Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства друкарної галузі

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМТСВА
1.1 Поняття фінансового стану підприємства, його сутність та значення для діяльності підприємства
1.2 Сучасні напрямки аналізу фінансового стану підприємства
1.3 Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ВИДАВНИЦТВО «ХАРКІВ»
2.1 Аналіз фінансового стану ВАТ «Видавництво Харків»
2.2 Аналіз платоспроможності і ліквідності ВАТ «Видавництво «Харків»
2.3 Проблеми аналізу фінансового стану підприємства
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ВИДАВНИЦТВО ХАРКІВ»
3.1 Інформаційне та організаційне забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства
3.2 Організаційно – економічні заходи щодо покращення фінансового стану ВАТ «Видавництво Харків»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ


ВСТУП
Ринкові відносини підвищують відповідальність і самостійність підприємств та інших суб`єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об`єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, в якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами. Фінансовий стан – є однією з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Аналіз фінансового стану – це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. У ринковій економіці зміст і завдання аналізу докорінно змінюються адекватно змінам, які відбуваються у характері і цілях господарської діяльності підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої форми власності і організаційно-правової форми функціонування.
Тому, метою дипломної роботи є оцінка фінансового стану підприємства та пошук шляхів його удосконалення.
Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються наступні завдання:
дослідження сутності та значення поняття «фінансовий стан підприємства»;
дослідження ефективності використання майна (капіталу) аналізує мого підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
визначення ефективності використання фінансових ресурсів;
розробка підходів до покращення фінансового стану підприємства .
Об’єктом фінансового аналізу виступає вся господарська діяльність підприємства в комплексі, при цьому аналіз фінансового стану виступає однією з найважливіших управлінських функцій.
Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.
В роботі досліджено ВАТ «Видавництво Харків», яке створено на базі обласної друкарні, як спеціалізоване газетне підприємство. Основним видом продукції залишилось друкування газет, а також друкуються книги, плакати, етикетки, листівки, календарі.
Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у сфері визначення та аналізу фінансового стану підприємства. Для дослідження ключових питань пов’язаних з питаннями фінансового стану підприємства використано нормативні та законодавчі документи, монографії та спеціальну література вітчизняних та закордонних авторів. Для дослідження фінансового стану підприємства було використано загально прийняті форми фінансової звітності, зокрема форма № 1 Баланс, форма №2 Звіт про фінансові результати.
У роботі застосовувалися загальнонаукові методи теоретичного узагальнення і порівняння, абстрагування, аналізу та ін.
За результатами аналізу розробляють заходи поліпшення фінансового стану підприємства.
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМТСВА
1.1 Поняття фінансового стану підприємства, його сутність та значення для діяльності підприємства
Розвиток економіки України досяг тієї межі, коли поряд із зростанням промислового виробництва, валового внутрішнього продукту (ВВП) важливою проблемою є якісні зміни у фінансовій діяльності господарських суб'єктів як основна умова стабільності та подальшого процесу відтворення. Виникнення та розвиток кризових явищ значною мірою пов'язаний з недостатньою увагою керівників підприємств до аналітичної роботи, яка, по суті, є опосередкованим захистом підприємства від виникнення кризи платоспроможності. Тому головним завданням сучасної системи управління є розробка ефективної методології оцінки господарської діяльності, яка за відсутності детального аналізу може мати негативні тенденції.
Економічні відносини в України потребують нових підходів до питань організації й ефективності використання фінансових ресурсів підприємств. У складних умовах вітчизняного податкового клімату, кризи неплатежів, уповільнення реформ у виробничій та соціальній сферах суб’єкти господарювання можуть мати різні інтереси в питаннях одержання і розподілу прибутку та збільшення доходів підприємств. Основою цих та інших аспектів їхньої діяльності має виступати фінансова стійкість, оптимальний рівень якої підтримується за допомогою універсальних методів, вироблених світовою ринковою цивілізацією й об’єднаних через науку фінансового менеджменту в струнку та практично ефективну систему.
Фінансова аналітика, до складу якої входить оцінювання фінансового стану підприємства, посідає проміжне місце між збором інформації та прийняттям управлінських рішень.
Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, в якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.--PAGE_BREAK--
Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової активності і надійності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самого підприємства, так і його партнерів. Тому за умов ринкової економіки істотно підвищився інтерес учасників економічного процесу до об’єктивної та вірогідної інформації про фінансовий стан і ділову активність підприємства. Усі суб’єкти ринкових відносин – власники (акціонери), інвестори, банки, біржі, постачальники, покупці, замовники, страхові компанії, рекламні агентства – зацікавлені в однозначній оцінці конкурентоспроможності та надійності своїх партнерів. В ринкових умовах фінансова діяльність підприємства набуває нових форм і напрямів. І тому фінансовий стан підприємства аналізується з урахуванням цих змін. Фінансовий стан підприємства перебуває у постійній зміні, що викликана нестабільністю економіки, її кризовим станом. Перешкоджають аналізу фінансового стану підприємства і різні форми власності. Чимало показників, які характеризують фінансовий стан акціонерних товариств, не можуть бути розраховані через відсутність у державі ринку цінних паперів, де оберталися б акції цих підприємств [6, 13].
Фінансова діяльність підприємства спрямована на забезпечення безперервного здійснення товарно-грошових операцій, пов’язаних з виробничою та комерційною діяльністю. В процесі виробничої, збутової та фінансової діяльності виникає безперервний процес кругообігу капіталу, змінюється структура коштів підприємства та джерел їх формування, наявність і необхідність у фінансових ресурсах. Фінансовий стан може бути стійким, не стійким та кризовим. Можливість підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, здійснювати непередбачені витрати і підтримувати платоспроможність в непередбачених обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки [3].
Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно мати гнучку структуру капіталу, вміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами.
В процесі аналізу діяльності підприємства аналіз та оцінка фінансового стану підприємства стає ключовим елементом усієї системи. Аналіз фінансового стану підприємства – це розрахунок, інтерпретація та оцінка комплексу фінансових показників, що характеризують різноманітні аспекти діяльності підприємства.
При аналізі фінансового стану підприємства аналізують його оборотні активи, визначають рівень платоспроможності і ліквідності. Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.
Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність[1].
Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність (рис 1.1.).
Рис. 1.1. Взаємозв’язок між показниками ліквідності і платоспроможності підприємства
Платоспроможність підприємства – здатність його своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов`язання ( тобто можливість своєчасно і повністю проводити розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності та послуги, за виплатами до бюджету, за кредитами банків, за оплатою праці) [24].
Платоспроможність характеризується наявністю вільного залишку грошових коштів на рахунку підприємства. Якщо підприємство має невеликі залишки коштів на рахунку – це ще не означає, що підприємство неплатоспроможне. Необхідно перевірити наявність простроченої заборгованості за платежами у бюджет, за рахунками з кредиторами за товари, роботи і послуги, за кредитами банку, не погашеними своєчасно.
Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу (підсумок розділів IІ і IІІ активу балансу за мінусом підсумку розділу III пасиву балансу). Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо. При зменшенні робочого капіталу необхідно з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як це вплинуло на маневровість робочого капіталу (співвідношення запасів і затрат до робочого капіталу) [8,1,20].
Ліквідність, у загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби. Ліквідність можна розглядати:
1) як час, необхідний для продажу активу;
2) як суму, одержану від продажу активу.
Ці аспекти тісно пов'язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час, але із значною знижкою в ціні. Тому, ліквідність — це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.
Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з ціллю вивчення ефективності використання ресурсів, банки – для оцінки умов кредитування та визначення ступеню ризику, постачальники – для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції — для виконання плану поповнення коштів бюджету. Таким чином, аналіз фінансового стану підприємства поділяють на зовнішній та внутрішній. Ціллю зовнішнього аналізу є встановлення можливості доцільно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку та виключити ризик втрати коштів. Ціллю внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є забезпечення планомірного надходження грошових коштів и розміщення власних та залучених коштів таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, отримання максимуму прибутку та виключення ризику банкрутства.
Головним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки важливе, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Джерелом даних для аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є звіт про фінансові результати. Джерелом додаткової інформації служить звіт про фінансово-майновий стан підприємства [16].
Зазначені форми було затверджено Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом для річної звітності і діяли вони до 2000 року.
Фінансова (бухгалтерська) звітність є інформаційною базою фінансового аналізу тому, що в класичному розумінні фінансовий аналіз – це аналіз даних фінансової звітності. Фінансовий аналіз проводиться по різному, в залежності від задачі, яку треба вирішити. Він може: використовуватися для виявлення проблем управління виробничо-комерційної діяльності керівництва підприємства; може використовуватися для вибору напрямку інвестованого капіталу та виступати в якості інструмента прогнозування окремих показників і фінансової діяльності в цілому [16, c. 32].
З переходом на нові стандарти бухгалтерського обліку та звітності основними джерелами інформації для оцінювання фінансового стану підприємства є такі форми фінансової звітності:
Баланс підприємства П (С)БО 2 – Форма № 1;
Звіт про фінансові результати – П (С) БО 3 – Форма № 2;
Звіт про рух грошових коштів – П(С)БО 4 – Форма № 3;
Звіт про власний капітал П(С) БО 5 – Форма № 4;
Примітки до річної фінансової звітності – П(с)БО 6 – Форма № 5 (Додаток А) [10].
Аналіз фінансової звітності виступає як інструмент для виявлення проблем управління фінансово-господарською діяльністю, для вибору напрямку інвестування капіталу та прогнозування окремих показників. Аналіз фінансової звітності – це процес, за допомогою якого ми оцінюємо минулий та поточний фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Але при цьому головною цілю є оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства відносно майбутніх умов існування.
Зарубіжний і вітчизняний досвід свідчить, що поліпшення фінансового стану відноситься, в першу чергу, до антикризових заходів. Розробка таких заходів свідчить про кваліфікаційну і психологічну ступінь готовності апарату управління підприємства вивести його із стану фінансової кризи, зокрема й через залучення кредитних ресурсів та прямих зовнішніх інвестицій. Водночас реалізація підприємством антикризових заходів створює об'єктивні передумови для його реформування та залучення інвестицій.
Фінансово нестабільні підприємства не користуються довірою банків та інших інвесторів, як позичальники. Тому їх можливості у здійсненні інвестицій за рахунок зовнішніх джерел вкрай обмежені.
Більшості підприємств слід звернути увагу на те, що їх незадовільний стан значною мірою зумовлений внутрішніми причинами, зокрема внаслідок неадекватного реагування персоналу на динамічні зміни навколишнього економічного середовища.
1.2 Сучасні напрямки аналізу фінансового стану підприємства
Побудова комплексу показників фінансового стану передбачає відбір відповідних груп фінансових показників, включення певних показників до відповідної групи, визначення методики їх розрахунку і оцінки.
В цілому існує 6 основних груп фінансових показників:
Показники оцінки ліквідності.
Показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності).
Показники оцінки ділової активності (оборотності)
Показники оцінки рентабельності.
Показники оцінки положення на ринку цінних паперів.
Показники оцінки майнового стану.
Всього може бути розраховано понад 100 фінансових показників (коефіцієнтів), які будуть мати економічний зміст і в більшій або меншій мірі використовуються у фінансовому аналізі. Звичайно таку кількість показників у одному аналітичному дослідженні практично не використовують. Тому необхідно вирішити проблему відбору необхідної і достатньої кількості фінансових показників[5, 16, 24].
Інша проблема формування системи показників фінансового аналізу полягає в тому, що різні автори відносять ті чи інші показники до різних груп, а іноді і самі групи мають різні назви.
В сучасній практиці для оцінки фінансового стану підприємства використовується система показників, які характеризують[19]:
1. наявність та розміщення капіталу, ефективність та інтенсивність його використання;
2. оптимальність структури пасивів підприємства, його фінансову незалежність і ступінь фінансового ризику;
3. оптимальність структури активів підприємства та ступінь виробничого ризику;    продолжение
--PAGE_BREAK--
4. оптимальність структури джерел формування оборотних активів;
5. платоспроможність та інвестиційну привабливість підприємства;
6. ризик банкрутства суб’єкту господарювання;
7. запас фінансової стійкості.
Аналіз фінансового стану підприємства ґрунтується головним чином на відносних показниках, через те що в умовах інфляції абсолютні показники балансу важко привести у відповідний вигляд.
Основними задачами аналізу фінансового стану підприємства є:
своєчасне виявлення та усунення недоліків в фінансовій діяльності та пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності;
прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності господарчої діяльності, наявності власних та запозичених коштів, розробка моделей фінансового стану підприємства при різноманітних варіантах використання ресурсів.
розробка заходів спрямованих на найбільш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Основні методи аналізу:
горизонтальний аналіз або аналіз тенденцій, який передбачає порівняння з аналогічними показниками попередніх періодів. Це найпростіший засіб аналізу, але незважаючи на це, з його допомогою можна отримати ціну інформацію про фінансове становище підприємства.
— вертикальний аналіз, який дозволяє зробити висновки про структуру балансу, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу заклечається в тому, що загальну суму активів підприємства приймають за сто відсотків і кожну статтю фінансового звіту представляють у вигляді частки від прийнятого базового значення [24, c.123].
Можна виділити дві основні причини, які зумовлюють необхідність проведення вертикального аналізу:
1)перехід до відносних показникам, дозволяє проводити міжгосподарські зрівняння результатів діяльності підприємства, які розрізняються по кількості використаних ресурсів;
2) відносні показники в певній мірі приховують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть викривити абсолютні показники фінансової звітності.
факторний аналіз – аналіз впливу окремих елементів фінансової діяльності підприємства на основі економічних показників;
порівняльний аналіз – порівняння досліджуваних показників з аналогічними середньогалузевими показниками або з аналогічними показниками основних показників.
Для більш глибокого аналізу фінансового стану підприємства необхідно розглянути ті чи інші форми звітності і зробити:
оцінку динаміки і структури валюти балансу;
аналіз власного капіталу;
аналіз позичкового капіталу та кредиторської заборгованості;
оцінку ліквідності активів підприємства і його платоспроможності;
аналіз дебіторської заборгованості;
аналіз фінансових інвестицій;
оцінку ділової активності підприємства на ринку;
аналіз ефективності використання фінансових ресурсів;
9) узагальнення результатів аналізу та підготовку пропозиції щодо оздоровлення фінансового стану підприємства.
Досліджуючи динаміку валюти балансу та його структури, кожну позицію балансу необхідно порівняти з даними попередніх років, а окремі статті порівняти з аналогічними середньо галузевими показниками найкращих підприємств. І таким чином, можна зробити висновок про основні тенденції динаміки показників[24].
Аналізу власного капіталу надають особливої уваги. Необхідно звертати увагу на склад і структуру джерел власних оборотних коштів, джерел інвестиційних власних коштів, правильність формування статутного капіталу, наявність резервних фондів і нерозподіленого прибутку.
Аналізуючи позичковий капітал і кредиторську заборгованість, визначають склад і структуру позичкових засобів. В ході аналізу кредиторської заборгованості розглядують:
1) зміни, що сталися в загальній сумі забезпеченості та за кожним з її видів на кінець звітного періоду порівняно з початком;
2) зміни в питомій вазі заборгованості в загальній сумі оборотних коштів;
3) терміни виникнення заборгованості;
4) ефективність заходів, спрямованих на зменшення заборгованості.
Для більш глибокого аналізу доцільно використовувати дані аналітичного обліку розрахунків з постачальниками, одержаних кредитів банку, розрахунку з іншими кредиторами. Аналізу простроченої кредиторської заборгованості приділяється особлива увага. Визначають питому вагу простроченої заборгованості до загальної суми заборгованості на початок і кінець періоду. Одержані показники порівнюють між собою. Алгоритм аналізу фінансового стану підприємства наведено на рис.1.2. [4,21]
Рис.1.2. Схема аналізу фінансового стану підприємства
Фінансова стійкість підприємства залежить від оптимального співвідношення власних та позичкових коштів, тобто структури джерел капіталу[12]. Тому важливими показниками, що характеризують фінансову стійкість підприємства є показники двох блоків:
— коефіцієнти капіталізації, які характеризують фінансовий стан підприємства з точки зору структури джерел коштів. Серед показників капіталізації найбільш поширеними є наступні:
коефіцієнт фінансової незалежності:
/> (1.1)
Цей показник характеризує долю власних коштів в загальній сумі коштів, які авансовані в його діяльність. Чим вище значення цього показника, тим більш фінансово стійким є підприємство. Критичне значення цього показника складає 0,5.
коефіцієнт фінансової залежності:
/> (1.2.)
Зростання цього показника в динаміці свідчить про збільшення позикових коштів, та зменшення фінансової незалежності підприємства. Критичне значення цього показника складає 2.
3) коефіцієнт фінансового ризику:
/> (1.3.)
Цей показник надає найбільш узагальнену оцінку фінансового стану підприємства – показує скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних коштів. Оптимальне значення показника
коефіцієнт маневреності власного капіталу:
/> (1.4)
Цей показник показує яка частина власного капітал знаходиться в обігу. Нормальною вважається ситуація, коли в динаміці цей показник незначно збільшується[11, 14, 25].
коефіцієнти покриття характеризують фінансову стійкість з точки зору витрати, пов’язаних з обслуговуванням зовнішніх джерел залучених коштів. Серед показників покриття найбільш поширеними є наступні:
коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень:
/>(1.5)
Показує яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами. Збільшення коефіцієнту свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.
коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування включають два коефіцієнти — залучення довгострокових залучення залучених коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел:
/>(1.6)
/>(1.7)
Важливим показником фінансової стійкості підприємства є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів підприємства. Формулу розрахунку матеріальних оборотних коштів можна представити наступним чином:
З = стр.100 ф.1+стр 110 ф.1.+стр 120 ф1+стр 130 ф.1.+стр 140 ф.1. (1.8)
Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів використовується декілька показників[24, 25]:
Власні оборотні кошти:
Квл. об.= (стр.260 ф1+стр 270 ф.1) – (стр430 ф1+стр 480ф1+ стр 620ф1+ 630 ф1) (1.9)
Власні оборотні кошти та довгострокові залучені джерела формування запасів (функціонуючий капітал):    продолжение
--PAGE_BREAK--
Квл.дз=(стр 380 ф1 – стр 080 ф1) +стр 480 (1.10)
Загальна величина джерел формування запасів:
Ко = Квл.дз + короткострокові кредити = стр 380 ф1 – стр 080 ф1 + стр 480ф1 + стр 500 ф1 (1.11)
Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідає три показника забезпеченості запасів джерелами формування:
Надлишок (+) або недостатність (-) власних оборотних коштів:
/>(1.12)
Надлишок (+) або недостатність (-) власних оборотних коштів і довгострокових залучених коштів формування запасів:
/>(1.13)
Надлишок (+) або недостатність (-) загальної величини основних джерел формування запасів:
/>(1.14)
На основі вищенаведених показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової стійкості підприємства:
/>(1.15)
Після проведення розрахунків підприємство може бути віднесене до одного з чотирьох видів фінансової стійкості табл.1.1[9, 18,22].
Таблиця 1.1. – Типи фінансової стійкості підприємства
Показники
Тип фінансової стійкості


Абсолютна стійкість
Нормальна стійкість
Нестійкий стан
Кризовий стан
ФС
ФС>0.
ФС
ФС
ФС
ФТ
ФТ>0
ФТ>0
ФТ
ФТ
ФО
ФО>0
ФО>0
ФО>0
ФО
Найбільш важливим шляхом поліпшення, фінансового стану підприємства є підвищення платоспроможності. З моменту виникнення приватної власності закони ніколи не були «милосердними» до неспроможних підприємств, а проблема неплатежів завжди вирішувалась через механізм застави та банкрутства. Отже, банкрутство стало реальністю сьогодення і для підприємств аграрної сфери. Незначний ріст показників прибутковості та фінансової стабільності сільськогосподарських підприємств не гарантує їх захисту від банкрутства, тому економічна служба аграрних формувань повинна володіти методикою діагностики та попередження кризових явищ.
З метою забезпечення єдиного підходу при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак поточної, критичної і надкритичної їх неплатоспроможності, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу наказом Міністерства економіки України від 17 січня 2001р. були затверджені «Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства». Основною метою зазначених рекомендацій є проведення антикризових заходів для попередження банкрутства підприємств та своєчасного виявлення ознак формування незадовільної структури балансу. Відповідно рекомендацій встановлено поточну, критичну та надкритичну неплатоспроможність.
Зарубіжний досвід аналізу фінансового стану підприємств певною мірою може застосовуватися для аналізу фінансового стану підприємств в Україні. Проте залежно від мети проведення аналізу в окремих випадках обов'язковим є застосування вимог вітчизняних нормативних документів, а саме:
1. «Методичні рекомендації з аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій». Лист Державної податкової адміністрації ( України від 27.01.98 (далі— документ № 1).
2. Вимоги Державної комісії з цінних паперів та і фондового ринку щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств та підприємств і емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституціональних інвесторів), затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.03.97 № 5 (далі— документ № 2).
3. «Положення про порядок проведення зовнішнього аудиту, юридичних осіб-акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків», затверджене постановою Правління Національного банку України від 21.11.96 № 301 (далі — документ № 3).
4. «Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат» за кредитними операціями комерційних банків», затверджене постановою Правління Національного банку України від 27.03.98 № 22 (далі — документ № 4).
5. «Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій», затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 27.06.97 № 81 (далі — документ № 5).
Документ № 1 стосується підприємств будь-якої форми власності незалежно від кола здійснюваних операцій. У ньому наводиться послідовність аналізу динаміки виробництва та реалізації продукції, структури і динаміки витрат на виробництво реалізованої продукції. Доцільність проведення витрат визначається з урахуванням специфіки виробництва.
Наведені рекомендації стосовно аналізу собівартості виробленої та реалізованої продукції зумовлені відсутністю орієнтації вітчизняних підприємств на маркетинг (що давно увійшло в практику підприємств у розвинутих країнах). А це, в свою чергу, призводить до зменшення обсягів реалізації, надмірного нагромадження товарних запасів, зниження прибутковості (а частіше — зростання збитків).
Також у документі № 1 наводиться методика аналізу динаміки, складу, структури і технічного стану основних засобів; обчислення коефіцієнтів зносу (відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості), придатності (відношення залишкової вартості до первісної вартості основних засобів), динаміки показника фондовіддачі (співвідношення обсягу товарної продукції із середньорічною вартістю основних виробничих фондів). Особлива увага до цих показників обумовлена надлишком основних засобів у більшості вітчизняних підприємств, що призводить до неефективного їх використання. Тому амортизаційні відрахування для українських підприємств стають скоріше фактором додаткових збитків, аніж джерелом оновлення основного виробничого потенціалу. В зв'язку з цим Державною податковою адміністрацією рекомендується визначати відповідність застосовуваних норм амортизації основних засобів вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР. Водночас зарубіжні компанії при нарахуванні амортизації керуються самостійно встановленими нормами і лише зобов'язані довести податковому інспектору їх доцільність.
Наступні три документи регламентують методи обчислення показників платоспроможності та фінансової стійкості для окремих категорій підприємств, а саме:
1) відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій під час проведення обов'язкових щорічних аудиторських перевірок (документ № 2);
2) акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі аудиторської перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків (документ № 3); зазначена перевірка проводиться тільки для тих підприємств-акціонерів комерційних банків, чия питома вага в оголошеному розмірі статутного фонду банку становить п'ять і більше відсотків;
3) позичальників комерційних банків для оцінки банком-кредитором фінансового стану таких підприємств на предмет їх спроможності повернення кредиту і сплати відсотків (документ № 4).
При цьому, документом № 2 не встановлені нормативні значення розрахованих показників. Вважається, що аудитор на підставі даних проведеної аудиторської перевірки повинен самостійно оцінити стан платоспроможності та фінансової стійкості відкритих акціонерних товариств та емітентів облігацій.
Проте документи № 3 та № 4 встановлюють нормативні значення показників платоспроможності та фінансової стійкості, які є дещо завищеними порівняно з прийнятими у західній практиці фінансового аналізу. Це зумовлено тим, що документи № 3 та № 4 стосуються акціонерів та позичальників комерційних банків,— для усунення ризику банкрутства банків підприємства-позичальники та крупні акціонери повинні мати певний запас «фінансової міцності».
Для проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану підприємств з метою прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства — платоспроможним (неплатоспроможним) застосовується документ № 5.
Згідно з цим документом проводиться аналіз валюти балансу та його структури шляхом порівняння її величини на початок і кінець звітного періоду. Особлива увага приділяється показникам таких статей, «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк», «Збитки минулих років», «Збитки звітного року», «Довгострокові (і короткострокові) кредити і позики, не погашені в строк», «Розрахунки з кредиторами за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк».    продолжение
--PAGE_BREAK--
Аналізується структура кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність простроченої заборгованості перед бюджетом, по оплаті праці і соціальному (в т. ч. пенсійному) страхуванню та перед іншими кредиторами.
Активи підприємства та їх структура вивчаються, як з точки зору їх участі у виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Зміна структури активів у бік збільшення части оборотних засобів може вказувати, зокрема, на [27, 23]:
1) кредитування споживачів та інших дебіторів (іммобілізацію оборотних засобів з виробничого циклу);
2) згортання виробничої бази;
3) викривлення вартості основного капіталу у бік його зменшення.
Звертається увага на зміни в структурі основних засобів та їх рух протягом року (придбані, реалізовані, ліквідовані, здані в оренду).
Слід зазначити, що документи НБУ та Держкомісії з цінних паперів та фондового ринку не містять нормативних значень і порядку розрахунку для таких показників, як середній період обороту товарних показників, середній період обороту товарних запасів, середній період обороту дебіторської заборгованості, період погашення кредиторської заборгованості, період операційного і фінансового циклу, які обчислюються в західній практиці. А це дає можливість визначити тільки статичний рівень платоспроможності підприємства, що робить проведення фінансового аналізу згідно з цими документами надто узагальненим.
Ліквідність активів – це здатність окремих елементів активів трансформуватися у грошові кошти.
Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.
Ліквідність балансу— це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань [16,25].
Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:
1)Найбільш ліквідні активи (А1) — суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використанні для здійснення поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
А1= стр 220 ф.1 + стр 230 ф. 1 + стр. 240 ф.1(1.16)
2)Активи, що швидко реалізуються (А2), — активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу та ряду інших факторів.
А2= стр. 130 ф1+стр 140 +стр 150+ стр 160+ стр 170+стр 180+стр 190+стр 200+стр 210 ф 1.(1.17)
3)Активи, що повільно реалізуються (А3)- найменш ліквідні активи — це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості та правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків.
А3= стр 100 + стр 110 + стр 120 + стр 250 + стр 270 ф.1 (1.18)
Активи, що важко реалізуються (А4), -це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу активу балансу “Необоротні активи”.
А4= стр. 080 ф.1. (1.19)
Отже, перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства
Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:
1)Найбільш строкові зобов'язання (П1) — кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.
П1= стр 530 ф.1 (1.20)
2) Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.
П2 = стр. 640 ф.1 – стр 380 – стр 480 – стр 530 ф.1 (1.21)
3.) Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.
П3 = стр 480 ф.1. + стр. 430 ф.1 + стр. 630 ф.1 (1.22)
Постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву балансу.
П4= стр 380 ф.1. (1.23)
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А 1 >П1;
А2> П2;
А3> П3;
А4
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімальна умова фінансової його стійкості [16,24].
У випадку, якщо одно чи декілька нерівностей системи мають протилежний знак, від зафіксованого в оптимальному варіанту, ліквідність балансу в більшій чи меншій мірі розрізняється від абсолютного. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їх надлишок по другій групі в вартісній оцінці, в реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити в повній мірі більш ліквідні.
Аналіз ліквідності балансу оформляється спеціальною таблицею, в якій записуємо активи та пасиви по чотирьом групам [11, 14, 25].
Ліквідність підприємства характеризується такими показниками:
1) коефіцієнт загальної ліквідності (оптимальне значення від 1до 2):
/>(1.24)
2) коефіцієнт термінової ліквідності (оптимальне значення 0,7-0,8):
/>(1.25)
3)коефіцієнт абсолютної ліквідності (оптимальне значення 0,2-0,5):
/>(1.26)
На рівень коефіцієнтів ліквідності впливає цілий ряд факторів, зокрема, структура оборотних активів, структура короткострокових зобов’язань, застосовані форми розрахунків, оборотність оборотних активів, оборотність дебіторської та кредиторської заборгованостей.
Не останнє значення для оцінки фінансового стану підприємства має визначення та аналіз показників рентабельності.
Рентабельність це показник, який характеризує економічну ефективність. Економічна ефективність – відносний показник, який дозволяє виміряти отриманий ефект з витратами або ресурсами, які використанні для досягнення цього ефекту. Є декілька показників рентабельності, використання кожного з них залежить від характеру оцінки ефективності фінансово – господарчої діяльності підприємства. Формули для розрахунку рентабельності наведено у табл… 1.2. [16]
Показник
Формула розрахунку
Рентабельність сукупного капіталу
/>    продолжение
--PAGE_BREAK--
Рентабельність власного капіталу
/>
Валова рентабельність продажу
/>
Операційна рентабельність продаж
/>
Чиста рентабельність продаж
/>
Валова рентабельність виробництва
/>
Чиста рентабельність виробництва
/>
Необхідно більше звертати увагу на оборотність оборотних коштів і на ефективність їх використання (оскільки від цього залежить розмір оборотних коштів, необхідний для нормального функціонування підприємства).
Під час фінансового аналізу особливу увагу звертають на стан дебіторської заборгованості. Вона буває допустима (виправдана) і невиправдана. Допустимою вважається та заборгованість, яка виникла згідно з діючими законами (пред’явлені претензії, заборгованість підзвітних осіб). До невиправданої дебіторської заборгованості належить заборгованість внаслідок нестач, розтрат, порушень фінансової дисципліни.
Зростання дебіторської заборгованості свідчить про те, що підприємство надало споживачам своєї продукції товарні позики, тобто поділилося з ними частиною свого прибутку. Необхідно звернути увагу на списання дебіторської заборгованості та відображення у балансі [17].
В умовах значної кризи платежів у країні не можна обмежуватися при оцінці платоспроможності підприємства тільки визначенням коефіцієнтів ліквідності тому, що вони не дають можливість здійснювати активний контроль за дотриманням підприємством платіжної дисципліни, а також визначити стабільність фінансового стану. Вони характеризують платоспроможність на певну дату. Цю проблему можна вирішити, якщо вивчати не залишки, а рух коштів підприємства. Розмір коштів підприємства у зіставленні з його витратами та боргами визначає його фінансову стабільність.
Для аналізу грошових потоків підприємства слід складати розрахункові і платіжні баланси на конкретні дати для визначення перевищення платежів за зобов’язаннями над джерелами надходження коштів і прийняття оперативних заходів щодо погашення платежів, що виникають. Складання й аналіз розрахункового балансу доповнює та уточнює оцінку платоспроможності підприємства.
Кожен господарський об’єкт повинен володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність як свого підприємства так і своїх партнерів.
Завдання полягає в тому, щоб дати оцінку фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел, оцінку перспектив розвитку, скласти прогноз господарсько-фінансового стану підприємства і показати, яким чином можна попередити негативні чинники.
Увагу приділяють також до інвестиційної діяльності підприємства. До інвестиційної діяльності підприємства належать операції з придбанням, продаж майна підприємства (основних засобів, нематеріальних активів).
При аналізі доцільно звернути увагу на склад, доцільність інвестицій, структуру та прибутковість фінансових вкладень. На підставі результатів аналізу приймають рішення про поліпшення інвестиційної діяльності підприємств.
Завершуючи аналіз фінансового стану, слід дати йому розгорнуту оцінку, зазначити найбільш важливі чинники, які його сформували, а також вказати на наявні резерви і потрібні заходи для їх реалізації.
Результати аналізу фінансового стану підприємства використовують для визначення оцінки діяльності підприємств та оцінки їх кредитоспроможності.
Аналіз фінансового стану досить часто використовують для прогнозування та попередження банкрутства. Для цього використовують декілька моделей, які мають західне походження. Найбільш розповсюдженою є модель, запропонована Едвардом Альтманом, ще у 1968 р. Це п'ятифакторна модель, складовими якої є окремі показники фінансового стану підприємства [15,26,29].
Запропонована модель має наступний вигляд:
Z = 1,2А + 1,4В + 3,3С + 0,6Д + Е, (1.27)
Де А – оборотний капітал / Активи;
В – чистий прибуток / Активи;
С – прибуток від продукції / Активи;
Д – власний капітал / Залучені кошти;
Е – виручка від реалізації / Активи.
Залежно від значення «Z – показника» дається оцінка можливості банкрутства підприємства.
Критичне значення показника дорівнює 2,9. При Z £ 1,80 ймовірність банкрутства дуже висока при 1,88 £ Z £ 2,70 – висока; при 2,71 £ Z £ 2,99 – можлива; при Z ³ 3 – дуже низька.
Сьогодні модель Альтмана вдосконалено, що дозволяє прогнозувати банкрутство за п'ять років з ймовірністю до 95%. Але можливість її використання в Україні є проблематичною. Крім того, модель Альтмана більш підходить для великих компаній, чиї акції котируються на біржі.
Із впровадженням Національних стандартів бухгалтерського обліку вирішено ряд проблем по розрахунку коефіцієнтів даної моделі.
Для умов України деякі автори пропонують використовувати змінене рівняння Альтмана:
Z = 0,717К1 + 0,847К2 + 3,107К3 + 0,042К4/ + 0,995К5, (1.28)
де К/4 – відношення балансової вартості власного капіталу до зобов'язань.
Критичне значення показника дорівнює 1,23.
Крім індексу Альтмана в зарубіжних країнах використовується показник діагностики платоспроможності Конана і Гольдера:
Z = 0,16 X1 – 0,22 X2 + 0,87 X4 – 0,24 X5
Де X1 – частка дебіторської заборгованості та грошових коштів в активах;
X2 – частка постійного капіталу в пасивах;
X3 – частка фінансових витрат у виручці;
X4 – частка витрат на персонал у доданій вартості;
X5– відношення валового прибутку до залученого капіталу.
В зарубіжних країнах використовуються також тести на ймовірність банкрутства Лису [ Zл ] та Таффлера [ Zт ]:
Zл = 0,063 X1+ 0,092 X2 + 0,051 X3 + 0,001 X4 (1.29)
де X1– відношення оборотних активів до суми всіх активів,
X2 – відношення прибутку від реалізації до суми активів.
X3 – відношення нерозподіленого прибутку до суми активів.
X4– відношення власного капіталу до залученого.
Критичне значення Zл = 0.037.
Учені Інституту аграрної економіки на чолі з П.Т. Саблуком рекомендують для діагностики банкрутства проводити експрес – аналіз фінансового стану, який складається з розрахунку п’яти показників:
1. Коефіцієнта Бівера, який дорівнює відношенню різниці чистого прибутку та амортизації до суми зобов’язань (за 5 років до банкрутства цей коефіцієнт становить 0,17 за рік [-0,15]; благополучний стан – вище 0,4).
2. Рентабельність активів, що дорівнює відношенню чистого прибутку до активів, помножених на 100% [ за 5 років до банкрутства цей показник дорівнює 4%, за 1 рік до банкрутства [-22%]; благополучний стан — 6-8%]; На підприємстві 4,8%.
3. Фінансового лівериджа, який дорівнює відношенню зобов’язань до активів, благополучний стан оцінюється:
Коефіцієнта покриття активів чистим оборотним капіталом, який дорівнює відношенню суми власного капіталу та поза оборотних активів, благополучний фінансовий стан оцінюється в 0.4, за 5 років до банкрутства     продолжение
--PAGE_BREAK--
Коефіцієнта покриття зобов’язань, який дорівнює відношенню обігових активів до короткострокових зобов’язань; благополучний стан дорівнює
1.3 Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства
Будь – які фактори, що впливають на діяльність підприємства, можна розподілити на зовнішні та внутрішні. Для подальшого дослідження необхідно в подальшому проаналізувати вплив можливих факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Можливий їх перелік відображено на рис. 1.
У будь – який момент на підприємстві існує небезпека кризи. Це викликано тим, що в управлінні завжди існує ризик через те, що соціально – економічні системи розвиваються циклічно, розвивається динамічно зовнішнє середовище, міняється співвідношення керованих та не керованих факторів, змінюються люди, їх потреби та інтереси.
Рис 1. Перелік внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на прибуток підприємства [2]
Підприємства для того, щоб вижити, повинні проявити ініціативу, підприємливість та бережливість з тим, аби підвищити ефективність господарювання. Знання факторів, що впивають на розмір прибутку та рентабельності підприємства є необхідною передумовою для виявлення поточних та потенційних проблем та їх локалізації. Фінансові проблеми, що виникають на підприємстві є результатом загострення суперечностей у господарській діяльності підприємства, які виникають у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи із зовнішнім середовищем. На рівні підприємства такі суперечності виникають між:
1. Кількісними та якісними характеристиками продукції та відповідними характеристиками ринкового попиту;
2. Можливою та необхідною потужністю підприємства;
3. Необхідним обсягом ресурсів, що споживає підприємство та можливостями їх залучення, цінами пропозиції та попиту на ринку;
4. Ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які виникають в процесі виробництва та мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;
5. Між фактичним та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток.
Як свідчить аналіз на дослідженому підприємстві екзогенними факторами, що істотно вплинули на коливання прибутку впродовж аналізує мого періоду є :
— спад кон’юнктури в економці в цілому;
— зменшення купівельної спроможності споживачів;
— знаний рівень інфляції;
— нестабільність господарського та податкового законодавства;
— нестабільність фінансового ринку;
— сезонні коливання.
До ендогенних факторів можливо віднести наступні:
— низька якість управлінських рішень;
— дефіцит фінансування;
— недостатній рівень кваліфікації персоналу.
Стан національної економіки в цілому здійснює сильній вплив на діяльність підприємства. Якщо в економіці країни занепад, то, відповідно, кризовий стан виникає на багатьох підприємствам-партнерах, які скорочують обсяги виробництва, потерпають від збитків та недостатності готівки, не можуть розрахуватися за зобов’язаннями перед партнерами, викликаючи тим самим недостатність готівки у партнерів.
Політична стабільність в країні забезпечує сприятливий інвестиційний клімат, сприяє припливу капіталу в країну, викликає відчуття надійності, а отже забезпечує нормальні умови функціонування підприємства.
Рівень податкового тягаря визначає стимулювання підприємницької діяльності, а також достатність готівки для розрахунків з партнерами після сплати податків. Розвиненість законодавчого регулювання зовнішньоекономічної діяльності може сприяти партнерським стосункам з підприємствами інших країн, а отже розширенню ринків збуту продукції підприємства і збільшенню прибутків та зростанню готівки.
Серед внутрішніх причин, що здатні привести до неплатоспроможності підприємства, слід відзначити галузеву належність підприємства, тривалість виробничого циклу, стан основних засобів, інвестиційні потреби підприємства, якість продукції, рівень і структуру витрат, цінову політику підприємства, рівень рентабельності діяльності, обсяги виробництва і реалізації, політику управління дебіторською заборгованістю, структуру капіталу підприємства та джерел його формування, рівень кваліфікації керівництва [14, 25]. Галузь, у якій функціонує підприємство, визначає тривалість виробничого циклу. Тривалий виробничий цикл уповільнює процес отримання прибутку і виручки від реалізації, необхідної для покриття витрат. Стан основних засобів підприємства визначає якість продукції. Зношені, морально застарілі основні засоби потребують значних капітальних витрат. Необхідність оновлення основних засобів стимулює інвестиційні потреби підприємства, а капітальні інвестиції характеризуються тривалим терміном окупності. Крім того, сільське господарство має таку специфічну особливість як залежність від природних умов.
Якість продукції підприємства визначає її конкурентоспроможність, попит на неї, а отже впливає на швидкість її реалізації.
Рівень витрат підприємства здійснює прямий вплив на його прибуток. Крім того, якщо в структурі витрат переважають постійні витрати, то у випадку зниження обсягів виробництва це викликає пряме зменшення сум прибутку. Гнучка цінова політика підприємства дає можливість маневрувати у відповідь на зміни кон’юнктури ринку, умов господарювання тощо.
Вплив підприємства на фактори зовнішнього середовища практично не можливий. Але відповідно до зовнішнього середовища підприємство у змозі змінювати своє внутрішнє середовище. Для цього потрібна наявність відповідного менеджерського складу. Наприклад, англійські вчені одним з першочергових факторів кризи підприємства називають саме погане управління підприємство. Зокрема виокремлюють такі недоліки управління, як владний характер керівництва, недостатні рівень знань керівництва, відсутність стратегічного підходу, слабка дисципліна.
Фактори, які впливають на фінансовий стан підприємства, безліч, але для поглибленого аналізу необхідно їх об’єднати в групи, які наведено на рис. 1.3
Рисунок 1.3. Фактори, що впливають на фінансовий стан підприємства
На основі аналізу зміни фінансового стану підприємства від розглянутих факторів можливо виявити шляхи його поліпшення.
Саме прогнозування фінансового стану є першим кроком до підвищення ефективності фінансової діяльності підприємств. Так, зробивши прогноз імовірності банкрутства за допомогою фінансових коефіцієнтів, управлінський персонал матиме можливість своєчасно попередити розвиток негативних тенденцій, якщо такі назрівають та закріпити вже докорінно встановлені позитивні тенденції.
Отже, своєчасне впровадження заходів по покращенню фінансового стану підприємства сприяє в свою чергу достовірності облікової інформації, зниженню затрат праці в подальшому, скороченню управлінських витрат, поліпшенню стратегічних і регулюючих функцій, а головне підприємство буде користуватися довірою банків, постачальників та інших інвесторів, як позичальник.
Коли підприємство буде мати оптимальні розміри фінансових показників, а отже, буде мати відносно стійкий фінансовий стан, до нього повернуться старі і з'являться нові клієнти, почнеться безперебійне виробництво, а отже буде більшим і дохід від реалізації продукції, робіт (послуг).
В економічній науці доведено, що ефект від впровадження заходів по покращенню фінансового стану підприємства становить близько 40%[30].
Запровадження на українських підприємствах методик фінансового аналізу зарубіжних країн дає можливість наближення до міжнародних стандартів, а отже, вільно, без труднощів зіставляти дані нашої звітності звітним даним інших країн.
Експрес-аналіз дозволяє своєчасно та швидко забезпечувати управлінський персонал необхідною інформацією для прийняття конкретних управлінських рішень.
Цей метод дає можливість здійснити цілісну систему оцінки і аналізу стану виробництва і фінансового стану в потрібний момент, а також дозволяє деталізувати досліджуваний об'єкт до такого рівня, який забезпечує працівникам можливість професійно виконувати свої обов'язки, швидко і вчасно реагувати на можливі зміни, не допускати збоїв у діяльності підприємства і досягненні ним стабільного фінансового стану.
На сучасному етапі економічного розвитку одним із важливих і негайних завдань залишається здійснення заходів щодо фінансового оздоровлення підприємств. Певна річ, значну роль у цьому процесі будуть відігравати заходи державного характеру, однак вирішальне значення мають заходи, здійснювані безпосередньо підприємством.
Проблеми фінансового оздоровлення і ефективного управління фінансовою стійкістю стоять перед будь-яким підприємством і потребують оперативного розв'язання. При цьому кожне підприємство має враховувати індивідуальні особливості своєї діяльності, що ґрунтуються на об'єктивних закономірностях функціонування і розвитку економічних систем, а також визначати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів. Найбільшу увагу у системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації слід приділити етапу відновлення і зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства, як запоруки усунення неплатоспроможності та основи стратегії на прискорення економічного зростання[30].
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ВИДАВНИЦТВО «ХАРКІВ»
2.1 Аналіз фінансового стану ВАТ «Видавництво Харків»
Ціллю аналізу фінансової стану підприємства є отримання більш інформативних параметрів, які дають об’єктивну і більш точну картину фінансового стану і фінансових результатів підприємства. Ціль аналізу досягається в результаті вирішення певного взаємозалежного набору аналітичних задач [24, c. 33].
Об’єкт аналізу – це те, на що спрямовано аналіз. В залежності від задачі, яку треба вирішити об’єктами аналізу фінансової звітності можуть виступати: фінансовий стан підприємства, фінансові результати чи ділова активність підприємства.
Суб’єктом аналізу виступає людина, яка займається аналітичною роботою та підготовлює аналітичні звіти для керівництва, тобто аналітик.
Аналіз фінансового стану підприємства вирішує наступні задачі:    продолжение
--PAGE_BREAK--
1) оцінює структуру майна організації і джерело його формування;
2)виявляє ступінь збалансованості між рухом матеріальних та фінансових ресурсів;
3)оцінює структуру та потоки власного та позикового капіталу в процесі економічного кругообігу, направленого на витягнення максимального чи оптимального прибутку, збільшення фінансової стійкості, забезпечення платоспроможності;
4)оцінює правильне використання грошових коштів для підтримання ефективної структури капіталу;
5)оцінює вплив факторів на фінансові результати діяльності використання активів підприємства;
6) здійснює контроль за рухом фінансових потоків, дотриманням норм і нормативів витрачання фінансових та матеріальних ресурсів, доцільнення здійснення витрат.
Аналіз фінансового стану підприємства починається з проведення горизонтального та вертикального аналізу балансу. Ціль горизонтального та вертикального аналізу фінансової звітності полягає в тому, щоб наочно представити зміни, які трапилися в основних статтях балансу, звіту про фінансові результати та звіту про рух грошових коштів, та допомогти працівникам підприємства прийняти рішення, як продовжувати свою діяльність [28]
Він полягає в співставлення фінансових даних підприємства ВАТ «Видавництво «Харків» за два періоду в відносному та абсолютному вигляді. Горизонтальний аналіз дозволяє виявити тенденції зміни окремих статей чи їх груп, які входять в склад бухгалтерської звітності.
Технологія аналізу проста: послідовно в колонках розміщені дані по основним статтям балансу на початок на кінець звітного періоду. Обчислюються абсолютні відхилення по кожній стаття балансу. Потім визначаються зміни в процентах кожної стаття. Розглянемо горизонтальний аналіз балансу підприємства ВАТ «Видавництво «Харків» в табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу підприємства ВАТ «Видавництво «Харків»


2006
2007
Зміни 2007 — 2006


абсолютні
відносні%
абсолютні
відносні%
в абсолютних величинах
у структурі
базисні темпи зростання,%
Актив
I. Необоротні активи














основні засоби та нематеріальні активи
12837,70
79,80
12239,4
76,08
-598,30
-3,72
95,33
Довгострокові фінансові інвестиції
758,20
4,71
734,80
4,57
-23,40
-0,15
96,91
Усього за розділом I
13630,00
84,72
13017,3
80,92
-612,70
-3,81
95,50
II. Оборотні активи














Запаси
558,50
3,47
475,80
2,96
-82,70
-0,51
85,19
Дебіторська заборгованість
947,30
5,89
592,10
3,68
-355,20
-2,21
62,50
Грошові кошти та їх еквіваленти
106,20
0,66
12,00
0,07
-94,20
-0,59
11,29
Усього за розділом II.
2415,10
15,01
1949,6
12,12
-465,50
-2,89
80,72
Баланс
16087,40


14970,3


-1117,1


93,05
Пасив
I. Власні кошти





    продолжение
--PAGE_BREAK--








статутний капітал
155477,7
96,6
15547,7
93,09
0,00
-3,55
100,00
інший додатковий капітал
467,4
2,91
450,50
2,70
-16,90
-0,21
96,38
нерозподілений прибуток
-1532,6
-9,53
-2654,30
-15,89
-1121,7
-6,37
173,19
Усього за розділом I
14412,5
89,59
13343,90
79,90
-1068,6
-9,69
92,59
III. Довгострокові зобов’язання
0,00
0,00
0,00
0,00
0,00
0,00


IV. Поточні зобов’язання, в тому числі








`




кредиторська заборгованість за роботи, товари, послуги
1262,8
7,85
1186,10
7,10
-76,70
-0,75
93,93
Поточні зобов’язання за розрахунками
373,40
2,32
475,20
2,85
101,80
0,52
127,26
Усього за розділом IV.
1636,20
10,17
1661,30
9,95
25,10
-0,22
101,53
Баланс
16087,40


16701,60


614,20


103,82
Представлені дані дозволяють зробити наступні висновки. В структурі активів підприємства найбільшу питому вагу складають основні засоби та нематеріальні активи приблизно 79 %. Але протягом періоду що аналізується відбулося їх зменшення майже на 5 %. У структурі активів досить незначний відсоток складають оборотні активи 12 – 15 %, і впродовж звітного періоду спостерігається їх зменшення на 2,8 %. Найбільшу питому вагу в оборотних активах складає дебіторська заборгованість 5,8 %, що свідчить про наявність у підприємства покупців, що не розрахувалися за придбану продукцію.
В структурі пасивів підприємства найбільшу питому вагу складає власний капітал 96,6 %, незважаючи на те що протягом аналізованого періоду його значення зменшується на 3%. На протязі двох років на підприємстві спостерігається збиток, сума якого збільшилась на 70 % за звітний період. У той же час на підприємстві відсутні довгострокові зобов’язання, що свідчить про відсутність на підприємстві довгострокових проектів, не спроможність підприємства залучити стратегічних інвесторів, та наявність недовіри з боку кредитних установ спроможних профінансувати значні проекти. Кредиторська заборгованість складає на підприємстві 7,8 % і протягом звітного періоду зменшується на 0, 75%. Поточні зобов’язання на підприємстві не перевищують 3 %, що свідчить про можливість підприємства розрахуватися з робітниками, бюджетом та ін… поточними платежами.
2.2 Аналіз платоспроможності і ліквідності ВАТ «Видавництво «Харків»
Фінансовий стан підприємства у короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які характеризують можливість своєчасного і повного здійснення розрахунків за короткостроковими обов’язками перед контрагентами. Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий не тільки для підприємства, але і для зовнішніх кредиторів.
В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.
Платоспроможність-це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання [32, c.8]
Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану — воно періодично або постійно є неплатоспроможним.
У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність.
При дослідженні поточної платоспроможності порівнюють суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов'язаннями.
Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і візуально (відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо).
Зовнішні суб’єкти фінансового аналізу не в змозі визначити таким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб'єкта.
Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів. На підприємстві ВАТ «Видавництво «Харків» в структурі оборотних активів перевищує дебіторська заборгованість над запасами.
Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов'язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, — до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.    продолжение
--PAGE_BREAK--
У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені по мірі скорочення термінів (посилення, підвищення строковості) їх погашення.
Розглянемо аналіз ліквідності балансу підприємства ВАТ «Видавництво «Харків» (табл. 2.2). Розрахунки проведено за формулами 1.16 – 1.23.
Таблиця 2.2 Аналіз ліквідності балансу ВАТ «Видавництво «Харків»
Актив
Значення
Пасив
Значення
Платіжний надлишок (+) або недостатність (-)


2006
2007


2006
2007
У 2006
У 2007
1. Найбільш ліквідні активи (Л1)
106,2
108,3
1. Найбільш строкові зобов’язання (П1)
1262,8
1186,1
-1156,6
-1077,8
2. Швидко реалізовані активи (Л2)
1741,4
1447,3
2. Короткострокові пасиви (П2)
412,1
2171,6
1329,3
-724,3
3. Повільно реалізовані активи (Л3)
609,8
493,7
3. Довгострокові
пасиви (П3)
38,7
35,1
571,1
458,6
4. Важко реалізовані активи (Л4)
13630,0
13017,30
4. Постійні пасиви
14412,5
13343,9
-782,5
-326,6
Баланс
16087,4
16701,6
Баланс
16087,4
16701,6




Таким чином, стосовно ліквідності балансу підприємства можна зробити наступні висновки. Впродовж аналізованого періоду на підприємстві група найбільш ліквідних активів, які складаються з поточних фінансових інвестицій та грошових коштів, збільшується. Швидко реалізуємі активи до яких відноситься готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, векселя одержані, у продовж аналізованого періоду зменшуються. Повільно реалізуємі активи також зменшуються. Тенденцію до зменшення мають також і важко реалізуємі активи та пасиви підприємства.
Крім того, за результатами розрахунку табл. 2.2. можливо спів ставити групи за активом та пасивом:
на початку періоду у 2006 р.(Л1П2; Л3 >П3; Л4
на кінець періоду у 2007 р. .(Л1П3; Л4
Як бачимо на початок період у 2006 р спостерігається недостатність найбільш ліквідних активів для покриття найбільш строкових зобов’язань. Такий не достаток складає 1156,6тис. грн… у наступному періоді сума не достатку зменшується, але не істотно. Таким чином, підприємство повинно контролювати ситуацію для того, щоб це негативне явище не переросло у критичне значення. У 2006 р. спостерігається надлишок швидкореалізуємих активів, у але 2007 р. вже спостерігається не достаток цих активів. На протязі аналізованого періоду спостерігається незначний надлишок повільно реалізуємих активів.
Аналіз, що проводиться по цій схемі є досить приближеним. Більш детальний аналіз ліквідності виконується за допомогою фінансових коефіцієнтів. Існують різноманітні підходи до аналізу коефіцієнтів ліквідності у вітчизняній та зарубіжній практиці. Западні економісти для аналізу ліквідності використовують два коефіцієнти: коефіцієнт поточної ліквідності та коефіцієнт термінової ліквідності. У вітчизняній практиці фінансового аналізу ліквідність балансу зазвичай характеризуються трьома показниками: коефіцієнтом загальної ліквідності, коефіцієнт проміжної ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Проведемо аналіз за вітчизняними показниками ліквідності. Представимо ці коефіцієнти в табл. 2.3.
Таблиця 2.3. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності розраховуємо за формулами 1.24 – 1.26
Показники
2006
2007
Відхилення
Коефіцієнт загальної ліквідності
1,467
1,15
-0,31
Коефіцієнт проміжної ліквідності
1,10
0,86
-0,24
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0,06
0,007
-0,056
Коефіцієнт загальної ліквідності показує наскільки оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов’язань. Відповідно до загальноприйнятих стандартів вважається що цей показник має знаходитися в межах від одиниці до двох. Дослідження цього показника доцільно проводити в динаміці. Впродовж розглянутого періоду цей показник зменшується, що свідчить про зменшення перевищення зобов’язань над довгостроковими активами. Таким, чином можна відзначити що у підприємства є потенційна можливість розрахуватися по зобов’язанням.
Нормативне значення коефіцієнта проміжної ліквідності дорівнює 1,5, але достатнім вважається його значення на рівні 0,7 – 0,8. У продовж аналізованого періоду спостерігається зменшення цього показника до встановлених норм.
Значення коефіцієнту абсолютної ліквідності в країнах з перехідною економікою вважається оптимальним на рівні 0,2- 0,35. Як видно з розрахунку, на ВАТ «Видавництво «Харків» значно нижчий встановлених норм, що свідчить про не стійкий фінансовий стан підприємства.
При оцінці ліквідності підприємства треба мати на увазі, що різні показники ліквідності не тільки дають характеристику фінансової стійкості підприємства прирізній ступені обліку, але і відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Розрахуємо показники фінансової стійкості (платоспроможності) ВАТ «Видавництво «Харків».
Цей розрахунок проводиться за формулами 1.1 – 1.4 Результати розрахунків наведено у табл. 2.4.
Таблиця 2.4. Коефіцієнти капіталізації для ВАТ «Видавництво «Харків».
Показники
Нормативне значення
2005
2006
2007
Зміни 2006 — 2007
коефіцієнт фінансової автономії (незалежності)

0,919
0,895
0,88
-0,009
коефіцієнт фінансової залежності

1,08
1,116
1,12
0,011
коефіцієнт фінансового ризику

0,087
0,116
0,12
0,011
коефіцієнт маневреності власного капіталу
незн. Збільш
0,043
0,054
0,019
-0,034
На сонові розрахованих значень можливо зробити наступні висновки. Коефіцієнт фінансової автономії на підприємстві знаходиться у встановлених нормах. Це свідчить про незначну залежність підприємства від сторонніх кредиторів. Джерела фінансування на підприємстві створені більше ніж на 50 % за рахунок власних коштів.
Коефіцієнт фінансової залежності свідчить про динаміку залучених коштів на підприємстві. Як свідчить розрахунок, значення цього показника не наближається до критичного, але впродовж аналізованого періоду спостерігається його збільшення, що свідчить про збільшення залучених коштів підприємства.
Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Він надає найбільш узагальнену оцінку фінансового стану підприємства, показує скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. На підприємстві досить незначна кількість залучених коштів, тому і залежність підприємства від зовнішніх коштів не значна. Збільшення цього показника свідчить про наростання залежності підприємства від зовнішніх інвесторів.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу свідчить яка частина власного оборотного капіталу знаходиться в обігу, тобто у тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу повинен бути достатньо високим, для того щоб забезпечити гнучкість у використані власних коштів підприємства. На ВАТ «Видавництво «Харків» значення цього показника досить незначне та має тенденцію до зменшення. Це свідчить про незначну маневреність власного капіталу підприємства.
Для подальшого вивчення фінансового стану підприємства необхідно провести розрахунок показників покриття довгострокових вкладень. Найбільш поширеними показниками цієї групи є: коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень, який показує яка частина основних фондів та інших необоротних активів профінансована за рахунок зовнішніх інвесторів. Коефіцієнт структури довгострокових джерел фінансування, що включає два показника – коефіцієнт довгострокового залучення коштів та коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел.
Цей розрахунок проводиться за формулами 1.1. —. Але враховуючи то факт, що на підприємстві відсутні довгострокові зобов’язання значення цих показників дорівнює 0.
Важливим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства є вид джерелу фінансування матеріальних оборотних коштів. Матеріальні кошти підприємства уявляють собою запаси, вартість яких відображається у другому розділі балансу.
Для характеристики джерел формування запасів використовується декілька формул, які характеризують види джерел. Результати розрахунків наведемо у табл. 2.5. Розрахунки проведено за формулами 1.12 – 1.14
Таблиця 2.5. Характеристика джерел формування матеріальних оборотних активів.
Показник
2005
2006
2007
Зміни 2006 — 2007
Власні обігові кошти підприємства (Квл. об)
639,10
782,50
256,60
-525,9
Вартість матеріальних оборотних коштів підприємства (З)
1069,8
1085,9
985,6
-100,3
Власні обігові кошти та функціонуючий капітал (Квл. довгостр)
639,1
782,5
256,6
-525,9
Загальний розмір основних джерел формування запасів (Ко)
639,1
782,5
256,6
-525,9
Фс= Квл. Об -З
-430,70
-303,40
-729,00


Фс= Квл. Довгострок -З
-430,7
-303,4
-729


Фс= Ко -З
-430,7
-303,4
-729


Протягом проаналізованого періоду власні обігові кошти на підприємстві зменшуються, в той же час зменшується вартість матеріальних оборотних коштів.
На основі розрахованих показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової стійкості підприємства за формулою 1.15 та на основі табл. 1.1., що наведені у першому розділі. Результати розрахунків наведено у табл. 2.6.
Таблиця 2.6. Трикомпонентний показник Sдля ВАТ «Видавництво «Харків» за трьома роками
Показник
2005
2006
2007
Трикомпонентний показник S    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
збиток
— 412,00
— 1083,10
2,76
12,53
671,1
9,77
262,89
чистий збиток
— 412,00
— 1083,10
2,76
12,53
671,1
9,77
262,89
II. Елементи операційних витрат
матеріальні витрати
5171,3
4877,8
34,69
56,44
-293,5
21,75
94,32
витрати на оплату праці
2443,1
2695,9
16,39
31,19
252,8
14,80
110,35
відрахування на соціальні заходи
987,2
1079,6
6,62
12,49
92,4
5,87
109,36
амортизація
710
648,9
4,76
7,51
-61,1
2,74
91,39
інші операційні витрати
5869,9
653
39,38
7,56
-5216,9
-31,82
11,12
Усього
15181,5
9955,2
101,85
115,19
-5226,3
13,34
65,57
За результатами розрахунків можливо зробити наступні висновки. Підприємство протягом двох років залишається збитковим. Собівартість продукції складає до 89 % у виручці від реалізації. Таким чином, обсяги отриманої виручки від реалізації не можуть покривати виробничі збитки підприємства. На підприємстві відсутня фінансова діяльність.
За елементами операційних витрат найбільшу питому вагу становлять матеріальні витрати (21%) та стаття інших операційних витрат (31%). Витрати на оплату праці становлять 14 %, але впродовж аналізованого періоду мають тенденцію до збільшення майже на 10%.
У зв’язку із тим, що на протязі значного періоду підприємство є збитковим, а собівартість продукції складає значну питому вагу у виручці від реалізації, вважаємо за доцільне розрахувати показники рентабельності. Розрахунки проведено за формулами, що представлено у табл. 1.2. першого розділу. Результати розрахунків наведено у табл. 2.8.
Таблиця 2.8. Коефіцієнти рентабельності для ВАТ «Видавництво «Харків»
Показник
2006
2007
Рентабельність сукупного капіталу
— 2,56
— 6,40
Рентабельність власного капіталу
-2,86
— 8,12
Валова рентабельність продажу
7,63
— 4,42
Операційна рентабельність продаж
— 3,04
— 14,36
Чиста рентабельність продаж
— 3,04
— 14,55
Валова рентабельність виробництва
8,26
-4,24
Чиста рентабельність виробництва
-3,29
-13,94
Як видно з розрахунків підприємство практично за усіма показниками характеризується як не рентабельне.
2.3 Проблеми аналізу фінансового стану підприємства
У сучасних умовах розвитку нашого суспільства досить гостро стоїть проблема оздоровлення основи економіки, її живої “клітини”— підприємства. Оздоровлення підприємств необхідне тому, що перш за все кадровий персонал був розбещений минулим тоталітарним режимом з командно-адміністративним управлінням економікою;внаслідок цього Україна одержала морально та фізично застарілі основні фонди, відсталі технології, організаційно-економічне забезпечення управління економікою — на рівні печерного віку та ін. За час правління минулого режиму створювалися підприємства, що випускали продукцію, яку майже ніхто не купував (або купували, бо іншої не було), і ця продукція була надзвичайно фондо-, матеріало-, енерго- і трудомісткою. У ринковій економіці, яку будує і Україна, до підприємств ставляться зовсім інші вимоги, а з сучасним рівнем розвитку виробництва вони не можуть розраховувати на успіх не те що на іноземних ринках, але й на вітчизняному.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Таким чином, українським підприємствам належить вирішити безліч пробоєм. Але насамперед необхідно вирішити дві актуальні першочергові ключові проблеми: навчитися торгувати (тобто освоїти науку і мистецтво маркетингу) для максимізації виручки від реалізації продукції, а також взяти на озброєння, засвоїти науку управління своїми виробничими витратами (як одноразовими, капітальними, так і поточними) для постійної їх мінімізації в кожній одиниці продукції. Різниця між виручкою і сумарними витратами – прибуток – стає сьогодні фундаментом не лише безпеки існування, а й успішного розвитку будь-якої господарської структури.
Для того щоб ефективно торгувати і управляти своїми витратами, а також постійно мінімізувати витрати в кожній одиниці кінцевих результатів виробництва, на підприємствах, в організаціях, об’єднаннях повинна створюватися система управління ефективністю виробництва, яка складається з підсистеми управління кінцевими результатами і підсистеми управління витратами.
Головним, домінуючим елементом підсистеми управління витратами повинен стати аналіз діяльності підприємства. На сьогодні таку найактуальнішу роль може зіграти фінансовий аналіз.
Справа в тому, що в ринковій економіці роль фінансового аналізу не лише зростає, але й якісно змінюється. Це пов’язано перш за все з тим, що фінансовий аналіз з рядової ланки перетворився в умовах ринку в головний метод оцінки всієї економіки. Іншими словами, фінансовий аналіз з придатку економічного аналізу повинен перетворитися в комплексний аналіз всієї господарської діяльності будь-якої галузі, регіону, господарського суб’єкта, приватного підприємця. Фінансовий аналіз є одним з головних інструментів впливу на економіку. Зростання ролі фінансового аналізу в умовах ринкової економіки пов’язано перш за все з головним принципом ринку – жорстокістю. Ринок живе за досить жорстоким законом — виживає найсильніший. А найсильнішим на ринку є такий господарський суб’єкт, у якого міцні фінансовий стан та конкурентоспроможність. Досягнення хороших фінансового стану та конкурентоспроможності вимагає перш за все систематичного проведення фінансового аналізу, як комплексного аналізу всієї господарської діяльності.
Під фінансовим станом підприємства слід розуміти забезпеченість господарського суб’єкта власними та залученими коштами, можливість та ефективність їх використання у своєму виробничо-господарському обігу при сформованих економічних умовах. На думку авторів цього матеріалу, особливу увагу належить приділити саме ефективності використання фінансових ресурсів. При цьому фінансові ресурси — це всі засоби, що знаходяться в розпорядженні підприємства, які складаються з основних засобів і оборотних коштів, що виражені в грошовій формі. 3 іншого боку, загальна величина фінансових ресурсів характеризується сукупністю джерел фінансування цих коштів. Таким чином, при визначенні ефективності використання фінансових ресурсів слід розглядати і самі ресурси, і джерела їх формування.
Фінансовий стан підприємства треба розглядати як результат впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на фінансову систему. Метою розвитку такої системи є оптимальний перерозподіл та робота, пов’язана з постійним підвищенням ефективності використання фінансових ресурсів для забезпечення безперебійності виробничого процесу. Оптимальний перерозподіл фінансових ресурсів означає, що підприємство повинно випускати продукцію, виконувати роботи, надавати послуги з мінімальним вмістом фінансових ресурсів у кожній одиниці кінцевих результатів виробництва. Ця умова випливає з головного економічного закону — закону зростання ефективності виробництва, коли в часі та просторі усі ресурси, всі витрати в кожній одиниці кінцевих результатів виробництва повинні знижуватися. І саме ця умова має першочергове значення. З огляду на стан нашої економіки і спадщину минулого режиму, коли була знищена основа відносин, яка працювала на людину, — приватна власність, повністю згорнуті товарно-грошові, ринкові, конкурсні відносини наша економіка мала витратний характер, і зниженням ресурсо- і витратомісткості ніхто не переймався. Але саме це є умовою не тільки виживання, але й подальшого успішного розвитку кожного підприємства в сучасних умовах.
Факторів, які впливають на фінансовий стан підприємства, безліч, але дослідники їх об’єднують в групи. Класифікація цих факторів наведена в додатку В.
Виконані дослідження показали, що при всій різноманітності методик аналізу та оцінки фінансового стану всі вони в більшій чи меншій мірі базуються на використанні показників, що апробовані практикою управління фінансами підприємств у країнах з розвинутою ринковою економікою [23, с.56] в цих країнах використання таких методик дає позитивний результат, тому що там давно вже вирішені всі технічні, технологічні, організаційно-економічні проблеми виробництва. Очевидно, що для наших підприємств використання таких методик не дає бажаного ефекту через не вирішення всіх вище згаданих проблем.
Таким чином, за цих умов необхідне істотне доповнення існуючих методик аналізу та оцінки фінансового стану підприємства. І це доповнення повинно враховувати особливості нашої економіки і того, що дісталося нашим підприємствам в спадщину. Фінансовий аналіз в наших умовах повинен допомагати перш за все менеджерам підприємства управляти виробничо-економічною діяльністю підприємства в системі управління ефективністю виробництва.
Для стабілізації фінансового стану підприємства необхідно підвищити якість управління. Ефективне управління передбачає дві складові – точну оцінку ситуації та вибір найбільш ефективних комбінацій з усіх можливих.
Як видно з аналізу фінансового стану ВАТ «Видавництво «Харків» на підприємстві є певні проблеми які необхідно вирішувати (рис. 2.1.)
/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>/>

/>/>/>

/>

/>

/>/>

/>

/>

/>

Рис. 2.1. Проблеми та причини виникнення незадовільного фінансового стану на підприємстві
Враховуючи нестабільний фінансовий стан підприємства проведемо діагностику банкрутства підприємства за допомогою моделі Альтмана, яка вже була розглянута в першому розділі у формулі 1.27.
/>(2.1)
Для ВАТ «Видавництво «Харків» цей показник дорівнює 2,57. Таке значення свідчить про високий ступіть вірогідності банкрутства.
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ «ВИДАВНИЦТВО ХАРКІВ»
3.1 Інформаційне та організаційне забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства
На сучасному етапі в економіці України до систем управління мікроекономічними процесами висуваються нові вимоги. Важливим є створення систем управління підприємством, що будуть відповідати цим вимогам і максимально пристосованими до них. Системі можна дати таке визначення, це сукупність цілей, критеріїв, методів, функцій, спроектованих відповідно до економічних законів як інструменти, що необхідні для досягнення мети. Сьогодні суспільству не повинно бути байдуже з використанням яких ресурсів та з якими витратами отримується прибуток. В наших умовах зростання прибутку повинно забезпечуватися лише шляхом максимізації виручки від реалізації продукції. здачі робіт, надання послуг і мінімізації всіх без винятку виробничих витрат в кожній одиниці кінцевих результатів діяльності підприємства. Це має стати метою функціонування систем управління на мікрорівні. А головним елементом цих систем має стати аналітичне забезпечення, побудоване на основі аналізу та оцінки фінансового стану підприємства, що спирається на бездоганне інформаційне та організаційне забезпечення. Розвиток цього виду забезпечення сьогодні є важливою задачею. Ця задача пов’язана значною мірою з необхідністю розробки на практиці та в теорії положень організації діяльності підприємств, які б спиралися на закон зростання ефективності виробництва [7, 30].
Інформаційне забезпечення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства представляє собою процес безперервного цілеспрямованого надання відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення діагностики фінансового стану і підготовки прийняття ефективних оперативних управлінських рішень стосовно виробничо-комерційної діяльності підприємства. Перевагою цих показників інформаційного забезпечення є уніфікованість, тому що вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку, що в певній мірі дозволяє використовувати типові технології і алгоритми фінансових розрахунків за окремими аспектами формування і розподілу фінансових ресурсів, а також порівнювати ці показники з іншими аналогічними підприємствами. Крім того, слід відмітити чітку регулярність формування показників інформаційного забезпечення (у встановлені нормативні строки) і високу ступінь надійності, тому що звітність, що формується на базі фінансового обліку, надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту.
Однак, в процесі дослідження встановили, що діюча система інформаційного забезпечення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства має недоліки, які суттєво впливають на стан підприємств. До основних недоліків цілком справедливо можна віднести: відображання інформативних показників лише по підприємству в цілому, що не дозволяє використовувати їх при прийнятті управлінських рішень по окремих сферах діяльності, по центрах відповідальності, по окремих підрозділах підприємства; низька періодичність розробки інформаційної бази. Як правило, це один раз на квартал. а окремі форми звітності – тільки один раз на рік. Це не дозволяє оперативно реагувати на негативні відхилення фінансового стану підприємства від нормального значення, яке визначається в свою чергу рівнем економіко-фінансової безпеки функціонування підприємства; досить висока агрегованість показників. що не дозволяє проаналізувати всі види ресурсів підприємства (образно кажучи, до окремого цвяха, до окремої копійки) з метою визначення факторів, які викликали погіршення фінансового стану підприємства.
Тому в сучасних умовах переходу до ринкових відносин удосконалити інформаційне забезпечення проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства пропонується таким чином[24]:
1) насамперед, система інформаційного забезпечення повинна бути в складі загальної системи управління ефективністю виробництва, бути її органічною складовою;
2) повинна бути змінена сама ідеологія формування показників інформаційної бази. Облік повинен здійснюватися не тільки для звіту вищестоящій організації, але насамперед для управління економікою підприємства;
3) облік повинен бути максимально децентралізований, тобто дані повинні формуватися не лише в цілому по підприємству, але й по окремим (основним, допоміжним, обслуговуючим) підрозділам підприємства, центрам відповідальності;
4) облік повинен стати основою для оперативного управлінського аналізу й оцінки фінансового стану ділянки, прольоту, підрозділу, цеху, підприємства в цілому;    продолжение
--PAGE_BREAK--
5) облікові дані повинні поставлятися в управлінський орган максимально деталізовано і як найчастіше;
6) центральним моментом модернізації організації інформаційного забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства повинно бути те, що за допомогою зазначеної роботи з’явиться можливість одержати відповіді на питання „коли”, „хто”, „що”, „як”, тобто, по-перше, коли і хто на початку й у перспективі буде поставляти в управлінський орган дані; по-друге, що, у якій номенклатурі (у якій формі) необхідно поставляти; і по-третє, як, за якою методикою буде проводитися збір первинної вихідної інформації, яка поставляється в управлінський орган.
В цілому, напрямки удосконалення системи інформаційного забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства можна сформувати наступним чином: в часі, просторі, за глибиною номенклатури; за кадровим складом.
Розвиток системи інформаційного забезпечення в часі означає, що інформація для аналізу повинна подаватися в управлінський орган якомога частіше, не раз в квартал, а кожного місяця, в ідеалі – кожну добу. Тобто, життя підприємства у товарно-грошових, конкурсних, ринкових умовах складається таким чином, що баланс треба складати кожної доби. Це допоможе оперативно реагувати на відхилення в фінансово-господарській діяльності, які виявить оперативний управлінський аналіз.
Розвиток інформаційного забезпечення в просторі значить, що баланс необхідно складати не лише в цілому по підприємству, а по кожному структурному підрозділу (цеху, дільниці) по кожному центру відповідальності. Це дозволить точно знайти місце, де відбулося відхилення в процесі діяльності підприємства, які будуть виявлені в результаті проведення оперативного управлінського аналізу.
Розвиток інформаційного забезпечення по номенклатурі означає, що облік повинен вестися не лише за укрупненою номенклатурою ресурсів, а як можна детальніше, „глибше”.
Розвиток системи інформаційного забезпечення за кадровим складом означає, що врахувати ресурси і кінцеві результати діяльності повинні ті, хто безпосередньо випускає продукцію, хто при цьому експлуатує ресурси, тобто ті, хто ближче всього знаходяться до операційних процесів.
Прикладом розвитку інформаційного забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану в просторі і за кадровим забезпеченням може бути утворення центрів відповідальності.
Всі підрозділи підприємства являються його структурними складовими. Кожен підрозділ очолює менеджер, який відповідає за його діяльність, тому кожен підрозділ підприємства можна назвати центром відповідальності. Центр відповідальності представляє собою структурний підрозділ підприємства, який повністю контролює ті чи інші аспекти діяльності, а його керівник (менеджер) самостійно приймає управлінські рішення в рамках цих аспектів і несе повну відповідальність (Додаток В).
В додатку В зображена інформація про ці входи, активи і виходи. Хоча ресурси, що використовуються для виробництва, мають натурально-речову форму, для цілей обліку та аналізу вони повинні бути представлені в грошовому вираженні для об’єднання фізично несхожих елементів ресурсів. Грошовий вимір ресурсів, що використовуються в центрах відповідальності, є їх вартістю. Якщо вихідна продукція центру відповідальності продається зовнішнім покупцям, облік вимірює її у вигляді доходу. Якщо ж товари чи послуги переводяться в інші центри відповідальності цього ж підприємства, то вимірюватись вони можуть в грошовій формі – вартість переведених товарів чи послуг.
Удосконалення організаційного забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства повинно проводитися за тими ж напрямками, що й удосконалення системи інформаційного забезпечення.
Розробці організаційного забезпечення також передувало формулювання тих вимог, що висуваються до процесу проектування, впровадженню й успішному функціонуванню системи управління ефективністю виробництва в умовах переходу українських підприємств, організацій, об’єднань до товарно-грошових, ринкових відносин.
Проектоване організаційне забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства повинно відповідати таким вимогам:
Перш за все, орган, відповідальний за проведення аналізу та оцінки фінансового стану повинен бути в системі, в системі управління ефективністю виробництва;
Організаційне забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства повинне створюватися на базі існуючої структури управління виробництвом для використання всього інтелектуального і функціонального потенціалу для рішення задачі росту ефективності виробництва;
Організаційне забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства повинне передбачати перебудову організації обліку показників, що характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства за принципом: врахувати ресурси і витрати, необхідні для досягнення виробничих кінцевих результатів, повинні ті, хто виготовляє продукцію і при цьому експлуатує ресурси, хто здійснює витрати. Необхідно радикально змінити існуючому практику, коли експлуатують ресурси, здійснюють витрати одні (це персонал так званого основного, допоміжного, обслуговуючого виробництва), а враховують інші (це економічні служби – бухгалтери, економісти, постачальники і т.д., тобто ті, хто безпосередньо до виробничого процесу ніякого відношення не мають);
Організаційне забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства зобов’язано передбачати модернізацію організації аналітичної роботи за принципом: аналізувати й оцінювати ефективність використання фінансових ресурсів, виявити, хто винен, що необхідно зробити, щоб ліквідувати чинники, що негативно впливають на ефективність використання фінансових ресурсів, повинні і економісти, і ті, хто випускає продукцію (виконує роботи, надає послуги) і хто при цьому експлуатує, використовує ресурси;
Організаційне забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства в загальній системі управління ефективністю виробництва передбачає і створення керуючого органа штабного типу, до складу якого передбачається включити крім керівників і відповідальних виконавців економічних служб (замдиректора по економіці, головного бухгалтера і його заступника, головного економіста, начальника планово-економічного відділу, начальника відділу праці і заробітної плати й ін), також керівників технічних і технологічних груп (головного інженера, головного механіка, головного енергетика, начальника техвідділу, начальника виробничо-диспетчерського відділу, начальника виробничих цехів, начальника проектного відділу і т.д.) для розробки технічних, технологічних організаційних, економічних і соціальних заходів, запровадження яких забезпечує максимізацію випуску і реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, безупинне поліпшення якості, підвищення ефективності використання фінансових ресурсів;
Для успішного функціонування керуючого органу системи управління ефективністю виробництва необхідно спроектувати і узаконити процедуру його роботи, що передбачає ідеологію, порядок і періодичність його дії.
Робота управлінського органа системи управління ефективністю виробництва повинна базуватися на управлінських вхідних і вихідних документах програмного забезпечення системи управління ефективністю виробництва, що одержують за допомогою засобів обчислювальної техніки при аналізі й оцінці ефективності використання фінансових ресурсів в цілому по підприємству і по кожному підрозділі окремо;
Для розробки і впровадження системи управління ефективністю виробництва необхідно сформувати ініціативну групу, що складається з бухгалтера, економіста, програміста, що буде працювати під керівництвом заступника директора, тобто особи, що володіє реальною владою з правом рішення всіх організаційних питань від імені директора підприємства[ 24,25, 30].
Удосконалення системи організаційного забезпечення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства в просторі на основі центрів відповідальності передбачає наступний алгоритм дій Додаток Б.
Удосконалення організаційного забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства за кадровим складом полягає в тому, що аналізувати й оцінювати фінансовий стан підрозділів підприємства в цілому, виявити, хто винен, що необхідно зробити, щоб ліквідувати чинники, що негативно впливають на ефективність формування та використання фінансових ресурсів разом з економічними службами повинен оперативно і той, хто випускає продукцію (виконує роботи, надає послуги) і хто при цьому експлуатує, використовує ресурси.
Модернізація організаційного забезпечення процесу проведення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства, окремих підрозділів за часом полягає в тому, що необхідно організувати проведення цієї роботи якомога частіше, в ідеалі кожної доби. Це дозволить, спираючись на результати аналізу, оперативно реагувати на виявлені зниження ефективності формування та використання фінансових ресурсів.
3.2Організаційно – економічні заходи щодо покращення фінансового стану ВАТ «Видавництво Харків»
На ВАТ «Видавництво Харків» було виявлено наступні недоліки:
Відсутність достатньої кількості оборотних коштів підприємства;
Відсутність збалансованої системи реалізації продукції в наслідок чого на підприємстві виручка від реалізації не покриває розходи;
Відсутність ефективної роботи з покупцями підприємстві;
Відсутність ефективного виробничого та фінансового планування.
Покращення фінансового стану підприємства передбачає відновлення його платоспроможності шляхом проведення певних організаційних процедур. Типи процедур, спрямованих на покращення фінансового стану підприємства наведено на рис.3.1.
Джерела отримання коштів можуть бути різними. Найбільшу перевагу віддають прибутку, але у сучасних умовах на ВАТ «Видавництво Харків» необхідно розробляти стратегію залучення кредитів та пошуку внутрішніх резервів.
Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення. Резерв — це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації [ 24].
Рис 3.2. . Форми фінансового оздоровлення підприємства
Але, на першому етапі необхідно розрахувати точку беззбитковості для ВАТ «Видавництво Харків».
Для побудови необхідні наступні дані [27, с. 189]: виручка від реалізації, сума постійних та змінних витрат. Для розрахунку ми використаємо дані 2007 року «Звіт про фінансові результати».
Виручка від реалізації = 8642,7 тис. грн.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Змінні витрати = 3108,48 тис. грн.
Постійні витрати = 4662,72 тис. грн.
Валовий прибуток = – 329,2 тис. грн.
На основі вихідних даних необхідно розрахувати суму валової маржі, яка показує рівень доходу підприємства, який дозволяє покрити розходи підприємства.
Валова маржа може бути розрахована декількома способами [33, 34]. Використовуємо формулу, яка представляє валову маржу як суму прибутку та постійних витрат:
ВМ = Прибуток + Постійні витрати (3.1)
Розрахуємо валову маржу за формулою (3.1):
ВМ = — 329,2 + 4662,72 = 4333,52 тис. грн.
Результати розрахунку наведено у таблиці 3.1.
Таблица 3.1. Основі показники, відсоток %
Показник
Сума в грн
% іувідносному вираженні до виручки від реалізації
1. Виручка від реалізації
8642,7
100% или 1
2. Змінні витрати
3108,48


3. Валова маржа
4333,52
50, 1 % или 0,501
4. Постійні витрати
4662,72


5. Прибуток
– 329,2


Тепер визначимо поріг рентабельності, який показує на якому обсязі реалізації підприємство буде рентабельне. Розрахунок проводимо за наступною формулою:
/>.(3.2)
Проведемо розрахунок за формулою (3.2):
/> тис. грн.
Розрахуємо запас фінансової стійкості, який представляє собою різницю між досягнутою виручкою від реалізації і порогом рентабельності.
Запас фінансової стійкості (ЗФ):
/>(3.3)
ЗФ = 8642,7 – 9306,83 = — 664,13тис. грн.
На основі виконаних розрахунків можливо побудувати точку беззбитковості для підприємства в цілому у вартісному виразі:
Т = />.(3.4)
Виконаємо розрахунок за формулою (3.4):
Т = />тис. грн.
Таким чином, для налагодження беззбиткового обсягу виробництва за умови не зниження собівартості на ВАТ «Видавництво Харків» складає 2474,59 тис грн.
Для прогнозування розміру додатково необхідних джерел коштів за умови підвищення обсягу виробництва використаємо наступну формулу:
/>(3.5.)
где А – сума активів підприємства у звітному періоді (14970,3тис. грн);
q – темп приросту реалізованої продукції (0,075);
r – коефіцієнт реінвестування прибутку (приймаємо рівним одиниці);
S – обсяг реалізованої продукції у звітному періоді (8642,7тис. грн);
р – чиста рентабельність продаж (/>), табл. 2.8.
Виконаємо розрахунок за формулою 3.5. за умови, що підприємство досягне беззбиткового рівня, тобто загальне збільшення виручки від реалізації складе 7,5 %:
/> тис. грн
Методика розрахунку резервів збільшення суми прибутку та рентабельності передбачає таке визначення за кожним видом товарної продукції.
Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.
У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:
1) аналітичний — на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;
2) організаційний — тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;
3) функціональний — коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.
Резерви збільшення прибутку є можливими:
за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);
за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;
за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.
Загальна блок – схема визначення джерел резервів збільшення прибутку підприємства представлено на рис.3.2.
Рис. 3.2. Блок-схема джерел резервів збільшення прибутку від реалізації продукції
Таким чином, стійкість фінансового стану може бути відновлена шляхом:
прискорення обігу капіталу у поточних активах, в результаті чого відбудеться його скорочення на гривню товарообігу;
обґрунтоване зменшення запасів та витрат;
поповнення власного обігового капіталу за рахунок зовнішніх або внутрішніх джерел.
В качестве внутренних резервов могут быть предложены следующие мероприятия[30]:
1) реализация необоротных активов: в процессе реализации необоротных активов уменьшается их остаток и одновременно увеличивается стоимость оборотных активов за счет поступления денежных средств;
2) сдача имущества в аренду: в результате предприятие получит прирост активов вследствие получения арендных платежей и, следовательно, увеличения прибыли;
Для расчета влияния мероприятий на показатели финансовой устойчивости предприятия возможно использование процедуры [], показанной на рис. 3.3.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Рис. 3.3. Процедура оценки влияния системы мероприятий по финансовому оздоровлению на показатели финансового состояния предприятия
ВИСНОВКИ
На основі проведеного аналізу отримана характеристика поняття фінансового стану, а також проведена детальна характеристика фінансового стану ВАТ «Видавництво Харків» за 2006 — 2007 р.р., що дозволило визначити позитивні і негативні моменти у роботі підприємства.
Економічні відносини в України потребують нових підходів до питань організації й ефективності використання фінансових ресурсів підприємств. Одним з ключових показників, що дозоляє ефективно управляти підприємством є фінансовий аналіз його діяльності, і зокрема, визначення фінансового стану підприємства. Фінансовий стан підприємства це досить складна характеристика якості діяльності підприємства. Фінансовий стан підприємства визначено нами як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами, показник ділової активності, надійності підприємства, і ступеню раціональності розміщення коштів підприємства для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Аналізом фінансового стану займаються керівники, засновники, інвестори, банки, постачальники, податкові інспекції.
Фінансовий стан характеризується двома важливими показниками: платоспроможність та ліквідність. Платоспроможність характеризується наявністю вільного залишку грошових коштів на рахунку підприємства. Ліквідність — означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби. Головним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерський баланс підприємства. Джерелом даних для аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є звіт про фінансові результати. Джерелом додаткової інформації служить звіт про фінансово-майновий стан підприємства.
Таким чином, для аналізу фінансового стану ВАТ «Видавництво Харків» було використану його фінансову звітність за три роки. На основі основних форм звітності були розраховані основні коефіцієнти, що найбільш повно характеризують фінансовий стан підприємства. Протягом аналізованого періоду в структурі активу балансу складають основні засоби. Незначну питому вагу складають оборотні кошти і спостерігається їх зменшення В структурі пасиву балансу найбільшу питому вагу складає власний капітал, одночасно відсутній довгострокові зобов’язання, досить незначна кредиторська заборгованість (складає 7,8%), поточні зобов’язання складають 3%. Такі тенденції статей балансу негативно відбиваються на показниках ліквідності та платоспроможності. Так, протягом проаналізованого періоду зменшується сума швидко та повільно реалізуємих активів. У 2006 — 2007 р. спостерігається недостатність найбільш ліквідних активів. Нестабільна ситуація спостерігається з швидкореалізуємими активами, значення яких ще не досягає критичного рівня, але істотно коливається. Про недостатність оборотних коштів свідчить показник загальної ліквідності, який показує перевищення зобов’язань над довгостроковими активами. За показниками фінансової стійкості можна відзначити, що у підприємств спостерігається незначна залежність від зовнішніх кредиторів, але зберігається потенційна можливість розрахуватися за своїми зобов’язаннями. Підприємство охарактеризоване нами за типами фінансової стійкості, як підприємство яке знаходиться у кризовому стані. За аналізом фінансових результатів підприємство на протязі проаналізованого періоду має збитки, які збільшуються.
Це свідчить про наявність проблем у таких сферах діяльності підприємства як управління виробничими витратами, робота з покупцями, асортимент та обсяг продукції.
Таким чином, основі проведеного аналізу і зроблених виводів можна запропонувати деякі заходи щодо поліпшення фінансового достатку ВАТ «Видавництво Харків»
Підприємству необхідне поповнення власних оборотних коштів. В умовах, що склалися, підприємство неспроможне привабити сторонніх кредиторів, власники підприємства не вкладають достатніх коштів у його розвиток досить довгий період, тому ефективним шляхом вирішення цієї проблеми може бути зміна власника (або емісія акцій).
Досить вагомим фактором, що сприяє покращенню фінансового стану підприємства є досягнення оптимального рівня обсягу виробництва за умови Враховуючи, що на сьогоднішній день підприємство збиткове, нами була розрахована точка беззбиткової і на її основі розрахована потреба в оборотних коштах підприємства, для забезпечення беззбиткового виробництва. Розрахована величина пропонується використовувати як мінімально необхідна для виходу підприємства з фінансової кризи
Для забезпечення комплексної організації систематичного розрахунку фінансового стану на ВАТ «Видавництво Харків»запропоновано удосконалення організаційного забезпечення процесу проведення аналізу.
ВАТ «Видавництво Харків»Наведено блок – схему пошуку резервів та алгоритму подальшого визначення ефективності від
Запропоновані заходи допоможуть сформувати комплексну систему покращення фінансового стану підприємства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Алексеев В.П. О платежеспособности и ликвидности. // Бухгалтерский учёт. – 1995. — № 11. – с. 20-22.
Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. – М.: ДИС, 1998. – 120 с.
Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. — М.; Финансы и статистика, 1996.
Бень Т.Г., Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. – 2002 — № 6 — с. 53.
Білик М. Удосконалення методичних підходів до аналізу фінансового стану підприємств // Економіст. – 2001. — № 11 — с. 40-42
6. Балабанов И. Т. Финансовый анализ и планирование хозяйствующего субъекта. – 2-е изд., доп. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 125 с.
7. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-Центр, 2002.- 220 с.
8. Бригхем Ю. Энциклопедия финансового менеджмента. – М.: Экономика, 2003. – 550 с.
Герасименко С., Головач Н. Передбачення фінансового стану підприємства при оцінці його здатності до продовження діяльності // Актуальні проблеми економіки. – 2003. — № 4 — с. 2-4.
Гетьман В.Г. Финансовый учёт. – 3-е изд. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 816 с.
Глазунов В.Н. Анализ финансового состояния предприятий // Финансы. 1999. — №2.
Жежера М. Порівняльна характеристика методики проведення аналізу фінансового стану підприємств в Україні та за кордоном // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. — № 5. — с. 6.
13. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. — М.: Финансы и статистика, 1998.
14 Ковалев В. В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.: ПБЮЛ Гриженко Е.М., 2000- 440 с.
15. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. — М.: Финансы и статистика, 2001 – 766 с.
16. Кононеко О, Маханько О. Анализ финансовой отчетности – 4 –е изд., перераб и дополненное – Х: Фактор, 2007 – 208 с.
17. Крейнина М. Н. Управление движением дебиторской и кредиторской задолженности предприятия//Финансовый менеджмент — №3, 2001 – с. 4 — 8.
Кукукина И.Г., Астраханцева И.А. Учёт и анализ банкротств. – 2-е изд. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 304 с.
19 Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства: Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. – 2002. — №9.
20 Литвин М. И. О критериях платежеспособности предприятия // Финансы Украины. – 2003. — № 19. – с. 25
21 Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Затверджено наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від 23 лютого 1998 № 22 // Держ. інформ. бюл. про приватизацію.-1998.-№ 7.
22 Методика проведення поглибленного аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій: Затв. Наказом Агентства з питань запобігання банкрутству від27 червня 1997р. // Держ. інформ. бюл. про приватизацію.- 1997.- №12.
23. Парушина Н. В. Анализ внеоборотных и оборотных активов в бухгалтерской отчетности//Бухгалтерский учет — № 2, 2002 – с. 2 – 5.
24. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия – Минск ООО «Новое знание», 2000. – 686 с.
Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2001.
Ефимова О.В. Финансовий анализ. – М: Бухгалтерский учет, 2000.
27. Щиборщ К. В. Управление запасами на промышленном предприятии//Финансовый менеджмент — №5, 2001 – с. 3 — 5.
28. Щиборщ К. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий России. – М.: Издательство «Дело и сервис», 2003 – 320 с.
29. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа – М: ИНФРА, 1996 – 176 с.
30. Чайка Н. К. Методический подход к финансовому оздоровлению на основе влияния мероприятий на показатели финансового состояния предприятия//Финансовый менеджмент — №5, 2004 – с. 2 — 5.
ДОДАТКИ
Додаток А
Удосконалення системи організаційного забезпечення аналізу та оцінки фінансового стану підприємства в просторі на основі центрів відповідальності передбачає наступний алгоритм дій:
Рис. А.1. Основні етапи формування системи організаційного забезпечення на основі центрів відповідальності
Додаток Б
Сутність центру відповідальності
Рис. Б.1. Сутність центру відповідальності