ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ1. Поняття «природні катастрофи»
РОЗДІЛ2. Класифікація природних катастроф
РОЗДІЛ3. Причини виникнення природних катастроф
РОЗДІЛ4. Приклади найзначніших катастроф
РОЗДІЛ 5. Міжнародніорганізації та програми з дослідження та ліквідації природних катастроф
РОЗДІЛ 6.Дослідження проблематики катаклізмів
6.1 Світила науки: провідні українські таросійські вчені
6.2 Світові вчені, які досліджувалипроблематику природних катастроф
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Вченняпро біосферу останнім часом займає ключові позиції в еволюційному вченні,оскільки природний відбір є головним направляючим еволюційним фактором, щовключає пристосування організмів до умов навколишнього середовища. Таким чиному популяціях закріплюються корисні мутації, які визначають генетичну здатністьдо існування в конкретній екологічній ніші. Тобто, оточуюче середовище відіграєне останню роль у видоутворенні. У такому випадку не виключенням є і людина.
Теоріяглобальних катастроф у цілому не визнана сучасною наукою. Вона стверджує, щовимирання і видоутворення відбувається за рахунок раптових змін у навколишньомусередовищі, які носять катастрофічний характер.
Відомо,що природа — єдина й неподільна, а сучасне господарство – результат взаємодіїприроди і суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа — взаємопов'язані, зв'язок цей маєглобальний характер [12].
Насучасному етапі існування людства природні катастрофи все частіше виступаютьпроявом глобальної соціоекологічної кризи. Немає жодної країни світу, цілкомбезпечної з погляду стихійних лих. З кожним роком кількість природнихкатаклізмів збільшується.
Більшість фахівців нині вважають, що збільшеннякількості стихійних лих є прямо пов’язаним із діяльністю людства[2].
РОЗДІЛ 1. Поняття «природні катастрофи»
У нашчас, враховуючи багатогранність наукових досліджень особливостей та причинвиникнення природних катастроф, їх характеру, масштабів, історичного значеннятощо, науковці не досягли спільної думки щодо остаточного визначення такогопоняття, як «природна катастрофа». При аналізі термінологічного апарату різнихнаук, нерідко натрапляємо на певні «моменти», які потребують уточнення. Самецей аспект став причиною різносторонності визначення поняття «природнакатастрофа».
Надумку доктора географічних наук, професора В.С. Пушкарякатастрофа (відгрець. katastrophe – переворот, загибель) – це раптова подія, некерованийшвидкоплинний природний процес, що веде за собою тяжкі наслідки, руйнування,жертви. Його колега, кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент Тихоокеанськогоінституту географії М.В. Черепанова, дає наступне визначення: природнимикатастрофами є закономірні етапи формування системи, сприяючі їїпрогресивному розвитку.
Найбільшзагальним і поширеним є трактування,що природна катастрофа — подія, щотрапилася в результаті природної надзвичайної ситуації, яка спричинила загибельлюдей або призвела до непоправних наслідків в історії того чи іншого об'єкта.
Зекономічної точки зору природні катастрофи — порушення нормальних умов життя тадіяльності людини на об'єкті або території, викликане стихійним лихом, щопризвело до загибелі людей або значних матеріальних збитків.
Гуманітарнакатастрофа — важкооборотне явище, що виникає в результаті наслідків воєнних дій, природнихкатаклізмів, економічної блокади чи політичних рішень і спричиняє людськіжертви переважно серед мирного населення.
РОЗДІЛ 2. Класифікація природних катастроф
Вищенаведені академічні погляди на катастрофи дозволяють визнати їх природність інеминучість. За своїм походженням катастрофи поділяються на:
1)ендогенні, пов'язані з внутрішньою енергією і силами Землі. До них відносятьсяземлетруси, цунамі, виверження вулканів;
2)екзогенні, обумовлені, головним чином, сонячною енергією і сонячною активністю,атмосферними, гідродинамічнимиі гравітаційними процесами. Це циклони і урагани, повені, грози, зсуви, засухиі піщані бурі і т.д.;
3) вокрему групу виділяють антропогенні катастрофи, які виникають в результатідіяльності людини. Вони викликані людиною, але сили, що привели до них, є засвоєю природою або ендогенними або екзогенними.
Катастрофитакож підрозділяються за часом свого протікання, тобто за часом своєїдії на природні системи:
1)різкі стихійні короткочаснілиха: усе ті ж землетруси, виверження вулканів, лавини тощо;
2)стихійні лиха, що виникають унаслідок тривалого накопичення результату діїякого-небудь негативного явища. Це, перш за все, техногенна дія на довкілля,пов'язана із забрудненням атмосфери, гідросфери, літосфери і т.д. До цього типукриз можна віднести й зростання чисельності населення нашої планети.
Природнікатастрофічні явища можуть також класифікуватися за площею охоплення. Зцих позицій вони бувають: локальні окремі ділянки великих екосистем;регіональні, такі, що охоплюють окремі регіони, наприклад, Європу; і, нарешті,глобальні, які стосуються нашої планети в цілому, усього живого і неживого наній. До таких катастроф можна віднести пандемії.
За місцем локалізації стихійні лиха поділяють на:
• літосферні (виверження вулканів, землетруси, зсуви, селі);
• гідросферні (повені, снігові лавини, шторми);
• атмосферні (урагани, зливи, ожеледі, блискавки).
Щеодин критерій існуючих класифікацій – кількість жертв тієї або іншоїприродної катастрофи, хоча смерть навіть однієї людини – це вже катастрофа.Проте, така класифікація існує. У цьому випадку говорять про дрібні і великікатастрофи. Можна класифікувати катастрофи за нанесеним матеріальнимзбитком.
Звичайно,точно визначити до якого класу або типу відноситься та або інша природнакатастрофа, досить складно. Тому, що це — багатофакторне і багатопричинне явище[10].
РОЗДІЛ 3. Причини виникнення природних катастроф
Природнікатастрофи спричиняються екзогенними й ендогенними факторами, тобто зовнішніминавколоземними або космічними та внутрішніми силами Землі, зумовленимипроцесами в її надрах. Зовнішні та внутрішні сили тісно пов'язані між собою,розвиток одних часто стимулює появу інших.
Дозовнішніх сил природи, здатних призвести до катастрофічних наслідків дляекосистем, належать: зміни магнітного, електричного, гравітаційного полів і радіаційногопоясу, спричинені явищами, що відбуваються в космічному просторі (спалахинаднових зірок, проходження поблизу Землі великих космічних тіл); падіння наЗемлю великих метеоритів; урагани; повені; цунамі; сильні посухи; страшнізливи; зсуви; осипи; селі; обвали.
Сонячнасистема рухається навколо центра Галактики не по колу, а по еліпсу зі значноюрізницею в довжині його осей. Максимальні наближення до центра Галактики, щоспостерігаються приблизно один раз на 250 млн. років, зміни сил гравітаційних,магнітних і електромагнітних полів у Космосі під час обертання Сонячної системинавколо центра Галактики викликають на Землі збурення її геофізичних полів,стимулюють розвиток вулканізму й землетрусів, рух тектонічних плит і деформаціюземної кори, а також спричиняють періодичні зміни клімату (зледеніння йпотепління), що супроводжуються екологічними катастрофами.
Великийвплив на біосферу Землі справляють також збурення геофізичних полів унаслідокперіодичних вибухів на Сонці, спалахів у його хромосфері, які є причиною появина Землі полярних сяйв, магнітних бур та ін.
Здавніх часів до наших днів на Землі періодично відбуваються грандіознікатастрофи, спричинені падінням космічних тіл (великих метеоритів, астероїдів,комет).
Внутрішнімисилами Землі викликаються надзвичайні екологічні ситуації: виверження вулканів;землетруси; переміщення велетенських мас гірських порід через утворення вземній корі великих розломів тощо.
Причинамивиникнення катастроф є не лише власне природні фактори, а й людська діяльність.Знищення традиційних екосистем (наприклад, вирубка лісів) приводить дозбільшення числа засух, повеней і ураганів. Окрім того, за даними НаціональноїДослідницької Ради, негативну роль виконує процес урбанізації: такі стихійнілиха, як землетруси, особливо небезпечні в місцях масового скупчення населення.Слід відзначити, що основний збиток завдається в результаті впливу не первиннихфакторів, що породжуються земною стихією, — коливаннями ґрунту і тріщинами, щов ньому утворюються,— а повторними, які виникають під впливом первинних:руйнуваннями, пожежами, повенями тощо[5].
Приземлетрусах високої бальності можливі масові ураження населення, у тому числітравми різного ступеня, порушення нормальних умов життєдіяльності людей,руйнування окремих об'єктів і систем інфраструктури.
Найчастішеземлетруси трапляються в місцях зіткнення двох тектонічних плит, як, наприклад,у Каліфорнії вздовж розлому Сан-Андреас. У процесі того, як плити насуваютьсяодна на одну, тиск зростає, доки одна з плит не «поступиться». Чим більшийпроміжок часу минає між двома землетрусами, тим сильніший тиск плит і тимбільша вірогідність того, що наступний землетрус буде ще потужніший[1].
Значніпобоювання повинні виникати землетруси, які іноді виникають всерединітектонічних плит – у будь-якому місці і в будь-який час. Вони трапляютьсядалеко від країв плит, що робить їх непередбачуваними.
Підземніпоштовхи силою 7 балів глибоко в земній мантії не є небезпечними, на глибині650 км – можливо, не спричинять руйнувань на поверхні, у той же час, як слабкийземлетрус на глибині 6 км може стати причиною серйозних порушень на значнихтериторіях[8].
Мегацунамі — надпотужна хвиля цунамі,яка загрожує великим проникненням углиб суші. Може бути викликане космічноюкатастрофою (наприклад, зіткненням Землі з астероїдом) або земними причинами — землетрусами,зсувами ґрунту, обвалами.
Узв'язку з детальним вивченням і господарським освоєнням високогірних територійлюдині все частіше доводиться стикатися з грізними явищами природи, одним їхяких є раптові просування льодовиків. Причому набагато більшу небезпеку являєне сам льодовик, який просувається лише на декілька кілометрів. Річ у тому, щопри переміщенні такий льодовик нерідко перегороджує бічні долини, і закрижаними загатищами утворюються озера. Велика маса води накопичується в них іпрориває неміцну греблю, і тоді величезна хвиля води, змішаної з льодом і валунамиспрямовується вниз по долині, змітаючи все на своїй дорозі.
Лавина– це потужний сніговий обвал, що виникає на крутих гірських схилах. Величезнімаси снігу ковзають по поверхні схилу, проходячи частину дороги у вільномупадінні. Падіння лавини супроводжується, залежно від стану снігу, оглушливимшумом і скреготом. На відміну від обвалів скельних порід, лавини у процесі рухузначно збільшуються за рахунок захоплення нових шарів снігу, що лежать нижче посхилу. Швидкість лавини може досягати 80–100 м/сек [3].
глобальна катастрофа природна
Розділ 4. Приклади найзначніших катастроф
З1949 року усі можливі природні катаклізми забрали життя більше 1,4 млн чоловік.За півстоліття на Землі сталося більше 250 катаклізмів, які завждисупроводжувалися людськими жертвами. А за все тисячоліття сталося 100 тис.природних катастроф, у яких загинуло 15 млн чоловік, із них 3,5 млн — у XXстолітті.
Застатистикою, перші позиції за кількістю жертв займають повені. Доречно будезгадати трагедію у Венесуелі, коли під шаром води та грязі були похованіблизько 50 тисяч чоловік.
Середнайбільш страшних катаклізмів — землетруси у Вірменії, Китаї, Мексиці таТуреччині.
Експертиоднієї з найбільших у світі страхових компаній Munich Дає підрахували, що у1999 році на планеті сталося більше 700 великих та середніх природнихкатастроф, внаслідок яких загинули тисячі людей.
Заостанні десять років економічні втрати від природних лих склали 535 млрддоларів.
Доки вулканічнісили дрімають у підземних глибинах, ми забуваємо про їх руйнівну енергію. Порядіз землетрусами, вони є однією з найпотужніших сил на планеті [4].
Витвереженнявулкана – це подія планетарного масштабу. Уже не один раз хмари з часток магмиспричиняли погіршення клімату на Землі [1].
У залежності відджерела, найсильніший землетрус з часів створення шкали Ріхтера відбувся або уберезні 1964 р. в затоці Принца Вільяма на Алясці ( з магнітудою 9,2 за шкалоюРіхтера), абоу 1960 році в Тихому океані біля узбережжя Чилі. Щоб там не було,обидва землетруси виявилися надзвичайно руйнівними. Підземні поштовхи 1960 рокуне лише нанесли значних збитків всьому узбережжю Південної Америки, а йспричинили велетенське цунамі, яке близько 10 000 км пройшло Тихимокеаном, доки не досягло м. Хіло на Гавайських островах, де зруйнувало біля 500будівель і стало причиною загибелі близько 60 людей [4].
Десятки тисячлюдей загинули під час землетрусу силою 6,6 бали у грудні 2004 р. умісті-оазисі Бам на південному сході Ірану.
Ще до початкусучасної катастрофи в Японії (землетрус, що розпочався 11 березня 2011р., силоюблизько 9 балів тривав 4 дні; він спричинив грандіозне цунамі та вибухичотирьох реакторів на АЕС, забрав більше 6000 життів) спеціалісти Лондонськогоуніверситетського коледжу попереджали, що Токіо – це місто «смерті». СтолицяЯпонії розташована на межі зіткнення трьох тектонічних плит, до того ж, україні, добре відомій своєю сейсмічною нестабільністю[8].
Катастрофічнецунамі, що зародилося в Індійському океані біля узбережжя острова Суматра накатолицьке різдво 26 грудня 2004 року, — одне із найбільш руйнівних стихійнихлих в історії. Його причиною був підводний землетрус з магнітудою близько 9,1бала. Жертвами цунамі стали як мінімум 231 тис. чоловік.
200 млн роківтому гігантське цунамі знищило 3/4 всього живого на нашій планеті. Причиноюцього мегацунамі стало падіння метеорита, який імовірно впав між Ісландією таПівнічною Америкою. Шар намиву цього мегацунамі знайдений і вивчений німецькимивченими під м. Тюбінген. Його товщина найбільша з відомих — 30 см. (на думкудослідників, спершу вона сягала 1 м.). Вважається, що це мегацунамі булонайбільшим за всю історію планети Земля [5].
На Алясці в бухтіЛітуя, США, 8 липня 1958 р. сталося мегацунамі.
Причина — обвал30 млн м³ гірських порід у води бухти з висоти приблизно 900 м. Найбільшависота гребеня хвилі була близько 520 м — максимальна для цунамі в історичнічаси. Швидкість хвилі — 160 км/год. На аерофотознімку було видно світлі областіна березі, де ґрунт із деревами було змито повністю, до скелі.
В Україні 1992 р.осіння повінь на річці Уж завдала величезних матеріальних збитків. Через сильнідощі рівень води в річці піднявся на 3—5 м, на значній площі було затопленосільгоспугіддя, господарські об'єкти, деякі села, частково — міста Мукачеве,Сваляву та Ужгород, розмито кілька автодоріг, порушено енергопостачаннябагатьох сіл. У вересні від сильних дощів почалася повінь у Тернопільськійобласті, внаслідок якої загинуло 6 чоловік, завдано збитків об'єктаменергетики, зв'язку, сільському господарству.
У цьому ж роціснігопади й сильні заметілі в Криму пошкодили близько 3 тис. житлових будинківі 150 виробничих приміщень. Ураганні вітри, швидкість яких досягала 25—34 м/с(місцями — 38—40 м/с), завдали величезних збитків господарству.
Тоді ж біляпівденних берегів Криму лютували сильні шторми: 15 листопада вони зруйнували вЯлті пірс вантажного порту, портові споруди. В море витекло паливо з кількохцистерн, затонуло 8 невеликих суден, зазнали пошкоджень і великі судна. Збудинків зривало покрівлі. Збитки становили близько 10 млрд. крб. Були йлюдські жертви [11].
Того ж рокусталося 5869 пожеж, здебільшого антропогенних, у результаті яких було знищеномайже 2 тис. га лісу. На початку листопада 1998 р. сталася найбільша природнаекологічна катастрофа на Закарпатті — руйнівна повінь, яка забрала декількадесятків людських життів і завдала колосальних економічних збитків. Подібнихкатастроф тут не траплялося 200 років. Для відновлення екосистем, а такожнормальних умов проживання людей потрібно багато десятиліть. За попереднімипідрахунками, загальні збитки перевищують 120 млрд. гривень (зруйновано більшяк 2 тис. будинків, близько 2 тис. — підтоплено, майже з 6 тис. будинків відселеножителів, пошкоджено багато десятків кілометрів доріг, ліній каналізації, водо-та енергопостачання, затоплено тисячі гектарів сільськогосподарських угідь).
Найбільш значневідоме просування льодовика сталося на Північно-східній Землі (Шпіцберген),коли між 1936 і 1938 рр. частина схилу Південного крижаного поля сповзла на 20км. в море, утворивши сильно розбите тріщинами льодовикове пасмо шириною 30км., площею 400–500 км2, яке отримало назву «Бразвельбре» (швидко зростаючийльодовик).
Катастрофічніселеві потоки характерні для більшості гірських районів світу, освоєнихлюдиною. Південь Росії відзначається високим рівнем селевої активності. Напочатку ХХІ століття тут трапилося декілька селевих катастроф, які спричинилизначні руйнування і стали причиною смерті десятків людей.
РОЗДІЛ 5. Міжнародні організації та програми з дослідження таліквідації природних катастроф
Передумовоюдля захисту від природних катастроф є визначення причин і механізму їхвиникнення. Знаючи суть катастрофічного явища, можна знайти способи йогопрогнозу і проведення захисних заходів, значно зменшуючи наслідки. Особливоважлива ця проблема для держав альпійського складчастого поясу, де в даний часінтенсивно проявляються тектонічні рухи, викликаючи землетруси і активний вулканізм.
Заданими кліматолога Джона Твігга, автора дослідження «Шляхи Зменшення ЗбитківКатастроф», починаючи з 1970 року природні катастрофи щорічно забирають, всередньому, 80 тис. життів. За оцінками Чикагського Університету, стихійні лихаостанніх десятиліть 20 століття торкнулися приблизно 2 млрд. чоловік — третинивсього людства. Тому, на мою думку надзвичайно актуальним є питання пропідтримку вже існуючих та створення нових програм з дослідження та ліквідаціїприродних катастроф.
Питаннями екологічногоспівробітництва, дослідження та ліквідації природних катастроф займається рядміжнародних організацій. Міжнародне екологічне співробітництво розпочалось в50—60-х роках. Воно включає в себе не лише розробку проектів стосовно охоронинавколишнього середовища, а й співпрацю держав у сфері прогнозування,дослідження, ліквідації стихійних катастроф. Протягом останніх 40 років підегідою ООН було створено десятки органів, центрів і програм, які працюють уцьому напрямку: 1970 p.— Міжнародна програма МАВ («Людина і біосфера»), якавбирає близько 15 наукових проектів досліджень для ЗО країн: 1972—ЮНЕП(Програма міжнародного співробітництва з проблем природного середовища), ВОЗ(Всесвітня організація охорони здоров'я), МКОСР (Міжнародна комісія з охоронидовкілля і розвитку), ЕФОС (Глобальний фонд навколишнього середовища, з 1990p.); АМО (Всесвітня метеорологічна організація) та ін.
За останні 20років проведено кілька дуже важливих міжнародних конференцій, присвяченихпроблемі охорони довкілля та ліквідації наслідків природних катастроф (уСтокгольмі, Тбілісі, Москві).
Міжнароднаконференція «Селеві потоки: катастрофи, ризик, прогноз, захист» відбулася уП'ятигорську 6 вересня 2008 року. Організаторами були Селева асоціація,інститут «Севкавгипроводхоз», Високогірний геофізичний інститут, географічнийфакультет МГУ ім. В.Н. Ломоносова та Далекосхідний геологічний інститут.
Наконференції зустрілися провідні світові експерти, які спеціалізуються населевих потоках з країн колишнього СРСР, Східної Азії, Західної Європи,Північної та Південної Америки. Вчені обговорили такі питання, як наслідкиселевих катастроф, оцінка ризику, вплив зміни клімату на селеву активність,методи вивчення й моделювання селей, загроза прориву льодовикових озер,гляціальні катастрофи, захист від селевих потоків.
Відбуласядискусія про створення нових нормативних документів з вивчення селей.
Підготовкадо цієї конференції тривала протягом трьох років [4].
Україна,будучи учасником міжурядових угод «Про взаємодію в галузі попередження іліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характерувід 22.01.93» і «Про співробітництво і взаємодію в галузі вивченняземлетрусів і прогнозування сейсмічної небезпеки від 24.09.93», у 1998році значно активізувала свою роботу в Міждержавній раді з надзвичайнихситуацій природного і техногенного характеру (МДР з НС) щодо консолідаціїзусиль держав — учасниць СНД у галузі попередження і ліквідації надзвичайнихситуацій.
Улипні 1998 року МНС України організувало і провело в м. Одесі 11-е засіданняМДР з НС, вперше в СНД зустріч міністрів і керівників спеціально уповноваженихорганів виконавчої влади країн Співдружності, що вирішують завдання запобіганняі ліквідації надзвичайних ситуацій.
Назустрічі були обговорені концептуальні питання розвитку співробітництва вгалузі попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій держав-учасниць СНД іприйняті відповідні рішення, служать подальшому удосконаленню Міждержавноїсистеми НС СНД. На зустрічі міністрів Україна однією з перших підтримала необхідністьі доцільність створення в рамках Міждержавної системи НС Агентства змоніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.
Улистопаді 1998 року Рада глав урядів СНД затвердила дві програми, розробленіМДР з НС: Міждержавна цільова програма розвитку Корпусу сил СНД для ліквідаціїнаслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру на періоддо 2010 року і Міждержавна науково-технічна програма створення сейсмологічногомоніторингу територій держав учасниць СНД [7].
Нашакраїна заявила про підтримку Концепції ООН про сталий людський розвиток. Однимз ключових завдань державної політики України на найближчу перспективу,визначених в Посланні Президента до Верховної Ради «Україна: поступ у XXIстоліття. Стратегія економічного та політичного розвитку на 2000-2004роки», в Указі Президента від 09.02.2001 р. №80/2001 «Про заходи щодопідвищення рівня захисту населення і територій від надзвичайних ситуаційтехногенного та природного характеру», у Програмі діяльності Кабінету Міністрів«Реформи заради добробуту», є зниження рівня техногенно-екологічнихризиків та захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Законодавчоюбазою для реалізації цих завдань є низка нових законів, що стосуються захистунаселення від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру,прийнятих Верховною Радою, в тому числі проект Закону «Про Концепціюсталого розвитку в Україні» [6].
Уразі стихійного лиха оперативні установи ООН докладають чималих зусиль длянадання допомоги потерпілому населенню. Дві структури ООН несуть основнувідповідальність за ці дії: Управління по координації гуманітарної діяльності іПрограма Розвитку ООН. Така допомога включає продовольчу допомогу, що надаєтьсячерез Всесвітню продовольчу програму; дах і захист, забезпечувані УправліннямВерховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців;надзвичайну допомогу матерям і дітям, що надається Дитячим фондом ОрганізаціїОб'єднаних Націй, і т.д. Практично вся гуманітарна допомога ООН фінансується зарахунок добровільних внесків: за період з 2001 по 2004 рік ООН вдалося зібратина ці цілі близько $1.4 млрд., що дозволило надати допомоги 44 млн. чоловік[10].
Показово,що нині держави і народи світу прагнуть надавати негайні допомоги потерпілимвід природних катаклізмів незалежно від того, де вони відбулися. У 1995 роціСША надали масштабні продовольчі допомоги Північній Кореї, в якій почавсяголод, не дивлячись на те, що відносини між двома країнами були вельминапруженими. Показовий приклад повеней 2002 року в Європі. Тоді безпрецедентніопади привели до того, що з берегів вийшли такі річки, як Дунай і Ельба. Відповеней серйозно постраждали Чехія, Німеччина, Польща, Угорщина, Словаччина,Австрія. В цілому загинуло більше 100 чоловік, сотні тисяч були вимушені покинутисвої будинки, економічний збиток досяг $15 млрд. євро. Цікаво, що допомогупотерпілим надавали навіть жителі «бідних» країн — уряд Шрі — Ланки зцією ж метою передав постраждалим 2 тонни добірного чаю.
Глобальнийрозвиток людської цивілізації, крім позитивних надбань, породив чисельнізагрози життєво важливим інтересам людини і громадянина, суспільства і держави.Значне місце серед цих загроз займають небезпеки природної сфери. Багато з нихв тій чи іншій мірі притаманні й Україні [3].
РОЗДІЛ 6. Дослідження проблематики катаклізмів
6.1 Світиланауки: провідні українські та російські вчені
Чимало вітчизняних та російських вчених займаються вивченням та прогнозуванням природних катастроф. Академік Б.Б. Голіцин винайшов метод, як по сейсмограмі навіть однієї станції дізнатися, де відбувається землетрус. Він порівняв кожний землетрус із ліхтарем, що загорається на короткий час і освітлює всередині Землю. Сейсмічні хвилі проходять всередині земного шару в тих місцях, які недоступні для спостережень. Все, що вони зустрічають по дорозі, так чи інакше їх змінює.
У 1942 роціПітірім Сорокін, російський учений, що переїхав в США, опублікував класичнуроботу «Людина і суспільство в умовах лиха: вплив війни, революції, голоду,епідемії на людську свідомість».
СтародубЮрій Петрович — український математик, геофізик, дійсний член Української нафтогазовоїАкадемії. Займається математичним моделюванням хвильових полів (розробив іапробував матрично-скінченоелементний метод) для розв’язання задач у галузях: сейсмологія,сейсморозвідка, сейсмічна інженерія. Провів дослідження напружено-деформованогостану, поширення сейсмічних хвиль через перетини земної кори в напрямкуКарпатських геотраверсів, під Чорнобильською атомною станцією, на нафтовихродовищах[11].
КендзераОлександр Володимирович — фахівець з теоретичних основ і програмних засобів моніторингу сейсмічноїнебезпеки території України, методики і технології визначення кількіснихпараметрів прогнозованих сейсмічних впливів для проектування і перевіркисейсмостійкості будинків і споруд.
ВалерійАбрамов –нині завідуючий лабораторієюрегіональної геології і тектонофізики Тихоокеанського океанологічного інститутуДВО РАН. Він заздалегідь передбачав нинішню ситуацію в Японії (катастрофічніземлетруси). Займається вивченням і прогнозуванням геологічних процесів. Упресс-інтерв'ю академік стверджує, що у найближчі роки подібна ситуаціяспонукає Кавказ та США.
6.2 Світовівчені, які досліджували проблематику природних катастроф
Дослідженнямтеорії катастроф одним з перших займався у 1849 р. англієць А. д'Орбіньї. У нашчас теорія природних катастроф відома як сальтаціонізм.
Відомий Біолог Ж.Кюв'є (1769 -1832) працював у цьому напрямі з метою доведення істинностікреаціонізму. На його думку, ідоспокійний розвиток життя на Землі багато разівпереривався революційними швидкими змінами катастрофічного характеру, внаслідокяких кардинально змінювався склад тварин і рослин, що населяли Землю. Кюв'єзазначав, що такими катастрофами були всесвітні потопи. Про причини потопіввчений у своїх творах не пише, але з його книг випливає, що він мав на увазізатоплення континентів внаслідок їх опускання нижче рівня океану.
Взагалі, лише стороків тому світила науки знали про надра Землі не більше, ніж звичайні шахтарі.Лише у 1906 році ірландський геолог Р. Олдхем, вивчаючи сейсмограми землетрусівна Гватемалах, помітив, що окремі ударні хвилі проникали глибоко в Землю допевної точки, а потім відбивалися під кутом, неначе наштовхувалися на якусьперепону. З цього Олдхем зробив висновок, що Земля має ядро.
Початок ХХІ ст.ознаменувався появою гіпотези, якій надалі було призначено зіграти ключову рольсеред наук про Землю. Ф. Тейлор (1910), а слідом заним А. Вегнер (1912) висловили ідею про горизонтальні переміщення материків навеликі відстані (дрейф материків), що підтвердилася в 1960-х рр. післявідкриття в океанах глобальної системи серединно-океанічних хребтів. Булизакартовані аномалії магнітного поля океанічного ложа.
Значний об’ємнової інформації, особливо про будову атмосфери та явища в ній, був отриманий урезультаті досліджень глобальних геофізичних процесів підчас максимальної сонячної активності (1957-58).
У 1910р.хорватський сейсмолог А. Мохорович, вивчаючи сейсмограм землетрусу в Загребі,помітив таку ж особливість, але на значно меншій глибині. Так він виявив межуміж земною корою і мантією («поверхня Мохоровича»). Ттак зародилося туманнеуявлення про пошарову структуру Землі.
Лише у 1936 роцідатчанка І. Леман, вивчаючи сейсмограми землетрусу у Новій Зеландії, виявила,що ядро Землі складається з двох частин. Зовнішнє ядро, якщо припустити, щов'язкий стан, може бути джерелом магнетизму.
Приблизно в тойже час, коли Леман вивчала сейсмічні хвилі і розширювала уявлення про внутрішнюбудову Землі, два геолога з Каліфорнійського технологічного інституту винайшли,як порівняти два один землетрус з іншим. Їх звали Ч. Ріхтер і Б. Гутенберг.Вони розробили шкалу, яка дозволяла вимірювати магнітуду підземних поштовхів.Сама шкала дозволяє вимірювати силу землетрусів, але не дає змоги прогнозуватиїх руйнівні наслідки.
Першесоціологічне дослідження, присвячене темі впливу катастроф на суспільства, булоопубліковане в 1920 році (його автором став американський учений Семюель Принс,книга називалася «Катастрофа і Соціальні Зміни». З кінця 1940-х роківподібні дослідження стали великомасштабними. У 1963 році в США був створенийособливий соціологічний Центр Досліджень Катастроф. У 1970 т-і роки аналогічніцентри з'явилися в багатьох країнах Європи і Азії.
Основи теорії катастрофбули закладені насамперед у працях американського тополога Гасслера Вітні в 1955році, в 1960-х цією теорією зайнявся французький математик і лауреат преміїФілдса 1958 року Рене Том. Однак популярність ідеї Вітні та Тома придбалитільки завдяки декільком публікаціям Крістофера Зімана в 1970-х [5].
ВИСНОВОК
Стихійні лиха — це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.
Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток ставить під загрозу існування усієї біосфери.
В наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матеріальних збитків.
Природні катаклізми та катастрофи трапляються не лише внаслідок атмосферних, тектонічних процесів, активності Сонця тощо. Однією із причин їх виникнення є сама людина. Сягнувши надзвичайно високого рівня пізнання і розвитку, суспільство тим самим створило реальну загрозу своєму існуванню. Сьогодні йдеться про інтенсивне якісне і кількісне знищення природних умов та ресурсів, необхідних і достатніх для існування живого. За прогнозом учених Римського клубу, при збереженні наявних тенденцій у взаємодії суспільства і навколишнього середовища, вже через 35—40 років може розпочатися масове вимирання землян.
Список використаних джерел
1.Ананьев Г.С. Катастрофическиепроцессы в рельефообразовании: Учебное пособие. М.: Изд-во МГУ, 1998. – 102стр.
2. Арнольд В.И. Теория катастроф. М.:Наука, 1990;
3. Бурдіян Б. Навколишнє середовище. – К., 1993.
4. Вестник Московского университета4/2009, серия 5
5. Гилмор Р. Прикладная теориякатастроф (кн. 1-2). М.: Мир, 1984.
6. Джигерей В.С., Жидецький В. Ц.Безпека життєдіяльності. – Львів: Афіша, 1999.
7. GEO. Неопознанный мир – Земля11/2009. М: «Грунер + Яр Магазинз»
8. МягковС.М. География природного риска. М.: Изд-во МГУ, 1995. – 224 стр.
9. Обеспечение жизнедеятельностилюдей в чрезвычайных ситуациях. Выпуск 1: «Чрезвычайные ситуации и ихпоражающие факторы». СПб. изд. «Образование», 1992.
10.Пушкарь В.С. , ЧерепановаМ.В. Природные катастрофы и их экологические последствия М: ЛА «АЛЕКС», 2010.
11. Стародуб Ю.П. Обернена динамічназадача сейсміки для вивчення будови земної кори. — Львів: Світ, 1998. — 112 c.
12. Трибус Е.В. Законы живой природыМ: Риполл Классик, 2002. – 437 стр.