ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
БОНДАРЕНКО ТАМІЛАОЛЕКСІЇВНА
УДК 070.484: 504.03
ЕКОЛОГІЧНА ЕТИКА ЖУРНАЛУ „THE ECOLOGIST”
У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
У СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЯХ
27.00.01 – теорія та історія соціальнихкомунікацій
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з соціальних комунікацій
Харків – 2008
Дисертацією єрукопис.
Робота виконана вХарківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освітиі науки України Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор МихайлинІгор Леонідович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна,завідувач кафедри журналістики.
Офіційні опоненти:доктор філологічних наук, професор Лосієвський Ігор Якович, Харківська державнаакадемія культури, професор кафедри бібліотекознавства та соціальнихкомунікацій кандидат філологічних наук, доцент, Житарюк Мар’ян Георгійович, Інститутжурналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, докторанткафедри міжнародної журналістики.
Захист відбудеться“29” жовтня 2008 року о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.807.02 Харківської державної академії культури за адресою: 61057, м. Харків,Бурсацький узвіз,4.
З дисертацієюможна ознайомитися в бібліотеці Харківської державної академії культури заадресою: 61057, м. Харків, Бурсацький узвіз,4.
Авторефератрозіслано “27” вересня 2008 року.
Учений секретар
спеціалізованоївченої ради І.О. Давидова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність темидослідження. Середина ХХ століття являє собою перехідну епоху в екологічнійсуспільній свідомості. Стурбованість, ініційована насамперед значнимтехногенним впливом на природу, неодмінно актуалізує проблему взаємовідносинлюдини і природи, що пов’язується з „феноменом страху” перед знищенням земногожиття. „Феномен страху”, яким виступає глобальна екологічна криза,супроводжується деструктивними змінами в масовій свідомості людей і вимагаєрегламентації меж їх утручання в природне середовище та відповідальності запорушення природного балансу. Істотну роль у формуванні відповідальногоставлення людини до довкілля відіграють соціально-комунікаційні інститути,зокрема друковані та електронні засоби масової інформації, що забезпечуютькомунікативні потреби людини в екологічній інформації та є інструментами впливуна масову свідомість.
Дискусії,присвячені осмисленню екологічних проблем, сьогодні переміщуються в епіцентрсвітової суспільствознавчої думки і стають невід’ємною частиною сучаснихсоціально-комунікативних процесів. З огляду на те що до обговорення сучасноїглобальної екологічної кризи долучаються всі сфери суспільного життя, вонапоступово стає вихідним пунктом роздумів над світовими проблемами, концентруючив собі суперечливі ідеї стосовно характеру майбутнього розвитку людства. Зодного боку, утверджується технократичний підхід до осмислення екологічноїкризи, згідно з яким її розв’язання вбачається в підвищенні рівня життясуспільства, економічному зростанні й інтенсивному використанні природнихресурсів. Другий — екологічний — підхід передбачає протилежну стратегіюрозвитку й спирається на інші світоглядні позиції, утверджуючи необхідність формуванняекологічної свідомості й вироблення нової стратегії моральної поведінки, яка бнадавала нову шкалу цінностей у системі „суспільство — природа” і змоглазахистити людство від наслідків глобальної екологічної кризи.
Провідну роль узміні світоглядної парадигми сучасні дослідники віддають екологічній(інвайронментальній, природоохоронній) етиці, що являє собою міждисциплінарнийнапрямок дослідження і розглядається як керівництво в екологічних ситуаціях, щорозширює межі спільності, органічно вводить природу до зони морального простору,формує установку на безмежну відповідальність людини за все живе і відображаєіснування екологічної свідомості.
Значна роль уформуванні екологічної свідомості належить екологічним виданням, які не лишевисвітлюють сучасні глобальні проблеми, а й пропонують шляхи їх розв’язання,формулюючи етичні принципи, що мають стати підґрунтям нового мислення. Одним ізтаких видань є журнал “The Ecologist”, який видається в Лондоні з 1970 р. іявляє собою один із найбільш тривалих екологічних соціально-комунікаційнихпроектів, що не лише аналізує глобальні проблеми останніх десятиріч, але йпропонує власну картину світу, підґрунтям якого має стати екологічна етика.
Звернення дозарубіжного досвіду сьогодні особливо актуалізується у зв’язку з активнимзалученням України до світових інформаційно-комунікаційних процесів і зумовленонасамперед незадовільним станом екологічної журналістики в Україні. Як зазначаєО.О. Бєляков, про це свідчить як відсутність загальнонаціональної екологічноїгазети з періодичністю більш ніж раз на тиждень, яка б оперативно реагувала напоточні події, та науково-популярного журналу, так і несистематичність (черезбрак коштів) або мала періодичність виходу локальних екологічних видань. Розв’язаннюцієї проблеми сприятиме вивчення даного сектора соціальної комунікації закордоном, досвід роботи якого може бути використаний українськими мас-медіа.
Отже, актуальністьпропонованого дослідження зумовлена двома чинниками:
– необхідністювивчення в умовах глобальної кризи досвіду спеціалізованих екологічних виданьяк невід’ємних складових соціально-комунікаційної системи, що не лишездійснюють аналіз існуючих екологічних проблем, а й пропонують стратегії їхрозв’язання;
– відсутністю досліджень,присвячених аналізові екологічної етики на сторінках загальних іспеціалізованих періодичних видань.
Зв’язок знауковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі журналістикиХарківського національного університету імені В.Н. Каразіна відповідно донауково-тематичного плану та основного напрямку її роботи, що передбачаєдослідження й розробку широкого ряду соціально-комунікативних проблем.
Мета роботипередбачає комплексний аналіз специфіки екологічної етики журналу „TheEcologist”, а також особливостей процесу становлення й розвитку видання,ґрунтуючись на дослідженні матеріалів за 1970–2001 рр.
Досягнення метипередбачає розв’язання таких завдань:
– розглянути рольсоціально-комунікативних процесів у формуванні світової екологічної свідомостівід античності до сучасності;
– з’ясувати станвивчення проблеми на сучасному етапі;
– визначити змістпоняття „екологічна етика”;
– розглянутиджерела й основні напрямки екологічної етики;
– представитизагальну характеристику часопису як складової соціально-комунікаційної системи;
– дослідитифундамент, джерела, функції екологічної етики журналу „The Ecologist”;
– проаналізуватиособливості деструктивного й творчого етапів екологічної етики видання;
– окреслитиосновні сфери суспільного життя, в межах яких формуються нові етичні принципи„The Ecologist”;
– проаналізуватизміст і специфіку етичних засад, пропонованих у журналі як підґрунтяекологічної свідомості.
Об’єкт дослідження- журнал „The Ecologist” як складова соціально-комунікаційної системи.
Предмет дослідження- екологічна етика видання.
Першоджереломдослідження виступають матеріали журналу “The Ecologist”, а також текстидоповідей журналістів видання на екологічних форумах. Для аналізу в роботізалучено публікації „The Ecologist” за 1970–2001 рр. — період керування йактивної участі в журналі редактора і засновника Е. Ґолдсміта. Протягомзгаданого періоду у виданні превалювали аналітичні матеріали з екологічнихпроблем і концептуальні статті, що порушували філософські питання. Зміна у2000 р. головного редактора позначилася на інформаційній політиці журналу,що виявилася насамперед у збільшенні обсягу новинарних публікацій, зникненніконцептуальних статей, зменшенні кількості аналітичних матеріалів, більшійзосередженості на глобальній тематиці, а не на проблемах країн „третього світу”.
Методи дослідження.Складність дисертаційної теми, недостатній рівень опрацювання пов’язаних із неюпроблем зумовлюють використання низки методів дослідження. Історико-генетичнийметод дозволяє дослідити умови становлення і розвитку часопису в хронологічнійпослідовності. Описовий метод у поєднанні з аналітичним дає змогуохарактеризувати матеріали журналу „The Ecologist”, а також йогоідейно-тематичне спрямування. Застосування системного методу дозволяє здійснитикомплексне дослідження екологічної етики часопису як системи нормативнихнастанов, що визначають ставлення, поведінку, дії людини, спрямовані надовкілля.
Ступінь науковоїрозробки проблеми. Теоретико-методологічну базу роботи складають дослідження зтеорії та історії соціальної комунікації Д. Белла, В.М. Березина, Ю.П. Буданцева,Л.М. Землянової, В.Ф. Іванова, М. Маклюена, А.З. Москаленка, Г.Г. Почепцова, А.В.Соколова, Г. Спенсера, О. Тоффлера, Ю. Хабермарса; зарубіжні й вітчизнянідослідження з екологічної етики Р. Атфілда, В. Є. Борейка, М. Горке, В.М. Грищенка,Б. Деволла, Д. Еренфельда, К. Інеди, Б. Каллікота, Х. Келдікот, М.М. Кисельова,В.Л. Кулініченка, О. Леопольда, Р. Неша, Т. Рігана, С. Рокфеллера, Х. Ролстона,Д. Сешнза, П. Сінгера, Д. Спенглера, П. Тейлора, А.В. Толстоухова, Л. Уайт, А. Швейцера;роботи з питань глобалізації Е.О. Азроянца, З. Бжезинського, І.О. Василенко, Ю.Г.Волкова, Д. Гелда, А.В. Левашової, Д. Медоуза, Н.М. Моісеєва, В.І. Пантіна, В.С.Полікарпова, С.Л. Удовика, В.М. Шейка, Ю.В. Яковця; праці зарубіжних івітчизняних журналістикознавців Т.О. Беневоленської, О.О. Берлової, О.О. Бєлякова,В.Б. Колесникової, Л.О. Коханової, А.Л. Кочиневої, Д.О. Олтаржевського, Ш. Фрідман;роботи з екології В.О. Бокова, В.Г. Кононенка, І.І. Кравченко, А.В. Лущика, Н.М.Мамедова, В.І. Назарова, М.М. Саппи, О.І. Уткина, О.П. Федотова.
Наукова новизна одержанихрезультатів полягає в тому, що в роботі:
– проаналізованостан вивченості екологічної проблематики на сторінках періодичних видань удослідженнях із соціальної комунікації;
– розглянуто рольсоціально-комунікативних процесів у формуванні екологічної свідомості відантичності до нових часів;
– здійснено аналізокремого екологічного видання як засобу формування екологічного світогляду;
–простеженоспецифіку джерел та функцій екологічної етики журналу „The Ecologist”;
– дослідженоособливості деструктивного та творчого етапів екологічної етики часопису;
– з’ясовано змісті засади екологічної етики, запропонованих у виданні як основа екологічногосвітогляду;
– розглянутоособливості картини світу, представленої в журналі як альтернатива до сучасногосуспільства.
Практичне значенняодержаних результатів. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що їїрезультати можуть бути використані під час подальшого вивчення основнихнапрямків розвитку екологічної комунікації, у процесі дослідження особливостейкомунікаційної культури суспільства, вивчення історії становлення екологічноїжурналістики як соціально-комунікаційного інституту тощо. Практичне значенняпередбачає використання висновків дисертаційного дослідження під час створеннялекційних курсів з екологічної журналістики й екологічної комунікації, підготовкиспецкурсів, семінарських занять, написання навчальних посібників, а також уподальших дослідженнях соціальних комунікацій.
Особистий внесокздобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні теоретичніположення й висновки, що характеризують новизну дослідження, отримані йсформульовані автором самостійно.
Апробаціярезультатів дисертації. Основні положення роботи викладено в доповідях на Міжнароднійнауково-практичній конференції „Дискурс у комунікаційних системах” (Київ, 19–20березня, 2005 р), І Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційнийпростір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 26–30 вересня, 2005 р), Міжнароднійнауково-практичній конференції „Масова комунікація в Україні та інформаційнийвиклик ХХІ століття” (Дніпропетровськ, 18–19 листопада 2005 р), Науковій конференціїаспірантів філологічного факультету „Актуальні проблеми сучасної філології”(Харків, 31 березня 2006 р), ІІ Міжнародній науковій конференції „Сучаснийінформаційний простір: журналістика і медіаосвіта” (Алушта, 26–30 вересня, 2006р), ІІІ Міжнародній науковій конференції „Сучасний інформаційний простір: журналістикаі медіаосвіта” (Алушта, 24–28 вересня, 2007 р); на засіданнях науковогосемінару кафедри журналістики ХНУ імені В.Н. Каразіна.
Публікації. Результатидослідження викладено в семи наукових статтях, опублікованих у фахових виданняхВАК України.
Структура роботиобумовлена її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьохрозділів, висновків та списку використаної літератури (298 найменувань на 27сторінках). Загальний обсяг роботи 195 сторінок, з них 168 сторінок основноготексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступіобґрунтовано вибір теми та її актуальність, охарактеризовано мету та завданняроботи, наукову новизну, визначено методологічні засади дослідження, йоготеоретичну та практичну цінність, викладено відомості про апробацію результатіврозвідки.
Перший розділ "Історіографіяпроблеми" знайомить зі станом вивчення екологічної тематики в науковихпрацях із соціальної комунікації.
У першомупідрозділі «Роль соціальної комунікації у формуванні екологічноїсвідомості (від античності до нових часів)» розглянуто еволюціюекологічної свідомості починаючи з давніх часів до сучасного періоду. Протягомісторії людства екологічна свідомість була тісно пов’язана з розвиткомсоціальної комунікації: вербальна комунікація, характерна для первісногосуспільства, визначалася ставленням людини до природи, яка обожнювалась; письмовакомунікація, особливо з початку свого розвитку, переважно негативно впливала наекологічну свідомість, що пов’язане з поширенням християнських текстів (уСередньовіччя); винайдення книгодрукування на початку сприяло поширеннюмеханістичного погляду на природу (в епоху Відродження). Поступово екологічнатематика вийшла на сторінки книжкових видань і ЗМІ, і в другій половині ХХ ст. завдякицим каналам масової комунікації стала об’єктом уваги широкого загалу.
Другий підрозділ «Екологічнапроблематика в засобах масової інформації як об’єкт дослідження соціально-комунікаційнихнаук» має три параграфи.
У першому параграфі«Дослідження екологічної проблематики в ЗМІ 1970–1980-х рр. » розглянутоперші спроби вивчення цієї тематики на сторінках періодичних видань, що в1970-х рр. були репрезентовані розрізненими статтями у спеціалізованих виданнях,а в 1980-х рр. — більш ґрунтовними дослідженнями («Экологические проблемыв современной публицистике» (1982) Т.О. Беневоленської, «Посібник зекологічної журналістики» (1988) Ш. і К. Фрідман).
Другий параграф «Екологічнапроблематика в ЗМІ в дослідженнях соціальних комунікацій 1990-х рр. » розглядаєроботи з екологічної проблематики в ЗМІ вказаного періоду. З’ясовано, що вивченняцієї теми здійснюється в кількох напрямках: історія екологічної періодики таприродоохоронної пропаганди, теорія екологічної журналістики, екологічнаінтернет-журналістика.
Третій параграф «Вивченняекологічної проблематики в соціально-комунікаційних дослідженнях 2000-х рр.» презентує новітні дослідження в цій галузі. ХХІ ст. характеризуєтьсязрушеннями в розвитку вітчизняних соціально-комунікаційних дослідженнях екологічноїпроблематики («Масова комунікація та екологічна політика», «Екологічнапроблематика в ЗМІ» О.О. Бєлякова). Провідним напрямком досліджень у 2000-хрр. стає екологічний PR, що в країнах колишнього СРСР почав активно розвиватисьу другій половині 1990-х рр.; триває вивчення сучасних тенденцій розвиткуекологічних ЗМІ, зокрема екологічної інтернет-журналістики.
У третьомупідрозділі «Екологічна етика як предмет дослідження» наведено визначенняпоняття «екологічна етика», що витлумачується і як самостійна науковадисципліна, що виділилася в середині 1970-х рр., і як міждисциплінарна сферадослідження, що сформувалася на межі природничих і суспільствознавчих наук, іяк особливий світогляд, визначений історичним етапом розвитку європейськоїкультури. Розглянуто типологію екологічної етики, її зв'язок із різними сферамисуспільного життя. Зазначено, що екологічна етика являє собою ефективний засібформування в людини адекватного ставлення до екологічних проблем таусвідомлення необхідності їх негайного розв’язання через радикальнутрансформацію усталеного погляду на природне довкілля.
У другому розділі «Журнал„The Ecologist” як складова соціально-комунікаційної системи» поданозагальну характеристику часопису.
Перший підрозділ «Журнал„The Ecologist” на тлі доби» присвячено розгляду передумов, що склалися усвіті напередодні появи журналу: розгортання хімічної, біологічної та ядерної небезпеки;глобалізація екологічних проблем, що поступово стали предметом наукових студій;публікація книги американської дослідниці Р. Карсон «Мовчазна весна»,що привернула значну увагу до екологічної етики; активізація та глобалізаціянаприкінці 1960-х — на початку 1970-х рр. екологічного руху.
У другомупідрозділі "Історія журналу “The Ecologist”" розглянуто основні етапистановлення та розвитку часопису, його проблематику, головні публікації, авторськийсклад. Зазначено, що „The Ecologist”, перше число якого вийшло в 1970 р., ставодним із перших екологічних періодичних видань, які підключилися до обговоренняекологічних проблем на міжнародному рівні, інформуючи про найактуальніші з нихі пропонуючи власні шляхи розв’язання, у такий спосіб забезпечивши потребу векологічній комунікації. Незважаючи на те що, за задумом засновника Е. Ґолдсміта,журнал мав стати „рупором” країн „третього світу”, а головна функція йогокомунікативної діяльності мала зводитися до дослідження проблем, характернихдля цих регіонів, часопис позиціонував себе як альтернативне антиглобалістськевидання, що відзначалося охопленням широкого кола тем. Проаналізовано проблематикужурналу, зазначено, що протягом свого розвитку часопис постійно розширював колодосліджуваних проблем, які з часом поступово привертали все більшу увагу громадськості(глобальне потепління, клонування, генетично модифікована продукція тощо). Значнійпопулярності видання сприяв його авторський склад, до якого входили екологічніжурналісти, науковці й члени екологічних рухів.
Третій підрозділ «Екологічнаетика журналу „The Ecologist”: типологія, джерела, функції, етапи побудови»присвячений аналізові екологічної етики часопису, що дає уявлення просвітоглядні позиції журналістів видання відносно сучасної та майбутньоїекологічної ситуації на планеті. Розглянуто джерела екологічної етики журналу: східнірелігійні вчення, діяльність американської дослідниці Р. Карсон, якависловлювала радикальні ідеї стосовно індустріального типу розвитку.
Ґрунтуючись на усталенійтипології, визначено напрямок екологічної етики журналу як екобіоцентричний (синтетичний),оскільки матеріали часопису однаковою мірою провадять і біоцентричні (праватварин, клонування людини тощо) і екоцентричні (збереження планети Земля,проблема забруднення гідро — й атмосфери тощо) ідеї. Зазначено, що екологічнуетику журналу „The Ecologist” не можна віднести й до одного конкретногорізновиду (благоговіння перед життям, концепція біорегіону та ін), оскільки посуті вона синтезує ідеї кількох еколого-етичних концепцій: біоетики, «звільненнятварин», глибинної екології, гіпотези Геї та екофемінізму. Поєднаннярізнорідних ідей визначає різноплановий характер екологічної етики журналу „TheEcologist”: з одного боку, предметом уваги стає планета Земля як великасуперсистема (глибинна екологія, гіпотеза Геї, екофемінізм), з іншого — окремажива істота (біоетика, «звільнення тварин»).
Проаналізованозв'язок екологічної етики з різними сферами суспільного життя (політичною,економічною, релігійною, культурною та науковою), визначено етапи її формування- деструктивний і творчий. Досліджено, що екологічна етика часопису орієнтуєлюдство на соціально значиму діяльність (збереження довкілля), спрямовану нагармонізацію відносин із природним середовищем.
У третьому розділі«Деструктивний етап екологічної етики журналу „The Ecologist”» розглянутоперший щабель формування екологічної свідомості, головне призначення якого полягаєв руйнуванні стереотипних (споживчих) стосунків людини і природи. Деструктивнийетап екологічної етики журналу „The Ecologist” дає змогу окреслити основніпроблемні сфери, що є підґрунтям сучасної екологічної кризи й потребуютьдокорінних змін.
У першомупідрозділі «Релігійне коріння екологічної кризи» розглянуто данийаспект глобальних проблем. У тлумаченні журналу “The Ecologist” релігія стаєдомінантним чинником, що породжує екологічні проблеми (християнство) таводночас є головним шляхом до їх розв’язання (даосизм, буддизм). У такий спосібпідкреслюється амбівалентність релігії, яка співвідноситься або з темоюглобальної екологічної кризи (деструкції), або з темою ідеального суспільногоустрою, в якому релігія стає джерелом екологічного захисту.
У другомупідрозділі «Наукове підґрунтя глобальних проблем» проаналізовано данийаспект екологічної кризи. Наука характеризується в журналі поняттям “релігіяЗаходу”, викликаючи асоціації з християнською релігією, до якої тяжіє західнийсвіт. Подібно до християнства, що в концепції видання постає релігією, яка неусвідомлює своєї головної мети — возз’єднання людини, природи і всеохоплюючогокосмосу й узагалі не цікавиться природним світом, хоча й не вважає його злом,сучасна наука уявляється схоластичною, тобто відірваною від життя й не здатноюзапропонувати шляхи подолання глобальної кризи, і характеризується як новасекулярна релігія, де об’єктами поклоніння стають сучасні досягнення, зокрематехнології маніпулювання життям, на зразок клонування й генної інженерії.
У третьомупідрозділі «Політичні витоки екологічної кризи» розглядається впливполітики на світову екологічну обстановку, що виявляється насамперед упідтримці урядами окремих країн небезпечних для довкілля економічних проектівта відсутності уваги до проблем тих країн, у яких вони запроваджуються. Політичнеджерело екологічної кризи в концепції журналу „The Ecologist” необхіднорозглядати з двох позицій. З одного боку, таким джерелом уявляються політичніуряди розвинених європейських країн, які в матеріалах часопису набувають якокремої характеристики, так і узагальненого опису. Це, зокрема, виявляється втому, що в одних випадках журналісти розглядають діяльність окремого урядупевної країни, яка так чи інакше негативно впливає на екологічну ситуацію вкраїні, а в інших — створюють узагальнений образ політичного уряду, не здатногодо розв’язання глобальних проблем. З іншого боку, політичним джереломекологічної кризи в журналі „The Ecologist” стають США, діяльності якихприсвячені численні матеріали. У часопису термін „глобалізація”, щорозглядається як негативна тенденція сучасного розвитку і як причинаекологічної кризи, ототожнюється з поняттям „американізація”. США подаються вжурналі „The Ecologist” в образах „безконтрольного суспільства”, країни „НовоїДемократії”, „найбільшого емітера” (країни, яка викидає в атмосферу найбільшепарникових газів, що стають причиною глобального потепління).
Четвертийпідрозділ «Економічний розвиток як деструктивний вектор глобалізації»присвячений аналізові економічного чинника екологічної кризи. Головною мішеннюкритики журналістів „The Ecologist” виступає ідея пріоритету „економічногозростання” по відношенню до якості життя. Поряд з науковцями Д.Х. та Д.Л. Медоуз,Е. Шумахером, К. Боулдингом, які наприкінці 1960-х — на початку 1970-х рр. виступилиз концепціями „антиросту”, вони обстоювали ідею про припинення подальшогонауково-технічного прогресу, що, у свою чергу, стимулює економічну глобалізацію.Виступаючи проти технологічного прогресу, журналісти „The Ecologist”користуються аргументом — ступінь ризику використання новітніх технологій(непередбачувані наслідки їх упровадження). Аргумент ризику є своєріднимпсихологічним маневром з метою ефективнішого залучення опонентів економічногорозвитку і супроводжується образами руйнування світу, що покликані відтворити усвідомості читача уявний образ катастрофи і в такий спосіб змусити його відчутистрах за майбутнє планети та усвідомити необхідність кардинальних змін. Найістотнішимчинником, що поглиблює екологічну кризу і веде до глобальної катастрофи, ужурналі „The Ecologist” стає міжнародна торгівля. Світова торгівля уявляєтьсяяк деструктивна технократична стихія і характеризується в журналісловосполученнями „ера розвитку”, „ера неоколоніалізму”, ототожнюючись ізколоніальною ерою за кінцевою метою — світовим пануванням.
У п’ятомупідрозділі «Культурний аспект екологічної кризи» розглядається вплив глобалізаціїна культурну самобутність, традиції та життєвий устрій окремих народів. У журналі„The Ecologist” культурна дифузія уявляється негативним наслідком глобалізації,що виявляється передусім у загрозі створення монокультури й занепаді окремихтрадиційних суспільств, що зазнають найбільш відчутного впливу з боку Заходу(вестернізації). Головний акцент у матеріалах часопису здійснюється натрадиційній опозиції „Схід — Захід”, в якій Захід асоціюється із символомруйнування національної культури, оскільки виступає провокатором вестернізації.Екологічний аспект вестернізації пов’язується з переважанням у системіцінностей багатьох традиційних суспільств настанов на пристосування доприродного середовища (дотримання принципу невтручання). Під впливом західноїкультури з її настановою на інтенсивне перетворення природного довкілля традиційнесуспільство може поступово змінювати своє ставлення до цього процесу, а отже, уподібнюватисядо західної моделі соціоприродної взаємодії. Перспектива подальшої еволюціїтрадиційних суспільств по-різному інтерпретується журналістами часопису. Першийсценарій розвитку уявляється як реадаптація традиційних суспільств до тих умов,у яких вони опинятимуться внаслідок вестернізації. Згідно з другим сценарієм,традиційні суспільства докорінно змінюватимуться, наслідуючи життєвий досвідзахідної культури. За третім сценарієм, традиційні суспільства невитримуватимуть західного тиску і поступово зникатимуть.
Четвертий розділ «Творчийетап екологічної етики журналу „The Ecologist”» присвячений аналізові альтернативноїмоделі світового устрою, презентованої у часопису. На думку журналістіввидання, його підґрунтям мають стати глибокі соціальні зміни, передусім змінасистеми цінностей і трансформація світогляду — з антропоцентричного наекологічний. Журнал „The Ecologist” утверджує необхідність формулюванняеколого-етичних засад, які претендуватимуть на роль єдиних, інтегральних,планетарних засад усього людства, без урахування локального контексту, іформуватимуть планетарну екологічну свідомість, що полягатиме насамперед удотриманні єдиної стратегії щодо забезпечення гармонії між людством,чисельність та обсяг потреб якого зростають, і геосферою, що має обмеженіресурси і можливості забезпечити суспільні потреби.
У першому підрозділі«Глибинна екологія: підґрунтя екологічної етики часопису» розглянуто особливостіцієї концепції, ідеї якої (екологічний егалітаризм, обмежений тиск на природу,розширення традиційних меж морального виміру до межі землі, включаючи ґрунти,води, рослини і тварин тощо) широко популяризуються й розвиваються в матеріалахчасопису. Засади глибинної екології як радикальної екологічної течіївідповідають ідеологічному напрямку часопису і набувають нормативногохарактеру, претендуючи на роль універсальної еколого-етичної концепції, що маєбути прийнята людством на глобальному рівні.
У другомупідрозділі «Образ Геї як новий планетарний світогляд» розглянуто гіпотезуГеї, що є центральною концепцією глибинної екології. Більшість ідей гіпотези,зокрема бачення планети як цілісного живого організму, здатного досаморегулювання, запозичені часописом у незмінному вигляді. Гея постає центральнимобразом екологічної етики журналу „The Ecologist” й набуває множинностітлумачень: по-перше, розглядається як образ, з допомогою якого можливо описатисвітовий устрій; по-друге, є біологічною істотою, тотальною «просторово-часовоюсистемою», складеною з різноманітних живих організмів, розташованих упевній ієрархії; по-третє, виступає осередком боротьби двох світів — техногенного(«екологічного самозванця») та первісного («традиційного»),який помітно ідеалізується.
Третій підрозділ «Системнийпідхід: нова наукова парадигма» присвячений аналізові наукової парадигми,що репрезентована в журналі як альтернатива до сучасного наукового знання і ґрунтуєтьсявинятково на системному підході, за якого об’єкти, що вивчаються, розглядаютьсяяк системи, тобто як множинність взаємопов’язаних елементів. Системний підхідорганічно вписується в загальну концепцію журналу „The Ecologist” з його ціліснимсвітобаченням, сприйняттям планети (Геї) як великої суперсистеми, щоскладається з безлічі інших, менших, підсистем, і неприйняттям методологіїкласичної науки з її настановою на детальне вивчення окремих рівнів організаціїживого (клітинного, молекулярного тощо) і членування природи на численніскладові з метою їх докладного розгляду. Пропонована в часопису нова науковапарадигма включає в себе три складові, що дають змогу досліджувати природніявища як єдине ціле: Загальну теорію систем (узагальнену міждисциплінарнунауку, завдання якої полягає в аналізі різноманітних систем, головним чиномбіологічних), синергетику (науку про самоорганізацію, виникнення нових якостейу відкритих, тобто здатних обмінюватися речовиною та енергією, нерівноважнихсистемах) та кібернетику (науку, що вивчає загальні закономірності керування, атакож зберігання, обробки й передачі інформації в живих системах).
У четвертомупідрозділі «Традиційне суспільство як опозиція глобальній монокультурі»проаналізовано пропонований у часопису альтернативний до сучасного суспільнийустрій, взірцем якого стає біорегіон, утворений на кшталт традиційногосуспільства. Біорегіон визначається як невелика життєва територія, мешканціякої здатні забезпечити власне існування з допомогою існуючих природнихресурсів, не порушуючи при цьому екологічної рівноваги. Традиційне суспільствопомітно ідеалізується в матеріалах часопису насамперед завдяки особливомуставленню до природи, яка виступала об’єктом поклоніння, і здатностіпідтримувати сталий розвиток. У свою чергу техносфера як опозиційна доприродних організмів система, розвиток якої відбувається врозріз із розвиткомГеї, редукується до образу головного ворога, з яким треба боротися і якого слідперемогти для того, щоб відновити порядок на планеті.
П’ятий підрозділ «Східнірелігії як альтернатива християнству» присвячено аналізові релігійногопідґрунтя екологічної етики журналу, яким постають східні релігії. Орієнталістськуспрямованість журналу, народженого в надрах західної цивілізації, слідобґрунтовувати особливостями східних релігій, зокрема їх космо — таетикоцентризмом, екофільністю, цілісним сприйняттям Усесвіту. Ключовим поняттямекологічної етики журналу „The Ecologist”, запозиченим зі східних релігій, стаєпоняття „шлях”, що визначається, подібно до китайських мислителів, як єдинийуніверсальний закон, якого повинно дотримуватися людське суспільство, іводночас є спробою переосмислити традиційні світоглядні уявлення про взаємодіюлюдини й природи, наполягаючи на безумовній цінності останньої.
У шостому підрозділі«Екологізація економіки в контексті глобальної кризи» розглянуто модельекологічної економіки, що пропонується часописом як альтернатива до сучасної. Перехіддо екологічної економіки мислиться журналістами „The Ecologist” як процесекономічної локалізації, тобто орієнтації на менш руйнівні (з точки зору впливуна довкілля) торговельні системи (схожі на натуральне господарство в первіснихсуспільствах), і відновлення власних природних систем, здатних забезпечитикожну окрему територію самостійними засобами існування. Пропонується три етапистворення нової економіки — через ліквідацію старих (перший етап) іреструктуризацію вже існуючих індустрій (другий етап) до створення новихіндустрій (третій етап).
Сьомий підрозділ «Екологічнірухи: передумова збереження біорозмаїття» присвячений аналізові екологічнихрухів, діяльність яких подана в матеріалах часопису. Зазначено, що в журналі екологічнірухи розглядаються у двох напрямках:
1) висвітленнядіяльності вже існуючих сучасних екологічних рухів;
2) створеннявласної універсальної моделі екологічного руху, що може функціонувати вбудь-якій країні світу незалежно від особливостей її культури і традицій. Головнаувага „The Ecologist” зосереджена на екологічних рухах, що займаються захистомлісових територій та їхнього біорозмаїття. Серед них можна виділитиекофеміністські (рух “Чіпко” в Індії, “Зелена зона” у Кенії) і загальні рухи(“Рух за виживання огоні” у Нігерії, “Збирачі каучуку” в Бразилії та ін).
Діяльністьсвітових екологічних рухів стає імпульсом до створення власної універсальноїмоделі екологічного руху, відмітними рисами якої мають стати дотримання ідейтехнофобії (неприйняття ідеології індустріального світу), екологічноїрівноправності (дотримання принципу біосферного егалітаризму — визнання рівногоправа всіх істот на життя і процвітання), опора на минулий (лудизм) і сучасний(глибинна екологія) досвід.
У Висновкахузагальнено результати проведеного дослідження і викладено основні положеннядисертації.
1. Сучасна екологічнакриза, що набула глобального виміру в другій половині ХХ ст.,актуалізувала потребу в осмисленні причин і наслідків екологічних проблем тавиробленні шляхів їх розв’язання. Журнал „The Ecologist” запропонував власнуконцепцію щодо сутності екологічної кризи та способів її подолання,охарактеризовану нами поняттям „екологічна етика”.
2. Аналіз науковихдосліджень екологічної проблематики в засобах масової інформації показав, що їївивчення актуалізується в 1970-ті рр. у зв’язку зі зростанням уваги преси доглобальних проблем. Основні напрямки досліджень зводяться до розробки теорії таісторії екологічних друкованих та електронних видань і практично не розглядаютьокремі екологічні ЗМІ, які виконують не лише інформативну, а й ідеологічнуфункцію, пропонуючи різні способи розв’язання глобальних проблем. Це засвідчуєактуальність і необхідність дослідження часопису „The Ecologist”, зокремапропонованої ним екологічної етики, що дає уявлення про світоглядні позиціїжурналістів стосовно сучасної та майбутньої екологічної ситуації на планеті.
3. Вивченняісторії становлення і розвитку журналу „The Ecologist” засвідчило, що часописстав одним із перших видань, які почали інформувати про глобальні проблемипрактично від початку їх обговорення на міжнародному рівні. Головна увага вчасопису приділялася висвітленню екологічних проблем у країнах „третьогосвіту”, аналіз яких завжди супроводжувався критикою діяльності розвинутих країні транснаціональних корпорацій. Журнал орієнтувався на світову аудиторію, щопідтверджується широкою географією його поширення.
4. Загальнийаналіз екологічної етики „The Ecologist” показав, що вона орієнтує людство насоціально значиму діяльність, спрямовану на гармонізацію відносин з природнимдовкіллям. Її джерелами стали екофільні релігії (східні релігії, язичництво) таекологічні доробки попередніх років (Р. Карсон), які визначили радикальнийнапрямок видання. Екологічна етика часопису належить до екобіоцентричного типу,що характеризується двополюсністю, тобто поєднує в собі біоцентричні таекоцентричні напрямки, які синтезуються в ній, утворюючи стійку системуекофільних ідей.
Функціональнаособливість екологічної етики часопису відзначається двоїстістю, щопідтверджується, з одного боку, намаганням зруйнувати стереотипний (у концепціївидання — антропоцентричний) погляд на соціоприродну взаємодію (деструктивнафункція), а з іншого — сприяти екологізації мислення й розробити стратегіюподальшого розвитку (творча функція). Формування концептуальних засадекологічної етики журналу відбувається у два етапи — деструктивний і творчий,кожен з яких включає до свого тематичного поля різні сфери суспільного життя(політичну, економічну, наукову, культурну, релігійну).
5. Дослідженнядеструктивного етапу екологічної етики журналу засвідчило: домінантнимчинником, що визначив характер сучасної глобальної кризи, у концепції виданняпостає християнство, яке уявляється антропоцентричною, екофобною йантиекологічною релігією. З релігією в часопису тісно пов’язується науковекоріння екологічних проблем, що проявляється в окремих порівняннях світогляднихзасад сучасної науки та християнства (наука, подібно до християнства,тлумачиться як „релігія Заходу”; християнство виступає джереломантропоцентричної установки на підкорення природи, що активно засвоюєтьсянауковцями, тощо). Широко провадяться ідеї технофобії та антиросту, „подоланнятехніки”, утверджується необхідність припинення науково-технічного прогресу, щорозглядається як джерело не лише суто екологічних проблем, а й деструктивнихзмін масової свідомості (спричинених використанням ядерної та хімічної зброї,несанкціонованими медичними дослідженнями тощо). У контексті глобальних проблемзначна увага звертається на негативні особливості науки — дегуманізаціюсуспільства (комерціалізацію тіла, генетичної інформації тощо), секуляризаціюприроди (перетворення її на об’єкт для лабораторних експериментів: ксенотрансплантація,генна інженерія) та слабкість наукових знань (неможливість подолати „хворобиіндустріалізації”).
Політичне джерелоекологічної кризи в журналі пов’язується з діяльністю розвинутихзахідноєвропейських країн та США. Осередком сучасних проблем вважаєтьсямегаполіс, який у мініатюрі повторює процеси, що відбуваються на глобальномурівні, — поступове витіснення природного світу і заміна його техногенним,розмежування населення на заможний осередок і збіднілі прошарки населення тощо.
Економічні витокиекологічних проблем пов’язуються в часопису з індустріалізацією та світовоюторгівлею, що характеризується як „ера розвитку й неоколоніалізму”, головнимисуб’єктами якої постають транснаціональні корпорації. Дієвим психологічнимприйомом виступає аргумент ризику технологічних інновацій (деструктивнінаслідки спорудження й експлуатації великих промислових об’єктів), якийсупроводжується образами руйнування світу, а отже, актуалізує апокаліптичніаспекти екологічної кризи.
Культурний аспектглобальної кризи вбачається в нівелюванні цінностей і традицій окремих народів,подальший розвиток яких прогнозується в трьох напрямках: поступового включенняокремих культур до „глобальної монокультури”, виникнення опозиційних до„глобальної монокультури” рухів за збереження традицій та цінностей окремогонароду, трансформації окремих культур відповідно до умов ХХІ ст.
6. Розглядтворчого етапу екологічної етики журналу „The Ecologist” показав, що еколого-етичнізасади, запропоновані журналістами часопису, претендують на роль єдинихінтегральних положень, без урахування локального контексту (особливостейтериторії, традицій її мешканців і т.п.), що, однак, свідчить не про нехтуванняжурналом культурних, релігійних або інших характеристик окремих народів, анасамперед про намагання сформувати сталий корпус універсальних еколого-етичнихположень, прийнятних в усьому світі та здатних сприяти формуванню екологічноїсвідомості людства.
Домінантнимнапрямком екологічної етики, ідеї якого провадяться на сторінках часопису,постає глибинна екологія, яка, всупереч її засновникам А. Наесу та Д. Сешнсу,уявляється не як платформа суспільної діяльності, а насамперед як чіткосформульований світогляд, засади якого матимуть нормативний характер. Основоположнимипринципами, запозиченими журналом з „Платформи глибинної екології”, виступаютьпринципи екологічного егалітаризму (будь-яка жива істота має внутрішнюцінність, не залежну від її корисності для людства) й обмеженого втручання вприродне середовище.
На противагудомінуючій (редукціоністській) пропонується нова наукова парадигма, щобазується не на аналітичному, а на системному підході до вивчення природнихявищ, і характеризується поняттям „холістична екологія” (наука, що вивчає природуяк ієрархію цілісностей). Підґрунтям нової наукової парадигми виступаютьЗагальна теорія систем, синергетика та кібернетика, головною спільною ознакоюяких виступає дослідження цілісних природних систем різного порядку (видів,популяцій, біоценозів тощо).
Взірцем длястворення нового суспільного устрою як передумови подолання екологічної кризистає традиційне суспільство, що існує в межах невеликої території, функціонуєза рахунок власних природних ресурсів, а отже, являє собою приклад суспільствасталого розвитку. Незважаючи на переваги традиційного суспільства, з точки зоруекологічної етики, його характеристика, представлена в журналі, позбавленаоб’єктивності. Це проявляється насамперед у помітній ідеалізації устрою такогосуспільства й відсутності критичного сприйняття окремих сторін йогожиттєдіяльності.
Часопис „TheEcologist” характеризується орієнталістською спрямованістю, яка проявляється втому, що релігійним підґрунтям еколого-етичних засад видання стають східніекофільні релігії. Провідними рисами східних релігій, які привертають увагужурналу, стають космо- й етикоцентризм, домінантні ідеї про мінімальневтручання в природу й моральну відповідальність людини за її руйнування. Ключовимпоняттям екологічної етики журналу, запозиченим зі східних релігій, стаєпоняття „шлях”, що, поряд з традиційним для релігійних систем визначенням якєдиного універсального закону, якого має дотримуватися людство, набуває йінших, більш конкретизованих, значень (поведінкова стратегія, спрямована напідтримання порядку на планеті; перехід до стійкого розвитку через максимальневтручання в економічні процеси тощо).
Альтернативоюглобальній економіці уявляється екологічна економіка й економічна локалізація,необхідність якої мотивується природоохоронними (радикальне обмеження світовоїторгівлі зменшуватиме рівень забруднення довкілля) та здоров’язберігаючими(безпека продовольчої продукції) чинниками. Пропонована журналом модельекологічної економіки є практичним утіленням теоретичних засад екологічноїетики і передбачає орієнтацію на руйнування антиекологічних промислових галузей(ядерної, автомобільної, хімічної) і використання екологічно чистих мало — абобезвідходних технологій (виробництво вітрових станцій, велосипедна індустрія і т.п.).
Екологічні рухирозглядаються часописом як рушійна сила процесу переходу до нового суспільногоустрою, що має на меті, з одного боку, захист природного середовища відекологічно небезпечних економічних проектів, а з іншого — формуваннязагальносвітової опозиції науково-технічному прогресу на користь екологічнихпріоритетів. На підставі аналізу діяльності існуючих екологічних рухів журналомпропонується власна модель екологічної політики, основними рисами якої стаютьзаперечення ідеології індустріалізму, дотримання принципу біосферногоегалітаризму й ідей глибинної екології, опора на історичний досвідантиіндустріальних рухів (лудизму).
Список опублікованих праць за темою дисертації
1.Бондаренко Т.О. Ідеологічна концепція журналу „The Ecologist” / Т.О. Бондаренко// Вісн. Харк. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. Серія: Філологія. — 2003. — № 583. — Вип.37. — С.135–137.
2.Бондаренко Т.О. „Проект виживання”: альтернативний світ в умовахглобалізації / Т.О. Бондаренко // Ученые записки Таврического национальногоуниверситета им.В.И. Вернадского. Серия: Филология. — 2005. — Т.18 (57). — № 3.- С.11–15.
3. Бондаренко Т.О. Журнал“The Ecologist” у контексті сучасної екологічної кризи / Т.О. Бондаренко // Вісн.Дніпропетровського університету. — 2006. — № 1. — С.77–81.
4.Бондаренко Т.О. Специфіка деструктивної функції екологічної етики журналу„The Ecologist” / Т.О. Бондаренко // Ученые записки Таврического национальногоуниверситета им. В.И. Вернадского. Серия: Филология. — 2006. — Т. 19 (58). — №5. — С.232–237.
5.Бондаренко Т.О. Екологічнажурналістика як об’єкт наукових досліджень / Т.О. Бондаренко // Діалог. Медіа-студії: зб. наук. пр. / за заг. ред.О.В. Александрова. — Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. — Вип.5. — С.70–81.
6.Бондаренко Т.О. Джерела й типологія екологічної етики журналу „TheEcologist” / Т.О. Бондаренко // Вісн. Харк. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. Серія:Філологія. — 2007. — № 765. — Вип.50.- С. 196–199.
7.Бондаренко Т.О. Системний підхід: нова наукова парадигма журналу „TheEcologist” / Т.О. Бондаренко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 101.- С.162–165.
АНОТАЦІЇ
Бондаренко Т.О.Екологічна етика журналу „The Ecologist” у контексті глобалізаційних процесів усоціальних комунікаціях. — Рукопис.
Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата наук з соціальних комунікацій заспеціальністю 27.00.01 — теорія та історія соціальних комунікацій. — Харківськадержавна академія культури. — Харків, 2008.
Дисертаціяприсвячена вивченню екологічної етики альтернативного екологічного журналу „TheEcologist”, що видається в Лондоні з 1970 року. Визначено роль екологічноїетики часопису як особливого світогляду, що орієнтує людство на соціальнозначиму діяльність, спрямовану на гармонізацію відносин з довкіллям шляхомрадикальної трансформації усталеного погляду на природу.
Розглянуто рольсоціальної комунікації, зокрема мас-медіа, у формуванні екологічної свідомості.Подано загальну характеристику журналу „The Ecologist” як складової соціально-комунікаційноїсистеми. Проаналізовано фундамент, джерела, функції, етапи екологічної етикичасопису, а також її концептуальні засади, запропоновані як основа екологічногосвітогляду.
Ключові слова: екологічнаетика, довкілля, журнал „The Ecologist”, екоцентризм, біоцентризм, екологічнийсвітогляд, соціальна комунікація.
Бондаренко Т.А. Экологическаяэтика журнала „The Ecologist” в контексте глобализационных процессов в социальныхкоммуникациях. — Рукопись.
Диссертация на соискание учёнойстепени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.01 — теорияи история социальных коммуникаций. — Харьковская государственная академиякультуры. — Харьков, 2008.
Диссертация посвящена изучениюэкологической этики альтернативного экологического журнала „The Ecologist”,который выходит в Лондоне с 1970 года. Определена роль экологической этикииздания как особенного мировоззрения, ориентирующего человечество на социальнозначимую деятельность, направленную на гармонизацию взаимоотношения с природой путемрадикальной трансформации устоявшегося взгляда на окружающую среду.
Рассмотрена роль социальнойкоммуникации, в частности масс-медиа, в формировании экологического сознания. Отмечено,что исследователи социально-коммуникативных процессов сосредотачивают вниманиена теории и истории экологической журналистики и не обращаются к изучению отдельныхизданий, предлагающие пути решения экологических проблем. Представлена общаяхарактеристика журнала „The Ecologist” (история, проблематика основных материалов,направления деятельности журналистов издания), который не являлся объектомизучения в отечественных и зарубежных работах по социальным коммуникациям. Проанализированыисточники, функции, этапы экологической этики издания, а также ее концептуальныеидеи, предложенные в журнале как основа экологического мировоззрения.
Исследование показало, что экологическаяэтика „The Ecologist” концентрирует в себе биоцентрические и экоцентрическиеидеи, что позволяет отнести ее к синтетическому (экобиоцентрическому) направлению.Отмечено, что в основе экологической этики журнала лежат экофильные религии. Функциональнаядвойственность экологической этики обусловлена, с одной стороны, ее стремлениемразрушить стереотипный взгляд на социоприродное взаимодействие, а с другой — способствоватьпостроению альтернативной модели общественного устройства с учетомэкологического императива. В соответствии с этим выделено два этапаформирования экологической этики журнала — деструктивный и творческий.
В работе отмечено, что концептуальныеположения экологической этики журнала „The Ecologist” необходимо изучать вконтексте различных сфер общественной жизни (политической, экономической,культурной и т.д.), прямо или опосредовано влияющих на состояние окружающейсреды. Проблемно-тематический анализ статей журнала позволил выделить основныепричины глобального экологического кризиса, в частности христианство (какантропоцентрическую религию), научно-технический прогресс, экономическуюдеятельность западноевропейских стран и США. Основой экологическогомировоззрения в „The Ecologist” провозглашается глубинная экология, системныйподход к изучению природных явлений, восточные религии, экологическая экономика.Предложенная журналистами издания экологическая этика мыслится как универсальнаяконцепция, которая должна быть принята на международном уровне и статьобщемировой идеологией.
Ключевые слова: экологическаяэтика, окружающая среда, журнал „The Ecologist”, экоцентризм, биоцентризм, экологическоемировоззрение, социальная коммуникация.
Bondarenko T.A. Environmental ethics of “The Ecologist” magazine in context of globalizingprocesses in social communications. — Manuscript.
Thedissertation is presented to obtain the Candidate degree in socialcommunications by specialty 27.00.01 — theory and history of socialcommunications. — Kharkiv state academy of culture. — Kharkiv, 2008.
The thesis isdedicated to studying the environmental ethics of „The Ecologist” magazine publishedin London from 1970. The author determines the role of the magazine’senvironmental ethics as a special world-view that orients humanity on socialimportant activity directed on harmonization interrelation with nature byradical transformation of stable view on the environment.
The dissertationconsiders the role of social communication, mass media in particular, informing of ecological conscious. It presents general characteristic of „TheEcologist” magazine that wasn’t the research object in native and foreignscience of social communications. The author analyzed foundation, sources, functions,stages of the magazine’s environmental ethics and its conceptual ideas as abasis of ecological world-view.
The researchdemonstrates that the magazine’s environmental ethics concentrate biocentricand ecocentric ideas that betoken its synthetic characters. The environmentalethics proposed by “The Ecologist” journalists is considered as universalconception that must be accepted on international level and become global ideology.
Key words: environmentalethics, environment, “The Ecologist” magazine, ecocentrism, biocentrism, environmentalview, social communication.