Напрями забезпеченняеколого-збалансованого природокористування на регіональному рівні
Методологічноюосновою сучасних концепцій раціонального природокористування є комплекснімоделі раціонального або збалансованого природокористування. Провідною ідеєюконцепції виступає оптимізація природокористування для соціально-економічногорозвитку регіону в межах його екологічного потенціалу та збереження рівноваги веколого економічних системах.
Необхідністьрозробки концепції раціонального природокористування регіону виникла не тількиз причини погіршення екологічного стану навколишнього природного середовищарегіону, але і з приводу закономірних тенденцій розвитку сучасногонераціонального природокористування; збільшення виробничих потужностейвідповідно до вимог нових технологій; техногенного впливу виробництва не тількина екосистеми регіону, але й на світовий простір.
Концептуальніоснови раціонального природокористування як на національному, так і натериторіальному рівнях повинні бути єдині, та обов'язково враховуватиспецифічні особливості кожного регіону і кожного рівня управління.
Причорноморськийрегіон України має свій особливий природний та ресурсний потенціал, однак забагатьма показниками економічного, соціального та екологічного розвиткувідноситься до зони можливого еколого-економічного ризику, а за рівнемдепресивності — до групиекологічнодепресивних територій, що повинно бути обов'язково враховано вконцепції регіонального раціонального природокористування.
Головноюметою концепції на довгострокову перспективу є підвищення якості життянаселення регіону, доведення показників конкурентоспроможності продукціїрегіону до світового рівня за рахунок впровадження нових наукоємних,ресурсозберігаючих технологій, створення стабільного господарсько-виробничогокомплексу, який зможе ефектно функціонувати і розвиватися в нових економічнихумовах.
Досягненняцієї мети дозволить не тільки істотно підвищити життєвий рівень, але й якіснозмінити характер життя населення, відкрити нові напрямки та рівні розвиткурегіону, гарантувати збереження унікальної природи регіону й створеннянайкращих умов життя для майбутніх поколінь.
Основнізадачі, виконання яких забезпечить досягнення запланованої мети, включають:
• створенняоптимальної збалансованої моделі еколого-економічного природокористування врегіоні;
• розробкуінвестиційно-інноваційної моделі регіонального розвитку з метою підвищенняконкурентоспроможності регіону;
• перехіддо політики співвідношення функцій щодо регіонального розвитку між центральнимита місцевими органами влади з обов'язковим урахуванням процесів, щовідбуваються у світовому вимірі.
Вирішенняцих задач створить умови для покращення еколого-соціально-економічної ситуаціїв регіоні шляхом вирішення конфліктів інтересів між природ окористувачами,подоланням економічної кризи, вирішенням екологічних, економічних і соціальнихпроблем, а також зниженням рівня депресивності територій регіону.
Створенняоптимально-збалансованої моделі еколого-економічного природокористуванняпередбачає:
1.Екологізацію суспільства і створення умов для формування національної ідеологіїяк системи політичних, правових, економічних,екологічних, етичних і філософських поглядів, які мають властивість відображатизміни під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів. Екологічна складоваідеології формує суспільну екологічну свідомість громадян і головні орієнтирирегіонального та національного розвитку, що викликано потребами суспільства векологічно-безпечному навколишньому природному середовищі.
2. Усуненняіснуючих диспропорцій у розвитку господарсько виробничогокомплексу регіону:
• зниженнячастки еколого-небезпечних підприємств в територіально-виробничому комплексі;
• забезпеченняпідприємств сучасними очисними спорудами, інноваційними ресурсозберігаючими,маловідходними і безвідходними технологіями, а також технологіями з повторнимабо замкнутим циклом використання природних ресурсів;
• зниженняприродо- і енергоємності технологій і продукції шляхом впровадженняенергозберігаючих технологій;
• створеннявисокотехнологічних проектів на основі конверсії та використання
• науково-технічного потенціалу, виробництво конкурентоспроможноїекспортної продукції;
• забезпеченнякомплексної переробки природної сировини та утилізації відходів, підвищення прицьому екологічної безпеки виробництва;
• завершеннятрансформації та ринкових перетворень в аграрному секторі економіки, особливо усфері вдосконалення орендних відносин, визначеності й стабільності орендноїплати власникам земельних паїв;
• завершенняпроцесу реформування земельних відносин, удосконалення формуваннязаконодавчо-правової бази цього процесу, що створить умови для капіталізаціїекономічних відносин;
• поповненнябюджетів місцевих органів влади для вирішення екологічних і соціальних проблем,а також реалізації природоохоронних заходів;
• створеннядержавної політики дотації сільського господарства на впровадженняальтернативних видів землеробства (біологічного, органічного табіодинамічного), вирощування екологічно-чистої продукції та компенсації впливукліматичних факторів на отримання стабільної урожайності сільськогосподарськихкультур, розробку і впровадження державної політики закупівельсільськогосподарської продукції, державного регулювання ціноутворення,оподаткування, кредитування та лізингу сільськогосподарської техніки;
• забезпеченняпродовольчої безпеки регіону шляхом планування та прогнозування розвиткуаграрного сектора економіки;
• створенняумов для отримання конкурентоспроможної продукції сільського господарства іформування експортної політики регіону.
3.Розробка заходів та механізму залучення коштів місцевих органів влади дляборотьби з підтопленням сільськогосподарських угідь, прилеглих територій танаселених пунктів, вирішення соціальних проблем, які виникли внаслідокпідтоплення, включає:
• розробкупершочергових заходів щодо впровадження басейнових схем водокористування,обґрунтування гранично-допустимих навантажень на водні екосистеми, впровадженняеколого-збалансованих моделей водокористування та керування режимом підземнихвод у районах критичного розвитку підтоплення: промислово-міських агломераціях,зонах впливу водосховищ та зрошуваних масивів;
• оптимізаціюструктури масивів зрошення земель та антропогенних навантажень на водніекосистеми за рахунок впровадження водозберігаючих технологій, нормуванняводокористування та покращення фільтраційного захисту гідротехнічних споруд;
• оцінкукількісних та якісних запасів питної води з метою впровадженняресурсозберігаючих технологій та систем водозабезпечення населення;
• виконаннядетального інженерно-сейсмологічного районування територій промислово-міськихагломерацій та комплексів Причорноморського регіону України (акваторії Чорногой Азовського морів) у зв'язку зі зниженням сейсмологічної стійкості забудованихпідтоплених територій. За даними Інституту проблем національної безпеки Радинаціональної безпеки і оборони України рівень сейсмологічної стійкості деякихтериторій регіону знизився на 1-3бали за шкалою MSK-64внаслідок підвищення струшуваності водонасичених порід та ризику розвиткупливунів, суфозійних та тискотропних процесів, руйнування берегових зонводосховищ р. Дніпро.
• розробкузаходів щодо зниження впливу підтоплених земель прибережно-морської територіїна забруднення рекреаційних територій, зон відпочинку та природоохороннихтериторій;
• впровадженнязаходів щодо відновлення дренуючої здатності річок та попередження їх замуленняшляхом розвитку водоохоронних зон, водозберігаючих та ґрунтозахиснихтехнологій;
• подальшевпровадження заходів щодо реконструкції та поліпшення екологічного станузрошуваних земель, прилеглих територій, захисту населених пунктів відпідтоплення фунтовими водами згідно «Комплексної програми розвитку меліораціїземель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001-2005роках, і прогноз до 2010року».
4.Раціональне використання унікального рекреаційного потенціалу та вигідноготранспортно-географічного положення регіону Концепція раціональноговикористання рекреаційного потенціалу регіону, який має унікальні лікувальні,оздоровчі та рекреаційно-туристичні ресурси, а також об'єктиісторико-культурної спадщини, спрямована на реалізацію прав громадян на охоронуздоров'я, медичну допомогу, відпочинок і безпечні для життя і здоров'я умови,збереження генофонду нації, забезпечення екологічно збалансованого розвиткукурортів і рекреаційно-курортної інфраструктури. Необхідність концепціїобумовлена низькою економічною ефективністю використання наявного рекреаційногопотенціалу та недосконалістю законодавчо-правовогорегулювання у сфері управління розвитком рекраційно-оздоровчих територій нарегіональному та місцевому рівнях. Досягнення зазначеної мети здійснюєтьсяшляхом:
• розробкиі впровадження державного механізму раціонального використання рекреаційногопотенціалу регіону;
• розробкиі впровадження Державних кадастрів природних рекреаційних і лікувальнихресурсів, приморських та природоохоронних територій;
• запровадженнядержавного контролю за використанням та охороною лікувальних ресурсів;
• розробкипрограм і механізмів їх реалізації щодо комплексного розвиткукурортно-оздоровчих територій та рекреаційно-туристичної інфраструктури;
• розробкиі впровадження положень щодо акредитації об'єктів рекреаційно-туристичногокомплексу, установлення періодичності акредитації та відповідальності заневиконання цих положень;
• впровадженняефективного сучасного менеджменту в управлінні рекреаційно-туристичнимкомплексом, який забезпечить екологічно-збалансований розвиток рекреаційноїекосоціосистеми та позитивних вплив на розвиток територіально-виробничоїсистеми;
• розробкизаконодавчо-нормативної бази щодо платності використання природних рекреаційнихта лікувальних ресурсів;
• врахуванняособливостей та переваг регіону при розробці регіональної стратегії розвитку;
• використаннянадзвичайно вигідного транспортно-географічного положення регіону дпя розвиткуекспортно-імпортної політики, інтенсивно зростаючих сільськогосподарськихзв'язків та формування значної частини місцевого бюджету за рахуноктранспортно-географічної привабливості регіону.
5.Раціональне використання природних ресурсів приморських територій як складовоїрегіональної моделі еколого-збалансованого природокористування.
На сьогоднішнійдень дуже важливою проблемою Причорноморського регіону є проблемаекологічно-збалансованого використання природних ресурсів (водних, земельних,біотичних, рекреаційних) приморських територій та збереження біорізноманіїтяприморських екосистем. Ця проблема знайшла своє відображення в ряді міжнароднихконвенцій, програм та проектів (наприклад, ICZM — Концепція інтегрованого управління приморськими зонами; Biodiversity Convention, Конвенціящодо біорізноманіїтя; Ramsor Convention, Конвенціяз охорони водно-болотних угідь; Bucharest Convention. Конвенціящодо захисту Чорного моря від забруднення; Odessa Declaration, Урядовадекларація про захист Чорного моря; GEF-BSEP, Програмаз економічного управління і захисту Чорного моря тощо). Однак впровадження ідейраціонального природокористування на рівні приморських територій можливо лишена регіональному та місцевому рівнях за допомогою системи органів державногоуправління та органів місцевого управління. Це свідчить про необхідністьрозробки регіональних механізмів переходу на раціональне використанняприморських територій, які включають:
•розробку регіональних стратегій, напрямків еколого-безпечного і збалансованогофункціонування у приморській зоні міст, портйво- промисловихкомплексів, сільського господарства, морегосподарської діяльності тарекреаційно-туристичної інфраструктури. У той же час екосистеми приморськихтериторій виконують важливі біосферні функції, забезпечують природне очищеннярічкових вод, що стікають у море. Унікальними за своїм значенням є природнікомплекси Дунаю, Дністра та Дніпра, а також багаточисленні лимани та озераскладають значну частину біорізноманіїтя Причорноморської зони України;
•важливим елементом раціонального природокористування приморських територійПівденного регіону є створення еколого-економічного кадастру природних ресурсівза методикою О.В. Садченко.Методика передбачає економічну оцінку екологічних зв'язків, які супроводжуютьвикористання того чи іншого природного ресурсу декільками природокористувачами.
Важливоюскладовою досягнення еколого-збалансованого розвитку Причорноморського регіонує розробка і впровадження інвестиційно- інноваційноїмоделі регіонального розвитку. Сучасна еколого-соціально- економічнаситуація, рівень конфліктності інтересів і депресивності територій регіонупотребують підготовки нормативних і методичних документів, регіональних програмі стратегій розвитку регіону, створення банку інноваційних проектів розвитку табанку потенційних інвесторів. Основними джерелами фінансування інноваційнихпроцесів як і в економічно розвинутих країнах, так і в регіонах України можутьбути і приватні, і державні ресурси, причому можуть зберігатися приблизнооднакові пропорції між тими та іншими у фінансуванні нововведень. Завдяки такійпрактиці, як відмічає М. Бутко, створюються надійні та гнучкі фонди, щозабезпечують розвиток економіки регіонів.
Значнаувага інноваційному розвитку приділяється в «Стратегії економічного ісоціального розвитку України». у якій відзначається, що:"Європейський вибір України і, відповідно, необхідність її інтеграції увисокотехнологічне конкурентне середовище зумовили необхідність формуванняінноваційної моделі розвитку, в якій роль головного джерела довготривалогоекономічного зростання відіграють наукові надбання та їх технологічнезастосування, яке дасть можливість, передусім, підвищити конкурентоспроможністьекономіки, гарантувати її безпеку та відповідне місце в Європейському Союзі застабільних і високих темпів економічного зростання". Реалізація обраногонапряму для Причорноморського регіону передбачає:
• систематизацію вітчизняного та зарубіжного досвіду зметою формування ефективної інноваційної політики регіону, яка б об'єднуваланауково-технічні досягнення, економіку, підприємництво і управління;
• використання науково-технічного потенціалу науковихустанов та вищих навчальних закладів освіти для створення на всіх рівняхрозвитку інноваційних структур, які забезпечать як найшвидше впровадження упромисловість, сільське господарство, рекреаційно-туристичний комплекс і бізнесрезультатів науково-дослідних робіт, винаходів та інших результатів науковоїдіяльності;
• широке використання усіх форм інноваційних структур,що відомі світовій практиці, тобто бізиес-інкубатори, технопарки,технополіси, кластери, регіони науки, а також розвиток ринку інжинірингових,маркетингових та консультативних послуг;
• розробку концепції інвестиційно-інноваційного розвиткурегіону. Яка б об'єднала науку, освіту, виробництво, економіку, управління,бізнес, банківську систему та кадрове науково-технічне забезпечення;
• забезпечення умов для трансформації результатівнаукових досліджень у ресурсозберігаючі, науковоємні, мало- і безвідходнітехнології та моделі отримання конкурентоспроможних товарів, введеннярегіонального замовлення на розробку нових ресурсозберігаючих технологій татехнічного устаткування;
• створення позитивного сприятливого клімату, підвищенняпривабливості регіону для внутрішніх і зовнішніх інвесторів;
• цільовий розвиток фінансово-кредитного механізмуінноваційного розвитку регіону, який має базуватися на системі, яка безперервнопродукує і формує фактори сприяння формуванню економіки інноваційного типу врегіоні. Основними джерелам фінансування інноваційної діяльності є власніфінансові ресурси (прибуток, амортизаційні відрахування, резервні фонди,виручка від реалізації майна та цінних паперів, кредитні інвестиції, фінансовийлізинг, кошти наукових фондів, спонсорські кошти); заємні засоби (банківські ібюджетні кредити під заставу майна, землі, цінних паперів, гарантії владнихструктур, інших підприємств, страхових компаній, інвестиційних фондів);особисті збереження громадян; бюджетні інвестиції, які видані під гарантіївладних структур регіону;
• розробку цільових довгострокових загальнодержавних,регіональних і міжгалузевих інвестиційних проектів та програм розвиткуресурсозберігаючих галузей, що включають непривабливі для інвестора сфери, такіяк екологічну й природоохоронну, утилізацію відходів виробництва та соціальніпрограми розвитку територій і регіону;
• створення законодавчо-правового механізму залученнякомерційних банків щодо кредитування інвестиційної діяльності, розвитку системистрахування інвестицій.
Стратегічнимнапрямом реформування відносин у сфері інвестиційної та інноваційної діяльностірегіону повинен бути перехід до програмно-цільових методів управліннярозвитком, які передбачають визначення конкретних завдань, конкретних об'єктівдосліджень, строків виконання науково-дослідних робіт та видівнауково-технічної продукції, яку необхідно розробляти в інтересах економічногорозвитку регіону.
ПерехідУкраїни на шлях економічних перетворень все більш привертає увагу до питаньрегіонального розвитку. Кожний регіон має свій особливий природно-ресурснийпотенціал, відмінності соціально-економічного розвитку, які не завжди негативновпливають на економіку регіону. Державна регіональна політика, як відмічає О.Дьомін, не повинна замикатися на вирівнюванні соціально-економічного розвиткурегіонів, оскільки обмеження бюджетної спроможності держави може призвести лишедо «вирівнювання всіх у бідності», а має роботи головний наголос напідтримці «точок зростання».
Однаксучасна державна політика не направлена ні на підтримку «точокзростання», ні на вирішення проблем депресивних територій і регіонів. Якщорозглянути концепцію державної регіональної політики, схваленої УказомПрезидента України від 25 травня 2001 року, то можна визначити новий підхід приформуванні державної регіональної політики. Цей підхід передбачає залучення доуправління і фінансування регіонального розвитку не тільки центральнихдержавних органів і їх фінансових ресурсів, але й суб'єктів суспільних відносинна регіональному та місцевому рівнях, у тому числі територіальних громад,органів виконавчої влади, суб'єктів підприємства, недержавних організацій.Регіональний розвиток повинен базуватися на самостійності регіону у визначенніперспективних цілей та джерел фінансування заходів і, перш за все, за рахуноквласних джерел та інвестицій. Держава здійснює підтримку регіональногорозвитку, але на законодавчому рівні повинні бути чітко визначені критерії таоб'єми надання державних ресурсів. У даному випадку державні ресурси повиннірозглядатися як додаткові до ресурсів, що акумулюються регіоном. Ця ідеологіядекларується Державною Стратегією регіонального розвитку до 2015 p., якабула затверджена в 2006році.
Механізмдержавного регулювання регіонального розвитку, наближаючись до європейськихстандартів, повинен базуватися на:
• законодавчо-нормативнійбазі чіткого визначення статусу депресивних територій, механізмі отриманняцього статусу та інструментарії щодо підтримки розвитку депресивних територій;
• чіткійкоординації діяльності центральних владних структур і місцевих органів вуправлінні регіональним розвитком;
• запровадженнімеханізму налагодження відносин між центральними і місцевими органамивиконавчої влади, чіткому визначенні заходів, які мають державний пріоритет іфінансуються з державного бюджету, а також заходів, що фінансуються за рахунокмісцевого бюджету;
• програмита проекти регіонального розвитку повинні обов'язково враховувати глобальніпроцеси світового розвитку, тобто інноваційно-інвестиційну спрямованістьекономіки, направлену на підвищення конкурентоспроможності продукції,підприємств, галузей та економіки регіону в цілому.
Найближчіперспективи екологізації регіонального розвитку повинні спиратися на зупиненняруйнуючого впливу територіально-виробничих комплексів на навколишнє природнесередовище та природно-ресурсний потенціал регіону. У перспективі важливимзалишається перехід до сталого екологічно-збалансованого розвиткутериторіально-виробничого комплексу регіону на основі відродження унікальнихскладових його природно-ресурсного потенціалу та цілеспрямованого зростанняякості середовища життєдіяльності людини.
Резюмуючивищевикладене, можна констатувати, що подальше економічне зростання врегіональному розрізі та вихід з еколого-економічної кризи можливе лише за умовусунення існуючих диспропорцій в розвитку господарсько-виробничого комплексурегіону, розробки заходів та механізму залучення коштів, у тому числі місцевихорганів влади, для боротьби з підтопленням, вирішення соціальних проблем, яківиникли внаслідок цього; раціонального використання унікального рекреаційногопотенціалу як складової регіональної моделі еколого-збалансованогоприродокористування, а також формування ефективної інноваційної політикирегіону, яка б базувалася на останніх науково-технічних досягненнях тазабезпечувала б цільовий розвиток фінансово-кредитного механізмуінвестиційно-інноваційного розвитку шляхом переходу до програмно-цільовихметодів управління просторовим розвитком, які передбачають визначенняконкретних завдань, конкретних об'єктів досліджень та строків виконаннянауково-дослідних робіт з обов'язковим урахуванням глобальних процесівсвітового розвитку.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. 1.Бутко М.Інвестиційні аспекта підвищення конкурентоспроможностіекономіки // Економіка України. — 2004. — №4. — С. 40-45.
2. 2.Мельник Л.Г.Екологічна економіка: Підручник. — Суми: ВТД «Універс. книга», 2002. — 346с.243, с.178
3. 3.Лемешев М.Я.Экономика и экология. — М.: Знание, — 1990. — 62 с
218.
4.Купцова О.ЄФормування еколого-економічної системи життєзабезпечення на регіональномурівні: Автореф. дис. канд. ек.наук: 08.08.01 /ІПРЕЕД HAH України. — Одеса, 2005. — 19 с 213, с.4]
5.КоренюкПЛ. Фінансові проблеми економіки природокористування в аграрномусекторі України //Фінанси України. -2005.-№1(ИО).-С. 132-136