Реферат
На тему: Екологічна сертифікація продукції
План
Вступ
1. Система природоохоронноїсертифікації продукції ISO 14000
2. Екологічна сертифікація
3. Роль екологічного аудиту таекосертифікаціі при впровадженні системи управління навколишнім середовищем(СУНС)
4. Екологічний аудит і екосертифікаціяу Федеральному законі «Про технічне регулювання» № 184-ФЗ
5. Сегментування екологічноорієнтованого споживача
Висновок
Список літератури
Вступ
Екологія — ценаука про взаємовідносини організму з навколишнім середовищем.
Об'єктомекологічних досліджень є, в тому числі осіб. При цьому людину зазвичайвивчають, насамперед у його виробничих умовах (море, вугільні шахти, космічніпольоти і т.д.)
Особливийнапрямок екології людини — це охорона середовища її проживання.
Екологія людинивключає в себе весь спектр природних, соціальних, духовних чинників. Уфілософській і природничій літературі більше звертається уваги на екологіюприроди. Однак рятувати потрібно не лише природу, а й людину від результатівйого діяльності і бездіяльності. Самосвідомість особистістю і суспільством цихпроблем передбачає і відповідне їхнє рішення.
В екологіїлюдини першочергове значення має здорова природне середовище як природнийфактор забезпечення природного права людини на життя (екологічно чистіпродукти, вода, повітря і д.р.). Все це непомітно, якщо перебуває в нормі.
Оскільки людинане тільки природне, а й соціальна істота, то наступний рівень екології людини,- соціально-політичний: в яку історичну епоху, в якому суспільстві живе людина,які соціальні ролі він виконує в суспільстві, наскільки забезпечені умови длясамореалізації її сутнісних сил, які можливості розкриття та прояви задатків іздібностей та ін У тоталітарному суспільстві або при анархічному свавіллі такихумов і можливостей значно менше, ніж у чітко налагодженому правовомудемократичному суспільстві.
Наступний рівень- культурологічний. Екологія людини передбачає і його захист від підробоккультури, забезпечення можливостей взаємодія людини і справжніх цінностей. Уцьому плані особливо відповідальні засоби масової інформації і особливотелебачення. І тут крім державного повинен бути і громадський, політично незаангажований контроль.
Індивідуальнийрівень екології людини — це захист від нього самого, його слабкостей, ліні,невігластва. Людина повинна навчитися жити в гармонії не тільки із зовнішнімсвітом (природою, суспільством, іншими людьми), але і з самим собою. А дляцього більше знати себе, свої можливості. І не тільки знати, але і навчитьсякерувати, володіти як своїм фізичним станом, так і здоров'ям душевним,духовним.
І, нарешті,людина, як мікрокосмос, за висловом Г.С. Сковороди, є частинкою мікрокосмосу — Всесвіту. Спроба осмислювати езотеричні, трансцендентні знання набагато більшенаблизить людини до Космосу, ніж просте відкидання того, що важко осмислитирозумом, здоровим глуздом. На всіх рівнях головним критерієм екології людини єсвобода, але визначальним фактором — відповідальність.
Уважноаналізуючи історію відносин Людини і Природи, мимоволі постає питання про цілідосліджень у галузі вивчення навколишнього середовища. Без всякого сумніву,встановлення зовнішніх світоглядних рамок надає визначальну роль на процеспостановки завдань усередині цієї області. Зі зміною уявлень Людини про самогосебе, трансформується і його ставлення до Природи, відкриваючи нові перспективиі горизонти. На сучасному етапі цих взаємин, між об'єктом вивчення — Природою іЛюдиною, що здійснює процес пізнавання, чітких кордонів уже явно не існує.Скажімо більше, Людина зі своїм внутрішнім (психічним) світом і НавколишнєСередовище (у тому числі і соціальна), є єдиною системою. Має сенс розглядатине протиставлення «Людина» — «Навколишнє середовище», а єдину систему взаємодіїдвох рівновеликих компонентів. Тільки в таких зовнішніх рамках Екології, можнасподіватися на успішне просування в цій галузі. На усвідомленні природнихпринципів і механізмів взаємодії Людини і Природи, на конкретних технологічнихрішеннях ми сконцентрували свою увагу.
Друга половина20 століття характеризується високою концентрацією життєво важливих проблем,поки не вирішених людством. Гостро стоїть проблема екологічно чистої продукції.Для вирішення цієї проблеми люди використовують екосертифікацію.
екологічний аудит екосертифікація продукція
1. Системаприродоохоронної сертифікації продукції ISO 14000
На конференції вРіо-де-Жанейро було вирішено, що найбільш дієвим стимулом впровадженняекологічних програм може стати система природоохоронної сертифікації продукції,яка поряд з вимогами якості продукції задовольняла б вимогам до способу її виробництва.Гостра необхідність у створенні та впровадженні такої системи виникла з виходомна світовий ринок несертифікованої продукції невідомого походження, але більшдешевою.
Екологічнасертифікація відповідності — підтвердження третьою стороною відповідностісертифікуємого об'єкта пропонованим до нього екологічним вимогам. Обов'язковіекологічні вимоги встановлені у законодавчих та нормативних документах іспрямовані на забезпечення раціонального природокористування, охоронунавколишнього середовища, захист здоров'я населення і генетичного фонду країни.Система екологічної сертифікації в своєму розпорядженні власними правиламипроцедури й керування для проведення екологічної сертифікації, сформованимивідповідно до державної політики в області сертифікації та загальними правиламиїї проведення на території Російської Федерації.
Відповідно до п.2 ст. 5 Закону Російської Федерації «Про сертифікації продукції та послуг»Держстандарт Росії зареєстрував у Державному реєстрі Систему обов'язковоїсертифікації за екологічним вимогам (далі Система) і знак відповідності Системи(постанова Держстандарту Росії від 1 жовтня 1996 р. № 66 — А) і виданийМінприроди Росії свідоцтво за номером РОСС RU.0001.01ЕТОО.
Введення Системиобов'язкової сертифікації за екологічним вимогам покликане забезпечити:
— Реалізаціюобов'язкових екологічних вимог природоохоронного законодавства при веденнігосподарської діяльності;
— Впровадженняекологічно безпечних виробництв, технологічних процесів і обладнання;
— Дотриманнявимог екологічної безпеки і запобігання забруднення навколишнього середовищапри розміщенні, переробки, транспортування, ліквідації та захоронення відходіввиробництва та споживання, а також пі виробництві, експлуатації та ліквідаціїрізних видів продукції;
— Запобіганняввезення в країну екологічно небезпечної продукції, відходів, технологій тапослуг;
— Сприянняінтеграції економіки країни у світовий ринок і виконання міжнароднихзобов'язань Російської Федерації в області управління якістю навколишньогосередовища;
— Встановленнястатусу екологічного сертифікату та екологічного знака відповідності якдокумент, який гарантує особі Мінприроди Росії дотримання вимогприродоохоронного законодавства.
Об'єктамиобов'язкової сертифікації за екологічним вимогам є:
— Підприємствата виробництва, в тому числі дослідно — експериментальні;
— Продукція,використання якої може завдати шкоди навколишньому середовищу;
— Відходивиробництва та споживання, поводження з ними;
— Системиуправління охороною навколишнього середовища.
Основніположення системи сертифікації по екологічних вимогах для попередження шкодинавколишньому природному середовища (системи екологічної сертифікації)затверджені наказом Госкомекології Росії від 23 січня 1995 р. № 18.
Російськістандарти з екологічної сертифікації відповідає міжнародним стандартам серіїISO 14000 з систем управління природокористуванням, і носять назву ГОСТ Р. ІСО14000 — 98. Ці міжнародні стандарти розроблені Технічним комітетом 207 (ТК207), створеним Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) в січні 1993р. і діє під егідою стандартизаційної ради Канади. У комітеті перебуває понад60 країн, в їх числі Росія, яка увійшла до його складу в якості діючого члена.В даний час ТК 207 займається розробкою проектів ряду стандартів включаютьсистеми управління природокористуванням, екологічний аудит, оцінку екологічнихпоказників, екологічне маркування, аналіз життєвого циклу та екологічні аспектистандартів на продукцію. Серія ISO 14000 покликана забезпечити загальну основудля більш однакового, ефективного та успішного управління природокористуваннямскрізь у світі.
Стандарти ISO14000 допомагають усім організаціям у світі вирішувати екологічні проблеми насистематичній основі, сприяючи тим самим поліпшенню екологічних показників.Вони охоплюють всі аспекти діяльності компаній у сфері управлінняприродокористуванням, в тому числі питання можливої реалізаціїекологічного обліку, можливого визначення екологічних показників, задоволенняпретензій, що пред'являються до їх продукції, складання форм, що містятьекологічну інформацію для надання державним установам і населенню.
Стандарти ISOвключають наступні розділи:
— ISO 14001 та14004 — система управління природокористуванням (СУП): специфікація і посібникз використання, основні принципи та методологія, опубліковані у вересні 1996р.;
— ISO14010-14012 — керівництво з аудиту навколишнього середовища: основні принципи,аудит СУП, вимоги, що ставляться до кваліфікації аудиторів, опубліковані вжовтні 1996 р.;
— ISO14020-14025 — екологічне маркування: основні принципи і вимоги, якіпред'являються до сертифікації продукції, терміни і визначення, практичнапрограма, сертифікаційна процедура для продуктів, розглянуті в 1998 р.;
— ISO 14031 — оцінка екологічних показників СУП, проект представлений на розгляд Технічногокомітету в 2000 р.;
— ISO14040-14043 — оцінка життєвого циклу, проект представлений на розгляд у 2000р.;
— ISO 14050 — терміни та визначення, опублікований в 1998 р.
Стандарт ISO14001 описує системи управління природокористуванням і покликаний забезпечитиорганізаціям основу для розробки екологічної політики, визначення екологічнихфакторів та їх можливого впливу, оцінки відповідності законодавчих танормативних документів належним вимогам, визначення пріоритетів у постановціцілей і завдань в області охорони навколишнього середовища, створеннявідповідної структури для реалізації політики та програми полегшенняоперативного контролю, моніторингу про огляду СУП з метою налагодження процесупостійного вдосконалення. Стандарт ISO 14001 існує у вигляді так званогопроекту міжнародного стандарту, але вже застосовується багатьма компаніями длясертифікації своєї продукції.
Стандарти ISO14010-14012 описують процедуру екологічного аудиту, який отримав свій розвитоктільки в останні роки. Аудит — це систематична документована процедура длявизначення того, наскільки діяльність організації задовольняє існуючим вимогам.Для більш детального опису процедури аудиту і були розроблені ці три документи.Стандарт ISO 14010 стосується питань об'єктивності, незалежності ікомпетентності, точності і систематичності процедури, а також критеріїв, щодояких вона проводитиметься. Стандарт ISO 14011 регламентує основу для плануваннята проведення аудиту, описує обов'язки сторін, зацікавлених у перевірці: клієнтаі аудитора. Стандарт ISO 14012 встановлює вимоги, що ставляться до кваліфікаціїаудитора, його освіта, досвід роботи, навички і пізнання.
Група документівISO 14020-14025 стосується екологічного маркування. На жаль, інформація наетикетках продуктів часто не задовольняє інтересу покупців до екологічноїчистоти продукту, тим самим, підриваючи віру в виробника. Це змушує виробникашукати подальші шляхи удосконалення продукції. Основним завданням розробниківстандартів було класифікувати маркувальні програми. Були визначені категоріїтрьох типів. Тип 1 — на етикетці продукту вказується, що він успішно пройшоввипробування і задовольнив ряду вимог. Досвід показує, що тільки 10… 15%продуктів потрапляють в цю категорію. У світі існує кілька подібних програм,такі як «Екологічний вибір» у Канаді або «Блакитний Ангел» у Німеччині.Програма маркування ISO не намагається впорядкувати їх діяльність, а лишестворює основу їх взаємодії. Тип 2 — сертифікація на основі загальних правил тапідходів. Тип 3 — аналогічний маркування харчових продуктів — надає споживчуінформацію, але не вказує, що продукт задовольняє ряду критеріїв.
Стандарт ISO14031 рекомендує метод визначення екологічних показників діяльностіорганізації. При цьому основна увага приділяється технологічним операціям ікерівництва організацією. Характеристика технологічних операцій дається з точкизору того, які ресурси були використані, скільки випущено продукції, кількістьвикидів і відходів. Оцінка методу керівництва важлива для визначення того, чидосягла організація поставлених цілей, використавши виділені для цього ресурси.Налагоджена система визначення екологічних показників дозволить організаціїнадавати звіт про свою діяльність споживачам і державі.
Документи ISO14040 — 14043 з оцінки життєвого циклу продукту допомагають визначити йоговплив на навколишнє середовище. Ця процедура включає контроль за використаннямсировини і енергії в ході виробничого процесу, за переробкою та захороненнямвідходів. Процес оцінки може бути розділений на 4 етапи: обґрунтування, аналіззапасу, аналіз впливу, оптимізація. Кожному етапу присвячується один іззазначених документів.
Завданнястандарту ISO 14050 — дати загальні визначення та розробити терміни для всіхдокументів ISO. Для роботи над стандартами ТК 207 підготував посібник зекологічних аспектів діяльності підприємств.
ЗгідноВіденської угоди (між ЄС та Міжнародною організацією зі стандартизації), якщостандарти серії ISO 14000 будуть ратифіковані Європейським Союзом, то всіконкуруючі національні стандарти будуть скасовані. На даний же момент стандартисерії ISO 14000 носять не обов'язковий, а рекомендаційний характер.
2. Екологічнасертифікація
Екосертифікаціяпроводиться з метою створення економіко-правового механізму по реалізаціїзакріпленого в Конституції Росії права громадян на сприятливе навколишнєсередовище.
Екологічнасертифікація — управлінська захід із забезпечення якості екологічних товарів іробіт (послуг) екологічного характеру.
Діяльність зекологічної сертифікації — діяльність з підтвердження відповідності об'єктасертифікації природоохоронним вимогам, встановленим чинним законодавствомРосійської Федерації.
Мета екологічноїсертифікації — стимулювання виробників до впровадження таких технологічнихпроцесів і розробці таких товарів, які в мінімальному ступені забруднюютьприродне середовище і дають споживачеві гарантію безпеки продукції для йогожиття, здоров'я, майна та середовища існування.
Екосертифікаціясприяє:
— Впровадженнюекологічно безпечних технологічних процесів і обладнання.
— Виробництвуекологічно безпечної продукції на всіх стадіях життєвого циклу, підвищення йогоякості і конкурентоспроможності;
— Створення умовдля організації виробництв, що відповідають установленим екологічним вимогам;
— Вдосконаленнюуправління господарською та іншою діяльністю;
— Запобіганнюввозу в країну екологічно небезпечних продукції, технологій, відходів, послуг;
— Інтеграціїекономіки країни у світовий ринок і виконанню міжнародних зобов'язань.
Передбаченопроведення обов'язкової і добровільної сертифікації (Основні положення Системисертифікації по екологічних вимогах для попередження шкоди навколишньомуприродному середовищу, (Системи екологічної сертифікації. Додаток 1 до наказуМінприроди РФ від 23 січня 1995р. № 18). Екосертифікація проводиться в обов'язковомупорядку у випадках, передбачених законодавством Російської Федерації, республіку складі Російської Федерації, республік у складі Російської Федерації.Добровільна Екосертифікація в рамках Системи здійснюється в тих випадках, пояких у законодавчих актах Російської Федерації не передбачено проведенняобов'язкової сертифікації. Вона проводиться з ініціативи заявника на основідоговору між органом по сертифікації та заявником.
Існують наступнівиди екологічної сертифікації:
— Добровільнасертифікація об'єктів навколишнього середовища, природних ресурсів, відходіввиробництва та споживання, — технологічних процесів, товарів (робіт, послуг,),призначених для забезпечення екологічної безпеки та попередження шкодинавколишньому природному середовищу (далі — товари, роботи і послугиприродоохоронного призначення);
— Обов'язковасертифікації екологічної сертифікації виробництв підприємств і організаційоборонних галузей промисловості, що використовують екологічно шкідливітехнології.
Роботи ізсертифікації в рамках Системи здійснюють органи по екосертифікаціі,випробувально-аналітичні лабораторії (центри), екоаудитори, які повинні бутиакредитовані або атестовані (екоаудитори) у порядку, установленому в Системі.Органи по екосертифікаціі акредитуються в Системі на право проведення робіт, авипробувально — аналітичні лабораторії — на технічну компетентність інезалежність.
У разі незгодизаявника з рішенням органу з екосертифікаціі про відмову у видачіекосертифіката дане рішення може бути оскаржене у федеральному органі Системи.
Порядокпроведення робіт з екосертифікаціі в рамках Системи в загальному виглядіпередбачає виконання наступних дій:
— Напрямокзаявником декларації — заявки про проведення екологічної сертифікаціїконкретного об'єкта до відповідного органу у екосертифікаціі;
— Розгляддекларації — заявки;
— Вибірвиконавчої лабораторії (центру);
— Проведеннядосліджень або випробувань відібраних проб (зразків);
— Встановленнявідповідності сертифікуючого об'єкта пропонованим до нього вимогам і ухваленнярішення про можливість видачі екосертіфіката;
— Інформуваннязаявника про результати екосертифікаціі;
— Видачаекосертифіката на основі позитивних результатів сертифікації та внесеннясертифікованого об'єкта до Реєстру Системи;
— Здійсненняінспекційного контролю за стабільністю, а в окремих випадках, наприклад,технологічних процесів, за динамікою сертифікаційних характеристик об'єкта.
Нормативно — методична база Системи включає:
— Закони,законодавчі акти, угоди Росії, що містять екологічні вимоги або питанняекосертифікаціі;
— Нормативнідокументи державних органів контролю та нагляду, що містять вимоги з охоронинавколишнього середовища;
— Міжнародні танаціональні стандарти і норми по екобезпеки;
— Комплекскерівних документів, які встановлюють принципи, організацію, правила іпроцедури екосертифікаціі в Системі;
— Довідкову,звітну та іншу документацію
Товари, якімістять речовини та препарати, віднесені директивами до небезпечних, але вдопустимих межах. Колір знака може бути зеленим, блакитним, чорним на біломуфоні (і навпаки). Для отримання права використовувати Екознак виробник повиненпредставити продукт для оцінки його екологічності, ніж зазвичай займаютьсяоргани сертифікації, з якими необхідно укласти контракт по кожному видупродукції окремо. Екознак активно використовується в рекламі і сприяєпросуванню товару на ринок.
Оскількиекологічні вимоги до товарів досить актуальні, а знак прямо впливає на рівеньпродажів, на сучасних ринках з'явилася недобросовісна конкуренція Екознак,обумовлена незаконнимзастосуванням екомаркування виробником або винаходом нових і не відомихпокупцям знаків. Це шкодить як споживачам, так і самої ідеї екосертифікаціі.
Таким чином,Екознак умовно можна розділити на дві групи:
— Екознак, щоінформують про безпеку продукції для людини і навколишнього середовища.
— Знаки інаписи, що інформують про можливість переробки відходів (часто це стосуєтьсяупаковки). Таким чином, утилізуються відходи як вторинну сировину, іохороняється природа. Іноді знаки цієї групи повідомляють про те, що виріботримано з вторинної сировини (наприклад, пластмасові предмети). До такого родуЕкознак відносяться «Зелена точка» (Німеччина);
Знак«Ресайклінг» (використовується в США, Великобританії, країнах Північної
Європи), щозакликає здавати упаковку в приймальні пункти для подальшої переробки.
Питаннямиекологічного маркування та етикетування займається Міжнародна організація постандартизації (підкомітет ПКЗ ІСО/ТК207 «Етикетування (маркування) в галузінавколишнього середовища»).
Прийняттяміжнародних стандартів ISO серії 14000, які включають керівництва з управліннянавколишнім середовищем і з аудиту навколишнього середовища, створило основудля організації і проведення екосертифікаціі.
У 1998 р. в 55країнах було сертифіковано 5147 компаній на відповідність створених ними системуправління навколишнім середовищем вимогам стандарту ІСО 14001.
У 1999 р.національні органи з акредитації десяти європейських країн 1 підписали Угодупро взаємне визнання акредитації органів
За сертифікаціїв області управління охоронною навколишнього середовища. Угода підписана врамках співробітництва в Європейській асоціації з акредитації (ЕА), яка булаутворена в 1998 р. в результаті злиття Європейської асоціації з акредитаціїсертифікаційних органів (ЕАС) та Європейської асоціації з акредитаціїлабораторій (ЕАL).
ЕА маєдвосторонні зв'язки з системами акредитації інших країн. Кожна сторона, якапідписала Угоду, бере на себе зобов'язання
приймати участьв роботі по одному чи більше з перерахованих нижче напрямків:
— Перевірочнілабораторії і випробувальні лабораторії,
— Органи зсертифікації продукції,
— Органи зсертифікації систем якості,
— Органи зсертифікації персоналу,
— Органи зсертифікації систем управління навколишнім середовищем,
— Інспекційніоргани.
Важливе значенняствореної форми взаємного визнання — між органами з акредитації — полягає втому, що воно є основною для укладення міжурядових угод у будь-яких законодавчорегульованих областях.
3. Роль екологічного аудитута екосертифікаціі при впровадженні системи управління навколишнім середовищем(СУНС)
Забруднення природногосередовища в результаті діяльності промислових об'єктів, що завдає шкодиздоров'ю населення, залишається найбільш гострою екологічною проблемою, що маєпріоритетне соціально-економічне значення. Підвищення ефективності діяльностіпромислових підприємств у сфері екологічної безпеки та реалізації заходів щодопопередження негативного впливу на навколишнє середовище може забезпечуватисяшляхом впровадження системи управління навколишнім середовищем.
Попередження негативноговпливу на навколишнє середовище може забезпечуватися шляхом впровадженнясистеми управління навколишнім середовищем.
Система управліннянавколишнім середовищем заснована на стандартах ISO серії 14000, прийнятих вРосійській Федерації (ГОСТ Р. ІСО 14001-98) і передбачає інтеграцію робіт зохорони навколишнього середовища із загальною діяльністю з управлінняпідприємством. Вона є частиною загальної системи адміністративного управління ідає підприємству можливість пов'язати цілі й завдання в галузі екології зфінансовими результатами діяльності і забезпечити ситуацію, коливикористовувані ресурси приносять найбільшу вигоду, як у фінансовомувідношенні, так і в частині охорони навколишнього середовища.
Невід'ємними складовими частинами управління охороноюнавколишнього середовища є екологічний аудит і екологічна сертифікація системиуправління навколишнім середовищем (СУНС). Екологічна сертифікація СУНС можеістотним чином вплинути на зміну екологічної ситуації на рівні окремихпромислових підприємств, виробничих комплексів і територій. Сертифікат на СУНСдозволить документально підтвердити існування на підприємстві налагодженоїсистеми збереження природних ресурсів, виконання національних та міжнароднихнорм і зобов'язань, застрахованого від надмірних матеріальних і ресурснихвитрат у разі аварійних ситуацій, а також наявності діючої програми по зниженнюнегативного впливу на навколишнє середовище і поліпшення її стану в результатівдосконалення технологій, проведення природоохоронних заходів та багато іншого.
Найбільш важливою частиноюсертифікації систем управління навколишнім середовищем є екологічний аудит.Роль останнього в умовах переходу до ринкової економіки полягає в наданніповної незалежної інформації щодо впливу і його наслідків для навколишньогосередовища з боку виробничого підприємства.
Право проведення вустановленому порядку сертифікації системи управління навколишнім середовищем і(за її позитивних результатах) отримання сертифіката відповідності маютьюридичні та фізичні особи, погодили її проведення з організацією(підприємством), де є об'єкт, що підлягає сертифікації. Результатом робітсертифікації є видача заявнику звіту, що містить висновки про відповідністьсертифицируемого об'єкта вимогам обраного нормативного документа — в даномувипадку ГОСТ Р. ІСО 14001-98, — сертифіката відповідності укладання договору направо застосування Знака відповідності та проведення інспекційного контролюабо, при негативних результатах сертифікації або інспекційного контролю, — рішення про відмову у видачі сертифіката, зупинення його дії чи анулювання.
Основними цілями сертифікаціїсистем управління навколишнім середовищем є:
— Підтвердження відповідностісистем управління навколишнім середовищем і її елементів вимогам ГОСТ Р. ІСО14001-98;
— Надання зацікавленимсторонам гарантій у виконанні організацією прийнятих зобов'язань в частинінавколишнього середовища;
— Створення сприятливих умовдля інвестування, кредитування та страхування;
— Створення сприятливих умовдля сертифікації продукції.
Об'єктами перевірки та оцінки при сертифікації системуправління навколишнім середовищем є:
— Діяльність з управліннянавколишнім середовищем;
— Стан виробничої системи зточки зору екологічних впливів;
— Вплив на навколишнє середовищевід діяльності, що перевіряється організації.
Діяльність з управліннянавколишнім середовищем перевіряють і оцінюють на відповідність вимогам ГОСТ Р.ІСО 14001-98 поелементно, використовуючи при цьому рекомендації, наведені взазначеному стандарті.
При спільній сертифікації систем управління навколишнімсередовищем за ГОСТ Р. ІСО 14001-98 і систем управління якістю відповідно дообраної моделі за ГОСТ Р. ІСО серії 9000 поелементна перевірка і оцінка за ГОСТР. ІСО 14001-98 ув'язується з поелементного перевіркою за ГОСТ Р. ІСО серії9000.
Конкретний порядок проведеннясертифікації системи управління навколишнім середовищем встановлюєтьсяпроцедурними документами органу з сертифікації.
Доцільно проектувати абопереглядати елементи системи управління навколишнім середовищем таким чином,щоб вони ефективно вбудовувалися в існуючу систему управління організації(підприємства) в цілому. При цьому повинні бути розроблені плани процедуривирішення конфліктів між цілями і пріоритетами в галузі навколишнього середовищаі в інших областях комерційної діяльності підприємства.
Практика показує, що найбільшефективний шлях розробки та впровадження системи управління навколишнімсередовищем — це використання в якості основи для створюваної системиуправління навколишнім середовищем існуючої системи адміністративногоуправління, що відповідає вимогам стандартів ISO серії 9000. У багатьохвипадках за відсутності системи якості, розробленої на основі стандартів ІСОсерії 9000, підприємства висловлювали наміри здійснити сучасну розробку,впровадження та сертифікацію систем управління якістю та систем управліннянавколишнім середовищем. Це обіцяє певні економічні вигоди і дозволяєвикористовувати при створенні системи управління навколишнім середовищемвеличезний практичний досвід зі створення системи якості, накопичений у Росії іза кордоном.
Передбачається, що надалістандарти ІСО 14001,14004,14010,14011 і 14012 будуть повністю гармонізовані і,можливо, інтегровані з іншими стандартами за системою управління, такими, якISO серії 9000 та ISO серії 10000. Так, в рамках ІСО вже розроблений проектєдиного стандарту, що регламентує вимоги та загальний порядок проведення аудитусистем якості та систем управління навколишнім середовищем. Те ж саме можнасказати про стандарти щодо збереження здоров'я населення і стандартах збезпеки, питання розробки яких вирішується ІСО в даний час.
4. Екологічний аудит іекосертіфікація у Федеральному законі «Про технічне регулювання» № 184-ФЗ
Екологічний аудит таекологічна сертифікація передбачені Федеральним законом «Про охоронунавколишнього середовища» від 10 січня 2002 року № 7-ФЗ, причому, новомуімпульсу цим видам діяльності надає вступ в силу з 01.07.2003 р. ФедеральногоЗакону «Про технічне регулювання» № 184 -ФЗ (далі — Закон). У цьому Законісеред заявлених цілей домінує тема безпеки «продукції, процесів виробництва,експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації». Безпека вЗаконі трактується як «відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного іззаподіянням шкоди життю або юридичних осіб, державному або муніципальномумайну, довкіллю, життю або здоров'ю тварин і рослин».
За законом забезпеченнябезпеки грунтується, серед іншого, на підтвердження відповідності, у тому числітехнічним регламентам і стандартам, а також прирівняним до них нормативнихдокументів, що висуває підвищені вимоги до екологічного аудиту та екологічноїсертифікації. Об'єктами цих видів діяльності повинні бути продукція (роботи іпослуги), процеси виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізаціїта утилізації. При цьому панівної методологією в області охорони навколишньогосередовища повинна стати концепція екологічного ризику. Відповідно дотрактуваннями Закону цей різновид ризику слід розглядати як ймовірністьзаподіяння шкоди навколишньому середовищу, життю або здоров'ю тварин і рослин зурахуванням тяжкості цієї шкоди.
Росія відрізняєтьсяпідвищеними величинами ймовірності нанесення екологічних збитків та обсягівцієї шкоди внаслідок підвищеної матеріалі — і енергоємності виробництв, великогозносу основних фондів (до 70-100%), зниження технологічної дисципліни,зменшення витрат на охорону навколишнього середовища. До цих причин можна щедодати втома матеріалів, помилки проектування, негативний прояв людськогочинника, що пов'язує проблему безпеки з областями теорії управління ризиком і зсучасними системами управління якістю. Тому аварійність в країні зросла більшніж на 40% за останнє десятиліття.
У відповідності з настановамиЗакону забезпечення мінімально необхідної безпеки забезпечується державнимиуповноваженими органами. При цьому здатністю господарюючих суб'єктів ефективнопродемонструвати відповідність своєї діяльності встановленим вимогам у сферіохорони навколишнього середовища відноситься до завдань аудиту та обов'язковоїекологічної сертифікацією. Крім того, забезпечення додаткового рівня безпеки таоцінка відповідності вимогам відповідних стандартів або прирівняних до нихнормативно-технічних документів відносяться до додаткових завданням аудиту ідобровільної сертифікації. Не можна недооцінювати останніх видів добровільноїдіяльності, оскільки чільне місце у функціях стандартів відводитьсязабезпечення конкурентоспроможності та стабільності виробництв в умовахринкового регулювання господарських відносин. При цьому, якщо виходити збазових понять системи технічного регулювання, то екологічний аудит слідрозглядати як інструмент не тільки проведення об'єктивної оцінки відповідностідіяльності суб'єктів господарської діяльності вимогам законодавства в галузінавколишнього середовища і природокористування, а й управління екологічнимризиком.
Тим самим впровадження вРосії нової системи технічного регулювання повинне спричинити за собоюрозширення обсягів завдань, що стоять перед системами екологічного аудиту таекологічної сертифікації, наблизивши значущість цих систем для охоронинавколишнього середовища до міжнародного рівня. При цьому положення Законуповинні бути покладені в основу формування глосарію розглянутих напрямківприродоохоронної діяльності та розширеного розвитку схем аудиту тасертифікації. Умовою отримання, відповідно, Екологічного знака відповідності(прообраз знака ст. 22 Закону) і Екологічного знака обігу на ринку (прообраззнака ст. 27 Закону).
5. Сегментування екологічноорієнтованого споживача
У Росії, де за данимисоціологічних опитувань екологічна проблема хвилює майже 50% населення (1), внайближчі роки можна чекати підвищення рівня екологічної свідомості населенняі, як наслідок, зростання попиту на екологічно чисті товари повсякденногопопиту. Найбільші компанії починають реалізувати плани випуску екологічночистої продукції, успішність яких безпосередньо залежить від знання потребцільових споживачів.
Визначення екологічноорієнтованого споживача (покупця екологічно чистих продуктів) вимагає відмаркетологів специфічного підходу. У даному випадку не обійтися стандартнимикритеріями сегментування за демографічними ознаками. Тим не менше, останнідослідження дозволяють запропонувати з тим або іншим ступенем ймовірності, щонайбільш лояльної категорією покупців даної продукції є високоосвічені жінки30-40 років з рівнем доходу вище середнього (2). Рушійним мотивом для нихслужить бажання захистити своє власне життя і життя своєї родини від шкідливоговпливу забруднення навколишнього середовища і набути впевненості у безпеці вмайбутньому своїх дітей. Високий рівень купівельної спроможності і мотиваціїроблять цю цільову групу найбільш привабливою для операторів екологічноорієнтованого ринку.
Важливість даної групи дляринку не можна недооцінювати. Жінки роблять більшість покупок, впливають наспосіб життя своїх родин і закладають основи споживчих уподобань своїх дітей вмайбутньому.
Дослідження показують, щожінки приділяють набагато більше уваги екологічним характеристикам продукції,що купується, ніж чоловіки. Це в першу чергу базується на відмінностях вемоційній складовій свідомості чоловіків іжінок. Жінки емоційно вразливіші і більше схильні до впливу екологічнихпроблем. Вони більш схильні вести здоровий спосіб життя і більше піклуються пробезпеку.
На відміну від класичногомаркетингу, де визначальними при виборі того або іншого продукту є демографічніхарактеристики споживача, в екологічному маркетингу на першому місці стоїтьступінь власної участі у вирішенні екологічних проблем і довірі до виробника екологічноїсертифікації.
У результаті проведеногодослідження було виявлено п'ять основних груп споживачів за ступенем значущостідля них екологічних проблем і міри лояльності до споживання екологічно чистоїпродукції (див. таблицю).
«Схильні». Представляютьполітично та соціально активну групу, часто є учасниками різних екологічнихрухів. Вони стурбовані станом навколишнього середовища, вважають екологічнуситуацію важливою для себе особисто і готові віддати частину власних заощадженьна її охорону. Для них характерно емоційне сприйняття навколишньогосередовища,, прагнення будувати взаємини з навколишнім світом на раціональноціннісному підставі, розглядаючи природу як «користь» і «землю», яка годуєлюдини, і як найвищу життєву цінність. В усвідомленні морального обов'язкуперед природою такі люди бачать вихід з екологічної кризи.
Члени цієї групи є активнимипокупцями екологічно чистої продукції і готові платити «трохи більше» заекологічне якість продукції. Часто з принципових міркувань бойкотують продукцію«екологічно безвідповідальних» компаній.
У цій групі переважаютьжінки, які мають вищу освіту (найбільш освічена з усіх груп) і займаютьвідповідальні та керівні посади.
«Витрачають». Люди, що входять в цю групу, маютьможливість і готові платити додатково чималі гроші за екологічно чисті товари.Вони стурбовані станом навколишнього середовища і підтримують рішенняекологічних проблем, але дуже зайняті, щоб приділяти цьому великої уваги ізмінити власний спосіб життя.
Представники цієї групи маютьвисоку ступінь споживання екологічно чистих продуктів. Вони розташовані допокупки широкого спектру продукції екологічного якості і віддають перевагупродукції екологічно відповідальних компаній.
У цій групі переважаютьдосить молоді (до 40 років) сімейні чоловіки, які мають високий рівень освіти івисокооплачувану роботу.
«Хиткі». Для людей, що входять в цю досить численну групу,екологічні проблеми є другорядними. Вони готові приділяти їм увагу час відчасу, не докладаючи особливих зусиль. Незважаючи на пристойний дохід,представник даної групи не вибере екологічно чистий продукт, якщо він будезначно дорожче звичайного (більше 3-5%).
У цій групі переважають жінкипісля сорока років. Вони добре освічені. Але тільки дві третини з них заміжня.Представники цієї групи найбільш схильні до зміни екологічної орієнтації,великою мірою у бік її посилення.
«Скаржники». Представникиданої групи не вірять, що одна людина може вплинути на вирішення екологічнихпроблем і мають туманне уявлення про них. Вони перекладають усю відповідальністьна державу і великі компанії, постійно скаржаться, що вони занадто зайняті, щоекологічно чисті продукти коштують дуже дорого, але не приносять реальноїкористі. У підсумку, щоб вони не зробили, це не вплине на незмінений хід речей.Стереотип їх мислення — «це не моя проблема».
Ця група приблизно рівноцінназа своїм статевою складу. Для її представників характерний не дуже високийрівень освіти та доходу.
«Байдужі». Найбільш численназ усіх груп. Члени цієї групи взагалі не залучені у вирішення екологічнихпроблем, не набувають і не споживають екологічну продукцію. Вони вважають, щоекологічні проблеми не істотні і є багато інших більш серйозних турбот, щопотребують вирішення.
У представників цієї групинизький рівень освіти та доходу.
Незважаючи на те, що всіпредставники наведених вище груп висловлюють свої екологічні потреби по-різномуі вважають за краще різні способи їх задоволення, вони мають право:
володіти інформацією про продукт (з реклами, етикеток, буклетів, статей іт.д.);
Контролюватиситуацію (бути в курсі наслідків вживання продукту);
Матиправо вибору (можливість вибрати продукт-замінник).
Спільнимифакторами, що формують споживчу поведінку людини по відношенню до екологічночистої продукції, є:
Вік (якправило, в більш юному віці, при відсутності проблеми зі здоров'ям, екологічніпроблеми, здаються, менш актуальними);
Пол(жінки більш схильні до здорового способу життя і почуття безпеки, що впливаєна формування споживчих переваг);
Рівеньосвіти (люди з більш високою освітою схильні до більш реалістичної оцінкиекологічної проблеми);
Рівеньдоходу (диктує можливості споживання екологічно чистої продукції; чи готовийспоживач платити більше за екологічне якість);
Екологічна ситуація в регіоні та її висвітлення громадськістю (ступіньзначимості екологічної проблеми впливає на заклопотаність нею суспільства іконкретних людей).
Для екологічногомаркетингу найбільший інтерес представляє найактивніша група «схильні», яку всвою чергу можна розбити на більш дрібні підгрупи. Їх вивчення дозволить нетільки правильно позиціонувати екологічно чисту продукцію, але і виділитиосновні типи споживчого споживання.
Можна виділитинаступні три групи найбільш активних екологічно орієнтованих споживачів:
Захисникипланети. Представники цієї підгрупи ставлять перед собою мети захисту ізбереження первозданної природи. Основними пріоритетами для них є якістьатмосферного повітря, води і землі. Вони є раціональними споживачами іприхильниками розумного обмеження споживання (намагаються економити енергію,воду і т.д.).
Фанати здоров'я.Основною проблемою для представників даної групи є шкідливий вплив забрудненнянавколишнього середовища на власне здоров'я. Вони стурбовані наслідками довгогоперебування під сонцем, генетичними захворюваннями внаслідок радіації тарозміщення токсичних відходів, впливом на здоров'я їх дітей фруктів, що містятьпестициди. Такі люди намагаються купувати і вживати тільки органічну інатуральну їжу, пити тільки очищену і фільтровану воду.
Любителі тварин.До цієї підгрупу входять захисники прав тварин, які бойкотують хутра та виробиз натуральної шкіри. Ці люди часто є вегетаріанцями.
Висновок
Таким чином,екологічно орієнтований споживач — це людина, що має сформоване екологічнасвідомість і активні екологічні потреби. Він робить свідомий вибір на користьекологічно чистих продуктів і готовий платити за них більше.
Такий споживачвідмовляється купувати товари, які:
• Маютьвластивостями, негативно позначаються на здоров'я споживача та інших людей, абоможуть спричинити такий вплив у майбутньому;
• Наносятьзначної шкоди навколишньому середовищу в процесі виробництва, використання таутилізації;
• Споживаютьзначну кількість енергії в процесі виготовлення, використання та утилізації;
• Приводять допояви додаткових відходів внаслідок надмірностей при пакуванні або внаслідокзанадто короткого терміну служби;
• Виготовлені звикористанням видів рослин або тварин, що знаходяться під загрозою зникнення,завезені з неблагополучних в екологічному відношенні місць;
• Чи пов'язані знебажаним або жорстоким поводженням з тваринами.
Споживанняпродуктів екологічно орієнтованими споживачами, незважаючи на свою вибірковістьі дорожнечу, за своєю суттю, більш мінімалістично, раціонально і бережливо.Воно виключає безліч надмірностей, внаслідок чого створюється якісний перевагау споживанні: знижується число купованих товарів і послуг, але зростають їхякість і вартість.
Списоклітератури
1. Екологія і промисловість Росії,квітень 2004 р., стаття Д.В. Горшкова, сторінка 26.
2. Екологічний вісник України,2/2004.страніца 20.
3. Екологічний менеджмент частинаIII.
4. Економіка природокористуванняглава 15.