Проблеми утилізації твердих побутових відходів в малих містах (а прикладі смт. Ставище)

/> 

Проблеми утилізаціїтвердих побутових відходів в малих містах

Вступ
У результаті неконтрольованих демографічних процесів рядуазіатських країн відбувся різкий ріст чисельності населення Землі, що ужеперевищує 6,4 млрд. докорінно змінився вплив людини на природне середовище.Піддалися вирубці й сільськогосподарському освоєнню сотні мільйонів гектарівземлі. Сотні тисяч квадратних кілометрів земельних масивів порушені гірськимивиробітками або забудовані, з надр на поверхню землі переміщаються мільярдитонн корисних копалин, гірських порід, солоних вод і розсолів; промисловість ітранспорт спалюють величезну кількість палива, розпорошують мільйони тоннрізноманітних мінеральних ресурсів. Природні запаси виснажуються в результатіїхнього нераціонального використання, що приводить до гігантських скупченьвідходів. За останні піввіку підсилилися процеси забруднення всіх компонентівнавколишнього середовища, що перетворило проблему охорони біосфери йнавколишнього середовища в одну з найважливіших на планеті, не менш серйозну, ав ряді регіонів уже більше серйозну, ніж проблема збереження миру, боротьби зголодом, алкоголізмом і наркотиками.
Екологічна некомпетентність керівництва на міжнародному,федеральному й місцевому рівнях господарської роботи в останні 20 років все частішеприводить до екологічних криз у зонах впливу технології й, як наслідок, доросту захворюваності, зниженню середньої тривалості життя людей. Це, зокрема,підтверджує аварія на Чорнобильській АЕС.
Особливу небезпеку для людини й біосфери представляють озонові йтеплові діри в атмосфері, парниковий ефект, радіоактивне й бактеріологічнезабруднення навколишнього середовища й розвиток процесів імунодефіциту влюдини, тварин і рослин.
Живі організми на 90% зосереджені в заплавах річок й інтенсивнознищуються необґрунтовано розташовуваними тут підприємствами, що скидаютьбільші обсяги стічних вод. За останні 10–12 років вилов коштовних видів риб ізвнутрішніх водойм нашої країни скоротився в 4 рази. Навколо промисловихпідприємств, металургійних і хімічних комбінатів на тисячах гектарівсформувалися техногенні пустелі, загинула більшість мікроорганізмів навіть уґрунті. Стали масовими випадки хімічної інтоксикації й поразки організму,особливо в немовлят, у результаті впливу радіоактивних елементів, ртуті, селену,свинцю, інших важких металів, окислів азоту, сірки, вуглецю, органічнихзабруднювачів, фенолів, продуктів розпаду, білків й ін. Експерти ООНвідзначають, що техногенним «опустеленням» уражено 30% земної поверхні, і цяплоща, непридатна для здорового життя людей, зростає щорічно на 6 млн. га.
Удосконалювання знарядь праці дозволяє втягувати в трудовий процесвсе більшу кількість природних ресурсів.
Створюється ілюзія безмежної влади людини над природою. «Скорення»природи приводить до порушення її законів. Наслідки, бувають майжекатастрофічними – це наслідки випробувань ядерної зброї, аварій на атомнихелектростанціях, будівництва целюлозно-паперових комбінатів на о. Байкал,зведення великих гідроспоруджень на рівнинах, зокрема, на Волзі, у затоціКара-Богаз-Гол, аварії на гірничодобувних підприємствах, на великих хімічнихпідприємствах. Збиток від такого «скорення» природи часто непорівнянний з тієювигодою, що очікували одержати.
Необхідно знати й ураховувати закономірності розвитку природногосередовища, оскільки будь-яка господарська діяльність являє собою втручання вприроду. І перш ніж здійснити таке втручання, потрібно передбачити всі йогонаслідки, як найближчі, так і віддалені, науково обґрунтувати необхідністьтакого втручання.
Під навколишнім середовищем звичайно розуміють біосферу абочастину природної системи, у якій безпосередньо здійснюється діяльність людей.Біосфера – це зовнішня оболонка планети, населена живими організмами. Біосферай саме життя на Землі виникли в результаті закономірного розвитку нашої планетий всієї сонячної системи.

1. Забруднення довкілля в результаті промислової діяльностіта методи боротьби із ними
В останні роки забруднення атмосферного повітря і загальнамінералізація атмосферних опадів в цілому по Україні дещо зменшились, проте інадалі, природне середовище продовжує зазнавати великого антропогенногонавантаження. Щороку у навколишнє середовище надходить 6,34 млн. тзабруднювачів атмосферного повітря, що на душу населення становить 126кг. За екологічним станом деякі промислові підприємства України є потенційнимизабруднювачами довкілля. Найбільше забруднення повітря спричиняється викидамивід стаціонарних джерел підприємств енергетики та металургії, вугільної,хімічної та нафтохімічної промисловості. Якщо в середньому в Україні однимпідприємством викидається 322 т забруднювачів, то в енергетиці – 9037 т,металургії – 6776 т, вугледобуванні – 1474 т. Переважна частина підприємствнебезпечних галузей зосереджені у Донецькій, Дніпропетровській та Луганській областях.Водночас при загальному зменшенні викидів на кожному п'ятому підприємствівідбувається їх збільшення, а в енергетиці та нафтогазовій промисловості – накожному четвертому, у житлово-комунальному господарстві – на кожному третьому.Це свідчить про негативні наслідки пожвавлення промислового виробництва, якепроводиться на застарілому та амортизованому природоохоронному обладнанні.
Найбільше забруднення атмосферного повітря спостерігається уДонецьку, Одесі, Дніпропетровську, Горлівці, Маріуполі, Харкові, Запоріжжі,Черкасах та інших містах. Високий рівень забруднення обумовлений здебільшогопідвищеним вмістом у повітрі специфічних шкідливих речовин і двоокису азоту.
Зросли небезпечні викиди підприємств в Алчевську, Чернігові,Кривому Розі, Сумах, Дніпропетровську, Маріуполі за рахунок погіршенняпаливного балансу. Водночас станом на січень 2006 р. відчутно скоротилисявикиди від стаціонарних джерел у Автономній Республіці Крим, Миколаївській,Черкаській областях, Житомирській, Чернівецькій, Хмельницькій в тому числі уКерчі, Ізмаїлі, Кіровограді, Вінниці, Фастові, Харкові та в інших містах.Досить великим залишається обсяг викидів підприємств Донецько-Придніпровськогорегіону, де вони становлять 81% загального обсягу викидів країни.
На підприємствах металургійної промисловості щороку утворюєтьсяблизько 15 млн. т. Металургійних шлаків доменного, сталеплавильного іферосплавного виробництв. Для кольорової металургії великою проблемою сталишлами глиноземного виробництва, під складування яких відводиться значна площаземлі. В Україні майже вся кількість червоних шламів утворюється уМиколаївській області.
На території України розташовані накопичувачі промисловихвідходів, загальна площа яких перевищує 30 тис. гектарів. Тільки вугільніпідприємства України мають близько 1200 відвалів, з яких більше 300 постійногорять і є джерелами забруднення повітряного середовища газом та пилом. Крімтого, у небезпечних двохсотметрових зонах відвалів розташовано більше 2 тис.будинків, у яких мешкає понад десять тисяч чоловік.
Велику потенційну небезпеку становлять накопичувані відходинафтопереробних підприємств, а також накопичувачі відходів підприємств гірничоїта кольорової металургії. Так, на комбінаті «Запоріжсталь» у двох накопичувачахзбирається за рік 0,8 млн. м відходів і вже накопичено близько 12 млн. м3.У накопичувачах Ясинівського коксохімічного заводу накопичено 5,5 млн. м3промислових шлаків.
У даний час в Україні щорічно у навколишнє середовище надходить11,89 млн. т забруднювачів поверхневих вод, що на душу населення становить 234 кг.
Скиди забруднених вод порівняно з 1995 роком збільшились у 8 разіву Полтавській області, у 6 разів у Чернігівській, у 5 разів у Хмельницькій,вдвоє у Херсонській, Запорізькій, Волинській, Одеській та Харківській областях.Споживання свіжої води становило 67% від рівня 1995 року, а викиди забруднюючихречовин у поверхневі водні об’єкти зросли в 4,25 раз. Водночас спостерігаєтьсячітка тенденція до зростання спаду забруднених стоків – на 32%, а питомі скидизабруднених речовин збільшились у 3-4 рази. Майже чверть загального об’ємузабруднених стічних вод надходить у водойми без будь – якого очищення.
Вирішення проблеми охорони й раціонального використання природногосередовища припускає реалізацію ідеї безвідходних і маловідходних технологій.
За М.Г. Ігнатенко технологія – наука, що вивчає способи й процесипереробки продуктів природи у предмети споживання й засоби виробництва.Технологія традиційно ділиться на і механічну й хімічну. Механічна технологіярозглядає процеси зміни форми зовнішнього вигляду матеріалу, а хімічна – процесикорінної зміни складу властивостей і внутрішньої будови речовини. Хімічнатехнологія охоплює виробництва хімічної промисловості, металургії, переробкипалива, важкого органічного синтезу, які завдають максимальної шкодинавколишньому середовищу. Найбільше забруднення атмосфери зв'язане зіспалюванням палива на ТЕЦ й автотранспорті, з хімічними процесами одержанняматеріалів на підприємствах чорної й кольорової металургії і т.д. Найменшушкоду природі наносять маловідходні і безвідходні технології.
Сьогодні безвідхідну технологію розглядають в основному з позиційохорони навколишнього середовища. І тому складається думка, начебто безвідхіднатехнологія вимагає більших витрат. Ще Д.І. Менделєєв довів абсурдність такоїточки зору. Теорія безвідхідних технологічних процесів базується на двохосновних передумовах: а) природні ресурси повинні добуватися один раз длякомплексного виробництва всіх можливих продуктів, а не щораз для окремого зних; б) створювані продукти повинні мати таку форму, що дозволила б післявикористання по прямому призначенню рентабельне перетворювати їх у вихідніелементи нового виробництва.
За даними А.П. Красавіна під безвідхідною технологією розумієтьсяідеальна модель виробництва, її теоретична межа. Практично ця модель може бутиреалізована лише частково. Хімічний технологічний процес ділиться на триосновні стадії:
1) підведення сировини в зону реакції;
2) хімічні реакції;
3) відведення продуктів із зони реакції.
За М.Г. Ігнатенко відходи утворяться в основному за рахунок:а) домішок у сировину, які не використовуються в даному процесі для одержанняготового продукту; б) речовин, що виникають у результаті побічних хімічнихреакцій; в) через неповне протікання процесу й витрат корисного компонента всировину. Скорочення відходів на кожній стадії процесу супроводжуєтьсяінтенсифікацією й збільшенням його ефективності. Зменшується утворення відходівпри використанні чистої, концентрованої сировини. При цьому підвищуєтьсяшвидкість протікання процесу й продуктивність устаткування. Такий же ефект даєзменшення швидкості протікання побічних реакцій, наприклад, за рахунокзбільшення селективності процесу, збільшення повноти протікання процесу, чомусприяє вибір оптимальних умов режиму, вибір відповідних каталізаторів і т.д. Урезультаті не тільки зменшується кількість відходів, але й збільшується,ефективність виробництва. Проблема охорони природи вирішується технічно іекономічно. Цей напрямок варто вважати головним в природоохоронній політиці й векологізації господарської діяльності людини.
Маловідходна технологія розглядається як проміжна при створенні безвідхідноговиробництва. При такій технології частина сировини переходить у відходи йнаправляється на тривале зберігання, але кількість шкідливих речовин неперевищує рівня, припустимого санітарними нормами. Приклад маловідходноїтехнології є на Челябінському електролітно-цинковому заводі, де здійсненареконструкція сірчанокислого виробництва, у результаті чого різко зниженакількість цинкових викидів і викидів сірчаного газу, а цикл по воді на 97,9%став замкнутим.
При екологізації і геологізації виробництва В.М. Удод пропонуєзосередити увагу на наступних основних напрямках розвитку й впровадженнябезвідхідної технології:
1. Комплексне використання природних ресурсів.
2. Підземне будівництво споруджень і резервуарів під геотехнологіїй вторинні ресурси з метою поетапної утилізації всієї сировини, що добувається.
3. Створення безвідходних територіально-виробничих комплексів ізпринципово новими, екологічно нешкідливими процесами.
4. Очищення або вловлювання й складування промислових викидів істічних вод з використанням оборотних систем водо- і газопостачання.
Крім того, повинні бути розглянуті економічні й геоекологічніаспекти природокористування.
Питанням вторинного використання ресурсів на думку В.М. Удодаприділяється велика увага: проводяться і щорічні міжнародні наради,конференції, симпозіуми по безвідходній і маловідходній технології.
При переробці вторинних ресурсів менше забруднюється навколишнєсередовище, ніж при виробництві сталі з металобрухту кількість твердихвідходів знижується на 92%. При виробництві картону й паперу з макулатуривитрата енергії й вихід забруднювачів знижується більш ніж на 70%.
Галуззю, що споживає велику кількість відходів як вихіднасировина, є промисловість будівельних матеріалів. Розкривні й породи вугільних, сланцевих, руднихй інших родовищ, а також шлаки, шлами, зола й відходи, що утворюються призбагаченні й комплексній переробці корисних копалин, – це найцінніші вторинніресурси для виробництва будівельних матеріалів: цементу, цегли, кераміки,плиток, скла, стінних блоків, труб, будівельних виробів, розчинів, неруднихматеріалів, а також для використання як добрива й сухих меліорантів.
Величезні сировинні резерви на думку Т.Є. Царик містять у собі промислові йпобутові відходи міст. При нерозвиненій заготівельній мережі по прийому йпереробці вторинної сировини в країні не споживається й 2% обсягу, щонакопичується. Необхідно створювати цехи й підприємства по утилізації йпереробці міських відходів і сміття. Якщо при цьому працюватиме закон вартостіі переробка відходів перетвориться в рентабельне виробництво, то саме поняття«відходи» зникне з господарського побуту.
Комплексне використання сировини з утилізацією відходіввиробництва і підземних резервуарів на думку А.Я. Гаєва легше організувати вмасштабі промвузла або регіону, ніж одного виробництва. Економічно більш доцільновикористовувати відходи або в суміжних виробництвах, де вони можуть відіграватироль сировини або напівфабрикатів, або на спеціалізованих підприємствах поспільній переробці відходів різних виробництв і галузей господарства. Щобпідприємства в короткий термін могли перейти на безвідходну технологію, потрібнакардинальна модернізація виробництва, що вимагає великих капітальних вкладень,які з техніко-економічних позицій можуть бути не обґрунтованими. Тому більшрезультативним є поступове вдосконалювання виробництва шляхом зниженняресурсокористування і поетапне впровадження маловідходної технології здоведенням її до безвідходної.
На жаль, на смітниках відходи не сортуються, а перемішуються, томунеможливо організувати їхню хіміко-технологічну переробку.
До 40% всіх відходів, що складаються з текстилю, пластмас, гуми,шкіри, каменю й дерева, не компостуються, тому тривають розробки технологіїутилізації й цієї частини відходів. Доведено, що в результаті їх термічноїобробки піролізу, можливо перейти до виробництва вуглеводного твердого залишкупірокарбонату, газу й смоли, які можуть бути використані в сталеливарному йгумовотехнічному виробництвах замість дефіцитних сажі й графіту. Газ і смолаявляють собою коштовне енергетичне паливо.
Деякі позитивні результати створення екологічно безпечнихвиробництв за А.Я. Гаєвим досягнуті в хімічній і газовій промисловості, укольоровій і чорній металургії, в енергетиці. Впровадження гідрометалургійних йавтоклавних процесів замість пірометалургічних різко зменшило обсяги шкідливихгазоподібних викидів.
У чорній металургії успішно впроваджується метод безперервногорозливання сталі й прямого відновлення заліза з руд конвертованим природнимгазом.
Розроблена практично безвідхідна по газових викидах циклічна схемавиробництва сірчаної кислоти на основі використання сірки й технічного кисню.За цією схемою за рахунок багаторазового повернення частково прореагованоїгазової суміші в контактний апарат ступінь окислювання сірки доводять до 99,99%.Малий обсяг газопилових викидів завдяки високому вмісту двоокису сірки легкопіддається очищенню традиційними методами.
Води джерел господарсько-питного призначення в багатьох районах країни на думку В.М. Удодане відповідають вимогам санітарних норм. Єдиний вихід з ситуації що створилася – повсюднийперехід до оборотних систем водопостачання й повне припинення скиданнястічних вод у водойми.
Один раз узята з водойми вода вже не повинна виключатися ізсистеми водопровід – каналізація – очисні спорудження – промисловий водопровід.При цьому втрати води із замкнутої системи відбуваються за рахуноквипаровування, витоків через негерметичність технологічних ліній, добування зосадом, що утворюється при очищенні стічних вод. Втрати заповнюють за рахунокзабору додаткової води, у першу чергу зливових або стічних вод сусідніхвиробництв. Щоб повністю виключити скидання стічних вод у водойми, створюютьсяоборотні системи водопостачання не тільки в межах окремих цехів, виробництв іпідприємств, але й у масштабі промислових вузлів і районів. Це робиться длятого, щоб повернути великі природні водойми до природного стану, практичноповністю виключивши їхнє забруднення, і тим самим призупинити деградаціюбіоценозів.
Головні труднощі впровадження оборотних систем водопостачання напідприємствах на думку автора обумовлені наявністю домішок 3–5% таких стоків, якіне піддаються очищенню й, проходячи очисні спорудження, знижують загальнуефективність їхньої роботи.
Необхідно організувати комплексне територіальне використання водиу виробництві, розробити й впровадити безводні або маловодоємкі технологічніпроцеси, створити взаємодіючі системи локального й загальноміськоговодопостачання. При використанні води в технологічних цілях:
– ширше впроваджувати повітряне охолодження замість водяного;
– багаторазово й послідовно застосовувати воду втехнологічних операціях;
– технологічним шляхом виключати утворення стоків середньогозабруднення;
– здійснювати утилізацію і регенерацію відпрацьованихрозчинів.
Взаємозв'язок екології й економіки.
Використання вторинних матеріалів у порівнянні з виробництвомвиробів з первинної сировини має ряд еколого-економічних
переваг. При заміні первинних ресурсів вторинними за М.Г.Ігнатенко різко поліпшуються техніко-економічні показники більшості виробництв:в 10–25 разів знижуються питомі капіталовкладення в промислове виробництво, що сприяєпідвищенню фондовіддачі: у кілька разів знижується енергоємність і не менш ніжна 40% – матеріалоємність, в 1,4 рази – водоємність, в 4–15 разів скорочуєтьсякількість відходів. Використання вторинної сировини виключає витрати, пов'язаніз видобутком і транспортуванням відповідно первинної
Таким чином, екологічна доцільність впровадження елементівбезвідхідної технології економічно обґрунтована. Найбільш ґрунтовно зв'язокекології з економікою проявляється в комплексному добуванні природних ресурсів приїхній переробці.
При безстічних й оборотних системах водопостачання за А.П.Красавіним виключається скидання стічних вод у водойми, передбачається повторневикористання води після очисних споруджень для технологічних потреб.
Оборотне водопостачання дозволяє знизити витрати свіжоїводи й запобігти росту забруднення водойм. На сучасних нафтопереробних іметалургійних підприємствах оберт води доведений до 97%, і сьогодні стоїтьзавдання – повністю виключити тут скидання відпрацьованих воду водойми.
Поряд з оборотними системами водопостачання окремих підприємствсьогодні створюються безстічні оборотні системи технічної води в масштабіпромислових вузлів і районів. Після очищення на локальних очисних спорудженняхпідприємств стічні води піддають доочищенню на загально міських очиснихспорудженнях і направляються в загальноміський промисловий водопровід.Промислові і побутові стічні води після підготовки можна використовувати всільському господарстві.
Ґрунт – це природне тіло, що сформувалося із продуктів руйнуваннягірських порід під впливом живих організмів і природних факторів і на думкуТ.Є. Царик здатне до родючості тобто здатністю забезпечувати рослининеобхідними для їхньої життєдіяльності умовами, живильними речовинами, водою,повітрям і теплом. Оскільки кліматичні умови на земній кулі неоднакові, то йґрунти відрізняються більшою зональністю.
У ґрунті, на відмінну від гірських порід, є органічна речовина –перегній, що утворився із залишків відмерлих рослин під впливом діяльностімікроорганізмів. Рослині залишки містять вуглеводи, білки, жири, лігнін,пектини, цукри.
На відміну від інших засобів виробництва як свідчить Н.І.Євграфова земля дарунок природи, вона не є продуктом праці людини, створюватиземлю людина поки не вміє. Вона перетворюється в продукт праці тільки тоді,коли людина зрошує її, осушує й вносить добрива. Земля незамінний засібвиробництва, просторово обмежене; при правильному використанні вона незношується й не застаріває морально.
Під впливом природних процесів і господарської діяльності людинивважає А.Я. Гаєв відбувається руйнування й забруднення ґрунтів, ґрунт можеруйнуватися механічно й змінюватися хімічно. Механічне руйнування й видаленняверхніх обріїв ґрунту називають ерозією. Розрізняють ерозію водну й вітрову. Нарозвиток процесів ерозії впливають клімат, рельєф, характер рослинності.
Забруднення ґрунту – надходження в нього хімічних речовин,відходів у кількостях, що перевищує можливості їхньої нейтралізації вбіологічному круговороті речовин. Сільськогосподарське виробництво є причиноюзабруднення ґрунту різними ядохімікатами, застосовуваними для боротьби зкомахами, шкідниками сільського господарства й бур'янистою рослинністю. Ціотрути дуже стійкі й довго не руйнуються в ґрунті. Щорічно у світі виробляєтьсябільше 500 тис. т різних токсичних речовин. Багато з них не розпадаються від 3–6до 50 років. Залишки пестицидів або продукти їхнього перетворення надходять у виглядідомішок у природні води й у їжу.
Відновлення зіпсованих діяльністю людини земель називаютьрекультивацією. Рекультивація на думку Н.І. Євграфової проводиться у два етапи.Перший етап, технічний, починається зі зняття й буртування родючого шару передбудівництвом або освоєнням території. Потужно знімаються шари що, визначаютьсяпо ґрунтовій карті, а при її відсутності – фахівцями – грунтознавцями шляхомвиконання спеціальних досліджень. Ґрунтовий шар знімається бульдозером у бурій,які зберігаються до закінчення будівництва або інших робіт. Щоб ґрунт нероздувався вітром або не розмивався водою в період зберігання, бурти требазасівати бобовими травами: конюшиною, люцерною й т.д.
Другий етап – біологічний, включає внесення добрив, зрошення,посів багаторічних трав, сільськогосподарських культур, посадку дерев ічагарників. Біологічна рекультивація поділяється на лісову й сільськогосподарську.Під сільськогосподарську використовуються потенційно родючі ґрунти, а підлісову – малородючі. Ушкоджені промисловістю території, наприклад кар'єри,після спустошення бортів і днища можуть використатися під водоймища, ставки,водойми. Берега їх з метою запобігання від розмиву й ерозії повиннізасаджуватися деревами й чагарниками. Зіпсовану територію можна використати підрізноманітне будівництво – житлове, спортивне, складське й т.д.
Під раціональним використанням земель Т.Є. Царик пропонує розумітискорочення площ сільськогосподарських угідь, що відводять під забудову, зарахунок збільшення щільності забудови, підвищення поверховості будинків,використання під будівництво ділянок, незручних для сільського господарства.
За характером утворення, всі незручні й не використовувані всільському господарстві землі діляться на дві групи:
1. Землі, незручні для сільського господарства в силу природнихпричин: болота, заболочені ділянки, яри, піски, сильно засолені землі і т.д.
2. Землі, що стали непридатними для сільського господарства врезультаті технічного впливу людини: кар'єри, виробітку, відвали, підтоплюванітериторії й т.д.
При освоєнні під промислове й цивільне будівництво земель першоїгрупи проводиться інженерна підготовка території, що включають наступні заходи:
1) вертикальне планування й водовідведення забудовуваногомайданчика;
2) зниження рівня ґрунтових вод на заболочених ділянках;
3) засипання й зміцнення ярів; 4) регулювання малих рік іводотоків;
5) боротьбу зі зсувами, затопленням, підтопленням.
Отже, в короткому огляді літератури, щодо екологічної ситуації вУкраїні, дані наукових досліджень дозволяють зробити тривожні висновки: 60–90відсотків ракових захворювань у людини обумовлено, впливом факторівнавколишнього середовища.
Забруднення атмосфери і радіоактивне зараження не знаютьнаціональних кордонів. Тільки ефективним вирішенням екологічних проблем можна досягтистійкого розвитку країни.
Попривелике різноманіття твердих відходів, які відрізняються за походженням,фізичною формою, хімічним складом, санітарно-гігієнічними показниками, впідходах до їх утилізації спостерігаються певні закономірності. Найбільшраціонально розглядати ці закономірності з позицій класифікації твердихвідходів.
Всітверді відходи за походженням поділяються на побутові та виробничі. Оскількитверді побутові відходи створюють значну екологічну загрозу життю людства, щодоповодження з ними вироблена чітка стратегія, прийнята у всьому цивілізованомусвіті, яка, проте, не знайшла на сьогоднішній день упровадження в Україні.
Загаломстратегія поводження з ТПВ включає такі стадії:
1.     Попереднє сортування ТПВ населенням у спеціалізовані контейнери впроцесі збору відходів.
2.     Транспортування ТПВ із місць збору до їхніх полігонів.
3.     Тимчасове складування ТПВ на полігонах.
4.     Завершальні стадії сортування ТПВ.
5.     Утилізація паперових, металевих, скляних та пластмасових відходівна спеціалізованих підприємствах.
6.     Утилізація органічної та горючої частини відходів насміттєпереробних заводах.
Проблемазапровадження попереднього сортування сміття населення нерозривно пов’язана зпідвищенням рівня екологічної освіти та екологічної самосвідомості населення. Усвою чергу це тісно пов’язано із середнім економічним станом пересічногогромадянина, системою економічних чинників які стимулюють цей процес.
Проблематранспортування ТПВ з місць збору до полігонів пов’язана зі створеннямспеціалізованих незалежних організацій, оснащених сучасною спеціалізованоютехнікою, та розробленням економічної політики в стимулюванні роботи такихорганізацій.
Тимчасовескладування ТПВ на полігонах пов’язане із забезпеченням технологій складування таекологічно безпечного облаштування самих полігонів. Оскільки практично на всіхполігонах гостро стоїть проблема забруднення гідросфери дренажними водами,можна дійти висновку, що умови екологічно безпечної конструкції полігонів незабезпечуються. Це пов’язано з відсутністю достатньо надійногопротифільтраційного шару в основі платформи полігону для ТПВ. Разом з тимпроблема може бути легко розв’язана із застосуванням сучаснихпротифільтраційних технологій. Існує кілька технологічних підходів длязабезпечення стадії завершального сортування ТПВ, всі вони достатньою міроюотримали відповідне процесне та апаратурне оформлення. Проблеми утилізаціїпаперових, металевих, скляних та пластмасових відходів на спеціалізованихпідприємствах на сьогоднішній день однозначно вирішені для кожного з типів цихпідприємств і, на нашу думку, не вимагають додаткового обговорення. Виняткомможе бути переробка пластмасових відходів, але і в цьому напрямі існує цілийряд стандартних рішень, успішно апробованих на практиці.
Сучаснісміттєпереробні заводи здебільшого складаються з вузла сортування сміття ікількох технологічних ліній компостування органічної та спалювання горючоїчастини ТПВ. Співвідношення між кількістю ліній компостування та спалюваннявизначається якісним складом ТПВ та потребою в компості. Оскільки компостсміттєпереробних заводів не використовують з метою вирощуваннясільськогосподарської продукції, частка ТПВ, що відводиться на компостуваннянезначна. Однак, у зв’язку з наявністю в Україні величезної кількості земель нерекультивованих після діяльності гірничодобувних та переробних підприємств,частка ПВ, що відводиться на компостування, могла бути значно вищою. Аотриманий компост міг би з успіхом використовуватися для технологіїрекультивації та відновлення порушених земель. Що стосується технологіїутилізації виробничих відходів, то всі вони характеризуються індивідуальністющодо певного типу відходів. Проте враховуючи класифікації виробничих відходів,можна виділити такі напрями:
·        Для утилізації відходів гірничо-хімічної промисловості якіхарактеризуються багатотонажністю, доцільним є вибір багатотоннажних технологійутилізації.
·        Технології утилізації та знешкодження токсичних відходівпотребують досягнення максимального ступеня знешкодження токсичних речовин.
·        Технології утилізації цінних відходів, які характеризуютьсямаксимальним ступенем вилучення цінних компонентів, достатньо міроювідпрацьовані і впроваджені на підприємствах.
·        Технології утилізації інших відходів індивідуально розробляютьсядля кожного виду відходів. Кількість їх величезна і в кілька разів перевищуєкількість видів цих відходів.
Отже,найбільш повне розв’язання питання уникнення екологічної небезпеки відзабруднення відходами, можливе за умови використання комплексної технології,рекультивації земель та інших можливих заходів.
Користуючисьматеріалом районного управління екологічної інспекції, адміністрації міста,санепідемстанції було зібрано, оброблено і описано відомості про Ставищанськийрайон, його населені пункти, загальні земельні площі, діючі підприємства,сміттєзвалища району, динаміку накопичення і утилізацію відходів.
Проведенохімічний аналіз зразків ґрунту взятих безпосередньо на місці розташуванняполігону та вище і нижче ділянки. Відібрано 2 проби води із ставка на хімічне ібактеріологічне дослідження, 1 пробу із криниці, 1 із джерела. За данимилабораторного дослідження вода відповідає вимогам САНПІНу 4630–88. Окремимрозділом висвітлено негативний вплив промислових відходів підприємств назагальний стан району та джерела забруднення довкілля відходами.
2. Результатидосліджень
 
2.1Характеристика Ставищенського району. Географіята природний потенціал
Ставищанський район розташований в південно-західній частиніКиївської області в межах Придніпровської височини правобережного лісостепуУкраїни.
Район межує: на півдні і південному сході – з Жашківським райономЧеркаської області; на південному заході – з Тетіївським, на півночі – зБілоцерківським, на північному заході – з Володарським, на північному сході – зТаращанським районами Київської області. З півдня на північ територію районупересікають малі річки Торч та Тарган, із заходу на схід – Гнилий Тікич.
Клімат району помірно – континентальний, м'який, вологий, з теплимтривалим літом та помірною, часом нестійкою, зимою з невеликим сніговимпокривом та частими відлигами. Місцевість здебільшого рівнинна, ґрунтипереважно чорноземні і каштанові.
Із корисних копалин на території району є запаси піску, торфу,глини, придатної для виробництва керамічної цегли та використання в гончарстві.В селі Торчиця є джерело мінеральної столової води.
Територію району перетинають автомобільні шляхи державного значенняОдеса – Київ, протяжністю 22 км та обласного значення в напрямкахВолодарки, Тетієва, Таращі -37 км. Між населеними пунктами районупротяжність шляхів – 204 км. Число господарств по району – 12 407,кількість квартир з гуртожитками -895. Житловий фонд району становить 83 тис. м2.
Територія району 67,4 тис. га, з якої землі державної власності22,5 тис. га, приватної -44,9 тис. га. Населення 28,1 тис. чол., в т.ч.сільське – 20,2 тис. чол., міське -7,9 тис. чол.
Із загальної чисельності трудові ресурси -11,4 тис. чол.,пенсіонери -10,2 тис. чол., діти віком до 18 років – 6,5 тис. чол.
До складу району входять 22 сільських та одна селищна ради, якіоб'єднують 30 населених пунктів з районним центром в селищі міського типуСтавище, що знаходиться за 126 км від обласного центру. Серед сіл районунайбільше за чисельністю населення с. Розкішна.
В районі працюють 6 промислових підприємств, із них 4 відкритіакціонерні товариства, «Ставищанське ремонтно-транспортне підприємство», «Ставищанськийприладобудівний завод», «Ставищепродтовари»), одне приватне підприємство «Мрія»та державне мале поліграфічне підприємство «Формат».
Промисловими підприємствами щорічно виробляється продукції на сумупонад 4 млн.грн., з якої 12% припадає на підприємства харчової промисловості, 73%– машинобудування, ремонт та монтаж машин і устаткування, 15% – виробництвобудівельних матеріалів. Потужності на діючих підприємствах використовується до20%.
Основні види продукції, що виробляються на підприємствах району – маслотваринне, казеїн, цільномолочна продукція, горілчані вироби, олія, крупи,борошно, а також цегла керамічна, комплектуючі прилади.
Крім того інші 11 суб'єктів господарювання малого та середньогобізнесу щорічно виробляють продукції промислової групи на суму понад 2,5 млн.грн.,це хлібобулочні та ковбасні вироби, переробна продукція сільського господарства.
Виробництво по галузях промисловості в% до загального промисловоговиробництва:
1. Харчова-12
2. Виробництво будівельних матеріалів -15
3. Машинобудування -73
Район сільськогосподарського напрямку, має сприятливі умови дляведення сільського господарства. Природні умови сприяють вирощуванню зернових,технічних культур -, кормових, овочевих культур, займатися тваринництвом,садівництвом та інше.
Виробництвом сільськогосподарської продукції займається 21сільськогосподарське підприємство, з яких 11 товариств з обмеженоювідповідальністю, 5 приватних підприємств, 1 селянський виробничий кооператив,4 закриті акціонерні товариства, крім того 84 селянських-фермерських господарств,333 одноосібних та 12,5 тис. присадибних господарств. В користуваннісільськогосподарських підприємств знаходяться 46,5 тис.га землі, в фермерськихгосподарствах -6,9, в одноосібних – 0,7 тис.га, в присадибних – 6,9 тис. га.
На даний час 15 сільськогосподарських підприємств мають реальнихінвесторів. Створено концерн «Ставище Агро-Віта», який об'єднав 13сільськогосподарських підприємств.
Валової продукції сільського господарства за 2003 рік вироблено на41,5 млн.грн., в т.ч. продукція тваринництва – на 12,7 млн.грн., рослинництва –на 28,8 млн.грн. За підсумками минулого року 10 підприємств отримали прибуткина суму -1,3 млн. грн., 11 підприємств – збиткові, сума збитків – 4 млн.грн., 6підприємств спрацювали без прибутків і збитків.
Річне виробництво зернових культур всіма категоріями господарствстановить понад 70 тис. тонн, цукрових буряків – більше 100 тис. тонн, картоплі– близько 40 тис. тонн, овочів більше 4 тис. тонн.
В 17 сільськогосподарських підприємствах утримується 6,7 тис. голіввеликої рогатої худоби, з них корів -2,0 тис. голів; 7,4 тис. голів свиней та в3 господарствах утримується 4,2 тис. гол. птиці. Філія «Ставищанська «ЗАТ «Малинове»утримує близько 200 тис. гол. птицізаймається виробництвом яєць. Річневиробництво сільськогосподарськими підприємствами району становить: молока – 6тис. тонн, м'яса – близько 1 тис. тонн.
В господарствах населення утримується 3,9 тис. гол. ВРХ, в т.ч. 3,2тис. гол. корів; 9,5 тис. гол. свиней; 82,6 тис. гол. птиці. Виробництвонаселенням в середньому за рік складає молока понад 10 тис. тонн, м'яса – біля2 тис. тонн, яєць – понад 10 млн. шт.
При сільськогосподарських підприємствах працює 11 хлібопекарень, 5крупорушок, олійниці, 9 млинів, якими виробляється 126 тонн хлібобулочнихвиробів, 129 тонн круп, 2 тонни олії, 1290 тонн борошна.
В складі ЗАТ «Прогрес» с. Іванівка працює підприємство попереробці сільськогосподарської продукції, де річні обсяги виробництвастановлять: круп 300 тонн борошна – 3000 тонн, виробляється олія, комбікорми.
Для підтримки розвитку підприємництва в районі розроблена тазатверджена «Регіональна програма розвитку малого підприємництва Ставищанськогорайону на 2001–2005 роки».
На території Ставищанського району станом на 1 січня 2005 рокузареєстровано та діє 729 суб'єкти підприємницької діяльності: із них 276 – юридичніособи та 453 фізичні особи, що на 37 суб'єктів більше ніж на початок 2003 року.
Юридичні особи поділяються:
1) по формах власності: державних підприємств -8, з них належатьдо комунальної власності району – З, колективної-141, приватної-127.
2) по видах економічної діяльності: промислові – 8,сільськогосподарські -125, будівництво – 7, транспорт та зв'язок – 7, торгівлята громадське харчування –65, інші 65
3) по організаційно-правовій формі: малих підприємств – 41,колективних-15, державних -8,
-    сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів – 2, сільськогосподарськихвиробничих кооперативів – 5,
-    Селянських-фермерських господарств -84, Споживчих товариств -30, Акціонернихтовариств-19, Товариств з обмеженою відповідальністю – 48,
– Асоціацій-1, Дочірніх підприємств – 6, Концернів-1.
На фінансування розвитку малого підприємництва району за 2003 рікз державного бюджету використано 162,5 тис.грн. На перепідготовку безробітних звищою освітою, що навчалися по спеціальностях: бухгалтер, економіст, фінансист,менеджер, правознавець в 2003 році на 9 чол. використано 19,5 тис.грн., а в 2004році на 21 чол. – 35,2 тис.грн., в 2005 – 19 чол.
Безробітнім на розвиток підприємницької діяльності з фондузайнятості виплачено в 2003 році на 3 чол. – 3,5 тис.грн., а в 2004 році на 31 чол. –43,1 тис.грн., в 2005 році 36 чол. – 58 тис.грн.
Діючими суб'єктами підприємницької діяльності вироблено продукціїна суму в 2004 році – 37,9 млн. грн., а в 2005 році – 59,8 млн. грн. Від їхньоїдіяльності поступило надходжень до бюджетів усіх рівнів за 2003 рік – 4,8 млн. грн.,за 2004 рік -5,2 млн. грн., за 2005 – 7,2 млн. грн.
МалепідприємництвоПромисловість 3 торгівля та громадське харчування 24 Будівництво 2 транспорт та зв'язок 3 сільське господарство 45
В районі протяжність автомобільних шляхів загальнодержавного тамісцевого значення 230 км. Розвинутий один вид транспорту – автомобільний.Пасажирські та вантажні перевезення здійснюють одне спеціалізованеавтотранспортне підприємство; ремонтно-транспортне підприємство та 20 суб'єктівпідприємницької діяльності без створення юридичної особи.
Селище Ставище прямим автобусним сполученням зв'язане з обласнимцентром – м. Києва, м. Білою Церквою та через територію району здійснюютьсяобласні маршрути: Київ – Звенигородка, Київ – Ватутіно, крім того шістьнаселених пунктів розташовані поблизу траси Київ – Одеса.
Щорічно автомобільним транспортом району перевозиться понад 1 млн.тонн вантажів та близько 560 тис. пасажирів.
Найбільші підприємства районуЕлектроенергетика
Немає.Паливна промисловість
Немає.
Хімічна та нафтохімічна промисловість
Немає.
Машинобудування та металообробка
ВАТ «Ставищанський приладобудівний завод» 09400 Київська обл., смт.Ставище, вул. Радянська, 9 Річний обсяг промислового виробництва – 800 тис.грн.,основна продукція – вузли та деталі для електровимірювальних приладів.
Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість
Немає.
Будівельні матеріали
– ПП «Мрія»
09400 Київська обл., смт. Ставище, провулок Радянський, 12 Річнийобсяг промислового виробництва більше 300 тис.грн., основна продукція – цеглакерамічна.
Легка промисловість
Немає.
Харчова промисловість:
– ВАТ «Ставищанський маслозавод» 09400 Київська обл., смСтавище, вул. Радянська, 96 Річний обсяг промислового виробництва більше 3 млн.грн., основна продукція – масло, цільномолочна продукція, казеїн. – ВАТ «Ставищепродтовари».

Основні показники економічного розвитку району у 2005 році Випуск промислової продукції 4,0 Валова продукція сільського господарства 41,5 продукція рослинництва 28.8 продукція тваринництва 12,7 Інвестиції в основний капітал 4,2 Прибуток прибуткових господарств 2,1 Роздрібна торгівля 6,8 Громадське харчування 1,5 Обсяг платних послуг населенню 1,0
2.2 Правові аспекти
Реалізація законодавчих вимог щодо запобігання або зменшенняутворення відходів, стимулювання впровадження маловідходних технологій,екологічно і економічно зумовленого лімітування утворення і розміщення відходівмає базуватися на чітких і однозначних нормативних показниках. Такий підхідвідповідає міжнародним принципам мінімізації відходів та впровадження методівконтролю за відходами, заснованим на ефективному використанні ресурсів.
Програма дій «Порядок денний на XXI століття»рекомендує урядам країн і міжнародним організаціям розробити критерії іметодології оцінки ресурсомісткості і екологічного впливу продуктів і процесівпротягом усього життєвого циклу. Збереження навколишнього середовища ізабезпечення сталого розвитку вимагає підвищення ефективності виробництва ізміни структури споживання з тим, щоб досягти оптимального використанняресурсів і максимального скорочення відходів. Політика і дострокові програмимають розроблятися з урахуванням концепції «більш чистого виробництва», в якійцентральне місце відводитиметься розробці та застосуванню маловідходнихтехнологій. Стабілізувати або скоротити обсяги утворення відходів рекомендуютьшляхом розроблення норм.
Згідно із Законом України «Про відходи» нормуванню підлягаютьграничні показники утворення відходів у технологічних процесах вимоги щодо питомихпоказників утворення. Нормування у сфері поводження з відходами, поряд з іншимискладовими екологічного нормування, повинно забезпечувати нормативну основу;створення і функціонування державної системи управління екологічною безпекою,досягнення балансу між рівнями шкідливого виливу на навколишнє середовище ійого можливостями до відновлення. Інструментом, що допомагає регулюватиутворення і обмеження шкідливого впливу відходів на навколишнє природне середовище,на сьогодні в Україні є ліміти на їх утворення і розміщення. Чинниминормативно-правовими документами передбачено, що проект ліміту на утворення ірозміщення відходів не може перевищувати нормативно-допустимих обсягів їхутворення, розрахованих на підставі нормативів утворення відходів.
Відсутність єдиної методики та порядку визначення нормативівутворення відходів не дає можливості виконати п. 4, 5, 12 ПостановиКабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення, затвердженняі перегляд лімітів на утворення та розміщення відходів» та ст. 7, 31Закону України «Про відходи» і спричиняє довільне визначеннянормативно-допустимих обсягів утворення відходів та представлення фактичних їхобсягів утворення як нормативних. Це призводить до порушення системи облікувідходів та нівелювання регулювальної ролі лімітів як обмежувальногоінструменту.
Про масові факти розбіжності між даними державної статистичноїзвітності та фактичними даними, встановленими при перевірці, свідчить, зокрема,лист Держкомстату України на адресу Мінекоресурсів України від 27.06.2002 р.На 91% перевірених підприємств частково відсутня нормативна та методичнадокументація з питань обліку відходів.
Екологічну і економічну ефективність упровадження НУВ визначаютьдостовірністю встановлення понадлімітних обсягів утворення відходів івідповідно зборів за їх розміщення. За такого підходу екологічні наслідкивпровадження нормативів утворення відходів виражаються економічними показникамизборів за їх розміщення.
2.3Об’єми накопичення відходів
ВСтавищанському районі 32 населених пункти. Крім цього в районі розташованазначна кількість промислових, автотранспортних підприємств,сільськогосподарських утворень. Ці об’єкти є джерелом накопичення великоїкількості відходів.
Виробництвапо переробці та утилізації відходів в Ставищанському районі відсутні, такожвідсутні промислові підприємства, які мають токсичні відходи і полігони длятвердих побутових відходів та удосконаленні звалища.
Врайоні є примітивне звалище побутових відходів смт. Ставище і 20 місць зборупобутових відходів в селах району.
Звалищепобутових відходів розташоване на землях населеного пункту с. РозкішнаСтавищанського району, займає 2,2 га площі землі, експлуатується з 1945 року, під’їзнадорога з твердим покриттям, звалище не узаконене, не удосконалене. Звалищепобутових відходів не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам по наступнихпоказниках:
·               Не витримана санітарно-захисна зона до населеного пункту і складає200 м;
·               Відсутній шлагбаум, будиночок для чергового працівника;
·               Відсутнє штучне освітлення;
·               Понаднормативна відстань до ґрунтових вод;
·               Відсутня гідро ізолююча основа;
·               Відсутні спостережні свердловини;
·               Відсутні ділянки для миття та дезінфекції машин та контейнерів;
·               Відсутні системи по збору, очистки та знезараження фільтрату, щоутворюється на полігоні.
Місця збору побутових відходів у селах району неудосконалені, не узаконені, відсутня огорожа, штучне освітлення, інше.
В районі не проводиться компостування побутових відходів,на сміттєзвалищах району не перебувають сторонні особи.
Складуванняі захоронення промислових і побутових відходів 2005 рікДані про об’єкт Стан об’єкта
Площа об’єкта,
га Фактично заповнено % заповн.
Заг. к-сть, т, м3
Побуто-ві,
т, м3
Промис-лові, т, м3
Непридатні
пестециди
Ставищанське
ШКП незадов. 2.2 69980 т 69980 т
Сімська рада
с. Бесідка 1,5 1,5
ПСП «Гейсейське»
с. Гейсиха 2,8 2,8
Філія «Агро-Віта»
с. Василиха 0,1 0,1
СВК «Світанок»
с. Винарівка 0,2 0,2 Філія «Гостра Могила» с. Гостра Могила 2,0 2,0
ТОВ «Журавлине»
с. Журавлиха 0,7 0,7
Філія «Ясенівське»
с. Ясенівка. 0,3 0,3
ТОВ «Агрофірма Дружба»
с. Юрківка 1,3 1,3
ЗАТ «Сузір’я»
с. Попружна 0,3 3,0
Філія Україна
с. Стрижавка 0,1 0,1
ПСП «Кривець»
с. Кривець 0,2 0,2
Філія «Агро-Алтей»
с. Красилівка. 0,8 0,8
 
2.4Класифікація промислових відходів
Людиназавжди намагається збільшити темпи матеріального виробництва, щоб досягнутинезалежності від природи і покращити умови життя, але більша частина взятих уприроди і використаних не раціонально ресурсів повертається їй у виглядівідходів, надлишок і шкідливість яких завдає загрозу існуванню самої людини.Частина корисного продукту не перевищує 2%, а все інше відходи.
Побутлюдини і виробництво, на відміну від природного, побудовано на відхіднійтехнології. Виникнення людини, неминуче пов’язане з виникненням відходів.Відходи – це всі речовини або предмети, від яких намагаються позбавитись їхвласник. Видалення відходів враховує їх збір, сортування, транспортування,переробку обробку, складування і забезпечення безпечного зберігання.
Доособливо небезпечних для навколишнього середовища і здоров’я людини відходіввіднесено біля 600 речовин і сполук. В їх число входять:
·         Пестициди;
·         Радіоактивні відходи;
·         Ртуть і сполуки;
·         Миш’як і сполуки;
·         Сполуки свинцю;
·         Елементи електроспоживання;
·         Невикористані медикаменти;
·         Залишки засобів побутової хімії.
Відходиможуть бути побутовими, промисловими, при добуванні корисних копалин. Зафазовим станом їх поділяють на рідкі, тверді або суміш твердої, рідкої ігазової фази.
Відходиякі видаляються в смт Ставищах: відходи діяльності установ громадськогохарчування, технічного обслуговування та ремонту устаткування, приладів тавиробів, комунальні та аналогічні неспецифічні промислові, інші.
2.5 Характеристика полігону відходів. Природно-геологічнахарактеристика
1. Розташування:
1.1. Віддаленість від населеного пункту – на відстані 0,3 кмвід с. Розкішна 1.2. Віддаленість від водотоків і водойм – 0,5 км до р.Гнилий Тікич 1.3 Віддаленість від водозабірних споруд – 0,8 км доколодязів с. Розкішна. 1.4. Геоморфологічна прив'язка: Територія розташуванняполігону відноситься до денудаційно-акумулятивної мало горбистої лесовоїпідвищеної рівнини, яка входить в склад Придніпровського підняття і ворографічному відношенні – до правобережного підняття р. Рось.
В геоструктурному відношенні вказана територія розміщена в межахУкраїнського кристалічного щита, якій залягає на глибині 55–60 м.Кристалічні породи фундаменту перекриваються осадовими породами кайнозою, якіпредставлені неогеновою і четвертинною системою.
2. Абсолютні відмітки поверхні – 220 м -210 м
3. Глибина залягання підземних вод від 10 до 17 м.
4. Якісна оцінка захищеності підземних вод. Водоносніводно-льодовикові та озерно-льодовикові відклади в районі полігону залягають наглибині більше 15–20 м, перекриваються еолово-делювіальними суглинками,які місцями обводнені в нижній частині.
5. Потужність зони аерації 15–20 м.
6. Склад і будова зони аерації – верхньочетвертинні геолого-делювальнілесовидні суглинки потужністю більше до 20 м, водно-льодникові відкладипотужністю до 5 м.
Характеристика ґрунтових вод – за хімічним складом підземні води належатьдо групи гідрокарбонатно-кальцієвих з середньою твердістю 7 мг-дм куб.
8. Інші особливості природної захищеності.
Техніко-технологічна характеристика
1. Тип
1.1 Відкритеповерхневе
1.2. Насипне
2. Наявність фільтраційних явищ: дренажний стік відсутній.
3. Наявність засобів захисту навколишнього природного середовищавід забруднення:
3.1 Донний ізоляційний екран: відсутній.
3.2. Бортові ізоляційні екрани: відсутні.
3.3. Обвалування по периметру: наявне.
3.4. Дренажні канави: відсутні.
4. Технологія видалення відходів
4.1 Ущільнення відходів
4.2 Присипка поверхнева місцевим ґрунтом.
5. Заходи знешкодження відходів: не здійснюються.
6. Наявність під’їзних шляхів з твердим покриттям: наявні.Відомостіпро системи спостережень за якістю вод, ґрунтів та атмосферного повітря.
1. Здійсненняспостережень за якістю підземних вод: не здійснюється.
2.Здійснення спостережень за якістю поверхневих вод: здійснюється.
3. Здійсненняспостережень за якістю ґрунтів: здійснюється.
4. Здійсненняспостережень за якістю атмосферного повітря: не здійснюється.
Загальнахарактеристика відходів, що видаляються.
Обсяг відходів,що видаляються, за класами небезпекиКод Найменування Група Клас небезпек Обсяг видалення тонн) Всього За попередній рік
ВСЬОГО: 66,900 0,858 Відходи діяльності установ громадського харчування, технічного обслуговування та ремонту устаткування, приладів та виробів інших, відходи комунальні та аналогічні неспецифічні промислові інші 7720 7720.3.1.01 Відходи комунальні змішані, в т. ч. сміття з урн 4 66,900 0,858
2.Фізичний стан відходів: твердий
3.Небезпечні складники відходів: відсутні
4.Наявність газових виділень: CH4, CO2.
2.6Утилізація специфічних відходів
ВСтавищанському районі є 2 промислових підприємства, які мають промисловівідходи, це ВАТ «Ставище РТП», ВАТ «Ставищанський молокозавод».
НаВАТ «Ставище РТП» складуються відпрацьовані шини, брухт металевий відпрацьованіакумулятори, відпрацьовані мотори, трансмісійні масла; відпрацьованілюмінесцентні лампи.
1.        Брухт металевий відноситься до ІV класу небезпеки,складується у металеві контейнери, установлені на бетонованих площадках, вивозитьсяяк металолом.
2.        Відпрацьовані шини складуються у закритому приміщені в спеціальновідведеному місці, відносяться до ІV класу небезпеки.
3.        Відпрацьовані акумуляторні батареї складуються на стелажах,відносяться до ІІ класу небезпеки, укладено договір з НВП «Фербейш» м. Київ проздачу відпрацьованих акумуляторів.
4.        Відпрацьовані моторні трансмісійні масла, зберігаються у вицементованій ямі, яка закрита люком. Масла повторно використовуються увиробництві, відносяться до ІІІ класу небезпек.
5.        Використане промаслене ганчір’я збирається в цеху в металеві урни.На день перевірки, промасленого ганчір’я не було, відноситься до ІІІ класунебезпеки
6.        Відпрацьовані люмінесцентні лампи складуються на стелажах вспеціально відведеному місці, відносяться до І класу небезпеки, укладенодоговір з ТОВ «Демекон» м. Київ про здачу люмінесцентних ламп.
7.        Тверді побутові відходи складаються в металеві контейнери, які установленіна бетонованих площадках, відносяться до ІV класу небезпек, укладенодоговір з житлово-комунальним підприємством про вивезення побутових відходів насміттєзвалища смт. Ставище.
Залишаєтьсяневирішеною проблема утилізації і знешкодження непридатних для користуванняпестицидів і агрохімікатів. Яких накопичено в Ставищанському районі – 14000 кг. Із них: в господарствах – 28,450 тонн. В більшості проблема не вирішується із-завідсутності коштів на придбання контейнерів КІЗО для контейнеризації вказанихгруп пестицидів.
НаВАТ «Символ» зберігаються у спеціальних ваннах 168 літрів розчину сріблення наоснові ціанистого калію. В 2004 році ВАТ «Символ» виробничу діяльність нездійснював.
Інформаціяпро накопичення відпрацьованих ртуть люмінесцентних ламп представлена втаблиці.

Інформаціяпро накопичення РЛЛ на протязі 2005 року№Назва підприємства Кількість наявних РЛЛ Кількість відпрацьованих РЛЛ Наявність приміщення для зберігання відпрацьованих РЛЛ Вирішення питання знешкоджених РЛЛ Дотримання законодавства при зберіганні РЛЛ 1.ДП «Катех-радіокомпонент» 376 92 склад Договір з ТОВ «Демекон» зберігаються а ящиках на складі 2. Ставищенське рай ШРБУ 18 - склад - - 3.ВАТ «Символ» 16 41 відпрацьовані РЛЛ у світильниках завод не працює - 4.СТОВ «Агрокомплекс-98» 4 40 склад не вирішувалось зберігаються а ящиках на склад 5.ТОВ «Цукровий завод ім. Тараса Шевченка» 40 115 склад не вирішувалось зберігаються а ящиках на склад
2.7 Утилізація та знешкодження відходів
Усі міста з їхньою високою концентрацією населення відрізняютьсяутворенням великої кількості промислових і побутових відходів.
Відходи поділяються на тверді та рідкі, промисловіта побутові.
Проблема відходів стоїть досить гостро через низьку швидкість їхрозкладення. Папір руйнується від 2 до 10-ти років, консервні банки – майже 100років, поліетиленові матеріали — 200 років, пластмаса – 500 років, а скло дляповного розкладу потребує 1000 років.
Особливу категорію міських відходів складають стічні води. ВУкраїні за 1988 рік було випущено 18,7 млрд. стоків, з них 2,6 неочищених.Ступінь забруднення стічних вод оцінюють в еквівалентах побутових стоків – ЕПС.Один ЕПС дорівнює кількості органічної забруднюючої речовини, що виробляєтьсяоднією людиною за добу. Для окиснення 1 ЕПС потрібно 60 г. кисню. Звільненнявід відходів ведеться в трьох напрямках:
1) складуванняабо навіть захоронення таким чином, щоб вонине впливали негативно на навколишнє середовище;
2) знищеннявідходів шляхом їх спалювання;
3) очистка від шкідливих речовин, що є найбільш складним процесом,який здійснюється такими способами:
а) механічне очищенняметодом відстою в спеціальнихвідстійниках рідких стоків, фільтрування і т.п.;
б) хімічне очищення, при якому шкідливі компоненти відходівперетворюються в осадок або розкладаються;
в) фізико-хімічне очищення, переважно методом електролізуабо іонообмінних смол;
г) біологічне очищенняза допомогою бактерій або іншихживих організмів, здатних розкладати шкідливі речовини в процесіжиттєдіяльності.
У більшості міст світу переважає вивіз відходів на звалища. Назвалищах зберігається багато відходів. Складування відходів на міських звалищахє екологічно найбільш недосконалим способом порятунку від них. Стічні водизвалищ токсичні й забруднюють ґрунтові води та ріки. Відбувається забрудненняатмосферного повітря газоподібними речовинами, які утворюються при розкладаннізвалених матеріалів.
Іншим способом знищення міських твердих відходів є спалювання.Найчастішесміття спалюють на звалищах відкритим способом. Недолік спалювання полягає внакопиченні великої кількості попелу, який містить чимало токсичних речовин. Тай газоподібні викиди при спалюванні сміття небезпечні, часто виділяєтьсядіоксин. Особливо небезпечним є відкрите спалюванняпластмас. Однаквідкрите спалювання побутових і промислових відходів на міських звалищахздійснюється у великих обсягах.
Технологія видалення відходів в смт. Сиавищах:
-  пошарове складування з глинистими прошарками;
-  ущільнення відходів бульдозером.
У 2000 році розроблений проект на рекультивацію старого звалищатвердих побутових відходів і побудову нового полігону твердих побутовихвідходів, але через відсутність фінансування будівельні роботи не проводяться.
2.8Проект заводу з переробки відходів
Людинане може жити, не залишаючи після себе відходів. Кількість їх залежить відвеличини міста, характеру систем опалення і виду пального, від розвитку системзагального харчування, ступеня міського забезпечення, місцевого клімату таіншого. В середньому прийнято вважати, що на одного мешканця в рікнакопичується 250 кг. відходів.
Відходинакопичуються як на спеціалізованих, так і на стихійних звалищах.
Так всмт. Ставище найбільшу проблему становлять тверді побутові відходи, які не лишезабруднюють грунт, воду і повітря, але й є об’єктом розмноження крис, мишей,різних комах, що загрожує спалахом інфекційних захворювань.
Томупершим етапом очистки території, являється постійний збір відходів, для чоговстановляють сміттєпроводи і сміттєзбірники – двірні і квартирні.
Твердіпобутові відходи включають різні речовини органічного і мінеральногопоходження: харчові відходи, використаний папір та картон, текстиль, деревину,кістки, шкіру, резину, пластмасу, метал, скло, каміння. Ці відходи являютьсясприятливим середовищем для розмноження мікроорганізмів, в ньому містяться яйцягельмінтів, в теплий період року дуже швидко розмножуються мухи. Томунеліквідовані відходи можуть бути джерелом масового забруднення навколишньогосередовища.
Вивозитивідходи з контейнерів на звалище економічно і екологічно невигідно. В цихумовах більш вигідно відходи вести не на звалище, а на розміщену в місті утилізуючустанцію або завод. Там відходи сортуються, подрібнюються, ущільнюються,пресуються та використовуються для видалення з них цінного матеріалу. При цьомуна 40% знижуються площі полігонів, з’являється можливість збувати продуктипереробки відходів.
Удосконаленнязвалищ не являється основним рішенням проблеми знезараження і утилізаціїпобутових відходів. На даний час у вітчизняній і зарубіжній практицірозповсюджені механізовані методи очистки відходів на спеціалізованих заводах.
Технологічна схема заводу по переробці відходів
1-підїздна естакада; 2-бункер-накопичувач сміття; 3-грейферні крани; 4-котлоагрегат; 5-завантажувальна лійка; 6-гідравлічний штовхач; 7-валкова решітка; 8-нагнітачі; 9-газові горілки; 10-шлаковідбірник; 11-бункер шлаку; 12-електрофільтр; 13-транспортери золовидалення; 14-димосос; 15-димова труба.   Однимз методів утилізації ТПВ є спалювання. З бункера – накопичувача відходи подаютьв завантажувальні ємкості, а потім – в печі котлоагрегатів, де спалюють наспеціальній решітці при t 800-1000ºC без додаткового пального.Шлак який утворюється при спалюванні транспортують у спеціальні приміщення.Магнітний сепаратор, встановлений на транспортері, вилучає чорний металолом,який пакується і реалізується як вторинна сировина. Димові гази проходятьретельне обезпилення в електростатичних фільтрах, які забезпечують ступіньочищення на 96–98%. Пар який виробляється котлами тиском 13 атм. з температурою194 ºC використовується для потреб заводу, а його залишок направляєтьсяв бойлерну установку для нагрівання води міської системи теплопостачання.
Заводипо переробці відходів використовують принцип пошарового згорання притемпературах до 1000С. В викидах спалених відходів практично відсутній сірчанийангідрид і вуглекислий газ. Але разом з тим треба відмітити, що при згораннівідходів у спеціальних печах у повітря попадають високотоксичні діоксан іфуран.
Однакпроведений аналіз джерел викидів діоксинів у навколишнє середовище показав, щозагальний його вміст лише 0,7%, який попадає в атмосферу із установок дляспалювання.
Новітнісистеми очищення газів, з печей для спалювання відходів, не враховуючипилеуловлювачів із різними механізмами для видалення шкідливих компонентів,використовують і так звані фільтруючі пилеуловлювачі, які одночасно очищуютьвикиди газів від пилу і шкідливих компонентів. Принцип дії їх полягає упоглинанні шкідливих компонентів в шарах осівшого пилу. В якостіфільтрувального матеріалу використовується склотканина, стійка до дії високихтемператур і шкідливих компонентів викинутих газів.
Загальнамаса накопичених на території України відходів перевищує 25 млрд. т., що врозрахунку на 1 кв.км. площі становить 40 тис.т. Якщо в 2000 р. на одногожителя України припадало близько 300т. відходів, то сьогодні ця величинаперевищує 520т.
Кількістьвідходів на одну людину в світі, тКраїна в рік в місяць в тиждень в день Україна 0,25 0,021 0,00472 0,00069 Росія 0,27 0,023 0,00509 0,00074 США 0,72 0,060 0,0136 0,00197 Швеція 0,48 0,040 0,00906 0,00132
Враховуючичисельність населення смт. Ставища і прилягаючих сіл, розміщення заводу натериторії Ставищ економічно не вигідне. Загальна кількість відходів неспроможна забезпечувати постійну роботу заводу.
Вихідз даної ситуації пов'язаний із зміною державного підходу до рішення існуючихеколого-охоронних і санітарно – очисних проблем які виражені не паперовимицифрами, а дуже реальними горами сміття та інших відходів. Звільнитися від нихможна суспільними можливостями, при повній взаємодії всіх задіяних увиробничому та законодавчому процесі сторін. Тільки за таких умов можнаговорити про високу екокультуру, здоров’я населення і встановлення природної рівноваги.

2.9Джерела забруднення довкілля відходами
Стан навколишнього середовища в цілому в регіонізалишається складним. Це і існування несанкціонованих сміттєзвалищ, незадовільний стан сміттєзвалища в смт. Ставище, відсутні зливові каналізації. Невирішеним питанням в регіоні залишається зберігання та захоронення непридатних,невідомих та заборонених отрутохімікатів.
Існують серйозні питання з санітарним очищенням,складуванням і захороненням побутових відходів в сільських населених пунктах,для збирання і захоронення якого необхідна автотракторна техніка.
Не відповідає санітарним нормам існуюче стихійно утворенеміське сміттєзвалище. Воно знаходиться на балансі КП «Благоустрій». Проектнийобсяг видалення відходів за даними паспорта МВВ – обсяг видалення відходівскладає станом на 01.01.2005 рік – 47 685 тонн. Сміттєзвалище розміщене зправої сторони дороги Тетіїв – П’ятигори. За 2.8 км від скважинцентралізованого водопостачання. Ґрунтові води залягають на глибині 6.8 – 12.6 м.Фільтрація атмосферних опадів із сміттєзвалища здійснюється в улоговину череззалізобетонну трубу. Наявний глинистий ізоляційний екран.
Сміттєзвалище утримується ЖКП в незадовільному стані,вивезення відходів не контролюється, побутові відходи вкриваються шляхомзавезення будівельних відходів. Підгортання та ущільнення відходів здійснюєтьсябульдозером раз в місяць.
Динаміка водоспоживання по основних підприємствах в 2005роціНазва підприємства Всього Із них виробничі Госппитні Ставищанське ЖКП 210.6 25.4 185.2 ПП Поночовний В.О. 23.0 23.0 ВАТ «Ставищемаслозавод» 0.245 ВАТ «Ставище АТП-13246» 0.265 1.8 0.02 ВАТ «Ставище РТП» 236.365 27.445 0.7 Всього 236.365 27.445 208.92
Проби води відібрані нижче ділянки полігону на 500 м Поверхневі води Підземні води Показник Перевищення Перевищення Норма Факт Факт Норма Факт Факт норма Норма 1 2 3 4 5 6 7 1. Мутність 1,5 0,4 - 2. Колір 20 10 - 3. Запах 2 - 4. рН 6–9 7,4 - 5. Нітрати 45 0,1 - 6. Загальна жорсткість 7,0 7,5 1.1
7. Сухий
залишок 1000 460,5 - 8. Хлориди 350 19,0 - 9. Сульфати 500 51,6 - 10. Залізо 0,3 0,185 - 11. Мідь 1,0 0,002 - 12. Миш’як 0,05 0,0005 - 13. Фтор 1,5 0,21 - 14. Залишковий алюміній 0,5 0.005 - 15. Марганець ОД 0,032 -
Пробиводи відібрані вище ділянки полігону на 500 м Поверхневі води Підземні грунти Показник Перевищення Перевищ. Норма Факт Факт норма Норма Факт Факт норма 1 2 3 4 5 6 7 Температура води +1С - Мутність 1,5 н - Прозорість 10 - Зважені речовини 0,75 мг/дм куб 5,3 - Кольорність 30 - Колір бк - Запах 0–2б 2б - рН 6–9 7,0 - БСК не вище 6,0 5,7 - ХСК 32,0 - Загальна жорсткість 7,0 6,9 - Хлориди 350 5,0 - Сульфати 500 9,0 - Залізо 0,3 0,017 - Мідь 1,0 0,02 - СПАР 0,005 - Нафтопродукти 0,3 - Фенол 0,005 - Розчинений кисень Не менше 4,0 12,3 -
Відомостіпро забруднення ґрунтів Ґрунти Показник Норма мг/кг Факт Факт норма 1 2 3 4 Аміак -* 0,71 - Нітрати 130,0 2,61 - Хлориди - 28,75 - рН - 6,7 -
Сміттєзвалищев смт. Ставище площею 2,2 га. стихійно утворене в 1945–1955 рр. УтримуєтьсяСтавищанським ЖКП в незадовільному стані, вивезення відходів не контролюється,побутові відходи вкриваються шляхом завезення будівельних відходів. Підгортаннята ущільнення відходів здійснюється бульдозером раз в місяць. Сміттєзвалище необладнане локальною мережею спостережних свердловин для контролю за впливомсміттєзвалища на підземні води.
Насьогодні актуальними залишаються проблеми, які пов’язані з організацією робітпо систематичному санітарному очищенню населених пунктів. В сільських радахвідсутні комунальні служби та транспорт яким можна було б проводити збірвідходів та ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ. В зв’язку із цим, намісці ліквідованих сміттєзвалищ з’являються нові сміттєзвалища.
2.10Екологічна освіта, інформаційна діяльність, роль громадськості
Дляпокращення екологічного стану в регіоні необхідне покращення екологічної освітигромадян і свідомості широких мас населення.
Екологічноюінспекцією проводиться певна робота в цьому напрямку.
Зокрема:в місцевих газетах друкуються статті інспекції – «Під час нересту ловити рибузаборонено», «Операція чисте повітря», «Другий етап операції, «Чисте повітря»,«Операція «Новорічна ялинка», «Не допустімо замору риби». Проводяться зустрічіз керівниками підприємств на яких розглядаються питання щодо охорони іраціонального використання природних ресурсів, оформлення необхідноїдокументації на користування природними ресурсами та інші питання.
Врегіоні створено дві екологічні приймальні з метою забезпечення достатньоюекологічною інформацією громадян. На протязі 2005 року в громадську екологічнуприймальню звернулося 4 громадян з скаргами. Екологічною інспекцією булорозглянуто скарги із виїздом на місце та вжито заходи щодо усунення порушеньприродоохоронного законодавства.
Згіднодоручень Президента України від 27.10.97 р. 4392 та розпорядженняКиївської облдержадміністрації від 30.01.98 р. №45 організовано щорічноекологічну акцію «До чистих джерел». В її межах оголошено конкурс «Джерело»,головною метою якого було залучення широких верств населення до відродження,дбайливого ставлення джерел живої води – криниць, струмків, витоків річок таінших природних вод.
Учніта вчителі активно включились в організовану щорічну екологічну акцію. Урайвідділі освіти створено оргкомітет, видано наказ про участь школярів уоперації. Районна газета інформувала про проведення операції «До чистих джерел».
Протягомроку заклади освіти району беруть участь в районних та обласних всеукраїнськихакціях: «Парки – легені міст і сіл», «Зелених клас», «День землі» в районі дієклуб «Дивосил». Члени клубу вивчають лікарські рослини, проводятьроз’яснювальну роботу серед населення як правильно збирати та зробити лікарськірослини, щоб не знищити той чи інших рідкісний вид.
Екологічнаінспекція і в подальшому намагатиметься продовжувати екологічну пропаганду іосвіту громадян з метою виховання в кожній людині бережливого ставлення до природи,екологічного безпечного способу життя.
Провикористання та надходження коштів до місцевих фондів охорони навколишньогосередовища за 2005 по Ставищанському районуНазва одержувача Залишок на 01.01.2004 Надходження в2004 р. станом на 31.12.2005 Використання Залишок на 31.12.2005 р. Назва заходу Сума № платіжного доручення Ставище с/р 2972,74 1401,89 4374,63 Антонівка с/р 98,66 193,12 291,78 Бесідка с/р 32,52 21,02 53,61 Брилівка с/р 57,22 111,89 169,11 Василиха с/р 85,40 48,40 134,80 р 164,11 315,88 479,99 Гейсиха с/р 139,99 107,18 239,17 Журавлиха с/р 190,05 77,24 267,29 Іванівна с/р 237,89 397,47 635,36 Красилівка с/р 79,84 229,75 309,59 Кривець с/р 259,23 214,11 473,34 Г. Могила с/р 70,64 26,91 97,55 Полковниче с/р 118,93 4,69 123,62 Попружна с/р 303,13 167,05 470,18 Розумниця с/р 118 180 298 Розкішна с/р 295,54 230,64 526,18 Сніжки с/р 17,34 12,34 Станіславчик с/р 40,10 77,42 117,52 Стрижака с/р 70,25 185,32 255,57 Сухий Яр с/р Торчиця с/р 203,42 54,10 257,52 Юриківка с/р 155,65 113,10 268,75 Ясонівка с/р 142,27 163,98 306,25 5840,99 4321,16 10162,15
Потрібнозбільшити надходження коштів в фонд ОНПС, для того, щоб в Ставищі організуватинормальну роботу служби по утилізації промислових відходів, яка б відповідалаєвропейським стандартам.

3. Охорона праці
Управління охороною праці на підприємстві в цілому співпадає іззагальною системою управління підприємством. На рівні підприємства особою, щоприймає рішення, є роботодавець; по галузях виробництва, цехах – керівникигалузей, цехів, а на робочих місцях – керівники робіт. Забезпечення охоронипраці є невід'ємною складовою частиною виробничої діяльності усіх посадовихосіб підприємства. Роботодавець несе відповідальність за стан умов праці,безпеку виробничих процесів, життя та здоров'я працівників, дотримання вимогчинного законодавства про охорону праці.
Безпосередньо відповідальність за забезпечення безпечних танешкідливих умов праці, безпеку виробничих процесів на робочих місцяхпокладається на керівників робіт, які зобов'язані визначити працівнику робочемісце, забезпечити технічно справними засобами для виконання роботи, засобамиіндивідуального захисту, мийними засобами, створити належні санітарно-побутовіумови праці, проінструктувати працівників з питань охорони праці.
Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелікпитань, що регулюються колективним договором, визначається Законом України «Проколективні договори та угоди» від 01 липня 1993 року.
Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства вособі роботодавця та профспілковою організацією в особі голови профспілковогокомітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутностіпрофспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обираєтьсяуповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.
У договорі регулюються питання організації виробництва, нормуваннята оплати праці, встановлення пільг, компенсацій, надбавок, грошових допоміг,соціальних гарантій працівникам, встановлюється тривалість робочого часу тавідпочинку працівників, тривалість відпусток, соціальне страхуванняпрацівників, встановлюються зобов'язання адміністрації забезпечити на робочихмісцях безпечні та нешкідливі умови праці, дотримання вимог чинногозаконодавства, плануються заходи щодо поліпшення умов праці, підвищення рівнябезпеки виробничих процесів, на які передбачаються відповідні кошти.
Організація та порядок проведення навчання посадових осіб іспеціалістів з питань охорони праці, порядок проведення спеціального навчанняпрацівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, порядок проведенняінструктажів з охорони праці та стажування працівників на робочому місцівстановлюються «Типовим положенням про навчання з охорони праці», затвердженим Держнаглядохоронпраці17.02.1999 року.
Види навчання та порядок його проведення встановлюєтьсявищевказаним Типовим положенням, яким передбачено навчання посадових осіб таспеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать допереліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у форміінструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.
Працівники підприємства, які виконують роботи, що належать до «Перелікуробіт з підвищеною небезпекою», повинні пройти перед початком виконання роботиспеціальне навчання й перевірку знань правил безпеки при виконанні цих робіт таперіодично раз на рік проходити перевірку знань правил безпечного виконанняробіт. Також посадові особи, які керують виконанням робіт підвищеної небезпеки,повинні проходити раз на три роки перевірку знань правил безпечного виконанняцих робіт.
З працівниками підприємства проводиться також навчання у форміінструктажів з охорони праці – вступного, первинного, повторного, позаплановогота цільового. Перевірка знань під час проведення інструктажів здійснюєтьсяусним опитуванням.
Вступний інструктаж проводять з усіма працівниками, яких приймаютьна роботу на підприємство. Інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці абоінша особа, на яку ці обов'язки покладе керівник підприємства.
Первинний інструктаж проводять з працівником, який вперше стає нанове робоче місце чи починає виконувати нову роботу, або переведеним з іншогопідрозділу. Інструктаж проводить безпосередній керівник робіт.
Повторний інструктаж проводять керівники робіт з усімапрацівниками періодично раз у 6 міс., а на роботах підвищеної небезпеки одинраз у 3 міс. за програмою первинного інструктажу з метою поновлення знаньпрацівників.
Позаплановий інструктаж проводять керівники робіт при порушенніпрацівником вимог нормативних актів з охорони праці, трудової дисципліни; приперерві у виконанні роботи більш як на 60 днів, а для робіт підвищеноїнебезпеки більш як на 30 днів; при зміні машин, обладнання, технологіївиробництва; на вимогу органів державного нагляду.
Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками разових.робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видаєтьсядозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосереднійкерівник робіт. З працівниками, які вперше починають виконувати роботу нановому робочому місці, проводиться стажування на робочому місці, що передбачаєвиконання роботи під наглядом досвідченого працівника упродовж не менше 2–15робочих змін.
Нормування робочого часу та відпочинку працівників встановлюєтьсяКодексом Законів у країни про працю. Порядок надання відпусток та їх тривалістьвстановлюють за Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року. Конкретнатривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі.Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають «Правиламитрудового розпорядку на підприємстві».
Важливим питанням охорони праці є нормування робочого часу тавідпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, щотривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин натиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36годин. Для осіб віком від 16 до 18 років -36 годин на тиждень. Робочий тижденьмає бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервнодіючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихіднимднем.
Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні неповинна перевищувати 8 годин, при шестиденному – 7 годин, а останній шостийдень скорочується на дві години.
Для відпочинку працівникам надається щорічна основна та додатковаоплачувані відпустки. Тривалість відпустки згідно із Законом України «Провідпустки» повинна бути не менше 24 календарних днів, а для осіб до 18 років – 31календарний день. Додаткова відпустка надається за роботу у шкідливих умовахпраці певним категоріям працівників за результатами атестації робочих місць всередньому до 7 календарних днів та за особливий характер роботи і ненормованийробочий день до 7 календарних днів.
Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захистувстановлюється «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальнимодягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту»,затвердженого наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною працівід 29 жовтня 1996 року №170, і також регулюється КЗпП України. Нормибезкоштовної видачі встановлюється «Типовими галузевими нормами видачіпрацівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобівіндивідуального захисту».
Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорійвстановлюється «Положенням про медичний огляд працівників певних категорій». Зметою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконанняпевних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємствоорганізовує медичні огляди попередній та періодичний. Проводяться медичніогляди за кошти підприємства.
Попередній медичний огляд проводиться при прийнятті працівника нароботу для встановлення фізичної і психофізіологічної придатності його довиконання роботи за конкретною професією, спеціальністю, посадою та допуску дороботи осіб віком до 21 року. Направляє працівника на медичний огляд керівникпідприємства, який приймає його на роботу.
Періодичні медичні огляди проводяться для осіб, що зайняті наважких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповіднодо «Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт», длявиконання яких обов'язкові медичні огляди працівників.
Органи, що здійснюють державний нагляд та контроль за охороноюпраці, визначено в Законі України «Про охорону праці».
За станом охорони праці на підприємстві державний наглядздійснюють державні інспекції по нагляду за охороною праці, органи прокуратури,санітарно-епідеміологічна служба, служби охорони праці державних адміністрацій.
Громадський контроль за станом умов праці та безпекою виробничих процесівна підприємстві здійснюють профспілковий комітет та уповноважені трудовихколективів. Адміністративний контроль здійснюють служба охорони праціпідприємства, керівники та спеціалісти підприємства.
Забезпечення пожежної безпеки на підприємстві визначається ЗакономУкраїни «Про пожежну безпеку» та «Правилами пожежної безпеки в Україні».
Забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною виробничоїдіяльності підприємства і в цілому покладається на керівника підприємства табезпосередньо на керівників виробничих підрозділів, в обов'язки яких входитьдотримання вимог правил пожежної безпеки, проведення протипожежнихінструктажів, що здійснюються одночасно з інструктажами з охорони праці,обладнання виробничих приміщень первинними засобами гасіння пожежі. Допервинних засобів гасіння відносять ручні вогнегасники, які розміщують ізрозрахунку один вогнегасник на 200 м2 площі приміщення. Такожвиробничі приміщення обладнують пожежними щитами, на яких розміщують ломи,сокири, лопати, багри, відра та біля них ящики з піском і бочки з водою.
Загальнівисновки і пропозиції
1. Землязараз густо заселена і на ній уже немає місця для смітника. Забруднення зараз єнайважливішим, лімітуючим фактором для людини. Ця проблема існує в усьомусвіті, відрізняючись лише в одному: в країнах, що розвиваються забрудненняпов’язані в основному із агроіндустріальним забрудненням. Цивілізовані країниобумовили глобальне забруднення води і повітря, що загрожує зараз буквальнокожному. Щоб упоратися з глобальним та локальним забрудненням потрібнийекосистем ний підхід.
Забруднення– це зміна фізичний, хімічних та біологічних характеристик повітря, водиігрунку, яка випливає, або вплине згодом негативно на життя людини, потрібнихйому рослин і тварин, на умови життя, культурне надбання, на виробничі процеси,які сприятимуть псуванню, або виснаженню сировинних ресурсів. Забруднювачі – цевідходи нашої діяльності
2. Людствоповинно мати чітке уявлення про те, що природні ресурси обмежені і технологіявиробництва будь-якої продукції має задовольнити таку екологічну вимогу, якмінімальне споживання матеріалів і енергії. Люди повинні добре знати закониприроди, розуміти взаємозв’язки природних явищ, уміти передбачати і оцінюватинаслідки втручання в природний хід багатьох процесів. У них повинен бутивироблений «екологічний світогляд», тобто усвідомлення приоритетного вирішенняекологічних проблем при здійснені будь-яких проектів, розробках сучаснихтехнологій створенні машинних механізмів, при всіх формах господарювання, атакож тверда переконаність у тому, що без впевненості в нешкідливості для НСтого чи іншого заходу, він неповинен реалізовуватися.
3. Актуальноюпроблемою смт. Ставище та району є утилізація твердих побутових відходівнакопичення відходів. Накопичення відходів та нечистот є джерелом інфекції тастворює умови для розмноження комах і гризунів – переносників інфекцій.
4. Умісті переважає вивіз відходів на звалище, де зберігається багато відходів.Складання відходів на звалищі є економічно найбільш не досконалішим способом порятункувід них. Стічні води звалища токсичні й забруднюють ґрунтові води і річки.Відбувається забруднення атмосферного покоління газоподібними речовинами, якіутворюються при розкиданні звалених матеріалів. Актуальною проблемою єзапобігання утворення великої кількості відходів. У промисловості для цьогонеобхідно застосовувати особливі технології. У побуті багатьох випадківдостатньо змінити характер пакування товарів, щоб різко знизити кількістьпобутових відходів. Відходи накопичуються як на спеціальних так інесанкціонованих сміттєзвалища. На долю не ліцензованих місць розміщеннявідходів припадає біля 70%. Біохімічні процеси розкладання відходів негативновпливають на навколишнє середовище. Сміттєзвалища побутових відходівзабруднюють ґрунт і рослини, повітря, підземні і поверхневі води. Ситуація, якасклалася представляє реальну загрозу для життя людей, тому питання охорониприроди повинне стояти на одному з перших місць.
5. Наполігонах іноді намагаються вирощувати рослини, у тому числі навіть лікарські,але це дуже небезпечний шлях. Склад побутових відходів досить строкатий частоневідомий, їх токсичні компоненти можуть включатися до складу тканини рослин ізавдавати шкоди здоров’ю людини при використанні їх як лікарських засобів чипри вживані в їжу.
6. Всечастіше настає потреба розробки екологічно безпечних технологій і приладів длязнешкодження і переробки промислових відходів, а також технологічних ліній поїх сортуванню з метою використання компонентів в якості вторинного продукту.
7. Швидкезбільшення населення планети, розвиток промисловості, транспорту і енергетики,інтенсифікація сільського господарства й ряд інших антропогенних факторівпризвели до різкого посиленого впливу людини на природні процеси і руйнуванняекосистем.
8. ДляУкраїни прикладом ефективного вирішення проблеми боротьби з сміттям та стічнимиводами може бути Франція. Майже в усіх містах країни є спеціальнісміттєспалювальні підприємства, а сміття проходить попереднє сортування. Євелика кількість компостних підприємств що утилізують побутові відходи тавиробляють компост для виноградників та біогаз. В смт. Ставищах необхіднорозробити проект нового полігону відходів, збільшити увагу на утилізаціювідходів, на методи їх знешкодження, на реконструкцію очисних споруд або повнеїх оновлення на підприємствах міста, впроваджувати агроекологічні підходи доведення сільського господарства.
9.Найбільш ефективним методом утилізації побутових відходів є механізовані методипереробки на спеціальних заводах. Також ефективним методом утилізації сміття єйого спалювання, а зі шлаків можна виготовляти стінні блоки, дорожнє покриття,теплову ізоляцію, із золи – екологічно чисті облицювальні кахлі та інше.
10. Доцільновідновити проведення екологічних місячників благоустрою територій із широкимзалученням громадськості, школярів підприємств та організацій.
11. Першочерговезавдання, щодо вирішення екологічних потреб – це організація масової допомогифундаментальним економічним перетворенням, з тим, щоб економіка XXI століття, будучинабагато більш раціональною й економічно чистою, виявилася не меншпродуктивною.
У XXI столітті маютьбути вироблені нові етичні норми, в основу яких покладенні екологічні цінності.

Списоквикористаної літератури
1.   І.Г. Яремчук. Економіка природокористування. К: Пошуково-видавничеагентство «Книга Пам’яті України», видавничий центр «Просвіта», 2000.-431 с.іл.
2.   Бойчук Ю.Д., Солошенко Е.М., Бугай О.Л. Екологія іохорона навколишнього середовища. Суми: ВТД «Університетська книга», 2003.-284 с.
3.   Г.О. Білявський, Л.І. Бутченко, В.М. Навроцький. Основиекології. К.: Лібра, 2002–352 с.
4.   Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія. Суми: ВТД «Університетськакнига» 2003–416 с.
5.   Гринин А.С., Новиков В.Н. Промышленные и бытовые отходы:Хранение, утилизация, переработка. — М.:ФАИР-ПРЕСС, 2002. – 336 с.
6.   Методичні рекомендації з написання розділу «Охорона праці» вдипломних роботах студентів агрономічного, екологічного, економічного,зооінженерного факультетів, та факультету ветеринарної медицини Біла Церква-24 с.
7.   С.І. Дорогонцов, К.Ф. Коценко, О.К. Аблова, Д.Я. Усаїнов,Л.Г. Чук. Екологія: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. диск. – К.: КНЕУ,1999. – 152 с.
8.   В.М. Бровдій, О.О. Гаца. Екологічні проблеми України. К.: НПУім… М.П. Драгоманова 2000–111 с.
9.   Ю.А. Злобін. Основи екології. К.: – Видавництво «Либідь»,ТОВ, -1998, -248 с.
10. Небел Б.О. Наука об окружающей среде. Т.142. — М.: Мир-1993.
11. Федуник Б.Я.та ін. Основи екологічних знань.-К.: – Видавництво «Поліграфкнига». –1994.-147 с.
12. Амоша А.Я. Людината навколишнє середовище. К., 2002
13. Гаєв А.Я. Охоронаокружающей среды. Пермь, 2001
14. Евграфова Н.И. Справочноепособие по основам экологии. Краматорск, 2003
15. Ігнатенко М.Г.Екологія і економіка природокористування. К., 2002
16. Красавин А.П. У истоков отраслевойэкологии. Пермь, 2001
17. Удод В.М. таін. Техноекологія. К., 2004
18. Царик Т.Є.Основи екології. Тернопіль, 2003
19. Стольберг Ф.В. Экология города. К. «Лібра» -2000.-464 с.
20. М.М. Мусієнко, В.В. Серебряков,О.В. Брайон. Екологія, охорона природи. К. «Знання» – 2002 – 550 с.
21. Ю.В. Новиков.Экология,окружающая среда и человек. М.: – 2000–320 с.
22. В.И. Коробки,Л.В. Передельський. Экология. Ростов-на-Дону «ЕНИКС» 2001–576 с.
23. О.С. Шилова,Н.К. Соколовський. Основи екології і економіка природокористування. МінськБГЕУ-2001. – 368 с.
24. За польський А.К.Фізико хімічні основи технологічного очищення стічних вод. Київ, «Лібра», 2000. –552 с.
25. Дітер Гайнріх,Манфред Гергт. Екологія. К. «Знання – Прес» – 2001–287 с.
26. В.А. Батлук.Основыэкологии и охраны окружающей природной среды. Львов, «Афиша». – 2001–336 с.
27. Парфенюк А.С.та ін. Ефективний шлях вирішення проблеми твердих відходів в Україні –індустріальна термолізно-енергетична рекуперація Безпека життєдіяльності. –2005. – №12.-с. 8–12.
28. Повякель Л.І.Проблемы обращения с отходами Бібліотека Всеукраїнської екологічної ліги. –2005. – №6.-с. 7–12
29. Горлицький Б.О.Деякі проблемні питання поводження з небезпечними відходами БібліотекаВсеукраїнської екологічної ліги. – 2005. – №6.-с. 12–18
30. Воликова Л. Как отходы превратить вдоходы Мясной бизнес. – 2006. – №4-с. 76–77