Моніторинг поверхневих вод Сандракського водосховища

Міністерствоаграрної політики України
Вінницькийнаціональний аграрний університет
Агрономічнийфакультет
Кафедраекології та охорони навколишнього середовища
Спеціальність:Екологія і ОНС

КУРСОВАРОБОТА
змоніторингу довкілля
натему:
Моніторингповерхневих вод Сандракського водосховища
Виконавстудент 3 курсу
Денноїформи навчання групи 32-ЕО
КондельАндрій Петрович
Перевірила:професор
КовтунКатерина Петрівна

Вінниця2010

 
Зміст
 
Вступ
Розділ 1. Моніторинг довкілляяк галузь екологічної науки і природоохоронної діяльності
1.1  Сутність, об’єкт, предмет, методимоніторингу довкілля
1.2  Моніторинг як система спостережень завпливом на довкілля антропогенних факторів
1.3  Моніторинг як система оцінювання іпрогнозування майбутнього стану довкілля
1.4  Організація спостережень за станомприродного середовища
1.5  Спеціальні методи спостережень зарівнем забруднення природного середовища
Розділ 2. Принципикласифікації систем моніторингу
2.1 Екологічний моніторинг ійого завдання
2.2 Фоновий моніторинг, йогороль в оцінюванні і прогнозуванні глобального стану біосфери
2.3 Кліматичний моніторинг ійого завдання
Розділ 3. Моніторингповерхневих вод
3.1 Сучасний стан поверхневихвод. Джерела і види їх забруднення
3.2 Принципи організаціїспостережень і контролювання якості поверхневих вод. Пункти спостережень,контрольні створи
3.2.1 Програми спостереженьза гідрологічними показниками, терміни проведення гідрологічних робітна пунктахспостереження
3.2.2 Методи і термінивідбору проб
3.3 Прилади і системиконтролювання водного середовища
Розділ 4. ХарактеристикаХмільницького району
Висновок
Список використаноїлітератури

 
Вступ
Коженмайбутній економіст, спеціаліст народного господарства, кожна свідома людинаповинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічногостану, а також про основні напрямки державної політики у галузі охоронидовкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новоюпроблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов’язано в першу чергу здержавним регулюванням процесів природокористування. Нове в даній проблемі єеквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується назаконодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Ця проблема на сучасному етапіє дуже важлива. Вона була сформована протягом двох століть і нині набула свогокритичного значення. Тому існує об’єктивна необхідність втручання держави вприродно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованого стану, державатакож повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства міжсуб’єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарногоспівробітництва заради виживання і подальшого розвитку України, а також всієїцивілізації.
Екологічниймоніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічноїдіяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку іпрогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умовфункціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічноїбезпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.

Розділ1. Моніторинг довкілля як галузь екологічної науки і природоохоронноїдіяльності
У різних видахнаукової та практичної діяльності людина послуговується методом спостереженняяк способом пізнання що ґрунтується на тривалому цілеспрямованому планомірномусприйнятті предметів i явищ навколишнього середовища. Інформація про стандовкілля потрібна у щоденному житті людей, в їх господарській діяльності,особливо цінна вона за надзвичайних ситуацій, під час яких динамічно змінюютьсяподії, доводиться оперативно приймати необхiднi, часто нестандартні рішення.
 
1.1Сутність, об’єкт, предмет, методи моніторингу довкілля
 
Сутністьмоніторингу.Зміни у навколишньому середовищі відбуваються під впливом природних iзумовлених діяльністю людини біосферних факторів. Пізнання цих змін неможливебез виокремлення антропогенних процесів на фоні природних, для чого iорганізовують спецiальнi спостереження за різноманітними параметрами біосфери,які змінюються внаслiдок людської діяльності. Саме у спостереженні задовкіллям, оцiнюваннi його фактичного стану, прогнозуванні його розвиткуполягає сутність моніторингу.
Як галузьекологічної науки моніторинг довкілля ґрунтується на загальних екологічнихзаконах i взаємодіє з природничими, географічними i технічними науками. Йогозавдання полягають у постановці i виробленні теоретичних засад практичногорозв’язання проблем організації спостережень; науковому обґрунтуванні складу,структури мережі й методів спостережень за природним фоном, природними явищами,планетарними процесами, рівнем забруднення середовищ, станом біоти (сукупностіживих органiзмiв, що населяють певний район у певний проміжок часу), фізичнимипараметрами біосфери; виборі методів, методик оцінювання прогнозування станудовкілля; розробленні рекомендацій щодо управління станом складових біосфери.
Метою моніторингудовкілля є екологічне обґрунтування перспектив та удосконалення системи моніторингунавколишнього середовища, оцінювання фактичного i прогнозованого його стану;попередження про зниження бiорiзноманiтностi екосистем, порушення екологічноїрівноваги у довкiллi, погіршення умов життєдіяльності людей.
Екологічнаскладова сталого розвитку України повинна забезпечити суттєве покращення станунавколишнього середовища України. Це має бути національна екологічна стратегія,яка, згідно з Національною доповіддю про гармонізацію життєдіяльностісуспільства у навколишньому природному середовищі, містить у собі:
•екологізацію усіх сфер життєдіяльності населення у контексті національноїбезпеки України;
•впровадження системи професійної екологічної підготовки державних службовців,керівників і посадових осіб, які приймають відповідальні рішення на локальному,регіональному і державному рівнях;
•вдосконалення законодавчої та нормативно-правової бази, прискорення процесугармонізації екологічного законодавства України з вимогами міжнароднихстандартів, зокрема з нормативами Європейського союзу;
• забезпеченняекологічної безпеки ядерних об’єктів та місць накопичення радіоактивнихвідходів, підвищення ступеня захищеності населення та довкілля від радіаційноговпливу, пом’якшення наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС;
•захист, стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промисловихцентрах, зокрема Донецько-Придніпровського регіону;
•запровадження інтегрованого управління водними ресурсами з метою їх збереженняі відтворення, прискорення переходу до управління водокористуванням за басейновимпринципом;
•поліпшення екологічного стану річок та підземних вод України, зокрема басейнуДніпра, та якості питної води;
•формування екологічно збалансованої системи природокористування на основіекологічно безпечних технологій та адекватної структури виробничого потенціалуу промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, натранспорті;
•реалізація заходів щодо пом’якшення негативного впливу глобальних екологічнихпроблем, зокрема змін клімату, на стан екологічної безпеки України.
Національнаекологічна стратегія здійснюється у контексті реалізації національної стратегіїпереходу до сталого розвитку відповідно до рішень Всесвітнього саміту уЙоганнесбурзі та політичних орієнтирів пан’європейського процесу «Довкілля дляЄвропи».
Уданому контексті важлива роль надається екологічному моніторингу, який маєвизначити реальний стан навколишнього середовища в Україні.
Об’єктамимоніторингу довкілля, залежно вiд рівня та мети досліджень, можуть бутинавколишнє середовище, його елементи (атмосферне повітря, поверхневi й пiдземнiводи, ґрунтовий i рослинний покриви, екосистеми, їх абiотичнi і бiотичнiскладові, біосфера) і джерела впливу на довкiлля.
Моніторингдовкілля як комплексна галузь знань послуговується загальнонауковими методами досліджень,такими як аналіз i синтез, сходження вiд конкретного до абстрактного,узагальнення, математичне і статистичне оброблення iнформацiї. Разом з тим,моніторинг довкiлля розробляє власні методи аналізу, прогнозування стануекологічних систем i процесів, що в них відбуваються. На пiдставi дослідженнязв’язків між процесами i складовими екосистем, впливу на них природних таантропогенних факторів моніторинг з’ясовує спiльнi закономiрностiфункціонування, а також особливості стану екосистем, компонентів біосфери нарізних просторово-територiальних рівнях. Ця наука забезпечує здобуття новихзнань про навколишнє середовище з використанням методів оцінювання iпрогнозування стану його елементів (атмосферного повітря, поверхневих iпідземних вод, ґрунтового і рослинного покриву), розкриває їх взаємозв’язки iвзаємовпливи.
Предметоммоніторингудовкілля як науки є:
ü органiзацiя i функціонуваннясистеми моніторингу;
ü оцінювання i прогнозуваннястану екологічних систем, їх елементів, біосфери, характеру впливу на нихприродних i антропогенних факторів;
ü організаційне,інформаційно-аналітичнезабезпечення функціонування регіональної системи моніторингу довкілля;
ü підготовка пропозицій щодовдосконалення організаційної структури у сфері моніторингу довкілля;
ü координація та організаційнезабезпечення виконання регіональної програми моніторингу довкілля, заходів таінших дій щодо моніторингу довкілля;
ü інші види природоохоронноїдіяльності.
Методимоніторингу.При виконанні своїх функцій моніторинг довкілля використовує рiзноманiтнiметоди отримання первинної і вторинної iнформацiї.
Методи отриманняпервинної iнформацiї реалізуються через безпосередні спостереження навiдповiдних станціях, постах, створах. Такими є метеорологiчнi, гiдрологiчнi,океанiчнi, геофiзичнi, бiологiчнi, фонові спостереження. Дані про стан довкілляотримують i за допомогою дистанційних засобів спостережень, зокрема внаслiдокпрямих спостережень iз супутників Землі, вертикальних зондувань, фотографічнихі геофізичних зйомок, а також геостаціонарних спостережень.
Методи отриманнявторинної iнформацї полягають в упорядкуванні і опрацюванні бази даних,отриманих за допомогою первинної iнформацї.
Результатифіксують у вигляді карт, таблиць, графiкiв. Для акумулювання й узагальненняінформації функціонують географічні інформаційні системи (ГІС) — комп’ютернiбази даних, поєднані з певними аналітичними засобами для роботи з просторовоюiнформацiєю.
Для обробленнябази даних, оцінювання i прогнозування стану довкілля застосовують методаналогій (досліджуваний об’єкт оцінюється вiдповiдно до його типової моделі),емпіричне узагальнення (вивчення зв’язків мiж явищами i процесами об’єктадослідження), моделювання (побудова фізичних, математичних, цифрових моделей).
 
1.2 Моніторинг як системаспостережень за впливом на довкілля антропогенних факторів
Для аналізу тапрогнозування розвитку екологічної ситуації у глобальному i регіональномумасштабах необхiднi знання рiзноманiтних геофізичних процесів, антропогеннихефектів, а також факторів, що їх спричинюють. Вивчення й оцінювання негативнихнаслiдкiв антропогенних дій з метою попередження або зменшення збитків є однієюiз найважливіших умов органiзацiї економіки, гарантування екологічної безпеки.
Проблемалюдського втручання у природні процеси особливо актуалізувалася з розвиткомнауково-технічного прогресу у середині ХХ ст. Саме тоді антропогенний впливпочав зумовлювати глобальні, iнодi незворотні наслідки.
Спостереження умежах системи моніторингу за дією основних антропогенних факторів i процесів,які вони зумовлюють, ґрунтують за такими напрямами:
1. Спостереженняза локальними джерелами забруднення i забруднюючими факторами. Вониздійснюються територіях окремих об’єктів (підприємств, населених пунктів,ділянок ландшафтів тощо) у формі контролювання кількісного й якісного складузабруднюючих речовин, що містяться у викидах i скидах, місцях їх зберігання.
2. Спостереженняза станом навколишнього природного середовища. Зосереджені такі спостереженняна вiдстежуваннi геофізичних (природні явища катастрофічного характеру:вулкани, землетруси, ерозії, цунамі), фiзико-географiчних (розподіл суші iводи, рельєф, природні ресурси, народонаселення, урбанiзацiя), геохiмiчних(кругообіг речовин, хiмiчнi, шумові забруднення атмосфери), хiмiчних (хiмiчнийсклад атмосферних домішок природного й антропогенного походження, опади,поверхневi i пiдземнi води, грунт, рослини, основні шляхи поширеннязабруднювачів) явищ, процесів i змін з фіксуванням вiдповiдних даних.
3. Спостереженняза станом біотичної складової біосфери. У їх процесі відстежують реакції біотина рiзнi фактори, тобто реакції окремих органiзмiв, популяцій, або угруповань(груп рослинних i тваринних органiзмiв, що постійно або тимчасово спiвiснуютьна певних територіях), а також спостерігають за функціональними i структурнимибіологічними ознаками (приростом біомаси за годину часу, швидкістю поглинаннярізних речовин рослинами чи тваринами, чисельністю видів рослин i тварин,загальною біомасою).
4. Спостереженняза реакцією великих систем (клімату, Світового океану, біосфери). Моніторингупотребують фiзичнi, хiмiчнi i бiологiчнi показники. для встановлення динамікизмін стану біосфери заміри повторюють через певні проміжки часу, а важливіпоказники відстежують безперервно. Система спостережень може полягати ворганiзацiї замiрiв у конкретних точках (на станціях) або на обширнiй територіїй отриманні інтегральних показників. Часто ефективним є комбінованевикористання обох пiдходiв.
 
1.3Моніторинг як система оцінювання і прогнозування майбутнього стану довкілля
Оцінювання змінстану навколишнього природного середовища дає змогу визначити можливі збитки,спричинені природними й антропогенними діями, з’ясувати оптимальні умовилюдської дiяльностi, а також додаткові природні можливості, якими можескористатися людина.
Прогнозуванняперспектив розвитку певного явища є однією з функцій системи моніторингу. Усіпрогнози мають ймовiрнiсний характер i ґрунтуються на даних про станнавколишнього природного середовища на певний момент часу i в минулому.Отримують ці дані завдяки дослідженням, спрямованим на виявленнязакономірностей природних процесів, поширення, мiграцiї i перетворення унавколишньому середовищі забруднюючих речовин та їх впливу на рiзнi організми.За масштабом усі прогнози подiляютъ на глобальні (всесвiтнi), регiональнi (дляпевних регiонiв) та локальні (мiсцевi).
У системімоніторингу найчастіше використовують такі методи прогнозування:
— експертнеоцінювання. Сутність його полягає в отриманні i спецiалiзованому обробленніпрогнозних оцінок об’єкта через опитування висококвалiфiкованих фахiвцiв(експертів) у певній сфері науки, техніки, виробництва. Оцінки експертівсуттєво підвищують надiйнiсть прогнозів, отриманих за допомогою інших методівпрогнозування;
— екстраполяція(поширення висновків, отриманих унаслідок спостереження за однією частиноюявища, на іншу частину) та iнтерполяцiя (встановлення проміжних значень об’єктана пiдставi деяких відомих його значень). Ці методи ефективні прикороткостроковому прогнозуванні стосовно об’єкта, який тривалий час розвивавсярiвномiрно без значних відхилень. Грунтуються вони на вивченні кiлькiсних iякісних параметрів досліджуваного об’єкта за попередні роки з подальшимлогічним продовженням, окресленням тенденцій його розвитку у прогнозованомуперiодi;
— моделювання.Метод полягає у побудові моделей, які розглядають з урахуванням iмовiрної абобажаної зміни прогнозованого явища на певний період, користуючись прямими абоопосередкованими даними про масштаби та напрями змін. Методи моделюваннявикористовують для складання глобальних, локальних та інших прогнозів.
Особливістьпрогнозування стану довкілля полягає в тому, що в бiльшостi випадків доводитьсяоперувати ймовiрнiсними та випадковими складовими розвитку процесів. Цезумовлює необхiднiсть постійного вдосконалення його методології, уточненняiнформацiйної системи, оптимiзацiї системи спостережень тощо.
 
1.4Організація спостережень за станом природного середовища
Контроль застаном довкілля в Україні, як i в бiльшостi країн, було розпочато у 3О-тi рокиХХ ст. на кількох водних об’єктах. Однак кiлькiсть контрольованих iнгредiєнтiвбула незначною. У 50-тi роки гідрометеослужба СРСР почала відстежуватирадіоактивне забруднення природного середовища, а з I96Зр. — забрудненняповітря i водних об’єктів. У 1972 р. було організовано загальнодержавну службуспостереження i контролю за забрудненням природного середовища, сформовану зпідсистем, які відстежували забруднення атмосферного повітря, вод суші, морів iокеанів, ґрунтів, фонового забруднення різних середовищ на регіональних iбазових станціях. Органiзацiя такої служби була зумовлена інтенсивним розвиткомнародного господарства, внаслiдок чого посилилося забруднення довкілля.
Загальнодержавнаслужба спостережень i контролю виконувала такі завдання:
— спостереження йконтроль за рівнем забруднення атмосфери, водних об’єктів i ґрунтів за їхфізичними, хімічними i гiдробiологiчними характеристиками;
— виявленняджерел забруднення;
— оцінюванняефективності заходів щодо захисту
забрудненняоб’єктів навколишнього середовища;
— забезпеченнязацікавлених органiзацiй оперативною i режимною iнформацiєю про зміну абоможливість зміни рівня забруднення об’єктів під впливом господарськоїдiяльностi i гiдрометеорологiчних умов, а також прогнозами про ймовiрнi змінирівня забруднення довкілля.
На сучасномуетапі моніторинг навколишнього природного середовища України вiдповiдно до«Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища»здійснюють:
1) Мiнiстерствоекології та природних ресурсів;
2) Науковийкомітет НАН України;
3) Мiнiстерствоохорони здоров’я;
4) Мiнiстерствосільського господарства;
5) Мiнiстерстволісового господарства;
6) Державнийкомітет гідрометеослужби;
7) Державнийкомітет водного господарства
8)Державнийкомітет геології;
9) Державнийкомітет земельних ресурсів;
10) Державнежитлове комунальне господарство.
 
1.5 Спеціальні методиспостережень за рівнем забруднення природного середовища
Під часдослідження стану довкілля використовують методи якісного і кiлькiсногоаналiзiв довкілля. Залежно вiд параметрів, які підлягають вимірюванню, методикiлькiсного аналізу поділяють на хiмiчнi, фiзико-хiмiчнi, фiзичнi табiологiчнi.
Хiмiчнi методи кількісного аналізуконцентрації хiмiчних елементів (сполук) у довкiллi. Вони грунтуються навиявленнi певних речовин за допомогою хімічних реакцій.
До хімічнихметодів належать титрометричний i гравіметричний методи.
Фiзико-хiмiчнiметодикількісного аналізу концентрацi хімічних елементів (сполук) у довкiллi. Ціметоди грунтуються на хімічних реакціях, однак за їх допомогою визначаютьфізичну характеристику (оптичну густину, електропровiднiсть, окисно-вiдновнийпотенціал), що залежить вiд вмісту аналізованої речовини. До цієї групиналежать фотометричний і хроматографічний аналізи.
Фізичні методи (iнструментальнi) методианалізу концентрацій хімічних елементів (сполук) у довкiллi. Це кількісніаналiтичнi методи, для виконання яких необхідна електрохiмiчна, оптична,радiохiмiчна та інша апаратура, а також методи, що грунтуються на емiсiї ЧИабсорбції випромінювання: фотометрія, спектральний аналіз, атомно-абсорбцiйнийспектральний аналіз, маспектрометрiя, метод ядерного магнітного резонансу.
 

 
Розділ 2. Принципикласифікації систем моніторингу
 
Унiверсальнiсистеми (територiально-просторово органiзованi). Глобальний моніторинг (базовий,регіональний, iмпактний рiвнi), у т.ч. фоновий i палеомонiторинг, державний,міждержавний, міжнародний моніторинги (моніторинг транскордонного переносузабруднюючих речовин).
Реакціяосновних складових біосфери. Геофізичний, бiологiчний (у т.ч. генетичний), екологічний,медико-бiологiчний, кліматичний, бiоекологiчний, геоекологiчний, біосферниймоніторинги.
Ступіньантропогенного порушення середовища. Моніторинг антропогенних змін в атмосфері,гiдросферi, грунтi, крiосферi, бiотi. Моніторинг джерел забруднення,iнгредiєнтний моніторинг (окремих забруднюючих речовин, радіоактивнихвипромінювань).
Просторово-часовийпiдхiд.Дистанційний, авiацiйний, космічний, історичний моніторинги.
 
2.1Екологічний моніторинг і його завдання
Завданняекологічного моніторингу полягає у виявленнi в екосистемах змін антропогенногохарактеру. Для його здійснення придатні методи, що грунтуються як на окремихвимірюваннях параметрів забруднення біоти, реакції на дію антропогеннихфакторів, так i на безперервному визначенні інтегральних показників на великихтериторіях.
Екологічниймоніторинг—комплексна підсистема моніторингу біосфери, яка охоплює спостереження,оцінювання і прогнозування антропогенних змін (бiологiчних, геофізичних) станубіосфери загалом i екосистем, спричинених дією забруданювачiвсільськогосподарським використанням земель, вирубуванням лісів, урбанізацією, атакож оцінювання екологічної( рівноваги в екосистемах.
Екологічниймоніторинг передбачає обов’язковість спостережень на таких рівнях:
1)iмпактний рівень — спостереження за територіями, які піддаються антропогенномувпливу, що зумовлює небезпечні або критичні наслідки;
2)регіональний рівень — спостереження за процесами та явищами в межах певногорегіону;
З)фоновий (базовий) рівень — глобальні, регiональнi спостереження за станомекосистем i прогнозування в них змін, що відбуваються без прямого впливуантропогенних факторів.
Длястворення системи екологічного моніторингу довкілля необхiднi:
—районування території (розподіл усіє території, на якій буде здійснюватисяекологічний моніторинг на таксони — групи споріднених за певними ознакамиоб’єктів різних розмiрiв i екологічної значущості: ландшафтні райони в межахобласті, адмiнiстративних районів, водозбiрнi басейни, мiськi агломерації, агропромисловікомплекси);
—створення мережі об’єктів спостереження (розміщування на пiдконтрольнiйтериторії місць (об’єктів) спостереження стану компонентів Природногосередовища (атмосферного повітря і опадів, поверхневих, грунтових, підземнихвод, грунту i рослинності);
— визначенняметодів i показників, які необхідно контролювати.
 
2.2Фоновий моніторинг, його роль в оцінюванні і прогнозуванні глобального станубіосфери
Дослідженняекологічних змін і органiзацiя екологічного моніторингу на фоновому рiвнiпередбачає спостереження у віддалених вiд локальних джерел забруднення зонах,тобто фонові спостереження, сутність яких полягає у вiдстежуваннi змін стануатмосфери, ґрунту, природних вод, структури земної поверхні на територіях, наякі безпосередньо не діють антропогенні фактори.
Фоновиймоніторинг —багаторiчнi комплексні спостереження за визначеними об’єктами природоохороннихзон для оцінювання і прогнозування змін стану екосистем, віддалених відоб’єктів промислової і господарської діяльності.
Основнимзавданням фонового моніторингу є з’ясування і фiксацiя показників, щохарактеризують природний фон (стан природного середовища, який не зазнавпрямого впливу людської дiяльностi), а також глобальні й регiональнi зміни впроцесі розвитку біосфери. Його організовують у біосферних заповідниках, девивчають, контролюють i прогнозують антропогенні зміни біосфери, абіотичнихфакторів середовища, а також внутрiшнi процеси і явища, що відбуваються векосистемах.
Фоновийглобальний стан біосфери вивчають на фонових станціях, які формуються зiстаціонарного спостережувального полігона (ділянки для відбору проб,гiдропости, спостережувальнi свердловини) і хiмiчної лабораторії, розміщених натериторіях біосферних заповiдникiв, де заборонена будь-яка господарська дiяльнiсть.
Програмафонового екологічного моніторингу на основі біосферних заповідників охоплюєтакі напрями:
— моніторингзабруднення природного середовища та інших факторів антропогенного впливу;
— моніторингреакції біоти на антропогенний вплив, передусім на фонові рiвнi забруднення;
— спостереженняза зміною функціональних i структурних характеристик еталонних (незайманих)природних екосистем і їх антропогенних модифiкацiй.
Програмафонового моніторингу формується з абіотичної та біотичної складових.
Глобальниймоніторинг —система спостережень за планетарними процесами i явищами, які відбуваються убiосферi, з метою оцінювання та прогнозування глобальних проблем охоронинавколишнього природного середовища.
Системаглобального моніторингу реалізується на iмпактному, регіональному, фоновомурівнях, для яких розроблені спецiальнi програми.
 
2.3Кліматичний моніторинг і його завдання
Приглобальних перетвореннях довкілля визначальну роль вiдiграють клiматичнi зміни,спричинені природними та антропогенними факторами (парниковий ефект, озоновідіри, техногенні забруднення довкілля). Перебуваючи в тісному взаємозв’язку зусіма компонентами природного середовища, клімат (багаторічний режим погоди,властивий даній мiсцевостi) відчутно впливає на них, на умови життя iсамопочуття людини.
З’ясуванняантропогенних змін i коливань клімату неможливе без вивчення його природноїдинаміки, яка грунтується на даних про стан кліматичної системи «атмосфера —океан — поверхня суші (з річками й озерами) — літосфера бiота» i взаємодіюелементів цієї системи за тривалий час. Спостереження за станом кліматичноїсистеми, оцінювання та прогнозування її подальшого розвитку здійснюють задопомогою кліматичного моніторингу.
Кліматичниймоніторинг —система спостережень, оцінювання i прогнозування зміни клімату.
Кліматичниймоніторинг пов’язаний з екологічним. Він потребує спеціальної системиспостережень, спроможної забезпечити виконання наукових i практичних завдань,зокрема надати широку кліматичну iнформацiю. З цією метою, як правило,створюють службу збору кліматичних даних, сфера дiяльностi якої простягається iза межі моніторингу антропогенних змін клімату. для пізнання сутності йантропогенної складової змін i коливань клімату необхідний великий масив данихпро параметри елементів біосфери, процеси, які характеризують її зміни.Особливо це важливо при простежуванні змiнюваностi клімату в просторі i часі.Прогнозування сезонних i річних коливань клімату відбувається на основіінформації яку забезпечує глобальна система спостережень. При цьому слід матина увазі, що спостереження, спрямовані на вивчення змiнюваностi клімату,повинні обов’язково враховувати iнерцiйнiсть кліматичної системи.
Моніторингклімату зосереджується на реалiзацiї таких завдань:
—збирання даних про стан кліматичної системи;
—аналізування i оцінювання природних та антропогенних змін i коливань клімату(включаючи порівняння клімату минулого з сучасним);
—виокремлення антропогенних ефектів у зафіксованих змінах клімату;
—виявлення природних i антропогенних факторів, що зумовлюють зміну клімату;
—виявлення критичних елементів біосфери, вплив на які може спричинити клiматичнiзміни.

 
Розділ3. Моніторинг поверхневих вод
 
Водавiдiграє вирішальну роль у пiдтриманнi життя людини. Її наявнiстъ i способивикористання нерідко визначають долі народів i країн. Особливої гостротинабуває ця проблема на сучасному етапі, оскільки лише невелика частиназагальних запасів води — це прiснi, придатні для використання в народномугосподарстві води. Саме вони, зокрема поверхневі води, зазнають найбiльшогоантропогенного впливу.
Раціональневикористання й охорона природних ресурсів запорука виживання людей. Натеперособливу занепокоєність викликають проблеми водокористування. Загроза полягаєне тільки в кiлькiсному зменшенні природних вод, а й у погiршеннi її якості.Тому ця проблема стає загальнодержавною у бiльшостi країн світу, зокрема в Українi.
 
3.1Сучасний стан поверхневих вод. Джерела і види їх забруднення
Якість водиобумовлена як природними, так i антропогенними факторами. Внаслідокінтенсивного використання водних ресурсів змінюються якiстъ i кiлькiсть води,складові водного балансу, гiдрологiчний режим водних об’єктів. Це відбуваєтьсятому, що бiльшiсть річок i озер є одночасно джерелами водопостачання йприймачами господарсько-побутових, промислових i сільськогосподарських скидів.На якiснi та кiлькiснi зміни водних ресурсів впливають такі основні видигосподарської дiяльностi: водоспоживання для промислових i комунальних потреб,скидання відпрацьованих вод, урбанiзацiя, утворення водосховищ, зрошування iосушування земель, агромелiоративнi заходи тощо. При цьому кожний водозбір можеодночасно використовуватися для бiльшостi із вказаних видів дiяльностi. Узв’язку з цим при водогосподарському плануванні i регулюванні якості водинеобхідно брати до уваги вплив кожного з цих факторів окремо i всіх разом.
Господарсько-побутовi,промислові сiльськогосподарськi скиди зумовлюють хiмiчне, фізичне бiологiчне iтеплове забруднення гідросфери.
Хiмiчнезабруднення води відбувається внаслідок надходження у водойми зі стічнимиводами шкідливих домішок неорганічного та органічного походження: сполукмиш’яку, свинцю, ртуті, мiдi, кадмію, хрому, фтору тощо. Вони поглинаютьсяфітопланктоном i передаються далі харчовим ланцюжком більш високоорганізованиморганізмам, що супроводжується кумулятивним ефектом, який полягає впрогресуючому збiльшеннi вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланціхарчового ланцюжка. Бiльшiсть цих домішок є токсичними для мешканців водойм.
Фізичнезабруднення води зумовлює зміни фізичних властивостей — прозорості, вмістусуспензій та інших нерозчинних домішок, радiоактивностi i температури тощо.Суспензії (пісок, намул, глинисті частки) потрапляють у водойми здебільшоговнаслідок поверхневого змиву дощовими водами із сільськогосподарських полів,особливо тоді, коли розорюються водозахисні смуги вздовж річок i орні ділянкинаближаються до самої межі води. Багато суспензій з діючих підприємствгірничодобувної промисловості заносять у водойми сильні вітри (пил). Твердічастки знижують прозорість води, пригнічуючи процеси фотосинтезу водянихрослин, забиваючи зябра риб, органи дихання водних тварин, погіршують смаковіякості води. Особливу небезпеку для всього живого становлять радiоактивнiвідходи, які потрапляють у водойми внаслідок викидів з АЕС, з частками золи відпрацюючих ТЕС тощо. Саме вони найбільше загрожують природним водам i живиморганізмам.
Тепловезабруднення водойм є окремим видом забруднення гідросфери, яке спричиненеспусканням у водойми теплих вод з різних енергетичних установок. Тепло, щонадходить з такими водами в ріки й озера, істотно змінює їх термічний iбiологiчний режими. Основними тепловими забруднювачами є АЕС. Як свідчатьспостереження, у ріках, розташованих нижче діючих ТЕС та АЕС, порушуються умовинересту риб, гине зоопланктон, риби уражуються хворобами i паразитами.
Бiологiчнезабруднення водного середовища полягає у надходженні зі стічними водами доводойм різних видів мiкроорганiзмiв, рослин i тварин (віруси, бактерій, грибки,черви), невластивих водній екосистемі, яка забруднюється. Бiльшiсть з ниххвороботворні для людей, рослин i тварин. Найшкiдливiшими є комунально-побутовістоки, особливо коли вони надходять у водойми без очищення. Проте навіть занаявності очисних споруд певна кiлькiсть бактерій, вiрусiв тощо не затримуєтьсяфільтрами i потрапляє у водойми. Промисловими бiологiчними забруднювачами єпiдприсмства шкiрообробної промисловості, м’ясокомбінати, цукрові заводи.
 
3.2Принципи організації спостережень і контролювання якості поверхневих вод.Пункти спостережень, контрольні створи
Моніторингякості поверхневих вод передбачає органiзацiю стаціонарної мережі пунктівспостережень за природним складом i забрудненням поверхневих вод;спецiалiзованої мережі пунктів спостережень за забрудненими водними об’єктами;тимчасової експедиційної мережі пунктів спостережень. Мережі спостереженьстворюють з дотриманням певних вимог:
—надання переваги вивченню i контролюванню антропогенної дії на поверхневі води;
—систематичність i комплексність спостережень за фізичними, хiмiчними табiологiчними показниками та проведення вiдповiдних гiдрологiчних вимiрiв;
—узгодження строків спостережень з характерними гiдрологiчними ситуаціями;
—визначення показників якості води єдиними методами;
— оперативністьодержання iнформацiї про якість води.
Основнимпринципом органiзацiї спостережень є їх комплексність, яка передбачає узгодженупрограму робіт з гiдрохiмiї, гiдрологiї, гiдробiологiї та забезпечує моніторингякості води за фізичними, хiмiчними, гiдробiологiчними показниками.
Найважливішиметапом органiзацiї робіт є вибір місця розташування пункту спостереження.
Моніторингзабруднення вод проводиться на постійних та тимчасових пунктах спостереження,які розміщують у місцях, де наявний або вiдсутнiй вплив господарськоїдiяльностi.
Основнимиоб’єктами, які потребують моніторингу, є: місця скиду стічних i дощових водміст, селищ, сільськогосподарських комплексів; місця скиду стічних вод окремихпідприємств, ТЕС, ЛЕС; місця скиду колекторно-дренажних вод, які відводяться зізрошуваних або осушуваних земель; кiнцевi створи великих i середніх річок, яківпадають в моря, внутрiшнi водоймища; кордони економічних районів, республік,країн, що перетинають транзитні річки; кінцеві гiдрологiчнi створи річковихбасейнів, за якими складають водогосподарські баланси; гирлові зони забрудненихприток головної річки.
Пунктистаціонарної мережі спостереження поділяють на чотири категорії. Пунктиспостережень першої категорії розміщують на водотоках i водоймищах, що маютьособливо важливе народногосподарське значення, коли існує ймовiрнiстьперевищення концентрації певних показників. Пункти спостереження другоїкатегорії розташовують на водних об’єктах, які знаходяться в районахпромислових міст, селищ з централізованим водопостачанням, у місцях відпочинкунаселення, в місцях скиду колекторно-дренажних вод з сільськогосподарськихполів, на граничних i кінцевих створах рік. Пункти спостереження третьоїкатегорії розміщують на водних об’єктах, що характеризуються помірним або слабкимнавантаженням (в районах невеликих населених пунктів та промисловихпідприємств). Пункти спостереження четвертої категорії формують нанезабруднених водних об’єктах (фонових ділянках).
Напунктах спостереження дослiджуютъ один або кілька створів.
При спостереженняхза водоймою загалом встановлюють не менше трьох створів, по можливостірiвномiрно розподілених її акваторією з урахуванням конфiгурацiї береговоїлiнiї. У разі спостережень за окремими ділянками водойми створи розташовують утакий спосіб:— на водоймах з інтенсивним водообміном: один створ вище джерелазабруднення i решта створів (не менше двох) нижче джерела забруднення навiдстанi 0,5 км від місця скиду зворотних вод та безпосередньо за межею зонизабруднення;
— наводоймах з помірним та уповільненим водообміном — один створ поза зоною впливуджерела, другий створ суміщають зі створом скиду зворотних вод, решту створів(не менше двох) розташовують по обидва боки від останнього на вiдстанi 0,5 км від місця скиду та безпосередньо за межею зони забрудненості.
Кожнийствор має кілька вертикалей та горизонталей. Їх розташування в кожному створівизначається характером скидів, особливостями течії водоймища або водотоку,рельєфом дна.
 
Проводиморозрахунки до таблиці 3.1 за формулою:
Nз.р.=A*n;
де А— пункт створів; n— витрати побутових вод м3/с (0,11)
Nз.р=25*0,11=2,75 Nз.р =25*0,11=2,75
Nз.р=1*0,11=0,11 Nз.р =9,36*0,11=1,0296
Nз.р=18*0,11=1,98 Nз.р =4,28*0,11=0,4708
Nз.р=7,94*0,11=0,8734 Nз.р =8,91*0,11=0,9801
Nз.р=21,6*0,11=2,376
Nз.р=5*0,11=0,55
Nз.р=5,8*0,11=0,638
Nз.р=62,4*0,11=6,864
Nз.р=32,68*0,11=3,5948
Nз.р=42,2*0,11=4,642
Nз.р=34,6*0,11=3,806
Nз.р=30,5*0,11=3,355
Nз.р=25,8*0,11=2,838
Nз.р=392*0,11=43,12
Nз.р=0,08*0,11=0,0088
Nз.р=0,74*0,11=0,0814
Nз.р=0,088*0,11=0,0968
 
3.2.1Програми спостережень за гідрологічними показниками, терміни проведеннягідрологічних робітна пунктах спостереження
Вибірпрограми залежить від категорії пункту спостережень. Ці програми поділяють наобов’язкову, скорочену-1, скорочену-2, скорочену-3.
Здійсненняобов‘язкової програми передбачає:
—гiдрологiчнi спостереження: витрата води (м3/с), тобто кiлькiсть води, щопротікає через живий переріз за одиницю часу, швидкість течії (м/с) при опорнихвимірах витрати на водотоках або рівень води (м) на водоймищах;
—гiдрохiмiчнi спостереження: вiзуальнi спостереження, температура (°С),колiрнiстъ (градуси), прозорість (см), запах (бали), концентрація розчинених уводі газів — кисню, дiоксиду вуглецю (мг/дм3, мг/л); концентрація завислихречовин (мг/дм3, мг/л); водневий показник рН; окисно-вiдновний показник Еh(мВ); концентрація головних йонiв — хлоридних, сульфатних, гiдрокарбонатних,калъцiю, магнію, натрію, калію, суми йонiв (мг/дм3, мг/л); хiмiчне споживаннякисню (ХСК) (мг/дм3, мг/л); бiохiмiчне споживання кисню за 5 діб (БСК5)(мг/дм3, мг/л); концентрація біогенних елементів — амонійних, нiтритних,нітратних йонiв, фосфатів, загального заліза, кремнію (мг/дм3, мг/л);концентрація поширених забруднюючих речовин — нафтопродуктів, синтетичнихповерхнево активних речовин (СПАР), летючих фенолів, пестицидів i з’єднаньметалів (мг/дм3, мг/л).
Запрограмою скорочена-1 виконують:
—гiдрологiчнi спостереження: витрата води (м3/с) на водотоках або рівень води(м) на водоймищах;
—гідрохiмiчнi спостереження: вiзуалънi спостереження, температура (С),концентрацiя розчиненого кисню (мг/дм3, мг/л), питома електропровiднiсть(См/ом).
Виконанняпрограми скорочена 2 передбачає:
— гiдрологiчнiспостереження: витрата води (м3/с) на водотоках або рівень води (м) на,водоймищах;
—гiдрохiмiчнi спостереження: вiзуальнi спостереження, температура (°С), водневийпоказник рН, питома електропровiднiсть (См/ом), концентрацiя завислих речовин(мг/дм3, мг/л), БСК5 (мг/дм3, мг/л); концентрацiя двох-трьох забруднюючихречовин, основних для води в даному пункті (мг/дм3, мг/л).
Приздiйсненi програми скорочена—З проводять:
—гiдрологiчнi спостереження: витрата води (м3/с), швидкість течій (м/с) при опорнихвимірах витрати на водотоках або рівень води (м) на водоймищах;
— гiдрохiмiчнi спостереження: вiзуальнi спостереження, температура (°С),концентрацiя завислих речовин (мг/дм3, мг/л); водневий показник рН;концентрацiя розчиненого кисню (мг/дм3, мг/л); ХСК (мг/дм3, мг/л); БСК5(мг/дм3, мг/л); концентрацiя речовин, що забруднюють воду в пункті спостережень(мг/дм3, мг/л).
Доосновних показників, що зумовлюють швидкість процесу самоочищення водногосередовища, належать: температура (°С), водневий показник рН, концентрацiярозчиненого кисню (мг/дм3, мг/л), вміст органічних речовин (мг/дм3, мг/л).Контролювання цих показників передбачено всіма програмами.
Температураводного середовища є основним регулятором природних процесів у воді. Вонавпливає на швидкість хiмiчних реакцій, функції бiлкiв всередині i міжфiзiологiчними системами та органами тварин, той вимірювання обов’язкове.
 
3.2.2Методи і терміни відбору проб
Режиммоніторингу гiдрологiчних та гiдрохiмiчних показників за обов’язковою програмоюспостережень зумовлюється водним режимом ріки. На бiльшостi водотоків вiдбiрпроб проводять 7 разів на рік: під час повені — на пiдйомi, максимумі, спаді;під час літньої межені — при найменшій витраті та при проходженні дощовогопаводка, восени перед льодоставом та під час зимової межені.
Кiлькiстъпроб, що вiдбирається для аналізу за обов’язковою програмою, може змінюватисязалежно від особливостей водного режиму окремих водотоків:
— наводотоках з довгим паводком (більше місяця) проби води відбирають на пiдйомi,максимумі, на початку та наприкiнцi спаду паводка (8 разів на рік);
— наводотоках 31 стійкою літньою меженню та слабо вираженим осiннiм підйомом водиспостереження здiйснюють 5—б разів на рік;
— натимчасових водотоках кiлькiсть спостережень не перевищує З—4 на рік;
— наводотоках у гірських районах, залежно від типу водотоку, кiлькiсть спостереженьколивається від 4 до 11.
Гiдрохiмiчнуiнформацiю про озера та водосховища збирають посезонно, тобто 4 рази на рік). Спостереженняза хiмiчним складом води водоймищ поділяють на стандартні (обов’язкові) таспецiальнi.
Пробаповинна характеризувати водоймище, водотік i якість води за певний проміжокчасу. Ступінь характерності одиничної проби великій водній масі залежить віднизки чинників: однорiдностi вiдiбраної водної маси; кiлькостi точокпробовiдбору; розмiрiв окремих проб; способів відбору.
Попередняобробка, транспортування та зберігання проб повинні проводитися у такий спосіб,щоб склад майже не змінювався.
Пробиподіляють на прості та змiшанi.
Простіпроби характеризують якість води у певному пункті відбору, відбираються увизначений час у необхідному об’ємі.
Змiшанiпроби об’єднують кілька простих проб з метою характеристики якості води запевний період часу або певної ділянки досліджуваного об’єкта.
Батометр — прилад для відбору пробводи з певної глибини э метою визначення її фізичних властивостей та вмістурозчинених і завислих речовин, а також гідробiонтiв.
Батометрмає вiдповiдати таким вимогам: вода, що проходить крізь нього, не повинна вньому затримуватися; він повинен щільно закриватися; матеріал пробовiдбiрникаповинен бути хiмiчно інертний. На практиці широко використовують горизонтальні,перекидні та автоматичні батометри. За допомогою батометра Молчанова проводятьвiдбiр проб води для визначення вмісту пестицидів. Вiдбiр проб на значнихглибинах (20—ЗО м) проводиться за допомогою батометра Рутнера.
 
3.3Прилади і системи контролювання водного середовища
Технiчнiзасоби оперативного контролювання якості природних вод. Оперативнеконтролювання хiмiчного складу природних вод забезпечує автоматизована системаконтролю якості води АСЯНС-ВГ (автоматизовані спостереження якостінавколишнього середовища—водний горизонт), створена вченими Гiдрохiмiчногоінституту Держкомгiдромету.
Пересувнігiдрохiмiчнi лабораторії (ПГХЛ). Вони забезпечують оперативне контролювання якості води, якенеможливо здійснити за допомогою АСКЯВ одержують iнформацiю безпосередньо наводному об’єкті й одночасно доставляють проби для детального аналізу встаціонарних лабораторіях.
Стаціонарнагiдрохiмiчна лабораторія (СГХЛ). У постiйнiй, непересувнiй гiдрохiмiчнiй лабораторії можнаробити хiмiчний аналіз води, визначати багато компонентів й хiмiчного складу,отримувати ту iнформацiю про якість води, яку неспроможні надати АСЮВЗ і ПГХЛ.
 
Таблиця 3.2
Спостереженняза гiдрохiмiчними показниками в поверхневих водоймах на протязі 6 років нарічці Південний БугПоказник Мг/дм3 Роки 2004 2005 2006 2007 2008 2009 Завислі речовини 14,8 15,2 17,4 20,2 14,9 18,6 Азот амонійний 0,48 0,39 0,40 0,35 0,50 0,43 БСК5 3,64 4,08 4,01 3,56 3,65 3,97
 
Центр обробленнягiдрохiмiчної iнформацiї. Завданням центру є опрацювання, систематизація iiнтерпретацiя iнформацiї, одержаної від АСКЯВ, ПГХЛ, СГХЛ; органiзацiя зв’язкуз усіма ланками АСЯНС-ВГ i споживачами iнформацiї; технічне обслуговуваннязасобів; збирання, перевірка на достовiрнiсть, опрацювання, збереження iнадання користувачам рiзноманiтних видів iнформацiї, зокрема оперативнихкороткострокових прогнозів стану водного об’єкта.
Кiлькiсть спостережень,які здійснюються на рiзноманiтних рівнях АСЯНС-ВГ залежно від поставленихзавдань, коливається від 1—4 на місяць до 12 за добу. Їх доцільно виконувати вбасейнах річок, де є напружений водний баланс. При цьому АСЯНС-ВГ стаютьчастиною загальної системи управління якістю води, що сприяє оптимiзацiїводоохоронних заходів.

 
Таблиця3.3
Кількістьзабруднюючих речовин та їх концентрації в стічних водах комунальних господарствміст і сіл Хмільницького району
№
з/п
Назва забруднюючих речовин
К-сть забр. реч. в г/добу на 1мешканця
Кількість забруднень т/добу
Витрати побутових вод м3/с
Концентрац.
Забруднених речовин мг/л
КГМР
КГСР
КГМР
КГСР
КГМР
КГСР
КГМР
КГСР
1
Завислі
речовини 65 21,45 1,885 0,34 0,11 0,028 1,5 1
2 БСК 40 13,3 1,16 0,21 0,11 0,028 0,9 0,6
3
Азот
амон.солей 8 2,64 0,232 0,04 0,11 0,028 0,18 0,1
4 Фосфати 3,3 1,09 0,095 0,017 0,11 0,028 0,07 0,05
5 Хлориди 9 2,97 0,261 0,04 0,11 0,028 0,2 0,1
6 СПАР 2,5 0,83 0,072 0,01 0,11 0,028 0,05 0,03
 
Кількістьнаселення м. Хмільник становить 29000 осіб
Кількістьнаселення сіл Хмільницького району становить 16000 осіб
1. Кiлькiстьзабруднюючих речовин розраховують за формулою:
 
Nз.р. = А *n(т/доб),
де А — кiлькiстьзабруднюючих речовин на 1 мешканця г/доб;n — кiлькiсть мешканців тис/осiб.
2. Концентраціюзабруднюючих речовин розраховують за формулою:
 
С з.р.=Nз.р./Q* 0,0864 (мг/л),
де Q — витратапобутових вод, м3 /с.

Таблиця3.4
Кiлькiстьзабруднюючих речовин ва 1 тварину в стічних водах тваринницьких комплексів
Назва
забруднюючих
речовин
Кiльк. забр. реч. в г/добу
на 1 тв.
Кiлькiсть поголів’я
Кiлькiсть
забр.реч.
т/добу
Витрати стічних вод
м3 /с
Концентрація забр.реч. мг/л
БСК 0,3 900 0,00027 0,15 0,00015
К 0,2 900 0,00018 0,15 0,00010
Nзаг 0,246 900 0,00022 0,15 0,00012
Фосфати 0,15 900 0,00013 0,15 0,00007
Завислі реч. 46 900 0,04 0,15 0,023
1. Кiлькiстьзабруднюючих речовин розраховують за формулою:
 
Nз.р. = А *n(т/доб),
де А — кiлькiстьзабруднюючих речовин на 1 тварину г/доб;n — кiлькiсть поголів’я.
2. Концентраціюзабруднюючих речовин розраховують за формулою:
 
С з.р.=Nз.р./Q* 0,0864 (мг/л),
де Q — витратапобутових вод, м3 /с.

 
Розділ4. Характеристика Хмільницького району4.1 Населення
Населенняміста складає 27,9 тис. мешканців (2008). З них: 95,3% становлять українці,2,9% — росіяни, 1,0% — поляки, 0,2% — євреї. Кількість чоловіків всього – 12,8тис., в тому числі працездатного віку (16-60 років) – 7,4 тис. (57,8%),пенсіонерів – 2,3 тис. (18,0%). До Другої Світової Війни більшість населенняміста становили євреї (1926 — 56%, українці — 41%; 1959 відповідні числа — 2% і92%).4.2 Історія
Впершезгадується в 1363 р. в літописі в зв`язку з перемогою у 1362 році військалитовського князя Ольгерда над військом татар.
Із 1434до 1793 року (з малими перервами) Хмільник входив до складу Речі Посполитої, 1443року дістав магдебурзьке право, відіграв роль в козацьких повстаннях протиПольщі. У 1648—1667 роках входив до складу козацько-гетьманської держави. В 1672році захоплений турками, які залишили його у 1699 році. Із 1793 року Хмільникналежав до Російської імперії і був заштатним містечком Подільської губернії.
Із 1923року Хмільник є районним центром, з 1959 року — містом районногопідпорядкування (приєднано села: Порубинці, Мазурівка, Сидориха, Слобода,Вугринівка, частина c. Вудкова). З 1979 року Хмільник віднесено до категоріїміст обласного підпорядкування.4.3 Клімат
Клімат- помірно-теплий, м’який, без різких коливань температури, сприятливий дляорганізму людини. Висота над рівнем моря становить 250-285м.Територія районуналежить до першого помірно-теплого, вологого агрокліматичного району.Максимальна температура повітря може сягнути +38°С, мінімальна — -33°С, асередньорічна +7°С. Такі кліматичні умови сприяють всебічному розвиткуземлеробства.
Зкорисних копалин видобуваються граніт, вапняки для хімічної та цукровоїпромисловості, вапняк для випалювання вапна, будівельні піски, цегельнасировина.4.4 Місто-курорт
Сьогоднімісто розвивається як бальнеологічний курорт, єдиний радоновий курорт в країні.Основні засоби лікування: радіоактивні, вуглекислі,гідрокарбонатно-хлориднокальціево-натріеві мінеральні води, торфові грязіВійтівецького родовища. Показання: захворювання крові, органів руху, нервовоїсистеми, жіночі хвороби.4.5 Промисловість
Натериторії міста нараховується 5 промислових підприємств. В асортиментіпродукції, яка виготовляється на підприємствах міста: машини для внесення вґрунт мінеральних добрив, набори меблів, шафи, ліжка, дивани, крісла, стільці,жіночий одяг, хлібобулочні, кондитерські та ковбасні вироби.
ХарактеристикаСандракського водосховища
Сандракськеводосховище розташоване на річці Південний Буг в Хмільницькому районіВінницької області.
Захарактеристикою берегової лінії, глибин, течіям і деякими іншими ознаками водосховищеможна розділити на три ділянки: верхню, середню й нижню. Верхня ділянка маєозеро-річковий характер. Водна маса незначно виходить за межі русла, затоплюючипойму, у зв’язку з чим глибини тут невеликі. У середньому вони становлять 2 м, досягаючи в руслі річки 8 м. Швидкості течії мало відрізняються від річкових.
Води середньоїділянки водосховища покривають тут величезні площі заплави. Мілководдя займаютьне більше 1/10 частини всієї площі ділянки. Максимальна глибина досягає 11 м, середня глибина — близько 6 м. Течія, обумовлена річковим потоком, практично відсутня.
Нижня, абопригреблева, ділянка найбільш глибока. У греблі глибина складає 14 м, середня — близько 8 м. У середній частині ділянки ближче до правого берега з північного заходуна південний схід простяглися глиняні обривисті береги, частина з якихзруйнована й перетворена на мілину. Течія помітна лише біля греблі.
Берегиводосховища, складені з жовтої глини, вони важко розмиваються. Вони найбільшвластиві середній і нижній частинам водосховища, де воно досягає найбільшоїширини.
Рівневий режимводосховища непостійний, що зумовлено зміною термінів весняної повені, водністюроку, а також дією вітрової активності. Під дією вітрів рівень води вводосховищі може змінюватися майже на 0,2 м.
У водосховищімешкають стерлядь, тюлька, щука, плотва, ялець, головень, язь, червоноперка,жерех, вівсянка, лин, подуст, піскар, густера, лящ, білоглазка, рибець, карась,сазан, в’юн, сом, судак, окунь, йорж та ін.

Висновок
Отже, моніторингдовкілля — це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереженнята аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розробленнянауково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобіганнянегативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.
Порядок створеннята функціонування такої системи в Україні визначає Положення про Державнусистему моніторингу довкілля.
Системамоніторингу є складовою частиною національної інформаційної інфраструктури,сумісної з аналогічними системами інших країн.
Системамоніторингу спрямована на:
— підвищеннярівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;
— підвищенняоперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіхрівнях;
— підвищенняякості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення;
— сприяннярозвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціональноговикористання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Право володіння,користування і розпорядження інформацією, одержаною під час виконаннязагальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля,регламентується законодавством.
Інформація, щозберігається в системі моніторингу, використовується для прийняття рішень угалузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів таекологічної безпеки органами державної влади та органами місцевогосамоврядування і надається їм безкоштовно відповідно до затвердженихрегламентів інформаційного обслуговування користувачів системи моніторингу таїї складових частин.
Списоквикористаної літератури
1. Закон України «Про охоронунавколишнього природного середовища». Відомості Верховної Ради, 1991, № 41.
2. Постанова Верховної Ради України№188, від 5.03.1998р. «Про Основні напрями державної політики України у галузіохорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічноїбезпеки». Відомості Верховної Ради, 1998, №38-39.
3. Постанова Кабінету МіністрівУкраїни №391, від 30.03.1998р. «Про затвердження Положення про державну системумоніторингу довкілля». www.rada.kiev.ua/cgi-bin/putfile.cgi.
4. С.П. Богомолов. Экология. Учебноепособие. М.: 1997.
5. С.Н. Бобылев. Экономикаприродопользования. М.:, 1997.
6. Ю.А. Злобін. Основи екології. К.:Лібра, 1998.
7. Т.А. Хоружая. Методы оценкиэкологической опасности. М.: ЭБМ-контур, 1998.
8. В.С. Джигирей. Екологія та охоронанавколишнього природного середовища. Навчальний посібник. К.: “Знання”, КОО,2000.
9. Гирусов Э.В. и др.Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов. — М.: ЮНИТИ, 2000.- 455 с.
10. Екологічний менеджмент:Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Семенова, О.Л. Михайлик. — Київ, Центрнавчальної літератури, 2004. — 516 с.
11. Свояк Н.І. Екологічнеінспектування. — Черкаси: Вертикаль, Видавець Кандич С.Г. — 2008. — 464 с.Гирусов Э.В. и др. Экология и экономика природопользования: Учебник для вузов.- М.: ЮНИТИ, 2000. — 455 с.