Рефератна тему:
Принципи охорони природного середовища
Зміст
Вступ
1.Смислове значення понять: «охорона природи», «охорона навколишньогосередовища», «природокористування», «екологічна безпека»
2.Екологічна криза — реальна загроза людству
3.Природоохоронна діяльність у Росії
4.Принципи здійснення міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишньогосередовища
Висновок
Література
Вступ
Інтенсивнаексплуатація природних багатств призвела до необхідності нового видуприродоохоронної діяльності-раціонального використання природних ресурсів, приякому вимоги охорони включаються в сам процес господарської діяльності звикористання природних ресурсів.
У даній роботібудуть розкриті такі поняття як: «охорона природи», «охорона навколишньогосередовища», «екологічна безпека»; проаналізовано причини виникненняекологічної кризи і розглянуто шляхи його рішення, що безпосередньо будевисвітлено таке питання як Головний закон про охорону природи в Росії, а такожпринципи здійснення міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишньогосередовища.
1. Смисловезначення понять: «охорона природи», «охорона навколишнього середовища»,«природокористування», «екологічна безпека»
Охорона природи- сукупність державних та загальноосвітніх заходів, спрямованих на збереженняатмосфери, рослинності і тваринного світу, ґрунтів, вод і земних надр.
У 50-х рр… XXст. виникає ще одна форма охорони — охорона середовища проживання людини. Цепоняття, близьке за змістом до охорони природи, в центр уваги ставить людину,збереження і формування таких природних умов, які є найбільш сприятливими дляйого життя, здоров'я і добробуту.
Охоронанавколишнього природного середовища — представляє систему державних ігромадських заходів (технологічних, економічних, адміністративно-правових,освітніх, міжнародних), спрямованих на гармонійний взаємодію суспільства іприроди, збереження і відтворення діючих екологічних спільнот і природнихресурсів в ім'я живучих і майбутніх поколінь. В новому природоохоронномуФедеральному законі (2002) використається термін «охорона навколишньогосередовища», у своїй «природне середовище» розуміється як найважливіша складовачастина навколишнього середовища. В останні роки часто використовується такожтермін «захист навколишнього природного середовища», який близький іншогопоняття — «охорона біосфери» тобто системі заходів, спрямованих на усуненнянегативного антропогенного або стихійного впливу на взаємопов'язані блокибіосфери, на підтримку виробилася еволюційно її організованості та забезпеченнянормального функціонування.
Охорона навколишньогоприродного середовища тісно пов'язана з природокористуванням — суспільно-виробничою діяльністю, спрямованої на задоволення матеріальних ікультурних потреб суспільства шляхом використання різних видів природнихресурсів і природних умов. За Н. Ф. Реймерс (1992), воно включає в себе:
а) охорону,відновлення і відтворення природних ресурсів, їх вилучення та повторноїпереробки;
б) використаннята охорону природних умов середовища життя людини;
в) збереження,відновлення і раціональне зміна екологічної рівноваги природних систем;
г) регуляціювідтворення людини та чисельності людей.
Природокористуванняможе бути раціональним і нераціональним. Раціональне природокористуванняозначає комплексне, науково обгрунтоване, екологічно безпечне і невиснажуючевикористання природних багатств, з максимально можливим збереженнямприродно-ресурсного потенціалу та здатності екосистем до саморегуляції.Нераціональне природокористування не забезпечує збереження природно-ресурсногопотенціалу, веде до погіршення якості природного середовища, супроводжуєтьсяпорушенням екологічної рівноваги та руйнуванням екосистем.
На сучасномуетапі розвитку проблеми охорони навколишнього природного середовищанароджується нове поняття «екологічна безпека», під яким розуміється станзахищеності природного середовища і життєво важливих екологічних інтересівлюдини від можливого негативного впливу господарської та іншої діяльності,надзвичайних ситуацій, їх наслідків.
Науковою основоювсіх заходів щодо забезпечення екологічної безпеки населення та раціональногоприродокористування служить теоретична екологія, найважливіші принципи якоїорієнтовані на підтримання гомеостазу екосистем, на збереження тваринногопотенціалу.
Екосистеми маютьтакі граничні межі такої екзистенції (існування, функціонування), які необхідновраховувати при антропогенному впливі (Сайко, 1985):
• межаантропотолерантності — стійкості до негативного антропогенного впливу,наприклад, шкідливому впливу пестицидів;
• межастохетолерантності — стійкості проти стихійних лих, наприклад, дії на лісовіекосистеми ураганних вітрів;
• межагомеостазу — здатності до саморегуляції;
• межапотенційної регенеративної, тобто здатності до самовідновлення.
Екологічнообгрунтоване раціональне природокористування повинно полягати в максимальноможливому підвищенні цих меж для досягнення екологічно збалансованогоприродокористування. Нераціональне природокористування і кінцевому рахунку ведедо екологічної кризи.
2. Екологічнакриза — реальна загроза людству
Екологічна криза- це така стадія взаємодії між суспільством і природою, на якій до межізагострюються протиріччя між економікою та екологією, а можливості збереженняпотенційного гомеостазу, тобто здібності саморегуляції екосистем, в умовахантропогенного впливу серйозно підірвані.
Групаамериканських вчених — Д.Х. Медоуз, Д.Л. Ме-Доуз, І. Рендерс, В. Беренс, атакож представники «Римського клубу», використовуючи методи системного аналізу,за допомогою ЕОМ розробили модель майбутнього розвитку біосфери як світовоїсистеми за п'ятьма основними параметрами: населення, виробництво продуктівхарчування, промислове виробництво, забруднення навколишнього середовища,невідновлювані природні ресурси. Автори моделі прийшли до висновку про те, щоякщо темпи зростання народонаселення, економіки, швидкості виснаження природнихресурсів будуть збільшуватися в таких же масштабах, то до 2020 — 2040 рр…людство опиниться на порозі загибелі в результаті руйнування природногосередовища. Іншими словами, деградація біосфери представляє нині пряму загрозунашій цивілізації, оскільки межі можливих навантажень вже досягнуті.
Сучасноїекологічної наукою доведено, що біота сама здатна регулювати і стабілізуватинавколишнє середовище. Реагуючи на зовнішні збурення сильними зворотнимизв'язками (що аналогічно дії принципу Ла Шательє-Брауна в термодинаміці), біотаповертає навколишнє природне середовище до колишнього стану Однак така реакціябіоти можлива тільки до певної межі.
У разіперевищення господарської або несучої ємності біосфери, біота, як стверджують В.І.Данилов-Данільян і К.С. Лосєв (2000), сама стає «джерелом забруднення».Зберігається природна частина продовжує компенсувати обурення, проте подібноїкомпенсації вже недостатньо для повернення колишнього стану природногосередовища.
При цьомунеобхідно враховувати, що деградація навколишнього природного середовища і їїнаслідки — лише одна сторона прояви екологічної кризи, іншою стороною(соціальної) є криза державних громадських структур, не здатних забезпечитиекологічну безпеку суспільства (Петров, 1995).
Вихід зглобальної екологічної кризи — найважливіша наукова та практична проблемасучасності. Завдання полягає в розробці комплексу надійних антикризовихзаходів, що дозволяють активно протидіяти подальшій деградації природногосередовища і вийти на стійкий розвиток. Спроби вирішення цієї проблеми тількиодними будь-якими засобами, наприклад, технологічними (очисні споруди,маловідходні технології і т. д.), не призведуть до необхідних результатів.Подолання екологічної кризи можливе лише за умови гармонійного розвитку природиі людини, зняття антагонізму між ними. Це можна досягти лише на основіреалізації «триєдності природної природи, суспільства і природи олюдненої»(Жданов, 1995), на шляхах сталого розвитку, комплексного підходу до вирішенняприродоохоронних проблем. Загальний принцип охорони навколишнього середовища(Реймерс, 1994): глобальний вихідний природно-ресурсний потенціал в ходіісторичного розвитку безперервно виснажується, і, слідство з нього, — іншийпринцип: «екологічне — економічно». Це вимагає від людства більш повноговикористання природно — ресурсного потенціалу, і зусилля на його втіленняповинні бути порівнянні з економічними результатами природокористування. Щеодин дуже важливий екологічний правило: всі компоненти біосфери — атмосфернеповітря, води, грунт та ін — охороняти треба не окремо, а в цілому, як єдиніприродні системи біосфери. Лише при такому підході екологічному можливозабезпечити збереження ландшафтів, надр, тварин, рослин і т.д.
Згідно зФедеральним законом «Про охорону навколишнього середовища» (2002) основнимипринципами охорони навколишнього середовища є наступні:
• дотриманняправ людини на сприятливе навколишнє середовище;
• раціональнеприродокористування;
• збереженнябіологічного різноманіття;
• платність природокористуванняі відшкодування шкоди навколишньому середовищу;
• обов'язковістьпроведення державної екологічної експертизи;
• пріоритетзбереження природних екосистем, природних ландшафтів і комплексів;
• дотриманняправа кожного на достовірну інформацію про стан навколишнього середовища та ін
Найважливішийприродоохоронний принцип, відбитий у Федеральному законі, — науковообгрунтоване поєднання екологічних, економічних і соціальних інтересів, — відповідає духу міжнародної Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992), де бувузятий курс на збереження навколишнього природного середовища «поряд, разом» зекономічним зростанням.
Аналізекологічної та соціально-економічної обстановки в Росії дозволяє виділити п'ятьосновних напрямків виходу Росії з екологічної кризи (рис. 1). При цьомунеобхідний комплексний підхід: одночасне використання всіх напрямків:
• перший напрям- екологізація технології: створення екологічно чистої технології, впровадженнябезвідходних, маловідходних виробництв та ін
• другий напрям- розвиток і вдосконалення економічного механізму охорони навколишньогосередовища;
• третійнапрямок — адміністративно-правовий: застосування заходів адміністративної таюридичної відповідальності за екологічні правопорушення;
• четвертийнапрям — еколого-просвітницький: гармонізація екологічного мислення, відмовавід споживацького ставлення до природи;
• п'ятийнапрямок — міжнародно-правовий: гармонізація екологічних міжнародних відносин.Певні кроки щодо виходу з екологічної кризи по всіх зазначених вище п'ятинапрямках у Росії вже спостерігаються. Однак попереду всім нам належить пройтисамі важкі і відповідальні ділянки шляху.
3.Природоохоронна діяльність у Росії
У нашій країні врізні періоди додавалися певні зусилля з охорони природи. Закони з захистунавколишнього середовища в СРСР були прийняті в 70-80-х роках XX ст..
У 1991 р.прийнято Закон РРФСР «Про охорону навколишнього природного середовища». Перш завсе він визначає принципи охорони
• навколишньогосередовища: пріоритет охорони життя і здоров'я людини,
• поєднанняекономічних і екологічних інтересів,
• раціональневикористання природних ресурсів, гласність і
• відкритістьекологічної інформації та ін.
Законвстановлює права громадян у сфері охорони навколишнього середовища, основніправові інститути охорони природи, особливо охоронювані природні території,зони надзвичайної екологічної обстановки, а також вимоги до різних видівдіяльності, основи екологічного контролю та освіти, види екологічнихправопорушень та відповідальність за них. Закон містить звід правил її охоронив умовах господарського розвитку і є, таким чином, Екологічним кодексом Росії.Завдання цього закону можна розділити три частини:
• охоронаприродного середовища (а через неї і здоров'я людини);
• попередженняшкідливого впливу господарської та їх діяльності;
• оздоровленнянавколишнього середовища та поліпшення її якостей
Провіднимпринципом, спрямованим на вирішення цих завдань, закон називає поєднанняекологічних і економічних інтересів, науково обгрунтоване з точки зору збереження,а при необхідності і відновлення природного середовища та здоров'я людини. Ценауково обгрунтоване поєднання має встановлювати нормативи якості навколишньогоприродного середовища — гранично допустимі норми впливу (хімічного, фізичного,біологічного і т.д.), гранично допустимі концентрації шкідливих речовин,гранично допустимі викиди, скиди шкідливих речовин, норми радіаційного таелектромагнітного впливу, шуму, вібрації, норми шкідливих залишкових речовин упродуктах харчування і т.п. Щоб забезпечити виконання нормативів якостінавколишнього природного середовища, закон формує екологічні вимоги, щопред'являються до всіх господарським структурам та громадянам, які несутьвідповідальність за їх невиконання. Забороняється фінансувати і реалізовуватипроекти і програми, які не отримали позитивного висновку державної екологічноїекспертизи. До складу комісії з прийняття закінченого будівництва включаютьсяпредставники органів охорони навколишнього середовища ісанітарно-епідеміологічного контролю. Без їх підписи об'єкт не приймається.Закон встановлює накладення великого штрафу на членів приймальних комісій заприйом до експлуатації об'єктів з порушенням екологічних вимог. Кримінальнийкодекс РФ допускає залучення таких осіб до кримінальної відповідальності захалатність або зловживання службовим становищем.
Вперше в нашомузаконодавстві до закону включений розділ, що відображає право громадян наздорове і сприятливе навколишнє природне середовище. Реальними гарантіями цьогоправа є нормативи гранично допустимих шкідливих впливів, система екологічногоконтролю за їх виконанням і відповідальність за невиконання. Закріплено правогромадян і громадських екологічних рухів надавати екологічну інформацію, братиучасть в екологічній експертизі, вимагати її призначення, проводити мітинги,демонстрації, звертатися до адміністративних та судових органів із заявами пропризупинення або припинення діяльності екологічно шкідливих об'єктів, зпозовами про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю і майну. Сума заподіяноїшкоди стягується з заподіювача, а якщо встановити його неможливо, то за рахуноккоштів відповідного державного екологічного фонду, тобто в даному випадкудержава відповідає перед громадянином. До складу економічного механізму охоронинавколишнього середовища закон включає дві категорії факторів: позитивні танегативні. Їх мета — забезпечити економічний інтерес природокористування дообмеження шкідливого впливу на природу. Позитивні фактори створюють пряміекономічні стимули до охорони природи та забезпечують фінансування,кредитування пільги, зменшене оподаткування при впровадженні екологічно чистихтехнологій. Негативні фактори впливають на економічний інтерес через вилученнячастини доходу в якості плати користування природними ресурсами, податку на екологічношкідливу продукцію або продукцію, що випускається із застосуванням екологічнонебезпечних технологій. Розрізняють два види платежів за користуванняприродними ресурсами: один — за вилучення, споживання природного речовинидругий — за скидання, викид, розміщення відходів виробництва у природномусередовищі. Система економічного стимулювання доповнюється в законі заходамиадміністративно-правового впливу. До таких заходів закон відносить екологічнуекспертизу, екологічний контроль, заходи адміністративно-правового пре перетинушкідливої діяльності, відповідальності за екологічні правопорушення.Екологічний контроль представлений в трьох формах: системою моніторингунавколишнього середовища, державним контролем, виробничим і громадськимконтролем.
Важливу рольнабувають відображені в законі принцип міжнародного співробітництва у справіохорони навколишнього середовища, оскільки завдання екологічного відродженнятранскордонних та повноцінно можуть бути вирішені лише зусиллями всьогосвітового співтовариства. Росія підписала низку міжнародних угод про охоронунавколишнього середовища. В останні роки в країні спостерігається посиленнявпливу місцевих органів влади і природоохоронних органів на роботупромисловості.
У Москві,наприклад, заборонено застосовувати етилований бензин. Московський комітет зохорони природи з 1989 р. ввів кругло добове чергування екологічної швидкоїдопомоги (тел. 952-72-881 завдання якої оперативно реагувати на повідомленняпро забруднення повітря, води або грунту. Більше 150 екологічно шкідливих предприйнятті Москви або зупинялися, або були закриті.
4. Принципиздійснення міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишньогосередовища
охоронаприрода середовище
Завданнямиміжнародного співробітництва в галузі природоохоронної діяльності є вирішенняпроблем співвідношення правового регулювання економіки різних країн, впливулюдського суспільства на навколишнє середовище в цілому і взаємовпливуекології, права і економіки, а також питання організації раціональногоприродокористування із застосуванням ринкових важелів впливу і приведенняекологічних стандарті різних країн до однаковості.
Обмін міждержавами включає в себе великий комплекс екологічно значущих товарів — добування, продаж транспортування і вивіз мисливських, в тому числі хутрових,трофеїв, експонатів та колекцій рідкісних тварин і рослин; пере хитавиця нафти,вироблених з неї продуктів, газу, іншого вуглеводневої сировини; експортлісоматеріалів, імпорт продовольства; ввезення технологій, промисловоїпродукції, хімічних речовин, а також радіоактивних відходів для переробки. Міжнародні стандарти якості розповсюджуються і на послуги еко- логічного характеру- сертифікацію лісової та іншої екологічної продукції, впровадженняекологічного аудиту, добровільне та обов'язкове страхування екологічнихризиків, інші форми екологічного підприємництва. Крім цього, у сферу взаємодіїкраїн в області екології входять стихійні переміщення природних об'єктів ітранснаціональні забруднення.
Управління таконтроль на глобальному регіональному та національному рівнях за станом ізмінами навколишнього середовища на основі загальновизнаних критеріїв іпараметрів є міжнародними принципами, які приймаються більшістю держав, а цепередбачає укладання не тільки міжрегіональних і двосторонніх, але ібагатосторонніх міжнародних угод з питань охорони навколишнього середовища приорганізації та здійсненні природокористування.
Угоди умовноможна класифікувати за тематикою, дає уявлення про рівень і масштабиглобалізації, про на правліннях міжнародного екологічного співробітництва:
• питаннястворення міжнародних екологічних організацій (всього 40) (Всесвітняметеорологічна організація (1950 р.) Міжнародний фонд з компенсацій зазаподіяну забрудненнями нафтою збиток (1994 р.));
• охоронаокремих природних ресурсів (39) — охорона все мирного культурної і природноїспадщини (1972 р.), міжнародна торгівля видами дикої фауни і флори знаходятьсяпід загрозою зникнення (1973 р.), транскордонне забруднення повітря на великівідстані (1979 р.), збереження біологічного різноманіття (1992 р.); охоронаресурсів Світового океану: про регулювання розмірів вічок рибальських сіток тамеж розмірів риб (1953 р.), про рибальство у водах Чорного моря (1959 р.), вПівнічно-Західній Атлантиці (1978 р.), Балтійського моря (1973 р.),Середземного моря (1976 і 1980 рр., про запобігання забруднень скидами з суден(1973, 1988 і 1992 рр.);
• питаннярадіаційної безпеки (13)- про захист трудящих від іонізуючої радіації (1960р.), про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторій під водою (1963 р.), про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.), прооперативне оповіщення про ядерну аварію (1986 р.) та ін
Міжнароднимиугодами охоплюється рішення проблем, пов'язаних з використанням транспортнихзасобів (16), Антарктики (5), космосу (4), військовим використанням і знищеннямнеядерного зброї масового ураження (4).
Глобальнийхарактер екології призводить до створення глобальних наднаціональнихекологічних органів управління — міжнародні органи з охорони китів, морськихкотиків, білих ведмедів та інших зникаючих видів тварин, а також рослин.Координація діяльності держав по встановленню квот нафто-і газовидобутку імінімальних цін на вуглеводневу сировину здійснюється ОПЕК. Проводиться обмінтехнологіями в галузі використання енергії сонця, вітру, морських припливів;узгодження заходів пошуку, обробки, транспортування, охорони та продажуалмазів, платини, паладію, золота та інших дорогоцінних металів; формуваннясистеми обмежень шкідливих викидів в атмосферу, спостереження за викидами,справляння плати за надлишки забруднень, допущені після 1990 р. і підписанняКіотського протоколу. Сформований у рамках країн єдиної Європи Європейськийекологічний арбітражний суд, європейська екологічна комісія і інші органиекологічної взаємодії.
Документомглобального партнерства між державами, який має своєю метою укладенняміжнародних угод, які забезпечують повагу інтересів всіх і захист цілісностіглобальної системи охорони навколишнього середовища та розвитку, визнаючикомплексний і взаємозалежний характер Землі, нашого будинку, — є Декларація знавколишнього середовища і розвитку, прийнята в Ріо-де-Жанейро на всесвітнійконференції «Навколишнє середовище та розвиток» (Ріо-де-Жанейро, 14.06.1992р.). Тут же були прийняті заяву про принципи захисту і управління всіма видамилісів; конвенція про біологічне різноманіття; конвенція про зміну клімату.
Для розвиткуінформаційної співпраці в області гармонізації вимірювань, узгодженого збору таобміну екологічною інформацією на міжнародному рівні та інтеграції в міжнароднісистеми моніторингу створюються мережі національних центрів інформації про станнавколишнього середовища Глобального екологічного моніторингу Програми ООН знавколишнього середовища (ЮНЕП), враховуючи і дотримуючись міжнародні стандарти.
Висновок
Французькийдослідник Жак Ів Кусто сказав: «Раніше природа страшила людини, а тепер людиналякає природу». Прийшла пора перестати лякати один одного, а спільнимизусиллями всіх, хто живе на Землі — будь то людина або мікроорганізм — удосконалювати наш спільний дім — біосферу. Завдання людини розумної, полягає втому, щоб не підривати природні основи свого існування, не заважатипрогресивним процесам у біосфері, витрачаючи на це все зростаючу кількістьенергії, а спробувати розібратися в законах і правилах, рушійних цимипроцесами, і узгодити з ними свої цілі і дії.
Література
1. Андрєєва Т.А. — Екологія впитаннях і відповідях: навчальний посібник. — ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2006.- 148 с.
2. Аспиза М.Є. — Енциклопедичний словникюного біолога — М.: Педагогіка, 1986. — 352 с.: Іл.
3. Батуев А.С. — Біологія: Великийдовідник для школярів і вступників у вузи / Батуев А.С., Гуленкова М.А.,Єленєвскі А.Г. та ін — 2-е вид. — М.: Дрофа, 1999. — 668 с.: Іл.
4. Володін В.А. — Енциклопедія длядітей. Том 19. Екологія. — М.: Аванта +, 2001. — 448 с.: Іл.
5. Коробкін В.І., Передільське Л.В.- Екологія в питаннях і відповідях: Навчальний посібник. — Ростов н / Д:Фенікс, 2002. — 384 с.
6. Хотунцев Ю.Л. — Екологія таекологічна безпека: Навчальний посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів. — М.: Видавничий центр «Академія», 2002. — 480 с.