ЗМІСТ
Вступ
1 Антропогенні зміниповерхні літосфери
2 Надра Землі, їхвикористання та охорона
3 Ґрунт як головний засібсільськогосподарського виробництва та середовище життя
4 Антропогеннезабруднення і виснаження ґрунтів
5 Охорона і раціональневикористання ґрунтів
Висновок
Література
Вступ
Тема реферату «Літосфера».
Літосфера — кам'яна оболонка Землі, яка включає земну корузавтовшки від6(під океанами) до 80 км (гірські системи). Земна кора складена гірськими породами.Частка різних гірських порід у земній корі неоднакова — більше 70% припадає набазальти, граніти й інші магматичні породи, близько 17% — на перетворені тискомі високою температурою породи і лише 12% — на осадові породи. На континентахпереважають граніти, а під океанами — базальти. Під земною корою знаходиться мантія(до 2 900 км углиб) і ядро(від 29 000 до 63 800 км).
Живі організми в літосфері можуть жити на глибині до 3 км.
До складу літосфери входять два найголовніші компоненти — надраЗемлі і ґрунт.
Надра Землі — частина природного середовища, яка знаходитьсяпід земною поверхнею, включаючи мінерали, елементи і гірські породи, яківиходять на поверхню землі. Надра — мінеральна основа біосфери; для людининадра — традиційний об'єкт добування корисних копалин: паливних (вугілля,нафта, горючі сланці), рудних (залізо, алюміній, мідь, олово та ін.) і нерудних(фосфорити, апатити та ін.), природних будівельних матеріалів (вапняки, піски,гравій та ін.).
Ґрунт — тонкий верхній шар континентальної земної кори, один із найголовніших ресурсівпланети, гігантська екологічна система, яка разом із Світовим океаномвирішально впливає на всю біосферу.
1 Антропогеннізміни поверхні літосфери
Людина існує в певному просторі, й основною складовою цьогопростору є поверхня літосфери.
У процесі еволюції людина почала змінювати поверхню землі,особливо великих обсягів ці зміни досягли в останні п'ятдесят років. Це добреілюструють дані про будівництво великих водосховищ: 90% великих водосховищ світубули побудовані після 1950 р., а в колишньому СРСР за цей період побудовано 94% великихводосховищ.
Порушення поверхні літосфери починається з найменшого — з будівництва житла,коли необхідно вирівнювати поверхню і закладати фундамент. Зростання подібнихпорушень відбулося після 1950 p., коли в усьому світі, у тому числі й у СРСР відбувався швидкийпроцес урбанізації, який призвів до збільшення чисельності міського населення.У цей час інтенсивно розвивалася господарська інфраструктура, щосупроводжувалося серйозними змінами поверхні літосфери — будувалися залізничніта автомобільні шляхи, прокладалися нафтопроводи, лінії електропередач тазв'язку.
Крім водосховищ побудовані канали великої протяжності, сіткидрібних каналів, а також дренажні системи. У сітках каналів, як зрошувальних,так і дренажних, які в більшості своїй не облицьовані, відбуваються активніерозійні процеси. Подібні порушення поверхні займають зараз, наприклад, натериторії Росії більше 12,3 млн. га, з яких приблизно половину складають осушеніземлі. На багатьох осушених землях спостерігається осідання ґрунту в результатізгорання торфу і руйнування підземних дренажних систем.
Перекриття русла річки греблями є порушенням літосферипрактично по всій довжині ріки, оскільки водосховище змінює баланс стокунаносів, значна частина яких затримується у верхньому буфері греблі.
У результаті нижче водосховища починається ерозія русла, а вгирлі відбуваються зміни, обумовлені порушенням балансу насосів.
Поверхня літосфери порушується під час гірських розробок,створення кар'єрів, розрізів і під'їзних шляхів до них. Наприклад, у Росії, застатистичними даними, площа порушення земель у зв'язку з подібною діяльністю в 1989 р. склала 1,2 млн. га.
УЗахідному Сибіру, де ведуться пошуки нафти й газу, розвивається новий типантропогенних порушень поверхні літосфери. Тут широко використовуютьсявсюдиходи, які вибивають глибокі колії, а процес оновлення тундрової ілісотундрової рослинності відбувається дуже повільно. Швидко розвиваєтьсяпроцес ерозії ґрунту, оскільки колії служать борознами стоку для талих ідощових вод. На місці руху всюдиходів формується антропогенна дренажна сітка.
Ще один шлях порушення літосфери — геологорозвідувальніроботи, які супроводжуються копанням шурфів, бурінням малих свердловин,вибухами поверхневих зарядів при проведенні систематичної розвідки і т. ін. Прирегіональних дослідженнях вага зарядів досягає 1000 кг, і як наслідок — ушкодження літосфери сягає 100-метрової глибини.
Порушення літосфери приводять, як правило, до активізаціїнебезпечних стихійних природних явищ, таких, як поповзні, завали, просіданняґрунту, створення умов для формування снігових лавин, сприяння збільшеннюповерхневого стоку; змінюються умови інфільтрації і рух флюїдів у ґрунті, порушуютьсябіоценотичні взаємозв'язки ґрунтових організмів.
2Надра Землі, їх використання та охорона
Зараз у світі відбувається великомасштабне втручання людини всистему водо-, нафто- і газоносних горизонтів літосфери, які розташовані нарізних глибинах. При цьому вплив на літосферні флюїди здійснюється кількомашляхами.
Частина поверхневого стоку переводиться в підземний, особливопри зрошуванні. Під час зрошування в магістральних каналах і безпосередньо наполях даремно витрачається до 30% води. У результаті на більшій частині зрошуваної територіївідбувається піднімання рівня ґрунтових вод і навіть виникають заболоченіплощі. Площа земель, на яких підвищився рівень води внаслідок зрошування,досягає у світі кількох мільйонів гектарів.
Інший шлях переведення поверхневого стоку в товщу літосфери — це підтоплення земель урайонах водосховищ, де також піднімається рівень ґрунтових вод. Таке підійманняґрунтових вод і заповнення водою раніше ненасиченої зони змінюють механічніякості ґрунту, сприяють руйнуванню берегів водосховищ, розвитку суфозії(вимиванняз ґрунту мінеральних часток, осідання верхніх товщ ґрунту і утворення пониженьта порожнин) та ін.
Підвеликими водосховищами в місцях розломів земельної кори не виключенепроникнення поверхневих вод у глибинні пласти і в глибокі водоносні горизонти.Це може породжувати сейсмічність, що добре відомо з практики будівництвавеликих водосховищ.
Переведення частини поверхневого стоку в підземний виникає вусіх містах у результаті роботи водогінної та каналізаційної систем. У містах уненасичену зону літосфери і до вільних горизонтів ґрунтових вод надходить до 3 м3/км2води, у тому числі гарячої з тепломережі. Результатом цього є затопленняпідвалів будинків і підземних комунікацій. Виникають руйнування фундаменту,осідання ґрунтів, розвивається суфозія.
Ще один шлях утручання в літосферу — це закачуваннязабруднених відпрацьованих вод у глибокі свердловини та закачування гарячої водиі пари в нафтові свердловини з метою збільшення нафтовіддачі пласту. Обсягинегативних наслідків таких закачувань величезні.
Потужним засобом впливу на літосферні флюїди є відкачуванняводи з різних горизонтів підземних вод. Зокрема, відкачування шахтових вод івод із кар'єрів і розрізів. При відкачуваннях, які обов'язково перевищуютьпоповнення води, знижується рівень підземних вод і виникають великі вирви депресії.Найбільші зниження рівня підземних вод спостерігаються в районах великих міст,які використовують для водопостачання підземні води з глибини 50-60 м.
Вторгненням у флюїдні системи літосфери є добування нафти ігазу.
За період розвитку нафтогазових родовищ пробурено багатодесятків тисяч таких свердловин глибиною до 2 км. На їх місці виникли великі депресійні вирви,були розкриті і розгерметизовані всі глибоко залеглі водо-, нафто- і газоноснігоризонти.
Наслідки цього процесу виявляються по-різному. У Татарії,наприклад, де видобуток нафти ведеться вже тривалий час, у районіРомашкінського нафтового родовища з вересня 1986 р. по січень 1989 р. зареєстровано 198 землетрусів силою до 10 балів. Більша частинаепіцентрів землетрусів залягає на глибині 2-3 км в осадовому чохлі старої Східноєвропейськоїплатформи.
Крім розвідувальних і промислових свердловин досить глибокігоризонти надр пронизують шахти з видобування корисних копалин: вугілля, поліметалічнихруд, солей. Утворені підземні пустоти весь час зростають за об'ємами і площами.На більшості підприємств із видобутку вугілля взагалі не прийнято заповнювативироблений підземний простір. Все це призводить до просідань ґрунту, а такожпорушення флюїдних систем. Найчастіше закриті шахти просто затоплюються.
Є вагомі причини вважати, що райони видобутку нафти, газу тавугілля є джерелами виділення в атмосферу метану, який є одним із чинниківутворення парникового ефекту.
Запасикорисних копалин у надрах Землі не безмежні і відносяться до категоріїневідновлюваних природних ресурсів.
Більшість корисних копалин значною мірою вже вичерпані,особливо багаті на них родовища верхніх горизонтів земної кори.
Вчені неодноразово робили спроби підрахувати запаси і строкивичерпання природних копалин у цілому на земній кулі та в окремих регіонах.Звичайно, ці підрахунки приблизні і базуються на даних, які доступні сучасномурівню знань (див. табл. 1).
Таблиця1.Ресурси і час вичерпання основнихкорисних копалинРід корисних копалин Запаси у світі Запаси в Україні Ресурси (млрд.тонн) Час вичерпання (роки) Ресурси (млрд.тонн) Час вичерпання (роки) Кам'яне вугілля 990 250 50,4 125 Нафта 90 25 Дуже мало - Залізні руди 400 100-200 20 70 Мідні руди - 50 - 60 Руди цинку і свинцю - 25-28 - 45 Сірка - 25-30
- 30
Новим фактором потужного впливу на надра є ядерні підземнівибухи. їх проводять для створення підземних ємностей у соляних куполах, длястворення провальних вирв і для глибинного сейсмічного зондування. Крім того,проводять вибухи з воєнною метою.
У результаті такого потужного впливу на значних площахзазнають розгерметизації зони аномально високих пластових тисків. У 60-х рокахпочав підвищуватися рівень підземних вод у верхніх горизонтах, що особливояскраво виявилося в Прикаспійському регіоні. Це викликало зростання сейсмічноїактивності в західній частині регіону, у результаті почастішали викиди грязьовихвулканів та зародилася хвиля деформацій, яка виникла на Апшероні — найбільшстарому районі нафтовидобутку — і рухалася з області альпійської складчастостіна північний схід у напрямі молодих та старих платформ зі швидкістю 50-60 км/рік.Просування цієї хвилі супроводжувалось різким зниженням нафтовидобутку повсьому регіону.
У нашчас це, мабуть, єдине пояснення підняття рівня Каспію у XX столітті, яке, навідміну від інших, відзначалося надзвичайно швидкими темпами. Пояснення,пов'язані зі змінами конфігурації дна в результаті тектонічних рухів, непідтверджуються високоточними повторними нівелюванням. Спроба пояснити зміниводного балансу Каспію збільшенням притоку води в нього і зменшеннямвипарювання не узгоджується з особливостями зональної циркуляції, підвищеннямглобальної температури та відбиранням води на зрошування і господарськіпотреби.
Таким чином, масштаби техногенної дестабілізації надрАра-ло-Каспійського перегину набули не локального, а регіонального характеру.Ця дестабілізація незворотна і поки що не піддається регулюванню.
У зв'язку з тим, що надра Землі стали не тільки джереломдобування корисних копалин, але й місцем захоронения шкідливих хімічних ірадіоактивних відходів виробництва, сховищем видобутих нафти й газу, місцемпроведення підземних ядерних випробувань, будівництва деяких підземних споруд,прокладання транспортних комунікацій і т.д., необхідною стає розробка принципівраціонального використання й охорони надр.
Раціональне використання та охорона надр передбачають такізаходи:
— створення нових високоекологічних технологій розробки родовищкорисних копалин;
— вилучення з добутої мінеральної сировини (у тому числі й біднихруд) усіх хімічних елементів або сполук, що містяться в них;
— утилізація відпрацьованої породи або надійне її захоронения;
— запобігання втратам мінеральної сировини в період експлуатаціїродовищ;
— вилучення з руд основних і супутніх компонентів;
— збереження чистоти водоносних горизонтів, очищення й утилізаціястічних вод;
— забезпечення економії мінеральної сировини при транспортуванні йпереробці;
— удосконалення методів захоронения радіоактивних відходівіз метою запобігання радіоактивного забруднення навколишнього середовища;
— охорона родовищ корисних копалин від затоплення при створенніводосховищ, організації звалищ промислових і побутових відходів;
— охорона родовищ від пожеж;
— пошук природних і штучних замінників дефіцитних мінеральнихсполук, більш повне використання вторинних ресурсів;
— використання альтернативних екологічно чистих джерел енергії.
3Ґрунт якголовний засіб сільськогосподарського виробництва та середовище життя
Ґрунт-верхній тонкий шар континентальної земної кори, утворений під впливом рослин,тварин, мікроорганізмів та клімату з материнських гірських порід, на яких вінзнаходиться. Це важливий і складний компонент біосфери, тісно пов'язаний зіншими її частинами.
У ґрунті складним чином взаємодіють основні компоненти:
— мінеральні частини (пісок, глина), вода, повітря;
— детрит — відмерла органічна речовина, залишки життєдіяльності рослин ітварин;
— велика кількість живих організмів — від детритофагів до редуцентів, якірозкладають детрит до гумусу.
Таким чином, ґрунт — біокосна система, заснована на динамічнійвзаємодії між мінеральними компонентами, детритом, детритофагами і ґрунтовимиорганізмами.
У своєму розвитку і формуванні ґрунт проходить кілька етапів.Молоді ґрунти часто є результатом вивітрювання материнських гірських порід, абоперенесення і відкладання осадів (наприклад, алювію.) На цих субстратахоселяються мікроорганізми, піонерні рослини — лишайники, мохи, трави — та дрібні тварини.Поступово з'являються інші види рослин та тварин, склад біоценозуускладнюється, між мінеральним субстратом та живими організмами виникає ціласерія взаємозв'язків. У результаті формується зрілий ґрунт, якість якогозалежить від початкової материнської породи і клімату. Процес розвитку ґрунтузакінчується, коли досягається рівновага ґрунту з рослинним покривом такліматом, тобто виникає стан клімаксу. Таким чином, зміни ґрунту, що виникаютьу процесі його формування, нагадують сукцесійні зміни екосистем.
Кожному типу ґрунтів відповідають певні типи рослинних груп.Так, соснові бори, як правило, ростуть на легких піщаних ґрунтах, а ялиновіліси — переважно набільш важких і багатих поживними речовинами суглинистих ґрунтах.
Ґрунти є складною системою, усередині якої відбуваютьсярізноманітні складні процеси. Для того, щоб підтримувати ґрунт у доброму стані,необхідно знати природу обмінних процесів усіх його складових.
Поверхневі шари ґрунту складаються з багатьох залишківрослинних та тваринних організмів, розклад яких призводить до утворення гумусу.Кількість гумусу визначає родючість ґрунту.
У ґрунті існує велика кількість різних живих організмів — педобіонтів,які формують складну харчову детритну сітку: гриби, бактерії, водорості,найпростіші, молюски, членистоногі та їхні личинки, дощові черви та багатоінших. Усі ці організми відіграють велику роль у формуванні ґрунту та змінійого фізико-хімічних характеристик.
Рослинивбирають із ґрунту необхідні мінеральні речовини, але після відмираннярослинних організмів спожиті елементи повертаються у ґрунт. Ґрунтові організмипоступово переробляють усі органічні рештки. Таким чином, у природних умовахвідбувається постійний кругообіг речовин у ґрунті.
У штучно створених агроценозах такий кругообіг порушений, болюдина забирає значну частину сільськогосподарської продукції, використовуючиїї для власних потреб. Через те, що ця продукція не бере участі в кругообігу,ґрунт стає неродючим. Щоб уникнути цього і підвищити його родючість у штучнихагроценозах, людина вносить органічні та мінеральні добрива.
Загальний земельний фонд України становить 60,36 млн. га. Територія Українирозташована в трьох ґрунтово-кліматичних зонах (степова, лісова і полісся) зрізними типами ґрунтів (чорноземи, сірі лісові ґрунти, дернисті та торф'яникивідповідно).
Найбільше природне багатство України — чорноземи. Вонискладають майже 50% світового банку чорноземів. Розорані землі в Україні становлятьблизько 85% від площі степіві лісостепів. Посівні площі займають 33,5 млн. га.
4 Антропогенне забруднення і виснаження ґрунтів
У нормальних природних умовах усі процеси, які відбуваються вґрунті, знаходяться в рівновазі. Основним фактором порушення рівноваги стануґрунту є антропогенний. У результаті розвитку господарської діяльності людинивідбувається ерозія, дефляція, заболочування, засолення і забруднення ґрунтів.Людина викликає зміну складу ґрунту і навіть його знищення. У даний час накожного жителя нашої планети припадає менше одного гектара орної землі. Цінезначні площі продовжують скорочуватись через невмілу господарську діяльністьлюдини.
В Україні за останні 25 років вміст гумусу в ґрунті зменшився з 3,5 до 3,2%, площі кислихґрунтів збільшилися на 1,8 млн. га (25%), а площі засолених — на 0,6 млн. га (24%). Через неправильнумеліорацію майже 50 тис. га орних земель підтоплені.
Великі площі родючих земель у світі гинуть пригірничопромислових роботах, при будівництві підприємств і міст. Знищення лісіві природного трав'яного покриву, багаторазова оранка землі без дотриманняправил агротехніки призводить до виникнення ерозії ґрунту — руйнування і зміниродючого шару водою і вітром. Ерозія в наш час стала всесвітнім злом.Підраховано, що тільки за останнє століття в результаті водної та вітровоїерозії на планеті втрачено 2 млрд. га родючих земель активного сільськогосподарськоговикористання.
Найбільшевід руйнівної дії ерозії страждають господарсько освоєні гірські райони, райониз різко почленованим рельєфом, сильним і нерівномірним стоком талих абозливових вод.
Водна ерозіявикликає площинний змив і розмив ґрунтів.Утворюються яри і промоїни, з господарського використання виключаються великіплощі родючих земель. Яружно небезпечними районами в Україні є передгір'яКарпат і Криму.
Вітрова ерозія, або дефляція(розвіювання і видуванняґрунту) завдає руйнації в посушливих степових, напівпустельних і пустельнихрайонах з піщаними і супіщаними ґрунтами.
На території СНД площа різною мірою еродованих земель складаєбільше 5млн. га.
Одним із наслідків промислової діяльності людини є інтенсивнезабруднення ґрунтового покриву.У ролі головних забруднювачів ґрунтувиступають метали та їх сполуки, радіоактивні елементи, а також добрива іпестициди, які використовуються в сільському господарстві.
В Україні внаслідок аварії на Чорнобильській АЕСрадіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. га земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. га орних земель.
До найбільш небезпечних хімічних забруднювачів ґрунтіввідноситься ртуть та її сполуки. Ртуть потрапляє в навколишнє середовище зотрутохімікатами, відходами промислових підприємств, які містять металеву ртутьта її сполуки.
Ще більш масовий і небезпечний характер має забрудненняґрунту свинцем. Відомо, що при виплавлянні однієї тонни свинцю в навколишнєсередовище з відходами викидається до 25 кг цього металу. Сполуки свинцю використовуютьсяяк добавки до бензину, тому автотранспорт є серйозним джерелом свинцевогозабруднення ґрунтів. Особливо багато свинцю в ґрунтах уздовж великихавтомагістралей.
Поблизу великих центрів чорної та кольорової металургіїґрунти забруднені залізом, міддю, цинком, марганцем, нікелем, алюмінієм таіншими металами. У багатьох місцях їх концентрація в десятки разів перевищуєГДК.
Радіоактивні елементи можуть потрапляти в ґрунт інакопичуватись у ньому в результаті випадання опадів від атомних вибухів абопри скиданні в навколишнє середовище рідких та твердих відходів промисловихпідприємств, АЕС або науково-дослідних закладів, пов'язаних із випромінюваннямі використанням атомної енергії. Радіоактивні речовини з ґрунтів потрапляють урослини, потім в організми тварин та людей, накопичуючись у них.
Значний вплив на хімічний склад ґрунтів завдає сучаснесільське господарство, яке широко використовує добрива й різні хімічні речовинидля боротьби зі шкідниками, бур'янами і хворобами рослин. Нині кількістьречовин, залучених до біологічного кругообігу в процесі сільськогосподарськоїдіяльності, приблизно дорівнює кількості речовин, залучених у процесі промисловоговиробництва. При цьому з кожним роком виробництво і застосування добрив тапестицидів у сільському господарстві зростає. Невміле та безконтрольневикористання їх призводить до порушення кругообігу речовин у біосфері.
Однією з найбільш серйозних світових проблем навколишньогосередовища є опустелювання земель. Цей процес відбувається майже в 100 країнах. Це позначаєтьсяна житті 900млн.чоловік і щорічно зменшує світовий прибуток на 42 млн. доларів.
Опустелювання (аридизація) -це деградація ґрунту впосушливих, напівпосушливих і сухих субгумідних районах, викликана згубнимвпливом людської діяльності і антропогенних змін клімату. Основні причиниопустелювання — виснаження і надмірне забруднення ґрунтів, вирубування лісів інераціональне зрошення.
Однією із значних екологічних проблем є засолення ґрунтів.Воно виникає в результаті підвищення вмісту в ґрунті легкорозчинних солей(карбонату натрію, хлоридів і сульфатів), зумовлених засоленістюґрунтоутворюючих порід, привнесенням солей ґрунтовими і поверхневими водами,але найчастіше виникає в результаті нераціонального зрошування. Ґрунти стаютьзасоленими при вмісті більше 0,1% за вагою токсичних для рослин солей. Засолення ґрунтів — одна з причин, якаобмежує розвиток зрошуваного землеробства. Райони стародавнього зрошуваногоземлеробства мають дуже високий відсоток засолених ґрунтів. Так, у долині річкиІнд засолено 10 млн. га з 15 млн. га всієї площі (біля 67%), у долині річки Ніл- 1,2 млн. га з 1,7 млн. га (більше 80%). На території колишнього СРСР призрошуванні кожної тисячі га засолювалося 184 га, у тому числі 141 га ріллі (Реймерс, 1990). Деякіантропогенні фактори, які спричиняють зменшення площ ґрунтів та їх забруднення,в узагальненому вигляді наведені в таблиці 2.
Таблиця2.Екологічні наслідки впливуантропогенних факторів на ґрунтиОсновні фактори Найважливіші зміни ґрунтів Щорічна глибока оранка ґрунтів з перевертанням пластів Порушуються оптимальні фізичні властивості ґрунтів (структура, водно-повітряний режим та ін.), збільшується інтенсивність площинної ерозії, знижується вміст гумусу Розорювання цілинних земель Різка зміна процесів ґрунтоутворення, виникнення ерозій Застосування важкоколісної сільськогосподарської техніки Ущільнення ґрунту і різке зниження його родючості, часті пилові бурі та знесення родючого шару, забруднення ґрунту пальним і мастилами Знімання врожаю культурних рослин; сінокосіння і заготовляння силосу Без добрив — зменшення поживних речовин і через кілька років зниження родючості, посилення випаровування вологи після видалення вегетативної маси рослин Випасання худоби Ущільнення ґрунту тваринами, при перевипасанні — знищення скріплючої ґрунт рослинності і виникнення ерозії, збіднення хімічного складу ґрунту, осушення Випалювання сінокосів і пасовищ Загибель великої кількості ґрунтових організмів у поверхневому шарі, посилення випаровування Осушення Порушення гідрологічного режиму, на торф'яних ґрунтах — виникнення вітрової ерозії Зрошення Зволоження, а при неправильному поливі -заболочування, за відсутності достатнього дренажу — засолення Хімічне і радіоактивне забруднення Загибель багатьох видів ґрунтових організмів, зміна процесу ґрунтоутворення, біокумуляція хімічних забруднювачів та радіонуклідів у живих організмах Створення звалищ промислових і побутових відходів Знищення ґрунтів під відвалами, отруєння ґрунтових організмів на прилеглих ділянках Будівництво приміщень та різних споруд (аеродромів, водосховищ, автошляхів, ангарів та ін.) Знищення ґрунтів, накопичення відходів, вплив на ґрунти засобів транспорту, докорінні зміни процесів ґрунтоутворення під спорудами Добування корисних копалин відкритим способом Знищення ґрунту на місці кар'єру і під відвалами породи, різке зниження рівня ґрунтових вод і часткове осушення ґрунту Наземний транспорт Ущільнення ґрунту, забруднення пальним, мастилами і солями важких металів Викиди промислових відходів в атмосферу 3 опадами та при осіданні забруднюють ґрунт, змінюють його хімізм, кислотність Знищення лісів (вирубування, лісові пожежі та ін.) Підсилення вітрової і водної ерозії, випаровування вологи з ґрунту
5 Охорона і раціональне використання ґрунтів
Для збереження ґрунтів від подальшого забруднення ідеградації необхідно проводити комплекс організаційно-господарських,агрономічних, технічних, меліоративних, економічних і правових заходів щодозапобігання і усунення наслідків зазначених процесів.
Серед першочергових заходів, спрямованих на охорону земельнихресурсів, виділяють такі:
— боротьба з вітровою ерозією — проведення безвідвальної обробки ґрунту зізбереженням стерні на поверхні поля, борозенкові посіви культур, заліснення ізакріплення пісків, створення куліс із високостеблових рослин і трав'яних смуг,лісосмуг -буферів снігозатримання;
— боротьба з водною ерозією— поглиблення ріллєвогошару, обробіток ґрунту впоперек на схилах, контурне розорювання, висіваннязернових на парових полях та проведення інших заходів, які покращуютьпроходження води в ґрунт та запобігають її стіканню при розтаванні снігу тавипаданні дощів; у гірських районах -обладнання протиселевих споруд,заліснення, залуження схилів, регулювання випасання худоби, збереження гірськихлісів;
— проведення меліорації — науково-обґрунтованоїта екологічно безпечної системи заходів щодо поліпшення ґрунтових,гідрологічних і мікрокліматичних умов сільськогосподарського виробництва зметою підвищення родючості ґрунту та отримання високих і стійких урожаїв. Домеліоративних заходів належать: зрошення і осушення земель; вентиляція ґрунтів,закріплення яру; ґрунто- і полезахисні лісонасадження; вапнування ґрунтів;внесення сидератів і органічних добрив та багато інших;
— рекультиваціяземель — комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності йгосподарської цінності порушених земель. Процес рекультивації складається здвох етапів. На першому етапі (гірсько-технічному) вирівнюють поверхню,засипають кар'єри та інше, здійснюють хімічну меліорацію ґрунту, насипаютьродючий шар ґрунту, проводять меліораційні і протиерозійні заходи. На другому(біологічному) етапі відновлюють родючість ґрунту. Зараз досить ефективною єрекультивація шляхом лісорозведення. Перед залісненням часто висіваютьбагаторічні бобові трави. Виділяють такі напрямки рекультивації ушкодженихземель — сільськогосподарський, лісогосподарський, водногосподарський, рекреаційний,санітарно-гігієнічний та будівельний.
Висновок
Впроцесі написання реферату ми прийшли к висновку, що треба берегти нашу «неньку– Землю», бо те що ми робимо на ґрунті може повернутися катастрофою длялюдства.
Література
1. Андрейцев В.І. Екологія ізаконодавство України: У 2 кн. — К.: Юрінком Інтер, 1997.
2. Білявський Г.О., БровдійВ.М. Про класифікацію основних напрямів сучасної екології // Рідна природа. — 1995. — № 2. — С. 4-7.
3. Білявський Г.О., БутченкоЛ.І., Навроцький В.М. Основи екології: Теорія та практикум. — К.: Лібра, 2002.
4. Білявський Г.О., Падун М.М., ФурдуйР.С. Основи загальної екології. — К.: Либідь, 1993.
5. Білявський Г.О., ФурдуйР.С. Практикум із загальної екології. -К.: Либідь, 1997.
6. Волошин В.В. Проблемисталого розвитку України. — К.: Вид-во «БМТ», 1998.
7. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. таін. Конспект лекцій з курсу «Екологія і охорона природи». — К.: УМК ВО, 1990.