1. Міжнароднаправова охорона навколишнього середовища
ПриродаЗемлі не знає адміністративних меж і розвивається за єдиними законами. Тому йзусилля однієї окремо взятої країни в цариніприродоохоронної діяльності навряд чи увінчаються успіхом, якщо вони не будуть поєднуватися з інтернаціональними заходами, спрямованими на охорону довкілля.Усвідомлення об'єктивної необхідностіоб'єднати правоохоронну діяльність усіх країнсвіту, всієї світової спільноти для вирішення глобальних екологічних проблем приходило поступово, в міру розвитку науково-технічного прогресу й наростання загрози екологічної кризи вмасштабах усієї планети.
Потреба вміжнародному співробітництві у сфері екології обумовлена глобальністю проблеми взаємовідносин суспільстваі природи. Ідея такої необхідності була усвідомлена і проголошена ще до першої конференції в Берні з охоронинавколишнього природногосередовища (1913 p.). Згодом вона одержала закріпленняй розвиток у міжнародних правових документах.
Поступовосформувався, а за сучасних умов одержав досить широкого розвитку один із головних напрямків міжнародного співробітництва у сфері екології — міжнародноправоваохорона навколишнього середовища.Важливими передумовами міжна-родногоправовогорегулювання охорони оточуючого людину природного середовища є обмеженість простору й ресурсівбіосфери, заінтересованість країн інародів у справедливому розподілі природнихресурсів, у забезпеченні прав громадян на сприятливе для життєдіяльності довкілля.
Об'єктомміжнародного співробітництва у сфері екології є не навколишнє природне середовище, що знаходиться під національною юрисдикцією, а міжнародно-правовий природнийпростір, що оточує природне середовище Землів цілому, глобальна екологічна рівновага.
Міжнародна правова охорона навколишньогоприродного середовища ґрунтується на певнихпринципах, вироблених спільними зусиллями держав, міжнароднихорганізацій і конференцій. Вонисформульовані в окремих рішеннях міжнародних організацій, документахконференцій, а також обов'язково викладенів національному законодавстві. В узагальненому вигляді до цих принципівналежать пріоритетність екологічних прав людини, суверенні права держави на природні ресурси в межах її території, вільний обмін міжнародноюекологічною інформацією;взаємодопомога держав при надзвичайних обставинах (екологічних катастрофах тощо), неприпустимістьекологічного благополуччя однієїдержави внаслідок заподіяння екологічної шкоди іншій та ін.
Середоб'єктів міжнародно-правової охорони навколишнього природного середовища, під якими розуміють природні об'єкти, з приводу яких у держав і міжнародних організаційформуються й розвиваються екологічні відносини, вирізняють дві категорії:ті, що належать до юрисдикції держави, й ті, які до неї не належать.
До першоїкатегорії відносять Світовий океан, космос, Антарктиду, мігруючі види тварин та деякі інші. Особливістьданих об'єктів полягає в тому, що їх правовийрежим визначається нормами міжнародного екологічного права. Друга категорія -
міжнародно-правовіоб'єкти природи, включені до числа світовогоприродного існування (міжнародні водні об'єкти, занесені до Міжнародної червоної книги, що знаходяться підзагрозою зникнення, рідкісні види фауни, флори та деякіінші).
Однією зправових форм міжнародного співробітництва України у сфері екології є міжнародні договори. Відповідно дост. 9 Конституції України чинні міжнароднідоговори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, єчастиною національного законодавства України. Більшетого, якщо міжнародним договором України,укладеним у формі закону, встановленоінші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародногодоговору.
Насучасному етапі міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля здійснюється на трьох рівнях — світовому (або глобальному), європейському і регіональному.
Важливою віхою міжнародноїспівпраці в зазначеній сфері на світовомурівні стала Стокгольмська конференція, ООНз навколишнього природного середовища (1972 p.). Вона не тільки прийняла важливі документи (Декларацію,що містить 27 принципів екологічнокоректної поведінки держав, і Програму дій), а й послужила джереломформування міжнародного екологічного права.
Нарегіональному рівні міжнародне співробітництво розвивається з урахуваннямособливостей географічних і природних регіонів,у межах яких створені й функціонують єдині екологічні системи.Формами такого співробітництва є міжнародні екологічні програми за участю України — «Чорне море»,«Карпати» та ін.
Самостійноюформою міжнародної співпраці у сфері екології є міжнародні договориекологічного змісту. Серед них вирізняютьсядоговори комплексного й поресурсового змісту. До перших належать ті, що мають глобальний характер, другі спрямованіна охорону окремих об'єктів природи.
Специфічноюі досить поширеною формою міжнародного співробітництвавиступають численні міжнародні конференції з проблем охорони навколишньогоприродного середовища, що позитивновпливають на міжнародну політичну атмосферу та напрямки подальшого розвиткутакої співпраці. Найбільш значимою єКонференція ООН з навколишнього середовища й розвитку,що відбулася в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро, у якій взялиучасть 179 держав. Конференція прийняла Декларацію Ріо та «Порядок денний на XXI сторіччя». На ній також були подані відкриті для підписання Конвенції «Про зміни клімату»та «Про біологічне різноманіття».
Міжнародно-правовимиугодами регламентуються екологічні проблеми, які маютьпланетарний характер і які не можуть ефективнорегулюватися тільки законодавством однієї або декількох країн. Водночаснеобхідно зазначити, що існують і такі екологічніпроблеми, які мають регіональний характер. Для їх вирішення укладаються міжнародно-правові угоди міждержавами відповідного регіону.Наприклад, 21 квітня 1992 р. на Кон ференціїпричорноморських країн, що відбулася в м. Бухаресті (Румунія) була підписана Конвенція про захистЧорного моря від забруднення.
Україна, як член Ради Європи — однієї з впливових організацій, удіяльності яких питання охорони довкілля посідають доволі важливе місце, — підписала й ратифікувала 29міжнародних конвенцій, що стосуютьсяекології, стала учасником 44двосторонніх міжнародних угод і договорів у зазначеній сфері.
2.Міжнародні природоохоронні організації
Важливезначення в галузі охорони навколишнього природного середовища мають спеціалізовані автономні установи ОрганізаціїОб'єднаних Націй (ООН) та неурядові світові громадські організації,їх характерною особливістю є універсальність, тобто участь в них більшості країн світу, які являють собою різні економічній соціально-політичні системи.
Завдання охорони здоров'янародів світу, яке ставить перед собою Всесвітня організаціяохорони здоров'я (ВООЗ), про що зазначено в її Статуті, логічно передбачає вжиття заходів щодооздоровлення і підтримання належної якості оточуючого людину середовища.
Міжурядова морськаконсультативна організація (ІМКО) має на меті сприянняміжурядовому співробітництву в усіх технічнихобластях, пов'язаних з міжнародним торговельним судноплавством. Однією з функцій діяльності цієїорганізації є розробка високихстандартів екологічної безпеки судноплавства. До компетенції ІМКО належить боротьба з забрудненням Світового океанунафтою. З цією метою був створений Комітет з безпеки на морі. Характерним єзаснування, Юридичного комітету.
Вструктурі органів Всесвітньоїметеорологічної організації (ВМО) знайшли відображення спеціальні функції в галузі охорони навколишнього середовища. До складу Виконавчогокомітету ВМО входять групи експертів з питань забруднення навколишньогосередовища, з кліматичних змін, з питань зміни погоди. Є спеціальний підрозділ, який займається питаннями забрудненняатмосфери і атмосферною хімією. До компетенції Комісії з гідрології належать питання моніторингу навколишнього середовища.
У 1979 р.на Восьмому конгресі ВМО була затверджена Всесвітня кліматичнапрограма (ВКП), завдання якої — вивчення та поширення даних про клімат і вплив на нього людськоїдіяльності, розробка методів спостереження за його змінами.
У рамках ЮНЕСКО розроблений і успішно здійснюється ціла низка важливих наукових природоохоронних програм: «Людина і біосфера», «Міжнародна гідрологічна програма»,«Програма вивчення Світового океану», ЮНЕП, МБП.
ЮНЕП (UNEP) — міжурядова програма, започаткована в 1972 р. і присвячена найбільш гострим екологічнимпроблемам сучасності.
Міжнароднаекологічна програма (МБП) — неурядовабагаторічна науково-дослідна програма звивчення біопродуктивно-стіприродних і створених людиною угруповань організмів у масштабах планети.
«Людина ібіосфера» (МАБ) — довгостроковаміждисциплінарна програма науковихдосліджень, метою якої є докладне вивченняструктури і функціонування біосфери та її екологічних регіонів, систематичне спостереження за змінами біосфери врезультаті впливу людини, прогнозуванняцих змін. Програма діє з 1970 р. під егідою ЮНЕСКО.
Згідно зіСтатутом Продовольчої ісільськогосподарської організації (ФАО),до її завдань входить поліпшення харчування і підняття життєвого рівня народівзасобами підвищення продуктивності сільського господарства. ФАО активно сприяєміжнародним і національним заходам у сферізбереження природних ресурсів.Вони стосуються охорони і раціонального використання ґрунтів, лісів, водойм,тварин. При ФАО створений Комітет з рибальствав Центрально-Східній Атлантиці, Комісія з рибальства в Центрально-ЗахіднійАтлантиці, Постійна Комісія Конференції звикористання і охорони морських ресурсів південної частини Тихого океану. ДієВідділ рибних ресурсів і охорони навколишнього середовища та Служба звідтворення рибних ресурсів і охорони навколишнього середовища. У 1974 р. був створений спеціальний Відділ координації програм угалузі охорони навколишнього середовища.
Міжнароднаорганізація цивільної авіації (ІКАО)багато уваги приділяє питанням вивченнявпливу цивільної авіації на навколишнєсередовище та можливості його запобігання.
Міжнароднеагентство з атомної енергії (МАГATE) одним ізнайголовніших своїх завдань вважає сприяння запобіганню несприятливих наслідків мирного використання атомної енергії,забезпечуючи тим самим підтримання здоров'я і благополуччя людей. При МАГАТЕ діє Міжнародна лабораторія радіоактивності моря та відділ ядерної безпеки і охоронинавколишнього середовища.
Міжнароднаспілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП) — неурядова міжнародна організація, яка проводить дослідження і пропаганду охорони природи тараціонального використання природних ресурсів. Створена в 1948 р. за ініціативоюЮНЕСКО, МСОП видає міжнародні Червоні книги. МСОП прийнято документ «Всесвітня стратегія охорониприроди», спрямований на управлінняпроцесами використання людиною біосфери, екосистем і видів, які входять до їїскладу, з метою одержання стабільноїкористі нині та у віддаленому майбутньому.
Всесвітнійфонд охорони навколишнього середовища (WWF) — міжнародна суспільна організація, яка фінансує дії,спрямовані на збереження зникаючихвидів тварин і рослин та місць їх існування.
ЮНІСЕФ (UNISEF) — міжнародна організація, яка займаєтьсяприродоохоронною освітою і пропагандою дбайливого ставлення до природи серед жінок, дітей і юнацтва.
«Римськийклуб» — неурядове науково-досліднеміжнародне об'єднання, до якого входить 100 членів (вчених, представників політичних та ділових кіл) і займається розробкоюнаукових прогнозів розвитку людства вйого взаємовідносинах з природою.Створений в 1968 р.
Грінпіс — міжнародна неурядова природоохоронна організація, яка була створена в 1969 році. Першочерговоюметою була боротьба проти ядерних випробувань США на Алеутських островах. Сьогодні Грінпіс поділяє свої компанії на чотириКатегорії: ядерні, токсичні,екологія океану, атмосфера і енергія. Має свою незалежну дослідну станцію в Антарктиці.
З метоюпривернення уваги світової спільноти до проблем охорони навколишньогосередовища на Конференції ООН з навколишньогосередовища (Стокгольм, 5-16 червня 1972 р.) за пропозицією делегації Японії та Сенегалу 5 червня був оголошенийВсесвітнім днем охорони навколишньогоприродного середовища.
3. Загальна характеристика, структура і короткийзміст Закону України «Про охорону навколишнього природногосередовища»
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25 червня 1991 p. є основним галузевимактом екологічного законодавства. Його головне завдання полягає у встановленні принципових положень правовогорегулювання відносин у галузі охорони,використання і відтворення природнихресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідаціїнегативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природнихресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природнихкомплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних зісторико-культурною спадщиною. Цей закон комплексно регулює суспільнівідносини, що виникають у сферівикористання, відтворення та охорони природних ресурсів та довкілля в цілому. Інтегрованим об'єктом цих відносин є природа.
Вказанийзакон визначає правові, економічні й соціальні основиорганізації охорони довкілля та складає правову основу для розвитку галузевого екологічного законодавства.
Так, уст. 2 Закону встановлено, що відносини в галузі охорони навколишнього середовища регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним,лісовим законодавством,законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону й використання рослинного й тваринного світу та іншими спеціальними законодавствами.
СтруктурноЗакон «Про охорону навколишнього природного середовища» містить 72 статті, об'єднані у 16 розділів:
1. Загальні положення.
2. Екологічні права та обов'язки громадян.
3. Повноваження рад у галузіохорони навколишнього природ
ного середовища.
4. Повноваження органів управління в галузі охорони навко
лишнього природного середовища.
5. Спостереження, прогнозування, облік та інформування в га
лузі охорони навколишнього природногосередовища.
6.Екологічнаекспертиза.
7. Стандартизація і нормування в галузі охорони навколиш
нього природного середовища.
8. Контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища.
9. Регулюваннявикористання природних ресурсів.
10.Економічний механізм забезпечення охорони навколишньогоприродного середовища.
11.Заходищодо забезпечення екологічної безпеки.
12.Природні території та об'єкти, що підлягають особливійохороні.
13.Надзвичайні екологічні ситуації.
14.Вирішенняспорів у галузі охорони навколишнього середовиїца.
15.Відповідальністьза порушення законодавства про охорону навколишньогоприродного середовища.
16.Міжнародні відносини України в галузі охоронинавколишнього природногосередовища.
4. Перелік найважливішихнормативно-правових актів екологічногозаконодавства України
1. Закон України «Про охорону навколишньогоприродного середовища» від 25.06.91р. № 1264-ХІІ (ВВР. — 1991. — № 41. Ст. 546).
2. Земельний кодекс України (від 25.10.2001 р. — Офіційний
вісник України. — 2001. — № 46. — Ст.2038).
3.Водний кодекс України (від 06.06.95 р. № 213/95-ВР. — ВВР. 1995.- № 24. — Ст. 189).
4. Лісовийкодекс України (від 21.01.94 р. № 3852-ХІІ. — ВВР. 1994. — № 17. — Ст. 99).
5. Кодекс України про надра (від 27.07.94 р. № 132/94-ВР. -ВВР. — 1994. — № 36. — Ст. 340).
6. Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16.06.92 р.
7. № 2456-ХІІ (ВВР. — 1992. — № 34. — Ст. 502).
7. Закон України «Про тваринний світ» від 13.12.2001 р.
№ 2894-ІІІ ВВР. — 2002. — № 14. — Ст.97).
8.ЗаконУкраїни «Про рослинний світ» від 09.04.99 р. № 591-
XIV (ВВР. — 1999. — №22-23. — Ст. 198).
9.ЗаконУкраїни «Про екологічну експертизу» від 09.02.95 р.
№ 45/95-ВР (ВВР. — 1995. — № 8. — Ст. 54).
10. ЗаконУкраїни «Про охорону атмосферного повітря» (від 16.06.92 р. № 2707-ХІІ (ВВР. — 1992. — № 50. — Ст. 678).
5. Міжнародні природоохоронні конвенції на угоди, ратифікованіУкраїною.
· Указ президії ВерховноїРади УРСР «Про ратифікацію Конвенціїпро охорону всесвітньої і природної спадщини», 4.10.1988р., № 6673-ХІ.
· Конвенція про охорону всесвітньоїкультурної і природної спадщини (Париж, 1972).
· Постанова Верховної РадиУРСР «Про ратифікацію Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин», 25.04.1991 p., № 1000-ХІІ.
· Конвенція Організації Об'єднанихНацій про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропнихречовин (Відень, 1988).
· Постанова Верховної РадиУкраїни «Про ратифікацію Конвенції про боротьбу знезаконними актами, спрямованими протибезпеки морського судноплавства, та Протоколу про боротьбу з незаконними актами,спрямованими проти безпекистаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі», 17.12.1993 р., № 3735-ХІІ.
· Конвенція про боротьбу знезаконними актами, спрямовани
ми проти безпеки морськогосудноплавства (Рим, 1988).
· Протокол про боротьбу знезаконними актами, спрямованими протибезпеки стаціонарних платформ, розташованих на континентальному шельфі. :
· Постанова Верховної РадиУкраїни «Про ратифікацію Конвенціїпро захист Чорного моря від забруднення», 4.02.1994 р., №3939-ХІІ.
· Конвенція про захистЧорного моря від забруднення (Буха-, рест,1992).
· Закон України «Про ратифікацію Конвенції про охорону біологічного різноманіття» 29.11.1994 p., № 257/94-ВР.
· Конвенціяпро охорону біологічного різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992).
· Закон України «Проратифікацію Угоди між Україною і СполученимиШтатами Америки про співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях», 5.05.1996 p., № 165/96-ВР.
· Угода між Україною іСполученими Штатами Америки про співробітництвов дослідженні і використанні космічного просторув мирних цілях (Вашингтон, 1994).
· ЗаконУкраїни «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Швейцарської Конфедерації про фінансову допомогу для проекту реабілітації гідроенергетикита системного контролю», 3.07.1996 p., № 266/96-ВР.
· Угода між Урядом України та Урядом Швейцарської Конфедераціїпро фінансову допомогу для проекту реабілітації гідроенергетики та системного контролю (Київ, 1996).
· Закон України «Проратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату», 29.10.1996 p., №435/96-ВР. Рамкова КонвенціяОрганізації Об'єднаних Націй про зміну клімату(Ріо-де-Жанейро, 1992).
· Закон України «Проратифікацію Поправок до Монреальсь-когопротоколу про речовини, що руйнують озоновий шар», 22.11.1996 p., № 545/96-ВР.
· Поправка до Монреальськогопротоколу про речовини, що руйнуютьозоновий шар (Нью-Йорк, 6.12.1990).
· Закон України «Проратифікацію Угоди про створення міждержавногорезерву біопрепаратів та інших засобів захисту тварину державах — учасницях Співдружності Незалежних Держав», 4.04.1997 p., № 193/97-ВР.
· Угода про створенняміждержавного резерву біопрепаратів та інших засобів захисту тварин у державах- учасницях Співдружності Незалежних Держав (Москва, 1996).
· Закон України «Про ратифікацію Конвенції промаркування пластичних вибухових речовин зметою їх виявлення», 3.12.1997 p., № 687/97-ВР.
· Конвенція про маркуванняпластичних вибухових речовин з метою їх виявлення (Монреаль, 1991).
· Закон України «Проратифікацію Конвенції про ядерну безпеку»,17.12.1997 p., № 736/97-ВР.
· Конвенція про ядернубезпеку (Відень, 1994).
· Закон України «Проратифікацію Угоди між Україною та Міжнароднимагентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї», 17.12.1997 p., № 737/97-ВР.
· Угода між Україною та Міжнародним агентством затомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (Відень, 1995).
· Закон України «Про ратифікацію Угоди проспівробітництво в галузі вивчення, розвідкиі використання мінерально-сировинних ресурсів», 16.01.1998 p.; № 38/98-ВР.
· Угода про співробітництвов галузі вивчення, розвідки і використаннямінерально-сировинних ресурсів (Москва, 1997).
· Закон України «Проратифікацію Рамкової Угоди між Україною таЄвропейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні»,4.02.1998 p., № 80/98-ВР.
· Рамкова Угода міжУкраїною та Європейським банком реконструкціїта розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні(Київ, 1997).
· Закон України «Про ратифікацію Договору до Енергетичної Хартії та Протоколу до Енергетичної Хартії з питаньенергетичної ефективності і суміжних екологічних аспектів», 6.02.1998 p., № 89/98-ВР.
· Договір до ЕнергетичноїХартії (Лісабон / Португалія), 1994).
· Закон України «Про ратифікацію Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосуванняхімічної зброї та про її знищення»,16.10.1998 p., № 187-XIV.
· Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення(Париж, 1993).
· Закон України «Проратифікацію Угоди між Урядом України і УрядомКоролівства Данія щодо допомоги в енергетичній програмі, яка враховує аспекти захисту довкілля», 5.03.1998 p., № 195/98-ВР.
· Угода між Урядом України іУрядом Королівства Данія щодо допомоги венергетичній програмі, яка враховує аспекти захисту довкілля (Копенгаген, 1997).
· Закон України «Про ратифікацію Угоди про грантВсесвітнього екологічного траст-фонду (Проектвилучення речовин, що руйнують озоновий шар) між Україною та Міжнароднимбанком реконструкції та розвитку, що виступає як впроваджувальна установа зазначеного фонду», 4.03.1999 p., № 473-XIV
6.Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишньогоприродного серидовища
ЗаконУкраїни «Про охорону навколишнього природногосередовища від 25 червня1991 р.(в редакції від 28.11.2002р.)
Розділ XV. Відповідальність за порушення законодавства проохорону навколишнього природного середовища
Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища
Порушеннязаконодавства України про охорону навколишнього середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, цивільнуі кримінальну відповідальність.
Відповідальністьза порушення законодавства про охорону навколишньогоприродного середовища несуть особи, винні у:
а)порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;
б)порушенні норм екологічної безпеки;
в) порушеннівимог законодавства України при проведенні екологічноїекспертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;
г) невиконаннівимог державної екологічної експертизи;
д) фінансуванні,будівництві і впровадженні у виробництво новихтехнологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;
е) порушенні екологічних вимог при проектуванні,розміщенні, будівництві,реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд,пересувних засобів та інших об'єктів;
є)допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;
ж)перевищенні лімітів та порушенні іншихвимог використання природних ресурсів;
з) самовільному спеціальному використанні природнихресурсів;
й)порушенні строків внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;
і)невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварійта іншого шкідливого впливу на навколишнєприродне середовище;
ї)невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природногосередовища, та вчиненні опору їх представникам;
й)порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні,використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичнихрадіоактивних речовин та відходів (Пункт «й» статті 68 зі змінами, внесеними згідно із Законом № 1288-XIV (1288-14)від 14.12.99);
к)невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин,-занесених доЧервоної книги України;
л)відмові від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, атакож про джерела забруднення, у приховуваннівипадків аварійного забрудненнянавколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чизахворюваності населення (Пункт «л» частини другої статті 68 зі змінами,внесеними згідно із Законом № 560/97-ВР від 19.11.97);
м)приниженні честі і гідності працівників, які здійснюють контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їх життя і здоров'я.
ЗаконодавствомУкраїни може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах,встановлених законодавством України.
Підприємства,установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природногосередовища, в порядку та розмірах,встановлених законодавством України.
Застосуваннязаходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних відкомпенсації шкоди, заподіяноїзабрудненням навколишнього природного середовища та погіршеннямякості природних ресурсів.
Незаконнодобуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення — конфіскації. Одержані від їх реалізаціїдоходи спрямовуються вреспубліканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища (Частина шоста статті 68 зі змінами, внесенимизгідно із Законом № 186/98-ВР від05.03.98).
Посадовіособи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічноїбезпеки за поданням державних органів охорони навколишнього природногосередовища згідно з рішенням їх управлінських органів позбавляються премій за основними результатамигосподарської діяльності повністю абочастково (Частина сьома статті 68 зі змінами,внесеними згідно із Законом № 81/96-ВР від 06.03.96.)
Порядокпозбавлення премій визначається законодавством України (Стаття 68 зі змінами,внесеними згідно із Законом, № 186/98-ВРвід 05.03.98).
Стаття 69. Особливостізастосування цивільної відповідальності
Шкода,заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі беззастосування норм зниження розмірустягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природногосередовища та погіршення якості природних ресурсів.
Особи,яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновленняздоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Особи, щоволодіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянамта юридичним особам, якщо не доведуть,що шкода виникла внаслідок стихійнихприродних явищ чи навмисних дій потерпілих.
Шкода,заподіяна довкіллю у зв'язку з виконанням угоди про розподіл продукції, підлягає відшкодуванню відповідно довимог статті 29 Закону України «Проугоди про розподіл продукції»(1039-14). (Статтю 69 доповнено частиною згідно із Законом № 1807-ІП (1807-14) від 08.06.2000.) (Стаття 69 зізмінами, внесеними згідно із Законом №186/98-ВР від 05.03.98.)
Стаття 70. Адміністративна такримінальна відповідальність за екологічні правопорушення і злочини
Визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчиненнявстановлюються Кодексом України проадміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України(2001-05, 2002-05).
Кодекс України проадміністративні правопорушення (станомна08.12.2002р.)
Глава 7. Адміністративніправопорушення в галузі охорони природи,використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури
Стаття52. Псування і забрудненнясільськогосподарських та інших земель.
Стаття 53-1. Самовільнезайняття земельної ділянки.
Стаття53-2. Приховування або перекручення данихземельного кадастру.
Стаття54. Несвоєчасне повернення тимчасовозайманих земель або неприведення їху стан, придатний для використання за призначенням.
Стаття 55.Самовільне відхилення від проектіввнутрігосподарського землеустрою.
Стаття 56. Знищення межових знаків.
Стаття 57. Порушення вимог щодо охорони надр.
Стаття58. Порушення правил і вимог проведенняробіт по геологічному вивченню надр.
Стаття 59. Порушенняправил охорони водних ресурсів.
Стаття59-1. Порушення вимог щодо охоронитериторіальних і внутрішніх морських вод від забруднення ізасмічення.
Стаття 60. Порушенняправил водокористування.
Стаття 61.Пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації.
Стаття 62.Невиконання обов'язків по реєстрації всуднових документах операцій з шкідливимиречовинами і сумішами.
Стаття 63.Незаконне використання земельдержавного лісового фонду.
Стаття64. Порушення встановленого порядкувикористання лісосічного фонду,заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці.
Стаття65. Незаконна порубка, пошкодження тазнищення лісових культур і молодняку.
Стаття 65-1. Знищенняабо пошкодження полезахисних лісових смугта захисних лісових насаджень.
Стаття66. Знищення або пошкодження підросту влісах. Стаття 67. Здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами, передбаченими влісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку.
Стаття 68. Порушенняправил відновлення і поліпшення лісів,використання ресурсів спілої деревини.
Стаття69. Пошкодження сінокосів і пасовищнихугідь на землях державного лісового фонду.
Стаття 70.Самовільне сінокосіння і насінняхудоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід.
Стаття 71. Введенняв експлуатацію виробничих об'єктів безобладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси.
Стаття 72. Пошкодженнялісу стічними водами, хімічнимиречовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами іпокидьками.
Стаття 73. Засмічення лісів відходами.
Стаття 74.Знищення або пошкодженнялісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на земляхдержавного лісового фонду.
Стаття 75. Знищенняабо пошкодження відмежувальних знаків улісах.
Стаття 76. Знищення корисної для лісу фауни.
Стаття 77. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах.
Стаття77-1. Самовільне випалювання сухоїрослинності або її залишків.
Стаття 78.Порушення порядку здійснення викидузабруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів.
Стаття78-1. Порушення порядку здійсненнядіяльності, спрямованої на штучні змінистану атмосфери і атмосферних явищ.
Стаття 79.Недодержання вимог щодо охорониатмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств іспоруд.
Стаття79-1. Недодержання екологічних вимог під часпроектування, розміщення, будівництва,реконструкції та прийняття вексплуатацію об'єктів або споруд.
Стаття80. Випуск в експлуатацію транспортних таінших пересувних засобів з перевищеннямнормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованихгазах.
Стаття 81. Експлуатаціяавтомототранспортних та інших пересувнихзасобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин увідпрацьованих газах.
Стаття82. Порушення правил складування,зберігання, розміщення, транспортування,утилізації, ліквідації та використаннявідходів.