Содержание
Вступ
1. Антропогенний вплив на гідросферу
2.Загальні забрудники навколишнього середовища
2.1 Нафтові вуглеводні
2.2Багатоядерні ароматичні вуглеводні
2.3 Хлорвмісні сполуки
2.4Пестициди
3. Переваги і недоліки біоремедіації
3.1Переваги біоремедіації
3.2 Недоліки біоремедіації
3.3 Вимогидо біоремедіації
4. Бактеріальна трансформація нафтових вуглеводнів
5.Нафтоокиснювальні властивості мікроорганізмів Pseudоalteromonas citrea,Pseudoalteromonas elyakovii та Oceanisphaera litoralis
5.1 Методика вивчення нафтоокиснювальних властивостей
5.2Результати та їх обговорення
Висновки
Списоквикористаної літературиВступ
Забруднення атмосфери,що прийняло великомасштабний характер, нанесло збиток рікам, озерам, водоймищам,ґрунтам. Забруднюючі речовини і продукти їхніх перетворень рано чи пізно з атмосферипопадають на поверхню Землі. Це і без того велике лихо значно погіршується тим,що й на водойми, і на землю безпосередньо йде потік відходів. Величезні площі сільськогосподарськихугідь піддаються впливу різних пестицидів і добрив, ростуть території смітників.
Наслідки забрудненнянебезпечні насамперед для всіх живих мешканців морів і океанів. Ці наслідки різноманітні.Первинні критичні порушення у функціонуванні живих організмів під дією забруднюючихречовин виникають на рівні біологічних ефектів: після зміни хімічного складу клітинпорушуються процеси дихання, росту і розмноження організмів, можливі мутації і канцерогенез;порушуються рух і орієнтація в морському середовищі. Морфологічні порушення нерідковиявляються у виді різноманітних патологій внутрішніх органів: змін розмірів, розвиткувиродливих форм. Особливо часто ці явища реєструються при хронічному забрудненні.Усе це відбивається на стані окремих популяцій, на їх взаємовідносинах. У такийспосіб виникають екологічні наслідки забруднення. Важливим показником порушеннястану екосистем є зміна числа вищих таксонів риб. Істотно змінюється фотосинтезуючадія в цілому. Росте біомаса мікроорганізмів, фітопланктону, зоопланктону. Це характерніознаки евтрофікації морських водойм, особливо вони значні у внутрішніх морях. УКаспійському, Чорному, Балтійському морях за останні 10-20 років біомаса мікроорганізміввиросла майже в 10 разів. У Японському морі сущим нещастям стали «червоні припливи»,наслідок евтрофікації, при який бурхливо розвиваються мікроскопічні водорості, апотім зникає кисень у воді, гинуть водяні тварини й утворюється величезна маса гниючихзалишків, що отруюють не тільки море, але й атмосферу.
Забруднення Світовогоокеану приводить до поступового зниження первинної біологічної продукції. По оцінкахучених, вона скоротилася на 10%. Відповідно до цього знижується і щорічний прирістінших мешканців моря.
1. Антропогенний вплив на гідросферу
Відомі такі забрудненняводи:
1) фізичне забруднення- пісок, мул, глина — наслідки ерозії, пил, радіоактивні домішки, частиною золивід ТЄС;
2) теплове — спуску водойми води з теплових та атомних електростанцій;
3) біологічне — мікроорганізми,віруси, бактерії, грибки, найпростіші, черви, промисловими біологічними забруднювачамиє м’ясокомбінати, цукрові та маслозаводи;
4) хімічне — кислоти,солі, луги;
5) органічне — нафтата її сполуки, відходи тваринництва;
6) поверхневе — активніречовини — миючі засоби, пестициди.
Скидання відпрацьованихзабруднених вод у водойми призводить до погіршення якості води. В ріки та інші водоймищаскидається майже 450 тис. м3 стічних вод, при цьому майже половина зних без попереднього очищення. Промислові підприємства скидають стічні води прямов ріки. Стоки з полів також надходять у ріки й озера. Забруднюються і підземні води- найважливіший резервуар прісних вод. Забруднення прісних вод і земель бумерангомзнову повертається до людини в продуктах харчування і питний воді. Для того, щобводи зберегли свою здатність до самоочищення, необхідно не менш як десятикратнерозведення стоків чистою водою. Забруднена вода не тільки не придатна для використання,але й завдає непоправної шкоди природному середовищу.
У природному станівода ніколи не вільна від домішок. У ній розчинені різні гази і солі, завислі твердічасточки. Навіть прісною ми називаємо воду зі вмістом розчинених солей до 1 г на літр.
Ріки завжди були джереломпрісної води. Але в сучасну епоху вони стали транспортувати відходи. Відходи наводозбірній території по руслам рік стікають у моря й океани. Велика частина використаноїводи повертається в ріки і водойми у вигляді стічних вод. Дотепер ріст очисних спорудвідставав від росту споживання води. І на перший погляд у цьому полягає корінь зла.Насправді все є набагато серйозніше. Навіть при зробленому очищенні, включаючи біологічне,усі розчинені неорганічні речовини і до 10% органічних забруднюючих речовин залишаютьсяв очищених стічних водах. Така вода знову може стати придатною для споживання тількипісля багатократного розведення чистою природною водою. І тут для людини важливоспіввідношення абсолютної кількості стічних вод, хоча б очищених, і водяного стокурік.
Світовий водогосподарчийбаланс показав, що на усі види водокористування витрачається 2200 тис. м3води в рік. На розбавлення стоків іде майже 20% ресурсів прісних вод світу. Розрахункина 2000 р. у положенні, що норми водоспоживання зменшаться, а очищення охопить усістічні води, показали, що все рівно щорічно буде потрібно 30 — 35 тис. м3 прісноїводи на розведення стічних вод. Це означає, що ресурси повного світового річковогостоку будуть близькі до вичерпання, а в багатьох районах світу вони уже вичерпані.Адже 1 м3 очищеної стічної води псує 10 м3 річкової води, а не очищеної в 3-5 разів більше. Кількість прісної води не зменшується,але її якість різко падає, вона стає не придатною для споживання.
Людству прийдетьсязмінити стратегію використовування води. Необхідність змушує ізолювати антропогеннийводяний цикл від природного. Практично це означає перехід на замкнуте водопостачання,на маловодну чи маловідходну, а потім на «суху» чи безвідхідну технологію,що супроводжується різким зменшенням обсягів споживання води і очищених стічнихвод.
Запаси прісної водипотенційно великі. Однак у будь-якому районі світу вони можуть виснажитися черезнераціональне чи використання чи забруднення. Число таких місць росте, охоплюючицілі географічні райони. Потреба у воді не задовольняється в 20% міського і 75%сільського населення світу. Обсяг споживаної води залежать від регіону і рівня життяі складає від 3 до 700 л на добу для однієї людини.
Споживання води промисловістютакож залежить від економічного розвитку даного району. Наприклад, у Канаді промисловістьспоживає 84% усього водозабору, а в Індії 1%. Найбільш водоємні галузі промисловості:сталеварна, хімічна, нафтохімічна, целюлозно-паперова і харчова. На них іде майже70% усієї води, затрачуваної в промисловості. У середньому у світі на промисловістьіде приблизно 20% усієї споживаної води. Головний же споживач прісної води сільськегосподарство: на нього іде 70-80% усієї прісної води. Зрошуюче землеробство займаєлише 15-17% площі сільськогосподарських угідь, а дає половину всієї продукції. Майже70% посівів бавовнику у світі існує завдяки зрошенню.
Сумарний стік рік СНДза рік складає 4720 м3. Але розподілені водяні ресурси вкрай нерівномірно.У найбільш обжитих регіонах, де знаходиться до 80% промислової продукції і 90% придатнихдля сільського господарства земель, частка водяних ресурсів складає всього 20%.Багато районів країни недостатньо забезпечені водою. Це південь і південний східєвропейської частини СНД, Прикаспійська низовина, південь Західного Сибіру і Казахстану,і деякі інші райони Середньої Азії, південь Забайкалля, Центральна Якутія. Найбільшзабезпечені водою північні райони СНД, Прибалтика, гірські райони Кавказу, СередньоїАзії, Саянів і Далекого Сходу.
Стік рік змінюєтьсяв залежності від коливань клімату. Вплив людини на природні процеси торкнувся вжеі річкового стоку. У сільському господарстві велика частина води не повертаєтьсяв ріки, а іде на випар і утворення рослинної маси, тому що при фотосинтезі воденьз молекул води переходить в органічні сполуки. Для регулювання стоку рік, не рівномірногопротягом року, побудовано 1500 водоймищ (вони регулюють до 9% усього стоку). Настік рік Далекого Сходу, Сибіру і Півночі європейської частини країни господарськадіяльність людини поки майже не вплинула. Однак у найбільш обжитих районах він скоротивсяна 8%, а в таких рік, як, Дон, Дністер і Урал, на 11-20%. Помітно зменшився водянийстік у Волзі, Сирдар’ї й Амудар'ї. У підсумку скоротився приплив води до Азовськогоморя на 23%, до Аральського на 33%. Рівень Аралу упав на 12,5 м. Обмежені і навіть убогі в багатьох країнах запаси прісних вод значно скорочуються через забруднення.
Звичайно забруднюючіречовини розділяють на кілька класів у залежності від їхньої природи, хімічної будовиі походження. Забруднення надходять з побутових, сільськогосподарських чи промисловихстоків. Їхнє розкладання відбувається під дією мікроорганізмів і супроводжуєтьсяспоживанням розчиненого у воді кисню. Якщо кисню у воді досить і кількість відходівневелика, то аеробні бактерії досить швидко перетворюють їх у порівняно нешкідливізалишки. У противному випадку діяльність аеробних бактерій придушується, вміст киснюрізко падає, розвиваються процеси гниття. При вмісті кисню у воді нижче 5 мг на1 літр, а в районах нересту нижче 7 мг багато видів риб гинуть.
Хвороботворні мікроорганізмиі віруси містяться в погано оброблених чи зовсім не оброблених каналізаційних стокахнаселених пунктів і тваринницьких ферм. Потрапляючи в питну воду, патогенні мікробиі віруси викликають різні епідемії, такі, як спалахи сальмонеліозу, гастроентеріту,гепатиту й ін. У розвинених країнах в даний час поширення епідемій через суспільневодопостачання відбувається рідко. Можуть бути заражені харчові продукти, наприкладовочі, вирощувані на полях, що удобрюються шлаками після очищення побутових стічнихвод. Водяні безхребетні, наприклад устриці чи інші молюски, із заражених водоймслужили часто причиною спалахів черевного тифу.
Живильні елементи,головним чином сполуки азоту і фосфору, надходять у водойми з побутовими і сільськогосподарськимистічними водами. Збільшення змісту нітритів і нітратів у поверхневих і підземнихводах веде до забруднення питної води і до розвитку деяких захворювань, а ріст цихречовин у водоймах викликає їхню посилену евтрофікацію (збільшення запасів біогеннихі органічних речовин, через них бурхливо розвиваються планктон і водорості, поглинаючивесь кисень у воді).
До неорганічних і органічнихречовин також відносяться сполуки важких металів, нафтопродукти, пестициди (ядохімікати),синтетичні детергенти (миючі засоби), феноли. Вони надходять у водойми з відходамипромисловості, побутовими і сільськогосподарськими стічними водами. Багато хто зних у водяному середовищі або взагалі не розкладаються, або розкладаються дуже повільноі здатні накопичуватися в харчових ланцюгах. Збільшення денних опадів відноситьсядо одного з гідрологічних наслідків урбанізації. Їхня кількість у ріках і водоймахпостійно зростає через ерозію ґрунтів у результаті неправильного ведення сільськогогосподарства, зведення лісів, а також зарегульованості річкового стоку. Це явищеприводить до порушення екологічної рівноваги в водних системах, згубно діють донніорганізми.
Джерелом тепловогозабруднення служать підігріті скидні води теплоелектростанцій і промисловості. Підвищеннятемператури природних вод змінює природні умови для водяних організмів, знижує кількістьрозчиненого кисню, змінює швидкість обміну речовин. Багато мешканців рік, озер чиводоймищ гинуть, розвиток інших подавлюється.
Ще кілька десятилітьназад забруднені води представляли собою острова у відносно чистому природному середовищі.Зараз картина змінилася, утворилися суцільні масиви забруднених територій.
Нафтове забрудненняСвітового океану, безсумнівно, є саме розповсюджене явище. Від 2 до 4% водяної поверхніТихого й Атлантичного океанів постійно покрито нафтовою плівкою. У морські водищорічно надходить до 6 тис. м3 нафтових вуглеводнів. Майже половина цієїкількості зв'язана з транспортуванням і розробкою покладів на шельфі. Континентальненафтове забруднення надходить у океан через річковий стік.
Ріки світу щорічновиносять у морські й океанічні води більш 1,8 млн. т. нафтопродуктів. У морі нафтовезабруднення має різні форми. Воно може бути плівкою якою покривається поверхня води,а при розливах товщина нафтового покриття спочатку може складати кілька сантиметрів.З часом утвориться емульсія нафти в воді чи води в нафті. Пізніше виникають грудочкиважкої фракції нафти, нафтові агрегати, що здатні довго плавати на поверхні моря.До грудочок мазуту, що плавають, прикріплюються різні дрібні тварини, якими охочехарчуються риби і вусаті кити. Разом з ними вони заковтують і нафту. Одні риби відцього гинуть, інші наскрізь просочуються нафтою і стають не придатні для вживанняв їжу через неприємний запах і смак.
Усі компоненти нафтитоксичні для морських організмів. Нафта впливає на структуру співтовариства морськихтварин. При нафтовому забрудненні змінюється співвідношення видів і зменшуєтьсяїхня розмаїтість. Так, рясно розвиваються мікроорганізми, що харчуються нафтовимивуглеводами, а біомаса тих мікроорганізмів отрутна для багатьох морських мешканців.Доведено, що дуже небезпечно тривалий хронічний вплив навіть невеликих концентраційнафти. При цьому поступово падає первинна біологічна продуктивність моря. У нафтиє ще одна неприємна побічна властивість. Її вуглеводи здатні розчиняти в собі рядінших забруднюючих речовин, таких, як пестициди, важкі метали, які разом з нафтоюконцентруються в приповерхньому шарі і ще більш отруюють його.
Ароматична фракціянафти містить речовини мутагенної і канцерогенної природи, наприклад бензопірен.Зараз отримані чисельні докази наявності мутагенних ефектів забрудненості морськогосередовища. Бензопірен активно циркулює по морських харчових ланцюгах і попадаєв їжу людей.
Найбільші кількостінафти зосереджені в тонкому приповерхневому шарі морської води, що грає особливоважливу роль для різних сторін життя океану. У ньому зосереджена безліч організмів,цей шар відіграє важливу роль для багатьох популяцій. Поверхневі нафтові плівкипорушують газообмін між атмосферою й океаном. Змінюються процеси розчинення і виділеннякисню, вуглекислого газу, теплообміну, змінюється відбивна здатність (альбедо) морськоїводи.
Хлоровані вуглеводні,що широко застосовуються як засоби боротьби зі шкідниками сільського і лісовогогосподарства, з переносниками інфекційних хвороб, уже багато десятиліть разом зістоком рік і через атмосферу надходять у Світовий океан. ДДТ і його похідні, поліхлорбіфенілий інші стійкі сполуки цього класу зараз знаходять всюди у Світовому океані, включаючиАрктику й Антарктику. Вони легко розчинні в жирах і тому накопичуються в органахриб, ссавців, морських птахів. Будучи ксенобіотиками, тобто речовинами цілком штучногопоходження, вони не мають серед мікроорганізмів своїх «споживачів» і томумайже не розкладаються в природних умовах, а тільки накопичуються у Світовому океані.Разом з тим вони гостротоксичні, впливають на кровотворну систему, придушують ферментивнуактивність, сильно впливають на спадковість. Разом з річковим стоком в океан надходятьі важкі метали, багато з яких мають токсичні властивості. Загальна величина річковогостоку складає 46 тис. км води в рік. Разом з ним у Світовий океан надходить до 2млн. т свинцю, до 20 тис. т кадмію і до 10 тис. т ртуті. Найбільш високі рівні забрудненнямають прибережні води і внутрішні моря. Чималу роль у забрудненні Світового океануграє й атмосфера. Так, наприклад, до 30% усієї ртуті і 50% свинцю, що надходятьу океан щорічно, переноситься через атмосферу.
По своїй токсичнійдії в морському середовищі особливу небезпеку представляє ртуть. Під впливом мікробіологічнихпроцесів токсична неорганічна ртуть перетворюється в більш токсичні органічні формиртуті. Накопичені завдяки біоакумуляції в рибі чи молюсках сполуки метилованої ртутіявляють пряму загрозу життю і здоров'ю людей. Згадаємо хоча б сумно відому хворобу«мінамато», що одержала назву від японської затоки, де так різко проявилосяотруєння місцевих жителів ртуттю. Вона віднесла чимало життів і підірвала здоров'ябагатьом людям, що вживали в їжу морські продукти з цієї затоки, на дні якї нагромадилосячимало ртуті від відходів прилеглого комбінату.
Ртуть, кадмій, свинець,мідь, цинк, хром, миш'як і інші важкі метали не тільки накопичуються в морськихорганізмах, отруюючи тим самим морські продукти харчування, але і самим пагубнимчином впливають на мешканців моря. Коефіцієнти нагромадження токсичних металів,тобто концентрація їх на одиницю ваги в морських організмах стосовно морської води,змінюються в широких межах від сотень до сотень тисяч, у залежності від природиметалів і видів організмів. Ці коефіцієнти показують, як накопичуються шкідливіречовини в рибі, молюсках, ракоподібних, планктонних та інших організмах.
2. Загальні забрудники навколишнього середовища
25 пріорітетних забруднюючихречовин, що найчастіше виявляються у Західній Європі та Америці [1]:
1. Трихлоретилен 2. Свинець 3. Тетрахлоретилен4. Бензол 5. Толуол 6. Хром 7. Дихлорметан 8. Цинк 9.1,1,1,-трихлоретан 10. Миш'як11. Хлороформ 12.1,1-дихлоретен 13.1,2-дихлоретен 14. Кадмій 15. Магній 16. Мідь17.1,1-Дихлоретан 18. Вінілхлорид 19. Барій 20.1,2-дихлоретан) 21. Етилбензол 22.Нікель 23. Ди (етилгексил) фталат 24. Ксилоли 25. Фенол2.1 Нафтові вуглеводні
Широке використання нафтових вуглеводнів призвелодо масових забруднень грунту та грунтових вод. Загальні джерела забруднення включаютьвитоки підземних сховищ нафти, трубопроводів, діяльність з видобутку нафти, відходизаводів.
Нафтові вуглеводні складають різні групи сполук,в тому числі алкани, алкени, і гетероциклічні та ароматичні складові частини. Наприклад,паливо для реактивних двигунів, як правило, містить понад 300 різних вуглеводнів.Бензин, який є дуже розповсюдженим забруднювачем підземних вод, потенційно придатнихдля біологічного очищення, також є складовою частиною цієї комплексної суміші. Разомз бензином використовується, як правило, ізопентан, ксилол, п-пропілбензолу, 2,3-диметилбутан,н-бутан, н-пентан, толуол, які в сукупності складають більше 50% суміші. Однак,найгіршим з точки зору громадського ризику для здоров'я населення є, ймовірно, бензол,який добре розчиняється у воді і є відомим людським канцерогеном.
Дійсно, стандарт питної води для бензолу є набагатожорсткішим ніж у інших моноароматичних вуглеводнів, таких, як толуол і ксилол, атакож наявність бензолу часто є рушійною силою для біоремедіації ділянок, забрудненихбензином.2.2 Багатоядерні ароматичні вуглеводні
Інша важлива група забруднювачів- це поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ), які зазвичай знаходяться поблизувугільних та нафтопереробних заводів. Ці гідрофобні забруднювачі,що представляють інтерес для гігієни навколишньогосередовища через їх схильність концентруватися в харчових ланцюгах і гостру токсичність.Також деякі ПАВ визнані канцерогенними та мутагенними. ПАВ є основною складовоюкреозоту, який є комплексом лизько 200 сполук і містить фенольні та гетероциклічнізабруднюючі речовини.
Вуглеводні, як правило,легші за воду і, як правило, плавають у верхній частині грунтових вод. Однак, різні вуглеводні в суміші проявляютьрізні фізико-хімічні властивості, які відрізняються механізмом перенесення та способомвидалення.
Наприклад, алкани з коротким ланцюгом, як правило,є дуже нестійкими і легко видаляються з підземнихвод, тоді як моноароматичні вуглеводні, такі як бензол, толуол, етилбензол і ксилоляк правило, відносно розчинні і транспортуються на більші відстані від підземнихвод. Близько 60% розчинних у воді вуглеводнівтакож розчинні у бензині. Крім того, різні вуглеводнімають різний рівень опору до біодеградації. Таким чином, біодеградація і абіотичні процеси вивітрювання (наприклад, випаровування,сорбція та розведення) закінчується усуненням конкретних вуглеводнів, що змінюєсклад вуглеводневої сполуки з плином часу.
гідросфера забрудненнябіоремедіація мікроорганізм
2.3 Хлорвмісні сполуки
Хлоровані аліфатичні та ароматичні сполуки становлятьважливу групу органічних забрудників, які є досить водостійкими. Етиленхлориди потрапляютьв клас хімічно стійких сполук, зазвичай відомих як «безпечні розчинники»,тому що вони стійкі до горіння і вибуху. Ці сполуки широко використовуються в якостіпромислових розчинників і знежирюючих речовин з середини двадцятого століття. Поєднанняширокого використання і хімічної стабільності призвело до широкого поширення забрудненняпідземних вод і грунту такими всюдисущими та непокірними забрудниками. Найпоширенішимиорганічними розчинниками цієї групи є: тетрахлоретилен, трихлоретилен, хлороформі вінілхлорид. Всі ці речовини є потенційними канцерогенами. Забруднення підземнихвод 1,1,1-трихлоретаном, тетрахлорметаном (CCl4) і хлороформом (CHCl3) є звичайнимявищем.
Хлорвмісні розчинники як правило, мають більш високупитому вагу, ніж вода, і тому опускаються до нижньої частини водоносного горизонту.Вони представляють серйозну проблему для відновлення ділянок через їх наполегливістьі відносну недоступність.
На відміну від хлорвмісних розчинників, хлорвмісніароматичні сполуки, такі як гекса- хлорбензол і пентахлорфенол (які є загальнимифунгіцидами, що використовуватися для збереження дерев) або поліхлоровані біфеніли(ПХБ, які є складовими діелектричної рідини в трансформаторному маслі) аналогічніполіциклічним ароматичним вуглеводням з точки зору їхньї потенційнї канцерогенностіта ліпофільному характеру (тобто високій спорідненості до жирової тканини), що сприяєбіоакумуляції. Ці сполуки також мають сильну тенденцію до поглинання грунтом.
2.4 Пестициди
Через використання у сільськомугосподарстві пестициди являють собою важливе джерело забруднення грунту та підземнихвод. Пестицидами, які забруднюють воду, часто є інсектициди,гербіциди, фунгіциди, хоча й деякі родентициди такожзнайдені. Пестициди є проблематичними речовинами, тому що вони дуже стійкі, призначені для тривалої дії, і більшість з нихє ліпофільними-часто накопичуються в жировій тканині тварин (через харчовіланцюги).
За своєю хімічною структурою,пестициди можуть бути класифіковані як хлориди, фосфати і карбамати. Хлорорганічні, такі як ДДТ, альдрин, хлордан,ендрин, діелдрин, гептахлор, представляють ранні покоління пестицидів, які характеризуютьсяекологічної стійкості та високою токсичністю. Сучасні пестициди, як правило,органо-фосфати і карбамати.
Органофосфати, такі якмалатіон і діазинон не настільки стійкі у навколишньому середовищі, але більш токсичнідля людини і можуть проникати через шкіру, легені і кишечник. Карбамати, такі як карбаріл також мають деякіпобічні ефекти при безпосередній дії. Пестициди становлять вісім з дванадцяти найстійкішихстійких органічних забрудників, визначених Програмою Організації Об'єднаних Націй[1]. Це сполуки, які нещодавно були заборонені у всьому світі для виробництва черезїх розповсюдження за допомогою атмосферних опадів, високу здатність до біоакумуляції,а також спричинення порушень ендокринної системи. Однак пестициди не були включені до списку з 25 пріоритетнихзабруднюючих речовин, що часто зустрічаються в місцях поховання небезпечних відходівв Північній Америці та Європі. Список найстійкіших органічних забрудників,виробництво яких було нещодавно заборонено у всьому світі.
1. Діоксин 2. Фуран 3. ПХД 4. ГХБ 5. ДДТ 6. Хлордан7. Токсафен 8. Діелдрин 9. Олдрін 10. Ендрин 11. Гептахлор 12. Мірекс
3. Переваги і недоліки біоремедіації3.1 Переваги біоремедіації
Очищення відбувається на місці, що виключає перевезеннянебезпечних відходів та, відповідно, витрат. Небезпечні органічні відходи можутьбути знищені (наприклад, перетворені на H2O, CO2, і мінеральнісолі), а не передані з однієї фази в іншу.
В основі біоремедіації лежать природні процесибіодеградації, які можуть бути швидшими та дешевшими. Мінімальний вплив на навколишнєсередовище та землю.
Може впливати на гідрофобні забрудники, які важковивести іншими шляхами. Не призводить до зневоднення акваторії. Може бути використанийв поєднанні з іншими технологіями очистки [2].3.2 Недоліки біоремедіації
Деякі відходи, такі як важкі метали, не усуваютьсяв біологічних процесах (хоча багато металів можуть бути відновлені або окисленіна менш токсичні форми). На це може знадобитися інтенсивний моніторинг. Запорукауспіху та ефективність видалення можуть значно змінюватися. Деякі забрудники можутьбути присутніми у високих концентраціях, що перешкоджає мікроорганізмам. Існує ризикнакопичення токсичних продуктів біодеградації.3.3 Вимоги до біоремедіації
Вимоги до біоремедіації зображені у вигляді піраміди[2]
мікроорганізми
джерело акцептор
енергії електронів
вологість рН
поживні температура
речовини
відсутність видалення відсутність
токсинів метаболітів хижаків
біоремедіація
Згідно вимог до біоремедіації нам, по — перше,необхідна наявність мікроорганізмів з можливістю синтезувати необхідні ферменти.Ці ферменти каталізують метаболічні реакції, які часто призводять до виділення клітинноїенергії і будівельні блоки для синтезу нового матеріалу клітини. Багато забрудниківв процесі біодеградації залучаються до окисно-відновних реакцій.
Другий рівень піраміди показує, що мають бути присутнімивідповідні джерела енергії — донори та акцептори електронів. Третій рівень свідчитьпро необхідність достатньої вологості і прийнятного рН, і четвертий рівень нагадуєнам про важливість уникнути екстремальних температур і забезпечення наявності неорганічнихпоживних речовин, таких як азот, фосфор, і важкіметали. Нарешті, на базі піраміди, у нас єтри важливі екологічні вимоги: відсутність високих концентрацій речовин, які є токсичнимидля мікроорганізмів, видалення метаболітів, які можуть перешкоджати мікробній діяльностіі відсутність високих концентрацій найпростіших, які діють у відношенні до бактерійяк хижаки.
Таким чином, інженериі вчені повинні задовольняти фізіологічні та харчові потреби цих мікроорганізмів.
4. Бактеріальна трансформація нафтовихвуглеводнів
Провідна роль в процесі самоочищення належить бактеріальній спільноті, щоволодіє потужною, різноманітною та рухомою ферментативною системою, що дозволяєпереключатися на споживання з одних на інші джерела вуглецю і енергії. На теперішнійчас відомо багато сотень бактеріальних ферментів, однак не відомо в якій формі вониіснують і діють в морській воді. Є дослідження, проведені на Чорному морі та в Севастопольській бухті, щопослужили основою для розрахунку здатності морської води до самоочищення від нафтовихзабрудень [5]. За розрахунковим даними ця величина становить 2000 т нафтина рік. У той же час реальні величини трансформації нафти бактеріями можуть значновідрізнятися від розрахункових, особливо в прибережній зоні. Бактеріальнеокиснення нафти йде спільно з розкладанням іншихорганічних речовин, що прискорюють або уповільнюють трансформацію вуглеводнів.При цьому можливий синтез вуглеводнів, відсутніху первісній нафті.
Деструкційні процесиза рахунок мікроорганізмів у водному середовищі відбуваються в два етапи: спочаткускладні органічні речовини піддаються дії екзоферментів, відщеплюючи карбоксильнийабо амінний кінець ланцюга, а потім ендоферментів, що знаходяться всередині клітиниі розщеплюють молекулу субстрату на більш дрібні фрагменти [3]. До числа цих процесівналежить, зокрема, зменшення довжини вуглеводневого ланцюга, окиснення парафінів,аліфатичних кислот, нафтенів при руйнуванні нафти. У залежності від ряду умов процесирозкладання органичних речовини або доходять до кінця (тобто до утворення«простих сполук») або зупиняються на стадії утворення проміжних продуктів,які можуть бути більш токсичні для морської флори і фауни, ніж сама нафта.
Склад проміжних продуктівдеградації нафти, а також співвідношення між вуглеводнями в нафті різних родовищможе мати значний вплив на швидкість самоочищення моря від нафтового забруднення.В експериментах з Луїзіанської нафтою відзначений взаємозв'язок між швидкістю утилізаціїі довжиною ланцюга н-парафінів: С10 і С15 утилізувались звищою середньою швидкістю, ніж С20 і С25. Однак у венесуельськійсирій нафті парафін С20 окиснювався з більшою швидкістю, ніж С15.Природно, що всередині нормальних парафінів в першу чергу окисненню піддаються легшісполуки.
Хоча циклопарафінив цілому більш стійкі до бактеріального розкладання, ніж нормальні парафіни, однакнаявність досить довгого парафінового бічного ланцюга сприяє їх окисненню. Це свідчитьпро те, що тривалість деградації циклопарафинів в сирій нафті буде залежати відприсутності бічних ланцюгів і від відносно великої кількості нормальних парафінів.
Ці та деякі інші сполукивиявилися найбільш стійкими при біологічному та хімічному розкладанні нафти, пролитоїпід час аварії «Амоко Кадіс». Швидке споживання мікроорганізмами нормальнихалканів приводить до відносного збільшення вмістурозгалужених алканів і ароматичних сполук. Згодом відбувається перебудова бактеріальних спільнот і починаєтьсяпереважне використування ароматичних сполук. Вивчення послідовності мікробної деградаціїсирої нафти місценародження Санта-Барбара і Каліфорнії з використанням змішаноїкультури нафтоокиснювальних мікроорганізмів показало, що біодеградація починаласяодночасно у всіх компонентів, однак проходила з різними швидкостями.
Хроматограми природно вивітреної нафти значною мірою походили на хроматограминафтових проб, які піддавалися мікробному розкладанню в лабораторії.У межах однієї акваторії можуть одночасно існуватирізні за своїми біохімічними особливостям нафтоокиснювальнімікроорганізми, що було відзначено для Севастопольської бухти. При появі в морській воді продуктів біодеградації нафтиможливе підключення до їх окиснення й інших бактерій, зокрема ліполітичних.У свою чергу, нафтоокиснювальні мікроорганізми берутьактивну участь в руйнуванні ліпідних фракцій. Швидкість і повнота руйнування нафтибактеріями залежить від різних чинників, зокрема від наявності біогенних сполук,температури, кисню, ступеня дисперсії нафти, кислотно-лужної рівноваги і т.д.
Мікроорганізми вибірково ставляться до джерела фосфору.З двох сполук KH2PO4 і K2HPO4,друга в значно більшій мірі впливає на швидкість процесу біодеградації. У багатьох мікробіологічних середовищах комбінація цихдвох сполук, з одного боку, служить джерелом біогенних солей, а з іншого — буферомдля стабілізації pH розчину. З сполук азотупереважними для нафтоокиснювальних мікроорганізмів є амонійні сполуки.
Вплив температури намікробну активність розкладання органічних сполукдобре відомий. За даними, для накопичувальної культуриморських нафтоокиснювальних мікроорганізмів температурний градієнт в інтервалі від0 — 40оС дорівнює 3.0 (тобто при збільшенні температури в зазначеномуінтервалі на кожні 10оС швидкість утилізації вуглеводнів зростаєв три рази). Однак цей градієнт, особливоза граничних умов може змінюватися. Деякі види бактерійактивно розкладають нафту при низьких температурах. Нафтоокиснювальні мікроорганізми виявлялися у полярнихморях і виділялися серед льодів Балтики. Найважливішимчинником успішного окиснення нафти бактеріями є достатня кількість кисню, яка вимагаєтьсядля перетворення нафтових фракцій, з одного боку, в біомасу загального складу С7Н11О3,а з іншого — у СО2 і Н2О. Для окиснення 1 л нафти в морі витрачається 3300 м3 кисню. У зв'язку з цим необхідно пам'ятати, щоплівка нафти на поверхні моря може сповільнювати швидкість поглинання кисню морськоюводою. В експериментах було встановлено, що череззбільшення в'язкості нафтової плівки погіршується її газопровідність. Питання анаеробного окиснення нафти взагалі і в морськійводі зокрема вивчене недостатньо, що значною мірою обумовлено методичними труднощами.Спостереження над деградацією нафти після катастрофи танкера «Амоко Кадіс»показали, що не більше 5% насичених і ароматичних вуглеводнів окиснюються анаеробноза добу, тобто розкладання нафти при відсутностікисню на кілька порядків нижче, ніж аеробна біодеградація.
Швидкість біодеградаціїнафти залежить і від ступеня дисперсії її у воді [5]. При цьому збільшується поверхня контакту бактерій знафтою, що створює сприятливі умови для її окиснення. Наведені вище фізичні та хімічніфактори, що призводять до біодеградації нафти в морі, зазвичай вивчаються окремо.У природі вони діють разом, однак, дослідження вприродних умовах надзвичайно складні і відповіді на деякі запитання доводиться шукатив лабораторних експериментах. З метою з'ясування взаємозалежності ряду факторівбув поставлений експеримент, проведений за планом гіпер — греколатінского квадратачетвертого ступеня. Досліджувалися 6 чинників: температура, питома площа поверхні,концентрації КН2РО4, К2НРО4, NaH4NO3і біомаса засених нафтоокиснювальних мікроорганізмів. Дисперсійний аналіз результатівдосліду показав, що значимо (з ймовірністю помилки
Ще складніше йде процес перетворення нафти в донних відкладеннях, де деструкціявідбувається в аеробних і анаеробних умовах зі зміною мікробіологічних процесів.При попаданні нафти в донні опади аеробні процеси йдуть на кордоні морська вода- донні опади, і подальше розкладання її йде за участю анаеробної мікрофлори, щоє складовою частиною біоценозу грунтів.
5. Нафтоокиснювальні властивості мікроорганізмівPseudоalteromonas citrea, Pseudoalteromonas elyakovii та Oceanisphaera litoralis5.1 Методика вивчення нафтоокиснювальнихвластивостей
Об'єкти роботи. Мікроорганізми,здатні до деструкції нафтовуглеводнів, були виділені з проб морської води прибережноїзони південної частини о. Сахалін, на елективному середовищі МКД (морське калієво-дріжджовесередовище) з добавкою в якості єдиного джерела вуглецю 0,1% нафти через накопичувальнікультури за загальноприйнятою методикою [6].
Для проведення експериментубуло обрано 3 штами бактерій: Pseudoalteromonas citrea, Pseudoalteromonas elyakoviiі Oceanisphaera litoralis. Роботи зі штамами нафтоокиснювальних мікроорганізмівпроводилися на базі Науково-дослідного інституту епідеміології і мікробіології,відділення екології патогенних мікроорганізмів (м. Владивосток) [4].
Для вирощування мікроорганізмів,що окислюють вуглеводи, використовували синтетичне мінеральне середовище МКД (морськекалієво-дріжджове) наступного складу:
Штучна морська вода — 1 л; NH4Cl — 1 г; K2HPO4 — 1 г. Штучну морську воду готували розчиненням солей в 1 л дистильованої води. Вміст солей у штучній морській воді представлено в табл.1
Приготування зразка, що містить стандартну сумішНВ. У стерильні колби, що містять 180 мл синтетичного мінерального середовища МКД,вносили 20 г стандартної суміші вуглеводнів (табл.2) і суспензію відповідного штамумікроорганізмів. Кількість клітин склала приблизно 1 млрд. кл. в 200 мл рідкогосередовища МКД. Колби інкубували при температурі 20° С в режимі освітлення 12/12протягом 3-х тижнів.
Приготування модельних середовищ. Було приготованотри зразки модельного забруднення морської води нафтопродуктами різного складу.Склад середовищ і умови проведення експерименту наведені в таблиці 3.
Таблиця 1
Концентрація солейв штучній морській воді. № Компонент Концентрація солі г/л 1 MgCl2 5,0 2 MgSO4*7 H2O 2,0 3 CaCl2 0,5 4 KCl 1,0 5 Fe2 (SO4) 3 0,001 6 NaCl 27,5
Таблиця 2
Вміст вуглеводнів встандартній суміші. № вугдеводень Кількість вуглеводня встандартній суміші Загальний об’єм стандартної суміші, мл Концентрація вуглеводня в стандартній суміші, мг/л 1 i-Тридекан 30,0 мл 200 90,8 2 р-Ксилол 30,0 мл 200 103,3 3 Бензол 30,0 мл 200 105,5 4 Гексадекан 30,0 мл 200 92,8 5 Гептан 65,0 мл 200 193,2 6 Нафталін 0,6 г 200 240,0 7 Толуол 15,0 мл 200 52,0
Таблиця 3
Склад модельних середовищ та умови проведення експериментаВид забруднення Забруднююча речовина Маса забруднювача, г Загальний об’єм середовища, мл Концентрація забруднювача, г/л Штамм мікроорганізма, що вноситься (початкова кількість клітин) Доба відбору Умови культивування Модель бензинового забруднювача
Нафтовий дистилят з інтервалом кипіння
100 — 160° С (1) 20,0 200 100
Ps. citrea (1*106) 0,8,17
Oc. litoralis (1*106) Модель забруднення окисненими нафтовими залишками Нафтова фракція з температурою кипіння понад 200° С (2) 20,0 200 100
Ps. citrea (1*106) 0,15,22
Температура
20о С,
режим
освітлення
12/12
Oc. litoralis (1*106)
Ps. elyakovii (1*106) Модель масляного забруднення
Оброблене моторне мастило М-10 (м. Ангарськ), ступеня
виробки > 80 % (3) 20,0 200 100
Ps. citrea (1*106) 0,8,17
Oc. litoralis (1*106)
Ps. elyakovii (1*106) троль 1 200 0, 8, 15,17, 22 2 3
Інтерпретацію результатів проводили по відношеннюдо контрольного зразка, який не містить мікроорганізмів.
Кількісне визначення вуглеводнів. Сумарний вмістНВ в досліджуваних пробах визначали гравіметричним методом за загальноприйнятоюметодикою.
Для підготовки до аналізу зразків використовувавсяметод парофазного аналізу, який здійснювали у статичному режимі: 15 — 20 мл зразканагрівали 30 хв при 50 ± 1° С в скляних флаконах ємністю 25 мл з тефлонової мембраною.Протягом цього часу флакони енергійно струшували. Для аналізу шприцом відбирали50 мкл рівноважної пари. ГЖХ-MС аналіз проводили на газовому хроматографі«GC 6890 Plus» («Agilent Technologies», USA) з мас-селективнимдетектором 5973N («Agilent Technologies», USA) на капілярної колонці HP5-MS(30 м х 0,25 мм х 0,25 мкм).
Початкова температура колонки 40° С (протягом 5хв); температурна програма 15° С / хв до 260° С; кінцева температура колонки 260°С (протягом 10 хв). Температура випарника 260°С. Газ-носій — гелій (швидкість потоку1мл/мін, поділ потоку 30:
1).
Ідентифікацію хроматографічних піків проводилиза часами утримування і мас-спектрами (електронна бібліотека мас-спектрів NIST 98).Кількість вуглеводнів оцінювали за площею піку методом калібрувального графіка.
Зміну складу важкої масляної фракції досліджувалитакож методом ІЧ-спектроскопії. Для цього пробу забрудненої води об'ємом 50 мл двічіекстрагували дихлорметаном (по 10 мл) в скляній ділильної воронці місткісткою 250мл протягом 10 хв. Об'єднаний екстракт пропускали через осушувач (сульфат натрію),упарювали насухо на роторному випарнику, кількісно розчиняли в 10,00 мл дихлорметануі реєстрували ІЧ-спектр кожного зразка на тлі чистого розчинника. ІЧ-аналіз проводилина приладі «Spectrum BX » (" Perken Elmer", США) у тонкому шарі.Товщина шару складала 0,05 мм.
Реєстрація спектрів проводилася в діапазоні 4000- 400 см-1 з роздільною здатністю 4 см-1. Об'єм зразка становив 200 мкл. Кюветивиготовлені з KBr. Інтерпретацію спектрів проводили за сукупністю смуг поглинаннявідповідних груп, спираючись на довідкові дані.
Ступінь деградації вуглеводнів визначали по відношеннюкількості вуглеводнів в обۥємі проби в останню добу експерименту до вихідноїкількості відповідних вуглеводнів.
Статистична обробка даних. Статистична обробкавключала в себе оцінку результатів експерименту та аналіз відхилень помилки відсередньої величини. Грубі промахи виявлялися по Q-критерію і відкидалися. Середньоквадратичневідхилення і похибку розраховували за коефіцієнтом Стьюдента при Р = 0,95. Розрахунокпроводився за допомогою описової статистики з пакету аналізу даних Microsoft OfficeExcel 2003.5.2 Результати та їх обговорення
Суттєве зменшення концентрації вуглеводнів в морськійводі, крім процесів біодеструкції, пов'язано з процесами фотоокиснення, випаровуваннялегких вуглеводнів і т.п. Для об'єктивного дослідження процесу біодеградації необхідновраховувати всі ці процеси. З цією метою було визначено вміст індивідуальних вуглеводнівстандартної суміші на 0-у, 9-у, 14-у і 20-у добу в штучній морській воді, що немістить мікроорганізмів. Концентрацію вуглеводнів визначали методом ГЖХ-МС аналізу.Результати показали закономірне зниження вмісту всіх компонентів суміші (табл.4).Далі розрахунки зміни концентрацій вуглеводнів стандартної суміші під дією досліджуванихштамів мікроорганізмів виробляли з урахуванням ступеня деградації кожного вуглеводняна відповідну добу експерименту.
Для вивчення специфічної дії мікроорганізмів наокремі вуглеводні штами Ps. citrea, Ps. elyakovii і Oc. litoralis висівали в мінеральнесередовище МКД, що містить стандартну суміш вуглеводнів. Результати (табл.5 — 6)показали високу активність усіх досліджуваних штамів до деструкції вуглеводнів різнихкласів, причому найбільша швидкість процесу спостерігалася відносно ароматичнихкомпонентів суміші.
Таблиця 4
Вміст вуглеводнів встандартній суміші. № Компонент суміші Вміст вуглеводнів у % від внесеної кількості 0 доба 9 доба 14 доба 20 доба 1 i-Тридекан 100 86 ± 16 75 ± 14 55 ± 10 2 р-Ксилол 100 83 ± 16 76 ± 15 60 ± 11 3 Гексадекан 100 90 ± 18 75 ± 14 68 ± 13 4 Гептан 100 95 ± 19 70 ± 13 47 ± 8 5 Нафталін 100 67 ± 13 52 ± 9 38 ± 7 6 Толуол 100 85 ± 16 67 ± 13 58 ± 10
Таблиця 5
Вміствуглеводнів в елективному середовищі МКД в присутності штамма мікроорганизмів Ps.citrea№
Назва
вугдеводня
Кількість вуглеводня %
(9 доба)
Кількість вуглеводня %
(14 доба)
Кількість вуглеводня %
(20 доба) 1 i-Тридекан сліди * 2 р-Ксилол 3 Гексадекан 13 ± 3 сліди 4 Гептан 93 ± 18 53 ± 9 40 ± 7 5 Нафталін 5 ± 1 6 Толуол
* — менше 5 % площі хроматографічного піка
Таблиця 6
Вміствуглеводнів в елективному середовищі МКД в присутності штамма мікроорганизмів Oc.litoralis№
Назва
вугдеводня
Кількість вуглеводня %
(9 доба)
Кількість вуглеводня %
(14 доба)
Кількість вуглеводня %
(20 доба) 1 i-Тридекан 10 ± 2 5 ± 2 сліди 2 р-Ксилол 10 ± 2 3 Гексадекан 7 ± 1 5 ± 1 сліди 4 Гептан 70 ± 13 45 ± 8 40 ± 7 5 Нафталін 15 ± 3 сліди 6 Толуол
Дослідження зміни вуглеводневого складу модельнихзразків нафтових забруднень різної природи також показало високу активність бактерійщодо деструкції нафтового субстрату.
Найбільша деструктивна активність усіх досліджуванихкультур мікроорганізмів спостерігалася в пробах, що містять бензинову фракцію нафти.Деградація бензину за 17 добу в середньому склала від 80%, що обумовлює можливістьїх застосування при ліквідації нафтових забруднень, які містять бензинові фракції.Найбільший ступінь деградації
(88 ± 2) % спостерігавсяпри використанні штаму Ps. citrea (рис.1).
/>
Рисунок 1. Зміна концентраціїбензинової фракції нафти під дією досліджуваних штамів
Дослідження якісного складу зразків бензиновогозабруднення методом статичного парофазного аналізу з ГЖХ-МС-закінченням показало(Рис.2 — 5), що швидкість утилізації вуглеводнів під дією даних мікроорганізмівзмінюється в ряду: ароматичні вуглеводні> парафінові вуглеводні (з великим числоматомів вуглецю) > низькомолекулярні алкани.
Проміжною стадією деградації вуглеводнів під дієюдосліджуваних штамів є стадія утворення ароматичних вуглеводнів (Рис.4,5). Аналізпарової фракції зразків, що містять фракції нафти з температурою википання більше200° С, також показав накопичення ароматичних вуглеводнів в міру перебігу процесу(рис.6).
Загальне дослідження зміни вуглеводневого складузразків, що містять відпрацьоване дизельне масло, показало, що найбільшу окиснуздатність в цьому випадку має штам Oceanisphaera litoralis. Зменшення вмісту дизельногомасла за 17 діб склало 63 ± 10% (рис.7).
/>
Рисунок 2. Зміна складуграничних вуглеводнів парової фази в присутності штамма Ps. Citrea
/>
Рисунок 3. Зміна складунасичених вуглеводнів парової фази в присутності штамма Oc. Litoralis
/>
Рисунок 4. Зміна складунасичених вуглеводнів парової фази в присутності штамма Ps. Elyakovii
/>
Рисунок 5. Зміна складуароматичних вуглеводнів парової фази в присутності штамма Oc. Litoralis
/>
Рисунок 6. Динаміка зміни концентрації летких вуглеводнівкінцевої фракції нафти в присутності різних штамів
/>
Рисунок 7. Ефективністьпроцеса деградації дизельного палива під дією досліджуваних штамів
Також була досліджена здатність даних штамів мікроорганізмівдо окиснення важких масляних фракцій нафти (tвик> 200° С). Дослідження процесівутилізації подібного субстрату під дією мікроорганізмів має велике практичне значення.Це пов'язано з тим, що природні процеси самоочистки поверхневих вод представляютьсобою складну систему фізико-хімічних, хімічних і біохімічних перетворень забруднюючихречовин органічної природи, що призводять до утворення високомолекулярних гетероциклічнихполімерних структур, близьких за будовою до смолистих компонентів і асфальтеновихструктур нафти. Таким чином, високо киплячі фракції нафти можуть служити модельнимкомпонентом продуктів глибокого окиснення забруднювачів антропогенної природи, утому числі нафти і нафтопродуктів.
Найбільший ступінь деградації фракції нафти з tвик.> 200° С спостерігався в присутності штаму Ps. citrea (72 ± 12%) (рис.9). У даномувипадку була вжита спроба дослідження зміни якісного складу зразка методом ІЧ-спектроскопії.Результати показали наявність характерних піків в області (2800 — 3000 і 1600 см-1).Ймовірно це пов'язано з появою водневих і подвійних зв'язків, тобто утворенням спиртовихгруп і ненасичених вуглеводнів, як продуктів метаболізму мікроорганізмів у проміжнихпроцесах окиснення нафтовуглеводнів, що достовірно доводить участь штаму Ps. citreaв процесах руйнування високомолекулярних компонентів нафти і нафтопродуктів.
/>
Рисунок 8. Ефективністьпроцеса деградації важкої фракції нафти під дією досліджуваних штамів
Таким чином, досліджувані штами можуть бути використанів якості ефективних деструкторів нафтових забруднень різної природи [4]. Для остаточноговисновку про можливість застосування даних штамів в процесах біоремедіації потрібніглибші дослідження їх стійкості до таких факторів навколишнього середовища, як рН,світловий режим, температура, солоність води, присутність солей важких металів,а також вивчення їх біокорозійної активності.
Висновки
З самого початку соціально-економічногорозвитку, людство експлуатувало природні ресурси, щоб покращити якість життя. Однак,у багатьох випадках вилучення, обробка, використання, і позбавлення від природнихресурсів так само як синтез нових матеріалів створило величезні проблеми забруднення.Сьогодні стан природніх ресурсів серйозно погіршився. Зокрема наші водоносні шарибули забруднені через безперервне скидання в воду небезпечних хімікатів.
Біоремедіація — нова технологія,що грунтується на екологічних та технічних принципах. Часто помилковою є думка,що біоремедіації є ризикованою технологією з невизначеними результатами, часом очищенняі витратами на відновлювальні роботи. Хоча це могло мати місцераніше, проте на теперішній час наукового та інженерного прогресу поліпшилась надійністьі міцність процесу. Існує багато різних стратегій біоремедіації, які можуть бутиадаптовані до конкретних ситуацій забруднення. Людство завжди лише користувалосьприродними благами. Прийшов час попіклуватися про навколишнє середовище щоб воной надалі могло піклуватись про нас.
Список використаної літератури
1. Pedro J. J. Alvarez, Walter A. Illman. Bioremediationand natural attenuation, — USA, 2006, p.3-10.
2. Pedro J. J. Alvarez, Walter A. Illman. Bioremediationand natural attenuation, — USA, 2006, p. 19-22.
3. Суртко Л.Ф., Финкельштейн З.И., Баскунов Б.П. ЯковлевВ.И., Головлева Л.А. Утилизация нефти в почве и воде микробными клетками // Микробиология.Киев, 1995, № 3. с.393-398.
4. Струппуль Н.Э., Сигида Е.А., Трофименко Н.Н., КоломеецЕ.Р., Снопкова Н.А., Дворник А.А. Исследование нефтеокисляющей способности морскихмикроорганизмов Pseudoalteromonas citrea, Pseudoalteromonas elyakovii и Oceanisphaeralitoralis // Нефтегазовое дело. — Владивосток, 2009, № 2.
5. Миронов О.Г. Бактериальная трансформация нефтяных углеводородовв прибрежной зоне моря // Морской экологический журнал, — Севастополь, 2002, № 1.с.82-90.
6. Холоденко В.П., Чугунов В.А.,Жиглецова С.К., Родин В.Б., Ермоленко З. М., Фомченков В.М.,Ирхина И.А., Кобелев В.С., Волков В.Я. Разработка био — технологических методов ликвидации нефтяных загрязненийокружающей среды //
7. Журнал Российского химическогообщества им. Д.И. Менделеева. — Москва, 2001,№ 6. с.135-141.