Аутекологія

План
1 Аутекологія
2 Закони України про охорону тваринного світу
2.1 Тваринний світ як об’єкт правової охорони
2.2 Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
2.3 Відповідальність за порушення законодавства про охоронутваринного світу

1 АУТЕКОЛОГІЯ
Аутоекологія,аутекологія(від др.-грец. αὐτός — «сам») (екологія видів) — розділ екології, щовивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Також аутекологія —розділ екології, що вивчає вплив чинників довкілля(екологічних факторів) наокремі організми, популяції і види (рослин, тварин, грибів, бактерій). ЗавданняАутекології — виявлення фізіологічних, морфологічних і інших пристосувань(адаптацій) видів до різних екологічних умов: режиму зволоження, високим інизьким температурам, засоленню ґрунту (для рослин). Останніми роками уаутекології з'явилося нове завдання — вивчення механізмів реагування організмівна різні варіанти хімічного і фізичного забруднення (включаючи радіоактивнезабруднення) середовища. Цей термін нині вважається застарілим, а предметрозділу відносять до демекології. Це пов'язано з тим, що рівнем організаціїживого, на якому можливе вивчення взаємодії з відсталим середовищем, вважаютьпопуляцію організмів певного виду.
Екологічніфактори — це різні фактори середовища, зовнішні по відношенню до організму, яківпливають на нього. Будь-який організм у середовищі свого проживання піддаєтьсявпливу найрізноманітніших факторів: кліматичних, ґрунтових та біотичних (впливживих організмів).
Однієюз найбільш поширених класифікацій екологічних факторів — поділ на біотичні(біогенні) і абіотичні (абіогенним). До перших належать такі, що характеризуютьживі організми в оточенні даного організму. До других відносять неживікомпоненти його оточення. Обидві групи факторів за своїм походженням можутьбути як природними, так і антропогенними (Схема 1).
Порядз представленою існують й інші класифікації екологічних факторів. Наприклад, зачасом дії — еволюційні (температура, світло, вологість, солоність) і діючі(сучасні); за періодичністю дії — періодичні (сезонні) і неперіодичні(техногенні залпові викиди, природні катаклізми); історичні (в ході філогенезу,тобто історичного розвитку виду). Необхідно пам'ятати, що діяльність людинисправляє визначальний вплив на всі ці фактори. В даний час антропогенний впливзачіпає практично всі сторони взаємодії організму з умовами її проживання. Томувивчення умов проживання організмів має величезне значення для оптимізаціївідносин людини з біосферою.
/>
Схема 1
Розглянемоприклад екологічного фактору.
Температурата обмін речовин. Фізіологічний час
Незважаючина існування міжвидових відмінностей, вплив різних температур на ектотермніорганізми підпорядковується якомусь загальним правилом. По суті справи, інтереспредставляють три температурних інтервали: температури загрозливо низькі,загрозливо високі і проміжні. У проміжному інтервалі з підвищенням температуришвидкості метаболічних реакцій зростають.
Цезростання, як правило, непогано апроксимується експоненційною залежністю, якахарактеризується зазвичай «температурним коефіцієнтом» Q10. Значення Q10, щодорівнює 2,5, відображає типовий приклад, означає, що з підвищенням температуритіла на кожні 10 ° С швидкість метаболічних реакцій зростає в 2,5 рази.Очевидний наслідок полягає в тому, що при низьких температурах ектотермніорганізми поглинають ресурси і включають їх в обмін дуже і дуже повільно, а привисоких температурах — набагато швидше. Ще один наслідок полягає в тому, щодеякі фізіологічні процеси (такі, наприклад, як дихання) проходять в усьомутемпературному інтервалі (нехай навіть з різними швидкостями), тоді як інші(які потребують, можливо, більш інтенсивного і стійкого потоцку речовини іенергії) — лише при відносно високих температурах. Розмноження у ектотермівзазвичай відбувається в більш вузькому інтервалі температур, ніж зростання, азростання в свою чергу — в більш вузькому, ніж просте виживання.
Можнастверджувати, що найважливіший з екологічної точки зору аспект впливутемператури (в тому інтервалі, в якому вона не смертельна) на ектотермів — цеїї вплив на швидкості їх росту і розвитку. На рис.1 наведено два типовихприклади, і їх найважливіша особливість виділяється надзвичайно яскраво: якщопо вертикальній осі відкладено значення швидкості розвитку, а по горизонтальній- значення температури тіла, то виявляється широкий інтервал значеньтемператури, в якому залежність швидкості розвитку від температури лінійна.Більш того, при найбільш низьких температурах відхилення залежно від лінійноїдосить невелике, що ж до високотемпературного інтервалу нелінійності, то, якправило, життя організмів протікає при температурах, що не досягають цьогоінтервалу. З цих причин часто приймається наступне просте припущення; притемпературах, що перевищують «поріг розвитку», швидкість розвитку організмулінійно зростає з підвищенням температури (рис. 1, Б).
Рис.1 пояснює також найбільш істотний наслідок співвідношення між температурою ішвидкістю розвитку. Наприклад, як видно з рис. 1(А), при 20 °С розвиток яйця домоменту вилуплення займає 17,5 доби, а при 30 °С — тільки 5 діб. Отже, при обохтемпературах для завершення розвитку потрібно 70 градусоднів: 17,5*4 = 70 і5-14 = 70. Стільки ж потрібно для розвитку коника при інших нелетальнихтемпературах.
Подібнимчином метеликам (рис. 1, Б) для завершення розвитку необхідно 174 градусоднівпонад відповідного порогу. Таким чином, ектотерми на відміну, наприклад, віднас з вами, зокрема, і від ендотермів взагалі не можна сказати, що для розвиткуїм потрібен певний проміжок часу. Те, що їм потрібно — це певна комбінація часуі температури, часто звана фізіологічним часом. Інакше кажучи, час дляектотермів залежить від температури, і якщо температура впаде нижче порогурозвитку, то він може «зупинитися».
/>
Рис.1
Значенняконцепції градусоднів (або, в загальному випадку, «температура-час») полягає втому, що вона допомагає нам зрозуміти тимчасову приуроченість подій і, отже,динаміку популяцій ектотермних організмів. У природі масове народження кониківі метеликів, зазначених на рис. 1, в різні роки зазвичай припадає на різнідати, але незмінно відбувається тоді, коли з моменту початку розвитку (взимку)накопичується приблизно одна й та ж кількість градусоднів. Отже, зрозумітипричини їх появи, а тим більше передбачити його можна лише на основі уявленьпро фізіологічну шкалу часу.
Практичневизначення шкали фізіологічного часу для даного організму може виявитися доситьскладним — особливо при обліку наслідків коливань температури; до того ж самапо собі лінійна залежність швидкості розвитку від температури — це не більшеніж апроксимація, та й визначення фактичної температури тіла організму вприродних умовах завжди пов'язане з відомими труднощами. Але взагалі-токонцепцію фізіологічного часу варто хоча б мати на увазі. Кожен екологзобов'язаний вчитися бачити світ очима вивчуваної ним живої істоти.
Рисунок1 — Для завершення розвитку потрібен певний «фізіологічний час».
А.Для завершення розвитку вийшовших з діапаузи яєць коника Austroiceiescruciataпотрібно 70 градусоднів (понад фізіологічного порога розвитку, рівного 16 ° С);описувана залежність відхиляється від лінійної лише при найнижчих і найвищихтемпературах.
Б.Для завершення розвитку личинки метелика (Pierisrapae) від вилуплення з яйця доутворення лялечки потрібно 174 градусодні (понад температурного порогу, якийдорівнює 10,5 ° С).
Основнізакони аутекології
Доосновних законів аутоекології належать такі:
І.Закон біологічної стійкості (нелінійної реакції особини на екочинник).
II.Закон лімітуючого чинника (Ю. Лібіха).
III.Закон рівнозначності чинників середовища.
IV.Закон сукупної дії чинників середовища.
V.Закон оптимальності.
І.Сутність закону біологічної стійкості можна проілюструвати у вигляді графіка.Якщо на ньому по вертикалі відкладати фізіологічну активність особини(швидкість росту, розмноження тощо), а по горизонталі значення довільного зважливих чинників (температуру, вологість чи інші), то легко виявити зонуоптимуму інтервал сприятливих (оптимальних) значень цього чинника.
Позазоною нормальної життєдіяльності лежить зона песимуму, де активність більшоюабо меншою мірою пригнічується (припиняється розмноження, гальмується рісттощо). Часто зону пригнічення називають зоною екстремальних умов. Рухомі істотинамагаються покинути такі некомфортні умови і знайти сприятливіші. Втім, людинадля тренування чи випробування себе може свідомо робити протилежне іпідніматися на захмарні вершини або пірнати на сотню метрів. За зоною песимумурозміщується зона смерті. Тривале перебування у цій зоні закінчується загибеллюособини.
Графічнезображення закону біологічної стійкості:
/>
(нелінійнареакція особини на вплив різних значень
екологічнихчинників довкілля)
Длядеяких чинників крива стійкості може бути лише частиною лінії, зображеної нарисунку. Прикладом є вологість повітря, яка може змінюватися від 100 % до нуля.Для багатьох рослин і тварин максимальна вологість є оптимальною, а сухеповітря чи ґрунт — смертельними. Отож для них крива стійкості буде правоючастиною кривої.
Вивченняреакцій особин на всі чинники впливу та вміле використання цієї інформації єважливим завданням аутоекології та інших наук (фізіології рослин, тварин тощо).Не менше значення має закон біостійкості й для людини. Вивчено вплив на людинубагатьох чинників довкілля (високих і низьких температур, браку води тощо).
Наодин з висновків радимо звернути найпильнішу увагу: реакція нашого тіла непропорційна зміні того чи іншого чинника впливу. Як свідчить крива на рисунку,спочатку зміна чинника компенсується захисними можливостями особини. Проте раночи пізно збільшення відхилення чинника від оптимуму викликає непропорційношвидке ослаблення опору організму (нелінійна реакція). Порівняно малі змінивпливу створюють надто великі відхилення від оптимуму. Потрібно уникати умов,які можуть перевищити компенсаційні можливості організму людини.
II.Закон лімітуючого чинника (або закон мінімуму) сформульований у середині XIXст. німецьким фізіологом і хіміком Ю. Лібіхом, який вивчав вирощування рослинна штучних субстратах. Він встановив, що результуючу витривалість особинивизначає найслабша ланка її потреб, тобто той чинник, значення якого потрапляєу зону пригнічення або й смерті. Практичне застосування закон Лібіха маєнасамперед в агрономії. Фактична врожайність визначається кількістю в ґрунтітого елемента, потреби рослин в якому задовольняються найменшою мірою (детонко, там і рветься!).
Законмінімуму добре виконується лише в незмінних умовах перебування особини.Насправді завжди спостерігаються більші чи менші зміни у часі різноманітнихчинників середовища, тому слід враховувати можливість їх взаємного впливу(тобто рахуватися з існуванням четвертого закону і висновками з нього).
Правильнеі своєчасне визначення лімітуючого чинника надзвичайно важливе для складанняточного екологічного прогнозу, для своєчасного уникнення проблем.
III.Закон рівнозначності чинників середовища стверджує, що всі життєво необхідніекочинники однаково важливі, не можна обминати чи ігнорувати жодного з них.
Нажаль, у своїй практичній діяльності людина часто не враховує вимог цьогозакону. Прикладом може бути застосування у рільництві дедалі потужніших іважчих машин. їх кількаразове щорічне “прасування” поля ущільнювало ґрунт,порушувало умови руху води, а отже, живлення рослин. Тепер для усунення цьогошкідливого явища машини обладнують великою кількістю широких коліс, щобзменшити їх тиск на ґрунт до прийнятного значення.
IV.Закон сукупної (спільної) дії чинників середовища є певним розширенням іуточненням закону мінімуму (Ю. Лібіха). Згідно з цим законом, фізіологічнаактивність особини (наприклад, результуючий врожай на полі) залежить не лишевід одного (навіть і лімітуючого чинника), а від повної сукупності всіхекологічних чинників одночасно. Це означає, що відбувається своєріднакомбінація впливів, що істотно ускладнює роботу науковців, змушує їх виконуватищораз точніші досліди й широко залучати математичні методи та комп’ютери.
Дослідженнясвідчать, що ефективність впливу кожного окремого екочинника (його “вага” абокоефіцієнт дії) неоднакова і її можна визначити дослідним способом. Особливоретельно і точно досліджено вплив чинників на врожайність, бо крім основнихчинників (температура, освітлення, опади, вміст у ґрунті азоту, фосфору ікалію) враховувалися додаткові (наприклад, наявність мікроелементів живлення,кількості шкідливих сполук тощо).
Виявиласяпомилковою думка про те, що чим більше елементів живлення в ґрунті, тим вищийврожай. Одночасність і спільність дії екочинників, змінність потреб рослини нарізних стадіях її розвитку зумовлюють існування певної найефективнішоїкількості життєво необхідних речовин у ґрунті. Застосування цього законуаутоекології має величезне практичне значення.
Сучаснааутоекологія має ще надто мало даних з царини проявів цього закону стосовнолюдини. Наприклад, визначено гранично допустимі концентрації для сотень окремихшкідливих речовин (хоч у побуті людина стикається з тисячами потенційних отрут,а на виробництві з десятками тисяч). А от для одночасної дії двох отрутнебезпечні концентрації відомі для кількох десятків випадків, що неприпустимомало.
Сучаснаж людина досить часто зазнає впливу двох і більше негативних чинників,комбінація яких може призвести до несподіваних наслідків. Повідомлялося,наприклад, як на дискотеках у Західній Європі кілька осіб загинуло від…зневоднення організму. З чималими труднощами вчені виявили, що споживаннядеяких наркотиків у 23 рази знижує опірність частини органів тіла людини довтрати води. Оскільки ці речовини одночасно порушують нормальну роботудатчиків, які мають сигналізувати про брак води у наших клітинах, то стаютьзрозумілими втрата свідомості і смерть здорових юнаків і дівчат після кількохгодин енергійних танців.
V.Закон оптимальності стосується ефективності діяльності як окремих особин, так іїх сукупностей (популяції), а також ще складніших біосистем.
Цейзакон стверджує, що будь-яка система (від бактерії чи рослини аж до величезноголану) з максимальною ефективністю діє (функціонує) у певних просторових тачасових межах, за певних її розмірів та інших характеристик. Іншими словами,параметри системи (чи організму) завжди суворо відповідають її функціям.
Цеважливий і суворий, але складний для практичного застосування закон екології.Спроби проігнорувати його дорого обходяться людині. Прикладом є багато невдачстворити величезні плантації, поля чи лісові насадження лише з однієї культури.Такі системи-гіганти вкрай нестійкі. То воднораз буря “викошує” величезні площіштучного лісу, то шкідники встигають з’їсти майже все, що висаджено на полі, дотого, як людина помітить небезпеку.
Звичайно,фахівці поступово вчаться на помилках попередників, тому великі збої у штучнихекосистемах трапляються дедалі рідше.
Урозвинених країнах чимало позитивних прикладів того, як територія вмілоділиться на невеликі фрагменти, де висаджують такі рослини, які в цих умовахзабезпечать максимум біопродукції.
Безперечно,ефективне використання основного природного ресурсу України її родючих ірізноманітних ґрунтів є надскладним завданням, яке потребує оптимальноговирішення. Благородною і вдячною буде спроба найздібніших присвятити своє життякращому використанню землі. Повірте, для успіху в цій царині потрібні не меншийталант і не менша працьовитість, аніж для наукової праці у математиці чи уфізиці космосу.
Тим,хто обере генну інженерію, доведеться враховувати цей закон також для того, щобсконструйовані рослини чи тварини були збалансованими і ефективними, а не вразливимипотворами-інвалідами, яких одразу доведеться “рятувати” від усіх зовнішніхвпливів, створюючи над комфортні умови.
Потрібнонаголосити, що окрім викладеної інформації і розглянутих законів в аутоекологіїіснує багато інших, а також чимало висновків у формі правил, тверджень ізакономірностей.
Наприклад,закон оптимальності породжує правило Бергмана: у межах бі/>овиду,поширеного від тропіків до Полярного кола, маса і розміри особин збільшуютьсяпри переході від дуже теплих зон життя до дуже холодних. Наочними прикладами єпінгвіни, крачки та інші птахи, ведмеді, дельфіни тощо.
Щеодним висновком з цього закону є правило Аллена: придатки до тіла тварини(вуха, хвости, лапи) порівняно тим менші, чим нижча навколишня температура.Вуха у фенека (лисичка пустель) набагато більші, ніж у звичайної лисиці. Зовсімкороткі вуха і хвіст мають песці, які змушені переносити заметілі і страшенніморози сибірської і канадської тундри.
Тутне розглядалися деякі наукові поняття типу екологічної валентності як діапазонуадаптованості (пристосованості) особини і виду до цього екологічного чинника.Ще важливіше поняття екологічного спектра виду як сукупності ековалентностей.Саме він є своєрідною “візитною карткою” виду, точною характеристикою йогопреференцій і можливостей, визначаючи його місце, або екологічну нішу, вбіосфері та перспективи змін у майбутньому.
Що ждо впливу на особину біотичних чинників, то основний їх аналіз ми вирішилипоєднати з викладом міжвидових взаємодій у складних екосистемах.

2 ЗАКОНИУКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ТВАРИННОГО СВІТУ
 
2.1 Твариннийсвіт як об’єкт правової охорони
Охоронанавколишнього середовища – завдання не тільки екологів та географів, це вжезагальносвітова проблема. Важливе місце в охороні навколишнього середовищаналежить правовій стороні цієї проблеми.
Твариннийсвіт є одним з компонентів навколишнього природного середовища, національнимбагатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і вихованнялюдей, об'єктом наукових досліджень, а також важливою базою для одержанняпромислової і лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальнихцінностей.
Вінтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств,установ, організацій і громадян здійснюються заходи щодо охорони, науково обґрунтованого,невиснажливого використання і відтворення тваринного світу.
Відносиниу галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якогоперебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші,у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію Україниабо належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної(морської) економічної зони, регулюються Конституцією України Законом “Протваринний світ”, законами України «Про охорону навколишнього природногосередовища», «Про мисливське господарство та полювання» таіншими нормативно-правовими актами. Відносини у галузі охорони, використання івідтворення сільськогосподарських, свійських тварин, а також діяльність, пов'язаназ охороною і використанням залишків викопних тварин, регулюються відповіднимзаконодавством України.
Об'єктамитваринного світу, на які поширюється дія цих законів, є:
дикітварини — хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні,риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) вусьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку(ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі,утримуються у напіввільних умовах чи в неволі;
частинидиких тварин (роги, шкіра тощо);
продуктижиттєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо).
Об'єктитваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та іншежитло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів,постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що єсередовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні. Дикі тварини,які перебувають у стані природної волі в межах території України, їїконтинентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єктитваринного світу, на які поширюється дія цього Закону і які перебувають удержавній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленомузаконодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнаніоб'єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсівзагальнодержавного значення.
2.2 Організаційно-правовізаходи охорони тваринного світу
Охоронатваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних,матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження,відтворення і використання об'єктів тваринного світу.
Охоронатваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення іздійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, в якихперебуває і складовою частиною яких є тваринний світ.
Охоронатваринного світу забезпечується шляхом:
· встановлення правил та науково обґрунтованих норм охорони,раціонального використання і відтворення об'єктів тваринного світу;
· встановлення заборони та обмежень при використанні об'єктівтваринного світу;
· охорони від самовільного використання та інших порушеньвстановленого законодавством порядку використання об'єктів тваринного світу;
· охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграціїтварин;
· запобігання загибелі тварин під час здійснення виробничихпроцесів;
· формування екологічної мережі, створення державних заповідників,заказників і визначення інших природних територій та об'єктів, що підлягаютьособливій охороні;
· встановлення особливого режиму охорони видів тварин, занесених доЧервоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливійохороні на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва таСевастополя;
· розроблення і впровадження програм (планів дій) щодо збереження тавідтворення видів диких тварин, які перебувають під загрозою зникнення;
· розведення в неволі рідкісних і таких, що перебувають під загрозоюзникнення, видів тварин, створення центрів та «банків» для зберіганнягенетичного матеріалу;
· встановлення науково обґрунтованих нормативів і лімітіввикористання об'єктів тваринного світу та вимог щодо засобів їх добування;
· регулювання вилучення твариніз природного середовища для зоологічних колекцій; надання допомоги тваринам уразі захворювання, загрози їх загибелі під час стихійного лиха і внаслідокнадзвичайних екологічних ситуацій;
· організації науковихдосліджень, спрямованих на обґрунтування заходів щодо охорони тваринного світу;
· виховання громадян у дусігуманного ставлення до тварин;
· пропаганди важливостіохорони тваринного світу;
· здійснення контролю у галузіохорони, використання і відтворення тваринного світу;
· проведення заходівекологічної безпеки;
· запобігання проникненню в природнесередовище України чужорідних видів диких тварин та здійснення заходів щодонедопущення негативних наслідків у разі їх випадкового проникнення;
· створення системи державногообліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;
· урахування питань охоронитваринного світу під час встановлення екологічних нормативів та здійсненнягосподарської діяльності;
· регулювання вивезення замитний кордон України об'єктів тваринного світу;
· стимулювання діяльності,спрямованої на охорону, раціональне використання і відтворення тваринногосвіту;
· проведення відповідно дозаконодавства інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони об'єктівтваринного світу.
Зметою збереження і відтворення тварин здійснення окремих видів використанняоб'єктів тваринного світу, а також вилучення з природного середовища тваринможе бути обмежено або повністю заборонено на певній території чи на певністроки в порядку, передбаченому цим законом та іншими нормативно-правовимиактами. Під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання івідтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності,яка може вплинути на середовище існування диких тварин та стан тваринногосвіту, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог і принципів:
·  збереження умов існування видового і популяційного різноманіттятваринного світу в стані природної волі;
·  недопустимість погіршення середовища існування, шляхів міграції таумов розмноження диких тварин;
·  збереження цілісності природних угруповань диких тварин;
·  додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використанняоб'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого їх використання, а такожвідтворення;
·  раціональне використання корисних властивостей і продуктівжиттєдіяльності диких тварин;
·  платність за спеціальне використання об'єктів тваринного світу;
·  регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров'янаселення і запобігання заподіянню шкоди довкіллю, господарській та іншійдіяльності;
·  урахування висновків екологічної експертизи щодо об'єктівгосподарської та іншої діяльності, які можуть негативно впливати на стантваринного світу.
Громадянивідповідно до закону мають право:
·  на загальне і спеціальне використання об'єктів тваринного світу;
·  мати у власності окремі об'єкти тваринного світу;
·  на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами.
Громадянивідповідно до закону зобов'язані:
·  охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин;
·  сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу;
·  використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до закону;
·  відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідокпорушення вимог законодавства про охорону, використання і відтвореннятваринного світу.
Громадянимають й інші права та обов'язки, передбачені законом. Державне управління тарегулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світуздійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної РеспублікиКрим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважені центральні органивиконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу,до яких належать спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади зпитань екології та природних ресурсів, спеціально уповноважений центральний органвиконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання, спеціальноуповноважений центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарствата їх територіальні органи, інші спеціально уповноважені на це органивиконавчої влади відповідно до їх повноважень. Органам місцевого самоврядуваннязаконами можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади угалузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Доповноважень Кабінету Міністрів України у галузі охорони, використання івідтворення тваринного світу належить: забезпечення реалізації визначеноїВерховною Радою України державної політики у галузі охорони, використання івідтворення тваринного світу; забезпечення державного регулювання і контролю угалузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; здійсненняуправління об'єктами тваринного світу державної власності відповідно до закону;розроблення та здійснення загальнодержавних програм у галузі охорони,використання і відтворення тваринного світу; затвердження порядку встановленняекологічних нормативів, лімітів та видачі відповідних дозволів чи іншихдокументів на право використання об'єктів тваринного світу як природногоресурсу загальнодержавного значення; організація зовнішньоекономічних зв'язківі міжнародного співробітництва у галузі охорони, використання і відтвореннятваринного світу; координація роботи спеціально уповноважених центральнихорганів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтвореннятваринного світу; здійснення інших повноважень, передбачених законом.
Доповноважень спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади угалузі охорони, використання і відтворення тваринного світу належить:реалізація державної політики у галузі охорони, використання і відтворення тваринногосвіту; здійснення державного регулювання і контролю у галузі охорони,використання і відтворення тваринного світу; здійснення нормативногорегулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринногосвіту; організація робіт з охорони, використання і відтворення об'єктівтваринного світу, збереження та поліпшення середовища їх існування, умоврозмноження і шляхів міграції; вирішення відповідних питань у сферікористування об'єктами тваринного світу; координація діяльності органівдержавної влади, підприємств, установ, організацій та громадян у галузіохорони, використання і відтворення тваринного світу; розроблення порядкувидачі відповідних дозволів чи інших документів на право використання об'єктівтваринного світу, а також забезпечення видачі таких документів на правовикористання об'єктів тваринного світу, які належать до природних ресурсівзагальнодержавного значення; прийняття рішення про припинення використанняоб'єктів тваринного світу у випадках, передбачених цим законом; встановлення лімітів,норм використання об'єктів тваринного світу, вирішення в межах своїхповноважень питань щодо регулювання здійснення полювання, рибальства та іншихвидів використання об'єктів тваринного світу; визначення за погодженням ізцентральним органом виконавчої влади з питань фінансів вартості відповіднихдозволів чи інших документів на право добування об'єктів тваринного світу;подання в установленому порядку документів з питань надання у користуваннямисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів органам, якіуповноважені приймати рішення про надання у користування таких угідь таоб'єктів; видача відповідних дозволів чи інших документів на право переселенняоб'єктів тваринного світу, організація роботи з їх штучного відтворення;забезпечення ведення державного обліку чисельності та обліку обсягів добуванняоб'єктів тваринного світу; організація роботи щодо укладення відповідно дозакону з користувачами мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктівдоговорів про умови здійснення діяльності щодо охорони, використання івідтворення тваринного світу, здійснення контролю за виконанням цих договорів;ведення моніторингу та державного кадастру тваринного світу; здійснення іншихповноважень, передбачених законом.
Доповноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської таСевастопольської міських, районних державних адміністрацій у галузі охорони,використання і відтворення тваринного світу належить: реалізація державноїполітики у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу;здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про охорону,використання і відтворення тваринного світу юридичними та фізичними особами;розроблення та забезпечення виконання державних, місцевих та іншихтериторіальних програм з питань охорони, використання і відтворення тваринногосвіту; погодження в установленому порядку питань, що стосуються надання вкористування мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів;організація і здійснення державного регулювання та контролю за охороною,використанням і відтворенням тваринного світу, забезпеченням веденнямоніторингу, державного кадастру та державного обліку об'єктів тваринногосвіту, які перебувають на їх території; встановлення відповідно до законуобмежень щодо використання об'єктів тваринного світу; забезпечення додержаннявимог законодавства у галузі охорони, використання і відтворення тваринногосвіту; погодження питань щодо розміщення підприємств, інших об'єктів, якіможуть негативно впливати на стан тваринного світу; взаємодія з органамимісцевого самоврядування з питань охорони, використання і відтвореннятваринного світу; здійснення інших повноважень, передбачених законом.
Доповноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської таСевастопольської міських, районних, сільських, селищних, міських, районних умістах (де вони утворені) рад у галузі охорони, використання і відтвореннятваринного світу належить: організація розроблення і затвердженняреспубліканських та інших територіальних програм з питань охорони, використанняі відтворення тваринного світу; вирішення в установленому законодавствомпорядку питань щодо надання в користування мисливських угідь тарибогосподарських водних об'єктів; організація та здійснення заходів щодоохорони тваринного світу та поліпшення середовища його існування; здійсненняінших повноважень, передбачених законом.
Охоронатваринного світу на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду Українизабезпечується відповідно до цього закону, закону України «Проприродно-заповідний фонд України», інших нормативно-правових актів.Рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення в природних умовах натериторії України, види тварин підлягають особливій охороні і заносяться доЧервоної книги України. Порядок і вимоги щодо охорони, використання івідтворення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видівтварин визначаються законом про Червону книгу України.
2.3 Відповідальністьза порушення законодавства про охорону тваринного світу
 
Порушеннязаконодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світутягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальнувідповідальність відповідно до закону.
Відповідальністьза порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринногосвіту несуть особи, винні в:
· порушенні встановленогозаконодавством порядку надання об'єктів тваринного світу в користування;
· порушенні правилвикористання об'єктів тваринного світу;
· незаконному вилученніоб'єктів тваринного світу з природного середовища;
· перевищенні лімітів іпорушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктівтваринного світу;
· невиконанні вимог державноїекологічної експертизи;
· порушенні встановленихзаконодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження ішляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або їїзалишків;
· порушенні правил зберігання,транспортування, застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту,мінеральних добрив та інших речовин (препаратів);
· порушенні правил створення,поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних колекцій,торгівлі ними, а також установленого законодавством порядку їх пересилання,ввезення в Україну і вивезення за її митну територію;
· самовільному або зпорушенням установленого законодавством порядку переселенні, акліматизації тасхрещуванні тварин, а також виведенні і використанні генетично зміненихорганізмів;
· жорстокому поводженні зтваринами; приховуванні та перекрученні інформації про стан і чисельністьоб'єктів тваринного світу та їх використання;
· невжитті заходів щодозапобігання загибелі тварин, погіршенню середовища їх існування та ліквідаціїнегативного впливу на тваринний світ;
· порушенні порядку придбання,реалізації, пересилання і вивезення за межі України, ввезення на її територіюдиких тварин та інших об'єктів тваринного світу;
· невиконанні встановленихзаконодавством вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книгиУкраїни або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні;
· виготовленні, зберіганні,реалізації та застосуванні заборонених знарядь добування тварин;
· невиконанні законнихрозпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль тауправління у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Закономможе бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства вгалузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Підприємства,установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіянуними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання івідтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановленихзаконодавством.
Незаконнодобуті (зібрані) об'єкти тваринного світу, виготовлена з них продукція, знаряддяправопорушень підлягають безоплатному вилученню в установленому закономпорядку.
Дикітварини та інші об'єкти тваринного світу, що ввезені на територію України абовивозяться за її межі з порушенням законодавства, підлягають у встановленомузаконом порядку конфіскації або безоплатному вилученню і реалізуються згідно зправилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органомвиконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням зцентральним органом виконавчої влади з питань ветеринарної та санітарноїмедицини. У разі вилучення незаконно добутих живих тварин повинні бути вжитізаходи щодо їх збереження, і за можливості — повернення у природне середовище.

Використаналітература
 
1.  www.eco-live.com.ua
2.  Новиков Ю.В. Экология, окружающаясреда и человек. М…«ФАИР-ПРЕСС»,2003.
3.  Закон України “Про охорону навколишнього середовища” // ВідомостіВерховної Ради, 1994. — №41.
4.  Закон України “Про тваринний світ” // Відомості Верховної Ради(ВВР). — 2002, N 14, ст.97.
5.  Закон України про мисливське господарство та полювання // УВВРУкраїни. – 2000. — №1.
6.  Дмитренко І.А. Екологічне право. – К., 2001