть, щитник шарстський,безщитник жіночій, теліптерес болотний, очерет звичайний, кропива дводомна.
Водяться козулі, лосі, дикі кабани. Рішення Чернігівськоїобл. ради 11.04.2001 р. перебуває у власності Холминського держлісгоспу
Всього гідрологічних заказників за площею охоронних зон 1928га3.2.3 Ландшафтні заказники
„Слобідська дача”. Площа 100 га. Територія Перелюбськоголісництва кв. 90, 91.
Мальовничий краєвиди природного лісу з сосни звичайної, березибородавчастої, вільхи клейкої на пагорбовій місцевості. В трав'яному покриві —конвалія звичайна, орляк звичайний суниці лісові, осока заяча, одинарникєвропейський, перлівка поникла, зірочник ланцетолистий, осока пальчата 3представників фауни водяться козулі, дикі кабани, качки, кулики.
Рішення Чернігівської обл. ради 11.04.2001 р.
Всього ландшафтні заказники займають за площею 100 га
Всього заказники місцевого значення загальну площу 7756,03 га.3.2.4 Пам'ятки природи місцевого значення
„Дуб корюківський”. Розміщений на території Корюківськоголісництва кв. 100. Дерево дуба звичайного віком понад 200 р висотою 25 м, діаметрстовбура — 1,3 м.
„Дуб андроннківський”. Територія розміщення пам`ятки Андрокиківськелісництво кв. 41. Дерево дуба звичайного віком понад 300 років, висотою 27 діаметрстовбура — 1 м, діаметр крони — 16 м 3.2.5 Заповідні урочища
„Калачівська дача”. Займає площу – 61 га. Перебуває натериторії Рейментарізського лісництва кв 75. Високопродуктивний, переважно сосновийліс зелено моховий, човницеео-зеленомоховнй, місцями лишайниковий віком 70-80р, місце, де зустрічаються лосі, кабани.
Мас історичне значення, як територія, на якій діялоЧернігівське об'єднання партизанських загонів. ОВК 27.12.84 р. № 454.
„Кістерська дача”. Загальна площа угідь урочища становить 708га. Територіальне розміщення — Холминське лісництво кв. 19, 21, 22, 39-43, 48.49. 72, 73. Високопродуктивний мішаний, переважно сосново-дубовий ліс віком понад70-120 років з окремими багатовіковими, деревами дуба звичайного і соснизвичайної. В підліску — ліщина звичайна, крушина ламка, малина, бузина червона.В трав'яному покриві – конвалія звичайна, орляк звичайний, суниці лісові, осока заяча одинарник європейський, перлівкапоникла зірочник ланцетолистий, осока пальчаста. ОВК 10.06.72 р. № 303
„Корюківський ліс”. Загльна площа – 76 га. Урочище розміщенена території Корюківського лісництва, кв. 73 уч 5 .6, кв. 74 уч .2, кв. 82 уч.7. Високопродуктивні ділянки флористично багатих ценозів дубових,липово-дубових лісів віком понад 100 р.
В трав'яному покриві, який формують неморальні види, к зустрічаютьсялінія лісова, коручка морозниковидна, гніздівка звичайна, види, занесені до Червоноїкниги України. ОВК 29.07.75 №319
„Корюківський лісопарк”. Площа становить – 53 га,територіальне розміщення — Брецьке лісництво кв. 1. Меморіальна лісова ділянка зсосни звичайної та видів її супутників віком понад 100 р., пов'язана зреволюційними подіями 1905-1917 рр., що відбувалися на Корюківшині.
„Наумівський ліс”. Угіддя площею 21 га, розташовані натериторії Корюківського лісництва кв. 98 уч. 4. Ділянка високопродуктивного дубовоюлісу з рядом видів віком понад 100 р
„Холминська дача”. Розміщене урочище на території Холминськоголісництва кв. 13. 14. Високопродуктивні природні дубовіділянки (ценози дубового лісу ліщиново-яглицевого, дубового лісу ліщиново-різнотравного)віком понад 100 р.
„Шубинські дачі”. Площа становить 101 га. територіальнерозташування — Корюківське лісництво кв. 25, 26, 29, 30.Високопродуктивніділянки дубового лісу віком понад 120 природного походження з типовими неморальнимивидами-супутниками дуба та з участю рідкісних, в т.ч. червонокнижних видів(лілія лісова, орхідні), з весняних ефемероїдів — ряст порожнистий, рястущільнений.
Всього заповідних урочищ займають площу району 1045 га.Всього природно-заповідний фонд району загальна площа — 8478,62 га, площаохоронних зон – 2578 га.
Відсотокзаповідності 5,954 %.
4. Особливості охоплення охороною біорізноманіття натериторіях природно-заповідного фонду Корюківського району
Природно-заповідні території відіграють неоціненну роль векологічному вихованні, освіті та в формуванні екологічного світогляду ушироких верств населення та підростаючого покоління.
Відносини у галузі охорони, відтворення і використанняприродно-заповідного фонду регулюються Законом «Про природно-заповідний фондУкраїни» (прийнятий 16 червня 1992 р.) та державною Програмою перспективногорозвитку заповідної справи в Україні (затверджена 22 вересня 1994 р.). Законвизначає правові основи організації, охорони, використання територій таоб'єктів фонду. Основна мета Програми — забезпечити збереження територій таоб'єктів природно-заповідного фонду, гарантувати обґрунтований розвитокзаповідної справи на період до 2005 року.
Для керування заповідною справою створено Головне управліннянаціональних парків і заповідної справи при Міністерстві природних ресурсів. Улистопаді 1997 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову провдосконалення державного керування заповідною справою. Крім цього, прийнято рядпостанов Верховної Ради, уряду, ведеться інтеграція з країнами Європи — здебільшогоз метою забезпечення дії в Україні міжнародних конвенцій.
Першочерговими і головними завданнями розвитку заповідноїсправи на найближчі роки визначені такі завдання:
— довести площі об'єктів природно-заповідного фонду до 5, а вокремих регіонах — до 10 відсотків площі України чи відповідного регіону;
— підвищити флористичну, ценотичну, фауністичну та ландшафтнурепрезентативність природно-заповідного фонду. Ця проблема набуває ниніособливого значення у зв'язку з необхідністю збереження всіх компонентівекосистем, а не лише рідкісних. Зберегти все багатство різних типів природногорізноманіття на перших порах можна через механізм удосконалення класифікаціїкатегорій природно-заповідного фонду, потім її запровадження, що є основоюрепрезентативної мережі природно-заповідних територій;
— активізувати роботу по створенню у прикордонних місцевостяхміждержавних природно-заповідних територій. Питання формування транскордоннихприродно-заповідних територій є особливо актуальним, оскільки саме в цих місцяхще концентруються великі простори малозмінених лісових масивів, лук,водно-болотних угідь. За Севільською стратегією кожна країна, у тому числі йнаша, повинна забезпечити створення біогеографічної мережі біосфернихзаповідників. Усі вони потребують підвищення ступеня репрезентативності повідношенню до регіону, який представляють:
— створити Державний кадастр природно-заповідного фондуУкраїни;
— розробити Національний план дій по збереженню тараціональному використанню водно-болотних угідь;
— удосконалити систему державного управління, насамперед,заповідниками та національними природними парками;
— удосконалити існуючу класифікацію територійприродно-заповідного фонду;
— розробити та впровадити ефективний економічний механізмфункціонування системи територій природно-заповідного фонду, що передбачає,зокрема, звільнення заповідників від оподаткування (плати за природні ресурситощо);
— впровадити єдиний порядок формування Державного бюджетущодо виділення коштів на збереження та розвиток природно-заповідного фондуУкраїни.
Після розбудови завершеної мережі природно-заповіднихтериторій постає інша проблема — формування своєї національної екомережі. Як івся природоохоронна громадськість Європи, Україна також розпочала на державномурівні закладати перші підвалини її формування. Це зовсім новий напрямдіяльності, хоча такі ідеї висловлювалися вченими вже давно.
Основним каркасомекомережі регіону буде існуюча мережа природно-заповідного фонду, але вжедоповнена новими елементами. Зокрема, до неї залучатимуться інші природнітериторії, що охороняються, та перспективні для заповідання, які будутьз'єднуватися природними екокоридорами, що забезпечить безперервнийбіоенергетичний та генетичний обмін у межах природного середовища. Буферні зонибудуть сприяти зміцненню мережі та її захисту від зовнішніх негативнихфакторів. Визначатимуться й охоронятимуться центри біорізноманіття, ареалираритетності, міграційні шляхи тощо. Головна мета екомережі — зберегти веськомплекс екосистем, середовищ існування видів та їх генетичної різноманітності,не допустити подальшої фрагментації рослинного покриву, забезпечити достатнійпростір природних середовищ для збереження видів, створити сприятливі умови длявільного розселення і міграції видів флори та фауни, забезпечити відновленнякомпонентів ключових екосистем та екологічну стабільність ландшафтів України,що є запорукою стабільності людського життя.
5. Основні проблеми функціонування та розвиткуприродно-заповідної мережі району
Обмеженість природних ресурсів спонукала зародження паростківсучасної охорони природи, механізмом втілення котрої були перші заказні чизаповідні ділянки, що з'явилися ще в часи становлення державності КиївськоїРусі. Особливий спалах створення заповідних природних об'єктів припадає накінець XIX і початок XX століть. Таким чином, майже впродовждев'ятьох віків вітчизняна заповідна справа поступово спиралась на ноги. Вдержаві організовано механізм майже безперервного процесу створення новихприродно-заповідних територій, що є основою стабільності відповідної галузі.Сьогодні ця галузь стала на інтенсивний шлях розвитку, її прогрес залежатимепринаймні від трьох джерел живлення — науки, економіки і права. За рокинезалежності в Україні сформувалася принципово нова нормативна і правова базазаповідної справи, про що свідчить значна кількість державних документів.
На сучасному етапі розвитку перед заповідною справою районупостає ціла низка надзвичайно актуальних проблем, серед яких є як традиційні,так і нові. Декілька десятиріч тому вченими започатковані системні принципиформування репрезентативної мережі природно-заповідних територій. Ця проблеманабуває нині особливого відтінку у зв'язку з необхідністю збереження усіхкомпонентів екосистем, а не лише рідкісних. Вченими доведено, що збереженнявсього багатства природного різноманіття залежить від різноманіття категорійприродно-заповідного фонду, класифікація яких потребує удосконалення ізапровадження у повному обсязі. Це і є механізмом створення репрезентативноїмережі природно-заповідних територій. Класифікація категорій — це конституціязаповідної справи. Лише зараз можна оцінити наскільки багатограннішою сталазаповідна справа в Україні, завдяки введенню до класифікаціїприродно-заповідного фонду таких категорій як біосферний заповідник (резерват),національний природний парк та регіональний ландшафтний парк. Однак,інтегруючись у світову заповідну справу, і це зрештою стане економічнодоцільним, потрібно вводити нові категорії в існуючу класифікаціюприродно-заповідного фонду.
Якщо проаналізувати тенденцію інтенсивного збільшення новихприродно-заповідних територій на різних природно-географічних рівнях, то можнапереконатися у тому, що на території району найбільше заказників та заповіднихурочищ створюється на місцевому рівні, тоді як об'єктів міжнародного значенняще недостатньо. Одним з шляхів вирішення даної проблеми є створення мережібіосферних заповідників. Особливо актуальним стає формування мережітранскордонних природно-заповідних територій, оскільки саме на прикордоннихтериторіях ще зосереджені великі простори малозмінених лісових масивів, лук,водно-болотних угідь. За Севільською стратегією кожна країна, у тому числі інаша, завершує створення біогеографічної мережі біосферних заповідників.
Після розбудови мережі природно-заповідних територій постаєпроблема порядку денного на XXI сторіччя. Як і вся природоохоронна громадськість Європи, Україна тежрозпочала закладати на державному рівні перші підвалини (розроблено проектвідповідної державної програми) формування національної екомережі. Це новийнапрям діяльності, хоча подібні ідеї висловлювались вченими ще десять роківтому. Звісно основним каркасом екологічної мережі буде все та ж мережаприродно-заповідного фонду, але доповнена новими елементами. Зокрема, до неїзалучатимуться інші природні території, що охороняються, перехідні чи буфернізони. Вони з'єднуватимуться екологічними коридорами, що забезпечить можливістьбезперервного біоенергетичного та генетичного обміну. Будуть визначатися центриендемізму і реліктовості, ареали раритетності, міграційні шляхи тощо. Головноюметою екомережі є недопущення подальшої фрагментації рослинного покриву,створення сприятливих умов для вільного поширення видів флори і фауни,забезпечення екологічної стабільності ландшафтів району, що є, передусім, ізапорукою стабільності людського життя.
Висновки
Вікова мудрість поколінь наших пращурів донесла до нас нетільки історичні факти героїчного минулого і чарівності територій Корюківськогорайону. Вона достатньо чітко стверджує, що це стало можливим тільки черезрозуміння і поєднання з довкіллям і природою повсякденного життя нашихпопередників.
Яскравим прикладом того є та гармонія, яка відчувається впоєднанні форм і ліній багато чисельних історичних пам'яток з природнимиландшафтами. Дивує і чарує вміння древніх зодчих вибирати місця для поселень,розміщувати князівські і культові споруди, які своїми витонченими формамипідкреслювали чарівність і неповторність природних краєвидів.
Історія також донесла до нас свідчення про те, що нашіпопередники дуже цінували, обожнювали і охороняли природу. Цьому присвяченідавні заповіти і культові обряди, перші законодавчі акти, які передбачалиобов'язки і права природокористувачів. І все це передавалося з покоління впокоління. Саме мабуть тому, незважаючи на великий антропогенний тиск нанавколишнє природне середовище протягом останнього сторіччя, природаКорюківського регіону залишається чарівною і унікальною.
Унікальність природних екосистем заслуговує на всебічну увагувладних структур, природокористувачів, природо-охоронців і громадськості щодозбереження і відновлення природи території району. Особливо це стає важливим вумовах розуміння необхідності переходу до концепції сталого розвиткусуспільства. Підвищення рівня і покращення умов проживання людей повинно бутигармонійним щодо використання природних ресурсів, їх охорони таким чином, щобне позбавляти майбутні покоління можливості користування ними.
На території Корюківського району нараховується 28 об`єктівприродо-заповідного значення, з них 2 загальнодержавного значення, решта маютьстатус місцевого значення.
Література
1. Доповідь простан навколишнього природного середовища в Чернігівській області за 2002 рік. –Чернігів, 2003. – 186 с.
2. Історія міст ісіл Української РСР. Чернігівська область. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1972.— 780с.
3. Карпенко Ю.О.,Графін М.В. Зелений туризм на Чернігівщині. – Чернігів, 2003. – 100 с.
4. Липа О.Л.Визначні сади і парки України та їх охорона. — Київ: Вид-во Київськогоуніверситету, 1960. — 174с.
5. Природно-заповіднийфонд Чернігівської області /За заг. ред. Ю.О. Карпенка. – Чернігів, 2002. –240 с.
6. Чернігівщина.Енциклопедичний довідник. — Київ: Українська Радянська Енциклопедія, 1990.—1005 с.