Міністерствоосвіти і науки України
Національнийуніверситет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів і економікиприродокористування
Контрольнаробота
здисципліни
“Економіка природокористування”
Рівне- 2008
Зміст
І. Теоретична частина
1. Оцінка економічних збитків відрізних видів порушень земельних ресурсів
2. Причини і види забруднення воднихджерел. Оцінка економічного збитку від забруднення і нераціональноговикористання водних ресурсів
3. Земельний кадастр і земельнийкодекс, їх призначення, структура і зміст
4. Методи і форми економічногостимулювання раціонального природокористування
5. Особливості фінансування тапріоритети інвестицій у відтворенні навколишнього середовища
6. Система показників та методипланування природокористування
ІІ. Практична частина
Список використаної літератури
ТЕОРЕТИЧНАЧАСТИНА
1. Оцінкаекономічних збитків від різних видів порушень земельних ресурсів
Для забезпеченнягармонійного розвитку всіх галузей, народного господарства, задоволеннязростаючих потреб суспільства необхідне впровадження ефективних заходів знедопущення забруднення сільськогосподарських земель. Для визначенняекономічної ефективності таких заходів необхідно, перш за все, кількісно та в грошовомувиразі оцінити втрати сільського господарства внаслідок забруднення довкіллявідходами промислового виробництва.
Слід оцінюватифактичні і прогнозні економічні втрати, визначати економічну ефективністьзаходів щодо їх зменшення і недопущення.
Впливомзабруднення вважають прямі збитки (недовиробництво) частини продукції(заржавіле обладнання, зниження продуктивності праці через хвороби, зменшенняпродуктивності сільськогосподарського і лісового виробництва) або непрямівтрати, тобто додаткові затрати (ремонт обладнання, профілактика та відпочиноклюдей, внесення додаткових добрив, отрутохімікатів, догляд за рослинами таін.). Екологічні ж втрати досі не визначені в економічних розрахунках, щопов'язано із складними методиками визначення втрат, які мають певніособливості.
Перша особливість- багатоадресність; шкідливі відходи надходять до навколишнього середовища; девід них страждають суміжні підрозділи народного господарства; через недобірпродукції страждають і самі підприємства-забруднювачі. В цих умовах важливознайти конкретних винуватців.
Друга особливість- збитки не є будь-яким самостійним видом вартості, а є звичайними виробничимизатратами або зменшенням економічних результатів (обсягу продукції, прибутку,рентабельності та ін.).
Третя особливість- поступове зростання як обсягу забрудненості, так і ціни ресурсів, отже втратистають вагомішими.
Сучасневиробництво через недосконалість технологій несе в собі певний антагонізм,відтворюючи два протилежні процеси: створення і руйнування. Щодо першого — створюються корисні для людини продукти і різні матеріальні цінності. Разом зтим, іде процес руйнування, внаслідок чого забруднюється природне середовище.При цьому в одному технологічному процесі співіснують дві принципово різнітехнології. Перша — створює матеріальні цінності, друга — екологоочисна.Виробничі цілі досягаються за рахунок економіки; досягнення екологічних цілейстримує матеріальне виробництво.
Відтвореннязабрудненого середовища здійснюється за рахунок очисних технологій. Затрати нафункціонування певної технології формують вартість природного середовища, якавходить в собівартість одержаного продукту і спричиняє економічні втрати.
Екологічнатехнологія не має економічних орієнтирів, отже стає тягарем для виробника.Вартість очисної системи часом сягає 15-20% загальної вартості основних фондівпідприємства, а іноді більше, отже підвищує собівартість продукції. Томупідприємства не прагнуть до екологічно-чистого виробництва. Екологія має свійекономічний критерій — величина, що характеризує недопущення економічних втрат.На основі даних щодо недобору врожаю, зниження продуктивності худоби,економісти різних країн прагнули оцінити величину економічних збитків,понесених через забруднення атмосфери.
У США збитки відзабруднення повітря оцінюються в 500 млн. доларів на рік. Лише у штатіКаліфорнія нанесені збитки в окремі роки сягали 100 млн. доларів.
Робляться спробив кількісному виразі оцінити зв'язок між рівнем забруднення атмосфери іврожайністю сільськогосподарських культур або величиною економічних втрат,нанесених сільському господарству через забруднення атмосфери. В нашій країнітакі досліди проводились у Сумському філіалі Харківського політехнічногоінституту, в інституті економіки НАН України. Більшість вчених визначають економічнівтрати від забруднення як величину (вартість) недоодержаної продукції (валової,чистого доходу з 1 га та ін.). При такому підході не враховуються затрати,необхідні для забезпечення відповідного рівня виробництва, особливо продуктівхарчування. Затрати на компенсацію необхідно включати в склад економічнихвитрат. Таким чином, під економічними втратами забруднення атмосфери слід вважативтрати сільськогосподарського виробництва у вартісній формі, а також затрати,віднесені на компенсацію їх.
Для оцінкивеличини економічних втрат у вартісному виразі необхідно визначити величинувтрат певного виду несільськогосподарської продукції. Разом з тим, наурожайність сільськогосподарських культур впливає багато факторів і виділитивплив, принаймні одного з них досить важко, тому необхідно застосувати методконтрольних ділянок певних регіонів, який базується на економічному аналізіпорівняльних даних про забруднення площі певного виду культури із данимиконтрольної ділянки, яка не забруднена атмосферним повітрям. При цьомувикористовується одна агротехнічна технологія.
Відхилення данихпро врожайність забрудненої площі буде означати вплив фактора забруднювачаатмосфери. Метод контрольних районів використовують через зниженняпродуктивності худоби і птиці (зменшення приплоду і приросту молодняка, надоївмолока, продукування шерсті, яєць тощо).
Визначитиекономічні втрати від забруднення атмосфери можна методом емпіричнихзалежностей, що базується на статистичній обробці економічних показників. Віндозволяє отримати рівняння регресії — залежності величини економічних витратвід концентрації забруднення атмосфери. При цьому важливо мати великий обсягінформації.
Забрудненняатмосфери шкодить якості продукції, а звідси -її реалізації, призводить дозниження цін. Якщо господарства будуть компенсувати падіння врожайностідодатковими агротехнічними заходами, це підвищить собівартість продукції, отжеціни реалізації. А ринок буде диктувати свою ціну; невигідну виробнику.
Перехід доринкової економіки, впровадження приватного виробництва передбачає компенсаціюзбитків за рахунок винних — підприємство не вживає заходів протипонаднормативного забруднення атмосфери газовими викидами, від яких хворіютьлюди, сільськогосподарські тварини, рослини, забруднюються ріки, озера. Платитиза забруднення довкілля повинно підприємство, яке забруднює навколишнєсередовище.
Загальна схемавідшкодування екологічних збитків в сільському господарстві представлена насхемі (рис. 1.).
/>
Рис. 1. Схемавідшкодування економічних збитків сільському господарству
При визначеннірівня забруднення ґрунту потрібно враховувати гранично допустимі концентраціїшкідливих речовин у ґрунті. Розбіжність у показниках при цьомухарактеризуватиме грунтово-екологічну оцінку.
Екологічна оцінказемлі здійснюється за двома групами: рентною і затратною.
Якщо земля привсіх рівних умовах (засоби виробництва, організація праці та ін.) щорічноприносить диференціальну ренту Р, то при нормативі ефективності Ен її можнаоцінити за формулою:
/>
Отримані наоснові рентного підходу оцінки складають в середньому для сільськогосподарськихугідь 500-600 грн. за 1 га, ріллі — 1100-18800 грн. за 1 га.
Економічна оцінказемельних ресурсів визначається вартістю землі (підготовка, використання івідшкодування втрат сільському господарству при відведенні аграрних угідь).Можна виділити два види оцінки: оцінка компенсаційних затрат на відшкодуваннясільському господарству при відчуженні продуктивних земель нанесільськогосподарські потреби і оцінка міських земель.
Компенсаційніплатежі використовуються для освоєння нових земель у сільському господарствіабо підвищення родючості освоєних земель.
В основі оцінкиміських земель лежать затрати на інженерне освоєння земель, творенняінфраструктури тощо.
Бонітування ґрунтівє основним критерієм визначення їх якості та ефективності і проводиться увідповідності до вимог Державного земельного кадастру, введення якого наУкраїні перед бачене земельним законодавством. Науковою основою останньогобонітування ґрунтів є раціональне і високоефективне використання земельнихресурсів (підвищення родючості ґрунтів врожайності сільськогосподарськихкультур).Бонітування є завершенням досліджень ґрунтів. Його матеріаливикористовують у землеробстві, землевпорядкуванні та при оцінці земель.
Як основаекономічної оцінки земель і складова частина земельного кадастру, бонітування ґрунтівсприяє вирішенню таких завдань: обґрунтоване вирішення питань організації,розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва, оцінка результатіввиробничої діяльності сільськогосподарських підприємств, удосконалення системиринкових відносин, матеріально-технічного постачання, оподаткування,кредитування та ін.
Величезнезначення має бонітування ґрунтів при переході до ринкових відносин(госпрозрахунку, оренди, індивідуальних селянських господарств).
Бонітування ґрунтівпроводиться за єдиною методикою з урахуванням місцевих особливостей ґрунтів іприродних умов. При загальному бонітуванні враховуються екологічні фактори — клімат, рельєф, грунт, ґрунтові води, ґрунтоутворюючі породи, рослинність якелемент єдиної динамічної системи, у відповідності до біологічних особливостейвирощування сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів з урахуваннямвирощування окремих культур — це спеціалізована класифікація їх за природнимивластивостями і кліматичними умовами, які характеризують родючість різнихсільськогосподарських культур.
Об’єктомбонітування є агровиробничі групи ґрунтів, узагальнені на основі єдиногозагальнодержавного номенклатурного списку.
Показником якості(родючості) ґрунтів є бонітет, виражений у балах. Він встановлюється на основіоб'єктивних природних властивостей і показниках ґрунтів, до яких відносятьпоказники, що безпосередньо характеризують здатність ґрунтів задовольнятипотреби рослин у воді і поживних речовинах, тобто оцінити їхню родючість.Такими показниками є вміст гумусу та фізичної глини в орному шарі, глибинигуму-горизонту, кислотність (рН) орного шару, глибина залягання глейовогогоризонту, специфічні властивості ґрунтів, які можуть мати достатню кількістьвологи і поживних речовин, але наявність токсичних речовин, несприятливареакція ґрунтового розчину, здатність їх до запливання і утворення кірки при підсиханніможуть різко знизити продуктивність. Ці обставини потребують обов'язковоговрахування та оцінки. Якщо несприятливі властивості мають місцевий характер,вони враховуються за допомогою поправочних коефіцієнтів, Оціночний бал,визначений за основними критеріями, кори-гується модифікаційними критеріями шляхомвведення поправок на оглеєння, змитість, щебетованість, кислотність, щільністьскладу та ін.
Оцінка родючостігрунтів проводиться за 100-бальною системою замкнутою шкалою. Черезнеоднорідність грунтово- кліматичнихумов області (республіки) і різні вимоги до вирощуваних культур, складно визначитиєдиний еталон ґрунтів, якийможна було б оцінити 100 балами. Тому за 100 балів приймається еталонний грунтдля кожної культури в зоні її вирощування. Такими культурами є озима пшениця,озиме жито, ячмінь, кукурудза, цукрові буряки, картопля.
2. Причини і види забруднення воднихджерел. Оцінка економічного збитку від забруднення і нераціональноговикористання водних ресурсів
У нашій країнівимоги до якості води в різних галузях народного господарства різні івизначаються нормативними документами. Найбільш якісною повинна бути вода дляспоживання. Існуючі державні норми найсуворіше регламентують наявністьтоксичних речовин. Обмежується також вміст речовин, що додають воді небажаногосмаку, кольору або запаху.
Вимогипромислового виробництва щодо якості води визначаються продукцією, що виробляється,місцем у виробничому процесі. Якщо вона входить до складу продукції (харчовапромисловість, деякі хімічні виробництва), то якість її не повинна бути нижчоюза якість питної води, а в деяких випадках і перевищувати її. Скажімо, вимогидо якості води в енергетиці, деяких машинобудівних виробництвах враховуютьздатність до накипоутворення. Вода найнижчої якості (високий вміст розчиннихсолей, наявність інших домішок) є непридатною для технологічних процесів.
До зрошувальнихвод рівень вимог найнижчий.
Якість природнихвод у річках та озерах, а також прісних підземних вод в основному відповідаєстандартам. У той же час, внаслідок використання великих об'ємів природних водяк пароутворювачів, розчинників, теплоносіїв і охолоджувачів та дляпромислового забору, у водоймища викидається значна кількість забруднювачів.
Загальнимиджерелами забруднення водоймищ є недостатнє очищення стічних вод промисловимита комунальними підприємствами, великими тваринницькими комплексами; змиття талимиі дощовими водами забруднюючих речовин з полів та міських територій;експлуатація водного транспорту. Негативну роль відіграє також забруднення, щовиникає внаслідок надходження з опадами шкідливих речовин із атмосфери;підвищення температури водойм через викиди нагрітих вод тепловими й атомнимиелектростанціями.
Стічні води, щоутворюються під час технологічних процесів, після очищення і недоочищення, якправило, викидаються до річок або водоймищ, а в приморських районах — уприбережну зону морів. Велика кількість забруднювачів надходить у річки ізшахтними і рудниковими водами, а також із дренажними, що надходять з територійзрошуваного землеробства. Загальний об'єм цих викидів сягає кількох мільярдівкубічних метрів н рік.
У південних областяхУкраїни кількість стічних вод, що скидаються, практично рівна дефіциту прісноїводи, від якого потерпають ці райони. Повернення стічних вод у системутехнічного водоспоживання підприємств дозволило б ліквідувати дефіцит прісноїводи. Проте, для цього стічні води повинні піддаватися додатковій обробці,затрати на яку залежатимуть від характеру забруднення і вимог до якостітехнічної води.
Відомі такізабруднення води:
1) фізичнезабруднення — пісок, мул, глина — наслідки ерозії; пил, радіоактивні домішки,частинки золи від ТЕС;
2) теплове — спуск у водойми води з теплових та атомних електростанцій;
3) біологічне — мікроорганізми, віруси, бактерії, грибки, найпростіші, черви; промисловимибіологічними забруднювачами є м'ясокомбінати, цукрові та маслозаводи;
4) хімічне — кислоти, солі, луги;
5) органічне — нафта та її сполуки, відходи тваринництва;
6) поверхнево-активніречовини — миючі засоби, пестициди.
У 1992 р.зафіксовано 959 різновидів забруднення води. Здебільшого ці забрудненнятоксичні: це сполуки миш'яку, свинцю, ртуті, міді, кадмію, фтору, хрому. Вонипотрапляють у їжу. У фітопланктоні, наприклад, вміст шкідливих речовин у 10разів більший, ніж у воді, а в рачках, личинках їх ще більше. Риба, яка нимживиться, містить шкідливих речовин ще у 10 разів більше. Отже у щуці, судаку,які поїдають забруднену рибу, концентрація може у тисячу разів перевищуватиконцентрацію отрути у воді.
Міські стічніводи. Це води, забруднені продуктами життєдіяльності населення, побутовимимиючими засобами, фарбниками, відходами промисловості, що скидаються уканалізацію. Стічні води містять велику кількість мікроорганізмів, зараженіяйцями гельмінтів, і тому перед викидом у водойми вони підлягають механічному ібіохімічному очищенню, знезараженню. Майже 10% всіх забруднених міських стічнихвод складають грубі фракції; 50% забруднення складають органічні речовини, щопогано осідають; решта забруднення — це розчинені у воді органічні речовини.
Промислові стічніводи. Утворюються на різних стадіях технологічних і теплообмінних процесів.Тому кількість і склад їх визначаються умовами виробництва.
Оцінюючи шкодувід, забруднень водних ресурсів, країни, слід враховувати не тільки витративоди, але й, перш за все, забруднення і токсичність стічних вод;
Найбільшаконцентрація токсичних речовин спостерігається у стічних водах багатьохвиробництв фарбників, паперово-целюлозної промисловості та виробництвапластмас, а знешкодження їх потребує складних і дорогих технологій. Частозабруднювачі містять таку високотоксичну речовину, як сірководень, викиди якоговзагалі неприпустимі.
Для Донбасу іКриворізького басейну характерний викид шахтних і рудникових вод з високимвмістом мінеральних солей. Це перешкоджає використанню неочищених вод промисловістюі для зрошення. Так, у скинутих деякими шахтами Донбасу водах концентраціясолей сягає 9,5 г/л, у тому числі твердих солей — до 3 г/л.
В багатьохмашинобудівних підприємствах застосовують технології гальванічного покриттяметалів — нікелювання, хромування, міднення, кадміювання деталей. У стічнихводах гальванічних цехів присутні ціаніди, прості і комплексні солі всіхвищеназваних металів та солі, що утворюються при нейтралізації стічних вод.Скидання таких вод у міську каналізацію можливе тільки за умов вилучення з водисполук кольорових та важких металів і ціанідів.
Шкода, заподіянавнаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природногосередовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числііноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниженнярозміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природногосередовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України «Проохорону навколишнього середовища»).
Об'єми скидівзабруднюючих речовин та їх концентрація визначається на підставі данихобстеження об'єктів та аналізу журналів обліку водоспоживання, водовідведення,роботи каналізаційних насосних станцій з урахуванням вимог дозволів наспецводокористування та затверджених норм ГДС (ТУС). Визначені при цьомупоказники включаються у розрахункові
формули.
З моментувстановлення факту скиду до повного його припинення проби відбираються на меншетрьох разів з метою одержання реальної характеристики зворотних вод протягом всього періоду скиду.
Допускається одноразовийвідбір проб при скиданні забруднюючих речовин із суден, плавзасобів, морськихнадводних та підводних споруд, берегових та інших об'єктів при короткочасному(не менше 12 годин) періоді скиду.
При заздалегідьвідомому сталому складі зворотних вод (наприклад, господарсько-фекальні водисуден, стічні води міської каналізації") чи забруднюючих речовиндозволяється, як виняток, використання в розрахунках" попередніх даних проїх склад та якість.
Середняконцентрація забруднюючих речовин в стічних водах за період порушенняводоохоронного законодавства визначається з усієї сукупності відібраних іпідданих хімічному аналізові проб стічної води і обчислюється за формулою:
/>
де Сс- середняконцентрація, приймається як розрахункова при визначенні збитків, г/м3; С1,С2, Сn — концентрація забруднюючих речовин у відібраних пробах заперіод порушення водоохоронного законодавства, г/м3;
n — кількість відібраних проб.
При відсутностіданих про кількість скинутої нафти чи інших забруднюючих речовин їхня маса (М1)визначається за формулою:
/>
де М1 — маса нафти (нафтопродуктів), яка потрапила у воду, т;
Мр — маса нафти(нафтопродуктів) на 1 м2 поверхні води, г/м2;
Мф — фоновийпоказник маси нафти (нафтопродуктів) у воді на 1 м2 поверхні води, г/м2; 3 — площа розливу нафти (нафтопродуктів), м2;
Ср — концентраціярозчиненої у воді нафти на глибині п, г/м3;
Сф.к — фоноваконцентрація розчиненої у воді нафти, г/м1;
V- об'єм забрудненої води, м3,визначається за формулою />, де n — глибина поширення нафти у воді, м.
Площа розливунафти S може бути визначена кількомаспособами, наприклад за результатами аерозйомки або за проведеними інспекторомвизначеннями маси нафти на одиницю площі (1 м2) за зовнішнім виглядом нафтової плівки та оцінками геометричних розмірів плями нафти.
Збитки віднаднормативних скидів визначаються за формулою:
/>
де V — інтенсивність скидання оборотних вод, м3/год.; Т- тривалість наднормативногоскиду, год.; Сс.ф- середня фактична концентрація забруднюючих речовин узворотних водах, г/м3; Сд — дозволена для скиду концентрація забруднюючихречовин, визначена при затвердженні ГДС (ТУС), г/м3. У разі скиду речовин, яківідсутні в переліку допустимих, а фактична концентрація їх перевищує ГДК дляводного об'єкту, що приймає зворотні води, в розрахунковій формулі Сдприймається рівним ГДК; 0,003- базова ставка відшкодування збитків, в часткахнеоподатковуваного мінімуму доходів громадян, НМД/кг. (розрахована як середнявартість знешкодження різних забруднюючих речовин в долях неоподатковуваногомінімуму доходів за одиницю маси речовини); Аі — показник відносноїнебезпечності речовини, визначається співвідношенням 1/Сгдк, де Сгдк- граничнодопустима концентрація цієї речовини згідно з СанПіН № 4630-88 або Узагальненимпереліком ГДК шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм.
У разі скидуречовин, для яких не встановлено рівні ГДК або орієнтовно-безпечні рівні впливу(ОБРВ), показник відносної небезпечності приймається рівним 100, а при ГДК-«відсутність»-100 тис.
Для завислихречовин показник відносної небезпечності приймається рівним 0,3, а дляпідприємств, що експлуатують комунальні системи каналізації 0,1.
n — величина неоподатковуваногомінімуму доходів громадян в одиницях національної валюти; К- коефіцієнт, щовраховує категорію водного об'єкту у відповідності з додатком №3; 103 — коефіцієнт, що враховує розмірність величин.
Збитки занаднормативні скиди комунальними каналізаціями відшкодовуються у разі порушеннятехнологічних режимів роботи очисних споруд, передбачених проектом у розмірі,який не повинен перевищувати 50% прибутку за послуги каналізації за час порушення природоохоронногозаконодавства (крім аварійних,скидів).
Збитки відсамовільних, аварійних та санкціонованих вимушених скидів зворотних вод (крімскидів із водних транспортних засобів) визначаються за формулою:
/>
де позначенняаналогічні тим, що використані у попередній формулі.
Збитки зааварійні скиди комунальними каналізаціями відшкодовуються у розмірі, що неповинен перевищувати 50% річного прибутку за послуги каналізації.
Збитки від скидівзворотних вод із водних транспортних засобів визначається за формулою:
/>
де W — об'ємскинутих зворотних вод, м3; Сф- фактична концентрація забруднюючої речовини взворотних водах, г/м3. У разі відсутності даних про витрати скинутих із суднагосподарсько-фекальних вод та їх концентрацію, об'ємним накопиченням їх длясуден І категорії (судна довжиною більше 65 м необмеженого району плавання, незалежно від чисельності екіпажу) приймається 50 л, а для всіх інших категорій 25 л на одну особу за добу при БСК20-350 мг/л і вмісті твердих завислих речовин 350мг/л.
Позначення іншихпоказників аналогічні тим, що використані раніше.
Збитки відаварійних та інших скидів, речовин у чистому вигляді (нафтопродуктів, фенолівта ін.) визначаються за формулою:
/>
де М — масаскинутої забруднюючої речовини, кг.
Позначення іншихпоказників аналогічні тим, що використані раніше.
Розрахунок збитківвід забруднення водного об'єкта сміттям здійснюється за формулою:
/>
де Зс — збиткивід забруднення сміттям, в одиницях національної валюти; М — маса сміття (вцентнерах), яке зібране судном — сміттєзбирачем, або визначене як добутокзабрудненої площі S насередню масу Мср сміття з 1 м2 (зібраного в трьох різних місцяхзабрудненої акваторії на однаковій відстані від її центру -/>) визначається за формулою:
/>
де />;
S — площа водної поверхні за- брудненоїсміттям, м2; Кх- коефіцієнт, що характеризує ступінь забрудненняповерхні води сміттям; 0,17- вартість перевезення та утилізації сміття, в НМД — одиниць; Аі — показник небезпечності сміття, визначається з відношення: 1/ГДКнайбільш небезпечної забруднюючої речовини, яку було виявлено в складіскинутого сміття; Т- час роботи спецсуден (судна) при збиранні сміття, год.;0,1 – вар- тість 1 год. роботи спецсудна в НМД — одиниць.
Загальна сумазбитків при одночасному забрудненні водного об'єкта кількома забруднюючимиречовинами (але однією юридичною чи фізичною особою) визначається додаванням донайбільшої з усіх розрахункових величин збитків сум збитків для іншихзабруднюючих речовин, помножених на коефіцієнт 0,15.
У разі залповогоскиду, що призвів до забруднення об'єкту в контрольному створі до 50 і більшеГДК, розрахована сума збитків збільшується у 10 разів.
При вжиттізаходів по ліквідації наслідків забруднення сума збитків зменшується взалежності від кількості зібраної або знешкодженої забруднюючої речовиннізагального строку ліквідації наслідків забруднення.
Сума збитків уцьому випадку обчислюється за формулою:
/>
де Зз- зменшенасума збитків, в одиницях національної валюти; ЗВс — початкова сума збитків, водиницях національної валюти, />М1- масазібраної забруднюючої Речовини за кожний відрізок часу ліквідації, т; М — масаскинутої забруднюючої речовини, т; Кз1 — коефіцієнт зменшення збитків, залежновід строку ліквідації наслідків забруднення.
Строк ліквідаціїнаслідків забруднення вод розраховується для кожного відрізку часу як різницяміж:
часом в моментпочатку скиду (якщо його встановлено) і часом на момент закінчення ліквідаціїнаслідків забруднення вод, Т;
часом в моментвиявлення скиду (якщо час початку скиду не з'ясовано) і часом на моментзакінчення ліквідації наслідків забруднення вод, Тв.
Якщо одночасновідбувається скид і збір забруднюючої речовини, строк визначається як часроботи технічних засобів.
3. Земельнийкадастр і земельний кодекс, їх призначення, структура і зміст
Для обліку кількісних,якісних та інших характеристик природних ресурсів обсягу, характеру та режимуїх використання ведуться державні кадастри природних ресурсів. В Українінайбільшого поширення набув земельний кадастр, перші спогади про який датуютьсяXIІ—ХIII ст. У давнину опис земель і лісів мав на меті справедливий розподілподатей і повинностей серед князівських підданих. Існують відомості про оцінкуі перепис Київської землі 1275 р., в якій подушна подать залежала від обсягуземель, що підлягали обробітку. У XV—XVII ст. роль кадастрів виконувалиспеціальні книги, в яких фіксувався доход окремих власників землі. НаприкінціXIX ст. під керівництвом земств виконувалося спеціальне обстеження ґрунтів іекономіко-статистичне обстеження багатьох територій. Значний внесок ворганізацію і проведення цих оціночно-кадастрових робіт зробив В. В. Докучаєв,який також брав участь в обґрунтуванні методології і практики оцінки землі.
Земельний кадастрмістить відомості про якісну оцінку ґрунтів і ступінь придатності їх підсільськогосподарські культури, про вилучення земель і цілий ряд іншихвідомостей, спрямований на організацію ефективного використання земельнихресурсів.
Основними умовамиведення кадастру земельних ресурсів є: єдність, узгодженість, безперервність,наочність, економічність.
Єдність кадаструозначає, що він розробляється на загальній методологічній основі і системіпоказників, що характеризують земельці ресурси в екологічному, господарському іправовому відношенні.
Узгодженістькадастру забезпечується послідовною розробкою його розділів і підрозділів,повною і об'єктивною інформацією про кількість, розміри, розподіл, якісний станта використання земельних ресурсів.
Безперервністьведення земельного кадастру пов'язана з періодичним поновленням оціночнихматеріалів, їх уточненням і доповненням новими відомостями, які більш досконалохарактеризують стан ґрунтів і рівень використання земельних ресурсів.
Наочністькадастру ресурсів забезпечується доступністю його даних для спеціалістів задопомогою графічних форм і методів, таблиць і наочних посібників.
Економічністьведення земельного кадастру пов'язана з використанням сучасних методів і засобіввимірювань і обстежень, обчислювальної техніки, в тому числі персональнихелектронно-обчислювальних машин, при визначенні окремих і комплекснихпоказників використання земельного фонду.
Призначення ізміст кадастру населених пунктів. Призначенням державного земельного кадаструнаселених пунктів є забезпечення необхідною інформацією органів державної владита органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ іорганізацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин щодо раціональноговикористання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінностіземель у складі природних ресурсів, контролю за використанням земель і охороноюземель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектівземлеустрою.
Основне завданняведення державного земельного кадастру в населених пунктах є таким:
· забезпеченняповноти відомостей про всі земельні ділянки населеного пункту;
· застосуванняєдиної системи просторових координат та систем ідентифікації земельних ділянокнаселених пунктів;
· запровадженняєдиної системи земельно-кадастрової інформації та забезпечення її достовірностів населених пунктах.
Планомірне іраціональне використання земель населених пунктів досягається через управлінняцими землями, зокрема, при розв'язанні питань планування і забудови, зумовленихрівнем розвитку продуктивних сил, характером виробничих відносин. Управлінняздійснюється у таких архітектурно-планувальних формах, як схема районногопланування, генеральний план, проект детального планування, правила забудови,проект земельно-господарського впорядкування території. Вони мають важливепрактичне значення для регулювання землекористування в населених пунктах. Длявиконання архітектурно-планувальних робіт щодо прогнозування використанняземель і перспективного розвитку населених пунктів необхідно мати вихіднуінформацію про сучасний правовий, природний та господарський стан земель. Такаінформація забезпечується в процесі проведення земельного кадастру.
Земельний кадастрнаселених пунктів є складовою частиною державного земельного кадастру країни.Державний земельний кадастр повинен забезпечити вивчення земельного фонду всіхнаселених пунктів — сіл, селищ і міст.
З ростомкількості та розмірів населених пунктів актуальним стає питання управліннябудівництвом у селах, селищах і містах з метою задоволення запитів населення,яке там проживає. Тут доречно нагадати, що земля у населених пунктах єпросторовим операційним базисом. Не є виключеним її використання як головногозасобу виробництва — для ведення особистого підсобного господарства,садівництва, городництва і тваринництва. Значення верхнього родючого шаруґрунту для міського будівництва не є таким великим, як для земельсільськогосподарського призначення. Зрозуміло, що для скверів, парків, газонівпотрібен родючий грунт, але його не так складно отримати при будівництві,зберігаючи і переміщаючи верхній гумусовий шар.
Завданнямземельного кодексу є регулювання земельних відносин з метою створення умов дляраціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власностіна землю і господарювання, збереження та відтворення родючості ґрунтів,поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установі організацій на землю.
4. Методи і формиекономічного стимулювання раціонального природокористування
Економічністимули, які могли б змусити підприємства турбуватися про охорону природи ізменшення збитків, поки що недостатні. Але й ці кошти спрямовувати на охоронуприроди підприємствам невигідно, оскільки в результаті їх проведенняпідвищується собівартість виробництва продукції, зростає обсяг основних фондів.Водночас багато очисних споруд перевантажені, стоки перебувають унезадовільному стані, відбувається їх змішування з різними шкідливимиречовинами, що призводить до синергізму і затрудняє очищення. Необхідним єзагальне підвищення культури виробництва, поліпшення збереження сировини іматеріалів, правильна експлуатація устаткування.
Слід виявитизв'язок між збитками від забруднення навколишнього середовища і забруднювальноюдіяльністю підприємства. Важливо визначити гранично допустимі викиди, заперевищення яких підприємства і його керівники повинні нести матеріальнувідповідальність. Для підприємства гранично допустимий викид — набагато конкретнішанорма, ніж гранично допустима концентрація, джерелом якої може бути забрудненнясередовища з різних підприємств. Плата за забруднення, що знімається зпідприємства, повинна бути такою, щоб спонукати його до повного використання яккоштів, що виділяються централізовано, так і коштів самого підприємства.Зменшення забруднення середовища повинно бути вигідним підприємству до тих пір,поки викликані цим витрати будуть меншими від плати за забруднення. Значить,плата за забруднення природного ресурсу повинна бути досить високою, виходячизі збитків, які завдаються народному господарству.
Доцільно в цьомуплані розрізняти нормативні збитки, які відповідають нормальним умовамвиробництва і підлягають усуненню за рахунок виділених централізованих коштівабо кошторису самого підприємства, і понаднормативні збитки, які є наслідкомнедоліків господарювання. Такі збитки повинні відшкодовуватись за рахунок фондівматеріального заохочення.
Методи плануваннядозволяють реалізувати основні принципи територіального планування.
Одним ізнайважливіших методів є нормативний. Норми і нормативи якості середовища єобов’язковими для застосування в розрахунках народногосподарських проектів.Нині назріла необхідність обґрунтувати для території показники граничнодопустимого навантаження (концентрації) виробництва на природно-ресурснийпотенціал.
У комплексномутериторіальному плануванні для раціоналізації використання природних ресурсівнайширше застосовують балансовий метод, який дозволяє науково вмотивуватиспіввідношення між наявністю природних ресурсів та їх споживанням. Для окремихтериторій — району, області доцільно розробляти баланс лісових, водних,земельних, мінеральних ресурсів.
Перспективним упрактиці прогнозування є застосування еколого-економічних моделей. Для їхстворення необхідні автоматизовані системи планових розрахунків (АСПР). Метатакого моделювання — вдосконалити систему планування, застосовуючиекономіко-математичні методи, моделі та обчислювальну техніку. У системіеколого-економічних моделей вирізняють три групи:
а) моделіекономічної активності, які дозволяють визначити не тільки основні пропорціїрозвитку народного господарства, а й збалансованість їх з урахуваннямнаслідків, зумовлених забрудненням довкілля;
б) моделітехногенного впливу на довкілля, до яких належать моделі поширення, міграції таперетворення забруднювальних речовин у різних середовищах;
в) моделідинаміки факторів виробництва під прямим чи опосередкованим впливом забрудненнядовкілля, які дозволяють визначити економічні, соціальні та екологічні наслідкизабруднення і соціальну та економічну ефективність упровадженняприродоохоронних заходів.
Математико-статистичніметоди використовуються для обробки та аналізу екологічної інформації. Вони,зокрема, дозволяють визначити необхідний обсяг інформації для обґрунтуваннявисновків (вибірковий метод), виявити і кількісно визначити щільність зв’язківміж антропогенними навантаженнями та змінами в навколишньому середовищі(кореляційні методи), визначити емпіричні залежності між різними показниками,наприклад, забрудненням середовища і захворюванням населення (регресійнийаналіз).
Варіантні методипередбачають розробку альтернативних рішень, розробку кількох варіантівреалізації конкретних цілей. Вони можуть бути використані при порівнянніпринципово різних підходів до використання ресурсів регіону та оцінкиантропогенного навантаження на природно-ресурсний потенціал.
Для поліпшенняекологічної ситуації в Україні потрібні виважені планові рішення вінвестиційній політиці. Фонд охорони навколишнього природного середовища всучасних умовах прогнозується в обсязі 22—23 млн. грн. на рік. У цілому наприродоохоронні заходи передбачаються витрати, що становлять 17,2 % бюджетуМіністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Загальна сумавитрат розподіляється між окремими статтями: на охорону повітряного басейну, наутримання заповідників, природних парків, ботанічних садів тощо.
Сутністьпланування раціонального природокористування та охорони довкілля проявляється вйого принципах:
1. Принципприродно-господарської збалансованості передбачає поєднання галузевого йтериторіального підходів у плануванні охорони довкілля. Кожний регіон має свійприродно-ресурсний потенціал, і планування господарського освоєння йоготериторії необхідно проводити, враховуючи відповідність антропогенногонавантаження природно-ресурсному потенціалу. Цей принцип порушується в багатьохрегіонах Землі внаслідок високої концентрації промислового виробництва,особливо таких екологічно небезпечних галузей, як чорна і кольорова металургія,хімічна, целюлозно-паперова, нафтопереробна промисловість, які в поєднанні знедосконалими технологіями, відсутністю природозахисних систем зумовиливиникнення екологічно гострих ситуацій.
2. Принципкомплексності, який стосовно раціонального природокористування регіону означаємаксимальне наближення ресурсного циклу як антропогенного кругообігу речовин доприродного кругообігу. Комплексність виражається у плануванні впровадженнябезвідходних, ресурсоощадних технологій. Для України цей принцип має особливезначення, оскільки існуюча тривалий час практика планувати розміщеннявиробництва, не враховуючи критерії екологічної доцільності, призвела донакопичення великої кількості відходів, які часто-густо є цінними покладамисировини. У відвалах, у стічних водах міститься багато корисних компонентів,обсяги яких часто можна співставити з природними родовищами. На сучасному рівнірозвитку НТП спостерігається важлива закономірність — чим вищий рівеньекономічного розвитку країни, тим ефективніше переробляється сировина, тимменше відходів.
3.Програмно-цільовий принцип прийняття науково виважених рішень комплексноготериторіального плану, реалізація якого дозволяє вирізнити пріоритетний напрямекологічної політики в кожному регіоні, визначити масштаби і терміни проведенняробіт з охорони природи і відтворення природних ресурсів. Цей принцип дозволяєпідтримувати екологічну рівновагу у складній системі «суспільство-природа» заумови раціонального використання природних ресурсів. Нині назріла необхідністьпровести комплексний еколого-економічний аналіз ситуації в Україні, якасклалась на сьогодні, тенденцій і перспектив розвитку виробництва на рівнінародного господарства в цілому та за окремими регіонами.
4. Принципекономічної заінтересованості й відповідальності, спрямований на визначенняпланових показників із використання та охорони природних ресурсів відповідно додіяльності виробництва. Природоохоронна діяльність має бути невіддільною відпроцесу виробництва, а проблеми охорони довкілля необхідно розв’язувати впроцесі самого виробництва. Плата за забруднення довкілля нині стягується увідповідності із заподіяними збитками, за принципом «забруднювач платить».Однак на практиці утворився значний розрив між проголошеними принципами плати таїї нормативами, з одного боку, та обсягами економічних збитків, з другого. Вумовах економічної скрути плата за забруднення не компенсує всього обсягуекономічних і соціальних втрат. Розмір такої плати не перекриває навітьмінімально необхідних природоохоронних потреб.
Складним є такожрегулювання цін за природні ресурси. Їх підвищення в сучасних умовах можетільки ускладнити ситуацію. Але низька вартість природних ресурсів обумовлюєзначною мірою їх нераціональне використання.
5. Принципдемократичного централізму, який поєднує централізоване керівництво і місцевуініціативу при розширенні прав останньої, збільшення відповідальності місцевихорганів влади за якість середовища проживання. За центральними органамизакріплюються функції розробки стандартів і нормативів якості довкілля,дослідження проблем організації екологічного моніторингу — його розгалуженістьє одним з найважливіших завдань для вивчення екологічних проблем в Україні;проведення державної екологічної експертизи господарської діяльності, а надтопланів і проектів новобудов, надходження нових матеріалів на споживчий риноктощо. Однак перебудова планування передбачає підвищення ролі місцевих органіввлади у підготовці планів природоохоронної діяльності.
6. Принципоптимальності, який передбачає пріоритетність екологічної складової надовгострокову перспективу при визначенні економічної ефективностіприродокористування. Реалізація принципу у практиці планування необхідна тому,що багато процесів, які пов’язані із самовідновлювальними функціями природногосередовища, визначаються факторами як короткочасної, так і тривалої дії. Урозвитку народногосподарського комплексу може настати час, коли антропогенненавантаження на компоненти середовища перевищать його природно-ресурснийпотенціал. У таких випадках економічні збитки від забруднення довкілля, а такожвитрати на компенсацію збитків набагато перевищать розрахований економічнийефект. В практиці планування витрат необхідно брати до уваги екологічні затративиробництва та їх динаміку в процесі просторового розвитку.
7. Принципнеперервності планування, який передбачає поєднання поточних і перспективнихпланів. Будь-яке планове рішення щодо нового будівництва виробничих об’єктів чиреконструкції існуючих необхідно узгоджувати із територіальними комплекснимисхемами охорони природи конкретних регіонів, все ширше впроваджувати державнуекологічну експертизу з метою оцінки впливу нового виробництва на природнесередовище конкретного регіону. Дотримання цього принципу сприятиме поліпшеннюнинішньої екологічної ситуації.
5. Особливостіфінансування та пріоритети інвестицій у відтворенні навколишнього середовища
Перехід Українидо ринкового типу розвитку створює потенційні можливості для вирішенняекологічних проблем. У той же час кризове становище економіки в перехіднийперіод не дає можливості державі й окремим природо користувачам виділяти кошти,необхідні для здійснення заходів щодо зниження негативного впливу на навколишнєсередовище.
Потенційнонайпотужнішим джерелом фінансових коштів для цих цілей є інвестиції, у томучислі закордонні. Інвестиції є найважливішим засобом забезпечення прогресивнихструктурних зрушень в охороні довкілля, поліпшення якісних показниківдіяльності на макро- і мікрорівнях. Чим масштабніші обсяги і вища ефективністьінвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес, здійснюютьсяпозитивні перетворення. Зміни в загальному процесі інвестування відображаютьсяі на природоохоронній діяльності. У цій сфері виникає суттєва трансформаціяструктури інвестицій за джерелами фінансування і за формами власності.
Джерелаінвестиційних ресурсів підприємств поділяються на власні, позичкові тазалучені. Власними (внутрішніми) джерелами інвестицій є прибуток, амортизаційнівідрахування та інші надходження підприємства. До залучених джерел фінансуванняінвестицій належить емісія акцій та інвестиційних сертифікатів. Важливимджерелом інвестиційних ресурсів є бюджетне асигнування, а також позичковікошти, які складаються з банківських кредитів, державного кредиту тощо.
Для залучення інвестицій,особливо іноземних, необхідно провести значну роботу, зв'язану з вирішеннямпитань розмежування відповідальності за завдану шкоду довкіллю між державою іновими власниками, підготовкою ефективних технічних проектів впровадження новихтехнологій, а також пошуком зацікавлених закордонних партнерів, вирішеннямпитань зайнятості тощо.
Реалізаціяефективної екологічної політики потребує значних капіталовкладень. Але востанні роки у світі спостерігається тенденція до зменшення питомої вагидержавних вкладень у сферу охорони навколишнього середовища.
Нині склаласяситуація, за якої підприємства відчувають гостру нестачу фінансових ресурсівдля вдосконалення техніко-технологічних процесів, впровадження принципово новихекологобезпечних засобів виробництва, будівництва і реконструкції очиснихспоруд, застосування прогресивних способів і методів очищення відходіввиробництва. Нестача власного коштів змушує підприємства для здійсненняприродоохоронної діяльності звертатися до різних фондів.
Звернення довнутрішніх національних і зовнішніх іноземних фінансових інститутів передбачаєвиконання таких умов:
· забезпеченняіснуючих схем позики;
· наявністьприродоохоронних фондів, заснованих цими інститутами;
· пріоритетнийнапрямок фінансування;
· нормипроцента за позиками;
· мінімальнийрозмір позики за проектом;
· процедуриі вимоги до використання позики;
· термінповернення позики.
Інвестиції уприродоохоронні проекти повинні здійснюватися з урахуванням впливу багатьохфакторів, які умовно поділяються на внутрішні і зовнішні. До внутрішніхфакторів належать фінансовий, технологічний та технічний рівні виробництва,рівень менеджменту та маркетингу тощо. До зовнішніх — існуючі в країніекономіко-правові регулятори та адекватний цьому стан середовища господарювання(податкова, кредитно-фінансова і митна системи, рівень інфляції, правовадисципліна, рівень корупції, ступінь бюрократизму владних структур,досконалість конкурентного середовища, розвиток ринкової інфраструктури,соціальні, політичні, екологічні фактори).
При перевищеннівстановлених нормативів інвестор повинен перевірити наявність розрахованихшляхів його зменшення з метою приведення проекту в екологічну придатність.
Інвесторупотрібно передбачити компенсуючі заходи та збитки, які не вдасться компенсувати,а також впевнитися, що проект забезпечений відповідними дозволами від органівохорони навколишнього середовища.
Перспективним іефективним шляхом вирішення проблеми інвестування природоохоронної діяльностіможе стати лізинг — договір на право користування обладнанням і майном наоснові орендних відносин.
Лізинг передбачаєтоварне кредитування, що дозволяє без значного фінансового навантаженнявідновити виробничі фонди та придбати майно значної вартості. Лізинговий кредит— стосунки між юридичними особами, що виникають внаслідок оренди майна ісупроводжуються укладанням лізингової угоди, яка є гнучкішою за кредит,оскільки надає сторонам можливість відпрацювати необхідну схему сплатилізингових платежів.
На світовомуринку капіталу частка лізингу в деяких провідних країнах Заходу становить 30 %нових інвестицій. Серед країн Центральної та Східної Європи лише в Польщі зафінансової підтримки діючих екологічних фондів розвивається екологічний лізингдля спрямування інвестицій у природоохоронні заходи.
Важливимнапрямком нової стратегії природокористування є стимулювання залученихприватних інвестицій у розвиток технологій, які використовують відновні джерелаенергії (енергію Сонця, вітру та біомаси). Вирішення цієї проблеми можливе призалученні наукового і технологічного потенціалів. Експертні дані дають змогуконстатувати, що загальні обсяги інвестування в нові потужності з виробництвата використання відновних джерел енергії становитимуть понад 30 млрд. євро, зних 75-80 % очікуються з приватного сектора. Так, в Австрії частка використаннявідновних джерел енергії у структурі енергоспоживання становить 24 %, в Швеціїта Фінляндії — 25 %. Тому з метою стимулювання підприємницької активності уприродоохоронній галузі необхідно створити пільгові умови для інвесторів, атакож удосконалити нормативно-правову базу.
Успішнаінноваційна діяльність неможлива без системи ефективного державногорегулювання, до якої входить створення законодавчої бази, вибір пріоритетнихнапрямів інноваційної діяльності, фінансова підтримка інноваційної діяльності,створення відповідної інфраструктури інноваційної діяльності.
В останні рокивелика увага приділяється регіональній інноваційній політиці та її ролі якважливого фактору економічного та соціального розвитку країни. Інноваційна привабливістьрегіону трактується як комплекс умов, які формують сприятливе середовище дляінноваційних процесів у регіоні, зокрема: можливість впровадження результатівнаукових та науково-технічних розробок у виробництво, ефективність освоєнняінноваційних проектів. Рівень фінансового забезпечення інноваційної діяльності,ступінь розвитку інноваційної інфраструктури.
Реалізаціястратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності здійснюється черезсистему загальнодержавних (національних) програм економічного,науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охоронидовкілля. Стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності вгалузі охорони навколишнього природного середовища є: модернізаціяелектростанцій; обладнання і технології для використання альтернативних джереленергії; енергоефективне, ресурсозберігаюче, модульне, екологічно безпечнеобладнання та устаткування для здійснення процесів водопідготовки, очищенняводи, теплопостачання та засоби управління цими процесами; охорона йоздоровлення людини та навколишнього середовища; екологічно чисті харчовіпродукти.
Основнимизаходами держави щодо запровадження інноваційної моделі розвитку є: розробкаконцепції, науково-методичних засад формування Комплексного прогнозу науково-технологічногота інноваційного розвитку України до 2020 року; запровадження механізмупостійного моніторингу інноваційної активності, оцінки інновацій та їхрейтингу, оцінки ефективності використання державних коштів учасниківінноваційних процесів; розробка системи стимулів та механізмів ефективноїкомерціалізації і широкого практичного використання результатів виконаннядержавних наукових і науково-технічних програм, державного замовлення нанауково-технічну продукцію; створення централізованого комп'ютерного банкуданих з метою забезпечення інформацією про вітчизняні та світові ринки новітніхтехнологій та високотехнологічних товарів; поглиблення міжнародногоспівробітництва у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності.
Згідно зКонцепцією економічної стабілізації і зростання в Україні для забезпеченняекологічно стабільно розвитку необхідно щорічно залучати близько 40 млрд. грн.Іноземних інвестицій, у тому числі близько 10 млрд грн. — для реалізаціїпрограм та проектів першочергового державного значення для забезпеченняекологічної й енергетичної безпеки, розвитку сучасних екотехнологічних сфер таінфраструктури.1 У зв'язку з цим необхідно переорієнтувати державнуінвестиційну та податкову політику щодо вдосконалення механізму залучення екоінвестицій,а отже, — стимулювання розвитку екобізнесу як нового суспільно необхідного ідинамічно розвинутого міжгалузевого комплексу.
Залученнюіноземних інвестицій для здійснення природоохоронних
програм тапроектів в Україні повинно сприяти:
· мобілізаціякоштів усіх джерел інвестиційних ресурсів використання;
· активнаінтеграція України в європейські та світові природоохоронні процеси;
· формуваннясприятливих умов та ефективної системи залучення іноземних інвестицій як векономіку України в цілому, так і в охорону довкілля та використання природнихресурсів;
· активізаціяінвестиційної діяльності та формування привабливого інвестиційного іміджуУкраїни.
На найближчуперспективу основною метою інвестиційної політики є утвердження ефективноїсистеми мобілізації інвестиційних ресурсів з усіх можливих джерел таспрямування їх на реалізацію пріоритетних цілей економіки. Це дозволить суттєвонарощувати інвестиційний потенціал національної економіки з метою забезпеченнясталого економічного розвитку країни, підвищення життєвого рівня населення,покращення екологічної ситуації в державі.
6. Системапоказників та методи планування природокористування
Методи плануваннядозволяють реалізувати основні принципи територіального планування.
Одним ізнайважливіших методів є нормативний. Норми і нормативи якості середовища єобов’язковими для застосування в розрахунках народногосподарських проектів.Нині назріла необхідність обґрунтувати для території показники граничнодопустимого навантаження (концентрації) виробництва на природно-ресурснийпотенціал.
У комплексномутериторіальному плануванні для раціоналізації використання природних ресурсівнайширше застосовують балансовий метод, який дозволяє науково вмотивуватиспіввідношення між наявністю природних ресурсів та їх споживанням. Для окремихтериторій — району, області доцільно розробляти баланс лісових, водних,земельних, мінеральних ресурсів.
Перспективним упрактиці прогнозування є застосування еколого-економічних моделей. Для їхстворення необхідні автоматизовані системи планових розрахунків (АСПР). Метатакого моделювання — вдосконалити систему планування, застосовуючиекономіко-математичні методи, моделі та обчислювальну техніку. У системіеколого-економічних моделей вирізняють три групи: а) моделі економічної активності,які дозволяють визначити не тільки основні пропорції розвитку народногогосподарства, а й збалансованість їх з урахуванням наслідків, зумовленихзабрудненням довкілля; б) моделі техногенного впливу на довкілля, до якихналежать моделі поширення, міграції та перетворення забруднювальних речовин урізних середовищах; в) моделі динаміки факторів виробництва під прямим чиопосередкованим впливом забруднення довкілля, які дозволяють визначитиекономічні, соціальні та екологічні наслідки забруднення і соціальну таекономічну ефективність упровадження природоохоронних заходів.
Математико-статистичніметоди використовуються для обробки та аналізу екологічної інформації. Вони,зокрема, дозволяють визначити необхідний обсяг інформації для обґрунтуваннявисновків (вибірковий метод), виявити і кількісно визначити щільність зв’язківміж антропогенними навантаженнями та змінами в навколишньому середовищі(кореляційні методи), визначити емпіричні залежності між різними показниками,наприклад, забрудненням середовища і захворюванням населення (регресійнийаналіз).
Варіантні методипередбачають розробку альтернативних рішень, розробку кількох варіантівреалізації конкретних цілей. Вони можуть бути використані при порівнянніпринципово різних підходів до використання ресурсів регіону та оцінкиантропогенного навантаження на природно-ресурсний потенціал.
Для поліпшенняекологічної ситуації в Україні потрібні виважені планові рішення вінвестиційній політиці. Фонд охорони навколишнього природного середовища всучасних умовах прогнозується в обсязі 22—23 млн. грн. на рік. У цілому наприродоохоронні заходи передбачаються витрати, що становлять 17,2 % бюджетуМіністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Загальна сумавитрат розподіляється між окремими статтями: на охорону повітряного басейну, наутримання заповідників, природних парків, ботанічних садів тощо.
ПРАКТИЧНАЧАСТИНА
Завдання длярозрахунку
Згідно зрезультатами контрольних перевірок хімічного підприємства міста Рівногозафіксовано використання як пального таких речовин: дизельне паливо – 345т,бензин етиловий – 645 т, бензин не етиловий – 445 т. Крім того, в результатіперевірки підприємства проведеної 10.06.2007р. виявлено перевищення скидузабруднюючих речовин у водні об’єкти в таких обсягах: нітрати – 4,5 т. приліміті – 4 т, нітрити – 4,5 т. при ліміті – 1,5 т, сульфати – 45 т при ліміті –75т. Підприємство отримало припис на усунення порушення до 20.07.200 року. Взазначений термін порушення було усунено.
За цей періодчасу підприємство розмістило на своїй території, згідно дозволу, відходи втаких обсягах: відходи 2 класу – 245т, при ліміті – 245т, відходи 3 класу –145т, при ліміті – 150т, люмінесцентні лампи у кількості 645 штук (дозвілвідсутній).
Режим роботипідприємства двозмінний.
За перший кварталсума збору за викиди в атмосферу пересувними джерелами забруднення становила 8452 грн., за скиди забруднюючих речовин– 11645 грн.
Визначити розмірзбору за викиди забруднюючих речовин підприємством в навколишнє природнесередовище за другий квартал 2007року. Результати розрахунку записати в таблиця6. Відповідь обґрунтуйте.
Розв`язок
На підставізатверджених лімітів і виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів зборуза забруднення та корегуючих коефіцієнтів необхідно визначити суму збору, якийсправляється за викиди у навколишнє природне середовище різними джереламизабруднення.
1. Розмір зборуза викиди пересувними джерелами забруднення розраховується за формулою:
/>
де, Нбі – базовийнорматив збору за викиди в атмосферу 1 тонни і-тої забруднюючої речовини вмежах ліміту, грн./т;
Мфі – масафактичного річного викиду і-тої забруднюючої речовини, т
Кнас –коефіцієнт, що залежить від чисельності жителів;
Кі – величинаіндексу споживчих цін (індекс інфляції), 2,5;
Кф – коефіцієнт,що враховує народно – господарське значення населеного пункту (таблиця 2).
Таблиця 1
Значеннякоефіцієнта, що залежить від чисельності жителівЧисельність населення, тис.чол. Кнас до 100 1,00 100,1 – 250 1,20 250,1 – 500 1,35 500,1 – 1000 1,55 більше 1000 1,80
2. Розмір зборуза скиди забруднюючих речовин у поверхневі води розраховується за формулою:
/>
де, Нбі – базовийнорматив за скидання в 1 тонни і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту,грн./т;
Млі – масарічного скиду і-тої забруднюючої речовини, т;
Мпі – масапонадлімітного річного скиду і-тої забруднюючої речовини, т;
Кт – регіональнийкоефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості (таблиця 3);
Кін — величинаіндексу споживчих цін (індекс інфляції), 2,5;
Кп – коефіцієнткратності плати за понадлімітний викид забруднюючих речовин, (Кп=5).
Таблиця 2
Значеннякоефіцієнта, що враховує народно – господарське значення населеного пунктуТип населеного пункту Кф
Організаційно – господарські та культурно – побутові центри
місцевого значення з перевагою аграрно – промислових функцій
(районнф центри, міста, селища районного підпорядкування) та села 1,00
Багатофункціональні центри, центри з перевагою промислових і
транспортних функцій (обласні центри, промислові і транспортні вузли) 1,25 Центри з перевагою рекреаційних функцій 1,65
Таблиця 3
Значеннярегіональних (басейнових) коефіцієнтів№ з/п Басейни річок і морів Кт 1. Дунай 2,2 2. Тиса 3 3. Прут 3 4. Дніпро 2,5 5. Дністер 2,8 6. Прип`ять 2,5 7. Десна 2,5 8. Зх. Буг та Інгул 2,2
3. Визначеннязбору за розміщення відходів у навколишньому природному середовищі проводитьсяза формулою:
/>
де: Км –коефіцієнт, що враховує розташування зони розміщення відходів(таблиця 3);
Ко – коефіцієнт,що враховує обладнання місця розміщення відходів (таблиця 4);
Нбі – нормативзбору за розміщення 1 т відходів і-го виду в межах ліміту, згідно з дозволамина розміщення, грн./т;
Кп – коефіцієнткратності плати за понад лімітне розміщення (Кп=5);
Мпі – масапонадлімітного розміщення відходів, т.
Таблиця 4
Значеннякоефіцієнту розташування зони розміщення відходів у НПСМісце розміщення відходів Км
1. В адміністративних межах населених пунктів або на відстані менше 3 км від них
2. За межами населених пунктів (на відстані більше 3 км від їх меж)
3,0
1,0
Таблиця 5
Значеннякоефіцієнту обладнання місця розміщення відходів у НПСХарактер обладнання місця розташування відходів Ко
1. Спеціально створені місця складування (полігони), які забезпечують захист атмосферного повітря та водних джерел від забруднення
2. Звалища, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря та водних джерел від забруднення
1,0
3,0
Результатирозрахунків зводяться в таблиці 6
Таблиця 6
Розрахунок зборуза забруднення НПС
Назва
забруд
ниючої
речовини
Фактич
на маса
річного
викиду, т
Ліміт
вики
дів, т Норматив збору за викид, грн./т Величина індексу споживчих цін
Коригуючі
коефі
цієнти Сума збору в межах ліміту, грн.
Сума плати за понад
лімітний
викид, грн.
Загальна сума
плати,
грн. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
1. Нараховано збору за викиди стаціонарними
джерелами забруднення, усього Кнас Кф 27675 - 27675 1.1. ДП 345 - 4,5 2,5 1,2 1,25 5821,9 - 5821,9
1.2. Бензин
етило
вий 645 - 6 2,5 1,2 1,25 14512,5 - 14512,5
1.3. Бензин
не ети
ловий 435 - 4,5 2,5 1,2 1,25 7340,6 - 7340,6
2. Нараховано збору за скиди у водні об`єкти,
Усього
Кп Кт 2953,2 24257,8 27211 2.1. Нітрати 4,5 4 4,5 2,5 5 2,5 112,5 70,3 182,8 2.2. Нітрити 4,5 1,5 258 2,5 5 2,5 2418,8 24187,5 26606,3 2.3. Сульфати 45 75 1,5 2,5 5 2,5 421,9 - 421,9
3. Нараховано збору за розміщення відходів, усього
Кп Км Ко 6328,1 36281,3 42609,4 3.1. 2 класу 245 245 3 2,5 5 3 1 5512,5 - 5512,5 3.2. 3 класу 145 150 0,75 2,5 5 3 1 815,6 - 815,6
3.3. Люмін.
лампи 645 - 1,5 грн./шт. 2,5 5 3 1 - 36281,3 36281,3 Разом: 36956,3 60539,1 97495,4
Отже,проаналізувавши результати розрахунків можна сказати що за викиди забруднюючихречовин в навколишнє середовище підприємство сплатить зборів на суму 97495,4грн. за другий квартал 2007 року, причому 36956,3 грн. підприємство віднесе насобівартість продукції, а 60539,1 грн. сплатить з прибутку.
Списоквикористаної літератури
1. І.Г. Яремчик. Економікаприродокористування. К.: Пошуково – видавниче агентство “Книга Пам`яті України” Видавничий центр “Просвіта”, 2000. – 431с.
2. Хвесик М.А., Горбач Л.М.,Кулаковський Ю.Г. Економіко – правове регулювання природокористування:Монографія. – К.: Кондор, 2004. – 524с.
3. Санаєв В.Г., Шевчук В.Я. Економікаі організація охорони навколишнього середовища: Підручник. – К.: Вища школа.,1995. – 272с.
4. Туниця Т.Ю. Збалансованеприродокористування: національний і міжнародний контекст. – К.: Знання, 2006. –300с.
5. www.refine.ua